Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові
У статті проаналізовано функціонування неспеціалізованих засобів негації, з’ясовано передумови вживання їх із заперечною функцією, установлено специфіку непрямо вираженого заперечення на тлі прямого та імпліцитного способів його реалізації....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183428 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові / Η.П. Баган // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 71-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183428 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1834282022-02-24T01:26:08Z Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові Баган, Η.П. У статті проаналізовано функціонування неспеціалізованих засобів негації, з’ясовано передумови вживання їх із заперечною функцією, установлено специфіку непрямо вираженого заперечення на тлі прямого та імпліцитного способів його реалізації. In article functioning of unspecialized means of negation are analysed, preconditions of their use with negation function are defined, specificity of indirectly expressed negation against direct and implicative ways of its realization is established. 2009 Article Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові / Η.П. Баган // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 71-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183428 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проаналізовано функціонування неспеціалізованих засобів негації, з’ясовано передумови вживання їх із заперечною функцією, установлено специфіку непрямо вираженого заперечення на тлі прямого та імпліцитного способів його реалізації. |
| format |
Article |
| author |
Баган, Η.П. |
| spellingShingle |
Баган, Η.П. Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові Мовознавство |
| author_facet |
Баган, Η.П. |
| author_sort |
Баган, Η.П. |
| title |
Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові |
| title_short |
Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові |
| title_full |
Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові |
| title_fullStr |
Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові |
| title_full_unstemmed |
Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові |
| title_sort |
функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183428 |
| citation_txt |
Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації в українській мові / Η.П. Баган // Мовознавство. — 2009. — № 5. — С. 71-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT baganēp funkcíonalʹnokomuníkativnijpotencíalnespecíalízovanihzasobívnegacíívukraínsʹkíjmoví |
| first_indexed |
2025-07-16T03:25:42Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:25:42Z |
| _version_ |
1837772406781902848 |
| fulltext |
М. П. Б АГ АН
ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАСОБІВ НЕГАЦІЇ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ______________________________
У статті проаналізовано функціонування неспеціалізованих засобів негації, з’ясовано пе
редумови вживання їх із заперечною функцією, установлено специфіку непрямо вираженого
заперечення на тлі прямого та імпліцитного способів його реалізації.
К л ю ч о в і слова: непряме заперечення, неспеціалізовані засоби експлікації запере
чення, іронія, умовна конструкція, риторичне питання.
Поширення антропоцентричної парадигми дослідження в мовознавстві привер
нуло увагу до неспеціалізованих, вторинних засобів вираження різних значень.
Ситуативна й контекстуальна зумовленість, неуніверсальність уживання, емо-
ційно-оцінна маркованість, додаткове семантичне ускладнення вторинних засо
бів дали підстави кваліфікувати їх як периферійні чи перехідні явища на межі
різних функціонально-семантичних полів \
Вторинні засоби попри свою «неуніверсальність» заслуговують прискіпли
вого й ґрунтовного вивчення з огляду на важливу роль непрямої комунікації в
людському житті взагалі. Деякі лінгвісти визнають навіть її первинність і
більшу універсальність порівняно з прямою комунікацією 2. Мовці вдаються до
нестандартних засобів як несвідомо, через неспроможність точно висловити
складну думку за допомогою спеціалізованих засобів, витлумачення яких чітко
детерміноване, так і свідомо, шукаючи найдієвіший, але ненав’язливий засіб
впливу на співрозмовника.
Одиниці непрямого спілкування виявляють низку специфічних особливос
тей на тлі спеціалізованих засобів. Якщо використання останніх забезпечує
швидке й однозначне декодування відповідного значення сприймачем, то вжи
вання вторинних засобів уможливлює вираження складних оцінно-змістових
комплексів та прагматичних відношень, інтерпретація яких значною мірою за
лежить від можливостей і бажань адресата. Отже, вторинні засоби є семантично
й конотативно місткішими, перспективи їхнього витлумачення чітко не детер
міновані і залежать від багатьох чинників. Крім того, від спеціалізованих засо
бів їх відрізняє нерегламентованість і специфічність формального вияву.
Використання спеціалізованих засобів породжене бажанням мовця швидко
й зрозуміло донести зміст до сприймача, тоді як непряме спілкування пов’язане
насамперед з реалізацією певних комунікативних намірів мовця —ефективно
вплинути на співрозмовника, ненав’язливо скорегувати його бачення ситуації,
1 Бондарко А. В. Функциональная грамматика.— Ленинград, 1984.— С. 58.
2 Дементьев В. В. Непрямая коммуникация.— М., 2006.— С. 61.
© М. П. БАГ АН, 2009
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 71
М. П. Баган.
залучити до спільного розвитку думки. Це означає, що непряме використання
мовних одиниць є індивідуальним і неконвенціоналізованим. Вивчення його
функціональних особливостей важливе і для повнішого встановлення внутріш-
ньомовних ресурсів, і для поглиблення теорії комунікації загалом.
Об’єктом дослідження в цій статті стали засоби непрямої реалізації запере
чення в українській мові. Її актуальність зумовлена тим, що увагу дослідників
категорії ствердження / заперечення на матеріалі української мови привертали
здебільшого типові граматичні та лексичні засоби3. Лише принагідно згадували
про можливість нестандартного, стилістично маркованого вираження запереч
ної функції. Відомі спроби проаналізувати й деякі специфічні засоби, зокрема
інтонаційні 4, стилістичні і навіть паралінгвістичні способи реалізації запере
чення 5. Проте непряме заперечення як особливий комунікативний вияв мислен-
нєво-мовленнєвого акту заперечення передбачає нетипове, ситуативне ви
користання одиниць різних мовних рівнів, а тому потребує спеціального
функціонального аналізу, що враховує його комунікативні особливості.
До основних засобів експлікації непрямого заперечення зараховуємо такі
мовні одиниці, які, не маючи граматичних чи лексичних показників заперечен
ня, уживаються безпосередньо для його реалізації. Серед них іронічні утворен
ня, умовні конструкції та риторичні питання. Від спеціалізованих граматичних
та лексичних засобів вираження заперечення вони відрізняються відсутністю в
системі мови чіткого співвідношення із заперечним змістом, семантико-мода-
льною складністю, контекстуальною та ситуативною зумовленістю. Зауважимо,
що дослідники категорії заперечення на матеріалі іноземних мов часто ква
ліфікують ці засоби як імпліцитні і відносять до них усі конструкції без грама
тичних негаторів, мотивуючи це тим, що формально вони є стверджувальними і
сприймач змушений логічно виводити з них заперечення б. Інші мовознавці від
значають внутрішню й комунікативну неоднорідність імпліцитно переданої ін
формації 1. Тому вважаємо за потрібне розмежовувати імпліцитні та непрямі
способи вираження змісту. Зокрема, В. В. Дементьев називає декілька принци
пових функціональних відмінностей між ними. Передусім імпліцитно втілений
зміст є семантично рівнозначним його експліцитному вираженню, тоді як пере
даний за допомогою непрямих засобів зміст не може бути чітко визначеним й
адеквато витлумаченим за допомогою прямих засобів 8. Для імпліцитних оди
ниць екстралінгвістичні чинники слугують лівим контекстом (актуальна конси-
3 Галкіна-Федорук Є. М. Заперечні речення в російській і українській мовах // Укр. мова і
літ. вшк.— 1951.— № 5.— С. 21-31; Озерова Н. Г. Средства выражения отрицания в русском
и украинском языках.— К., 1978.— 118 с;ДудикП. С. Слова-речення Так, Ні та їх синоніми //
Укр. мова і літ. в шк.— 1972.— № 4 .— С. 25-32; Кущ О. П. Категорії ствердження і
заперечення в українській мові : Автореф. дис.... канд. філол. наук.— Д., 2002.— 16 с.
Батурская JI. А. Интонационное отрицание в диалогической речи : Автореф. дис. ...
канд.филол. наук.— К., 1973.— 33 с.
5 Паславська А. Й. Заперечення як мовна універсалія: принципи, параметри, функціону
вання.— JI., 2005.— 289 с.
6 Амиров А. Т. Имплицитное отрицание в современном английском языке : Автореф. дис.
...канд.филол. наук.— М., 1981.— С. 9; Харитонова И. Я. Вопросы взаимодействия лексики
и грамматики.— К., 1982.— С. 112; Егорова Т. Г. Функционально-сематические и прагма
тические особенности высказываний, имплицирующих отрицание : Дис. ... канд. филол.
наук.— К., 1989.— 181 с Ларина Т. А. Средства выражения и механизма функционирования
имплицитного отрицания в современном французском языке : Дис.... канд. филол. наук.— К.,
1996,— 165 с.
7 ФедосюкМ.Ю. Неявные способы передачи информации в тексте.— М., 1988.—
С. 12-13; Бацевич Ф. С. Співвідношення типів смислової імпліцитності в мові (на матеріалі
російської мови) // Мовознавство.— 1993.— № 1.— С. 54—59.
8 Дементьев В. В. Зазнач, праця.— С. 93.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5
туація + спільність аперцептивної бази), для непрямих — правим контекстом
(мета вживання) 9. Вибір непрямих засобів підпорядкований реалізації певних
комунікативних намірів мовця, а не вираженню значення. Відповідно непрямі
засоби є формально специфічними, містять своєрідні маркери, що спонукають
до розширеної інтерпретації, визначають її напрямок. В імпліцигних структу
рах, які чітко співвідносяться з конкретним експліцитним змістом, немає потре
би наголошувати на формі, тому формально вони істотно не відрізняються від
експліцитних відповідників.
На нашу думку, передане без допомоги спеціалізованих лексичних та грама
тичних засобів заперечення також буває непрямим та імпліцитним. Непряме за
перечення інтенційно зумовлене потребою мовця заперечити щось, хоч і вис
ловлене нетиповими засобами, дібраними відповідно до комунікативних
потреб. Здебільшого воно є експресивним, проте нечітким, модифікованим пев
ними модальними відтінками, інтерпретація яких залежить від настрою, можли
востей та інтересів адресата, пор.: «То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
— І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить,
то носом свистить» (І. Нечуй-Левицький). Імпліцитним, або глибинним, нази
ваємо заперечення, не передбачене безпосередньою комунікативною метою
мовця спростувати певну думку. Воно випливає зі змісту речення, проте перебу
ває на другому плані. Характерно, що глибинне заперечення не має додаткових
відтінків і завжди чітко співвідноситься із заперечним реченням, що зазнало
згортання в експліцигному повідомленні, пор.: «Звечора тільки переглянув від
повіді на білети» (JI. Дереш) -> Це було увечері + Я переглянув відповіді на біле
ти + Я більше ніяк не готувався', «І, на відміну від ведучої Маші Єфросиніної,
[Джанні Моранді] звертався до глядачів українською мовою» (Україна молода,
6.09.2007) -> Джанні Моранді звертався до глядачів українською мовою + Маша
Єфросиніна не зверталася до глядачів українською мовою.
Негація за допомогою непрямих засобів є природним і поширеним явищем,
оскільки вона означає спростування раніше висловленого змісту і передбачає
певний вплив на реального чи уявного співрозмовника, щоб скорегувати його
думки або припущення, а непрямі засоби якраз зручні для комунікативного
впливу на співрозмовника. Вони уможливлюють найточнішу, найадекватнішу
реалізацію заперечення відповідно до настрою, ставлення й комунікативних ін-
тенцій мовця в кожній конкретній ситуації.
Одним із продуктивних способів експлікації непрямого заперечення є іро
нія. У мовознавстві її кваліфікують здебільшого як стилістичний прийом, коли
«з метою прихованого глузування або для легкого добродушного жарту мовна
одиниця з позитивно-стверджувальними (в широкому розумінні) значенням, ко
нотацією або модальністю вживається з прямо протилежними характеристика
ми» 10. Іронічне забарвлення в цілком нейтральних мовних одиницях з’яв
ляється внаслідок їх нетипового вживання, свідомого порушення мовцем їхніх
звичних функціональних зв’язків, що уможливлює витворення особливо дієвих,
експресивно маркованих мовленнєвих одиниць.
Уживання іронічних висловлень зумовлене якщо не безпосереднім бажан
ням мовця заперечити, то його незгодою з висміюваною ситуацією чи висловле
ною раніше інформацією, емоційним протестом проти неї, пор.: «Я вважаю, що
для ВАКу Марія замолода... — Ха! Молода! Ззаду піонерка, спереду
9 Там же.— С. 85.
10 Тараненко О. О. Іронія // Українська мова : Енциклопедія.— 3-є вид. випр. і доп. / Ред.
кол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова).— Κ., 2007.— С. 239.
_________Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негоції...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 1Ъ
М. П. Баган.
пенсіонерка! — звузила очі Мері Мусіївна» (А. Крижанівський); «Що ви, тату,
робите? Чи вам діла нема, що ви косите на вулиці кропиву?—Еге, кропиву! Доб
ра кропива! Хіба ти не бачиш, скільки наросло тих чортів, бий їх сила Божа!»
(І. Нечуй-Левицький).
Іронічні висловлення можуть ґрунтуватися не лише на семантичному кон
трасті, а й на граматичній невідповідності, транспозиції, увиразненій специфіч
ною іронічною інтонацією та додатковими модальними елементами. Зокрема,
для непрямого заперечення в українській мові іронічно вживають форми май
бутнього і минулого часів, пор.: «Та виходьте, не бійтесь! Я вас виведу на вули
цю, — запрошував їх Сухобрус.—Еге, так і вийдемо оце! Щоб ви нас повигони
ли, отець ректор, — обізвався Радюк» (І. Нечуй-Левицький); «Якби вашу
вчительку збирався хтось красти, ви б сиділи склавши руки? Ага! Всидиш тут!
Хоч вона й двійки нам ставила, і з класу вигонила, але ж...» (В. Нестайко);
«Старшина . Чи не помиляєтеся ви? Риндичка . Отак пак! Щоб я та помили
лася» (М. Кропивницький). Непряме заперечення можливе також на основі іро
нічного вживання форм умовного способу, пор.: «Ну, то бери Ганну. — Авжеж!
Оце взяв би той кадівб, що бублика з ’їси, поки кружок обійдеш» (І. Нечуй-Леви-
цький); «Мотря . ... Ну вже ж і парубок— кваша якась, а не парубок! Хоч би од
ного перстеника зняв ¡ . .Хведоска. Так би я йому й дала, якраз!.. » (М. Кропив
ницький).
Іронічне заперечення, попри свою експресивність і викривальність, є не ка
тегоричним, а скоріше полемічним способом заперечення, бо мовець висловлює
його не прямо й беззастережно — ні, і все, — а емоційно, суб’єктивно, спону
каючи цим сприймача самостійно вирішувати, хто має рацію: автор іронічного
заперечення чи його співрозмовник. Таке заперечення навіть заохочує до пошу
ку істини. Як слушно зазначає О. Третьякова, «іронічний образ породжує від
чуття змістової багатовимірності... Ми заглиблюємося в значення знака, як у ла
біринт, і блукаємо в ньому, наштовхуючись на парадокси, які змушують різко
змінювати напрямок думки. У будь-якому пункті мисленнєвих блукань у ла
біринті помітно певний надлишок значення. Це не дає розуму зосередитися в ме
жах якого-небудь одного витлумачення зображуваного, тобто породжує прин
ципову неодновимірність ідей» п .
Діапазон емоційної реакції, яку разом із запереченням передають іронічні
висловлення, дуже широкий: це образа, обурення, гіркота, сум, розчарування,
презирство, глузування, зневага, самовпевненість тощо, пор.: «Ніякої ненависти не
ма, навіщо вигадувати, не розумію! — О, я вигадую! Я вигадую! — гірко ус
міхається вона» (В. Винниченко); «“Де взяв? Де взяв?” Думаєш, украв? Ого, ук
радеш, якраз» (В. Винниченко); « “Заберемо”... Ег-ге! Хіба, може, мертвих»
(Гр. Тютюнник); «Треба було б тоді шанувати, як я вас усіх шанувала. — И...И...
А то ми тебе не шанували! — скривився старий» (Гр. Тютюнник).
Безперечно, визначальну роль в оформленні й інтерпретації іронічних вис
ловлень відіграє інтонація, що є найуніверсальнішим виразником прагматичних
відношень. Проте з інтонацію іронічного висловлення пов’язаний порядок слів,
формальна структура речення. З одного боку, іронії як способу непрямої кому
нікації властива надзвичайно широка варіативність вияву. З другого боку, кон
статуємо тенденцію до усталення, фразеологізації особливо компактних і вод
ночас емоційно містких моделей іронічних висловлень. Стійка зв’язана
структурна схема, яка складається з обов’язкового й одного чи кількох змінних
11 Третьякова Е. Ирония в структуре художественного текста.— http://wvwTelga.ru/Environ/
WebObj ects/tgu-www. woa/wa/Main?textid=443&level 1 =main&level2=articles.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5
http://wvwTelga.ru/Environ/
.Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації..
компонентів, що поєднуються в чітко визначеній послідовності з відповідним
інтонаційним оформленням, дає підстави кваліфікувати такі конструкції як на-
півфразеологізовані речення.
Іронічні висловлення у формі напівфразеологізованих речень уможливлюють
менш оригінальну, але швидку й компактну реалізацію заперечення разом з емо
ційною реакцією на неприйнятну думку. Характер емоційного вияву визначає
вибір структури напівфразеологізованого речення. Зокрема, напівфразеологізо-
вані речення, побудовані за фразеосхемою Який / яка / яке / які там...\, реа
лізують категоричне іронічне заперечення, яке повністю, навіть з відтінком зне
ваги, відкидає можливість чогось. Напр..: «Гімназія була в Златополі; восени і
весною — болото, глибини якого і Гоголь не в силі описати. Залізниця? Яка там
залізниця! Зі світом зв’язує балагула, якісь неможливі шкапи, візник зі сторінок
Шолом-Алейхема» (О. Семененко). Напівфразеологізовані речення, побудовані
за схемами Добрий {-а, -е, -і) + іменник та Добре + дієслово, уможливлюють
експлікацію заперечення з відтінком образи, обурення, пор.: «Це той, про котро
го Кукса каже, що ненавидить бабського кодла... Добре ненавидить!..» (М. Кро-
пивницький). Напівфразеологізовані речення, побудовані за допомогою десе-
мантизованого компонента де та модальної частки там, передають заперечення
з відтінком зверхності, категоричності, пор. : «Чи тут той лев, що з рота в його те
че вода? — спитала Мелашка. Де там тобі тут ! — гордовито сказала Палажка»
(І. Нечуй-Левицький); «...Що тобі, доню? — Нічого, мамо, нічого! — Де вже
там нічого! Журиш ти мене дочко!» (Марко Вовчок).
Узвичаєння певних структурних моделей іронічних висловлень у ролі запе
речних висловлень означає їхнє наближення до стандартизованих засобів вира
ження заперечення й ілюструє відзначену В. В. Дементьєвим можливість посту
пового зняття протиставлення між прямою і непрямою комунікацією 12.
Цікаво, що не лише традиційні іронічні висловлення, а й деякі інші іронічні
слововживання можуть виконувати роль непрямого заперечення. Наприклад, у
реченні «...Ющенко на власній шкурі й не відчув “нового” стилю роботи цього
відомства [Державної митної служби]» (Україна молода, 21.07.05) автор вираз
но заперечує тим, хто декларує новий стиль роботи установи.
Іронічні слововживання репрезентують лаконічне некатегоричне заперечен
ня зроблених кимсь раніше або ймовірних оцінок чи визначень. Таке заперечен
ня породжує ефект уявного інтертекстового діалогу автора не лише з читачами,
а й з учасниками описуваної ситуації. Воно має суб’єктивний, емоційно-оцінний
характер і широкі можливості для використання, оскільки, по-перше, дає змогу
процитувати опонента, заперечити саме його визначення того чи того явища,
пор.: «В Україні, Прибалтиці, Кавказі, скрізь, де народ “визволяють”, його не за
питавши...» (Українська правда, 15.11.05); «Саме “схрещення” біології з марк-
сизмом-ленінізмом стало найвидатнішим “досягненням” Трохима Лисенка...»
(Україна молода, 13.05.06); «“Економічне чудо” за Януковичем, або зростання
без добробуту» (Українська правда, 16.02.06). По-друге, таке заперечення дуже
компактне й зручне. Іронічно вживши одне слово, автор фактично спростовує
чиєсь судження, витлумачення, не подаючи його у своєму тексті. По-третє, як
уже зазначалося вище, іронічні слововживання дають змогу висловити запере
чення некатегорично, спонукати співрозмовника до власної інтерпретації супе
речливого питання.
На семантичному рівні іронічне переосмислення слова пов’язане з перегру
пуванням його семної структури, актуалізацією в ній контрастного семантично-
12 Дементьев В. В. Зазнач, праця.— С. 31.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 75
М. П. Баган.
го чи оцінного компонента і нівеляцією подібного компонента з протилежним
знаком. У мовознавстві це явище має назву енантіосемії. Іронічні слововживан
ня, ужиті для заперечення, належать до явищ адгерентної, тобто мовленнєвої,
оказіональної енантіосемії.
Мовлення сучасних українських ЗМІ засвідчує високу продуктивність іро
нічного вживання різних груп лексики 13, серед яких чільне місце посідають по
зитивно марковані назви осіб і ознак. Цікаво, що іронічного переосмислення
зазнають навіть службові слова. Наприклад, використане в рекламі меблів ре
чення “Не” для вашої спальні співвідноситься з формально стверджувальним
судженням Меблі підійдуть до вашої спальні, проте його зміст значно багатший
за стверджувальний варіант. Рекламодавець моделює цей зміст так: «Ви можете
подумати, що це меблі не для вашої спальні. Даремно. Насправді вони можуть
підійти й для вашої спальні». Отже, прийом ненав’язливого іронічного запере
чення створює ефект полеміки із сприймачем, спонукає його до самостійного
перегляду стереотипних суджень.
Широко використовують для непрямого заперечення умовні конструкції.
Зазначимо, що поділяємо думку російських мовознавців, які формою умовного
способу вважають «поєднання частки би(б) (зокрема і в складі сполучників) з
дієслівною формою на -л, яка не має значення минулого часу» 14. Зокрема, в ук
раїнській мові на вираженні умовного способу спеціалізуються аналітичні фор
ми ходив би, якби ходив, коли б ходив, якщо б ходив.
Виражаючи уявну, гіпотетичну подію, форми кон’юнктива внаслідок кате
горійного протиставлення формам дійсного способу, виражають її як таку, якої
немає насправді. Сприймач виводить заперечення із загальної семантики умов
ної конструкції, у якій значення невідповідності дії реальності здебільшого
поєднується з певними суб’єктивно-модальними відтінками на кшталт великого
бажання, жалю, суму, докору, обурення тощо, пор. : «Аби ж Рекс був, мій собака.
Ми б удвох пішли. Нема Рекса. Убив його Глипа» (В. Близнець); «Аби ж то
Євпраксія знала, про що питати» (П. Загребельний); «Ех, коли б оце [був] зі мною
зараз Павлуша!» (В. Нестайко). В умовно-бажальних конструкціях, що функціо
нують у діалозі як відповіді на попередні питання чи репліки, заперечення реа
льності повідомлюваного виявляється яскравіше, хоч теж поєднується з емоцій
но-оцінними модальними значеннями пор.: «Мабуть, потрібна путівка? Собі чи
комусь із друзів? Коли б ішлося про путівку,— подумав я» (Ю. Мушкетик) ->
«Я б хотів, щоб ішлося про путівку, але, на жаль, йдеться не про неї; Як це трапи
лося? Та якби ж я знав\» (Ю. Андрухович) -» Хотів би я знати, але, на жаль,
не знаю.
Форми умовного способу функціонують переважно у структурі складнопід
рядних речень з умовно-наслідковими семантико-синтаксичними відношення
ми між підрядною і головною частинами, пор.: «Якби хотів, знаходив би час...»
(Ю. Покальчук); « Я р о с л а в М е н д у с ь : “Якби на мене був компромат, він
вже був би відомий”» (Телеканал «ЕРА», 10.02.2007). Такі речення засвідчують
прямий причиново-наслідковий зв’язок між двома подіями. Відсутність наслід-
кової події дає підстави зробити висновок і про відсутність зумовлюваної події,
пор : Якби хотів, знаходив би час... <- Часу на щось не знаходив, отже насправді
13 Докладніше див.: Баган М. П. Заперечна функція іронічних слововживань у сучасній
українській публіцистиці // Наук. вісн. Херсон, держ. ун-ту : Сер. «Лінгвістика».— Херсон,
2007.— Вип. 5,— С. 109-114.
14 Русская грамматика : В 2 т.— М., 1980.— Т. 1.— С. 625;ШелякинМ. А. Об инвариант
ном значении и функциях сослагательного наклонения в русаком языке // Вопр. языко
знания.— 1999.— № 4.— С. 124.
76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5
не хотів цього; Якби на мене був компромат, він вже був би відомий і- Компро
мат на мене не відомий, тож його немає. Умовно-наслідкові конструкції допо
магають мовцеві посилити своє заперечення, аргументуючи його відсутністю
логічних наслідків. Водночас нетипова для заперечення конструкція робить йо
го неоднозначним, незавершеним. Мовець чи то лукавить, уникаючи чіткого
формулювання, чи то заохочує сприймачів самим вивести заперечну відповідь.
Цьому сприяє вираження наслідкової частини речення формою риторичного пи
тання, пор.: «М. М е л ь н и ч е н к о : “Якби за мною стояло ЦРУ, то хіба
мін’юст США вимагав би плівки?”» (Українська правда, 11.12.2001); « О л ь га
С у м с ь к а : “Якби це був справжній діамант, ви уявляєте, скільки б каратів тут
було?”» (Новий канал, 26.11.2006). Отже, умовні конструкції є зручним засобом
вираження непрямого заперечення, демонстративно переданого мовцем через
моделювання уявної нелогічної ситуації.
До продуктивних засобів реалізації непрямого заперечення належать рито
ричні питання. Сама семантика питального речення передбачає незнання, нев
певненість автора у ствердженні чи запереченні змісту. У поєднанні з особли
вою інтонацією та певними модальними компонентами воно перетворюється на
дуже дієвий, емоційно забарвлений засіб, за допомогою якого можна заперечи
ти реальному чи уявному співрозмовникові й водночас емоційно вплинути на
нього, щоб скорегувати його думки чи поведінку. Напр.: «То стрельніть у них!—
крикнув Кость.— У дітей? Здивувався я.— Які це діти?! Це щури! Дайте сюди
пістолет» (Ю. Винничук); «А ви маєте право калічити дівчині життя? — Та хто
калічить?! Хто калічить?! — ... кричить Панас Павлович» (В. Винниченко).
Риторичне питання уможливлює вираження складного комплексу почуттів у
поєднанні з запереченням, витлумачення яких дуже залежить від здібностей і
бажання сприймана. Проте від інтонації, форми риторичного питання, наявних
у нього питального та модальних компонентів певною мірою залежить характер
заперечення 15. Зокрема, первинне причинове значення питальних компонентів
риторичних питань, побудованих за схемами: Чому (ж) + ключове поняття по
передньої репліки...?, Чого (ж) + ключове поняття попередньої репліки...?
сприяє формуванню спокійного, розважливого заперечення, пор.: «їй-бо, по
вісився! На плащі болонья... — Плітки! — Чому ж плітки? — втрутилася дама в
пенсне» (А. Крижанівський); «Чорт (ще сумніше). Тоді нічого не вийде. Б е з -
б о р о д ь к о . Чого ж не вийде?» (М. Стельмах).
Натомість категоричне заперечення з відтінками образи чи обурення реа
лізують риторичні питання-перепигування, побудовані за схемою Як це + клю
чове поняття попередньої репліки? Напр.: «Нічого не сталося,— поквапилася
Рома і знову зайшлася сміхом.— Як це не сталося? — ледь ображено заперечив
Пепа, підводячись на ноги.— Сталося, сталося» (Ю. Андрухович).
Риторичні питання з питальним компонентом хто, у яких мовець заперечує,
що він сам виконував певну дію, виражають заперечення категоричніше й емо
ційніше, ніж риторичні питання з часткою хіба, пор.: «Хто ж тебе ображає?!» і
«Хіба ж я тебе ображаю?!». Риторичним питанням аналізованого типу мовець не
просто заперечує, а наче відгороджується від певної дії, обурюючись, що хтось
так про нього думає.
Серед риторичних питань є також клішовані одиниці, яким властива відтво-
рюваність, узвичаєність, співвіднесеність з конкретним заперечним значенням,
15 Докладніше див.: БаганМ. П. Риторичне питання як непрямий засіб заперечення в
сучасній українській мові //Теоретична і дидактична філологія : 36. наук, праць.— Κ., 2007.—
Вип. 2,— С. 3-12.
_________Функціонально-комунікативний потенціал неспеціалізованих засобів негації...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5 77
М. П. Баган.
що дає підстави вважати їх близькими до спеціалізованих засобів заперечення,
пор: Хто так робить?! («не так це робиться»); Хто там розбере? («не розбе
реш»); Кому воно треба? («нікому воно не треба»); Кому яке діло? («це нікого
не стосується»); Нащо він здався? («він не потрібен»); Де йому взятися? («його
не може бути»).
У монологічному, рідше діалогічному мовленні вживають риторичні питан
ня, співвідносні із заперечними судженнями, які спростовують не безпосередні
реальні висловлення, а гіпотетичні думки. Такі риторичні питання заперечують
дію або процес (пор.: «Чи ми кого в житті неправедно карали? Чи, може, наш
народ кого зі світу зжив?» — JI. Костенко), їхні модальні аспекти: можливість
(пор.: «Вона [Оленка] теж весела, та й звідки б узятись смутку в такі літа і за
таким статком\» — Ю. Мушкетик); доцільність {пор.: «Отож, лиш дідові й
можна в оту печеру-чернеру й назад, а тобі зась, бо чого тобі в те минуле жит
тя заглядати, коли його в тебе не було?» — Є. Гуцало); значущість (пор.: «І що
їм всім до того, що корчишся ти з болю?» — JI. Костенко), логічність (пор.: «Бо
де таке бачено, у яких нормальних, цивілізованих країнах, щоб у верхівку влади
пхалася і пропхалася така особа, яка дискредитує її?» — Високий Замок,
18.07.2005). У монологічному мовленні, на відміну від діалогічного, риторичні
питання менш експресивні й прагматично зорієнтовані, проте вони також не ви
ражають однозначного заперечення, спонукаючи сприймача самостійно дійти
до нього попри увиразнену складність і дискусійність питання.
Отже, одним із виявів непрямої комунікації є непряме заперечення, суть яко
го полягає у використанні неспеціалізованих засобів для комунікативного впли
ву на сприймача, пов’язаного з нежорстким, але здебільшого емоційно-оцінним
відхиленням його раніше висловленої думки чи припущення. Серед таких засо
бів — іронічні утворення, умовні конструкції та риторичні питання. Для них ха
рактерна емоційно-семантична місткість, прагматична зорієнтованість, багато
манітність формального вияву та прагматичного спрямування. За допомогою
цих засобів досягають різних комунікативних цілей: ефективного, але ненав’яз
ливого переконання співрозмовника, емоційного впливу на нього, спонукання
сприймача до самостійного виведення заперечення і відповідної корекції своєї
поведінки, створення ефекту полеміки, пошуку об’єктивної відповіді на склад
не, неоднозначно тлумачене питання, демонстрації доброзичливого, ненав’яз
ливого ставлення мовця та ін. Деякі з іронічних висловлень та риторичних
питань набувають структурного усталення, закріплюються за фіксованим запе
речним значенням та комунікативним впливом. Вони стають узвичаєними в
певних ситуаціях, що спричиняє часткову втрату ними свого непрямого харак
теру та функціональне зближення із спеціалізованими засобами.
М. P. BAHAN
FUNCTIONAL-COMMUNICATIVE POTENTIAL OF THE NONSPECIALIZED
MEANS OF NEGATION IN THE UKRAINIAN LANGUAGE
In article functioning of unspecialized means of negation are analysed, preconditions of their use
with negation function are defined, specificity of indirectly expressed negation against direct and
implicative ways of its realization is established.
K eywo rds: indirect negation, unspecialized means of negation, irony, a conditional con
struction, a rhetorical question.
78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 5
|