Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.)
Стаття присвячена визначенню структурної та семантичної організації способів і засобів ідентифікації осіб жіночої статі, які засвідчені в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 pp.): 1) жіночих особових імен і прізвищевих назв; 2) ідентифікаторів — конструкцій, що характеризують осо...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183435 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) / Л.А. Москаленко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 32-41. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183435 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1834352022-03-23T01:33:36Z Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) Москаленко, Л.А. Стаття присвячена визначенню структурної та семантичної організації способів і засобів ідентифікації осіб жіночої статі, які засвідчені в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 pp.): 1) жіночих особових імен і прізвищевих назв; 2) ідентифікаторів — конструкцій, що характеризують особу жіночої статі за різними ознаками; 3) ідентифікаційних формул — антропонімів у поєднанні з ідентифікаторами. Article is dedicated to the determination of the structural and semantic organization of methods and means of the identification of the persons of the feminine sex, which are fixed in «Official books of Poltava regimental law court» (1683-1740): 1) female personal names and nicknames; 2) identifiers — constructions, which characterize face of feminine sex in different ways to signs; 3) identification formulas — personal name in combination with the identifiers. 2009 Article Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) / Л.А. Москаленко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 32-41. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183435 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена визначенню структурної та семантичної організації способів і засобів ідентифікації осіб жіночої статі, які засвідчені в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 pp.): 1) жіночих особових імен і прізвищевих назв; 2) ідентифікаторів — конструкцій, що характеризують особу жіночої статі за різними ознаками; 3) ідентифікаційних формул — антропонімів у поєднанні з ідентифікаторами. |
| format |
Article |
| author |
Москаленко, Л.А. |
| spellingShingle |
Москаленко, Л.А. Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) Мовознавство |
| author_facet |
Москаленко, Л.А. |
| author_sort |
Москаленко, Л.А. |
| title |
Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) |
| title_short |
Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) |
| title_full |
Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) |
| title_fullStr |
Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) |
| title_full_unstemmed |
Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) |
| title_sort |
ідентифікація осіб жіночої статі в «актових книгах полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183435 |
| citation_txt |
Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683-1740 p. p.) / Л.А. Москаленко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 32-41. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT moskalenkola ídentifíkacíâosíbžínočoístatívaktovihknigahpoltavsʹkogopolkovogosudu16831740pp |
| first_indexed |
2025-07-16T03:26:11Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:26:11Z |
| _version_ |
1837772437180121088 |
| fulltext |
Л. А. МОСКАЛЕНКО
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСІБ ЖІНОЧОЇ СТАТІ В «АКТОВИХ
КНИГАХ ПОЛТАВСЬКОГО ПОЛКОВОГО СУДУ»
(1683-1740 pp.) ______________________________________
Стаття присвячена визначенню структурної та семантичної організації способів і засобів
ідентифікації осіб жіночої статі, які засвідчені в «Актових книгах Полтавського полкового су
ду» (1683-1740 pp.): 1) жіночих особових імен і прізвищевих назв; 2) ідентифікаторів —
конструкцій, що характеризують особу жіночої статі за різними ознаками; 3) ідентифікацій
них формул — антропонімів у поєднанні з ідентифікаторами.
Ключ ов і слова : антропонім, жіноче особове ім’я, жіноча прізвищева назва, прізви
сько, ідентифікатор, ідентифікація осіб жіночої статі.
Мовознавці вже зробили значний внесок у розв’язання багатьох проблем, що іс
нують у галузі українського, зокрема й староукраїнського, антропонімікону:
простежили основні особливості його формування, з’ясували окремі риси
структурної, системної та лексико-семантичної організації '. Однак досліджен
ня регіональних антропонімних систем в історичному аспекті, який передбачає
структурний і семантичний аналіз конкретного (темпорально й локативно виз
наченого) мовного матеріалу, залишається актуальним.
Завдання нашого дослідження — простежити формування онімних, апеля-
тивних та онімно-апелятивних засобів ідентифікації осіб жіночої статі, а також
визначити особливості їхньої структурної та семантичної організації. Предмет
нашого дослідження — засвідчені в «Актових книгах Полтавського полкового
1 Баранівська О. С. Прізвищеві гібриди з формантами -Ķo), -епЦо) // Актуальні питання
антропоніміки.— K., 2005.— С. 31—38; БучкоА. Е. Фамилии Бойковщины в период их ста
новления и в наши дни : Автореф. дисс. ... канд. филол. наук.— Ужгород, 1986.— 20 с.;
Демчук М. О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХГѴ-ХѴІІ ст.—
K., 1988.— 172 с.; Карпенко Ю. О. Теоретичні засади розмежування власних і загальних
назв // Мовознавство.— 1975.— № 4.— С. 46-50; Карпенко Ю. О. Реєстр Війська Запорізь
кого і проблема постання українських прізвищ // Питання історичної ономастики України.—
K., 1994.— С. 182-201; Керста Р. Й. Українська антропонімія XVI ст. : Чоловічі імену
вання.— K., 1984.— 152 с.; ЛитвинчукЛ. В. Ідентифікація особи на Житомирщині початку
XVII ст. (на матеріалі «Актової книги Житомирського гродського уряду 1509 р.») // Актуальні
питання антропоніміки.— K., 2005.— С. 138-146; Никонов В. А. Имя и общество.— М.,
1974.— 278 с.; Сухомлин I. Д. Питання антропоніміки в українській мові.— Д., 1975.— 110 с.;
Торчинський М. Структурні та семантичні особливості прізвищевих назв козаків уманського
полку // Нові дослідження пам’яток козацької доби.— K., 2005.— Вип. 14.— С. 316-320;
ХудаїиМ. Л. З історії української антропонімії.— K., 1977.— 236 с.; ЧучкаП. П. Розвиток
імен і прізвищ // Історія української мови. Лексика і фразеологія / Відп. ред. В. М. Руса-
нівський.— K., 1983.— С. 592-620.
© Л. А. МОСКАЛЕНКО, 2009
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6
.Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах..
суду» (далі — Акти) 2 антропоніми (жіночі особові імена та прізвищеві назви);
ідентифікатори — онімні, апелятивні й онімно-апелятивні конструкції, що ха
рактеризують особу жіночої статі за родом діяльності, професією, заняттям, ро
динними зв’язками, місцем проживання, зовнішніми чи внутрішніми ознаками,
особливостями поведінки, належністю до певного етносу, соціальної верстви,
організації, політичного чи релігійного напрямку, належністю певному госпо
дареві тощо; ідентифікаційні формули — антропоніми в поєднанні з ідентифіка
торами.
Засвідчені в аналізованій пам’ятці антропоніми, що використовуються для
ідентифікації осіб жіночої статі (274 фіксації), структуруються на одночленні
(58 %), двочленні (40 %) і тричленні (2 %).
Як одночленні антропоніми для ідентифікації осіб жіночої статі в Актах ви
користовувалися особові імена (51 %) і прізвищеві назви (7 %); як двочленні —
особові імена в поєднанні з прізвищевими назвами (прізвиськами) (34 %), а та
кож прізвищеві назви в поєднанні з прізвищевими назвами (прізвиськами) іншо
го типу (6 %); як тричленні — імена в поєднанні з двома прізвищевими назвами
різних типів (2 %).
Серед одночленних антропонімів переважають особові імена (88 %), прізви
щеві назви становлять 12 %; серед двочленних переважають імена в поєднанні з
прізвищевими назвами (прізвиськами) (85 %), прізвищеві назви в поєднанні з
прізвищевими назвами (прізвиськами) іншого типу становлять 15 %; серед
тричленних з однаковою активністю використовуються імена в поєднанні з дво
ма прізвищевими назвами різного типу.
В Актах для ідентифікації осіб жіночої статі вжито особові імена: 1) хрис
тиянські офіційні (повні й усічені) імена становлять 45 % від загальної кількості
імен, напр. : Агафия (І, Кр 3), Гафия (І) ‘Агафія, Гафія’4; Анна (Пв, Ц) ‘Анна, Ган-
на’; Горпина (К) ‘Агрипина, Горпина’; Євдокия (І), ївдикуя (І), Вовдотия (С)
‘Євдокія’; Зіновия (І) ‘Зтовія’; Катерина (І) ‘Катерина’; Марина ‘Марина’; Ма
рія {Мария) (П), Моря (Кб, П, Р), Марья (І, П, Р) ‘Марія’; Мелания (І) ‘Меланія’;
Олена (і'Олена) (СС) ‘Олена’; Палагия (Р) ‘Пелагія, Пелагея’; Тетяна (І, Ів, П, Р)
‘Тетяна’; 2) християнські неофіційні імена — 55 %, напр.: Анка (П) ‘зменш, від
Анна’; Васка (П) ‘зменш, від Василина’; Вовдя (С), Говдя (П), Євдоха (І) ‘зменш,
від Євдокія’; Гапка (Гапъка) (І, П, Р, Ш) ‘зменш, від Агафія’; Каска (З, І, П),
Катря (І) ‘зменш, від Катерина’; Мотра (Кн, Р) ‘зменш, від Мотрона’; Настя
{Настю) (Сп) ‘зменш, від Анастасія’; Пазка (НС), Параска (М, П, Ц) ‘зменш, від
Парасковія’; Палажка (П, Р) ‘зменш, від Пелагея’; Солоха (І) ‘зменш, від Соло
мія’; Xeďrn (І), Хвенна (І) Фена (І) ‘зменш, від Феодосія’.
Для ідентифікації осіб жіночої статі в Актах використано також прізвищеві
назви. З погляду словотворення серед них виділяються первинні (семантич
ні) (4 %) та вторинні (морфологічні) утворення (96 %).
2 Акты (протоколы) Полтавского полкового суда. 1683-1740. II. Копии. (Зберігаються в
Інституті рукопису Нац. б-ки ім. В. І. Вернадського (м. Київ), шифр: 55257-П.
3 Список скорочень назв населених пунктів див. у кінці статті.
4 Ідентифікацію імен здійснюємо за такими виданнями : Етимологічний словник україн
ської мови : В 7 т. / За ред. О. С. Мельничука.— K., 1982-2006.— Т. 1-5; Тимченко Є.
Матеріали до Словника писемної та книжної української мови : В 2 т.— К. ; Нью-Йорк,
2003.— Т. 1-2; ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка.— M., 1964—1973.—
T. 1-4; РедькоЮ. K. Довідник українських прізвищ.— K., 1969.— 256 с.; Скрипник JI. Г.,
Дзятківська Н. П. Власні імена людей.— К, 2005.— 334 с.; Тртняк 1.1. Словник українських
імен.— K., 2005.— 508 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 33
JI. А. Москаленко.
Первинні жіночі прізвищеві назви виникли внаслідок переосмислення за
гальних назв осіб за певними ознаками {Кума (Г), Гладкаш (Сп), Чорнё'кат (Сп);
Мишкорізка (П)); вторинні — морфологічним способом: додаванням суфіксів
до власних і загальних назв осіб {Ковалиха (І), Лукяновна (І), МаЗимиха (І)).
Більшість вторинних жіночих прізвищевих назв має андронімічне похо
дження (78 %), жіночі прізвищеві назви патронімічного походження становлять
20 %, матронімічного — 2%.
Жіночі прізвищеві назви андронімічного походження творяться за допомо
гою таких суфіксів:
1) -их- (69 % від загальної кількості суфіксальних дериватів), який додається до основ
а) офіційних імен їхніх чоловіків (52 %) — Але^андриха (П), Андріиха (П), Анътониха (М); Ва-
силиха (І, П, Р): забоици Василя, жона (Р); Дмитриха (І), Захарьїха (Захариха) (Кр), Іваниха
(Сп), Климиха (Бл, Кб), Лукяниха (3); MďmuHuxa: на жону Мартинову за тоє, что Mďmumi-
ха чєляд в хату закьликала (П); Матвііха (НС), МаЗимиха (І), Панасиха (Бл), Пєтращгаа
(Кш), Пєтриха (П), Прокопиха (І), Сємєниха (П), Стєпаниха (3), Тарасиха (П), Трохимиха
(СС), Хвєдорчиха (Бл); б) неофіційних імен їхніх чоловіків (15 %) — Іващиха (І), Крищиха
(ВБ), Ле?чиха (І), Пасчиха (Р), Юрчиха (Сп), Яциха (І); в) прізвшцевих назв їхніх чоловіків
(27 %) — Вару"чиха (І), Вороньчиха (І), Гноїха (Сп), Количиха (Ів), Koniŕnuxa (П), Лисувчиха
(Кн), Пуиіиха (П), Тиіиъчиха (І); г) прізвищевих назв чоловіків, із якими жінки перебувають у
тісних приятельських чи господарсько-майнових стосунках (жінка — чоловік; служниця —
господар) (3 %) — Назариха: Назариха с приятє"мь єїНазаромь (П);
2) -к- (12 %), який додається до прізвищевих назв їхніх чоловіків (80 %) — Балючка (І),
Баранничка (К), Бутувка (П, Р), Видричка (П); неофіційних імен їхніх господарів (20 %)— Пи-
липаска ‘служниця т а Пилишся’ (Кш);
3) - o b - ( -S B -) (5 %), який додається до прізвищевих назв їхніх чоловіків —Дороиієвичова,
Дорошєвичєва (П, Р).
При творенні жіночих прізвищевих назв патронімічного типу суфікси -овн-,
-євн-, -увн- додаються до основ офіційних або неофіційних імен чи прізвище
вих назв батьків (14 %), напр.: Гришковна: А н ъ д р £ зят Гришко8, из жоною
своєю Палагиєю Гришковною (Р), Костювна (НС), Лукяновна (І), Луциковна
(НС), Матвієвна (І), Павловна (Ів, П, Р), Кунтуиіовна (НС), Сідановна (С).
Слід зауважити, що жіночі прізвищеві назви, в основі яких лежить агентивна
ознака особи, могли бути утворені як від прізвищевих назв батьків (чоловіків),
так і від апелятивних назв батьків (чоловіків) за родом їхньої діяльності, напр.:
Ковалиха ‘дружина коваля / Коваля’ (І); Тєслиха ‘дружина теслі /Теслі’ (Сп);
Ткачиха ‘дружина ткача/Ткача’ (І); Бражничка ‘дружина бражника / Браж
ника’ (П); M iŕm HKa ‘дружина милника / Милника’ (Ц); Гоньчарўна ‘дочка гон
чара / Гончара’ (П); Дугтяровна ‘дочка дугтяра / Дугтяра’ (П).
При творенні жіночих прізвищевих назв матронімічного походження су
фікс -их- додається до основи імені матері, напр.: Кулинчиха (П) ‘дочка Килини
(Кулини)’.
Особи жіночої статі, за матеріалами Актів, могли ідентифікуватися також
двочленними антропонімами, які творилися поєднанням імен із прізвищевими
назвами різних типів (чи прізвиськами), а також поєднанням двох прізвищевих
назв різного типу. Значно переважають прізвищеві назви жінок, похідні від імен
і прізвищевих назв їхніх чоловіків — 57 %, напр. : жони три мужe“ 3Ha4m ř ивон-
4uHCKiŕ — єдна Зіновия Прокопиха, а другая — Гафия Тишъчиха, а третяя, в
чиє“ господі вьчиниеся noceď, Тетяна Василиха (І, 1689) (відповідно: дружина
Прокопа, дружина Тищенка і дружина Василя).
Двочленні антропоніми, що служать для ідентифікації осіб жіночої статі, мо
жуть складатися:
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6
.Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах..
1) із власного імені та прізвшцевої назви жінки, похідної від імені її чоловіка (38 %),
напр.: Паленка Андрійка (П), Тетяна Василиха (І), Агафия Захарьїха ‘дружина Захарыя’
(Kp), Маря Климиха (Кб), Катерина Лесчиха (І), Тетяна Назариха (П), Гапка Пасчиха (Р)
‘дружинаПаска.'', мужємьмоїмь, Паскомь (Р), ГапкаПанасиха (Ш) ‘дружина Панаса’, Зіно-
вия Прокопиха (І), (Олена Тарасиха (П), Олена Трохимиха (СС), Настя Юрчиха (Сп);
2) із власного імені та прізвшцевої назви жінки, похідної від прізвшцевої назви чоловіка
(19 %), напр.: Мелания Вару"чиха (І) ‘дружина Варунка’, Мотра Лисувчиха ‘дружина Лисув-
ця’ (Кн.), Анка Miŕnu4Ka (Ц) ‘дружина Милника’: Стефана Мисника, мужа Анниного (Ц),
Катря Ткачиха (I) ‘дружина ткача / Ткача’, Говдя Пушиха (П) ‘дружина Пуха’, Горпина Ба-
ранничка (К) ‘дружина Баранника’. Іноді у двочленних конструкціях цього типу ім’я стоїть у
постпозиції до прізвшцевої назви, напр.: Ковалиха Гапька (І);
3) із власного імені та прізвшцевої назви жінки, похідної від імені батька (16 %) (мають
форму сучасних імен по батькові), напр.: Палагия Гришковна (Р), Фена Лукяновна (І), Марья
Луциковна (НС), Тетяна Павловна (Ів);
4) із власного імені та прізвшцевої назви жінки, похідної від прізвшцевої назви батька
(6 %), напр.: Васка Дугтяровна (П), Палажка Кунтушовна (НС), Вовдотия Сідановна (С);
5) із власної прізвшцевої назви і власного імені (3 %), напр.: Мишкорізка Гапка (П);
6) із двох прізвищевих назв жінки, одна з яких утворена від імені її чоловіка, а друга —
від його прізвшцевої назви (12 %). Обидва андроніми утворені суфіксальним способом (осно
ва імені чоловіка + суф. -их- + основа прізвшцевої назви чоловіка + суф. -к-), напр.: Павлиха
Выдричка ‘дружина Павла Выдрйча’ (П), МаЗимиха Балючка ‘дружина МцЛша Балюка (Ба-
лючкаУ (І), Mameťixa Ткачиха ‘дружина Матвія Ткача’ (НС), Мартиниха Бражничка ‘дру
жина Мартина Бражника' (П). Компоненти таких двочленних антропонімів можуть мати
зворотний порядок, напр.: Балючка МаЈиимиха ‘дружина Балюка Манима' (I);
7) із двох прізвищевих назв, одна з яких утворена від імені її чоловіка, а друга — власна
прізвищева назва, мотивована атрибутивною ознакою (3 %), напр.: Іваниха Чорн^каш (Сп);
8) із двох прізвищевих назв, одна з яких — похідна від прізвшцевої назви чоловіка, а дру
га — власна прізвищева назва, мотивована атрибутивною ознакою (3 %), напр.: Теслиха
Гла(д)каш (Сп).
За свідченням матеріалів Актів, особа жіночої статі у XVII — на початку
XVIII ст. могла ідентифікуватися також тричленним антропонімом, що складав
ся з імені та двох прізвищевих назв різного типу.
Для номінації жінок в Актах зафіксовано специфічні тричленні антропоні-
ми, які складаються із власного імені жінки і двох її прізвищевих назв, одна з
яких утворена від імені, а друга — від прізвшцевої назви її чоловіка. Разом вони
формують конструкцію «ім’я жінки + прізвищева назва, похідна від імені її чо
ловіка + прізвищева назва, похідна від прізвшцевої назви її чоловіка», напр.: Маря
Василиха Бутўка ‘дружина Василя Бута’ (Р). Варто зазначити, що жіночі пріз-
вищеві назви, в основі яких лежить агентивна ознака, могли бути утворені як від
прізвищевих назв чоловіків, так і від апелятивних назв чоловіків за родом їхньої
діяльності, напр.: Тетяна Сємєниха Ковалиха, унука Дєрєвяньчина ‘дружина
Сємєна коваля/Коваля, онукаДєрєвянка’ (П). На користь останнього свідчить
наявність у Семена, чоловіка Тетяни, учня (ковальчика): з Михаиломь ковальчи-
Kcŕ, учнєм наши™ (П).
Поряд з одно-, дво- і тричленними антропонімами для ідентифікації осіб
жіночої статі в Актах використано ідентифікатори різної структури, які, висту
паючи автономно, передають ознаки жінок безпосередньо або опосередковано,
через їхні етнічні, родинні, територіальні, господарсько- та соціально-майнові,
агентивні відношення з інтими особами.
При безпосередньому передаванні ознак ідентифікатори називають агентив
ні, вікові ознаки, тип родинних чи сімейних зв’язків, фізичний (фізіологічний)
стан жінок, напр.: челядниця (К), дівчина (НС), бідно“ сироті (НС), нєбожка,
нєбожчица (Пв), служебка (С). В деяких справах Актів особи жіночої статі мо
жуть позначатися лише ідентифікаторами, напр.: челядницею — невісту (К,
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 35
JI. А. Москаленко.
1684); зь вдовицею, їхь же служебкою — робою в дому его — сироту (С, 1684);
свою жону (К, 1684). Така ідентифікація найбільш імпліцитна.
При опосередкованому передаванні ознак ідентифікатори містять лекси-
ко-семантичні елементи, які сприяють увиразненню образу ідентифікованої
особи: 1) ім’я родича + тип родинного зв’язку, напр.: жона Педорова (Ш); жони
Семеново" (М); жонуЯцкову (І); мткуМатвієву (П); 2) тип родинного зв’язку +
прізвищева назва родича, напр.: теща ХведчєІікова (П); Попелуха оного, жону и
дочку его збыли (НМ); 3) тип родинного зв’язку + місце проживання, напр.: по
паді кишінскої (Кш); 4) тип родинного зв’язку + рід діяльності особи, напр.:
зь вдовицею, їхь же служебкою (С); 5) рід діяльності особи + ім’я і прізвищева
назва господаря, напр.: служебницею Яковою АлцЗандрЕнковою; ишнкаркою
Яцковою ШолуРковою (П); 6) соціальний стан + рід діяльності чоловіка, напр.:
пні Постниковой (П); 7) ім’я родича + тип родинного зв’язку + прізвищева наз
ва родича, напр. : Иваново“ жони Червоного (М); 8) ім’я і прізвищева назва роди
ча + місце проживання + тип родинного зв’язку, напр.: Семенову Біликову
керебердянъского жону (М); 9) ім’я і прізвищева назва родича + рід діяльності
родича + місце проживання родича + тип родинного зв’язку, напр.: Яцько Да-
цє“ко, nonoMď ивончинскии, з жоною его (І); 10) тип зв’язку + ім’я родича + рід
діяльності родича + місце проживання родича, напр.: на жонуЯцкову, понамара
івончинского (І); 11) тип родинного зв’язку + ім’я родича + рід діяльності роди
ча + місце проживання (реалізації агентивної ознаки) + час реалізації агентив-
ної ознаки, напр.: матка Романова, дяка івончинског° бўшого (І); 12) со
ціальний стан + ім’я і прізвищева назва + час діяльності + рід діяльності +
місце діяльності родича, напр.: пніП авловои Семеничовои бывшо“ полковнички
ncřmaecKou (П).
Одночленні ідентифікатори, які засвідчено в Актах, характеризують особу
жіночої статі за родом діяльності, професією, заняттям, місцем проживання, ро
динними зв’язками, фізичним (фізіологічним) станом, віком, особливостями по
ведінки. Двочленні ідентифікатори характеризують особу жіночої статі за двома
ознаками: 1) родом діяльності, професією, заняттям і віком; 2) родом діяльнос
ті, професією, заняттям і відношеннями належності; 3) родом діяльності, про
фесією, заняттям і місцем проживання; 4) родинними зв’язками і фізичним (фі
зіологічним) станом (живий / неживий); 5) родинними зв’язками і відношення
ми належності; 6) родинними зв’язками і місцем проживання. Тричленні іден
тифікатори характеризують особу жіночої статі за трьома ознаками: 1) родом
діяльності, професією, заняттям; відношеннями належності і місцем проживан
ня; 2) віком, родинними зв’язками і відношеннями належності; 3) віком, родом
діяльності, професією, заняттям і відношеннями належності; 4) віком, родин
ними зв’язками і родом діяльності, професією, заняттям; 5) часом виконання
певної діяльності; родом діяльності, професією, заняттям і віком.
Поєднання одно-, дво- і тричленних антропонімів з ідентифікаторами різної
лексико-семантичної структури утворюють ідентифікаційні формули. Останні,
маючи онімно-апелятивне вираження, називають особу, дають їй характеристи
ку і завершують її виокремлення з ряду подібних найвичерпнішою і повного
ідентифікацією. Зауважимо, що антропонімоформант при переважанні препози
ції щодо ідентифікатора може займати також інтер- і постпозицію, а компоненти
ідентифікаторів також можуть мінятися місцями. Оскільки це не впливає на се
мантику ідентифікаційної формули, подаватимемо їх тільки як структурні варіа
ції останньої.
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6
.Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах..
Одночленні антропоніми, очевидно, через свою найбільшу неоднозначність,
мають при собі найбільшу кількість ідентифікаторів різного типу. Це реалізує
ться в основних ідентифікаційних формулах і їхніх структурно-семантичних
модифікаціях.
I. Одночленний антропонім + одночленний ідентифікатор (42 %).
Жіночі імена можуть уточнюватися характеристикою особи за: 1) родинни
ми зв’язками (присутня сема ‘сімейний стан’, оскільки в найближчому контексті
завжди є інформація про чоловіків, а також про сімейний стан жінок, які іденти
фікуються), напр. : жони єго, Євдокиї— з жоною єго, Євдокиєю—жоною Яцко-
вою, Євдокиєю — Яцько Дацс^ко, noncmď ивончинскии, з жоною єго, Євдо
києю — Ямкова, панамарова, зь жоною єго ївдикуєю (І); зь жоною своєю, Ан-
ною —Анна, жона Васшєва (Пв); з жоною єго, Хвєнною — зДмитром и жоною
єго, Хвєпною — жони єго, Хвє“ки — Дмитро Козинь з жоною єго, Хвєнною —
Митром Ko3uHCKiŕb и жони єго Хв^ни (І); Аньтонолґ ТишчєІікомь и жоною єго,
Параскою (М); Голиче^ко npuaicŕ ... жону свою, Марину (П); Анна —Анъна, жо
на нєбожчика — сию Анну, удову (Стєфань нєбожчик M tŕniŕ (П) ‘чоловік / ко
лишній чоловік Анни’).
Особи жіночої статі, що перебувають у шлюбі, опосередковано ідентифі
куються переважно через антропонімні й апелятивні назви їхніх чоловіків або
батьків їхніх чоловіків, напр.: з невісткою своєю, Марьєю (НС); неодружені
особи жіночої статі ідентифікуються через антропонімні й апелятивні назви їх
ніх найближчих родичів, напр.: Параска, сестра Онискова (П). Безпосередньо
особи жіночої статі ідентифікуються називанням таких їхніх ознак: 1) роду
діяльності, професії, заняття, напр.: Васка, служалая (П), Гапька, uiuHKďKa (Б),
Каска, илинкарка (П), Пара°ка, i u u HK ď K a (Ц); 2) віку, напр.: Васка, дівка (П),
дівка тая, Каска (3); 3) фізичного (фізіологічного) стану (живий / неживий),
напр.: з нєбожкою Анною (Пв), нєбожчици (Олени (П); 4) особливостей поведін
ки, напр.: вшєтєчницу Гапъку (Б) ‘п. wszetecznica’ ‘блудниця, розпусниця’ (Т. 1,
127).
Жіночі прізвищеві назви можуть уточнюватися характеристикою особи за:
1) родинними зв’язками, напр.: Крищихи вдови (ВБ), Климихи вьдови (Кб);
2) віком, напр.: старої АлеЈандрихи (П), Количиха старая (Ів); 3) родом діяль
ності, професією, заняттям, напр.: Стєпанисі, тапочьничці(3); 4) відношення
ми спорідненості чи свояцтва з іншими відомими учасникам справи особами,
напр.: жона Иващиха, матка дякова (І); 5) місцем проживання, напр.: Лисувчи-
ха, книш^ская обывате*ка (Кн); 6) належністю до певної соціальної верстви,
напр.: пніДорошевичова ‘дружина пна Дорошевича' (П).
II. Одночленний антропонім + двочленний ідентифікатор (15 %).
Жіночі імена можуть уточнюватися характеристикою особи за: 1) поведін
кою і віком, напр.: зраици Ка°ки дівки (3) ‘п. zdrajca’ ‘зрадник’ (Т. 1, 339); 2) ро
дом діяльності, професією, заняттям і належністю певному господареві (ця час
тина ідентифікатора може містити ім’я і прізвищеву назву господаря або тільки
прізвищеву назву господаря), напр.: Мария, служебница Яковова Алє<Зандрє’,ко-
ва—Мария, служебница Але$андрендренкова (П); 3) родинними зв’язками і міс
цем проживання, напр.: паламарка Євдокия івонъчинъская (І) ‘Євдокія, дружина
івончщького паламара’; 4) фізичним (фізіологічним) станом (живий / неживий)
і родинними зв’язками (при реальному запереченні першою ознакою другої),
напр.: небожку Анну, жону Василеву (Пв); небожчицы Анны, Василево“ Гонча-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 37
JI. А. Москаленко.
ренковои жоны (Пв); 5) віком і родинними зв’язками, напр.: (Ониско і Параска,
дівчина, сєстра его (П).
Жіночі прізвищеві назви можуть уточнюватися характеристикою особи за:
1) родинними зв’язками і місцем проживання, напр.: Крищиха, вьдова, жи-
тє*ка наша будиская (ВБ); 2) родинно-посесивними відношеннями, напр.: Хвє-
дорчиха, мати Курилова (Б).
III. Одночленний антропонім + тричленний ідентифікатор (13 %).
Жіночі імена уточнюються характеристикою особи за: 1) місцем проживан
ня, родинними зв’язками і сімейним станом. Характеристика особи здійсню
ється опосередковано — через характеристику її чоловіка, напр.: Рко, Лисовцюв
зят, жьітєп рєшєтиловски“, зь жоною своєю Палеткою (Р) (ця формула дозво
ляє ідентифікувати особу жіночої статі (Палетку), як житечку рєшєтиловскую,
дружину Ілка та дочку Лисовця); 2) місцем проживання, родинними зв’язками
(сімейним станом) і належністю до певної соціальної верстви, напр.: Baciŕ Гон-
чарєнько, козакь і житє11 тахтауловскии ... о побытю Анны, жоны своєї(Т) (ця
формула дозволяє ідентифікувати особу жіночої статі (Анну) як житечку тах-
тауловскую, дружину Василя Гончаренка, козачку); 3) віком і родинно-посе-
сивними відношеннями, напр.: Параска, дівка, рожония сестра Они°кова —
Параска, дівка, сєстра Онискова — Параска, дівчина, сєстра его (П); 4) віком,
родом діяльності та належністю певному господареві, напр.: Мария, дівка,
служебница Якова Але$андре?кова (П); 5) віком, родинними зв’язками і родом
діяльності, напр.: дівки, сироти, служебници ихь, Ва°ки (П); 6) часом певної
діяльності, родом діяльності та віком, напр.: бувшею служебницею дівкою Кас
кою (3).
Двочленні антропоніми «ім’я особове + прізвищева назва» також можуть ма
ти при собі одно-, дво- чи тричленні ідентифікатори.
IV. Двочленний антропонім + одночленний ідентифікатор (16 %).
Жіночі імена з прізвищевими назвами (прізвиськами) можуть уточнюватися
характеристикою особи за: 1) родинними зв’язками (сімейним станом), напр.:
жони его, Фени Лукяновни (І), жоною своєю, Палагиєю Гришковною (Р), жону
свою, Євдоху Мате івну (І), Вовдотия Сідановна, вдова (С); 2) місцем прожи
вання, напр.: Настя, удова КУчиха (Сп), Агафия 1ахарьїха, крем^чуцкая (Кр),
Гапка Панасиха, в то ж шостаковская (Ш), М арі Климихи, кобеляцкои (Кб),
Анка M iŕ m HKa, житечка полтавская (П); 3) віком, напр.: Васка, дівка Гоньча-
рувна (П); 4) відношеннями спорідненості чи свояцтва, напр.: з Тетяною Пав-
ловною, кумою єго (Ів).
V. Двочленний антропонім + двочленний ідентифікатор (8 %).
Жіночі імена з прізвищевими назвами можуть уточнюватися характеристи
кою особи за: 1) родом діяльності, професією, заняттям і місцем проживання,
напр.: Пазка Костювна, служебница з Ново20 Санджарова (НС), Мишкорізку
Галку, которая жила в дому Яцьковомь Шолудковомь, шинкуючи (П); 2) родом
діяльності, професією, заняттям і належністю певному господареві, напр.: Васки
Гончарувни, служебници Mďmmoeou Бражниково“ (П); 3) віком і родом діяль
ності, напр.: з дівкою Марьєю Луциковною, служебницею (НС); 4) родинними
зв’язками (сімейним станом) і місцем проживання, напр.: Маря Климиха, вдова,
житєлка кобеляцкая (Кб).
VI. Двочленний антропонім + тричленний ідентифікатор (3 %).
Жіночі імена з прізвищевими назвами уточнюються характеристикою особи
за родом діяльності, належністю певному господареві і місцем проживання,
напр.: Пазка Костювна, служебница Сецкова Шапочникова,з Новог° Санджаро-
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6
.Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах..
ва (НС). Компоненти ідентифікатора можуть мінятися місцями, напр.: Маря Лу-
цикова, зь Нового Санджарова, служєбница Іванова Богова (НС).
VII. Тричленний антроионім + одночленний ідентифікатор (3 %).
Жіночі імена з двома прізвищевими назвами (одна — похідна від імені, а
друга — від прізвищевої назви (прізвиська) чоловіка) можуть уточнюватися ха
рактеристикою особи за: 1) місцем проживання, напр.: Настю Юрчиха, прози-
ваємаюГноїха, житечка зь села ОЉп8новки (Сп); 2) родинними зв’язками, напр.:
Тетяна Семєниха Ковалиха, унука Дєрєвяньчина (П).
Аналіз способів і засобів ідентифікації, використаних в Актах, показав, що в
деяких протоколах особи жіночої статі можуть позначатися лише антропоніма-
ми різної структури (Говдя Пушиха— Пушиха (П, 1688); Маря Василиха Бутув-
ка— Бутовка (Р, 1687); Гапка Пасчиха— Пасчиха (Р, 1690); Видричка—Паели-
Xа Выдричка ‘дружина Павла Видрыча’ (П, 1688)) чи ідентифікаторами різної
структури та семантики (челядницею — твісту (К, 1684); зь вдовицею, їхь же
служебкою —робою в дому єго — сироту (С, 1684); свою жону (К, 1684)), однак
у переважній більшості протоколів способи та засоби ідентифікації осіб жіночої
статі варіюються. Це варіювання виявляється у використанні для ідентифікації
однієї особи антропонімоформантів та ідентифікаторів різної лексико-семан-
тичної структури, а також ідентифікаційних формул, що поєднують ці елементи,
напр. : Мотр і —у Василихи—забоици Василя жона Мотра—Мотра, жона то
го мужєбо“ци (Р, Ì6S4);Насті—НастяГноїха—Настя,удоваКУчиха—Нас
тя Юрчиха, прозиваємая Гноїха, житечка зь села Супруновки (Сп, 1683); Ма
ря — Мары Луциковні— дівчина — бідно“ сироті— служебница Іванова Бого
ва — з дівкою, Марьєю Луциковною — Маря Луцикова, зь Нового Санджарова
(НС).
Таким чином, аналіз засвідчених в Актах антропонімів, ідентифікаторів та
ідентифікаційних формул, які виокремлювали певну особу жіночої статі поміж
інших жінок, засвідчив різноманітність способів і засобів ідентифікації особи в
охопленому пам’яткою регіоні та відсутність їхньої уніфікації в мові ділового
документа. Серед засвідчених в аналізованій пам’ятці антропонімів, що вико
ристовуються для ідентифікації осіб жіночої статі, переважають одночленні: во
ни становлять 58 % від загальної кількості антропонімів, двочленні — 40 %, а
тричленні — лише 2 %.
Для ідентифікації осіб жіночої статі в Актах найчастіше використовуються
особові імена (51 %), імена в поєднанні з прізвищевими назвами (прізвиськами)
становлять 34 %, прізвищеві назви — 7 %; прізвищеві назви в поєднанні з пріз
вищевими назвами (прізвиськами) — 6 %; імена в поєднанні з двома прізвище
вими назвами різних типів — 2%.
У мові пам’ятки, що належить до офіційно-ділового стилю, жіночі імена, що
входять до складу одно-, дво- і тричленних антропонімів, функціонують пере
важно в неофіційній формі (62 %), в офіційній (повній) формі функціонує 38 %
імен.
Серед жіночих прізвищевих назв вторинні становлять 96 %, первинні — 4%.
З-поміж вторинних жіночих прізвищевих назв 78 % — похідні від імен (офіцій
них і неофіційних) і прізвищевих назв їхніх чоловіків, а також похідні від імен
чоловіків, із якими жінки перебувають у тісних приятельських чи господар-
сько-майнових стосунках (жінка — чоловік; служниця — господар); 20 % — по
хідні від імен (офіційних і неофіційних) і прізвищевих назв їхніх батьків; 2 % —
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 39
JI. А. Москаленко.
похідні від імен їхніх матерів. Таким чином, вторинні жіночі прізвищеві назви
мають андронімічне (78 %), патронімічне (20 %) та матронімічне значення (2 %).
Жіночі прізвищеві назви переважно творяться за допомогою суфік
са -их- (69 %), що додається до основ імен і прізвищевих назв їхніх чолові
ків; прізвищевих назв чоловіків, з якими жінки перебувають у тісних приятель
ських або господарсько-майнових стосунках; імен матерів. Інші суфікси мають
меншу продуктивність: за допомогою суфіксів -овн-, -євн-, -увн-, що додаються
до основ офіційних і неофіційних імен або прізвищевих назв їхніх батьків, тво
риться 14 % жіночих прізвищевих назв; за допомогою суфікса -к-, який приєд
нується до основ прізвищевих назв їхніх чоловіків, неофіційних імен господа
рів,— 12 %; за допомогою суфікса -o b -(-e b -), який додається до прізвищевих
назв чоловіків,— 5 %.
Прізвищеві назви зафіксовано в дво- та тричленних антропонімах, які ста
новлять 42 % від загальної кількості зафіксованих. Прізвищеві назви жінок пе
ребувають у стані формування. Це виявляється у морфологічному варіюванні
прізвшцевої назви тієї самої особи (Луцикова =Луциковні ‘дочка Луцика’ (НС),
Гапка Панасиха (Ш) ‘дружина Панаса’ = Гапка Пасчиха (ПІ) ‘дружина Паська’
(Паско зменш, від Панас)', наявності в однієї особи одночасно двох прізвищевих
назв: а) однієї — похідної від імені її чоловіка, другої — похідної від прізвище-
вої / апелятивної назви її чоловіка за родом діяльності (Гапка Панасиха, Гапчина
Панасчиха, Гапка Пасчиха = Гапка Ковалиха, Ковалиха Гапъка (І) ‘дружина Па
наса (Паська) Коваля / коваля’); б) однієї — похідної від прізвшцевої / апеля
тивної назви батька за родом діяльності, другої — від прізвшцевої / апелятивної
назви батька за родом діяльності (Васки Гончарувни = Васки Дугтяровни (П)
‘дочка гончара / Гончара’ = ‘дочка дугтяра ‘дьогтяра’ / Дугтяра ‘Дьогтяра’).
Особливо важко визначити походження прізвшцевої назви дочки, якщо батько
має апелятивну й онімну назви, мотивовані родом діяльності, професією: Васки
Гончарувни = Васки Дугтяровни (П) ‘дочка дьогтяра, що має прізвищеву назву
Гончар’ або ‘дочка гончара, що має прізвищеву назву Дугтяр’; в) однієї — по
хідної від прізвшцевої назви (прізвиська) чоловіка, другої — від імені чоловіка
(Настя Гноїха = Настя Юрчиха (Сп) ‘дружина Юрка Гноя'). В останньому ви
падку є підстави твердити про наявність розмежування нейтральних жіночих
прізвищевих назв, які (разом з іменами) маркувалися як імена: мєнєная Палагия
Гришковна (Р), та емоційно насичених прізвищевих назв, що маркувалися як
прізвиська: Настя Юрчиха, прозиваємая Гноїха (Сп) ‘дружина Гноя’; Тетяна,
по прозвищу Кума (Г).
Ідентифікатори різної лексико-семантичної структури, що функціонують ав
тономно або поєднуються з антропонімами, завершуючи ідентифікацію осіб жі
ночої статі, найчастіше характеризують особу за родинними зв’язками (20 %);
родом діяльності, професією, заняттям (20 %), віком (17 %) і родинною, майно
вою чи становою належністю (15 %). Оскільки ці самі ознаки переважають при
творенні прізвищевих назв, є підстави вважати їх ланкою на шляху до форму
вання жіночих прізвищевих назв.
Серед ідентифікаційних формул, що використовуються для позначення осіб
жіночої статі, найпродуктивнішою виявилася формула: «одночленний антропо-
нім + одночленний ідентифікатор» (42 % від загальної кількості ідентифікацій
них формул).
Отже, лексико-семантичний аналіз антропонімів, ідентифікаторів та іденти
фікаційних формул, які служили для ідентифікації осіб жіночої статі в Актах
(протоколах) Полтавського полкового суду (1683-1740 pp.), засвідчує відсут
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6
.Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах..
ність однотипного способу такої ідентифікації. Гадаємо, що простежені нами
способи і засоби онімної, апелятивної та онімно-апелятивної ідентифікації осіб
жіночої статі, визначені особливості їхньої структурної та семантичної організа
ції дозволять з’ясувати шляхи та способи формування жіночих особових влас
них назв як частини українського антропонімікону, зіставити отримані дані із
свідченнями подібних досліджень.
СКОРОЧЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
Б — Брусія — с. Михайлівка, Диканський р-н
Бл — Білики — смт Білики, Кобеляцький р-н
ВБ — Великі Будила — с. Великі Будшца, Гадяцький р-н
Г — Гожу ли, Кгужули — с. Гожули, Полтавський р-н
3 — Зінков — м. Зіньків, Зіньківський р-н
I — Івончищ і — с. Івончинці, Полтавський р-н
Ів — Івашківка — с. Івашківка, Диканський р-н
К — КєрєбеРда — с. Келеберда, Кременчуцький р-н
Кш — Кишінка — с. Кишеньки, Кобеляцький р-н
К — Книшівка — с. Книшівка, Гадяцький р-н
Кб — Кобеляки — м. Кобеляки, Кобеляцький р-н
Кр — Кременчук — м. Кременчук, Кременчуцький р-н
м — Маячка — с. Маячка, Новосанжарівський р-н
нм — Нг^ніМлины — с. Нижні Млини, Полтавський р-н
НС — Новый Санджаров — смт Нові Санжари, Новосанжарівський р-н
Пв — Павленки — с. Павленки, Хорольський р-н
п — Полтава — м. Полтава
р — РЕшетиловка — с. Решетилівка, Решетилівський р-н
с — CoKcŕm. — ?-— Л.М.
сс — Старий Санджаров — с. Старі Санжари, Новосанжарівський р-н
Ст — Стасовец — с. Стасі, Диканський р-н? — Л.М.
Сп — Супруновка — с. Супрунівка, Полтавський р-н
Т — Тахтауловка — с. Тахтаулове, Полтавський р-н
Ц — Царичанка — с. Царичанка
ш — Шостаки — с. Шостаки, Полтавський р-н
L. A. MOSKALENKO
THE IDENTIFICATION OF THE FEMININE GENDER IN THE «OFFICIAL BOOKS
OF POLTAVA REGIMENTAL LAW COURT» (1683-1740)
Article is dedicated to the determination of the structural and semantic organization of methods
and means of the identification of the persons of the feminine sex, which are fixed in «Official books
of Poltava regimental law court» (1683-1740): 1) female personal names and nicknames; 2) identifi
ers — constructions, which characterize face of feminine sex in different ways to signs; 3) identifica
tion formulas — personal name in combination with the identifiers.
K e y w o r d s : personal name, female personal name, female family name, nickname, identifier,
the identification of the persons of feminine sex.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 41
|