Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско
Рецензія на книгу: Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско. София : Акад. изд-во «Проф. Марин Дринев», 2006.— 694 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183442 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско / Д. Бучко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 84-87. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183442 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1834422022-03-23T01:33:21Z Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско Бучко, Д. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско. София : Акад. изд-во «Проф. Марин Дринев», 2006.— 694 с. 2009 Article Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско / Д. Бучко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 84-87. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183442 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації |
| spellingShingle |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації Бучко, Д. Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско Мовознавство |
| description |
Рецензія на книгу: Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско. София : Акад. изд-во «Проф. Марин Дринев», 2006.— 694 с. |
| format |
Article |
| author |
Бучко, Д. |
| author_facet |
Бучко, Д. |
| author_sort |
Бучко, Д. |
| title |
Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско |
| title_short |
Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско |
| title_full |
Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско |
| title_fullStr |
Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско |
| title_full_unstemmed |
Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско |
| title_sort |
димитрова-тодорова л. местните имена в поповско |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183442 |
| citation_txt |
Димитрова-Тодорова Л. Местните имена в Поповско / Д. Бучко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 84-87. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT bučkod dimitrovatodorovalmestniteimenavpopovsko |
| first_indexed |
2025-07-16T03:26:37Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:26:37Z |
| _version_ |
1837772463791931392 |
| fulltext |
Рецензії та анотації
ренський) із сучасним синергетичним підхо
дом до мови. При цьому Ф. Бацевич робить
глибокі й далекосяжні висновки, стверджую
чи, що в теоантропокосмічних теоріях росій
ських релігійних філософів, які спиралися на
концепцію «всеєдності», тобто нерозривної
діалектичної єдності суб’єкта й об’єкта піз
нання, людини і всесвіту, мова постає як люд
ське явище, глибоко символічне й духовне,
пов’язане з Творцем і Космосом невимовно
містичними зв’язками. Найвищим же виявом
людсько-Божественно-космічної сутності мо
ви в цих концепціях є рідна для особистості та
етносу мова (с. 147).
Вагомий внесок пропоноване моногра
фічне дослідження робить у визнання сцієн-
тичності сучасних енергетичних і теоантро
покосмічних теорій мови. Прикладом може
слугувати детальне висвітлення Ф. Бацеви-
чем енергетичної теорії мови американ
ського філософа й антрополога К. Кастане
да. Основним закидом з боку критиків цієї
теорії є кваліфікування її як «езотеричної».
Однак Ф. Бацевич зумів вивести сцієнтичні
параметри ідей К. Кастанеди, демонструючи
в такий спосіб молодим науковцям перспек
тиву продовження вивчення природа мови
навіть у ракурсі таких «езотерично-магіч-
них» концепцій, як нагуалізм.
Слід зазначити, що абсолютно логічним є
завершення викладу Ф. Бацевичем матеріалу
свого дослідження аналізом сучасних аспек
тів теоантропокосмічної та енергетейної тео
рій мови. Проте цей аналіз видається нам не
повним, оскільки можна назвати значно
більше сучасних науковців, які працюють у
руслі духовно-енергетичного підходу до мо
ви. Наприклад, жодного разу в монографії не
згадується ім’я М. Алефіренка4, який має
певні здобутки у вивченні синергетики мови.
Хотілося б висловити також застережен
ня щодо паралельного вживання Ф. Бацеви
чем термінів «енергетейний» і «енергетич
ний», що дещо ускладнює сприйняття мате
ріалу монографії. Зрозуміло, що автор праг
не дотримуватися традиції терміновживан-
ня, використовуючи при аналізі деяких кон
цепцій гумбольдгівський термін «енергетей
ний». Проте якщо ці терміни не розрізняю
ться за семантикою, то логічно було б надати
перевагу терміну «енергетичний», який має
дериват «синергетичний» («синергія», «си-
нергетизм», «синергетика»). Не додають чіт
кості викладу матеріалу й повторні цитуван
ня того чи іншого науковця, наприклад, одне
й те саме висловлення В. фон Гумбольдта
цитується тричі (с. 63, 75, 96). А у «Вступі»
та «Висновках» занадто коротко подано ав
торське бачення аналізованих у монографії
проблем.
Проте ці дрібниці жодним чином не за
тьмарюють значущості монографії Ф. Баце-
вича для сучасного українського мовознав
ства. Вітчизняна лінгвістика збагатилася, бе
зумовно, актуальним, цікавим і корисним
дослідженням, яке покликане спрямувати
креативну енергію насамперед молодих мо
вознавців у русло вивчення духовної синер
гетики (рідної) мови.
К. МІЗІН
4 М. Алефіренко вже багато років активно зай
мається науковою діяльністю в Росії (Бєлгород
ський державний університет), тому його ім’я май
же не асоціюється сьогоднішнім поколінням нау
ковців з Україною.
Д и м и т р о в а - Т о д о р о в а Л .
МЕСТНИТЕ ИМЕНА В ПОПОВСКО
София : Акад. изд-во «Проф. Марин Дринев», 2006.— 694 с.
Рецензована книга належить перу відомого
болгарського ономаста JI. Димитрової-Тодо-
рової, яка протягом останніх кількох десяти
річ достойно презентує болгарську ономас
тику на багатьох міжнародних конференціях
і конгресах. Це перше цілісне ґрунтовне дос
лідження всієї топонімійної системи (ойко-
німії, гідронімії, мікротопонімії, оронімії та
ін.) Поповської округи, яка локалізується в
північно-східній Болгарії. Зібраний ономас-
тичний матеріал дослідниця вивчає з ураху
ванням найрізноманітніших факторів:
1) кількісного складу жителів кожного по
селення в різні історичні періоди (авторка
виділяє сім часових зрізів — 1880, 1910,
1934, 1956, 1970 і 2001 роки), 2) ландшаф
тних умов, де знаходиться той чи інший геог
рафічний об’єкт, у тому числі населений
© Д. БУЧКО, 2009
84 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6
Рецензії та анотації
пункт, 3) дані історичних, археологічних,
краєзнавчих, етнографічних і фольклорних
розвідок.
Об’єктом аналізу вченої стали назви по
над 7060 географічних об’єктів. Аналіз кож
ного топоніма здійснено з урахуванням його
лексичних, фонетичних, словотвірних і струк
турних особливостей. У книзі, що має
близько 700 сторінок, лише невелику її час
тину становлять вступні уваги, зокрема ко
ротенька (на 1,5 с.) інформація про книгу, на
писана ст. наук, співробітником Болгарської
AH, сьогодні вже покійним Георгієм Хрис
товим, та власна передмова авторки (с. 9-10).
Книга JI. Димитрової-Тодорової складається
з чотирьох розділів, висновків, списків ін
форматорів, використаної літератури та
прийнятих скорочень літератури і джерел, а
також невеликих додатків.
Перший розділ рецензованої книги
«Географічно-історична характеристика По-
повської округи» (с. 11-175) містить підроз
діли, у яких ідеться про 1 ) фізико-географіч
ну характеристику Поповської округи
(с. 11-13); 2) історико-поселенські відноси
ни (с. 13-22); тут подано короткий огляд іс
торії заселення цього регіону від найдав
ніших часів, зміни в національному складі
населених пунктів у різні історичні періоди;
3) історію селищ (с. 22-175). У третьому
підрозділі вміщено найрізноманітнішу ін
формацію про кожний населений пункт По
повської округи. Виклад цієї історії здійсне
но у вигляді енциклопедичних статей. Спер
шу дається сучасна назва населеного пункту,
а далі давніша (переважно турецька) та різні
її варіанти, що фіксуються в писемних
пам’ятках. Наприклад, повідомляється, що
с. Априлово до 1934 р. мало назву Араблар /
Араплар. Далі вказується найменування ок
ремого жителя поселення (априловчанин),
усіх мешканців цього поселення (априловча-
ни), окремої мешканки села (априловчанка) і
форма прикметника від назви села (априлов-
око). Подається інформація про кількість жи
телів у селі в різні роки, починаючи з 1880 р.
і кінчаючи 2001 р. Важливо, що до 1946 р.
кількість мешканців сіл Поповської округи
постійно зростала (це не стосується міст), а
після цього року— поступово, а іноді й різко
зменшувалася. Однією з причин цього є, на
думку дослідниці, виїзд селян до міста. Нас
тупною дається інформація про географію
села, його положення стосовно основних су
сідніх чи віддалених міст. Тут же містяться
відомості про національний склад населено
го пункту станом на 1880 р. і в ближчі до нас
десятиріччя XX ст.
Дані про перші фіксації назви селища й
інших місцевостей в історичних джерелах
практично завжди даються з посиланням на
відомі історичні дослідження. Авторка не
рідко стверджує, що та чи інша назва посе
лення подається на карті Frieda, однак ми не
знайшли даних про час та місце її видання. В
історії селищ подаються, зокрема, відомості
про виселення турків із сіл Поповської окру
ги після 1880 p., а також дозаселення їх після
названої дати болгарськими селянами, які
прибули сюди з інших регіонів Болгарії, дані
про перші роди болгар, які оселилися в цьо
му регіоні, називаються ті населені пункти,
звідки вони переселилися, а ще наводяться
дані про час заснування тут болгарських
шкіл, побудову церков та ін. Тут же дослід
ниця наводить народні перекази про поход
ження тих або інших топонімів.
Новим для західних і східних ономастич-
них досліджень є подача Л. Димитровою-То-
доровою повних списків усіх гідронімів, мік-
ротопонімів, оронімів, які належать до кож
ного 51 поселення. Так, до села Априлово
належить понад 120 місцевостей зі своїми
назвами. Історія кожного селища завер
шується однотипними висновками. В історії
Априлово читаємо, що із 120 мікротопонімів
архаїчною є лише назва Манастир, яка, на
думку дослідниці (с. 23), походить з колиш
ньої складеної назви *Манастир]ь (врьхь),
тобто автор кваліфікує цей топонім як дери
ват з архаїчним суфіксом -*jb. З таким твер
дженням JI. Димитрової-Тодорової важко
погодитися, оскільки цей суфікс творив при
свійні назви виключно від давньослов’ян-
ських композитних, значно рідше — гіпоко-
ристичних варіантів цих імен, але не від апе-
лятивів, пор. міста Володимир, Дрогобич, Пе
реяславль, Перемишль, Ярославль та ін.
Наявність місцевості Манастир у с. Априло
во є свідченням того, що перед османською
колонізацією там жили болгари. Давніша
назва с. Априлово — Араблар уперше фік
сується в документах з 1524 р. Оскільки це
село має турецьку назву, то, на думку автор
ки рецензованої книги, османська колоніза
ція краю завершилася до 1524 р. (с. 24).
У другому розділі книги «Мовна харак
теристика топонімії Поповської округи»
(с. 176-215) проаналізовано назви місцевос
тей за їхніми фонетичними, акцентологічни
ми, морфологічними, структурними (автор
ка виділяє однолексемні та багатолексемні
безприйменникові й прийменникові назви),
словотвірними та лексичними особливостя
ми. Окремо за цими ж ознаками розглянуто
чужоземні (насамперед турецькі) назви.
При аналізі фонетичних ознак топонімів
визначеного регіону, дослідниця виділяє п’ять
типів діалектів, відображених у місцевих
назвах, що є наслідком притоку сюди на
селення з різних районів Болгарії. Характе
ризуючи топонімію Поповської округи за
акцентологічними ознаками, JI. Димитрова-
Тодорова звернула увагу на той факт, що
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 85
Рецензії та анотації
більшість назв досліджуваних місцевостей
має наголос на першому складі. На це явище
колись указував І. Дуриданов. Услід за ним
авторка пояснює цей факт прагненням мов
ців відмежувати таким чином власні назви
від загальних. Наголошення на першому
складі може бути також результатом аналогії
до турецьких назв (с. 182). Ще однією особ
ливістю досліджуваної топонімії названої
округи є те, що наголос ніколи не падає у
назвах на суфікси -иц-а, -ец, -ин-а, -ищ-а,
-ищ-е, -ов-о, -ев-а, -ик, -к-a. Виняток ста
новлять лише ті назви, які є однойменними з
відповідними апелятивами. Однією з харак
терних ознак деривації топонімів Попов-
ської округи є творення окремих з них шля
хом синтаксичної конденсації (болг. конт
ракції), що може супроводжуватися суфікса
цією або іншими фонетичними змінами,
напр.: Големановско від Голямо ново, Корай-
сова кладенец від Кара Исувова кладенец,
Ладкурт від Ладко руд, Орлес від Орли лес
(с. 185) та ін.
У деривації топонімії названого регіону
Болгарії, за твердженням JI. Димитрової-То-
дорової, наявне й інше фонетичне явище, що
не відоме ні західно- ні східнослов’янській
онімії,— творення назв унаслідок аглютина
ції, напр.: Варта бурун від В Орта бурун,
Вартак бурун від В Ортак бурун, Волога від
В Олога, Вьлчака від В алчака, Попасник від
По Опасник та ін. У топонімії Поповської ок
руги представлено ще один спосіб творення
географічних назв— шляхом деаглютинації,
пор.: Бамбалъ від Убан балъ (<Хубан балъ),
Ино калеси від Винов, Винов колеси, Берин
ендя від Кьмберин ендя (< Камберин ендя),
Тулу дере від Утулу дере (< Отулу дере) то
що (с. 186). За структурно-словотвірними оз
наками топоніми Поповської округи Л. Ди-
митрова-Тодорова поділяє на однолексемні
та багатолексемні. Одні з них уживаються з
артиклем (тобто у членній формі), інші —
без нього. Деякі з топонімів у нечленній фор
мі є архаїчними. Однолексемні топоніми до
слідниця групує на відапелятивні та відан-
тропонімні. Відапелятивні назви поділяє на
первинні та вторинні (утворені за допомо
гою топонімотворчих афіксів). До первин
них відапелятивних топонімів авторка зара
ховує назви на зразок: Габрово, Голиш, Кри
ва, Опака, Равното, Церево і под. Дослідни
ця пише, що вони утворилися в результаті
усічення субстантивного члена. Якщо пер
вісно вони були складеними назвами, а тепер
стали простими, то, напевно, їх не можна
кваліфікувати як первинні. До того ж топо
німи Габрово, Церово і под. могли утворити
ся від антропонімів, пор. болг. Габор, Габр,
Церьо, за допомогою суфікса -ов- і виражати
належність. Складені топоніми дослідниця
поділяє на безприйменникові та прийменни
кові. У межах перших виділяє ще складні
назви типу Белозем, Добросел, Новосель,
Средноруд, Трьнкосливка. Більшість складе
них безприйменникових топонімів творять
атрибутивні словосполучення. Атрибутами
найчастіше виступають якісні та присвійні
прикметники. Незначною кількістю прикла
дів ілюструються трьохлексемні та одинич
ними прикладами — чотирьохлексемні наз
ви, напр.: Голямата Акпунарска чеиша,
Малкия Доброво село', Горната Дядова Иор-
данова воденичка. Прийменникові складені
назви також ілюструються різними за струк
турою топонімами. У підрозділі «Словотвір»
подано суфіксальні деривати з різною сло
вотвірною семантикою, а в підрозділі «Лек
сичні особливості» наведено топоніми, в ос
новах яких засвідчено зниклі сьогодні апеля-
тиви й антропоніми, а також топоніми з не
однозначною етимологією. Чужомовні (ту
рецькі) топоніми розглянуто в такому ж
ключі.
У третьому розділі рецензованої книги
«Класифікація топонімів Поповської округи
з огляду на їхню семантичну мотивацію»
(с. 216-229) дослідниця, спираючись на кла
сифікації В. Ташицького, В. Шмілауера, І. Ду-
риданова, а також Г. Борка, поділяє аналізо
вані нею топоніми Поповської округи на такі
п’ять груп: І. Відапелятивні: 1) топографічні,
2) культурні. П. Відантропонімні: 1) сингу
лярні (посесивні та пам’яткові), 2) плюральні
(патронімічні, родові), 3) етнонімічні, 4) про
фесійні. Ш. Відгопонімні: 1) оновлені (коли
власна назва одного об’єкта стає наймену
ванням сусіднього), 2) метафоричні назви,
3) диференціювальні назви (з атрибутивни
ми компонентами), 4) локалізуючі назви
прийменникові, назви-орієнтири), 5) па
м’ятні назви: Пьрви май, 6) структурно пе
реоформлені назви. ГѴ. Двозначні та бага
тозначні топоніми: назви, що є етимологічно
неоднозначними. V. Неясні назви. Кожна з
виділених груп ілюструється більшою чи
меншою кількістю прикладів — ойконімів,
мікротопонімів, гідронімів. Не зрозуміло,
випадково чи спеціально після цих трьох
розділів уміщено висновки до всієї книги, а
після них подано четвертий розділ «Словник
топонімів Поповської округи» (с. 234—636),
який становить майже 2/3 обсягу всієї книги.
Топоніми в ньому подані в алфавітному по
рядку. Заголовне слово є літературним ва
ріантом назви, а у квадратних дужках по
дається фонетичною транскрипцією діалект
не звучання цієї ж назви, записане з уст ін
форматорів. Тут же вказується тип об’єкта і
розкривається етимологія його назви, зокре
ма встановлюється її болгарське чи турецьке
походження та визначається твірна осно
ва — апелятив чи антропонім.
86 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6
Рецензії та анотації
У висновках дослідниця уточнює місце
знаходження Поповської округи в межах
Болгарії — це північно-східна Болгарія, або
Долішня Мізія. Авторка зазначає, що на дос
ліджуваній нею території у різний час жили
численні етноси — фракійці, праболгари, ку-
мани, узи, печеніги, турки, а також татари і
черкеси. Дослідниця переконливо доводить,
що серед назв чужоземного походження По
повської округи найбільший відсоток ста
новлять топоніми турецького чи, ширше,
тюркського походження. Наявність порівня
но великої кількості топонімів турецького
походження в досліджуваній окрузі є резу
льтатом багатовікової турецької експансії на
цій території, а також відсутності спадкоєм
ності в багатьох болгарських селах і потур
чення місцевого болгарського населення. І
все ж слід погодитися з авторкою рецензова
ної книги, що, незважаючи на значний чужо
земний вплив, топонімія Поповської округи
в основному залишалася болгарською за своїм
походженням, та нерозривним залишився
зв’язок між старою слов’яноболгарською і
новою болгарською топонімією (с. 231). До-
заселення Поповської округи після звільнен
ня Болгарії від турецького ira в 1880 р. здій
снювалося вихідцями з різних регіонів Бол
гарії, і це чітко відображено в топонімії наз
ваної території.
У книзі подано також список інформато
рів з кожного з 51 населеного пункту Попов
ської округи, від яких авторка записувала да
ні про мікротопонімію, народні перекази про
походження назв тих чи інших географічних
об’єктів та ін. У списку подано ім’я, прізви
ще та по батькові кожного інформатора, його
вік, освіта. Кількість інформаторів, від яких
було записано матеріал, становить понад 400
осіб.
Отже, рецензована книга JI. Димитрової-
Тодорової «Местните имена в Поповско»,
написана на великому фактичному матеріа
лі, зібраному авторкою в 1974—1975 pp. з ви
користанням даних податкових реєстрів,
метричних книг, болгарських і турецьких ар
хеологічних, історичних, географічних, мо
вознавчих наукових і науково-популярних
видань, а також османських документів з
XV-XIX ст., різних за масштабом і призна
ченням карт, а ще ономастичних картотек,
які зберігаються в Софійському та Велико-
тирнавському університетах, може бути
зразком ґрунтовного збору фактичного мате
ріалу і глибокого та сумлінного його опра
цювання із залученням даних різних наук.
Книга JI. Димитрової-Тодорової є вагомим
внеском у вивчення не лише болгарської, а й
загальнослов’янської топонімії.
Д. БУЧКО
(Тернопіль)
К о н о н е н к о І . В.
ПРИКМЕТНИК У СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ
Видавничий центр «Київський університет», 2009.— 495 с.
Монографія І. В. Кононенко «Прикметник у
слов’янських мовах» присвячена типологіч
ному вивченню прикметника в слов’янських
мовах, спільних щодо походження та тісних
щодо взаємних контактів, з одного боку, і від
мінних на різних мовних рівнях,— з другого.
Виявлення й аналіз закономірностей се-
мантико-граматичної структури прикметни
ків здійснено здебільшого на матеріалі ук
раїнської, російської та польської мов, ос
кільки саме вони є найпоширенішими в колі
слов’янських мов. Водночас семантику і гра
матику прикметникових слів розглянуто на
тлі інших слов’янських мов. Наявні моногра
фічні дослідження прикметників присвячені
в основному одноаспектному аналізу особ
ливостей однієї із слов’янських мов чи істо
рії становлення прикметника в тій чи іншій
слов’янській мові. Комплексний аналіз сло
в’янських прикметників у зіставно-типоло-
© Н. ІВАНИЦЬКА, 2009
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 87
|