Юрій Олександрович Карпенко

Юрій Олександрович Карпенко

10 грудня 2009 р. невдовзі після відзначення 80-річчя від дня народження несподівано пішов із життя відомий український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент HAH України Юрій Олександрович Карпенко. В його особі національна лінгвістика втратила талановитого вченого, і...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2009
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183445
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Юрій Олександрович Карпенко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 93-94. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183445
record_format dspace
spelling irk-123456789-1834452022-03-23T01:33:43Z Юрій Олександрович Карпенко 10 грудня 2009 р. невдовзі після відзначення 80-річчя від дня народження несподівано пішов із життя відомий український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент HAH України Юрій Олександрович Карпенко. В його особі національна лінгвістика втратила талановитого вченого, ім’я якого відоме в Україні та далеко за її межами, дослідника проблем українського, слов’янського й загального мовознавства, космічної та літературної ономастики, одного з фундаторів і провідних фахівців сучасної української ономастики, автора оригінальної концепції власної назви. 2009 Article Юрій Олександрович Карпенко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 93-94. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183445 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description 10 грудня 2009 р. невдовзі після відзначення 80-річчя від дня народження несподівано пішов із життя відомий український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент HAH України Юрій Олександрович Карпенко. В його особі національна лінгвістика втратила талановитого вченого, ім’я якого відоме в Україні та далеко за її межами, дослідника проблем українського, слов’янського й загального мовознавства, космічної та літературної ономастики, одного з фундаторів і провідних фахівців сучасної української ономастики, автора оригінальної концепції власної назви.
format Article
title Юрій Олександрович Карпенко
spellingShingle Юрій Олександрович Карпенко
Мовознавство
title_short Юрій Олександрович Карпенко
title_full Юрій Олександрович Карпенко
title_fullStr Юрій Олександрович Карпенко
title_full_unstemmed Юрій Олександрович Карпенко
title_sort юрій олександрович карпенко
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183445
citation_txt Юрій Олександрович Карпенко // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 93-94. — укр.
series Мовознавство
first_indexed 2025-07-16T03:26:48Z
last_indexed 2025-07-16T03:26:48Z
_version_ 1837772475262304256
fulltext ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ КАРПЕНКО (20.09.1929 — 10.12.2009) 10 грудня 2009 р. невдовзі після відзначення 80-річчя від дня народження несподівано пішов із життя відомий український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент HAH України Юрій Олександрович Карпенко. В його особі національна лінгвістика втратила талановитого вченого, ім’я якого відоме в Україні та далеко за її межами, дослідника проблем українського, слов’янського й загального мовознавства, кос­ мічної та літературної ономастики, одного з фундаторів і провідних фахівців сучасної укра­ їнської ономастики, автора оригінальної концепції власної назви. Ю. О. Карпенко народився в місті Малині Житомирської області. У 1948 р. закінчив із срібною медаллю середню школу в місті Радомишлі тієї ж області й відразу вступив на філологічний факультет Львівського державного університету, хоч і вагався у виборі фаху між математикою, якою серйозно захоплювався, та філологією, якій віддав перевагу. В університеті, який на той час був одним із провідних лінгвістичних центрів у країні та в слов’янському світі, на студента Юрія Карпенка найбільший вплив мали ідеї репатрійованого в Польщу Ю. Р. Куриловича, переведеного 1950 р. в Москву В. І. Борковського і завідувача кафедри слов’янської філології (1944—1950) І. С. Свєнціцького, учнями якого були Л. І. Рой- зензон, В. В. Мартинов, К. К. Трофимович, Р. В. Кравчук, К. М. Голумянц та ін. Безпосереднє формування Ю. Карпенка як філолога відбувалося під впливом його викладачів В. О. Іц- ковича, Р. М. Волкова, Є. В. Кротевича, 1.1. Ковалика та ін. Закінчивши з відзнакою Львів­ ський університет, у тому ж 1953 р. він вступив до аспірантури Чернівецького державного університету, за півроку до закінчення якої 1956 р. блискуче захистив кандидатську дисер­ тацію «Історія форм кількісних числівників в українській мові». Як наслідок, перспек­ тивному вченому запропонували викладацьку роботу в Чернівецькому університеті, де про­ тягом 1956-1968 pp. він працював на кафедрах української мови і загального мовознавства, з 1958 р. — завідувачем кафедри загального мовознавства і з 1965 р. — деканом філологічного факультету. Саме в Чернівцях за порадою доцента географічного факультету В. В. Оникієнка Ю. О. Карпенко почав займатися вивченням власних географічних назв і в 1967 р. захистив докторську дисертацію «Топонімія Буковини», опонентами на захисті якої були О. С. Мель- ничук, Л. Л. Гумецька, М. А. Жовтобрюх. На її основі зі значними доповненнями й аналізом гідронімного матеріалу 1973 р. опублікував монографію з тією ж назвою. У 1968 р. Ю. О. Карпенко одержав диплом професора і на запрошення Одеського державного універ­ ситету переїхав до нього, де очолив кафедру загального та слов’янського мовознавства (1968-1978) й започаткував відому в лінгвістичному світі Одеську ономастичну школу. У 1978 р. його переведено на посаду завідувача кафедри російської мови, з 1992 р. до 2001 р. він завідував кафедрою української мови, а з 2001 р. і до останніх днів життя — був про­ фесором цієї кафедри. Ю. О. Карпенко — автор понад 480 наукових праць, опублікованих у вітчизняних і багатьох зарубіжних виданнях. Спектр його наукових інтересів був надзвичайно широким. Саме ономастика була основною галуззю наукових досліджень Юрія Олександровича все його творче життя. Уже 1958 р. вийшли друком дві його статті про походження деяких назв річок Буковини, а в 1964—1965 pp. опубліковані три книжки з аналізом топонімії гірських, центральних і східних районів Чернівецької області. Готуючи докторську дисертацію, а на її основі — монографію «Топонімія Буковини», він усе більше заглиблювався в теоретичні питання ономастики, в проблеми специфіки та етимології власних назв, співвідношення хронологічних шарів і міжмовних елементів (зокрема слов’янських та романських і сло­ в’янських та тюркських) у топонімії міжетнічних регіонів. Вивчення цих аспектів топоніміки поглиблено в колективних працях одеських ономастів «Топонімія північно-східної Оде­ щини» (1975), «Топонімія південно-східної Одещини (1978), «Гідронімія Нижнього По­ дністров’я» (1981), активним учасником і головним редактором яких був Ю. О. Карпенко. Одночасно, починаючи з 60-их років минулого століття, учений захоплювався літературною ономастикою, залишивши по собі неперевершені зразки розгадування таїни власних назв у художніх творах. Саме з його іменем пов’язане становлення літературної ономастики як окремого мовознавчого напряму, який підхопили дослідники Одеської, Донецької та Ужго­ родської ономастичних шкіл. Підсумком досягнень Юрія Олександровича в цій галузі стали дві його монографії: «Літературна ономастика Ліни Костенко» (2004, у співавторстві) та «Літературна ономастика» (2008, збірник авторських статей). У 80-ті роки вчений відкрив для слов’янської ономастики ще один напрям — космоніміку. Він написав низку статей про ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 93 Юрій Олександрович Карпенко ('29.09.1929 — 10.12.2009) власні назви планет і їх супутників, зірок, сузір’їв тощо і видав монографію «Названия звездного неба» (M., 1981; 2-е видання — 1985 p., а третє видання українською мовою автор планував здійснити найближчим часом). Прикрасою двотомної енциклопедії «Słowiańska onomastyka» (Warszawa ; Kraków, 2002-2003) стали його статті в українській частині книги про відбиття міжетнічних стосунків у порубіжній топонімії, про літературну ономастику та оронімію, якою автор активно займався останнім часом. Широкий лінгвістичний кругозір ученого виявився в його працях з історії, етимології слів української та інших слов’янських мов, з мовного аналізу фольклору та язичницької культури слов’ян, з фонології, лексикології, словотвору, морфології, орфографії, діалектології, сти­ лістики української мови, проблем компаративістики, етнолінгвістики, соціолінгвістики, народознавства. Він співавтор і відповідальний редактор двотомного діалектологічного слов­ ника російських говірок Одещини (2000-2001), автор підручників і посібників «Вступ до мовознавства» (1983, 1991, 2006), «Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови» (1996), «Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфо­ графія. Лексикологія. Лексикографія» (2006 p.; у співавторстві) тощо. Учений однаково глибоко й аргументовано міг прорецензувати підручники, словники, монографії або статті з ономастики, етимології, історичної граматики, акцентології, фольклору, теорії мови, сти­ лістики і т. ін. Творчими задумами Ю. О. Карпенко щедро ділився зі своїми колегами та учнями, які сформували потужну наукову школу й продовжують справу свого Вчителя. Серед великої кількості підготовлених ним дипломованих фахівців з науковими ступенями — 62 кандидати і 5 докторів філологічних наук, які завдячують Юрію Олександровичу своїми теперішніми й майбутніми здобутками. Джерельною базою для створеної вченим школи і могутнім сти­ мулом для його особистого зростання були тисячі студентів-філологів Чернівецького й Одеського державних (нині національних) університетів, яким Ю. О. Карпенко віддав понад 50 років творчої діяльності. За час викладацької роботи він читав курси «Вступ до мово­ знавства», «Загальне мовознавство», «Історична граматика української мови», «Історична граматика російської мови», «Вступ до слов’янської філології», «Основи наукових до­ сліджень», «Сучасна українська мова» (різні розділи), «Українське народознавство», спец­ курси з ономастики, типології мов та ін., керував написанням сотень курсових, дипломних і магістерських праць, частина з яких переростала в дисертаційні дослідження. Ю. О. Карпенко був невтомним організатором і сподвижником науково-організаційної роботи. Ще в далекому 1960 р. разом із О. С. Широковим він був головним організатором всесоюзної наукової конференції з прикладної лінгвістики в Чернівецькому університеті, славістичних конференцій у Чернівцях та Одесі, VI Республіканської ономастичної кон­ ференції в Одеському університеті (1990). Учений брав активну участь у різних наукових конференціях, що проводилися в університетах і академічних інститутах України, Росії, Білорусі, Узбекистану, Молдови, Польщі, Словаччини, Німеччини (НДР). Він був членом Ономастичної комісії Міжнародного комітету славістів, Української ономастичної комісії, відповідальним редактором кількох періодичних збірників наукових статей, що видаються в Одеському національному університеті, членом редколегії журналу «Мовознавство», кількох спеціалізованих учених рад, почесним доктором Кіровоградського державного педагогічного університету, виступав офіційним опонентом на захисті багатьох докторських і кандидат­ ських дисертацій, брав участь у роботі Міжнародних з’їздів славістів, численних міжнародних, всесоюзних і республіканських наукових конференцій. Його перу належать де­ сятки газетних статей з актуальних проблем філології й близько сотні відгуків на авто­ реферати кандидатських та докторських дисертацій. Постаті Юрія Олександровича Карпенка як науковця і його дослідженням присвячено понад півсотні статей, рецензій і збірників, виданих в Україні, Росії, Узбекистані, Білорусі, НДР, СІЛА та ін. Крім виданих в Одеському національному університеті кількох збірників наукових праць до різних ювілеїв ученого, вийшли друком «Восточноукраинский линг­ вистический сборник : Выпуск девятый» (Донецьк, 2004), присвячений 75-річчю з дня на­ родження Ю. О. Карпенка, спеціальний випуск журналу «Мовознавство» (2009, № 3-4) на пошану члена-кореспондента HAH України Ю. О. Карпенка з нагоди його 80-річчя. Бага­ тогранна й плідна наукова, педагогічна, організаторська та громадська діяльність визначного мовознавця тісно пов’язана з історією рідного народу та його мови і заслужено принесла йому широке визнання філологів в Україні й далеко за її межами. 94 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2005, № 2

Ähnliche Einträge