Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст

Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст

Стаття присвячена проблемі взаємовідношень між вторинними семантичними, структурно-семіотичними та комунікативно-функціональними характеристиками темпоральних дейктиків. Наводяться аргументи на користь того, що об’єднаний семіотичний та комунікативно-епістемічний підхід дозволяє глибше витлумачити с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Єрмоленко, С.С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2010
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183465
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст / С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 156-167. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183465
record_format dspace
spelling irk-123456789-1834652022-03-26T01:33:39Z Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст Єрмоленко, С.С. Стаття присвячена проблемі взаємовідношень між вторинними семантичними, структурно-семіотичними та комунікативно-функціональними характеристиками темпоральних дейктиків. Наводяться аргументи на користь того, що об’єднаний семіотичний та комунікативно-епістемічний підхід дозволяє глибше витлумачити семантичні властивості дієслівного часу, а також простежити функціональні зв’язки між ним та іншими семіотично близькими одиницями. The author focuses on interrelationship between secondary meanings of tense deictica, functional context they occur in, and their representational properties as linguistic signs. He argues that semiotic approach within communicative-epistemic framework permits to understand more fully semantic properties of the grammatical tense as well as to establish functional relations between it and linguistic categories semiotically close to it. 2010 Article Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст / С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 156-167. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183465 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Стаття присвячена проблемі взаємовідношень між вторинними семантичними, структурно-семіотичними та комунікативно-функціональними характеристиками темпоральних дейктиків. Наводяться аргументи на користь того, що об’єднаний семіотичний та комунікативно-епістемічний підхід дозволяє глибше витлумачити семантичні властивості дієслівного часу, а також простежити функціональні зв’язки між ним та іншими семіотично близькими одиницями.
format Article
author Єрмоленко, С.С.
spellingShingle Єрмоленко, С.С.
Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст
Мовознавство
author_facet Єрмоленко, С.С.
author_sort Єрмоленко, С.С.
title Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст
title_short Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст
title_full Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст
title_fullStr Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст
title_full_unstemmed Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст
title_sort семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183465
citation_txt Семіотична структура темпорального дейксиса і комунікативно-функціональний контекст / С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 156-167. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT êrmolenkoss semíotičnastrukturatemporalʹnogodejksisaíkomuníkativnofunkcíonalʹnijkontekst
first_indexed 2025-07-16T03:27:42Z
last_indexed 2025-07-16T03:27:42Z
_version_ 1837772531715538944
fulltext С. С. ЄРМОЛЕНКО СЕМІОТИЧНА СТРУКТУРА ТЕМПОРАЛЬНОГО ДЕЙКСИСАІ КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ____________________________________________ Стаття присвячена проблемі взаємовідношень між вторинними семантичними, структур- но-семіотичними та комунікативно-функціональними характеристиками темпоральних дей- ктиків. Наводяться аргументи на користь того, що об’єднаний семіотичний та комунікатив- но-епістемічний підхід дозволяє глибше витлумачити семантичні властивості дієслівного часу, а також простежити функціональні зв’язки між ним та іншими семіотично близькими одиницями. К л ю ч о в і слова : темпоральний дейксис, знакова репрезентація, умотивованість, семіотика, іконічність, індексальність. У статті досліджується питання взаємовідношення між структурно-семіотични­ ми властивостями дейктичних одиниць темпоральної семантики і комунікатив- но-функціональним контекстом, у якому вони виступають, виражаючи те чи інше вторинне значення. Як структурно-семіотичні властивості ми розглядаємо відношення, ш:о поєднують план вираження і план змісту, а серед цих відно­ шень — передусім характер репрезентації, завдяки якій знаки, у тому числі й мовні, не лише позначають ш;ось, а й надають позначуваному певного витлума­ чення, представляючи його в той чи інший спосіб. Як відомо, для дейктичних одиниць у цьому аспекті визначальною є така репрезентація, яка в семіотиці має назву індексальної (пор. лат. іпЛех «указник, показник; вказівний палець») і ґрунтується на відношенні за суміжністю, конкретніше, — на такому різновиді цього відношення, при якому знакові одиниці не називають позначуване ними, а лише вказують на нього. Водночас є підстави вважати, ш;о віднесення дейктич­ них мовних утворень до знаків індексального походження не вичерпує їхніх структурно-семіотичних властивостей, оскільки в них, як і в будь-якому знакові, поряд із індексальністю мають бути присутніми й інші різновиди знакової реп­ резентації, такі як іконічний (представлення позначуваного на основі відношен­ ня подібності) та умовно-символічний \ Як ми побачимо, темпоральні дейктики відрізняються один віц одного тим, який вид знакового представлення є для них також провідним; крім того, спробуємо показати, ш;о первинний і вторинні ва­ ріанти тієї ж дейктичної одиниці можуть розрізнятися не лише в семантичному плані, а й у плані своєї семіотичної структури. Стосовно контексту таких похідних варіантів нас цікавитимуть його дискур­ сивні характеристики, тобто не лише суто мовленнєве середовище, у якому ви- ' ^кобсонР. Впоискахсуш;ностиязьіка//Семиотика.— М., 1983.— С. 106-107;£со V. А (Ьеогу оГ 8ЄП1І0ІІС8.— В1оотіп§;Іоп, 1976.— Р. 192-200. © С. С. ЄРМОЛЕНКО, 2010 156 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 _Семіотична структура темпорального дейксиса... ступають певні одиниці, а й уся сукупність навколомовних чинників, важливих для їхнього функціонування, передусім ті риси дискурсу, що відбивають певний загальний смисловий (еністемічний, когнітивний) підхід до представлення дійс­ ності. За таким підходом, що його також можна назвати комунікативно-епісте- мічною спрямованістю дискурсу, ми вирізняємо повсякденно-побутовий, нау­ ковий, художній, релігійний, міфологічний та інші дискурсивні типи Конкретним мовним матеріалом, залученим нами до розгляду зазначеної проблематики, є так званий історичний теперішній час (ргаезепз Шзіогісшп), чи, точніше, ціла сукупність досить різних за своїм характером вторинних семан­ тичних варіантів категорії презенса, які традиційно й зазвичай недиференційо- вано ̂співвідносяться з цією назвою. У цій розвідці ми намагатимемося розріз­ няти такі варіанти, крім того, підходитимемо до історичного презенса як до конституанта відповідної функціонально-семантичної категорії (чи поля), беру­ чи до розгляду не лише дієслівно-часові грамеми, ужиті відповідним чином, а й інші мовні одиниці, причому не лише ті з них, які конотують часові форми у складі текстуальних мікрополів, допомагаючи їм у вираженні відповідного по­ хідного значення, а й ті, які й самі передають більш-менш подібне значення Такий підхід є доцільним з огляду на те, що різні вторинні варіанти теперішнього, будучи пов’язаними з різними дискурсивними типами комунікативно-функціо- нального контексту, вирізняються, серед іншого, і тим, які саме з набору мовних одиниць, семантично співвідносних у межах поля, виступають разом із ними. У загальноприйнятому термінологічному вживанні як історичний презенс розглядають уживання дієслівних форм теперішнього часу стосовно минулого. Означення «історичний» пояснюється тим, що форма презенса виступає тут у функції, властивій так званим історичним часам у класичних мовах, таким як аорист, імперфект або плюсквамперфект. Насправді ж, як уже зазначалося, ха­ рактер мовних явищ, що виступають «під шапкою» ргаезепз Ьізіогісшп, є досить різнорідним як у функціональному, так і власне семантичному відношенні. Усвідомлення цієї різнорідності певною мірою знайшло своє відображення у тлумаченні гасла ргае8еп5 НШогісит у сучасному німецькому словнику лінгвіс­ тичної термінології, яке, повторюючи звичні твердження про референційну ВІД- несеність історичного теперішнього часу до об’єктивного минулого, додає, що такий тип уживання здебільшого трапляється в усному мовленні й у контексті чергування часів і що він служить як засіб унаочнення, вираження уявлюваного чи емфази, а його застосування визначається наміром мовця, а також жанром тексту і, відповідно, стилем Перш ніж аналізувати сферу зазначених явищ у плані співвідношення їхніх структурно-семіотичних, функціонально-семантичних та інших характеристик, видається необхідним докладніше спинитися на семіотичній природі дієслівно­ го теперішнього часу. Якщо розглядати цю категорію в її смисловій динаміці, то тоді її вихідним семантичним варіантом слід уважати значення динамічної озна­ ки, яка існує, сприймається й позначається одночасно з моментом мовлення. ̂ Єрмоленко С. С. Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць.— К., 2007,— С. 6. ̂ Пор., напр.: МасловЮ. С. Настоящее время І І Лингвистический знциклонедический словарь.— М., 1990.— С. 323. Див. спробу такого підходу в статті; Єрмоленко С. С. Про деякі структурно-функціо- нальні характеристики темпоральних мікрополів // Мовознавство.— 2003.— № 4.— С. З 8-47. ̂ Ргае8еп8 Ьікіогісит // Меігіег Ьехікоп ВргасЬе (Рі§і1а1е ВіЬІіоЙїек).— Вегііп, 2000.— Вй 34.— 8. 7484. І55М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 157 С. С. Єрмоленко_ причому суб’єктом як позначення, так і сприйняття є та сама особа — мовець. Інакше кажз^и, є підстави вважати, що логічно вихідним пунктом у когнітивній семантиці як презенса, так і всієї категорії дієслівного часу в цілому (і, ширше, функціонально-семантичної категорії темпоральності) є значення теперішнього як безпосередньої емпіричної дійсності, як того, що дано мовцеві через його від­ чуття й сприйняття, у такому разі прототиповий мовець має відповідним чином розглядатися не лише як регкопа Іодиепз, а і як регзопа регсіріепк і, ширше, со§по8сеп8. Саме беручи до уваги цей факт, можна пояснити встановлену О. В. Падз^евою закономірність, згідно з якою перцептивні та інші ментальні предикати, які не є маркованими в особовому відношенні, співвідносяться «за умовчанням» із першою особою Когнітивній первинності «перцептивного» презенса пріфодно відповідає його співвіднесеність, як із типовим контекстом ужитку, із повсякденним усно- розмовним мовленням, яке також оцінюється як вихідний комунікативно-функ- ціональний стильовий різновид, що лежить в основі ієрархії функціональних мовних стилів саме в «неформальному» уснорозмовному спілкуванні знахо­ дить свій прототиповий вияв структура комунікативної ситуації із властивим їй засадничим протиставленням того, хто мовить, того, до кого він звертається, і того, що або хто є предметом розмови. Зі сказаного випливає, що хоча презенс, поряд із іншими часами дієслова, належить до мовних дейктиків і, отже, до зна­ ків індексального типу, його індексальність є суттєво іншою, ніж у претерита чи футурума, і ця відмінність перебуває саме у площині знакової репрезентації. Претерит і футурум є за способом вираження свого дейктичпого значення умов­ ними, невмотивованими знаками, натомість теперішній час виявляє в цьому від­ ношенні риси власне знакової індексальної вмотивованості: як і інші часи, він виражає своє значення за посередництвом спеціальної умовної граматичної форми, однак у своєму вихідному варіанті він також співвідноситься зі своїм позначуваним безпосередньо, як реально суміжний із ним у часі, а також і в просторі, тобто в межах сприйманої й повідомлюваної ситуації. Крім того, від­ ношення теперішнього часу і його позначуваного має й іконічний характер: на відміну від інших категорій часу, презенс, реалізуючись в усному мовленні, здатний відтворювати «часокількість» вияву тієї чи іншої динамічної ознаки, тривалість її часового протікання — повністю, якщо тривалість позначення й позначуваного більш-менш збігаються, і частково, якщо позначуване триває довше, ніж позначення. В останньому випадку можна констатувати сполз^ення іконічної та індексальної репрезентацій на підставі співвідношення рагз рго Іоіо. Узагалі таке поєднання видається цілком природним: іконічність та індек­ сальність є не лише співвіцнесеними в межах загальнішої категорії (семіотич­ ної') вмотивованості, але і, як це вже згадувалося, певним чином мають сполу­ чатись у структурі конкретних знакових утворень (тиіагіз тиїапШк, те саме стосується і взаємовідношення метафори й метонімії *). Розглядаючи ці типи репрезентації як способи взаємного відображення знака і його об’єкта, зазначи­ мо, що, як не раз підкреслював у своїх працях О. Ф. Лосєв, у контексті такого * Падучева Е. В. Говорящий: субьект речи и су&ьект сознания І І Логический анализ язнка. Культурнне концептн.— М., 1991.— С. 164-167. ’ ВагШіпзкі У. 8(у1 роіосгпу І І >У8р61С2Є8пу роїякі / Росі ге<і. І. Вагйптвкіебо.— ЬиЬІіп, 2001,— 8.116-117. * Пор.: 1¥о/Зка§еп СН. Орровігіоп ая а теїопзтаіс рііпсіріе І І МеІарЬог ап(1 теїопуту §гоир аЬзІгасІк. >^огк8Ііор оп теїопзопу : НатЬиге Ппіуегяііу, Іипе 23-24, 1996.— \у\у\у.сса1.8а8. ирепп.е(іи/~Ьаго1(І8Г8/(1гаукіп§/іп(іехіса1/те1опутуЛйт. 158 Ш8N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 _Семіотична структура темпорального дейксиса... «єдино-роздільного» цілого, яким є світ, усі частини цього цілого взаємно відоб­ ражаються, а ціле відображається у всіх своїх частинах Беручи, як «класич­ ний» приклад, відбиток босої ноги на ніску, що його побачив Робінзон не можна не помітити, що таке зображення підошви людської стопи є водночас ін- дексальним та іконічним знаком, умотивованим відношенням причинно-наслід- кової й водночас просторової суміжності. Повертаючись до категорії теперішнього часу, слід зазначити, що внаслідок перцептивно опосередкованої реальної суміжності й іконічності власне морфо­ логічне оформлення є для презенса в певному розумінні зайвим: його значення передається так, що момент вимовлення часової форми більш-менш точно збігається із позначуваними нею дією чи станом, як, наприклад, у репортажі з футбольного матчу: «Ось X. встановлюєм ’яч, відходить,розбігається». Саме в такому розумінні видається доцільним тлумачити твердження Р. О. Якобсона про немаркований характер презенса як члена темпоральної парадигми унаслідок своєї семіотичної вмотивованості презенс ніби перебуває поза формальним про­ тиставленням із семіотично умовними футурумом і минулим часом і через це не потребує опозитивного відмежування віц них. у цьому разі його можна порівняти з іменниками, зокрема назвами дій чи станів, ужитими в називних реченнях (по­ тужний удар — і м ’яч у сітці воріт!), чи так званими дієслівно-вигуковими фор­ мами, тобто словами типу укр. трах, ляп, гепсь, коли вони виступають як безпосе­ редня мовна реакція на побачене. Деякі лінгвісти розглядають як гіпотетичну основу, на якій згодом розвинулася індоєвропейська флективна часова парадиг­ ма, саме такі морфологічно і семантично немарковані утворення що їх безпосе­ реднім рефлексом, можливо, є ін’юнктив у ведійській мові Відповідно як первинний варіант переносу презенса в контекст і план мину­ лого можна розглядати транспозицію саме первинного семантико-функціональ- ного різновиду цієї категорії (називатимемо цей різновид історичним минулим 8епзи яїгісіо). Така транспозиція здійснюється саме в умовах уснорозмовної опо­ віді про минуле, зокрема для того, щоб виділити ті чи інші події й таким чином передати драматизм того, про що розповідається Цей різновид може відтво­ рюватися в писемній мові, але теж за умови «неформального» характеру писем­ ного спілкування, скажімо, у приватному листуванні: «Ось слухайте, батечку, як нас з самого першу зводило докупи. Сидимо ми удвох з моєю жіночкою, та де об чім базікаємо, аж ось і примчали нам книжок, знаєте, тих, которими нас, дурни­ ків, обдурюють...» (Г. Квітка-Основ’яненко); показовим тут є слухайте, зужите в писемній мові. Таке писемне відтворення теперішнього історичного можливе й у художньо-літературному стилі, причому не лише в репліках персонажів, а й у оповіді від «автора», точніше, від внутрішньо-текстуального (або літератур­ но-художнього) суб’єкта викладу, де така оповідь може більш-менш експліцит- ̂ Див., наприюіад: ЛосевА. Ф. О мировоззрении І І Русская мнсль.— 1988.— № 4225.— С. 15. Якобсон Р. В поисках сущности язьїка // Семиотика.— М., 1983.— С. 104. ^акоЬ5оп К. Іш Зіпдкіиг де» газвівсЬеп УегЬитя // А Рга^че 8сЬоо1 геаіег іп 1т§иІ8ЙС8.— Віоотіп^іоп, 1964.— Р. 347-349; Виноградов В. В. Русский язнк. Грамматріческое учение о слове.— М .; Ленинград, 1947.— С. 429-430. КигуІотсгХ ТЬе гоїе о£ йеісйс еіетепія іп Ііпдиікйс еуоіийоп // 8етіойса.— 1972.— Уоі. 2. N 2.— Р. 174—183; Степанов Ю. С. Семиологический принцип описання язьїка // ПринципБі описання язьїков мира.— М., 1976.— С. 223-228. Елизаренкова Т. Я. Грамматика ведийского язьїка.— М., 1982.— С. 281-283. ШоІ/^опН. ТЬесопуег8агіопа1ЬІ8Іогіса1рге8епІакетаІіоп//Ьап§иа8Є.— 1979.— Уоі. 55. N1.— Р. 168-182. І55М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 159 С. С. Єрмоленко_ но маркуватися саме як усна, пор. укр.: «Але! Тривайте лишень, я вам усе розка­ жу; і відкіля він так пізно приїхав, і зачим не дали йому добре й виспатись. Ось кете лишень кабаки, в кого міцніша, та й слухайте» (Г. Квітка-Основ’яненко) або й не отримувати жодного маркування в такому розумінні, як-от у мові лірич­ ного суб’єкта в «Гайдамаках» Т. Шевченка. Оцінюючи це переносне вживання презенса в плані його мотивації, слід під­ креслити двоїстість останньої, яка ніби відтворює аналогічну семіотичну двоїс­ тість транспонованого різновиду категорії презенса. З одного боку, ця мотивація ґрунтується на відношенні подібності між безпосередньо сприйманим теперіш­ нім і таким минулим, що відтворюється і ніби заново переживається в пам’яті, і це дає підстави кваліфікувати даний варіант презенса в лінгвістичних термінах як граматичну метафору, а з семіотичного погляду— як іконічний знак. З друго­ го боку, образний характер цієї метафори також пов’язаний із відтворенням ви­ хідної семантики презенса із властивими їй рисами іконічності й перцептивної суміжності позначення й позначуваного в часі і просторі. Крім того, про наяв­ ність індексального аспекту тут можна говорити й як про позначення події, реальний образ якої справді відбився в пам’яті мовця. Цей останній факт може бути вираженим імпліцитно чи принаймні більш-менш опосередковано, коли, наприклад, у переданій за допомогою істо­ ричного презенса ситуації безпосередньо фігурує сам мовець як референт 1-ї особи і ця персональна категорія виступає в сполученні з аспектуальним значен­ ням конкретної дії в процесі її протікання, пор. англ.: «АпоЙїег йшпу іпсійепі \уаз \уЬеп І \уа8 8ІШп§ іп а Ьаг апсі Йіеге \уаіз Йііз ЕпдІізЬ диу... 8о, Г т 8Ійіп§ апсі Ьауіп§ а соиріе оґЬеегз апсі Йііз §иуз азкз те...» (К)ау \¥^еек1у). Водночас теперішній істо­ ричний час може застосовуватися в оповіді про події, свідком яких мовець не був і навіть не міг бути, отримавши відомості про них «із інших рук» (при цьому джерело відомостей може й не конкретизуватися, тим більше експліцитно не оцінюватися як вірогідне), пор. англ.: «ОМ Тауіог ІоМ гаіЬег а §оо(і опе аі Йіе риЬ уе8Іег(іау.. її \уа8 а \уе(і(ііп§ іп Йіе сошіту. „\¥е11, опе оґЙіе §ие8І8 шапа§е8 Іо §е1: ІПІО іЬе Ьгі(іе’8 гоот апсі Ье гарЄ8 Ьег. N0 аг§шпеп1;. КаШгаІІу, еуегуЬосіу І8 уегу ир- 8ЄІ;...» (С. Оогсіоп). Однак, наскільки можна судити, і такий «цитатний», чи пере- повідний, різновид історичного презенса зберігає в собі вихідне когнітивне під­ ґрунтя: використання теперішнього часу в подібних контекстах виступає як свідчення достовірності змісту оповіді (при цьому, звичайно, можна припуска­ ти, що саме «цікавість» повідомлюваного виступає як чинник, який змушує вва­ жати його зміст достовірним, гідним уваги й вартим подальшого поширення). У цій його функції теперішній історичний час виступає як своєрідний виразник наявної в мовах балканського союзу і деінде категорії засвідченості (чи перепо- відності) особливо в її так званому довірливому різновиді. Про слушність та­ кої характеристики свідчить і те, що повідомлення, щодо змісту яких перепо- відач займає відсторонену позицію, пов’язану, скажімо, із сумнівом у їх правдивості, у такий спосіб або не відтворюються, або «ретранслюються» зі спе­ ціально підкресленою цитатністю, при якій центр уваги переноситься саме на відтворення тексту первісного повідомлення зокрема за допомогою таких одиниць, як укр. мовляв, буцімто, п. піЬу іо,росіоЬпо,ропо,ропос, рос. дескать, Див., напр.: 8Шйіе8 іп Еуідепгіаіііу (Т5фо1о§іса18Шдіе8 іп Ьап^да^е.— Уоі. 54).— РЬіІа- (ІеІрЬіа ; Атяіегсіат, 2003.— 345 р. СІагкН. К , ОегтщК. Риоіагіопз ак (іетопзігайопя // Ьап§да§е.— 1990.— Уоі. 66. N 4.— ?. 764-805. 160 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 _Семіотична структура темпорального дейксиса... мол, нгр. ді]вєу, тахатєд, та/а, або в інший спосіб; за свідченням Т. Шевченка, йо­ го дід «коли зачина розказувати що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спер­ шу скаже: “Коли старі люди брешуть, то й я з ними”» Завдяки цьому з перепо- відача знімається відповідальність за зміст переповіданого, а профілюючою в семантиці висловлювання робиться не перцептивна перспектива, а позиція мовця, ш;о переповідає. Таким чином, характеристика історичного презенса в когнітивному аспекті показує, ш;о розуміння цього семантичного різновиду теперішнього часу вик­ лючно як риторичного засобу з образно-естетичним підґрунтям чи як вияву стилістичної фігури перемикання часів (відомої також як метастасис, чи Ігапіз- Іайо Іетрогшп) є явно недостатнім. З культурно-історичного погляду цікаво відзначити, що категорія історичного презенса і взагалі виклад у «перцептив- ній» перспективі завдяки своїм когнітивним властивостям набули особливого значення саме в теоретико-концептуальному апараті античної риторики, яка, як відомо, первісно була тісно пов’язана з античним раціоналізмом і, на думку Арістотеля, становила своєрідну логіку «вважання» та ймовірності Говорячи конкретніше, «евіденціальне» використання дейктичних засобів і, зокрема, теперішнього часу в контексті минулого можна зіставити в системі античної ри­ торики з одним із тих різновидів фігур думки, завдання яких полягало в уточнен­ ні змісту предмета або стосунку до нього: саме до таких різновидів належала фігура «наочності» (еуісіепгіа, ’єуаруїа) Уснорозмовне спілкування із властивою йому епістемічною перспективою можна окреслити, застосовуючи термінологію Е. Бенвеніста, як належне до пла­ ну мовлення (чи оповіді, фр. ріал йе (іізсоигз). Як відомо, французький лінгвіст розглядав цей план як одну з двох опозитивних категорій, другою з ябсих є план історії Тематично Бенвеніст пов’язував цей останній план із викладом подій минулого (звідси й назва), однак, на нашу думку, зазначене протиставлення доцільно витлумачувати як таке, що спирається передусім на ознаку суб’єк­ тивно-конкретного чи, навпаки, об’єктивно-абстрагованого представлення по­ відомлюваного. Зокрема, план історії виявляється максимально віддаленим і від прототипового мовця із властивою йому позицією спостерігача, і від комуніка­ тивної ситуації в її прототиповому варіанті, що передбачає орієнтацію на мо­ мент усного мовлення як на емпірично дану точку відліку часових і просторових координат повідомлюваного. Так, на думку відомого польського логіка А. Гже- горчика, для наукового викладу часовий дейксис, пов’язаний із моментом мов­ лення, є, строго кажучи, несуттєвим Однак транспозиція презенса в контекст минулого часу тиїагів тиішкіік здійснюється і тут, пор. рос.: «Даже Дион Хри- Шевченко Т. Гайдамаки // Шевченко Т. Кобзар.— К., 1965.— С. 113. Як суто стилістичний прийом характеризує теперішній історичний час Е. Бенвеніст (див: Бенвенист 3. Отношения времен во французском язьіке // Бенвенист 3. Общая линг- вистика.— М., 1974.— С. 79). Оіошпвкі М., Коз^кіе\VІС20УVа Т., Окоріеп-ЗІаштка А. еі аі. 81о\упІк 1:егтіп6\у Шегас- кісЬ.— тос1а\у, 1976.— 8. 236. Аверинцев С. С. Античная риторика и судьбьі античного рационализма І І Античная позтика. Риторическая теория и литературная практика.— М., 1991.— С. 3-26; Кузнецо- ва Т. И., Стрельникова И П. Ораторское искусство в Древнем Риме.— М., 1976.— С. 187, 275. Аристотель. Риторика // Античньїе риторики.— М., 1978.— С. 15-16. Гаспаров М. Л. Античная риторика как система І І Античная позтика. Риторическая теория и литературная практика.— М., 1991.— С. 41-42. Бенвенист Е. Зазнач, праця. Огге^огсгук А. Ьо§іс — а Ьшпап аЯаіг.— ДЛ̂ агягалуа, 1997.— Р. 15-18, 32. І55М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 161 С. С. Єрмоленко_ состом .. к 103 г. устает от мелочньїх провинциальньїх конфликтов и возвра- щается в Рим» (С. Аверинцев). Такий різновид застосування можна окреслити як теперішній хронологічний час, оскільки його риси найяскравіше виявляю­ ться саме тоді, коли він уживається у хронологічних списках дат і подій, пор. укр.: «1860-1862 Івась Манжура пройшов з батьком 6000 верст по селах. Батько віддає сина на навчання білгородській княгині Волконській» (В. Заремба). За та­ ких умов, зокрема при позначенні подій узагальненого і через це ненаочного ха­ рактеру, немаркованість презенса виявляється протилежним чином: не відтво­ рюючи безпосередньо вмотивовану індексальну й іконічну співвіднесеність зі своїм позначуваним, презенс природно набуває характеру невмотивованого знака і виконує функцію, часом окреслювану як реєстраційна Цікаво, що подібні риси презенс може виявляти за певних умов його ус- норозмовного вживання у значенні минулого. Відповідний семантичний різно­ вид цієї категорії вперше описав О. В. Бондарко, який і окреслив його, можливо, не зовсім удало, як теперішній час емоційної актуалізації Цей варіант тепе­ рішнього у значенні минулого виступає, коли мовець зіставляє дві дії, принай­ мні одна з яких є минулою і які різко суперечать одна одній, напр.:«— Спала! — Ну, так, ну й що? В мене режим...—^Начхати! Я сподівався, що вона... А вона— спить!» (П. Загребельний). Водночас О. В. Бондарко цілком слушно зауважує, що тут за допомогою презенса дії вилучаються із суто часової площини і протис­ тавляються в аспекті, який він називає принциповим; інакше кажучи, тут ідеться передусім про найістотніші, глибинні характеристики подій, а не про деталі, у тому числі й часові, їхньої реалізації. Така характеристика часом увиразнюється за допомогою «емфатичної» множини, якою узагальнено позначається одинич­ на подія: «— Боитесь? Сначала письма пишете, а потом увиливать думаєте?» (А. Адамов). Повертаючись до використання презенса в плані історії, цікаво відзначити деякі можливі тут перехідні випадки більш-менш оказіонального характеру, ам­ бівалентність і незвичність яких лише підкреслюють істотність тих протистав­ лень, перехід між якими вони опосередковують. Так, у романі Г. Хоткевича «Довбуш» знаходимо фрагменти, де узагальнено-історичний за своїм змістом виклад (оповідь про події європейської суспільно-політичної історії XVIII ст.) реалізовано в цілком не відповідній цьому змістові стрілістиці уснорозмовної оповіді, причому без упровадження позиції конкретного спостерігача / свідка, пор. укр.: «І от Карло умирає. Звістка про те застала Августа у Варшаві.. ..Коли Август почув про смерть.., то кинув і сейм, і все — поскакав до Дрездена. Та ли­ шенько тяжке, Франція займає таку позицію, що без її згоди нічого не вийде. ..І от Август надумує...». Цікавий випадок наближення плану історії до плану мовлення шляхом упровадження в науковий виклад суб’єктивно-перцептивного погляду автора-спостерігача знаходимо в тексті статті Л. Кретценбахера «Зуеіа КесіеЦа — Запіа Вотепіса — Св. Пані Неділя. Південнослов’янські візуальні та словесні свідчення алегорично персоніфікованого культу неділі із забороною на працю», опублікованій у журналі «Віє \Уе11; (іег 81ауеп». У певному місці автор переходить від звичного для таких публікацій способу викладу до опису вперше побачених ним об’єктів його дослідження (культових споруд). Цей опис має ха­ 8сктШі Ж Огипд&авеп іег деиІзсЬе Огаттагік. Еіпе ЕіпіШггип§ іп йіе йдпкііопаїе ЗргасЬІеЬге.— Вегііп, 1966.— 8. 217. Бондарко А. В. Некоторне случаи переносного употребления времен // Русская речь.— 1967.— № 5.— С. 34-35. 162 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 _Семіотична структура темпорального дейксиса... рактер фіксації суто особистріх вражень автора і відображається в різкііі зміні стильового характеру тексту, а саме в застосуванні, поряд із амбівалентними у плані часової віднесеності формами презенса (їх можна витлумачувати в розши­ реному чи наііконкретнішому розумінні), також і немаркованих щодо категорії! граматико-дейктичного характеру номінативних структур, пор. нім.; «Аиґ еіпег 8йі(ііепшап(іешп§.. зисЬіе ісЬ, уоп еіпег §оп(іегаи88І:е11ип§ іп Риіа ап§еге§1:, дав кіеіпе, аЬкеіїк у о п йеп НаирІкїгаВеп §е1е§епе.. Вогйеіп Васуа аиґ. .. ІЬг паЬе зІеЬі: еіп кіеіпез, аиз 8іеіпеп §етаиег1:е8 РіИаІкігсЬІеіп 81. Іакоу. Еіп гесЬі;ескі§ег Огип- йгіВ, еіпе Яипдаряіз; йЬег йет §іеьеі8еі1;і§еп Еіп§ап§ еіп іп дег Тйгзіхігг §етеіВе11;е8 Зіеіпкгеиг. .. Еіп 2\^еіїе8 МесіаШоп 1іпк8 ипІегЬаІЬ 2еі§ї еіпеп Р1еІ8сШіаскег1а<іеп. Еіп §гоЬег НоІ2іІ8сЬ іп (іег Мійе. ВагііЬег еіпе Ьоігете Риег8Іап§е. Уоп іЬг Ьап§еп 8с1ііпкеп ші(і РІеізсЬзШске...». До переносних різновидів теперішнього часу, які виражають минулі дії, при­ лягають два семантичні варіанти цієї категорії, які є непереносними й водночас відрізняються від презенса в його звичному прямому вживанні. Іншою особли­ вістю цих варіантів є те, що вони, з одного боку, є тотожними в аспекті своєї се­ міотичної структури, а з другого, — виступають у двох комунікативно-епісте- мічних типах дискурсу, які докорінно відрізняються один від одного у плані семантики тексту. Одним із цих варіантів презенса є теперішній час письмового репортажу: англ. «То1:а11у пелу ітрге88І0П8 йоой оиг 8ЄП8Є8.. 8Ьіпшіегіп§ Ьап(І8 оґ 1і§Ьі гасе асго88 Ше зІтеатЬед.. \¥̂ е геасЬ оиі ап<і зітоке уеіуеіу §гееп таїз оґ \уа1ег то88» (\^. Н. Атоз). Для семантики репортажного тексту першорядне значення має іс­ тинність / хибність його змісту, тобто його відповідність певному реальному стану справ. Водночас такий писемний текст, відповідаючи дійсності в усьому іншому, може бути відмінним від неї в плані семантики теперішнього часу, якщо його зміст більш-менш недвозначно вказує на те, що він (як у наведеному вище уривку статті з журналу «Кагіопаї Сео§гар1ііс») не міг бути створеним син­ хронно з описаними в ньому подіями, і, отже, значення презенса тут якраз не від­ повідає реальності. Можна розглядати це вживання презенса як літературну умовність (умотивовану, однак, комунікативним наміром автора), як вияв гри з читачем, метою якої є створення ілюзії справжнього репортажу, тобто оповіді прямо з місця подій (цікаво, що письмовий репортаж виник ще до появи радіо і телебачення, які зробили можливою подібну оповідь, так що писемна форма цього жанру, можна сказати, не завжди імітувала свій усний відповідник, а істо­ рично була його предгечею). Приймаючи правила цієї гри, читач відмовляється вважати тут істотною істинність / хибність часового значення презенса, оскільки для нього більше важить власне такий вибір часового способу представлення описаного, натомість у разі переносного використання цього часу в значенні ми­ нулого реальна темпоральна локалізація відповідних подій стосовно моменту мовлення не лише усвідомлюється, а й часто підкреслюється й конкретизується: укр. Іду я оце вчора на роботу. У соціокультурному контексті зазначену особли­ вість теперішнього репортажного часу можна зіставити з таким сприйняттям медійної інформації, при якому її цінність для сприймача полягає в тому, що во­ на є для нього цікавою, захоплюючою, сенсаційною й безвідносною до реальної значущості повідомлюваного, пор. такі рекламні слогани інформаційних прог­ рам, як «все набагато цікавіше» (СТБ) чи «з нами ви завжди в першому ряду» (один із німецьких каналів), де особливо промовистою є алюзія до кінотеатру. I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 163 С. С. Єрмоленко_ Проте ця ж риса, зокрема іррелевантність змісту повідомлюваного щодо іс­ тинності / хибності, кваліфікована з логіко-семантичного погляду як його інтен- ціональність, є, як відомо, визначальною для семантики художнього тексту: цей останній не (завжди) відображає щось справжнє, а насамперед, як специфічний перформатив, творить свою власну, художню реальність. Інший різновид тепе­ рішнього часу, про який тут ідеться, якраз і є презенс «авторського» худож­ ньо-літературного викладу, причому як у прозі, так і в поезії пор. укр.; «Де­ сять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця. Вони облягають мою кімнату. Я зачиняю двері, наче боюся, що світло лампи витече все крізь шпари» (М. Коцюбинський), рос. «Я хохочу! Взбегаю вверх. Бросаю / В них шишками, песком, визжу, пляшу / Среди могил — незримий и високий.../ Кричу: “Зй, Фекла! Фекла!”» (О. Блок). Таким чином, в обох випадках, тобто і в репортажному, і в художньому текс­ тах, можна констатувати інверсію відношення онтологічної первинності між знаком та позначуваним: якщо в прототиповому випадку можна, абстрагуючись від певних релігійно-філософських аспектів цього питання, стверджувати, що знак є вторинним щодо дійсності як «абсолютного» референта, то в даному разі позначуване виступає як залежне від позначення не лише відносно, як наслідок акту означення й тим самим витлумачення, але й абсолютно. Інтенціональний (мовний) знак іконічно й індексально визначає свій об’єкт, оскільки він є не лише засобом позначення об’єкта, а й водночас єдиною запорукою його існу­ вання; можна сказати, що в художній мові інтерпретаційна щодо позначуваного функція знака доходить до граничної межі, створюючи (конструюючи, моде­ люючи) цей об’єкт не лише в епістемічному, а й в онтологічному розумінні. Відмінність між «репортажним» і «літературним» варіантами презенса поля­ гає в тому, що в художньому тексті інтенціональність теперішнього часу є похідною від аналогічної орієнтації художньої мови в цілому, натомість у разі письмового репортажу цей часовий різновид є конститутивним, визначальним складником текстів даного жанру, семантика яких, за винятком цього складни­ ка, не є інтенціональною. Як відомо, темпоральний дейксис не обмежується граматичним часом, зна­ ходячи свій вияв також у площині лексики. Відповідно транспозиції, співвіднос­ ні з переносним уживанням теперішнього часу в значенні минулого, можна знайти серед прислівників та прислівникових зворотів (таких, як укр. зараз, те­ пер, сьогодні, цього дня, а також завтра і вчора і, крім того, ще й їхніх дерива­ тів), для яких, як і для категорії презенса, характерною є співвіднесеність із мо­ ментом мовлення як точкою відліку часових координат. У плані комунікатив­ но-функціональних умов використання такі транспозиції властиві художньому, а також белетризованому науково-популярному викладу і публіцистичній прозі, де переносне вживання презенса неможливе і де подібні лексеми виступають у сполученні з граматичними формами минулого часу й часом у контексті неза­ лежної невласне-прямої мови, пор. рос.: «Случай касался... девочки, простудив- шейся.. во время прогулки и теперь погибавшей от воспаления легких» (Ю. Бу- лаховська), англ. «ТЬеу ̂ Vеге іп госку, Іауа сошіїгу Ьу по\у, ап(і арргоасЬіп§ іЬе Ьі§ ріпе8. Тотоггош іНеу шоиМ зїгіке іНе РеаіНег Піуєг сапуоп» (М. Рокїег), рос. «11 мая газета “Рабочий”. .. сообщала... о вчерашнем отлете Есенина с Айседо- Пріоритет у виділенні цього різновиду теперішнього часу і в його відокремленні від уснорозмовного історичного презенса належить О. С. Мельничукові (див.: Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення.— К., 1966.— С. 98). 164 І5БМ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 _Семіотична структура темпорального дейксиса... рой Дункан в Кенигсберг» (М. Чудакова), англ. «8о Ье Ьасі тайе Ле гезегуайопз, ап<і іойау — іґ ії V̂а8 зШІ Іосіау — Йіеу Ьасі Ьееп оп И. 8. 50» (8 . Кіпд) У свою чергу близькість із темпоральним дейксисом у плані семантичного прив’язування до ситуації спілкування й безпосереднього чуттєвого сприйнят­ тя, а також щодо стилістично вмотивованого відтворення такої ситуації вияв­ ляють інші різновиди дейксиса, такі як персональний і спаціальний. Стосовно першого з них у цьому плані згадаємо приклади того, що можна окреслити як нозакомунікативне використання 2-ї, а також і 1 -ї особи, яке властиве худож­ ньо-літературній мові (у випадку 2-ї особи передусім у мові поезії), де воно мо­ же іноді снолз^атись із «художнім» нрезенсом. Спільним для цих семантич­ них різновидів є те, що вказівка на референтів цих осіб виступає тут не в контексті мовлення внутрішньотекстуального суб’єкта, а як художньо умов­ ний засіб формування нерцентивної перспективи зображуваного. Механізм та­ кого формування полягає в реверсії прагматичних пресупозицій, властивих цим категоріям у їх звичному використанні: 1-й особі, як позначенню мов- ця-прототипового спостерігача, а 2-й — як позначенню адресата, що водночас є складником чзггтєво сприйманої ситуації. Натомість у контексті, де власне комунікативна роль референтів цих особових категорій виступає як неістотна й узагалі як неможлива, дані пресупозиції зазнають реверсії, стаючи власне се­ мантичними компонентами особового значення пор.: 1) укр. «Сон м’яко здушує груди, кладе на лице лапу і тягне назад у ліжко. Сплю. Солодко, міцно і навіть сон бачу. Раптом зскакую з ліжка» (М. Коцюбинський), рос. «На кресле отвалясь, гляжу на потолок../ Молчу, потерянннй, на дальний путь глядя, / Из-за темнеющего сада...» (А. Фет) і 2) укр. «Ми вдвох ішли й не говорили, / Ти вся засніжена була» (М. Рильський), рос. «Над чернотой твоих пучин / Го- рели дивнне светила, / И тяжко знбь твоя ходила, / Взрьівая огнь беззвучних мин» (І. Бунін). Ефект, який досягається за допомогою використання 2-ї особи, легко унаочнити, замінивши цю особу на 3-ю: Над чернотой его пучин/Горели дивньїе светила, /Итяж ко зьібь его ходила.... Аналогічні риси виявляє також і спаціальний дейксис, представлений проно- мінальними прислівниками на зразок укр. тут чи вказівними частками, наприк­ лад, укр. ось. Роль таких одиниць — локалізувати об’єкти в перцептивно-кому- . . . ЗОшкативному просторі, через що їх можна порівняти із вказівним жестом . Транспонуючись у контекст минулого часу, вони виконують функцію, що поля­ гає у внесенні до семантики висловлення саме перцептивного погляду на опису­ ване і через це є близькою до відповідної функції маніфестантів презенса й ін­ ших дейктичних одиниць, пор. англ.: «ТЬе Іаскаї.. зашіїегесі о у є г 1:о а саґе.. Неге Ье заі; оп Ше іеггасе...» (Р. Рогзуііі). Зміст прислівника англ. Неге не вичерпується в подібних прикладах анафоричним (або катафоричним) покликанням на місце, зазначене в контексті, для чого можна було б ужити прислівник іНеге, який, од­ нак, відсунув би позначуване в глиб простору й часу. Натомість одиниця зі зна­ ченням «тут» нібито чуттєво наближає зображувану сцену до читача, розміщую­ чи її у часопросторі нерцептивно-комунікативної ситуації, подібно до того, як Детальніше див.: Єрмоленко С. С. Про деякі структурно-функціональні характерис­ тики темпоральних мікрополів І І Мовознавство.— 2003.— № 4.— С. 38-47. Про явище реверсії пресупозиції див.: Єрмоленко С. С. Обернення особових пре­ супозицій як явище художнього мовлення // Стиль.— 2004.— Т. 3.— С. 327-338. Иванов В. В. Категория определенности — неопределенности и щифтерьі І І Категория онределенности— неопределенности в славянских и балканских язьїках.— М.— 1979.— С. 90-118. IБ8N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 165 С. С. Єрмоленко_ вказівний жест під час оповіді надає референтові щось на зразок фізичної реальності Можливим є спільне використання спаціальних дейктиків із тепе­ рішнім історичним, притаманне уснорозмовному мовленню й художній прозі, яка таке мовлення відтворює: укр. «Сіли за вечерю, аж ось ізнов іде Кирило Тур» (П. Куліш). Таке використання вказівної частки типу ось та її еквівалентів, часом умоти­ вованих семантикою зорового сприйняття, з метою вираження ситуації чуттєво­ го сприйняття певної несподіваної події досить характерне для мови перекладів Святого Письма, де воно відтворює відповідні риси оригіналу. Так, наприклад, у старозаповітній книзі «Буття», у історії одруження Ісаака з Ребеккою (розділ 24), така частка виступає в багатьох перекладах фрагмента 63-го стиха: гебр. □’КЗ ЛЗт — укр.: «І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив — ось верблюди йдуть» (пер. І. Огієнка). В іншомов­ них перекладах тут чи деінде виступають лат. ессе, іт. ессо, фр. уоісі, нім. зіеке, англ. Іо чи ЬеНоШ, ст.-сл. сь, п. оіо, ч. Ніе тощо. У гебрейському оригіналі Танаху відповідною одиницею є частка Л}П у поєднанні з так званим иаи С0ри1а1:іушп, чи сопзесийушп тобто пзт «ось, глянь» яка вводить зворот із дієприкметни­ ком теперішнього часу. У Новому Заповіті й у Септуагінті в аналогічній функції виступає гр. ідею «ось, глянь(те)» (< гр. кдсо «дивитися»). Таким чином, спільним для розглянутих вище явищ зі сфери мовного дейк- сиса є те, що всі вони так чи інакше пов’язані із вторинним відтворенням семан­ тичних і семіотичних рис, зумовлених роллю активного мовця як суб’єкта не ли­ ше мовлення, а й сприйняття й узагалі пізнання. У колі цих явищ варто згадати ще одне, що його можна окреслити як особово- (чи суб’єктно-)перцептивну транспозицію. Суть такої транспозиції полягає в тому, що точка зору спостеріга­ ча може відриватися від мовця як референта 1-ї особи і пересуватися деінде, по­ в’язуючись з іншим учасником ситуації. Застосовуватись таким чином можуть утворення, немарковані щодо категорії особи, такі як уже згадані одиниці з мен­ тальним значенням, передусім предикативні прислівники чи безособові слова перцептивної семантики, такі як укр. видно, жарко, пече, предикативні словос­ получення аналогічної семантики, а також іменники на позначення конкретних об’єктів і явищ (потіпа сопсге1:а як відмінні від пошіпа аЬзІгасІа), ужиті в назив­ них реченнях. Не лише перші, а й другі звичайно передбачають, що носієм від­ повідних динамічних ознак, а також сприймачем позначуваних об’єктів є саме мовець. Однак у вторинному контексті свого застосування ці формації можуть імпліцитним чином співвідноситись із якимсь іншим персонажем, і тоді читач ніби дивиться на зображуване очима цього останнього, пор., наприклад, у вірші І. Буніна «Дурман», де носій патологічного стану ідентифіїсується вже в першо­ му рядку (Дурману девочка наелась..), але подальший опис не містить жодних прономінальних чи й інших маркерів, які б анафорично співвідносили відповід­ ні утворення з цією дівчинкою, у цей спосіб наближаючи сприймане до мовця, а через нього — до читача: рос. «... Тошнит, головка разболелась, / Пьшают щеч- ки, клонит в сон, / но сердцу сладко, сладко, сладко...». Так само сприймач поз- начуваного ідентифікується в наступному прикладі, що містить складносурядне Пор.: МсМеіПО., Саниеіи., Ьеуу Е. Т. АЬвІгасІ (іеіхія І І 8етіойса.— 1993.— Уоі. 95. N 1-2,— Р. 5-20. Дьяконов И М. Древнееврейский язьік и некоторне данньїе о финикийском (пуни- ческом) язьіке // Язьжи Азии и Африки.— М., 1991.— Т. 4. Кн. 1.— С. 154. Оехепіш Ж НеЬгаІ8сИе8 ипй сЬаІсІаівсЬек Нап(і\убгІегЬисЬ йЬег (іаз АІІе Тезіатепі.— Ьеіргід, 1828.— 8. 57. 166 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 _Семіотична структура темпорального дейксиса... речення з називними складниками: укр. «Одвет.. вийшов на вулицю. Вона була порожня. Присадкуваті хати, ...осінні яблуньки, що простягали над парканами довге, обшарпане гілля, похмуре небо...» (Є. Путрамент). У «Вакханалії» Б. Пастернака подібні структури виступають, коли після сцени в театрі відбу­ вається відрив перцептивної точки зору від ліричного суб’єкта (та його слуха- чів-супутників) і переміщення її в якесь невідоме місце, де вона пов’язується з кимсь також невідомим, пор. рос. «И опять мм в метели, / А она все метет, / И в церковном приделе / Свет, и служба идет. / Где-то зимнее небо, / Проходнне дворм... .Где-то пир, где-то пьянка, / Имениннмй кутеж.. И хрустенье салфеток, / И приправ острота, / И вино всех расцветок, / И всех водок сорта. ..И на зти-то дива, /Глядя, как маниак, / Кто-то пьет молчаливо / До рассвета коньяк». Можна лише здогадуватися, що для такого відриву перцептивної точки зору від «себе» й поєднання її з цим «кимсь іншим» у поета були свої позалітературні підстави. Завершуючи цей аналітичний огляд пов’язаних зі сферою дейксиса мовних явищ, можемо зробити два висновки методологічного характеру. По-перше, урахування семіотичних властивостей мовних одиниць важливе не лише саме по собі, а й для висвітлення їхніх семантичних і комунікативно-функціональних характеристик. Зокрема, видається неможливим належним чином висвітлити й описати вторинні функціонально-семантичні різновиди дієслівного часу, якщо розглядати ці різновиди виключно у значеннєвій і функціональній площинах. По-друге, врахування знаково-репрезентативних рис темпоральних формацій дає можливість виявити їхню семантичну й функціональну співвідносність з ін­ шими мовними одиницями подібної семіотичної природи, з якими вони можуть взаємодіяти в межах текстуальних польових структур. 8. 8. УЕКМОЬЕМКО 8ЕМІОТІС 8ТКТСТЦКЕ ОР ТЕМРОКАЬ ВЕІХІ8 А1ЧВ СОММЦМСАТІУЕ-РП\С- ТІО\АЬ СООТЕХТ Т Ь е а и й іо г Ь с и в е я о п іп І е г г е І а й о п к Ь ір Ь е їл у е е п з е с о п с іа г у т е а п і п § 8 о £ 1 еп 8 е ( і е і с й с а , й т с - г іо п а ї с о п і е х і Й іе у о с с и г іп , а п д іЬ е іг г е р г е з е їй а г іо п а ї р г о р е г і іе в а » І іп ^ и із г іс 8І§П 8. Н е а г § и е 8 Ш а і 8ЄГПІОЙС а р р г о а с Ь \у і й і і п с о ш т и ш с а й у е - е р і з і е ш і с & а т е \ у о г к р е п п і І 8 І о ш и 1 ег8 (аа (1 т о г е й і і і у 8 е - т а п й с р г о р е г й е в о £ Й іе § г а ш т а й с а 1 1 е п 8 е а8 \уе11 а 8 1 о е8 ІаЬ 1 І8 Іі й т с й о п а ї г е 1 а й о п 8 Ь е їл у е е п і і а п ( і 1 іп 8 Ш 8 гіс с а І е 8 о г іе 8 8 е т іо г і с а 1 1 у с І 08е І о і і . К е у \ у о г ( І 8 : І е т р о г а ї с іе іх І8 , 8 І§ п г е р г е в е п іа і іо п , т о ї і у а й о п , 1 е п 8 е , с 0 іш п и п іс а 1 іу е - е р і8 - І е т і с р е г е р е с й у е , 8 е т і о й с 8 , § г а т т а г , і с о п і с і ї у , іп д е х і с а і і і у . І55М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 167

Ähnliche Einträge