Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права

Статтю присвячено історії Європейського Союзу та європейського права. Автор досліджує роль Суду ЄС у виникненні права Євросоюзу. Особливу увагу в статті приділено юридичній природі норм права ЄС....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Шпакович, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Назва видання:	Порівняльно-правові дослідження
Теми:	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/18347
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права / О.М. Шпакович // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 58-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-18347
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-183472011-03-27T12:03:58Z Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права Шпакович, О.М. Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Статтю присвячено історії Європейського Союзу та європейського права. Автор досліджує роль Суду ЄС у виникненні права Євросоюзу. Особливу увагу в статті приділено юридичній природі норм права ЄС. Статья посвящена истории Европейского Союза и европейского права. Автор исследует роль Суда ЕС в становлении права Евросоюза. Особое внимание в статье уделяется юридической природе норм права ЕС. The article deals with the history of European Union and European law. The author researches the role of Court of EU in the formation of European law. Special attention is paid to the legal nature of norms of EU law. 2009 Article Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права / О.М. Шпакович // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 58-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0056 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/18347 uk Порівняльно-правові дослідження Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права
spellingShingle	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Шпакович, О.М. Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права Порівняльно-правові дослідження
description	Статтю присвячено історії Європейського Союзу та європейського права. Автор досліджує роль Суду ЄС у виникненні права Євросоюзу. Особливу увагу в статті приділено юридичній природі норм права ЄС.
format	Article
author	Шпакович, О.М.
author_facet	Шпакович, О.М.
author_sort	Шпакович, О.М.
title	Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права
title_short	Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права
title_full	Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права
title_fullStr	Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права
title_full_unstemmed	Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права
title_sort	роль суду європейського союзу в становленні та розвитку європейського права
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/18347
citation_txt	Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права / О.М. Шпакович // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 58-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Порівняльно-правові дослідження
work_keys_str_mv	AT špakovičom rolʹsuduêvropejsʹkogosoûzuvstanovlennítarozvitkuêvropejsʹkogoprava
first_indexed	2025-07-02T19:27:25Z
last_indexed	2025-07-02T19:27:25Z
_version_	1836564554101817344
fulltext	ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 20031 the DCFR is presented as a possible optional instrument, which would according to the “opt-in” model exist in addition to national jurisdictions and could be chosen by the parties as the law applicable to their legal relationship7. The importance of such an instrument for Ukraine depends on its scope. Nevertheless, regarding Europeanisation the Ukrainian legislator could benefit from the framework if becomes a so-called toolbox of harmonised principles, terms and definitions. ШШппааккооввиичч OOллььггаа ММииккооллааїїввннаа,, кандидат юридичних наук, доцент, докторант Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка РРоолльь ссууддуу ЄЄввррооппееййссььккооггоо ССооююззуу вв ссттааннооввллеенннніі ттаа ррооззввииттккуу єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа Шпакович O. М. Роль суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права Статтю присвячено історії Європейського Союзу та європейського права. Автор досліджує роль Суду ЄС у виникненні права Євросоюзу. Особливу увагу в статті приділено юридичній природі норм права ЄС. ККллююччооввіі ссллоовваа:: судова система ЄС, європейське право, «новий правопоря� док», міжнародне право, національне право, внутрішній правопорядок держав. Судова система Європейського Союзу (Євросоюзу) була створена з ме� тою вирішення суперечок між суб’єктами європейської інтеграції, а також забезпечення цілісності та узгодженості права європейських інтеграційних організацій шляхом відповідного тлумачення його норм. Важливим завдан� ням судової системи Євросоюзу стало також забезпечення безконфліктної взаємодії норм права Євросоюзу та внутрішнього права держав�членів як передумови для нормального функціонування організаційно�правового ме� ханізму європейської інтеграції. Окремим питанням функціонування судо� вих установ Євросоюзу присвячені дослідження В. Муравйова, В. Оприш� ко, Р. Петрова, Ж.�Л. Сорона,, Ж. Рідо, Н. Феннелі та ін. Виникнення Європейського Союзу (Євросоюзу) та європейського пра� ва — це єдиний та тісний взаємопов’язаний процес. Створення та розбудо� Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 5588 1 Communication from the Commission to the European Parliament and the Council – A more coherent European contract law – An action plan 12.2.2003, COM(2003) 68 final, Official Journal C 2003/63, 1; the Action Plan proposes to overcome the fragmentation of national contract laws with a new strategy, that is based on soft law. 2 Cf Dragneva/Ferrari, Contract Law Harmonisation and Regional Integration: Can the CIS learn From the EU? Review of Central and East European Law 2006, 1 (28 ff). ва Європейських співтовариств, згодом Європейського Союзу здійснюва� лись на певній юридичній основі. Відповідно, оформлення та правова база Євросоюзу, його структура, цілі та завдання, умови та порядок діяль� ності — все це повинно було знайти своє відображення та закріплення в нормах європейського права. В свою чергу, створення єдиної системи європейського права неможливе без існування організаційних структур. Іншими словами, становлення європейського права неможливе без ство� рення Євросоюзу, а його існування та розвиток неможливі поза Євро� пейським Союзом. Європейське право виступає як один з важливіших інструментів євро� пейської інтеграції. Серед численних факторів, які сприяють інтег� раційним процесам, право відіграє важливу роль. Саме завдяки розвитку європейського права формується не тільки єдиний правовий простір, але й створюються необхідні умови та передумови єдиного економічного про� стору, єдиного культурного простору, створюється все те, що необхідне для забезпечення єдності. Саме за допомогою правових засобів вдається подолати ті труднощі та складнощі, які неминучі при створенні нового за своїми якісними параметрами публічно�правового інтеграційного утво� рення, яким є Європейський Союз. Ці нові якості виявляються в тому, що Євросоюз — це вже не просто міжнародна організація класичного типу, а утворення, яке має риси, властиві суверенній державі. Разом з тим, це ут� ворення, яке не може бути кваліфіковане як виключно наддержавна структура, оскільки мова йде про об’єднання зусиль та розвиток достат� ньо глибоких інтеграційних процесів тільки в певних визначених сферах діяльності. Формування та розвиток Європейських співтовариств, становлення Європейського Союзу, поява та розвиток європейського права — все це складний процес. Головне полягає в тому, що, незважаючи на все труд� нощі, в цілому він є поступальним, що свідчить про достатню стабільність інтеграційних процесів на заході Європейського континенту [5, с. 5]. В розвитку європейського права можна виділити декілька етапів, кож� ний з яких відрізняється новими рисами та особливостями, які знаходять своє відображення в структурі та організації Європейських співтовариств, розширенні їхньої юрисдикції, змінах в інституційній структурі й в роз� витку самого права. В основу періодизації цього процесу інтеграції може бути покладено різні критерії, пов’язані з досягненнями в економічній або соціальній сфері, в характері взаємовідносин між державами�членами та ін. Однак з правової точки зору найбільший інтерес представляють ті кар� динальні зміни, які відбуваються в структурі Співтовариств, у сфері їх ви� конання та здійснення повноважень, якими володіє Співтовариство, а потім Європейський Союз. Такого роду зміни в житті Європейського співтовариства та Союзу знаходять своє відображення та закріплення на� самперед в установчих актах, тобто таких, які вносять дійсно кардинальні ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 5599 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа зміни в побудову та функціонування Співтовариств та Союзу. Відповідно і періодизація еволюції європейського права головним чином пов’язана з виробленням та укладанням установчого договору. З цієї точки зору в ста� новленні та розвитку європейського можна виділити декілька головних етапів [5, с. 6]. Перший період — це створення та набуття чинності Договору про за� снування Європейського об’єднання з вугілля та сталі у 1951 р. На цьому етапі відбувається формування першого європейського об’єднання, запо� чатковуються засади самої інтеграції і починається формування євро� пейського права. Другий період пов’язаний з утворенням двох нових Співтовариств. У 1957 р. у Римі були підписані два договори — Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) та Договір про засну� вання Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом). Набут� тя чинності цих договорів 1 січня 1958 р. означало початок нового етапу в розвитку інтеграційних процесів. Особливе значення мав договір про за� снування ЄЕС, в якому сформульовані засади інтеграційного об’єднання, визначені умови та порядок функціонування, закріплені важливіші досяг� нення у сфері економічного, соціального та правового розвитку. В цей період починається створення «спільного ринку», закріплюються основні принципи європейського права, починає функціонувати система юрис� дикційного контролю за його застосуванням та дотриманням. Під час дру� гого етапу розвитку виробляються нормативні положення, які забезпечу� ють створення та функціонування єдиної системи інститутів, які вносять суттєві зміни в порядок їх формування та функціонування, юридично оформлюється нова система фінансового забезпечення Співтовариств, їх взаємодія з державами�членами. Поглиблення інтеграційних процесів, розширення сфери взаємодії та співробітництва держав�членів веде до нових програмних установок та до створення правових механізмів їх забезпечення та реалізації. В резуль� таті довготривалих і непростих переговорів сторони приходять до вироб� лення нового важливого правового інструменту, який став початком третього етапу в розвитку Європейських Співтовариств та європейського права. Юридично воно було оформлено підписанням Єдиного євро� пейського акту (ЄЄА), який набув чинності в 1987 р. У результаті відбуло� ся значне розширення сфери компетенції Європейських Співтовариств, були внесені зміни до їх інституційної структури і визначені основні кон� тури розвитку співробітництва держав�членів у сфері зовнішньої політи� ки та безпеки. Єдиний європейський акт створив правову основу для пере� ходу до нового, більш високого рівня співробітництва держав — до ство� рення Європейського Союзу [5, с. 7]. Новий четвертий етап у розвитку процесу європейської інтеграції пов’язаний з підписанням 7 лютого 1992 р. Договору про Європейський Со� Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 6600 юз (набрав чинності 1 листопада 1993 р.), так званого Маастрихтського до� говору. І вже створення Європейського Союзу складає головний зміст змін в сфері європейського будівництва в цілому та європейського права насам� перед. Союз став складатися з трьох основних частин: європейських співтовариств, спільної політики у сфері оборони, безпеки, зовнішніх зно� син та співпраці у галузі внутрішніх справ та юстиції. Договір про Євросоюз заклав нові напрями європейської інтеграції, які включали створення економічного, політичного та валютного союзів, по� дальше реформування правового механізму європейських співтовариств [3, с. 13]. Маастрихтський договір передбачив необхідність подальшого уточнен� ня параметрів Союзу, порядку його функціонування і взаємодію держав� членів з інститутами ЄС у нових сферах. Для розвитку цих постанов була скликана міжурядова конференція, яка завершилася підписанням 2 жовт� ня 1997 р. Амстердамських домовленостей, які шляхом перегляду багать� ох положень Маастрихтського договору створили сучасний правовий ме� ханізм європейської інтеграції, здійснюваної в межах Євросоюзу. 26 лютого 2001 р. було підписано «Ніццький договір, який вніс зміни до Договору про Європейський Союз, Договорів, що засновують європейські співтовариства, а також деяких пов’язаних з ними актів». Цей договір став наступним кроком у процесі реформування Євросоюзу [3, с. 18]. Новим важливим кроком на шляху поглиблення європейської інтег� рації повинна була стати Конституція Євросоюзу, ухвалена в Римі у жовтні 2004 р. Але процес ратифікації було провалено. Останнім кроком щодо подальшого розвитку Євросоюзу та європейсь� кого права стало підписання Лісабонського договору 13 грудня 2007 р., що набув чинності 1 грудня 2009 р. Отже, інституційний механізм Євросоюзу має складну конструкцію, яка відбиває поступовий характер розвитку європейської інтеграції. Осно� ву його організаційної структури складають Європейський парламент, Європейська рада, Рада, Комісія, Суд, Європейський центральний банк, Рахункова палата. Їх повноваження визначені в установчих договорах та актах про внесення змін і поправок до них. Лісабонський договір закріплює положення про те, що кожний інститут діє в межах повноважень, наданих йому в Договорах відповідно до перед� бачених процедур, умов і цілей. Слід зазначити, що судові функції в Євросоюзі виконує кілька установ, які тісно співпрацюють з національними судами держав — членів. Суд Європейського Союзу включає Суд, Трибунал і спеціалізовані трибунали. Між ними існують відносини субординації. Суд засідає в Люксембурзі. В його складі представлені по одному судді від кожної держави�члена та 11 генеральних адвокатів. Усі вони призначаються терміном на 6 років з правом бути переобраними шляхом угоди між урядами держав�членів ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 6611 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа після консультацій з комітетом, що визначає придатність кандидатів на ці посади. Вибір здійснюється з�поміж осіб, які гарантують свою неза� лежність і мають кваліфікацію для призначення на найвищі судові посади у своїх країнах, або є юристами з визнаною компетенцією. Кожні три роки відбувається часткова ротація суддів та генеральних адвокатів. Судді оби� рають зі свого складу голову Суду терміном на три роки з правом на пере� обрання. Суд засідає у повному складі (пленумом), але може також фор� мувати палати: Велику палату, що складається з 13 суддів, та палати, до яких входить від трьох до п’яти суддів. Суд ЄС є вищою судовою інстанцією Євросоюзу, яка покликана забез� печувати дотримання законності при тлумаченні та застосуванні поло� жень установчих договорів. У своїй діяльності Суд ЄС виконує функції міжнародного, конституційного, частково адміністративного суду [3, с. 37]. Як міжнародний суд він вирішує суперечки між державами–членами, які стосуються об’єкта установчого договору, а також між держава� ми–членами та інститутами ЄС чи між останніми. До держави�члена, яка не виконує рішень Суду ЄС, останній може застосовувати санкції у формі одноразових виплат або штрафів. Виконуючи роль конституційного суду, Суд ЄС розглядає законність законодавчих актів, прийнятих спільно Європарламентом і Радою, актів Ради, Комісії та Європейського центрального банку, які не належать до ре� комендацій і висновків, а також актів Європарламенту і Європейської ра� ди, що мають правові наслідки для третіх сторін. Суд також може розгля� дати позови, з якими до нього можуть звертатися Рахункова палата, Євро� пейський центральний банк і Комітет регіонів з метою захисту своїх пре� рогатив. Окрім цього, Суд ЄС уповноважений давати тлумачення установ� чих договорів та актів органів ЄС. Виконуючи функції адміністративного суду, Суд ЄС має юрисдикцію в будь�якому спорі між ЄС та його службовцями, а також у випадках вирішення спорів, що стосуються відшкодування збитків, заподіяних інститутами ЄС чи його службовцями при виконанні ними своїх обов’язків. Винятково важливу роль відіграє Суд ЄС у розвитку права Євросоюзу. У цьому зв’язку слід насамперед згадати доктрини примату та прямої дії норм права Євросоюзу, які дістали обґрунтування у рішеннях Суду ЄС. Для обґрунтування концепції примату права ЄС основоположне зна� чення мало рішення у справі 6/64 Costa v. ENEL. У ньому для обґрунтуван� ня цієї ідеї Суд ЄС посилався на пряму дію окремих норм права Євросою� зу. Обґрунтування прямої дії норм права Євросоюзу є наслідком практики Суду ЄС. Спираючись на телеологічний підхід до тлумачення права Євро� союзу, Суд зробив пряму дію одним із ключових елементів усього право� порядку ЄС [4, с. 50–51]. Отже, пряма дія норм права ЄС та його примат по відношенню до внутрішнього (національного) права держав�членів стали основою для Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 6622 обґрунтування Судом ЄС концепції права Євросоюзу як «нового правопо� рядку». Таким чином, пріоритет права Євросоюзу означає, що будь�які ак� ти законодавчої, виконавчої або судової влади держав�членів не повинні застосовуватися, якщо вони суперечать нормам права Євросоюзу. Отже, Європейський Союз має особливу правову природу, яка відрізняє його від міжнародних організацій і від держав. За своєю юридич� ною природою право Євросоюзу становить особливу третю правову систе� му поруч з міжнародним і національним правом. Право ЄС має пріоритет по відношенню до внутрішнього права держав�членів, а певні його норми мають пряму дію у внутрішніх правопорядках цих держав. Усе це надає праву Євросоюзу особливого характеру, що відрізняє його як від міжна� родного, так і від національного права. 1. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу: Навч. посіб. — К.: «К.І.С.», 2004. — 260 с. 2. Кравчук І. В., Парапан М. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. — 320 с. 3. Муравйов В. І. Вступ до права Європейського Союзу. — К: Реферат, 2005. — 96 с. 4. Муравйов В. І. Вступ до права Європейського Союзу: Підручник. — К: ВПЦ «Київський університет», 2007. — 303 с. 5. Энтин Л. М. Европейское право: Учебник для вузов. — М.: Издательство НОРМА, 2000. — 720 с. ММааллиишшеевваа ННааттааллііяя РРааффааееллііввннаа,, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, член кореспондент Міжнародної академії астронавтики, заслужений юрист України, заступник директора Міжнародного центру космічного права НАН України ММііжжннааррооддннее ббааггааттооссттооррооннннєє ттаа ррееггііооннааллььннее ссппііввррооббііттннииццттввоо ппооссттррааддяяннссььккиихх ддеерржжаавв уу ссффеерріі ккооссммііччннооїї ддііяяллььннооссттіі Малишева Н. Р. Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітниQ цтво пострадянських держав у сфері космічної діяльності У статті досліджується стан, напрями, правові форми та пріоритети міжнародного співробітництва в галузі космічної діяльності дванадцяти пост� радянських держав. Аналізується участь відповідних держав у багатосторон� ньому співробітництві під егідою ООН, а також у регіональному спів� робітництві в межах СНД, і на двосторонніх засадах. Автор доводить, що розвиток такого співробітництва в межах пострадянськихих інтеграційних ут� ворень виявив свою низьку ефективність. Сьогодні ці держави виявляють при� хильність до двосторонніх зв’язків, а зростаючу роль у виборі пріоритетів міжнародного співробітництва держав регіону відіграє прикладна космонав� тика. ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 6633 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1

Роль Суду Європейського Союзу в становленні та розвитку європейського права

Репозитарії

Схожі ресурси