Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності

У статті досліджується стан, напрями, правові форми та пріоритети міжнародного співробітництва в галузі космічної діяльності дванадцяти пострадянських держав. Аналізується участь відповідних держав у багатосторонньому співробітництві під егідою ООН, а також у регіональному співробітництві в межах СН...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Малишева, Н.Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schriftenreihe:	Порівняльно-правові дослідження
Schlagworte:	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/18348
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності / Н.Р. Малишева // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 63-75. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-18348
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-183482011-03-27T12:03:59Z Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності Малишева, Н.Р. Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права У статті досліджується стан, напрями, правові форми та пріоритети міжнародного співробітництва в галузі космічної діяльності дванадцяти пострадянських держав. Аналізується участь відповідних держав у багатосторонньому співробітництві під егідою ООН, а також у регіональному співробітництві в межах СНД, і на двосторонніх засадах. Автор доводить, що розвиток такого співробітництва в межах пострадянськихих інтеграційних утворень виявив свою низьку ефективність. Сьогодні ці держави виявляють прихильність до двосторонніх зв’язків, а зростаючу роль у виборі пріоритетів міжнародного співробітництва держав регіону відіграє прикладна космонавтика. В статье исследуется состояние, направления, правовые формы и приоритеты международного сотрудничества в области космической деятельности двенадцати постсоветских государств. Анализируется участие соответствующих государств в многостороннем сотрудничестве под эгидой ООН, а также в региональном сотрудничестве в рамках СНГ, а также на двусторонних началах. Автор показывает, что развитие такого сотрудничества в рамках постсоветских интеграционных образований обнаружило свою низкую эффективность. Сегодня эти государства выявляют приверженность двусторонним связям, а растущую роль в выборе приоритетов международного сотрудничества государств региона играет прикладная космонавтика. This article is devoted to cooperation in the field of space activities of 12 post-Soviet states. On territory of the new independent states presented «fragments» of space industry of the former state, impossible or difficult to use by separate state. The status and application of the UN treaties of outer space by the countries of the region are analyzed. The low level of ratification of key UN treaties on Outer Space, the underestimation of the benefits for countries participating in these treaties is investigated. Agreements on space activities, concluded within the CIS demonstrated their weak efficacy. The growing commitment to bilateral relationships between states in this field is illustrated. The role of space application and direct dependence of space cooperation and space policy directions to space industry development in the different countries of the region are analyzed. 2009 Article Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності / Н.Р. Малишева // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 63-75. — укр. XXXX-0056 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/18348 uk Порівняльно-правові дослідження Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права
spellingShingle	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Малишева, Н.Р. Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності Порівняльно-правові дослідження
description	У статті досліджується стан, напрями, правові форми та пріоритети міжнародного співробітництва в галузі космічної діяльності дванадцяти пострадянських держав. Аналізується участь відповідних держав у багатосторонньому співробітництві під егідою ООН, а також у регіональному співробітництві в межах СНД, і на двосторонніх засадах. Автор доводить, що розвиток такого співробітництва в межах пострадянськихих інтеграційних утворень виявив свою низьку ефективність. Сьогодні ці держави виявляють прихильність до двосторонніх зв’язків, а зростаючу роль у виборі пріоритетів міжнародного співробітництва держав регіону відіграє прикладна космонавтика.
format	Article
author	Малишева, Н.Р.
author_facet	Малишева, Н.Р.
author_sort	Малишева, Н.Р.
title	Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності
title_short	Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності
title_full	Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності
title_fullStr	Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності
title_full_unstemmed	Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності
title_sort	міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/18348
citation_txt	Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності / Н.Р. Малишева // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 63-75. — укр.
series	Порівняльно-правові дослідження
work_keys_str_mv	AT mališevanr mížnarodnebagatostoronnêtaregíonalʹnespívrobítnictvopostradânsʹkihderžavusferíkosmíčnoídíâlʹností
first_indexed	2025-07-02T19:27:27Z
last_indexed	2025-07-02T19:27:27Z
_version_	1836564556822872064
fulltext	обґрунтування Судом ЄС концепції права Євросоюзу як «нового правопо� рядку». Таким чином, пріоритет права Євросоюзу означає, що будь�які ак� ти законодавчої, виконавчої або судової влади держав�членів не повинні застосовуватися, якщо вони суперечать нормам права Євросоюзу. Отже, Європейський Союз має особливу правову природу, яка відрізняє його від міжнародних організацій і від держав. За своєю юридич� ною природою право Євросоюзу становить особливу третю правову систе� му поруч з міжнародним і національним правом. Право ЄС має пріоритет по відношенню до внутрішнього права держав�членів, а певні його норми мають пряму дію у внутрішніх правопорядках цих держав. Усе це надає праву Євросоюзу особливого характеру, що відрізняє його як від міжна� родного, так і від національного права. 1. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу: Навч. посіб. — К.: «К.І.С.», 2004. — 260 с. 2. Кравчук І. В., Парапан М. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. — 320 с. 3. Муравйов В. І. Вступ до права Європейського Союзу. — К: Реферат, 2005. — 96 с. 4. Муравйов В. І. Вступ до права Європейського Союзу: Підручник. — К: ВПЦ «Київський університет», 2007. — 303 с. 5. Энтин Л. М. Европейское право: Учебник для вузов. — М.: Издательство НОРМА, 2000. — 720 с. ММааллиишшеевваа ННааттааллііяя РРааффааееллііввннаа,, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, член кореспондент Міжнародної академії астронавтики, заслужений юрист України, заступник директора Міжнародного центру космічного права НАН України ММііжжннааррооддннее ббааггааттооссттооррооннннєє ттаа ррееггііооннааллььннее ссппііввррооббііттннииццттввоо ппооссттррааддяяннссььккиихх ддеерржжаавв уу ссффеерріі ккооссммііччннооїї ддііяяллььннооссттіі Малишева Н. Р. Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітниQ цтво пострадянських держав у сфері космічної діяльності У статті досліджується стан, напрями, правові форми та пріоритети міжнародного співробітництва в галузі космічної діяльності дванадцяти пост� радянських держав. Аналізується участь відповідних держав у багатосторон� ньому співробітництві під егідою ООН, а також у регіональному спів� робітництві в межах СНД, і на двосторонніх засадах. Автор доводить, що розвиток такого співробітництва в межах пострадянськихих інтеграційних ут� ворень виявив свою низьку ефективність. Сьогодні ці держави виявляють при� хильність до двосторонніх зв’язків, а зростаючу роль у виборі пріоритетів міжнародного співробітництва держав регіону відіграє прикладна космонав� тика. ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 6633 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа ККллююччооввіі ссллоовваа:: міжнародне співробітництво, дослідження та використання космічного простору, договори ООН щодо космічної діяльності, сегмент космічної інфраструктури, правонаступництво в космічній сфері, пострадянські держави. Правонаступництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності Дослідження і використання космічного простору було одним з пріори� тетних напрямів діяльності в колишньому Радянському Союзі. СРСР був піонером у багатьох напрямах космічних досліджень, володів могутнім по� тенціалом космічної індустрії. У діяльності, безпосередньо пов’язаній з ко� смосом, було задіяно 140 підприємств і науково�дослідних інститутів. СРСР вперше в світі вивів космічний апарат на навколоземну орбіту, вперше здійснив запуск людини в космос. Космічний сектор був однією з небагатьох галузей, що знаходилася під виключною загальносоюзною юрисдикцією, космічні відносини регулювались виключно загальносоюз� ним законодавством, а об’єкти космічної діяльності перебували у влас� ності Союзу РСР. Радянський Союз разом із Сполученими Штатами Америки стояв біля витоків створення міжнародного космічного права. Більшість ініціатив що� до засад міжнародного регулювання космічної діяльності під егідою ство� реного в 1961 р. Комітету ООН з дослідження і використання космічного простору в мирних цілях (Комітет ООН з космосу)1 належало СРСР, усі міжнародні договори ООН з цих питань розроблялися за активної участі Радянського Союзу, а по трьох перших з цих п’яти основних договорів що� до космічної діяльності Уряд СРСР було визначено одним з депозитаріїв. СРСР одним із перших оформив свою участь в Договорі про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р. (Договір про космос), Угоді про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об’єктів, що запускалися в космічний простір 1968 р. (Угода про рятуван� ня), Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами 1972 р. (Конвенція про відповідальність), Конвенції про реєстрацію об’єктів, які запускаються в космічний простір 1975 р. (Конвенція про реєстрацію). Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 6644 1 Ідея створення органа ООН з міжнародного співробітництва в дослідженні космосу належала Уря$ ду СРСР (пропозиція від 15 березня 1958 р.). Водночас, питання вирішувалось довго через позицію США, що намагалися забезпечити собі провідну позицію в цьому органі. В результаті Комітет ООН з космосу почав реально функціонувати з 1961 р. Резолюції 1472 (XIV) та 1721 (XVI) Генеральної Асам$ блеї ООН визначили склад і основні напрями діяльності цього Комітету як допоміжного органу Гене$ ральної Асамблеї ООН. Відповідно до цих резолюцій Комітету доручалось ведення як науково$ технічних, так і правових питань дослідження та використання космічного простору; на нього також покладались координаційні повноваження щодо міжнародного співробітництва в справі освоєння космосу. Однак на початку 90�х років союзна держава розпалась. Нагадаємо, що 8 грудня 1991 г. у Мінську було прийнято Угоду, в якій проголошувалося, що СРСР припиняє своє існування як суб’єкт міжнародного права і гео� політична реальність. Після утворення в результаті розпаду СРСР п’ят� надцяти нових держав на території кожної з них залишилася частина космічної власності СРСР (так званий «космічний сегмент»), а отже виник� ла необхідність в організації управління ним та в розвитку власного космічного законодавства. Однак спершу важливо було вирішити питання правонаступництва і розподілу космічної власності, що раніше була час� тиною єдиного народногосподарського комплексу. Процес правонаступництва від союзної держави до новоутворених дер� жав мав на пострадянському просторі свої особливості. У цьому процесі було поєднано два інститути міжнародного права: правонаступництво stricto sensu, тобто перехід прав і обов’язків від одного суб’єкта міжнарод� ного права до кількох інших на певних узгоджених ними умовах (відно� шення: СРСР — 15 нових незалежних держав) і т. з. континуітет, тобто безперервність, а саме продовження участі у міжнародних договорах, сто� роною яких була держава, що розпалась, іншою державою з числа тих, що утворились після розпаду «материнської» держави (відношення: СРСР — Російська Федерація). 9 жовтня 1992 р. у м. Бішкек між державами�учасницями Співдруж� ності Незалежних Держав було укладено Угоду про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності. Сторони взаємно визнали, що не� рухома державна власність колишнього СРСР, розташована на території Сторін на 1 грудня 1990 р., переходить у власність держав, на території яких об’єкти права власності знаходяться. Це, звісно, стосувалось і космічної інфраструктури, причому під егідою СНД на початку 90�х років було прийнято й низку спеціальних угод з питань космічної власності й співробітництва нових держав в її використанні1. Йдеться в першу чергу про Угоду про спільну діяльність з дослідження і використання космічно� го простору (від 30.12.1991 р., Мінськ) та Угоду про порядок утримання і використання об’єктів космічної інфраструктури в інтересах виконання космічних програм (від 15.05.1992 р., Мінськ). На основі першої з названих тут Угод передбачалось, що спільна космічна діяльність здійснюється Сторонами на основі міждержавних програм, реалізацію яких координує створена для цього Міждержавна рада з космосу, що формується з повно� важних представників Сторін. Водночас за Сторонами залишилося право мати й самостійні космічні програми. Ряд положень Угоди стосувалися цільової підготовки кваліфікованих фахівців у системі вищої освіти, на� ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 6655 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 1 У даній статті ми проаналізуємо ситуацію, що склалась у відповідному секторі в 12 пострадянських державах, залишивши за межами дослідження прибалтійські країни (Латвію, Литву, Естонію), оскільки вони, хоч і знаходилися у складі колишнього Радянського Союзу, проте після його розпаду не входили до жодних інтеграційних об’єднань з пострадянськими державами, а в 2004 р. стали чле$ нами Європейського Союзу. ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа уково�дослідних інститутів і академій наук для комплектування кадрами об’єктів космічної інфраструктури. Держави�учасниці взяли на себе зо� бов’язання не ухвалювати рішень і не вчиняти дій, що можуть призвести до порушення функціонування розміщених на їх територіях космічних комплексів. Другим з названих нами документів у розвиток загальних міждержавних домовленостей СНД, зокрема, уточнювалось, що об’єкти космічної інфраструктури, а саме: космодроми «Байконур» і «Плесецьк», технічні, стартові, посадкові комплекси, райони падіння фрагментів ра� кет�носіїв, що відділяються, центри управління польотом космічних об’єктів, Центр підготовки космонавтів, командно�вимірювальні комплек� си, пункти прийому і обробки інформації, арсенали та інші об’єкти, розта� шовані на територіях Азербайджанської Республіки, Республіки Біло� русь, Республіки Казахстан, Російської Федерації, Туркменістану, Рес� публіки Узбекистан і України, є власністю цих держав. На Міждержавну раду з космосу покладалась координація використання відповідної інфра� структури для виконання міждержавних і самостійних програм дослі� дження і використання космічного простору. Водночас декларувалось, що право користування нерухомим, користування і володіння рухомим май� ном цих об’єктів передається на підставі спеціальних угод Стратегічним Силам (Управлінню Начальника космічних засобів) СНД або якимсь міфічним «іншим зацікавленим сторонам». Сучасний стан космічного комплексу пострадянських держав Головними «спадкоємцями» космічного потенціалу колишнього Ра� дянського Союзу стали Російська Федерація, Україна і Республіка Казах� стан. Саме тут розташовувалася основна космічна інфраструктура ко� лишньої союзної держави. Одночасно космічну діяльність в тих або інших своїх проявах продовжили здійснювати Республіка Білорусь, Азербайд� жан, Грузія, Узбекистан, меншою мірою — інші 5 держав. Спадкоємицею більше половини всього космічного потенціалу СРСР стала Російська Федерація. Ця держава була і залишається флагманом космічної діяльності не тільки на пострадянському просторі, але і в світі. РФ володіє могутньою космічною інфраструктурою, яка включає: 2 космо� дроми, стартові комплекси і пускові установки, командно�вимірювальні комплекси, декілька центрів і пунктів управління польотами космічних об’єктів, пункти прийому, зберігання і обробки інформації, бази зберіган� ня космічної техніки, полігони посадки космічних об’єктів, центри підго� товки космонавтів, експериментальну базу для відпрацювання космічної техніки, інші комплекси та споруди для здійснення космічної діяльності. Майже третину космічної індустрії колишнього СРСР успадкувала Ук� раїна. За роки самостійного державотворення Україні вдалося зберегти і примножити потенціал космічної індустрії. Досить відзначити, що 15 % всіх ракет�носіїв світу виготовляються сьогодні в Україні. Це такі широко Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 6666 відомі ракети�носії, як «Зеніт», «Циклон», «Дніпро». З 1991 р. було прове� дено більше 120 успішних запусків ракет�носіїв, вироблених українськи� ми підприємствами, якими виведено на орбіту більше 200 супутників за контрактами з 10 іноземними державами. Україна є учасницею багатьох міжнародних космічних проектів. У космічній промисловості України задіяно більше 100 000 працівників. Українська космічна індустрія має солідний експортний потенціал (більше 50 % продукції космічної галузі сьогодні виробляється на експорт). На території Казахстану перебуває космодром «Байконур», який з 1994 р. орендується РФ. Окрім того, космічний комплекс Республіки Казахстан включає об’єкти майданчика «ЗД», полігону «Сари�шаган», а також ряд промислових підприємств і науково�дослідних центрів і організацій, пов’язаних, прямо або побічно, з космічною діяльністю. Казахстан бере участь в розробці й реалізації ряду космічних проектів, переважно спільно з РФ, а також з Україною й іншими державами колиш� нього Радянського Союзу. До розпаду СРСР космічні дослідження в Азербайджані здійснювалися в рамках академічного наукового центру «Каспій». Потім цей центр було перетворено на науково�виробниче об’єднання космічних досліджень, яке виробляло космічні прилади і устаткування як наземного базування, так і бортове (для космічних кораблів), зокрема, астрофізичні прилади для дослідження т.зв. «далекого» космосу і для вивчення складу метеоритів. Саме це об’єднання лягло в основу космічної індустрії незалежного Азер� байджану. Космічна діяльність Азербайджану базується на двох основних постулатах: 1) національна космічна програма повинна бути спрямована на задоволення поточних потреб країни; 2) ця програма повинна бути здійснена головним чином за рахунок власних ресурсів, уникаючи тра� диційної кооперації з організаціями, що стали після розпаду Союзу РСР зарубіжними. Велика кількість науково�дослідних інститутів і ряд виробничих підприємств, розташованих у Республіці Білорусь, традиційно працювали в рамках космічної програми. Підприємства і організації космічного секто� ра Білорусі, на відміну від Азербайджану, в пострадянський період взяли курс на збереження широких інтеграційних зв’язків з підприємствами інших держав колишнього СРСР, в першу чергу Росії. Ця співпраця бу� дується на програмно�цільовому підході. Грузія в радянський період не належала до республік з солідним по� тенціалом космічної промисловості. Розвиток відповідного напряму діяль� ності активізувався вже в період незалежного державотворення. Зокрема, влітку 1999 року Грузією був проведений експеримент по виведенню на орбіту широкоформатної антени космічного базування. Невеликим за обсягом, але високоякісним науково�технічним по� тенціалом у сфері космічної діяльності в Радянському Союзі володів Узбе� ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 6677 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа кистан. Устаткування і прилади, сконструйовані тут, застосовувалися на космічних станціях «Салют», «Мир», а також в програмах досліджень Місяця, Марса, Венери. Основна інфраструктура приладобудування для космічної промисловості збережена і в сучасному Узбекистані. Важливо, що тут в даний час приділяється велика увага підготовці кадрів для космічної індустрії. Збережено і примножено космічний сегмент було й в інших постра� дянських державах. Участь пострадянських держав в міжнародному договірному процесі у сфері космічної діяльності Якщо в питаннях розподілу космічної власності, що знаходилася на те� риторії колишнього Радянського Союзу, керувалися принципами право� наступництва, то в міжнародно�правовому аспекті, так само як і в питан� нях зовнішнього боргу і активів СРСР за кордоном, був застосований принцип континуітету. Нагадаю, що членами ООН, окрім СРСР, з 1945 р. були Білоруська РСР і Українська РСР. Республіка Білорусь і Україна прийняли всі права і обов’язки після цих суб’єктів міжнародного права. СНД підтримало Росію в її намірі продовжувати виконувати зо� бов’язання СРСР в ООН, в т.ч. постійного членства в Раді Безпеки та інших міжнародних організаціях1. Відповідно до досягнутих у рамках СНД домо� вленостей Російська Федерація продовжила після СРСР членство у Комітеті ООН з космосу. Таким чином, формально Російська Федерація вважається членом Комітету з 1958 р. Членами цього ж Комітету з 1994 р. також стали Казахстан і Україна. В рамках роботи Комітету ООН з космо� су і двох його підкомітетів (Юридичного і Науково�технічного) всі три дер� жави послідовно виступають за неухильне дотримання встановленого міжнародного правопорядку, зокрема, міжнародно�правового режиму космічної діяльності, основу якого заклали п’ять міжнародних договорів ООН. Нині Російська Федерація, Україна та Республіка Білорусь є Сторо� нами чотирьох з них: Договору про космос, Угоди про рятування, Кон� венції про відповідальність, Конвенції про реєстрацію. Участь у цих до� говірних інструментах перейшла до РФ в порядку правонаступництва. Ре� спубліка Казахстан у 1998 р. приєдналася до трьох основних договорів у сфері дослідження і використання космічного простору, а в 2001 р. — до двох останніх, включаючи Угоду про Місяць. Участь в Угоді про рятуван� ня оформила також Грузія. Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 6688 1 У цьому ж ряду можна назвати наступні угоди СНД: Договір про правонаступництво відносно зовнішнього державного боргу і активів Союзу РСР (від 4.12. 1991 р.), Угода про доповнення до До$ говору про правонаступництво відносно зовнішнього державного боргу і активів Союзу РСР (від 13.03. 1992 р.); Угода голів держав СНД щодо власності колишнього Союзу РСР за кордоном (від 30.12. 1991 р.), Угода про розподіл всієї власності колишнього Союзу РСР за кордоном від 6.07.1992 р..), Заява «дванадцяти» про майбутній статус Росії та інших колишніх республік (від 23.12.1991 р.). Точкою відліку здійснення Російською Федерацією членства в ООН можна вважати Послання Б. Єльцина Генеральному секретареві ООН від 24 грудня 1991 р. Одночасно всі три делегації в Юридичному підкомітеті Комітету ООН з космосу послідовно виступають за продовження робіт щодо вдосконален� ня міжнародного космічного права, його прогресивного розвитку, вважаю� чи, що саме такий шлях найбільше відповідає вимогам часу і дозволить підняти міжнародне космічне право на якісно новий рівень. При цьому підкреслюється прихильність до збереження в процесі прогресивного роз� витку існуючого міжнародно�правового режиму космічної діяльності, який пропонується покласти в основу майбутньої всеохоплюючої Кон� венції з космічного права. Пострадянські держави здійснюють активну міждержавну співпрацю, беруть участь у міжнародній кооперації в космічній сфері. Окремі з цих країн залишилися в старих інтеграційних рамках, інші вийшли далеко за їх межі. Цікаво проаналізувати членство пострадянських держав у інших бага� тосторонніх міжнародних договорах й інтеграційних об’єднаннях з питань космічної діяльності. Так, 10 з 12 держав (окрім Вірменії і Молдови) є учас� ницями Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ). 8 держав — учасниці Угоди про Міжнародну організацію супутникового зв’язку, 8 — члени ор� ганізації супутникового зв’язку Інтерсупутник, 7 — члени Євтелсату. Вірменія, Білорусь, РФ і Україна є Сторонами Договору про заборону ви� пробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою. Вірменія і РФ — учасниці Конвенції про розповсюдження сигналів, що не� суть програми і передаються за допомогою супутників. Росія є депози� тарієм і стороною Угоди Інтеркосмос. Білорусь, РФ і Україна, крім того, оформили своє членство в Конвенції про Міжнародну організацію рухомо� го супутникового зв’язку. На початку першого десятиліття ХХІ ст. держави пострадянського простору усвідомили неефективність регіонального співробітництва на базі укладених на початку 90�х років угод в рамках СНД, які здебільшого залишились «паперовим регулюванням» і майже одразу перестали вико� нуватись державами. Не витримало випробувань часом і саме інтеграційне об’єднання — Співдружність Незалежних Держав, що захлинулось під тягарем внутрішніх суперечностей. Окремі держави (як Грузія) взагалі вийшли з його складу. Інші (як Україна) продовжують брати участь лише в деяких інструментах СНД, в інших же обмежуються статусом спос� терігача. За цих умов нові угоди СНД у сфері космічної діяльності остан� нього десятиліття мають «усічений» щодо складу учасників і напрямів співробітництва характер. Так, Сторонами останнього профільного догово� ру СНД — Угоди про співробітництво щодо використання космічного про� стору в мирних цілях (від 7.02.2000 р.) стали вже не дванадцять, а лише п’ять держав, а саме Республіка Білорусь, Російська Федерація, Рес� публіка Казахстан, Республіка Киргизстан та Республіка Таджикистан. ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 6699 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа У нових умовах держави регіону дедалі більше схиляються до дво� або тристоронніх відносин в організації спільної космічної діяльності. Найбільшу кількість угод в космічній сфері укладено між РФ і Україною, тобто двома державами, що мають найбільш розвинений сектор космічної діяльності, практично володіючи повним її циклом. Так, у пострадянські ча� си між двома державами на різних рівнях (міждержавному, міжурядовому чи міжвідомчому) було укладено чотирнадцять угод, меморандумів, зробле� но спільні заяви тощо. Серед них: Угода про співробітництво в галузі дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (від 27.08.96); Угода між Урядом України та Урядом РФ про співробітництво в галузі створення та експлуатації ракетно�космічної та ракетної техніки (від 08.02.95); Угода між Урядом України та Урядом РФ про переміщення то� варів у межах співробітництва в освоєнні космічного простору та створенні й експлуатації ракетно�космічної і ракетної техніки (від 11.02.01); Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації щодо заходів з охорони технологій у зв’язку зі співробітництвом у сфері дослідження і ви� користання космічного простору в мирних цілях і в створенні та експлуа� тації ракетно�космічної і ракетної техніки (11.06.09) та ін. Крім співробітництва з Російською Федерацією, Україна нині співпра� цює на двосторонній основі в космічній сфері з такими пострадянськими державами: Республіка Казахстан (Українсько�Казахстанська міждер� жавна угода про принципи співробітництва в галузі забезпечення спільної космічної діяльності, 22.02.93; Українсько�Казахстанська міжурядова уго� да про принципи співробітництва Уряду України та Уряду Республіки Ка� захстан у здійсненні космічної діяльності, 20.01.94; Українсько�Казах� станська угода про співробітництво в сфері дослідження та використання космічного простору, 14.10.97); Республіка Білорусь (Рамкова угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі дослідження та використання космічного просто� ру в мирних цілях, 12.06. 2009); Республіка Азербайджан (Рамкова угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Рес� публіки щодо співробітництва у сфері дослідження і використання космічного простору в мирних цілях (Баку, 9.04.2009) та ін. Особливе місце в цьому контексті займає серія угод між Російською Федерацією та Рес� публікою Казахстан з питань правового статусу і режиму використання космодрому «Байконур». Оскільки ці угоди цікаві не лише з точки зору їх змістовного наповнення, а й з формально�юридичного погляду, зупини� мось на них більш детально. Розвиток двосторонніх російсько�казах� станських договірних відносин щодо космодрому «Байконур» розпочався одразу після розпаду СРСР. Хронологія цих відносин така. У травні 1992 р. Російською Федерацією і Республікою Казахстан було укладено Угоду про порядок використання космодрому «Байконур» А 28 травня 1994 р. між Сторонами було підписано Угоду про основні принципи та умови ви� Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 7700 користання цього космодрому, відповідно до якої 10 грудня того ж року між урядами двох держав було укладено договір оренди комплексу «Бай� конур». За наступною Угодою між РФ та РК від 23 грудня 1995 року «Про статус міста Байконур, порядок формування та статус його органів вико� навчої влади» на період оренди казахстанському місту Байконур було на� дано статус, що відповідав статусу російського міста федерального зна� чення, але з особливим режимом функціонування об’єктів, підприємств і організацій, а також проживання громадян. З космодромом «Байконур» для мешканців однойменного міста та інших найближчих населених пунктів виникало чимало проблем, особли� во екологічного характеру, що поглиблювались у зв’язку з серією аварійних запусків1. Зважаючи на це укладено двосторонні угоди щодо екології та природокористування на території комплексу «Байконур» в умовах його оренди (4 жовтня 1997 р.), «Про порядок взаємодії у разі ви� никнення аварій при пусках ракет з космодрому «Байконур» (18 листопа� да 1999 р.), «Про розвиток співпраці щодо ефективного використання ком� плексу «Байконур» (9 січня 2004 р.). Відповідно до ст. 6 останньої Угоди термін оренди космодрому було подовжено до 2050 р. Слід зазначити, що реалізація російсько�казахстанських угод щодо кос� модрому «Байконур» відбувається не зовсім «гладко». У юридичному плані викликає сумнів законність самого факту укладення та реалізації Угоди 2004 р. Річ у тому, що за Угодами 1992 і 1994 рр. і відповідно до ст. 4 Догово� ру оренди комплексу «Байконур» цей об’єкт передавався в оренду строком на 20 років з можливістю його пролонгації на наступні 10 років, якщо жодна із Сторін не заявить письмово про свої наміри розірвати даний Договір. Таким чином, нова Угода 2004 р. стала фактично новим договором, яким було порушено істотні умови попереднього. Крім того, понад шість років Угода реалізовувалась, не будучи ратифікованою Казахстанською сторо� ною2. З точки зору міжнародного космічного права передача на 50 років в оренду Російській Федерації космодрому «Байконур» позбавляє Казах� стан статусу держави запуску, оскільки на відповідні 50 років вся тери� торія, з якої відбуваються запуски, стає територією Російської Федерації3. Це безумовно знижує рейтинг Казахстану як космічної держави. ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 7711 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 1 За період дії попередніх орендних відносин Сторін було зареєстровано 7 таких аварійних запусків. 2 Лише 29.04. 2010 р. Президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим було підписано Закон «Про ратифікацію угоди між Республікою Казахстан і Російською Федерацією про розвиток співпраці що$ до ефективного використання комплексу Байконур. Так само, двостороння Угода від 18.11. 1999 р. була ратифікована Парламентом Республіки Казахстан лише Законом від 22.05. 2006 р. № 141. Див.: Ведомости Парламента Республики Казахстан, 2006 г., № 9, ст. 47; «Казахстанская правда» от 25 мая 2006 года № 127$128 (25098$25099). 3 Відповідно до ст. 1 «с» Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, а також ст. 1 «а» Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, державою запуску визнається: держава, яка здійснює або організує запуск космічного об’єкта, а також держава, з території або установок якої здійснюється запуск космічного об’єкта (виділено мною — Н. М.). Див.: Космічне право України. Збірник національних та міжнародних правових актів. Видання четверте, перероблене і доповнене / Ред. колегія: Н. Р. Малишева, О. Й. Сердюк, Ю. С. Шемшучен$ ко. — К., 2004. — С. 148, 158. ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа В змістовному плані Угода 2004 р. також не є «симетричною» для двох Сторін. Нею, зокрема, не були переглянуті ані орендна плата, ані інші умо� ви договорів 90�х років. Водночас, за період реалізації первинних двосто� ронніх угод щодо Байконуру стало зрозумілим, що їх умови є для Казах� стану невигідними, в першу чергу тому, що вони не в змозі запобігти або хоч б компенсувати значну екологічну шкоду, пов’язану із запусками космічних об’єктів, особливо аварійними1. У даний час з Байконуру здійснюється близько 70 % всіх запусків російських космічних апаратів ракетоносіями різного класу2. Однак проблема екологічної безпеки тери� торії Республіки Казахстан, пов’язана з експлуатацією космодрому, стає дедалі актуальнішою3. Окрім того, відповідними двосторонніми угодами не розмежовуються державні й комерційні космічні запуски, які російською стороною оплачу� ються в однаковому розмірі, водночас польоти казахстанських космо� навтів прирівнюються до польотів космічних туристів. Все це дає підстави для твердження, що в двосторонніх російсько�казахстанських угодах що� до космодрому «Байконур» віддається перевага політичній доцільності й збереженню добросусідських відносин Казахстану з Росією над держав� ними інтересами казахстанської сторони. Аналізуючи рівень кооперації інших пострадянських держав у сфері космічної діяльності, слід зазначити, що він сьогодні не є однаковим. Найбільш тісна співпраця встановлена між тими державами, які розроб� ляють та приймають спільні космічні програми. Серед них можна назвати міждержавну програму Російської Федерації та Республіки Білорусь «Ви� робництво та використання перспективних космічних засобів і технологій в інтересах економічного та науково�технічного розвитку двох Сторін» (2004), міжурядову державну програму Російської Федерації та Рес� публіки Узбекистан щодо дослідження Землі та космічного простору в мирних цілях (2008); двосторонню російсько�таджикистанську програму щодо використання Російською Федерацією оптико�електронної станції виявлення та розпізнавання космічних об’єктів (ОЕС) «Вікно» (2009 — на Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 7722 1 За даними «Казкосмосу», відповідно до укладених угод стягується лише тисячна частка шкоди, що заподіюється довкіллю, здоров‘ю населення та майновим інтересам казахстанської сторони. 2 На Байконурі нині функціонують дев’ять стартових комплексів з 15 пусковими установками для космічних носіїв «Циклон», «Енергія», «Молнія», «Союз» и «Рокіт». Однак найбільша цінність Бай$ конура полягає в тому, що тільки з цього космодрома можуть запускатися пілотовані кораблі й важкі ракети «Протон», на яких зараз лежить основне навантаження щодо комерційних стартів. Крім того, на космодромі є 11 монтажно$випробувальних корпусів для збирання ракет и супутників. Площа космодрома складає 6,717 тисяч квадратних кілометрів. За даними казахстанскої сторони, з 80 тисяч жителів міста Байконур 40 тисяч обслуговують космодром. 3 Під райони падіння перших ступенів ракет$носіїв відведено більше 18 мільйонів гектарів землі. За$ бруднення довкілля, що походить від компонентів палива, що застосовуються на ракетоносіях, в місцях падіння їх частин сягає небезпечних масштабів; подекуди мають місце вибухи і зараження значних територій шкідливими отруйними речовинами ракет, що залишаються в баках після закінчення роботи двигунів, причому передбачити наперед час і географічні координати району падіння абсолютно неможливо. Наприклад, після забруднення місцевості гептилом, що використо$ вується в ракеті$носії «Протон», сліди зараження зберігаються протягом 80–100 років. 25 років)1; Програму російсько�українського співробітництва в галузі дослідження та використання космічного простору на 2007–2011 роки (2007). Ведуться активні переговори між Російською Федерацією та Вірменією щодо спільного використання наявних у Вірменії космічних систем дистанційного зондування Землі для вирішення завдань у сфері ге� одезії, картографії та кадастру, а також навігаційної системи для моніто� рингу рухомих об’єктів, перш за все з використанням системи ГЛОНАСС. Можна назвати й деякі інші спільні програми пострадянських держав у сфері використання космічного простору. Цікаво, що за загальним прави� лом такі програми ініціюються Російською Федерацією, яка є й стороною переважної більшості з них. Відповідні програми в пріоритетному порядку розробляються Російською Федерацією з тими державами, які після роз� паду Союзу РСР зберегли унікальні об’єкти космічної діяльності, але через брак загальної космічної інфраструктури не можуть їх нині по� вноцінно використовувати. Всі ці угоди є результатом узгодження волі Сторін. Водночас, як і в договорах між Російською Федерацією і Рес� публікою Казахстан щодо космодрому «Байконур», більшості таких угод бракує симетричності у відносинах двох Сторін, складається враження, що вони укладаються в інтересах розвитку космічної індустрії лише однієї Сторони. Окрім багатосторонньої співпраці в сфері космічної діяльності, а також регіонального чи двостороннього співробітництва в старих інтеграційних рамках, окремі пострадянські держави ведуть активну співпрацю з третіми державами, як на двосторонніх, так і на багатосторонніх засадах. Пострадянські держави беруть участь у численних міжнародних космічних проектах (щодо дистанційного зондування Землі, супутникової навігації, метеорології, дослідження довкілля Землі тощо). Найбільш ши� роке міжнародне співробітництво з�поміж цієї групи держав здійснює Російська Федерація. Вона є Стороною значної кількості міжнародних космічних проектів, як за участі інших пострадянських держав, так і без такої участі, спільно з іншими космічними державами світу. Так, почина� ючи з 1992–1993 років, стала діяти Спільна російсько�американська комісія з економічного та технологічного співробітництва, яка дала по� штовх розвитку співпраці двох країн у космічному секторі. Етапними російсько�американськими проектами стали проект «Мир�Шаттл», про� екти супутникового зв’язку «Трійка», проект щодо ракетних двигунів РД� 180. Починаючи з 1993 р. Росія стала одним з основних «гравців» на міжна� родному ринку послуг щодо космічних запусків. Нині найважливішим міжнародним космічним проектом, в якому бере участь Російська Феде� ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 7733 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 1 Станція «Вікно» призначена для автоматизованого виявлення космічних об’єктів на висоті від 2 до 40 тис. км, збору інформації щодо них і передачі результатів обробки на командні пункти. Вона також забезпечує слідкування за низькоорбітальними космічними об’єктами з висотами польоту від 120 до 2 тисяч кілометрів. Сьогодні станція є одним з найбільш ефективних засобів системи контролю космічного простору Космічних військ Росії. ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа рація, став проект Міжнародної космічної станції (МКС)1, в реалізації яко� го беруть участь 16 держав: Бельгія, Бразилія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Італія, Канала, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Російська Фе� дерація, США, Франція, Щвейцарія, Швеція та Японія. Україна також бере активну участь в міжнародних проектах застосу� вання космічних технологій. У сфері дослідження і використання космічного простору Україною укладені міжнародні договори з Сполуче� ними Штатами Америки, Китайською Народною Республікою, Єгиптом, Турецькою Республікою, Федеративною Республікою Бразилією, Держа� вою Ізраїль, Аргентиною, Індією, Іспанією, Канадою, КНДР, Угорщиною, Чилі, а також з деякими міжнародними організаціям, зокрема, Європейсь� кою організацією з використання метеорологічних супутників Євтелсат (2003), Європейським космічним агентством (2008) та іншими. Серед найбільш перспективних міжнародних космічних проектів України слід назвати українсько�бразильський проект «Циклон�4», Довгострокову програму російсько�українських наукових досліджень і експериментів на російському сегменті МКС та інші. Основними споживачами ракетно� космічних послуг українських підприємств є США, РФ, Китай, Республіка Корея, Індія, Турецька Республіка, Королівство Саудівська Аравія, Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати. Для більшості інших пострадянських держав традиційні регіональні рамки співробітництва залишаються домінуючими. Отже, після розпаду Радянського Союзу на території новостворених держав залишились сегменти колись єдиного космічного комплексу СРСР, які держави були не в змозі самостійно використовувати. Первинний підхід у застосуванні космічної інфраструктури колишньої союзної дер� жави був пов’язаний з намаганням повернутися до старих інтеграційних зв’язків на тлі нових політико�правових реалій. Саме на це були спрямо� вані т.зв. «космічні» угоди СНД 1990�х років ХХ ст. Ці угоди, однак, проде� монстрували свою слабку ефективність, так само як недієвим виявилось і сама СНД. Зважаючи на таку ситуацію, пострадянські держави у ХХІ ст. дедалі більше розбудовують двосторонні відносини, більш прагматично спрямовані на використання елементів космічної інфраструктури, що за� лишились на територіях колишніх радянських республік. Особливу роль у налагодженні й реалізації відповідних двосторонніх відносин відіграє Російська Федерація, що має найбільший космічний потенціал, а також найбільші важелі впливу (економічного, політичного, енергетичного та іншого характеру) на держави, що раніше складали СРСР. Переважна більшість двосторонніх угод щодо використання сегментів космічної інфраструктури відповідних держав, ініціатором і Стороною яких є Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 7744 1 Це проект створення та функціонування пілотованої орбітальної станції, яка використовується як багатоцільовий космічний дослідницький комплекс. Російська Федерація, зазвичай укладаються в інтересах розвитку космічної діяльності Російської Федерації. Інші Сторони таких угод також зацікавлені в їх укладенні, однак ця зацікавленість за загальним правилом виходить за межі інтересів розвитку космічної галузі відповідної Сторони, а пов’язується з іншими економічними, енергетичними, соціальними, політичними чинниками. Невисоким є рівень участі пострадянських держав у багатосторонніх міжнародних договорах ООН щодо космічної діяльності: тільки п’ять з цих держав є Сторонами відповідних договорів, причому лише Казахстан бере участь в усіх п’яти зазначених міжнародно�правових інструментах. Такий стан пов’язаний з недооцінкою переваг, які можна отримати в результаті відповідної участі, із слабким, зазвичай одностороннім розвитком космічного сегменту більшості пострадянських держав і залежності космічної політики цих держав від напрямів і особливостей космічної інфраструктури, якою вони володіють. Зростаючу роль у виборі пріоритетів міжнародного співробітництва держав регіону відіграє прикладна космонавтика (супутникові телеко� мунікації, супутникова метеорологія, дистанційне зондування Землі з ко� смосу, супутникова навігація тощо). Напрями розвитку космічних техно� логій тієї чи іншої держави прямо впливають й на інтеграційні рамки їх міжнародного багатостороннього чи регіонального співробітництва у відповідній сфері. ККооффммаанн ББоорриисс ЯЯккооввллееввиичч,, магистр государственной службы, соискатель кафедры конституционного, административного и международного права Мариупольского государственного гуманитарного университета ТТееооррееттииччеессккииее ии ннооррммааттииввнныыее ппооддххооддыы кк ддееффииннииттииввннооммуу ооппррееддееллееннииюю ии ссттррууккттууррнноойй ххааррааккттееррииссттииккее ммеежжддууннаарроодднныыхх ииззббииррааттееллььнныыхх ссттааннддааррттоовв (Окончание. Начало см. в № 2 за 2008 г.) В настоящее время в научной литературе практически отсутствуют работы, в которых бы определялось понятие международного правового избирательного стандарта. В отечественной правовой доктрине в послед� ние годы преимущественное внимание уделяется разработке и обоснова� нию такого понятия, как «национальный правовой стандарт», хотя и его в настоящий момент нельзя признать в достаточной степени разработан� ППооррііввнняяллььнноо ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа 7755 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1

Міжнародне багатостороннє та регіональне співробітництво пострадянських держав у сфері космічної діяльності

Institution

Ähnliche Einträge