Európai nyelvművelés / Európai helyesírások

Рецензовані видання — «Європейська культура мови: Минуле, сучасне та майбутнє європейської мовної культури» (2008) та «Європейські правила правопису: Минуле, сучасне та майбутнє європейських правил правопису» (2009), що вийшли в Угорщині за редакцією Г. Балажа та Е. Деде, є результатом багаторічної...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Мушкетик, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2010
Schriftenreihe:	Мовознавство
Schlagworte:	Рецензії та анотації
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183489
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Európai nyelvművelés / Európai helyesírások / Л. Мушкетик // Мовознавство. — 2010. — № 4-5. — С. 140-142. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-183489
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1834892022-03-26T01:33:49Z Európai nyelvművelés / Európai helyesírások Мушкетик, Л. Рецензії та анотації Рецензовані видання — «Європейська культура мови: Минуле, сучасне та майбутнє європейської мовної культури» (2008) та «Європейські правила правопису: Минуле, сучасне та майбутнє європейських правил правопису» (2009), що вийшли в Угорщині за редакцією Г. Балажа та Е. Деде, є результатом багаторічної праці Дослідницької групи мовної стратегії Угорщини. 2010 Article Európai nyelvművelés / Európai helyesírások / Л. Мушкетик // Мовознавство. — 2010. — № 4-5. — С. 140-142. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183489 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Мушкетик, Л. Európai nyelvművelés / Európai helyesírások Мовознавство
description	Рецензовані видання — «Європейська культура мови: Минуле, сучасне та майбутнє європейської мовної культури» (2008) та «Європейські правила правопису: Минуле, сучасне та майбутнє європейських правил правопису» (2009), що вийшли в Угорщині за редакцією Г. Балажа та Е. Деде, є результатом багаторічної праці Дослідницької групи мовної стратегії Угорщини.
format	Article
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
author_sort	Мушкетик, Л.
title	Európai nyelvművelés / Európai helyesírások
title_short	Európai nyelvművelés / Európai helyesírások
title_full	Európai nyelvművelés / Európai helyesírások
title_fullStr	Európai nyelvművelés / Európai helyesírások
title_full_unstemmed	Európai nyelvművelés / Európai helyesírások
title_sort	európai nyelvművelés / európai helyesírások
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Рецензії та анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183489
citation_txt	Európai nyelvművelés / Európai helyesírások / Л. Мушкетик // Мовознавство. — 2010. — № 4-5. — С. 140-142. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT mušketikl europainyelvmuveleseuropaihelyesirasok
first_indexed	2025-07-16T03:28:55Z
last_indexed	2025-07-16T03:28:55Z
_version_	1837772609627881472
fulltext	Рецензії та анотації ЕІЖОРАІІЧУЕЬУМЦУЕЬЕ8. АХ ЕІЖОРАІ ІЧУЕЬУІ КЦЬТЇЖА МІТЬТІА, ЛЕІЛШЕ Е8 ГОУбЛЕ / С. Ваіата, Е. Бейе (вгегк.) Вшіареві: Іпіег КЬі-РЕАЕ. НИ, 2008.— 433 о. ЕІЖОРАІ НЕЬ¥Е8ЇКА80К. А2 ЕІЖОРАІ НЕЬ¥Е8ІКА80К МЇЇЬТІА, ЛЕЬЕКЕ Е8ІОУОЛЕ / С. Ваіам, Е. Бейе (кгегк.) Вшіарезі: Іпіег КЬі-РКАЕ. ЬШ, 2009.— 318 о. Європейські держави, зокрема невеликі, дав но хвилює питання, що буде з їхніми мовами в майбутньому. З приєднанням багатьох країн до Європейського Союзу це стало ще актуальнішим. Тому постає проблема роз робки єдиної європейської мовної політики, уже схвалено низку програм і проектів, зок рема Європейський рік мов (2002), Міжна родний рік мов (2008) та ін., програми вив чення та збереження мов на континенті. Рецензовані видання — «Європейська культура мови: Минуле, сучасне та майбут нє європейської мовної культури» (2008) та «Європейські правила правопису: Минуле, сучасне та майбутнє європейських правил правопису» (2009), що вийшли в Угорщині за редакцією Г. Балажа та Е. Деде, є резуль татом багаторічної праці Дослідницької гру пи мовної стратегії Угорщини. До сьогодні було опубліковано цілу низку праць з мов них питань, серед яких, наприклад, книги Г. Балажа «Угорська мовна стратегія» (2001), «Минуле й майбутнє угорської мовної куль тури» (ред. Г. Балаж, 2004, 1-2 т.), «Кому нікація епохи Інтернету» (за ред. Г. Балажа, 3. Боді, 2005) та ін. До книжки ввійшло 39 праць відомих угорських мовознавців з мовної культури Європи, її історії, розвитку та збереження в різних європейських країнах. Крім цього, розділ «Огляд» містить дослідження із США, Австралії, Японії, Канади та Монго лії. Дослідники пропонують такий «букет» європейських мов: Північна Європа — іс ландська, норвезька, шведська, данська, фін ська; Західна Європа — нижньонімецька, німецька, англійська, люксембурзька; Пів денна Європа — португальська, галісійська (§а1е§о), іспанська, каталанська, сефардська, баскська, італійська, французька, турецька; Центральна Європа — німецька, угорська, чеська, словацька, словенська, польська, сербська, румунська, беаська (циганська); Східна Європа— білоруська, українська, ро сійська, литовська, естонська. Книжка відкривається статтею редакто рів під назвою «Вступ до європейської мов ної культури», де вони окреслюють мету й завдання праці, основні теми досліджень, зокрема: 1) мова, історія мовної культури; © Л. МУ ШКЕТИК, 2010 2) сучасне становище мовної культури; 3) організаційні заклади з культури мови. Зрозуміло, що залежно від специфіки цієї культури в кожній країні ті чи інші питання висвітлюються ширше або вужче. Одним із основних завдань мовної політики в Європі автори статті вважають взаємопізнання народами мов та культур один одного, адже виявляється, що навіть кількість мов у Європі точно не визначена. За підрахунками різних авторів, ця цифра ко ливається від 60 до 200. Плекання мовної культури кожної країни залежить від політи ки, суспільних і культурних традицій даної держави. Далі дослідники подають цікаві й важливі відомості з історії та розвитку культури мови в Європі, ілюструючи це прикладами з тери торії Угорщини та інших країн. Так, основою мовної стратегії кожної держави є освіта, ви ховання рідною мовою, ці знання репрезен тують музеї мови в Угорщині (з 2008 р.) та Італії (з 2003). Коло питань «звучання мови» охоплює культуру мовлення, орфоепію, риторику, ло гопедію, комунікаційні аспекти (сюди вхо дить так звана «менеджерська риторика»), у деяких мовах норми вимови мають дуже важливе значення. На думку мовознавців, постійним від критим процесом є вироблення правил орфо графії, уперше вони з’явилися в американ ських англійців (1783), чехів (XV ст., 1902), данців (1826) та ін. Європеїзація, а також глобалізація став лять на порядок дня інтерлінгвістичні та ін- теркультурні питання, зокрема проблеми пе рекладу, функціонування мов-посередників, штучних мов та ін. Так, в Угорщині дуже ба гато робиться у сфері вдосконалення перек ладу, зокрема усного, а також вивчення мови есперанто. Наприклад, при історико-філологічному факультеті університету ім. Л. Йотвеша в Будапешті створено Групу підготовки пе рекладачів, яка нині є центральним осеред ком навчання перекладачів і вивчення теорії перекладу. З 1990 р. виходить окремий науковий журнал з цієї тематики під назвою «РогсШазІисІотапу » (Наука перекладу: Праці 140 І5Ш 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4-5 Рецензії та анотації з теорії, практики і навчання писемної та ус ної мовної трансляції). Перекладачів готують також у технічних, природничих і сільсько господарських університетах та інститутах Мішкольца, Дебрецена, Будапешта, Гедел- льо та інших міст. У час глобалізації з’являються нові слова, терміни, актуалізуються старі, виникає нова лексика. Водночас багато європейських країн бореться із засиллям чужих слів, які засмі чують мову. Суто сучасними проблемами є й нові мовні технології, розробка нової комп’ю терної комунікації, мовної культури спілку вання не лише англійською мовою. Усе це має великий вплив на традиційну культуру. За спостереженнями авторів, багато мов но-політичних проблем виникає в місцях проживання різних етнічних спільнот, тут спалахують мовні та інші конфлікти, які по винні регулюватися мовними правами лю дей. Це, наприклад, проблеми естонських росіян, басків, національних меншин Кар патського регіону тощо. Балаж та Деде роз повідають про заходи у мовній політиці дер жав, це, наприклад, латвійський документ «Мовна політика...» (2007), «Естонська мо ва» (2005), в Угорщині — праця із серії «ЬЕІІгека», що вийшла на кафедрі уралісти- ки Сомбатгейської вищої школи. Торкаються вони і питань мовної норми засобів масової комунікації, норми медіа та Інтернет-медіа. Огляд української тематики належить відомому угорському вченому, досліднику угорсько-слов’янських та міжслов’янських мовних і культурних взаємин А. Золтану, за відувачеві кафедр української філології в Бу дапешті (університет ім. Л. Иотвеша) та Ніредьгазі (Вища школа), а також виклада чеві Е. Бараньне-Комарі. Слід зазначити, що в Ніредьгазі за редакцією відомого украї ніста І. Удварі колективом авторів підготов лено тезаурусні словники: українсько-угор- ський (2000-2003) та угорсько-український (2005-2006), що заповнили значну прогали ну в міжмовній комунікації двох народів. Огляд складається з трьох частин — істо ричний фон, сучасне становище, організації. На думку авторів, розвиток української мови мав свої особливості у зв’язку з багатовіко вим входженням України до різних держав, складом її населення тощо, водночас він був тісно пов’язаний із іншими слов’янськими мовами. Різні періоди переживала й історія мови, яка поділялася на церковнослов’ян ську та живу розмовну мови. А. Золтан і Е. Бараньне-Комарі наголошують на значній ролі у формуванні мови українських пись менників І. Котляревського, Лесі Українки, М. Коцюбинського та основоположній ролі — Тараса Шевченка, в західних областях — Івана Франка та ін. Вони описують також появу перших граматик і першого правопису (1928). Історичний розвиток спричинив і значну русифікацію української мови, ви никнення так званого суржику. До огляду сучасного стану мови А. Зол тан та Е. Бараньне-Комарі залучають дані про відсоткове співвідношення нацменшин в Україні й пов’язані з цим питання визначен ня національної належності та мови. І в наш час значною є зрусифікованість, особливо в південних та східних містах. Хоч українська мова Конституцією проголошена як держав на, видано низку мовних законів, існує нагальна потреба оновлення, ревіталізації української мови. У третій частині автори розповідають про основні мовні інституції та їхні періодичні видання, це, зокрема, Інститут української мови НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Науково-до- слідний інститут українознавства та ін. До наступного видання, редакторами якого також були 3. Балаж та Е. Деде, увій шло 23 статті про правопис європейських країн, зокрема англійський, болгарський, чеський, французький, угорський, росій ський, німецький, норвезький, португаль ський, український та ін. їхніми авторами є угорські мовознавці класичного та модерніс тського напрямів, які репрезентують різні дослідні та освітні заклади країни. У передмові йдеться про стратегію підго товки тому, яку розробила Група досліджень мовної стратегії Угорщини. Так, авторам було запропоновано план з 12 пунктів, нап риклад, історія певного правопису, основні принципи, характер, реформи правопису, графеми, дослідження та ін. За спостереженнями вчених, більшість правописів пов’язана з однією країною, та є й такі, що поширюються на кілька країн. Історія правописів сягає середніх віків, їхній розвиток, основні принципи є подібними. Урегулювання європейських правописів по в’язане з дослідними інститутами, академія ми, авторитетними виданнями. Джерелом більшості є латинська орфографія і грамати ка, у слов’ян — кирилиця. Порівнюючи правописи, автори відзна чають у них багато подібного, відмінності ж стосуються переважно кількості літер, по значок (діакритичних знаків). Майже для кожного правопису важливими є фонетичні принципи. Так, в угорській мові, де існують довгі та короткі голосні, знак довготи однієї літери може кардинально змінити значення слова. Наприклад: огйіі — «він боже вільний» (дієприкметник), дгііН — «він ра дів» (дієслово). Угорські мовознавці наводять таблицю дат випуску перших правописів: литов ський — 1653 р., французький — 1694 р., данський — 1739 р., російський — 1885 р., український — 1921 р., баскський — 1968 р. (с. 10). І83И 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4—5 141 Рецензії та анотації За висновками науковців, поряд з основ ними принципами правопису — вимовою, аналізом слів, відображенням значень— май же скрізь панівним стає збереження традиції. Тобто європейські правописи не надто пере ймаються змінами в живій мові і стають збе- рігачами історії мови, історії культури (с. 12). А. Золтану та Е. Бараньне-Комарі нале жить також огляд історії та сучасного стану українського правопису. Правопис є одним з теренів, які давно цікавлять А. Золтана, свого часу він підготував дослідження, присвячене питанням писемної передачі слов’янських ки риличних назв угорською мовою (1985). На початку у вигляді таблиці вони по дають основні визначальні моменти в історії українського правопису, це, зокрема, інди відуальні, частіше колективні праці, харак теризують кожну з них. Автори зазначають, що правила українського правопису спира ються на дві відмінні традиції — західноук раїнську (галицьку) та східноукраїнську, пи шуть вони і про проблему мікромов карпат ських русинів, тісно пов’язану з політични ми питаннями. Далі йде огляд українського правопису. Автори характеризують його як фонетичний (за вимовою), доповнений трьома принципа ми — морфологічним (аналітичним), тради ційним (історичним), та розрізнювальним (поняттєвим), даючи необхідні пояснення та ілюстрації. Так, перший вони вважають ско ріше фонематичним, в основі морфологічно го часто лежить етимологічний тощо. Дослідники зазначають, що сучасний рівень розвитку суспільства вимагає вироб лення єдиних правил уживання багатьох тех нічних, інтернетівських та ін. термінів, що мають англомовне походження й часто вжи ваються змішано — як кирилицею, так і ла тиницею в різних сполученнях, на зразок смс, есемеска, 8М8, 8М8-ка та ін. У кінці книжки в розділі «Огляд» уміще но кілька статей з дослідження правопису в різних, певною мірою незвичних, ракурсах. Так, у праці Г. Балажа «Влада і правопис» ідеться про роль влади в царині письма, ре гулювання правопису, а також про явища, знаки тощо, які виявляються в офіційній та «народній» повсякденній мовній практиці. 3. Боді у статті «Правопис в Інтернеті» при вертає увагу до уніфікації інтернет-спілку- вання, що стає дедалі актуальнішим. У праці «Професійний музичний правопис та мовна орфографія: правопис мовних і не мовних знаків» Е. Берцеш та А. Форіш ставлять своїм завданням «з одного боку, огляд теми музичної орфографії, з другого,— пробу дження інтересу до того факту, що коло пи тань правопису може мати набагато ширший контекст, ніж просто висловлення вербаль них проявів у писемній формі» (с. 303). Обидва видання спонукають до роздумів. І прочитати їх було б корисно не тільки нау ковцям, а й широкому загалові читачів. Адже багаторічний досвід європейських країн, у яких були сприятливіші умови для розвитку рідної мови, може багато дати для плекання своєї, стан якої в наш час не є од нозначним. З одного боку, вона давно вже вийшла з підпілля (в радянські часи в містах подеколи навіть соромилися розмовляти ук раїнською мовою), з’явилося багато нових цікавих праць — як наукових (зокрема НАНУ), так і популярних — це різноманітні словники, довідники, порадники тощо. Проте загальна культура мови залишає бажати кращого. І далі процвітає горезвіс ний суржик, незнання правил граматики, стилістики, правопису трапляється на кож ному кроці, навіть у середовищі інтелігенції. Особливо вражає повна відсутність чуття мови, що свідчить про те, що людина мало спілкується, читає чи дивиться україномовні телепередачі, які теж — на диво — часто пропонують не найкращі взірці. Замість то го, щоб підвищувати культуру мови чи хоча б давати приклад її нормативного звучання, деякі канали роблять спроби «поліпшити» її нововведеннями (либонь, щоб зробити її більш «елегантною», як жінку в бразиль ських серіалах), а тим часом ще досі всіма не засвоєно навіть правіш правопису 1993 року! Не обмежуючись залученням нових слів, по чинають подовжувати голосні в кінці речень, змінювати інтонацію, тож виходить щось на кшталт чеської чи угорської мови! А поза тим, як уже згадувалося, зміна навіть одного звука в деяких мовах призводить до спотво рення змісту. І слухати це трохи смішно і трохи сумно, адже телебачення дивляться мільйони людей! Про неправильне вживання стилістики годі й казати, не всі навіть розуміють, у чому помилка! Це зустрічається на всіх рівнях, причому хиби бувають досить прикрими, як, наприклад, бідкатися (скаржитися) вжи вається в розумінні «допомагати кому-н. у біді (бідкатися про когось)». Що ж тоді каза ти про звичайну рекламу типу «наш шоп зна ходиться в людяному місці» чи «цей засіб на завжди позбавить вас живота»! В угорських дослідженнях уже згадува лося про багату фантазію в змішуванні кири лиці й латиниці в нових термінах. Ці питання також повинні швидко вирішуватися, адже нові зміни йдуть лавиноподібно. У всіх згаданих проблемах не наша вина, а наша біда. Маємо багату мову, літературу, фольклор, культуру світового рівня, нам є чим пишатися. Тому дбати про їх збережен ня, маючи за взірець кращі приклади цього в далеких та близьких європейських — і не ли ше — країнах, є нашим невідкладним зав данням. Л. МУШКЕТИК 142 І88М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4-5

Európai nyelvművelés / Európai helyesírások

Institution

Ähnliche Einträge