Лінгвістичний метод і його структура
У статті подано оцінку відбитих у науковій літературі концепцій лінгвістичного методу. Обґрунтовано тезу про лінгвістичний метод як складну логічну одиницю. У структурі методу виділено три різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний. Наведено аргументи на користь твердження п...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183504 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Лінгвістичний метод і його структура / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2010. — № 6. — С. 32-44. — Бібліогр.: 91 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183504 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835042022-03-29T01:33:18Z Лінгвістичний метод і його структура Глущенко, В.А. У статті подано оцінку відбитих у науковій літературі концепцій лінгвістичного методу. Обґрунтовано тезу про лінгвістичний метод як складну логічну одиницю. У структурі методу виділено три різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний. Наведено аргументи на користь твердження про те, що всі методи, які використовуються в мовознавчих дослідженнях, є лінгвістичними методами. In the article the analysis of various concepts of the linguistic method is presented. The thesis of the linguistic method as a complicated logical unit is grounded. In the structure of the method three different components are distinguished: ontological, operational and teleological. The arguments are given in favour of the statement that all methods used in the linguistic researches are considered to be linguistic methods. 2010 Article Лінгвістичний метод і його структура / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2010. — № 6. — С. 32-44. — Бібліогр.: 91 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183504 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті подано оцінку відбитих у науковій літературі концепцій лінгвістичного методу.
Обґрунтовано тезу про лінгвістичний метод як складну логічну одиницю. У структурі методу
виділено три різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний. Наведено
аргументи на користь твердження про те, що всі методи, які використовуються в мовознавчих
дослідженнях, є лінгвістичними методами. |
| format |
Article |
| author |
Глущенко, В.А. |
| spellingShingle |
Глущенко, В.А. Лінгвістичний метод і його структура Мовознавство |
| author_facet |
Глущенко, В.А. |
| author_sort |
Глущенко, В.А. |
| title |
Лінгвістичний метод і його структура |
| title_short |
Лінгвістичний метод і його структура |
| title_full |
Лінгвістичний метод і його структура |
| title_fullStr |
Лінгвістичний метод і його структура |
| title_full_unstemmed |
Лінгвістичний метод і його структура |
| title_sort |
лінгвістичний метод і його структура |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183504 |
| citation_txt |
Лінгвістичний метод і його структура / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2010. — № 6. — С. 32-44. — Бібліогр.: 91 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT gluŝenkova língvístičnijmetodíjogostruktura |
| first_indexed |
2025-07-16T03:29:51Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:29:51Z |
| _version_ |
1837772666846576640 |
| fulltext |
В. А. ГЛУЩЕНКО
ЛІНГВІСТИЧНИЙ МЕТОД
І ЙОГО СТРУКТУРА_____
У статті подано оцінку відбитих у науковій літературі концепцій лінгвістичного методу.
Обґрунтовано тезу про лінгвістичний метод як складну логічну одиницю. У структурі методу
виділено три різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний. Наведено
аргументи на користь твердження про те, що всі методи, які використовуються в мовознавчих
дослідженнях, є лінгвістичними методами.
К л ю ч о в і слова: науковий метод, лінгвістичний метод, структура методу, онтологіч
ний, операційний і телеологічний компоненти.
Проблема наукових методів є однією з найважливіших і водночас недостатньо
розроблених у наукознавстві та в конкретних науках, зокрема в мовознавстві. Є
суттєві суперечності й значні відмінності в дефініціях і трактуваннях методу, у
класифікаціях методів. О. О. Селіванова цілком обґрунтовано підкреслює «не
впорядкованість методологічного інструментарію лінгвістики, відсутність його
глибокого аналізу й опису» \ Це, як зазначає А. С. Зеленько, призводить до то
го, що в навчальних посібниках дня вищої школи наводяться необгрунтовані
класифікації методів 2 (і, додамо, саме поняття методу подається дуже супереч
ливо), до «безпідставного релятивізму у визначенні методів, прийомів і проце
дур дослідження» в кандидатських дисертаціях3. Як відзначає В. М. Немченко,
«у сучасному мовознавстві немає достатньо чіткого уявлення про поняття мето
ду наукового дослідження, немає повної ясності в питанні про розмежування
дослідницьких методів і суміжних явищ» 4.
Із цим пов’язана проблема вживання низки термінів, співвідносних із тер
міном лінгвістичний метод. В. М. Немченко говорить про базові термінологічні
найменування, відносячи до них терміни метод, методика, методологія5. Упо
рядкованості в їх уживанні немає. Крім того, здійснений нами аналіз свідчить,
що систематизації потребують і терміни принцип, підхід, прийом, процедура,
операція. Усі ці поняття так чи інакше пов’язані з поняттям методу, зокрема лін
гвістичного; проте єдності в поглядах на те, як співвідносяться принципи, підхо
1 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.— Полтава, 2008.— С. 48.
2 Зеленько А. С. Методи й аспекти дослідження мови // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту. —
1999.— №5,— С. 7.
3 Там же. За спостереженнями В. М. Немченка, змішання термінів метод і прийом спо
стерігається не тільки в кандидатських, а й у деяких докторських дисертаціях (автор пише про
роботи, захищені в Росії) (див.: Немченко В. Н. Функционирование научного термина «ме
тод» в современной лингвистической литературе І І Вестн. Нижегород. ун-та им. Н. И. Ло
бачевского.— 2007.— № 6.— С. 280).
4 Немченко В. Н. Зазнач, праця. — С. 280.
5 Там же.
© В. А. ГЛУЩЕНКО, 2010
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6
ди, прийоми, процедури, операції з методом, чи доцільно включати ці феномени
в структуру методу, немає.
Якщо «порівняння розвинених теорій методу в повному обсязі має стано
вити предмет досліджень особливого роду — теорії лінгвістичних методів» 6 (а
це, безперечно, так), слід констатувати, що теорія лінгвістичних методів поки
перебуває на стадії становлення.
Отже, звернення до проблеми лінгвістичного методу, до питання про його
структуру є надзвичайно актуальним.
У пропонованій статті наводиться наша оцінка (значною мірою критична)
тих нечисленних концепцій лінгвістичного методу, які відбилися в науковій
літературі. На основі цього нами розроблена (з опертям на тезу В. І. Постовалової)
концепція лінгвістичного методу як складної логічної одиниці, що включає в
себе три компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний. У стислому
вигляді вона подана в попередніх наших працях1. Ця стаття викликана бажан
ням автора докладніше висвітлити розроблену концепцію та підсилити аргумен
ти на її користь.
Оскільки з проблемою сутності лінгвістичного методу та з питанням про йо
го структуру пов’язана проблема класифікації методів (їх поділ на філософські,
загальнонаукові, частковонаукові та спеціальні), ми звертаємося й до цієї проб
леми.
Підкреслимо, що спеціальних праць (монографій, статей), безпосередньо
присвячених лінгвістичному методу та науковому методу взагалі, бракує. Час
тина методологічних концепцій висвітлена в підручниках і навчальних посібни
ках для вищої школи. Зокрема, лінгвісти-наукознавці, які пишуть про лінгвіс
тичні методи, часто посилаються на концепцію В. І. Кодухова, викладену ним у
підручнику для студентів філологічних спеціальностей 8.
У пропонованій статті ми звертаємося не тільки до праць з лінгвістичної ме
тодології, а й до наукознавчих досліджень узагалі, що, сподіваємося, заповнить
певні прогалини в теорії лінгвістичного методу.
Науковий метод є одним з елементів, за допомогою яких у науці виконують
цілеспрямовані пізнавальні дії. Ці елементи утворюють специфічну систему, до
якої, на думку І. Г. Герасимова, належать науковий метод, наукова проблема,
висування й розробка гіпотез, вибір предмета дослідження, вихідні пізнавальні
завдання 9. Відзначимо, що Г. П. Щедровицький уважав метод епістемологіч-
ною одиницею, яка входить до структури наукового предмета 10.
6 Степанов Ю. С. Методы и принципы современной лингвистики.— М., 1975.— С. 6.
7 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і ро
сійському мовознавстві (70-і pp. XIX ст. — 20-і pp. XX ст.) / Відп. ред. О. Б. Ткаченко.— Д.,
1998. — С. 12-13; Глущенко В. А. К вопросу о структуре лингвистического метода // Теорети
ческие и прикладные проблемы русской филологии : Науч.-метод. сб. / Отв. за вып. В. А. Глу
щенко.— Славянск, 2001.— Вып. 8.— С. 3-6; Глущенко В. А. Лінгвістичний метод як складна
логічна одиниця (до визначення семантики терміна) // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса
Шевченка,— 2001,— № 4 (36).— С. 124-127.
8 КодуховВ. И. Общее языкознание : Учеб. для студ. филол. специальностей ун-тов и пед.
ин-тов.— М., 1974.— С. 202-281.
9 Герасимов И. Г. Структура научного исследования : Философский анализ познаватель
ной деятельности в науке. — М., 1985. — С. 86.
10 Щедровщкий Г. П. Принципы и общая схема методологической организации сис
темно-структурных исследований и разработок // Щедровицкий Г. П. Избранные труды.—
М., 1995,— С. 104.
___________________________________________Лінгвістичний метод і його структура
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6 33
B. А. Глущенко_________________________________________________________________
Термін метод уживається в наукознавстві в різних значениях— у широкому
(як спосіб, знаряддя й засіб пізнання) та вузькому (як сукупність прийомів до
слідження).
Обидва значення представлені в дефініції слова метод у «Словнику україн
ської мови» п .
Наукознавці другої половини XX ст.— початку XXI ст. найчастіше трактують
метод у вузькому розумінні, розглядаючи його як сукупність прийомів, що ви
користовуються в дослідженні. Так, на думку О. Г. Спіркіна, метод виступає як
«сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дій
сності, підпорядкованих розв’язанню конкретного завдання» 12, в інтерпретації
Г. І. Рузавіна — як «певна систематична процедура» 13. В. В. Биков убачає в ме
тоді «схему упорядкованих послідовностей операцій» 14, Л. О. Мікешина —
«систему правил і операцій» 15.
Отже, у межах вузького тлумачення науковий метод виступає як сукупність
прийомів, процедур і операцій, тобто як гомогенний феномен.
Так само й термін лінгвістичний метод уживають у різних значеннях.
О. О. Селіванова інтерпретує його, по-перше, як «спосіб організації пізнава
льної й дослідницької діяльності з метою вивчення явищ і закономірностей мо
ви як об’єкта лінгвістики», по-друге, як «систему процедур аналізу мовних явищ
та / або перевірки отриманих результатів» 16. Перше з цих значень є широким,
друге — вузьким.
Найчастіше лінгвістичний метод розуміють у вузькому смислі.
Так, В. А. Звегінцев убачає в лінгвістичному методі «сукупність робочих
прийомів, що об’єднані яким-небудь спільним принципом і використовуються в
лінгвістичному дослідженні для виконання часткових дослідницьких завдань» 17,
О. С. Ахманова — «сукупність прийомів, які використовуються в дослідженні
мови» 18, В. І. Кодухов — «сукупність прийомів і правил вивчення того чи іншо
го явища або групи явищ» 19, М. Ф. Алефіренко — «сукупність дослідницьких
прийомів, методик і операцій, що використовуються для досягнення дослідни
11 Словник української мови : В 11 т.— К., 1973.—Т. 4.— С. 692.
12 Спиркин А. Г. Метод // Большая советская энциклопедия / Гл. ред. А. М. Прохоров.—
3-є изд.— М., 1974,— Т. 16,— Ст. 472.
13 Рузавин Г. И. Методы научного исследования. — М., 1974. — С. 11.
14 Быков В. В. Методы науки. — М., 1974. — С. 87-88.
15 Микешина Л. А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в
динамике культуры. Методология научного исследования : Учеб. пособие.— М., 2005.—
C. 229. Водночас Л. О. Мікешина визначає науковий метод як «систему регулятивних прин
ципів (виділено нами.— В. Г.) і правил пізнавальної, практичної або теоретичної діяльності»
(там же.— С. 230), даючи, отже, суперечливу дефініцію методу.
16 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія.— Полтава, 2006.—
С. 339.
17 Звегинцев В. А. Очерки по общему языкознанию.— М., 1962. — С. 90.
18 Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов.— М., 1966.— С. 232.
19 Кодухов В. И. Зазнач, праця.— С. 213. Водночас, за В. І. Кодуховим, лінгвістичним
методом доцільно називати й аспект дослідження (він підпорядковує собі прийоми, що є
в розпорядженні методу), методику їх використання, а також способи опису отриманих
результатів; отже, структура лінгвістичного методу визначається взаємодією аспекту,
прийому, методики дослідження та способу опису. Ці феномени автор кваліфікував як
компоненти методу. Оскільки в лінгвістичних студіях нерідко звертається увага лише на
один з компонентів, можна говорити про метод-аспект, метод-прийом, метод-методику та
метод-спосіб опису, що є різними значеннями терміна метод (там же.— С. 213-217).
Цілком очевидно, що ці чотири значення перебувають у межах вузького трактування
методу.
34 ШБЫ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6
Лінгвістичний метод і його структура
цьких завдань відповідно до певної лінгвістичної теорії і принципів (методоло
гії) пізнання» 20.
Такий підхід відбився в поширеній класифікації методів. Поділяючи нау
кові методи на філософські, загальнонаукові, частковонаукові та спеціальні,
наукознавці серед загальнонаукових методів виділяють спостереження, порів
няння, вимірювання, експеримент (методи емпіричного дослідження), абстра
гування, аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, моделювання (методи, що
використовуються на емпіричному й теоретичному рівнях), ідеалізацію, фор
малізацію, аксіоматичний та гіпотетичний методи (методи теоретичного дос
лідження) 21. Отже, у межах цієї класифікації метод ототожнюється з опера
цією (прийомом, процедурою).
Зазначена класифікація набула поширення й у працях, присвячених мето
дам лінгвістичних досліджень. Наприклад, О. О. Селіванова поділяє методи
лінгвістичних досліджень на загальні та лінгвістичні. До загальних дослідниця
відносить спостереження, індукцію і дедукцію, гіпотезу, аналіз і синтез, таксо
номію, порівняння, формалізацію, ідеалізацію, експеримент, фальсифікацію,
моделювання 22.
Однак ці феномени є операційними елементами (операціями, прийомами чи
процедурами); інтерпретація їх як методів є очевидним спрощенням. Так, моде
лювання може використовуватися як прийом у різних методах, зокрема в порівня
льно-історичному. Якщо вважати моделювання методом, треба визнати, що воно
в одних випадках виступає як метод, а в інших — ж прийом. У зв’язку з цим за
слуговує на увагу теза О. О. Селіванової про те, що «прийом може мати статус ме
тоду залежно від забезпечення ним конкретного результату дослідження»23.
Можливо, авторка саме це мала на увазі, вказуючи при описі порівняльно-істо-
ричного методу, з одного боку, на «методику лінгвогеографії», з другого — на
«лінгвогеографічний метод» 24 (отже, один метод уживається в складі іншого).
Суперечливість такого підходу видається очевидною. На нашу думку, він
призводить до «розмивання» поняття методу.
Отже, зазначені операційні елементи (спостереження та ін.), які, безперечно,
входять до структури різних методів, вважати власне науковими методами не
доцільно. Є всі підстави розглядати їх як наукові прийоми. Характерно, що
М. П. Кочерган інтерпретує індукцію і дедукцію, аналіз і синтез та гіпотезу як
«вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу» 25.
На наш погляд, ототожнення методу з операціями (прийомами, процедура
ми) збіднює поняття лінгвістичного методу; метод певним чином відмежо
вується від принципів і підходів, які не включаються в його структуру.
У зв’язку з цим варто навести думку С. Б. Кримського, який стверджував, що
«метод не може бути редукований до чисто інструментального функціонування,
20 Алефиренко Н. Ф. Современные проблемы науки о языке : Учеб. пособие.— М., 2005.—
С. 395.
21 СпиркинА.Г. Зазнач, праця.— Ст. 473; РузавинГ.И. Зазнач, праця.— С. 53-161,
227-232; Основы научных исследований / Под ред. В. И. Крутова, В. В. Попова.— М., 1989.—
С. 6-9, 56-64; Чкалова О. Н. Основы научных исследований. — К., 1978. — С. 9-16;
Приходько П. Т. Азбука исследовательского труда.— Новосибирск, 1979.— С. 15-24.
22 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія.— Полтава, 2006.—
С. 339; Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.— С. 49-51.
23 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.— С. 49.
24 Там же.— С. 53-54.
25 Кочерган М. П Загальне мовознавство : Підручник.— К., 1999.— С. 209-211.
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6 35
В. А. Глущенко.
до простого знаряддя, але передбачає усвідомлення нормативно апаратних засо
бів та ціннісних настанов у їх нерозривній єдності» 26.
Звернемося до питання про відмінність між загальнонауковими та лінгвіс
тичними методами. О. О. Селіванова вбачає її в тому, що перші є «дослідницьки
ми операціями з явищами об’єктів будь-якої науки», а другі «застосовуються са
ме в лінгвістиці з метою вивчення її об’єкта та предмета» 21, причому, очевидно,
розглядаються як сукупність операцій (прийомів, процедур).
Звідси можна зробити висновок, що в такій інтерпретації загальнонаукові та
лінгвістичні методи мають ще одну відмінність: якщо лінгвістичні методи є су
купністю операцій (прийомів, процедур), то загальнонаукові включають у себе
одну операцію (прийом, процедуру).
Розглянемо обидві відмінності. При визнанні чи невизнанні загальнонауко-
вого характеру зазначених операційних елементів слід брати до уваги діалекти
ку часткового та загального. Цілком очевидно, що, наприклад, експеримент як
такий є абстракцією, а реально в науці застосовуються фізичний, хімічний, педа
гогічний, лінгвістичний та інші експерименти. Чи не доцільніше було б виділяти
не загальнонауковий метод експерименту, а фізичний, хімічний, педагогічний,
лінгвістичний експерименти як окремі прийоми у складі різних фізичних, хіміч
них, педагогічних, лінгвістичних методів? При цьому має враховуватися, що ек
сперимент у цих науках має і спільне, і відмінне.
Друге протиріччя полягає в тому, що так звані загальнонаукові методи як
«дослідницькі операції з явищами об’єктів будь-якої науки» (див. вище) дорів
нюють одному прийомові, а лінгвістичні методи (при вузькому трактуванні) є
сукупністю прийомів; це чітко виявляється, зокрема, в описі О. О. Селівановою
порівняльно-історичного методу28. Отже, загальнонаукові методи як певний
феномен виявляються «біднішими», ніж частковонаукові та спеціальні, зокрема
лінгвістичні.
З іншого боку, при вузькому (а в деяких концепціях — і при широкому) тлу
маченні методу він ототожнюється з принципом і підходом. Це стосується так
званих «філософських» методів.
Як відомо, поняття «філософського» методу започаткував Г. Гегель; він ука
зував на відмінність «філософського» методу від методів конкретних наук 29.
Теза Г. Гегеля набула значного поширення в радянському наукознавстві; во
на відбилася, зокрема, в працях О. Г. Спіркіна. Слід відзначити, що подана ним
характеристика наукового методу є суперечливою та еклектичною. З одного бо
ку, метод ототожнюється з його операційними елементами. З іншого боку, автор
відзначає, що у функції методу може виступати «будь-яка теорія», якщо вона
«перевірена практикою»; ця теорія може використовуватися «при побудові ін
ших теорій», визначати «зміст і послідовність експериментальної діяльності»30.
Цілком очевидно, що теорію не можна ототожнювати із «сукупністю прийо
мів або операцій». Отже, тут термін метод уживається в різних значеннях.
Проте суперечності у викладі матеріалу О. Г. Спіркіним на цьому не закін
чуються, а із зверненням автора до «філософського» методу тільки збільшую
26 Кримський С. Б. Запити філософських смислів.— К., 2003.— С. 111.
27 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.— С. 49.
28 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія.— С. 340; Селіва
нова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.— С. 53-55.
29 Гегель Г. В. Ф. О преподавании философии в университетах //Гегель Г. В. Ф. Работы
разных лет : В 2 т. / Сост., общ. ред. А. В. Гулыги.— М., 1972.— Т. 1.— С. 424.
30 Спиркин А. Г. Зазнач, праця.— Ст. 472.
36 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6
Лінгвістичний метод і його структура
ться. На думку О. Г. Спіркіна, «філософські» методи «мають вирішальне зна
чення у визначенні долі дослідження, оскільки саме вони задають загальний
напрям дослідження, принципи підходу до об’єкта вивчення, а також є відправ
ним пунктом при світоглядній оцінці отриманих результатів»31. Автор не уточ
нив, які саме методи слід відносити до «філософських», але виділив серед них
«матеріалізм» і «діалектику» як два взаємопов’язані методи; їх можна розгляда
ти й як один метод — «матеріалістичну діалектику», що є універсальним мето
дом усіх наук, оскільки формулює найзагальніші закони пізнання. «Філософ
ським» методом суспільних наук у О. Г. Спіркіна виступає «історичний
матеріалізм», який імпліцитно інтерпретовано як реалізацію методу «матеріа
лістичної діалектики» при дослідженні соціальних феноменів 32.
О. Г. Спіркін відзначав, що «філософські методи “працюють” у науці звичайно
не безпосередньо, а за посередництва інших, конкретніших методів»33. Отже, якщо
«інші» («конкретніші») методи автор ототожнює з «прийомами чи операціями», то
«філософські» методи мають зовсім іншу природу. О. Г. Спіркін не зазначає, яку
саме, але цілком очевидно, що він мав на увазі принт типи або підходи. Про це свід
чить і те, що до «філософських» методів автор відніс принцип історизму, який
по-різному відображається в різних науках (зокрема в біології та астрономії)34.
Отже, концепція О. Г. Спіркіна (відзначимо, що його погляди в радянській
науці були загальноприйнятими) містить у собі значні суперечності.
Вони повною мірою відбилися в мовознавстві. Марксистський діалектичний
метод, з одного боку, і частковонаукові методи (до яких було віднесено, зокре
ма, лінгвістичні),— з другого, розрізнювали Б. О. Серебренников, В. І. Коду-
хов, Ю. С. Степанов 35 та інші дослідники. Так, Б. О. Серебренников, згідно з
традицією, яка склалася в радянському наукознавстві, відзначав, що діалектич
ний (діалектико-матеріалістичний) метод дає загальні методологічні настанови,
загальний напрям дослідження; він безпосередньо не пов’язаний з деталями
наукової роботи, не є «важелем» наукових відкриттів; цей метод застосовується
в усіх науках, але, як підкреслював Б. О. Серебренников (відбиваючи погляди,
що в певний час були загальноприйнятими), він не заміщає специфічних частко-
вонаукових методів; діалектичний метод виступає не окремо від них, не поряд з
ними, не як додаток до частковонаукових методів, а в них і через них; якщо діа
лектичний метод подає абстрактні принципи, то частковонаукові методи кон
кретизують їх. Отже, діалектичний метод слід розглядати як основу частково-
наукових методів 36.
Декларуючи цю тезу (її неминучість у радянській науці видається очевид
ною), Б. О. Серебренников посилався, зокрема, на статтю Г. О. Подкоритова37.
Цей автор пізніше видав монографію, у якій приділив значну увагу таким засо
бам наукового пізнання, як принцип і підхід; зокрема, підхід розглядається як
методологічна орієнтація дослідження, як поняття, що керує його загальною
31 Там же.— Ст. 473.
32 Там же.— Ст. 473—474.
33 Там же.— Ст. 474.
34 Там же.
35 Серебренников Б. А. Проблемы взаимоотношения общей методологии лингвистичес
кой науки и частных методов лингвистического исследования // Общее языкознание: Методы
лингвистических исследований / Отв. ред. Б. А. Серебренников.— М., 1973.— С. 269-274;
КодуховВ. И. Зазнач, праця.— С. 203-205; Степанов Ю. С. Зазнач, праця.— С. 3.
36 Серебренников Б. А. Зазнач, праця.— С. 273-274.
37 Подкорытов Г. А. Соотношение диалектического метода с частными методами // Вопр.
философии.— 1962.— № 6.— С. 36-42.
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6 37
В. А. Глущенко.
стратегією, визначає його напрям; підхід, на відміну від принципу, не є безпосе
реднім знаряддям пізнання, він відбивається в принципах, прийомах і процеду-
38рах певного методу .
При неупередженому погляді на зазначені феномени видається очевидним:
те, що в радянській науці називали діалектичним методом, має всі ознаки науко
вого принципу (або підходу); цей принцип (підхід) характеризувався такою
властивістю, як універсальність 39.
Якщо взяти все це до уваги, стає зрозумілим, чому в радянській науці, зокре
ма в мовознавстві, термін метод уживався як багатозначний. Вторгнення в нау
кову сферу ідеологічних штампів призвело до багатозначності терміна метод,
до плутанини у вживанні термінів метод, методика, методологія, принцип, під
хід, прийом, процедура, операція. Цілком очевидно, що в працях Б. О. Серебрен
никова, В. І. Кодухова, Ю. С. Степанова та інших авторів діалектичний метод, з
одного боку, і частковонаукові та спеціальні методи— з другого, виступають як
якісно різнорідні феномени.
Проте поняття «філософського» методу й відповідний термін продовжують
уживатися й у пострадянській науці, зокрема в лінгвістиці. Про відмінність
«філософського» методу від методів «конкретних» наук ідеться у «Філософ
ському словнику» 40. Автори іншого словника відзначають, що «філософські»
методи опосередковуються іншими, «більш частковими»; «філософські» мето
ди визначають загальну спрямованість дослідження, «принципи підходу» до
об’єкта вивчення, характер інтерпретації отриманих результатів 41.
Ототожнення «філософських» методів із загальнонауковими спосте
рігається в М. П. Кочергана. Вказуючи на багатозначність терміна метод, автор
розкриває «загальнонаукове, філософське значення» цього терміна: ідеться про
«методи пізнання предмета в розвитку, в зв’язку і взаємозалежності явищ як єд
ності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, заперечен
ня заперечення, причини і наслідку, необхідності й випадковості, сутності та
явища, одиничного, особливого й загального тощо» 42, тобто фактично про
принципи або підходи. Певно, про таке (або принаймні близьке) значення тер
міна загальнонауковіметоди пише О. О. Селіванова, зазначаючи, що ці методи є
«узагальненими теоретичними установками та принципами, зумовленими від
повідною методологією» 43. Дослідниця підкреслює, що загальнонаукові та спе
ціальні методи мають різну природу: «загальні методи є епістемологічною пло
щиною дослідження, а спеціальні методи лежать в інструментальній площині
аналізу об’єкта»44, з чим, безперечно, слід погодитися. У зв’язку з цим можна
38 ПодкорытовГ. А. О природе научного метода.— Ленинград, 1988.— С. 24, 102.
39 Характерно, що на початку своєї праці Б. О . Серебренников пише про діалектико-ма-
теріалістичний підхід (а не метод) як про «загальну філософську основу марксистської науки»
(див.: Серебренников Б. А. Зазнач, праця.— С. 257). У пострадянському наукознавстві поши
рюється погляд, згідно з яким «жодна з існуючих філософських методологій не може набу
вати ролі абсолютного пізнавального інструментарію». Якщо ж тій або іншій методології
надається така роль, це «завдає шкоди і науці, і самій методологічній теорії, як це мало місце з
діалектико-матеріалістичною методологією» (Йолон П. Методологія // Філософський енцик
лопедичний словник / Гол. ред. В. І. Шинкарук.— К., 2002.— С. 374).
40 Метод // Философский словарь / Андрущенко И. В., Вусатюк О. А., Линецкий С. В.,
Шуба А. В.— К., 2006.— С. 559.
41 Грицанов А. А., Абуиіенко В. Л. Метод // Новейший философский словарь / Сост. и гл.
науч. ред. А. А. Грицанов.— 2-е изд.— Минск., 2001.— С. 628.
42 Кочерган М. П. Зазнач, праця.— С. 207.
43 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.— С. 48.
44 Там же.
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6
Лінгвістичний метод і його структура
відзначити, що А. С. Чикобава, характеризуючи «загальні методи», говорив про
«загальнометодологічні принципи», спільні для всіх наук 45.
Звичайно, ми не заперечуємо значення філософського компонента для мето
дології мовознавства 46 та науки в цілому. Ми лише хотіли б підкреслити, що до
цільно говорити не про «філософський» метод, а про філософські принципи та
підходи дослідження, які входять до структури будь-якого методу і, таким чи
ном, є загальнонауковими.
Отже, так звані «філософські» методи виділяти недоцільно. Те саме сто
сується загальнонаукових методів (в обох наведених нами значеннях). Вище
йшлося про те, що багато хто з наукознавців виділяє й частковонаукові методи,
які, на думку дослідників, уживаються в небагатьох науках. Як на приклад часто
посилаються на функціонування порівняльно-історичного методу в мовознав
стві та в геології. Не розглядаючи питання про цей метод в усьому обсязі, відзна
чимо: генетичні дослідження в кожній із зазначених наук настільки специфічні,
що говорити про тотожність методів, які використовуються в мовознавстві та в
геології, навряд чи доцільно. Звичайно, питання про частковонаукові методи
потребує спеціального дослідження, але наведений матеріал дозволяє в загаль
ному вигляді стверджувати, що виділення таких методів не повного мірою вра
ховує діалектику загального і часткового та має бути відкинуте.
Якщо погодитися з О. О. Селівановою, що лінгвістичні методи — це методи,
які «застосовуються саме в лінгвістиці з метою вивчення її об’єкта та предмета»
(див. вище), а це, безперечно, так, то треба визнати: усі методи, що застосову
ються в лінгвістиці, є лінгвістичними методами, бо вони залишаються в межах
об’єкта та предмета мовознавства. Отже, методи лінгвістичних досліджень та
лінгвістичні методи — це тотожні поняття. У загальному вигляді можна конста
тувати: у випадку запозичення мовознавством певного методу з іншої науки
спостерігається його адаптація в межах лінгвістики, пристосування до до
слідження мови, отже, він стає лінгвістичним методом.
Поряд із тенденцією ототожнювання методів з операціями (прийомами, про
цедурами) у наукознавстві спостерігається протилежна тенденція — відривати
операції (прийоми, процедури) від методів, розглядати операційні елементи ок
ремо, як самостійний феномен. При цьому між методом і прийомами посту
люється тісний зв’язок, але саме зв’язок різних феноменів, а не частин одного
феномену. Ця тенденція відбилася, зокрема, у вживанні словосполучення «при
йоми та методи», наприклад, у монографії Ю. С. Степанова 47. На наш погляд,
це, так само як і ототожнення методу з прийомами (процедурами, операціями),
збіднює поняття методу. Операційні елементи мають бути включені в структуру
методу як його складова частина.
Отже, ми з’ясували, що всі методи, які застосовуються в мовознавчих дос
лідженнях, є лінгвістичними методами. Вони мають одну й ту саму структуру,
яку не можна обмежити операційними елементами.
45 Чикобава А. С. Проблема языка как предмета языкознания: На материале зарубежного
языкознания.— М., 1959.— С. 7.
46 Однобічність, обмеженість та ідеологізованість ототожнення методології мовознав
ства з філософією відзначає М. Ф. Алефіренко (див.: АлефиренкоН. Ф. Зазнач, праця.—
С. 315). Автор підкреслює, що роль «філософського компонента» в різних лінгвістичних
дослідженнях «може бути різною»; це особливо притаманно «сучасній науковій методології,
що звільняється від ідеологічних догм і стереотипів» (там же.— С. 318).
47 Степанов Ю. С. Зазнач, праця.— С. 14.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6 39
В. А. Глущенко.
Далі звернемося до широкого трактування лінгвістичного методу як склад
ної логічної одиниці. Саме таке тлумачення терміна метод видається нам пер
спективним 48.
У широкому розумінні науковий метод розглядають як шлях пізнання, його
вид і спосіб, знаряддя й засіб. За спостереженнями 3. А. Каменського 49, таке
трактування є класичним: його витоки можна знайти вже в Арістотеля, на нього
орієнтувався й Г. Гегель50.
Так, С. Б. Кримський визначає науковий метод як «систематизований спосіб
досягнення теоретичного чи практичного результату, розв’язання проблем чи
одержання нової інформації на основі певних регулятивних принципів пізнання
та дії, усвідомлення специфіки досліджуваної предметної галузі і законів функ
ціонування її об’єктів». Науковий метод «окреслює та втілює шлях до істини,
напрями ефективної діяльності, що ведуть до реалізації поставлених цілей, за
дає регулятивні та нормативні настанови пізнавального процесу» 51. Метод «від
різняється від методики та техніки тим, що окрім технічної, процедурної частини
включає також їх теоретичне усвідомлення та особливі пізнавальні принципи»,
він «знаходиться в єдності з певною теорією чи теоріями»52.
У структурі методу С. Б. Кримський виділяє дві частини. Це, по-перше,
«конструктивна частина методу» («ціннісні настанови»). Сюди входять принци
пи методологічного аналізу, зразки та антизразки («ідоли») їх предметного
втілення, а також умови застосування методу (його можливості, сфера й обме
ження застосування). По-друге, це «алгоритмічно-процедурна частина методу»
(«апаратні засоби», «технічний аспект», «методологічна техніка»). У цю части
ну автор включає «стандартні правила», «процедури», «алгоритмічні рецепти
(способи дії)», «нормативи» та «вимоги» 53.
Отже, метод ширше слід інтерпретувати як гетерогенний феномен.
Спроби дати й аргументувати широке трактування методу містяться й у мо
вознавчій літературі. За визначенням Б. О. Серебренникова, науковий метод
узагалі та лінгвістичний метод зокрема — це «певний підхід до досліджуваного
явища, певний комплекс тверджень, наукових і суто технічних прийомів, засто
сування яких дає можливість вивчити певне явище», тому «метод завжди є
системою» 54; специфіка методу визначається об’єктом дослідження та його
метою55.
Узагальнивши цю концепцію, Л. П. Іванова зазначила, що у структурі мето
ду можна виділити «два основні компоненти: теоретичне обґрунтування певно
го підходу до аналізу мовних і мовленнєвих фактів і методику дослідження, що з
нього випливає» 5б.
48 Ми беремо до уваги загальну вимогу до будь-якого терміна — його однозначність.
49 Каменский 3. А. Методология историко-философского исследования. — М., 2002
[h1tp://www.pЫlosophy.ru/libraгy/kamensky/metodol/method2.h1m].
50 Гегель Г. В. Ф. Философская пропедевтика // Г егель Г. В. Ф. Работы разных лет: В 2 т. /
Сост., общ. ред. А. В. Гулыги. — М., 1973. — Т. 2. — С. 146.
51 Кримський С. Метод // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред. В. I. Шин-
карук.— К., 2002.— С. 373.
52 Там же. Метод як складну систему з властивою їй багатоманітністю рівнів розглядає й
П. Йолон (див.: Йолон П. Зазнач, праця.— С. 374).
53 Кримський С. Б. Запити філософських смислів.— С. 111-114.
54 Серебренников Б. А. Зазнач, праця.— С. 258.
55 Там же.— С. 259.
56 Иванова Л. П. Методы лингвистических исследований : Учеб. пособие.— К., 1995.—
С. 5; Иванова Л. П. Курс лекций по общему языкознанию.— К., 2006.— С. 231.
40 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6
Лінгвістичний метод і його структура
Проте в концепціях Б. О. Серебренникова та Л. П. Іванової не враховано ме
ту дослідження, хоча Б. О. Серебренников підкреслював, що специфіка методу
визначається об’єктом дослідження та його метою.
Відзначимо, що в наведених вище дефініціях методу, поданих О. Г. Спір-
кіним і С. Б. Кримським, метод пов’язується з метою (завданнями) дослідження.
У зв’язку з цим О. Г. Спіркін підкреслював: «Важлива особливість сучасного
етапу розвитку науки полягає в суттєвому зростанні ролі конструктивістських
моментів у науковому пізнанні», унаслідок чого наука не лише відбиває ті чи ін
ші аспекти реальності, а й проектує реальність «згідно з певними цілями» 57. До
цієї тези приєднався 3. А. Каменський58. На його думку, поняття методу має
обов’язково пов’язуватися з поняттям мети; відповідну інтерпретацію методу
можна назвати конструктивістською59.
Ця тенденція імпліцитно відбилася вже в арістотелівському трактуванні ме
тоду б0. У XX ст. її було експліковано. Відзначаючи це, 3. А. Каменський 61 поси
лається на дефініцію методу у філософських словниках Е. Ейслера (1913,1929).
До цього можна додати, що у філософському словнику Г. Шмідта (1-е вид.,
1912) метод визначається як «планомірний спосіб досягнення певної мети, шлях
до мети, певний спосіб та характер дії» 62.
Тези про те, що будь-який метод завжди поєднується з метою (завданнями) дос
лідження, дотримувався не тільки Б. О. Серебренников, а й Ю.С.Степанов б3. Вона
відбилася в тих дефініціях лінгвістичного методу, які подали В. А. Звегінцев та
М. Ф. Алефіренко. Проте ніхто з цих дослідників не включає мету у структуру ме
тоду; мета виступає лише як своєрідний (хоча й дуже важливий) додаток до методу.
За умови включення мети дослідження у структуру методу (а це видається
цілком правомірним) у ній може бути виділений телеологічний компонент.
На наш погляд, найбільш розчленовані уявлення й засоби для достатньо
адекватного опису лінгвістичного методу вироблені в межах інтерпретації мето
ду як одиниці, що включає в себе три різнорідні компоненти: онтологічний, опе
раційний і телеологічний.
Це твердження було висунуте В. І. Постоваловою в праці, присвяченій ло-
гіко-методологічній інтерпретації історико-фонологічних концепцій 64, а не
проблемам лінгвістичної методології в цілому. Більше того, дослідниця лише
декларувала свою тезу, її зміст не було розкрито. Очевидно, через ці обставини
концепція В. І. Постовалової залишилася поза увагою мовознавців-методологів.
Її було розвинено й обґрунтовано в наших публікаціях 65, при цьому бралися
до уваги не лише власне лінгвістичні методологічні студії, а й праці загального
наукознавчого спрямування.
57 Спиркин А. Г. Зазнач, праця.— Ст. 474.
58 Каменский 3. А. Зазнач, праця.
59 Там же. Див. також: ГрицановА. А., Абушенко В. Л. Зазнач, праця.— С. 628. Тут метод
визначено як «спосіб досягнення мети».
60 Каменский 3. А. Зазнач, праця.
61 Там же.
62 Философский словарь : Основан Г. Шмидтом.— 22-е изд. / Под. ред. Г. Шишкоффа;
пер. с нем.; общ. ред. В. А. Малинина.— М., 2003.— С. 272.
63 Степанов Ю. С. Зазнач, праця.— С. 17.
64 Постовалова В. И. Историческая фонология и ее основания : Опыт логико-методоло-
гического анализа.— М., 1978.— С. 24.
65 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і ро
сійському мовознавстві (70-і рр. XIX ст. — 20-і рр. XX ст.).— С. 12-13; Глущенко В. А. К
вопросу о структуре лингвистического метода.— С. 3-6; Глущенко В. А. Лінгвістичний метод
як складна логічна одиниця (до визначення семантики терміна).— С. 124—127.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6 41
В. А. Глущенко.
Отже, ми спираємося на широке трактування лінгвістичного методу як
складної логічної одиниці, що включає в себе онтологічний, операційний і те
леологічний компоненти. При такому підході комплекс наукових операцій (при
йомів, процедур) 66 та методика їх застосування становлять лише один з компо
нентів методу — операційний.
Схарактеризуємо онтологічний компонент методу. Онтологія виступає в ро
лі засобу, за допомогою якого дослідник сприймає світ як деяку певним чином
розчленовану цілісність, подану йому в системі філософських категорій. «Під
система» онтології ніби замикає пізнавальний рух: вона є й логічно першим кро
ком, задаючи категоріальне бачення об’єкта дослідження, і логічно останнім,
включаючи в себе отримані результати 61. З цього випливає, що як належність
онтологічного компонента наукового методу доцільно розглядати такі засоби
пізнання, як принцип і підхід.
Науковий принцип є найважливішим методологічним засобом, основою піз
нання, теоретико-методологічною базою методу. У ролі принципів виступають
глобальні твердження з широким радіусом дії, що мають стратегічне значен
ня б8. Іноді принцип розглядають як вихідний пункт дослідження або як його кін
цевий результат. Проте така інтерпретація недооцінює значення принципу як за
собу пізнання. Безумовно, правомірним є твердження про те, що принципи вис
тупають як вихідні, проміжні та кінцеві теоретичні узагальнення 69.
Структура лінгвістичних методів включає «філософські» та лінгвістичні
принципи дослідження 70.
Науковий підхід, тісно пов’язаний із принципом, тлумачать як методологіч
ну орієнтацію дослідження, як позицію, з якої розглядають об’єкт вивчення,
тобто як поняття, що керує загальною стратегією дослідження 71. Підхід визна
чає напрям дослідження 72, проте він, на відміну від принципу, не є безпосеред
нім знаряддям пізнання 73; підхід відбивається в принципах, прийомах і проце
дурах певного методу 74.
Як приклад розглянемо структуру порівняльно-історичного методу. Його он
тологічний компонент містить низку принципів і підходів. Провідним для цього
методу принципом, який, власне, і викликав до життя порівняльно-історичне мо
вознавство, є принцип історизму. Це твердження є загальноприйнятим: у будь-
66 Якщо В. М. Немченко фактично ототожнює операції, прийоми та процедури, то інші
автори (А. С. Зеленько, М. Ф. Алефіренко, О. О. Селіванова) їх диференціюють, але по-різ-
ному (див.: Немченко В. Н. Зазнач, праця.— С. 279-280; Зеленько А. С. Зазнач, праця.— С. 8;
Алефиренко Н. Ф. Зазнач, праця.— С. 328; Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та
проблеми.— С. 49). Аналіз цих праць свідчить про те, що питання про зміст і специфіку
операцій, прийомів і процедур залишається нерозв’язаним.
67 Снесар В. И. Место принципов в системе научного знания // Анализ системы научного
знания / Под ред. Я. Ф. Аскина, Т. К. Никольской, Б. И. Мокина.— Саратов, 1976.— С. 26-27.
68 Подкорытов Г. А. О природе научного метода.— С. 102.
69 Снесар В. И. Зазнач, праця.— С. 25-26.
70 Алефиренко Н. Ф. Зазнач, праця.— С. 317-319, 326.
71 БлаубергИ В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода.— М., 1973.—
С. 74.
72 Подкорытов Г. А. О природе научного метода.— С. 24; Бойченко И. В. Проблема
метода в категориальном аппарате исторического материализма // Социальное познание:
принципы, формы, функции: Сб. науч. трудов / Отв. ред. В. И. Куценко, И. В. Бойченко.— К.,
1989,— С. 59.
73 Подкорытов Г. А. О природе научного метода.— С. 24.
74 Бойченко И. В. Зазнач, праця.— С. 60. На думку С. Б. Кримського, підхід формується у
випадку інтегрування того чи іншого методу з науковою програмою (програмами) (див.:
Кримський С. Б. Зазнач, праця.— С. 122).
42 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6
Лінгвістичний метод і його структура
якій праці, присвяченій порівняльно-історичному методу, ідеться й про принцип
історизму. Проте це не єдиний принцип у структурі онтологічного компонента
порівняльно-історичного методу. Проведена нами історико-наукова реконструк
ція показує, що в працях порівняльно-історичного спрямування значну роль відіг
рають також принципи причиновості, системності та загального зв’язку явищ 75.
У науковій літературі принципи історизму, причиновості, системності, зага
льного зв’язку явищ розглядають як «загальнофілософські» 76 і як принципи лін-
гвогенетичних досліджень узагалі11. Зокрема, вони, як ми намагалися показати,
є принципами порівняльно-історичного дослідження, що входять до онтологіч
ного компонента порівняльно-історичного методу 78. Зазначеним принципам
відповідають певні підходи (історичний, причиновий, системний).
Важливим є питання про взаємозв’язок принципів історизму, причиновості
та системності в порівняльно-історичних дослідженнях. Розглядаючи принципи
системності та історизму, В. І. Постовалова відзначає, що дуже часто ці принци
пи інтерпретують як незалежні; у цьому випадку питання про їхню сумісність у
межах тієї або іншої теоретичної концепції є дискусійним. Цей підхід допускає
такі трактування: 1) обидва принципи виключають один одного; 2) обидва
принципи обов’язково виступають як супутні; 3) обидва принципи не виклю
чають один одного19. Сама В. І. Постовалова вважає принцип історизму одним з
різновидів принципу системності, якщо розглядати систему як сукупність її
функціонально-генетичних станів 80. Подібний погляд представлено в праці
І. В. Бойченка та В. І. Куценка: автори розглядають принцип історизму як пода-
• 81льшу конкретизацію принципів розвитку, детермінізму та системності .
У філософії досить поширеним є пояснення взаємозв’язку принципів істо
ризму, причиновості та системності шляхом звернення до принципу загального
зв’язку явищ (він, як відомо, є найзагальнішою закономірністю існування світу,
результатом і виявом універсальної взаємодії всіх предметів і явищ). Так,
Я. Ф. Аскін відзначає взаємозв’язок принципів детермінізму та загального зв’яз
ку явищ і підкреслює, що «детермінізм відображає активний бік цього взаємо
зв’язку» 82. О. Г. Спіркін вважає, що принцип загального зв’язку явищ існує в
83причиновому та системному виявах .
Подібний підхід спостерігається й у мовознавстві. На думку В. М. Русанівсько-
го, конкретизацією принципу загального зв’язку явищ є принцип причиновості84, а
з погляду О. С. Мельничука,— принципи причиновості та системності85. Найбільш
завершеного вигляду такий підхід набув у концепції В. К. Журавльова: ж конкре
75 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і
російському мовознавстві...
76 Подкорытов Г. А. О природе научного метода.— С. 80.
77 Журавлев В. К. Диахроническая фонология.— М., 1986.— С. 29-44.
78 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і ро
сійському мовознавстві...— С. 15—22.
79 Постовалова В. И. Зазнач, праця.— С. 63-64.
80 Там же.— С. 63.
81 Бойченко И, В,, Куценко В. И. Значение исторического материализма для обоснования
принципов социально-научного познания // Социальное познание: принципы, формы, функ
ции : Сб. науч. трудов / Отв. ред. В. И. Куценко, И. В. Бойченко.— К., 1989.— С. 19.
82 АскинЯ. Ф. Философский детерминизм.— Саратов, 1974.— С. 14.
83 СпиркинА. Г. Основы философии : Учеб. пособие для вузов.— М., 1988.— С. 87.
84 Русанівський В. М. Марксистсько-ленінська методологія вивчення лінгвістичних об’єк
тів // Мовознавство.— 1980.— № 6.— С. 3.
85 Мельничук А. С. Понятие системы и структуры языка в свете диалектического мате
риализма // Вопр. языкознания.— 1970.— № 1.— С. 19-20; Мельничук А. С. Предисловие //
Методологические проблемы языкознания / Отв. ред. А. С. Мельничук.— К , 1988.— С. 7-8.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6 43
В. А. Глущенко.
тизацію та вияв універсального принципу загального зв’язку явищ інтерпретовано
три принципи — історизму, причиновості й системності8б.
Операційний компонент порівняльно-історичного методу включає низку
прийомів і процедур. Згідно з Г. А. Климовим, це прийом генетичного ототож
нення фактів, процедура лінгвістичної реконструкції, прийоми хронологізації та
локалізації мовних явищ87. Найсуттєвішою частиною операційного компонента
.. ».♦ 88порівняльно-історичного методу є процедура лінгвістичної реконструкції .
Телеологічним компонентом порівняльно-історичного методу є його мета.
Компаративісти тлумачать її досить широко: це відтворення моделей прамов
них станів сімей і груп споріднених мов, їх подальшого розвитку та членування
на самостійні мови, а також створення порівняльно-історичних описів (грама
тик і словників) споріднених мов 89.
Проте, на наш погляд, порівняльно-історичні дослідження спрямовані не ли
ше на висвітлення конкретних фактів з історії тих або інших мов, тобто мають
виключно фактологічний характер. Конкретні мовні факти можна усвідомлюва
ти як вияв загальних закономірностей у «підсистемі» онтології, а мету дослід
ження — як розкриття історичних, причинових, системних зв’язків фактів мови,
тобто як реалізацію принципу загального зв’язку явищ на конкретному істори-
ко-мовному матеріалі90. Саме так, з методологічних позицій, пояснювали мету
порівняльно-історичного дослідження вчені Харківської та Московської лінг
вістичних шкіл 9 .
Викладена й аргументована у статті концепція лінгвістичного методу, на наш
погляд, знімає протиріччя, тією чи іншою мірою притаманні іншим концепціям.
Розгляд лінгвістичного методу як складної логічної одиниці, що включає в
себе онтологічний, операційний і телеологічний компоненти, видається пер
спективним з погляду вивчення одиниць і категорій усіх мовних рівнів. Запро
понований підхід дозволяє об’єднати в цілісній концепції методу такі різнорід
ні, але взаємопов’язані феномени, як принципи / підходи, операції (прийоми,
процедури) та мета дослідження.
Перспективи подальших студій ми вбачаємо в поглибленому вивченні низки
актуальних питань: поняття лінгвістичної методології; співвідношення понять мето
ду, методології та методики; принципи та підходи: сутність, відмінності, класифіка
ція; операція, прийом і процедура, їхній зміст і специфіка; уточнення класифікації
(класифікацій) лінгвістичних методів і виявлення специфіки кожного методу.
(Слое ’янськ)
V. A. HLUSHCHENKO
THE LINGUISTIC METHOD AND ITS STRUCTURE
In the article the analysis of various concepts of the linguistic method is presented. The thesis of
the linguistic method as a complicated logical unit is grounded. In the structure of the method three
different components are distinguished: ontological, operational and teleological. The arguments are
given in favour of the statement that all methods used in the linguistic researches are considered to be
linguistic methods.
Ke yw ords: the scientific method, the linguistic method, the structure of the method, ontolog
ical, operational and teleological components.
86 Журавлев В. К. Зазнач, праця.— С. 39-40.
87 Климов Г. А. Основы лингвистической компаративистики / Отв. ред. Н. 3. Гаджиева.—
М., 1990,— С. 84.
88 Макаев Э. А. Общая теория сравнительного языкознания.— М., 1977.— С. 202.
89 Нерознак В. П. Сравнительно-исторический метод // Лингвистический энциклопеди
ческий словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева.— М., 1990.— С. 485.
90 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і ро
сійському мовознавстві...— С. 14—15.
91 Там же,— С. 99,175.
44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 6
|