Динамічні моделі семантичного опису лексики
Стаття присвячена огляду моделей семантичного опису лексики як динамічного явища, яке представляє концепт ситуації, що моделюється за зразком комплексу ієрархічно упорядкованих семантичних репрезентацій різних мовних вимірів. Виокремлення динамічних моделей семантики лексики ґрунтується на засада...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183516 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Динамічні моделі семантичного опису лексики / О.В. Деменчук // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 13-28. — Бібліогр.: 105 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183516 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835162022-03-30T01:34:59Z Динамічні моделі семантичного опису лексики Деменчук, О.В. Стаття присвячена огляду моделей семантичного опису лексики як динамічного явища, яке представляє концепт ситуації, що моделюється за зразком комплексу ієрархічно упорядкованих семантичних репрезентацій різних мовних вимірів. Виокремлення динамічних моделей семантики лексики ґрунтується на засадах альтернативних способів кодування мовною одиницею інформації про певний стан справ. The paper focuses on the models of the lexicon semantic description, being viewed as dynamic phenomenon that represents a situation concept which is modeled according to the sample of hierar-chically well-ordered semantic representations of various language dimensions. The selection of the dynamic models of the lexicon semantics is based on alternative ways the linguistic unit codes information of a certain state of affairs. 2011 Article Динамічні моделі семантичного опису лексики / О.В. Деменчук // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 13-28. — Бібліогр.: 105 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183516 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена огляду моделей семантичного опису лексики як динамічного явища,
яке представляє концепт ситуації, що моделюється за зразком комплексу ієрархічно упорядкованих
семантичних репрезентацій різних мовних вимірів. Виокремлення динамічних моделей
семантики лексики ґрунтується на засадах альтернативних способів кодування мовною
одиницею інформації про певний стан справ. |
| format |
Article |
| author |
Деменчук, О.В. |
| spellingShingle |
Деменчук, О.В. Динамічні моделі семантичного опису лексики Мовознавство |
| author_facet |
Деменчук, О.В. |
| author_sort |
Деменчук, О.В. |
| title |
Динамічні моделі семантичного опису лексики |
| title_short |
Динамічні моделі семантичного опису лексики |
| title_full |
Динамічні моделі семантичного опису лексики |
| title_fullStr |
Динамічні моделі семантичного опису лексики |
| title_full_unstemmed |
Динамічні моделі семантичного опису лексики |
| title_sort |
динамічні моделі семантичного опису лексики |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183516 |
| citation_txt |
Динамічні моделі семантичного опису лексики / О.В. Деменчук // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 13-28. — Бібліогр.: 105 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT demenčukov dinamíčnímodelísemantičnogoopisuleksiki |
| first_indexed |
2025-07-16T03:30:28Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:30:28Z |
| _version_ |
1837772705686880256 |
| fulltext |
О. В. ДЕМЕНЧУК
д и н а м іч н і МОДЕЛІ СЕМАНТИЧНОГО
ОПИСУ ЛЕКСИКИ ____________________
Стаття присвячена огляду моделей семантичного опису лексики як динамічного явища,
яке представляє концепт ситуації, що моделюється за зразком комплексу ієрархічно упоряд
кованих семантичних репрезентацій різних мовних вимірів. Виокремлення динамічних моде
лей семантики лексики ґрунтується на засадах альтернативних способів кодування мовною
одиницею інформації про певний стан справ.
К л ю чов і слова: лексична семантика, динамічна модель значення, семантичний опис,
метамова, концепт, предикатно-актантна структура, семантична роль.
1. Лінгвістика, як і будь-яка інша наука, донедавна (до моменту проголошення
Н. Бором «принципу додатковості» 1) орієнтувалася (і почасти продовжує орієн
туватися) на ідею «безальтернативно!' картини світу» — узагальненої картини
одновимірного типу, яка не передбачає взаємно суперечливих процедур її інтер
претації. Причиною цього була відповідна настанова теорії методу, яка, образно
кажучи, стала заручником відношення строгої диз’юнкції, зведеного у принцип
«або... або...». У своїх витоках принцип орієнтувався на постулат діалектичної
філософії про загальний зв’язок явищ. Постулат, проголошуючи ідею верховен
ства онтологічних (об’єктивних) характеристик реалій, стає дороговказом для
численних семантичних студій у мовознавстві. Зокрема, природа лексичного
значення слова часто тлумачиться в термінах саме цього постулату. Зміст пред
метного світу, відображений у семантиці мовного знака, пов’язується з умовою
дискретної інтерпретації реальної дійсності, осмислення та «ословлення» якої
ґрунтується на уявленнях про такий світ, у якому матеріальне існування предме
та є водночас виявом його властивостей через відношення з інтими предметами 2.
Проте такий стан справ починає змінюватися з усвідомленням того факту,
що світ, який оточує нас, не є одновимірним, і припускає численні інтер
претації 3. У лексикологічних та лексикографічних дослідженнях «перехід до ін
терпретації вводить у законні теоретичні рамки роботу з окремими словами та
конструкціями» 4. При цьому слово визнається вузлом (node), який цементує
«мовний» блок когніції («language» part of human network) 5. Об’єднуючись із
1 Бор Н. Атомная физика и человеческое познание.— М., 1961.— 152 с.
2 Колшанский Г. В. Лингво-гносеологические основы языковой номинации // Языковая
номинация. Общие вопросы.— М., 1977.— С. 102-103; Шмелев Д. Н. Проблемы семан
тического анализа лексики.— М., 2006.— С. 13.
3 Постовалова В. И. Картина мира в жизнедеятельности человека // Роль человеческого
фактора в языке : Язык и картина мира.— М., 1988.— С. 33; Бабушкин А. П. «Возможные
миры» в семантическом пространстве языка.— Воронеж, 2001.— С. 5.
4 Падучева Е. В. Динамические модели в семантике лексики.— М., 2004.— С. 13.
5 Hudson R. What is Word Grammar? // Word Grammar. New perspectives on a theory of lan
guage structure.— London, 2006.— P. 4.
О O.B. ДЕМЕНЧУК, 2011
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 13
О. В. Деменчук.
концепціями лексичної семантики, проголошені ідеї створюють передумову ін
тегрального опису мови, який передбачає моделювання феномену «володіння
мовою» в аспекті узгодження словникової та граматичної інформації. Такого ти
пу узгодження містить вимогу того, щоб значення всіх змістових одиниць мо
ви — слів, фразем, грамем, конструкцій, просодичних елементів — були описані
однією і тією самою семантичною мовою6.
Інформаційний підхід до розгляду мовних явищ передбачає необхідність
відповідного опису цих явищ, що в контексті загальної проблеми «мова і мис
лення» зводиться до розроблення моделі семантичного опису, яка слугувала б не
лише репрезентантом семантичної структури певної мовної одиниці, а й марке
ром тієї поняттєвої сутності, яка безпосередньо вербалізується у семантиці мов
ного знака.
Намагання створити модель, яка відображала б зв’язок поняттєвих категорій
із семантикою мовних одиниць, нерозривно пов’язане з пошуком універсальних
властивостей мови на тлі зародження типологічного мовознавства. Історія лін
гвістики засвідчує численні спроби створити «ідеальну» мову, яку спочатку ро
зуміли як «мову смислів» 1. Необхідність опису цих смислів індукує появу чис
ленних концепцій і підходів до створення універсальної мови, серед яких:
логічна мова (М. Дакійський, С. де Куртре, Т. Ерфуртський), в основі якої, як
вважалося, лежить modus significandi — «спосіб позначення / означування» 8;
граматика Пор-Рояля, основу якої становлять еталонні структури; філософська
мова (Р. Декарт), яка, як стверджується, функціонує на основі порівняно невели
кої кількості елементарних одиниць; символічна мова (Г.-В. Лейбніц), у якій проста
система символів слугує вираженню будь-якого знання9.
Якщо в історичній ретроспективі особливості універсальної моделі мови
розглядаються з позицій власне філософії (емпіризм, раціоналізм, наукова філо
софія), то для сучасного етапу (часто із залученням філософської «спадщини»)
характерним є менталістський підхід, який розглядає «мову смислів» як репре
зентативну систему, організовану у вигляді певних структур знань. Для опису
семантики мовної одиниці важливим є те, яким чином упорядковані ці струк
тури знань. Важливість такого твердження ґрунтується на засадах принципу
іконічної вмотивованості — «відповідності відношень між частинами мовної
структури та частинами концептуальної структури, яка відображає дійсність» 10.
Мета нашої розвідки — показати моделі семантичного опису лексики як ди
намічного феномену — явища, яке представляє концепт ситуації, що моде
люється за зразком комплексу ієрархічно упорядкованих семантичних репре
зентацій різних мовних вимірів.
2. У ретроспективі досліджень лінгвістичної семантики можна виділити чо
тири типи моделей значення, які засвідчують динамічний характер метамовної
репрезентації лексики: 1) дискретно-комбінаторний, 2) інтегрально-ситуатив
ний, 3) топологічно-схематичний та 4) комплексно-конструкційний.
2.1. В основі дискретно-комбінаторної моделі значення лежить ідея «поеле-
ментної», атомарної репрезентації «мовних смислів» та їх комбінаторики. Вва
жається, що семантична структура мовної одиниці складається з пучка семан
тичних ознак, які слугують елементарними «будівельними блоками»,
вихідними «цеглинками» смислів, що дані людині в цілісному інтуїтивному
6 Апресян Ю. Д. Избранные труды : В 2 т.— М., 1995.— Т. 2.— С. 10-11.
7 Алпатов В. М. История лингвистических учений.— М., 2001.— С. 49.
8 Красухин К. Г. Метаязыковая терминология средневековых модистов // Логический
анализ языка : Языки этики.— М., 2000.— С. 422.
9 Кочерган М. П. Загальне мовознавство.— К., 2003.— С. 33-34.
10 Кобозева И. М. Лингвистическая семантика.— М., 2004.— С. 41.
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Динамічні моделі семантичного опису лексики
сприйнятті п. Своєрідними корелятами такого підходу є концепції: постулатів
значення (Р. Карнап), семантичних компонентів (Дж. Катц, Дж. Фодор, П. Пос-
тал, У. Вейнрейх, М. Бірвіш, Д. Болінджер), елементарних значень (Ю. Д. Ап
ресян), семантичних одиниць (І. О. Мельчук, О. К. Жолковський).
Кожна з «дискретно-комбінаторних» концепцій, намагаючись описати та
кий лінгвістичний конструкт, як значення, декларує необхідність створення ме
тамови на основі первинних, елементарних смислів та способів їх поєднання.
«Дати теоретичний (= науковий) опис будь-якого об’єкта означає насамперед
вказати на деякі елементарні (принаймні простіші, ніж сам об’єкт) компоненти,
з яких він складається (плюс правила з’єднання цих компонентів). Інакше кажу
чи, необхідно виділити “атоми смислу”, у термінах яких і повинні описуватися
позначувані» 12.
Історіографія семантичних досліджень епохи структуралізму засвідчує чис
ленні спроби метамовного опису семантики мовних одиниць на основі залучен
ня інструментарію атомарних смислів. Базова концепція визнавала існування
певного набору символів (семантичних ознак і селекційних обмежень), які за
безпечують репрезентативність лексичного значення та проекційних правил,
що регламентують поєднання цих символів у ролі так званої семантичної інтер
претації речення 13.
Позитивним моментом атомарного підходу є намагання тлумачити лексичне
значення в термінах дискретних ознак, які слугують засобом «членування ін
формації» 14. В аспекті типологічних досліджень такий погляд узгоджується з
ідеєю членування фізичного континууму, «в межах якого мови можуть проводи
ти одні й ті самі або різні розмежування» 15. Зокрема, дослідження лексем на
позначення кольору виявили розходження в кількості та номенклатурі кольоро-
назв у різних мовах, що, як вважається, зумовлено допустимістю множинності
способів членування та довільністю дискретизації колірного спектра 16. Фено
мен дискретизації колірного континууму, на думку P.M. Фрумкіної, визначають
два чинники: класифікаційна та інтерпретаційна поведінка людини 17, що в кон
тексті когнітивного підходу до тлумачення значення свідчить про гносеологічну
природу елементарних смислів. «Пізнавальне мислення чітко фіксує дискрет
ний характер існування предметів та явищ об’єктивного світу, внаслідок чого
будь-який предмет з’являється не як аморфний предмет узагалі, а у всіх своїх
конкретних якостях. Словесний знак закріплює в сигніфікаті ці властивості та
утримує їх у функції відображених елементів як дискретні значення» 18. При
цьому наголошується, що семантичні ознаки не є символами фізичних власти
востей і відношень поза людським організмом, а знаками внутрішніх механіз
мів, за допомогою яких сприймаються та концептуалізуються явища матеріа
льного та соціального оточення. Отже, семантичні компоненти кваліфікуються
як показники мисленнєвих і перцептивних властивостей людини, що «забезпе
11 Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков.— М., 1999.— С. 140.
12 Мельчук И. А. Опыт теории лингвистических моделей «Смысл — Текст».— М.,
1999,— С. 57.
13 КатцДж. Семантическая теория // Новое в зарубежной лингвистике : Лингвист,
семантика.— М., 1981.— Вып. 10.— С. 34.
14 Городецкий Б, Ю. О принципах инвентаризации семантики языка и подъязыка // Тео
ретические и экспериментальные исследования в области структурной и прикладной линг
вистики.— М., 1973.— Вып. 6.— С. 29.
15 ЛайонзДж. Введение в теоретическую лингвистику.— М., 1978.— С. 75.
16 Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения.— М., 1988.— С. 49.
17 Фрумкина Р. М. Цвет. Смысл. Сходство.— М., 1984.— С. 106.
18 КолшанскийГ. В. Зазнач, праця.— С. 103.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 15
О. В. Деменчук.
чує необхідний взаємозв’язок семантичних структур із довкіллям, яке сприй
мається та категоризується відповідно до цих внутрішніх умов організму» 19.
Когнітивна та денотативна характеристики семантичних ознак засвідчують
орієнтацію на певну універсальну базу смислів, що декларує передумову існуван
ня певної концептуальної єдності представників різних мовних угруповань. За
значимо, однак, що така декларація свідчить не стільки про однакову менталь
ність, скільки про єдиний обсяг смислів (комплекс семантичних ознак20), який, як
вважається, формує проміжний рівень семантичної організації мовної одиниці.
У контексті міжмовного зіставлення лексичних одиниць такий рівень ви
знається посередником, що забезпечує дослідницьку процедуру контрастивного
аналізу. «Часто висловлюється думка, що словниковий склад усіх природних
мов (весь або його частина) може аналізуватися в термінах кінцевої множин
ності семантичних компонентів, які самі по собі незалежні від конкретної се
мантичної структури будь-якої мови»21. Однак, піддаючи сумніву здатність
компонентів передавати «когнітивну реальність» саме «у термінах кінцевої
множинності», Дж. Лайонз проголошує ідею «альтернативних варіантів», кож
ний з яких «дає можливість відрізнити будь-який член лексичної системи від
будь-якого іншого члена тієї самої системи»22. Визнається, що семантичні ком
поненти даватимуть «правильну» інформацію лише в системі пропорційних рів-
ностей, альтернативний набір яких і реалізує передумову «когнітивної істин
ності» самих компонентів.
Такий підхід акцентує увагу на комбінаторному характері семантичної реп
резентації в тому розумінні, що значення мовної одиниці тлумачиться через на
бір смислів, об’єднання яких ізоморфне синтаксичним зв’язкам слів. На думку
У. Вейнрейха, семантичні структури як складних, так і простих висловлень мо
жуть бути представлені, по суті, в одному й тому ж вигляді, а саме в термінах
пучків (невпорядкованих наборів) і конфігурацій (упорядкованих наборів) се
мантичних ознак. «Інакше кажучи, семантичні структури слів мають той самий
загальний вигляд, що й семантичні структури речень» 23. До речі, саме «комбіна
торний», а не системний характер об’єднання семантичних ознак дає підстави
заперечувати їх здатність виконувати роль Іегіїит сотрагайопія. Семантичні оз
наки (семи) «жодним чином не можуть слугувати третьою системою — етало
ном для порівняння, тому що вони не утворюють системи, це ті атоми, з яких
по-різному комбінуються в різних мовах значення»24. Варто, однак, зауважити,
що зіставний аналіз, який декларує «комбінаторний» тип значення, є пріоритет
нішим, оскільки, допускаючи варіативність компонентів, дає змогу представити
тлумачення в різних форматах. Саме таким принципом досить часто керується
лексикографічна практика при оформленні словникової статті. Так, характерис
тика певного явища, якому дається тлумачення в межах одного значення, як пра
вило, реалізується у вигляді кількох варіантів — семем25, які представляють
19 Бирвиш М. Семантика // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая семан
тика,— М., 1981,— Вып. 10,— С. 195-197.
20 Джеймс К. Контрастивный анализ // Там же. Контрастивная лингвистика.— М., 1989.—
Вып. 25.— С. 298.
21 Лайонз Дж. Зазнач, праця.— С. 498.
22 Там же.— С. 503.
23 Вейнрейх У. Опыт семантической теории // Новое в зарубежной лингвистике. Линг
вистическая семантика.— М., 1981.— Вып. 10.— С. 90.
24 Кочерган М. Сопоставительная лексическая семантика: идеи, проблемы и методы //
Съпоставително езикознание.— София, 1997.— Год. 22. № 1.— С. 14.
25 Семема кваліфікується нами як пропозиційна одиниця змісту значення слова, по
казником якої є лексема (Про поняття лексеми див.: Мельчук И. А. Русский язык в модели
«Смысл — Текст».— М .; Вена, 1995.— С. 6).
16 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Динамічні моделі семантичного опису лексики
кілька «точок зору» на зазначений феномен, пор.: biafy — «maj^cy barw? prze-
ciwstawn^ do czamej, wlasciw^ sniegowi, mleku itp.; bardzo jasny» 26; білий —
«який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний» 27; white — «of the
color of pure snow, of the margins of this page, etc.; reflecting nearly all the rays of
sunlight or a similar light» 28. Узагалі «лексикографічний погляд» на феномен
«білого кольору» описується в межах уявної шкали: від побутового, типу «колір
крейди», через асоціативне «протилежне чорному» до наукового «reflecting
nearly all the rays of sunlight». Те, що вважається недоліком лексикографічної
практики (зауваження щодо того, що словники дають різні тлумачення одному й
тому самому явищу), насправді слід сприймати як нормальний стан речей, який
можна охарактеризувати як плюралістичний підхід до тлумачення: «Жодне тлу
мачення саме по собі з теоретичного погляду не є привілейованим; більше того,
29у кінцевому підсумку лише всі разом вони дають повне пояснення значення» .
У такому плані значення осмислюється як конструкт, що зображає явище як ба
гатовимірний феномен, концептуалізований із перспективи різноманітних піз
навальних позицій — позицій різних мовних колективів.
Зауважимо, що будь-яке відношення передбачає комбінацію семантичних
компонентів, спосіб поєднання яких регламентує змістове наповнення значення
слова: «Одиниці семантичної мови — це ті елементи (“атоми”), із різних
комбінацій яких складаються “молекули” — значення реальних слів природної
мови»30. Зокрема, в концепції М. Бірвіша комбінацію семантичних ознак забез
печують так званіреляційні компоненти, щодо яких семантичні ознаки є змінни
ми. Позитивним моментом підходу є те, що такого типу змінні кваліфікуються
не лише як показники властивостей об’єктів зовнішнього світу, а й як визначни
ки прихованих умов правильного застосування лексичних одиниць 31. Отже, на
голошується, що семантична ознака є елементом, який регламентує як змістову
(знання світу дискурсу), так і формальну (знання мови) компетенцію носія мови.
2.2. Залучення поняття компетенції мовця створює передумови інтерполяції
дихотомії «змістове — формальне» у сферу сентенційної семантики, метамов-
ним конструктом якої є інтегрально-ситуативна модель значення.
Концепція, яку пропагує інтегрально-ситуативний підхід, сформульована у
вигляді обмежень до способу презентації значення (тлумачення) слова:
1) тлумачення лексичної одиниці (чи то лексеми, чи то ідіоми) передбачає її
семантичне розкладання — перефразування слова в термінах метамовних при
мітивів 32;
26 Stownik J^zyka Polskiego : Przedruk elektroniczny.— Warszawa, 1997.
27 Словник української мови : В 11т.— K., 1979.— Т. 1.— C. 181.
28 Random House Webster’s Unabridged Dictionary : Electronic dictionary of American Eng
lish.— Seattle, 2000.
29 Шатуновский И. Б. Семантика предложения и нереферентные слова (значение, ком
муникативная перспектива, прагматика).— М., 1996.— С. 12.
30 Апресян Ю. Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (краткий очерк).—
М., 1966,— С. 254.
31 БирвишМ. Зазнач, праця.— C. 184—185.
32 Експлікація значення (тлумачення) слова в аспекті метамовних примітивів підпоряд
кована низці вимог: у тлумаченнях не повинно бути тавтологічного кола, коли А тлумачиться
через В, а В через А (вимога «нетавтологічності»); слово та його тлумачення повинні бути
тотожними за змістом. Усі елементи тлумачення повинні бути необхідними та достатніми
(вимога «необхідності та достатності»); тлумачення має розкладатися на більші семантичні
складники — як елементарні значення, так і слова розширеної семантичної мови (вимога
«ступінчастості»); текст тлумачень не може бути ідіоматичним, оскільки мова тлумачень і
природна мова — не одне й те саме (вимога «неідіоматичності»); тлумачення повинно
містити всі семантичні компоненти, з якими взаємодіють значення інших лексичних і гра
матичних одиниць висловлення (вимога «експліцитності») (див.: Апресян Ю. Д. О языке для
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 17
О. В. Деменчук.
2) у тлумаченні використовуються змінні для зазначення семантичних ак-
тантів (якщо смисл одиниці є функтором [? предикатом] або містить функтори в
собі); змінні відповідають незаповненим аргументним місцям усіх функторів,
що входять до складу смислу лексичної одиниці;
3) у тлумаченні відбиваються різні комунікативні статуси компонентів лек
сичної одиниці. Зокрема, у ньому експліцитно вказується, що саме належить до
пресупозиції33.
Зазначимо, що такий спосіб тлумачення лексичної одиниці зорієнтований
насамперед на визнання факту смислового та формального ізоморфізму одиниць
лексичного та синтаксичного рівнів. У плані процедури узгодження словнико
вої та граматичної інформації такий підхід розглядає лексичну одиницю як еле
мент, інтегрований у морфосинтаксичну структуру, яка в контексті певного ви
словлення покликана реалізувати змістовий потенціал лексеми (прототипного
дієслова34).
Реалізація змісту лексеми у висловленні розглядається крізь призму співвід
ношення семантики (вимога опису всіх необхідних відмінностей на рівні зна
чення) і синтаксису (вимога опису синтаксичних відмінностей на рівні необхід
них для осмислення фрази узагальнень)35.
Ключовим конструктом, здатним забезпечити інтегральний опис лексично
го матеріалу в контексті зазначених вимог, визнається ситуаційна (сентенційна)
форма — вираз, поза яким слова не мають смислу36. Набуваючи вигляду преди-
катно-аргументної структури, така форма реалізує зміст пропозиційного суд
ження 3?, в якому предикат є логічною функцією, визначеною у двох відношен
нях: (а) за власного семантикою; (б) за предметною сферою припустимих у ній
термів, або імен, а аргумент (ім ’я) — одиницею Мови, що відповідає з боку Се
мантики відображенню окремого предмета, об’єкта або явища об’єктивного
світу, з боку Синтаксису— суб’єкта або об’єкта висловлення, предметній сталій
або змінній у пропозиційній функції, місцю у предикаті, у структурній схемі ре
чення 38.
Типологія «за власного семантикою» орієнтується на ідею інгерентних та ас-
пектуальних властивостей предикатів. Інгерентними вважаються постійні влас
тивості предикатів, що «відрізняють їх від інших типів предикатів»39. Зокрема,
в концепції Ю. С. Степанова такі властивості описуються в поняттях Арістоте-
левих категорій: Сутність, Кількість, Якість, Відношення, Місце, Час, Положен
ня, Стан, Дія та Страждання. Категорії визнаються універсальними рубриками
таксономії предикатів, оскільки кожній із таких рубрик, як стверджується, мож
описания значений слов // Известия Академии наук СССР : Сер. лит. и яз.— М., 1969.— Т. 28.
Вып. 5,— С. 421).
33 Иорданская Л. Н., Мельчук И. А. Смысл и сочетаемость в словаре.— М., 2007.— С. 30-31.
34 Варто зазначити, що інтегрально-ситуативна модель — це модель насамперед
«дієслівноцентрична» у тому розумінні, що репрезентативність ситуації визначається саме
значенням дієслова, яке, як вважають, є домінантою ситуації (див.: ХолодовичА. А. Проб
лемы грамматической теории.— Ленинград, 1979.— 302 с.; HelbigH. Knowledge of representa
tion and the semantics o f natural language.— Berlin, 2006.— 646 p.).
35 Van Valin R. D. {Jr.), LaPolla R. J. Syntax : Structure, meaning and function.— Cambridge,
1997.— P. 91.
36 Мельчук И. А. Зазнач, праця.— М., 1999.— С. 74.
37 Н. Хомський зазначає, що кожне з абстрактних речень глибинної структури «може
бути реалізоване у вигляді простого пропозиційного судження» (Хомский Н. Картезианская
лингвистика. Глава из истории рационалистической мысли.— М., 2005.— С. 78).
38 Степанов Ю. С. Имена. Предикаты. Предложения (Семиологическая грамматика).—
М., 1981,— С. 352-354.
39 МустайокиА. Теория функционального синтаксиса: от семантических структур к
языковым средствам.— М., 2006.— С. 183.
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Динамічні моделі семантичного опису лексики
на знайти відповідну предикатну схему в багатьох мовах світу (як індоєвропей
ської, так і інших мовних сімей).
Однак використання подібної схеми предикатів викликає ряд зауважень,
особливо в тій частині, яка стосується функціонального аспекту мови. Річ у тім,
що «Арістотелева схема» за умовчуванням накладає ряд обмежень на функціо
нальну спроможність предикатів, оскільки їх класифікація концептуально зо
рієнтована на класичне визначення категорії — множинності, яка визначається
загальними властивостями об’єктів. Дж. Лакофф зазначає, що такі категорії уяв
лялись у вигляді абстрактних вмістищ з речами або всередині, або поза катего
рією: «Вважалося, що речі належать до однієї й тієї самої категорії лише тоді,
коли вони мають деякі спільні ознаки. І ознаки, які в них були спільними, роз
глядалися як такі, що визначають цю категорію» 40.
Поза тим, численні дослідження мовного матеріалу показують, що категорії
мають різний формат. Насамперед було з’ясовано, що категорії, втілені у формі
предикатно! лексики, залежно від умов уживання предиката мають тенденцію
до пересічення множин. Зокрема, предикати з вихідним значенням якості набу
вають значення стану, якщо сполучаються з виразами типу весь (часовий пе
ріод) . Так, статальне значення предиката бути зеленим у реченні Все літо трава
була зеленою, як вважають, виникає при сполученні з іменником, який позначає
щось живе, зростаюче. Саме за такої умови колір найприродніше сприймається
як такий, що виникає в часі41. Подібний підхід створює передумову «рівневої»
класифікації предикатів, у якій умовно виділяються предикати «вертикального» /
«горизонтального» 42, «верхнього» / «нижнього» 43 тощо рівнів. Відмітною ри
сою таких класифікацій є те, що інгерентні властивості предиката осмислюю
ться не в термінах власне категоріальних ознак (якості, кількості, відношення
тощо), а з огляду на специфіку певної ситуації або стану справ44. За визначен
ням, предикати в цьому випадку «позначають факти: дії, діяльність, події,
процеси, стан, відношення, властивості, кількість, локалізацію тощо» 45. Отже,
акцент уваги з «класифікації за категоріальним принципом» зміщується в бік
«класифікації за ситуативним принципом».
Ситуація в такому випадку кваліфікується як результат осмислення певного
фрагмента дійсності, «мовної концептуалізації реальності (якогось її фраг
мента)» 46, як «уявлення про щось, що може існувати у світі дискурсу {conception
o f something which can be the case in some world)» 47. Отже, «категоріально-ситуа-
тивний» підхід до класифікації предикатів декларує зв’язок інгерентних власти
востей предикатів із певним «концептом ситуації (станом справ)». У контексті
функціонального синтаксису такий підхід акцентує увагу на дискурсивному
40 Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи : Что категории языка говорят нам о
мышлении.— М., 2004.— С. 21.
41 Селиверстова О. Н. Труды по семантике.— М., 2004.— С. 588.
42 Там же.— С. 586.
43 Апресян Ю. Д. Основания системной лексикографии // Языковая картина мира и сис
темная лексикография.— М., 2006.— С. 83.
44 Порівняймо класифікацію за ознаками «позачасовість» / «епізодичність» (Булыгина Т. В.
К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов.—
М., 1982.— С. 7-85), за розподілом статичних / динамічних ситуацій {Падучева Е. В. Вы
сказывание и его соотнесенность с действительностью (референциальные аспекты семантики
местоимений).— М., 1985.— С. 222), за корелятивними параметрами семантичних типів
стану справ [±dynamic], [±telic], [±momentaneous], [±control] та [±experience] у функціо
нальній граматиці С. Діка (Dik S. С. The theory of functional grammar. The structure of the
clause.— Berlin ; New York, 1997.— Part 1.— P. 107).
45 Иорданская Л. H., Мельчук И. А. Зазнач, праця.— С. 50.
46 Падучева Е. В. Высказывание и его соотнесенность...— C. 155.
47 Dik S. C. Op. cit.— P. 105.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 19
О. В. Деменчук.
складникові, який, як вважають, перетворює ситуацію у відповідний стан справ:
«Ситуація не може отримувати мовного вираження, поки “з неї не зроблено ста
ну справ”» 48.3 цієї перспективи «стан справ» можна порівняти з поняттям «кон
кретна ситуація». Вважається, що в контексті дискурсивних планів такого типу
ситуація отримує свій профіль (стає станом справ) через проекцію на певну про-
тоситуацію — когнітивне утворення, у якому предикатно-аргументна структура
упорядкована за принципом відношення «фігура — фон» 49.
Дискурсивний складник формує аспектуальну50 властивість предиката. Та
ка властивість кваліфікується як змінна характеристика, що засвідчує потенціал
граматичної аспектуальності предиката51. Потенціал аспектуальності в цьому
випадку охоплює граматичну семантику виду, реалізація якої передбачає про
тиставлення синхронного і ретроспективного спостерігачів 52, з огляду на певну
«точку відліку» (point of reference)53, «видовий орієнтир», що фіксує позицію на
часовій осі, «з якої ситуація і оцінюється стосовно виду»54.
За «предметною сферою допустимих у логічній функції імен» предикат ква
ліфікується як елемент, який, кодуючи певний стан справ, задає семантичну
функцію аргументу в ролі певного учасника. Такого учасника можна порівняти
з космічним сателітом, який займає визначену позицію на предикатно-стаціо-
нарній орбіті. Варто зазначити, що кількість і властивості таких «сателітів», а та
кож інвентар їх семантичних функцій (ролей) обмежені й регулюються чинни
ком словникової і граматичної інформації, закладеної в семантиці лексики.
Словникова інформація охоплює лексичну базу даних, а граматична — власне
граматику та граматику лексики — лексичну базу знань, яка містить лексичні
правила, що дозволяють отримувати з одних значень інші55.
В аспекті інтегрального підходу до семантики мовних одиниць обидва типи
інформації об’єднуються у форматі певного багатофакторного конструкта як
автономні семантичні виміри56: а) рольовий, який відображає рольові харак
теристики партиципантів ситуації, що описується; б) дискурсивний (= кому
нікативний), який відбиває спосіб оптимального «упакування» інформації, що
передається з урахуванням активованих знань адресату; в) онтологічний, який
класифікує сутнісні властивості референтів; г) дейктичний, який співвідносить
партиципантів події зі ступенем їх близькості до мовленнєвого акту; ґ) рефе-
48 МустайокиА. Зазнач, праця.— С. 55.
49 Dikovsky A., Smilga В. Semantic roles and diathesis for functional discourse plans // East —
West Encounter: Second International Conference on Meaning <-> Text Theory.— Moskow, 2005.—
P. 102.
50 Поняття «аспектуальність» ми розглядаємо як комплексний феномен, що охоплює
словозмінні (видові) та словотвірні (співвіднесені з певним способом дієслівної дії) аспек-
туальні протиставлення, реалізовані групою як «кількісно-лінійних», так і «акціональних»
граматичних значень (див.: ПлунгянВ. А. Общая морфология: Введение в проблематику.—
М., 2003.— С. 293).
51 Падучева Е. В. О семантическом инварианте видового значения глагола в русском
языке // Русский язык в научном освещении.— М., 2004.— № 2 (8).— С. 6.
52 Князев Ю. П. Грамматическая семантика : Русский язык в типологической перспек
тиве,— М., 2007,— С. 384.
53 Reichenbach Н. Elements of symbolic logic.— New York, 1947.— P. 287.
54 ТимберлейкА. Инвариантность и синтаксические свойства вида в русском языке //
Новое в зарубежной лингвистике : Соврем, зарубеж. русистика.— М., 1985.— Вып. 15.—
С. 266.
55 Падучева Е. В. Динамические модели в семантике лексики.— М., 2004.— С. 17.
56 Такі виміри були імпліцитно сформульовані у вигляді переліку властивостей так
званих базисних підметів (б-підметів) (див.: Кинэн Э. Л. К универсальному определению под
лежащего // Новое в зарубежной лингвистике : Соврем, синтакс. теории в амер. линг
вистике.— М., 1982.— Вып. 11.— С. 246-262).
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Динамічні моделі семантичного опису лексики
ренційний, який сприяє правильному ототожненню у полі зору адресата рефе
рентів, що позначаються іменними групами51.
Задаючи номенклатуру параметрів значення мовної одиниці як певного пар-
тиципанта, такого типу виміри орієнтуються на презумпцію обов’язковості
учасника ситуації. Елемент ситуації, який задається лексемою, є її обов ’язковим
учасником58 за такої умови: якщо видалити елемент із ситуації, то залишок або
не може бути позначений лексемою, або перестає бути ситуацією 59. Орієнтую
чись на вимогу «необхідності та достатності», зазначений підхід ураховує не ли
ше кількісний склад актантів, а й кількість місць (актантних позицій), які вони
займають. «Слово має стільки валентностей, скільки учасників ситуації необхід
но згадати, щоб тлумачити його вичерпним та не надмірним чином»60.
У полеміці про статус актанта окреме місце відводиться проблемі необов ’яз-
кових учасників. Така категорія учасників виділяється в плані протиставлення
членів речення, які, у контексті присудка — домінанти, вираженої фінітним
дієсловом61,— утворюють опозицію «підмет / додаток уб. обставина». На се
мантичному рівні така опозиція маркована протиставленням «актант (учасники
суб’єкт / об’єкт) ув. не-актант (сирконстант)» 62.
Сирконстант визнається необов’язковим учасником ситуації на тій підставі,
що для нього не передбачено місця (валентності) у семантиці предиката. «Оди
ниця, яка заповнює активну синтаксичну валентність Ь, що не відповідає жодній
семантичній валентності Ь, називається сирконстантом Ь » 63. Отже, проголо
шується «несловниковий» і, відповідно, граматичний статус сирконстанта.
Однак репрезентативність сирконстантів виключно як граматичних критеріїв
викликає ряд застережень. Так, аналіз семантичної сфери д ії64 адвербіалів пока
зав, що існують принаймні дві групи сирконстатнів, які по-різному описують
параметри мовної ситуації65. Сирконстанта першої групи характеризують різні
за змістом фрагменти ситуації, і на цій підставі не визнаються її семантичними
учасниками. Такого типу сирконстанта передаються адвербіалами з так званою
57 Кибрик А. Е. Константы и переменные языка.— СПб., 2005.— С. 110.
58 На думку О. В. Падучевої, «тлумачення розмежовує учасників не з погляду їх обов’яз
ковості, а з погляду виділеності: учасник виділений, якщо тлумачення не може бути укладене
без його згадування. Тобто тлумачення виділяє серед обов’язкових певних учасників си
туації, важливих для смислу, і лише їм приписує змінну» (Падучева Е. В. Коммуникативное
выделение на уровне синтаксиса и прагматики // Семиотика и информатика : Сб. науч. ст.—
М., 1998.— Вып. 36.— С. 89).
59 Иорданская Л. Н., Мельчук И. А. Зазнач, праця.— С. 54.
60 Богуславский И. М. Сфера действия лексических единиц.— М., 1996.— С. 23.
61 Холодович А. А. Зазнач, праця.
62 Насправді протиставлення актантів і сирконстантів, з огляду на дифузний характер їх
співвідношення, визнається до певної міри умовним. «Чіткої демаркаційної лінії між актан
тами та сирконстантами провести, очевидно, не можна. Можна думати, що реально існує
шкала, на одному полюсі якої розташовуються стовідсоткові актанти, а на іншому полюсі —
стовідсоткові сирконстанти. Щодо проміжку між полюсами, то він зайнятий елементами, які
пов’язані за допомогою предикатної лексеми смисловим зв’язком різного ступеня жорст
кості» (Храковский В. С. Понятие сирконстанта и его статус // Семиотика и информатика: Сб.
науч. ст.— М., 1998.— Вып. 36.— С. 143; див. також: ПлунгянВ. А., Рахилина Е. В. Сир-
константы в толковании? // Ме1»(1у ґогтаїпе у/ орівіе і§гуко\¥ вІохуіапвкісЬ (к 60-летию
Ю. Д. Апресяна).— Віаіувіок, 1990.— Б. 201-210).
“ Тестелец Я. Г. Введение в общий синтаксис.— М., 2001.— С. 166.
64 Сфера дії лексеми — це фрагмент синтаксичної структури, зміст складників (слів,
конструкцій, інтонаційних засобів) якої заповнює семантичну валентність лексеми {Богу
славский И. М. Зазнач, праця.— С. 44.)
65 Филипенко М. В. О лексических единицах с плавающей и фиксированной сферой
действия (к вопросу об актантах и не-актантах предиката) // Семиотика и информатика : Сб.
науч. ст.— М., 1998.— Вып. 36.— С. 121—126.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 21
О. В. Деменчук.
плаваючою сферою дії. Сирконстанти другої групи, навпаки, тісно пов’язані з
цілком визначеним семантичним компонентом у структурі ситуації і, відповід
но, кваліфікуються через адвербіали з фіксованою сферою д ії66. Формуючи дру
гий ешелон учасників ситуації, позначеної предикатом, сирконстанти розши
рюють концепт ситуації до обсягу реального висловлення. Однак розширення
такого типу передбачене семантикою предиката через реалізацію його потен
ційних валентностей 67. Такі валентності являють собою сирконстантні позиції,
заповнення яких регламентує процедура так званого тематичного виділення —
приписування учаснику статусу теми68. Тематичне виділення задає пріоритет
ний комунікативний ранг учасника ситуації, реалізація якого зумовлена не
стільки чинником лінійно-інтонаційної структури, скільки прагматичними мір
куваннями мовця. «Комунікативний ранг характеризує учасника з прагматично
го погляду — стосовно фокусу уваги мовця. Суб’єкт і (прямий) об’єкт — це
учасники, що входять у Центр; інші учасники належать до Периферії; учасник,
який синтаксично не виражений при визначеному дієслові, має ранг Нуль, тобто
перебуває, так би мовити, за межами Периферії»69.
В аспектіреференційного виміру актанти кваліфікуються за параметром де
нотативного (референційного) статусу ™. Такий статус визначає учасника си
туації за типом референції, яка засвідчує характер (предметної або ознакової)
віднесеності імені цього учасника до об’єкта у світі дискурсу. Предметний ха
рактер віднесеності засвідчує субстантивне (термове) вживання іменних груп
у конкретно-референтній або нереферентній іпостасі. Ознакова природа відне
сеності передбачає предикатне вживання іменної групи, яка як загальне ім’я
виводить у фокус уваги не об’єкт сам по собі, а властивість, приписану цьому
об’єкту71.
66 Сирконстанти з фіксованою сферою дії можна співвіднести із семантично факульта
тивними валентностями — актантними позиціями, які засвідчують змінний характер складу
учасників ситуації (див.: Кобозева И. М. Зазнач, праця.— М., 2004.— С. 144.). Для розме
жування аспектів статусу учасника — сирконстант уэ. факультативний учасник — про
понується два рішення: (1) розглядати вираз X як обставину (= сирконстант), фразеологічно
зв’язану лексемою Ь, і описувати її як значення певної лексичної функції; (2) розширити
поняття учасника ситуації, припустивши існування факультативних учасників, яким від
повідають факультативні семантичні позиції; тоді X можна розглядати як факультативний
семантичний актант лексеми Ь, яка заповнює факультативну семантичну позицію в її тлу
маченні (Иорданская Л. Н., Мельчук И А. Зазнач, праця.— С. 72).
67 На тлі обов’язкових актантних позицій такі валентності кваліфікують як облігаторні.
«Якщо поняття обов’язкових і факультативних валентностей покликане < ...> моделювати
сполучуваність мовної одиниці, то поняття облігаторної валентності задає комунікативні
умови її вживання. Воно дозволяє відобразити компоненти ситуації, знання яких кому-
нікантами необхідне для коректного вживання та розуміння цієї мовної одиниці. Так, лексема
школяр, можливо, має семантичну валентність “де навчається?” (пор. учень), але ця валент
ність не може бути реалізована синтаксично і не є облігаторною валентністю (*школяр 57-ї
школи)» (Шмелев А. Д. Типы «невыраженных валентностей» // Семиотика и информатика :
Сб. науч. ст.— М., 1998,— Вып. 36,— С. 168-169).
68 Падучева Е. В. Динамические модели в семантике лексики.— М., 2004.— С. 95.
69 Падучева Е. В. Коммуникативное выделение на уровне синтаксиса и прагматики //
Семиотика и информатика : Сб. науч. ст.— М., 1998.— Вып. 36.— С. 93-94.
70 Падучева Е. В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью (референ
циальные аспекты семантики местоимений).— М., 1985.— С. 84.
71 3 цього приводу варто згадати суб’єктивно-оцінні номінації типу справжній худож
ник, хороший оратор, досить миловида дівчина тощо. Такого типу іменні групи, на думку
А. Вежбицької, узагалі не можуть виконувати функцію аргумента, оскільки істотна частина
таких слів вказує не на позначувану особу, а на відношення між цією особою та мовцем, а
точніше,— на відношення мовця до тієї особи, про яку йдеться (Вежбицкая А. Дескрипция
или цитация // Новое в зарубежной лингвистике. Логика и лингвистика (проблемы ре
ференции).— М., 1982.— Вып. 12.— С. 244).
22 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Динамічні моделі семантичного опису лексики
В аспекті онтологічного виміру учасники ситуації кваліфікуються за пара
метром таксономічного класу — семантичної характеристики імені, яка описує
(категоріальний) тип учасника позначуваної предикатом ситуації72. Зміна так
сономічного класу кваліфікується як зміщення фокусу уваги в межах інгерен-
тних (категоріальних) властивостей учасника ситуації. При цьому наголо
шується, що «йдеться не лише про властивості, постійно пов’язані з тією чи
іншою лексемою або позамовним референтом, а й про властивості актантів, які
залежать від інтерпретації мовця» 73.
Властивості актантів засвідчують «результат абстракції ототожнення щодо
множинності лексичних партиципантів»74, що в аспекті рольового виміру ква
ліфікується як реалізація параметра семантичної ролі учасника. Семантичні ролі
суть примітиви, які «категоризують способи включення учасників події в опису
вану пропозицією типову ситуацію»75.
У концепції «відмінкової граматики» 76 семантична роль (= відмінкове
відношення) приписується учаснику на підставі допустимості (+) або недо
пустимості (-) ознаки, яка ідентифікує його відмінкове відношення. Так,
якщо учасник претендує на статус агентива (семантична роль — агенс) або
датива (семантична роль — експерієнцер), він повинен містити ознаку
[+ жива істота]. Відповідно семантична роль експерієнцера вимагає ознаки
[+ особа, яка зазнає (відчуває, переживає, взнає) чогось], пор.: експерієн
цер — «той, чий умонастрій або розумові процеси зазнають впливу» 11. Те,
що відмінкове відношення кваліфікується в термінах семантичних ознак, дає
підстави розглядати характер семантичної ролі як інгерентну властивість
учасника, принаймні незалежну від семантики предиката. Справді, один із
постулатів відмінкової граматики «у першому читанні» декларує зумовле
ність класифікації предикатів саме типом відмінкового відношення. «Дієсло
ва поділяються на класи залежно від тих відмінкових оточень, в яких вони
можуть виступати, а семантична характеристика дієслів співвідносить їх або
зі специфічними відмінковими елементами в оточенні дієслова, або з елемен
тами з визначеними ознаками (типу жива істота), які вводяться як обов’язко-
vp * • • ♦ 7 Явии супровід конкретних відмінків» .
У «другому читанні» відмінкової граматики, згідно з проголошеним прин
ципом значення зумовлюються ситуаціями (meanings are relativized to scenes)79,
відмінкові відношення кваліфікуються як елементи певної ситуації, які як зада
на перспектива реалізують конкретну точку зору на подію 80. Втілення зазначе
ного принципу представниками функціональної лінгвістики декларує ситуатив
ну зумовленість характеру семантичної ролі81. Така роль кваліфікується як
72 Падучева Е. В. О параметрах лексического значения глагола: Таксономический класс
участника // Русский язык в научном освещении.— М., 2002.— № 1 (3).— С. 87.
73 МустайокиА. Зазнач, праця.— С. 159.
74 Крылов С. А. Семантическая роль как элемент метаязыков общей и специальной типо
логии // 40 лет Санкт-Петербургской типологической школе : Сб. ст.— М., 2004.— С. 239.
75 Кибрик А. Е. Зазнач, праця.— С. 142.
76 Филлмор Ч. Дело о падеже // Новое в зарубежной лингвистике : Лингвист, семан
тика,— М., 1981.— Вып. 10,— С. 369-495.
77 Чейф У. Л. Значение и структура языка.— М., 2003.— С. 168.
78 Филлмор Ч. Зазнач, праця.— С. 417.
79 Филлмор Ч. Дело о падеже открывается вновь // Новое в зарубежной лингвистике.
Лингвистическая семантика.— М., 1981.— Вып. 10.— С. 497.
80 Там же,— С. 517-518.
81 Якщо в концепції «відмінкової граматики» семантичні ролі розглядаються як най
простіші вихідні концепти, то представники референційно-рольової граматики наголошують
на похідності такого типу ролей. «Це означає, що вони розглядаються як результат де
дуктивного виводу, що включає чотири фактори: семантику предиката (зокрема, чи є він
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 23
О. В. Деменчук.
функція від певного стану справ (ситуації, події, процесу або дії), з яким співвід
носиться учасник82. При цьому не заперечується той факт, що тип стану справ
може бути частково виведений (derived) із семантичної функції, приписаної
валентній позиції першого аргументу предикатної рамки. «Тип стану справ є,
таким чином, композиційною функцією від семантичних властивостей як пре
диката, так і його термів»83.
Релевантною рисою граматичної поведінки учасників визнаються їх син
таксичні відношення, реалізовані в контексті транзитивних / інтранзитивних
дієслів. Зазначені типи дієслів задають базисні синтаксичні конструкції в аспек
ті протиставлення граматичних категорій «перехідність vs. неперехідність».
Такого типу протиставлення «визначається на множині актантів, у якій ви
діляється ядерна частина, що складається з одного (при неперехідних дієсловах)
або двох (при перехідних дієсловах) ядерних аргументів (= актантів)»84. Наголо
шуючи, однак, на неуніверсальному характері синтаксичних відношень,
О. Є. Кибрик припускає, що «мови граматикалізують різні концепти різних се
мантичних вимірів і по-різному упаковують їх у мовній формі» 85. Зокрема, по
рівнюючи морфосинтаксичні засоби кодування іменних груп різних мов світу з
іменними групами мов середньоєвропейського стандарту в термінах ядерних
актантів, учений виокремив п’ять типів схем 86 кодування основних актантів пе
рехідного та неперехідного дієслів. Будь-яка з цих схем являє собою конструк
цію, що кваліфікується як спосіб кодування узагальненої («гіперрольової») се
мантики ядерних актантів.
2.3. Функцію метамовної репрезентації «семантичного узагальнення» по
кликана реалізувати топологічно-схематична модель значення — конструкт,
який орієнтується на «голістичне» тлумачення структури представлення знань,
експлікованої у такому форматі семантичного опису, що «підкреслює претензію
на відповідність певній реальності (у пам’яті) — або психологічній (людський
мозок), або технологічній (штучний інтелект)» 87.
«Топологічний» підхід є результатом усвідомлення факту неспроможності
пропозиційної моделі (П-моделі) самостійно представити механізм мовленнєвої
діяльності. Одним з істотних недоліків П-моделі визнається складність відобра
ження нею зв’язку між пропозиціями, а також значущості окремих компонентів
семантики мовного вираження у процесі комунікації. «Звідси характерна для
П-представлення метафора значення як “листкового пирога”, у якому кожний
шар характеризується своїм ступенем експліцитності та доступності» 88. З цієї
станом, дією, положенням тощо), внутрішній лексичний зміст іменного аргументу, вибір
перспективи (актора або стражденного) та морфо-синтаксичний статус аргументів» (Ван
Валин Р. Д., Фоли У. Референциально-ролевая грамматика // Новое в зарубежной лингвис
тике : Соврем, синтакс. теории в амер. лингвистике.— М., 1982.— Вып. 11.— С. 387).
82 Van Valin R. D. (Jr.), LaPolla R. J. Op. cit.— P. 90.
83 DikS. C. Op. cit.— P. 106.
84 Кибрик A. E. Зазнач, праця.— С. 332.
85 Там же,— С. 114.
86 Ядерні актанти позначаються символами S (Sole), A (Agentive) та Р (Patientive), де S —
це актант неперехідного речення, а А та Р — відповідно агенсоподібний і пацієнсоподібний
актанти перехідного речення. В акузативній схемі S / А-актанти мають єдине кодування, яке
об’єднує їх синтаксичним відношенням суб’єкта, протиставлене кодуванню актанта Р. Ер
гативна схема об’єднує S / Р-актанти в опозиції до А-актанта. Активна схема передбачає
кодування, при якому протиставляються агенсоподібні (А) та пацієнсоподібні (Р) актанти
перехідного та неперехідного речень. Тричленна схема протиставляє всі три типи
аргументів — S, А та Р. У нейтральній схемі засоби кодування не розрізняють ядерних
S / А / Р актантів (Кибрик А. Е. Зазнач, праця.— С. 114—115).
87 КронгаузМ. А. Семантика.— М., 2001.— С. 89.
88 Баранов А. Н., Добровольский Д. О. Аспекты теории фразеологии.— М.,2008.— С. 178.
24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Динамічні моделі семантичного опису лексики
перспективи топологічна модель скоріше за все орієнтується на поняття
імпліцитного знання, «щодо якого часто існує інтуїтивне розуміння, достатнє
для вирішення практичних завдань, але недостатнє для докладного словесного
RQвизначення та пояснення» .
Звичайно елементами семантичного опису в межах «топологічного» підходу
слугують певні метасхеми: образ-схеми (М. Джонсон, Дж. Лакофф, У. Крофт,
Р. Гіббс, Дж. Златев), траєктор та орієнтир (Р. Ленекер, К. Бругман, Дж. Ла
кофф), фігура та фон (Л. Талмі), ментальні простори (Ж. Фоконьє, М. Тернер).
«У топологічній моделі значення (T-моделі) основним організуючим, функціо
нальним елементом виявляється простір, ділянка простору і точки у просторі
або його частинах. Значення описується як операція членування простору на
ділянки, переміщення точок з однієї ділянки в іншу, знищення тих або інших то
чок, вибір точок або ділянки і т. д .»90. Зазначимо, що така метамова репрезентує
концепти, які «мають внутрішню структуру і тому контрастують із точкою
зору, що семантична структура складається з примітивів»91.
Одним із ключових видів таких концептів є так звані образ-схеми
(image-schemas92) — динамічні рекурентні структури сенсорно-моторного до
свіду 93, у термінах яких осмислюється як сам досвід, так і ментальний зміст аб
страктних концептів, що ці структури вибудовують 94. Такі схеми являють со
бою моделі (patterns) типу: вмістище, перешкода, рівновага, зв ’язок, шкала,
цикл, контакт, близько / далеко, центр / периферія, частина / ціле тощо.
Трансформаційна конфігурація образ-схем, як відображення динамічного
контуру концептуалізації, упорядкована за типом реляційного відношення «тра
єктор <-> орієнтир» (trajectory / landmark alignment). Траєктор та орієнтир ква
ліфікуються як учасники ситуації, яким приписані ролі первинного та вторинно
го фокусу виділення (focal prominence) відповідно. Приписування траєкторові
ролі найбільш виділеного учасника ситуації зумовлене «схильністю» учасника
до вияву властивостей переміщення, поцінування, ідентифікації тощо. Роль
орієнтира, відповідно, приписується учасникові, який є менш виділеним щодо
учасника, показником якого є траєктор. Інакше кажучи, орієнтир слугує певною
точкою референції, відносно якої локалізується або оцінюється учасник траєк-
тора. Варто зауважити, що учасникам реляційного відношення «траєк
тор <-» орієнтир» не приписується конкретна семантична роль типу агенс, те
ма, пацієнс тощо або якийсь інший концептуальний зміст. З цієї перспективи си
туація, яку представляють траєктор та орієнтир, скоріше описується як об-
раз-схематичний (imagistic), аніж пропозиційний конструкт, що створює
передумову застосування реляційного відношення «траєктор <-» орієнтир» до
будь-якої когнітивної сфери95.
89 Величковский Б. М. Когнитивная наука // Основы психологии познания : В 2 т.— М.,
2006,— T. 2,— C. 16.
90 Баранов A. H., Добровольский Д. О. Зазнач, праця.— C. 179.
91 ЧенкиА. Современные когнитивные подходы к семантике: сходства и различия в
теориях и целях // Вопр. языкознания.— 1996.— № 2.— С. 72.
92 3 огляду на те, що такі концепти кодують інформацію про просторові зв’язки та
взаємодію конкретних об’єктів, пропонується перекладати такий термін як «топологічна
схема» (Рахилина Е. В. Когнитивная семантика: история, персоналии, идеи, результаты //
Семиотика и информатика : Сб. науч. ст.— М., 1998.— Вып. 36.— С. 308).
93 Про зумовленість образ-схем досвідом соціальним див.: Correa-Beningfield et al. Image
schemas vs. «Complex Primitives» in cross-cultural spatial cognition // From perception to meaning:
Image schemas in cognitive linguistics.— Berlin ; New York, 2005.— P. 349.
94 Johnson M. The philosophical significance of image schemas // Ibid.— P. 18-19.
95 Langacker R. W. Cognitive grammar. A basic introduction.— Oxford, 2008.— P. 72.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 25
Як можна помітити, зазначена інтерпретація семантики лексики врахо
вує лише реляційні відношення учасників, мінімізуючи значущість реалізації
їх функціональних характеристик (базових семантичних ролей). Інтерпрета
ція функцій учасників в аспекті образ-схематичної ситуації створює переду
мову виокремлення комплексно-конструкційної моделі семантики мовної
одиниці.
2.4. Комплексно-конструкційна модель значення96 відображає тенденцію
до дещо «змішаного» представлення семантичного опису мовних одиниць, що
пов’язано з розробленням внутрішньої структури певного формату репрезен
тації знань, зокрема інтерпретації: фрейму глибинними семантичними відмін
ками (Ч. Філлмор), конструкції аргументними структурами (Ч. Філлмор,
П. Кей, Дж. Лакофф, А. Голдберг, У. Крофт), комплексних примітивів на
бором пропозицій (К. Ванделуаз), концептуальної категорії функціо-
нально-аргументною структурою (Р. Джакендофф), фреймовими актантами
(Ю. Д. Апресян, JI. JI. Цинман, В. Г. Сизов), валентними фреймами (П. Сгалл,
Я. Паневова) тощо.
Комплексно-конструкційна модель значення не є «дієслівноцентричною» у
тому розумінніі, що семантичним центром та показником ситуації (стану справ)
визнається не окремо взяте дієслово, а ціла конструкція — комплекс, упорядко
ваний у форматі пропозиції. Зазначений підхід декларує необхідність інтеграції
пропозиційної моделі з певною концептуальною схемою, яка б забезпечила пов
ноцінну дієвість цієї моделі насамперед при виконанні комунікативного завдан
ня. Таке поєднання виявляється доцільним і необхідним, оскільки враховує
«надлишкові» масиви інформації, які безпосередньо не входять до ядерної зони
семантики мовної одиниці, однак, подібно шлейфу комети, супроводжують її по
всій траєкторії комунікативного акту91.
Уже в «другому читанні» відмінкової граматики робиться спроба тлумачити
значення лексичної або синтаксичної одиниці у термінах, значно ширших за ін
формацію, представлену в тлумаченні цих мовних одиниць. «Щоразу, коли ми
обираємо слово або словосполучення, разом із ним ми автоматично залучаємо
той ширший контекст або рамку, у термінах якої відібране слово або словоспо
лучення отримують певну інтерпретацію. Опис значень елементів повинен ніби
задавати одночасно “зображення” та його “фон”» 98. Втілюючи принцип «зумов
леності значення ситуаціями», відмінкова граматика проголошує комплексно-
конструкційний підхід до тлумачення семантики мовної одиниці. Основні поло
ження такого підходу частково втілені у концепції граматики конструкцій ".
Згідно з твердженнями зазначеної концепції, конструкція кваліфікується як
концепт, наділений синтаксичними, семантичними та прагматичними власти
96 Комплексно-конструкційна модель значення виникла як реакція на компонентну мо
дель, протиставляючи атомізму останньої схематизм та комплексність організації граматики
(Croft W. Radical construction grammar : Syntactic theory in typological perspective.— Oxford,
2001,— P. 14.).
97 У цьому відношенні показовим є «розширення» інтегрально-ситуативної моделі зна
чення в аспекті заданої дієсловом ситуації до меж так званих валентних фреймів (Sgall et al.
The meaning of the sentence in its semantic and pragmatic aspects.— Dordrecht; Boston; Lancas
ter ; Tokyo, 1986.— P. 30.) та фреймових валентностей (Цинман JI. JI., Сизов В. Г. Модель
управления слова, фреймовые актанты и лингвистическая инженерия // Семиотика и инфор
матика : Сб. науч. ст.— М., 1998.— Вып. 36.— С. 160).
98 Филлмор Ч. Зазнач, праця.— C. 521.
99 Fillmore C. J , Kay P., O ’Connor M. C. Regularity and idiomaticity in grammatical con
structions : The case o f let alone // Language.— Baltimore.— 1988.— Vol. 64. N 3.— P. 501-538.;
Goldberg A. E. Constructions : A construction grammar approach to argument structure.— Chicago,
1995.— 265 p.; Croft W. Op. cit.
О. В. Деменчук______________________________________________________________
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Динамічні моделі семантичного опису лексики
востями, які не виводяться з інших конструкцій або відповідних властивостей
слів, що входять у цю конструкцію 10°. При цьому наголошується, що «конструк
ції виражають значення, незалежно від слів у реченні» 101.
У концепції конструкційної граматики А. Голдберг аргументна структура
розглядається як спосіб реалізації певного фрагмента комплексної події, дина
мічного сценарію типу «someone experiencing something» 102. Відображення ар-
гументною структурою певного фрагмента події передбачає схему, в якій ролі
учасників (participant rôles) кваліфікуються як похідні від цих подій 103. На цій
підставі вводиться розмежування аргументних ролей (конструкції) та ролей
учасників дієслова, яке входить у конструкцію.
Близькими до положень конструктивної граматики в аспекті твердження
вбудованості дієслова у синтаксичний фрейм є концепція «онтологічних катего
рій» 104. Орієнтуючись на гіпотезу концептуальної структури105, зазначений під
хід декларує: основними одиницями концептуальної структури є концептуальні
конституенти, кожний із яких співвідноситься з певним класом онтологічних
категорій (своєрідних концептуальних «частин мови»), таких як: Річ, Подія,
Стан, Дія, Місце, Шлях, Властивість та Кількість. Будь-яка із зазначених катего
рій може бути реалізована (elaborated) у форматі аргументної структури (fonc
tion-argument structure), в якій кожний аргумент є показником концептуального
конституента певної категорії.
У перспективі побудови динамічної моделі значення розроблення конфігу
рації змісту мовної одиниці, як можна зауважити, орієнтується на розмаїття під
ходів, кожний з яких представляє свою незалежну методику семантичного опи
су. Дискретно-комбінаторний підхід ґрунтується на позиції «поелементної»
репрезентації мовних смислів, змістова реалізація яких передбачає різні спо
соби їх комбінування. Для інтегрально-ситуативного підходу важливим є ви
знання факту смислового та формального ізоморфізму одиниць лексичного та
синтаксичного рівнів, узгодження яких зумовлює конфігурацію змісту мовної
одиниці як концепту ситуації— стану справ, упорядкованого за пропозиційною
моделлю. Неуніверсальний характер пропозиційної моделі спонукає до об-
раз-схематичної альтернативи, яка в контексті топологічного підходу засвідчує
«голістичний» формат моделі значення мовної одиниці. Розроблення (напов
нення) такого формату як набору різного роду пропозиційних характеристик
створює передумову комплексно-конструкційного підходу, згідно з яким, се
мантичним центром мовної одиниці визнається конструкція.
100 Зазначимо, що ідіоматичність як ключова характеристика конструкцій була підмічена
саме у зв’язку з об’єктом дослідження — фразеологізмами типу let alone (див.: Fillmore С. J.,
КауР., O ’ConnorM. С. Op. cit).
101 GoldbergA. Е. Op. cit.— P. 1.
102 Ibid.— P. 5.
103 У цьому відношенні концепція A. Голдберг суперечить твердженням, які імплікують
необхідність відображення фрагмента події на рівні синтаксису принаймні одним предикатом
та одним аргументом. Порівняймо а) принцип реалізації аргументу: «У синтаксичній струк
турі повинен бути принаймні один аргумент, який забезпечує ідентифікацію фрагмента
певної події» (subevent) (див.: GrimshawJ., Vikner S. Obligatory adjuncts and the structure of
events // Knowledge and language : Lexical and conceptual structure.— Dordrecht, 1993.—
Vol. 2.— P. 154.) та б) умову ідентифікації події: «Кожний фрагмент події на рівні синтаксису
повинен бути ідентифікований лексичним предикатом» (див.: RappaportHovav М., LevinB.
Building verb meanings // The projection of arguments : Lexical and compositional factors.— Stan
ford, 1998,— P. 112).
104 JackendoffR. S. Semantic structures.— Cambridge, 1992.— 336 p.
105 Гіпотеза концептуальної структури: існує єдиний рівень ментальної репрезентації —
концептуальна структура, яка поєднує лінгвістичну, сенсорно-перцептивну та рухову інфор
мацію (JackendoffR. S. Semantics and cognition.— Cambridge, 1986.— P. 17).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 27
О. В. Деменчук.
В аспекті зазначених підходів динамічна модель семантики лексики осмис
люється як метамовний конструкт, що втілює інформацію про: а) концептуа
льне наповнення мовної одиниці, що відображає певну пізнавальну позицію но-
мінатора (у типологічній перспективі — позицію певного мовного колективу)
стосовно реального стану справ — динаміка вибору, б) співвідношення смисло
вого та формального аспектів мовної одиниці, що відображає концептуалізацію
типового стану справ — динаміка взаємодії', в) ступінь синтаксичної активності
мовної одиниці потенційного стану справ — позиційна динаміка; г) деривацій
ний потенціал і стратегії мовної одиниці, що забезпечують регулярні семантичні
зв’язки, реалізовані на основі механізмів семантичної похідності — динаміка
зміщення (переходу).
Очевидним є факт, що залучення інформації такого типу створює передумо
ву розроблення моделі багатовимірного типу — моделі, яка втілює комплекс
ієрархічно упорядкованих семантичних репрезентацій у перспективі альтерна
тивних мовних вимірів.
(Рівне)
О. V. DEMENCHUK
DYNAMIC MODELS OF THE LEXICON SEMANTIC DESCRIPTION
The paper focuses on the models o f the lexicon semantic description, being viewed as dynamic
phenomenon that represents a situation concept which is modeled according to the sample o f hierar
chically well-ordered semantic representations of various language dimensions. The selection of the
dynamic models o f the lexicon semantics is based on alternative ways the linguistic unit codes infor
mation of a certain state of affairs.
Keywords: lexical semantics, dynamic model of meaning, semantic description, metalan
guage, concept, predicate-octant structure, semantic role.
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
|