Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції
У статті аналізується система мовних засобів репрезентації категорії маскулінності у взаємодії мовних і позамовних чинників. Формальне вираження маскулінності розглянуто на тлі двох протилежних тенденцій — родової редистрибуції та родо-статевої транспозиції. Досліджено взаємодію семантичної катег...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183517 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 29-42. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183517 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835172022-03-30T01:35:03Z Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції Архангельська, А.М. У статті аналізується система мовних засобів репрезентації категорії маскулінності у взаємодії мовних і позамовних чинників. Формальне вираження маскулінності розглянуто на тлі двох протилежних тенденцій — родової редистрибуції та родо-статевої транспозиції. Досліджено взаємодію семантичної категорії персональності/імперсональності, семантичної категорії істоти / неістоти, граматичної категорії роду та поняттєвої категорії статі на осі рід — стать — маскулінність. Дослідження виконане на матеріалі двох слов’янських мов — чеської та української. This article deals with the system of language means representing the categories of masculinity in the interplay of linguistic and outer linguistic factors. Formal interpretation of masculinity is stu¬died here on the basis of two contributive trends — gender redistribution and gender transposition. The article also deals with the interplay of semantic category of personality/impersonality, semantic category of creature/inanimate things, grammatical category of gender and conceptual category of sex on the axis «gender — sex — masculinity». An investigation is made on a basis of two Slavonic languages — Czech and Ukrainian. 2011 Article Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 29-42. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183517 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті аналізується система мовних засобів репрезентації категорії маскулінності у
взаємодії мовних і позамовних чинників. Формальне вираження маскулінності розглянуто на
тлі двох протилежних тенденцій — родової редистрибуції та родо-статевої транспозиції. Досліджено
взаємодію семантичної категорії персональності/імперсональності, семантичної категорії
істоти / неістоти, граматичної категорії роду та поняттєвої категорії статі на осі рід —
стать — маскулінність. Дослідження виконане на матеріалі двох слов’янських мов —
чеської та української. |
| format |
Article |
| author |
Архангельська, А.М. |
| spellingShingle |
Архангельська, А.М. Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції Мовознавство |
| author_facet |
Архангельська, А.М. |
| author_sort |
Архангельська, А.М. |
| title |
Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції |
| title_short |
Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції |
| title_full |
Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції |
| title_fullStr |
Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції |
| title_full_unstemmed |
Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції |
| title_sort |
формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183517 |
| citation_txt |
Формальне вираження категорії маскулінності: взаємодія родової редистрибуції і родової транспозиції / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 29-42. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT arhangelʹsʹkaam formalʹneviražennâkategoríímaskulínnostívzaêmodíârodovoíredistribucííírodovoítranspozicíí |
| first_indexed |
2025-07-16T03:30:31Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:30:31Z |
| _version_ |
1837772709232115712 |
| fulltext |
A. M. АРХАНГЕЛЬСЬКА
ФОРМАЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ МАСКУЛШНОСТІ:
ВЗАЄМОДІЯ РОДОВОЇ РЕДИСТРИБУЦІЇІ РОДОВОЇ
ТРАНСПОЗИЦІЇ _______________________________________
У статті аналізується система мовних засобів репрезентації категорії маскулінності у
взаємодії мовних і позамовних чинників. Формальне вираження маскулінності розглянуто на
тлі двох протилежних тенденцій — родової редистрибуції та родо-статевої транспозиції. До
сліджено взаємодію семантичної категорії персональності/імперсональності, семантичної ка
тегорії істоти / неістоти, граматичної категорії роду та поняттєвої категорії статі на осі рід —
стать — маскулінність. Дослідження виконане на матеріалі двох слов’янських мов —
чеської та української.
Ключові слова: категорія маскулінності, персональність/ імперсональність, рід,
стать, родова редистрибуція, родо-статева транспозиція.
Ще кілька років тому про системні дослідження man studies у лінгвістиці можна
було говорити лише як про перспективу. Проте останнім часом дослідницьки
«дискримінований» мовний образ чоловіка 1 починає активно відвойовувати
свої позиції, про що свідчать, зокрема, два останні збірники матеріалів надзви
чайно популярних серед славістів Щецинських конференцій «Slowo. Tekst.
Czas» та книга на пошану їх беззмінного організатора М. А. Алексєєнка 2. Нау
ковці, усвідомлюючи очевидну комплементарність відношень фемінінного і
маскулінного, звертаються до поглибленого аналізу різних аспектів категорії
1 Архангельська А. ‘Чоловік’ у слов’янських мовах.— Рівне, 2007.— С. 5-6.
2 Мокиенко В. М. Гендерное равновесие в возрастной характеристике мужчины и жен
щины (гендерная пара старый хрыч и старая хрычовка) II J?zyk. Czlowiek. Dyskurs. Ksi^ga
dedykowana prof. zw. dr. hab. Michailowi Aleksiejence z okazji Jubileuszu 65-lecia urodzin.—
Szczecin, 2007.— S. 123-133; Szuzkowski T. Androcentryzm і jego odzwierciedlenie we frazeo-
logizmach z komponentem antroponymicznym // J ẑyk. Czlowiek. Dyskurs...— S. 209-217;
Архангельська A. Маскулінність як аскриптивна категорія у дзеркалі слов’янських мов:
бачення «свого» на тлі «чужого» // J?zyk. Czlowiek. Dyskurs... — S. 232-347; Алексе
енко M. О асимметрии полового диморфизма в современном русском языке // Slowo. Tekst:
Materialy VIII Mi^dzynar. konf. nauk. — Szczecin, 2005. — Czas 8. — S. 205-214; Koczur-Lejk K.
J^zykowa indywidualizacja m^zczyzny w tekscie artystycznym Haszka // Slowo. Tekst...—
Czas 8.— S. 383-390; Левченко О. Стереотип чоловіка в жіночих прецедентних текстах та
фразеології // Slowo. Tekst: Materialy IX Mi^dzynar. konf. nauk. — Szczecin, 2008. — Czas 9.—
S. 61-69; Иван К. Концепт «мальчик» в языковой картине мира поляков и русских // Slowo.
Tekst...— Czas 9. — S. 157-166; Невзорова-Кмеч E. Характеристика внешнего вида молодого
человека в польском и русском молодежном жаргоне // Slowo. Tekst...— Czas 9.— S. 202-211;
ФедорчукИ. Модели маскулинности: от калокагатоса до метросексуала // Slowo. Tekst...—
Czas 9.— S. 313-326; Komisaru E. Oczytane przez m§zczyzn§: histeria, mania wielkosci і pato-
logia. Recenzenci і publicysci о tworczosci pisarek rosyjskich pocz^tku XX wieku // Slowo.
Tekst...— Czas 9.— S. 351-358.
О A. M. АРХАНГЕЛЬСЬКА, 2011
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 29
A. M. Архангельська.
маскулінності та проблем мовної її об’єктивації. Запропоноване дослідження
присвячене проблемам формального вираження категорії маскулінності, позна
ченого надзвичайно цікавими взаємодіями категорій персональності / імперсо-
нальності, особи, роду та статі, які своєю чергою зумовлені як лінгвальними, так
і нелінгвальними чинниками.
Вивчення та опис системи мовних засобів репрезентації категорії маскулін
ності безпосередньо корелює із системою детермінант маскулінного, встановле
них і визнаних певною національно-лінгвокультурною спільнотою, та маскулі-
ноцентричністю мови. Маскулінність як мовна категорія міститься в зоні пере
тину лінгвальної й соціокультурної дійсності. Підхід до кваліфікації маскулін
ності як мовної категорії передбачає наявність певного поняття, представленого
у свідомості людини, та систему його мовних репрезентацій, зорієнтованих на
сукупність відповідних формальних і семантичних побудов. Критерієм виок
ремлення таких категорій є спільність семантичної функції мовних елементів у
їх взаємодії 3.
Маскулінність як системна взаємодія описового, приписуваного й бажано
го безпосередньо корелює із статтю як природною категорією, що охоплює
всіх представників людського роду й задає доволі чітку їх диференціацію на
два класи. Загалом щодо мови можна говорити про універсальну семантичну
категорію статі, що копіює відповідну біологічну категорію, а щодо конкрет
них мов — про її певні трансформації, специфіку вираження й навіть про окре
мі граматичні категорії, що корелюють з нею 4. Такими категоріями у сло
в’янських мовах є субстантивна семантична категорія особи / неособи
(персональності / імперсональності), семантична категорія істоти / неістоти і
граматична категорія роду. Виявлення взаємодій та взаємозумовленостей цих
категорій у контексті ономасіологічного опису має безпосереднє відношення
до формули «людина в мові».
Взаємодія категорії особи / неособи й категорії субстантивного граматично
го роду неоднозначно розглядається у славістиці. Одні лінгвісти, наголошуючи
на релевантності граматичної категорії роду щодо категорії персональності, заз
начають, що в номінантах із семою ‘особа’ (‘чоловік’), як і з семою ‘істота’, ка
тегорія роду пов’язана з денотативною сферою, отже, є семантично детерміно
ваною. Інші звертають увагу на те, що, на відміну від формальних показників
роду, у слов’янських мовах практично відсутні абсолютні (внутрішньолексемні)
показники статі, адже у вказівках на стать особи «навіть у випадках на зразок
дружина, сестра, тітка провідна роль належить семантиці, реальній предмет
ній віднесеності, а не формальному показнику»5.
Розмежування семантичної категорії особи / неособи, семантичної категорії
статі та граматичної категорії роду та (меншою мірою) їх взаємодія були пред
метом дослідження у працях О. К. Безпояско, В. В. Виноградова, О. Єсперсена,
Л. Єльмслева, О. Є. Ластовкіної, 1.1. Мещанинова, І. Немця, Ф. Оберпфальцера
(їлека), Н. Г. Озерової, О. О. Потебні, А. К. Смольської, О. Фріша та ін., однак
ономасіологічному складникові цього явища (за винятком чеських дослідників)
не приділялося належної уваги.
3 Бондарко А. В. Система времен русского глагола (в связи с проблематикой функ
ционально-семантических и грамматических категорий) : Автореф. дисс. ... д-ра. филол.
наук.— Ленинград, 1968.— С. 5, 6.
4 Кронгауз М. A. Sexus, или Проблема пола в русском языке // Русистика. Славистика.
Индоевропеистика : Сб. к 60-летию А. А. Зализняка.— М., 1996.— С. 511.
5 Бондарко А. В. Зазнач, праця.— C. 11.
ЗО ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Формальне вираження категорії маскулінності..
Вихідними положеннями ономасіологічного підходу до взаємодій категорія
маскулінності <-» поняттєва категорія статі <-» семантична категорія персо-
нальності / імперсональності <-» граматична категорія роду є тези про нето
тожність обсягів понять «маскулінність» і «категорія статі» (з огляду на факти
фемінізованої маскулінності, маскулінізованої фемінінності та транспозиції се
реднього роду на маскулінне й фемінінне); про генетичну й онтологічну авто
номність роду і статі; про відсутність відношень привативності статі щодо гра
матичної категорії роду (І. П. Мучник, Ф. Міко). Хоча протиставлення за статтю
тісно пов’язане з морфологічною категорією роду, воно не повинно з нею змі
шуватися. Тут можна говорити про співвідношення родової належності номі-
нанта й мовного вираження статі — Ф. Оберпфальцер (їлек). Категорія роду пе
редбачає тричленну опозицію, категорія статі — двочленну, хоча в ономасіоло-
гічному плані вона доповнюється периферійними розрядами; якщо факт стате
вого відхилення наявний, він, як об’єктивна даність, має бути вербалізований
мовою.
Із семантичного погляду вплив категорії статі на категорію роду полягає в
тому, що в межах розряду істот розряди статі безпосередньо регулюють розпо
діл лексичних одиниць між чоловічим і жіночим, а також спільним родом. Вод
ночас формальні показники, які звичайно кваліфікуються як типові показники
відповідного роду, не виявляють безпосередньої співвіднесеності зі статтю
(пор.: «Стосунок до статі — це значення грамем чоловічого і жіночого роду» 6).
Семантичне підґрунтя іменної категорії роду щодо істот є фактом загальновиз
наним, однак у баченні самої категорії роду мовознавці одностайності не вияв
ляють: одні дослідники розглядають її як категорію лінгвістичну (І. Ф. Калайдо-
вич, Б. А. Копеліович, Т. В. Шанська,), інші — як екстралінгвістичну (І. О. Бо-
дуен де Куртене, Е. А. Вольтер, Ф. Оберпфальцер (їлек), О. О. Шахматов) 1.
Саме цей вектор характеристики граматичного роду є суттєвим в ономасіологіч-
ному розумінні, бо передусім мотиваційний складник роду корелюватиме з ре
альними мовними засобами вираження маскулінності.
О. О. Тараненко цілком слушно зауважує, що в таких граматичних катего
ріях іменників, як категорія власне роду, категорія істот / неістот і категорія осо
бовості / неособовості, знаходить своє відображення соціальна структура сус
пільства, система суспільних цінностей, ієрархія соціально вищих і нижчих ка
тегорій осіб. Мовне вираження соціальної диференціації людей є при цьому по
хідним від розмежування за іншими критеріями, звичайно в межах опозицій жи
ве / неживе, особове / неособове, чоловіче / жіноче, доросле / недоросле, тобто
нове, соціальне значення передається старою, «біологічною» формою. Правий
вектор таких опозицій «живе», «особове», «чоловіче», «доросле» корелює із со
6 Вихованець І. Р., ГороденськаК. Г. Теоретична морфологія української мови.— К.,
2004,— С. 86.
7 Д. Лайонз зазначає, що, з одного боку, «...визнання роду як граматичної категорії
логічно не залежить від якоїсь конкретної семантичної асоціації, яка може бути виявлена між
родом іменника та позначуваними ним фізичними чи іншими властивостями людей і пред
метів. З другого, емпіричним фактом можна вважати те, що в більшості мов, які мають рід
(що його розуміють як класифікацію іменників у зв’язку із займенниковою співвіднесеністю
або узгодженням), є певна «природна», семантична підстава для класифікації. І це не
обов’язково стать... Міра відповідності між класифікацією іменників за граматичним родом і
класифікацією позначуваних ними осіб та предметів на базі релевантних «природних» влас
тивостей значно варіюється від мови до мови» (Лайонз Дж. Введение в теоретическую
лингвистику / Пер. с англ. В. А. Звегинцева.— М., 1978.— С. 300-301).
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 31
ціальною активністю, протилежний йому вектор — із соціальною пасивністю,
що зумовлюється андроцентричністю мови8.
З-поміж напрямів розуміння генези роду О. М. Холод наводить і соціальне
(А. К. Жданова, В. А. Малаховський, М. Я. Марр, М. Я. Немировський): семан
тичним підґрунтям родових форм є не статеві відмінності, а соціальна роль інди
відів. І хоча сам дослідник ставиться до нього доволі скептично (мовляв, це
спроба вирватися із традиційності9), таке розуміння не видається абсолютно
позбавленим сенсу (інша річ, що позамовні чинники тут неправомірно абсолю
тизуються).
Дискусія з проблем мотивації роду, розпочавшись ще в античні часи, триває
до сьогодні. Між полярними поглядами Е. Сепіра («категорії мови — це система
догми, що пережила себе») та О. М. Пєшковського («граматичний рід символі
зує реальні статеві ознаки») існує чимало менш категоричних, які визнають чи
не визнають екстралінгвальну мотивацію роду. Скажімо, вчені, що досліджува
ли категорію роду в мовах різних мовних груп 10, доходять висновку про денота-
тивну значущість категорії роду і щодо назв неістот 11.
Вплив позамовних чинників на граматичну категорію роду може виявлятися
не лише у збільшенні кількості семантичних протиставлень та родової редис-
трибуції імен — ці чинники можуть спричинити і зміни в семантиці роду, що
спираються лише на одне протиставлення (у нашому випадку— за ознакою ста
ті), вносячи певні зміни й у план вираження категорії роду. У чеській мові пере
важна частина імен осіб чоловічого роду є жіночі моційні кореляти, творені за
допомогою спеціальних словотвірних афіксів; значна кількість подібних імен є і
в українській мові (ч. inzenÿr — inzenÿrka, sportovec — sportovkynë, укр. вихова
тель — вихователька, працівник— працівниця). Аналізуючи такі опозиції, мож
на переконатися, що чоловічі та жіночі родові афікси тут неоднозначні й несу
мірні за семантикою: за їхніми відмінностями стоять не лише механізм розподі
лу імен за родами, а й певні розбіжності між денотатами, причому відмінності не
однопланові, а двопланові. Ці відмінності пов’язані передусім із асиметрією об
сягів родових значень іменників чоловічого та жіночого роду, визначеною
8 Тараненко О. О. «Я» (сукупність принципів антропоцентризму, соціально активної
особи та андроцентризму) в організації слов’янських іменних (родових) класифікацій // Мова.
Людина. Світ. До 70-річчя проф. М. П. Кочергана : 36. статей / Відп. ред. О. О. Тараненко.—
К„ 2006,— С. 67.
9 Холод А. М. Прагматические характеристики родовых форм русских имен сущест
вительных и прилагательных : Автореф. дисс канд. филол. наук.— К., 1994.— 19 с.
10 Oberpfalcer(JUek)F. Jazykozpyt.— Praha, 1932.— 425 s.; Oberpfalcer (Jtlek) F. Rodjmen
v cestinë.— Praha, 1933.— [XTV] 352 s.; Fris О. Zastirâm a charakterizovâni rodu // Casopis pro
modem filologii.— 1949.— R. 32.— S. 67-69.; Липеровский В. П. О денотативной значимости
категории рода существительных языка хинди // Проблемы семантики.— М., 1974.—
С. 214—220; КарамшоевД Проблемы категории рода в памирских языках // Вопр. языко
знания.— 1979.— № 5.— С. 92-102; Соколова В. С. Генетические отношения мунджанского
языка и шунгано-рушанской группы.— М., 1979.— 217 с.; Опыт историко-типологического
исследования иранских языков.— М., 1975.— Т. 1.— 240 с.
11 Мотиваційною основою родових протиставлень (чоловічий / жіночий) є величина
(хоча в іранських мовах таке співвідношення виявляється оберненим), збірність / окремість,
одиничність; вагомість із суспільного погляду: у семітських мовах імена, що позначають
жінок, дітей і рабів, мають спеціальний префікс і узгоджуються за класом речей; до чоло
вічого роду належать імена чоловіків та богів; імена чоловічого роду і предмети, до жіно
чого — імена, що позначають осіб жіночої статі та тварин незалежно від статі (язгулямська
мова іранської групи). Такі протиставлення, на думку О. Т. Аксьонова (Аксенов А. Т.
К проблеме экстралингвистической мотивации грамматической категории рода // Вопр.
языкознания.— 1984.— № 1.— С. 14—25), є дотичними до первинних протиставлень за
ознакою статі і «вписуються» в уже наявну структуру граматичної категорії роду.
А. М. Архангельська_____________________________________________________________
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Формальне вираження категорії маскулінності..
А. Мейє як немаркованість чоловічого роду й маркованість жіночого, та з різ
ною мірою поліфункціональності жіночих і чоловічих родо-особових афіксів.
Чоловічий рід, як відомо, позначає й особу взагалі, і чоловіка зокрема, жіно
чий — лише особу жіночої статі. У рядах парних протиставлень суфіксам усіх
іменників чоловічого роду властива первинна семантична функція особи і вто
ринні граматична функція роду та семантична функція статі. В іменниках жіно
чого роду такої закономірності значень не існує. У модифікаційних дериватах
фемінізувальний суфікс практично завжди є однозначним і виражає лише сло
вотвірне значення жіночості (jezd/супё z. «вершниця» від jezdec m. «вершник»,
magistra z. «жінка-магістр» від magistr m. «випускник філософського факуль
тету, носій першого академічного ступеня», укр. кранівниця «жін. до кранівник»,
актриса «жін. до актор» 12), сема ж ‘особа’ (агенс, пацієнс тощо) передається в
таких випадках або твірною основою {говорити -> говоруха), або іншим фор
мантом, що передує фемінінному (ч. prodavac -> prodavac-k-a, укр. вихова-тель
— вихователь-к-а; ч. muzlan —>■ muzlan-k-a, мужик —>■ мужич-к-а — в останніх
прикладах елімінується лише сема вказівки на стать, яка стає неможливою у
зв’язку із приєднанням фемінізувального афікса). На перший погляд, номінанти
типу ч. tanecnik— tanecnice, укр. учитель — учителька розрізняються лише се
мою статі (словотвірне значення фемінізувального афікса кваліфікується як мо
дифікаційне), однак номінанти tanecnik, учитель передусім зосереджені на осо
бі, професійній діяльності, сема статі тут виявляється іррелевантною. Маркова
ність за статтю у фемінативах є найчастіше абсолютною (формант у такому разі
визначається як сильний, однозначний фемінізувальний — ч. biolog — biolozka,
Ьёгес — Ьёгкупё, укр. перукар — перукарка, майстер — майстриня)', лише
в незначній кількості випадків, пов’язаних із патронімами та андронімами,
фемінізувальний формант виявляється послабленим, багатозначним 13 (пор.:
ч. vevodina «незаміжня дочка воєводи», kominikova «дружина коминаря», укр. ко
валиха «дружина коваля», бондарівна «незаміжня дочка бондаря»),
М. О. Кронгауз цілком справедливо зауважує, що питання про модифікацій
не значення жіночої статі ні в кого не викликає заперечень, натомість модифіка
ційне значення чоловічої статі у граматиках (він наводить як приклад Російську
граматику-80.— А. А.) взагалі не виділяється, оскільки іменники з модифікацій
ним значенням жіночої статі утворюються з потреби акцентувати стать; якщо ж
такої необхідності немає, на позначення осіб жіночої статі широко використо
вуються іменники чоловічого роду, позбавлені внаслідок своєї семантичної
специфіки вказівки на стать 14. Аналогічне явище спостерігається й у чеській
мові15, хоча там, на відміну від української, іменувати жінку агентивним імен
ником чоловічого роду можна лише у виняткових випадках.
12 Приклади наведено за: Slovnflc spisovneho jazyka ceskeho.— Praha, 1989.— D. 1-8;
Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980.
13 П. П. Чучка зауважує, що патронімічні форманта мають синкретичну семантику —
належність до когось і походження від когось та демінутивність зіставні з патронімічністю
(Чучка П. П. Патроніми та їх місце в лексичній системі мови // Мовознавство.— 1984.—
№ 6.— С. 49-56). На користь такого висновку свідчить і номінант батькович «син батька»
(Яворницький Д. І. Словник української мови.— Катеринослав, 1920.— Т. 1.— А-К.— С. 16).
Те саме явище спостерігаємо й у сфері андронімів: жінка в подружжі отримувала звичайно
прізвище чоловіка.
14 Кронгауз М. А. Зазнач, праця.— С. 513.
15 Mluvnice cestiny I: Fonetika. Fonologie. Morfonologie a morfemika. Tvoreni slov.— Praha,
1986.— S. 300-311; Dokulil M. Tvoreni slov v destine 1.— Praha, 1962.— 263 s.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 33
А. М. Архангельська.
Однак незаперечним фактом є те, що ні в українській, ні в чеській мовах не
можливо вжити на позначення жінки демографічну чоловічу родо-особову наз
ву (назву чоловіка за расовою, національною ознакою, місцем народження, про
живання тощо): форма чоловічого роду може позначати лише чоловіка і тільки у
множині прийнятна для іменування представників обох статей (ч. Ргапсоиг,
Ьеіоск, Ргаїап, укр. рівняний, норвежець, африканець, але Ргапсоигі, Ьеіозі,
Ргагапе, укр. рівняли, норвежці, африканці). Лише чоловічими є патронімічні
родо-особові назви та назви підмайстрів (ч. сіяагоуіс, кгаіетс, укр. писарчук,
підпасич, бондаренко), однак і в них функція статевої належності має вторинний
характер: кгаїеуіс «син короля, принц», норвежець «представник народу, що
становить основне населення Норвегії».
Досліджений матеріал свідчить, що чоловічий родо-особовий формант прак
тично ніколи не служить для позначення лише родової грамеми. І хоча в працях
деяких дослідників уживається термін «маскулінізувальний» (в оригіналі —
«маскулінізуючий формант» 16), погодитися з ним важко. Інакше терміни «фе-
мінізувальний формант» та «маскулінізувальний формант» позначатимуть аси
метричні за змістом явища. Так званий «маскулінізувальний» формант має вто
ринне значення ‘особа чоловічої статі’, яке в семантичній структурі маскулініз-
му завжди опиняється в постпозиції, постаючи на тлі інших семантичних компо
нентів, що виявляються більш значущими. Таке явище спостерігається як на рів
ні номінантів, маркованих чоловічим родом (ч. ргоуагпік «той, хто сучить,
виготовляє мотузки або їх продає», укр. клепальник «робітник, що займається
клепанням»), так і номінантів подвійної родової належності (ч. пеосІЬуІа т . і і.
«невідчепна людина», укр. зайдиголова ч. і ж. «неврівноважена людина»), де на
перший план виступають особистісні характеристики, а не стать людини.
Як «маскулінізувальні» форманти (якщо вжити цей термін) можна кваліфі
кувати афікси чоловічої родо-особової семантики у виняткових випадках тво
рення моційних корелятів у зворотному напрямку, де справді на перший план
виходить сема ‘чоловіча стать’ (ч. рий/аг рШі/агка, гаІеШЇк <- гаІеШсе, укр.
стриптизер і- стриптизерка, проститут <- проститутка), однак їх одинич
ність і орієнтація на обмежену сферу статевих стосунків не дає підстав для шир
ших узагальнень.
Маскулінізми можуть бути формально маркованими за ознакою чоловічої
статі на внутрішньолексемному рівні за допомогою кореневої морфеми (ч. ґа-
Нпек, (іесіесек, Шик, укр. батько, син, брат). У такому разі парні номінанти жіно
чого родо-особового значення творяться гетеронімічним способом (ч. татіпка,
ЬаЬіска, коїка, укр. мати, дочка, сестра). Маркованість чоловічим родом може
здійснюватися за допомогою певних морфологічних показників — як сло
вотворчих (ч. яґауг-ґе/, ргосіа-уас, коу-аг, НгоЬ-аг, йгаіеп-ік, укр. колодій-0,
проект-ант, комір-ник, камен-яр, ток-ар), так і питомо формотворчих за своєю
природою (ч. Біаг-у, тигяк-у, укр. чергов-ий, стар-ий, вартов-иа). Однак назвати
«маскулінізувальними» такі форманти складно: в одних випадках вони позна
чають особу чоловічої статі з препозитивною вказівкою на рід діяльності за
наявності моційного корелята (як у ч. ргосіауаска, зіага, укр. комірниця, черго
ва), в інших— можна говорити радше про психологічну маскулінність, оскільки
такі номінанти позначають лише особу чоловічої статі зі світоглядних мірку
16 Ковалик 1.І. Словотворчий розряд суфіксальних загальних назв живих істот жіночої
статі у східнослов’янських мовах порівняно з іншими слов’янськими мовами // Питання
українського мовознавства.— Л., 1962.— Кн. 5.— С. 6.
34 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Формальне вираження категорії маскулінності..
вань (ч. kov-är, hrob-är, укр. камен-яр, ток-ар), тим часом значення особи чоло
вічої статі тут теж є секундарним.
Утім, між мовним вираженням маскулінності та мовним вираженням грама
тичного значення чоловічого роду далеко не завжди встановлюються відношен
ня тотожності. Так само як семантику статі не можна приписувати граматично
му роду, семантика маскулінності не завжди збігається із значенням чоловічої
статі та чоловічого роду17. На користь такого висновку свідчить система засобів
ономасіологічної інтерпретації маскулінності в аналізованих мовах.
Г. Павський ще 1850 р. писав, що слов’янські мови мають особливу схиль
ність три роди імен позначати виразними родовими ознаками. «Тому всі наші
імена,— зазначав він,— ходять під печаттю членів ъ, а, о (онъ, она, оно)» 18, хо
ча й зауважував далі, що мова часом цю схильність порушує й допускає імена
без виразних родових ознак їхніх членів 19. «У мові є багато прикладів непослі
довності, але відповідність між жіночим родом і жіночою статтю, з одного боку,
і чоловічим родом і чоловічою статтю — з другого, є настільки виразною, що
відчувається доволі сильно», — так сформулював свої спостереження над взає
модією роду і статі О. Єсперсен20.
Рід як найбільш непередбачувана категорія (А. Мейє) у взаємодії з катего
рією особи і статі (остання, за М. Я. Немировським, хоч і не має типових грама
тичних засобів, але за необхідності знаходить своє вираження в будь-якій
мові 21), формально корелює із маскулінністю (чоловічий рід — номінант
особи + чоловічої статі — маскулінізм), однак така кореляція виявляє як систем
ні, так й асистемні рефлексії. З одного боку, мова намагається встановити між
родом і статтю більш-менш чіткі закономірності (І. Немець говорить про цей
процес як про «тенденцію статевого вирівнювання»22, Ф. Оберпфальцер
(їлек) — як про нейтралізацію антиномії граматичного роду23, Н. Г. Озерова,
А. К. Смольська, О. О. Тараненко називають його тенденцією до родової редис-
трибуції24). А. К. Смольська наводить висловлювання болгарського академіка
Л. Андрейчина, який писав, що для мовної свідомості болгарина рід визначає
ться формою (флексією) іменника незалежно від того, особу якої статі це ім’я
позначає. Сербські та хорватські лінгвісти теж твердять, що в їхніх мовах грама
тичний рід іменника не функціонує в повній залежності від понять «чоловіча» та
«жіноча» стать і що сему біологічного роду виражають позаслівні маркери 25.
Родо-статева асиметрія (rozpor ‘rod’ — ‘pohlavi’) мовою максимально ней
тралізується, зберігаючись лише там, де вона мотивує експресивне, емоційно за
17 Це стосується і семантики фемінінності (див.: CzaplinskaJ. Gramaticky rod v ceske
feministicke poezii // Slowo. Tekst... — Czas 8... — S. 338-345.
18 Павский Г. Философские наблюдения за составом русского языка. Рассуждение 2-е.—
СПб., 1985,— С. 3.
19 Там же.— С. 181.
20 Есперсен О. Пол и род // Философия грамматики / Пер. с англ. В. В. Пассека и С. В. Са
фроновой.— М., 1958.— С. 263-284.
21 Немировский М. Я. Способы обозначения пола в языках мира / Памяти ак. Н. Я. Марра
(1864—1934).— М .; Ленинград, 1938,— С. 196-226.
22 Nimec I. Vyvojove postupy ceske slovni zäsoby.— Praha, 1968.— S. 45.
23 Oberpfalcer (Jilek) F. Rod jmen...
24 Озерова H. Г. Субстантивный род в структуре русских и украинских полисемантов //
Slavia.— 1990. — R. 59. — S. 280-285; СмольскаяА. К. Семантическая категория лица/не
лица и грамматический средний род в славянских языках // Славянские студии.— О., 2001.—
С. 119-128; Тараненко О. О. Динаміка слов’янських іменних класифікацій у діахронії та
синхронії (на формально- і семантико-граматичному та словотвірному рівнях) // Слов’янське
мовознавство : XI Міжнар. з’їзд славістів.— K., 1993.— С. 74—98.
25 СмольскаяА. К. Зазнач, праця.— С. 119-128.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 35
A. M. Архангельська.
барвлене значення. Чоловічий рід у мовній свідомості асоціюється з чоловічою
статтю й маскулінним, жіночий рід — із жіночою статтю і фемінінним, середній
рід — із недорослістю та генеричним (асексуальним). Отже, з ономатологічно
го погляду суб’єкт-номінатор має у своєму розпорядженні всі мовні можливості
іменувати чоловіка адекватно: чоловікові — чоловіче. Однак переважно він
обирає форму неадекватну, свідомо вилучаючи чоловіка з природного для нього
‘чоловічого’ родового та статевого простору зумисною заміною формального
показника роду, який дивує своєю неприродністю, впадає у вічі. Визначальною
рисою таких свідомо немаскулінних номінантів є чеською мовою näpadnost —
очевидна парадоксальність їхньої форми щодо чоловіка.
А. Фрей, виходячи з ідей Ш. Баллі, вбачає тут тенденцію, спрямовану як у
сфері семантики, так й у сфері форми проти усталеної норми й узусу26: це свого
роду мовна дезінформація, пов’язана із заміною формального показника відпо
відного номінатові роду і з використанням форми з формальним показником ка
тегорії неістот на позначення особи чоловічої статі (ч. zdechlina, trestidlo,
vyzablina тощо містять неособові словотворчі форманти). Таким чином, немас-
кулінні номінанти, так би мовити, шокують або незвичними для істоти — осо
би — чоловіка лексичними чи формальними показниками, або невластивими чо
ловікові як представникові синів Адамових семантичними маркерами.
Факти невідповідності чоловічий рід — чоловіча стать — маскулінність
по-різному представлені в різних групах номінантів на позначення особи чо
ловічої статі в чеській та українській мовах, оскільки макросистема маску-
лінізмів є гетероморфною передусім щодо їхнього номінаційного призначення
і прагматичної функції: це індикативні маскулінізми — маскулінізми — за
гальні найменування чоловіка як людини взагалі (ч. clovëk, osoba, individuum,
укр. постать, персона, індивідуальність) та номінанти masculina tantum
(ч. muz, kluk, otec, укр. чоловік, юнак, старий), маскулінізми класифікаційного
типу, чи демографічні маскулінізми (ч. béloch, Evropan, Cech, stavitel,poslanec,
укр. українець, киянин, інженер, січеславець, закарпатець), маскулінізми, що
характеризують номінат за об’єктивно властивою йому ознакою (ч. husita,
kacir, bohâc, milovnik obrazü, укр. бородань, відкупник, грішник, ініціатор, де
мократ), маскулінізми за характерною приписуваною номінатові ознакою
(4.janicâr, татіпсіп mazlicek, backora, zenaty vrabec, укр. варвар, лежень, голо
ва з вухами, лантух з соломою, макуха, м ’яло), маскулінізми — власне оцінки
(ч. poklad, potëseni, vùl, dobytek, укр. голуб, любий-милий, антихрист, байст
рюк). Водночас маскулінізми не є однорідними з огляду на маніфестацію семи
маскулінності — одні з них у різний спосіб виявляють цю сему (ч. ridic, kovâr,
hloupÿjanek, trpaslik, укр. господар, стельмах, працівник, живолуп, кат, козак,
отаман), інші є номінантами з деактуалізованою семою статі (ч. kardiochirurg,
neuropatolog, укр. інженер, професор) або маскулінізмами із транспонованою
семою нечоловічої статі — фемінізовані маскулінізми (ч. zenskâ zâstërka,
pûncocha, kluk usatâ, pradlena spolecnosti, укр. плакса, баба Параска, баба ба
зарна, мужланка, хлопчурниця) та маскулінізми з формальним маркером се
реднього роду (ч. cumidlo,fajnidlo, zenidlo, klucisko, nemehlo, neutrum, укр. ба-
тайло, туркало, лайло, скавло, таляпало, малишко, роздайко, вигадько,
лепетало, міняйло).
Сфера ідентифікації, класифікації та кваліфікації за об’єктивною внутріш
ньо властивою номінатові-особі чоловічої статі ознакою виявляє (за винятком
26 Цит. за: Zima J. Expresivita slova v soucasné cestinë.— Praha, 1961.— S. 7.
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Формальне вираження категорії маскулінності..
номінантів із генеричним значенням) доволі чітку відповідність чоловічий рід —
чоловіча стать —маскулінність як з огляду на семантичні, так і формальні мар
кери чоловічого роду 27 (ч. muz, chlap, Ukrajinec, American, student, délnîk, spor-
tovec, hnobitel, укр. козак, наказний отаман, чех, канадієць, радник, міністр, во
дій, ідеаліст, куратор). Неузгодженість типових формальних показників роду
та статі спостерігається лише з-поміж маскулінізмів на - а 28 (ч. starosta, vladyka,
укр. суддя, воєвода). Така неузгодженість родового (a-основа) і лексичного зна
чень (чоловіча стать) спочатку виявляла рефлексію родової згоди з відповідним
означенням (у Даліміловій хроніці натрапляємо на приклад такого узгоджен
ня — ceskà hrdina, в інших джерелах — vladyka usedlâ, velevlîdnâ starosta',
A. Б. Копеліович виявляє в північноросійських билинах вирази дружинушка
хоробрая, старая старейшина 29). Однак семантика статі тяжіла над такими
номінантами, і вони внаслідок родової редистрибуції набувають статусу чоло
вічого роду. Зазначимо, що в чеській мові формально a-основні маскулінізми
становлять кількісно значну групу — крім спільнослов’янських hrdina,
prednosta, starosta, до неї входять запозичені назви осіб чоловічої статі за родом
діяльності, рисами характеру, уподобаннями, належністю до ідеологічних рухів
тощо:podobojista, husita, utrakvista, evangelista, houslista, stâzista та ін. В україн
ській мові подібні назви іншомовного походження мають значення граматично
го чоловічого роду (турист, стажист, ідеаліст, гусит тощо), номінанти спіль
нослов’янського походження зберегли а-форму (книгоноша, листоноша, суддя,
староста). Маскулінізми кваліфікативного типу за об’єктивною ознакою, фор
мально марковані формантом -а, залишилися в аналізованих мовах нейтрально
конотованими.
Сфера кваліфікації на суб’єктивних підставах (за приписуваною номінатові
суб’єктом-номінатором ознакою) та сфера власне оцінок позначені як си
метрією, так і асиметрією по лінії співвідношення чоловічий рід — чоловіча
стать — маскулінність.
Транспозиція на маскулінне нечоловічого роду й маркерів нечоловічої статі
спостерігається по лінії жіночий рід — жіноча стать — маскулінність і вияв
ляє себе у двох площинах — семантичній і формальній30.0 .0 . Тараненко слуш
но зауважує, що метафоричні переноси ‘форма жіночого роду’ — ‘чоловіча
стать’ (зокрема й лексичний маркер жіночої статі.— А. А.) — ‘маскулінність’
здійснюються стосовно осіб, яких номінатор уважає (чи просто хоче подати)
дурними, слабохарактерними, зі слабкими нервами, боязкими, сором’язливими,
надміру балакучими, манірними тощо й до яких він у такий спосіб висловлює
27 Системи формантів на позначення генеричного й чоловічого родо-особового значення
засвідчують кодифікаційні джерела (Tvorem slov v cestinë II.— Praha, 1967.— 753 s.;
Родніна JI. О. Суфіксальний словотвір іменників у сучасній українській мові // Словотвір
сучасної української літературної мови.— К., 1979.— С. 57-118).
28 Більшість дослідників тут убачає модель, успадковану з латини й закріплену старо
слов’янською мовою. Ф. Оберпфальцер (їлек) наполягає на тому, що a-основні маскулінізми
існували ще в добу індоєвропейську (Oberpfalcer (Jilek) F. Rod jmen...). Одні вважають їх
питомо маскулінізмами (Oberpfalcer (Jilek) F. Rod jmen...), інші — питомо фемінативами
(Duchâcek О. О vzâjemném vlivu tvaru a vyznamu slov.— Praha, 1953.— 190 s.; Fris О. Zastirâm a
charakterizovâni rodu...— S. 67-69).
29 Копелиович А. Б. Формирование родовых отношений в индоевропейских языках //
Вопр. языкознания.— 1989.— № 3.— С. 45-52.
30 Архангельська А. М. Маскулінізоване вираження nomina feminina та фемінізоване ви
раження nomina masculina у слов’янських мовах: взаємодія «свого» і «чужого» // Мово
знавство.— 2007.— № 1.— С. 23-37.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 37
негативне ставлення, прирівнюючи до жінки31. Фактично тут лексичний маркер
жіночої статі переводить чоловіка у сферу світоглядних детермінант фемінін-
ності (ч. Шерпа, гетка газїегка, ргаШепа зроіеспозй, яіага кит;а, поуіпагяка
рго$Шиік&, укр. баба, язиката Хвеська, баба базарна, баба Параска, свекруха,
істеричка, кокетка, інститутка). На позначення характеристики зовнішності
чоловіка (із певним фізіологічним підтекстом) нами виявлено лише один такий
маскулінізм — укр. бабка «Чоловік, який не має ні вусів, ні бороди»32. З онома-
сіологічного погляду фемінінний лексичний формант без змін транспонується на
маскулінність із додаванням семи чоловічої статі ‘про чоловіка’, однак на семан
тичному рівні такі номінанти різняться не лише семою статі — як маскулінізми
вони позначені більшою експресією порівняно з цими ж номінантами на позна
чення жінки завдяки ономасіологічному вміщенню особи чоловічої статі в непри
родну для нього — «чужу» — сферу світоглядних детермінант фемінінності.
Інший вид транспозиції виявляється у формальній експлікації на лексично
му рівні «жіночих» атрибутів за умови оформлення номінанта граматичним по
казником чоловічого роду (і статі) — ч. гЬаЬеІес, ЬаЬяіуІ, роЬаЬеІес, ггетШес,
гтексіїес, таткаг, татіпкаг, укр. мамій, бабій — на позначення чоловіка, що за
своєю поведінкою уподібнюється до жінки: боягуза, розніженого, манірного.
Цікаву групу в обох мовах становлять потіпа тавсиїта за ознакою поведінки
чоловіка щодо жінки як представниці протилежної статі. Баболюба в досліджу
ваних мовах іменують ч. гепаг, раппаг, коїкаг, киЬепаг, сиркаг, сіеукаг, яіиткаг,
пеу^каг, кигмаг, гоЬак, яикепкаг, зросіпіскаг, газіегкаг, укр. бабнш, бабій, дів
чур, дівчук, курвач, б...ун, де в ролі «жіночого» атрибута виступає лексична мор
фема на позначення жінки взагалі, жінки легкої поведінки, жіночого одягу (ли
ше в чеській мові). Словник Д. Яворницького вміщує також номінанти бабонюх
«ловелас» та дурибаб «волоцюга, ловелас»33.
На окрему увагу заслуговують і номінанти дитини, народженої поза шлю
бом, марковані граматичним чоловічим родом (ч. гкигууяуп, гепітсіс, укр. по-
критюк, виб...док), із транспонованою лексичною морфемою на позначення
жінки, яка народила дитину без шлюбу (укр. покритка), та жінки-повії
(укр. б..дь, ч. кипа, гепМпа). Номінант позашлюбної дитини може бути тран
спонованим на позначення дорослої особи чоловічої статі і опосередковано —
Д. І. Яворницький наводить український маскулінізм байстрятник «чоловік,
який одружився з жінкою з незаконнонародженою дитиною, “байстрюком”» 34.
До нечисленних маскулінізмів-моційних корелятів, утворених за принци
пом «жіноча родо-особова назва -» чоловіча родо-особова назва», належать уже
згадувані номінанти, пов’язані із сексуальним життям (ч. риії/аг <- рШі/агка,
укр. блудник <г- блудниця 35), які виявляють щодо чоловіка і щодо жінки різну
міру зневажливості.
Свідома транспозиція фемінінного на маскулінне спостерігається й у матро-
німічних за походженням питомо пейоративних прізвищевих назвах чоловіка
31 Тараненко О. О. Динаміка слов’янських іменних класифікацій...— С. 87.
32 Яворницький Д. І. Зазнач, праця. — С. 7.
33 Там же, — С. 11,211.
34 Там же. — С. 10
35 Під впливом загальновизнаного напрямку моційної кореляції «чоловіча родо-особова
назва -> жіноча родо-особова назва» СУМ номінант блудниця кваліфікує як похідний від
блудник. У свідомості сучасних носіїв мови такі моційні кореляти часто сприймаються як
похідні від чоловічих (3. Грушкова, М. Докуліл, О. О. Тараненко).
А. М. Архангельська_____________________________________________________________
38 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Формальне вираження категорії маскулінності..
«під пантофлем», творених (як виняток) на базі жіночих антропонімів: ч. Маги-
hàk, Jenofet’âk, Rozâr, укр. Оленчин, Мелащин, Олюр, Галюр.
Утім, ономасіологічну транспозицію невластивого чоловікові жіночого ат
рибута не завжди супроводжує пейоративність. Так, скажімо, маскулінізми, тво
рені також у протилежному щодо усталеного у моційній кореляції напрямку на
позначення чоловіка за професією, родом діяльності дружини або жінки за про
фесією, до негативних асоціацій не спонукають: ч. babâk, babcâk (<- baba)
«чоловік баби-повитухи», pradlâk (<- pradlena) «чоловік пралі», jezibabel
(<- jezibaba) «чоловік Баби Яги», укр. дояр (<- доярка) «робітник, який доглядає і
доїть корів», медбрат (<- медсестра) «молодший медичний працівник», приби
ральник (<- прибиральниця) «робітник, який прибирає яке-небудь приміщення,
якусь територію».
Ще одним різновидом родо-статевої транспозиції є граматичне оформлення
номінанта на позначення чоловіка «жіночим» формантом -а. Йдеться про но-
мінанти, пов’язані з рисами характеру людини, типово «жіночими» чи «чоло
вічими» недоліками, що слугують для позначення особи як жіночої, так і чоло
вічої статі, при цьому виявляючи різну міру зневажливості. Тут цікавою є
взаємодія лінгвального й нелінгвального, адже номінанти ч. kokta, netÿkavka,
brepta, mluvka, укр. базіка, недоторка, верещака є більш образливими для чоло
віка, оскільки транспонують на нього еталонні жіночі характеристики; щодо
жінки вони виступають як констатація факту. Такі маскулінізми переважно
мають зневажливо-іронічні чи зневажливі конотації (ч. neknuba, moula, bubrina,
укр. гульвіса, посіпака, п ’яниця), хоча спостережено й конотацію інтимності,
доброзичливості, приязного ставлення, співчуття, захоплення: укр. молодчага,
симпатяга, добряка, розумаха, зокрема й чеські гіпокористичні форми маску-
лінних антропонімів Jarda, Honza, Tonda. Транспозиція типово «жіночого» за
кінчення не може відбутися непоміченою з огляду на домінування маскуліннос
ті в маскуліноцентричній парадигмі мови, особливо у випадках, коли номінант
мотивується характеристиками чоловічими (ч. kofalista, chlupatina, srandista,
klacmunda, flandëra, oleza, ochlasta, укр. злодюга, волоцюга, служака, пройда,
друзяка, п ’яниця). Жіноча флексія -а, за нашим переконанням, рівноправно з
експресивними потенціями лексичних морфем та словотворчих афіксів формує
їхню пейоративність. Безперечний вплив жіночого закінчення -а на негативну
конотацію маскулінізмів визнають Е. А. Вольтер, О. О. Потебня, В. В. Виногра-
дов В. Шмілауер, Я. Зіма, у пізніших працях до такої думки схиляється і
Ф. Оберпфальцер (їлек)36.
Транспозиція фемінінного на маскулінне в чеській мові37 виявляється й у
фактах синтаксичної фемінізації маскулінізмів та слів спільного роду, що потен
ційно можуть іменувати й чоловіка, шляхом анормативного родового узгоджен
ня номінанта на позначення чоловіка з невластивим йому в системі «жіночим»
означенням (kluk sakramentskà, chlap linâ, oblezlik oblezla, sedlâk cesanâ, chudâk
starâ) та y вживанні «жіночих» форм прикладок до номінанта masculine tantum
(potvora clovëk, strÿc nedopitâ, hlista clovëk, baba chlap, mrcha vojâk). Оцінна шка
ла в таких маскулінізмах коливається від доброзичливості, симпатії (milâ bratr,
36 Протилежну думку про те, що «морфема -а, очевидно, взагалі не впливає на конотацію
основи», обстоює О. О. Тараненко (Тараненко А. А. Язиковая семантика...— С. 128). Подібні
твердження з цього приводу знаходимо і в ранніх працях чеського мовознавця Ф. Обер-
пфальцера-їлека (Oberpfalcer (Jîlek) F. Jazykozpyt... — S. 266).
37 Факти синтаксичної фемінізації не характерні для норми та узусу чеської мови.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 39
А. М. Архангельська.
kluk usatâ), схвалення (kremela clovëk, stta chlap, chlap hromskâ, stary vojna), спів
чуття (chudâk starâ) до відвертого зневажання (zlodëj zlodëjskâ, lakomec lakomâ,
knedlik linâ, opera operovitâ, trouba troubskâ) 38.
Відомо, що в досліджуваних системах граматичного роду категорії чоло
вічого та жіночого роду не покривають собою усієї сфери іменування осіб відпо
відно до їхньої статевої належності; «порожні» ж клітинки, що виникають у та
кому разі, заповнює питомо «неособовий» середній граматичний рід.
Транспозиція середнього роду по лінії середній рід — позастатевість —маску-
лінність виявляється надзвичайно цікавою з ономасіологічного погляду. На жаль,
цьому питанню присвячені лише окремі праці39.
Для середнього граматичного роду первинною є функція іменування неіс
тот, «пасивних» предметів. Стосовно належності назв істот до середнього роду,
то її треба розуміти так, що це створіння, у яких стать ще не зовсім розвинулася
(йдеться про соціальну стать), і вони мають обмежені можливості соціального
вияву40. Найменування осіб соціально неповноправних, несамостійних і взагалі
«нижчих» категорій можуть оформлятися в середній рід, прирівнюючись тим
самим до категорії неживого 41. Якщо до середнього роду належать імена малят
тварин та дітей, то це має пояснення в характеристиках цих істот, у їх недорос
лості, меншій здатності жити самостійно, виявляти себе незалежно. Цим, влас
не, і мотивується належність у старочеській мові до середнього роду чоловіка
підлеглого, несамостійного, підмайстра (pachole, podkrâle, podbiskupie,
podkonie, podkomorie), нерівноправного в чомусь (polûbratrie «нерідні брати»,
polûsestrie «нерідні сестри») 42. В українські мові імена підмайстрів традиційно
оформлялися як імена чоловічого роду (підпасок, підкухар тощо). Натомість
формальні ознаки середнього роду в українській мові містять абсолютно ней
тральні родинні назви дядько, батько, вуйко, чоловічі антропоніми Гаврило, Ки
рило, Петро, Павло. Формально марковано середнім родом і більшість україн
ських прізвищ патронімічного типу Петренко, Муляренко, Кіндращенко, однак
тут формальний показник середнього роду -о не має нічого спільного ані з гра
матичним значенням чоловічого роду, ані з семантикою чоловічої статі. Такі ко
реляції, як вияв родо-статевої асиметрії (у чеській мові), пов’язані з ономасіоло-
гічною транспозицією середнього роду, а разом із ним — семантики
неповноцінності та позастатевості на форму номінанта особи чоловічої статі.
38 Архангельська А. М. Маскулінізоване вираження...— С. 36.
39 Тараненко О. О. Динаміка слов’янських іменних класифікацій...— С. 74—98; Смоль-
ская А. К. Зазнач, праця.— С. 119-128; Сімович В. Українське мовознавство / Упоряд. й вст.
ст. Ю. Шевельова.— Ottawa, 1981.— 451 с.; Сімович В. Українські іменники чоловічого роду
на -о в історичному розвитку й освітленні // Наук. зб. Укр. Високого пед. ун-ту ім. М. Дра-
гоманова.— Прага, 1929.— Т. 1.— 70 с.; Oberpfalcer (Jilek) F. Rod jmen...; Fris O. Zastfrani a
charakterizovâni rodu...— S. 67-69.
40 Oberpfalcer (Jilek) F. Rod jmen...— S. 27.
41 Тараненко О. О. «Я» (сукупність принципів антропоцентризму, соціально активної
особи та андроцентризму)...— С. 67.
42 Пізніше під тиском тенденції до статевого вирівнювання подібні номінанти зазнали
родової редистрибуції й перейшли до чоловічого роду: це назви за соціальним статусом
(knize, hrabë, doze); назви підлеглих, несамостійних, юридично неправоздатних, підмайстрів
перейшли до маскулінізмів продуктивних типів (podbiskupie, podprevorie, podkuchtie ->
podbiskup, podprevor, podkuchtik; podkomorie, podkonie -» podkomofi, podkonî). І. Немець,
виявляючи тенденції їх родової еволюції, зазначає, що в старочеській мові номінанти серед
нього роду з неузгодженим родовим значенням (лексичним і граматичним) або архаїзувалися
(konëdra -» ras, pakosta -> zàskodnik), або взагалі вийшли з ужитку (mëchonose, drevonose,
ubijcé), залишившись функціональними лише там, де йшлося про набуття ними експре
сивно-оцінного значення (Nëmec І. Vÿvojové postupy...— S. 45, 46).
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
Формальне вираження категорії маскулінності..
А. К. Смольська, досліджуючи співвідношення семантичної категорії осо
би / неособи та граматичного середнього роду у слов’янських мовах, зауважує:
«Якщо принцип андроцентризму (тут мається на увазі провідна роль чоловічого
роду в системі граматичних родів, його немаркованість.— А. А.) є універсаль
ним, то одним з індикаторів специфіки граматичної категорії роду у слов’ян
ських мовах є позиція середнього роду, ступінь її збереження і функціонування,
її зв’язок із категорією персональності та категорією істот»43. Ширше функціо
нування категорії середнього роду в чеській та українській мовах порівняно з ін
шими слов’янськими мовами (передусім російською, де середній рід зазнав ре
дукції) зумовлює вищу ономасіологічну активність транспозиції середнього
роду на мовне вираження маскулінності. У цих мовах активність середнього ро
ду зберігається й навіть розширюється за рахунок посилення ономасіологічної
актуалізації емоційно маркованих номінантів, які питомо виступали як асек
суальні номінанти недорослих істот. У такий спосіб у середньому роді підви
щується питома вага «активних» предметів — дорослих дієздатних осіб чоло
вічої статі.
Досить помітною, за спостереженням О. О. Тараненка, є наявність іменників
спільного (середнього й чоловічого) роду, які можуть стосуватися обох статей
при узгодженні в середньому роді, при узгодженні з чоловічим — тільки чоло
віків. Ідеться про чеські та українські номінанти середнього роду на -dlo, -ло:
ч. cumidlo, oplevadlo, nesidlo, panidlo, zlobidlo, укр. вайло, мурло, бурмило, чупе
радло 44 тощо. Іншу групу імен середнього роду становлять номінанти на -ко:
крутько,роздайко, ласько, хапко, тишко, які мають парадигму словоформ чоло
вічого роду 45. У чеській мові такі імена можуть у деяких випадках позначати й
чоловіка, і жінку (flfidlo «пихата жінка», «ненадійний чоловік», fintidlo «елегант
на людина»), хоча трапляються, за даними Ф. Оберпфальцера (їлека), імена се
реднього роду лише фемінінні (vdävadlo «жінка, що полюбляє виходити заміж»,
curidlo «жінка, що одягає те, що їй не личить», stare hachlisko «стара діва, яка за
буває про свій вік», vopletisko «недбала, неохайна, нехазяйновита дружина») та
лише маскулінні (zenidlo «чоловік, який часто, із задоволенням одружується»,
panätko «молодий чоловік, який удає з себе пана», muzätko «карлик»,papacisko
«ненажера», korhelisko «п’яниця», muzisko «великий та бридкий чоловік» 46.
Уживання середнього роду на позначення осіб є експресивним у багатьох
мовах. Середній (асексуальний) рід позначає річ 47, пасивну, неспроможну, неса
мостійну, недієздатну істоту — об’єкт меншовартісний, що й зумовлює пере
важну його пейоративність. Досить часто його супроводжує семантика деміну-
тивності, де актуальними є семи об’єктивно малого розміру (ч. kvitko, muzätko,
укр. паненя), або ж семантика аугментативності зі значенням надмірної величи
43 Смольськая А. К. Зазнач, праця.— С. 122.
44 Пор. погляд О. К. Безпояско, яка кваліфікує подібні імена як іменники потенційного
роду, омонімічні форми середнього роду на позначення особи чоловічої та жіночої статі,
зауважуючи, що така їхня номінативна функція є специфікою саме української мови. До того
ж слова типу мурло, базікало, брехло, убоїще з невідомих причин аналізуються в групі
фемінативів (Безпояско О. K., ГороденськаК. Г., РусанівськийВ. М. Граматика української
мови...— С. 61—63).
45 Леонова М. В. Іменники так званого спільного роду //Мовознавство.— 1969.— № 6.—
С. 72.
46 Oberpfalcer (Jilek) F. Rod jmen...— S. 257.
47 О. О. Тараненко наводить у зв’язку з цим приклад: ледащо — це леда + що (замість
хто), леда-що «перша-ліпша річ, дрібниця» (Тараненко О. О. Динаміка слов’янських іменних
класифікацій....— С. 78).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 41
А. М. Архангельська.
ни з пейоративним складником (ч. rychtafisko ехрг. «поганий староста», сіо-
vëcisko ехрг. «кремезний чоловік, що поводиться грубо»). Водночас малість,
слабкість, несамостійність, безпорадність можуть викликати і співчуття, прихи-
льно-поблажливе ставлення (пор. ч. nebozâtko, milâtko, stvorem, укр. дитятко,
золотко) — питома семантика середнього роду при його транспозиції уможлив
лює і позитивну, і негативну конотацію маскулінізму з формальними ознаками
середнього роду.
Загалом же слов’янським мовам властива тенденція до родового переофор
млення родо-особових номінантів середнього роду, зумовлена тяжінням до
встановлення відповідності між граматичним родом та статтю. У таких випад
ках спостерігається перехід або до жіночого, або до чоловічого роду— відповід
но до родового значення лексичної морфеми: бабище, дівчище -> жіночий рід;
хлопчище, дідище -> чоловічий.
Дослідження формальних засобів ономасіологічної інтерпретації маскулін-
ного в аналізованих мовах засвідчило взаємодію двох протилежних тенденцій:
родової редистрибуції, чи статевого вирівнювання, що спрямована на симетрію
роду та статі в маскулінізмі, та родо-статевої транспозиції, зорієнтованої, навпа
ки, на їх асиметрію. Така взаємодія системного й асистемного в мовній об’єкти
вації маскулінного у взаємодії з чинниками позамовного характеру виявила і
певні закономірності.
Тенденція до родової редистрибуції як нейтралізації родо-статевої асиметрії
переважає у сфері ідентифікації та кваліфікації номіната за об’єктивною озна
кою. Релятивні номінанти особи чоловічої статі та кваліфікативні номінанти за
об’єктивною внутрішньо властивою номінатові ознакою виявляються зорієнто
ваними на максимальну симетричність співвідношення чоловічого роду, чоло
вічої статі в мовній об’єктивації детермінант маскулінності, кваліфікативні
маскулінізми за суб’єктивною ознакою та маскулінізми-оцінки — на асимет
ричність такої кореляції з метою мовної об’єктивації антидетермінант маскулін
ності. Родо-статева транспозиція жіночого роду, зокрема й атрибутів жіночості,
середнього роду і позастатевості спрямована на свідоме вилучення чоловіка із
природної родової групи та статевої сфери. Маскулінність як мовна категорія
виявляє, отже, цілий спектр різнорівневих мовних засобів її позначення, частко
во спільних, частково відмінних у мовах, що вивчаються.
(Рівне)
А. М. ARKHANHELSKA
FORMAL INTERPRETATION OF MASCULINITY: THE INTERPLAY OF GENDER
REDISTRIBUTION AND GENDER TRANSPOSITION
This article deals with the system of language means representing the categories of masculinity
in the interplay of linguistic and outer linguistic factors. Formal interpretation of masculinity is stu
died here on the basis of two contributive trends — gender redistribution and gender transposition.
The article also deals with the interplay of semantic category of personality/impersonality, semantic
category of creature/inanimate things, grammatical category of gender and conceptual category of
sex on the axis «gender— sex — masculinity». An investigation is made on a basis of two Slavonic
languages — Czech and Ukrainian.
Keywords: category of masculinity, personality\impersonality, gender, sex, gender redistri
bution, gender transposition.
42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1
|