Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника

Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника

Статтю присвячено оцінці потенційних можливостей архаїчної лексики українських діалектів Закарпаття в аспекті реконструкції праслов’янського словника. На підставі вибіркового етимологічного аналізу архаїчних діалектизмів українських говірок закарпатського ареалу виділено вузькі лексичні ізоглоси,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Іліаді, О.І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2011
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183520
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 66-78. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183520
record_format dspace
spelling irk-123456789-1835202022-03-30T01:34:53Z Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника Іліаді, О.І. Статтю присвячено оцінці потенційних можливостей архаїчної лексики українських діалектів Закарпаття в аспекті реконструкції праслов’янського словника. На підставі вибіркового етимологічного аналізу архаїчних діалектизмів українських говірок закарпатського ареалу виділено вузькі лексичні ізоглоси, які поєднують його словник зі словником окремих західно- та південнослов’янських мов, обґрунтовано необхідність створення регіонального етимологічного словника й визначено місце в ньому реліктової лексики карпатських слов’ян. The article deals with the assessment of Zakarpatty a Ukrainian dialects vocabulary potential ca¬pabilities in terms of protoslavonic vocabulary reconstruction. On the basis of sampling etimological analysis of archaic Ukrainian dialectisms of Zakarpattya area there are distinguished separate iso-glosses which unite the native dialect vocabulary with the vocabulary of certain western- and southslavonic languages and the necessity of setting up of an areal etimological dictionary is well grounded. 2011 Article Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 66-78. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183520 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Статтю присвячено оцінці потенційних можливостей архаїчної лексики українських діалектів Закарпаття в аспекті реконструкції праслов’янського словника. На підставі вибіркового етимологічного аналізу архаїчних діалектизмів українських говірок закарпатського ареалу виділено вузькі лексичні ізоглоси, які поєднують його словник зі словником окремих західно- та південнослов’янських мов, обґрунтовано необхідність створення регіонального етимологічного словника й визначено місце в ньому реліктової лексики карпатських слов’ян.
format Article
author Іліаді, О.І.
spellingShingle Іліаді, О.І.
Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника
Мовознавство
author_facet Іліаді, О.І.
author_sort Іліаді, О.І.
title Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника
title_short Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника
title_full Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника
title_fullStr Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника
title_full_unstemmed Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника
title_sort архаїчна лексика українських діалектів закарпаття й реконструкція праслов’янського словника
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2011
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183520
citation_txt Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов’янського словника / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2011. — № 1. — С. 66-78. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT ílíadíoí arhaíčnaleksikaukraínsʹkihdíalektívzakarpattâjrekonstrukcíâpraslovânsʹkogoslovnika
first_indexed 2025-07-16T03:30:41Z
last_indexed 2025-07-16T03:30:41Z
_version_ 1837772719527034880
fulltext О. І. ІЛІАДІ АРХАЇЧНА ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКИХ ДІАЛЕКТІВ ЗАКАРПАТТЯ Й РЕКОНСТРУКЦІЯ ПРАСЛОВ’ЯНСЬКОГО СЛОВНИКА____________________________________________ Статтю присвячено оцінці потенційних можливостей архаїчної лексики українських діа­ лектів Закарпаття в аспекті реконструкції праслов’янського словника. На підставі вибірково­ го етимологічного аналізу архаїчних діалектизмів українських говірок закарпатського ареалу виділено вузькі лексичні ізоглоси, які поєднують його словник зі словником окремих західно- та південнослов’янських мов, обґрунтовано необхідність створення регіонального етимоло­ гічного словника й визначено місце в ньому реліктової лексики карпатських слов’ян. К л ю ч о в і слова:етимологія,праслов’янський,дериват,реконструкція,діалект,ареал. У галузі реконструкції праслов’янського мовного стану за останні сорок років зроблено чимало: реконструйовано й встановлено генезис та еволюцію грама­ тичних (іменних і дієслівних) і фонетичних парадигм, словотвірних гнізд, сха­ рактеризовано морфонологічні та словотвірні моделі, відновлено елементи синтаксису й фразеології. Колосальних зусиль докладено для реконструкції лек­ сичного складу праслов’янської мови, виділенню в ньому спільнослов’янських і діалектних, інноваційних і архаїчних утворень, слов’янсько-неслов’янських лексичних ізоглос, які характеризували відношення протослов’янських діалек­ тів і діалектів інших індоєвропейців у добу, що передувала виокремленню самостійних давніх індоєвропейських мов, та ізоглос, що визначають давні ареальні контакти праслов’ян з кельтами, германцями, іранцями, італійцями та ін. у найдавніший період існування окремих індоєвропейських мов. Для досягнення всіх цих результатів проведено велику підготовчу роботу, для чого залучалися всі доступні дослідникам лексичні матеріали. Зрозуміло, що будь-яке дослідження в галузі мовної реконструкції залежить від кількості мате­ ріалу, тому введення в обіг нових фактів часто доповнює, збагачує фактами карти­ ну мовної ситуації, яку раніше лише окреслювали, або вносить суттєві корективи в усталені погляди на різні проблеми. І навіть при таких солідних здобутках, які має слов’янське мовознавство в галузі вивчення праслов’янського мовного стану, праслов’янська лексична спадщина багатьох слов’янських ідіомів ще або не дістала етимологічного опису взагалі, або ж дістала його лише фрагментарно. До таких слов’янських ідіомів належать українські говірки Закарпаття, лек­ сичні ресурси яких, незважаючи на використаний в етимологічній літературі та ЗССЯ 1 солідний матеріал з місцевої (закарпатської) діалектної лексики (у тому числі матеріали дипломних робіт, дисертаційних праць з української діалекто­ логії, зібрання діалектної лексики І. Верхратського, СГУ), досі належним чином 1 Список скорочень див. у кінці статті. © О. І. ІЛІАДІ, 2011 66 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття.. не враховано. Це зумовлено об’єктивними причинами, серед яких— відсутність у багатьох дослідників доступу до нових матеріалів польових експедицій з ук­ раїнської діалектології та відсутність нових словників карпатської діалектної (апелятивної, ономастичної) лексики. Щоправда, друга причина нині постає вже не настільки гостро, оскільки останнім часом все-таки з ’явилися словники окре­ мих українських говірок закарпатського (і не тільки) ареалу, які постачають нові лексичні матеріали для реконструкції праслов’янського шару в місцевому діа­ лектному словнику й осмислення ролі українських діалектів Закарпаття в історії формування слов’янських (і неслов’янських) мов карпатського ареалу, їхнього місця в праслов’янському діалектному просторі. Важливість лексики україн­ ських говірок Закарпаття (і карпатської діалектної зони взагалі) для вивчення праслов’янської спадщини слов’янських мов визначається її реконструктивни­ ми можливостями. 1. Передусім слід виділити закарпатські діалектизми, які розширюють наші уявлення про ареал групи праслов’янських лексем. Ідеться про те, що для ряду архаїчних слов’янських слів, які до цього часу відзначалися лише в одній чи кількох мовах західно- та/або південнослов’янської груп, насправді існують буквальні чи близькі східнослов’янські відповідники. Реєструються вони саме в українських діалектах Закарпаття. Тобто лексика цих діалектів фактично висту­ пає єдиним свідченням того, що наведена нижче група слів здавна функціонува­ ла у словнику слов’янських ідіомів східної частини Славії: букодьірка «зяблик Fringilla coclebs L.» (Верхратський 1902, 228) ~ луж. Bukodry — топонім, зіставлений зі слов’ян. *dbrati «здирати» 2 < *buko-dbra ~ *Ьикь «назва дерева»; горґолЧ «горби на плечах» (Виноградів, р-н; Лизанець, 16) < *gbrgoUa ~ (з ін­ шим суфіксальним вокалізмом) болг. грьгуля «гарбуз», гръгултвый «горбатий» (у словнику Герова), макед. гргулав «горбатий», рос. діал. кубан. гургуля «гуля, наріст на тілі» < *gbrgul’a (ЭССЯ, 7, 209); ґерґач'ка «гортань» (Виноградів, р-н; Лизанець, 19) — українська карпатська паралель до форм, засвідчених у слов’янських діалектах балканського ареалу, пор. болг. діал. кьркач (у виразі нося на к. «несу на плечах і верхній частині спини»), ма­ кед. кркач (у виразі носи к. «тягне (несе) на спині»), серб., хорв. кркача «спина, горб» < *къгкась, *кьгкаса (ЕСУМ, 3,26: південнослов’янські лексеми зіставлено з укр. закарп. ruptéiui «плечі, шия, спина», яке ілюструє дериват від *кьгкь «шия» з іншим суфіксом). Українські говірки Карпат зберігають ще одне похідне від *кьгкь, а саме — *кьгкап-, збережене в складі основи буков, хорїтш «горло, горлянка» (СлБГ, 85), де також спостерігається регулярна для багатьох ідіомів цього ареалу зміна етимологічного к (*k) > ґ. Варто відзначити, що закарпатський діалектний словник консервує не лише похідні від *кьгкь, але й власне український рефлекс твірної основи, пор. ґьйрґи «плечі, спина» (Жеіуц, Піпаш, 44; укр. корки у виразі на всі корки лаяти «сильно, щосили» в ЕСУМ, 3,26 тлумачиться як запозичення з рос. мови, де воно також пов’язане з корки «плечі» < *кьгкь); здйпати, -ю «ударяти» (Бевка, 65) — вторинна форма щодо *з-депати ~ серб., хорв. діал. dépati, dêpâm «ударяти, бити», болг. діал. дёпвъм «сильно вда­ ряти», «копати» < *depati, *depajç (SP, III, 37). Імовірно, сюди ж похідне укр. діал. дйпоть «удар» (дати диптю «побити»), яке зіставляють із серб., хорв. депити «ударяти» (ЕСУМ, 2, 74: «неясне»); 2 Eichler E. Ergebnisse der Namengeographie im altsorbischen Sprachgebiet // Materialien zum slawischen onomastischen Atlas.— Berlin, 1964.— P. 53. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 67 О. І. Іліаді. ужг. костеир ’йва «вид трави»3 ~ серб. діал. кдстрава «рослина Setaria verticillata», слц. kostrava «вид дикорослої трави Festuca ovina; F. pratensis» < *kostrava (ЭССЯ, 11, 160: без укр. прикладів); милорад «охоче» (в українських говірках Східної Словаччини; СМДС, 583) ~ болт, милорад «сентиментальний», серб. Милорад — антропонім < *milo- radb (ЭССЯ, 19, 38); нав, -а (фолькл.) «рай» (с. Ворочево Перечин. p-ну; ОАІУМ) ~ ст.-ч. паv, -і «могила, потойбічний світ, пекло», «царство мертвих, пекло», слц. näva рідк. «потойбічний світ» < *navb, серб., хорв. navje «царство мертвих» та ін. < *navbje (ЭССЯ, 24,50: укр. матеріал тут відсутній), пор. ще з іншим значенням укр. діал. нав «домовина, труна» (ЕСУМ, 4, 17: [навка]); нарука «благодіяння, добродіяння» (Бевка, 91), буков, наруч «на підтримку» (ЕСУМ, 5, 137: до *rQka) ~ серб., хорв. нарука «замовлення, доручення» та ін. < *narQka (ЭССЯ, 23, 18: лише південно- та західнослов’янський матеріал); опчан (орсап) «громадянин» (UNVS, 317) ~ слн. obcän «член общини», ч. obcan «мешканець поселення; громадянин», слц. діал. opsän «член общини» < *obbtjanb (ЭССЯ, 31, 162) та ін. І прикладів такого типу вистачає: за поперед­ німи підрахунками, з огляду на доступний нам лексичний матеріал зазначеного ареалу, їх близько ста. 2. Так само лексика українських говірок Закарпаття заповнює лакуни в стат­ тях ЭССЯ, зокрема в тих, де прототипи реконструйовано на лексичному мате­ ріалі окремих мов західно-, південнослов’янської груп та російської (інколи — білоруської) мови (в деяких випадках близькі форми представлені давньору­ ськими пам’ятками), а український матеріал відсутній: дванчик «розколота надвоє колода» (Рахів. р-н; Піпаш, Галас, 46), дванч'ак «кирка-мотика», дванч’астьій «розсохатий, вила з двома ріжками» (Виноградів, р-н; Лизанець, 21) < *(і(ь)уап-ьсь — демінутив до *d(b)va-n-, тобто до суфікса­ льного похідного від *d(b)va «два», у зв’язку з чим пор. варіантне *d(b)venbky, відновлене на базі болг. стар, двенки «двоє, дві» (ЭССЯ, 5,188). Однак названий українсько-болгарський збіг не вичерпує питання про давню географію *d(b)vamcb, *d(b)venbky, оскільки подібне утворення (*dväni — двоїна) колись існувало на периферії російського діалектного простору. Зникнувши в росій­ ському словнику, воно певний час функціонувало як слов’янський субстратний елемент у мерянській мові (мер. *ßen — sing., *ßänsk— plur.), звідки (вже видо­ змінене формально) було вторинно запозичене в місцеві російські говірки у формі бени (бяныш) «дворогі (переважно дерев’яні) вила» 4. Щоправда, рос. діал. бени (бяньки) так само можна розглядати як результат місцевої еволюції власне російських рефлексів *d(b)vini, *й(ъ)уёпъку, пояснюючи зміну початко­ вої сполуки *дв- > б- умовами слов'янського мовлення, закономірностями сло­ в'янської фонетики, пор. ще префіксальне влуж. z-behac «піднімати» < *dvigati, а також випадки зміни де- > 6 -у середині слова5. 3 Наведено за: Чучка П. П. Українські говірки околиці Ужгорода (фонетика і морфологія) : Дис.... канд. філол. наук. — Ужгород, 1958. — С. 324. 4 Про відновлення слов’ян. *dväni та мерянських форм див.: Ткаченко О. Б. Славянские заимствования в неславянских языках как источник древнейших славянских реконструкций // X Міжнар. з’їзд славістів (Софія, вересень 1988 p.). Слов’янське мовознавство : Доповіді.— К , 1988,— С. 47. 5 Докладніше про ці випадки див.: Трубачев О. Н. Заметки по этимологии и сравните­ льной грамматике // Этимология. 1970.— М., 1972.— С. 5-8. 68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття.. дёбнути «кинути, побороти» (Виноградів, р-н; Лизанець, 21) < *с1еЬп<2ІЇ ~ ч. йёЬаИ «бити, хлестати», рос. діал. пек. дябать «ламати» < *сІйЬаії (ЭССЯ, 4, 225). Семантика цієї групи слів має спільний елемент (поняття різкої дії, руху), який, разом із формальними ознаками, дає підстави для їх етимологічного ото­ тожнення; гоїло «вазелін, масть» (Бевка 48) ~ кашуб. g^ojidio «мазь для рани» (БусМа, І, 337), які відсутні серед рефлексів *gojidlo, поданих в ЭССЯ (6, 195: лише ч. та друс., рос.-цсл., а також (похідні) болг. і слн. репрезентанти); инуда «в іншому місці» 6 ~ хорв. іпийа «т. с.», ч ,]іпийу «в інший бік» та ін. < *]ъщс1у / *]ъпойи (ЭССЯ, 8, 233); мата «ріжки, матка в колоску жита» (територія Східної Словаччини; Горбач 1973, 44) ~ болг. діал. мата «мати» та ін. < *таІа І (ЭССЯ, 17, 233: лише болг., словін. та рос. діал. рефлекси); наусно «напам’ять» (Рахів. р-н; Піпаш, Галас, 114) < *пашіьпо — дериват від реконструйованих в ЭССЯ (23, 199) *иаш,ґь / *пашґь (зі східнослов’янських рефлексів тут фігурують тільки давньоруські); ниуказный «некрасивий, негарний» 7 ~ *оЪкагъпъ(]ъ), пор. п. окагпу «чудо­ вий, розкішний», «милий, приємний» та ін. (ЭССЯ, 27, 109: лише п. діал., рос. діал.; з-поміж рефлексів твірних *оЪкагъ / *оЫсага (с. 108) українські також відсутні). чаяти «глядати, вижидати, убиватися, старатися, журитися (за чим)» (Верх- ратський 1899, 270: зіставлене зі ст.-сл. чдіати «сподіватися; чекати») < *са/аИ (ЭССЯ, 4, 10-11: ст.-сл., болг., схв., слн., ч., друс. та рос. матеріал) та ін. З. Окремим питанням постає процедура виявлення й етимологічної характе­ ристики лексичних збігів у кількох дистантних ареалах, тобто віддалених діа­ лектних ареалах, які не мають спільних кордонів, тому наявність у їхніх межах спільних утворень архаїчного вигляду не може вважатися результатом запози­ чення чи наслідком взаємодії цих ареалів протягом історичної доби. У зв’язку з цим, по-перше, вважаємо за необхідне звернути увагу на вузькі лексико-фразео- логічні ізоглоси, репрезентовані лексиконом українських говірок Закарпаття та російським діалектним словником: березове масло «бійка в дитинстві» (Бевка, 33) ~ рос. дать берёзовой каши «відлупцювати (про дітей)», вестйс,е «щастити» (Жеґуц, Піпаш, 30) ~ рос. (безособ.) везёт «щастить, таланить», замоложуєс'е «захмарюється» (там же, 59) ~ рос. діал. замолаживать «захмарюватися» (ЕСУМ, 3, 503: [молодитися]; укр. *замоложувати тут подане як реально не засвідчене), чепірдати «криво йти» (Жеґуц, Піпаш, 160) ~ рос. діал. акмол. пер- дять «перемотувати» (з етимоном *рьг(1- «заплітати, звивати (> мотати)»; див. далі), гуц. шкреміткй «відпадки з мосяжі, які полишаються по виробленню ціто- чок, бобриків, копитців по усипанню хрестів і т. ін. та по спилованню короста- вок» (Шухевич, 285), ошкремёток «мале дитя (зневажливе)» (Жеґуц, Піпаш, 106) ~ рос. діал. псков., твер. шкреметка «черепок», оскреметка «т. с.» < *{й)кгете1ъка8. Значення цієї групи лексем засвідчує філіацію первісного «дріб­ ниця, дрібний уламок, частка». 6 Наведено за: Дэже Л. Очерки по истории закарпатских говоров.— Будапешт, 1967.— С. 138. 7 Лексему наведено за: Німчук В. В. Словотвір іменних частин мови в Закарпатських вер- хньонадборжавських говірках : Дис. ... канд. філол. наук. — Ужгород, 1962. — С. 316. 8 Детальніше про етимологію рос. лексем див.: Петлева И. П. Этимологические заметки: рус. диал. шкритка — праслав. *{^)кгіН ІI Общеславянский лингвистический атлас. 1980. — М., 1982. — С. 288-289; Петлева И. П. Этимологические заметки по славянской лексике. IV // ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 69 О. І. Іліаді. Завершує цей список давніх карпатоукраїнсько-російських збігів річкова наз­ ва МасИаІипсИа, 1243 р., Маскаїтіска, 1282 р. (суч. Мочінка; л. Латориці л. Бодро- гу п. Тиси; СГУ, 377). Найімовірніше тлумачення МаскаІипсИа як спотвореного в угорському мовленні давнього східнослов’янського тосе-І^а (збережене в рос. діал. мочеляга «сира, низька місцевість на сіножаті»; СРГК, 3, 266) 9, де перший компонент — основа дієслова тосіН, а другий ~ І ^ а І (: словін. Іща «низина», друс. лягд «низьке сире місце», рос. діал. ляга «болотисте місце, грузьке місце; бо­ лото»; ЗССЯ, 15, 52-53). Найдавніша фіксація гідроніма в документах припадає на період, коли східнослов’янські діалекти практично втратили ринезматичну ви­ мову відповідних голосних. Проте комбінація графем ми у гідронімі, без сумніву, передає голосний з носовою артикуляцією, що вказує на значно глибшу хроноло­ гію назви, яка сягає періоду, коли в давньоруських діалектах ще активно вживали­ ся фонеми такого типу. Отже, носовий голосний зберігся в лексемі завдяки її кон­ сервації в умовах мадярського мовного середовища. Такі збіги навряд чи вказують на перенесення реліктової лексики на нові те­ риторії під час руху слов’ян усередині зони, яку нині умовно характеризують як східну частину Славїї: одразу виникають сумніви щодо реальності колонізації сучасних російських земель з території Закарпаття. Наявність подібних ізоглос логічно пояснювати збереженням у різних частинах східнослов’янського ареалу лексичної спадщини, спільної для групи праслов’янських діалектів. Ці діалекти колись входили до однієї контактної зони (на тій території, де слов’яни сформу­ валися як етнос, чи на тій, з якої почалося освоєння ними певних частин терито­ рії сучасних України та Росії), локалізувати яку можна лише за умови проведен­ ня спеціального дослідження, що вимагає попередньої підготовчої роботи. На особливу увагу заслуговують вузькі лексичні ізоглоси, що поєднують ук­ раїнські говірки Закарпаття та діалекти Сербії 10 (зрідка — Хорватії чи Македо­ нії). Такі факти можна розглядати або як свідчення давньої тісної взаємодії час­ тини слов’янських ідіомів карпатського та балканського ареалів (до того, як між ними «вклинився» мадярський етнос (X ст.), що суттєво обмежило цю взаємо­ дію), або ж як результат дивергенції одного праслов’янського діалектного угру­ повання в період заселення слов’янами Карпат і Балкан. Тобто певна частина його носіїв мігрувала, разом із предками сербів, на терени сучасної Сербії, час­ тина ж оселилася на Закарпатті. Отже: аведа «дуже зла, капосна людина», «якась нечиста сила» (Іршав. р-н), при- карп. яведа «домовик, чорт», які В. В. Німчук порівнює із серб., хорв. авет «при­ мара, привид, дух», при цьому апелюючи до етимології П. Скока, згідно з якою авет походить від основи *а\Ш «явити», *ауь + суф. -еі- п . Зіставлення цих лек­ сем, як і наведена етимологічна версія, загалом переконливі, проте виникають питання стосовно співвідношення кінцевих -т/-д у суфіксальних морфемах в Этимология. 1974. — М., 1976. — С. 22: з архетипом *(£)кгет-е1-ъка. Про карпатоукраїнську та російську лексеми як свідчення давньої вузької ізоглоси див.: Іліаді О. І. Архаїчна лексика діалектів Закарпаття // Студії з ономастики та етимології. 2003. — К., 2003. — С. 100-114. 9 Хоч не виключене й тлумачення *тосе-1ока ~ ст.-сл. лжкд «затока; болото», друс. лука «затока, що утворюється вигином берега» (ЭССЯ, 16, 141). 10 Див.: Німчук В. В. Питання про зв’язки закарпатських українських говорів з південно­ слов’янськими мовами // V міжвузівська Республіканська славістична конференція (Ужго­ род, 25-30 вересня 1962 р.) : Тези доп.— Ужгород, 1962.— С. 91-93. 11 Німчук В. В. Актуальні проблеми вивчення українсько-південнослов’янських лексич­ них паралелей // Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови : Тези доп. респ. конф. (Ужгород, листопад 1989 р.).— Ужгород, 1989,— С. 103. 70 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття.. аведа, яведа ~ авет і, як наслідок, питання про реконструкцію їхньої первісної форми/форм. Для українських слів імовірний прототип *av§db з формантом -§db (флексія -а тут явище пізніше, зумовлене впливом форми людина, сила; рефлекс *£ > е — відоме явище в закарпатських говірках). Дещо складніша ситуація з визначенням питомої форми суфікса в авет : річ у тім, що суфікс -et у сербських і хорватських іменах визнається вторинною (за винятком кількох форм) моди­ фікацією первісного -edb/-jadb 12, і такий висновок значною мірою підтри­ мується стійкою тенденцією до оглушення кінцевих дзвінких приголосних у діалектному мовленні різних територій Сербії та Хорватії. Враховуючи це, в серб., хорв. авет варто вбачати *авед < *av§db. зн1ити «здійняти» (Рахів. р-н; Піпаш, Галас, 70) < *jbz-neti— префіксальне ут­ ворення від *niti (суплетивна форма до *nesti), яке досі вважалося атрибутом ви­ нятково сербсько-хорватського лексикону, nop. nijeti «нести» та ін. (ЭССЯ, 25, 105: етимологія О. М. Трубачова). Значення «здійняти» та «нести» не суперечать одне одному, будучи поняттєво суміжними (відображають послідовність дій); прдгырцнутис’а «відригнутися (насамперед — шлунковим соком, який, од­ нак, наче застрягає в горлі)» (у надборжавських говірках), співвіднесене з серб. грцати «давитися, з нутрощами глитати» 13. Беручи до уваги вторинність ц, яке регулярно розвивається з етимологічного ч (< *с) у деяких сербських говірках та в українських діалектах карпатського ареалу 14, можна говорити про існування в минулому *гырчати / *грчати, що сягає псл. *gbrcati 15. Відновлена форма репрезентує варіантний до *zerti, *гьго, *zbrati «жерти, жадібно їсти, пити» аблаутний вокалізм і формант -k- (*gbrcati < *gvrk-i-), що часто функціонує в ос­ нові реліктових індоєвропейських дієслів з коренями на плавний сонант. Таким чином, її можна зіставляти з (утвореннями без -к-) дінд. giräti, gpiati «ковтає, жадібно глитає» і под. (наведені за: Fraenkel, II, 148: до рос. прожора, дболг. пожр'кти, пожьрж та ін.; статтяgerti). Суміжність значень «давитися», «застряга­ ти в горлі» і «ковтати, глитати» не потребує спеціального пояснення. До прикладів цього типу належать також: гуц. довде «куди видно (віддаль)» (Жеґуц, Піпаш, 49) ~ серб., хорв. ддйвдё «звідси», одавде, одовде, макед. одавде «т. с.» < *otb ovbde I ovbdi (ESSJ, 514), ужг. мн’азіро «ядро, серцевина» 16 ~ серб., хорв,je3zpo «ядро», а також збершньіти «ставати гнилим» (Верхратський 1902,240), збаршньгти «спорохнявіти (про дерево)» (Верхратський 1900,103), в основі яких консервується давнє *Ььг$-ьп- (adj.) ~ хорв. діал. brsa «червоточина у дереві», (на Істрі) brs «т. с.» (Jurisic, 30), які в народному мовленні, очевидно, були ототожнені з формально близькими brse «віспа», brse «т. с.», запозиченими зі словника місцевих романських ідіомів, пор. сер.-лат. bersa, венеціан. ferse «т. с.» та ін. (Jurisic, 30: усі хорватські форми тут подано в одній статті). Структу­ ра основи відновленого *Ььг§- стає зрозумілою завдяки зіставленню переліче­ 12 Дослідження Ю. С. Азарх, А. Вайяна (див.: ВарботЖ. Ж. Праславянская морфоноло­ гия, словообразование и этимология.— М., 1984.— С. 181). 13 Німчук В. В. Актуальні проблеми вивчення українсько-південнослов’янських лексич­ них паралелей.— С. 105. Структура тут не коментується. 14 Форми з ц<*ч загалом властиві й літературному сербському/хорватському словнику, часто трапляються вони в словенській та македонській мовах. Відоме це явище також діалек­ тній фонетиці деяких інших слов’янських мов. ” Імовірно, омонімічне до реконструйованого в ЭССЯ (7, 201) *gbrcati, рефлекси якого мають значення «буркотіти» й под. У принципі, можна припустити, що на певному етапі роз­ витку сербських та українських (закарпатських) говірок відбулася контамінація рефлексів обох форм. 16 Приклад узято з: Чучка П. П. Зазнач, праця.— С. 327. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 71 О. І. Іліаді. них лексем із бр. діал. туров, бердзь «стовбур дерева з підгнилим внутрішнім шаром», забёрдзёваты «з недовговічними, спорохнявілими шарами (про дере­ вину)», забердзь «оболонь; недовговічний шар у деревині» (ТС, 1,54; 2,73,79) < *Ьъгс1ъ, -і, де можна виділити той самий корінь *Ььг-, але з іншим суфіксом (чи детермінативом) -8- (> -х- > -§-) : -(і-. Подальші етимологічні зв’язки цієї лексич­ ної групи (коло можливих відповідників у інших індоєвропейських мовах) поки що не зовсім ясні. Діалектний ареал Закарпаття (й деяких суміжних територій) концентрує ти­ пові риси, властиві мовній периферії, зокрема лексичну архаїку, в чому значною мірою переконують розглянуті архаїчні ізолекси та ряд інших давніх форм, як, наприклад, *<і $ б г о , *(1г о у ъ ] ъ , *коЬаса, *коМу, - ь у є , *окотапъ, ядЬьгґь, * п о у Ш , *сегь, -і (див. нижче). Про периферійний статус закарпатських говірок можна говорити не лише при констатації опозиції «(закарпатські діалекти української мови» «західно- / південнослов’янські мови». Річ у тім, що такий статус (пе­ риферія) діалектний простір Закарпаття має і в межах власне української мовної області, тобто за рядом лексичних (і не тільки) показників воно може протистав­ лятися решті (крім поліських) діалектів. Зокрема, на Закарпатті вживається та­ кий фонетичний архаїзм, як битя «життя, існування» (Бевка, 34) < *Ьуії>]е на від­ міну від українських говірок інших ареалів, а також літературної мови, де функціонує пізніша форма зі зміненим (під впливом вокалізму презентної осно­ ви буду) кореневим голосним буття (в ЭССЯ, 3, 157 під архетипом *Ьуіь]е з українських прикладів наведене лише буття). Варто також відзначити широкий вжиток у місцевому словнику (та словнику деяких інших українських ідіомів карпатського ареалу) давнішої, порівняно з *Ьгёг%пдй (: п. o-brzazgnqc «киснути», рос.-цсл. обрізгнути «прокиснути»; ЭССЯ, 3, 18), форми *Ъгё$кп<2й (> *брес(к)нути) ~ ч. Ъгёзк «терпкий смак», норв. Ьгіяк «гіркота» (Фасмер, 1, 211: брёзгать). Про це свідчать ад’єктивовані дієприкметники на зразок: збреснутый II квасниковатьій (молоко) «надкислий, кваснуватий» (в українських говірках Східної Словаччини; Горбач 1973, 26), збрёсклий «надкислий» (на території Румунії; Горбач 1997, ЗО), бойк. збрёсклий: збрескле молоко «прокисле молоко» < з-брёскнути «(про молоко) прокиснути» (Онишкевич, 1,297: із порівнянням з п. діал. гЬгаг^пцс). До цієї ж лексичної гру­ пи належать семантично віддалені бойк. бреск «вологість», «плісень» (Онишке­ вич, 1, 71), гуц. збрёсклий «нездоровий, хворий водянкою», обрёсклий «запух­ лий, хворий водянкою» (Рахів. р-н; Піпаш, Галас, 66,124). Ці форми утворюють ізоглосу з аналогічними формами поліського ареалу, де фіксуються зах.-поліс. збрёсклий «прокислий (про молоко)», збресати (3 ос. одн. недок. збресайё) «прокисати (про молоко)» (СЗПГ, 1, 182, 183). Чи пов’язане з ними укр. зах. брёскли «який не пересихає, не просохлий» (Желехівський, Недільський, 1,43)? Аналогічну вузьку карпато-поліську ізолексу утворюють закарп. прип'ять, -ї «пристань в порту» (Бевка, 108) і потамонім Прип’ять. Так само словник закарпатських говірок містить ще один випадок розвитку вторинного аблаута, як у дієсловах *гыёй — г щ ’М, *ЫёИ — йо]Ш, *тьгёИ — тгорИ, *ргеії — рго]Ш, *тъ(Ыёй — тІо]Ш 17', а саме — віполойіти «випалити (рану)» (Жеґуц, Піпаш, 32) — префіксальна форма до *роІо]Ш < *роШі (: ст.-сл. пол'Ьти «горіти, палати»; наведене за Фасмер, III, 193: палить). 17 Див.: Варбот Ж. Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология.— М., 1984,— С. 128-131. 72 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття.. Хотілося б відзначити ще два архаїчні вирази — відлуння давніх культурних традицій. Перший — дошка судна «могильна дошка» (Піпаш, Галас, 50). Основ­ не, що впадає в око при знайомстві з наведеним виразом, це незвичайна семан­ тика слова судно, що загалом функціонує як позначення різних типів кораблів (літ. судно) чи як медичний термін (судно). Логічним видається припущення, що значення «могильна дошка» тут розвинулося з давнішого * «дошка / кришка труни, домовини», і це підтверджується відомостями про ритуал поховання у давніх індоєвропейських народів (германців, балтів та слов’ян-язичників), зок­ рема про роль у ньому корабля (човна), в якому, власне, ховали померлих, як у труні. Про це було сказано вже в дослідженні О. М. Афанасьева: «Германські племена, що жили на морському узбережжі, клали трупи в човни й пускали в мо­ ре. Ібн-Фоцлан описує обряд спалення небіжчиків у росіян у човні. Вірування зблизили поняття корабля, човна та труни, породивши звичай здійснювати по­ ховання в морських і річкових суднах» 18. Пор. ще висновок В ’яч. Вс. Іванова про те, що судно (корабель, човен) було одним із найважливіших елементів об­ ряду поховання, який може вважатися суттєвою етнолінгвістичною ознакою всього балто-слов’яно-германського ареалу 19. Отже, закарп. дошка судна кон- тинує давній вираз, типологічно близький до рос. гробовая доска (хоч тут і від­ сутня «корабельна» семантика, як у *sQdъno «корабель / човен-труна»). Другий приклад, на якому хотілося б наголосити, це — однодруга, -гої «ва­ гітна (жінка)» (Піпаш, Галас, 124), однодруга жінка «т. с.» (Жеґуц, Піпаш, 104). Він розкриває перед дослідником особливий структурний тип пізніше ад’єкти­ вованих порядкових числівників, перший компонент яких одно- семантично до­ рівнює займенниковому сам(о)- у формах на зразок серб, самдруги, самтреНи, самосмй, ч. яатосігик, затосігику, затосіїгґу та ін., які передбачають семантику «один із двох, трьох, десяти і т. д.». Ад’єктивуючись, деякі з них відривалися від назв числового ряду й набували нового значення, пор. влуж. затойгиЬа «вагіт­ на», серб., хорв. діал. samodrйga «т. с.», тобто як в укр. однодруга жінка (в кар- патоукраїнських діалектах реєструється й самодруга з ідентичною семанти­ кою) 20. Реліктовість числівників цього типу зумовлена вже тим, що в сучасних слов’янських мовах вони не становлять цілісної системи, виступаючи як розріз­ нені форми, залишки давньої парадигми. Отже, закарп. однодруга (жінка) < *edьno-druga не лише відтворює специфічну ознаку номінації для цілого класу слів, які позначають вагітну жінку (пор. щодо внутрішньої форми druhyj яґау «вагітність», V druhum $їа\>і «вагітна» — ІШУв, 314 < *drugъjъ яґауь ~ *5?агі *5ШуаН), але й указує на колишнє функціонування особливої парадигми числів­ ників у карпатській (українській) діалектній зоні. 18 Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изу­ чения славянских преданий и верований в связи с мифологическими сказаниями других род­ ственных народов.— М., 1865 (передрук 1994 р.).— Т. 1.— С. 578-579. Пор. також думку О. М. Трубачова про реконструкцію семантики пел. *па\ъ]ь «мрець» (~ іє. *паи-я «корабель, човен» і *паи-я «смерть, мертвий») як «той, кого ховають у човні» (див.: Трубачев О. Н. Этно­ генез и культура древнейших славян. Лингвистические исследования.— 2-е изд., доп.— М., 2003,— С. 191. 19 Ідеться про рефлекси *паиИ ванов Вяч. Вс. Лингвистические материалы к рекон­ струкции погребальных текстов в балтийской традиции // Иванов Вяч. Вс. Труды по этимоло­ гии индоевропейских и древнепереднеазиатских языков : В 2 т.— М., 2008.— Т. 2.— С. 382. 20 Докладно про цей давній клас слов’янських числівників див.: ИлиадиА. И. Словообра­ зовательная активность прономинальной основы *«ии-: праславянские дериваты // Компара­ тивістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми : Матеріали V Міжнар. лінгвістичного семінару (8-11 червня 2006 р.).— Донецьк, 2006.— С. 31-38. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 73 О. І. Іліаді. 4. Реконструктивні можливості ресурсів українського діалектного словника Закарпаття не вичерпуються зазначеним вище. Тут функціонує значна група дав­ ніх лексем, які дозволяють відновити ряд архетипів, відсутніх у реєстрах ЭССЯ, SP (наскільки нам відомо, вони спеціально не розглядаються й у статтях етимоло­ гічних словників окремих слов’янських мов). Частину з них ми наводимо: бёзлич «безсоромник» (Рахів. р-н; Піпаш, Галас, 11), гуц. бёзлич, -і «негід­ ник», (похідне) безлйчник «негідник» (Жеґуц, Піпаш, 18) < *ЬегІісь, -і, тобто і-ос­ нова (поєднання преф. *bez- із коренем, представленим у *1ікь, *1ісе «лице, обличчя»); вилиці «щока» (Жеґуц, Піпаш, ЗО), вірогідно, репрезентує пізнішу (синкопо- вану) форму стосовно незасвідченого *видолице < *vido-lice (поєднання основ, представлених у *vidb, *viditi та *1ісе); віскрі, -ів «ясна» (Жеґуц, Піпаш, 32) сягає псл. *d§sro, тобто форми, варіан­ тної щодо відновлених у літературі *d§sno, *d§sna «ясна» (ЭССЯ, 5,26-27). Ха­ рактер варіювання сонантів rln у цих основах нагадує добре відомі в індоєвро­ пеїстиці випадки лексикалізації (з тематизацією) рудиментарних форм давнього гетероклітичного типу відмінювання (nom., асс. на -г, решта форм на -п-, пор. аналогічну картину, відображену в псл. *jbkra / *jbkro ~ *jbkno «ікра» — ЭССЯ, 8, 216-220) в окремих мовах, і цей факт спонукає до висновку про відбиття в *dgsr-, *dfsn- ще одного релікта гетероклізії на -г/-п-. Можна припустити, що в певний період історії індоєвропейської прамови існувала лексема, яка в nom. sing, мала основу *dent-s(e)r, а в непрямих відмінках — основу *dent-sn-, пор. близьке структурне співвідношення в парадигмі відмінювання хетських імен із суфіксом -8аг, род. в. -Sna§ 21. Сучасна форма карпатської лексеми виникла внас­ лідок її народноетимологічного зближення з місцевими варіантами слів на зра­ зок діал. віскрйвий «сопливий» і под. ~ рос. діал. вбзгри «соплі» (ЕСУМ, 1,404), звідки анлаут ві-; дравый «що почав дуплявіти» 22 < *dravbjb, якому з погляду форми й семан­ тики відповідають лит. drove, dreve, drive, drove, -is «порожнина, дупло в стов­ бурі дерева, колоди», dreveti «вигнивати (про дерево)», лтс. dreve, drava «ву­ лик», drava «внутрішність вулика» (Fraenkel, І, 90), гр. Spoov < *5poF-ov «із серцевини дерева, з внутрішньої деревини» < іє. *drou-io- (Frisk, I, 419); зхусний, -го «пильний, роботящий, чемний, здібний» (Бевка, 65) < *jbz-xust-bnbjb — ад’єктив, похідний від незасвідченого в доступних джерелах дієслова *jbz-xustati, основа якого варіантна за вокалізмом щодо *xystati, пор.: ч. chystati «готувати», рос. діал. хистать «рухати», а також хйстньїй «мотор­ ний» та укр. хист «здібність, талан», хисткий «хиткий, обдарований, моторний» (наведені за: Фасмер, IV, 239: без прототипів); кобача у складі виразу нитка йак кобача «тонко зсукана, скручена пряжа» (в українських говірках Східної Словаччини; Ганудель, 260) < *kobaca ~ серб, ко- бёцати се «корчитися» < *kobacati / *kobacitil (ЭССЯ, 10, 86: *ko- + *bacati; репрезентовані серб., хорв., слн. і одним слц. прикладами, семантично віддале­ ними від карпатського діалектизму, хоч значення «крутити» та «корчити» по­ няттєво близькі); 21 Див., наприклад: Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование / Пер. с фр. Н. Д. Андреева; ред., предисл. и примеч. Б. В. Горнунга.— М., 1955.— С. 129-132. 22 Лексему наведено за: Німчук В. В. Словотвір іменних частин мови в закарпатських вер- хньонадборжавських говірках.— С. 297. 74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття.. кокуш «петля з нитки основи на зітканому полотні, що утворюється тоді, ко­ ли ця нитка порівняно з іншими була меншою мірою натягнена» (Дзендзелів- ський, 242) < *kokusb ~ нлуж. kokula «бант, петля» < *kokuVa (ЭССЯ, 10, 118: з суф. -иГ- від того самого кореня, що Й *kok-ora); колотвщ'и, -ці «колода; велике поліно» (Рахів. р-н; Піпаш, Галас, 82) — імо­ вірно, пізнє словотвірне нашарування (суф. -иц-) *колотва < *колодва, яке сягає псл. *koldy, -bve — й-основа, варіантна до *kolda «колода, стовбур дерева». На користь припущення про порівняно пізній характер приєднання суфіксального -иц- до основи *колодв- свідчить існування укр. діал. nô-колодва «капкан на ли­ сицю і куницю» (ЕСУМ, 2, 517: колода). Зміна етимологічного *д>т відбулася не з фонетичних причин, а внаслідок зближення *колодва, *колодвиц- із місце­ вими омонімічними формами типу укр. діал. колотвиця «скалка, скіпка, лучина; дрань», похідними від зб. *колотва «скалки, скіпки» ~ колоти (див. про них: ЕСУМ, 2, 522); лудило «магічна сила, що водить» (Жеґуц, Піпаш, 86) < *ludidlo — похідне з формантом -dlo від *luditi, пор.: укр. закарп. лудити «принаджувати, приманю­ вати, заманювати», серб., хорв. лудити «зводити з розуму» (ЭССЯ, 16, 167); окоман, -на «маска; страхопуд» (Піпаш, Галас, 124; не плутати з народними формами до економ ~ економія на зразок окомащ ЕСУМ, 4, 172) ~ п. діал. okoman (uokomân) «людина, яка за чимось спостерігає чи піклується про когось» (Steffen, 101) < *око-тапъ — похідне з формантом -тапъ (< *-môn — суфікс, який первісно функціонував у складі консонантних основ) від *око «око», пор. щодо словотвору закарп. лёжман «соня, ледар, ледачий» (Бевка, 82), бр. діал. стармт «людина похилого віку» (Чыгрын, 38), серб. діал. голдман «бідняк» (ГаговиЬ, 41) і под.; іршав. субыр'т' (збірн.) «погані речі; наволоч» було слушно визначене як лексема з коренем бьр-23, однак суттєві для етимології нюанси структури лексе­ ми при цьому ЛИШИЛИСЯ неясними. Слово континує ПСЛ. *SQ-bbrtb — похідне з префіксом * s q - від основи part. pas. perf. *bbr-t- (оформлена як г-основа) ~ *bbrati «брати», пор. авест. Ьзгзїа «віднесені» (< brta-), дінд. bhrta-, Існують підстави й для твердження про індоєвропейську хронологію всієї конструкції *sçbbrtb < *som-bhrti- 24; ужг.уновйтиса «скучати» 25 цікаве тим, що репрезентує префіксальну форму до *новити (тематичне а в укр. слові — можливо, наслідок морфологічної пере­ будови), тобто до репрезентанта псл. *noviti (архаїчніша порівняно з *naviti «му­ чити, вбивати» форма), яке досі вважалося реально не засвідченим (ЭССЯ, 25, 64). Близьким етимологічним відповідником псл. *noviti виступає лит. діал. nâvyt «мучити, гнітити, пригнічувати» (Fraenkel, І, 509: nôvè). Щодо синкретиз­ му значень «скучати (= нудьгувати)» : «мучити» в генетично тотожних дієсло­ вах пор. укр. нудитися «нудьгувати» та нудити «мучити» (ЭССЯ, 26, 36); чепірдати «криво йти» (Жеґуц, Піпаш, 160)— репрезентант псл. *ce-pbrdati, тобто префіксального (на *се-) деривата від *pbrdati ~ *pbrditi, пор. рос. діал. ак- мол. пердять «перемотувати» (із *пердить). Значення «криво йти» доцільно розглядати як імовірний результат еволюції первісного *«“заплітати” (від вто­ 23 Там же. — С. 236: без подальших пояснень. 24 Див.: ИлиадиА. И. Рефлексы индоевропейских причастий в праславянском ІІ Компара­ тивістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми : Матеріали IV між- нар. лінгвіст, семінару (10-13 червня 2005 p.).— Донецьк, 2005.— С. 61. 25 Лексему наведено за: Чучка П. П. Українські говірки околиці Ужгорода.— С. 342. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 75 О. І. Іліаді. ми) ноги при ходьбі», пор. рос. вираз идти заплетающимися ногами (про люди­ ну, яка втомилася йти). Основа *pvrd- (з іє. *pr-dh дієслово з суфіксом медія - d h - 26 і коренем *рг-, варіантним щодо *рга- «гнути, згинати; звиватися») збе­ рігається також у складі реліктових *рьЫопь і *pbrdol- (реконструюються на по­ льському діалектному матеріалі) — реліктів гетероклізії на -1/-п-11. чирь, - ї«черви, воші» (Бевка, 142), буков, черъ, -і «шашіль, личинка жука, яка точить дерево» (СлБГ, 641) — давня /-основа, що сягає іє. *keris ~ *(s)ker- «різа­ ти, відділяти», пор. з іншим вокалізмом рос. діал. ряз. корь «моль», волог, «тля» (ЭССЯ, 11, 127: *когь І < *(s)ker-) та гр. корк;, -ю<; (-iSoq) «клоп, Cimex lectul- arius» ~ кєірю «стригти, різати» (Frisk, I, 922: іменник зіставлено з рос. корь «моль»; див. ще ЭССЯ, 11,127). Наведене етимологічне рішення підходить і для визначення генези укр. буков, карь, -и, кар, -а, зоол. «шашіль, черв’як, що точить дерево» (СлБГ, 192) < *кагь, -і (іє. *kdris), *кагъ, -а. чібіркати «про мале дитятко, коли рухає ручками та ніжками в пелинках» (Бевка, 142) < *ce-bbrkati — архаїчний дериват, варіантний за префіксацією що­ до рос. діал. уржум. шабаркатъся «вовтузитися (про мишей), шелестіти», пор. безпрефіксне словін. barkecsq «боротися» (ЭССЯ, 3,126-127: *bbrkati (s?)). Для рос. лексеми ймовірний архетип *se-bbrkati s§. чяполодь, -і'«громадка малих дітей», (ірон.) «громада людей низького росту, малого росту» (Бевка, 144) < *ce-poldb або *се-реШь — префіксальне похідне від давньої i-основи, пор. парадигматичний варіант *polda / *pelda, який засвід­ чується в рос діал. ряз. полода (анатом.) «позначення матки» ~ лит. peldeti, лтс. peldet «плавати» (до іє. *pel- «текти, наповнюватися» з розширенням на - d - ) 28. Можливість розвитку значення «велика кількість (дітей, людей)» у лексемах, сформованих в етимологічному гнізді з основною семантикою «лити, текти, на­ повнювати», підтверджується прикладами типу рос. діал. брян. плбйма «багато; багато дітей в родині», смол, плбйма «зібрання, збіговисько», бр. діал. плойма дзяцей < *plojbma, яке переконливо пояснюється в межах гнізда іє. *pel- «лити, текти, наповнювати» та «народжувати» 29, звідки семантика множинності. Лексичні ресурси українських ідіомів Закарпаття — це не лише матеріал для доповнень статей словників слов’янських мовних старожитностей чи база для відновлення пропущених у них архетипів. Такий підхід до цього самобутного й архаїчного матеріалу лишив би осторонь комплекс питань (передусім їхній лек­ сичний аспект), пов’язаних із давньою (праслов’янської доби) мовною взаємо­ дією слов’ян із неслов’янськими етносами на зазначеній території, членуванням праслов’янської діалектної зони Карпат, визначенням спільного та відмінного в лексиці праслов’янських ідіомів Закарпаття та решти частин карпатського ареа­ лу (ширше — спільного та відмінного в реліктовому слов’янському словнику, наприклад, Карпат та Полісся). Етимологічне вивчення українського лексикону 26 Реліктові дієслівні форми з цим суфіксом схарактеризовано в кн.: ИвановВяч. Вс. Сла­ вянский, балтийский и раннебалканский глагол. Индоевропейские истоки.— М., 1981.— С. 99, 174. 27 Докладніше про реконструкцію та етимологічний аналіз слов’янської лексики з осно­ вою *pbrd- див.: Илиади А. И. О некоторых грамматических архаизмах праславянского // Ком­ паративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: досягнення і проблеми : Матеріали VI міжнар. лінгвістичного семінару (6-9 червня 2007 p.).— Донецьк, 2007.— С. 41-42. 28 Етимологію рос. полода див.: Варбот Ж. Ж. Заметки по этимологии русской диалек­ тной лексики (на материале словаря д. Деулино) // Диалектологические исследования по рус­ скому языку. — М., 1977. — С. 262. 2® Варбот Ж. Ж. К реконструкции и этимологии некоторых праславянских глагольных основ и отглагольных имен. XIV // Этимология. 1986-1987.— М., 1989.— С. 62-63. 76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття.. зазначеної діалектної області має свої завдання: 1) відновлення праслов’ян­ ського лексичного фонду українських говірок Закарпаття як складової частини реліктового словника карпатських слов’ян узагалі30; 2) використання результа­ тів реконструкції давніх форм на правах самостійних статей в «Етимологічному словнику українських говірок Закарпаття», створення якого так само необхідне, як і створення будь-якого регіонального етимологічного словника 31, де акцен­ тується не на загальновживаній для певної мови лексиці чи поданих у межах од­ нієї статті діалектизмах із різних територій, а на лексиці, специфічній, характер­ ній лише для певного ареалу. Саме ці завдання, а також незначний (у масштабах етимологічної лексикографії) відсоток використання сучасною палеославісти- кою реконструктивних можливостей української лексики Закарпаття зумов­ люють перспективність її етимологічного дослідження. УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ Бевка — Бевка О. Словник-пам’ятник. Діалектний словник села Поляни Мараморошського комітату / Ред. І. Удварі.— Ніредьгаза, 2004.— 123 с. Верхратський 1899 — Верхратський І. Знадоби для пізнання угроруських говорів. Слова- рець // Зал. наук, т-ва ім. Шевченка.— Л., 1899.— Т. 30.— С. 28-276. Верхратський 1900 — Верхратський І. Про говір долівський : Словарчик // Там же.— Л., 1900,— Т. 35-36,— С. 95-127. Верхратський 1902 — Верхратський І. Знадоби для пізнання угроруських говорів // Там же.— Л., 1902,— Т. 45,— С. 29-280. — ГаговиЬ С. Из лексике Пиве (село Be3yje) // Српски дщалектолошки зборник : Расправе и rpalja / Гл. уред. А. МладеновиЬ.— Београд, 2004,— С. 1-312. — Ганудель 3. Ткацька лексика в українських говорах Східної Словач­ чини // Наук. зб. Музею української культури у Свиднику.— Пря- шів, 1992,— Т. 18,— С. 245-323. — Горбач О. Південнолемківська говірка й діялектний словник села Красний Брід бл. Меджилаборець (Пряшівщина).— Мюнхен, 1973.— 102 с. — Горбач О. Південнобуковинська гуцульська говірка і діялектний словник села Бродина, повіту Радівці (Румунія).— Мюнхен, 1997.— 1 1 7 с . — Дзендзелівський Й. О. Ткацька лексика українських говорів Закарпат­ ської області УРСР // Studia Slavica.— 1967.— Т. 13.— С. 181-246. — Этимологический словарь славянских языков : Праслав. леке, фонд / Под ред. О. Н. Трубачева.— М., 1974—2009.— Вып. 1-35. — Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О. С. Мель- ничука.— К., 1982-2006.— Т. 1-5. — Жеґуц /., Піпаш Ю. Словник гуцульського говору в Закарпатті.— Мюнхен, 2001.— 187 с. — Желехівськш Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар.— Л .; Lemberg, 1886.— Т. 1-2. — Лизанець П. М. Українські південнокарпатські говірки Затисся Ви- ноградівського району Закарпатської області: Дис. ... канд. філол. наук.— Ужгород, 1957.— Т. 2.— 173 с. — Ономастичний архів Інституту української мови НАН України. Гаговий Ганудель Горбач 1973 Горбач 1997 Дзендзелівський ЭССЯ ЕСУМ Жеіуц, Піпаш Желехівський, Недільський Лизанець ОАІУМ 30 Спробу реконструкції окремих фрагментів праслов’янського словника карпатських слов’ян див.: Гиндин Л. А., Калужская И. А. Реконструкция карпатского регионального ком­ понента позднепраславянского лексического фонда // Сравнительно-историческое изучение языков различных семей: Лексич. реконструкция. Реконструкция исчезнувших языков.— М., 1991.— С. 14-36. 31 Приклад регіонального (діалектного) етимологічного словника — «Этимологический словарь русских диалектов Сибири. Заимствования из уральских, алтайских и палеоазиат­ ских языков» (Новосибирск, 1997; М .; Новосибирск, 2000) О. С. Анікіна. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1 77 О. І. Іліаді. Онишкевич Піпаш, Галас СГУ сзпг СлБГ СМДС СРГК ТС Фасмер Чыгрын Шухевич ESSJ Fraenkel Frisk Jurisic SP Steffen Sychta UNVS Онишкевич M. Й. Словник бойківських говірок.— K., 1984.— Ч. 1-2. Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок. Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської об­ ласті.— Ужгород, 2005.— 266 с. Словник гідронімів України.— K., 1979.— 780 с. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок.— Луцьк, 2000.— Т. 1-2. Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк.— Чер­ нівці, 2005.— 688 с. Словник малозрозумілих діалектних слів // Науковий збірник Му­ зею української культури у Свиднику.— Пряшів, 1979.— Вип. 9.— С. 577-589. Словарь русских говоров Карелии и сопредельных областей / Гл. ред. А. С. Герд.— СПб., 1994—1999.— Вып. 1-4. Тураускі слоунік / Рэд. А. А. Крьівіцкі.— Мінск, 1982-1987.— Т. 1-5. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева.— М., 1986-1987.— Т. 1-4. Чыгрын I. П. Яшчэ з лексікі нашай вёсю (Чамяры, Слонімскі р-н) // Народная словатворчасць.— Мінск, 1979.— С. 30-40. Шухевич В. Гуцулыцина // Матеріали до українсько-руської етно- логії/Заред. X. В. Вовка.— Л., 1901.— Т. 4.— С. 145-318. Etymologicky slovnik slovanskych jazykü. Slova gramatickä a zajmena / Ved. red. akad. B. Havränek.— Praha, 1980.— Sv. 2.— 784 s. Fraenkel E. Litauisches Etymologisches Wörterbuch.— Heidelberg ; Göttingen, 1962.— Bd 1-2. Frisk H. Griechisches etymologisches Wörterbuch.— Heidelberg, 1960.— Bd 1.— 938 p. Jurisic B. Rjecnik govora otoka Vrgade usporeden s nekim cakavskim і zapadnostokavskim govorima.— Zagreb, 1973.— Dio 2.— 255 s. Slownik praslowianski/Pod red. F. Slawskiego.— Wroclaw etc., 1974.— T. 3,— 332 s. Steffen W. Slownik warminski.— Wroclaw etc., 1984.— 230 s. Sychta B. Slownik gwar kaszubskich na tie kultury ludowej.— Wroclaw etc., 1967-1976,— T. 1-7. Leska O., Siskovä R., Musinka M. Vypraveni z Podkarpati. Ukrajinskä näreci vychodniho Slovenska.— New York ; Praha ; Kyjev, 1998.— 320 s. {Кіровоград) O. I. ILIADI ARCHAIC LEXICAL UNITS OF ZAKARPATTIA UKRAINIAN DIALECTS AND PROTOSLAVONIC LEXICON RECONSTRUCTION The article deals with the assessment of Zakarpattya Ukrainian dialects vocabulary potential ca­ pabilities in terms of protoslavonic vocabulary reconstruction. On the basis of sampling etimological analysis of archaic Ukrainian dialectisms of Zakarpattya area there are distinguished separate iso­ glosses which unite the native dialect vocabulary with the vocabulary of certain western- and southslavonic languages and the necessity of setting up of an areal etimological dictionary is well grounded. K e y w o r d s : etymology, Proto-Slavic, derivate, reconstruction, dialect, areal. 78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 1

Ähnliche Einträge