Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів
У статті йдеться про порушення стильової цілісності українського тексту, насамперед на граматичному рівні, у мовленні російсько-українських білінгвів — соціально і кількісно вагомої мовної групи, яка сьогодні активно впливає на стан української мови, та про чинники сучасної мовної ситуації, що ви...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183546 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 38-46. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183546 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835462022-03-31T02:05:43Z Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів Ажнюк, Л.В. У статті йдеться про порушення стильової цілісності українського тексту, насамперед на граматичному рівні, у мовленні російсько-українських білінгвів — соціально і кількісно вагомої мовної групи, яка сьогодні активно впливає на стан української мови, та про чинники сучасної мовної ситуації, що визначають їх мовну компетенцію. На противагу явищам колоквіалізації, які здебільшого виявляються на лексичному рівні і є осмисленим виявом метамовної рефлексії, розглядаються типологічно відмінні тенденції до несвідомої формалізації та невмотивованого граматичного «окнижнення» текстів некнижних стилів через зміну співвідношень у вживанні синтетичних та аналітичних засобів, активних та пасивних конструкцій, особових дієслів та віддієслівних іменників. The paper addresses the violations of the stylistic integrity of the Ukrainian text primarily on the grammatical level in the speech of the Russian-Ukrainian bilinguals who make up a powerful social group influencing the Ukrainian language usage. The factors of the current sociolinguistic situation that determine their linguistic competence are discussed. As distinct from the phenomena of colloquialization usually having lexical manifestations resulting from the metalinguistic reflection, typologically different tendencies of subconscious formalization and unmotivated introduction of bookish stylistic elements into the non-literary style are investigated. The changes of correlations in the use of analytical and synthetic grammatical constructions, active and passive voices, personal verbal forms and verbal nouns are analyzed. 2011 Article Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 38-46. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183546 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті йдеться про порушення стильової цілісності українського тексту, насамперед на
граматичному рівні, у мовленні російсько-українських білінгвів — соціально і кількісно вагомої
мовної групи, яка сьогодні активно впливає на стан української мови, та про чинники сучасної
мовної ситуації, що визначають їх мовну компетенцію. На противагу явищам колоквіалізації, які здебільшого виявляються на лексичному рівні і є осмисленим виявом метамовної
рефлексії, розглядаються типологічно відмінні тенденції до несвідомої формалізації та невмотивованого граматичного «окнижнення» текстів некнижних стилів через зміну співвідношень
у вживанні синтетичних та аналітичних засобів, активних та пасивних конструкцій, особових
дієслів та віддієслівних іменників. |
| format |
Article |
| author |
Ажнюк, Л.В. |
| spellingShingle |
Ажнюк, Л.В. Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів Мовознавство |
| author_facet |
Ажнюк, Л.В. |
| author_sort |
Ажнюк, Л.В. |
| title |
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів |
| title_short |
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів |
| title_full |
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів |
| title_fullStr |
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів |
| title_full_unstemmed |
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів |
| title_sort |
стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183546 |
| citation_txt |
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 38-46. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ažnûklv stilʹovadeformacíâvukraínsʹkomumovlennírosíjsʹkoukraínsʹkihbílíngvív |
| first_indexed |
2025-07-16T03:31:59Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:31:59Z |
| _version_ |
1837772801206910976 |
| fulltext |
Л. В. АЖНЮК
СТИЛЬОВА ДЕФОРМАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВЛЕН
НІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ БІЛІНГВІВ_____________
У статті йдеться про порушення стильової цілісності українського тексту, насамперед на
граматичному рівні, у мовленні російсько-українських білінгвів — соціально і кількісно ваго
мої мовної групи, яка сьогодні активно впливає на стан української мови, та про чинники су
часної мовної ситуації, що визначають їх мовну компетенцію. На противагу явищам колоквіа-
лізації, які здебільшого виявляються на лексичному рівні і є осмисленим виявом метамовної
рефлексії, розглядаються типологічно відмінні тенденції до несвідомої формалізації та нев-
мотивованого граматичного «окнижнення» текстів некнижних стилів через зміну співвідно
шень у вживанні синтетичних та аналітичних засобів, активних та пасивних конструкцій, осо
бових дієслів та віддієслівних іменників.
К л ю ч о в і слова: стильова деформація, мовлення російсько-українських білінгвів, мов
на компетенція, аналітизація, окнижнення.
Поштовхом до написання цієї статті стали спостереження за українським мов
ленням слухачів факультету другої вищої освіти Київського інституту перекла
дачів — осіб, переважна більшість яких належить до соціально і кількісно
вагомої мовної групи російсько-українських білінгвів, яка сьогодні відчутно
впливає на стан української мови. Для багатьох представників цієї мовної групи
активне використання української мови обмежується офіційною сферою.
Ще донедавна через відсутність державного статусу української мови розви
ток її офіційно-ділового стилю, як і інших нехудожніх функціональних різнови
дів, штучно стримувався, що створювало значні функціональні лакуни у вико
ристанні літературної мови. Для багатьох представників україномовної
спільноти активне мовлення українською не виходило за межі розмовно-побу
тової сфери.
За останні десятиліття в українському мовленні великих мовних груп стають
помітними зовсім інші функціональні лакуни. Одним з найвагоміших чинників
сучасної мовної ситуації в Україні є те, що залучення до активного використан
ня української мови представників середнього та вищого соціальних прошарків
відбувається через офіційно-ділову сферу їх спілкування. Опанування книжно-
писемного різновиду української літературної мови, мало підкріплене усно-роз
мовними навичками, є однією з причин стильових зрушень і деформацій у мов
ленні російсько-українських білінгвів. Ступінь таких стильових деформацій
безпосередньо пов’язаний з їх мовною компетенцією і часто виявляється про
порційним до відносного рівня мовної компетенції російсько-українського
білінгва: чим вищий відносний рівень мовної компетенції, тим відчутнішими є
стильові деформації українського тексту.
© Л. В. АЖНЮК, 2011
38 Ж # 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів
Предметом нашого розгляду є порушення стильової цілісності українського
мовлення через невмотивоване «окнижнення» тексту, насамперед граматичне,
унаслідок зміни співвідношень в уживанні синтетичних та аналітичних засобів,
словотвірних, морфологічних і синтаксичних. Мова піде про зумовлений соціо
лінгвістичними чинниками тенденційний вибір мовних засобів, який призводить
до стильової деформації та стильової розбалансованості тексту.
Коли ми говоримо про стильову цілісність тексту, маємо на увазі його
ідеальну тривимірну модель, у якій лексичне й граматичне наповнення зумовле
ні віртуальним прагматичним складником. При стильовій збалансованості текс
ту суперечностей між засобами вираження й прагматичними намірами мовця не
виникає. Як відомо, одним з найважливіших стилетворчих чинників є співвідно
шення між книжними й некнижними (більш книжними — менш книжними) ви
ражальними засобами. Це співвідношення погано піддається зовнішньому
«нормативному» регулюванню, тому що є експліцитним виявом цілого ком
плексу мовних і позамовних аргументів, які належать до компетенції прагмати
ки. Як гіпотезу ми висуваємо положення про те, що для російсько-українських
білінгвів фактор «другої мови» стає причиною стильового «окнижнення» тексту
і виявляється в доборі граматичних і лексичних засобів вираження. Відповідно,
за умови незмінності прагматичних параметрів мовлення, «окнижнення» вира
жальних засобів призводить до невідповідності між прагматичними намірами
мовця й матеріальними засобами їх реалізації. Якщо врахувати зміни, які вносить
мовець у своє мовлення при перемиканні кодів, тенденції в доборі засобів вира
ження можна піддати кількісному аналізу.
В. Лабов у своїй праці «Дослідження мови в її соціальному контексті» ствер
джує, що попри велику кількість стильових параметрів, які виділяються при ана
лізі, усі стилі можна розташувати за значеннями одного-єдиного параметра — за
ступенем уваги, з яким мовець ставиться до свого мовлення. При цьому мається
на увазі, що мінімальний ступінь уваги (тобто самоконтролю) характерний для
недбалого спонтанного мовлення в розмові, яка становить для мовця мінімаль
ний інтерес \ Відповідно максимальний ступінь самоконтролю за мовленням
виявляється в книжно-писемних його різновидах.
В українському мовленні російсько-українських білінгвів при перемиканні
коду з «мови комфорту» на другу мову ступінь самоконтролю за мовленням
природно зростає, а відповідно, за умови незмінності інших прагматичних чин
ників, має зростати також і рівень «окнижненості» тексту. Таким чином, наше
припущення про вплив фактора «другої мови» на формальні параметри тексту
не суперечить уявленням американського лінгвіста про ступінь самоконтролю
за мовленням як визначальний стильовий параметр.
Щоб окреслити стильові зрушення, які виникають у мовленні російсько-ук
раїнських білінгвів унаслідок перемикання коду, зупинимось на стилістичних
характеристиках мовних засобів, сукупність яких визначає рівень «окнижненос
ті» тексту, зокрема вже згадуваних пар аналітичних та синтетичних граматич
них синонімів, а також предикативних конструкцій та їх трансформованих від
повідників — конструкцій з віддієслівними іменниками.
1 Прикметно, що той самий рівень багатьох важливих мовних змінних спостерігається й
у стані емоційного збудження. При підвищеному інтересі до розмови самоконтроль за влас
ним мовленням залишається мінімальним. Див.: Лабов У. Исследование языка в его социа
льном контексте // Новое в лингвистике.— М., 1975.— Вып. 8.— С. 120.
0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 39
Л. В. Ажнюк
Уже давно помічено, що мовні явища, зокрема й граматичні, залежно від
змісту, характеру й мети мовлення виявляються з різною інтенсивністю, а отже,
є можливість використовувати кількісний аналіз таких явищ для окреслення
стильових параметрів тексту 2. Статистичні дослідження підтверджують, що
«відношення частоти іменників до частоти дієслів може вказати на номінатив-
ність (статичність) чи вербальність (динамічність) розповіді» 3. Однак слід наго
лосити, що із зростанням ступеня книжності мовлення змінюється не лише
кількісний, а й якісний склад дієслівних форм: на зміну особовим приходять до
поміжні дієслова, дієприкметники, інфінітиви. Згідно з даними статистичних
досліджень, особове дієслово як самодостатній носій динамічної ознаки є неза
мінним для динамічного усно-розмовного мовлення, але поступається місцем
неособовим формам та іменним частинам мови у статичних книжних текстах.
Унаслідок невмотивованої зміни в бік «окнижнення» кількісних співвідно
шень між дієсловами й іменниками, між синтетичними й аналітичними присуд
ками втрачається динаміка мовлення, воно стає більш статичним. Згортання
дієслівних конструкцій до іменникових також супроводжується втратою дина
міки, крім того, нагромадження іменників у непрямих відмінках обтяжує син
таксис й утруднює сприйняття тексту. Водночас аналітичні граматичні засоби
визнаються більш універсальними й однозначними на противагу синтетичним,
яким властиві омонімія, багатозначність і подекуди граматична надлишковість.
Тому аналітизаційні вияви в мові нерідко розглядаються як наслідок закономір
ного вдосконалення мовної техніки. При заміщенні синтетичних засобів ана
літичними мовлення виграє в простоті й прозорості (мотивованості)4, однак
втрачає в динамічності, образності й виразності.
Якщо зважити на сукупність диференційних змістових ознак, які розріз
няють синтетичні й аналітичні граматичні форми, таких як омонімія, полісемія,
синонімія — однозначність; динамізм — статичність, слід визнати, що існують
прагматичні передумови для функціональної дистрибуції синтетичних і ана
літичних граматичних засобів.
Справді, якщо існує можливість вибору між аналітичним і синтетичним си
нонімами, українська мова, синтетична за своєю природою, у своєму уснороз-
мовному різновиді віддає беззастережну перевагу синтетичному варіанту. Такі
преференції (за наявності вибору) послідовно реалізуються на різних мовних
рівнях: словотвірному (рослий — високий назріст; братова— дружина брата;
вантажівка — вантажний автомобіль); морфологічному (яскравіший— більш
яскравий; сидітиме — буде сидіти; сідайте, сідаймо — прошу сідати); синтак
сичному (допомагати — надавати допомогу; подякувати — висловити вдячність;
розмовляти — мати розмову; заговорити — почати розмову; великий — вели
кий за обсягом, великий за розміром; швидко — з великою швидкістю). Пропор
ція аналітичних конструкцій зростає в книжно-писемних різновидах мовлення і є
максимальною в найбільш формалізованих офіційно-ділових і наукових текстах.
Дослідження виявів аналітизму й синтетизму як типологічних ознак різних
мов триває вже близько півтора століття й далі залишається одним з актуальних
напрямків граматики. Об’єктом вивчення в цьому контексті найчастіше ставала
2 Статистичні параметри стилів.— К., 1967.— С. 96.
3 Сучасна українська літературна мова. Стилістика.— К., 1973.— С. 578.
4 Гак В. Г.Синтетизм // Лингвистический энциклопедический словарь.— М., 1990.—
С. 451.
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів
система формотворення. При цьому мови аналітичні нерідко протиставлялися
синтетичним за критерієм «досконалості мовної техніки», а аналітизація розгля
далася як закономірний наслідок еволюції синтетичних мов. І хоча такі «оцінні»
підходи в лінгвістичних дослідженнях були визнані некоректними, усе ж, на
думку О. Дубової, «до цього часу в певних випадках описи аналітизаційних вия
вів у синтетичних мовах не позбавлені супроводу схвальних інтонацій» 5. Від
мовившись від схвальних або осудливих оцінок виявів аналітизму й синтетизму,
дослідниця поставила собі за мету визначити характер співвідношення синте
тичних та аналітичних одиниць в українській і російській мовах і з’ясувати чин
ники, які впливають на динаміку цього співвідношення. Об’єктом її вивчення є
насамперед ті фрагменти формотворчих систем, у яких виявляється (або вба
чається) співіснування типологічно протиставлених синтетичних та аналітич
них засобів формотворення. Аналізуючи місце в системі мови синонімічних
аналітичних і синтетичних елементів, ілюструючи співіснування типологічно
протилежних тенденцій аналітизації та синтезації, автор, однак, не торкається
питання функціональної дистрибуції цих граматичних синонімів у мовленні:
«Аналіз зосереджено на літературній — основній і найвищій — формі існування
національних мов, оскільки визначити генеральні напрями розвитку еволюцій
но-типологічних тенденцій дозволяє розгляд матеріалу, не позначеного фун
кціональними або територіальними обмеженнями» 6. Таке твердження, на наш
погляд, дискусійне й не цілком коректне, зокрема тому, що йу межах літератур
ної мови співіснують її різновиди з певними функціональними обмеженнями.
У пошуках відповіді на питання про причини посилення ознак аналітичності
в деяких флективних мовах особливе місце належить О. О. Потебні, який зазна
чав, що причину втрати одних форм і утворення інших варто шукати у видоз
мінах самих граматичних значень, зумовлених ускладненням і диференціацією
мисленнєвого змісту: «Як би не складно було довести в окремих випадках, що
описова форма, витісняючи просту, вносить у мову новий зміст, ми в цілому
маємо вважати, як на підставі окремих спостережень, так і a priori, що заміна
простої форми на складну є не лише латкою на старий одяг, а створенням нової
форми думки, ... є щось, очевидно більш узгоджене з новими її потребами» 7.
Якщо погодитися з думкою, що еволюційні видозміни форми зумовлені по
требою видозміни змісту, слід визнати, що варіативні формальні засоби, які
вживаються в мовленні, зокрема синтетичні й аналітичні, не є цілком тотожни
ми за змістом, а отже, їх функціональна дистрибуція є явищем закономірним і
прогнозованим.
Ілюстрацією цієї тези може бути послідовна аналітизація граматичних засо
бів (морфологічних і синтаксичних, зокрема й на макроструктурному рівні), яка
постає як визначальний напрям історичних змін формальної структури тексту
українських директивних документів, зумовлений комунікативно-прагматич
ними чинниками. Явище послідовної аналітизації граматичних засобів характе
ризує історичний розвиток українських директив XII-XVII ст. як одного з най
більш формалізованих книжних жанрів. Показником високого ступеня
формалізованості тексту українських директивних документів є існування ви
5 Дубова О. А. Синтетизм та аналітизм у морфологічних системах української та росій
ської мов (типологічний аспект) : Дис. ... д-ра філол. наук.— К., 2004.— С. 4.
6 Там же.— С. 12.
7 Потебня А. А. Иззаписокпорусскойграмматике.— М., 1958.— Т. 1-2.— С. 66.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 41
Л. В. Ажнюк
разної композиційної моделі, компонентами якої є елементи пропонованого
дипломатикою умовного формуляра офіційних документів. Українські директи
ви ХІІ-ХУІІ ст. нараховують до одинадцяти таких композиційних елементів,
кожний з яких можна розглядати як окремий семантико-граматичний інваріант.
Динаміка лексичних і граматичних засобів вираження інваріантного значення
ілюструє послідовну аналітизацію як на рівні окремих речень (поступове витіс
нення синтетичних форм предикатів аналітичними, у яких лексикалізуються мо
дально-граматичний і змістовий компоненти), так і на рівні макроструктури тек
сту, що виявляється в розчленуванні окремих композиційних елементів тексту
та їх функціональній дистрибуції на «модально-граматичні» й «змістові» 8 .
Так, зокрема, аналітизація засобів вираження предиката зі значенням воле
виявлення в директивних текстах XIV—XVII ст. відбувалася в напрямку від син
тетичних форм імператива та інфінітива у ХІІ — першій половині XIV ст. («А
коли чій чєловІНь у злод-йство упадєть, а будєть осподарь єго тоє в-іаль, а лю
бо и сь нимь уд Ц ь имЦ ь, а будєть на то доводь: и тотъ такь терпи, какь кото
рый злод-й» — АЗР, І, 81); «а тивуном и слугамь єго вь то нє вступатися и ни-
ч-м ь чєрєзь пошлину нє обидити» — Г., XIV, 69) до аналітичних дієслівних
форм: від середини XIV ст. — з модальними частками та модальними дієслова
ми у функції граматичного компонента («а ненадоб—в ь то никому оуступати-
ся» — Г., XIV, 18), «маєть быти каранъ яко винный» — Г., XIV, 45) з тенден
цією до подальшого увиразнення модального компонента та з поступовим фор
муванням системи повнозначних дієслівних форм для його передачі — прика-
зуємъ, росказуємъ, жадаємъ, хочемъ М—Ъи та ін. («Приказуємъ, абы єстє князя
Костянтина Ивановича Острозского, гєтмана нашого, во всємь были послуш-
ни» — АЗР, ІІ, 31), які вже в документах другої половини XVI ст. стають пріори
тетними і втрачають стилістичну маркованість. Так розвивалася граматична
семантика висловів-перформативів, які є логічним і граматичним ядром дирек
тивного тексту.
У процесі розвитку директивного жанру офіційно-ділового стилю послідов
на аналітизація засобів вираження предиката в реченнях-перформативах супро
воджувалася й аналітизацією окремих елементів макроструктури директивного
тексту: розчленуванням окремих композиційних елементів тексту на функціо
нально розмежовані «модально-граматичні» й «змістові». Ці процеси заверши
лися наприкінці XVI — на початку XVII ст. виробленням чіткої й логічної струк
тури тексту-перформатива9 .
Водночас еволюційно-типологічне дослідження явищ морфологічного син
тетизму й аналітизму, здійснене без урахування функціональної дистрибуції
відповідних граматичних засобів, як стверджує О. Дубова, не дає підстав гово
рити про існування якоїсь виразної однолінійної тенденції — аналітизації або
10синтетизації .
Якщо прийняти тезу про функціональну дистрибуцію в мовленні аналітич
них і синтетичних граматичних засобів, зумовлену потребою диференціації дея
ких відтінків змісту, слід визнати, що порушення цієї дистрибуції в мовленні ро
8 Ажнюк Л. В. Директивні документи українського середньовіччя: розвиток семанти-
ко-граматичної структури тексту // Мовознавство.— 1998.— № 4-5.— С. 30-42.
9 Там же.
10 Дубова О. А. Зазнач. праця.— С. 381.
42 Ж # 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів
сійсько-українських білінгвів призводить до помітних комунікативних втрат на
відрізку суб’єкт — адресат мовлення.
Якщо першопричиною стильового «окнижнення» тексту при перемиканні
кодів можна вважати фактор «другої мови», то ступінь його безпосередньо по
в’язаний із мовною компетенцією. Проведені експерименти засвідчують, що
ступінь стильової деформації часто виявляється пропорційним відносному рів
неві мовної компетенції російсько-українського білінгва. Для прикладу подаємо
оригінальний текст — художню розповідь на нечітко окреслену тему. Його ав
тором є студентка факультету другої вищої освіти з базовою філологічною ос
вітою, журналістка. Рівень її мовної компетенції, порівняно з іншими представ
никами досліджуваної мовної групи, можна оцінювати як високий.
Текст 1. Протягом польоту Інна мала стомлений вигляд і неодноразово висловлюва
ла своє невдоволення з приводу низького рівня сервісу і занадто напруженого графікаро-
боти, через який знов, з огляду на брак часу, змушена була відмовитися від відвідання іс
торичних місць. Її напарник висловлював свої сподівання щодо того, що наступне пере
бування в столиці Іспанії буде більш тривалим, робив спроби покепкувати з приводу роз
міру одягу стюардеси та її англійського спелінгу й загалом докладав усіх зусиль, щоб роз
радити її й відвернути від невеселих прихованих думок, які, на його погляд, були причи
ною її роздратованості п .
Сучасна мовна ситуація в Україні визначається ще кількома факторами, які
резонують із фактором «другої мови» і призводять до порушення стильового ба
лансу мовлення російсько-українських білінгвів. Зокрема це фактор середньої й
ви щої ос ві ти.
Асиметрія в опануванні книжно-писемного й уснорозмовного різновидів
літературної мови починається ще зі шкільної лави; вона особливо відчутна для
дітей, які не мають поза школою розмовної практики. На уроках української мо
ви їх навчають уживати дієприкметникові й дієприслівникові звороти, добирати
епітети, будувати складні синтаксичні конструкції й розставляти в них розділові
знаки, а уявлення про уснорозмовне мовлення такі діти отримують здебільшого
з текстів художніх творів, що входять до програми з української літератури.
Мовлення персонажів цих творів, яке нерідко має знижене стилістичне забар
влення або містить відбиток історичної доби, не завжди може бути зразком для
сучасної дитини. Тому дуже часто дитина з російськомовної родини, яка чудово
відповідає українською на уроці історії або геометрії, потрапляючи в оточення
україномовних дітей, відчуває труднощі в спілкуванні; саме в цій комунікатив
ній ситуації дається взнаки брак мовної компетенції. (Сільські діти на річці
граються в латки. Дитина з російськомовної київської родини хоче долучитися
до гурту й кілька разів вигукує: «Я теж хочу брати участь! Я теж хочу брати
участь!»).
Вища освіта з її єдиним обов’язковим для нефілологічних відділень курсом
«Ділова українська мова» також не сприяє виробленню навичок уснорозмовно
го мовлення. Навпаки, як показав досвід роботи зі студентами, які здобувають
11 У наведеному тексті курсивом виділено елементи, які ми характеризуємо як такі, що
«окнижнюють» текст і мали б бути заміщені, відповідно до його комунікативно-прагматичної
спрямованості, менш книжними. Невиправдані «книжні» лексичні й граматичні елементи, що
дисонують з прагматичними намірами мовця, отримали в стилістиці назву «канцеляритів»
(див.: ГальН. Слово живое и мертвое: от «Маленького принца» до «Корабля дураков». — 5-е
изд., доп. — М., 2001. — 368 с.).
ШБМ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 43
Л. В. Ажнюк
другу вищу освіту, поняття «ділова українська мова» вони, як правило, ототож
нюють з поняттям «літературна українська мова», а уявлення про системні від
мінності між книжно-писемним та уснорозмовним різновидами мовлення в них
узагалі відсутні. Промовистим у цьому контексті є приклад спонтанного оцінно
го судження студентки щодо написаного нею оригінального тексту, фрагмент
якого ми наводимо:
Текст 2. (Двоє друзів закохалися в одну дівчину)
...— Почекай, ми ж не можемо залишити це питання відкритим! Принаймні, дай
мені можливість викласти свої аргументи!
На питання, чи не здається їй, що це досить незграбно, і чому б не сказати:
«— Почекай, ми ж не залишимо все, як є! Тепер маєш і мене вислухати!», вона
відповіла: «Я хотіла, щоб було по-літературному»(!!!).
Слід визнати, що не набагато глибшими є уявлення про стилістичну систему
сучасної української мови й у багатьох випускників філологічних вузів — май
бутніх учителів, перекладачів, журналістів (див. попередній приклад). У ви
грашній ситуації є лише ті, для кого українська є мовою не лише навчання. Але й
ця категорія мовців не є цілком убезпеченою від книжно-писемної експансії.
Для тих, хто використовує українську в розмовно-побутовому мовленні,
шкільні й вузівські «окнижнені» програми готують троянського коня гіперко-
рекції, пов’язаної з боязню суржику. Усі мовні явища, не охоплені вузівським
курсом «Ділова українська мова», беруться під сумнів як «неблагонадійні», їх
намагаються уникати навіть у невимушеній розмові. Нам відомі випадки, коли в
дитини, яка говорила живою, загалом літературною мовою з незначними говір
ковими вкрапленнями, за кілька років навчання в столичному вузі включаються
такі потужні механізми гіперкорекції, що вона вже може хіба що «спілкуватися»
українською (принаймні в розмові з викладачем).
Ще одним чинником невмотивованого «окнижнення» українського мовлен
ня, який діє в одному напрямку із уже згадуваними факторами «другої мови» й
шкільної та вузівської освіти, стає дедалі відчутніший вплив англійської мови.
Уже чимало написано про хвилю лексичних англіцизмів, яка за останні деся
тиліття помітно видозмінила мовний ландшафт У країни, а також суттєво змісти
ла в мовленні українців пропорції між питомими та іншомовними словами. Ці
пропорції, до речі, є важливим показником ступеня книжності мовлення на рівні
лексики. Ми ж хочемо зупинитися на впливі англійської граматики, який, мож
ливо, є не таким очевидним. Найвідчутнішим наслідком цього впливу, на наш
погляд, є все те саме порушення стильового балансу українського мовлення в
бік «окнижнення» через зміну пропорцій між синтетичними й аналітичними
граматичними засобами, а відтак — стильова деформація тексту.
Англійська мова, на відміну від української, є аналітичною за своєю грама
тичною природою, і таких виразних, як в українській, стильових преференцій
при виборі граматичних засобів (скажімо, синтетичних чи аналітичних присуд
ків) у ній не існує. І хоча деякі з численних англійських аналітичних часових
форм мають відмінне стилістичне забарвлення, загалом аналітизм у розмовному
англійському мовленні є явищем цілком природним. Для російсько-українсько
го білінгва, який рідко користується українською в побутовому мовленні і для
якого українську споріднює з англійською елемент «вивченості», стилістичні
відмінності між граматично однотипними українськими й англійськими ана
літичними конструкціями, скажімо, пасивними реченнями, є малопомітними.
44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Стильова деформація в українському мовленні російсько-українських білінгвів
Такий мовець не відчуває акцентовано книжного стилістичного забарвлення ук
раїнського мав розмову порівняно з англійським had a talk. Тому вивчені, закар
бовані в пам’яті англійські граматичні моделі легко відтворюються вже в ук
раїнській лексичній оболонці у вигляді фраз — стильових мутантів, як
наприклад: «— Він десь недалеко, ямала танець із ним хвилину тому». Ця фра
за— «витвір» автора українського перекладу американського кінофільму. Що ж
казати про глядачів, особливо тих, які не мають постійної уснорозмовної прак
тики і для яких мова кіноперсонажів — чи не найдоступніший і не найвпливо-
віший зразок усного українського мовлення?
Закономірною протидією живого мовного організму законсервованій у
шкільних підручниках канонічно-безбарвній книжно-писемній мові, що рясніє
епітетами й порівняннями, в умовах демократизації суспільного життя стали
явища колоквіалізації й вульгаризації, дедалі помітніші з кінця 1980-х років у
лексиці насамперед художнього, але також і публіцистичного й певною мірою
навіть офіційно-ділового та наукового стилів 12. Ці тенденції є виявом бажання
авторів заповнити прогалини в стильовій парадигмі української мови, розшири
ти набір мовностилістичних засобів за рахунок, зокрема, просторіччя, жаргоніз
мів та вульгаризмів.
Явища колоквіалізації є типологічно протилежними до стильового «окниж-
нення» й мають свою, відмінну соціальну основу. Вони виявляються в мовленні
людей, які, по-перше, мають регулярну уснорозмовну практику, по-друге, є про
фесіоналами слова — переважно журналістами або письменниками. Колоквіа-
лізація здебільшого відбувається на лексичному рівні і є осмисленим виявом
метамовної рефлексії. «Окнижнення» ж притаманне мовленню насамперед ро
сійсько-українських білінгвів, а також деяких інших «гіперкоректних» мовних
груп, які намагаються говорити «по-літературному». Воно є несвідомим, немо
тивованим і поширюється з лексичного й на граматичний рівень, а отже, має
глибші корені. Попри свою різновекторність і відмінну соціальну базу обидві ці
тенденції призводять до схожих наслідків — стильової дестандартизації сучас
ної української мови.
Слід наголосити, що явище «окнижнення» ми розглядаємо саме як деформа
цію українського дискурсу російсько-українських білінгвів, що є наслідком їх
недостатньої комунікативної компетенції. У мовленні досліджуваної соціальної
групи це явище спостерігаємо на всіх мовних рівнях, але помітнішим воно стає в
менш формалізованому мовленні. «Окнижнення» як стильову деформацію не
можна ототожнювати з аналітизаційними тенденціями, які супроводжують за
кономірний процес пошуку адекватних форм для статичного й формалізованого
наукового й офіційно-ділового мовлення. Унаслідок істотного розширення
функціонування української мови за останні десятиліття процес пошуку таких
форм помітно активізувався. В українській мові існує давня історична традиція
функціонального розмежування аналітичних і синтетичних граматичних сино
німів за більш книжними й менш книжними різновидами мовлення; ця традиція
відображає глибинні змістові відмінності між аналітичними й синтетичними
граматичними засобами. Тому аналітизаційні тенденції, що супроводжують ак
12 Тараненко О. О. Колоквіалізація, субстандартизація та вульгаризація як характерні
явища стилістики сучасної української мови // Мовознавство.— 2002.— № 4-5.— С. 34.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 45
Л. В. Ажнюк
тивний розвиток книжних, формалізованих стилів і жанрів у сучасній україн
ській мові, є явищем об’єктивним і закономірним.
Варто зазначити також, що за останні десятиліття помітних змін зазнала і са
ма структура комунікації в суспільстві, яке не випадково називають інформацій
ним. Зміни структури комунікації пов’язані зі зміщенням пропорцій між більш
книжними й менш книжними функціональними варіантами в мовленні кожної
особи. Тому пріоритетні для книжного мовлення граматичні моделі стають
дедалі агресивнішими, їх уплив помітний і, ймовірно, зростатиме, хоч і не
лінійно, у мовленні всіх соціальних груп. Важливо, щоб формалізована мова не
стала «мовою-вбивцею» живої, динамічної, виразної, образної української мови.
І це — одне із завдань мовної політики в Україні: потрібні якісні зміни у викла
данні української мови в школах і університетах. Водночас це завдання й для
лінгвістів: необхідне теоретичне осмислення явищ дивергенції функціональних
різновидів мовлення з констатацією сучасного стану та історичної перспективи.
L. V. AZHNIUK
STYLISTIC DEFORMATION IN THE UKRAINIAN SPEECH OF THE RUSSIAN-UK-
RAINIAN BILINGUALS
The paper addresses the violations of the stylistic integrity of the Ukrainian text primarily on the
grammatical level in the speech of the Russian-Ukrainian bilinguals who make up a powerful social
group influencing the Ukrainian language usage. The factors of the current sociolinguistic situation
that determine their linguistic competence are discussed. As distinct from the phenomena of
colloquialization usually having lexical manifestations resulting from the metalinguistic reflection,
typologically different tendencies of subconscious formalization and unmotivated introduction of
bookish stylistic elements into the non-literary style are investigated. The changes of correlations in
the use of analytical and synthetic grammatical constructions, active and passive voices, personal
verbal forms and verbal nouns are analyzed.
K e y w o r d s : stylistic deformation, Russian-Ukrainian bilinguals, linguistic competence,
analytization, bookishness.
46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
|