Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання

Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання

Стаття присвячена мовному конфлікту як одному з варіантів розвитку мовної ситуації в країні, який можна прогнозувати за допомогою методів соціолінгвістики. Щоб запобігти йому, потрібно аналізувати і порівнювати думки експертів, які репрезентують різні сторони цього конфлікту, щодо оптимального ро...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Черненко, Г.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2011
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183548
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання / Г.А. Черненко // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 47-56. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183548
record_format dspace
spelling irk-123456789-1835482022-03-31T02:05:46Z Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання Черненко, Г.А. Стаття присвячена мовному конфлікту як одному з варіантів розвитку мовної ситуації в країні, який можна прогнозувати за допомогою методів соціолінгвістики. Щоб запобігти йому, потрібно аналізувати і порівнювати думки експертів, які репрезентують різні сторони цього конфлікту, щодо оптимального розподілу сфер мовного функціонування. Представлено результати такого експертного опитування стосовно мовної ситуації в Україні. The article is devoted to the language conflict as to a specific type of the development of a language situation which may be predicted by the socio linguistic methods. To prevent the conflict between languages we should analyze and compare opinions of experts, representing two parties of the conflict, about the best way to distribute the different functional spheres between these languages. Some results of the Expert Poll concerning the language situation in Ukraine are presented to attention of readers. 2011 Article Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання / Г.А. Черненко // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 47-56. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183548 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Стаття присвячена мовному конфлікту як одному з варіантів розвитку мовної ситуації в країні, який можна прогнозувати за допомогою методів соціолінгвістики. Щоб запобігти йому, потрібно аналізувати і порівнювати думки експертів, які репрезентують різні сторони цього конфлікту, щодо оптимального розподілу сфер мовного функціонування. Представлено результати такого експертного опитування стосовно мовної ситуації в Україні.
format Article
author Черненко, Г.А.
spellingShingle Черненко, Г.А.
Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання
Мовознавство
author_facet Черненко, Г.А.
author_sort Черненко, Г.А.
title Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання
title_short Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання
title_full Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання
title_fullStr Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання
title_full_unstemmed Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання
title_sort прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2011
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183548
citation_txt Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання / Г.А. Черненко // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 47-56. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT černenkoga prognozuvannâmovnogokonflíktuâksocíolíngvístičnezavdannâ
first_indexed 2025-07-16T03:32:07Z
last_indexed 2025-07-16T03:32:07Z
_version_ 1837772809638510592
fulltext Г. А. ЧЕРНЕНКО ПРОГНОЗУВАННЯ МОВНОГО КОНФЛІКТУ ЯК СОЦІОЛІНГВІСТИЧНЕ ЗАВДАННЯ (на прикладі мовної ситуації в Україні) _______ Стаття присвячена мовному конфлікту як одному з варіантів розвитку мовної ситуації в країні, який можна прогнозувати за допомогою методів соціолінгвістики. Щоб запобігти йому, потрібно аналізувати і порівнювати думки експертів, які репрезентують різні сторони цього конфлікту, щодо оптимального розподілу сфер мовного функціонування. Представ­ лено результати такого експертного опитування стосовно мовної ситуації в Україні. Ключові слова: мовний конфлікт, мовна ситуація в Україні, експертне прогнозування розвитку мовної ситуації. Прогнозування динаміки мовної ситуації великою мірою є прогнозуванням зміни сфер уживання тієї чи інш ої мови 1 — їх розш ирення чи звуження за раху­ нок чи на користь іншої мови. Я к показують дослідження з історії мовних ситуацій 2різних країн світу , ці перетворення зумовлені переважно процесами колоніза­ ції / деколонізації, проголош енням незалежності / автономії відповідного гео- політичного утворення тощо. У таких випадках зміна влади, а з нею — національної політики приводить до того, що в суспільстві формуються нові мовні потреби. Саме вони, на переконання Ю. Д. Дешерієва, визначають межі суспільних функцій мов 3 . В ідбувається трансформація попередніх звичаїв, які впливають на вибір мови в різних сферах: «Ф ункціональне навантаження того чи іншого мовного утворення залежить врешті від тієї соціальної ролі, що її відіграє етнічна чи соціальна спільнота, яка володіє ним як перш им засобом ко­ мунікації < ... > Суспільство стикається з проблемою вибору мовного утворення, щоб узгодити соціальні ролі спільнот і функціональне навантаження їхніх мов» 4 . П отреби носіїв мови, яка розш ирю є коло своїх функцій, вступають у су­ перечність із бажанням носіїв інш ої мови зберегти існуючу структуру мовної ситуації. К оли дві мови претендують на одну соціолінгвістичну сф ер у 5, де їхнє паралельне функціонування фізично неможливе (не можна двома мовами одно­ 1 Крючкова П. Б. Социолингвистика в Германии // Зарубежная социолингвистика. Гер­ мания. Испания / Отв. ред. В. Ю. Михальченко.— М., 1991.— С. 20. 2 Див., наприклад: Зарубежная социолингвистика. Германия. Испания / Отв. ред. В. Ю. Михальченко.— М., 1991.— 157 с.; Языковая ситуация в странах Азии и Африки.— М., 1967.— 192 с.; Micewicz T. M. Bilingualism in Upper Silesia. Its Psycho- and Sociolinguistic Prob­ lems.— Warszawа, 1975.— 141 р. 3 Дешериев Ю. Д. Проблема функционального развития языков и задачи социолинг­ вистики // Язык и общество.— М., 1968.— С. 59. 4 Никольский Л. Б. Синхронная социолингвистика.— М., 1976.— С. 57. 5 Соціолінгвістичні сфери — це «ситуаційно-типові варіанти, які виникають унаслідок того, що на соціолінгвістичні прошарки накладається комунікативна ситуація. Соціолінгвістичні сфери перетинаються з функціональними стилями, але не обмежуються ними» (Юсселер М. Социолингвистика.— К., 1987.— С. 196). © Г. А. ЧЕРНЕНКО, 2011 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 47 Г. А. Черненко часно віддавати накази в армії) чи обмежене законодавчо, виникає конфлікт — як форма існування незбалансованого екзоглосного білінгвізму. Всі описані процеси можемо спостерігати на прикладі мовної ситуації в Україні. Найближчим часом, на думку фахівців, її розвиток будуть зумовлювати 6дві конкурентні тенденції . П ерша спрямована на територіальне та функціональне поширення української мови. Фахівцями вже зроблено висновок про те, що цей процес набув незворотно- го характеру і не залежить від конкретної особи того, хто перебуває при в л а д і7 . Друга пов’язана з перспективою подальш ої присутності російської мови в Україні. Про те, що російська мова в Україні «залиш атиметься <...> постійним явищем», хоча м іра цієї присутності «може змінюватися», заявляють автори проекту «Концепції державної мовної політики в Україні» 8. Р. М. Лозинський передбачає «збереження російської мови в мовних середовищах, де домінує ро­ сійська (це 40% населення)» 9 . Н. Г. Озерова вважає, що навіть і за активного розш ирення функціональних сфер застосування української мови російська за­ лиш иться в сегментах художнього, публіцистичного та розмовного м овлен н я 10. М ожна надавати перевагу одній із цих тенденцій, ігноруючи іншу, що означає створювати умови для конфлікту, адже йдеться не про абстрактну антиномію, а інтереси людей — носіїв різних мов. М ожна намагатися ці тенденції узгодити, в чому й полягає сутність м ’якої мовної політики, яка досі домінувала в нашій дер­ жаві. Порівняння її з жорсткою національною політикою Латвії дозволяє зробити висновок, що для України м ’яка тактика виявилася не менш дієвою. В обох краї­ нах кількість мовців, які володіють державною мовою, за роки незалежності збільшилася майже удвічі лише з незначним відривом на користь Л атв ії11. К омпромісний підхід відображено в рекомендаціях щодо бажаної мовної по­ літики в Україні, вироблених спільними зусиллями різних фахівців — мово­ знавців, соціологів, істориків, політологів — і спрямованих на врахування обох тенденцій. Так, у «Рекомендаціях щодо майбутньої мовної політики України», наданих за результатами досліджень у рамках міжнародного наукового проекту «М овна політика в Україні», у розділі «П рава української мови» зазначається, що «мовою офіційного спілкування на всій території У країни є українська». У той же час розділ «Права недержавних мов» містить пункти, де йдеться про можливість вести іншими, крім української, мовами внутрішню документацію в органах державної влади, а також спілкуватися ними з держслужбовцями (які хоча й не звільняю ться від обов’язку володіти українською мовою, але й, відпо­ відно до цього пункту, не зобов’язані завжди нею користуватися) 12. У проекті «Концепції державної мовної політики в Україні», виданому Інститутом по­ літичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, з одного боку, йдеться про «політику розш ирення масштабів пош ирення української 6 Лозинський Р. М М о в н а ситуація в Україні.— Л., 2008.— С. 396-397; Шум- лянський С. В. Мовна політика у двомовному суспільстві (на прикладі України) : Автореф. дис. ... канд. політ. наук.— К., 2009.— 20 с. 7 Тараненко О. О. Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні // Мовознавство.— 2001.— № 4.— С. 6. 8 Концепція державної мовної політики в Україні : Проект // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом / О. М. Майборода (голова редкол.).— К., 2008.— С. 394. 9 Лозинський Р. М. Зазнач. праця.— С. 98. 10 Озерова Н. Г. Функциональное взаимодействие в русской речи в Украине // Ру­ систика.— К., 2001.— Вып. 1.— С. 35. 11 Лозинський Р. М. Зазнач. праця.— С. 391, 446. 12 Рекомендації щодо майбутньої мовної політики України // Мовна політика та мовна си­ туація в Україні: Аналіз і рекомендації / За ред. Ю. Бестерс-Дільгер.— К., 2008.— С. 332-339. 48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання мови», а з другого — про «розш ирення сфери застосування мов національних меншин» 13. Н а жаль, сам жанр загальних рекомендацій не дає можливості чітко прописати всі механізми узгодження заходів на підтримку українізації із захода­ ми, спрямованими на збереження й розвиток інш их мов. Однак об ’єктивність зазначених тенденцій не робить їх природними законами, здатними самотужки знаходити рівновагу. Намагання врахувати обидві, не артикулюючи чітко супе­ речності між ними, означає консервацію цих суперечностей, що знову ж таки закладає підвалини ймовірного конфлікту. Слід наголосити, що вірогідність ескалації конфлікту на мовному ґрунті в Україні оцінюється по-різному: від застережень щодо можливості виникнення конфлікту у випадку впровадження певного типу мовної політики 14, висновків про культурно-ціннісну спорідненість російськомовних та україномовних гро­ мадян України, яка пом ’якш ує протистояння між ними 15, до заяв про те, що кон­ куренція мов в Україні не є конфліктною 16. Однак ті, хто заперечує реальність конфлікту, все одно визнають наявність суперечностей в українському мовному просторі, хоч як би вони їх не називали: протистоянням, конкуренцією тощо. Суперечність — це той етап конфлікту, коли ще можна запобігти його від­ критій ф о р м і17. Головне — поставитися до цього врівноважено й по-філософ- ськи, пам ’ятаю чи розробки соціологів від К. М аркса до Р. Дарендорфа. Н езва­ ж аю чи на те, що часи панування діамату змінилися епохою постмодерну, як і раніше, конфлікти залиш аються руш ійною силою в розвитку суспільства. П ро­ цеси демократизації лиш е підтверджують, що «політика свободи це політика життя в умовах конфлікту» 18. Стане суспільна суперечність початком ескалації конфлікту чи позитивних перетворень — залежить від способу її обговорення. О бговорення ж мовного питання в наш ій країні О. О. Тараненко схарактери­ зував так: «Особливості суб’єктивного бачення мовної ситуації в Україні з боку тих, хто прагне представляти інтереси етнічних росіян та російськомовного на­ селення в цілому, і тих, хто обстою є інтереси українців як основної нації країни, часто не просто не збігаються, а є прямо протилежними. З одного боку <...> лу­ нають заяви про “насильницьку українізацію ”, з другого <...> висновки про де­ 13 Концепція державної мовної політики в Україні. Проект.— С. 390-397. 14 Залізняк Г., Масенко Л. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній.— К., 2001.— 96 с. 15 Див.: КотигоренкоВ. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні. Політо­ логічний концепт.— К., 2004.— С. 411, 422. Міжмовне напруження в Україні послаблюється й тим, що межа між російськомовними й україномовними опонентами та етнічними росія­ нами й українцями не збігається. Дихотомія ускладнюється наявністю українців-русофонів (детальніше про це див.: РябчукМ. Від Малоросії до України. Парадокси запізнілого на- цієтворення. — К., 2000. — 304 с.). Отже, в Україні мовна та етнічна сфери життя не тотожні, а лише перетинаються, хоча «в соціально-політичній практиці поняття етнічної мови використовується як могутній фактор консолідації етносу» (Снитко Е. С., Маймакова А. Понятие родного языка и его интерпретация в современной лингвистике.— http://zheltydom.narod.ru/linguistics/txt/ 0001.htm), тож мовне середовище, попри все, за­ лишається ґрунтом міжнаціонального конфлікту (Костенко Н. В. Кримсько-татарський конфлікт: ціннісний вимір / Національний інститут стратегічних досліджень : Наук. доп.— К., 1995.— Вип. 39.— С. 8). Це є вагомою причиною поводитися з мовним питанням виважено й делікатно, адже варто згадати Північну Ірландію і Косово, щоб зрозуміти: навіть десятиліття відносно мирного співіснування конкуруючих мовно-етнічних спільнот не є гарантією того, що так буде завжди. 16 Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики.— К., 2005.— С. 293. 17 Котигоренко В. О. Зазнач. праця.— С. 626. 18 Дарендорф Р. Современный социальный конфликт // Иностр. лит.— 1993.— № 4.— С. 237. 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 49 http://zheltydom.narod.ru/linguistics/txt/ далі загрозливіш е становищ е української мови» 19. Неначе підтверджую чи цю тезу, під час опитування політиків та політологів на тему, чи є в Україні мовна проблема, «прихильники української мови <...> якщ о визнавали наявність мов­ ної проблеми, то виключно як проблему пош ирення українізації; навпаки, при­ хильники російської мови вважали відсутність її законодавчо визнаного статусу серцевиною мовної проблеми в Україні» . Конфронтаційна налаш тованість опонентів приводить до уникання відкри­ тих дискусій. На заходах, присвячених мовному питанню, практично ніколи не бувають присутні представники двох різних поглядів. Бодріяр назвав би це си­ муляцією діалогу, кінцевий результат якої — відлякування від самої проблеми так само, як і від її розв’язання . Образ вороже налаш тованого опонента стає підставою для породження конфліктогенних текстів. М іж тим, лиш е толеран­ тний соціальний діалог, хоча й повільно, але все ж таки дозволяє сторонам сус­ пільного конфлікту наблизитися до консенсусного ріш ення . Важливий чинник розв’язання будь-якого конфлікту з мінімальними втрата­ ми і максимальним виграш ем — це вміння по думки моделю вати діяльність опо­ нента. Д ля цього необхідно мати насамперед уявлення про його картину світу, адже «конфлікт з погляду стороннього дослідника < .. .> виступає як результат несумісності картин навколишнього світу, відображеного в людських головах, точніше проектів майбутнього, що будуються гравцями» . Таким чином, до розв’язання мовного конфлікту можна наблизитися, з ’ясу­ вавши, що насправді являють собою картини світу — «проекти майбутнього» но­ сіїв різних мов, чиї потреби визначають дві магістральні тенденції мовної ситуації в Україні ; в яких саме точках вони збігаються, а в яких суперечать одна одній. Встановлення суперечностей між уявленнями різних сторін про те, як має відбуватися розподіл соціолінгвістичних сфер між мовами, дозволить прогнозу­ вати можливі конфлікти при реалізації мовної політики, спрямованої на розш и­ рення чи звуження сфери функціонування однієї з мов. Звичайно, той чи інш ий тип мовної політики — це передусім похідна від загальної національної політи­ ки держави. Однак, формуючи свою позицію, можновладцям варто спиратися на фаховий аналіз мовної ситуації , що є одним із завдань соціолінгвістики . 19 Тараненко О. О. Зазнач. праця.— С. 15. 20 Майборода О. М. Вступ // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом.— К., 2008.— С. 9. 21 Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція.— К., 2004.— 230 с. 22 Саппа Н. Н. Социальный диалог в экологическом конфликте.— Х., 1999.— 175 с. 23 ЛефеврВ. А., Смолян Г. Л. Алгебра конфликта.— М., 1968.— С. 16. 24 Це потрібно принаймні для того, щоб виключити ситуацію, коли, за влучним вислов­ ленням Р. Дарендорфа, «активна меншість отримує право говорити про те, що її підтримує мовчазна більшість» (Дарендорф Р. Зазнач. праця.— С. 239). 25 Втручання інших спеціалістів у сферу повноважень мовознавців іноді призводять до неоднозначних тверджень. Як приклад можна навести спробу історика Л. Нагорної пояснити проблеми з поширенням української мови неповнотою її лексичного складу: мовляв, україн­ ська бідніша за російську, бо нею неможливо перекласти словосполучення нравы и обычаи — обидві лексеми в українській мають відповідник звичаї (Нагорна Л. П. Зазнач. праця.— С. 285-286). Незважаючи на те, що відсутність буквальних еквівалентів для синонімічної опозиції любов і кохання не робить російську мову біднішою за українську, історичний досвід показує, що функціональний розвиток мови визначає рівень її внутрішньоструктурного розвитку, а не навпаки (Дешериев Ю. Д. Зазнач. праця.— С. 69.). 26 Дешериев Ю. Д. Зазнач. праця.— С. 55-81; Никольский Л. Б. Зазнач. праця.— С. 58, 117, 156; Никольский Л. Б. Языковая политика как форма сознательного воздействия общества на языковое развитие // Язык и общество.— М., 1968.— С. 117, 120-121; Ярцева В. Н. Проблема связи языка и общества в современном зарубежном языкознании // Язык и общество.— М., 1968.— С. 54. Г. А. Черненко 50 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання М овознавці досліджують наявну мовну ситуацію, а також історію її становлен­ ня на певній території (у межах певного етносу), зважаю чи на різний функціо­ нальний статус мов, їхню пош иреність та вживаність, а також фактор бі- та по- лілінгвізму і чинники, що зумовлюють вибір тієї чи інш ої мови членами місцевої спільноти. Вони можуть прогнозувати подальш ий розвиток існую чої ситуації: а) без урахування активного впливу з боку екстралінгвістичних чин­ ників, б) з урахуванням різних варіантів мовної політики — спеціальних захо­ дів, спрямованих на зміну мовної ситуації. У країнська соціолінгвістика утримує 27в полі свого зору всі зазначені завдання , тому може стати для зацікавлених сторін джерелом надійних даних і вагомих аргументів. Визначити найперспективніш ий розподіл соціолінгвістичних сфер між м о­ вами, при цьому окресливш и сфери, чутливі до втручання, означає запобігати діям «навмання» в царині мовної політики, на ефективність якої, як зазначав Л. Б. Нікольський, впливає «ступінь прийняття суспільством рекомендацій що- 28до використання різних мов» . Д ля досягнення цієї мети ми вдалися до методу експертного опитування, ви­ ріш ивш и з ’ясувати позиції філологів. Адже вони, по-перш е, здатні фахово оцінити мовну ситуацію і варіанти її розвитку, зокрема з погляду потреб носіїв різних мов; а по-друге, коли йдеться про русистів та україністів, філологи самі можуть виступати репрезентантами ціннісних та ідеологічних картин світу, представлених відповідними мовами. Свою роль у цій мовно-фаховій іденти­ фікації відіграє обізнаність з інтересами носіїв відповідних мов, фахова емпатія 29і, до певної міри, деякі прагматичні міркування . Розробляю чи анкетні листи і визначаючись із тим, якою повинна бути про­ цедура опитування, ми хотіли дати різним сторонам з імовірно суперечливими поглядами можливість співпрацювати, одночасно оминувш и загрозу відкритої конфронтації при очному обговоренні проблемних питань. Д ля цього необхідно було вивести учасників з-під упливу колективної думки і дозволити їм відповіс- 30ти на питання, усамітнивш ись із анкетними листами . Ц ій меті слугувала також анонімність — дієвий спосіб отримання достовірних результатів, уже апробова­ ний під час опитувань, що стосувалися міжнаціональних конфліктів 31 . 27 Див.: Аж нюкБ. М. Шляхи і методи розширення сфери застосування української мови. Концептуальні і практичні аспекти // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і кон­ сенсусом.— К., 2008.— С. 343-366; Богданович Г. Ю. Русский язык в аспекте проблем лингвокультурологии.— Симферополь, 2003.— 397 с.; Залізняк Г., Масенко Л. Зазнач. праця; ОзероваН. Г. Зазнач. праця; РадчукВ. Параметри і взаємодія мов // Дивослово.— 2005.— № 6.— С. 36-44; Степанов Є. М. Монолінгвізм і полілінгвізм міста у минулому й сучасно­ му // Мовознавство.— 2001.— № 4.— С. 20-27; Тараненко О. О. Мовна ситуація та мовна політика в сучасній Україні // Мовознавство.— 2003.— № 2-3.— С. 30-55; Тараненко О. О. Українська мова...; ЧемесВ. Ф. Зміна мовної ситуації і проблема моделювання її динаміки // Державність української мови і мовний досвід світу : Матеріали міжнар. конф., Київ, 11-12 травня.— К., 2000.— С. 419-434; Ш умароваН. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму.— К., 2000.— 283 с. 28 Никольский Л. Б. Синхронная социолингвистика.— М., 1976.— С. 120. 29 Зауважимо, що твердження справедливе лише для русистів та україністів України, оскільки в інших державах подібне співвіднесення може не бути настільки глибоким (для порівняння: навряд чи правильно буде вважати викладачів англійської мови в Україні носіями англомовної картини світу з усіма її цінностями та ідеологемами). 30 «Схильність представника однієї зі сторін до компромісу <...> часто розцінюється більшістю його групи як зрада» (КотигоренкоВ. О. Зазнач. праця.— С. 372). 31 Див., наприклад, анонімне експертне опитування щодо міжнаціональних конфліктів на Південному Кавказі (Хуцишвили Г., МшвидобадзеР ., Нижарадзе Г. Интеграция и разрешение конфликтов на Южном Кавказе: реальность или иллюзия? Результаты социологических опросов. Публикация Международного центра по конфликтам и переговорам.— 2001.— ЬИр://шшш/іссп^е/80с2.Мт1). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 51 Г. А. Черненко Слід згадати, що А. Залізняк і Л. М асенко вже використовували експертне опитування, щоб визначити, чи вплине надання російській мові статусу держ ав­ ної в Україні на рівень конфліктогенності мовної ситуації . Однак вони спира­ лися на думки переважно україномовних респондентів. М и ж доповнили зазна­ чену методику елементами порівняльного аналізу, залучивш и однакову кількість експертів-русистів та україністів, а також нейтральну контрольну гру­ пу, яка складалася з філологів інш их спеціальностей і деяких інш их фахівців, до компетенції яких входять питання, пов’язані з мовною ситуацією: культуроло­ гів, політологів, істориків, юристів, інженерів-програмістів та бізнес-консу- льтантів (в анкеті були питання, що стосувалися мови інформаційно-обчислю­ вального забезпечення і деяких бізнес-сфер). Погляди цієї групи, на нашу думку, можуть слугувати своєрідним лакмусовим папірцем на упередженість двох основних груп. Серед 41 питання анкети не було жодного, на який би одна­ ково відповіли і русисти, й україністи, а нейтральна група мала б свою особливу думку. Загалом в опитуванні взяли участь 57 експертів — по 19 осіб у кож ній із трьох груп. Серед опитаних — переважно працівники вищ их навчальних закла­ дів та НАН України, головним чином з науковими ступенями, з усіх регіонів України. У своєму дослідженні ми хотіли обмежитися питаннями без яскравих оцін­ них конотацій, яких набула в наш ому суспільстві проблема статусу російської мови , і формулю вали питання так, щоб воно не сприймалося як вияв міжна­ ціонального конфлікту. Інш ий кут зору на ті самі національні питання дає ідея державності 34. М и просили експертів — філологів-русистів та україністів — визначити оптимальний розподіл сфер функціонування між мовами, орієнтую ­ чись при цьому на потреби держави, а не на власні уподобання. Одна справа — відповідати на питання «Чи хочеш ти сплачувати податки?». Зовсім інш а — ска­ зати, чи потребує сплати податків держава. Тож загальне питання до всієї анкети формулювалося так: «Який розподіл сфер функціонування між українською та інш ими мовами, пош иреними в Україні, ви вважаєте найсприятливішим для успіш ного розвитку держави?». Конкретизувалося воно у 41 питанні стосовно різних типових комунікативних ситуацій, належних до таких соціолінгвістич­ них сфер: офіційно-ділової, мас-медійної, наукової, освітньої, сфери послуг, рекл ам и 35. 32 Залізняк Г., Масенко Л. Зазнач. праця. 33 На нашу думку, конотативне забарвлення («Як Ви переважно ставитеся до людей, які в повсякденному житті говорять українською / російською мовою?»), а також особистісна зорієн- тованість питань («Якою мовою Ви б хотіли дивитися по телевізору західні фільми, серіали?» тощо) могла спричинити дещо несподівані відповіді під час опитування з мовної проблеми, здійсненого в рамках проекту «Мовна політика в Україні»: «В опитуванні ставилося питання (№ 26), чи респонденти бачать рівні можливості переглядати російськомовні та україномовні фільми в кінотеатрах <...> Найменш сприятлива ситуація вимальовується на Заході, тоді як дві третини на півдні вважали, що вони мають однакові можливості дивитися російські та українські фільми. Дані опитування збиралися у грудні 2006 року, коли ще не було вимоги демонструвати принаймні 20% українських копій у кінотеатрах, тому результати по південній Україні вражають» (Бестерс-Дільгер Ю. Мовна політика у засобах масової інформації // Мовна політика та мовна ситуація в Україні : Аналіз і рекомендації.— К., 2008.— С. 2б5). 34 Протиставлення ідей націоналізму і державності саме в контексті мовної політики про­ понував ще Р. Т. Белл (Белл Р. Т. Социолингвистика. Цели, методы и проблемы.— М., 1980.— С. 222). 35 Сфери, важливі для характеристики мовної ситуації, було виділено на підставі аналізу соціолінгвістичних праць та законопроектів про мову (див., наприклад: Нарумов Б. П. Социо­ лингвистика в Испании // Зарубежная социолингвистика. Германия. Испания.— М., 1991.— С. 73— 158; Шумарова Н. П. Зазнач. праця; Micewicz Т. Op. cit.; Черненко Г. Мовне меню // Дзер­ кало тижня.— 2005.— 18 черв.— С. 17. 52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 У результаті нам вдалося з ’ясувати колективну думку експертів щодо опти­ мального міжмовного розподілу типових комунікативних ситуацій, належних до різних соціолінгвістичних сфер, в Україні. Загальний аксіологічний критерій «інтереси держави», а також однаковий фах респондентів програмували наяв­ ність спільного у відповідях. Культурно-ціннісні відмінності, зумовлені тим, що експертами виступали представники інтересів різномовних спільнот, визначали розбіжність у поглядах. Нижче наводимо ті із запропонованих нами експертам відповідей, які набрали найбільш у кількість голосів (у відсотках) у всіх групах. Якщо в якійсь групі переважна частина експертів віддала голоси за варіант від­ повіді, що відрізнявся від варіанта більшості, ми наводили ці дані в д у ж ках 36. Офіційно-ділова сфера 1. Якою мовою представник центральної влади повинен спілкуватися з громадяна­ ми в ситуації усного спілкування? Українською — 56% (русисти: мовою, зручною для відвідувача, — 47%). 2. Якою мовою представник місцевої влади повинен спілкуватися з громадянами в ситуації усного спілкування? Мовою, якою зручніше спілкуватися від­ відувачу, — 53% (україністи: українською — 58%). 3. Якою мовою громадяни повинні звертатися до представників центральної влади? Будь-якою з мов, поширених в Украї­ ні: в органах влади повинні бути перекладачі, які знають ці мови — 47% (україністи: українською — 53%). 4. Якою мовою громадяни повинні звертатися до представників місцевої влади? Якою їм зручно — 67%. 5. Якою мовою громадяни повинні писати свої заяви, клопотання тощо, які подаються до центральних органів влади? Українською — 65%. 6. Якою мовою громадяни повинні писати свої заяви, клопотання тощо, які подаю­ ться до місцевих органів влади? Українською — 47% (русисти: якою їм зручно; в місце­ вих органах влади повинні бути працівники, які знають і українську мову, і мову, прий­ нятну для більшості населення цього регіону, — 63%). 7. Якою мовою повинна вестися внутрішня документація в центральних органах влади й інших державних установах? Українською — 74%. 8. Якою мовою повинна вестися внутрішня документація в місце­ вих органах влади й інших державних установах? Українською — 74%. 9. Якою мовою повинні оформлятися документи, що засвідчують особу громадян, їхнє право на влас­ ність тощо? Українською — 56%. 10. Якою мовою повинні видаватися державні акти України? Українською — 72%. 11. Якою мовою повинні друкуватися бюлетені для пре­ зидентських, парламентських виборів, референдумів тощо? Українською — 58% (ру­ систи: українською і російською — 42%). 12. Якою мовою повинна вестися агітаційна кампанія під час президентських, парламентських та ін. виборів? Українською і мовою, прийнятною для більшості населення регіону, де розповсюджуються агітаційні матеріа­ ли, — 42% (україністи: українською — 58%). 13. Якою повинна бути мова інформацій­ но-обчислювального забезпечення державних установ і закладів? Українською і англій­ ською — 40% (україністи: українською — 53%). 14. Якою мовою повинне здійснюватися судочинство? Українською з обов’язковим наданням перекладача учаснику процесу, який не володіє цією мовою, незалежно від громадянства — 28%; українською з обов’яз­ ковим наданням перекладача учаснику процесу, який не володіє цією мовою, якщо він не є громадянином України, — 28% (русисти: будь-якою мовою за взаємною згодою сто­ рін — 37%). 15. Якою мовою повинна здійснюватися робота правоохоронних органів та органів прокуратури? Будь-якою мовою за взаємною згодою сторін — 25% (україністи: українською з обов’язковим наданням перекладача суб’єктам слідства, якщо вони — не громадяни України і не володіють українською мовою, — 53%; контрольна група: українською з обов’язковим наданням перекладача суб’єктам слідства, якщо вони не во­ Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання 36 Щиро дякую за підтримку на різних етапах дослідження та конструктивні зауваження директору Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка проф. Г. Ф. Семенюку та його заступ­ нику з наукової роботи проф. О. С. Снітко, проф. Л. О. Кудрявцевій, проф. А. К. Мойсієнку, проф. Н. П. Плющ, проф. Н. П. Шумаровій, доц. В. Д. Радчуку, ст. наук. співроб. П. О. Селігею, а також пр. наук. співроб. І. А. Синиці, доц. І. І. Бразі, доц. О. В. Гармаш, доц. Т. М. Дзядевич, доц. Т. І. Плужніковій, наук. співроб. Т. М. Поляковій, які допомогли здійснити опитування в різних регіонах та установах. 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 53 Г. А. Черненко лодіють цією мовою, незалежно від громадянства — 32%, українською — 32%). 16. Якою мовою повинні послуговуватися Збройні сили України? Українською — 82%. Засоби масової інформації 17. Якими повинні бути центральні друковані ЗМІ? Переважно україномовними — 39% (русисти: мовна політика в ЗМІ не повинна регулюватися державою — 63%). 18. Якою мовою повинні виходити регіональні друковані засоби масової інформації? Пе­ реважно українською — 32% (русисти: мовна політика в ЗМІ не повинна регулюватися державою — 58%; контрольна група: з дотриманням балансу обох мов — 21%, мовна по­ літика в ЗМІ не повинна регулюватися державою — 21%). 19. Яким повинне бутирадіо- та телемовлення на центральних каналах? Переважно україномовним — 32% (русисти: мовна політика в ЗМІ не повинна регулюватися державою — 63%; україністи: тільки україномовним — 53%). 20. Яким повинне бути мовлення нарегіональнихрадіо- та те­ леканалах? Переважно україномовним — 37% (русисти: мовна політика в ЗМІ не повин­ на регулюватися державою — 58%). Наука 21 . Якою мовою повинні публікуватися результати українських наукових досліджень у центральних наукових виданнях? Українською — 42% (русисти: на розсуд автора — 53%). 22. Якою мовою повинні публікуватися результати українських наукових до­ сліджень у регіональних наукових виданнях? Українською — 61% (русисти: на розсуд ав­ тора — 42%). 23. Якою мовою повинні подаватися анотації в центральних наукових ви­ даннях? Українською — 61% (русисти: на розсуд автора — 42%). 24. Якою мовою повин­ ні подаватися анотації в регіональних наукових виданнях? Українською — 56% (русис­ ти: на розсуд автора — 42%). 25. Якою мовою повинен відбуватися захист дисертацій, а також оформлятися і здійснюватися вся документація, пов ’язана із захистом дисер­ тацій? Українською — 65% (русисти: мова захисту — на розсуд промовців, документа­ ція — українською — 47%). 26. Які мови повинні бути робочими мовами конференцій, симпозіумів тощо? Українська і, за бажанням організаторів, будь-яка інша мова — 47% (русисти: на розсуд організаторів — 7%). 27. Які мови повинні бутиробочими мовами міжнародних конференцій, симпозіумів тощо, які проходять на території України? Українська і будь-яка мова міжнародного спілкування — 54% (русисти: на розсуд орга­ нізаторів — 47%). Освітня сфера 28. Якою мовою потрібно здійснювати виховання в дошкільних закладах? Повинні бути групи з різними мовами, що формуються за бажанням батьків, — 35% (україністи: у державних — тільки українською, у приватних — за бажанням власників або батьків — 37%). 29. Якою мовою потрібно вести викладання в середніх школах? Повинні бути кла­ си з різними мовами навчання, що формуються за бажанням батьків, — 33% (україністи: українською — 53%; контрольна група: українською — 26%, повинні бути класи з різни­ ми мовами навчання, що формуються за бажанням батьків, — 26%, співвідношення україномовних і неукраїномовних шкіл у відсотках повинне відповідати співвідношен­ ню україномовного і неукраїномовного населення — 26%). 30. Яким має бути викладан­ ня російської літератури в українських школах? «Російська література» повинна бути окремою від зарубіжної літератури дисципліною шкільної програми — 35% (україністи: російська література повинна входити до курсу зарубіжної літератури — 63%). 31. Чи повинна російська мова стати обов’язковим предметом в усіх школах України? Ні — 40% (русисти: так, у тих регіонах, де російськомовне населення становить більшість — 47%). 32. Якою мовою слід приймати вступні іспити до середніх спеціальних та вищих навчальних закладів? Українською — 54% (русисти: залежно від мови, якою буде вести­ ся викладання у закладі чи групі, до якої вступає абітурієнт, — 42%). 33. Якою мовою слід вести викладання у професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних за­ кладах? Українською — 42% (русисти: прийнятною для більшості населення регіону, в якому розташований навчальний заклад, — 53%). 34. Якоюмовою слід вести викладання у вищих навчальних закладах? Українською — 44% (русисти: прийнятною для більшості населення регіону, в якому розташований навчальний заклад, — 32%). Сфера послуг 35. Якою мовою слід обслуговувати відвідувачів закладів культури: музеїв, театрів, виставок тощо (за винятком екскурсій для іноземних громадян) ? За бажанням клієнта — 54 Ж # 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 Прогнозування мовного конфлікту як соціолінгвістичне завдання 39% (україністи: українською — 47%). 36. Якою мовою повинні спілкуватися зі своїми клієнтами представники сфери обслуговування? За бажанням клієнта — 68% (україністи: українською — 32%). 37. Якою мовою повинні друкуватися та заповнюватися поштові бланки, конверти тощо? Українською — 53%. 38. Якою мовою повинні спілкуватися зі своїми пацієнтами медичні працівники? Мовою, якій віддає перевагу клієнт, — 51%. Сфера реклами 39. Якою мовою потрібно здійснювати маркування товару? Українською і, за ба­ жанням виробника, будь-якою іншою мовою — 44%. 40. Якою мовою слід виконувати зовнішню рекламу? Українською — 35% (русисти: на розсуд рекламодавця — 42%; конт­ рольна група: українською і, за бажанням рекламодавця, будь-якою іншою мовою — 37%). 41. Якою мовою повинна друкуватися і транслюватися рекламна продукція в ЗМІ? Українською — 42% (русисти: на розсуд рекламодавця — 42%; контрольна група: українською і, за бажанням рекламодавця, будь-якою іншою мовою — 42%) 37. Аналіз результатів дав можливість виділити такі типи питань, залежно від узгодженості між собою відповідей різних груп учасників. 1. Безконфліктні, щодо яких в усіх трьох групах більшість експертів голосу­ вала за однаковий варіант відповіді (усього — 8). Серед них — питання стосов­ но мови Збройних сил України, особових та правовстановлювальних докумен­ тів, письмових звернень до центральної влади, усного спілкування громадян з місцевою владою; спілкування медичних працівників із пацієнтами, мова м ар­ кування товару. 2. Частково безконфліктні з особливою думкоюрусистів: щ одо них одна­ ково голосувала більшість україністів та експертів нейтральної групи, проте більше половини русистів обрали інш ий варіант відповіді (усього — 16). Це пи­ тання стосовно мови усного спілкування представників центральної влади з гро­ мадянами, документації в органах влади, заяв до місцевої влади; центральних ЗМ І; конференцій, дисертаційних захистів, публікацій у центральних друкова­ них органах; вищої та середньо-спеціальної освіти, обов’язковості викладання російської мови в усіх ш колах України. 3. Частково безконфліктні з особливою думкою україністів: щодо них зго­ ди досягли русисти та нейтральна група, а україністи мають інш у точку зору (усього — 8). Ці питання стосуються мови усного спілкування місцевої влади з громадянами, усного звернення громадян до центральної влади, агітації під час виборчої кампанії; обслуговування в закладах торгівлі та культури; дошкільної і ш кільної освіти, а також викладання російської літератури як окремого від іно­ земної курсу. 4. Конфліктні: щодо неї не вдалося встановити варіанта відповіді, однаково прийнятного хоча б для двох груп (усього — 9). Сюди ввійш ли питання про м о­ ву судочинства і правоохоронних органів; місцевих ЗМІ; публікацій у регіона­ льних наукових виданнях; реклами. Я к бачимо, учасники експертного опитування «М овна ситуація в Україні: ш ляхи гармонізації» виявили певну готовність до компромісу. У результаті у мовному просторі У країни вдалося виділити безконфліктну зону, важливу з по­ гляду функціонального навантаження, оскільки до неї ввійш ла велика кількість типових комунікативних ситуацій з офіційно-ділової сфери. 37 По суті ці дані являють собою зміст гіпотетичного проекту Закону про мову з гранично низьким і реально досяжним на сьогодні рівнем конфліктогенності (докладніше див.: Черненко Г. Мовна ситуація в Україні: попередження конфлікту // «Діалог мов — діалог культур. Україна і світ».— http://www.ukrainistik-konferenz.slavistik.lmu.de/wp-content/ uploads/Dopo vid_Chemenko. pdf). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 55 http://www.ukrainistik-konferenz.slavistik.lmu.de/wp-content/ Г. А. Черненко Конфлікт найчастіше виникав там, де україністи давали відповідь «тільки українська», русисти — «будь-яка (за згодою сторін, за бажанням автора то­ що)», тобто насправді вибір постав між українським монолінгвізмом (у сумі — 39%) і персональною мовною політикою 38 (36%), а не між українським моно­ лінгвізмом і паралельною українсько-російською офіційністю чи регіональною мовною політикою 39. Щ о стосується окремих соціолінгвістичних сфер, то най­ більшу кількість голосів експерти віддали за український монолінгвізм в оф іцій­ но-діловій (51%) та освітній (39%) сферах; за персональну мовну політику — в ЗМ І (74% ) та сфері послуг (42%). М айже однакову кількість голосів набрала по­ літика українського монолінгвізму і персональна мовна політика у сфері науки (відповідно 36% і 39%) й реклами (39% і 36%). В офіційно-діловій сфері конфліктогенність визначають дихотомії: 1) усне мовлення (на компроміс ідуть україністи) / письмове мовлення (на компроміс ідуть русисти); 2) центральні органи влади (на компроміс ідуть русисти) / м іс­ цеві органи влади (на компроміс ідуть україністи). М ожна прогнозувати, що дієві заходи з мовної політики щодо сфер чи ситуа­ цій, які, згідно з наш им опитуванням, виявилися конфліктогенними, будуть роз­ цінені неоднозначно не лише в середовищі філологів, а й у суспільстві в цілому. М оже виникнути напруга і в разі впровадження заходів щодо типових комуніка­ тивних ситуацій із категорії «безконфліктних», якщо ці заходи суперечитимуть позиції більшості. Конфліктогенні типові комунікативні ситуації повинні стати об ’єктом обго­ ворення на тематичних конференціях, під час громадських слухань, у засобах масової інформації та профільних установах органів влади, а також у подальших соціолінгвістичних дослідженнях. Ці дослідження, на наш у думку, повинні м іс­ тити глибокий аналіз кожної з конфлікто генних типових комунікативних ситуа­ ц ій з погляду того, які саме потреби мовців, що беруть у н ій участь (збереження етноідентичності, трансляція культури наступним поколінням, особистісний комфорт та ін.), можуть бути задоволені повністю, частково або ж, з певних м ір­ кувань, не можуть бути задоволені взагалі. У такому разі потрібно ш укати відпо­ відь на питання, яку компенсацію слід запропонувати відповідній мовній групі. H. A. CHERNENKO THE PREDICTION OF A LANGUAGE CONFLICT AS A SOCIOLINGUISTIC TASK The article is devoted to the language conflict as to a specific type of the development of a lan­ guage situation which may be predicted by the socio linguistic methods. To prevent the conflict between languages we should analyze and compare opinions of experts, representing two parties of the conflict, about the best way to distribute the different functional spheres between these lan­ guages. Some results of the Expert Poll concerning the language situation in Ukraine are presented to attention of readers. Keywords: languages conflict, language situation in Ukraine, prediction of the language situa­ tion development by experts. 38 Персональна мовна політика передбачає заходи для забезпечення права індивіда ко­ ристуватися своєю мовою, у тому числі державною, у певних ситуаціях незалежно від місця його перебування (НарумовБ. П. Зазнач. праця.— С. 117). 39 Визначити, який тип мовної політики респонденти вважають найефективнішим для України взагалі й тієї чи іншої соціолінгвістичної сфери зокрема ми змогли, класифікувавши всі варіанти відповідей за типами мовної політики (український монолінгвізм, українсько- англійська та паралельна українсько-російська офіційність, регіональна, персональна і комбіно­ вана мовна політика) (детальніше див.: Черненко Г. А. Мовна ситуація в Україні: шляхи гар­ монізації (за результатами експертного опитування) // Українська мова.— К., 2009.— № 2.— С. 3-13). 56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2

Ähnliche Einträge