Ознаки системної організації конотативних власних назв
У статті висунуто положення щодо системності конотонімії як універсального явища. З метою обґрунтування системної організації конотонімів простежено їхні парадигматичні та синтагматичні зв’язки, з’ясовано категорії та принципи побудови конотонімії....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183550 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ознаки системної організації конотативних власних назв / Г.П. Лукаш // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 69-77. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183550 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835502022-03-31T02:03:44Z Ознаки системної організації конотативних власних назв Лукаш, Г.П. У статті висунуто положення щодо системності конотонімії як універсального явища. З метою обґрунтування системної організації конотонімів простежено їхні парадигматичні та синтагматичні зв’язки, з’ясовано категорії та принципи побудови конотонімії. In the article position is grounded in relation to the system of connotonyms as universal phenom-enon. As proof of system organization of connotative proper names traced them paradigmatics and syntagmatics copulas, categories and principles of construction of connotonyms are determined. 2011 Article Ознаки системної організації конотативних власних назв / Г.П. Лукаш // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 69-77. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183550 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті висунуто положення щодо системності конотонімії як універсального явища.
З метою обґрунтування системної організації конотонімів простежено їхні парадигматичні та
синтагматичні зв’язки, з’ясовано категорії та принципи побудови конотонімії. |
| format |
Article |
| author |
Лукаш, Г.П. |
| spellingShingle |
Лукаш, Г.П. Ознаки системної організації конотативних власних назв Мовознавство |
| author_facet |
Лукаш, Г.П. |
| author_sort |
Лукаш, Г.П. |
| title |
Ознаки системної організації конотативних власних назв |
| title_short |
Ознаки системної організації конотативних власних назв |
| title_full |
Ознаки системної організації конотативних власних назв |
| title_fullStr |
Ознаки системної організації конотативних власних назв |
| title_full_unstemmed |
Ознаки системної організації конотативних власних назв |
| title_sort |
ознаки системної організації конотативних власних назв |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183550 |
| citation_txt |
Ознаки системної організації конотативних власних назв / Г.П. Лукаш // Мовознавство. — 2011. — № 2. — С. 69-77. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lukašgp oznakisistemnoíorganízacííkonotativnihvlasnihnazv |
| first_indexed |
2025-07-16T03:32:15Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:32:15Z |
| _version_ |
1837772818224250880 |
| fulltext |
Г. П. ЛУКАШ
ОЗНАКИ СИСТЕМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
КОНОТАТИВНИХ ВЛАСНИХ НАЗВ _
У статті висунуто положення щодо системності конотонімії як універсального явища.
З метою обґрунтування системної організації конотонімів простежено їхні парадигматичні та
синтагматичні зв’язки, з’ясовано категорії та принципи побудови конотонімії.
К л ю ч о в і слова: конотонімія,конотонім,концепт,універсалія,парадигматика,синтаг
матика.
Із розробкою загального поняття «конотація», історія якого досліджена
Н. Г. Комлєвим, В. І. Говердовським, В. Н. Телія, постає питання про ономас-
тичну конотацію. На це явище звернули увагу Н. В. Ботвина, Л. М. Буштян,
О. І. Бикова, Е. М. Верещагін, Ю. П. Вишенська, В. Г. Костомаров, Н. В. Му-
равйова, В. Н. Ніконов, Є. С. Отін, В. Н. Телія, Г. Д. Томахін, О. О. Тараненко,
П. А. Флоренський, А. А. Чернобров, Б. С. Шварцкопф та ін. Детальніше вивча
лись антропонімічна й топонімічна конотації (Л. І. Зубкова, В. Ю. Канна ), оно-
мастична конотація у сфері соціолінгвістичної практики (О. О. Тараненко2).
Простежуючи співвідношення денотації та конотації в семантичній структурі
власних назв, дослідники намагалися з ’ясувати роль екстралінгвальних та інтра-
лінгвальних факторів як детермінантів ономастичної конотації. Першим пору
шив проблему конотативної онімії як феномену мовлення і явища культури
Є. С. Отін, продемонструвавши різноманітність та безмежність значеннєвих
можливостей власних назв . Його вагомий теоретичний доробок (понад тридцять
праць), багатий матеріал «Словаря коннотативных собственных имен» дово
дять універсальний характер конотонімії. Найголовнішими постулатами теорії
конотативної онімії Є. С. Отіна є такі: 1) конотонім — це завжди власна назва з
метафоричним (або символічним) значенням, яка іменує те, що за нейтрального
стилю висловлювання позначається загальною назвою; 2) конотоніми є оно-
мастичними універсаліями, характерними для словникового складу більшості
мов світу; 3) така власна назва виконує і пряму, і початкову функції — є іменем
1 Зубкова Л. И. Своеобразие и типы антропонимической коннотации // Филол. науки.—
2009.— № 1.— С. 65-73; Канна В. Ю. Структура, функции и лексикография коннотативной
топонимии : Дис. ... канд. филол. наук.— Д., 2009.— 179 с.
2 Тараненко О. О. На теми сучасного українського ономастикону: тенденції конотатив
них нашарувань // Мовознавство.— 2010.— № 1.— С. 14-36.
3 Отін Є. С. Конотативна ономастична лексика // Мовознавство.— 1978.— № 6.— С. 47-53;
Отин Е. С. Коннотативные онимы и их производные в историко-этимологическом словаре
русского языка // Вопр. языкознания.— 2003.— № 2.— С. 55-72.
4 Отин Е. С. Словарь коннотативных собственных имен.— 3-е изд., перераб. и доп.—
Донецк, 2010.— 318 с.
© Г. П. ЛУКАШ, 2011
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 69
Г. П. Лукаш
об’єктів довкілля, продовжує функціонувати в мовленні як пропріальна одини
ця й стає експресивно-оцінним замінником загальної назви; 4) конотоніми від
різняються від деонімів тим, що містять у своєму значенні конотеми поняттєво
го плану — референтні співзначення, які актуалізуються в специфічних, часто
не типових для них уживаннях, що можуть мати узуальний або оказіональний
характер.
Якщо конотонім — це ономастична універсалія, наявна в кожній розвиненій
мові, то має існувати і система конотонімів. Як зазначав свого часу Ю. О. Карпен
ко, «топонімічна система існує хоча б тому, що кожна територія має багато топоні
мів, і вони потребують якоїсь впорядкованості, організованості і узгодженості між
собою» . Виходячи з цього критерію, є всі підстави розглядати конотонімію як сис
темну організацію: третє видання «Словаря коннотативных собственных имен»
Є. С. Отіна містить понад три тисячі конотонімів, і цей словник відкритий для пода
льшого поповнення; про зміст української конотонімії дозволяє говорити зібраний
нами матеріал . О. В. Суперанська поняття системності пов’язує насамперед із
чіткою функціональною структурованістю: «Топонімічну систему слід розуміти як
сукупність специфічних особливостей або ознак, що закономірно повторюються в
процесі формування географічних назв» . Н. В. Подольська, визначаючи поняття
онімічної системи, її основними ознаками вважала «певним чином внутрішньо ор
ганізовану сукупність онімічних моделей, морфем і формантів» . С. П. Денисова
називає такі основні характеристики системності: дискретність (наявність еле
ментів, які виокремлюються з цілого); структурність (будова як сітка відношень
між елементами); цілісність (властивість функціонування в єдності ієрархічно
пов’язаних елементів) . Семантичний підхід, на підставі якого виділяється ко-
нотонімія й аналізуються мовні та позамовні відношення, сприяв виокремленню
опозиційних та диференційних ознак конотонімії, що становлять її організую
чий центр. Можливість здійснення типології конотонімів — вагомий доказ сис
темності конотонімів у плані їх дискретності 10. Спинимося на виявах головних
ознак у системі конотонімії, оскільки поняття системності, на думку дослідників,
важливе для розуміння суті конотативних процесів, їх наслідків, специфіки функз
ціонування одиниць системи.
Щоб виконати свою головну онімну функцію — ідентифікації та диферен
ціації, — конотоніми повинні бути синтагматично та парадигматично організо
вані. Саме парадигматичні та синтагматичні відношення в лексикології визнано та
кими, що організовують і характеризують систему. Системні відношення у плані
парадигматики найчастіше виявляються в бінарних протиставленнях. Інформацій
на панорамність конотонімів вкладається в рамки польової структури, для якої
характерна ієрархічність, багаторівневість і в якій наявні механізми збереження,
передавання, трансформації та інтерпретації базових знань. Принцип функціо
5 КарпенкоЮ. О. Топонімія Буковини : Автореф. дис. ... д-ра. філол. наук.— Л., 1967.—
С. 3.
6 Лукаш Г. П. Матеріали до словника конотативних власних назв // Восточноукраинский
лингвистический сборник : Сб. науч. тр. / Отв. ред. Е. С. Отин.— Донецк, 2006.— Вып. 10.—
С. 98-112; Лукаш Г. П. Матеріали до словника конотативних власних назв // Антология
поэтонимологической мысли.— Донецк, 2008.— С. 254-264.
7 Суперанская А. В. Теория и методика ономастических исследований.— М., 1986.— С. 60.
8 Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии.— М., 1988.— С. 93.
9 Денисова С. П. Типологія категорій лексичної семантики : Автореф. дис. ... д-ра філол.
наук.— К., 1996.— С. 7-8.
10 Лукаш Г. П. Типологія конотонімів // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Слов’ян. філологія : Зб.
наук. праць / Наук. ред. Б. І. Бунчук та ін.— Чернівці, 2007.— Вип. 356-359.— С. 315-317.
70 Ж # 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Ознаки системної організації конотативних власних назв
налізму, застосовуваний при аналізі цієї системності, виявляє взаємозумовлені
диспозиції даного / нового, сакрального / профанного, прецедентного / оказіо
нального, інтер- та інтралінгвального, моно- та поліконотемного, «старого» /
«сучасного»; визначає критерії, комунікативний статус ко ното німів як законо
мірного і спорадичного, поширеного і непоширеного, центру і периферії, активу
й пасиву, діахронії та синхронії.
Як відомо, парадигматика мови детермінує тип зв’язків у мовній системі, які
встановлюються на підставі варіативності, подібності, протилежності, похід-
ності, включення, субкатегоризації мовних одиниць . У конотонімній парадиг-
матиці простежується поєднання конотонімів у синонімічних та антонімічних
рядах, зіставлення конотонімів інтралінгвального характеру та національних
власних назв тощо. Один із найчастотніших способів уживання синонімів-коно-
тонімів у реченні, за нашими спостереженнями,— це градаційне посилення зна
чення одне одного. Можливо, така побудова висловлення ґрунтується на спе
цифіці образної семантики: номінатор, подаючи один образ за іншим, ніби
конкретизує, уточнює створену ним картину, з кожним новим образом поси
люючи естетичний або емоційний ефект. Крім того, використовуючи низку ко
нотонімів, номінатор ніби запевняє і себе, і реципієнта в тому, що в такому виг
ляді створені образи будуть зрозумілішими. Синоніми-конотоніми можуть
уживатися поряд із синонімами-апелятивами, рідше — у препозиції, м’яко дуб
люючи значення наступних апелятивів («Не вийшов з Павлуші Геракл, Добриня
чи ще якийсь народний герой-велет» — В. Іванина), частіше — у постпозиції,
ніби підсумовуючи синонімічний ряд («Де ви, музичні велетні, мій краю, —
Верді де? Бетховени твої?! Де ж бо твої Моцарти, де Бахи, найспівучіший з на
родів на землі?!» — К. Коломієць), часом ніби перегукуючись з апелятивами
(«Прокляття! На кого вона мене проміняла? Мене! Самсона! Геркулеса! На оту
зманіжену здохлятину! На холодного бридкого змія!.. Тьху!» — В. Малик).
Звернімо увагу, як урівноважує фразу симетрично побудований ряд сино
німів — Самсон, Геркулес — і антонімічних словосполучень — зманіжена здох
лятина і холодний бридкий змій. З одного боку, високе і красиве, з другого —
низьке і потворне.
Синонімічні відношення пов’язують конотоніми різного походження: давні
православні конотоніми Сіон та Єрусалим (конотема «Церква земна і небесна»);
античні Аїд таГадес («пекло»); літературні Отелло, Алеко («ревнивці»), Пенело
па, Сіта, Сольвейг («вірні жінки»); розмовні Бердичев, Хацапетівка, Зачепилів-
ка, Жмеринка, Кобеляки, Чорторий, Крижопіль, Урюпінськ («віддалене місце,
периферія»); Гапка, Химка, Хвеська (Феська), Солоха, Параска, Хівря, Берко,
Стецько, Солопій, Хома, Кирило (Данило-)дурило, Гаврило (імена-характерис-
тики, що виникли в народному мовленні для називання неуважних, вайлуватих
та дурнуватих людей); Бродвей, Хрещатик, Арбат, Тверська («центральні вули
ці»), Італія, Сицилія, Палермо («кримінал, бандитизм») тощо.
На відміну від синонімії, антонімія зустрічається лише в поодиноких випад
ках. Так, антонімами стали конотоніми Азія («відсталість»), Європа («цивіліза
ція») та синонімічні їм Схід і Захід з тією самою семантикою. Конотоніми на
позначення неповороткої, невправної людини (Гаврило, Данило, Кирило, Гер-
шко) протиставляються любителю швидкості Шумахеру (Міхаель Шумахер —
семиразовий чемпіон світу з автоперегонів у класі «Формула-1»), причому зна-
11 Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія.— Полтава, 2006.—
С. 442.
І88М 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 71
Г. П. Лукаш
чення конотоніма від називання водіїв-любителів швидкої їзди розвивається да
лі, спираючись на конотему «той, хто робить щось із великою швидкістю». У
деяких текстах значення конотонімів можна вважати контекстуально антоніміч
ним: «Збираємось Колумбами рости. І раптом виростаємо кортесами» (Н. Вір-
гуш). Зіставляються особи, що згадуються в історії із симпатією — морепла
вець, що відкрив Америку, — Колумб із конотемою «першовідкривач», та
антипатією — іспанський конкістадор Кортес, ім’я якого розвинуло конотему
«завойовник, руйнівник». Імена цих осіб, стикаючись у тексті, стають коното-
німами-антонімами.
Рідкісним серед ко ното німів є явище паронімії. Так, конотонімними паро
німами можна вважати депоетоніми Робінзон Крузо (у Д. Дефо), Васюки (у
І. Ільфа та Е. Петрова) — Робінзон Кукурузо, Васюківка (у Вс. Нестайка), а також
Шапокляк — Шапакуряка. Поетонім бабуся Шапокляк, що називає стареньку
капосну жіночку в капелюшку — персонажа з мультфільму про Чебурашку і
крокодила Гену, розвинув конотативне значення «шкідник (шкідниця), капос
ник». Персонаж набув популярності, і «Шапокляк перетворилася в Шапакуряку,
оскільки в Японії зняли 26-серійний мальований серіал про Чебурашку» (Куль
тура, 28.06.2010 р.). Навіть японською мовою ім’я Шапакуряка звучить досить
привабливо. У «Короткому словнику львівської ґвари» лексема шапокляк озна
чає «капелюх». Припускаємо, що й ім’я капосної бабці, і назва головного убору
у львів’ян пов’язані з назвою чоловічого головного убору шапокляк, що з’явився
в 3 0-х роках ХІХ ст. і являв собою циліндр із спеціальним механізмом усередині,
який дозволяв подовжньо складати капелюха, коли чоловік входив до вітальні.
Звучання слова привабило автора сценарію мультфільму Е. Успенського, який
«почув» у ньому ім’я своєї героїні-бешкетниці.
На відношеннях паронімійності побудований вислів «з гірким присмаком»
чор-нобелівська премія: «Диктор радіо: — Нарешті академіку Александрову
присуджено світову чор-нобелівську премію» (Грибочки з-під Чорнобиля.
Анекдоти часів ядерної катастрофи записано з народних вуст Богданом Жолда-
ком). Каламбур є результатом контамінації конотоніма Чорнобиль («трагедія,
катастрофа», «ядерний вибух») і назви «Нобелівська премія», що підкреслено
графічно.
У межах парадигматики виявляється явище енантіосемії, яке В. І. Говердов-
ський на рівні конотацій називає енантіоконотемією, тобто поєднанням в одно
му слові протилежних за значенням конотем . Прикладом лексичної енантіоко-
нотемії є конотоніми Роксолана і Солоха, у семантичній структурі яких
поєдналися конотеми позитивного і негативного забарвлення: Роксолана —
«красуня», «мужня жінка» і «розпусниця», «повія». Конотатом цього коното
німа, очевидно, послужило давніше значення імені: Роксоланами турки назива
ли усіх бранок-слов’янок. Саме так пояснюють історики й появу імені Роксола
на в Анастасії Лісовської. Солоха — «неуважна, недоумкувата дівчина (жінка)» і
«звабниця, спокусниця». Співзначення розвинулося під впливом гоголівської
Солохи. Унаслідок метонімічного перенесення іноді іменами літературних або
театральних персонажів починають іменувати самих артистів. Так прославився
завдяки ролі Квазімодо в паризькій постановці мюзиклу «Notre Dame de Paris»
режисера Коччанте-Пламондона актор П’єр Гаран. Його прізвисько за викона
ною роллю — Квазімодо — набуло протилежного значення — «красень, симпа
тяга» : «П’ єр Гаран, відомий більше як співак Гару, або в народі Квазімодо, довів
12 Говердовский В. И. Коннотемная структура слова.— Х., 1989.— С. 22-25.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Ознаки системної оpганiзацiї конотативних власних назв
до шалу українських фанаток. Симпатяга Квазімодо-Гару підкорив серця киян»
(tabloid.pravda.com.ua/).
Морфемний рівень парадигматики репрезентує синонімію, полісемію й ан
тонімію морфем. Словотворчий потенціал парадигматики певного твірного сло
ва відбивається в похідних одного ступеня деривації. На морфологічному рівні
парадигматика відображає реалізацію граматичних категорій певної мови.
Приклади конотонімної морфемної парадигматики нечисленні. Так, морф -гейт
(від конотативного хороніма Уотеpгейт — назви політичного скандалу в США)
спостерігається в багатьох новотворах: кучмагейт, алкогейт (подія, пов’язана з
міністром внутрішніх справ України Ю. Луценком), каpтеpгейт, монікагейт,
pейгангейт, навіть свиногейт (про епідемію «свинячого грипу») таін. Є. С. Отін
називає цей морф «відірваним», оскільки він перетворився в конотативний су-
фіксоїд, який поєднується частіше з онімними, рідше — з апелятивними основа
ми для позначення всіляких політичних скандалів та афер. Знижувального від
тінку надає конотонімам суфікс -ик: Гамлетик (у російській та в українській
конотонімії), Геpостpатик, Дантесик, тобто це ті особи, котрі виявили себе як
такі, що не досягли «зразків», до яких пнулися, це — «дрібнота».
Характеристика синтагматичних відношень конотонімії в межах концептуа
льного аналізу допомагає зафіксувати моделювання конотонімів як динамічний
процес інтелектуального осягнення світу, який конкретизується у творчих мов
них пошуках і втілюється в синтагматиці через мовне конструювання, а в пара-
дигматиці — через трансформацію семантичної структури оніма.
Принцип дослідження ономастичних явищ у функціональній перспективі
потребує звернення до когнітивних структур, які внутрішньо організовують
номінацію. На думку лінгвістів, для вивчення системності в ономастиконі важ
ливим є ко гнітив но-прагматичний аспект, який передбачає урахування зв’язку
мовленнєвого мислення з позамовною свідомостю, прагматичними установка
ми. Отже, проблема системності конотонімії торкається, з одного боку, форм і
законів універсуму, а з другого — форм і законів їх сприйняття людиною. На
засадах когнітивної ономастики сьогодні доведена ефективність апелювання
до людської свідомості, в якій поєднуються мовні й позамовні чинники, нап
риклад, умови життя людини, професія, стать, освіта, вік, культурний рівень
носіїв мови . Номінація, тим більше вторинна, що є основою виникнення ко
нотонімів, здійснюється не довільно, а відповідно до певних стереотипів, які
виникають у процесі сприйняття, концептуалізації та інтерпретації імені на тлі
низки імен. Спрацьовують також «властивості внутрішньої форми, в якій
виявляються мотиваційний, концептуальний, образний, когнітивний потен-
14ціал, спрямований на розширення лексичної семантики, її креатизацію» .
Застосовуючи загальну теорію концепту та методику концептуального аналізу
для розуміння явища семантичного розширення власних назв, окреслимо деякі
моменти.
1. Власна назва постає у вигляді концепту, який фіксує інформацію, що над
ходить різним шляхом. Наприклад, зорове і слухове сприймання персонажів
кінофільму є основою формування нового значення в їхніх іменах. Так, зорове
сприймання ключа в кінофільмі «Пригоди Буратіно» у книжкових ілюстраціях
13 ^ p m u m О. Ю. Проблематика когнітивної ономастики.— О., 2006.— 328 с.
14 Стефypак Р. І. Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми слова у
поетичному тексті (на матеріалі української поезії 60-90 років XX століття) : Автореф. дис. ...
канд. філол. наук.— Івано-Франківськ, 2003.— С. 5.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 73
Г. П. Лукаш
через вигляд ключа спричинило появу значення «ключ “Буратіно”». Різні спосо
би збагачення семантики власних назв дозволяють аналізувати їх семантичне
розширення як засіб вияву динаміки концептуалізації. Процес появи нового зна
чення в онімі і є концептуалізацією оніма. Термін концептуалізація розуміють
як осмислення нової інформації, що веде до утворення концепту .
2. З певного набору концептуалізованих ознак виділяються одна чи кілька,
найяскравіших і найактуальніших. Вони стають основою для виникнення вто
ринної номінації, образного називання власною назвою того референта, який ха
рактеризується цією ознакою. Відбувається категоризація, тобто процес об’єд
нання ознак предметів і явищ дійсності у структурах мислення, внаслідок якого
онім, призначений називати одиничний об’єкт, позначає цілий клас об’єктів і
набуває кореферентності.
3. У процесі поглибленого пізнання об’єкта інформація про його певні озна
ки збагачується новими смисловими нюансами, як правило, конотативного пла
ну і веде до збільшення обсягу концепту, що визначається конотемами. Його
компоненти, як денотативні, так і конотативні, перебувають у відношеннях по-
хідності, оскільки смислові ознаки здатні видозмінюватися, згасати чи актуа
лізуватися залежно від соціокультурного досвіду особистості та застосування
різних поведінкових, ситуативно-предметних та інших кодів. Семантичне роз
ширення власної назви і розвиток у ній конотонімного концепту (конотоніміза-
ція) забезпечується перерозподілом денотативного та конотативного компонен
тів її семантичної структури, унаслідок чого викристалізовується новий смисл
— архіконотема.
4. Арсеналом для поповнення власної назви новими кореферентними спів-
значеннями виступає конотативний план семантичної структури власної назви.
У такому разі перерозподіл інформації в первісно заданій програмі оніма відби
ває базову семантику об’єкта, насичуючи її новими враженнями та настроями.
Таким чином, явище конотонімізації є процесом переосмислення відомої в со
ціумі власної назви, який відбувається в результаті когнітивної обробки суб’єк
тивного досвіду, сформованого у вигляді певних мотивованих ознак, виклика
них її оцінним та експресивно-емоційним сприйняттям, шляхом підведення під
неї отриманої поняттєвої інформації.
Найпродуктивніші в лінгвістиці методики інтерпретативної семантики та
стратегій інтерпретацій дозволяють заглибитися в процеси мінливого семантич
ного простору конотонімів. На думку В. Гака, «розвиток значення слова чи його
кореня може виявлятися в мові трояко: 1) у нових значеннях самого слова;
2) в утворенні похідних слів; 3) у формуванні фразеологічних одиниць, до
1бскладу яких входить це слово» . У цьому плані конотоніми за всіма параметра
ми посідають активні позиції. Так, відконотонімний словотвір розширює часо
вий і просторовий масштаби лексики. Наприклад, відконотонім іуденята по
значає зрадництво; шельменчата — облудність, хитрунство; робінзонада —
відлюдність, самотність у наші часи; содомити — ідею гріховності.
Фразеологія конотонімії може бути представлена:
1) як сукупність варіантів — перетворень певної позиційної схеми речення.
Поширеними виразами в конотонімії виступають розмовні варіанти за схемою
‘хтось відпочиває’ — моделі досить продуктивної в сучасному розмовному мов
15 Краткий словарь когнитивных терминов / Под общ. ред. Е. С. Кубряковой.— М.,
1997.— С. 93-94.
16 Гак В. Г. Языковые преобразования.— М., 1998.— С. 694.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Ознаки системної оpганiзацiї конотативних власних назв
ленні (пор.: Мюнхаузен вiдnочиває, Остаn Бендеp вiдnочиває, Паpиж відтчи-
ває і т. ін.). Це означає, що усталені давні зразки певної якості чи ситуації вже не
діють і мають поступитися місцем новим еталонам, сучаснішим і сильнішим.
Наприклад, про великих вигадників кажуть: Дiд Панас вiдnочиває (Дід Панас —
популярний ведучий дитячої телепередачі «На добраніч, діти»). Конотеми, що
розвинулися на базі цього імені,— «казкар, вигадник»; «оповідач». Про велику
сварку — Баба Палажка i баба Паpаска вiдnочивають, про сімейні зради, а та
кож про шлюби між старшою жінкою і набагато молодшим за неї чоловіком —
«СантаБаpбаpа» вiдnочиває. У знайдених нами прикладах «відпочивають» ще
Плюшкін і Самодєлкін.
2) як ряд структурно відмінних, але семантично тотожних синтаксичних
конструкцій. Так, у конотонімії розгортаються конструкції на позначення близь
кого родичання з об’єктом ономастичної конотації. Частовживаними лексемами
на позначення таких взаємин є слова бpат, сестpа, син, дочка (донька), діти,
онуки тощо: Євині дочки «жіноцтво», адамові діти «рівні перед Богом люди»,
онукидД іда Панаса «балакуни, вигадники», бpат Геpостpата «злодій», синРок-
феллеpа «заможна людина», донька Онассіса «багатійка» (часто — з іронією, за
переченням: я не син Рокфеллера, я не донька Онассіса). Іншими прикладами та
ких конструкцій є сполучення з лексемами синдpом і комтекс: синдpом Збpyча
(вислів Л. Кучми щодо хибності й шкідливості культурно-історичного поділу
України з боку деяких політиків), синдpом Камчатки (про звичку сідати на ос
танні парти), синдpом Баpбi (прагнення стати схожою на красиву ляльку Барбі),
комтекс Aгасфеpа (бажання бродяжництва), комтекс Потлюшки (уявлення
про себе як про бідну нещасну дівчину), комтекс Натлеона (амбіційність) тощо.
Зважаючи на зазначені вище принципи конотонімії, її типологію, вияви кон-
цептуалізації семантичного простору конотонімів у синтагматичних та парадиг
матичних параметрах, постає необхідність виділити категорії конотонімії, що
переконливо аргументують її системність. (У розумінні категорії спираємося на
визначення О. Селіванової: «Категорія — найбільш загальне фундаментальне
поняття, що відображає сутнісні, закономірні зв’язки й відношення об’єктів піз
нання й дослідження» 17). Зокрема, можна виділити такі категорії конотонімії:
1. Конотонімний концепт — форма плану змісту ко ното німа як онімної
одиниці поза прямою референцією, організована таким чином, що головним
стає метафоричне (або символічне) значення, яке за нейтрального стилю ви
словлення позначається загальною назвою. Конотонімний концепт є одиницею
семантичної наповненості конотоніма. Його структуру утворює ядро (конота
тивна архісема) — архіконотема з типовою, архетипно спрямованою ціннісною
культуроносною ознакою, а периферію — інші конотеми та денотативні семи.
2. Архетип конотоніма — первісна значеннєва форма для утворення коно
тоніма, яка сформувалася в найдавніші часи і визначає структуру моральної, ес
тетичної і пізнавальної діяльності носія мови. На основі поняття «архетип» фор
мується ціннісна система національно-культурного соціуму. Як віртуальний
образ, архетип має абстрактний характер і становить особливу матрицю для тво
рення емоційно-насичених образів (наприклад, архетип жінки, архетип воїна,
архетип злодія).
3. Культурний патерн — запозичення культурної моделі, культурного
зразка, мовної одиниці, наприклад: Aфpодiта, Bенеpа, Hефеpтiтi, Джоконда,
Mеpилiн Mонpо — конотоніми, запозичені з різних культур за культурною мо-
17 Селіванова О. Зазнач. праця.— С. 202.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 75
Г. П. Лукаш
деллю ‘зразок жіночої краси’. У нашому випадку культурним патерном називаємо
групи спільної універсальної конотонімії, універсальний культурний зразок.
4. Культурний код — сума способів переходу між формою і змістом оніма,
який долає етапи конотонімізації; відповідність між значеннями набору стереоти
пів; тип універсального аналізу різних чимось подібних об’єктів (код зовнішності,
код їжі, код героїзму, код кохання). У наведеному далі тексті ключем розшифров-
ки змісту є код поведінки героїв, їх налаштованість на певний результат: «Маємо
шарикових і швондерів української політики, головною метою яких є “відібрати й
розділити” повноваження і посади» (Українська правда, 2008, 14.05.).
5. Стереотипи — ментальні утворення, наслідок мовленнєвого мислення на
базі патернів, крізь призму яких мовець бачить зміст об’єкта і відповідно його
членує, виділяючи мотивовану ознаку і структурну базу нового імені: Отелло як
ревнивець, Мюнхгаузен як вигадник, Швейцарія як красива гірська місцевість
(але: Швейцарія як нейтральна країна — зламаний стереотип). Наведені прикла
ди стають ніби типовими поняттями. Щоб відтворити типовий предмет, необ
хідно зробити вибір з безлічі ознак, що приписуються предмету в текстах. До
складу дефініції предмета входять стереотипні ознаки, а критерієм стереотип
ності польський дослідник Є. Бартмінський називає повторюваність ознак 18.
І. Е. Ратникова таке поняття визначає як прецедентний стереотип 19. На рівні
співвідношення прецеденту, еталона і канону, який характеризує Д. Б. Гуд
ков 20, стереотипом вважатимемо прецедент як еталон. На думку О. Селіванової,
«підґрунтям формування стереотипу є психологічна звичка людини поверта
тись до неодноразово повторюваних ситуацій і реакцій на них, що фіксується у
свідомості у вигляді автоматичних стандартних схем і моделей мислення, а та
кож прагнення звести різноманітність світу до небагатьох категорій і тим самим
полегшити собі сприйняття розуміння і оцінку» 21.
6. Стереотипізація — часто наслідуваний, загальноприйнятий спосіб імену
вання, який спирається на суб’єктивну категоризацію явищ, конвенцію (договір,
традицію), повторюваність, прагматичну функцію знака. Важливою ознакою ко-
нотонімного стереотипу є неусвідомлене приписування загальновідомому оніму
певної ознаки, яка відсилає слухача до відомого об’єкта (суб’єкта) як зразка цієї
ознаки. Стереотипи є компонентами концептуальної картини світу, уособлюють
результат пізнання світу під кутом схематизованої стандартної ознаки, матриці
предмета, події, явища. Кожна мова формує свої норми ідентифікації стереотипів,
закріплені в соціальному досвіді певного історичного періоду, тому стереотипи
різних мов можуть мати свої відмінності. Вивчаючи явище експлікації цінностей
картини світу субетносу козаків у Донському ономастиконі, К. М. Костюченкова
відзначає, що внутрішнє наповнення системи цінностей становить аксіологічний
комплекс з архетипів, стереотипів та ідеалів. Архетипи — це ціннісні переваги,
що збереглися від попередніх поколінь, стереотипи— переваги цього часу, а ідеа
ли — цінності передбачуваного майбутнього 22.
18 Бартминьский Е. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике / Пер. с поль -
ского.— М., 2005.— 528 с.
19 Ратникова И. Э. Имя собственное: от культурной семантики к языковой.— Минск,
2003.— С. 41.
20 Гудков Д. Б. Теория и практика межкультурной коммуникации.— М., 2003.— 287 с.
21 Селіванова О. Зазнач. праця.— С. 579.
22 Костюченкова Е. М. Экспликация ценностей картины мира субэтноса казаков в Дон
ском ономастиконе : Автореф. дис. ... канд. филол. наук.— Нальчик, 2009.— С. 15.
76 ІББК 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2
Ознаки системної організації конотативних власних назв
7. Конотат — реальний об’єкт пізнавальної діяльності (людина, географіч
ний чи космічний об’єкт, літературний чи міфологічний персонаж, тварина, твір
мистецтва тощо), образне уявлення якого збагачене змістовими компонентами
вторинної природи, що дає йому можливість стати підґрунтям для зіставлення з
іншим об’єктом (наприклад, літературний персонаж Отелло, пустеля Сахара як
об’єкт для появи конотоніма Сахара із значенням «спека»).
8. Конотема — референтне співзначення конотоніма, напр.: «ревнивець»,
«спека», «красива гірська місцевість», «нейтральна країна».
9. Кореферентність — однакове предметне співвіднесення кількох коното-
німів: «О ціцерон районного масштабу! О демосфен в кольчузі із цитат!»
(М. Пшеничний).
10. Конотонімосфера — концептуальна сфера, що позначає сукупність усіх
вторинних значень конотоніма, які функціонують у мові і мовленні та реалізую
ться в усіх аспектах його семантики. Розуміння сукупності як простору і просто
ру як сфери передбачає певну векторність і завершеність.
11. Конотонімогенез — безперервний процес утворення й трансформації
ко ното німів у мовленнєвій діяльності.
Поняття «конотативний онім» у нашому тексті частіше замінюється понят
тям «оказіональний конотонім», оскільки конотація оніма стає пресупозицією
до його конотонімізації. На початковому етапі перетворення оніма в конотонім
(конотонімізації) він є оказіональним конотонімом. Терміни деантропонімний,
детопонімний, дезоонімний, депоетонімний (конотонім) вказують на джерело
його творення.
Таким чином, система конотонімії — це сукупність елементів, які перебу
вають у синтагматичних і парадигматичних відношеннях і зв’язках один з од
ним, утворюючи певну єдність і цілісність. Конотонімна система як єдність
передбачає наявність певної структури, внутрішньої підпорядкованості усіх
підструктур, які містяться в ній (наприклад, конотативних антропонімів, топо
німів, зоонімів, поетонімів, а також національних конотонімій як підсистем ко
нотонімії світової). Оскільки конотонімія — продукт суб’єктивної діяльності,
який фіксує певні відмінності у сприйнятті дійсності носіями різних мов і ку
льтур, то ознака, що об’єднує конотоніми, лежить поза мовною системою.
Л. Дмитрієва таким об’єднувальним фактором вважає ментальний компонент,
сприйнятий крізь призму життєвих цінностей . Дослідження ономастичної се
мантики у плані реального контексту, представлені в працях О. Л. Березович,
М. В. Голомидової, М. Е. Рут, Л. М. Дмитрієвої, О. Ю. Карпенко, І. Е. Ратнико-
вої та ін., упроваджують новий аспект вивчення системності ономастико ну —
функціонування онімів у індивідуальній та колективній свідомості носіїв мови.
(Макіївка)
H. P. LUKASH
CHARACTERISTICS OF THE CONNOTATIVE PROPER NAMES SYSTEM
ORGANIZATION
In the article position is grounded in relation to the system of connotonyms as universal phenom
enon. As proof of system organization of connotative proper names traced them paradigmatics and
syntagmatics copulas, categories and principles of construction of connotonyms are determined.
Keywords: connotation, connotonyms, concept, linguistic universal, paradigmatics, syntagmatics.
23 Дмитриева Л. М. Онтологическое и ментальное бытие топонимической системы (на
материале русской топонимии Алтая) : Дисс. ... д-ра филол. наук.— Барнаул, 2002.— С. 56.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 2 77
|