Слово і доля
У статті відбито шлях у велику науку видатного мовознавця академіка В. М. Русанівського. Аналізуються його різнобічні наукові інтереси, праці в різних галузях мовознавства: лексикографії,...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183557 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Слово і доля / Н.Г. Озерова // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 4-9. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183557 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835572022-04-02T01:33:02Z Слово і доля Озерова, Н.Г. У статті відбито шлях у велику науку видатного мовознавця академіка В. М. Русанівського. Аналізуються його різнобічні наукові інтереси, праці в різних галузях мовознавства: лексикографії, The article gives a biographical outline of an eminent Ukrainian linguist, full member of the Ukrainan National Academy of Sciences professor Vitalii Rusanivskyi. The paper discusses his ver-satile linguistic interests reflected in his writings in the branches of lexicography, history of the Ukrainian language, stylistics, language teaching, and Slavic studies. 2011 Article Слово і доля / Н.Г. Озерова // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 4-9. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183557 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті відбито шлях у велику науку видатного мовознавця академіка В. М. Русанівського.
Аналізуються його різнобічні наукові інтереси, праці в різних галузях мовознавства: лексикографії, |
| format |
Article |
| author |
Озерова, Н.Г. |
| spellingShingle |
Озерова, Н.Г. Слово і доля Мовознавство |
| author_facet |
Озерова, Н.Г. |
| author_sort |
Озерова, Н.Г. |
| title |
Слово і доля |
| title_short |
Слово і доля |
| title_full |
Слово і доля |
| title_fullStr |
Слово і доля |
| title_full_unstemmed |
Слово і доля |
| title_sort |
слово і доля |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183557 |
| citation_txt |
Слово і доля / Н.Г. Озерова // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 4-9. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ozerovang slovoídolâ |
| first_indexed |
2025-07-16T03:32:42Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:32:42Z |
| _version_ |
1837772846836744192 |
| fulltext |
Н. Г. ОЗЕРОВА
СЛОВО І ДОЛЯ
У статті відбито шлях у велику науку видатного мовознавця академіка В . М. Русанівського.
Аналізуються його різнобічні наукові інтереси, праці в різних галузях мовознавства: лекси
кографії, історії української мови, стилістики, лінгводидактики, славістики.
К л ю ч о в і слова : В. М. Русанівський, українське мовознавство, Інститут мовознавства
ім. О. О. Потебні НАН України.
Кожна національна наука входить до глобального наукового простору яскрави
ми особистостями, завдяки яким вона стає відомою світовому загалові. Україн
ському мовознавству XX ст. таких видатних постатей не бракувало, але й серед
них зіркою першої величини, всебічно обдарованим гуманітарієм, людиною ве
ликої притягальної сили, сповненої позитивної енергетики, був академік Віталій
Макарович Русанівський.
Філологічна сім’я, з якої походить Віталій Макарович, прищепила йому лю
бов до слова, щиру закоханість у рідну мову, її красу і силу. В. М. Русанівський
народився 25 червня 1931 р. у Харкові. Батько його — Макар Олексійович Руса
нівський, відомий шевченкознавець, учень професора М. Грунського, був до
центом кафедри української літератури Київського державного університету, а
також обіймав посаду декана філологічного факультету. Його доброзичливість,
інтелігентність, щирість у стосунках з людьми і досі із вдячністю згадують ко
лишні студенти-філологи, яким пощастило вчитися тоді на філфаці. Потім
Макар Олексійович Русанівський працював в Інституті української літератури
ім. Т. Г. Шевченка.
Талановитий науковець Макар Олексійович Русанівський найбільше ціка
вився творчістю великого Кобзаря. 1939 року одним із перших зі свого науково
го покоління захистив кандидатську дисертацію. Велика його стаття про харків
ських романтиків, попередників Тараса Шевченка, про спільне і відмінне в їхній
творчості з ’явилася у збірці до 125-річчя Кобзаря.
У перші дні війни Макара Олексійовича було заарештовано та звинувачено в
буржуазному націоналізмові, а потім без суду і слідства за прямим розпоря
дженням прокурора страчено в Лук’янівській в’язниці. Після XX з’їзду КПРС
1956 р. його реабілітовано, а 10 травня 1989 р. Комісія партійного контролю ЦК
Компартії України прийняла постанову про партійну реабілітацію безпідставно
репресованого колишнього декана філологічного факультету Київського
університету доцента М. О. Русанівського.
Мати В. М. Русанівського, теж філолог-шевченкознавець, Середа Лизавета
Омелянівна, познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком у Харкові, коли нав
чалася в Інституті народної освіти (ІНО), там і побралися. Після переїзду до
© Н. Г. ОЗЕРОВА, 2011
4 Ж # 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 3
Слово і доля
Києва жили спочатку в невеликій кімнаті на Керосинній, а потім купили недобу
довану хату на Батиєвій горі, довели її до пуття, там і жили з батьками та двома
синами.
Страшні роки війни, арешт чоловіка, турбота про старих і малих лягли на
тендітні жіночі плечі. Треба було піднімати на ноги синів. Десятирічний Віталій
з острахом чув, як падають німецькі бомби на Київ, як страшно без батька.
До війни він два роки провчився у 115-ій середній школі м. Києва, під час
війни самотужки «пройшов» третій і четвертий класи. І коли визволили Київ,
пішов одразу в п’ятий клас. Дуже боявся, що не опанує російської, адже сім’я
була україномовна, але перший диктант написав на чотири (видно, і в цьому ви
явився його філологічний хист).
1949 р. Віталій Макарович із медаллю закінчує школу і вступає до Київсько
го державного університету. Після співбесіди його довго не зараховували, доки
не викликали до спецчастини і не запитали про батька. На той час на руках у
Віталія була довідка про смерть батька 26 липня 1941 р. Так, через вісім років, на
філфаці знову зазвучало таке філологічне прізвище Русанівський.
Коли на українському відділенні студентам було запропоновано спеціаліза
ції з мовознавства чи літературознавства, перед Віталієм Макаровичем та його
університетським товаришем, майбутнім професором Віктором Коптіловим не
стояло питання вибору. Вони обидва обрали мовознавство, яке здавалося юна
кам солідним. А в мовознавстві юний Віталій обрав ще «солідніший» розділ —
історичну граматику української мови, що є вищою математикою для мовознав
ців і високим пілотажем для філологів узагалі. Дипломну роботу Віталій Мака
рович писав у доцента Петра Дмитровича Тимошенка, про відданість якого нау
ці та вимогливість до студентів ще й досі, через багато років після його смерті,
ходять легенди на філологічному факультеті.
Петро Дмитрович Тимошенко (1920-1984) став і науковим керівником Віта
лія Русанівського, коли він 1954 р., після закінчення навчання, вступив до ас
пірантури при кафедрі української мови Київського державного університету.
Відомий учений спрямував інтереси юного аспіранта на дослідження історії гра
матичних категорій виду і часу в українській мові XVI—XVII ст.
Актуальність дослідження історії української мови на той час зумовлювало
те, що не була ще опрацьована джерельна база досліджень, багато писемних па
м’яток не ввійшло в науковий обіг, а також не вирішеними залишалися часткові
питання.
Кандидатська дисертація юного аспіранта була настільки вагомим дослі
дженням в історії граматики української мови, в якій бракувало конкретних
праць, присвячених аналізові тих чи інших граматичних елементів, що лягла в
основу монографії «Значення і взаємозв’язок граматичних категорій виду і часу
в українській мові XVI—XVП ст.» (К., 1959). В українській лінгвістиці не так уже
й багато прикладів, щоб 28-річний мовознавець опублікував таку фундамен
тальну працю.
Захистивши 1960 р. кандидатську дисертацію, В. М. Русанівський приходи
ть до Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наукУРСР, де пройшло
понад 45 років його творчого, наукового, кар’єрного життя. Саме в Інституті мо
вознавства виявляється яскрава лінгвістична обдарованість В. М. Русанівського,
різнобічність його наукових інтересів і уподобань: від ортології до лексикогра
фії, від історії мови до термінознавства, від граматики до загальних і конкретних
питань славістики, від міжмовних контактів до філософських питань мовознав-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 3 5
Н. Г. Озерова
ства. Важко знайти ту галузь лінгвістики, в якій би В. М. Русанівський не сказав
свого вагомого наукового слова.
Не лише науковий, але й організаторський талант ученого змужнів у цьому
інституті. Він був фундатором, першим завідувачем відділу культури мови і сти
лістики, потім очолив відділ теорії і історії української мови, а згодом відділ за
хідно- і південнослов’янських мов. Довгі роки В. М. Русанівський був заступни
ком директора інституту, а після смерті акад. І. К. Біло діда понад 15 років
очолював цю установу.
Широкий науковий діапазон лінгвістичних інтересів В. М. Русанівського
ґрунтувався на досконалому знанні досліджених фактів і умінні виокремити
з-поміж них головні, визначальні, майстерності їх аналізу й інтерпретації, до
триманні точних норм наукового стилю при їх викладі у поєднанні із жвавістю
та дохідливістю.
Дієслівні граматичні категорії виду і часу в українській мові XVI—XVII ст.
визначили подальші граматичні пошуки В. М. Русанівського і привели його до
дослідження загальних проблем українського дієслова. Напевне, ця частина
мови, як ніяка інша, відбиває характер дослідника, що перебував у постійному
русі, пошуку точності, адекватному реагуванні на зміни в науці та житті, важли
вих учинках.
Історія структури українського дієслова за синхронними зрізами досліджу
валася В. М. Русанівським як з формально-граматичного, так і з семантичного
погляду. Вона представлена не статичною конструкцією, а динамічною систе
мою, яка зазнає постійних змін у часі. Молодий дослідник створив працю, що
була піонерською не лише в українському, а й у слов’янському мовознавстві.
Основні її ідеї стали фундаментом докторської дисертації, яку В. М. Русанів
ський захистив 1970 р. На той час він став чи не наймолодшим доктором філоло
гічних наук не лише в Україні, а й у Радянському Союзі.
В. М. Русанівський був також автором розділу «Дієслово» у великій колек
тивній праці «Сучасна українська літературна мова. Морфологія» (К., 1969).
У цій епохальній для української морфології роботі учений виступав і як відпо
відальний редактор, керівник великого авторського колективу, що складався із
визначних українських граматистів. Наукове та культурне значення опублікова
ного в 70-і роки академічного видання курсу «Сучасна українська літературна
мова», який складався з шести томів, важко переоцінити: такого системного
курсу на той час не мала жодна слов’янська мова.
Дієслово, як перша граматична пристрасть, на довгі роки прив’язало до себе
розум Віталія Макаровича. Що б він не робив — український правопис чи слов
ник, підручник чи доповідь на міжнародну конференцію, час від часу повертав
ся до свого улюбленця — дієслова. Віталієві Макаровичу дуже хотілося, щоб
його дієслівні роздуми і спостереження були відомі не лише студентові-філоло-
гу, вчителеві-словеснику, а й школяреві, любителю точного слова. Він жваво і
пристрасно розповів 1977 р. про українське дієслово в книжці «Дієслово — рух,
дія, образ», опублікованій освітянським видавництвом України.
Граматичні роздуми В. М. Русанівського не обмежувалися морфологією,
його зацікавлення сягають і словотвору, і синтаксису, він є одним із співавторів
таких праць, як «Семантико-синтаксична структура речення» (К., 1983), «Украин
ская грамматика» (К., 1986), низки статей. Зв’язок лексичної та граматичної се
мантики, взаємозумовленість змісту і форми граматичних одиниць досліджено
ним у монографії «Структура лексичної та граматичної семантики» (К., 1988).
Поняття внутрішньої форми слова О. О. Потебні В. М. Русанівський творчо за
6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 3
Слово і доля
стосовував до аналізу механізму змін у лексичній та граматичній системах мови,
що є актуальним питанням сучасного теоретичного мовознавства.
Різнобічність філологічного обдарування В. М. Русанівського виявляється в
тому, що він одночасно міг опрацьовувати матеріал з різних мовних сфер. Пара
лельно зі своїми дієслівними спостереженнями серйозно досліджував пам’ятки
української мови, визначав правила їх видання, оскільки Інститут мовознавства
розпочав велику роботу з видання пам’яток української мови різних стилів і
жанрів у великому хронологічному діапазоні. Ці правила він практично застосу
вав під час видання українських грамот XV ст. (1965), публікація яких була ви
соко оцінена в рецензіях вітчизняних (М. А. Худаш) та зарубіжних мовознавців
(К. Регуш).
Різножанровим є лексикографічний доробок В. М. Русанівського: це і тлу
мачні, орфографічні, термінологічні, орфоепічні та перекладні словники. Він
був членом редколегії, одним із редакторів та укладачів «Словника української
мови» в 11-ти томах, першого в такому обсязі лексикографічного опису сучас
ної української мови. Лексичний склад, фразеологія, словотвірна будова знай
шли всебічне відображення в цьому словнику. Авторський колектив цієї праці
було відзначено Державною премією СРСР у галузі науки і техніки 1983 р. Зна
чення словника вийшло далеко за межі України, його високо поціновують у
всьому світі як матеріал для наукових досліджень у галузі лексики, фразеології
та словотвору слов’янських мов, для встановлення міжслов’янських семантич
них відповідностей, особливо при перекладі з однієї мови на іншу творів худож
ньої літератури.
В. М. Русанівський став ідеологом створення нового тлумачного словника
української мови у 20-ти томах, 1-й том якого побачив світ у грудні 2010 р., авто
ром концептуальних засад його укладання. Сподіватимемося, що цей словнико
вий заповіт академіка буде зреалізовано в найближчі роки.
Розпочинав Віталій Макарович свої лексикографічні дослідження з орфогра
фічних словників української мови, виданих 1975 р. Він виявляв свої знання у
словниках різних типів і жанрів і як укладач, і як відповідальний редактор, і як
автор концептуальних засад. Ним було розроблено концепцію першого в Украї
ні великого російсько-українського словника наукової термінології, що охоп
лює понад 300 тис. слів, уживаних у суспільно-політичній, природничій, науко
во-технічній, термінологічній системах. Значення цього словника для
розбудови української термінології важко переоцінити.
У численних теоретичних працях з різних галузей мовознавства В. М. Руса
нівський багато уваги приділяв питанням загальної теорії лексикографії та тер-
мінографії. На думку вченого, реєстр словника, його будова і структура мають
відбивати ті зміни, що знайшли відображення в тенденціях розвитку сучасної
української літературної мови. Це стосується і добору ілюстративного матеріа
лу, і функціонально-стилістичних характеристик ряду лексем, і сучасних право
пис них норм.
Майже через двадцять років після публікації орфографічного словника
1974 р. В. М. Русанівський разом із С. І. Головащуком, М. М. Пещак та О. О. Та-
раненком видає «Орфографічний словник української мови» (К., «Довіра»,
1994), який став подією в буремному культурному житті початку 90-х років. Че
рез п’ять років, 1999 р., його було перевидано.
В орфографічних словниках відбилися роздуми В. М. Русанівського про ук
раїнський правопис, його принципи, відповідність живому мовленню.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 3 7
Н. Г. Озерова
Протягом майже 40 років Віталія Макаровича хвилювали правописні проб
леми, свідченням цього є «Український правопис» (К., 1960), «Довідник з ук
раїнської орфографії і пунктуації» (К., 1964; 1973; 1984; 1986), «Складні питан
ня українського правопису» (К., 1980); «Український правопис» (К., 1990;
1993). Він дуже уважно ставився до тенденцій розвитку правописної сфери, був
обережним в оцінці пропонованих новацій, дотримувався давнього лікарського
гасла «Не зашкодь!»
Подією у славістичній лексикографії стало видання «Чесько-українського
словника» у двох томах (т. 1, 1988; т. 2, 1989), де Віталій Макарович є відпо
відальним редактором. Плідна праця великого авторського колективу україн
ських і чеських лексикографів успішно завершилася лише завдяки великим нау
ково-організаційним зусиллям В. М. Русанівського, його особистим контактам
із провідними чеськими мовознавцями.
У лексикографічному доробку В. М. Русанівського знаходимо відповідальне
редагування орфоепічних словників для різних верств користувачів («Орфое
пічний словник української мови у 2-х томах», К., «Довіра», 1994; 2003),
«Орфоепічний словник української мови. Для школярів і студентів», К .; Ірпінь,
«Перун», 2006), перекладних словників, а також словника Л. Г. Скрипник та
Н. П. Дзятківської «Власні імена людей», що є протягом багатьох років на
стільною книжкою державних службовців — від сільради до парламенту.
Історія української мови, шляхи її становлення і формування, з чого, власне,
починав свій шлях у науку Віталій Макарович, мала логічне продовження у його
роботі над багатотомною працею «Історія української мови» («Вступ». «Фоне
тика», 1978; «Лексикаі фразеологія», 1983; «Синтаксис», 1985). Історичні студії
вченого, дослідження ним різножанрових пам’яток української мови втілилися
в колективній монографії, де він є відповідальним редактором: «Жанри і стилі в
історії української літературної мови» (К., 1989) та у двох виданнях «Історія ук
раїнської літературної мови» (К., 2001; 2002).
Історію української мови, зміни в її структурі В. М. Русанівський розглядає
на широкому слов’янському тлі, у загальному контексті індоєвропейських мов.
Осмислення історичного розвитку споріднених мов, причини змін на різних
структурних рівнях — у центрі уваги автора в праці «Джерела розвитку східно
слов’янських літературних мов» (К., 1985). Ця монографія підсумовує роздуми
Віталія Макаровича про походження та шляхи розвитку східнослов’янських
мов, викладені в раніше опублікованих працях «Народно-розмовна мова як дже
рело розвитку східнослов’янських літературних мов XVI — початку XVIII ст.»
(К., 1978), «Походження і розвиток східнослов’янських мов» (К., 1980).
Глибоке знання теорії та історії мови, контактів різних мов дозволило Віта
лію Макаровичу звернутися до дослідження філософських проблем мовознав
ства — соціальної природи мови, зв’язку мови і мислення, мови і суспільства,
системи і структури в мові, ідіоетнічного й універсального в ній, методологіч
них проблем мовознавства.
Учений завжди розумів: якщо ти хочеш, щоб твоя наука пішла в люди, треба
про її досягнення створювати популярні праці. Він був визнаним майстром науко
во-популярного жанру в лінгвістиці. Поряд із працями, в яких філософськи
осмислюється роль мови в житті суспільства, мовно-культурні взаємини, перу
В. М. Русанівського належать такі науково-популярні розвідки, широко знані
серед різних верств населення, як «Як парость виноградної лози» (К., 1967), «Рід
не слово» (К., 1969), «Чи правильно це написано?» (К., 1972), «Життя слова» (К.,
1972), «Розцвітай же, слово» (К., 1983), «Наша мова калинова» (К., 1984).
8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 3
Слово і доля
Окремою гранню філологічного таланту Віталія Макаровича є лінгводидак-
тика — створення підручників і навчальних посібників для середньої та вищої
школи. Він є співавтором посібника для середньої школи «Українська мова»,
який витримав шість видань (1978, 1979, 1981, 1990, 1991, 1992). Розуміючи, що
новітні досягнення лінгвістики треба нести у студентські аудиторії, В. М. Руса
нівський у співавторстві створив навчальні посібники для студентів-філологів
«Граматика української мови. Морфологія» (К., 1993) та «Культура українсько
го народу» (К., 1994).
Серед наукових уподобань В. М. Русанівського — граматичних, лінгводи-
дактичних, славістичних, стилістичних — виокремлюється шевченкіана, до
сліджувана ним з особливим трепетним почуттям, успадкованим від батьків.
Починається вона із скромної теми «Дієприкметник в поезії Т. Г. Шевченка»,
статті, опублікованої ювілейного 1964 р., і продовжується в статтях «Літопис
творчості і боротьби. До характеристики Шевченкового щоденника» (К., 1986),
«Світогляд і мова (до 175-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка)» (К., 1989),
«Історична лексика в поезії Т. Г. Шевченка» (К., 1991), «Із Уманщини, з усієї
України (народно-розмовне джерело мови Т. Г. Шевченка)» (К., 1999) та ін., ок
ремих розвідках, присвячених правопису та почерку Шевченка, у Шевченків
ському словнику, в монографії «У слові — вічність» (К., 2002).
Для більшості українських мовознавців, які сформувалися професійно в
70—90-і роки, В. М. Русанівський був духовним наставником, людиною, яка
щедро обдаровувала інших продуктивними ідеями, цікавими думками щодо
дослідження тих чи інших мовних явищ. Він умів цінувати думку іншого, нена
в’язливо підказуючи раціональні шляхи розв’язання дослідницьких завдань, міг
визначити тренд розвитку тих чи інших сфер гуманітарної науки. Його ідеями
ще довго наповнюватиметься живильне джерело мовознавчої науки.
N. H. OZEROVA
WORD AND DESTINY
The article gives a biographical outline of an eminent Ukrainian linguist, full member of the
Ukrainan National Academy of Sciences professor Vitalii Rusanivskyi. The paper discusses his ver
satile linguistic interests reflected in his writings in the branches of lexicography, history of the
Ukrainian language, stylistics, language teaching, and Slavic studies.
K e y w o r d s : Rusanivskyi, Ukrainian linguistics, O. O. Potebnia Institute of Linguistics.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 3 9
|