Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики

Рецензія на книгу: Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики. Львів : ПАІС, 2010.— 336 с.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Глущенко, В., Орел, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2011
Назва видання:	Мовознавство
Теми:	Рецензії та анотації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183566
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики / В. Глущенко, А. Орел // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 87-90. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-183566
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1835662022-04-02T01:33:15Z Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики Глущенко, В. Орел, А. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики. Львів : ПАІС, 2010.— 336 с. 2011 Article Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики / В. Глущенко, А. Орел // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 87-90. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183566 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Глущенко, В. Орел, А. Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики. Львів : ПАІС, 2010.— 336 с.
format	Article
author	Глущенко, В. Орел, А.
author_facet	Глущенко, В. Орел, А.
author_sort	Глущенко, В.
title	Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики
title_short	Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики
title_full	Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики
title_fullStr	Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики
title_full_unstemmed	Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики
title_sort	бацевич ф. с. нариси з лінгвістичної прагматики
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Рецензії та анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183566
citation_txt	Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики / В. Глущенко, А. Орел // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 87-90. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT gluŝenkov bacevičfsnarisizlíngvístičnoípragmatiki AT orela bacevičfsnarisizlíngvístičnoípragmatiki
first_indexed	2025-07-16T03:33:18Z
last_indexed	2025-07-16T03:33:18Z
_version_	1837772884860207104
fulltext	Рецензії та анотації Ива, не виключено, що це “різновид верби”» (с. 38-39). Насправді словотвірна структура прізвища чітко вказує на твірну о-основу, якою є поширене південнослов’янське Іво--- гіпокористика від повного імені Іван. На жаль, у рецензованій праці є немало технічних та інших недоглядів, що подекуди відволікає від сприйняття змісту й не з кра щого боку характеризує редколегію часопи су «Ономастика і апелятиви» та видавництво «Нова ідеологія». Загалом монографія В. О. Горпинича «Бол гарські прізвища в сучасному антропоніміко- ні Бердянцини» є цікавим дослідженням і цінним джерелом досі не введеного в науко вий обіг антропонімного матеріалу. Вона бу де корисною різним категоріям читачів: нау ковцям, викладачам і вчителям, студентам й учням, краєзнавцям і всім, хто цікавиться мовою та історією рідного краю. Українська ономастика потребує таких праць для ком плексного вивчення регіонального ономас- тикону та створення відповідних загально національних і загальнослов’янських науко вих видань, тому рецензована книжка займе в ній гідне місце. В.ЛУЧИК Б а ц е в и ч Ф . С. НАРИСИ З ЛІНГВІСТИЧНОЇ ПРАГМАТИКИ Львів : ПАІС, 2010.— 336 с. Автор книжки «Нариси з лінгвістичної праг матики», безперечно, має рацію, відзначаю чи, що в мовознавстві другої половини XX ст. відбулася зміна наукової парадигми вивчення мови. Основними рисами сучасної лінгвістики Ф. С. Бацевич вважає антропо центризм, функціоналізм та комунікатив- ність. Встановлення нових домінант у до слідженні мови стало поштовхом для роз витку низки лінгвістичних дисциплін. Зокре ма, вивчення впливу людського чинника на функціонування та розвиток мови, на мов лення й мовленнєву діяльність відбилося в дослідженнях з лінгвістичної прагматики. Мета монографії Ф. С. Бацевича— побу дова наукової парадигми лінгвістичної праг матики (лінгвопрагматики, прагмалінгвісти- ки), яка, за Т. В. Булигіною, власне, і є сут ністю лінгвістичного дослідження (с. 5). Адже в межах сучасної лінгвістичної прагматики, як відзначає Ф. С. Бацевич, розглядається «широке коло проблем, пов’язаних, фактич но, з усіма модусами існування мови» (с. 6). Попередні праці дослідника («Основи комунікативної лінгвістики» (2004, 2009), «Смисл: сутність і сфери вияву в мові» (2004), «Сучасна риторика, прагматика спіл кування і категорія точки зору» (2007), «Умови успішності мовленнєвого жанру: спроби типології» (2008), «Емпатія як кате горія тексту (дискурсу)» (2009) та ін.) стали підґрунтям для формування поглядів щодо прагматики взагалі та власне лінгвістичної © В. ГЛУЩЕНКО, А. ОРЕЛ, 2011 прагматики. Це дозволило йому уточнити сутність і предмет нової дисципліни, її кате горійний апарат, окреслити проблемне поле, визначити методи лінгвістичної прагматики, а також зробити лінгвоісторіографічний ог ляд становлення та розвитку лінгвістичної прагматики як самостійної наукової дисцип ліни (с. 7). Перший розділ монографії присвячено дослідженню загальнотеоретичних і методо логічних проблем нової дисципліни. Особ ливу увагу Ф. С. Бацевич приділяє уточнен ню предметного поля, зважаючи на те, що питання визначення предмета лінгвопрагма тики й досі залишається дискусійним (с. 10). Дослідник звертається до виділення підста- вової категорії нової дисципліни, за допомо гою якої можна визначити предмет дослід ження. Ф. С. Бацевич, спираючись на погля ди Е. БенвеністатаЮ. С. Степанова, вважає, що в основу лінгвістичної прагматики має бути покладена «категорія суб’єктивності в її вияві у Мові, Мовленні та Мовленнєвій діяльності (Комунікації, Спілкуванні) в ціло му» (с. 10). Слід відзначити, що автор уточ нює та доповнює твердження своїх поперед ників, адже категорія суб’єктивності є знач но ширшим поняттям (порівняно з катего рією суб’єктності в Ю. С. Степанова) і, «окрім чинників особистостей адресанта, адресата, їхніх зв’язків», містить у собі й низку інших, «пов’язаних із виявом суб’єктивності в Мові, Мовленні й Мовленнєвій діяльності /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № З 87 Рецензії та анотації <...> конотативних складників лексичних і граматичних засобів, що сформувались під впливом особистісних чинників спілкування; тональності й атмосфери спілкування; умов успішності дискурсів, мовленнєвих жанрів і мовленнєвих актів» тощо (с. 11). Ф. С. Баце- вич робить висновок, що предметом лінгвіс тичної прагматики «слід уважати комуніка тивну (мовну і мовленнєву) особистість, яка є джерелом вияву суб’єктивного» в усіх мо дусах існування мови (с. 52). Лінгвістичну прагматику автор визначає як «напрям су часної лінгвістики, предметом якої є суб’єк тивний чинник у Мові, Мовленні й Кому нікації (Мовленнєвій діяльності, Спілкуван ні)» (с. 47). Називаючи суб’єктивність підставовою ка тегорією лінгвістичної прагматики, Ф. С. Ба- цевич зазначає, що суб’єктивний чинник — «це людський погляд на світ», основою яко го є «духовні зв’язки людей», що спілкують ся. Тож прагматичні явища виявляють себе в межах комунікації. Насамперед треба орієн туватися на дискурс як «найважливішу кате горію міжособистісного спілкування», мов леннєвий жанр як «базову одиницю кому нікації» (с. 13) та мовленнєвий акт (елемен тарний складник двох попередніх категорій) (с. 16). Ф. С. Бацевич здійснює докладний аналіз поглядів інших дослідників щодо ви значення сутності та класифікації зазначе них вище понять, а також уточнює визначен ня дискурсу, мовленнєвого жанру і мовлен нєвого акту як найважливіших категорій вияву прагматичних явищ (с. 12-16). Актуальною проблемою молодої науко вої дисципліни є виділення межової (міні мальної) дослідницької одиниці. Для лінгво- прагматики такою дослідницькою одиницею Ф. С. Бацевич вважає комунікативний праг матичний смисл (с. 16) як складник загального комунікативного смислу (апріорного, «наяв ного у психічній діяльності кожного інди віда», та апостеріорного, «який виформову ється у ході комунікації») (с. 18). За Ф. С. Ба- цевичем, комунікативний прагматичний смисл як дослідницька одиниця лінгвістич ної прагматики у реальному спілкуванні не розривно пов’язаний з комунікативним се мантичним смислом (с. 22). Крім цього, до слідник виділяє «як мінімум три сфери» існування комунікативного прагматичного смислу, що вказує на «неоднорідність його вияву в комунікації»: 1. Комунікативний прагматичний смисл соціального характеру. 2. Комунікативний прагматичний смисл куль турного характеру. 3. Комунікативний праг матичний смисл духовно-психологічного ха рактеру (с. 25). Дискусійним питанням сучасної лінгво- прагматики та лінгвістики взагалі є розмежу вання семантичного і прагматичного склад ників загального комунікативного смислу. Тому і спроби виділення відмінностей між семантикою та прагматикою одиниць і кате горій природної мови є актуальною пробле мою лінгвістики. Проаналізувавши погляди ряду дослідників (Дж. Ліча, О. Падучевої та ін.), Ф. С. Бацевич робить висновок про неможливість остаточного розв’язання цьо го питання на сучасному етапі розвитку нау ки про мову (с. 29). Цінним є спостереження лінгвіста щодо зв’язку семантичних і праг матичних чинників у мові. Так, можливість переходу прагматичних явищ (контекстно і ситуативно зумовлених) до явищ семантич них, «постійних, структурно релевантних значеннєвих рис конкретної мовної одини ці», дозволяє Ф. С. Бацевичу сформулювати важливу тезу: у діахронічному аспекті су часна мовна семантика — це «колишня праг матика» (с. ЗО). До низки нерозв’язаних питань лінгвіс тичної прагматики Ф. С. Бацевич додає не чітку окресленість проблемного поля, нес- формованість методів і неопрацьованість метамови опису об’єктів (с. ЗО). Вирішення зазначених питань пов’язане з дослідженням «найзагальніших філософсько-наукових і власне мовознавчих засад лінгвістичної прагматики» (с. ЗО). На думку вченого, сут ності досліджуваного наукового напряму відповідає екзистенційна феноменологія, однією з «найважливіших декларацій якої є повернення до суб’єкта пізнання, тобто лю дини» (с. 31). Ф. С. Бацевич зазначає, що «сучасна лінгвістична прагматика ще чітко не визна чила свої гносеологічні засади», проте «на роль філософської підвалини» нової науко вої дисципліни «несміливо претендує екзис тенційна феноменологія, тісно пов’язана з герменевтикою та окремими напрямами й поняттями постструктуралістського підходу до живої мови» (с. 34—35). Таким чином, уточнення методологічних засад лінгвістич ної прагматики — «один із найважливіших пріоритетів сучасної лінгвістичної епістемо логії» (с. 35). Загальнолінгвістичні засади прагматики, на думку дослідника, Грунтуються на дія- льнісному принципі, основи якого було зак ладено в працях В. фон Гумбольдта, Я. Бо- дуена де Куртене, О. О. Потебні, К. Бюлера, М. М. Бахтіна та ін. (с. 35). Одним із типів людської діяльності є вербальне спілкуван ня, яке «ґрунтується на людському (суб’єк тивному) чиннику» (с. 36). Дослідження цієї категорії в межах теорії мовленнєвих актів та комунікативної лінгвістики, на думку Ф. С. Бацевича, «можна розглядати як част- ковонаукове (лінгвістичне) підґрунтя лінг вістичної прагматики» (с. 36). 88 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № З Рецензії та анотації Розроблення лінгвопрагматичних мето дів дослідження суб’єктивних чинників у мовному матеріалі ще не завершене. Проте як сучасна міждисциплінарна й синтетична сфера досліджень мови (с. 47) лінгвістична прагматика користується «елементами мето дик і прийомів структурного методу, дис- курс-, контент- та інтент-аналізу, аналізу трансакційного» тощо (с. 37-41). Існування власне прагматичного аналізу, що його об стоюють деякі дослідники, Ф. С. Бацевич за перечує, зважаючи на відсутність «методик і прийомів вивчення мови, властивих лише цьому методу» (с. 41). Справою майбутнього автор рецензованої монографії вважає також «створення формалізованої метамови опису прагматичних явищ», що є можливим за умови «поетапного втілення низки дослідни цьких проектів» (учений подає їх перелік) (с. 43). Наголошуючи на міждисциплінарності та синтетичності нового напряму науки про мову, Ф. С. Бацевич докладно розглядає зв’язки лінгвістичної прагматики з іншими сферами лінгвістики, зокрема з філософією мови, семіотикою, комунікативною лінгвіс тикою, теорією інформації, комунікативіс- тикою, теорією мовленнєвої діяльності, соціолінгвістикою, етнолінгвістикою, ког- нітивною лінгвістикою, риторикою, прик ладним мовознавством (с. 48-51). Проте наявність тісних взаємозв’язків, на його дум ку, не перешкоджає відмежуванню лінгвіс тичної прагматики від інших напрямів лін гвістики, що дозволило новій дисципліні впевнено «завойовувати своє неповторне місце у межах сучасної функціонально-ко- мунікативної, антропо- і когнітивнозорієн- тованої» науки про мову (с. 51). Досить змістовним, на нашу думку, є лінгвоісторіографічний огляд становлення загальної та лінгвістичної прагматик як са мостійних наукових напрямів. Ф. С. Бацевич зазначає, що підґрунтя цих наукових напря мів було закладено в межах філософії (нео- кантіанство, лінгвофілософські ідеї Л. Віт- генштейна); логіки (ідеї К. І. Льюїса, Р. Кар напа, Р. Монтегю); семіотики (праці Ч. С. Пірса, Ч. У. Морріса) тощо (с. 53-72). Формування ідей прагматики в межах лін гвістики, тобто власне лінгвопрагматичних ідей, дослідник поділяє на два етапи: 1. «По чатковий» — становлення антропних кон цепцій мови (кінець XVIII ст. — початок XIX ст. — 50-і роки XX ст.). Визначальними на цьому етапі є концепції В. Гумбольдта та його послідовників (И. Л. Вайсгербера, И. Тріра, Е. Сепіра, Б. Л. Уорфа та ін.) (с. 73-80). 2. «Сучасний етап розвитку лін гвістичної прагматики» (початок 60-х років XX ст. — наш час; проте ця хронологія, за Ф. С. Бацевичем, є умовною; у межах друго го етапу автор монографії розглядає й праці лінгвістів першої половини XX ст.) (с. 73). У монографії докладно проаналізовано ори гінальні концепції К. Бюллера, Ш. Баллі, М. М. Бахтіна, Е. Бенвеніста, Р. О. Якобсона, Т. ван Дейка, С. Левінсона, Дж. Ліча, Г. П. Грайса, В. В. Богданова, Т. В. Були- гіної, Н. Д. Арутюнової, В. 3. Дем’янкова, Ю. С. Степанова, Дж. Мея, І. П. Сусова, в яких відбито сучасний погляд на лінгвістич ну прагматику як динамічну та функціона- льно-комунікативну сферу досліджень жи вої мови (с. 81-100). Розв’язуючи актуальні проблеми класи фікації та систематизації явищ, пов’язаних із вивченням суб’єктивних чинників у спілку ванні, Ф. С. Бацевич вказує на «надзвичайну різнорідність» досліджуваних процесів, які «зачіпають широкий спектр інших мовних явищ різних рівнів» (с. 43). Визначаючи роз діли лінгвістичної прагматики, Ф. С. Баце вич спирається на засади традиційної лінг вістики, «проблемні аспекти якої виділяють ся з урахуванням специфіки вияву і функціо нування одиниць, їх парадигматичних і син тагматичних зв’язків», а також на ідеї Дж. Мея (с. 44). Дослідник виділяє чотири розділи лінгвістичної прагматики: 1) мік- ропрагматику «як прагматику одиниць мов ного коду», 2) макропрагматику — «праг матику категорій мовного коду», 3) мега- прагматику, яка «охоплює собою низку кате горій міжособистісної інтеракції», а також 4) прагматику комунікативних девіацій — «особливу сферу прагматичних досліджень..., які виявляються безпосередньо пов’язаними із проблемами мікро-, макро- і мегапрагма- тик» (с. 45-46). Зважаючи на те, що більшість проблем, які досліджуються в мікропрагматиці, вже достатньо вивчена в сучасній лінгвістиці, Ф. С. Бацевич звертається до висвітлення на самперед тих питань, що вважаються диску сійними (с. 101). Зокрема, розглядає пробле му встановлення семантико-прагматичних особливостей дискурсивних слів (носіїв дис курсивної суб’єктивності) та їх функціону вання (с. 112). Досліджуючи прагматику гра матичних (синтаксичних) одиниць, Ф. С. Ба цевич встановлює зв’язок прагматичних чинників та лексико-граматичних одиниць мови. Так з’являється теза про можливість переходу суб’єктивних елементів у «постій ні складники спілкування, а з часом— у фак ти мови» (с. 115). У межах мікропрагматики автор розгля дає також проблему прагматичних перфор- мативів та мовних засобів їх формування й утілення (передусім такими засобами вва жаються вигуки і частки) (с. 131-136). З до слідженням питання прагматичних перфор- мативів пов’язане виділення рівнів форму ШБЫ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № З 89 Рецензії та анотації вання перформативності й встановлення «симетричної ієрархії» її вияву. Ф. С. Баце- вич пропонує таку класифікацію: 1) семан тичні констативи; 2) семантичні перформа- тиви; 3) прагматичні констативи; 4) праг матичні перформативи тощо (с. 136). Важливу роль в «організації й плині про цесів спілкування», за словами Ф. С. Бацеви- ча, відіграють прагматичні пресупозиції як спільний фонд знань, «пропозиційні уста новки, суб’єктом яких є мовець» (с. 139). Дослідник вважає, що без урахування праг матичної пресупозиції, невід’ємного компо нента повідомлення, «унеможливлюється кооперативне спілкування», основними оз наками якого є зв’язність, цілісність, орга нічність, доречність, природність тощо (с. 142). Цікавим також видається вивчення асемантичних («позажанрових») мовлен нєвих актів, їх систематизація та класифіка ція. Різнобічне дослідження асемантичних мовленнєвих актів дозволяє Ф. С. Бацевичу зробити висновок, що зазначені прагматичні явища є водночас «носіями досить складних комунікативних смислів» (с. 153). Отже, до сліджувані одиниці й категорії мікропрагма- тики пов’язані з «суб’єктивними виявами особистостей у комунікації» (с. 153). А вста новлення комунікативних прагматичних смислів відбувається в межах одиниць і кате горій живої мови (с. 154). У межах макропрагматики докладно роз глянуто такі найактуальніші поняття ког- нітивної й функціонально-комунікативної лінгвістики, як точка зору, емпатія, мовчан ня. Спираючись на свої попередні дослід ження, Ф. С. Бацевич подає розгорнуте ви значення точки зору, схематично зображує місце цього поняття у процесах катетериза ції світу мовцем (с. 157-158). Визначаючи емпатію як складник точки зору мовця (с. 163), Ф. С. Бацевич встановлює також і структуру самої емпатії: фокус і тло (с. 166). У розділі, присвяченому дослідженню мак ропрагматики, приділено увагу й проблемам категорії модальності в мові у співвідношен ні з точкою зору та емпатією (с. 189-203). Цікавим є дослідження прагматики мовчання, класифікація його типів (с. 203-209) тощо. Проблемне поле мегапрагматики, як за значає Ф. С. Бацевич, «охоплює собою низку виявів міжособистісної інтеракції» (с. 211). Особлива увага приділяється таким аспек там, як природність / неприродність спілку вання (у співвідношенні з категоріями щи рості та відвертості) (с. 213-215); визнача ються умови успішності спілкування взагалі (с. 225) та умови успішності мовленнєвих актів (с. 223-238), мовленнєвих жанрів (с. 238-247), а також умови успішності дис курсів (с. 248). Окремо розглянуто «найчас- тотніші типи порушень умов успішності по будови дискурсів різних типів», причини ко мунікативних провалів, девіацій (с. 269-270). Зокрема, проаналізовано причини, пов’язані з особою мовця, з порушеннями орієнтацій мовця на процес комунікації та на особу ад ресата, з незбігом світоглядних орієнтацій, з невдалим вибором тону та регістру спілку вання тощо. Ф. С. Бацевич наголошує, що «психокогнітивні категорії мегапрагматики тісно пов’язані з мовленнєвою діяльністю носіїв конкретної лінгвокультури, а тим са мим — з процесами міжкультурної кому нікації загалом». Вивчення категорій мега прагматики «в їх зв’язках із засобами мовно го коду» залишається актуальним питанням сучасної лінгвістики (с. 270). Практичне використання теоретичних тверджень лінгвістичної прагматики важли ве насамперед для проведення прагматично го аналізу дискурсу, який є важливим склад ником загального комунікативного аналізу (с. 272). Адже «вміння аналізувати комуніка цію загалом», вважає Ф. С. Бацевич, «давати оцінку її учасникам, бачити за словами істинні наміри людей, виявляти характери особистостей, з якими зводить доля,— до конечна умова ефективного, плідного, твор чого співжиття будь-якої освіченої людини з іншими людьми в суспільстві» (с. 271). Отже, навички прагматичного аналізу кому нікативної ситуації є надзвичайно важливи ми в реальному житті для досягнення вза єморозуміння особистостей. Заслуговують на увагу структура прагматичного аналізу дискурсу та комунікативної ситуації, роз роблена Ф. С. Бацевичем (с. 273-277), а та кож зразки зазначеного аналізу (с. 277-302). Рецензована монографія вражає обсягом опрацьованого матеріалу, кількістю нових ідей, понять, змістовністю кожного розділу. Ф. С. Бацевич запропонував свій, оригіна льний підхід до вивчення лінгвопрагматич- них явищ у Мові, Мовленні та Мовленнєвій діяльності. Безсумнівною є перспективність та велика практична значущість таких праць для підвищення науково-методологічного рівня лінгвістичних досліджень узагалі. Книжка принесе велику користь ученим, викладачам вищих навчальних закладів, ас пірантам, студентам, усім, хто цікавиться проблемами сучасної лінгвістики. В. ГЛУЩЕНКО, А. ОРЕЛ (Слов ‘янськ) 90 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № З

Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики

Репозитарії

Схожі ресурси