Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці
У статті схарактеризовано життєвий і творчий шлях академіка НАН України О. С. Мельничука, видатного вченого й організатора науки.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183571 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2011. — № 4. — С. 4-15. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183571 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835712022-04-03T01:32:51Z Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці Лукінова, Т.Б. У статті схарактеризовано життєвий і творчий шлях академіка НАН України О. С. Мельничука, видатного вченого й організатора науки. The paper covers the life and creative activity of Academician O. S. Melnychuk, an outstanding Ukrainian linguist and scholarly manager. 2011 Article Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2011. — № 4. — С. 4-15. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183571 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті схарактеризовано життєвий і творчий шлях академіка НАН України О. С. Мельничука, видатного вченого й організатора науки. |
| format |
Article |
| author |
Лукінова, Т.Б. |
| spellingShingle |
Лукінова, Т.Б. Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці Мовознавство |
| author_facet |
Лукінова, Т.Б. |
| author_sort |
Лукінова, Т.Б. |
| title |
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці |
| title_short |
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці |
| title_full |
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці |
| title_fullStr |
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці |
| title_full_unstemmed |
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці |
| title_sort |
академік о. с. мельничук: життя, віддане науці |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183571 |
| citation_txt |
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2011. — № 4. — С. 4-15. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lukínovatb akademíkosmelʹničukžittâvíddanenaucí |
| first_indexed |
2025-07-16T03:33:38Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:33:38Z |
| _version_ |
1837772905270738944 |
| fulltext |
Т. Б. ЛУКІНОВА
АКАДЕМІК О. С. МЕЛЬНИЧУК:
ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ НАУЦІ_____
У статті схарактеризовано життєвий і творчий шлях академіка НАН України О. С. Мель-
ничука, видатного вченого й організатора науки.
К л ю ч о в і слова: О. С. Мельничук, порівняльно-історичне мовознавство, етимологія,
етимологічний словник, теорія мови, славістика, україністика, спорідненість мов світу.
Друга половина ХХ століття — період широкого розгортання лінгвістичних сту
дій в Україні. За кілька десятиліть було створено низку фундаментальних праць
у багатьох галузях мовознавства, що стали видатним внеском в українську куль
туру. Серед тих, хто формував потенціал науки в повоєнний час і забезпечував її
високий рівень, хто продовжував і розвивав кращі традиції, закладені поперед
німи вченими, був Олександр Савич Мельничук. З його науковою та науко
во-організаційною діяльністю пов’язаний розвиток і теоретичної думки в
українському мовознавстві, і порівняльно-історичних досліджень, і славістики в
цілому.
Упродовж кількох десятиліть О. С. Мельничук керував науковими колекти
вами, спрямовуючи їх на створення найактуальніших і в той же час чи не най
складніших україністичних, славістичних та загальнотеоретичних наукових
праць. У 1961-1991 рр. Олександр Савич завідував відділом загального і сло
в’янського мовознавства Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР, а в
1991-1997 рр. там же — відділом загального мовознавства. Після обрання в
1967 р. членом-кореспондентом АН УРСР він виконував обов’язки заступника
академіка-секретаря Відділення літератури, мови і мистецтвознавства АН УРСР
(1969-1971 рр.), а згодом і академіка-секретаря цього відділення (1971-1978 рр.).
Як академік-секретар Олександр Савич — член Президії Академії наук України
і, отже, причетний до розв’язання багатьох масштабних проблем української
науки й культури.
У 1981 р. О. С. Мельничука обирають членом-кореспондентом АН СРСР, а в
1985 р. — академіком Академії наук України.
Народився О. С. Мельничук 12 липня 1921 р. в с. Писарівка Кодимського
району Одеської області в селянській родині. Його здібності, зокрема до мов, ви
явилися вже в середній школі. Після її закінчення (на «відмінно») він у 1938 р.
вступає на філологічний факультет Київського державного університету
ім. Т. Г. Шевченка. Проте навчання перервала війна. 1 вересня 1941 р. четверто
курсник О. С. Мельничук разом з іншими студентами добровольцем іде на
фронт. Брав участь у боях на Волховському фронті, був поранений, потрапив в
оточення і в полон. Але доля виявилася прихильною до молодого бійця: через
© Т. Б. ЛУКІНОВА, 2011
4 Ж # 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці
деякий час з полону пощастило втекти, перейти через лінію фронту, повернути
ся до діючої армії, пройти переможними дорогами по Європі, брати участь у
визволенні Варшави і закінчити війну гвардії рядовим у Берліні.
Після демобілізації наприкінці 1945 р. Олександр Савич повернувся до Ки
єва і продовжив навчання в Київському університеті. Тут талановитого студента
помічає й підтримує акад. М. Я. Калинович, який заохочує його до вивчення
мов, зокрема санскриту й давньогрецької. Ще на студентській лаві Олександр
Савич намагається читати в оригіналі поеми Гомера. Михайло Якович Калино
вич дає О. С. Мельничукові рекомендацію для вступу до аспірантури.
Курс аспірантської підготовки Олександр Савич у 1947-1950 рр. проходить
в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР під керівництвом іншого
видатного лінгвіста — академіка Л. А. Булаховського. З цією ж установою по
в’язана вся подальша доля О.С. Мельничука, сповнена напруженої праці. І не
тільки дослідницької: багато років, по суті, все своє життя він продовжував на
полегливо вчитися.
Час становлення молодого вченого збігся з періодом після лінгвістичної дис
кусії 1950 р., коли був реабілітований порівняльно-історичний метод і з ’явилася
можливість безперешкодно користуватися ним як ефективним інструментом
дослідження багатьох мов. О. С. Мельничук систематично й планомірно само
тужки вивчає історію його використання, зокрема в славістиці, читає й конспек
тує праці Ф. Міклошича, В. Вондрака, вітчизняних компаративістів, пише роз
відки, у яких вчиться сам оперувати фонетичними законами і демонструє
читачам високу результативність подібних операцій. Паралельно він щоденно
відводить час (обов’язково ранковий) для вивчення іноземних мов: спочатку
слов’янських, потім балтійських, за ними інших індоєвропейських та неіндоєв-
ропейських.
Слід відзначити ще одну надзвичайно важливу рису життя й творчості вче
ного. Воєнне лихоліття, повоєнні нестатки серйозно підірвали його здоров’я, у
нього діагностували не одну тяжку хворобу, кожна з яких могла стати фаталь
ною. Проте О.С. виявив не тільки мужність і стійкість, а й залізну волю у бороть
бі з недугами. Він встановив для себе жорсткий режим і сувору дієту, яких неу
хильно дотримувався все життя, не дозволяючи собі порушувати їх ні за яких
умов. Щодня встаючи о 6 ранку, робив тривалу гімнастику (з елементами йоги),
потім дві години приділяв вивченню тієї чи іншої мови (залучаючи до цієї спра
ви свою дружину В. Т. Коломієць) і лише після цього снідав і розпочинав свій
робочий день, теж чітко регламентований. Спати лягав рівно о десятій вечора.
Самодисципліна й гідна подиву організованість дозволили О. С. якщо не подо
лати остаточно недуги, то підтримувати себе в належній робочій формі і працю
вати все життя надзвичайно плідно й результативно. Систематичне ж і послідов
не вивчення різних мов зумовило те, що вчений став поліглотом і відзначався
винятковою ерудицією.
Уже кандидатська дисертація Олександра Савича «Понятие предложения в
советском языкознании», захищена 1952 р., засвідчила інтерес автора до теоре
тичних мовознавчих проблем. Після закінчення аспірантури він стає співробіт
ником відділу загального та слов’янського мовознавства, а з 1961 р. очолює його.
Одержавши відділ після акад. Л. А. Булаховського, О. С. Мельничук успад
кував і проблематику, яку на той час розробляв колектив відділу: уже розпочала
ся робота над колективною монографією «Вступ до порівняльно-історичного
вивчення слов’янських мов», у перспективі був «Етимологічний словник
І88М 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 5
Т. Б. Лукінова
української мови». Як ніхто інший, Олександр Савич був готовий до керівницт
ва роботою над такими фундаментальними дослідженнями.
За загальною редакцією Олександра Савича і за його авторською участю уже
в 1962 р. видано «Проспект» «Вступу», завданням якого було ознайомлення
наукової громадськості із структурою і головними ідеями колективної моногра
фії. О. С. Мельничукові в «Проспекті», а потім і в книжці як авторові належать
вступний розділ і «Синтаксис». Сама книжка побачила світ 1966 року. її поява
стала видатною подією для вітчизняного мовознавства. У цій ґрунтовній праці
послідовно й системно викладається історія фонетики, граматики (у тому числі
й синтаксису), словотвору та лексики слов’янських мов від ранньопраслов’ян-
ської доби до сучасного стану. Відкривається «Вступ» розділом «Загальні пи
тання порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов», який знайомить
читачів із слов’янськими мовами, їх поширенням, писемністю, спорідненістю
між собою та з іншими індоєвропейськими, зокрема балтійськими мовами. Спе
ціальний підрозділ розповідає про порівняльно-історичне вивчення слов’ян
ських мов і його значення для відтворення найдавніших рис мови і глибшого ро
зуміння мовних процесів. Усі автори намагалися максимально використати й
узагальнити досягнення порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов
попередніми дослідниками (як вітчизняними, так і зарубіжними) й самі активно
досліджували мовні факти, зокрема українські.
Цілком оригінальним був написаний Олександром Савичем розділ «Синтак
сис». Після дискусії 1950 р. при обговоренні достоїнств і недоліків реабілітова
ного порівняльно-історичного методу зазначалося, що він, заснований на враху
ванні звукових відповідностей і законів, не може застосовуватися до вивчення
синтаксичних явищ. Однак О. С. Мельничук і теоретично обґрунтував доціль
ність використання порівняльно-історичного методу в дослідженні синтаксису
(особливо поєднавши його з методом внутрішньої реконструкції), і на практиці
довів це спробою реконструювати навіть для індоєвропейської прамови і син
таксичну структуру речення які такого, і структурні типи речень, і засоби вира
ження синтаксичних стосунків.
У розширеному вигляді О. С. Мельничук видав цей розділ окремою книж
кою («Розвиток структури слов’янського речення».— К., 1966), його ж перед
тим поклав в основу докторської дисертації (захистив у 1964 р.).
Ґрунтовна праця «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських
мов» відіграла і продовжує відігравати свою роль у підготовці висококваліфікова
них славістів-мовознавців. Рецензенти А. Супрун і Р. Вечерка (див. відповідно
«Мовознавство».— 1967.— № 3.— С. 89-92 і Sb. praci filosof. F-ty Bmënské univers.,
1968.— Roc. 16.— S. 124) позитивно оцінили цю колективну монографію.
Ще наприкінці 50-х — на початку 60-х років Олександр Савич друкує низку
статей, присвячених проблемам порівняльно-історичного синтаксису слов’ян
ських мов, що відбивають різні етапи їх дослідження автором: Общеславянские
придаточные конструкции в форме причастных оборотов с относительными сло
вами и подчинительными союзами // Всесоюзная конференция по славянской фи
лологии : Программа и тез. докл.— Ленинград, 1962.— 107-108; Порядок слов и
синтагматическое членение предложений в славянских языках. Краткая характе
ристика общих закономерностей.— К., 1958.— 64 с.; Основні лінії розвитку
складнопідрядних речень у слов’янських мовах // Доповіді рад. делегації на
V Міжнародному з’їзді славістів (Софія, вересень 1963).— К., 1963.— 66 с.
Монографія «Розвиток структури слов’янського речення» охоплює всю су
купність проблем становлення й розвитку структурних різновидів речення в
6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці
слов’янських мовах. Це новаторська праця, у якій вперше в слов’янському мо
вознавстві на сучасних наукових засадах ставиться й вирішується завдання по
слідовної й систематичної реконструкції синтаксису праслов’янської мови, ви
світлюється подальший розвиток синтаксичних ознак і категорій в окремих
слов’янських мовах. Згодом на монографію в зарубіжних виданнях з’явилося
кілька схвальних рецензій, зокрема Й. Вейренса в «Bulletin de la Société de
linguistique de Paris» (1968.— T. 63.— Fasc. 2.— Р. 162-164) і в часописі «Slovo a
slovesnost» (Praha.— T. 26.— S. 2) та Й. Бауера в «Sb. praci filozof. f-ty Bmënské
univ.» (1971.— R. 19.— S. 237-240).
Проблеми синтаксису вабили О. С. Мельничука упродовж усього життя. Чи
мало його розвідок присвячено історичному синтаксису української мови: Ви
дозміни оформлення речень непрямої модальності в історії української мови //
Слов’янське мовознавство.— К., 1958.— Т. 2.— С. 120-163; Генезис і історичні
видозміни припідрядного вживання сполучника і в українській мові // О. О. По
тебня і деякі питання сучасної славістики : Матеріали ІІІ Респ. славіст. конф.—
Х., 1962.— С. 178-192; Історичний розвиток системи відносних слів в україн
ській мові // Слов’янське мовознавство.— К., 1962.— Т. 4.— С. 80-121. Саме ма-
лодослідженим в українському мовознавстві проблемам історичного синтакси
су української мови Олександр Савич схильний був присвятити свою
докторську дисертацію. Проте з часом його плани змінилися.
Крім статей з історичного синтаксису, в галузі україністики Олександрові
Савичу належить «Словник специфічної лексики села Писарівка Кодимського
району Одеської області» // Лексикографічний бюлетень Інституту мовознав
ства АН УРСР.— 1952.— Вип. 2.— С. 67-98 і «Топоніміка Кодимського району
Одеської області» // Мовознавство.— 1957.— Т. 14.— С. 52-61.
О. С. Мельничук є редактором і співавтором тому «Синтаксис» (К., 1972. —
515 с.), що входить до фундаментального кількатомного видання «Сучасна ук
раїнська літературна мова», підготовленого в Інституті мовознавства
ім. О. О. Потебні АН УРСР у 60-70-і роки. У цьому томі О. С. Мельничук є авто
ром розділів «Теоретичні питання синтаксису», «Словосполучення», «Означен
ня», «Синтагматичне членування речень», що становлять понад половину за
гального обсягу книги.
Теоретичні питання синтаксису, крім відповідного розділу в згаданому томі
«Синтаксис», висвітлюються вченим також у низці спеціальних статей: Деякі
питання теорії речення в зв’язку з критикою «нового вчення про мову» // Мово
знавство.— 1952.— Т. 10.— С. 42-57; Яке значення діалектних даних для укла
дання історичного синтаксису окремих слов’янських мов? // Філологічний збір
ник : До IV Міжнар. з ’їзду славістів. — К., 1958. — С. 319-322; Про два
синтаксичні рівні формування й опису словосполучення // Міжвузівська науко
ва конференція з проблем синтаксису української мови.— Чернівці, 1965.—
С. 3-5 ; Проблема строения и содержания синтаксической части общей описате
льной грамматики отдельного славянского литературного языка // Slavia.—
Praha, 1965.— Roc. 34. Ses. 3.— S. 415-421; О знаковой природе предложения//
Материалы к конференции «Язык как знаковая система особого рода».— М.,
1967.— С. 42-45.
Саме теоретичні питання синтаксису обрав О. С. Мельничук для своїх допо
відей на Х і ХІ Міжнародних з ’їздах лінгвістів (відповідно Бухарест, 1967 і Бо
лонья, 1972): Аспекты общей теории предложения как единицы речи // Проб
лемы языкознания : Докл. и сообщ. сов. ученых на Х Междунар. съезде
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 7
Т. Б. Лукінова
лингвистов. М., 1967.— С. 177-180; Синтаксис как сфера проявления смыслооб
разующей и формообразующей роли языковой структуры // Proceedings of the XI
International Congress of Linguists, Bologna — Florence, 1972.— Bologna, 1974. —
P. 647-651. Він був учасником радянсько-чехословацького симпозіуму, для яко
го підготував доповідь також із синтаксичної проблематики: Взаимодействие
грамматических единиц различных уровней в рамках предложения // Совет
ско-чехословацкий симпозиум «Единицы различных уровней грамматического
строя языка и их взаимодействие» : Докл. сов. ученых. — М., 1967. — С. 102-119.
Після завершення роботи над «Вступом до порівняльно-історичного вивчен
ня слов’янських мов» керований О. С. Мельничуком колектив науковців відділу
загального та слов’янського мовознавства з 1964 р. приступив до нової фунда
ментальної праці — «Етимологічного словника української мови». Його укла
данню передувала велика й тривала підготовча робота: визначення принципів
створення словника, опрацювання реєстру і допоміжних картотек — бібліогра
фічної, антропонімічної, ботанічних назв, вироблення детальної інструкції для
укладачів.
За попередніми планами, словник мав бути спочатку однотомним, потім
тритомним або чотиритомним виданням, укладання його, а потім і друкування
передбачалося закінчити за п’ять-шість років. Проте робота над конкретним
мовним матеріалом внесла в ці плани кардинальні корективи. Багато місяців
пішло лише на визначення реєстру словника — шляхом його колективного об
говорення. Розробляючи принципи створення ЕСУМ як праці фундаментальної,
О. С. справедливо визначив і підходи до неї теж як фундаментальні. В основу
реєстру було покладено найбільший на той час шеститомний «Українсько-ро
сійський словник», до нього додано «Словар українського язика», упорядкова
ний Б. Грінченком, низку перекладних та діалектних словників (серед них і
укладений Олександром Савичем словник говірки його рідного села).
У результаті проведеної роботи було зібрано великий лексичний матеріал —
уперше в історії українського мовознавства зведено воєдино максимальну
кількість лексем не тільки української літературної мови, а й діалектів, деяких
галузевих словників. Уже це зібрання лексики української мови становило неа
бияку наукову цінність. Але для етимологічного словника то була лише основа,
на якій мало будуватися подальше порівняльно-історичне дослідження.
Повнота реєстру, велика кількість слів, що потребували розроблення в слов
нику, визначили другий важливий принцип його створення: чіткість побудови
словникової статті, стислість викладу матеріалу. Саме з міркувань стислості
словник вирішено було будувати за гніздовим принципом: до реєстрового слова
(як правило, найпростішого за словотвірною будовою або найчастіше вживано
го) додавалися споріднені з ним слова, що не потребували окремих пояснень, і
етимологічну розробку подано лише до основного, реєстрового слова.
Після закінчення роботи над реєстром (з усіма похідними) він був розділе
ний на приблизно рівні частини, що мали становити томи Етимологічного слов
ника (обсягом від 50 до 60 авт. арк.). За цим розподілом ЕСУМ виявився вже не
тритомним чи чотиритомним, а семитомним виданням (при цьому в останньому
томі передбачалося вмістити індекси).
Підготовча робота зайняла майже два роки. Лише з початку 1966 р. автори
словника приступили безпосередньо до розробки етимологічних статей. Олек
сандр Савич як керівник завжди був відкритий для консультацій і всілякої допо
моги укладачам, але водночас суворо контролював роботу кожного. Він і сам
був серед авторів-укладачів словника (наприклад, у першому томі йому нале
8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці
жить розробка статей від а до аврЯк, від акафист до акЩ і від бергамОт до бо-
рознЦав другому — від з до забузирить і від кастЦЬи до кет); крім цього, реда
гуючи етимології інших авторів, Олександр Савич нерідко пропонував свої,
глибші варіанти статей (усі вони відзначені в передмовах до відповідних томів).
У 1967 р. в ж. «Мовознавство» (№ 2, с. 15-21) з ’явилася стаття О. С. Мельни-
чука «Принципи укладання “Етимологічного словника української мови”», у
якій автор знайомив наукову громадськість з планами створення праці, принци
пами її побудови, обґрунтовував доцільність гніздового принципу, подавав
зразки етимологічних статей для слів різного походження.
Ще до початку роботи над ЕСУМ у Канаді в 1962 р. англійською мовою ви
йшов перший випуск (обсягом близько 5 друк. арк.) «Етимологічного словника
української мови», укладеного Я. Рудницьким. Підготовлений за кордоном, у
відриві від численних діалектних та історичних джерел, від усієї тієї наукової
бази, яку становлять праці не тільки українських учених, а й славістів — істори
ків, діалектологів, компаративістів інших країн, представлені матеріали «Ети
мологічного словника» Я. Рудницького наочно продемонстрували недоліки по
дібної праці. У наступні роки вийшло ще кілька його випусків, але цей словник
не став великим надбанням світової компаративістики. Досить стримано відгук
нувся на неї такий компетентний рецензент, як Ю. Шевельов 1 (правда, пізніше
на появу трьох великих — по 50 друк. арк. і більше — томів київського Етимоло
гічного словника американський славіст не відгукнувся зовсім).
Невдовзі укладання перших двох томів було завершене. Проте, незважаючи
на високий професійний рівень О. С. Мельничука як редактора і його виняткову
працездатність, редагування першого тому виявилося тривалим процесом. На
допомогу головному редакторові було створено редколегію, до якої ввійшли
В. Т. Коломієць і О. Б. Ткаченко.
Чимало часу пішло також на роботу Олександра Савича з редакторами ви
давництва, на виготовлення необхідних для друкування складного мовознавчо
го тексту друкарських знаків, читання кількох версток.
Матеріали першого тому ще у вигляді машинопису пройшли рецензування в
московській групі етимологів, якою керував О. М. Трубачов. Надалі наступні
томи також рецензувалися московськими колегами, а з часом і їхні випуски
«Этимологического словаря славянских языков» стали проходити апробацію в
Києві (головним рецензентом виступав, як правило, один з найбільш ерудова-
них і кваліфікованих наших етимологів чл.-кор. НАН України О. Б. Ткаченко).
Лише 1982 р. перший том «Етимологічного словника української мови» по
бачив світ.
Досвід, набутий у процесі багатопланової й багатоаспектної редакторської
роботи над першим томом, дозволив О. С. Мельничукові значно швидше закін
чити редагування другого, а за ним і третього томів (вийшли в світ відповідно в
1985 і 1989 рр.). Було розширено редколегію видання: починаючи з третього то
му до її складу введено Т. Б. Лукінову і В. Г. Скляренка, а з четвертого також
Г. П. Півторака.
Правда, розрив у часі укладання й редагування матеріалів ЕСУМ, що з рока
ми збільшувався, ускладнював і затримував редагування, оскільки і редактори
томів, і сам О. С. Мельничук намагалися максимально врахувати найостанніші
праці порівняльно-історичного, історичного, історико-семасіологічного, діалек
1 Shevelev Ju. An etymological Dictionary of the Ukrainian Language. By J. B. Rudnyc’kyj,
Parts 1-5. Part 6. Winnipeg, 1966-1967 // Language.— 1968.— N 44.— N 4.— P. 856-872.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 9
Т. Б. Лукінова
тологічного характеру не тільки української мови, а й інших слов’янських та
неслов’янських мов. А за десятки років, що тривала робота над словником, та
ких праць з’явилося чимало.
Хоч укладання матеріалів ЕСУМ і було в основному завершено в сімдесяті
роки, робота над його удосконаленням тривала ще довго, розрив між часом ук
ладання і часом редагування томів збільшувався. Долаючи численні перешкоди,
О. С. Мельничук 1988 р. закінчив відповідальне редагування 4-го тому, і незаба
ром том було передано до видавництва. Проте з ’явився ще один розрив, який
загрожував стати фатальним — між часом подання словника до друку і часом
його виходу в світ: суспільно-політичні події в нашій країні, як відомо, вкрай не
гативно відбилися на книгодрукуванні. Том, чекаючи кращих часів, пролежав у
видавництві понад 10 років. О. С. Мельничук боляче реагував на припинення
друкування словника, однак, незважаючи на важкий стан здоров’я, продовжу
вав працювати над п’ятим, а потім розпочав редагування і шостого тому. Проте
йому вже не судилося побачити ці томи в русі. 19 березня 1997 р. Олександр Са-
вич пішов з життя.
Лише після 1999 р., коли вийшов Указ Президента України про розвиток на
ціональної словникової бази, коли створено програму «Словники України», з ’я
вилися кошти, і роботу над ЕСУМ у видавництві було продовжено.
На початку 2003 р. 4-й том, нарешті, вийшов з друку, а в 2007 р. побачив світ
і відредагований О. С. Мельничуком п’ятий. Невдовзі передано до видавництва
б-ий том, остаточно опрацьований редколегією вже без О. С. Мельничука. Па
ралельно за комп’ютерною програмою провадилася робота над останнім, сьо
мим томом (з індексами). З’явилася надія на завершення видання, яке стало
справою усього життя Олександра Савича, у яке він вклав так багато сил.
Працюючи над великими масивами лексики в процесі редагування ЕСУМ,
спостерігаючи за складним життям слів у просторі й часі, за примхливими
змінами їхньої семантики, О. С. Мельничук одним із перших у компаративістиці
став на шлях дослідження великих етимологічних гнізд із близькозначними ко
ренями. В історію славістики ввійшли його розвідки: Корень *kes- и его разно
видности в лексике славянских и других индоевропейских языков // Этимология
19бб. — М., 19б8. — С. 194-240; Этимологическое гнездо с корнем *uei- в сла
вянских и других индоевропейских языках : Докл. на VIII Междунар. съезде
славистов (Загреб ; Любляна, 1978 г.). — К., 1978. — 1б с.
Удосконалення методів формального і семантичного аналізу нині дозволяє
значно розширити коло генетично споріднених слів не тільки в одній мові, а й у
їхніх групах, і за рахунок цього реконструювати цілі фрагменти лексичної сис
теми прамови. На прикладі дослідження гнізд з коренями *kes- i *uei- О. С. Мель
ничук переконливо продемонстрував плідність гніздового підходу в порівняль
но-історичних студіях. Слідом за ним компаративно-типологічне дослідження
слов’янської лексики з близькозначними коренями *pek-, *vïr-/*vör*-, *kyp-/
*kvap-/*kop- здійснила Т. О. Черниш (див. її монографію «Слов’янська лексика
в історико-етимологічному висвітленні (гніздовийпідхід)». — К., 2003. — 478 с.).
З’явилися подібні праці й інших авторів і в Україні, і за її межами.
Переважно упродовж 70-х років О. С. Мельничук публікує також серію ста
тей, присвячених етимологіям окремих слів чи їхніх груп: Етимологічні розвід
ки. 1. Дбати — дибати //Мовознавство.— 1975.— № 5.— С. 4б-54; Етимологіч
ні розвідки. 2. Ю рба — гурба — юрма — гурма.— Слово і труд.— К., 197б.—
С. 1б3-1б7; Этимологические разыскания. 3. Общеславянское *vëtiti // Восточ
нославянское и общее языкознание.— М., 1978.— С. 103-114; Етимологічні
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці
розвідки4. (праслов’янське * т о § й — могти)//Мовознавство.— 1980.— № 6.—
С. 44-55. Ці розвідки увійшли в розробку відповідних словникових статей.
Глибоко досліджуючи в порівняльно-історичному аспекті не тільки лексику
багатьох мов, а й фонологію (пор. його праці: Следы взрывного ларингального в
индоевропейских языках // Вопр. языкознания.— 1960.— № 3.— С. 3-16; О ге
незисе индоевропейского вокализма // Там же.— 1979.— № 5-6.— С. 3-16;
№ 6.— С. 3-16), системність організації, еволюційний характер зм іну формі й
семантиці, Олександр Савич зумів побачити спільні риси не тільки в спорідне
них мовах, а й у тих, які досі розглядалися як належні до інших сімей, і на цій
підставі обґрунтувати концепцію спорідненості всіх мов світу. Викладено її в
статтях у ж. «Вопросы языкознания»: О всеобщем родстве языков мира // Вопр.
языкознания.— 1991.— № 2.— С. 27-42; № 3.— С. 46-65, а пізніше дуже стис
ло — в доповіді на ХІ Міжнародному з’їзді славістів (Братислава, 1993): Гли
бинні етимологічні зв’язки в лексиці слов’янських мов // Слов’янське мовознав
ство. Доповіді.— К., 1993.— С. 98-112 (співавтор В. Т. Коломієць).
Важко переоцінити значення цієї концепції: подаючи аргументацію на ко
ристь моногенетичної теорії походження мов, вона тим самим підтримала тео
рію моногенезу в походженні людства взагалі, для обґрунтування якої (як і для
обґрунтування концепції полігенезу) досі бралися до уваги лише непевні (через
глибоку давність) дані історії, археології, антропології.
Генетичні зв’язки між окремими мовними сім’ями Олександр Савич вста
новлює на основі етимологічних лексичних зіставлень з урахуванням кількох
сформульованих ним припущень про характер звуків і їх змін у мовах найдав
ніших часів (етимологічні зіставлення традиційної компаративістики на основі
фонетичних законів і семантичної близькості Олександр Савич вважав прийнят
ними для мов відносно пізнього часу): 1) первісний розвиток голосних фонем
лише на основі колишнього неозначеного голосного призвуку при вимові при
голосних силабофонем; 2) можливий паралелізм у кількох групах артикуляцій
но близьких приголосних фонем, 3) можливість редукції найбільш нестійких
приголосних на початку слів, 4) можливість позиційної взаємозаміни першого і
другого приголосного компонента кореня, 5) можливість виявлення в коренях
лексем різних мов світу не тільки інфікса п, а й г, І, т.
При етимологічних зіставленнях Олександр Савич справедливо вважав за
необхідне враховувати також наявність глибоких семантичних розривів, добре
відомих при етимологізуванні навіть у межах однієї мови.
Запропоновані О. С. Мельничуком принципи, що дозволяють зіставлення
слов’янських та індоєвропейських мовних фактів з неіндоєвропейськими, ви
даються достатньо аргументованими й переконливими, хоча гіпотетичність
конкретних лексичних зіставлень, звичайно, вища, ніж при зіставленнях у звич
них межах споріднених мов. Однак відкритий дослідником шлях є перспектив
ним, він здатний при дальших дослідженнях у цій галузі привести до підвищен
ня ступеня надійності етимологізування в цілому.
Складні операції з конкретними мовними фактами з багатьох мов О. С. Мель
ничук блискуче сполучав з теоретичними узагальненнями в галузі найбільш аб
страктних проблем мови у її зв’язках з мисленням і з суспільством, прогресу в
мові, проблем знаковості мови і окремих її рівнів, сутності загальних понять
системи й структури, лінгвістичної методології: Розвиток мови як реальної сис
теми // Мовознавство.— 1981.— № 2.— С. 22-34; О роли мышления в формиро
вании структуры языка // Язык и мышление.— М., 1967.— С. 74-88; Философ
0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 11
Т. Б. Лукінова
ские вопросы языкознания // Вопр. языкознания.— 1975.— № 5.— С. 10-17;
Понятие системы и структуры языка в свете диалектического материализма //
Вопр. языкознания.— 1970.— № 1.— С. 19-32; О природе лингвистического
знака // Теоретические проблемы современного советского языкознания.— М.,
1964.— С. 135-140; Значение и содержание лингвистических единиц различных
уровней // Теоретические проблемы семантики и ее отражения в одноязычных
словарях.— Кишинев, 1982.— С. 67-74; Аспекти методології лінгвістичних
досліджень//Мовознавство.— 1986.— № 1.— С. 3-11; Методологічні проблеми
аналізу співвідношень ідеального й матеріального в сфері мови // Там же.—
1987.— № 1.— С. 3-14.
Деякі з цих праць з часом, як класичні, увійшли до хрестоматій, і не тільки
вітчизняного мовознавства. Так, наприклад, стаття «Понятия системы и струк
туры языка в свете диалектического материализма», на яку нерідко посилалися
лінгвісти-теоретики, частково ввійшла до кн. : Березин Ф. М. История советского
языкознания. Хрестоматия (М., 1981) і до збірника (в перекладі) «Reader zur
Geschichte der sowjetischen Sprachwissenschaft (Leipzig, 1984), а статтю «Значе
ние и содержание лингвистических единиц различных уровней» вміщено в кн. :
Общее языкознание. Хрестоматия (Минск, 1987).
О. С. Мельничук був членом Наукової ради з проблеми «Теорія радянського
мовознавства» при Президії АН СРСР. Він активний учасник багатьох наукових
конференцій з теоретичних проблем: Принципи вивчення природи мови // Рес
публіканська наукова конференція з питань методології мовознавства : Тез.
доп.— К., 1964.— С. 10-13; О роли мышления в формировании структуры языка//
Тезисы докладов и сообщений на научной дискуссии по проблеме «Язык и
мышление».— М., 1965.— C. 25-30; Философские проблемы языкознания //
Всесоюзная научная конференция по теоретическим вопросам языкознания :
Тез. докл. и сообщ. пленар. заседаний.— М., 1974.— С. 99-104; Значение и со
держание лингвистических единиц различных уровней // Симпозиум «Теорети
ческие проблемы семантики» : Тез. — Кишинев, 1979.
Саме загальні проблеми й поняття лінгвістики розглядаються О. С. Мельни-
чуком в останній його статті «Мова як суспільне явище і як предмет сучасного
мовознавства» (Мовознавство.— 1997.— № 2-3.— С. 3-19), де він підводить
підсумок своїм роздумам і міркуванням у цій галузі.
Кілька статей Олександра Савича присвячено напрямам і течіям у зарубіж
ному мовознавстві: К оценке лингвистического структурализма (Дискуссии и
обсуждения) // Вопр. языкознания.— 1957.—№ 6.— С. 38-49; Философские
корни глоссематики // Там же.— 1976.— № 6.— С. 19-32; Глоссематика //
Философские основы зарубежных направлений в языкознании.— М., 1977.—
С .125-157.
Під керівництвом О. С. Мельничука науковцями відділу загального та сло
в’янського мовознавства підготовлено низку колективних монографій, у яких
висвітлюються проблеми й течії зарубіжної лінгвістики: Питання теорії мови в
зарубіжному мовознавстві.— К., 1976.— 255 с.; Современное зарубежное язы
кознание. Вопросы теории и методологии.— К., 1983.— 207с.; Методологичес
кие проблемы языкознания.— К., 1988.— 216 с.; Методологические основы
новых направлений в мировом языкознании.— К., 1992.— 380 с.
Монографії вийшли за редакцією О. С. Мельничука і за його авторською
участю: його перу належать передмови до праць і розділи в них «Зарубежное
языкознание на распутье» та «Вопросы истории языка» у книзі «Современное
12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці
зарубежное языкознание» (сс. 3-10 ,34-51), «Методологические поиски в совре
менных подходах к исследованию языка» в останній праці (с. 3-15).
В умовах тоталітаризму радянський учений, особливо керівник наукового
колективу, зобов’язаний був критично ставитися до зарубіжної науки як засно
ваної на хибних, тобто немарксистських, методологічних принципах. Саме так,
у гостро критичному плані рекомендувалося керівними органами виконати всі
заплановані у відділі колективні праці, присвячені зарубіжній лінгвістиці.
Однак О. С. Мельничук зумів, звівши критику до мінімуму, в основному пере
вести підготовку монографій в інший регістр — об’єктивного викладу проблем
зарубіжної науки для ознайомлення з ними вітчизняного читача.
На тлі розгортання в другій половині XX ст. структурно-типологічних до
сліджень група славістів, керована О. С. Мельничуком, після завершення укла
дання Етимологічного словника приступила до створення новаторської праці
«Історична типологія слов’янських мов». У ній вперше в слов’янському мово
знавстві зроблено спробу подати не тільки типологічний опис сучасних слов’ян
ських мов за різними структурними рівнями, а й виявити історичні джерела тієї
чи іншої мовної риси та явища. При цьому в кожному розділі чи підрозділі праці
спочатку розглядаються риси, спільні для всіх слов’янських мов, а потім харак
теризуються і пояснюються розходження — чи то як збереження давніх архаїч
них ознак, чи як зумовлені різними причинами інновації.
Викладу конкретного матеріалу передує написаний Олександром Савичем
вступний розділ теоретичного характеру, присвячений методологічним пробле
мам, особливостям типологічного вивчення близькоспоріднених мов, зокрема
слов’янських.
У 198б р. було видано першу частину дослідження, яка містить розділи «Фо
нетика», «Словотвір», «Лексика» і «Фразеологія». Друга частина, що скла
дається з розділів «Словозміна» і «Синтаксис» (редагована О. Б. Ткаченком) по
бачила світ лише 2008 р.
Окрему сторінку в науковій спадщині О. С. Мельничука становлять його
розвідки з проблем взаємодії української мови із східнороманськими. Народже
ний на Одещині, де відчутна стихія молдавської мови, він як учений досліджу
вав і осмислював те, що знав з дитинства: Молдавские элементы в пограничном
украинском говоре // Ученые записки Института истории, языка и литературы
Молдавского филиала АН СССР.— 1955.— Т. 4-5 .— С. 158-185; Значение вос
точнороманских языковых данных для истории древнерусского и украинского
языков // Региональное совещание по молдавско-русско-украинским языковым,
литературным и фольклорным взаимосвязям : Тез. докл.— Кишинев, 19б3.—
С. 51-53. Олександр Савич виступив також рецензентом виданого в Москві
«Русско-молдавского словаря» (за ред. А. Т. Борща, 1954 р.).
Видатний український учений, О. С. Мельничук був активним учасником
двох Міжнародних конгресів лінгвістів (про них ішлося вище) і кількох Міжна
родних з’їздів славістів. Із доповіддю «Порядок слов и синтагматическое члене
ние предложения» він виступив на IV МЗС — першому післявоєнному, що від
бувся в Москві 1958 р. (див.: IV Международный съезд славистов. Материалы
дискуссии. — М., 19б2. — Т. 2. — С. 254-25б, 279 — книга містить виклад допо
віді і заключне слово).
Також синтаксичною була і його доповідь на V МЗС (Софія, 19б3): Основні
лінії розвитку складнопідрядних речень у слов ’янських мовах // V Міжнародний
з’їзд славістів : Доп. рад. делегації. — К., 19б3. — бб с. Наступні виступи О. С. на
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 13
Т. Б. Лукінова
з’їздах відбивають проблематику досліджень відділу (створення «Історичної ти
пології слов’янських мов» і «Етимологічного словника української мови»): Со
четание сопоставительно-типологического и сравнительно-исторического ме
тодов при исследовании славянских языков // Слов’янське мовознавство.
Доповіді (Софія, 1988). — К., 1988 (співавтори В. Т. Коломієць, Т. Г. Линник),
Глибинні етимологічні зв’язки в лексиці слов’янських мов // Слов’янське мово
знавство. Доповіді (Братислава, 1993).— К., 1993 (співавтор В. Т. Коломієць).
На ІХ з’їзді у Києві (1983 р.) доповідь була присвячена київській проблематиці:
О языке Киевской летописи ХІІ века // Слов’янське мовознавство. Доповіді.—
К., 1983.— С. 11б-142.
У 60- 70 - х роках Олександр Савич був членом Міжнародної комісії в справах
вивчення граматичної будови слов’янських мов при Міжнародному комітеті
славістів, брав участь у її засіданнях (зокрема, в Берліні в 19б8 р.; див. його ін
формацію про це засідання в ж. «Мовознавство».— 19б8.— № 4.— С. 95, 9б).
Знавець багатьох мов, Олександр Савич на міжнародних наукових форумах
виступав з доповідями і в обговоренні виступів зарубіжних колег різними мова
ми. Наприклад на V МЗС (Софія, 19б3) він узяв участь в обговоренні доповідей
Г. Якобсона, В. К. Журавльова, І. Лекова, В. Латти, Р. Ружички (див.: V Между
народный съезд славистов : Слав. филол.— София, 19б5.— Т. 7.— C. 5б, 95, 117,
137, 385; французькою мовою виступив на пленарному засіданні X Міжнарод
ного конгресу лінгвістів в обговоренні доповіді Б. Мальмберга (Швеція) — див. :
Actes du X-ème Congrès International des Linguistes.— Bucureçti ARSR, 1969.—
Vol. 1.— S. 30; англійською, німецькою, французькою він друкував свої матеріа
ли в зарубіжних виданнях (Über die Entstehung des indoeuropäischen Vokalismus //
XII Internationales Linguistenkongress.— Wien, 1977; Language as a Real Develop
ing System // Social sciences.— 1981.— Vol. 12. N 2.— P. 114-130; Wege zur
Vertiefung des etymologischen Forschungen im Bereich der nostratischen Sprachen //
Proceedings of the XIVth International Congress of Linguists.— Berlin, 1989.—
Vol. 3).
Як відомому теоретику, фахівцеві з основоположних лінгвістичних проблем
О. С. Мельничукові належить низка статей у важливих виданнях енциклопедич
ного характеру: Глоссематика, Копенгагенский лингвистический энциклопеди
ческий кружок, Методология в языкознании, Язык (Лингвистический энцикло
педический словарь.— М., 1990); Алфавіт, Арамейська мова, Балтійські мови,
Мова, Національна мова, Синтагмa, Індоєвропейські мови та ін. (Українська Ра
дянська Енциклопедія), у 2-му виданні УРЕ також: Марр М. Я., Мовлення, Со
ціолінгвістика, Яфетична теорія та ін.; Етимологія, Калинович М. Я., Мова, Мо
лодописемні мови (Українська літературна енциклопедія.— К., 1990-1995),
Диглосія, Еволюція мови, Етимологія, Знак і значення в мові, Мовлення, Поход
ження мови, Спорідненість мов, Синхронія і діахронія та ін. (Українська мова.
Енциклопедія).
Чимало сил і часу віддав акад. О. С. Мельничук вихованню наукової зміни.
Його учні становлять цілу плеяду видатних науковців, які плідно працювали й
працюють у різних галузях мовознавства. Серед них — акад. В. Г. Скляренко,
доктори філологічних наук С. С. Єрмоленко, І. А. Стоянов, Г. М. Яворська,
Й. Ф. Андерш, кандидати наук Т. Г. Линник, Т. А. Харитонова, В. В. Чумактаін.
О. С. Мельничук здійснив відповідальне редагування багатьох фундаменталь
них колективних праць, виконаних під його керівництвом чи за безпосередньою
авторською участю ( Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських
мов.— К., 19бб; Етимологічний словник української мови.— К., 1982-2007.—
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Академік О. С. Мельничук: життя, віддане науці
Т. 1-5; Историческая типология славянских языков.— К., 1986; Сучасна україн
ська літературна мова. Синтаксис.— К., 1972; Методологические проблемы
языкознания.— К., 1988), багатьох видань його аспірантів та науковців відділу
(Й. Ф. Андерша, Р. В. Болдирєва, С. С. Єрмоленка, Т. Г. Линник, Т. Б. Лукіно-
вої, В. Г. Скляренка, І. А. Стоянова, О. Б. Ткаченка, Т. А. Харитонової,
В. В. Чумака, Г. М. Яворської), колег з Києва і Москви (Русанівський В. М.
Структура лексичної і граматичної семантики.— К., 1988; Білодід І. К. Розвиток
мов соціалістичних націй.— К., 1967; Степанов Ю. С. Индоевропейское пред
ложение.— М., 1989). Він був відповідальним редактором видання: Булахов-
ськийЛ. А. Вибрані праці в п’яти томах.— К., 1975.— Т. 1. За редакцією Олек
сандра Савича надруковані також праці: Кротевич Є. В.,Родзевич Н.С. Словник
лінгвістичних термінів.— К., 1957 та популярний у свій час «Словник іншомов
них слів» (перевидавався тричі — в 1974, 1977 і 1985 рр.) та ін.
Важливі праці українських і зарубіжних мовознавців привернули увагу
О. С. Мельничука як рецензента: Бевзенко С. П. Нариси з історичної граматики
української мови. Морфологія.— К., 1953; Бондарко А. В. Грамматическое зна
чение и смысл.— Ленинград, 1978; Панфилов В. З. Философские проблемы
языкознания.— М., 1977; Словник української мови : В 11-ти т.; Travnicek Fr.
Historicka mluvnice ceska. 3. Skladba.— Praha, 1956 (співавтор В. Т. Коломієць)
та ін.
Велика за обсягом, різноманітна за проблематикою, вагома за новизною та
оригінальністю ідей наукова спадщина О. С. Мельничука є дорогоцінним скар
бом українського мовознавства. У се його життя, сповнене щоденної копіткої на
полегливої праці, віддане науці, духовній культурі рідного народу.
T. B. LUKINOVA
ACADEMICIAN O. S MELNYCHUK: THE LIFE DEVOTED TO SCIENCE
The paper covers the life and creative activity of Academician O. S. Melnychuk, an outstanding
Ukrainian linguist and scholarly manager.
Keywords : O. S. Melnychuk, comparative-historical linguistics, etymology, etymological
dictionary, general theory of linguistics, Slavic studies, Ukrainian studies, affinity of the languages
of the world.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 15
|