Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
У статті схарактеризовано основні спільні й відмінні риси говорів Прикарпаття, обґрунтовується думка про історичну основу цих рис, запропоновано дещо відмінний від традиційного погляд на діалектні континуанти деяких праслов’янських голосних, ідеться про зміни, нівеляцію діалектних форм під впливом л...
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Series: | Мовознавство |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183573 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Динамічні процеси в говорах Прикарпаття / М.П. Лесюк // Мовознавство. — 2011. — № 4. — С. 22-35. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183573 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835732022-04-03T01:33:19Z Динамічні процеси в говорах Прикарпаття Лесюк, М.П. У статті схарактеризовано основні спільні й відмінні риси говорів Прикарпаття, обґрунтовується думка про історичну основу цих рис, запропоновано дещо відмінний від традиційного погляд на діалектні континуанти деяких праслов’янських голосних, ідеться про зміни, нівеляцію діалектних форм під впливом літературної мови. The main common and different features of the vernaculars of Precarpathia have been characte-rized in the article. The idea of the historical basis of these features has been proved. The article suggests a new, somewhat different from traditional, approach to the dialectal continuants of some Old Slavonic vowels. Finally, it deals with the changes in dialectal forms and their levelling under the influence of literary language. 2011 Article Динамічні процеси в говорах Прикарпаття / М.П. Лесюк // Мовознавство. — 2011. — № 4. — С. 22-35. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183573 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті схарактеризовано основні спільні й відмінні риси говорів Прикарпаття, обґрунтовується думка про історичну основу цих рис, запропоновано дещо відмінний від традиційного погляд на діалектні континуанти деяких праслов’янських голосних, ідеться про зміни, нівеляцію діалектних форм під впливом літературної мови. |
| format |
Article |
| author |
Лесюк, М.П. |
| spellingShingle |
Лесюк, М.П. Динамічні процеси в говорах Прикарпаття Мовознавство |
| author_facet |
Лесюк, М.П. |
| author_sort |
Лесюк, М.П. |
| title |
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття |
| title_short |
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття |
| title_full |
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття |
| title_fullStr |
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття |
| title_full_unstemmed |
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття |
| title_sort |
динамічні процеси в говорах прикарпаття |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183573 |
| citation_txt |
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття / М.П. Лесюк // Мовознавство. — 2011. — № 4. — С. 22-35. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lesûkmp dinamíčníprocesivgovorahprikarpattâ |
| first_indexed |
2025-07-16T03:33:45Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:33:45Z |
| _version_ |
1837772913710727168 |
| fulltext |
М. П. ЛЕСЮК
ДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ
В ГОВОРАХ ПРИКАРПАТТЯ
У статті схарактеризовано основні спільні й відмінні риси говорів Прикарпаття, обґрун
товується думка про історичну основу цих рис, запропоновано дещо відмінний від традицій
ного погляд на діалектні континуанти деяких праслов’янських голосних, ідеться про зміни,
нівеляцію діалектних форм під впливом літературної мови.
К л ю ч о в і слова: говори Прикарпаття, діалектна фонетика, діалектна граматика, істо
рична фонетика української мови.
Українська літературна мова сформувалася в основному на говорах Центру і
Сходу України, але більшою чи меншою мірою причетні до її формування й пів
денно-західні говори, які зберегли у фонетичній будові та особливо в граматиці
давні (історичні) форми. На території Івано-Франківщини проживають носії
принаймні п’ятьох українських говорів, кожний з яких має свої специфічні риси.
В одних ці особливості виражені яскравіше, в інших вони менш помітні, але го
вори мають більше таких рис, які їх об’єднують, причому як у фонетиці, так і в
граматиці, зокрема в морфології. Тут здавна активно функціонують гуцу
льський, покутський, наддністрянський (опільський), бойківський говори, а піс
ля сумнозвісної операції «Вісла» тут з ’явилися ще й окремі поселення носіїв
лемківського діалекту.
У центральних говорах української мови, на ґрунті яких розвинулася літера
турна мова, було чимало форм аналогійних, запозичених. Західні ж говори, зок
рема гуцульський та бойківський, через природні умови не мали тісних контак
тів з іншими, особливо східноукраїнськими говорами, тому й зберегли основні
давні риси як у своїй фонетиці, так і в граматичних формах. Як відзначалося, є
риси, властиві лише окремому діалектові, але значна частина з тих, що не
збігаються з формами української літературної мови, властива всім західноук
раїнським говорам.
Незважаючи на постійну іноземну присутність у Галичині, на активне насад
жування тут упродовж століть чужих мов, усі ці говори зберегли й донині свою
оригінальність і свої специфічні особливості. Як писав ще Яків Головацький,
«Галицькіи і Угорськіи Русине мають чимало рбзнор—Іій», бо «Кождьій заку
то кь захищений горбами або бтр—заний р—іами, заховує свою рбзномову».
Сприяє цьому гірська місцевість, бо люди, «там поселившись на зворахь меже
велитскими ущовбами бтрі—іани бть другихь жител—Аь, довго задержовали
свою рбдну мову, свои родими звьічаи и обьічаи. Гбрскіи сторони вс—Тда най
довше задержують старий бьіть и знаки стародавнои бес—іи . Язьїкь, котрий
гори має вь своей власти, не загине: най бьі всюди по долинахь знид—іо и загиб-
© М. П. ЛЕСЮК, 2011
22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
ло рбдне слово, вь горахь пбдполонинскихь заховаєся перв-ітньшязьїкь, старо-
давньїй бьіть и обьічай» 1.
Західноукраїнські говори називають архаїчними, і це справедливо, бо вони,
як зазначалося, зберегли й досі історичні форми, які в літературній мові вважаю
ться переважно ненормативними. Про збереження архаїчних історичних форм і
автентичної мови прадідів свідчить мовлення літніх людей, що проживають на
територіях, охоплених тим чи іншим говором, які ще не відчули на собі впливу
літературної мови та сучасного узусу. Свідченням цього можуть служити також
твори західноукраїнських письменників ХІХ — початку ХХ ст., у яких зафіксо
ване тогочасне мовлення, переважно в мові літературних персонажів. Тут мож
на назвати таких письменників, як Ю. Федькович, Марко Черемшина, відомий
етнограф, культурний діяч Гуцульщини, письменник П. Шекерик-Доників, а та
кож М. Коцюбинськийй, Г. Хоткевич, які використовували гуцульські говірки,
І. Франко, який уживав у своїх ранніх творах бойківський говір, В. Стефаник,
який був прекрасним репрезентантом покутського говору. Окремі говіркові ри
си демонструють у своїх творах, часто зі стилістичною метою, а інколи й спон-
2танно, і деякі сучасні українські письменники .
Зіставлення мови персонажів з літературних творів з мовою, яка побутує в
тих чи інших регіонах Галичини, показує, що основні риси того чи іншого гово
ру збереглися, хоча в окремих випадках уже відчувається вплив сучасного узу
су. Наведемо деякі уривки текстів, записаних у Верховинському, Коломийсько
му, Рожнятівському, Галицькому районах Івано-Франківської області, тобто
зразки гуцульського, покутського, бойківського, наддністрянського говорів, а
також зразок лемківської говірки, записаної Стефанією Панцьо, і уривок тексту,
записаного в селі Глибока Коломийського району.
Ось розповідь Василя Бельмеги, 1966 року народження, уродженця і жителя
с. Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області, освіта середня,
працює водієм, служив у війську.
про Похорон:
йєґ умре ч’олоів’ік/ на трет'и ї д ен’ хорон’іт // у пос!лін:иї ^еч’ір д’и®к ч ’̂ тайе са^т'и-
р ’у// т 'и ї вин так з^еч’ора ч ’^тае/ а Пот’ім ш ’е раз / лПш’еийеи трошк’і со!б’і на другиї ранок /
наїдос’в’іта// с’о!гон’:іпипмау Ібут'іин ад 'еи1с’ату гоїд'ину//це до Іцер’кви зразу Іт’іло Пот’ім
вид Іцер’кви на цвинтар’/ хорон’іт і помПнал’ниї о б ’ід// у нас коїлис буу пеиреид цим поми-
Пал’ниї о б ’ід// т 'еи|пер’ішниї кс’ондз |дужеи боритси аби видм’іП'ити ц’і помПнал’н’і
о б ’ід 'и//ви розу|м’ійеіт'еи/ до ч ’ого у л’уід'иї Тореи/ц е вс’о/ а Наш’і та^ ’і |л ’уд'и/ш о ідутна
Ьохорон н^пит иси/ розум’ійеіт еи/ уни уже ч ’ут’ н еи сп’і|вайут// то з|найеіт еи/ то так йа кау/
шо то так йа це неи при^’етствуйу вогіше/ йа тут сторон:ик |ду жеи... ну/ наї буд' еи там с|толик
дл’а с^ойіх/ ну йеґ так ^оч’теи/ то по ік’ійс каПапц’і |дат'итам надвор’і . ..//
Далі подаємо текст пісні «фаіна |жиінка», складеної Параскою Бодоряк, 1934
року народження (село Перехресне Верховинського району):
оі у |мойім горо|д 'еч’ку |виіросла тоПол’а/
|л ’іпшеи м ат'іи фаіну |жиінку/ йеиґ с’ім |морґ’іу |пол’а//
та і во|л ’ійу/ |мойа |мамко/ сам сороч’ку |шит'іи /
лиш абих мау фаїну |жиінку меижи |л ’уд'и у |з’еит 'іи//
та сороч’ку сам из|шийу/ н 'и іх |то ми н 'еи зПайі/
а йеиґ |майу |фаіну |жиінку/ |кожд'иі оубзирайі//
а йеиґ |майу |фаіну |жиінку/ |кожд'иї добра |зич’і/
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
1 Розправа о язьщП кожнорускомь и его н ар И ях ь сочинена Яковомь Головацкимь.—
Во ЛьвовЦ 1849.— С. 28-29. Цитату подаємо в оригіналі.
2 Див.: ҐрещукВ., ҐрещукВ. Південно-західні діалекти в українській художній мові.—
Івано-Франківськ, 2010.— 310 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 23
М. П. Лесюк
Ікожд'иї Ілеґ’ін’ Мойу |жиінку н аго р ’іуку кЛич’і//
оі у Мойім гороід'еч’ку ч ’іисн'и!ч ’ок та І Мач’ок/
цуВуї/ цуВуї/ леи|ґ’ін'ику/ лиш н 'еи зроби з^ач’ок//
т и с’ім В’івок измудруВау та І и з н и х см’і|йес:и/
та т 'и меи|н е н 'еи зм удруйеш таґ меи|н’і здайетси//
а йеиґ була у с|войі |мамк’і ой:а од'гін'иц’а/
йа по воду н 'еи хо|д'ила/ бо у са|ду кеир |н 'иц’а//
йа по воду н 'еи хо|д'ила/ дри|вец н 'еи рубала/
та лиш Т’ілко у сВойі |мамк’і гараз|ду зазвала//
а йеиґ була у сВойі |мамк’і/ В'есла во|д'и лижшкоу/
мамка б’ігла та i крик’еила: то/ Синку/ за|к’еижшко//
а йеик пишВа до свек рух’і/ |н'есла коноуГами/
а уна б ’ігла та i кри|ч’еила: к ’іи|ваї-ко лабами!//
Зразком гуцульсько-покутського мовлення є уривок розповіді Марії Яну-
шак, 1935 р. народження, уродженки с. Ковалівки Коломийського району. Запис
проводився 5 серпня 2007 року.
йак нас в’івоізили:
нас |везли-|везли/ завезли аж у Хабароускії краї// там сказали/ шо уже ние|ма ку|да і нас у
Молотовску |област’/уж еудруги ї б’ік// аваВонистойа/ ати хл ’у |диїв’ік’і|даю тлиш насн’ігх
де уже ваВон лиш остайовиц’:і/ так лиш меир р ’іу в ’їнос’і/ зар’і|дом скла|дайут// йа па-
мні|тайу/ йак трошк’і в ’ід вагона в ’іднеи|сут і так зар’їдом у |с’іх/ або у роВи ск’і|дали// а наш
ваВон неи пос В’ідниї/ і нам це вс’о вЦЬко// |в ’ік’інули і ли|шили/ неи заВопувау н’іх|то// це
н’іХто ни п |лакау н’і за ким... це уже таВе...// привезли нас ту|да/уже Молотоуска |област’/ і
нас з о|тих ва|гон’іу душ|н и х . а тут |л’уди слабуйут/ уже i |мама |наш’і слаба / і Анна |наш’і
слаба і т о . і з тих ваВон’ів душ|них пеиреигру|жайут нас на платформи ц’і-|во/ в ’ідкриті/ а
там ше сн’іг7 і т^ких голих ту|да/ у Веиреиш |чаґ’іно// ми прийіхали су|да/ то ше широка |ко-
л ’ійа була/ а ту|да уже неи ідут ц ’і вагони/ Войізд уже неи іде/ а ікас дреи|з’іна таї оц’і-Во
вуз|к’і плат! форми/ шо беиз н ’і|чого// так нас ту|да приВезли у ік’іїс барак/ і н ’і|чо там ние|ма/
лиш дошками с|т ’іни уб:ит’і// |дали нам йі|кус к’імВату/ |мама |наш’і ле|жит/ уже ус’о/ уже не0
го|ворит у же н ’і|чо// так ми пеиреиночу вали/ рано баба шос |мам’і йісти дайе/ |мама уже н ’і|чо
ни го|ворит// забрали |маму у л ’і|карн’у// а |дос’в’іта |чуйу/ бабка |наш’і з |того к|лунка/шо До-
л ’іш й’ичка |кинула/ неи з|найу/ де уна д’ісітала і|кихос йїйец ци йіїцИ/ неи з|н О у/ і с|мажит/ а
хтос п’ідіходит/ пи|тайі/ ко|му// а бабка |кажеи: «та Анн’і/ дон’|ц’і»// а та |кажеи: «н’і/ уж [Ьеи
треба йійец/ унИІуже у |м е р л а . »//
А ось зразок мовлення наддністрянки Ганьки Чернеги із с. Дорогів Гали
цького району, 82 роки (запис 2003 року):
йа говору до свого |тата: «|тату/ ми їдемо там до |того найашка/ там |дуже фаїн’і |дул’і
|жоут’і нападали»// а |тато |кажут: «неи їд’іт!» п ’ідВ’еили рем’ін’ догори: «д’істанеитеи і гру|-
шок неи будеи// приїдеи в’ін з |пол’і/ - |п’ідеитеи»// п ’ішЬш ми бидівойі з братом і кажеимо йі|-
му: «н^нашку/ми |хочеимогру|шок»//то |дужеибуув’ітеир |жоутихгру|ш окбуунатр’іс// а в ’ін
|кажеи: «беи|р’іт»// йа у димічину/ догори/ набрала/ набрали-смо гру |шок приводимо до|дому/
а тато |кажут: «так/ і неи д’ісІтали-стеи і груш|ки майиітеи/ а так буу би набиу |добреи і бистеи
гру|шок неи мали».
Бойківський говір добре ілюструє Ганна Рибчак, 1934 року народження, із
с. Сваричва Рожнятівського району:
|ж’или-смо сно пами/ ато було та|к’е |дужие пашіне |жието// мистр’і|салисо|б’іт о |то |жие-
то на уйіз ік’и// уйі|зали-смо/ так да^еко-смо |несли/ по дв’і ^йизки-смо брали// йід|ну п’ідйе-
сим/ кладем/ ли|ш ’ійем// тог|ди зноу |несли-смо до|дому// то три к’і|ломитри було/ так/ було зо
три к’і|ломитри// при|неисим до|дому/ уже |к’иним у остроуку/ а уже с’і |к’ішим/ шчо йе ца|ла
остроука// а по|тому-смо складали у копйіГ’и / та|к ’і копйіГ’и були// по|тому-смо шли моло
дити// моло|тили на комбаїн// там с’і йідіна |ж’їнка п’ідоп|хала/ то ш |ч ’іст’і/ шчо йі ние ухопи
ло ца|лу// роз’ібрало було |чисто/ ли|шилас’і та|ка |чисто// та і то |кождеи за|ч’иело йоїкати//
ус’о с’і понапуді ж’иело/ і бригадир/ і ус’о// так-смо усе у |тому кол|госп’і б’і|дили/ ние то/ шчо
ти^ер// лие|ни-смо брали/ ко|лопн’і-смо мо|чили у во|д’і/ за то л ’у |диї тип[р |ноги бо|л’иет// хо-
24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
|дили К’игати у хоЛон:у Воду// лен суЩиш у пеи|чи/ на тиерЛиц’ох / таК’і тиерЛиц’і були//
Терли-смо на тиерЛиц’ох/ тог|ди здаВали//
Катерина Фучило, с. Тилява Короснянського повіту, 74 роки, запис 1995 ро
ку, здійснений Стефанією Панцьо 3, репрезентує лемківський говір:
неи |годна-м йуж |тоб’і/ д ’іЛон’ко/ док|ладн’і опоВ’істи у|шитко/ бо |тото |бнло |дауно —
пйат|дес’ат л ’іт перешло/ йак нас розмеи|тали// йа |меджи Л’удми сеиус(Л)ими неи робила и
|ишчьі бес’і|дуйу по-наШому// Лджеи так/ |тіуки роки перешли и с’а за|бнват//
бьшьі г нас ве|чурки// х |тоучас |село Ти|л ’ова |бнло барз веи|лике/ мало сто в ’іс’імЛес’ат
л ’у |мер’іу/ бьіло поЛ’ілеино на пйат Части// |кажда част |мала сВойі сХацкь// д’іуЧата хо|дили
лем у йедінойі Ласти/ а пар’ібки |могли хо|дити по у|шьітк^іх/ смотр’іли за д’іуча|тами//
д’іуЛата бралику|дел’і и п р ’али//треба бьіло |добр’і п р ’асти/ Жеби Ломанеи сварили// а
пар’ібки лем с’а приезеи|рали до |д’іучат/ зари|вали да|котру//наве|чурки хо|дили Ц’ілиїп’іст//
а пак ос Ітатн’і раз робили л^маник// ла|мали ку|дел’і// складали с’а/ |дашто сприноШали з Чо
му и с’а гос|тили// хто хл’ібауча д^йаке/ |честок//ушьіл’аЛого неи |бнло так//алеии |тото |бнло
веил|ике// йа би поЛ’іла так/ же бьіло ве|село/ хоцк’і и треба бьіло с’а наробити//
Зазначимо, що лемки, на жаль, не проживають компактно, бо свого часу, як
про це вже йшлося, їх повиселяли з рідних, обжитих віками осель і розпорошили
по всій Польщі та західних областях України. У зв’язку з цим лемківські говірки
в Україні поступово асимілюються іншими українськими говорами та україн
ською літературною мовою, а в Польщі, звичайно, — польською. Ось як про це
говорить сама Катерина Фучило:
«забнват с’а йуж Чаша беЛ’іда// ми сойі ж н|йеме |т ’іуко зо ст|арим/ то Лщьі бес’ідуйеме
по-нашому// бьіли г нас р ’іжни припоЛ’ідки// |дашто |сойі припо|минам/ а дакбли м’і приде
|на мисл’ чи с’а так вигЛарит: «|найі с’а неи причЛаже0»/ «Лаждиї |майе сЛойе до себе11»/
«шо-м |дала |на гн’іу/ |тото и на пеиреипро|шин’а»/ «йак го |кийом/ так го паГицом» 4
Наведемо ще один невеликий текст живого мовлення лемкині, записаний у
листопаді 2010 року. Говорить Дарія Совтисік із села Глибока Коломийського
району, яка народилася вже на Прикарпатті 1949 року, але говірку засвоїла від
своїх батьків і передає її своїй дочці Надії.
|цале село радит по-леимЛіуску// то |тил’ко |д’іти йуш |не хт’ат/ |вони с’а деа|котре сти|да-
йут/ деакотре/ розум’і|йетеи/ ну |не хт’ат/ |не хт’ат/ бо с’а сти|дайут/ так с’а м’і з|дайе/ же Лони
с’а сти|дайут// дочка теж радит по-леимЛ’іуску/ теж радит/ но теж малво/ бо йак Лона ро|дил-
вас’а ту/ така невелвичка билва/ то йак чолоЛ’іка |мого плеим’і|н:ики прийіжджалви/ а Лони
|жийут йедне у ФранЛіус’ку/ |йедне у Колво|мийі/ |йедне у БукаЧ’іуц’ах/ |жилви/ бо в’ін мау
с’ім брат’іу/ то йак ти |д’іти прийіжджалви йуш ту |до нас/ то ра|дилви по-украйін’ску/ розу-
м’ійетеи/ по-украйін’ску ра|дилви/ і Лона так с’а заохотилва тим і барз йій с’а то подобалво/
Лона інакшойі мови неи розу^’ілва |іно леимЛ’іуску/ бо |жилви |д’ідо і баба і Лони у|шитко ра|-
дилви по-леимЛ’іуску/ і вона так с’анау!чилва/ а |потеим |п ’ішлва до шЛолви і то барз с’ай ії то-
то здало/ бо йуж у|м’іла ра|дити по-укра|йін’ску/ а |тоти |д ’іти/ |котр’і не слишалви украйін-
с’Лойі мови/ то тим билво барз |т ’ашко у школ’і у Лершому класі// |тоти |д’іти піу року
моучалви/ нич неи ра|дилви до |д ’іт’іу |ан’і до учиТел’ки//учиТел’ка часом пов’ідат: «Чого ти
Васильку не був у школі?» «а/ бо іменеи бр’іх бол’іу»/ а бр’іх — то йе“ по-укр^йін’ску жи|в ’іт/
а учи|тел’ка зв’і|дуйе с’а у |мойі М ирос’і (старшої дочки — М. Л. )/ шо то таке бр’іх// |пот’еим
в ’ін |нейак |не хтіу хо|дити до ш|колви/ бо т ’ашко му билво з тоу |мовоу^
Ознайомлення з текстами переконує, що вони різняться між собою насампе
ред фонетично, бо кожний із них має щось притаманне лише йому. Спробуємо
визначити основні риси кожного говору.
3 Див.: Панцьо С. Матеріали до словника лемківських говірок.— Тернопіль, 1997.—
Ч. 1.— С. 52.
4 Там же.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 25
М. П. Лесюк
Отже, головною рисою гуцульських говірок Верховинського та частини Ко-
сівського районів є пом’якшена вимова передньоязикових [д], [т], [н] перед го
лосними [е] та [и] 5. Жителя Гуцульщини можна впізнати передусім за цією оз
накою. Саме ці три приголосні (крім шиплячих) найважче піддавалися
ствердінню, подібну пом’якшену вимову цих трьох приголосних перед звуками
[і] та [е] з праіндоєвропейського е спостерігаємо в чеській мові. Гуцули кажуть:
т 'е“Л’а, т'ета, Кожд'иі, д 'ен ’, д'иво, ви'^ход'ит, го'д'ина, полоН'иНа, Н 'ен’а
‘матуся’, Н'иКола тощо. Наявність у гуцульському говорі напівм’яких [д], [т],
[н] спростовує, очевидно, твердження С. Смаль-Стоцького про те, що приго
лосні в праслов’янській мові були завжди твердими навіть перед [е], [і], а по
м’якшення їх у слов’янських діалектах (російському, польському, білоруському
та ін.) розпочалося в пізню добу праслов’янської мови, не зачепивши праукраїн-
ської мови 6.
Цю його тезу заперечують і шиплячі, які в гуцульському говорі зберегли м’я
кість, причому незалежно від позиції в слові, і це є також яскравою ознакою гу
цульських говірок. Верховинці вимовляють: ''ч’етвеиро, ч ’о'го, 'ч ’ут ї “, ноч ’ухва
ла, гор’би'ч’ок, ґ ’іт оч’'ки, ш ’е ‘ще’, ли 'ш ’ит 'іи ‘залишати’, пи'ш ’оу, 'ш ’еипка,
леи'ж ’еиу, ‘лежав’, ж ’еил ’, 'ж’еиба та ін., а ще кажуть: йиґ буд’еимо ш ’ч ’иста
Пит 'іиза ш ’ч ’иск’і/то н ’еи 1буд 'еи ш ’ч ’иск’і/бо голо'ва 1буд'еи бо'л ’іт 'іи 7
Збережено тут і м’який [р’] у кінці слів та складів: 1цер’ква (або 'цер’кова),
ц'винтар’, 1вер’хом, гир’'киі,1неха р ’ ‘нечисть’, кухар’, ви'у'ч ’иер ’.
Ще одна дуже важлива гуцульська риса — вимова після губних та інших
твердих приголосних голосного [и] на місці етимологічного [о] в новозакритих
складах: ви'д ‘від’, пи'п ‘піп’, над'ви'р ви'к'но, пи'ш'ла, пи'д (‘горище’ або прий
менник під), пи'з'нат ї “, на1биршеи ‘найбільше’, Ри'зд'во, маїсш'ри'у ‘майстрів’,
ги'р ’киї, д 'и'ж'дат 'іи ‘діждати(ся)’ тощо.
Лише на Косівщині та Верховинщині (що стосується Івано-Франківської об
ласті) можна зустріти форми, в яких замість [а], що виступає після [j] в україн
ських літературних формах, уживається [е] або його варіанти: йЄиґ ‘як’, йЄиґ'раз
‘якраз’, 'йЄ*ма, сто'йЄіт ї “, 1йЄиблуко, йиеб'линка ‘яблунька’, 'йЄ^ш ’ерка ‘ящірка’,
ні^йЄ‘ка ‘ніяка’, йЄ*рка, йеичМ ’ін’ тощо.
До специфічних рис гуцульського говору слід віднести й послідовне вживан
ня етимологічного [и] (тобто праслов’янського [і]) на початку слова, наприклад:
И^ванч ’ік, Иг'нат, издри'мауси, изби'рала, измудру'вау, иска'зала, из'шийу, иг'ла,
и'ду, иш'ла, 'инч ’и'і ‘інший’, 'инд ик та ін. Часто [и] може вживатися як евфонічна
вставка (издри'мауси, изби'рала, измудру'вау, иска'зала, из'шийу тощо).
Важливою ознакою гуцульських говірок є постфікс -си в дієсловах: см ’і'йе-
си, т'и си н'еи пи'таї, 'н'е“ г'н’іваїси. В інших прикарпатських говорах ужи
вається переважно -сі, а в лемківському і частково в бойківському ся.
5 Цю вимову позначаємо крапкою справа вгорі біля літери.
6 Смаль-Стоцький С. Питання про східньословянську мову // Окрема відбитка.— Л.,
1937.— С. 6.
7 Цю важливу фонетичну рису, як і цілу низку інших, у мовленні гуцулів добре підмітив
митрополит Андрей Шептицький, який, ще будучи єпископом Станіславським, у 1900 р.
написав листа «До моїх любих гуцулів» «чистим» гуцульським діалектом. Там він послідовно
передає на письмі м’які шиплячі приголосні: чюжий, шє, шінувати, чьоловік, мечє, коршьма,
зачьинати, чєсто і под. (див.: До моїх любих гуцулів // Твори слуги Божого митрополита
Андрея Шептицького. Пастирські листи.— Репринт. вид.— Л., 1994.— Т. 1.— С. 78-107.
Детальніше про це див. : Лесюк М. Митрополит Андрей Шептицький — знавець гуцульського
діалекту // Вісник Прикарпатського університету. Філологія.— Івано-Франківськ, 2008.—
Вип. 19-20.— С. 104-109).
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
Говірки бойківських сіл також неоднорідні. Так, у с. Сваричів, звідки наведе
но текст, часто на місці праслов’янської фонеми /ę/ вживається звук [і], причому
не тільки в ненаголошеній позиції, як в інших говорах, а навіть під наголосом:
стрЧ'сали, памнЧ'тати, 'м’ісЧц’, 1дес’іт’, вйі'зати, вйіз''ки, ш'ч’іст’і, у ди}сЧк’і
го'дин’ (о десятій годині). У деяких випадках, на відміну від інших західних го
ворів, звук [і] може вживатися під наголосом і на місці літературного [а] (праін-
доєвропейське довге е) після шиплячих: йід'ну п ’ід'несим / кла'дем / ли'ш’ійем //
тог'ди зноу (одну [в’язку] піднесемо, кладемо, лишаємо, тоді знову).
У цій говірці на місці очікуваних сполучень ги, ки, хи уживаються гі, кі, хі:
ма'лен ’к ’ії, 'тих ’ії, к ’Нп ’їло, 'к ’ішилис ’і тощо, хоча таке саме вживання є нормою
і для покутського та наддністрянського говорів. Тут уживається оригінальна
частка — гі (літературне гей): та'ка сотала г ’і дурна.
До особливостей говірки можна віднести вживання голосного и, причому на
віть у наголошеній позиції замість е: три к’ іло'митри, ''тирлиц’і, на 'тирлиц’ох до-
к'уминт, під'несим, 'али, 'киним; замість літературного а (зна'н’и, жи'т’и (Н. в.),
ко'іїи, ца'р’и, к’ін'ц’и (Р. в.), ду'ш’и, ме“'ж’и (Н. в.), понапудЖ^ило ‘налякало’.
До явищ суто сваричівської говірки належить асиміляція о-у в указівному
редуплікованому займеннику жіночого роду (знахідний відмінок) тутУ,— ‘ту’
(п’і'ди та ї склич туту-^во Кор'неличку). Іменник вогонь тут має форму угень, у
дієслові хотіти випадає голосний о (х 'т’іла).
У галузі граматики іменники середнього роду типу знання, життя (колиш
ніх jo -основ) в орудному відмінку за аналогією до іменників твердого варіанта
(O-основ) приймають закінчення -ом (жи'т’ом, зна'н’ом); впливом польської
мови можна пояснити закінчення -ох у місцевому відмінку множини іменників
м’якої групи першої відміни: на ^тирлиц’ ох, по'лиц" ох, ґаз'дин’ох. Дуже пошире
ною в мовленні сваричів’ян є уточнювальна частка -во, яка вживається переваж
но з прислівниками, інколи із займенниками: туту-^во ‘ту’, тутка-^во, отак-^во,
втото-во, таке-во, типерка-во 8.
У наддністрянських говірках немає таких яскравих особливостей, як у гуцу
льських, але деякі звертають на себе увагу. Наприклад, тут після твердого губно
го чітко вимовляється [j], після якого [і], незалежно від походження, переходить
в [и]: п'йир’і, м'йира, подвйир’і, пов'йитрі. Так само [j] передує голосному [и] і в
інших позиціях: йинчиї, йиндик, до'йити (корову). Уживається и і після г ('гир-
шиї, гир' киї).
Наддністрянський говір має багато спільних рис із покутським. Про войнилів-
ську говірку, наприклад, докладніше можна ознайомитися в статті Т. Лужного 9,
покутський говір досить детально описано в монографії «Мовний світ сучасно
го галицького села» 10.
З об’єктивних причин найбільше потерпів від впливів інших говорів та
української літературної мови лемківський діалект. Тут, зокрема, яскраво видно
стягнення голосних після випадіння інтервокального [j] у дієслівних формах
третьої особи однини: ся за'бьіват, по'в’ідат тощо; дуже поширеним явищем є
ствердіння [л] (очевидно, під впливом польської мови), уживання голосного у
замість і в закритому складі (ве'чурки) і навпаки — і замість літературного у
8 Докладніше про цю говірку див.: ЛесюкМ., Ткач Н. Фонетичні та граматичні риси
говірки с. Сваричів на Івано-Франківщині // Етнос і культура.— 2008.— № 4-5.— С. 100-105.
̂ Лужний Т. Сучасне мовлення мешканців смт Войнилів на Івано-Франківщині : Фо -
нетичний склад // Там же.— С. 110-119.
10 Лесюк М. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району ).—
Івано-Франківськ, 2008.— 328 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 27
М. П. Лесюк
(етимологічного о) в слові па^рібки, опускання губного [б] у зворотному займен
нику — сої (або сой) зам. собі; закінчення -ом в орудному відмінку в іменниках
1-ої відміни — з Імамом, худобом, паіїицом, прийменник г зам. літературного в
(бьільї г нас веІчурки) та ін. Особливим є і наголошування слів. Очевидно, під
впливом польської мови тут наголос падає переважно на передостанній склад. У
лексичному складі є чимало полонізмів (юж, барз, уШьткьіх, уш м л’аІкого).
Як зазначалося, західноукраїнські говори мають цілу низку спільних ознак,
які їх об’єднують. Це, зокрема, збереження фонеми /е/ в різних звукових виявах
([еи], [ие], а в ненаголошеній позиції навіть [і]) на місці праслов’янської фонеми
/ě/, що походить з довгої праіндоєвропейської /е/ після шиплячих та м’яких при
голосних (у гуцульських говірках і після [j]), а також на місці праслов’янської
носової /ę/. Ідеться про форми типу: криІч,еити, ле"Іж ,Єити, прошІч ,еити,
стр,іл,еити, б,іІл ,еивиї, у Іт ,Єити, запоуІн’еити, м ,іІн ,еити, м о л о д и к ‘молодик’,
гІр ,Єиди,уІс,Єикі, ч,еис, ж ,еил 7, Іж ,Єиба, Іш,еипка, пироІж ,иета ‘пирожата, пиріж
ки’, пор’еидок, з ’еит \ пйеит \ м Ін,еисо, дес’іт ’, Ім ,іс,іц ’ і под., а також гуцуль
ські форми типу стоІйеит 'іи ‘стояти’, йеибІлинка ‘яблунька’, йе‘гІн ,еи , Ійеима,
йеиІзик, пІйеин'иі та ін. До речі, у західноукраїнських говорах майже немає винят
ків щодо наведеної вимови. Вони можуть стосуватися хіба що запозичених слів
(типу лямпа, кляса), деяких відвигукових утворень (н’аукати < няв, л ’апати <
ляп) тощо.
В усіх наукових працях із цього питання ідеться про перезвук (переголос)
[а] > [е]. Так, А. Залеський зазначав, що першим, хто звернув увагу на слова типу
жєль, чєс, счєстьєтощо, був І. Вагилевич, потімЯ. Головацький. До речі, якзга-
дував пізніше Я. Головацький, І. Вагилевич навіть пропонував упровадити такі
форми у мову літератури. Це й не дивно, адже він усюди чув змалку такі форми,
спостерігав за мовленням людей, що його оточували, які в основному і вживали
саме такі форми. Однак на той час у мовлення галичан уже широко проникали
форми з голосним а (я). В «Енеїді» І. Котляревського, у творах Квітки-Основ’я-
ненка, а пізніше і в «Кобзарі» Т. Шевченка форм із голосним е в таких позиціях
не було, тому місцеві форми з голосним e поступово заступаються формами з го
лос ним а (я).
О. Потебня відзначав, що «у галицькому говорі я після приголосної зміню
ється в е незалежно від свого походження (тобто я основне і я з < а ), ні від наго
лосу, ні від наступного складу . » 11. Досліджували це питання також О. Курило,
Є. Тимченко, Б. Кобилянський та ін., але найґрунтовніше й найглибше — А. За-
12ле ський .
Як відзначав Ю. Шевельов, «у багатьох українських говорах голосний а піс
ля м’яких (пом’якшених) приголосних зазнав переголосу, перетворившися на ’е
(який у певних позиціях подекуди пересунувся далі вгору, в напрямку до і). Як з
географічного, так і з лінгвістичного погляду ситуація не є простою» 13. До речі, і
А. Залеський, і Ю. Шевельов (та й інші дослідники) розширюють ареал уживан
ня [e] та його варіантів на місці (літературного!) [а] різного походження. Так,
Ю. Шевельов, крім прикладів із говірок ареалу «від Буковини до Сяну» наводить
випадки «переголосу» [а] ® [е] зі Східного та Середнього Полісся і навіть із сло
божанського говору (Старобільськ Луганської області), вважаючи, однак, що це
11 Цит. за: Залеський А. М. Вокалізм південно-західних говорів української мови.— К.,
1973. — С. 88.
12 Залеський А. М. Континуанти праслов’янських ę та а (після м’яких приголосних) у
говорах української мови // Мовознавство.— 1970.— № 3.— С. 39-50.
13 Шевельов Ю. Історична фонологія української мови.— Х., 2002.— С. 689.
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
привнесені форми переселенцями з тих регіонів, де зазначені форми були узви
чаєні 14. Ці факти підтверджує і К. Глуховцева 15.
Наявність звуків [е], [еи] чи [ие] на значній території України замість літера
турного [а] підтверджує також Атлас української мови 16.
Ситуація справді непроста, бо треба пояснити й аргументувати двоякий ре
зультат зміни етимологічного голосного після шиплячих, j та інших м’яких при
голосних. І вся річ у тім, про який саме етимологічний голосний ідеться. Як уже
зазначалося, дослідники ведуть мову про збереження чи зміну етимологічного
а. Тобто в літературній мові нібито закономірним є етимологічний а ,а в говорах
його континуантом у різних своїх виявах виступає фонема /е/. Однак учені мають
на увазі праслов’янську фонему /а/, яка вже є новою, вторинною. Ідеться про а,
що утворилося на місці праслов’янського ě а який виник з праіндоєвропей-
ського довгого е. Цей —, як установив А. Мейє, після шиплячих та j змінився на
а 17. Учений орієнтувався, звичайно, на старослов’янські пам’ятки, а в старосло
в’янській мові справді довге праіндоєвропейське е, перейшовши в —І після м’я
ких приголосних (шиплячих та j) змінилося на а. Для підтвердження цього в
літературі наводяться приклади типу *slucheti > *сльіш-Ш> сльїшати, *legeti >
*лєЖ—ти > лєжати, *běgěti > *б-Ж—Ьи > б-Жати, *krikěti > *криЧ—ти > крича
ти тощо, у яких задньоязиковий за першою палаталізацією перед голосним пе
реднього ряду змінився на шиплячий, довге е перейшло в ě (—), але —чомусь (?)
не міг уживатися після м’якого шиплячого і тому змінився на а. Це була перша і
найдавніша зміна — яка відбулася ще в спільнослов’янський період, і причину
такої його поведінки знайти важко.
Ять часто вимовлявся як дифтонг, тому й пізніше дуже по-різному поводив
себе в різних слов’янських мовах. Так, в українській мові він дав рефлекс і, що
не змінюється, у російській, білоруській, словенській, словацькій — е, у по
льській перед твердими передньоязиковими — а, перед пом’якшеними та губ
ними е має різні континуанти в різних фонетичних позиціях у чеській та лужи
цьких мовах, під наголосом перед твердим приголосним виступає як а у
болгарській мові (в інших випадках — е) тощо. Фактично в кожній із західних та
південних слов’янських мов ě (—) має по два або й більше континуантів. Отже,
треба визнати, що ця складна фонема ще в праслов’янській мові зазнала дивер
генції — в одних випадках (чи в ареалах) реалізовувалася в звукові [а], а в інших
збереглася у своєму первісному вигляді — як [е]. А. Мейє, до речі, зазначав, що
після пом’якшених приголосних це а нібито знову перейшло в е, що вчений
ілюстрував прикладами з різних слов’янських мов 18.
На нашу думку, логічніше було б визнати, що після м’яких і пом’якшених
приголосних ě (—) перейшов в а нев усіх діалектах праслов’янської мови, як піз
ніше він дав різні рефлекси в різних мовах або навіть в одній. Тому є всі підстави
вважати, що в західноукраїнських говорах, а частково і в поліських після м’яких
приголосних фонема /е/ в різних своїх звукових виявах є закономірним конти
нуантом довгого е і праслов’янського — який вимовлявся по-різному в різних
діалектах праслов’янської мови. Треба визнати також, що поряд із суфіксом е у
14 Там же.— С. 690-691, 698.
15 Глуховцева К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок.— Луганськ,
2005.— С. 218.
16 Карти №№ 35, 44, 76, 113 та ін. Див.: Атлас української мови : Волинь, Наддніст
рянщина, Закарпаття та суміжні землі.— К., 1988.— Т. 2.
17 Мейе А. Общеславянскийй язьж.— М., 1951.— С. 39.
18 Там же.— С. 40.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 29
М. П. Лесюк
наведених вище та в деяких інших праіндоєвропейських дієсловах був ще й je (а
можливо, тільки je?), що можна підтвердити цілою низкою прикладів. Так, нап
риклад, у словах прощати, (у)гощати, (у)міщати, тріщати, верещати, (в)тра-
чати, саджати, (на)їжджати, (по)ражати, (у)стиджати, у старослов’яніз
мах страждати, (по)біждати тощо не міг з’явитися шиплячий, якби там не
було j. Отже, у праіндоєвропейській мові вони повинні були мати, очевидно, та
кі форми: *prostjěti, *(u)gostjěti, *(u)městjěti, *trěskjěti, *werskjěti, *(u)tratjěti,
*porazjěti, *sadjěti, *(na)jězdjěti, *(u)stúdjěti, *stradjěti, *(po)bědjěti і т. ін., де
тільки під впливом j приголосний або група приголосних змінилися на відповід
ний шиплячий чи групу шиплячих. Можливо, що після задньоязикових висту
пав тільки суфікс -е- (без j), але видається малоймовірним, щоб була аж нас
тільки детальна диференціація у виборі суфіксів. Тут важко дати однозначну
відповідь, оскільки задньоязиковий приголосний змінювався на шиплячий як
під впливом голосного переднього ряду, так і під впливом j.
Цей суфікс не був єдиним при творенні інфінітивів. Як у сучасній україн
ській мові (чи інших слов’янських), так і в праіндоєвропейській є цілий набір су
фіксів основи інфінітива. Дієслова за своєю структурою поділялися на класи і
мали різну граматичну та категоріальну семантику. Збереглися давні (праін-
доєвропейські) чергування голосних, наприклад, у дієсловах руху (гонити — га
няти, летіти—літати, нести — носити, вести — водити, ходити — ходжати
тощо), у видових парах дієслів (ударити — ударяти, стулити — стуляти,
стрілити — стріляти, примірити — приміряти тощо). Різну морфологічну бу
дову мають міжмовні дієслівні омоніми, наприклад українсько-російські: слуха
ти — слушать, стукати — стучать, пускати — пушчать тощо.
Іменникові основи, як відомо, мали шість типів суфіксів-основ, можливо,
був ще й сьомий (або варіант суфікса ja) — j« , який дав у старослов’янських
іменниках типу поустьти,рабьіни закінчення и; можливо, саме він був в імен
никах типу земля, душа (<*zemjffi, *douchjffi), у родовому відмінку іменників
jo -основ, і тоді можна пояснити закінчення [еи] чи [ие] в цих іменниках у захід
ноукраїнських говорах, пор. на Покутті: наз. відм. зеим'л,еи, ду'ш’еи, род. відм.
ко'н’ие, к ’ін'ц’ие, Васи'л’ие, 'доброго жи'т’и і под. 19
Як уже зазначалося, у старослов’янських пам’ятках звук [ě] після j і шипля
чих послідовно змінився на [а]. Східнослов’янські літературні мови (українська,
російська, білоруська), які формувалися під великим впливом літературної ста
рослов’янської, ввібрали в себе саме такі форми, тобто форми типу лєжати,
кричати, сльїшати, б -^ат и. Але, як видається, це явище не охопило весь сло
в’янський мовний ареал, що підтверджується наявністю п. słyszeć, ч. slyšeti,
slyšení ‘аудієнція’, п. krzyczeć, ч. křičeti, західноукр. кри^ч,еити, п. leżeć, ч. ležeti,
ležení ‘табір’, ст.-сл. ležeti, (сучасне слц. — ležať), влуж. ležen, словін. liežeň 20,
західноукр. леи'жеити тощо; пор. з іншими індоєвропейськими мовами, які збе
рігають у цій позиції е: двн. ligen, нім. liegen, дірл. lige ‘постіль, могила’ 21, а та
кож: п. dyszeć, wrzeszczeć ‘верещати’ (західноукр. веиреишч,еити), bieżeć, ч. běžeti
‘бігти’, běžecký ‘біговий’, влуж. běžeć, словін. bježěc, західноукр. лие'ш’е“ти —
п. liszeć, словін. ldšec, болг. діал. лишїА ми ‘мені не вистачає)22 тощо. Той факт,
що праіндоєвропейське е принципово не змінилося (можливо, лише кількісно),
19 ЛесюкМ. Зазнач. праця.— С. 64.
20 ^тимологический словарь славянских язьжов / Под ред. О. Н. Трубачева.— М.,
1987.— В ьт. 14.— С. 161-165.
21 Там же.— С. 164.
22 Там же.— 1998.— В ьт. 15.— С. 154-155.
30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
знову підтверджують приклади з інших індоєвропейських мов: лит. düseti23 ‘ди
хати’, ст.-сл. дьшати, прус. begeiti24 ‘бігти’, ст.-сл. б-жати.
Таким чином, рефлекс давнього (праіндоєвропейського) е, що перейшов у пра
слов’янській мові у Ц не був єдиним і однаковим для всіх слов’янських діалектів,
що підтверджує й «Общеславянский лингвистический атлас» 25. У старослов’ян
ській мові, яка успадкувала найбільше рис із давньоболгарської, стабілізувався кон-
тинуант а (оскільки в болгарській мові Пв основному вимовляється як а). В інших
мовах, як зазначалося, може бути а, а може бути й е в різних виявах. Отже, уживан
ня звука [е] чи його варіантів [еи], [ие], [і] тощо після м’яких і пом’якшених приго
лосних у західних говорах української мови має під собою історичну основу.
Звичайно, такі міркування не збігаються з думками багатьох дослідників, які
традиційно розглядають звуки [е], [еи], [ие], [і] після м’яких і пом’якшених при
голосних у південно-західному наріччі української мови як континуанти пра
слов’янських [*а] та [*ę]. Тут важко не погодитися, наприклад, із А. Залеським,
який на широкому матеріалі, з глибоким аналізом і глибокою аргументацією,
посиланнями на праці відомих мовознавців доводить, що, наприклад, ę, деназа-
лізувавшись, перейшло спочатку в д, потім в а і аж тоді знову в зазначених гово
рах повернулося до [е] чи його фонетичних варіантів, тобто *ę > а > a > e. Анало
гічно, як стверджується, відбувся перезвук а > e (наголошуємо — а, що виникло
на місці е чи je). Однак уявити такий складний шлях перетворення етимологіч
них фонем також важко. Легше було припустити, що ę у західних говорах ук
раїнської мови просто деназалізувалося, втратило носовий призвук, як це стало
ся, наприклад, у кінці слів та перед історично м’яким приголосним у чеській
мові, пор.: deset, kněz, ječmeň (на Гуцульщині — єич'м,ін’), слн. grez ‘грязь’,
серб., хорв. ред ‘ряд’, чедо ‘чадо’ (ст.-сл. члдо), болг. теле, име, памет ‘теля,
ім’я, пам’ять’ і т. д. Не виключено, що й польське ę могло вплинути на західні
українські говори і підтримати тут деназалізоване е.
Автори передмови (Л. Калнинь та А. Басара) до Загальнослов’янського лінг
вістичного атласу (вип. 2а), присвяченого рефлексам ę у слов’янських мовах,
теж дотримуються усталеної думки, що тут «початковим рефлексом *ę прийня
то вважати а». Що ж до версії, згідно з якою в західноукраїнських говорах носо
ве ę безпосередньо переходить в е, то вона, на думку цих авторів, потребує до
даткового обґрунтування26. Таку ж думку висловлює Ф. Філін: «Неможливо
довести, що північноукраїнське [e] виникло не із [ а] після м’якого приголосно
го, а безпосередньо з [ę]» 27. Але ж такий безпосередній перехід ę > e відбувся в
інших слов’янських мовах. Наприклад, західноукраїнська форма з ,еит’’ чи
з >и‘т > у цілій низці слов’янських мов також вимовляється з голосним е, див.
ч. zet, слн. zet, серб. і хорв. zet, мак. zet 28. Такі ж дані підтверджує «Общеславян-
29ский лингвистический атлас» , причому це стосується не лише слова зять, а й
багатьох інших слів.
23 Етимологічний словник української мови.— К., 1985.— Т. 2.— С. 80.
24 Там же.— Т. 1.— С. 192.
25 Общеславянский лингвистический атлас : Серия фонетико-грамматическая. Рефлекси
*ě / Под общ. ред. В. В. Иванова.— Белград, 1988.— Вип. 1.— 164 с.
26 Див.: Общеславянский лингвистический атлас : Серия фонетико-грамматическая.
Рефлекси *ę / Гл. ред. В. В. Иванов.— М., 1990.— Вип. 2а.— С. 7.
27 Филин Ф. П. Происхождение русского, украинского и белорусского язиков.— Ленин-
град, 1972.— С. 204.
28 Гак В. Г., Донадзе Н. З. Названия зятя по материалам Лингвистического атласа Евро-
пи // Вопр. язикознания.— 1998.— № 4.— С. 144.
29 Общеславянский лингвистический атлас.— Вип. 2а.— Карта 18.— С. 66.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 31
М. П. Лесюк
У прикарпатських говорах зазначена риса повсюдно і послідовно представ
лена в мовленні сільських мешканців, і в осяжному майбутньому не видно жод
них передумов для її занепаду. Інша річ — мовлення інтелігенції або, вужче, —
мовців з певною освітою, пов’язаних із працею в освітньо-культурних, держав
них чи громадських установах, організаціях. Ця категорія мовців намагається
уникати висловів типу кри'ч’еити, ле“'ж,Єити, прошЧ,еити, стр,і'[л ’Є‘ти,
б’і'л’ďeui ‘у^т,Єити, м ,і'н,Єити, ýďďrn, ч’еис, ж ,еил ’, 'ж,еиба, по'р’е“док, за-
Ч’еити, з ’еит ’, 'т’е“шко тощо, уживаючи замість них форми кричати, лежати,
стріляти, білявий, жаба, порядок, час, зять і т. д.
Л. Калнинь, обстежуючи говірку села Грабівці Калуського району на Іва-
но-Франківщині, помітила в мешканців села паралельне вживання форм з пере-
звуком а — е. Вона вважає, що «при синхронному аналізі діалектного матеріалу
не завжди вдається розчленувати явища питомі і привнесені з літературної мови.
Наприклад, .ви п ад ок вимови а після м’яких приголосних однаковою мірою
можна кваліфікувати і як вияв характерної для говору непослідовності у зміні
а > e, з одного боку, і як результат впливу літературної мови,— з другого» 30. На
наше переконання, не підлягає сумніву, що це — вплив літературної мови. У гу
цульських, покутських, наддністрянських говірках після м’яких приголосних
послідовно, наголошуємо ще раз, уживаються тільки форми з [е] та його варіан
тами, а форми з [а] — це з погляду говірки — гіперизми. Автор пам’ятає зі
шкільних років, як учителі виправляли в дітей подібну вимову. Наприклад, на
запитання вчительки «Чому ти, Петрусю, не надів галстука?» Петрусь відповів:
«Він у мене пом 1 н’ацканиї» (замість місцевого пом'н’иецканш ‘зім’ятий’). Про
те, що вимова а після м’яких та пом’якшених приголосних — це привнесені
форми з літературної мови, свідчать давні публікації. Так, у «Зорі Галицькій» —
першій українській газеті в Галичині, що почала виходити під кінець першої по
ловини ХІХ ст., форми з голосним е можна було зустріти досить часто, особливо
в листах дописувачів, хоч редактори паралельно вживали вже й форми з а. Важ
ливим і надійним свідченням на користь е після м’яких приголосних у захід
ноукраїнських говорах служать твори видатного діяча гуцульської культури, ет
нографа й письменника П. Шекерика-Дониківа «Дідо Иванчік» та «Рік у
віруваннях гуцулів», у яких подана автентична, не «зіпсована» ще узусом гуцу
льська (жаб’ївська) говірка, а також твори інших українських галицьких пи
сьменників, особливо в мові персонажів їхніх творів.
Зазначимо, проте, що в лемківському та частково в бойківському говорах у
таких фонетичних умовах вимовляється ’а, як і в літературній мові. Наприклад,
загальновживане на Бойківщині пряджа (літ. пряжа) має варінт приджі лише у
с. Ясень та преж ’е і пр ’едзе в селі Ямельниця Сколівського району. Аналогічно
інфінітив прясти зафіксованийу варіанті пр ’естие лише в с. Луги Рожнятівсько-
го району31, у той час як на Гуцульщині, на Покутті та на Опіллі голосні [еи] чи
[ие] — це звичайна й повсюдна вимова. Однак у наведеному тексті з бойківсько
го села Сваричів форми з [ие], [и] чи [і], причому навіть під наголосом, є звични
ми: ж’иели-смо ‘ми жали’ (серпами), по дв’ у'йизки-смо б'рали ‘по дві в’язки’,
1ноги бо'л’иет ‘болять’, хо'дили 'к’игати ‘ходили тягати’, ли'ш’ійем ‘лишаємо’,
то 'кождеи за'ч’иело 'йоікати ‘почало ойкати’. Зрештою, село Грабівка, яке об
стежувала свого часу Л. Калнинь, також розташоване на Бойківщині, а форм зі
30 Калнинь Л. Вокализм одного надднестрянского говора // Материальї и исследования
по общеславянскому лингвистическому атласу.— М., 1968.— С. 212.
31 Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок.— К., 1984.— Ч. 2.— С. 158.
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
звуками [еи] чи [ие] на місці літературного [а] вона зафіксувала чимало. У лем
ківських говірках, як видно з текстів, уживаються форми з [а]: пйат, пйаде'с ’ат,
діу'чата, п)р ’али, ''т ’ашко, моу'чалви, частка-постфікс с ’а на відміну від гуцуль
ського си, покутського та опільського с ’і.
Народним говорам, що функціонують на Прикарпатті, за окремими винятка
ми, властиві збереження історичного е (з наближенням до и) в іменниках серед
нього роду типу жи'т’е", ве“сі'л,е“; у ненаголошеній позиції переважно вимов
ляється і: во'лосЧ, ко'лосЧ, уб'ранЧ, на'сіні, з'біжЧ, кЛочЧ і под. (виняток знову ж
таки становлять бойківський та лемківський говори — Лист’а, перепросин’а);
збереження історичного е із закономірним стверділим приголосним перед ним у
цілому ряді слів: лен, 'леду, 'семиї, у 'него, 'цего, 'шестиі, у'чера, йе'го (і навіть
йі'го), вимова [і] у префіксі ви-: в іробити, 'вЧгадати, 'вЧчитати тощо. На від
міну від літературної мови у галицьких говірках послідовно вимовляється істо
ричний звук [и], що походить з давньоукраїнського [і] у прикметникових закін
ченнях: |синиі, т'ретиі, ве“ли'кодниї, к'райниі. Так само твердо вимовляється
приголосний основи і в інших відмінкових формах: т'ретого, 'синого (Р. в.),
т'ретим, 'синим (О. в.).
На відміну від літературної української, а також інших східнослов’янських
мов в аналізованих говорах відсутній епентетичний [л ] на місці [й] після губно
го в дієслівних формах типу лубйу, 'ловйу, 'ломйу; вони 'л’убйі, 'ломйі, 'ловйі або
Ловйіт, 'л’убйіт, 'ломйіт. Інколи, навпаки, вставний [л ] може вживатися там, де
він відсутній у літературній мові (напр.: здо'роул’я — орфограф. здоровля). Для
прикриття голосного в середині слова майже повсюдно вживається вставний
[й]: радийо, спец’Мал^ниі, матеирЧ^йал’ниі, бактеирЧ]'йал’ниі тощо. Ця риса,
однак, має більш поширений характер і властива не лише західноукраїнським
говорам.
Майже всім галицьким говіркам властива тверда вимова кінцевого [ц] в
' и ' 'іменниках типу хлопе ц, столец, ко'нец і под.; у гуцульському, покутському,
бойківському говорах твердо вимовляється й звук [с] у займенниках та прислів
никах: хтос, шос (у гуцульських говірках — шош), дес, ко'лис, йа'киїс, йа'кас,
у'вес (тут у різних говірках можливі варіанти: йе'кас, йі'кас, ікас).
Є ще одна фонетична риса, яка єднає західноукраїнські говірки, — це вимова
[ц] у частці ци замість [ч], як це унормовано в літературній мові. Саме в такому
вигляді цю частку можна було зустріти в давніх галицьких часописах і книжках,
хоча тепер її вживають лише старші сільські люди.
Усім західним говорам властива редукція голосного [о] в займенниках вона,
воно, вони — уна, уно, уни; опускання приголосного [т] чи [т’] у дієслівних фор
мах 3-ої особи множини — уни стойа (або сто'йи), си'д’еи, ^ход’і, 'робйі, л ’убйі і
под. Подекуди може опускатися кінцевий [т] й у дієсловах другої дієвідміни у
3-ій ос. одн. (він ^роби, ^ходи ту^ди-су'ди), однак загального поширення ця риса не
має. Спільним для всіх західних говорів є вживання коротких, часто енклітич
них, форм особових займенників у непрямих відмінках: з'найу го (його) 'добре",
'даі му (йому) заку'рити, 'даіми (мені) спо'к ’іі, 'дай си (собі) на ст'риманЧ, 'лубйу
ті (тебе), забеи'ри йі (її) с со'боу і т. ін.
Західноукраїнські говори використовують колишні перфектні форми для
позначення минулої дії. Роль показника граматичної категорії особи в цих кон
струкціях виконує не особовий займенник, а залишковий елемент дієслова бути
в теперішньому часі: робив-їм (робила-м),робив-їс (робила-с),робили-смо,роби-
ли-сте, ли^ни-смо б'рали, коЛопн ’і-смо мо'чили.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 33
М. П. Лесюк
Так само в усіх говорах простежується редукція голосного [у] й одночасне
випадіння інтервокального [j] у закінченні орудного відмінка іменників першої
відміни та узгоджених з ними прикметниках, дієприкметниках, займенниках
тощо: тоу Ідоброу наІйіжджеиноу до^рогоу; у родовому множини повсюдно ви
користовується закінчення -ий: л ’у^диг, гІрошиі, Ікониі, гуІсиі, що також зумовле
но історично, пор. давньоукраїнські форми гусьи, людьи, де напружений ь зако-
но мір но змі ню вав ся в и.
Усім західним говорам властивий наголос на першому складі у формах 1-ої
ос. одн. деяких дієслів: |ходжу, Іробйу, !л’убйу, що, на нашу думку, відбиває тен
денцію до вирівнювання наголосу в усій парадигмі.
При детальнішому огляді можна було б визначити й ще деякі риси, які об’єд
нують західноукраїнські говори. Однак зазначимо лише, що всі вони більшою чи
меншою мірою під впливом літературної мови нівелюються, зникають. Як зазна
чав К. Кисілевський, «під впливом школи, преси, освіти» створюються «нові, мо
лоді форми мови» 32. До впливу школи, преси, освіти додається ще й сильний
вплив чужої — російської мови, тому народні говірки, незважаючи на міцні і гли
бокі корені, усе ж піддаються цим впливам і зазнають істотних змін. Ці зміни
можна спостерігати на різних мовних рівнях, насамперед — на фонетичному.
У молодої людини з Верховинщини чи Косівщини, яка свідомо працює над
своїм мовленням з тим, щоб наблизити його до літературного, уже не завжди
можна помітити пом’якшену вимову д, т, н перед е та и, що є найяскравішою ри
сою гуцульської фонетики (д'иІт'ина, д 'ен’, д'икії, Іт'еплиі, Іт'ихо, ^н'еіїка,
н 'еи̂ ма, н 'еи Ібуд'еи і под.); у такого мовця хіба що спонтанно прорветься форма
типу б,іІл ,еивиї, здогаІн,е"ти, поІр ,еидок, зеим Іл ,еи, Ш,еипка, ч ’еис і под., а вимов
лятиме — білявий, доганяти, порядок, земля, шапка, час тощо.
Літературним нормам підпорядкована також вимова ’а в іменниках серед
нього роду типу життя, весілля, волосся, насіння, збіжжя замість місцевого
[еи] чи [і] — жиІт7еи, вес,іІл ,еи, воІлосі, наІс ,ін ’і, збЧжЧ; літературні привнесені
(східні) форми з лабіалізованим е, тобто зо та м’яким приголосним, переважили
місцеві історичні форми зі стверділим «законним» приголосним перед е в сло
вах типу сьомий, льону, льоду, у нього, цього (галицькі форми семий, лену, леду
тощо); аналогічна зміна сталася також у словах типу учера, шестий, єго (їго), де
е під літературним впливом стало вимовлятися як о. Чим раз менше відхилень
зустрічається і в словозміні. У мовлення освіченої людини, яка дбає про його
чистоту, вже не проникають форми типу мудров головов, цев дорогов тощо.
Однак дуже «живучим» виявилося закінчення -и в родовому, давальному та міс
цевому відмінках іменників третьої відміни типу радости, ночи, любови, а та
кож у давальному та місцевому відмінках іменників м’якого варіанта першої
відміни (на земли, на вишни) та в місцевому відмінку м’якої групи іменників
другої відміни (на кони, на пни, на поли, на мори).
Можна стверджувати, що всі або принаймні переважна більшість місцевих
галицьких форм, які відрізняються від літературних, є історичними формами,
що існували свого часу в давньоукраїнській мові. З об’єктивних причин вони не
стали нормативними, бо переважили в літературній мові східні форми, які часто
були навіяними, привнесеними, аналогійними тощо. Тому вплив літературної
мови інколи призводить до сплутування літературних і місцевих форм. Так, у
літературній мові існують нормативні форми третій, але четвертий. У захід
32 Кисілевський К. Мовні особливості наддністрянського гнізда // ЗНТШ : Зб. на пошану
Зенона Кузелі.— Париж та ін., 1962.— Т. 169.— С. 284.
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4
Динамічні процеси в говорах Прикарпаття
них говірках в обох цих словах вимовляється закономірний (історичний) твер
дий приголосний та голосний и: третий, четвертий. Тепер же деякі мовці за
аналогією до третій вимовляють так само четвертій (гіперизм), за аналогією
до крайній, городній, дорожній, освітній вимовляють народній, благородній, по
путній, трикутній і т. ін. Треба, до речі, відзначити, що в українській літератур
ній мові немає правил, які б регламентували чи хоча б пояснювали такий двоя
кий підхід у вимові та написанні прикметникових основ і закінчень, немає
критеріїв розрізнення твердої і м’якої прикметникових основ. Це часто призво
дить до сплутування закінчень -ий та -ій, причому не тільки в мовленні галичан.
Звичайно, закон зворотної сили не має, якщо вже в мові стабілізувалися якісь
форми, але все-таки шкода, що не стабілізувалися форми історичні. Тоді не було
б плутанини і помилок. Тоді були б форми третий, четвертий, синий, город-
ний, загородний, народний, трикутний, крайний, великодний, дорожний і под.,
як їх вимовляють послідовно носії всіх основних галицьких говорів.
(Івано-Франківськ)
M. P. LESrUK
DYNAMIC PROCESSES IN THE VERNACULARS OF PRYKARPATTIA
The main common and different features of the vernaculars of Precarpathia have been characte
rized in the article. The idea of the historical basis of these features has been proved. The article sug
gests a new, somewhat different from traditional, approach to the dialectal continuants of some Old
Slavonic vowels. Finally, it deals with the changes in dialectal forms and their levelling under the in
fluence of literary language.
K e y w o r d s : vernaculars of Precarpathia, major phonetic and grammatical features, historical
forms, reflexes, continuants of Old Slavonic vowels.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 4 35
|