Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України»
У статті запропоновано етимології найвідоміших топонімів України, які починаються літерами Бо- та Бру-. Переважну більшість із них становлять автохтонні українські утворення. Меншу частину утворюють назви, що виникли під упливом або в середовищі носіїв інших слов’янських мов, а також топоніми з о...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183585 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Етюди з "Короткого етимологічного словника топонімів України" / В.В. Лучик // Мовознавство. — 2011. — № 5. — С. 15-29. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183585 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835852022-04-04T01:34:01Z Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України» Лучик, В.В. У статті запропоновано етимології найвідоміших топонімів України, які починаються літерами Бо- та Бру-. Переважну більшість із них становлять автохтонні українські утворення. Меншу частину утворюють назви, що виникли під упливом або в середовищі носіїв інших слов’янських мов, а також топоніми з основами романського, германського, іранського, тюркського та іллірійського походження. The article suggested etymology of most Ukrainian toponyms that start with the letters Bo- and Bru-. The majority of them are autochtonie Ukrainian formations. The less part of this group is con-tained with some names which appear under the influence or in the surrounding of native speakers of other Slavonic languages and also there are toponims with the steam of Romanic, Germanic, Iranian and Illiric origin. 2011 Article Етюди з "Короткого етимологічного словника топонімів України" / В.В. Лучик // Мовознавство. — 2011. — № 5. — С. 15-29. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183585 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті запропоновано етимології найвідоміших топонімів України, які починаються
літерами Бо- та Бру-. Переважну більшість із них становлять автохтонні українські утворення.
Меншу частину утворюють назви, що виникли під упливом або в середовищі носіїв інших
слов’янських мов, а також топоніми з основами романського, германського, іранського,
тюркського та іллірійського походження. |
| format |
Article |
| author |
Лучик, В.В. |
| spellingShingle |
Лучик, В.В. Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України» Мовознавство |
| author_facet |
Лучик, В.В. |
| author_sort |
Лучик, В.В. |
| title |
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України» |
| title_short |
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України» |
| title_full |
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України» |
| title_fullStr |
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України» |
| title_full_unstemmed |
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України» |
| title_sort |
етюди з «короткого етимологічного словника топонімів україни» |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183585 |
| citation_txt |
Етюди з "Короткого етимологічного словника топонімів України" / В.В. Лучик // Мовознавство. — 2011. — № 5. — С. 15-29. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lučikvv etûdizkorotkogoetimologíčnogoslovnikatoponímívukraíni |
| first_indexed |
2025-07-16T03:34:34Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:34:34Z |
| _version_ |
1837772964030840832 |
| fulltext |
В. В. ЛУЧИК
ЕТЮДИ З «КОРОТКОГО ЕТИМОЛОГІЧНОГО
СЛОВНИКА ТОПОНІМІВ УКРАЇНИ». 3 1 _____
У статті запропоновано етимології найвідоміших топонімів України, які починаються
літерами Бо- та Бру-. Переважну більшість із них становлять автохтонні українські утворен
ня. Меншу частину утворюють назви, що виникли під упливом або в середовищі носіїв інших
слов’янських мов, а також топоніми з основами романського, германського, іранського,
тюркського та іллірійського походження.
Клю чові слова: етимологія, словник, топонім, походження, гідронім, власна назва,
ойконім, оронім
Потреба філологів і тих, хто цікавиться походженням власних назв української
мови, в етимологічному словникові топонімів України була й залишається до
сить гострою. Це зумовило активізацію роботи над «Коротким етимологічним
словником топонімів України», але з огляду на значний обсяг (близько 4 тис.
одиниць), складність етимологізування та специфіку власних географічних назв
зазначений процес потребує певного часу. Водночас пропоновані етимологічні
статті, що охоплюють топоніми від літер Бо- до Бру- включно і є продовженням
попередніх матеріалів, дають досить повне уявлення про структуру, зміст і при
значення цього словника.
БобИр — річки: 1) л. Жигалки л. Насташки п. Росі п. Дніпра; Боборъ (1864);
2) п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; 3) п. Ужа п. Прип’яті п. Дніпра; Боб-
рикъ (1913), Квашина (1979), Bobryk (1880); пор. у бас. річкис. Бобер (СГУ, 59).
Поширення таких назв на старожитніх слов’янських та індоєвропейських зем
лях 2 і їхнє безафіксне оформлення свідчать про давнє походження гідронімів,
що виникли внаслідок онімізації апелятива бобер, який у праслов’янську добу
міг зберігати, крім зоологічного, вихідне значення «коричневий»: псл. *ЬоЬгъ,
*ЬеЬгъ, *ЬьЬгъ, рефлексом якого є укр. борий, споріднене з дінд. babhrú- «корич
невий» з іє. *bhebhru- (ЕСУМ 1, 216); пор. численні гідроніми Бубрик, БобрОви-
ця переважно в бас. Середнього Дніпра (СГУ, 60), які виникли за ознакою «річ
ка, озеро, місцевість і т. ін., де водяться бобри» або за відношенням до іншого
топоніма з основою Бобр-, Бобров-. Паралельна назва Квашина постала як посе-
сив на -ина від антропоніма Кваша.
1 Початок публікації матеріалів з «Короткого етимологічного словника топонімів Укра
їни» див. у № 3-4 за 2009 р. і № 2-3 за 2010 р. журналу «Мовознавство».
2 Див.: ЖелєзнякІ.М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонаддніпрянського Право
бережжя.— К., 1987.— С. 70; Никонов В. А. Краткий топонимический словарь.— М., 1966.—
С. 57; Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд (Фрагмент реконструкції).— К.,
1998.— С. 45.
© В. В. ЛУЧИК, 2011
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 15
В. В. Лучик
БЙІрадь — річки: 1) бас. Сули (її нижньої частини) л. Дніпра; 2) с. Глеваха
Васильків. р-ну Київ. обл; Бобредь (1864), Бодаєвка (1911); пор. с. Бодаєвка —
тепер частина м. Боярки (СГУ, 59). Гідронім утворено за допомогою суф. -адь у
збірному значенні (див. Бершадь), який спричинився до зміни наголосу і чергу
вання -е- з нулем звука в слабкій позиції твірного бобёр. Назва р. Бодаєвка пос
тала внаслідок трансонімізації суміжного відантропонімного ойконіма.
БЙІринець — місто, Кіровоград. обл. (АТП, 234), засн. 1767 р. (ГЕУ 1, 109).
Ойконім утворено за допомогою суф. -ець у релятивно-демінутивній функції
від суміжної назви р. БОбринка; пор. с. Бобринка в її басейні (СГУ, 59).
БЙ Іриця — річки: 1) п. Дніпра в Київ. обл.; Bobryca (1600), Bobrycz (1931),
Ивковитница (1892), Вершина Бобрица, Суха Бобрица (1854), Бобрица (1883),
Сухая Бобрица (1900); 2) п. Дніпра в Черкас. обл.; Бобрица (1854), Bobryca
(1880); 3) п. Ірпеня п. Дніпра; Бобрица (1159), Bobryca (1880), Śviateć (1880),
Святецъ (1864) (СГУ, 59-60). Гідроніми утворено за допомогою форманта-иця
в топонімній функції від апелятива бобер, який указує на наявність у водоймах
відповідних тварин. Ареал поширення назв, їхня словотвірна структура й між
мовні зв’язки відповідають ознакам дериватів праслов’янського або давньору
ського походження (див. Бобёр). Паралельна назва ХІХ ст. Святецъ виникла як
сакральна за допомогою суф. -ець у демінутивній функції від прикметника
святий за відповідною характеристикою води.
БоввИЬ— 1) гора,Х уст.р-нЗакарп.обл.;2) потік,л .Бистрогоп.Р ікип.Т и-
си л. Дунаю; Бо^вёй (1971), Бовван (20-і рр. XX ст.), Bouván, Бовван (30-і рр.
XX ст.); пор. поля Вел. БовваникіМал. Бовваник,ур. ПёренизьБовванОва,р. Бов-
ванёрь л. Збруча л. Дністра (СГУ, 60). Назва виникла шляхом онімізації багато
значного апелятива боввёй «ідол, кумир, істукан», друс. бълъванъ «пень, стовп,
колода, йолоп, ідол; [хвиля] (< псл. *bblvanb) (ЕСУМ 1,218), яке на основі подіб
ності розвинуло в слов’янських мовах розгалужену систему географічних значень:
пор. болван «великий валун», «кам’яна глиба», «уламок скелі», «колода», «мор
ська хвиля», «вал» та ін.; болвани «група стовпів», «каміння дивнуватої форми,
зумовленої вивітрюванням» (Мурзаев, 89). Щодо етимології твірного апелятива
загальноприйнятої думки немає. Традиційно більшість дослідників вважає його
давнім запозиченням з тюркських мов (від дтюрк. balbal «намогильний камінь,
пам’ятник», сх. тюрк. palvan «борець, силач, герой», що походить від перс.
pahlivãn «герой, борець» (ЕСУМ 1, 218). З огляду на загальнослов’янський ха
рактер топонімів, поширеність відповідних назв по всій Європі та наявні струк
турно-семантичні зв’язки в останній час ґрунтовну аргументацію праслов’ян
ського походження основи з іє. витоками запропонували В. Шульгач і
Р. Козлова: псл. *Bъlvanъ < *Ьъ^ пъ < *bblv- з детермінативом -v- < іє. *bhel- /
*bhol- / *bhl- «набухати; пухнути; напухнути; надуватися».Унаслідок фонетич
них змін у різних мовах і діалектах основа може бути представлена варіантами
Болв-, Балв-, Бовв-, Бавв-, Булв-, Bełw-, Бав-, Бов- 3.
БІІВдури — село, Бродів. р-н Львів. обл. (АТП, 276); пор. р. БОвдурка, Бол-
дёрка, Boldurka в Бродів. р-ні (СГУ, 60-61). Назва виникла внаслідок трансо
німізації множинної форми антропоніма Бовдур, в основі якого — апелятив
бОвдур «бовван, неотеса, йолоп» (ЕСУМ 1, 218), що є праслов’янським утворен
ням на -ш~ь в аугментативній функції від *ЬъЫъ / *b^da «щось округле, ви
пукле» 4; пор. р. БОлда в бас. Дунаю (СГУ, 62), а також назву скелі Бовдур на Іва-
3 Казлова Р. М. Беларуская і славянская гідранімія. Праславянскі фонд : У 2 т.— Гомель,
2000.— Т. 1.— С. 61-70; Шульгач В. П. Зазнач. праця.— С. 52-53.
4 Казлова Р. М. Зазнач. праця.— С. 40-41.
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3
но-Франківщині, утворену шляхом онімізації географічного терміна (ГТ)
бовдур «скеля; великий камінь» 5. Гідронім БОвдурка є релятивом на -ка від су
міжного ойконіма.
Б Д т и ш — річка, л. Тясмину п. Дніпра (1888); Болтыш (1864), Болтышка
(1900), Балтышка (1892), БовтУшка (1957), Д р и ^ ’а (1971), Бовтишка (1979);
пор. с. Бовтишка в бас. річки (СГУ, 61), БОЬтиш, БОвтиш (Лучик, 69); пор. оро-
нім Бовтиська западина (ГЕУ 1,110). Гідронім утворено шляхом онімізації апе-
лятива бОтиш, який розвинув географічне значення «річка з каламутною, не
придатною для вживання водою» (пор. укр. діал. бовтЦЩ., те саме, що бОтень
«зіпсоване яйце»; ЕСУМ 1, 219) і виник за допомогою суф. -иш у субстантивній
функції від основи дієслова бовтати «розмішувати рідину, струшуючи або ко
лотячи її» (СУМ 1, 207) (< псл. *bbltati «бовтати»). Форми на -к(а) зумовлені
впливом ойконіма Бовтишка, який є релятивом від гідроніма. Паралельна назва
Дриґи^я має ознаки польського утворення із суф. -ень / -ен(я) від основи, що
зводиться до псл. *drbgati(sę) «дрижати, трусити(ся), хитати(ся), смикати(ся)»
(ЭССЯ 5, 137-138) і є калькою укр. БОвтиш 6.
Б П д ан — річки: 1) п. Білої Тиси л. Тиси л. Дунаю; БогдО^ка, БОґдан,
Боґданка (1979), Bohdan (1935); 2) поблизу Пруту л. Дунаю в кол. Хотин. повіті;
Богданъ (1861); 3) потік, л. Зх. Прутця л. Пруту л. Дунаю; Bogdan (1890) (СГУ,
61); 4) селище міського типу в бас. р. БО^дан, Рахів. р-н Закарп. обл. (АТП, 163),
засн. у 1-й п. XVIII ст. (ГЕУ 1, 110). Назви виникли шляхом трансонімізації ант-
ропоніма БОгдан, чому сприяла його прозора внутрішня форма з актуальною і
для географічних об’єктів ознакою «богом даний». Ареал функціонування, на
голос на першому складі та зімкнено-проривний -ґ- в окремих формах свідчать
про ймовірні південнослов’янські впливи7.
Б П о в а — 1) річка, с. Соснівка Іванків. р-ну Київ. обл.; 2) балка, л. Мокрої
Козинки л. Білої п. Айдару л. Сівер. Дінця п. Дону (СГУ, 61). Гідроніми виникли
як релятиви на -ов(а) від бог / біг «ідол» (< псл.*bogъ, споріднене з дінд. bhágah
«наділяючий, податель, пан, владика»; ЕСУМ 1, 219) за ознакою «вода — бог»
або «місце, де стояв ідол, бовван», «місце, де поклонялися божеству». Про гео
графічну семантику основи свідчать співвідносні апелятиви (див. БоввО ) і су
фікс -ов- у релятивній функції, якому протиставляється -ий (< *-bjb) у посесив-
ній функції, що приєднується до бог- з християнським значенням у дериваті
божий (дух, світ, служба і т. ін.); пор. аналогічного походження твірні основи
гідронімів Боговий Брід, Боговець, Богівка, Богівщина (СГУ, 61). Можливий
зв’язок гідронімів з герм. bak- «потік, ручай» (див. Буг Південний).
Б П о в а С тупнП — джерело, с. КриничуваткаУстинів. р-ну Кіровоград. обл.
Назва метафорична, виникла за формальною ознакою об’єкта — подібний до
ступні Бога, позитивне (можливо, з язичницькими витоками) християнське
сприйняття якого підтверджують цілющі властивості джерельної води (пор. гід
роніми з основою Жив-). Мотивація мікрогідроніма знаходить пояснення як
явище міфопоетичної символіки, особливо притаманної власним назвам давніх
народів; пор. туркм. Шакадам, букв. «ступня (крок) шаха», Гераклова Ступня
5 Габорак М. М. Назви гір і полонин Івано-Франківщини : Словник-довідник.— 2-е
вид.— Івано-Франківськ, 2008.— С. 31.
6 Лучик В. В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя.— Кірово
град, 1996.— С. 70-71.
7 Чучка П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимолог. словник.— Л., 2005.
— С. 75.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 17
(в Геродота) та ін . 8 Подібну назву БО^ова К р и н ^ я на Прикарпатті М. Габорак
9пояснює як відантропонімну .
Б огодИ ів — місто, Харків. обл. (АТП, 437), відоме з 1571 р. (ГЕУ 1, 111).
Ойконім виник як посесив на -ів від антропоніма *Богодух; пор. прізв. Легкодух
(Кравченко, 175), б. БогодУХова в бас. Азов. моря (СГУ, 61).
Б о г о д И н а — річка, п. Громоклії п. Інгулу л. Пд. Бугу; Богодушная (1850),
БогодУШна (1957). Назва утворена шляхом онімізації форми жін. роду суб-
стантивованого прикметника богодушний «божої душі», виражена яким ознака
могла приписуватися життєдайній воді степової річки 10.
Б о го р Ц и ц я — джерело, с. Вербове Голованів. р-ну Кіровоград. обл. (Лу
чик, 71). Назва утворена шляхом онімізації апелятива богорОдиця і персоніфіка
ції джерела на основі уявної ознаки про його здатність допомогти людині жи
вотворною водою. Такий мотив номінації водних об’єктів поширений у місцях,
де гостро сприймається життєдайна сила води; пор. похідні від відповідних назв
монастирів гідронім Богородич (Карпенко, 102), оронім Богорудицька (Габорак,
31), пов’язану з апелятивом богорОдиця або з бот. богородична трава назву по
току БогорОдичний (СГУ, 61) 11 ; споріднена назва смт Богородчани на Іва-
но-Франківщині (АТП, 187) є відкатойконімною.
БогуслИі — місто, Київ. обл. (АТП, 209); Богоуславль (1195), Бъгуславль
(1196), Пятиславль (1196), Богуславъ (1592), Bogusław (серед. XVII ст.), Богус-
лавль (1864) (ЕСЛГНПР, 20). Ойконім виник як посесив на *^ь від друс. імені
Богуславъ (< псл. *Bogusłavъ «той, хто славить бога»)12. Із занепадом зредукова
них і ствердінням губних в українській мові слідів посесивного *-]ь в основі ой-
коніма не збереглося; пор. похідну назву р. Богуславка (СГУ, 61), с. Богуслав
на Дніпропетровщині, нп Богуславець, Богуславка (АТП, 586). Паралельне
друс. Пятиславль, очевидно, є помилковим записом або нерегулярною назвою,
утвореною за аналогічною моделлю посесива.
Б о д О в П — річка, л. Сули л. Дніпра; Бодаква (1684), Будаква (1785), Батак-
ва (1789), Будавка, Бодавка (1913); пор. с. Бодаква в бас. річки (СГУ, 61). Назва
належить до обмеженої групи архаїчних гідронімів на -кв(а), які не виявляють
чітких етимологічних зв’язків. За формальними ознаками (фіналь -ква) вона тя
жіє до германських або іллірійських утворень, однак такі сліди нехарактерні для
топонімії Лівобережної України. Можливо, це псл. дериват із суф. *-уа, похід
ний від апелятива *bodaкъ «будяк» з *bodti «колоти» (ЕСУМ 1, 280); пор. назву
р. БодЯка в бас. Дніпра на Житомирщині (СГУ, 62) і співвідношення лівобереж
них гідронімів Гълта, Гълтъ — Голтва з праслов’янськими витоками 13. До псл.
*bodati «колоти» можуть бути зведені варіанти гідроніма Бодавка, Будавка; пор.
діал. бодавка, будавка «голка» (ЕСУМ 1, 227). Ойконім Бодаква — семантичне
утворення від гідроніма.
БСлгрЕІ — місто, Одес. обл. (АТП, 326), засн. 1821 р. (ГЕУ 1,113). Можливі
дві етимології ойконіма: 1) від болг. діал. бол. «великий» і південнослов. град
«місто» за моделлю назви Белград 14; 2) від Болг-град за ознакою «болгарский
8 Лучик В. В. Зазнач. праця.— С. 73.
9 Габорак М. М. Топонімія Галицької Гуцульщини: Етимологічний словник-довідник.—
Івано-Франківськ, 2011.— С. 48.
10 Лучик В. В. Зазнач. праця.— С. 73.
11 Там же.— С. 71.
12 Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред
О. С. Стрижак.— К., 1985.— С. 20.
13 Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины. Словообразование. Этимо -
логия. Этническая интерпретация.— М., 1968.— С. 72-73.
14 Никонов В. А. Зазнач. праця. — С. 59.
В. В. Лучик
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
град», яку раніше й нині пов’язують з ойконімом місцеве населення та дослідни
ки 15; пор. лиман БОкградський СиваЩик на Запоріжжі (ГЕУ 1, 114).
БОЛда — річка, бас. Дунаю в Одес. обл. (СГУ, 62). Давнє слов’янське утво
рення від псл. *ЬъШъ / *bblda «щось округле, випукле» 16, яке первісно могло
стосуватися рельєфу берега; пор. ГТ бОвдур, бовван у зв’язку з БОвдури, Бовван,
а також Болдіни гори (див.), р. Б ^ д и р у бас. Міусу (СГУ, 62).
Б олН ів — місто, Долин. р-н Івано-Франків. обл. (АТП, 191), відоме з XFV ст.
(ГЕУ 1, 114). Ойконім виник як посесив на -ів (< -овъ) від гіпокористики
*Болехъ реконструйованого антропоніма *Болестрахъ або поширеного Боле-
славъ; пор. відому з XTV ст. відантропонімну назву поселення Болєстрашичи
(Худаш-Демчук, 60), пізнішу відкатойконімну назву с. Болехівці Дрогоб. р-ну
Львів. обл. (АТП, 279), с. Болохів і р. Б ^о х ів к а на Івано-Франківщині
(ЕСЛГНПР, 22; СГУ, 63).
Болдіни гори — підвищення, м. Чернігів; Болдины горы (1074), на Болдины
горахъ (1074), горуБолдыню (1069) (ЕСЛГНПР, 21-22). Оронім виникяклекси-
калізоване словосполучення з опорним ГТ горб «підвищення земної поверхні» в
множині (< псл. *gora «гора»; ЕСУМ 1, 562-563) та відантропонімним означен
ням, що становить посесив на -ин- у формі pluralia tantum від друс. особового
імені Болда 17 (див. Б й д а ).
БондарИ іа — річка, п. рук. Дніправ Обухів. р-ні Київ. обл. (СГУ, 63). Назва
утворена від антропоніма Бондар за допомогою суф. -их(а) в топонімній посе-
сивно-релятивній функції. Первісно цей формант мав стилістично забарвлене
(знижене) словотвірне значення «особа жіночої статі відносно чоловіка з відпо
відним ім ’ям, прізвищем, прізвиськом», а згодом став продуктивним і в місцевій
топонімії з семантикою «географічний об’єкт, належний або який має стосунок
до носія антропоніма, що виступає твірним словом у дереватах на -их(а); пор.
р. БОНдарка п. Синюхи л. Пд. Бугу, Бондаруха л. Синиці л. Пд. Бугу (СГУ, 63).
Б о р И к а — 1) гора, с. Осмолода Рожнятів. р-ну Івано-Франків. обл.; Бурев-
ка, Borewka (1932); 2) хребет, між Рожнятів. і Богородчан. р-нами; Borewka; 3)
перевал, там же; Przelecz Borewka (2006) (Габорак, 34). Оронім виник за допомо
гою форманта -к(а) в релятивній функції від діал. прикметника *боревий, в ос
нові якого ГТ бір «сосновий ліс», можливо, під впливом спорідненого діал. бо-
рівка «брусниця; чорниця; буяхи» (ЕСУМ 1, 230); пор. ойконіми п. Boroówka,
Borówki та ін. (NMP 1, 303-304).
Б о р ж Д а — 1) річка, п. Тиси л. Дунаю; Боржава, Быржава (1971), СЦНявка,
Борж ова, БереЖава, М й кка (1972), БереЖава (1929), Borsua, Borsva (1963),
«do Boršovi» (1929); 2) полонина Borzava в бас. річки (1929); 3) населений пункт
Берегів. р-ну Закарп. обл. (СГУ, 64); гірський масив, у межах Закарп. обл. (ГЕУ 1,
117). У мадярських текстах назва згадується близько 1200 р. (Німчук 1976,
23-24). Вона утворена за допомогою топонімного форманта *-ava індоєвропей
ського походження в значенні «наявність певної ознаки» від діал. боржій
«швидше» з борзий «швидкий» (< псл. *Ьъ^ъ) (ЕСУМ 1,230) або безпосередньо
від основи борз- додаванням йотованого варіанта суф. *-java; пор. закарп. бор-
жава «спритна, моторна жінка», давньослов’янське жіноче ім’яBrzαvα, співвід
носне з прикметником борзий «швидкий», прізвище Боржун від тієї ж основи
(Чучка, 82), гідронімиБоржачка, Боржиха, БОршня (2) (СГУ, 64-65), південно-
15 Карпенко Ю. А. Топонимия болгарских сел Одесской области (вопросы топонима
ческого взаимодействия языков) // Историческая ономастика.— М., 1977.— С. 199-200.
16 Казлова Р. М. Зазнач. праця.— С. 40-41.
17 Етимологічний словник літописних...— С. 21-22.
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 19
В. В. Лучик
і західнослов’янські Брзава, Brzava (Іліаді, 162-163). Словотвірний тип на -ав-
(а) / -jaB(a) виявляє найвищу продуктивність у Верхній Наддністрянщині, на За
карпатті, в Моравії, на іллірійських (західнобалканських) землях 18; пор. ще гід
роніми Водава, Жижава, Кичерава, Сучава, Черхава таін . (СГУ, 115, 196, 249,
551,607). Паралельна назва р. Синявка виникла за кольором води (див. Синюха).
БорзнП — 1) річка, п. Дочі п. Дівиці л. Лошу л. Десни л. Дніпра; Борзна,
Борзенка (1913), Борзна (1786), Borozna (1931); 2) місто в бас. річки, Чернігів.
обл. (СГУ, 64), засн. у XVI ст. (ГЕУ 1, 118). Гідронім утворено за допомогою
ад’єктивного за походженням форманта -н(а) / -н(я) в топонімній функції від
основи прикметника борзий «швидкий»; пор. співвідносний ГТ борзина «швид
ка течія; поріг; перекат на річці», р. Бързина в Болгарії, р. Брзина в Чехії, р. Бор
зенка в Росії та ін. (Мурзаев, 93), рр. Борзенка, Борзинка в бас. Дніпра, потікБор-
зя в бас. Тиси л. Дунаю в Україні (СГУ, 64). Ойконім БорзнПвиник шляхом
трансонімізації суміжного гідроніма, про що свідчить семантика основи; пор.
ще гідроніми БорЖава, БОршня.
БорНЬя — 1) річка, л. Стрия п. Дністра (1892); Борыня (1917); 2) селище
міського типу в бас. річки, Турків. р-н, Львів. обл.; Borynia (1880) (СГУ, 64),
БОриня, відоме з 1552 р. (ГЕУ 1, 118). Гідронім утворено за допомогою непро
дуктивного суф. -ин(я) (< псл. *-упь / *-упі) в топонімній функції від ГТ бір
(< псл. *borb) «сосновий ліс», а ойконім — способом трансонімізації назви річ
ки. Топонімна модель на *-упь / *-упі поширена переважно в Західній Україні й
на польських землях; пор. оз. Boryń у бас. Вісли (Корепанова, 49), польські то
поніми Borynia (3), Borynia Dolna, Borynia Górna, антропоніми Boryńska, Boryń-
ski (Шульгач 2003, 71), в укр. діалектах споріднене бот. борина «брусниця; чор
ниця; журавлина» (ЕСУМ 1, 230).
Б о р Ц — річка, л. рук. Сули л. Дніпра; Семенів. р-н Полтав. обл. (СГУ, 64).
Етимологія назви неясна. О. Трубачов пояснює її як «антропонім у функції гід
роніма» 19, що малоймовірно. Можливо, вона сформувалася як наслідок народ
ної етимології діран.(авест.) barsz- «високий» (Абаев 1, 239) за відповідною
ознакою берегів; пор. р. БорЦШка в бас. Убеді п. Десни л. Дніпра і можливо спо
ріднену назву р. БорЦШтлька, Боришполка (СГУ, 64).
БорислИі — місто, Львів. обл. (АТП, 275), відоме з 1387 р. (ГЕУ 1, 119).
Ойконім виник як посесив на *-_іь від друс. особового імені Бориславъ; пор. двір
Бориславль (XII ст.) у Києві (ЕСЛГНПР, 23). Омонімія ойконіма і твірного ан-
тропоніма зумовлена втратою ознак суф. *-_іь унаслідок ствердіння кінцевого
губного -в в українській мові; пор. рос. Ярославль і укр. Ярослав.
БорИСпіль — місто, Київ. обл. (АТП, 210), відоме з 1590 р. (ГЕУ 1,119). Наз
ва утворена внаслідок субстантивації усіченої основи композитного прикметни
ка Борис(о)пільський, що виник від стар. Борисово Поле з твірним ГТ пОке і при
свійним прикметником, похідним від особового імені Борис; пор. Новгород від
нов(о)городский (Фасмер 1, 194).
Борисфен — найдавніша з писемно зафіксованих назва Дніпра; Βορυσ^ένης
(V ст. до н. е. в Геродота), Boristhenes, Borystenes (XW -XVH ст.) (СГУ, 173), яка
функціонує переважно в художній літературі та в трансонімізованих назвах,
зокрема в ергонімії. Етимологія гідроніма остаточно не з ’ясована. Найперекон
ливішою є думка О. Стрижака про те, що дгр. Βορυσ^ένης (лат. Boristhenes / Bo-
rysthenes) являє собою греко-римський фонетико-метатезний відповідник міс
18 Трубачев О. Н. Зазнач. праця.— С. 49-60.
19 Там же.— С. 218.
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3
цевого (скіфського) Δάναπρις (лат. Dãna-pris, звідки друс. Дъ^—Прь), при
засвоєнні якого відбулося переставлення компонентів композита з відповід
ними (закономірними) звуковими змінами в основах: Δάν-: θέν- і Βορ-: -π ρ - 20.
З огляду на першу письмову фіксацію іраномовного Δάναπρις лише в V! ст. н. е.,
що зовсім не означає його відсутності в часи Геродота, допускають походження
назви з діран. *vourustãna «широке місце» (Фасмер 1, 518), *Varustãna «Широка
область», адже топонім позначав нижню (найширшу) течію Дніпра, навколиш
ній степ, Дніпро-Бузький лиман з островом Березань, місто й торговище, тобто
широку місцевість, яку заселяли боресфеніти; пор. аналогічну за семантикою і
кількістю основ козацьку назву цієї території в бас. Нижнього Дніпра Великий
Л у г 2 1. Та обставина, що назва Борисфен виникла в античні часи, коли в давньо
грецькій топонімії значним був міфологічний компонент, робить імовірною ще
одну етимологію — її походження від основи дгр. Βορέας (койне Βορης) «Бо
рей — бог північного вітру» і -στεν- «вузький прохід, тіснина тощо» 22; пор.
міфологічні мотиви, пов’язані з основою гідроніма: Борисфен — бог Дніпра,
«борисфени» — монети місцевої чеканки, на яких були зображені бог р. Борис-
фену, Афіна — богиня мудрості та Деметра — богиня хліборобства (пор. скіфи-
хлібороби); Борисфеніда — муза Аполлона, первинно «німфа джерел»; книжне
«Борисфенівна» — дочка р. Борисфену, героїня скіфського генеалогічного
фольклору 23, а також псл. міфопоетичне Дніпро-Славута.
Б о р й л я — 1) річка, п. Ворскли л. Дніпра; Боромля (1913); 2) село Боромля
в бас. річки, Тростян. р-н Сум. обл. (1659); 3) річка, пр. Чаші л. Сейму л. Десни
л. Дніпра; БорОвля (1966) (СГУ, 64); 4) БорОЬля — зоологічна пам’ятка природи
державного значення, Конотоп. р-н Сум. обл. (ГЕУ 1, 121). Назва виникла як по
сесив на *-ja, який розвинувся на східнослов’янському ґрунті в -ля (< *-l’a), від
антропоніма з основою дієприкметникового походження Бором- < псл. *Boromъ
(Шульгач 2008, 230), утвореною за допомогою *-от- від псл. *borti «бороти»
(ЕСУМ 1, 234), або від композита*Borimin. Первинним, очевидно, був ойконім
чи топонім, який називав місцевість з річкою та поселенням, що належала влас
никові з іменем *Boromъ. Чергування губних -м- / -в- у варіанті БорОвля нале
жить до поширених в українських говорах фонетичних явищ; пор. споріднену
назву р. БоромОкка на Житомирщині (СГУ, 65), гідроніми та ойконімиБурімкау
Черкас. і Чернігів. обл. (СГУ, 77).
БорловЕ-— річки на Чернігівщині: 1)л. Лисогору л. Удаю п. Сули л. Дніпра
(1967); 2) пр. Тростянця п. Сули л. Дніпра; Борловая (1852) (СГУ, 64). Гідроніми
ізольовані, можливо, утворені шляхом онімізації форми жін. роду діал. бар-
лОвий / *борловЦй з основою збереженого в рос. діалектах бОрла «косуля» (Фас
мер 1,127). Мотиваційною ознакою в такому разі послужила насиченість місце
вості косулями (пор. гідроніми БобрОва, ВепрОвець, Турова тощо; СГУ, 60, 96,
575) або її подібність до борлової шкіри: пор. рос. діал. борловая шкура «шкура,
добута восени», специфіка якої випливає з похідного борловвекь «набувати чер
вонуватого відтінку» (Элиасов, 67).
БоровЕ-— річки, села, балка, яр (СГУ, 65; АТП, 578). Назви утворено шля
хом онімізації прикметника боровик «стос. до бору» у формі жін. роду, яка
узгоджується з відповідною категорією номенклатурного імені; пор. яр. Боро-
20 Етимологічний словник літописних...— С. 55-56; Стрижак О. С. Етнонімія Геро-
дотової Скіфії.— К., 1988.— С. 144.
21 Стрижак О. С. Зазнач. праця.— С. 138-139, 143-144.
22 Там же.— С. 144.
23 Там же.— С. 141-142, 136.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 21
В. В. Лучик
вИй, р. Боровё^ька, р. БоровЦря (СГУ, 65), друс. пос. або ур. Боровыи (1190)
(ЕСЛГНПР, 24), сс. Борове (АТП, 587), Б оровШ еро (ГЕУ 1, 121).
Б о р о в і — річка, п. Боровоїл. Сівер. Дінцяп. Дону (1781); Боровокъ (1782),
Боровскъ (1918), Боровичка (1908), Боровянка (1773), Боровенка (1775), Бол. Бо
ровская (1786), Борогускъ (1769), Оровенька (1781), Боровська річка (1967)
(СГУ, 65). Гідронім виник як демінутив на -ик від назви р. Борова, в яку впадає
р. Боровик; пор. р. Нагольчик п. Нагольної, потік Тлумачик пр. Тлумача, р. Сти-
рик п. Стиру та ін. (СГУ, 382, 530, 566). Можливе її утворення за допомогою
суф. -ик у гідронімній функції безпосередньо від прикметникової основи боров-
«стос. до бору»; пор. назви рр. Кропивник, бб. Круглик, рр. Лозовик, Осовик та ін.
(СГУ, 292, 293, 323, 405).
БородінП— селище міського типу, Тарутин. р-н Одес. обл. (АТП, 336), засн.
1816 р. (ГЕУ 1, 121). Назва виникла на честь відомого з часів Вітчизняної війни
1812 р. поселення під Москвою, де відбулася героїчна битва росіян з француза
ми. У її основі антропонім Бородін або Борода; пор. Бородіно в Криму, Бородине
в Сум. обл. (АТП, 587), перенесене з Росії Тарутине.
БородСЪка — селище міського типу, Київ. обл. (АТП, 211), відоме з поч.
XV! ст. (ГЕУ 1, 121). Ойконім виник за допомогою суф. -янк(а)(< *^апька)вто-
понімній функції від апелятива борода в ботанічному значенні «трава, яку не
може захопити коса», «кущ жита, який залишають на ниві наприкінці жатви»,
«рослина Usnea barbata — борода лісова» (Грінч. 1, 87).
БорознП — річка, пр. Сули л. Дніпра (1859) (СГУ, 65). Назва утворена шля
хом онімізації апелятива борозн\К< псл. *borzda) «довга, рівна заглибина в зем
лі, проведена плугом» (СУМ 1, 219) за подібністю до подовжньої заглибини в
ґрунті або від ГТ борознЦ<окремий камінь» (СНГТК, 28); пор. слов’янські гід
роніми, які зводяться до псл. *Borzda < *borzda «рів з водою, канава, глибоке
місце на річці» (ЭССЯ 2, 220; Іліаді, 156). Можливо, гідронім виник за допомо
гою форманта -на / -ня в топонімній функції від прикметника борзий «швид
кий», в основі якого вставлений -о- розвинувся або внаслідок так званого друго
го повноголосся, чи за аналогією до борозніа] пор. Borozna — варіант гідроніма
Б орзн і, назву р. Б орозд ка в бас. Сули з варіантами Борзенка, Борозна, с. Боро
зен ка Ромен. р-ну Сум. обл. (СГУ, 65).
БорИЪява — 1) потік, с. Липецька Поляна Хуст. р-ну Закарп. обл. (XX рр.
XX ст.) (СГУ, 65); 2) село, Хуст. р-н Закарп. обл. (АТП, 166). Давнє українське
утворення на -яв(а) в топонімній функції із вказівкою на наявність ознаки, наз
ваної твірним апелятивом борОйа (діал.) «захист», що походить від псл. *borm
«сварка, битва, боротьба», утвореного від *borti «бороти»; пор. борнЯ)оборОйа,
діал. розборОйа (ЕСУМ 1,233,234). Імовірність походження топонімаБорОйява
в етимологічному гнізді *borti «бороти» підкріплюється паралелями в інших
слов’янських мовах (див. Іліаді, 155) та акцентологічно: пор. поблизу села
р. БорОйявка.
Б о р ш тЦ ь — річка, поблизу Когильника, вп. в лим. Сасик (Кундук) між
рр. Прут і Дністер (1861); с. Боришталь у кол. Акерман. пов., сучас. Одес. обл.
(СГУ, 66). У топонімії України назва ізольована. Можливо, вона виникла від
германського (німецького або ашкеназького, їдиш) Born «джерело» і steil «кру
тий, звислий, обривистий» за ознакою «річка, яка бере початок з джерела на кру
тому, обривистому схилі». Ойконім утворився внаслідок метонімічного перене
сення на поселення гідроніма, в основі якого відбулася діереза (спрощення
групи приголосних) для зручності вимови іншомовного слова, а в назві населе
22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3
ного пункту -и- могло з ’явитися внаслідок неточної передачі графічно подібно
го до нього -н- (герм. -n-) або з орфоепічних причин.
Б о р щ Н — місто, Терноп. обл., відоме з 1456 р. (ГЕУ 1,122). Ойконім постав
як посесив на -ів від антропоніма Борщ (Редько, 79); пор. сс. Борщів, Борщівка
(АТП, 587), яр. Б о р е їв у бас. Сівер. Дінця (СГУ, 66).
Б Ц а — 1) балки (2), бас. Сівер. Дінця; Босая;2) річка,л.Чорноїбас.Чорного
моря - гідрографічна система Севастоп. м/р в Криму (СГУ, 67). Гідроніми виник
ли внаслідок онімізації субстантивованого прикметника жін. роду б\Иа в неза-
свідченому переносному значенні «позбавлена рослинності, чиста місцевість»;
пор. чоловік з босою губою «чоловік без вусів» (Грінч. 1, 89), синонімічний ГТ
лисий «позбавлений рослинності; голий (про землю, гори тощо)», ужитий у
близькому значенні шУ^ий, які відбилися в топонімії24, а також назву б. БОда і
суміжного ур. БОіийліс убас. р. Босівка в Лисян. р-ні Черкас. обл. (СГУ, 67), то-
понімне середовище яких указує на географічне значення прикметникової осно
ви бос-, особливо назва урочища. Подібно до загальнослов’янського лиса (гора)
(див. Л И а ГорЦ) основа Бос- може відбивати демонологічні дохристиянські
вірування слов’ян; пор. назви демонів у Карпатах Бос, Боса, Б осак 25 .
Б о сИ а — річка, пр. Многи л. Удаю п. Сули л. Дніпра (1786); Бос ахов а (1902)
(СГУ, 67). Гідронім виник унаслідок онімізації тюркського за походженням ГТ
босага «сопка або інше підвищення, яке круто спускається до порівняно широ
кого продовгуватого пониження між горами або горбами» (< босага «двірний
кояк; поріг») (Мурзаев, 94), перенесеного з Алтаю і Середньої Азії кочовими на
родами, можливо, під час монголо-татарської навали. Чергування задньоязико
вих -г- / -х- — поширене явище в тюркських мовах.
Ботанічне — селище міського типу, Ялтин. м/р Крим. АР (АТП, 258). Ойко
нім виник унаслідок онімізації субстантивованого прикметника у формі сер. ро
ду ботанічне «стос. до ботаніки», що узгоджується з номенклатурним іменем
селище; мотивувальною ознакою назви послужило заснування поселення як
центру в галузі ботанічних досліджень Криму.
БИГар — річка, л. Тиси л. Дунаю у Виноградів. р-ні Закарп. обл.; Б О кар’
(1953), Батар, Ботарь (20-і рр. XX ст.), Batar, Батар (30-і рр. XX ст.); пор. с.
Bothar (1216), пізніше Bathaar, Bathar, Bathor, ур. Popri Batár (1929), с. Батар
(СГУ, 67). Гідронім виник унаслідок онімізації друс. бътарь «бочка» (Срезн. 1,
199) (пор. можливий зв’язок псл. *bъčьkа, *Ьъсь «бочка» з двн. botahha «бочка,
чан, діжка»; ЕСУМ 1, 240) за метафоричною ознакою «подібна до діжки єм з
ність, наповнена водою». Україно-словацько-мадяро-румунські міжмовні зв’яз
ки на Закарпатті могли позначитися на функціонуванні гідроніма, ойконіма та
антропонімів (прізвищ) з основою Ботар-: пор. слц. діал. botár «майстер, що
шиє боти», угор. прикм. batári від ойконіма Batár, молд. арх. ботар «вуздечка»
(Чуч ка, 86).
Боя рин — хребет, полонина, найвища гора на ньому (1675 м), с. Бистриця
Надвірн. р-ну Івано-Франків. обл.; Bojaryn (1788), grzbiet Bojaryn (2006) (Габо-
рак,35). Назва постала як онімізований посесив на-ин відст. укр. бояр «великий
землевласник або служила людина, яка займала високе суспільне становище»
(ССУМ 1, 116), бояръ «боярин» (ЕСУМ 1, 241). Морфологічні ознаки ороніма
24 Лучик В. В. Зазнач. праця. — С. 62-63.
25 Ономастика України першого тисячоліття нашої ери / Відп. ред. І. М. Желєзняк.— К.,
1992.— С. 182.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 23
В. В. Лучик
свідчать про його виникнення у зв’язку з ГТ хребет і наступне поширення спо
собом синекдохи на інші об’єкти, що розташовані на хребті.
Б Д р к а — річки: 1) в бас. Синюхи л. Пд. Бугу; Bojarka (1880); пор. с. Боярка
в Черкас. обл.; 2) у бас. Тетерева п. Дніпра; Bojarka (1593); 3) у бас. Прип’яті
п. Дніпра; 4) у бас. Оржиці п. Сули л. Дніпра (1848) (СГУ, 67); 5) місто, Київ.
обл. (АТП, 217), засн. 1868 р., до 1956 — Боярка-Будаївка (ГЕУ 1,124). Ойконім
утворено за допомогою суф. -к(а) в релятивній функції від апелятива бояр (див.
Боярин) або від похідного антропоніма з основою Бояр-; пор. назву с. Боярка в
Одес. обл., утворену від прізвища Боярський (ТПСО, 14-15). Гідроніми, імовір
ніше, походять від збереженого в зх. рос. діал. бот. боярка «бояришник; глід,
ягода глоду» (ЕСУМ 1, 241), хоч така мотиваційна ознака могла стосуватися
будь-якого географічного об’єкта на місцевості з відповідною рослинністю, у
тому числі й поселення.
Б р П а — річка, п. Рову п. Пд. Бугу; Braha (1880) (СГУ, 68). Назва виникла
внаслідок онімізації іншомовного (кельтського або тюркського) за походжен
ням апелятива брака «рід напою з просяного солоду, відходи горілчаного вироб
ництва, якими годують худобу» (ЕСУМ 1, 242) за смаковими властивостями
води; пор. Бра^а — луг поблизу винокурного заводу, БраЖня — луг на Чернігів
щині (Черепанова, 46), Брага — село на Хмельниччині (АТП, 483).
Б раги н івка — селище міського типу, Петропавлів. р-н Дніпропетр. обл.
(АТП, 88). Назва утворена за допомогою суф. -івк(а) у релятивно-посесивній
функції від рос. антропоніма Брагин; пор. прізвищеві назви XVI-XVII ст. Брага,
Брагин (Веселовский, 48-49).
Браж ине — селище міського типу, Сніжн. м/р Дон. обл. (АТП, 110). Ойко
нім виник як посесив на -ин(е) від антропоніма Брага; пор. б. БраЖина в бас. Са
мари (1863) (СГУ, 68), ліс БрПЖин Ліс, яр Бражин Проріз, бол. БраЖине Бол
Ото на Сумщині (Черепанова, 46).
Б раИ ів — селище міського типу, Жмерин. р-н Вінн. обл., засн. у XV ст.
(ГЕУ 1, 125). Ойконім виник як посесив на -ів від антропоніма Браїло, Броїло з
основою діал. брОїти «колобродити, пустувати, витворяти» (ЕСУМ 1,261); пор.
польське прізвище Broiło з аналогічною основою broić (Rymut 1, 54).
Б р ак — річка, п. Остра л. Десни л. Дніпра; Бракъ (1913) (СГУ, 68). Назва ут
ворена способом онімізації діал. брак «відходи після спалювання дров, соломи
тощо; гній з рани» (ЕСУМ 1, 243). На момент номінації гідронім міг характери
зувати прибережну місцевість або воду річки за її забрудненістю, заболоченіс
тю; пор. бол. БраковЄй бол. Брач на Чернігівщині (Черепанова, 46), р. БракШ
пр. Згару л. Пд. Бугу у Вінн. обл. (СГУ, 68).
БрЕЬиця — л. Трубежа л. Дніпра; Грабаровка, Браница (1913), Броница
(1856) (СГУ, 68). Давнє утворення за допомогою форманта -иц(я) (< *-іса) в то-
понімній функції від псл. * bnna «болото, мочар», яке у слов’янських мовах да
ло рефлекси *bren-/ *bryn-/ *bran-/ *bron-/ *brun-, або похідного прикметника
*Ьгъпьпъ «болотистий», у якому після занепаду зредукованих відбулося стяг
нення однакових приголосних: пор. польські ойконіми Branica, Brynica (NMP 1,
330, 370), укр. гідроніми Бракичка (релятив від назви с. Браниця) (СГУ, 68),
назви сс. Бране Поле на Київщині, Брани на Волині, Бранок, Браниця на Чер
нігівщині, Бронне на Рівненщині, Бринь на Івано-Франківщині (АТП, 588), наз
ву поля Брань і назву озера з мулистим дном БрУно на Волині (Аркушин 1, 69,
74), назву оз. БрУно на Сумщині й оз. та бол. БрОнка на Чернігівщині (Черепано
ва, 47), можливо, ойконіми Брониця на Волині, Житомирщині та Львівщині,
Бронька на Закарпатті (АТП, 588), літописне Брънь Кънąжь (ЕСЛГНПР, 24),
24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3
назву потоку Брайища в Міжгір. р-ні Закарп. обл. (СГУ, 68), більшість яких
функціонує на Поліссі.
Б р а т е н Ц я — річка, л. Ворскли л. Дніпра; на межі Xарків. і Белгород. (у Ро
сії) обл.; Братиница, Bratinca (1913), Братаница (XVI-XVII ст.), Бротиница
(XVII ст.), с. Братениця у Великописарів. р-ні Сум. обл. (СГУ, 68), с. Братениця
Богодухів. р-ну Xарків. обл. (АТС, 438). Гідронім і ойконіми утворені за допо
могою -иц(я) в топонімній функції від апелятива братан «племінник»; пор. р.
Б рат ання (СГУ, 68). Ареал поширення топонімів свідчить про можливість їх-
ньозо походження у зв’язку з рос. діал. братынь «велика чаша», браМІНа
«кружка для пиття» (< псл. *bratynъ утворене від пасивного дієприкметника
*braґь за допомогою *-упь у гнізді *brati)26.
Б ратське — селище міського типу, Миколаїв. обл. (АТП, 307). Назва виник
ла наприкінці XVIII ст. паралельно до відантропонімних похідних Станькови-
чево, Живковича внаслідок онімізації субстантивованого прикметника на
-ськ(е) з основою апелятива брат, який у середовищі переселенців-старообряд-
ців з Росії мав значення «член братства» 27 (Лобода, 33). Очевидно, така сама
мотиваційна ознака відбита в ойконімах Братське, поширених у Дніпропетров
ській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Сумській, Xерсонській облас
тях і в Криму, де російськомовний вплив досить вагомий.
Б р Ц л а в — селище міського типу, Немирів. р-н Вінн. обл. (АТП, 24), відоме
з 1362 р. (ГЕУ 1, 126). Ойконім виник як посесив на *^ь Братиславjь від чоло
вічого імені Братиславъ. Зміни в його структурі зумовлені ствердінням губного
-в- у кінці слова і редукцією -и- в слабкій позиції, після чого звукосполучення
-тс- дало африкату -ц-. Імовірно, спорідненими є болг. Преслав, п. Вроцлав (кол.
Breslau, Бреслау), слц. Братислав (Никонов, 63,90); пор. ще польське с. Bracław,
яке пов’язують з особовим іменем *Bracisz (ЫМР 1, 327), похідним від антро-
пооснови Brat-.
БребенИ кул — одна з найвищих вершин Карпат (2032 м) на межі Іваз
но-Франків. і Закарп. обл. (ГЕУ 1, 126); Бербенеська, Бербенеска, Brebenieskul
(1932) (Габорак, 37). Оронім румунського походження, виник за допомогою
суф. -esk-ul у релятивно-атрибутивній функції від апелятива brebenoc «барз
вінок» (див. Габорак, 37); пор. похідну назву озера БребенИкул (ГЕУ 1, 126).
БрезОй — річка, л. Сарати, вп. в лим. Сасик (Кундук) між рр. Прут і Дністер в
Одес. обл.; Брезай, Бирзай (1979) (СГУ, 69). Назва румунського походження,
утворена в молдавському середовищі від основи південнослов’янського антро
поніма Брез- / Бряз- (< псл. *berz- «береза; білий») за допомогою суф. -оая в ре
лятивній функції. Форма *Брезоая зазнала фонетичної трансформації (спрощен
ня -а-) у зв’язку з усуненням непритаманного для слов’янських мов зіяння і
набуттям морфологічної категорії чол. роду. У варіанті Брезай спростився звук
[-о-], а у формі Бирзай відбулася метатеза, можливо, під впливом поширеного
румунсько-молдавського прізвища Бирзул.
Б р И к у л — 1) гора, смт Ворохта Яремч. м/р Івано-Франків. обл.; Breskul
(1932), Breskuł (1935) (Габорак, 37); 2) озеро на зх. схилі г. Брескул, Рахів. р-н
Закарп. обл. (ГЕУ 1, 127). Оронім не має переконливої етимології (див. Габорак,
37). Можливо, він пов’язаний з топонімами Бреща, основа яких має ознаки іл
лірійського походження.
26 Илиади А. И. Этимологические заметки по славянской лексике. 6-12* // Slavia orien-
talis.— 2006.— T. 15.— N 3.— S. 396.
27 Лобода В. В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя.— К., 1976.— С. 33.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 25
В. В. Лучик
Бреч — річка, л. Снову п. Десни л. Дніпра; Бречь (1729-1730, 1742), Бречь,
Бречица, Бречка (1859); пор. нпБреч, р. БречЦря п. Бречі (СГУ, 69). Назва нале
жить до етимологічно затемнених, її пов’язують з польським гідронімом Brok у
бас. Зх. Бугу і виводять з п. broczyć «обливати, змочувати», тобто як субстантив
на *-]ь від дієслівної основи з палаталізацією кінцевого приголосного 28. Такою
основою було псл. *brotiti (можливо, *bretiti) «забарвлювати в червоний колір
коренем марени», утворене від *bro^ «марена; червоний барвник, приготовле
ний з коренів цієї рослини» (пор. укр. діал. брочити «фарбувати в червоний ко
лір», давніше «заливати кров’ю, кривавити», броч, бріч «марена», п. brocz «чер
вона рідина, червоний сік»; Boryś, 39). За межами слов’янського матеріалу з цим
гніздом може бути пов’язане лтс. brakas «пологова кровотеча» (Babik, 103).
У такому разі п. Brok йукр. Бречь протиставляються як відіменне (семантичне) і
віддієслівне на *^ь утворення, що виникли за ознакою «річка з водою червону
ватого, рудого кольору». Від гідроніма Бреч способом трансонімізації утворено
ойконім Бреч, а назва р. Бречиця виникла за допомогою суф. -иц(я) в демінутив
но-релятивній функції.
БрИЩа — 1) річка, п. Прип’яті п. Дніпра; Сарна (1913), Breszcza (1880); 2) по
тік, п. Вичі л. Латориці л. Бодрогу п. Тиси л. Дунаю на пд. смт Воловець Закарп.
обл.; Breščia, Брешія (1935) (СГУ, 69); 3) урочище, м. Камінь-Каширський Волин.
обл. (Аркушин 1, 70). Назва етимологічно темна. Припускають, що вона належить
до іллірійських рефлексів: *brqšča< *brent-isk-jã «оленяча»; пор. античний (іллірій
ський) ойконім Brendisium, гідронім Brenta у Венеції29. Опосередкованим підтвер
дженням такої етимології може бути варіант першого гідроніма Сарна, а також
пояснення значення ороніма Бреща на Волині — «урочище, де був випас для худо
би, на якому погано росла трава» (Аркушин 1, 70). Можливо, таку ознаку відбиває
оформлена за допомогою румунсько-молдавського артикля -ул назва гори Бр[2кул
поблизу смт Ворохта Івано-Франків. обл., яка не має задовільної етимології (див.
Г аборак, 37); пор. споріднену, очевидно, відантропонімну назву р. Брещівка п. Нив-
ної п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (СГУ, 69).
Бриз — річка, п. Сули л. Дніпра; Briez (1979) (СГУ, 69). Гідронім утворено
способом онімізації романо-германського апелятива бриз «легкий береговий
вітер (на морі)» (ЕСУМ 1, 256), який унаслідок метонімії розвинув значення
«хвилі на воді, зумовлені легким береговим вітром»; пор. р. Б риж у бас. Десни
(СГУ, 69), назва якої походить від апелятива бриж «брижі на воді від швидкої
течії» (СНГТК, 28).
БрИЛНка — 1) селище міського типу, Цюрупин. р-н Херсон. обл. (АТП, 471),
засн. 1943 р. (ГЕУ 1, 127); 2) річка, с. Землянка Глухів. р-ну Сум. обл.; Брилевка
(1893), Брилівка (СГУ, 69). Топоніми виникли як релятиви на -івк(а) від антропо-
німа Бриль, в основі якого апелятив бриль «капелюх»; пор. с. Брилівка Ставищ.
р-ну Київ. обл. (АТП, 225), б. Брилёва в бас. Сівер. Дінця п. Дону (СГУ, 69), бол.
БрЦїівка, луг БрильОве на Сумщині, бол. БрильОвеБолО^о на Чернігівщині (Чере
панова, 46). Можливе перенесення ойконімів на суміжні водні об’єкти.
БритСй — річки: 1) п. Береки п. Сівер. Дінця п. Дону (1781); Брытай (1864),
Бритая (1782),Британы (1771), «у Британъ»; пор. нпБрит ай (1871), сучас. с.
Бритай Лозів. р-ну Харків. обл.; 2) пр. Орелі л. Дніпра (1859); пор. ще рр. Брит-
авка, Бритай, яр Бритайський, потік Бритка (СГУ, 69-70), поле Бритень
(Аркушин 1, 70). Топоніми утворені за допомогою архаїчного суф. -ай (< *-aj)
28 Rozwadowski J. Studia nad nazwami wód słowiańskich.— Kraków, 1948.— S. 31-32; Коре-
панова А. П. Словотворчі типи гідронімів басейну Нижньої Десни.— К., 1969.— С. 23.
29 Трубачев О. Н. Зазнач. праця.— С. 177.
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3
від пасивного дієприкметника минулого часу *briґь «зрізаний, відрізаний»
(<п сл. *briti «різати чимось гострим») (ЕСУМ 1, 259-260) за ознакою «річка, яка
врізається в сушу, утворюючи клин землі або змиваючи все на своєму шляху».
Ойконім Бритай виник унаслідок метонімічного перенесення на поселення гід
роніма; пор. топоніми Британ у різних частинах бас. Дніпра (СГУ, 69), які по
стали способом онімізації псл. *britanъ у географічному значенні «відрізана
(водою) частина суші у формі виступу, клину», похідного від іменної основи
*brita / *Ьп ъ (< *briti «різати»): пор. укр. брита «полотно», діал. брит «шматок
тканини, з якої зшита спідниця», рос. діал. брит, бритОк «о гузок, ниж ній зрі за
ний кінець снопа» та ін. (Шульгач, 49).
БроварШ — місто, Київ. обл. (АТП, 212), відоме з 1628 р. (ГЕУ 1,128). Назва
утворена семантичним способом унаслідок онімізації апелятива броварЦу зна
ченні «робітники пивоварні, броварники», запозиченого через польське посе
редництво з німецької мови (ЕСУМ 1, 261), або шляхом трансонімізації антро
поніма БроварП(Кравченко, 34) у множині, що називав рід першопоселенців;
пор. ойконіми Броварі в Терноп. і Хмельн. обл., Броварки на Полтавщині та Чер
кащині (АТП, 588), гідроніми Броварка (СГУ, 70), які утворені за допомогою
суф. -к(а) в релятивній функції від апелятива брОвар у значенні «пивоварня»
(Грінч. 1, 100) за ознакою «річка (або ручай), на березі якої стоїть пивоварня».
БродИЦьке — селище міського типу, Козятин. р-н Вінн. обл. (АТП, 18), відо
ме з 1712 р. (ГЕУ 1, 128). Ойконім виник унаслідок онімізації субстантивовано-
го прикметника на -ське / -цьке, похідного від гідроніма Бродде^ь або демінути
ва бродЄць (< брід).
БрОДи — місто, Львів. обл. (АТП, 275), Броды (XI ст.), «под Броди» (1648),
«до Бродовъ», фортецаБродская (1648), Броды (1652), Brody (1734) (ЕСЛГНПР,
24). Ойконім виник як семантичне утворення шляхом онімізації множинної
форми ГТ брОди, який у давньоруську добу, крім основної семантики «брід»
(див. Брід), позначав також «шляхи, проходи» (ЕСЛГНПР, 24); пор. сс. Броди на
Волині, Житомирщині, Сумщині (АТП, 588). Походження ойконіма від антро-
поніма Бродъ — гіпокористики імені-композита Бродиславъ30 — малоймовірне.
БронІІЦька ГУТа — селище міського типу, Новоград-Волин. р-н Житомир.
обл. (АТП, 144), засн. 1909 р. (ГЕУ 1, 129). Назва виникла унаслідок онімізації
словосполучення з опорним компонентом гУта «скляний завод», запозиченим з
польської мови (ЕСУМ 1, 628), і відносним прикметником на -ськ(а), похідним
від суміжного ойконіма Брониця (АТП, 144); пор. утворену таким способом
складену назву БронЦ^ький за к ^н и к (ГЕУ 1,129) з основою ойконіма Брониця в
структурі означення (< архаїч. брОнница «майстерня бронника; слобода, частина
міста, селище, де живуть зброярі»; Даль 1, 130).
БроничЕра — річка, л. Трудниці л. Тисмениці п. Бистриці-Тисменицької
п. Дністра; Броничара, Broniczara (1917), Braniczanypotok (1893), Броничаный
(1960), «на річці Броничари» (1968-1973), с. Брониця Дрогоб. р-ну Львів. обл.
(СГУ, 71). Назва утворена за допомогою румунського суф. -оага в демінутивній
функції від основи слов’янського ойконіма Брониця. У суф. -оага відбулося стяг
нення голосного -о- з метою усунення непритаманного слов’янським мовам
зіяння, а у твірній основі відбулося чергування -ц- / -ч- перед -ара за аналогією
до похідних на зразок псл. *gъrnьсь > *qъ(r)nьčarъ «гончар» (ЕСУМ 1, 561), Він
ниця — вінничани.
30 ХудашМ. Л., ДемчукМ. О. Походження українських карпатських і прикарпатських
назв населених пунктів (відантропонімні утворення).— К., 1991.— С. 8.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 27
Б рІН ька — 1) річка, л. Боржави п. Тиси л. Дунаю (див. БронЩька Ріка);
2) село, Іршав. р-н Закарп. обл. (АТП, 160). Гідронім виник як демінутив на -к(а)
(< псл. *^ka) від основи псл. *Ьгъш «болото, мочар», що дало різні рефлекси в
слов’янських мовах; пор. ще мікротопонімиБрОйка — болото, озеро, урочище,
місце злиття двох річок, струмок, який не замерзає і який можна перейти вбрід,
на Чернігівщині (Черепанова, 47), відойконімні назви р. БронЄцька РікПй пото
ку БронЩький у с. Бронька (СГУ, 71).
Б р И н ів -О с ^ а — селище міського типу, Рожнятів. р-н Івано-Франків. обл.
(АТП, 199), відоме з X V ст. (ГЕУ 1, 130). Подвійна назва селища виникла внаслідок
поєднання відантропонімного ойконімаБрОЩнів (пор. сусіднє с. Брошнів і залізнич
ну станцію Брошнів; АТП, 187, 199) та онімізованого ГТ осада (заст.) «поселення,
селище» (Грінч. 3, 64). Походження твірного антропоніма компонента Брошнів не
відоме. У його основі могло бути не зафіксоване прізвисько *Брошень з місц. *бро-
шень від діал. бросати (як кусень від кусати) або *Брошня від перенесеного зі
словацької мови brošňa «брошка; шпилька» (Чучка, 91), яке мусило належати чоло
вікові, що давало можливість приєднати посесивний суф. -ів, а не очікуваний -ин;
пор. прізвища БрошнЯк і Брошньовський на Закарпатті (Чучка, 91).
БруснП — річка,л. Xатовоїп. Ужап. Прип’яті п. Дніпра(1913). Назвавиник-
ла внаслідок субстантивації та онімізації відносного прикметника жін. роду
бруснЦ<стос. до брусу» (< псл. *Ьгш ьш ), мотивованого загальнослов’янським
брус «чотиригранний шматок, обрізок; чотиригранна колода; точильний ка
мінь» (< псл. *Ьгшъ) (ЕСУМ 1, 268); пор. частину села, місце купання Брус на
Чернігівщині (Черепанова, 47), мікрогідронімиБруснІй на Закарпатті (СГУ, 71),
ороніми БруснС}БруснІй на Івано-Франківщині (Габорак, 38-39), БруснІй хре-
бЄт (ГЕУ 1,130) на Івано-Франківщині, ойконіми Brusno (2) в Польщі з основою
апелятива brus «камінь, точильний камінь» (NMP 1, 367), ойконім Brusná в Че
хії, похідний від ад’єктива brusna «місце, де витесували зі скелі бруси» (Profous
1,212), гідронімиБруснавРосії, B rúsnavodaвСловаччині (Іліаді, 159). Припус
кають, що для поліського гідроніма Брусна мотивувальною була флористична
семантика, пов’язана з брусницею (Карп., 229-239), назва якої споріднена з
псл. *Ьгшъ (ЕСУМ 1, 270).
Отже, фрагмент «Короткого етимологічного словника топонімів України»
засвідчує переважно автохтонне походження розглянутих назв за різними прин
ципами (відношенням до людини, відношенням до інших об’єктів, внутрішніми
ознаками об’єктів) та мотивами номінації. Топоніми з початковими Бо- та Бру-
іншомовного походження є поодинокими або рідко вживаними.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Абаев 1 — Абаев В. И. Историко-этимологический словарь осетинского языка.—
М. ; Ленинград, 1958.— Т. 1.— 655 с.
Аркушин 1 — Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та
суміжних земель : У 2 т. / Упоряд. Г. Л. Аркушина.— Луцьк, 2006.—
Т. 1.— 407 с.
АТП — Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня
1972 року / Упоряд. Д. О. Шелягін.— К., 1973.— 815 с.
ВТССУМ — Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і ред.
В. Т. Бусел.— К., 2001.— 1426 с.
Габорак — Габорак М. М. Назви гір і полонин Івано-Франківщини : Словник-до
відник.—2-е вид.— Івано-Франківськ, 2008.— 500 с.
ГЕУ 1 — Географічна енциклопедія України : В 3 т. / Відп. ред. О. М. Мари-
нич.— К., 1989.— Т. 1.— 414 с.
Грінч. 1 — Словарь української мови : В 4 т. / За ред. Б. Грінченка.— К., 1996.—
Т. 1.— 494 с.
Даль 1 — ДальВ. И. Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т.—
М., 1981.— Т. 1.— 699 с.
В. В. Лучик
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3
ЕСЛГНПР — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі /
Відп. ред. О. С. Стрижак.— К., 1985.— 253 с.
ЕСУМ 1 — Етимологічний словник української мови : В 7 т. / Гол. ред. О. С. Мель-
ничук.— К., 1982.— Т. 1.— 631 с.
Іліаді — Іліаді О. І. Слов’янські мовні релікти в топонімії Балкан.— К. ; Кіро
воград, 2008.— 418 с.
Карп. — Карпенко О. П. ГідроніміконЦенрального Полісся.— К.,2003.— 317 с.
Карпенко — Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини.— К., 1973.— 238 с.
Корепанова — Корепанова А. П. Словотворчі типи гідронімів басейну Нижньої Дес
ни.— К., 1969.— 99 с.
Кравченко — Кравченко Л. О. Прізвища Лубенщини.— К., 2004.— 197с.
Лучик — Лучик В. В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межи
річчя.— Кіровоград, 1996.— 235 с.
Мурзаев — Мурзаев Э.М.Словарь народных географических терминов.— М.,
1984.— 653 с.
Німчук — Німчук В. В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови.— К.,
1992.— 414 с.
Німчук 1976 — Німчук В. В. З історичної топонімії Закарпаття // Питання сучасної оно
мастики.— К., 1976.— С. 19-28.
Редько — Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища.— К., 1966.— 216с.
СГУ — Словник гідронімів України.— К., 1979.— 780 с.
СНГТК — Громко Т. В., Лучик В. В., Поляруш Т. І. Словник народних географіч
них термінів Кіровоградщини.— Кіровоград, 1999.— 222 с.
Срезнев. 1 — Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. М.,
1958.— Т. 1.— 771 с.
Фасмер 1 — Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : В4 т . / Пер. с
нем. и доп. О. Н. Трубачёва.—2-е изд., стереотип.—М., 1986.— Т. 1. —
576 с.
Худаш-Демчук — Худаш М. Л., ДемчукМ. О. Походження українських карпатських і при
карпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення).— К.,
1991.— 267 с.
Черепанова — Черепанова Е. А. Микротопонимия Черниговско-Сумского Полесья.—
Сумы, 1984.— 456 с.
Чучка — Чучка П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний
словник.— Л., 2005.— 702 с.
Шульгач 2003 — Шульгач В. П. К реконструкции праславянского лексического фонда:
производные на *-упь (на основе ономастического материала «Новго
родских писцовых книг») // Студії з ономастики та етимології.— К.,
2003.— С. 69-89.
Шульгач 2008 — ШульгачВ.П. Нариси з праслов’янської антропонімії.— К., 2008.—
Ч. 1.— 413 с.
Элиасов — Элиасов Л. Е. Словарь русских говоров Забайкалья.— М., 1980.—
472 с.
ЭССЯ — Этимологический словарь славянских языков : Праслав. лекс. фонд /
Под. ред. О. Н. Трубачёва.— М., 1974-2007.— Вып. 1-33.
Babik — Babik Z. Najstarsza warstwa nazewnicza na ziemiach polskich w granicach
wczesnośrednowiecznej Słowiańszczyzny.— Kraków, 2005.— 863 s.
Boryś — Boryś W. Słownik etymologiczny języka polskiego.— Kraków, 2005.—
863 s.
NMP 1 — Nazwy miejscowe Polski: Historia. Pochodzenie. Zmiany / Pod red. K. Ry-
muta.— Kraków, 1996.— T. 1.— 484 s.
Profous 1 — Profous A. Místní jmeěna v Čechách: Jejich vznik, puvodní význam a
změny.— Praha, 1954.— D. 1.— 821 s.
Rymut — Rymut R. Nazwiska Polaków: Słownik historyczno-etymologiczny. — Kra
ków, 1999.— T. 1.— 504 s.
V. V. LUCHYK
SKETCHES OF THE «CONCISE ETYMOLOGICAL DICTIONARY OF UKRAINE’S
TOPONYMS». 3
The article suggested etymology of most Ukrainian toponyms that start with the letters Bo- and
Bru-. The majority of them are autochtonie Ukrainian formations. The less part of this group is con
tained with some names which appear under the influence or in the surrounding of native speakers of
other Slavonic languages and also there are toponims with the steam of Romanic, Germanic, Iranian
and Illiric origin.
Keywords: etymology, dictionary, toponym, origin, hydronym, proper noun, oikonym, oronym.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 29
|