Знакова природа народнопісенного слова
У статті йдеться про знаковий характер лексичних одиниць у народнопісенних текстах, який зумовлює нечіткість семантики ключових слів, розгалужені синонімічно-варіантні ряди....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183597 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Знакова природа народнопісенного слова / Н.О. Данилюк // Мовознавство. — 2011. — № 6. — С. 55-63. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183597 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835972022-04-05T01:33:29Z Знакова природа народнопісенного слова Данилюк, Н.О. У статті йдеться про знаковий характер лексичних одиниць у народнопісенних текстах, який зумовлює нечіткість семантики ключових слів, розгалужені синонімічно-варіантні ряди. The article investigates the semiotic nature of lexical units used in folk songs, this nature being the cause of semantic ambiguity of song texts’ key words as well as proliferation of the latter’s synonymic variants. 2011 Article Знакова природа народнопісенного слова / Н.О. Данилюк // Мовознавство. — 2011. — № 6. — С. 55-63. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183597 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті йдеться про знаковий характер лексичних одиниць у народнопісенних текстах, який зумовлює нечіткість семантики ключових слів, розгалужені синонімічно-варіантні ряди. |
| format |
Article |
| author |
Данилюк, Н.О. |
| spellingShingle |
Данилюк, Н.О. Знакова природа народнопісенного слова Мовознавство |
| author_facet |
Данилюк, Н.О. |
| author_sort |
Данилюк, Н.О. |
| title |
Знакова природа народнопісенного слова |
| title_short |
Знакова природа народнопісенного слова |
| title_full |
Знакова природа народнопісенного слова |
| title_fullStr |
Знакова природа народнопісенного слова |
| title_full_unstemmed |
Знакова природа народнопісенного слова |
| title_sort |
знакова природа народнопісенного слова |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183597 |
| citation_txt |
Знакова природа народнопісенного слова / Н.О. Данилюк // Мовознавство. — 2011. — № 6. — С. 55-63. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT danilûkno znakovaprirodanarodnopísennogoslova |
| first_indexed |
2025-07-16T03:35:24Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:35:24Z |
| _version_ |
1837773016818253824 |
| fulltext |
ЗНАКОВА ПРИРОДА
НАРОДНОПІСЕННОГО СЛОВА ________________
У статті йдеться про знаковий характер лексичних одиниць у народнопісенних текстах,
який зумовлює нечіткість семантики ключових слів, розгалужені синонімічно-варіантні ряди.
К лючові слова: мовний знак, лексема, семантична структура слова, синонімічно-ва
ріантний ряд, народнопісенний текст.
Сучасна наука досліджує лексику народнопоетичних текстів не лише з погляду
самобутньої словникової системи, а й як сукупність знаків етнокультури. Тому
потребують з’ясування такі важливі й ще мало вивчені ознаки уснопісенного
слова, як семіотичність, концептуальність, ускладнена семантична структура
тощо. Про мовні одиниці народної поезії як елементи системи знаків етнічної
культури пишуть О. Т. Хроленко Є. Бартмінський, В. В. Жайворонок, С. С. Єрмо-
ленко та інші дослідники \ наголошуючи, що водночас це знаки мовної системи
в єдності форми та змісту.
1. Мовний знак фольклору з погляду семіологіїта семіотики. Теорія мовного
знака, сформульована Ф. де Соссюром та розвинута в працях Ш. Баллі, А. Сеше,
Л. Єльмслева, Е. Бенвеніста та ін., передбачає його розуміння як єдності позна-
чуваного (signifié) та позначального (signifiant) в різних термінах (відповідно
сигніфікант, план змісту, поняття, концепт — і сигніфікат, план вираження,
слово, звукообраз, медіатор тощо) 2, що важливо також для розуміння природи
мовних знаків у народній поезії. Концепція Л. Єльмслева щодо розрізнення фор
ми і субстанції (одиниці первинного позначення — слова, одиниці вторинного
позначення — речення, висловлення) сприяє розмежуванню знаків народної
пісні за мовним вираженням. Важливою для тлумачення знаків усної поезії, в
яких форма і зміст тісно взаємодіють, є думка вченого: «Зв’язок між позначува-
ним і позначальним не довільний; навпаки, він необхідний»3.
Важливим для розуміння знакових систем має вчення Ч. С. Пірса та
Ч. У. Морріса. У пісенних текстах можна виділити запропоновані Ч. С. Пірсом
1 Див., зокрема, такі праці: Хроленко А. Т. Семантика фольклорного слова.— Воронеж,
1992.— 140 с.; BartminskiJ. Jçzykowe podstawy obrazu swiata.— Lublin, 2000.— 318 s.;
Єрмоленко С. С. Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць.— К.,
2006.— 384 с.; Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика. Нариси : Навч. посібник для
студентів вищ. навч. закладів — К., 2007. — 262 с.
2 Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики / Ред. Ш. Балли, А. Сеше; пер с фр. А. Су
хотина; биограф, и крит. заметки, примеч. Т. де Мауро; пер. с фр. С. В. Чистяковой; под общ.
ред. М. Э. Рут.— Екатеринбург, 1999.— С. 70.
3 Hjelmslev L. Prolegomena to a Theory of Language; transi, by F. J. Whitfield.— Madison,
1961,— P. 92.
О И.О. ДАНИЛЮК, 2011
Н. О. ДАНИЛЮК
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 55
Н. О.Данилюк.
такі різновиди: 1) знаки-зображення (знаки-ікони) (likenesses, icons), які фор
муються на основі подібності між позначуваним та позначальним; 2) знаки-ін-
декси (indexes), що виникають на базі відношень суміжності; 3) знаки-символи
(symbols), породжувані встановленням зв’язку за умовною згодою 4. Плідним
для розгляду сталої знакової системи фольклору виявляється запроваджене
4. У. Моррісом розмежування трьох семіотичних сфер: семантики (відношення
між знаком, предметом і поняттям про предмет), синтактики (відношення між
знаками в часовій послідовності) та прагматики (відношення між знаками і ко
ристувачами) 5. Однак екстраполюючи теорію Ч. С. Пірса на кваліфікацію мов
них одиниць народної поезії, учені відзначають складність її застосування. Зок
рема, П. Плас, проаналізувавши одиниці фольклорно-обрядових текстів із Сербії
та Хорватії, дійшов висновку: «Ці та інші вербально-ритуальні тексти культурно
релевантні та ритуально перформативні, тому що вони індексійно (суміжно, ме
тонімічно), так само, як іконічно (аналогійно, метафорично) представляють/
припускають і спричиняють / творять resp. їхні виконавські контексти»6.
C. С. Єрмоленко, розглядаючи складники календарних паремій, спостерігає
«тенденцію до сполучення й взаємодії індексальності з іконічністю (у різних
конфігураціях, а також у різних ступенях вияву двох різновидів знакового пред
ставлення)» 1. На нашу думку, «подвійність» вияву зумовлена передусім синкре
тичним характером народнопоетичного слова, поєднанням у ньому індексаль-
них властивостей знака й іконічності як результату налаштованості людської
психіки на пошук подібності явищ, функціонування слова-знака у складі устале
них формул. Наприклад, злиття в єдиний знаковий комплекс імені святого і наз
ви церковного свята в народному календарі, що відбито в обрядовій поезії: «Ой
на Івана, на Купайла Вийшла Марія, як та пава» (33 8, 84), «Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житнюю» (КОП, 328). Крім того, образи з переносним значенням
на зразок «Кам ’яноє серденько, Чого сидиш, не заплачеш, Чом неньки не жа
луєш?» (ВП, 312) {кам’яне — ‘тверде = нечутливе (серце)’ > ‘дівчина з таким
серцем’) не можна вважати власне іконічними знаками, а радше, за терміноло
гією Ч. У. Морріса, характеризувальними, оцінними. Індексальну природу має
переважна більшість метонімій та синекдох, породжених відношеннями суміж
ності, напр.: «Зійшла зірка з підвечірка Та впала додолу» (IM, 46) (‘зірка (світи
ло) > жива істота’), «Не впізнав брат сестриці: За дрібною сльозою...» (ВП, 179)
(за дрібною сльозою — ‘за плачем’). Як знаки-індекси сприймаємо традиційні
народнопісенні зачини, що налаштовують слухача на певні події, напр.: «Ой не
шуми, луже, дуже, і ти, зелений дубе І Бо під тобою, зелений дубе, вся баталія
буде!» (33, 164). Уснопоетичні символи можна було б віднести до групи симво
лічних знаків, однак зв’язок між позначуваним та позначальним тут не довіль
4 Пирс Ч. С. Из работы «Элементы логики. Grammatica speculativa» // Семиотика: ан
тология / Пер. с англ. В. П. Мурат, В. А. Виноградов и др.; пер. с фр. Н. В. Уфимцева,
Г. К. Косиков, И. Н. Кузнецова; пер. с исп. А. Б. Матвеев; сост. и общ. ред. Ю. С. Степанов.—
2-е изд., испр. и доп. — М .; Екатеринбург, 2001.— С. 165-224; SebeokT. A. Signs: an introduc
tion to semiotics.— http://books.google.com/books?id=pCbFv£HFitYC&printsec=frontcover &dq=
Signs+semiotics&cd= 1 #v=onepage&q&f=false.
5 Моррис Ч. У. Из книги «Значение и означивание». Знаки и действия // Семиотика:
антология...— С. 129-143.
6 Plas P. Aspects of the Recovery of Context and Performance in a Historical Poetics and
Pragmatics of Western South Slavic Ritual Folklore // Etnolingwistyka.— Lublin, 2006.— N 18.—
5. 249-264, 251.
7 Єрмоленко С. С. Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць.—
K., 2006,— С. 178.
8 Список скорочень див. у кінці статті.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
http://books.google.com/books?id=pCbFv%c2%a3HFitYC&printsec=frontcover
.Знакова природа народнопісенного слова
ний, а випливає з типових зіставних зв’язків, часто експліцитно представлених у
тому самому тексті, як-от: «Над моїми воротами все чорная хмара, А на мене,
молодую, поговор та слава» (Ш, 124). Крім цього, подібні символи можуть ви
конувати й індексальну функцію. Наведені кілька прикладів свідчать про труд
нощі аналізу знаків усної словесності з урахуванням підходів Ч. С. Пірса та
Ч. У. Морріса.
2. Трактування мовних знаків фольклору в працях М. В. Крушевського,
О. М. Веселовського та О. О. Потебні. Зазначимо, що саме в книжці М. В. Кру
шевського «Очерк науки о языке» (1883) раніше, ніж у Ф. де Сосюра та інших
дослідників, викладено системний погляд на зв’язок слів у мові, який згодом
став основою теорії лексико-семантичних груп і полів9. Нагадаємо важливу
думку М. В. Крушевського: «Слова пов’язані одне з одним безпосередньо:
1) асоціацією за схожістю і 2) асоціацією за суміжністю. Звідси походять гніз
да або системи і ряди слів» 10. Досліджуючи значення слів у замовляннях, уче
ний тлумачив їх з огляду на первісне мислення, що відбиває зв’язок слова, по
няття і предмета в довкіллі. Слушні його міркування й про те, що низка подібних
уявлень про предмет приводить до виникнення ряду назв для його позначення.
Мотиватором номінації стає найпомітніша ознака, оскільки «у первісній мові
для позначення одного предмета виникає безліч слів, із яких кожне — назва
предмета, за однією певною його ознакою, яка вразила чимось людину» п. За та
ким принципом утворено синонімічно-варіантні ряди народної поезії (насампе
ред обрядової), порівняння, паралелізми, повтори.
О. М. Веселовський, пишучи про синкретизм первісної поезії, висловив
думку і про синкретичний характер її виражальних одиниць-знаків (метафорич
ний епітет, метафора— варіантні ряди і типові мовні образи: традиційні епітети,
порівняння). Дослідник розглянув структуру й семантику епічних повторів і
психологічного паралелізму як певної моделі текстового фрагмента, показав
зв’язок народнопоетичної символіки та фігури паралелізму 12. Учений (у дусі
наступних семіотичних студій) виявив єдині схеми організації мовного матеріа
лу у фольклорному тексті (поетика сюжетів) 13. Розмежування понять «мотив» і
«сюжет» стало підставою для виділення елементарних одиниць тексту, його
«цеглиною>, що пізніше здійснили представники російської формальної та
функціонально-формальної семіотики Р. Якобсон 14, В. Я. Пропп 15 та ін.
З’ясовуючи знакову природу слова в народній поезії, звертаємося до вчення
О. О. Потебні про мову як систему знаків і про внутрішню та зовнішню форми
слова-образу (і тексту взагалі). Дослідник уважав, що мова, з одного боку, — це
засіб стиснення великої кількості ознак, які становлять світ пізнання, у порівня
но невелику кількість значень слів. З другого боку, знакова система мови здатна
9 Якобсон Р. О. Значение Крушевского в развитии науки о языке // Якобсон Р. О. Избран
ные работы.— М., 1985.— С. 331-348.
™ Цит. за: Почепцов Г. Г. Русская семиотика. Идеи и методы, персоналии, история.—
М .; К., 2001,— С. 22.
11 Крушевський М. Замовляння як вид російської народної поезії / Упоряд., перекл., вступ,
ст., додатки 3. О. Пахолок.— Луцьк, 2002.— С. 9.
12 Веселовский А. Н. Историческая поэтика // Ред., вступ, ст. и примеч. В. М. Жир
мунского.— 2-е изд., испр.— М., 2004.— С. 73-200.
13 Там же,— С. 493-596.
14 Якобсон Р. Работы по поэтике: Переводы / Сост. и общ ред. М. Л. Гаспарова.— М.,
1987.— 464 с.
15 Пропп В. Я. Морфология <волшебной> сказки / Исторические корни волшебной
сказки: Собр. тр.— М., 1998.— 352 с., Пропп В. Я. Русский героический эпос.— 2-е изд.— М.,
1958,— 542 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 57
Н. О.Данилюк.
до безмежного розширення. «Знак у слові — необхідна (для швидкості думки і
для розширення свідомості) заміна відповідного образу або поняття; він є
п р е д с т а в н и к о м того чи іншого в протіканні думки, а тому називається
п р е дс та вл е н н я м » 16. Запропоновані вченим терміни можна поєднати в до
сить упорядковану ієрархію, на найвищому щаблі якої стоїть знак, що вказує на
значення: щодо слова, то йому відповідає термін представлення (рос. представ
ление), щодо поетичного твору (О. О. Потебня вважав слово і поетичний твір
ізоморфними явищами) — термін образ (художній) або символ 17.
О. О. Потебня пояснював знаковим характером слова чимало образних за
собів народної поезії, вдаючись до принципу взаємозв’язку зовнішньої (члено
роздільний звук, зміст, що об’єктивується через звук) та внутрішньої форм
(найближче етимологічне значення слова, той спосіб, яким виражається зміст).
Ужите в мовленні слово-знак, отже, має такі складники: звук — уявлення зву
ка — внутрішня форма ге ер. представлення змісту (факультативно) — зна
чення. Звернімо увагу також на те, що дослідник розрізняв два види значення:
ближче і дальше (перше, за сучасною термінологією, — загальномовне (по
няттєве) значення, друге — концептуальне). Внутрішня форма, на думку вче
ного, стає «центром образу, однією з його ознак, які переважають над усіма. Це
очевидно у всіх словах пізнішого утворення з чітко визначеним етимологіч
ним значенням (бик — який реве, вовк — який ріже, ведмідь — який їсть мед,
бджола — яка дзижчить)» 18. Ще краще мовний засіб представлення внут
рішньої форми видно в такому ряді, наведеному дослідником: пічкур — «люди
на, що курить печі», дровітня — «місце, де тнуть дрова», голубити — «пестити
іншого, як милуються голуби» 19. Якщо ж у слові (як у більшості одиниць)
втрачається внутрішня форма, то воно стає просто вказівкою на предмет, між
звуковим оформленням та його змістом не залишається посередника. У цьому
разі поетичні образи неможливі. «Тому народна поезія за меншої міри цього
забуття відновлює чуттєву, ту, що збуджує діяльність фантазії, сторону слів
шляхом так званих епічних висловів, тобто таких постійних сполучень слів, у
яких одне слово вказує на внутрішню форму іншого»20. Серед них О. О. По
тебня виділив постійні епітети на зразок крутий берег, ясна зоря, дрібен дощ,
гіркі сльози, усталені порівняння, паралелізми. Знак — основа порівняння, що
вказує на відношення змісту попереднього слова до наступного. Образне розу
міння другого рядка у вислові «Ой зірочка зійшла, усе поле освітила, А дівчи
на вийшла, козаченька звеселила» можливе тільки за умови «переходу думки
від зорі до дівчини», оскільки зміст вислову зумовлений відношеннями пред
ставлень зорі та дівчини, світла і краси, встановленими системою мови. Від
новленням внутрішньої форми О. О. Потебня вважав повторення важливого
значення в кількох лексико-граматичних одиницях, напр.: «Зачорнілася Чор
ная гора, Що не зродила жито, пшеницю» (3, 91) — ‘чорна’, «Да біленько сла
ла, Да біленько ж білила» (ФК, 235) — ‘білий’.
16 Потебня А. А. Из записок по русской грамматике: В4т.— М., 1958.— Т. 1-2.— С. 18.
17 Вакуленко С. В. Чому Олександр Потебня не започаткував науки семантики гевр. се
масіології? // О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури: 36. наук, праць / Відп. ред.
В. Ю. Франчук.— К., 2004.— С. 98-108, 102.
18 Потебня А. А. О некоторых символах в славянской народной поэзии.— 2-е изд.— X.,
1914,— С. 100.
19 Потебня А. А. Из записок по русской грамматике...— С. 69.
20 Потебня А. А. О некоторых символах в славянской народной поэзии...— С. 145.
58 ШБЫ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
.Знакова природа народнопісенного слова
Принагідно зауважимо, що внутрішню форму сучасні вчені розуміють шир
ше, ніж просто мовне явище: «Формуючись на фундаментальній взаємодії в
людському досвіді суб’єктивного і об’єктивного, довільного і мимовільного, —
зазначає М. І. Голянич, — ВФ (внутрішня форма. — Н. Д.) слова виходить за
рамки суто мовної категорії; вона завжди пов’язана інтерпарадигматичними від
ношеннями із міфологією, релігією, із культурою народу як світом її національ
ного буття, з іншими сферами пізнавальних ситуацій» 21. Саме в культурологіч
ному аспекті, на нашу думку, полягає цінність запропонованої О. О. Потебнею
категорії, що виступає фундаментом, завдяки якому здійснюється взаємозв’язок
форми і змісту мовних знаків. Водночас для сучасних дослідників мовної карти
ни світу важливе також культурно-семантичне витлумачення тих мовно-класи-
фікаційних категорій, які лежать в основі членування семантичного простору,
«що фіксується якраз у внутрішній формі слів і, крім того, у способі застосуван
ня мовою цього категоріального апарату для поширення і розбудови свого се
мантичного простору» 22.
У 20-30-і роки XX ст. термін «знак» із розширеним змістом стосовно фольк-
лорно-етнографічних фактів уживали представники Празької лінгвістичної
школи (В. Матезіус, Р. Якобсон і творчо близький до них П. Г. Богатирьов
та ін.). Вони об’єднували в одну систему мовця, слухача і реальну дійсність,
відображену в мовних знаках, зауважуючи, що той самий предмет може висту
пати «то як річ, то як знак» 23. Таке розуміння переносили й на слова народної
поезії, які можуть бути мовними одиницями і знаками культури. Для розуміння
фольклорної стилістики (парних утворень, паралелізмів, метафор і метонімій
та ін.) важлива помічена вченими якість: «У поезії існує тенденція до прирів
нювання компонентів не тільки фонетичних послідовностей, але й також і
будь-яких послідовностей семантичних одиниць. Подібність, накладена на су
міжність, надає поезії її наскрізний символічний характер, її різноманітність,
полісемантичність»24.
У руслі синтагматики знаків фольклорно-міфологічної традиції здійснені
дослідження В. Я. Проппа25, а також пізніше К. Леві-Строса. Зокрема, К. Леві-
Строс помітив значну роль іконізму в первісному мисленні, в якому важливе
значення мала аналогія, класифікація природних об’єктів на основі спільного та
відмінного між ними, а також прагнення «осягнути світ одразу як синхронну та
діахронну дійсність» 26.
Аналізуючи мову фольклору, звертаємося також до праць інших дослідни
ків: а) із семіотики літератури (Р. Барт, Ц. Тодоров); б) семіотики культурних
концептів (Ю. В. Степанов); в) семіотики мовних модельованих систем
21 Голянич М. Внутрішня форма слова і художній текст / Монографія.— Івано-Фран-
ківськ, 1997.— С. 75.
22 Черниш Т. О. Внутрішня форма мовних одиниць і проблема мовного образу світу //
О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури : 36. наук, праць / Відп. ред. В. Ю. Фран-
чук,— К., 2004,— С. 83-88, 85.
23 Цит. за: Богатырев П. Г. Функционально-структуральное изучение фольклора (Мало
изученные и неопубликованные работы) / Сост., авт. вступ, ст. и коммент. С. П. Сорокина.—
М., 2006.— С. 44-45.
24 Якобсон Р. Лінгвістика і поетика // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літератур-
но-критичної думки XX ст. / Ред. М. Зубрицька.— 2-е вид., доп.— Л., 2002.— С. 465-487,46.
25 Пропп В. Я. Морфология <волшебной> сказки...
26 Леві-Строс К. Первісне мислення.— К., 2000.— 323 с.; Леві-Строс К. Структурна
антропологія / Пер. з фр. 3. Корисюк.— К., 2000.— С. 284.
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 59
Н. О.Данилюк.
(В’яч. Вс. Іванов, В. М. Топоров, П. П. Червінський) 27. До цього переліку варто
додати імена представників тартусько-московської семіотичної школи
(Ю. М. Лотман, Б. А. Успенський, Ю. К. Лекомцев, Г. А. Левінтон та ін.), які до
сліджували мовні модельовані системи 28. Учені цієї семіотичної школи запро
понували методику реконструкції семантики текстів, що передбачає відновлен
ня давньої моделі світу. Зокрема, П. П. Червінський на базі народнопоетичних
текстів здійснив аналіз єдиного плану змісту шляхом виділення одиниць плану
вираження. Для науковця «семантична мова фольклору — це мова традиційних
смислів, мова традиції у фольклорі. Її словник і граматика збігаються з грамати
кою і словником традиції, окресленої фольклором, відображеної в ньому» 29.
Так, лексема дуб в усній словесності виявляє такі смисли: ‘світове дерево, вісь
світу, дорога в небо’, ‘місце, де перебуває верховне божество (верх дуба) і не
чиста сила (гілки, корінь, дупло, низ дуба)’, ‘вхід у підземний світ (під коренем,
у дуплі)’, ‘носій магічних властивостей’, ‘провісник’, ‘заклятий предмет (містить
чудодійні засоби, наприклад, чарівний меч)’, ‘засіб досягнення ритуальної мети’,
‘продукувальна сила’, ‘втілення людини’, ‘носій сили, міцності’, ‘місце зустрічі
з милим (у ліричній пісні)’ тощо30. Наприклад, у колядці дуб — ‘світове дерево’:
«На твойому дворі дуб гіллянистий, А в тому дубі то й три користі... У корень
дуба— сивії бобри, Посеред дуба — ярії поли, У версі дуба— яснії соколи» (33,
26); у соціально-побутових піснях — символ козака, молодця: «Розвивайся, су
хий дубе, — Завтра мороз буде; Убирайся, козаченьку, Скоро поход буде»
(там же, 310). Крім того, традиційні фольклорні смисли передано за допомогою
різних форм, як-от: ‘предмет — засіб зв’язку верху і низу’ — дуб, дерево, драби
на, біб (бобове стебло), дощ, стовп, храм, камінь (слова, предмети, їхні знаки —
жестові, мімічні, предметні); ‘втілення або заміщення людини (чоловіка, жін
ки)’ — дуб, береза, калина, яблуня, вишня, груша, соловей, зозуля, перепілка, го
робець, заєць, качка, гусак, лебідь, сонце, місяць', ‘місце зустрічі з милим’ — під
дубом, в саду, в лісі, при дорозі, в долині, на лузі, в полі і т. ін .31 Як показав дослід
ник, у структурі змісту фольклорного знака переплетені реально-побутові,
міфологічні, ритуально-обрядові, соціально-психологічні елементи, що стають
зрозумілими в системі, у словнику традиції.
М. І. Толстой, С. М. Толстая та Є. Бартмінський наголошували, що значення
мовних знаків усної поезії соціально й культурно зумовлені, оскільки передають
інформацію про навколишній світ, закладену в свідомості носіїв етнічної мови.
Слово як найтиповіший мовний знак лексичної системи відбиває знання про
фольклорну модель світу. Водночас слово-знак у народнопоетичному тексті
співвідноситься зі знаком культури в ширшому розумінні, набуваючи вторинної
знакової функції. Зміст слова як мовного знака і як знака культури не є цілковито
тотожним. Пор.: веретено — «ручне знаряддя для прядіння, що являє собою
тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посереди
ні» (СУМ, 1,329) (передусім— зовнішній вигляд і побутове призначення). В ет-
27 Семиотика: антология / Пер. с англ. В. П. Мурат, В. А. Виноградов, и др.; пер. с фр.
Н. В. Уфимцева, Г. К. Косиков, И. Н. Кузнецова; пер. с испан. А. Б. Матвеев; сост. и общ. ред.
Ю. С. Степанов.— 2-е изд., испр. и доп.— М .; Екатеринбург, 2001.— 702 с.
28 Почепцов Г. Г. Русская семиотика. Идеи и методы, персоналии, история.— М. ; К.,
2001.— 786 с.
29 Червинский П. П. Семантический язык фольклорной традиции / Отв. ред. Т. В. Цивьян.—
Р/на-Д, 1989,— С. 26.
30 Там же.— С. 9.
31 Там же,— С. 11-12.
60 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
.Знакова природа народнопісенного слова
нолінгвальному розумінні — це «знаряддя прядіння, загострена паличка, яка
крутиться рукою, наділене магічними властивостями» (СД, 1, 340) (насампе
ред — магічні властивості: оберіг, засіб зцілення, предмет ворожіння тощо).
С. М. Толстая зауважує, що хоч культурна семантика (так само як і мовна) фор
мується на основі певних ознак денотата (форми, розміру, матеріалу, кольору
тощо), вона широко спирається на обрядові й магічні функції. Тому знаки куль
тури наділені узагальненими, категорійними, часто оцінними значеннями 32,
отже, схожими будуть і їхні знакові функції (вони стають умовним знаком чогось,
представленого в загальних рисах). Так, слова-поняття вода,ріка, море, гора, бе
рег, долина, луг, ліс та ін. — це знаки небезпечної межі між своїм і чужим світом.
Вони з’являються в контекстах, де йдеться про перебування козака, рекрута, чу
мака, наймита далеко від рідного дому, молодої жінки — в родині чоловіка:
«Крутий берег, крутий, Річенька бистренька; Далеко від мене (2) Рідна сторо
нонька» (УНП, 1,117), «Ой з-за гори та із-за кручі гордеє військо виступає» (МГ,
118), «Сюди гора, туди гора, ніде води та й напитися, Бідненька голівонько, ні до
кого прихилитися» (ПРЖ, 35), «Сподівайся нас, мати,... Горою-долиною 3 чужою
дитиною» (ВП, 170)», «Ой піду я лугом, Лугом-долиною, А чи не зустрінусь 3 ро
дом, з родиною» (33,365). Знаками зв’язку з родом виступають пташка (без кон
кретизації) або зозуля, орел, сокіл, гуси, кінь тощо: «Будуть пташки прилітати, ка
линоньку їсти, Будуть мені приносити з України вісті!» (33, 320), «Да чи був,
орле, да в моїй стороні?» (ПРЖ, 30), «Ой облети, зозуленько, Мій рідний садо
чок» (ПРЖ, 42),«Сокіл орла питається:— Чи не був, орле, на Вкраїні?» (33,332),
«Ой плиніте, гуси, на биструю воду, Перекажіть, гуси, до мого роду!» (ПРЖ, 33),
«Хоч загину не загину Пришлю коня вороного!» (33,358-359). Аналіз лексично
го складу уснопоетичних текстів свідчить, що, не маючи такої чіткої денотатив
но!’ визначеності, як у літературній мові, слово-знак у мові народної поезії збе
рігає семіотичні компоненти знаків культури. Варто зазначити, що межа між
мовною та культурною семантикою не досить чітка. Зокрема, представники
люблінської етнолінгвістичної школи твердять, що всі культурно значущі ком
поненти входять до семантики мовного знака, формуючи мовні стереотипи33;
московські етнолінгвісти переконані, що семантику мовного знака і знака куль
тури треба розрізняти34. Оскільки знакові одиниці усної поезії водночас нале
жать до фольклорної художньої системи знаків та системи знаків етнічної куль
тури, вважаємо, що в їхньому змісті поєднані (накладаються) елементи цих
структур. На думку О. Т. Хроленка, «потрібно розмежовувати знаковість фоль
клорного слова як семіотичність первинну — рефлекси давніх моделювальних
систем — і як семіотичність вторинну, що виникла в самому фольклорі як ре
зультат, наприклад, узагальнення символіки і тенденції до невизначеності»35.
Серед словесних знаків за категорійним значенням та функціями найповніше
роль мовно-естетичних знаків культури, безперечно, можуть виконувати пов
нозначні слова. Скажімо, В. В. Жайворонок у словнику подав етнономени, вира
жені переважно загальними і власними іменниками (барвінок, вертеп, дорога,
крашанка, хліб, хутір, чабан, щедрування', Багатий (Святий) вечір, Бог, (Великий)
32 Толстая С. М. Постулаты московской этнолингвистики // Etnolingwistyka.— Lublin,
2006.— N 18,— S. 7-27,13.
33 Bartminski J. Slownik ludowych stereotypowj^zykowych. Zalozenia ogolne // Ibid, 1988.—
N 1,— S. 11-35.
34 Толстая С. M. Зазнач, праця.
35 ХроленкоА. Т. Семантика фольклорного слова.— Воронеж, 1992.— С. 97.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 61
Н. О.Данилюк.
Луг, Дон = Дін, Гетьманщина, Дажбог = Даждъбог, Перун, Прощена (Прощаль
на) неділя, Слобожанщина = Слобідська Україна), числівниками {два, дванад
цять, три), сталими фразеологізованими сполуками {Ількова борода, калиновий
міст, кам ’яна баба, хрещена мати, воду пити (брати, розливати) та ін.)36. Се-
міотичність — це необхідна ознака кожного ключового слова. Словами-знаками
в усній творчості стають передусім повнозначні лексеми, на основі яких вини
кають виражальні одиниці. Те, що далеко не кожне слово-поняття зі сфери на
родного побуту, культури й етносоціальних відносин потрапляє до фольклору,
можна пояснити саме ступенем їхньої семіотичності у традиційній культурі.
Важливо враховувати, що слово-знак реалізує свою семантику переважно у
складі сталих одиниць. Скажімо, О. Т. Хроленко показав видозміни в семіотич
них значеннях опорних лексем поле та море залежно від типових епітетів у ро
сійській народній пісні: «Умови наявності / відсутності епітета в іменниках поле
і море однакові. Однаково виразно простежується у словосполученнях чисто поле і
сине море прагнення передати значення “далеко”. Ця функціональна подібність
приводить, по-перше, до їхньої взаємозаміни, ... а по-друге, до взаємного
тяжіння» 3?. Отже, саме в складі епітетних одиниць слова поле та море стають
знаками віддаленого місця. Проте семіотичність ключових слів повністю реа
лізується лише у всьому фольклорному тексті (гіпертексті).
На семіотичність імені у фольклорно-міфологічній картині світу вказували
Б. А. Успенський, Н. С. Колесник (в українській календарно-обрядовій поезії),
О. О. Портуліт (в українських та російських казках) 38, зауважуючи, що «знак в
міфологічній свідомості аналогічний власному імені»39. C. С. Єрмоленко пока
зує взаємозалежність семіотики імені сакральних найменувань і знакової струк
тури прислів’їв та приказок як фрагментів народно-календарної моделі світу 40.
На думку Є. Б. Артеменко, «значення знакового прислів’я утворює узагальнена
думка, яка представляє певний актуалізований елемент етнічного досвіду в більш
або менш абстрактній формі культурно значущої ситуації» 41. Загадка як семіо
тична одиниця становить «текст, денотатом якого виступає якийсь об’єкт,
у самому цьому тексті явно не названий» 42. Як свідчать праці Т. В. Цив’ян, ви
вчення загадок допомагає реконструювати фольклорну модель світу 43. Твори
українського оказіонально-обрядового фольклору (традиційні побажання, за
мовляння, вербальні знаки-обереги, прикмети тощо) сучасні дослідники також
36 Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : Словник-довідник.— K., 2006.—
703 с.
37 Хроленко А. Т. Семантика фольклорного слова...— С. 103.
38 Колесник H. С. Особові імена в українських народних обрядових піснях : Автореф.
дис. ... канд. філол. наук.— Тернопіль, 1998.— 22 с.;Портуліт О. О. Ономастичнийпростір
українських чарівних казок (у зіставленні з російськими казками) : Автореф. дис. ... канд.
філол. наук.— О., 2000.— 19 с.
39 Успенский Б. А. Миф— имя — культура // Успенский Б. А. Избранные труды. Семиотика
истории. Семиотика культуры.— 2-е изд., испр. и перераб.— М., 1996.— Т. 1.— С. 433-459.
(Язык. Семиотика. Культура).— С. 435-436.
40 Єрмоленко С. С. Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць...—
С. 62-167.
41 Артеменко Е. Б. Пословица как знак // Лингвофольклористика на рубеже ХХ-ХХІ вв.:
итоги и перспективы: Сб. докл. междунар. науч. семинара.— Петрозаводск, 2007.— С. 3-15,
6.
42 Материалы к словарю терминов тартуско-московской семиотической школы // Тар
туская библиотека семиотики 2 / Ред. Я. Левченко.— Тарту, 1999.— С. 79.
43 Cywjan Т. W. Dom w folklorystycznym modelu swiata (na materiale balkanskich zagadek) //
Literatura ludowa.— 1978.— N З (XXII).— S. 50-68.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
.Знакова природа народнопісенного слова
розглядають як тексти, що мають семіотичну природу й магічне призначення, як
“ментифакти” (своєрідні знаки. — Н. Д.) фольклорного мовлення»44.
Таким чином, знакову природу в народній пісні мають не лише слова, а й
усталені мовні вислови (епітети, порівняння, метафори, метонімії тощо), уведе
ні паремії, загадки, примовки, побажання, величання, замовляння та інші тек
стові одиниці малих фольклорних форм. Становлячи єдність звукової форми і
змісту, вони виявляються своєрідними згустками національно-культурної ін
формації, яка ситуативно відтворюється носіями традиції.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ВП — Весільні пісні / Упоряд., авт. вступ, ст. М. М. Шубравська.— К., 1988.—
475 с.
З — Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упоряд., авт. передм. та
перекл. М. Москаленко.— К., 1988.— 294 с.
33 — Закувала зозуленька : антологія української народної творчості. Пісні, при
слів’я, загадки, скоромовки / Упоряд., авт. передм. та приміт. Н. С. Шумада.—
К., 1987,— 392 с.
ІМ — Народні пісні в записах Івана Манжури / Упоряд., авт. вступ, ст. та приміт.
JI. С. Каширіна.— К., 1974.— 351 с.
КОП — Календарно-обрядові пісні / Упоряд., авт. вступ, ст. та приміт. О. Ю. Чеба-
нюк.— К., 1987,— 392 с.
МП — Народні пісні в записах Михайла Павлика / Упоряд., прим. О. І. Дей,
В. А. Качкан, авт. вступ, ст. О. І. Дей.— К., 1974.— 319 с.
ПРЖ — Пісні родинного життя / Упоряд., авт. вступ, ст. та приміт. Г. В. Довженок.—
К , 1988,— 359 с.
СД — Славянские древности : Этнолингвистический словарь / Ред. Н. И. Тол
стой,— М., 1995,— Т. 1,— 577 с.
СУМ — Словник української мови : В 11 т.— К, 1971.— Т. 1.— 799 с.
УНП — Українські народні пісні / Ред. М. Т. Рильський, К. Г. Гуслистий : У 2 кн.—
К , 1955,— Кн. 1,— 484 с.
ФК — Музичний фольклор з Полісся у записах Ф. Колесси та К. Моншнського.—
К , 1995, — 432 с.
(Луцьк)
N. О. DANYLYUK
SEMIOTIC NATURE OF WORD AS USED IN FOLK SONG
The article investigates the semiotic nature of lexical units used in folk songs, this nature being
the cause of semantic ambiguity of song texts’ key words as well as proliferation of the latter’s
synonymic variants.
Key words: language unit, lexeme, semantic word structure, synonymic variant group, folk
song text.
44 МарченкоГ. В. Обрядові побажання: структура і семантика тексту : Автореф. дис. ...
канд. філол. наук.— К , 2002.— 19 с.; ГунчикІ.В. Український оказіонально-обрядовий
фольклор. Структурно-функціональний аспект : Автореф. дис. ... канд. філол. наук.— Л.,
2005.— 20 с.; Остроушко О. А. Семантико-синтаксична структура текстів українських за
мовлянь : Автореф. дис. ... канд. філол. наук.— Дніпропетровськ, 2002.— 22 с.; Хомік О. Є.
Український вербальний оберег: семантика і структура: Автореф. дис.... канд. філол. наук.—
X., 2005.— 20 с.; Филатова В. Ф. О природе магического знака // Проблемы изучения живого
русского слова на рубеже тысячелетий : Материалы IV междунар. науч.-практ. конф.—
Воронеж, 2007.— Ч. 1.— С. 269-276; Харченко В. К. Лингвистика народной приметы : Моно
графия.— Белгород , 2008.— 223 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 63
|