Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці
У статті розглядається проблема походження псл. *besĕda, *besĕdb / *besĕdv, *sǫdb, *sǫdbba, *sǫdica, *sǫdbnica, *sǫdbbbka; *sbsǫdb, *posǫda.
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183599 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці / О.В. Іваненко // Мовознавство. — 2011. — № 6. — С. 77-86. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183599 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1835992022-04-05T01:33:33Z Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці Іваненко, О.В. У статті розглядається проблема походження псл. *besĕda, *besĕdb / *besĕdv, *sǫdb, *sǫdbba, *sǫdica, *sǫdbnica, *sǫdbbbka; *sbsǫdb, *posǫda. In the article the origin of the псл. *besĕda, *besĕdb / *besĕdv, *sǫdb, *sǫdbba, *sǫdica, *sǫdbnica, *sǫdbbbka; *sbsǫdb, *posǫda etc. in connection of ie. *sed- : *sod- approaches. 2011 Article Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці / О.В. Іваненко // Мовознавство. — 2011. — № 6. — С. 77-86. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183599 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті розглядається проблема походження псл. *besĕda, *besĕdb / *besĕdv, *sǫdb, *sǫdbba, *sǫdica, *sǫdbnica, *sǫdbbbka; *sbsǫdb, *posǫda. |
| format |
Article |
| author |
Іваненко, О.В. |
| spellingShingle |
Іваненко, О.В. Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці Мовознавство |
| author_facet |
Іваненко, О.В. |
| author_sort |
Іваненко, О.В. |
| title |
Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці |
| title_short |
Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці |
| title_full |
Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці |
| title_fullStr |
Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці |
| title_full_unstemmed |
Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці |
| title_sort |
реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183599 |
| citation_txt |
Реалізація іє.*sed- : sod- в апелятивній та пропріальній лексиці / О.В. Іваненко // Мовознавство. — 2011. — № 6. — С. 77-86. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ívanenkoov realízacíâíêsedsodvapelâtivníjtapropríalʹníjleksicí |
| first_indexed |
2025-07-16T03:35:33Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:35:33Z |
| _version_ |
1837773026220834816 |
| fulltext |
О. В. ІВАНЕНКО
РЕАЛІЗАЦІЯ ІЄ. *SED- : *SOD-
В АПЕЛЯТИВНІЙ ТА ПРОПРІАЛЬНІЙ ЛЕКСИЦІ
У статті розглядається проблема походження псл. *besëda, *besëdъ / *besëdb; *sodъ,
*sçdbba, *sçdica, *sçdbnica, *sQdьbъka; *sъsçdъ, *posqda.
Ключові слова: етимологія, семантичний розвиток, семантична реконструкція.
Слова на позначення реалій матеріальної, соціальної та духовної культури,
зокрема бесіда, посуд, судно (корабель), суд, судьба та ін. не раз були предметом
розгляду в слов’янському мовознавстві. Вихідним пунктом для пропонованої
статті стали етимології з творчого доробку О. М. Трубачова: 1) іє. *sed- : *sod- та
2) псл. *besëda, *besédb / *besëdb (Трубачев1, 2004, 119-120; ЭССЯ, 1, 211-213).
Незважаючи на те, що з цієї теми в літературі вже є вагомі напрацювання вітчиз
няних та зарубіжних етимологів, усе ж хотілося б висловити низку певних
міркувань.
1. Іноді, як слушно зазначив О. М. Трубачов у зв’язку з етимологією іє. *sed- :
*sod-, «утрата лексеми є нічим іншим, як зміною семеми, смислу», а тому доля
досліджуваного чергування іє. *sed- : *sod- “сидіти” у праслов’янській мові ста
новить результат переосмислення окремих форм і слів, що поклало кінець їх
дальшому існуванню». За О. М. Трубачовим, у праслов’янській мові немає сту
пеня *sod- < *sed-, проте наявність *sadb, *saditi допускає існування псл. *sod- <
*sed-, оскільки засвідчене псл. *sad- < *sod- як довгий ступінь відношення
до *sod-. Проте цей ступінь існує (у прихованому вигляді) в континуантах
псл. *xodb- < псл. *sod- «хід» < іє. *sod- «т. с.» в особливих фонетичних пози
ціях, а «іє. *sod- “сидіння” та висування *sod- “хід, хідня” тісно пов’язані як
взаємовиключні явища» (Трубачев, 2004,119-120). Значення «сидіти» представ
лене в дірл. suide «сидіння», лат. solium «трон» < іє. sodiom (ці мови не розвину
ли значення «хід, ходити»), натомість грецька (ôôoç) та праслов’янська мови для
іє. *sod- фіксують значення «хід, ходити» і не мають значення «сидіння, сидіти».
Це, на думку О. М. Трубачова, — переконливе, хоча й непряме, свідчення ети
мологічної єдності *sed- : *sod- «сидіти» та *sod- «ходити» з псл. *sëdëti < *sëd-
< *sed- (Трубачев, 2004, 120) 2. Раніше значення іє. I*sed- «сидіти» й II* sе d -
«ходити, йти» зводилося О. М. Трубачовим до синкретичного «пересуватися,
сидячи в повозці» (Фасмер, 4, 235).
1 Список скорочень див. у кінці статті.
2 Як варіанти з пізнішим -о- < -е- в континуантах псл. *sëd- / *sod- розглядаємо засвідчені
в словниках рос. діал. (ворон.) содить «садовити, запрошувати сісти», (брян.) «ставити снопи
для сушіння (до клуні, риги й т. ін.)»; полаб. sode «(він) садить» (СРНГ, 39, 208-209; ЕСУМ, 5,
163).
© О. В. ІВАНЕНКО, 2011
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 77
О. В. Іваненко
Слідом за О. М. Трубачовим уважаємо, що значення «ходити» — вторинне
стосовно «сидіти», а механізм його розвитку пов’язаний із семантикою досяг
нення мети, і що «з боку реально-семантичного заманливо вважати, що на інно
вації “сидіти” > “ходити” відбився у давнині новий спосіб пересування сидячи
(наприклад, у повозці чи верхи, пор. рос. всадник, дінд. sadin) 3, або тут значною
мірою відіграла роль семантика досягнення мети, як можна було б зрозуміти з
дінд. a-sad “підходити, досягати” (сказати б, “присісти в кінці дороги, біля
цілі?”), ut-sad “йти”, apa-had “усуватися, уникати”» (Трубачев, 2004, 120).
Приклад такого механізму спостерігаємо в семантичних переходах «сидіти» >
«бути постійним, цілеспрямованим» і далі — в розвитку ідеї дії,руху в дінд. sad
«сидіти», «опускатися», sada «завжди, постійно», asad «сидіти; сідати на», «на
ближатися», «досягати», anasadya «недосяжний», apasad «підсідати», «підходи
ти», apasada «ізгой», apahati «вигнання», utsad «усуватися, йти, зникати» (Ко-
чергина, 682-683, 731; 104, 128, 54, 116). Як приклад розвитку семантики руху,
цікаві, на наш погляд, осет. syz / syzw «зад», «задня частина», «гузно» та
syzmyzy / sizmyzy «задом наперед», syzmyzy cawyn «задкувати», «відступати»,
що на рівні індоєвропейських мов споріднені з дпвн. spik, нім. Speck «сало»,
«лій» (Абаев, 3, 182-183), а тому з континуантами іє. *sed- : *sod- співвідносні
суто типологічно.
Досить імовірним видається (як один зі способів) розвиток семантики «рух»
у слов’ян унаслідок появи утворень на *u-, *per- *pri- зі значеннями пересуван
ня (у випадку з *per пересування в інше місце), що закріпили семантику
«хід», та одночасним виникненням форм *xodb, *Sbdb. їх появу традиційно по
в ’язують із вказаними префіксами (Pokomy, 1, 887; Фасмер, 4,253). Слов’янські
рефлекси ступеня sod- із семантикою руху ш в и д к о г о , е н е р г і й н о г о вбачаємо
в укр. діал. (бойк.) садиТи «пити», «нести», «пертися», «слатися (про дим)», пе-
рен. «бити» (СБук. Г, 473); садЦкати «дубасити, лупцювати», саднУГи, садону
ти, рос. садонУГь «вдарити» (ЕСУМ, 5, 162), рос. діал. садЦГь «швидко йти,
бігти, їхати», «швидко текти», судить «швидко йти, рухатися»; сожанУТь
«сильно вдарити» (СРНГ, 36, 26-27; 39, 209, 216), рос. діал. (пск., твер.) са
жать : вишь, садит как! «драпцює, біжить, хутко йде» (Даль, 4, 127). Вочевидь
із подібним матеріалом можна пов’язувати й походження назви потоку Садний у
бас. Верхнього Дністра, який С. О. Вербич логічно виводить з укр. *садний, при
пускаючи, однак, семантичний зв’язок останнього з апелятивом на зразок укр.
діал. саджавка «озеро, де розводять рибу» (Вербич, 76).
Зваживши на валентнісні характеристики ад’єктивного форманта *-ьп- у
*sadьnъ(jь) (> укр. *садний), можна припустити існування в слов’янських мовах
лексеми *сад (< псл. *sodъ : *sadъ) зі значенням «хід і т. ін.», підтвердження чо
му вбачаємо в рос. надсадный (про крик), для якого вихідним виступає значення
«різкий»: зв’язок швидкого, різкого руху й аналогічного за своїми характеристи
ками артикуляційного процесу загальновідомий (Варбот, 1988, 66-78), пор.
рос. діал. (арх.) судить «рвати, роздирати» — садить (алт.) «часто, швидко го
ворити» (СРНГ, 36, 26-27).
Крім того, з ідеєю швидкого пересування можна пов’язувати й відновлювані
Р. М. Козловою слов’янські прагідроніми *Sodimъ / *sodimъ ~ *soditi: рос. Соди-
ма, допл. Пельшми в системі Сухани, Содима, р. у Вологодському й Кодни-
3 Ідея пересування сидячи простежується також в дінд. sуada «їзда», а також у типологіч
но спорідненому з I sthatar «візник, колісничий» — вторинному, на нашу думку, щодо
II sthatar «що-н. незрушне, постійне» (Кочергина, 760, 754).
78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
Реалізація іє. *sed- : *sod в апелятивній та пропріальній лексиці
ковському пов. Вологодської губ., а також *Sodomb < *sodomb ~ *sodti (Казлова,
2002, ІІ, 186, 212).
2. Лише припустивши наявність семантики «хід» для *sed-, можна логічно
пояснити походження псл. *beseda, *besedb / *besedb. Стосовно словотвору
першого з них висловлювалися різні думки, що зводяться до таких позицій:
1) *beseda < *bez- + *seda та 2) *beseda < *be- + seda (повніший огляд версій
див.: ЭССЯ, 1, 211-213). На користь вірогідності другої версії наводилися мір
кування про первинне значення псл. *beseda «сидіння» з розвитком у «місце для
сидіння», «сидіння разом», «розмова». Отже, у словнику підтримується висуну
те Я. Розвадовським зближення з дінд. bhasat (bhasad) «гузно» (< *«сидіння»),
що дозволяє розглядати слов’янський факт як реліктове утворення: «з боку се
мантичного — давнє ім’я дії з подальшою конкретизацією значення, з боку фор
мального — архаїчне й функціонально не зовсім ясне префігування іє. кореня
*sed- “сидіти”» (там же, 212).
На наш погляд, оцінити дещо інакше походження псл. *besëdа дозволяють
певні міркування, висловлені О. М. Трубачовим щодо етимології структурно
ідентичного Bodincus або Bodinco- (лігурійської назви річки По) зі значенням
«безодній», який відновлюється як «*bo-dicno- < *bo-digno- < *bo-dugno- “безод
ній, без дна”, що доволі точно відповідає литов. be-dugno- “без дна”, bedügnis
“безодня”, також у гідронімах Bedügne, Bedügnis, і дозволяє внести коректив до
відомої географії відповідників балт. be(z), прасл. be(z) (та індо-іран. паралелі)»
(Трубачев, 1991, 28). Тому стає очевидним, що й у випадку з *beseda, *besedb
(особливо в ролі гідроапелятивів), префіксальна морфема *be- повинна мати
аналогічну семантику.
Урахувавши притаманні слов’янському *be(z) значення «без», «не» (ЭССЯ,
1, 212), а також властиву іє. *sed- : *sod- семантику «рух», псл. *beseda, *besedb /
*besedb можна пов’язувати з базовою для них семантикою «не(мало)рухо-
мість», «нє(мало)рухомий», пояснюючи раніше затемнену мотивацію вживання
префікса *be(z) щодо праслов’янської дієслівної основи *sed-. Тому ми абстра
гуємося від запропонованого А. Ф. Журавльовим пояснення білоруського топо
німа БйСвдзь (неподалік р. Б єсєда)4, у якому вбачається зв’язок дієслова сидіти
з топографічними термінами, передусім із гідронімами: «... с Ц и суть СловІНи
по Дунаеви ...», «... и с—іош а на Висл—...» з подальшим развитком семантики
осілості. Отже, А. Ф. Журавльов уважає, що «гідронімічне уживання *besedb
працює на користь його (О. М. Трубачова. — О. І.) потрактування цього слова та
його морфологічних варіантів, що заперечують наявність у них префікса bez-
(*beseda — «місце сидіння»)» (Журавлев, 78).
Відповідно слов’янські гідроніми Беседа, Бeсeдь (пізніше переосмислені в
народній свідомості під упливом беседа «розмова») могли отримати мотивацію
«нерухома», тобто «річка з повільною течією» тощо, пор. Беседь — р. б-ну Сожу
(колишньої Смоленської губ.), а також гідроніми Бесидны (п. Besidny), л. Урича
в Галичині, Беседна — р. у бас. Тихвинки в колишній Новгородській губ.
(Vasmer, 1, 151).
У цьому випадку гідроніми-континуанти праслов’янської онімної основи
*Besed- виступали б у колі численних типологічних паралелей: Нетеча — гідро
німи в Галичині, у Київській, Могилівській та Тверській губ. (Vasmer, 3,
4 Пор. також гідронім Беседь, а також ойконіми Беседь у колишніх Гомельському та
Могилівському повітах (Семенов-Тяншанский П. П. Географическо-статистический словарь
Российской империи.— СПб., 1863.— Т. 1.— С. 255).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 79
О. В. Іваненко
406-407); НетекУЧа — річка, що перетворюється на болото, а потім на ручай і
впадає в р. Смяч, п. Снову п. Десни л. Дніпра; МалотЄЧа / МалотИКа / Малотіч-
ка, р., п. Десни л. Дніпра (обидві в Чернігівській обл.) (Черепанова Микротоп.,
197,180). Наведені так звані первісно негативні гідроніми протиставляються по
зитивним — р. Хода в колишній В ’ятській губ.;Ходунья — р.,л. Свеси л. Десни
(Сумська обл.) (Уа8шег Я вК , 11, 498; Черепанова Микротоп., 290), — сягаючи,
зрештою, іє. *sеd : *sоd-. Типологічними паралелями назвам на Ход- є гідроніми
Текуча вЧеркаськійтаІвано-Франківськійобл. (СГУ, 556), атакожчисленнігід-
роніми Быстрица (21), Быстрик (22) на території колишньої Російської імперії
(Уа8шег, 1, 244-246).
Проте, крім розроблюваної нами раніше версії щодо семантики «не(мало)ру-
хомий» (Иваненко, 2008, 50-51), яка цілком адекватно характеризує неквапли
ву, плавну течію води (втім, як і розмови), можна запропонувати не менш оче
видну для гідронімної номінації ідею про поєднання псл. *Ье- «не» та *sëd- <
іє. *sed- «сидіти» з подальшим розвитком для *besëda значень «який рухається
швидко», «непосида». Тому для псл. *besëda, *besëdь / *besëdъ у ролі гідроапе-
лятивів цілком логічною видається семантика «бистра, непосидюча ріка». Це
дозволяє нам розглядати гідроніми типу Беседь, Беседа, у тому числі згадуваний
гідронім Бесідний, як утворення, семантично тотожні гідронімам Хода, Быстри
ца та ін. Однак і в цьому випадку виключати ймовірність народноетимологічно-
го переосмислення назв річокБеседа, Беседь (під упливом беседа «розмова» то
що) остаточно не можна, а семантичний перехід *«поволі, неквапно, плавно
рухатися» > «текти» цілком придатний, на нашу думку, для характеристики
плину ріки.
Тому логічно розмежовувати псл. *besëda на І *besëda «сидіння поряд»,
«бесіда, розмова» < «не(мало)рухомість» т а І І *besëda «меткий, швидкий, непо
сида». Як ідеальну типологічну паралель для останнього наведемо рос. діал. не
седа «непосида» (без локалізації, з покликПіням на Даля (СРНГ, 21, 150)). Від
так є всі підстави вважати, що псл. *besëda зберігає обидва значення іє. *sеd-:
старе «сидіти» та інноваційне «йти, рухатися».
У контексті дуальної семантики іє. *sеd- : *sod- з континуантами не зайвим
буде вказати й на відбиття її в низці апелятивів, що характеризують людину за
відмітними рисами характеру чи особливостями поведінки, тому псл. *besëda
невіддільне від антропонімної номінації. Цілком імовірно, що антропонім Бесе
да (Новикова, 85) сягає *беседа «ледар, нероба, лежень», пор. рос. діал. беседа
з численними значеннями на зразок «посиденьки», «вечорниці» тощо (СРНГ, 2,
265). Також (як вторинне семантичне похідне) пор. рос. діал. (новг.) беседовать
«проводити час без роботи» (там же). Зазначимо, що типологічно антропонім
Беседа цікаво співвіднести з антропонімом Нехода. Останній можна пов’язува
ти з лексикою на зразок рос. діал. (комі) неходалый «який не вміє ходити (про
дитину)», (пінез., арх.) «який не має схильності виходити з дому, який любить
проводити дозвілля у себе вдома», (пінез.) «немоторний» (СРНГ, 21, 202-203)
та ін. Наведена лексика продовжує, на наш погляд, первинну семантику «не(ма-
ло)рухомість». Тому для псл. *besëditi / *besëdаti (останнє відновлюється на під
ставі рос. діал. (дон.) бесЄдать (бисЄдать) «говорити, розмовляти» (Сердюкова,
32)), '‘besëdovati можна відтворювати семантику *«поволі, неквапно, плавно го
ворити» < «сидіти», «не(мало)рухатися». З іншого боку, слід пам’ятати й про
«швидку» семантику І І *besëda та можливість її застосування для характеристи
ки особи.
80 ШБН 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
Реалізація іє. *sed- : *sod в апелятивній та пропріальній лексиці
3. Як випливає з аналізу іє. *sed- : *sod-, розглядати його слід у контексті
псл. *besëda з базовим значенням «не(мало)рухомість» тощо. У цьому випадку
можна зробити висновок про те, що значення «пересуватися (сидячи)» — вто
ринне й могло розвинутися, у тому числі і в праслов’янській мові, саме на основі
загальної ідеї «рух», підкреслюючи новизну такого способу пересування. І саме
те, що ані латинській, ані германським мовам не властива сема «рух», а також те,
що в наведених давньоіндійських фактах відображено передусім цю сему,
свідчить на користь її інноваційного характеру. Отже, можна припустити, що
значення «не(мало)рухомість» майже витіснило в слов’янських континуантах
іє. *sed- семантику руху (зберігши її, зокрема, в пізніших префіксальних утво
реннях на зразок *besëda), а для континуантів псл. *sod- ідея пересування най
краще збереглася в псл. гнізді *xod-.
З іншого боку, цікаво розширити коло континуантів іє. *sed- : *sod- за раху
нок форм із носовими *ç, *o: *sqdb та ін., щодо походження якого існують різні
версії (стислий огляд версій див: Скляренко, 3-5). Власне, псл. *sçdb — один з
небагатьох соціально-юридичних термінів, який у спеціальній літературі досі не
має однозначного тлумачення.
Найостанніша етимологічна його інтерпретація належить В. Г. Скляренку,
який підтримав і обґрунтував етимологічну версію А. Брюкнера про зв’язок
*sçdb із рос. цсл. с#ть «говорити», с а т ^ «сказав». Саме *sçdb (утворене за до
помогою чергування е : о та суфікса -d-) сягає псл. *sondos < *sentëi «урочисто
оголошувати, піднесено говорити» Останнє стало основою для псл. *sçti «гово
рити», власне ж *sentëi < іє. en- «урочисто говорити» (Скляренко, 4-5, 7). У
контексті цієї етимологічної версії для псл. *sqdb виводиться значення «обгово
рення, висловлення думки про когось» (там же, 5).
Не заперечуючи цієї етимології, хотілося б сказати кілька слів на користь
версії, запропонованої Ж. Ж. Варбот та Ш. Ондрушем.
Так, Ж. Ж. Варбот слідом за Р. Брандтом розглядає псл. *sçdb із вихідним
значенням «зібрання членів роду, племені» у зв’язку із *sed на противагу
усталеній у славістиці етимології суд < іє. *som-dhe- (> псл. *dëti). У запропоно
ваній етимології увагу акцентовано на логічному семантичному розвитку в кон
тинуантах псл. *sed- семантики «сидіти» > «володіти», «панувати». Тобто
псл. *sed- могло вживатися на позначення високого соціального статусу особи,
зокрема її права вершити суд. У цьому випадку *sqdb могло бути похідним від
*sçde- з первинним значенням «засідання» = «сидіння» або «ті, хто сидить» (про
осіб, наділених владою, про їхню діяльність; Варбот, 1983, 64-66).
Роком пізніше Ш. Ондруш запропонував етимологію, в якій псл. *sqdb «суд»
розглядається як субстантивний дериват дієслівної основи іє. *sed- / *sëd- : *sed- /
*sod- «сидіти, засідати» з вторинною назалізацією (вбачаючи аналогію в red- >
rend- > *rçdb), унаслідок чого з *sod- : *sаd- виникло утворення *sond- : *sаnd- >
*sqdb. Праслов’янському *sqdb дається таке визначення: «суд є сидінням, засідан
ням, на якому «захисники» порядку визначають покарання для злочинців, по
рушників закону». Тому досить показове співвіднесення (як похідного) слц. sed-
ria «краєвий суд» із лат. sëdës iüdiciaria «юридичне засідання» (Ондруш, 178).
Проте задовго до появи наведених вище версій О. М. Трубачов запропонував
для *sqdb семантику «зібрання членів роду, племені, суд», приймаючи не власне
слов’янське походження досліджуваної лексеми, а підтримувану на той час в
етимологічних словниках О. Г. Преображенського, А. Брюкнера, М. Фасмера,
В. Махека та ін. етимологію *sq + db як ступінь редукції dh(ê)- «класти, ставити;
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 81
О. В. Іваненко
робити». За О. М. Трубачовим, таке саме походження має *sçdh «посудина».
Відповідно з псл. *sçdh «суд» виводяться ім’я діяча *sçdi (рос. судья) та дієслово
*sçditi, а від *sçdh «посудина» — *sçdhkh й складання *posçda (Трубачев, 1966,
35-236).
Наведена для суд «суд» і суд «посуд» словотвірна модель підтримується та
кож у словниках Ю. Покорного, Ф. Безлая, П. Скока, П. Я. Черних (Pokomy,
235; Bezlaj, 3, 284-285; Skok, 3, 355-356; Черных, 2, 216). Як таке, що не має за
гальновизнаної етимології, укр. суд «суд» кваліфікується в «Етимологічному
словнику української мови», а на позначення посуду відновлюється псл. *sqdh
«посудина; що-небудь складене» із зауваженням, що останнє — однакового по
ходження з *sçdh «суд» (ЕСУМ, 5, 467-468).
Однак сучасні етимологічні пошуки свідчать, що етимологія sqdh «посуд»
неоднозначна. Так, В. Г. Скляренко пов’язує його походження з псл. *sem-tëi
«лити, наливати» < іє. *sem- «лити, наливати, черпати». Слово розглядається як
утворене за допомогою чергування е : о та суфікса -d-: *somdos > sçdh «вмістили
ще, куди наливають воду або якусь іншу рідину, посудина для води (рідини)»
(Скляренко, 7-8).
Аналогічно псл *posçda пов’язується з *posomda < *posemtëi > *posçti «поли
ти, налити». Відповідно псл. *shsçdh виводиться від *sunsomdos < *sunsemtëi >
*shsçti (Скляренко, 9).
Перенесення ж псл. *shsqdh «посуд» у корабельну сферу відбулося завдяки
використанню великої дерев’яної посудини, складеної з частин, що добре три
мається на воді, наприклад, діжки, для пересування водою. Через що човен ста
ли називати так само, як і дерев’яну посудину (Скляренко, 10).
Пропонована нами етимологія *sqdh «посуд» де в чому ідейно близька до
запропонованої В. Г. Скляренком, проте як основу для аналізованих слів ми роз
глядаємо іє. *sed- : *sod-.
Говорячи про походженняI *sçdh «суд» та I I *sçdh «посудина», слід відзна
чити, що обидві праформи варто розглядати разом, як це робилося раніше, але
значно більше уваги варто приділити слов’янському матеріалу. Власне, йтися
може виключно про застосування етимологій Ж. Ж. Варбот та Ш. Ондруша до
псл. *sqdh. Інакше кажучи, ми пропонуємо значення «сидіти», «сідати», прита
манні більшості континуантів іє., псл. *sed- (> псл. *sçde-), певним чином
пов’язувати з *sçdh «посудина», маючи на думці контекстуально зумовлений
семантичний розвиток «сідати», «садовити(ся)» > «опускати(ся)» > «опуска-
ючи(ся), поміщати(ся) всередину». Засвідчені в слов’янських континуантах
іє. *sed- : *sod- значення «садити», «саджати», «садовити», «опускати (в землю й
т. ін.)» лише зміцнюють позицію обстоюваної нами етимології. Отже, найточ
нішим значенням для *sqdh уважаємо «вмістище», «місце для зберігання (схов)
чого-н.», пор. у цьому сенсі ст.-укр. суд «посуд» (Тимченко, 2, 376), укр.
діал. (бойк.) суд «т. с.» (Онишкевич, 2, 264), блр. сУды «два відра», болг. съд, ма-
кед. сад, схв. суд «посудина», пол. sqd «посудина», ч., слц., влуж., нлуж. sud
«бочка» (ЕСУМ, 5, 467) та ін.
Як ілюстрацію наведемо лексику, що безпосередньо відбиває семантику
«класти», «поміщати всередину»: рос. діал. насудОбить «накопичити, запасти
що-небудь», «покласти більше, ніж треба (солі, перцю і т. ін.); пересолити, пере
перчити та ін.», насУдивать «заряджати, ставити пастку, капкан» (СРНГ, 20,
204) = «насаджувати (приманку)», а також засудОбить «засунути, загубити»
(СРНГ, 11, 73).
82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
Реалізація іє. *sed- : *sod в апелятивній та пропріальній лексиці
Семантику «помістити» відбито, на нашу думку, і в загальновідомих у сло
в ’ян сосуд, посуда, пор. схв. посуда «посудина, дзбан» (Толстой, 665), укр.,
рос. посуда «т. с.» < *posQda / *posqdъ «посудина» < *posQditi «покласти, поміс
тити» та ін. Один із прикладів подальшого семантичного розвитку posqditi «по
містити» спостерігаємо в друс. посУдити «врятувати», «зберегти» (Срезнев
ский, 2, 1273), що відображає конкретний спосіб дії для виконання задуму.
Утворення на зразок друс. съсУдъ, сосУдъ, съсждъ «посудина, дзбан», съсвдина
«дзбан, посудина» (там же, 3, 833) слід пов’язувати з пізньопраслов’янським
*&ъ&'^ъ «посудина» ~ *sъsQditi «покласти», «помістити». Саме ж префіксальне
съ- слід розглядати як первісний «прийменник з род. в. для введення назв пред
метів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії» ~ ст.-сл. съ,
съ(н) < псл. *sъ, *sъ(n)- < *sъn (ЕСУМ, 2, 212).
Зрештою, значення «класти», «поміщати всередину» реконструюються зав
дяки наявності лексики, що відбиває, на наш погляд, семантику «додавати», пор.
друс. съсУда «позика», съсвдик «позика»? (Срезневский, 3, 833) 5, рос. ссудить.
Так чи інакше з цим значенням слід пов ’ язувати й рос. діал. посУд «позика»
(СРНГ, 11, 73), схв. посуда «позика», посУдити «позичити, дати в борг», «пози
чити, дати в борг», а такожусудити «дати в борг, позичити», усу^Цвати «давати
в борг, позичати» (Толстой, 665, 1020). Тобто для всієї такої лексики, особливо з
огляду на існування слова посуд(а) в його загальновідомому «кухонному» зна
ченні, слід, залежно від характеру вмісту посудини, виводити семантику «до
кладати», «до-сипати», «до-ливати» тощо.
Ураховуючи всі наведені міркування, а також (узагальнюючи й належним
чином розвиваючи) розглянуті етимологічні версії О. М. Трубачова, з одного
боку, й Ж. Ж. Варбот та Ш. Ондруша — з другого, вкажемо на можливі шляхи
виникнення псл. *sqdъ «суд» й *sqdъ «посудина»:
1) *sqdе- «засідання» = «сидіння» чи «ті, хто сидить» > *sqdъ «суд» (Варбот)
(пор. ще *sqdq «сяду». — О. І.). Відповідно й *sqdъ «посудина» також можна
розглядати як імовірне похідне від псл. *sqdе-. Припускаємо, що цей корінь у
певний період ще міг зберігати зв’язок зі значеннями «сідати, опускати, поміща
ти»; «встановлювати» (пізніше і в переносному значенні). Можливо, для
псл. *sqdе- слід припустити існування в минулому спільного значення «вмісти
ще», а для *sqdq — крім загальновідомого «сяду», — значення «покладу», «по
міщу» (що цілком узгоджується із семантикою іє. *sеd-). Пізніше від *sqdъ мало
утворитися *sqditi «опускати», «класти», «поміщати», «ставити» і т. ін. Також
мали виникнути інноваційні значення на зразок «судити», «виносити, оголошу
вати вирок»;
2) інша етимологічна можливість виникає у зв’язку з міркуваннями Ш. Онд
руша про вторинну назалізацію в основі іє. *sod- / *sаd-. Відповідно розгляд
псл. *sqdъ «посуд», «суд» як наслідку вторинної назалізації дає нам можливість
пов’язувати його з іє. *sоnd- : *sаnd- із приблизною семантикою «опускати»,
«поміщати» < *sоd- : *sаd- «сидіти», «садити» / «сидіння» (у плані пропонованої
нами дієслівної семантики пор. також наведене на початку статті іє. *sеd-: *sod-
«сидіти»). Далі мало виникнути псл. *sqditi (із семантикою, аналогічною наведе
ній вище).
5 Виходячи з властивого суфіксу -и і (< *-ь/е) значення збірності й беручи до уваги
наведені у словнику цитати (див. там же), можливо, логічніше буде припустити для
друс. съсудт значення «гроші, майно і т. ін., взяті в борг».
І88М 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 83
О. В. Іваненко
Крім того, щодо генези *sqdъ цікаве, на нашу думку, зауваження О. М. Тру-
бачовапро семантичну еволюцію *sQdъ «посудина» > *sQdъ «корабель», власти
ву лише східнослов’янським мовам, яка, проте, виступає в колі інших слов’янсь
ких типологічних відповідників — псл. *вЪкг^ъ і *statъkъ (Трубачев, 1966,
234-237). Однак це зауваження О. М. Трубачова можна витлумачити й на корис
ть підтримуваної нами етимологічної версії (всупереч етимології псл. *sqdъ <
іє. *som-dhе-). Саме вказаний семантичний перехід може зайвий раз свідчити на
користь семантики «садити» < «опускати», «поміщати». Це твердження право
мірне тим паче, що семантика «приєднувати», властива іє. *5от-, реалізується
лише в префіксальньїх утвореннях, тоді як у випадках із чистими основами іє.,
псл. *sеd- : *sod-, псл. *sQd- значення «садити», «опускати», «поміщати» не по
требують жодних доповнень або уточнень. Відтак і необхідності в з ’єднуваль
ному префіксі іє. *som- (> псл. «су-») не виникає.
На користь підтримуваної нами етимології свідчить і той факт, що утворення
з основою суд- мають досить розгалужену семантику: друс. съсъдъ «знаряддя»,
«інструмент музичний», «частина тіла, посудина» та ін. (Срезневский, 3, 834),
ст. укр. посудокъ «снасть» (Тимченко, 2,189), рос. діал. сИднПхвим’я» (ССГ, 10,
139).
Механізм такої генералізації семантики, очевидно, той самий, що й у випад
ку з одним жаргонним слівцем у шахістів: рос. посуда означає «шахи + шаховий
годинник», коли побутове значення слова посуда (тобто те, що використовуєть
ся нами в побуті щодня) поширилося й на «знаряддя праці».
Із семантикою «класти», «поміщати», «утверджувати» можна співвідносити
й розглянутий вище слов’янський соціальний термін *sqdъ і пов’язані з ним
*sQdъЪa (< *sQditi), *sQdica, *sQdъnica (обидва від *sQdъ), *sQdъbъka. Що ж до
реалізації семантики «утверджувати», «класти», «встановлювати», то порівняй
мо типологічно споріднені вислови: рос. положить (себе) за правило, он поло
жил себе сделать (что-л.), поставить на своем, настоять на своем, а також
термін судова постанова. Тому припускаємо, що поняття «суд» первісно пов’я
зувалося зі значеннями «встановлювати» > «з’ясовувати» (пор. рос. судебное
разбирательство, разбирать дело або тавтологічну (за О. М. Афанасьєвим)
формулу судить-рядить (Афанасьев, 3, 373)). Можливо, первісно *sQdъ могло
означати «щось встановлене, остаточно визначене» і вже потім - «вирок», і ви
рок остаточний, невідворотний.
Про це свідчить і контекст уживання континуантів псл. *sqdъЪa. Так, за
О. М. Афанасьєвим, «слово с у д ь б а (серб. у с у д , с у ж е н ь е — “тако т ^ е усуд
усудио!”) одного кореня з дієсловом с у д и т и і, відтак, означає те, що присудже
но = призначено людині вищим божественним судом» (Афанасьев 3, 370); пор.
також відомий російський вислів от судьбы неуйдешь!, що відбиває світоглядні
особливості давніх слов’я н 6.
Звичайно, розвиток слов’янських міфологічних уявлень, особливо у світлі
етномовних контактів слов’ян з іншими народами, позначився й на поповненні
списку «дійових осіб» слов’янської демонології. Уважаємо, саме завдяки їм у
демонології слов’ян (очевидно, внаслідок торговельних та культурних контак
тів з балканськими народами, зокрема з греками, а від них, найімовірніше, через
посередництво хорутан (словенців), у слов’ян західних взагалі) відомі «живицы,
с у 5 е н и ц ы т а с у д и ц ы ( s u 5 e n i c e = s o j e n i c e , s u d i c e = 8 0 ^ с е ) , тобто діви
6 Із цим на основі протиставлення корелює рос. діал. пересечь судьбу «запобігти чомусь»
(СПГ, 2, 91).
84 Ж # 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6
Реалізація іє. *sed- : *sod в апелятивній та пропріальній лексиці
життя й долі. Останнє ім’я відоме лужичанам (sudz icke ) , словакам та чехам
( s u d i c e , s u d i с ky). За повір’ям, уцілілим поміж істрян, рожаниці (= судиці. —
О. І.) живуть у гірських печерах ...» (Афанасьев, 3, 334-335). Як уважають хору-
тани, радяться рожаниці головно про те, якою смертю помре новонароджений:
«to su ove babe, koje sudiju sako dete s kakvum smrtjum prejde iz ovoga sveta».
Наповнення образу судиць etc. нагадує образи давньогрецьких мойр
(< гр. moira «участь, частка»), які успадкували риси архаїчних божеств. Уявлен
ня ж про архаїчних мойр пов ’язувалися зі звичаєм віддавати частину їжі, здобичі
або жертвоприношення кожному з членів роду, об’єднуючи їх в одне ціле (Та-
хо-Годи, 98). І в цьому випадку у слов’янській демонології також простежується
«балканський слід».
Отже, розгляд іє. *sed- : *sod- та його слов’янських континуантів засвідчує їх
функціональне багатство й різноманіття, сприяючи також проясненню окремих
темних місць у (пра)слов’янському лексиконі. Звісно, запропоновані в статті
етимології — лише версії, проте з погляду семантики вони видаються нам ціл
ком імовірними.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Абаев
Афанасьев
Варбот
Варбот
Вербич
Даль
ЕСУМ
Журавлев
Иваненко
Казлова
Кочергина
Новикова
Ондруш
Онишкевич
Преображенский
СВГ
Абаев В. И. Историко-этимологический словарь осетинского языка.—
Л., 1979.— Т. 1-5.
Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу.— М., 1994.—
Т. 1-3.
Варбот Ж. Ж. Место основ настоящего времени в системе отглаголь
ного словообразования праславянского языка // Славянское языкозна
ние. ІХ Междунар. съезд славистов : Докл. сов. делегации. — М., 1983.
— С. 64-66.
Варбот Ж. Ж. О семантике и этимологии звукоподражательных глаго
лов в праславянском языке // Славянское языкознание. Х Междунар.
съезд славистов : Докл. сов. делегации.— М., 1988.— С. 66-78.
Вербич С. О. Гідронімія басейну Верхнього Дністра: Етимологічний
словник-довідник.— К., 2007.— 120 с.
Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. — М.,
1955. — Т. 1-4.
Етимологічний словник української мови : В 7 т. / За ред. О. С. Мельни-
чука.— К., 2006.— Т. 1-6.
Журавлев А. Ф. Заметки на полях «Этимологического словаря славян
ских языков» // Этимология 1988-1990.— М., 1993.— С. 78.
Иваненко А. В. Реализация псл. *.5еУ-: *зо^ в апеллятивной и про-
приальной лексике // Междунар. конф. «Северное Причерноморье: к
глубинам славянской культуры» (V Чтения памяти академика
О. Н. Трубачева, Алупка, 25-30 сентября 2008 г.): Материалы конф.—
К. ; М., 2008.— С. 50-51.
Казлова Р. М. Беларуская і славянская гідранімія. Праславянскі фонд.—
Гомель, 2002.— Т. 2.— 265 с.
Кочергина В. А. Санскритско-русский словарь.— М., 1996.— 944 с.
Новикова Ю. М. Практичний словозмінно-орфографічний словник прі
звищ Центральної та Східної Донеччини.— Донецьк, 2007.— 996 с.
Ондруш Ш. Семантическая мотивация основных терминов права и тор
говли у славян и индоевропейцев // Этимология. 1984.— М., 1986.—
С. 176-181 с.
Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок : У 2 ч.— К., 1984.—
Ч. 1-2.
Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка.—
М., 1958.— Т. 1-2.
Словарь вологодских говоров : Уч. пос. по русской диалектологии /
Ред. Т. В. Паникаровская.— Вологда, 1983-2007.— Вып. 1-12.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 6 85
Сердюкова
СРНГ
Скляренко
С.Бук.Г
СГУ
СПГ
Срезневский
Тахо-Годи
Тимченко
Толстой
Тру ба чев 1966
Трубачев 1991
Тру ба чев 2004
Фас мер
Черепанова
Черных
ЭССЯ
Bezlaj
Pokorny
Skok
Vasmer RGN
Vasmer
О. В. Іваненко
— Сердюкова О. К. Словарь говора казаков-некрасовцев.— Ростов н/Д.,
2005.— 320 с.
— Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф. П. Филина и Ф. П. Со-
роколетова.— Ленинград ; СПб.— 1966-2007.— Выт. 1-43.
— Скляренко В. Г. Етимологічні розвідки. 11 //Мовознавство.— 2011.—
№ 5.— С. 3-10.
— Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк.— Чернів
ці, 2006.— 688 с.
— Словник гідронімів України/Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак,
К. К. Цілуйко.— К., 1979.— 780 с.
— Словарь пермских говоров. — Пермь, 2000-2002. — Выт. 1-2.
— Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка.—
М., 1958.— Т. 1-3.
— Тахо-Годи А. А. Греческаямифология.— М., 1989.— 304 с.
— Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української
мови XV-XVIII ст.— К., 2003.— Кн. 1-2.
— Сербско-хорватско-русский словарь / Сост. И. И. Толстой.—М., 1957.—
1168 с.
— Трубачев О. Н. Ремесленная терминология в славянских языках (этимо
логия и опыт групповой реконструкции).— М., 1966.— 416 с.
— Трубачев О. Н. Этногенез и культура древнейших славян: Лингвисти
ческие исследования.— М., 1991.— 272 с.
— Трубачев О. Н. Реконструкция слов и их значений // Трубачев О. Н.
Труды по этимологии: Слово. История. Культура.—М., 2004.— Т. 1. —
С. 19-120.
— ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и
доп. О. Н. Трубачева.— М., 1988.— T. 1-4.
— Черепанова Е. А. Микротопонимия Черниговско-Сумского Полесья.—
Сумы, 1984.— 458 с.
— Черных П. Я. Историко-этимологический словарь русского языка.—
М., 1999.— Т. 1-2.
— Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лекси
ческий фонд / Под ред. О. Н. Трубачева.— М., 1974.— Выт. 1-36.
— BezlajF. Etimoloski slovar slovenskega jezika.— Ljubljana, 1995.—
Knj. 1-5.
— Pokorny J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. — Bern ; Mün
chen, 1959. — Bd 1-9.
— Skok P. Etimologijski rjecnik hrvatskoga ili srpskoga jezika.— Zagreb,
1973.— Knj. 1-4.
— Russisches geographisches Namenbuch / Begr. von M. Vasmer. — Wies
baden, 1980. — Bd 1-11.
— Wörterbuch der russischen Gewässernamen / Begr. von M. Vasmer.—
Berlin; Wiesbaden, 1961.— Bd 1-5.
O. V. IVANENKO
A *SED- : *SÖD-STEM REALIZATION IN APPELLATIVE AND PROPRIAL LEXIS
In the article the origin of the псл. *beseda, *besedb / *besedb; *sqdb, *sqdbba, *sqdica,
*sqdbnica, *sqdbbbka; *sbsqdb, *posqda etc. in connection of ie. *sed- : *sod- approaches.
Key words: etymology, meaning development, meaning reconstruction.
86 ISSN 0027-2833. М овознавчо, 2011, № 6
|