Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці
Стаття присвячена розглядові процесу становлення сучасного розуміння обсягу фраземіки в українському мовознавстві. На підставі аналізу найвідоміших наукових джерел констатовано, що в наш час, незважаючи на панівну концепцію вузького розуміння фраземіки, традиції альтернативного (широкого) визначення...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2012
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183623 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці / О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк-Скопненко // Мовознавство. — 2012. — № 1. — С. 40-48. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183623 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1836232022-04-07T01:34:50Z Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці Скопненко, О.І. Цимбалюк-Скопненко, Т.В. Стаття присвячена розглядові процесу становлення сучасного розуміння обсягу фраземіки в українському мовознавстві. На підставі аналізу найвідоміших наукових джерел констатовано, що в наш час, незважаючи на панівну концепцію вузького розуміння фраземіки, традиції альтернативного (широкого) визначення цього терміна цілковито не втратили свого значення. The article examines the process of becoming a modem understanding of phraseology in Ukrainian linguistics. The analysis of the most famous scientific sources stated that today, despite the dominant concept of a narrow understanding of phraseology, traditions alternative (broad) definition of this term is completely not lost their importance. 2012 Article Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці / О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк-Скопненко // Мовознавство. — 2012. — № 1. — С. 40-48. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183623 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена розглядові процесу становлення сучасного розуміння обсягу фраземіки в українському мовознавстві. На підставі аналізу найвідоміших наукових джерел констатовано, що в наш час, незважаючи на панівну концепцію вузького розуміння фраземіки, традиції альтернативного (широкого) визначення цього терміна цілковито не втратили свого значення. |
| format |
Article |
| author |
Скопненко, О.І. Цимбалюк-Скопненко, Т.В. |
| spellingShingle |
Скопненко, О.І. Цимбалюк-Скопненко, Т.В. Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці Мовознавство |
| author_facet |
Скопненко, О.І. Цимбалюк-Скопненко, Т.В. |
| author_sort |
Скопненко, О.І. |
| title |
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці |
| title_short |
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці |
| title_full |
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці |
| title_fullStr |
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці |
| title_full_unstemmed |
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці |
| title_sort |
зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183623 |
| citation_txt |
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки та пареміології в україністиці / О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк-Скопненко // Мовознавство. — 2012. — № 1. — С. 40-48. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT skopnenkooí zíspostereženʹnadístoríêûjsučasnimiprocesamirozmežuvannâfrazemíkitaparemíologíívukraínísticí AT cimbalûkskopnenkotv zíspostereženʹnadístoríêûjsučasnimiprocesamirozmežuvannâfrazemíkitaparemíologíívukraínísticí |
| first_indexed |
2025-07-16T03:36:12Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:36:12Z |
| _version_ |
1837773066522853376 |
| fulltext |
О. І. СКОПНЕНКО, Т. В. ЦИМБАЛЮК-СКОПНЕНКО
ЗІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ НАД ІСТОРІЄЮ
Й СУЧАСНИМИ ПРОЦЕСАМИ РОЗМЕЖУВАННЯ
ФРАЗЕМІКИ ТА ПАРЕМІОЛОГІЇ В УКРАЇНІСТИЦІ
Стаття присвячена розглядові процесу становлення сучасного розуміння обсягу фра-
земіки в українському мовознавстві. На підставі аналізу найвідоміпшх наукових джерел
констатовано, що в наш час, незважаючи на панівну концепцію вузького розуміння фра-
земіки, традиції альтернативного (широкого) визначення цього терміна цілковито не втра
тили свого значення.
Ключові слова: фраземіка, фразеологічна одиниця, пареміологія, паремія, історія
мовознавства, історія нової української літературної мови.
Минули перші десять років нового тисячоліття. І носії української мови, і до
слідники цього ідіому опинилися в таких умовах, що навіть теоретично не на
даються до порівняння з попередніми епохами. Надзвичайно зросло
навантаження не тільки на мовну систему в комунікативній площині, а й відбу
лося істотне розсіювання об’єктів і предметів мовознавчого вивчення. Це можна
простежити на прикладі різних лінгвістичних галузей, але згадані процеси дуже
чітко окреслилися у фразеологічній науці. Скажімо, в українській фразеології,
починаючи з 80-х років XX ст., закоренилася система поглядів, що послідовно
розмежовує власне фраземіку та паремійний корпус, хоч упродовж багатьох
століть філологія не знала окресленої «парцеляції». Поки що не вдалося виявити
свідчень про застосування такого розподілу досліджуваного матеріалу до почат
ку 70-х років минулого століття у вишівських та академічних курсах сучасної
української літературної мови. Узявши до уваги тільки знакові для україністики
спеціалізовані видання минулого й позаминулого століть, можна побачити, що
синкретизм фраземіки й пареміології яскраво виражений у Номисовому збірни
ку, а також у «Галицько-руських народних приповідках», що їх зібрав І. Франко.
Щоправда, пальму першості за кількістю наведеного матеріалу в таких видан
нях вибороли паремії, власне фразеологічні одиниці (далі — ФО), подані як ок
ремо, так і в складі паремій, займають невелику частину серед надрукованого.
Наприклад, М. Номис навів фраземи пасе очі (з ока не спускає) (Номис 444),
плете банелюки (там же, 570), на галай балай (там же), навмани Лазара співати
(там же), без сорома казка (там же, 574), став, як укопаний (там же, 603), як гор
батий до стіни (там же, 572) (а також інші одиниці з компонентом як) та ін. У
«Галицько-руських народних приповідках» І. Франко серед іншого наводить
звороти сів му на голову (Франко, 561), скакати кому по голові (там же), солом ’я-
1 Список скорочень див. у кінці статті.
О О. І. СКОПНЕНКО, Т. В. ЦИМБАЛЮК-СКОПНЕНКО, 2012
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
на голова (там же, 562), стратив голову до решти (там же), то всьо на його голо
ві (там же), то горяча голова (там же), то не твоя голова до того (там же, 563),
то вже всі на єден голос говорьит (там же, 580), до горлами сльози підступают
(там же, 597) тощо. Характерно, що більшість ФО у цих збірниках подана в ролі
складників паремійних текстів.
Узагалі фраземіка й пареміологія як інтегрована частина курсу літературної
мови введена до шкільних і вишівських підручників досить пізно. Скажімо,
Є. К. Тимченко в «Українській граматиці для III і IV кляси шкіл середніх» 1918 р.
не подав жодного параграфа, що бодай побіжно зачепив би проблеми фразеології,
хоч фраземи й паремії в ролі прикладів автор щедро використовував, добираючи
їх із фольклорних та оригінальних літературних джерел. Наприклад, у досить роз
логому розділі «Складня зложеного речення» до правила 126 («Прикметникове
речення приточується до речівника або його заступника в головному реченні
злучниками що, що б, в головнім йому відповідні той та те, такий така таке,
що зрештою можуть і не бути» 2) подано близько десяти паремій, запозичених з
Номисового збірника та з фольклорних матеріалів П. П. Чубинського3.
О. Н. Синявський 1933 р. у своїй «Короткій історії українського правопи
су», розглядаючи підготовчу роботу до знаменитої правописної конференції
1927 р., зауважував, що «від багатьох науковців виступають побажання, щоб
унормовано й такі сторони літературної мови, як ортоепію, фразеологію (кур
сив наш. — О. С., Т. Ц.-С.), наголос, правопис власних імен людей» 4. Проте
фразеологія (у сучасному розумінні) не була в центрі уваги кодифікаційного
форуму. У відомих «Нормах української літературної мови» 5 (1931) цього ж
автора питання фразеології не були чітко окреслені, коли не сказати, що вони
навіть побіжно не були порушені. Певна річ, якщо не розуміти фразеологію як
лексико-семантичну сполучуваність, бо в багатьох виданнях першої третини
XX ст. саме так і вживався цей термін. Скажімо, у посібнику-довіднику М. Ми-
роненка «Українська фразеологія (прийменники, дієслівні та прикметникові
конструкції, сполучені вислови)» за редакцією М. Грунського (1929) ніде не
знаходимо тлумачення обсягу поняття «фразеологія», проте сам принцип по
будови видання свідчить, що автор під фразеологічними зворотами розумів
сталі словосполучення в найширшому розумінні або й просто українські мовні
засоби, відмінні внутрішньою формою (синтаксичною структурою) від росій
ських відповідників. Наприклад, М. Мироненко подає такі російські одиниці
та українські відповідники: бежать без оглядки — тікати неоглядки, без очей,
не озираючись; без видимой причины — не знати з якої причини; (іронічно) з
доброго дива\ без возражений — не сперечаючись, не заперечуючи; не спереча
тись!', без доклада не входить — не сповістивши не заходити; без задержки —
негайно; без малейшего отлагательства — ніяк не відкладаючи, негайно; без
малого — трохи не; без опасений — безпечно; без остатка — все цілком, усе
чисто, геть усе; без отговорок — безсуперечно, не сперечаючись; без памяти
— не пам’ятаючи, нетямлячи, непритомно; без пастуха — (обходиться,
быть) — самопас, самопаски, самопасом, самопасно, пустопаш; без пяти ми
нут З часа — зап ’ять хвилин 3 години; без разбора — не розбираючи; без раз-
2 Тимченко Є. Українська граматика для III і IV кляси шкіл середніх.— K., 1918.— С. 118.
3 Там же.— С. 119.
4 Синявський О. Коротка історія «Українського правопису» // Історія українського пра
вопису : XVI-XX століття : Хрестоматія.— K., 2004.— С. 438.
5 Синявський О. Норми української літературної мови.— K .; X., 1931.— 367 с.
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки....
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 41
О. I. Скопненко, Т. В. Цимбалюк
личия относиться к кому, к чему — байдуже ставитися до кого, до чого; без
различия формы, цвета и т. д. — не зважаючи на форму, колір і т. ін.; без рас-
суждений — не сперечаючись', без седла сидеть на лошади — охляп сидіти на
коні\ без сожаления — без жалю, безжально', без спроса — не спитавши', без
удержу — без упину; без умолку — не вгаваючи тощо (Мироненко, 117)6. Наве
дений матеріал згруповано в третій частині розгляданої праці («Російсько-ук
раїнські фразеологічні звороти з прийменниками»), 3 погляду сучасної лін
гвістики довідник і таку назву доданого словника важко визнати коректними,
адже не буває «російсько-українських (польсько-українських, німецько-фран-
цузьких та ін.) зворотів» як компонентів реальної системи природних мов
(проблеми інтерференції тут не торкаємося), а проте сама книжка й досі міс
тить чимало цікавих знахідок у галузі перекладної російсько-української лек
сикографії. За умов критичного аналізу й творчого підходу видання може бути
джерелом для сучасної фразеографії та словникарства широкого спектру.
О. Б. Курило належить до тих українських мовознавців, які з максимальною
виразністю підкреслювали особливу роль фразеологізмів у системі націона
льної мови. «Своєрідним характером, — переконана дослідниця, — так званим
“духом” своїм, мова спирається передусім на стилістиці, складні, фразеології та
словотворі» 1. В «Увагах до сучасної української літературної мови» (1925) вона
подала багато рекомендацій прескриптивного характеру, проте як фразеологіз
ми розглядала одиниці різного походження: і звороти на кшталт набратися ро
зуму (Курило, 219), набратися страху (там же), набратися сорому (там же), і го
ворити (за ким) (там же, 229), узятися рум ’ящем (там же, 222), узятися стру
пом (там же), узятися цвіллю (там же) тощо. «Короткий українсько-російський
словник», доданий до цієї монографії О. Б. Курило, навіть сьогодні можна вва
жати взірцевим за способом добору й тлумаченням матеріалу. Більшість оди
ниць, поданих у ньому, належить до категорії фразем. Наскільки відомо, теоре
тичні питання фразеології не перебували в центрі уваги дослідниці.
У «Загальному курсі української мови» за редакцією Л. А. Булаховського
(1929) подано окремий структурний підрозділ, що мав би розглянути порушені
питання. «Лексика й фразеологія» — назва другої лекції з цього видання. Робо
чий матеріал до неї написав Б. Д. Ткаченко. Проте тільки в методичних заува
женнях до лекції знаходимо побіжне згадування проблеми: «Питання лексики й
фразеології (словник та звороти) тепер набули надзвичайної ваги. Як збагатити
свою лексику, які саме слова й звороти використовувати, де саме запозичувати
слова — чи в класиків, чи з поточної преси, як використовувати селянську лек
сику і що саме використовувати,— ці питання непокоять і цікавлять широкі вер
стви суспільні» 8. Трохи далі автор (можна припустити, що вони належать перу
Л. А. Булаховського, хоч у тексті про це ніде немає згадки) пише: «Без словника
працювати неможливо, бо тоді робота аж надто рясніє помилками. Таке нероз
важне вживання лексики й фразеології показано між іншим, в лекції III, де зана-
лізовано уривки з листа українського інтелігента. В цій таки лекції з’ясовано, як
лексика й фразеологія зумовлюють певний стиль» 9. З теоретичних обґрунту
вань порушеної проблеми у виданні більше нічого не виявлено. Отже, за твер
дженням методичних настанов «Загального курсу української мови», фразеоло
6 Правописні особливості прикладів збережено.
7 Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови.— К., 2004.— С. 11.
8 Загальний курс української мови / За ред. Л. А. Булаховського.— X., 1929.— С. 25.
9 Там же.— С. 26.
42 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
гія — це звороти. Пор.: «За накресленим планом до курсу увійдуть такі розділи:
<...> 2) Друга та третя лекції з оглядом питань щодо словника (лексика) та фра
зеології (індивідуальних властивостей українського слововжитку в широкому
розумінні цього слова)» 10 (курсив наш. — О. С., І Ц.-С.). Таку ж думку підтри
мує й Б. Д. Ткаченко в цьому виданні: «Фразеологія (гр.) — характеристичні для
певної мови звороти, лише в ній уживані, які не припускають точної передачі
при перекладі їх на іншу» п. Розглядаючи приклади фразеологічних зворотів,
науковець подає одиниці це ще було за царя Гороха, як людей було троха та це
ще було за рижого бога та за китчастих людей 12, що належать до паремійного
фонду за сучасною класифікацією.
Дуже чітко й логічно виклав погляди на обсяг фразеології української мови
О. Вержбицький у XIII лекції «Курсу української мови для службовців» за ре
дакцією Л. А. Булаховського (1930): «Звороти, що їх точно перекласти не можна
іншою мовою, що являють собою одноцільне значіння суми слів, звемо фразео
логічними зворотами. До фразеології також належать: цілі вислови, що їх ци
тують не згадуючи ні твору, ні автора, вживані у мові прислів’я та приказки, ци
тати, що стали дуже відомі» 13.
Згадані вище видання мали дидактичний характер і були спрямовані на
користувачів з різним рівнем підготування, проте, як бачимо, теоретичне під
ґрунтя досліджуваної проблеми в цих курсах окреслено по-різному. За словами
О. Вержбицького, він не мав змоги в згаданому посібнику докладно викласти
свої погляди на українську фразеологію, а мусив спинитися на «діловій фразео
логії, що є найпотрібніша нашому курсантові-службовцеві» 14. Загальний підхід
науковця зрозумілий. У § 9, що має назву «Канцелярська фразеологія», О. Вер
жбицький подає російські ділові кліше та штампи з українськими відповідника
ми, більшість з яких із сучасного погляду не можна кваліфікувати як об’єкти
фразеологічного розгляду навіть за умов широкого розуміння фразеології. Нап
риклад, у словничку наведено одиниці: а посему предлагаю — а тому (через те)
пропоную; благодаря полученным сведениям мы имеем возможность — через
те, що одержано відомості, ми маємо змогу, в срочном порядке — терміново;
работать в качестве секретаря (делопроизводителя) — працювати за секре
таря (за діловода); в течение (в продолжение) всего дня— за (через) увесь день;
протягом усього дня; ящик для писем (для жалоб) — скринька на листи (на
скарги) (Вержбицький, 16-17) та ін. Якщо ж їх розглядати як «індивідуальні
властивості українського слововжитку в широкому розумінні цього слова», то
такий спосіб подання матеріалу стає цілком зрозумілим.
Б. Д. Ткаченко в «Нарисах з української стилістики» (1929) (§ 8 «Деякі зага
льні означення з обсягу фразеології») робить висновок, що «розгляд членів си
нонімічної групи має привести нас до поняття про вислови фразеологічні» 15. На
думку науковця, «слова <...> можуть цілком чи частково утрачати свою авто
номність, виступаючи несамостійною часткою зложених висловів, що їх із се-
10 [Булаховський Л. А.?]. План курсу // Загальний курс української мови / За ред.
Л. А. Булаховського.— X., 1929.— С. 3.
11 Ткаченко Б. Робочий матеріал [до лекції II] // Там же.— С. 42.
12 Там же.— С. 44.
13 Вержбицький О. Лекція XIII // Курс української мови для службовців / За ред. Л. Бу
лаховського.— X., 1930.— С. 15.
14 Там же.— С. 15-16.
15 Ткаченко Б. Нарис української стилістики. Лекція І / За ред. Л. Булаховського.— X.,
1930,— С. 17.
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки....
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 43
О. I. Скопненко, Т. В. Цимбалюк
мантичного погляду ми мусимо розглядати як певну висловну єдність» 1б. І далі
дослідник викладає майже сучасне розуміння фразеологізму, спираючись пере
дусім на зв’язаність значення розгляданих зворотів. Щоправда, і тут мовознав
цеві не вдається відійти від широкого розуміння фразеологізму. Б. Д. Ткаченко
твердить, що «тут (у групуваннях другого роду. — О. С., Т. Ц.-С.) кожне слово,
увіходячи до групування, в більшій чи меншій мірі поступається самостійністю
свого значіння, щоб утворити в зложенні з іншими членами групування одно-
цільне значіння цілого вислову. Такі групування слів ми називаємо взагалі фра
зеологічними або зложеними висловами» 17. Як приклади наведено одиниці ма
тися на бачності, бути напоготові, тяжко закоханий, до серця вражений, не
стерпно болючий, жагуче жадання, пекуча потреба, шалений гнів, зажити сла
ви, припасти до вподоби, будьте ласка!, брати на увагу щось, мати честь
(«Мав честь розмовляти, побачити») 18. У праці попри її невеликий обсяг і ди
дактичну спрямованість знаходимо досить глибокі міркування щодо різного ти
пу «споєності (спаяності. — О. С., Т. Ц.-С.) поодиноких членів фразеологічного
вислову», визначення певних ознак цієї єдності «як зовнішнього, так і середово-
го семантичного характеру», зокрема тут розглянуто співвіднесеність із прос
тим словом («показує, що певне групування слів становить собою в даному разі
одиницю мислення», як-от у прикладах матися на бачності, в тузі пробувати,
зажити слави) та «семантичне затемнення елементів фразеологічного вислову,
що виявляється в ньому наявністю а) слів, непридатних до самостійного вжитку;
б) “неправильних” з загально-мовного погляду синтаксичних зв’язків». Як
приклади до першого типу «затемнення» Б. Д. Ткаченко наводить одиниці не до
шмиги, грошей ні шага, не при умі, ударитися навтікача, другий різновид
ілюструє зворотами будьте ласка, будь ласка, будь ласкав, іди з добра ума, іди к
лихій мамі19 тощо.
В «Енциклопедії українознавства» 1949 р. добре подано історію вивчення
української мови, відомості про становлення вітчизняного словникарства (під
розділ «Лексикологія»), незважаючи на стислість викладу, регламентовану жан
ром видання20. У довіднику компактно викладено основні відомості з різних га
лузей науки про сучасну українську літературну мову, розглядана інформація й
досі не втратила свого наукового значення. Проте автори (Я. Рудницький, Д. Чи-
жевський, В. Чапленко, В. Лев, Ю. Шерех) зовсім не зачіпали фразеологічної та
паремійної проблематики 21.
Ю. Шевельов у «Нарисі сучасної української літературної мови» (1951) де
тально розглядає проблеми фразеології, наскільки дозволяє жанр підручника.
На думку мовознавця, «словосполучення, які виступають як цілість із значення
ми, що не дорівнює сумі значень їх складових частин, звуться фразеологічними
зворотами, або ідіомами»22.1 далі подає власне фраземи на руку ковінька', не бу
ло лиця', ні се ні те; мотати на вус; збити з пантелику; слабі на утори; ходити
16 Там же.
17 Там же,— С. 18-19.
18 Там же.— С. 19.
19 Там же,— С. 19-20.
20 Сімович В.,Кузеля 3. Мова : Історія вивчення і сучасний стан дослідів // Енциклопедія
українознавства : Загальна частина.— Репринтне відтворення видання 1949 р.— К., 1994.—
С. 321-327.
21 Рудницький Я., ЧижевськийД., Чапленко В., Лев В., Шерех Ю. Сучасна українська
літературна мова // Там же.— С. 327-340.
Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови.— Мюнхен, 1951.— С. 20.
44 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
ходором; пішло нанівець', ні за цапову душу; чуприну гріти 23 та ін. Автор твер
дить, що в широкому розумінні до фразеологізмів треба зараховувати приказки,
прислів’я, звороти-афоризми, крилаті слова. Пор.: «До фразеологічних зворотів
у широкому розумінні належать також приказки й прислів’я. Як і всякі інші фра
зеологічні звороти, вони характеризуються усталеністю словесного оформлен
ня, і, поскільки вживаються на окреслення різних конкретних ситуацій, значен
ня їх у цілості використовується переносно, себто значення цілости не дорівнює
сумі значень окремих слів. Нерідко їх можна заступити одним словом. Наприк
лад, замість назвати кого-небудь ледар можемо вжити приказок: Думки в небі, а
ноги в постелі; або: Не така лінь, як не хочеться; або: То за цим, то за тіш, то
за сном важким; або: Жать удень душно, а вночі кусаються комарі; або: Як спить,
то не їсть, а як їсть, то не дрімає тощо»24.
Аналогічну позицію через 8 років обстоює і Л. А. Булаховський у «Нарисах
із загального мовознавства». Пор.: «Фразеологічні одиниці (фразеологізми) —
це звичайно словосполучення, розкладні щодо змісту, але усталені в мові як ма
теріал ходової цитації (прислів’я, приказки, вдалі вирази письменників, що ста
ли “крилатими словами”, і под.), які набули через це певної цільності. Такими є,
наприклад, вирази: “Вовків боятися — в ліс не ходити”, “М’яко стеле, та твердо
спати”, “Розрубати Гордіїв вузол”» 25.
Л. Г. Скрипник у своїй монографії «Фразеологія української мови» (1971)
обстоює думку, що підхід, який виводить прислів’я, приказки й крилаті вислови,
співвідносні з реченням, за межі об’єкта фразеології, «викликає серйозні запере
чення, і все більше дослідників схиляється до того, що ці одиниці не повинні бу
ти вилучені з фразеології» 26. Такі погляди, на думку науковця, «поділяє біль
шість українських дослідників, їх дотримується й автор цієї монографії» 21. В
академічному дослідженні «Сучасна українська літературна мова» за редакцією
І. К. Білодіда (1973) перу дослідниці належить розділ «Фразеологія», у якому
Л. Г. Скрипник не відходить від принципів широкого розуміння фразеології, за
декларованих у власній монографії. Незважаючи на те, що тоді точилися супе
речки «навколо сталих утворень, які мають назву прислів’я, приказки і крилаті
вислови типу фраз»28, лінгвіст скрізь у цьому виданні проводить думку про не
доцільність їх вилучення з поля об’єктів фразеологічних студій. І при цьому зав
жди підкреслює, що в тогочасному мовознавстві «немає одностайної думки
щодо того, чи вважати прислів’я, приказки і крилаті вислови типу замкненої
фрази об’єктом фразеології, чи виводити їх за межі цієї лінгвістичної дисцип
ліни, залишаючи розгляд їх фольклористиці і стилістиці» 29. Такий підхід до роз-
гляданої проблематики панував і в підручниках для вищої школи, зокрема від
нього не відступився й М. А. Жовтобрюх у «Курсі сучасної української літера
турної мови» для філологічних факультетів педагогічних інститутів 30. І нині
23 Там же,— С. 20-22.
24 Там же,— С. 22.
25 Булаховський Л. Нариси з загального мовознавства.— 2-е вид., випр. та доп.— К.,
1959,— С. 33.
26 Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови : Монографія.— К., 1973.— С. 68.
27 Там же.— С. 69.
28 Скрипник Л. Г. Фразеологія // Сучасна українська літературна мова : Лексика і фра
зеологія / За ред. І. К. Білодіда.— К., 1973.— С. 337.
29 Там же.— С. 364.
30 Жовтобрюх М. А. Фразеологія української мови // Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М.
Курс сучасної української літературної мови : Підручник для філологічних факультетів педа
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки....
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 45
О. I. Скопненко, Т. В. Цимбалюк
названі засади чи не найпопулярніші в посібниках для студентів філологічних
спеціальностей31. На думку В. Д. Ужченка, цю теорію варто називати семантич
ною концепцією В. В. Виноградова — М. М. Шанського, удосконаленою завдя
ки зусиллям різних дослідників, зокрема деякі її аспекти розробляла у своїх пра
цях Л. Г. Скрипник32. М. Ф. Алефіренко зауважував 33, що на ґрунті такого
розуміння обсягу фразеології стоять, крім Л. Г. Скрипник, такі відомі українські
дослідники, як Д. X. Баранник34, Ф. П. Медведєв 35 та ін.
Отже, на початку 70-х років минулого століття українська академічна фра
зеологічна наука ще не відходила від класичної схеми розуміння обсягу фразео
логії, хоч їй і доводилося існувати в силовому полі російської мовознавчої шко
ли, що дедалі більше розгортала розмежування фразем і паремій. Проте в 1980-х
позиція, виражена думкою про те, що «усталені поєднання слів найрізноманіт
ніших структурних типів — співвідносні з лексичними одиницями, з предика
тивними словосполученнями і з реченнями, що набули виразних показників
фразеологічності, мають всі підстави бути віднесеними до складу фразеоло
гії» 36, похитнулася. На нашу думку, переломною добою стали саме 80-і роки ми
нулого століття, а не 90-і, як твердить В. Стахова37. Символом таких змін може
слугувати академічний «Фразеологічний словник української мови» (1993). За
свідченням В. М. Білоноженко, укладання згаданого фразеографічного кодексу
розпочалося на початку 1980-х рр. Концепція словника, безперечно, була випра-
цювана раніше. У виданні постульовано: «до фразеологічних одиниць не зара
ховуються <...> сталі словосполучення, прислів’я, приказки, крилаті вирази,
усталені порівняння, складені терміни, нефразеологізовані тавтологічні слово
сполучення» 38 тощо. Утім, уже в монографії В. М. Білоноженко й І. С. Гнатюк
«Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів» 39
(1989) помітна перевага теорії вузького розуміння фразеології, обґрунтована в
працях російського мовознавця О. І. Молоткова й зреалізована у «Фразеологіч
ному словнику російської мови» (1967), виданому за редакцією згаданого лінг
гогічних інститутів.— К., 1972.— С. 71-75; Жовтобрюх М. А. Джерела української фра
зеології // Там же.— С. 75-77.
31 Див., зокрема, пояснення: «Приказки, прислів’я і крилаті слова зараховують до фра
зеологічного фонду мови, хоч така їх кваліфікація не стала загальнопоширеною» (Гри
щенко А. П. Фразеологія // Сучасна українська літературна мова : Підручник /
А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ;заред. А. П. Грищенка.— 2-е вид., перероб.
і доп.— К., 1997.— С. 237). О. Д. Пономарів уводить до складу фразеології терміни, максими,
афоризми, сентенції, літературні цитати тощо, а проте відводить серед фразеологізмів особ
ливе місце ідіомам типу про людське око, не довго ряст топтати, бити байдики, скакати в
гречку, підносити гарбуза та ін. {Пономарів О. Стилістика сучасної української мови : Під
ручник.— 3-є вид., перероб. і доп.— Тернопіль, 2000.— С. 121,128).
32 Ужченко В. Д. Фразеологічні концепції // Ужченко В. Д., Авксентьев Л. Г. Українська
фразеологія : Посібник для студентів філологічних факультетів.— X., 1990.— С. 8-9.
33 Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології.— X., 1987.— С. 90.
34 Баранник Д. X. Особливості використання фразеології в усному монологічному мов
ленні // Усний монолог.— Д., 1969.— С. 94—94.
35 Медведев Ф. П. Українська фразеологія : Чому ми так говоримо.— X., 1982.— С. 7.
36 Скрипник Л. Г. Фразеологія // Сучасна українська літературна мова : Лексика і фра
зеологія / За заг. ред. акад. І. К. Білодіда.— К., 1973.— С. 365.
37 Стахова В. Поняттєво-виражальна сутність «фраземіки» в українському лінгвотер-
мінологічному просторі.— Ьйр:/^оита1.тап^уеІ8.сот^о=з'оита1&агс1ііу=23.
38 Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін.— К.,
1993,— Кн. 1,— С. 4.
39 Білоноженко В. М., Гнатюк І. С. Функціонування та лексикографічна розробка укра
їнських фразеологізмів.— К., 1989.— С. 5-8.
46 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
віста. На цих теоретичних засадах і був укладений «Фразеологічний словник ук
раїнської мови».
Спорадичні спроби розглядати фраземіку й пареміологію як елементи однієї
підсистеми української мови можна спостерігати й нині. Причому, як випливає з
аналізу багатьох кандидатських дисертацій, до так званого «широкого» розумін
ня фразеології, тобто до синкретизму в описі фраземіки й пареміологічних оди
ниць, кліше, сталих словосполучень, штампів і т. ін., найчастіше вдаються моло
ді дослідники, головним завданням яких є намагання розглянути весь «цікавий»
матеріал, дібраний з того чи того джерела 40.1 такий підхід завдає дисертантам
найбільшого клопоту під час захисту, адже обґрунтувати «широке» розуміння
обсягу поняття фразеології не так просто, якщо зважати на фразеологічні розвід
ки останніх трьох десятиліть. Залучення одиниць на зразок встановити конт
роль, унедійснити постанову, пасинок партії, взяти на себе обов ’язок, вислови
ти вотум недовір’я, відчуження нерухомого майна, вступати у відносини, дик
тувати своє право, доводова сила документів 41 та ін. до фразеології, як це мо
жемо виявити в деяких дослідженнях, дуже дисонує з академічними традиціями.
Натомість фразеологи-теоретики щедрі на філіппіки проти цього. Щоправда, ін
вективи останнього часу стали куди м’якшими: «Проте, як раніше окремі фра
зеологічні та фразеологізовані групи (паремії) намагалися роз’єднати, так тепер
ми стоїмо перед новим “об’єднувальним” етапом. Про це свідчить, зокрема, і
пильна увага до пареміології в останні роки, дослідження на матеріалі різних
мов і навіть різних мовних сімей — української, російської, білоруської, китай
ської (Л. Даниленко, Т. Рамза, Є. Селівьорстова, Ван Ін Динь та ін.)» 42.
Процес підтримання й розвитку традиційних поглядів українського мовознав
ства на природу фразеології ще не можна вважати цілком завершеним. І навіть як
що в певний період традиційні постулати відступали на задній план, проте вони
ніколи не були вилучені з життя як звичайний набуток історії лінгвістичних
учень. Зважений і коректний підхід до проблеми (у викладі Л. Г. Скрипник) відби
то в «Сучасній українській літературній мові» (1973) — академічному виданні,
що має авторитет не лише серед науковців, а й серед викладачів університетів, ад
же воно входить до обов’язкового переліку навчальної літератури для студентів-
-україністів. Не всім науковим працям судилася така щаслива доля, не кожна
книжка через п’ятдесят років після свого виходу впливає на формування молодих
фахівців, як це монографічне дослідження. Поки не з’явиться новий академічний
курс сучасної української літературної мови, його значення ще довго не тьмяніти
ме, а отже, проблема традиційного «широкого» розуміння змісту фразеології буде
40 Див., наприклад, такі праці: Супрун А. П. Семантико-стилістичні особливості фразео
логічних одиниць (На матеріалі поетичних творів М. Рильського) : Автореф. дис. ... канд.
філол. наук.— Д., 1999.— 19 с.; Рогач О. О. Структурно-семантичні особливості фразео
логізмів з етнонімами (на матеріалі англійської, російської, української, французької, поль
ської мов) : Автореф. дис. ... канд. філол. наук.— К., 1999.— 18 с.; БакайБ. Я. Формування
фразеології в переломні моменти історії народів Європи (на матеріалі української, російської,
англійської, німецької, французької мов у періоди першої та другої світових воєн): Автореф.
дис. ... канд. філол. наук.— К , 2000.— 16 с. Перелік досліджень, що ґрунтуються на цьому
принципі, може бути досить великим.
41 Див. зокрема: Сушко О. І. Фразеологія офіційно-ділового стилю української мови (на
матеріалі документів першої половини XX ст.) : Автореф. дис... канд. філол. наук.— К.,
2007,— 19 с.
42 Ужченко В. Д., УжченкоД В. Фразеологія сучасної української мови : Навч. посіб
ник,— К., 2007,— С. 32.
Зі спостережень над історією й сучасними процесами розмежування фраземіки....
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 47
О. I. Скопненко, Т. В. Цимбалюк
актуальною (або драстичною, якщо ригористично підходити до аналізу) як для
вишівської практики, так і для наукових студій.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Вержбицький — Вержбицький О. Лекція XIII. § 9. Канцелярська фразеологія // Курс ук
раїнської мови для службовців / За метод, ред. проф. Л. Булаховського.—
X., 1930,— С. 16-20.
Курило — Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови.— К , 2004.—
303 с.
Номис — Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис; у поряд., при-
міт. та вступ, ст. М. М. Пазяка.— К, 1993.— 768 с.
Мироненко — МироненкоМ. Українська фразеологія (прийменники, дієслівні та прик
метникові конструкції, сполучені вислови) : Посібник-довідник по масо
вих установах Соцвиху, Профосу та Політосу / Ред. М. Грунський.— 2-е
вид., перероб. й набагато доп.— X .; К., 1929.— 176 с.
Франко — Галицько-руські приповідки : У 3 т. / Зібрав, упоряд. і пояснив Др. Іван
Франко.— 2-е вид.— Л., 2006.— Т. 1.— 832 с.
O. I. SKOPNENKO, T. V. TSYMBALIUK-SKOPNENKO
OBSERVATIONS ON THE HISTORY AND CURRENT STATE OF THE DIFFEREN
TIATION OF IDIOMATIC UNITS AND PROVERBS AND SAYINGS
The article examines the process of becoming a modem understanding of phraseology in Ukrai
nian linguistics. The analysis of the most famous scientific sources stated that today, despite the
dominant concept of a narrow understanding of phraseology, traditions alternative (broad) definition
of this term is completely not lost their importance.
Key words: phraseology, phraseological unit, idiom, paremiology, proverb, history of lin
guistics, history of modem Ukrainian literary language.
48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
|