Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій

Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій

У статті порушено актуальну на сьогодні проблему змішаного українсько-російського мовлення, відомого під назвою «суржик». Розглянуто визначення цього поняття у вітчизняній лінгвістиці, причини появи суржику тощо. Проаналізовано погляди вчених щодо носіїв суржику, ознак суржикового мовлення, суржи...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Томіленко, Л.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2012
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183694
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій / Л.М. Томіленко // Мовознавство. — 2012. — № 4. — С. 69-80. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183694
record_format dspace
spelling irk-123456789-1836942022-04-09T01:33:04Z Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій Томіленко, Л.М. У статті порушено актуальну на сьогодні проблему змішаного українсько-російського мовлення, відомого під назвою «суржик». Розглянуто визначення цього поняття у вітчизняній лінгвістиці, причини появи суржику тощо. Проаналізовано погляди вчених щодо носіїв суржику, ознак суржикового мовлення, суржикізмів. Також описано методи боротьби за чистоту мовлення в сучасній лінгводидактиці. This article raises currently topical problem of mixed Ukrainian-Russian speech, widely known as «surzhik». It deals with the definition of this term in linguistics, studies causes of such mixed language and territory of spread of the given phenomenon. Analyzes viewpoints of scientists concerning surzhik-speakers, signs of surzhik speech, surzhikisms. Language purity control methods in modem linguodidactics are also described. 2012 Article Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій / Л.М. Томіленко // Мовознавство. — 2012. — № 4. — С. 69-80. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183694 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті порушено актуальну на сьогодні проблему змішаного українсько-російського мовлення, відомого під назвою «суржик». Розглянуто визначення цього поняття у вітчизняній лінгвістиці, причини появи суржику тощо. Проаналізовано погляди вчених щодо носіїв суржику, ознак суржикового мовлення, суржикізмів. Також описано методи боротьби за чистоту мовлення в сучасній лінгводидактиці.
format Article
author Томіленко, Л.М.
spellingShingle Томіленко, Л.М.
Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій
Мовознавство
author_facet Томіленко, Л.М.
author_sort Томіленко, Л.М.
title Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій
title_short Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій
title_full Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій
title_fullStr Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій
title_full_unstemmed Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій
title_sort суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2012
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183694
citation_txt Суржик як об’єкт наукових досліджень і дискусій / Л.М. Томіленко // Мовознавство. — 2012. — № 4. — С. 69-80. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT tomílenkolm suržikâkobêktnaukovihdoslídženʹídiskusíj
first_indexed 2025-07-16T03:41:58Z
last_indexed 2025-07-16T03:41:58Z
_version_ 1837773429994946560
fulltext Л. М. TOMIJIEHKO СУРЖ ИК ЯК О Б’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖ ЕНЬ І ДИСКУСІЙ У статті порушено актуальну на сьогодні проблему змішаного українсько-російського мовлення, відомого під назвою «суржик». Розглянуто визначення цього поняття у вітчизняній лінгвістиці, причини появи суржику тощо. Проаналізовано погляди вчених щодо носіїв сур­ жику, ознак суржикового мовлення, суржикізмів. Також описано методи боротьби за чистоту мовлення в сучасній лінгводидактиці. К л ю чов і слова: суржик, носії суржику, змішане мовлення, суржикове мовлення, сур- жикізми. В українській соціолінгвістиці й не тільки з часу проголошення незалежності нашої держави досить часто порушують питання про суржик — українсько-ро- сійську (російсько-українську) форму переважно усного 1 мовлення. Однак не можна не помітити, що ця проблема стає дедалі актуальнішою й для писемного мовлення, оскільки багато росіянізмів проникає в друковані ЗМІ та навіть у нау­ кову й навчальну літературу. «Сучасний суржик, — констатує І. Ціхоцький, — переріс стилістичний діапазон ужиткового мовлення і впевнено проникає в літе­ ратурні і музичні тексти, мову телебачення і преси, чому активно сприяє пост- модерна рецепція дійсності в українській мистецькій парадигмі та шоу-бізнесі» 2. На основі наукових розвідок українських соціолінгвістів можна зробити вис­ новок, що змішування двох мовних систем розпочалося приблизно в кінці XVII— на початку XVIII ст. Історичні факти дозволяють виокремити такі причини виник­ нення суржику: 1) приєднання південно-східних і центральних українських зе­ мель до Російської імперії; 2) упровадження російської мови в адміністративну сферу й освіту, подальші заборони на друкування українських книг, викладання українською мовою тощо; 3) переселення народів у радянські часи; 4) урбаніза­ ція; 5) суміжність територій двох держав; 6) близькість мов та ін. Усі зазначені історичні та політичні події призвели до того, що українсько- російський мовний гібрид залишається основним (або навіть єдиним) засобом 1 За нашими спостереженнями та згідно з дослідженнями інших учених (див., наприклад: Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком.— К., 2011.— 135 с.; Назаренко Л. Украинский суржик — социолект, просторечие, пиджин? К вопросу о язнковой ситуации на Украине // Slavica litteraria.— 2012.— Vol. 15. Iss. 2.— P. 243-250). 2 Ціхоцький І. Антисуржик: у пошуках мовної ідентичності // Теле- та радіожурна- лістика.— 2012.— Вип. 11.— С. 289. О Л. М. ТОМІЛЕНКО, 2014 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 69 JI. M. Томіленко. спілкування багатьох громадян України. Як зазначають вітчизняні лінгвісти, суржик став настільки звичним, що його інколи навіть називають «третьою мо­ вою» поряд з українською і російською3. Проблему змішаного мовлення в публікаціях, доповідях, виступах із часів незалежності порушувала низка українських мовознавців, літературознавців, іс­ ториків, письменників, політиків та ін.4 Чимало праць про суржикове мовлення українською та польською мовами має польський учений А. 3. Брацкі5. Акту­ альним стає сьогодні вивчення суржику, проблеми взаємодії двох мовних сис­ тем і серед російських учених, особливо серед тих, які проживають у прикор­ донних містах і регіонах, густо заселених українцями6. 1. Поняття «суржик» в українській соціолінгвістиці. JI. Т. Масенко за­ значає, що назву «суржик» використовують, як правило, для позначення україн­ сько-російського змішаного мовлення, хоч деякі вчені переносять цей термін і на інші види мовних гібридів1. Так, зокрема, О. О. Тараненко зауважує, що «під “суржиком” в Україні розуміють субстандартні мовні утворення на основі змішування, істотної інтерференції елементів двох (рідко більше) мов: кажуть, наприклад, про українсько-польський, українсько-словацький суржик (у регіо­ нах тісних мовних контактів цих народів), про українсько-англійський суржик (у СІЛА, Канаді); з протилежною точкою відліку — про російсько-український суржик» 8. Проте найчастіше, за спостереженнями вченого, цю назву все-таки застосовують щодо гібридного мовного утворення з українською основою й по­ мітною домішкою елементів російської мови 9. О. О. Селіванова під суржиком також розуміє українсько-російський мовний гібрид, що є наслідком штучного поєднання елементів російської й української мов та порушує норми україн­ ської літературної мови; трасянка є таким самим явищем у білоруській мові10. JI. О. Ставицька, JI. Т. Масенко та багато інших мовознавців, досліджуючи семантику слова «суржик», наводять такі його визначення: 1) суміш зерна пше­ ниці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса тощо; борошно з такої суміші; 2) елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно п. Як бачимо, первинний 3 Врублевська Г. Суржик як елемент міської субкультури // Урок української.— 2005. — № 11-12,— С. 12. 4 Див., напр.: Ставицька Л., Труб В. Суржик: міф, мова, комунікація // Українсько-ро- сійська двомовність. Лінгвосоціокультурні аспекти : 36. наук, праць.— К., 2007.— С. 31-120; Тараненко О. О. Українсько-російський суржик : статус, тенденції, оцінки, прогнози // Мово­ знавство.— 2008.— № 1.— С. 14—30; Погрібний А. Суржикізація // Урок української.— 2005.— № 1-2.— С. 9-14; Доній О. Хай живе суржик.— http://www.artvertep.dp.ua/ print?cont=227. 5 Див. напр.: Bracki A. Surżyk: Historia і teraźniejszość.— Gdańsk 2009.— 273 s.; Брацкі A. Европейський контекст українського мовного питання // Критика.— 2009.— № 11-12 (145-146).— С. 20-21; Брацкі А. 3. Лексичний склад мови та його кодифікація в умовах міжмовної інтерференції // Філол. студії.— 2011.— Вип. 6. Ч. 2.— С. 24—30. 6 Див., напр.: Новикова Т. Ф. Современнне региолектн: проблеми статуса и описання // Лінгвістика, 2011.— № 3 (24). Ч. 1.— С. 17-25; СьяноваЕ. И. О проблеме взаимодействия украинской и русской язикових систем на территории позднего заселення (на материале украинскихговоров северо-востока Воронежской области) //Там же.— С. 25-34. 7 Масенко Л. Т. Зазнач.праця.— С. 5. 8 Тараненко О. Варіантність vs. стабільність у структурі українсько-російського «сур­ жику» (УРС): сукупність ідіолектів vs. соціолект // Studia Slavica Oldenburgensia, 2013.— Вип. 21.— С. 27. 9 Там же. 10 Селіванова О. Проблема форм міксації мов у соціолінгвістиці // Мова і суспільство, 2011,— Вип. 2,— С. 7. 11 Ставицька Л. Кровозмісне дитя двомовності // Критика, 2001.— № 10.— http://spilka.uaweb.org/library/krowozmisne.html. 70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 http://www.artvertep.dp.ua/ http://spilka.uaweb.org/library/krowozmisne.html Суржик як о б ’єкт наукових досліджень та дискусій зміст цього слова пов’язаний із сільськогосподарською сферою й позначає су­ міш зерна різних культур. Друге значення лексеми «суржик» — «це метафора зі сфери розмовного слововжитку з конотаціями жартівливості, іронічності або відвертої зневажливості, які заважають їй повністю закріпитися у функції відпо­ відного номенклатурного найменування» 12. Б. В. Тарасенко слушно зауважує, що нині саме мовне явище, позначене як суржик, набуло великого поширення. Воно стало настільки відомим та актуальним, що перше етимологічне значення слова «суржик» навряд чи пам’ятають 13. На відміну від попередніх дослідників, які у своїх дефініціях указують на зовнішні ознаки змішаного українсько-російського мовлення, визначення В. М. Труба відтворює деякі глибинні, внутрішні причини виникнення цього по­ няття. «Суржик, — на думку вченого, — є мовленнєвим (або текстовим) виявом низького культурно-освітнього рівня носіїв мови X як першої у ситуації нерів­ ноправної (диглосної) двомовності, коли домінуюча (панівна) мова Y пригнічує та всіляко обмежує субстрат мови X» 14. 2. Проблема визначення статусу суржику. На складність і неоднозначність проблеми змішаного українсько-російського мовлення вказують постійні дис­ кусії вчених щодо визначення його статусу, поширення, носіїв тощо. Найсупе­ речливішим питанням сьогодні залишається, безумовно, визначення статусу суржику, який у соціолінгвістичних дослідженнях розглядають по-різному: як «просторіччя», «піджин», «напівмовність», «недопереклад» тощо. Тому стисло висвітлимо найпопулярніші погляди мовознавців на його природу. Формою просторіччя вважають суржик, наприклад, О. О. Тараненко і В. М. Труб. Зокрема, О. О. Тараненко робить висновок, що найчастіше під сур­ жиком як соціолектом розуміють певний структурно-функціональний компо­ нент українського просторіччя з помітною домішкою росіянізмів, який став роз­ мовною мовою й фактично основним засобом спілкування більшості україномовного населення країни внаслідок масової тривалої контактної ук­ раїнсько-російської двомовності в її асиметричній (диглосній) формі15. Підтри­ муючи це твердження, В. М. Труб переконаний, що просторіччя, яке формується в одномовній ситуації, часто зумовлюється випадками, коли мовець виявляється нездатним до опанування нормативних літературних форм позначення певних реалій і замість цих форм уживає їх аморфні, неправильні відповідники тієї са­ мої мови. А в ситуації диглосної двомовності у функції таких ненормативних утворень широко використовуються інтерферени, що виникають у підлеглій мо­ ві під тиском однобічної інтерференції, джерелом якої є домінантна мова 16. За нашими спостереженнями, суржик є певною сумішшю російських слів, розмов­ но-просторічної української лексики (цей шар найчастіше, принаймні на основі спостережень над лексикою говірок Корсунщини, не замінюють російські від­ повідники) та частини українських літературних слів (літературна лексика най­ більше зазнає русифікації). 12 Тараненко О. Зазнач, праця.— С. 27. 13 Тарасенко Б. В. До питання про дефініцію мішаного українсько-російського мов­ лення // Наук. зап. НТШ : Філол. науки.— Л., 2006.— Т. 60.— С. 63. 14 Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності // Мово­ знавство.— 2000.— № 1.— С. 48. 15 Тараненко О. О. Суржик // Українська мова. Енциклопедія.— 2-е вид., випр. і доп. / Ред. кол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови) та ін.— К., 2004.— С. 665. 16 Труб В. М. Типи інтерферентних впливів у білінгвальному середовищі // Наук. зап. НаУКМА. Філол. науки (Мовознавство). — 2012.— Т. 137.— С. 143. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 71 JI. M. Томіленко. Погляди на суржик як просторіччя заперечує й критикує JI. Т. Масенко. На її думку, згідно з таким розумінням, суржиковим можна вважати будь-який україно­ мовний текст, позначений впливом російської мови, незалежно від кількісних і якісних характеристик інтерференції17. Сама ж лінгвіст називає суржик змішаною субмовою чи субкодом, перехідним між українською та російською мовами 18. Українським піджином19 вважають суржик О. І. Чередниченко та Н. Я. Дзю- бишина-Мельник 20, а О. О. Селіванова вбачає в ньому лише схожість з одним із різновидів піджину. На її переконання, суржик є формою міксації двох близьких мов 21. Дослідниця виокремлює диференційні ознаки суржикового мовлення, що не дозволяють ототожнювати його з піджином: 1) піджин є насамперед соціа­ льним субстратом, мовою спілкування певної соціальної групи, а суржик харак­ теризує мовлення жителів села, які переїхали до міста в першому поколінні; 2) суржик є типом піджину на етапі створення, хоч і не набуває статусу засобу міжетнічного спілкування; 3) спрощення, властиве граматиці піджину, не харак­ терне для суржику, оскільки піджини утворюються на основі місцевої та зде­ більшого аналітичної мови. Суржик не може позбутися синтетизму граматики російської та української мов 22. Ю. Ю. Саплін запропонував характеристику суржику в категоріях «мовних перемикань». Суржик у цьому випадку, на думку автора, можна розглядати як контрольоване або неконтрольоване перемикання кодів білінгвальної ситуації, що здійснюється як у межах мовленнєвого акту в цілому, так і в межах структур­ них елементів дискурсу — слова, словосполучення, речення, до того ж, хоча б один із кодів зазнав інтерферентного впливу іншого (можлива й двостороння ін­ терференція) 23. Частина дослідників вважає суржик напівмовністпю, яка виникла з двомов­ ності й частково двокультурності великого масиву суспільства. Змішування ко­ дів призвело до втрати рідної мови та витворення цього явища24. Суржик як недопереклад розглядає В. Д. Радчук, для якого він цікавий тим, «що по ньому вгадуєш, з якої мови робився переклад. А краще б сказати, з якої мови переклад недороблено» 25. Учений вважає, що межа між суржиком та нор­ мою, варваризмами й узаконеними запозиченнями хистка й непостійна, а за від­ сутності належної лексикографії й освіти кожен проводить її на свій розсуд. Проте навіть нечіткої межі буває достатньо, щоб угледіти вторинність тексту й безпомилково визначити мову, з якої здійснено недопереклад26. 17 Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком.— К., 2011.— С. 59. 18 Масенко Л. Сміхова культура як стратегія приниження мови в ситуації субординатив- ного білінгвізму // Мова і суспільство, 2011.— Вил. 2.— С. 99. 19 Міжнародна мова зі спрощеною граматикою й обмеженою кількістю слів, що виникає здебільшого на основі різних мов і використовується як засіб спілкування на багатомовних територіях. 20 Див.: Чередниченко О. Про мову і переклад.— К., 2007.— 248 с.; Дзюбишина-Мель- ник Н. Я. Суржик і суржикізми: стилістичні ресурси // Наук. зал. НаУКМА : Філол. науки, 2010,— Т. 111.— С. 16-20. 21 Селіванова О. Проблема форм міксації мов у соціолінгвістиці // Мова і суспільство, 2011.— Вип. 2,— С. 7. 22 Там же. 23 Саплин Ю. Ю. Суржик как лингвокультурньш перекресток // Вісн. Запоріз. нац. ун-ту.— 2011,— № 2,— С. 217-218. 24 Докладніше див.: МатпіяшБ. В. Напівмовність і внутрішній конфлікт особистості // Наук. зал.— 2002. — Т. 20. Спец. вип.— С. 16-20; Ажнюк Б. М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. — К., 1999. — 450 с. * Радчук В. Суржик як недопереклад/ / Укр. мова та літ.— 2000.— № 11 (171).— С. 12. 26 Там же. 72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 Суржик як о б ’єкт наукових досліджень та дискусій Деякі дослідники взагалі розглядають суржикове мовлення як діалектне, а тих, хто його використовує, зараховують до діалектоносіїв11. О. О. Тараненко в одному з останніх досліджень робить висновок, що сур­ жик «існує не тільки як величезна кількість різних ідіолектів із досить строка­ тим поєднанням елементів обох мов, але вже і як певний ідіом змішаного типу (як аналог, наприклад, просторіччя) на периферії української загальнонародної мови, що характеризується певною стабілізацією свого структурного ядра і, от­ же, відповідним узусом» 28. Протилежну думку щодо узусу має А. 3. Брацкі, який вважає, що «в сумі ідіолектів, які мають риси суржику, узус відсутній на всіх мовних рівнях, що не дає підстав для кодифікації його в ранзі новоутвореної мовної системи» 29. Отже, на сучасному етапі в соціолінгвістиці існує досить велике різноманіт­ тя поглядів на статус змішаного українсько-російського мовлення і схожих, і зовсім протилежних, що, очевидно, зумовлено складністю розглядуваної проб­ леми, яка, крім лінгвістів, викликає інтерес у соціологів, психологів, етнологів та фахівців інших галузей знань. 3. Суржик і суржиконосії. Сьогодні до змішаного українсько-російського мовлення серед лінгвістів і взагалі в суспільстві склалося неоднозначне ставлен­ ня. Одні категорично відкидають цю «штучно створену мову», звинувачуючи носіїв суржику в утраті національної свідомості, низькій культурі й ледве не в розумовій відсталості. Інші займають нейтральну позицію, намагаючись не тор­ катися цієї досить дражливої теми. Треті дослідники вбачають у ньому в сучас­ них умовах єдину форму збереження української мови. «Хоча суржик і є ганеб­ ним явищем колоніальної залежності, але він, — стверджує В. Ф. Сухопар, — залишається останнім притулком українського слова, від якого ще можна повер­ нутися до українства» 30. Незважаючи на розбіжності в поглядах на проблему українсько-російського змішаного мовлення, більшість учених усе-таки розглядає суржик як негативне явище. Відмінності полягають лише в більшій чи меншій мірі негативного став­ лення до нього. «Скалічена мова, — пише О. А. Сербенська, — отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує» 31. Категоричним у своїх заявах є і Б. В. Матіяш, стверджуючи, що «“напівмовець” характеризується пев­ ною роздвоєністю мовної свідомості, адже, не будучи компетентним у жодній з мов, із яких складається суржик, він не ототожнює себе із жодною з культур»32. Непримиримим противником суржику є Лариса Масенко, автор низки книг і статей на цю тему. У своїх працях вона зачіпає чимало питань про історію ви­ никнення й поширення змішаного мовлення, функціонування його в художній літературі, масовій культурі, побуті тощо. 27 Див., напр. : Лєснова В. Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному текс­ ті // Культура слова.— 2013.— Вип. 78.— С. 182-187. 28 Тараненко О. Варіантність vs. стабільність...— С. 56. 29 Масенко Л. Польський славіст про українсько-російську вербальну «дорогу навпрос­ тець» (Bracki Artur. Surżyk : Historia i teraźniejszość. — Gdańsk, 2009. — 273 s.) // Укр. мова.— 2010,— № 4,— C. 149-153. 30 Сухопар В. Ф. Проблема мовного вибору в контексті навчально-комунікативного прос­ тору // Лінгвістика.— 2010.— № 3 (21). Ч. 2.— С. 65. 31 Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За заг. ред. О. Сер- бенської.— JL, 1994.— С. 6-7. 32 Матіяш Б. В. Зазнач, праця. — С. 16 (Оскільки Б. Матіяш вважає суржик «напівмовніс- тю», то, відповідно, його носіїв називає «напівмовцями»). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 73 JI. M. Томіленко. Як відомо, за радянських часів в українських південно-східних і частково центральних містах українська мова асоціювалася з мовою селян, скоріше за все через те, що українсько-російське змішане мовлення в мовознавстві тоді не вив­ чалося. «Радянська лінгвістика, — зазначає JI. Назаренко, — ігнорувала цей не­ нормативний тип усного мовлення, оскільки сам факт існування суржику супе­ речив ідеї гармонійного розвитку національних мов. Дослідження почалося тільки після розпаду СРСР й утворення незалежної України»33. Нині деякі вче- ні-соціолінгвісти приписують роль «сільської мови» суржикові, досить часто без належних доказів. «Соціолінгвістичні обстеження суржикомовних середо­ вищ не проводились, — констатує Л. Масенко, — але загальні спостереження дають підстави стверджувати їхнє існування передусім у зонах, прилеглих до великих міст, а також у частині невеликих містечок і сіл Центральної, Східної та Південної України» 34. О. О. Тараненко, навпаки, переконаний (і небезпідстав­ но), що носіями суржику «є верстви україномовного населення як сіл, так і міст (не тільки переселенці із сільської місцевості в першому поколінні, як нерідко вважається...), причому не лише Південно-Східного і Центрального регіонів, де вже тривалий час відбуваються масові контакти україномовного населення з ро­ сійськомовним і взагалі вплив російської мови був і лишається дуже помітним, а й, хоча й меншою мірою, західних областей України»35. Згідно з дослідженнями В. С. Єгорової, українсько-російський суржик поши­ рений у побутовому спілкуванні жителів не лише багатьох регіонів України, але й місцевостей на території Росії, де проживає українське населення36. Підтверджує цей факт і російський мовознавець Т. Ф. Новикова, яка вказує на наявність зміша­ ного мовлення в багатьох населених пунктах Бєлгородської області37. Не можна вважати цілком правильним твердження Л. Т. Масенко, що суржи­ ком розмовляють українці, які хочуть наблизити своє мовлення до російської мови. «Головною мотивацією мовної поведінки людей, які говорять суржиком, — переконана лінгвіст, — є намагання пристосуватися до російськомовних співрозмовників, переінакшити своє мовлення на зрозуміле для них» 38. На по­ чатковому етапі формування цієї «мови», можливо, так і було, але сьогодні при­ чини «суржикомовлення» можуть бути набагато складнішими. А. Г. Погрібний справедливо зазначає, що дехто свідомо позбавлявся від природної україномовності, помилково вважаючи той суржик, на який перехо­ див, російською мовою. Є зовсім мимовільні носії суржику (і їх найбільше), які вже засвоїли його як родовий спадок. Є ті, які використовують суржикові форми тому, що просто не знають літературних; є ті, які, добре знаючи літературні фор­ ми, все ж оперують суржиковими, щоб «не виділятися». Суржик у мові інших засвідчує, що вони перебувають у дорозі від української мови до російської, але є й ті, чий суржик — то щабель у поступовому поверненні від російської до рід­ ної української мови39. Підтверджує останню тезу і Ю. Ю. Саплін, зазначаючи, що якщо раніше суржик розглядався скоріше як етап переходу від української мови до російської, то в останнє десятиліття інколи говорять і про зворотну тен­ 33 Назаренко JI. Зазнач, праця.— Р. 247. 34 Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком.— С. 34. 35 Тараненко О. Варіантність vs. стабільність...— С. 34—35. 36 Єгорова В. С. Культура мовлення сучасної молоді // Дослідження з лексикології і гра­ матики української мови. — 2010.— Вип. 9.— С. 75. 37 Новикова І Ф. Зазнач, праця. 38 Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком.— С. 76. 39 Погрібний А. Зазнач, праця.— С. 12. 74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 Суржик як о б ’єкт наукових досліджень та дискусій денцію: для багатьох російськомовних українців суржик став перехідною лан­ кою на шляху до опанування української мови 40. Цікаву думку, що відрізняється від більшості поглядів на суржикомовців як первісно україномовних людей, висловлює М. О. Шульга. (Частково цю те­ зу сформульовано без детального пояснення в попередніх заувагах А. Г. Пог­ рібного та Ю. Ю. Сапліна). Згідно з його дослідженнями, сьогодні однією з причин формування суржику є навчання російськомовних дітей у загальноос­ вітніх школах українською мовою. «Для осіб з рідною російською мовою, — зазначає вчений, — ситуація ускладнюється тим, що вони повноцінно вив­ чають у школі близькоспоріднену українську мову, але дуже мало вивчають рідну мову. Унаслідок цього формується специфічна мовна особистість — во­ на володіє лінгвістичною компетентністю в іншій мові і має низький рівень компетентності в рідній мові. На практиці це виявляється в тому, що особис­ тість плутає російські й українські слова, будує неправильні мовні конструк­ ції, тобто говорить на “суржику”» 41. Деякі дослідники також схиляються до думки, що суржиком розмовляють переважно люди без вищої освіти або малоосвічені. За твердженнями цих уче­ них, поширеність російського інтерферентного впливу й суржику, зокрема се­ ред україномовного населення, пояснюється тим, що малоосвічені мовці станов­ лять значну його частину42. Цю тезу заперечує, аргументуючи власними спостереженнями, О. О. Тараненко. «Не слід безпосередньо, — переконує мо­ вознавець, — пов’язувати належність особи до середовища носіїв УРС (україн­ сько-російського суржику. — Л. Т.) із низьким рівнем її освіти» 43. У мовленні людей старшого покоління з неповною середньою або й початковою освітою (особливо серед сільських жінок, які мало виходили за межі свого традиційного мовного середовища) насиченість мовлення елементами суржику менша, ніж у їхніх дітей і особливо внуків, які здебільшого мають значно вищий освітній рівень 44. Факт наявності в мовця середньої або й вищої освіти і водночас його користування суржиком загалом не мав би викликати подиву, якщо брати до уваги, з одного боку, те, що і в ареалах функціонування інших мов широкі верстви населення незалежно від рівня їхньої освіти нерідко користуються в по­ буті не літературною розмовною мовою, а певним соціальним або регіонально обмеженим субстандартом 45. Інші вчені утворення змішаного мовлення пояснюють слабкими лінгвістич­ ними здібностями. Наприклад, К. А. Кузьміна переконана, що поява суржику в киян, які почали переходити в побуті на українську мову, можна пояснити не­ достатньою філологічною освіченістю. А ту легкість і швидкість, з якою він з’я­ вився, — спорідненістю мов, що функціонували на певній обмеженій території зі спільною історією46. Незважаючи на зазначені причини формування й поширення суржику, на по­ ки що не належну підтримку державної мови органами влади, сьогодні все-таки можемо спостерігати прагнення певної частини освічених громадян, зокрема й 40 СаплинЮ. Ю. Зазнач, праця.— С. 216. 41 Шульга М. О. Мовні реалії українського суспільства // Укр. соціум.— 2008.— № 1.— С. 90. 42 Труб В. М. Зазнач, праця.— С. 145. 43 Тараненко О. Варіантність vs. стабільність...— С. 33. 44 Там же. 45 Там же.— С. 34. 46 Кузьміна К. А. Деякі роздуми стосовно явища змішаної мови // Studia Linguistica.— 2011,— Вип. 5,— С. 411. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 75 JI. M. Томіленко. російськомовних, вивчати українську мову й прилучати до неї своїх дітей. Хоча, на жаль, дотепер зберігається й зворотна тенденція: українці нерідко соромля­ ться рідної мови, у великих містах швидко асимілюються з російськомовним на­ селенням, а чужа мова залишається основним засобом спілкування в родині. 4. Ознаки суржикового мовлення. Суржикізми. Під час дослідження со­ ціолінгвістичних проблем білінгвізму важливим завданням є встановлення кри­ теріїв розмежування інтерферованого й змішаного мовлення. Важливим зали­ шається питання визначення ознак суржику, який, звичайно, не є російською мовою — адже в ній діє фонетико-граматична система української мови і, крім того, «іноді» трапляються українські слова. У той же час це і не українська мова, оскільки в ній час від часу проглядає лексичний субстрат російської47. Суржик виявляє себе на базі регіональних різновидів української мови як мовний код у людей з різним типом мовної компетенції, у різнотипних соціально-корпоратив- них і комунікативних сферах 48. Досліджуючи суржик на матеріалі деяких художніх текстів, JI. Т. Масенко робить висновок, що понад 90 % його лексики становлять російські слова, які, однак, вимовляються по-українськи 49. В. М. Труб цілком слушно зазначає, що суржик може хаотично, непередбачено змінюватися. Кількість лексем, у яких замість української основи вживається відповідний російський субстрат, для кожного мовця є індивідуальною, непрогнозованою 50. Крім цього, та сама лю­ дина може вживати деякі слова в одних випадках як нормативні українські, а в інших — як суржикові форми. Усі зазначені проблеми змушують учених шука­ ти спільні ознаки, завдяки яким можна було б ідентифікувати суржик. Тим паче що наявність невеликої кількості росіянізмів у мовленні, на думку більшості дослідників, не дає ще права зараховувати мовця до суржиконосіїв. Низка українських соціолінгвістів уважає, що суржик формується внаслідок системної інтерференції на фонетичному, морфологічному, лексичному та син­ таксичному рівнях51. Частина дослідників визначальними для зарахування мови до змішаного типу вважає порушення в найстабільнішій її системі — морфоло­ гічній 52. Думки лінгвістів не збігаються лише щодо того, чи є порушення норм української мови на фонетичному рівні. Так, В. М. Труб зазначає, що з фонетич­ ного погляду суржикове мовлення повністю узгоджується з нормами україн­ ської фонетики й не містить жодних відмінностей від фонетичних норм, прита­ манних українській мові. А можливі коливання у вимові тих чи інших звуків зумовлені діалектними відмінностями, які також властиві українській мові 53. Однак у пізніших працях лінгвіст розглядає вже й фонетичні порушення, наво­ дячи приклади орфоепічних помилок із виступів українського екс-прем’єр-мі- ністра 54. О. О. Тараненко слушно зауважує, що в деяких випадках не завжди можна визначити, на якому рівні відбувається порушення норм — фонетичному чи лексичному (слово повністю запозичується з іншої мови чи тільки його зву­ кове оформлення) 55. 47 Ставицька JI., Труб В. Зазнач, праця.— С. 55. 48 Там же.— С. 77. 49 Масенко Л. Мова і політика.— К., 1999.— С. 29. 50 Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя...— С. 146-157. 51 Див. напр.: Ставицька Л., Труб В. Зазнач, праця.— С. 77.; Новикова Т. Ф. Зазнач, пра­ ця,— С. 23. 52 Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком...— С. 69. 53 Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя...— С. 53. 54 Див.: Труб В. М. Типи інтерферентних впливів...— С. 142-147. 55 Див.: Тараненко О. Варіантність vs. стабільність...— С. 25-61. 76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 Суржик як о б ’єкт наукових досліджень та дискусій На граматичному рівні, згідно з дослідженнями В. М. Труба, найпошире­ нішою помилкою є утворення форми найвищого ступеня порівняння прикмет­ ників за допомогою російської підсилювальної частки самий: «Саме цікаве те, як нам треба вести діалог» 56. Крім цього, досить поширеною помилкою, на думку автора, є вживання неправильних відмінків підпорядкованих іменнико­ вих форм (.Хочу повідомити вас... замість Хочу повідомити вам) 57. Також спостерігається певна суфіксальна російська «експансія» й утворення неіс­ нуючих дієприкметників (Незакомпостируваний талон права на проїзд не дає-, Всі сидячі в цьому залі... і т. ін .)58. Варто також зазначити, що досить по­ ширеним в усному (а інколи навіть писемному) мовленні, особливо в росій­ ськомовних громадян, є вживання неправильних закінчень іменників у місце­ вому відмінку разом з прикметниками, числівниками, займенниками (помилково використовують закінчення давального відмінка, що позначено впливом російської мови). Наприклад: По багатьом каналам', По вулицям Києва', Ходили по всім хатам і т. ін. На синтаксичному рівні, за спостереженнями О. М. Горошкіної, перева­ жають помилки, які засвідчують слабкі знання дієслівного керування та прий­ менникових (безприйменникових) конструкцій в українській мові: відповідно плану (відповідно до плану), згідно плану (згідно з планом), заступник директо­ ра по виховній роботі (з виховної роботи), зошит по математиці (з матема­ тики) і т. ін .59. Попри те що зазначені помилки зафіксовано понад десять років тому, сьогодні вони так само часто трапляються і в усному, і в писемному мов­ ленні. Найбільше суржикізації, і це підтверджують дослідження лінгвістів, зазнає лексика60. Завдяки потужному виявленню суржику на лексичному рівні, вини­ кають так звані суржикізми — адаптовані українською мовою некодифіковані гібридні форми, сформовані на основі російської широковживаної лексики 61. їхній реєстр, як і сам суржик, достатньо мінливий, чітко не окреслений. Детальний опис суржикізмів зробив О. О. Тараненко. Зокрема, учений до­ слідив найпроникніші сфери, у яких функціонують ці гібридні лексеми, їхню частиномовну належність і т. ін. Наприклад, якщо розглядати тематичні сфери номінації, то суржикізми, за спостереженнями О. О. Тараненка, значно повніше представлені в лексиці на позначення понять, які перебувають за межами тради­ ційної сфери побуту, та новіших реалій. Можливі випадки розмежування за дав­ нішою українською і новішою запозиченою російською назвами позначень від­ повідно старих, традиційних (домашніх, «сільських») і нових (міських, промислових) реалій і взагалі атрибутів життя62. Щодо частин мови, то основну масу суржикових лексичних одиниць, на думку вченого, становлять іменники, 56 Труб В. Типи мовленнєвих відхилень як особливості ідіолекту українсько-російських білінгвів // Мова і суспільство. — 2011.— Вип. 2.— С. 79. 57 Там же. 58 Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя...— С. 53. 59 Горошкіна О. Роль соціальних чинників у навчанні української мови // Дивослово.— 2002.— № 5,— С. 2. 60 Див., напр.: Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя...— С. 146-157; Ста­ вицька JI., Труб В. Зазнач, праця.— С. 31-120; Назаренко JI. Зазнач, праця.— С. 243-250. 61 Труб В. М. Типи інтерферентних впливів...— С. 143. 62 Наприклад: чоботи, але [женські] сапожки (не чобітки)', чоботи, але сапожний [цех]; майстерня (в селі), але часова (сапожна та ін.) мастірська (в місті); садок, але [дєтський\ са- дік; ясла (для корови), але \дєтсьт\ яслі; дівчина, але дєвушка (у звертанні до незнайомої дів­ чини) (Тараненко О. Варіантність vs. стабільність.— С. 40). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 77 JI. M. Томіленко. але так само багато суржикізмів функціонує й серед числівників, дієслів, прис­ лівників і службових слів 63. В. М. Труб зазначає, що в останні роки, крім українсько-російських суржи­ кізмів, ще можна помітити проникнення в мовлення російсько-українських сур­ жикізмів. Наприклад: «Мне, пожалуйста, посчитайте без борги» 64. Особливо ба­ гато таких «вкраплень» можна спостерігати в мовленні політиків та інших суспільних діячів 65. Зрозуміло, що наведеними в цьому розділі прикладами порушення норм двох мовних систем не вичерпується, оскільки суржик давно функціонує в ук­ раїнському суспільстві (про це вже згадувалося вище) як певна «третя мова». Однак до цього часу в працях соціолінгвістів ще немає чіткого розмежування ін- терферованого та змішаного мовлення. 5. Боротьба за чистоту мовлення та проблеми лінгводидактики. Проб­ лема суржику стала настільки серйозною, що його не лише всебічно досліджу­ ють та описують як негативне явище в українському суспільстві, але вже в бага­ тьох виникає питання: як боротися з цим «покручем»? «Санацію суржикової мовної сфери, — пише І. М. Дзюба, — треба провадити так, щоб прилучати “суржикомовних” до української літературної мови, а не штовхати їх у проти­ лежний бік»6б. І це цілком слушна й важлива думка, оскільки в більшості людей, що потрапляють у білінгвальне середовище й не володіють українською мовою на належному рівні, виникають комплекси, що їх можуть зарахувати до малоос- вічених суржикомовців. Тому без належної підтримки ці громадяни замість того, щоб удосконалювати знання рідної мови, починають переходити в побуті на російську мову як «популярнішу» й «престижнішу». Багато методистів, викладачів, учителів шукають сьогодні ефективні методи навчання, спрямовані на покращення усного й писемного мовлення учнів, про­ понують власні проекти, рекомендації, проводять виховні бесіди тощо. Зокрема, І. М. Хом’як вважає, що для успішного навчання дітей рідної мови необхідно співпрацювати з їхніми батьками, проводити бесіди про значущість рідного сло­ ва, лекції про культурне й державотворче значення мови, інші просвітні заходи61. Проте й педагогічний колектив загальноосвітнього закладу, перекона­ ний учений, повинен протистояти вживанню школярами жаргонних, вульгар­ них слів, не допускати українсько-російських просторічних висловів і на уроці, і в позаурочний час; дбати про грамотне оформлення плакатів, вивісок, стінних газет, оголошень, шкільної документації; готуючись до уроку, старанно проду­ мувати хід викладення матеріалу, правильність і точність формулювань; гра­ мотно й чітко оформляти всі види записів (на класній дошці, у шкільному жур­ налі, у щоденниках учнів, у робочих планах та ін.); не допускати в своєму мовленні неправильно побудованих речень і зворотів, порушень норм вимови, недбалості у виборі слів і неточностей у формулюванні визначень68. 63 Докладніше див.: там же. — С. 25-61. 64 Труб В. Типи мовленнєвих відхилень... — С. 81. 65 Ось деякі ілюстрації з цієї ж статті вченого: «Проведена большая программа борьби с сердечнососудистнми захворюваннями», «Мн вообще должни бить позаблоковой держа- вой», «Позачергового сьезда не планируется», «Зти закони абсолютно суперечапг нашей кон- ституции», «Я не согласен с доповидачем» та ін. (там же. — С. 81). °6 Дзюба І. До судилища над суржиком // Урок української. — 2005.— № 1-2.— С. 15. 67 Хом ’як І. Формування мовної особистості в білінгвальному середовищі // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка.— 2010.— № 22 (209). Ч. 2.— С. 141. “ Там же. 78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 Суржик як о б ’єкт наукових досліджень та дискусій Покращення усного й писемного мовлення молоді повинно бути пріоритет­ ним завданням не лише загальноосвітньої, а й вищої школи. На думку М. І. Пен- тилюк, роботу над удосконаленням мовленнєвих умінь і навичок студентів необхідно розглядати в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), для успішного здійснення якої варто розвивати спеціальні вміння, пов’язані зі здатністю будувати висловлювання українською мовою, уникаючи помилок інтерферентного характеру69. Боротьба за чистоту мовлення, переконаний В. І. Ковальов, передбачає на­ самперед формування в школярів і студентів наукового уявлення про суржик, створення системи «антисуржикових» практичних завдань70. У власній викла­ дацькій практиці автор використовує такі вправи: переклади (з російської мо­ ви на українську і навпаки), аналіз публічних виступів людей різних професій, написання науково-популярних новел на тему суржику. Названі завдання, за спостереженнями В. Ковальова, сприяють відповідальнішому ставленню сту­ дентів до власного мовлення. Розвитку мовного самоконтролю студентів сприяє також регулярне проведення «хвилинок антисуржику» (усного ко­ лективного виявлення та виправлення мовних помилок, спричинених росій­ сько-українською інтерференцією, у запропонованих викладачем словофор­ мах, словосполученнях, реченнях), робота за індивідуальними картками з деформованим текстом тощо 71. Створення лінгвістами-викладачами навчальних посібників має допомогти учням, студентам і всім, хто бажає, оволодіти нормами української літературної мови, підвищити рівень мовленнєвої культури. Серед таких книжок, зокрема, заслуговує на увагу посібник за редакцією О. А. Сербенської «Антисуржик» 72, підручник О. Д. Пономаріва «Культура слова: мовностилістичні поради» 73, який уже неодноразово перевидавався. Роздумуючи над проблемою чистоти мовлення, Б. В. Матіяш доходить до не надто втішних висновків, що позбавитися від напівмовності можуть не всі. Най­ легше повернутися до одномовності людям, що займаються інтелектуальною працею, а особливо гуманітаріям, які переважно добре володіють українською літературною мовою, а тому їм значно простіше відновити чистоту мовлення, аніж іншим мовцям. Значно важчим є повернення до мономовності для вихідців із сіл (особливо тих, чиїм родом занять є торгівля, сфера обслуговування тощо). У багатьох випадках вони втрачають здатність розмежовувати літературну мову 69 Пентилюк М. І. Культуромовний аспект підготовки майбутнього учителя-філолога в білінгвальному середовищі.— 70 Ковалев В. И Суржик и актуальнне проблеми речевой культури в Украине // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка.— 2010.— № 2.— С. 58-63. 71 Христя О. Становлення мовної особистості в сучасному українському інформа­ ційному середовищі // Наук. зап. Кіровоград, держ. пед. ун-ту ім. В. Винниченка : Сер. «Філологічні науки (мовознавство)».— 2009.— Вип. 81.— С. 328. 72 У посібнику (див.: Антисуржик...) розглянуто помилкові вживання окремих слів, словосполучень і речень з різних сфер життя й діяльності людей та наведено їхні нормативні варіанти. Також в окремому розділі є рекомендації щодо правильного використання деяких слів. Посібник розрахований переважно на учнівську аудиторію. 73 На відміну від попереднього підручника, у цьому посібнику (див.: Пономарів О. Куль­ тура слова: мовностилістичні поради : Навчальний посібник.— К., 2001.— 240 с.) ширше й детальніше розглянуто основні помилки на всіх мовних рівнях: фонетичному, лексичному, фразеологічному, морфологічному, синтаксичному. Значну увагу звернено на русизми, неправильний переклад з російської мови на українську. Виявлено й проаналізовано основні помилки в друкованих і телевізійних ЗМІ. Порушує автор і спірні лінгвістичні питання. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 79 JI. M. Томіленко. та суржик, а тому напівмовність стає звичною для них і викорінити її практично неможливо74. Доречно також зазначити, що російськомовні громадяни зі слабкими знан­ нями української мови помилково сприймають певну розмовну (і навіть стиліс­ тично нейтральну) лексику, співзвучну з російською, у мовленні україномовних людей як суржикізми, хоча це насправді хибна думка (наприклад, пояснюють: слово цвіте не українське, бо в українській мові є слово квітне', не голубий, а блакитний-, не ждати, а чекати і т. ін.). Подібні зауваження, зроблені нефахів­ цеві, мовлення якого не є ідеальним, можуть мати негативні наслідки: особа в кращому разі звузить свій словниковий запас, обмеживши використання певних слів, у гіршому — віддасть перевагу російській мові. І. П. Ющук цілком правий, стверджуючи, що школярів варто навчати не тільки літературної, а й розмовної мови. Навіть мова інтелігенції, на переконання вченого, «повинна бути чиста, але знову ж таки, це не повинна бути абсолютно дистильована мова»75. Отже, дискусії навколо українсько-російського змішаного мовлення не при­ пиняються. Суржик привертає увагу сучасних дослідників як об’єкт соціолін­ гвістики, соціології, психолінгвістики, історії тощо. Більше того, він «із окре- мішньої проблеми лінгвістичної ортології та лінгводидактики перетворився на проблему сучасної мовної свідомості й сучасної культури, тому, відповідно, потребує ширших горизонтів наукового пошуку»76. Однак, на наше переконан­ ня, у сучасних умовах, доки українська мова як державна не посіла належного місця в країні, громадяни не усвідомили її державотворчого значення, не відчу­ ли потреби оволодіти нею на належному рівні, гостро ставити питання про сур­ жик і різко критикувати суржикомовних не варто, оскільки можна завдати на­ шій мові ще більшої шкоди. L. М. TOMILENKO SURZHYK AS AN OBJECT OF RESEARCH AND DEBATE This article raises currently topical problem of mixed Ukrainian-Russian speech, widely known as «surzhik». It deals with the definition of this term in linguistics, studies causes of such mixed lan­ guage and territory o f spread of the given phenomenon. Analyzes viewpoints of scientists concern­ ing surzhik-speakers, signs of surzhik speech, surzhikisms. Language purity control methods in modem linguodidactics are also described. K ey words: surzhik, mixed speech, surzhik speech, surzhik-speakers, surzhikisms. 74 МатіяшБ. В. Зазнач, праця.— С. 19. 75 Про мову і її проблеми (інтерв’ю з Іваном Ющуком).— http://vyshaosvita.blox.ua/2010/ 04/Pro-movu-i-yiyi-problemi-intervyu-z-Ivanom.html. 76 СаплинЮ. Ю. Зазнач, праця.— С. 219. 80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 4 http://vyshaosvita.blox.ua/2010/

Схожі ресурси