Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова

Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова

У статті розглядаються способи втілення імпліцитної інформації (формально невиражених комунікативних смислів), яку вносять у висловлення частки сучасної української мови як дискурсивні слова. Це інформація пресупозитивного, імплікативного й імплікатурного характеру. Виявляються функціонально-онома...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Бацевич, Ф.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2012
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183706
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2012. — № 5. — С. 3-12. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183706
record_format dspace
spelling irk-123456789-1837062022-04-11T01:33:26Z Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова Бацевич, Ф.С. У статті розглядаються способи втілення імпліцитної інформації (формально невиражених комунікативних смислів), яку вносять у висловлення частки сучасної української мови як дискурсивні слова. Це інформація пресупозитивного, імплікативного й імплікатурного характеру. Виявляються функціонально-ономасіологічні класи комунікативних смислів імпліцитного характеру. The paper considers the ways of realizing the implicit information (formally not expressed communicative meanings), which is contributed into the utterances by the particles of the modem Ukrainian language as discursive words. This is the information of presuppositive, implicative and implicature character. The functional-onomasiological classes of the communicative meanings of implicit character are revealed. 2012 Article Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2012. — № 5. — С. 3-12. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183706 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті розглядаються способи втілення імпліцитної інформації (формально невиражених комунікативних смислів), яку вносять у висловлення частки сучасної української мови як дискурсивні слова. Це інформація пресупозитивного, імплікативного й імплікатурного характеру. Виявляються функціонально-ономасіологічні класи комунікативних смислів імпліцитного характеру.
format Article
author Бацевич, Ф.С.
spellingShingle Бацевич, Ф.С.
Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова
Мовознавство
author_facet Бацевич, Ф.С.
author_sort Бацевич, Ф.С.
title Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова
title_short Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова
title_full Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова
title_fullStr Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова
title_full_unstemmed Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова
title_sort імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2012
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183706
citation_txt Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2012. — № 5. — С. 3-12. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT bacevičfs ímplícitnaínformacíâuvislovlennâhídiskursivníslova
first_indexed 2025-07-16T03:42:16Z
last_indexed 2025-07-16T03:42:16Z
_version_ 1837773450716905472
fulltext Ф. С. БАЦЕВИЧ ІМПЛІЦИТНА ІНФОРМАЦІЯ У ВИСЛОВЛЕННЯХ І ДИСКУРСИВНІ СЛОВА (на матеріалі часток української мови) ------------------------------ У статті розглядаються способи втілення імпліцитної інформації (формально невираже- них комунікативних смислів), яку вносять у висловлення частки сучасної української мови як дискурсивні слова. Це інформація пресупозитивного, імплікативного й імплікатурного харак­ теру. Виявляються функціонально-ономасіологічні класи комунікативних смислів імпліцит- ного характеру. К л ю ч о в і слова: дискурсивні слова, частки, імпліцитна інформація, імпліцитний ко­ мунікативний смисл, пресупозиція, прагматична імплікатура. У сучасній функціонально, комунікативно і антропозорієнтованій лінгвістиці загальновизнаною стала теза про те, що дослідження сутності, природи й орга­ нізації найважливішої категорії людського вербального спілкування — дис- курсу (тексту) — неможливе без звернення до семантичних і прагматичних особливостей слів, які формують його структуру, визначають його плин. Подіб­ ні елементи, що належать до різних частин мови (сполучники, прийменники, прислівники, деякі класи займенників, вигуки, частки, вставні та модальні сло­ ва), але об’єднуються спільною функцією формування структури дискурсу і внесення в неї антропних ознак, ще не отримали в сучасній лінгвістиці одно­ значного термінологічного іменування: з позицій традиційної частиномовної класифікації слів їх часто називають частками, частками мовлення *, граматич­ ними словами 2; структурний підхід до мови та її елементів сприяв появі терміна «текстові скрепи» 3; іноді їх називають конекторами, текстовими конекторами 4, дискурсивними маркерами 5, дискурсивними конекторами б, дискурсними опе­ 1 Див., напр.: Николаева Т. М. Функции частиц в высказывании.— М., 1985.— 169 с.; Разлогова К. Э. Модальные слова и оценка степени достоверности высказывания // Русистика сегодня.— 1996.— № 3.— С. 23-32. 2 Перцов Н. В. О возможном семантическом инварианте русских фразовых частиц уже и еще // Логический анализ языка. Семантика начала и конца.— М., 2002.— С. 138-144. 3 Прияткина А. Ф. Союзные конструкции в простом предложении : Автореф. дис д-ра филол. наук.— М., 1977.— 38 с. 4 Касаткин Л. Л., Касаткина Р. Ф. Некоторые текстовые коннекторы в региональных и социальных разновидностях русского языка {а, но, ну) II Русский язык сегодня / Отв. ред. Л. П. Крысин.— М., 2000.— С. 68-82. 5 Schiffrin D, Approaches to Discourse.— Oxford, Cambridge UP, 1994.— 470 p.; Schiffiin D. Discourse Markers.— Cambridge, 1987.— 398 p. 6 Unger C. J. The scope of discourse connectives: Implications for discourse organization // Joum. of Linguistics.— 1996.— Vol. 32.— P. 403-438. О Ф. С. БАЦЕВИЧ, 2012 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 3 Ф. С. Бацевич. раторами1, прагматичними конекторами 8, прагматичними маркерами 9, опера­ торами організації дискурсів 10 тощо п . На думку ряду лінгвістів, до яких приєднуємося і ми, сутність подібних слів — носіїв як достатньо узуалізованих, так і неповторних комунікативних смислів — найточніше передає термін «дис­ курсивні слова» (далі — ДС) 12. Цей термін, на нашу думку, підкреслює специ­ фіку відповідних елементів як слів, що співвідносять зміст висловлюваного з комунікативною ситуацією дискурсу, відсуваючи на другий план їхні фор­ мальні характеристики і підкреслюючи співвіднесеність із мовним використанням, а не мовною системою чи структурою. Крім того, акцентуючи функціонально- семантичний аспект цього типу мовних одиниць, термін «дискурсивні слова» дозволяє обійти псевдопроблему їх належності до однієї з традиційних частин мови, дає можливість виявити їх комунікативні класи. Дослідники солідарні в тому, що частки і так звані вставні слова — осердя, «душа» категорії ДС; вони найповніше втілюють їх сутність і функціональну природу. Зокрема, функціонуючи в мовленні, частки вносять у змістовий склад­ ник висловлень, дискурсів, текстів нову інформацію, особливий «експліцитно невиражений смисловий рядок» 13. Ця імпліцитна інформація має складну се- мантико-прагматичну природу, і взаємодіє із значенням пропозиційного склад­ ника висловлень. Наприклад: (1) Навіть Микола не зміг вирішити цю задачу. У цьому висловленні частка навіть вводить низку імпліцитних смислів, які доповнюють значення його пропозитивної частини, зокрема: 1) ‘Задача була складною’; 2) ‘Микола добре знає математику’; 3) ‘На думку мовця — Микола останній у ряду тих, хто не зміг би вирішити цю задачу, тобто мовець був упевнений, що Микола вирішить цю задачу’. Когнітивно-лінгвальна природа цих імпліцитних смислів різна: якщо перші два з позицій адресата мають усі ознаки вивідного знання, то третій нагадує ім- плікатури і повністю залежить від точки зору мовця, який у даному випадку ем- патує Миколі, тобто будує інформацію з позиції особи Миколи. Частки сучасної української мови — носії різних типів, кількості й комбінацій імпліцитних смис­ лів різного характеру. З метою визначення основних типів комунікативних 7 RedekerG. Linguistic markers of discourse structure // Linguistics.— 1991.— N 29.— P. 1139-1172. 8 GuttE.-A. Toward an analysis of pragmatic connectives in Silt’i’ // Proceedings of the Eighth International Conference of Ethiopian Studies, Addis Ababa University, 26-30 November 1884.— Huntingdon, 1988.— Vol. 1.— P. 665-678. 9 Дараган Ю. В. Риторическая структура текста и маркеры порождения речи // Труды Международного семинара Диалог’2002 по компьютерной лингвистике и ее приложениям : Теорет. пробл.— Противно, 2002.— Т. 1.— С. 29-34. 10 Awdiejew A., Habrajska G. Wprowadzenie do gramatyki komunikacyjnej.— Jask, 2004.— T. 1,— 624 s. 11 Докладніше огляд термінів на позначення таких слів у західній лінгвістиці див.: Torres L. Bilingual discourse markers in Puerto Rican Spanish // Language in Society.— 2002.— Vol. 31. N1,— P. 62-123. 12 Див., напр.: Арутюнова H. Д. Неисследимые смыслы: просто так, да не так просто // Изв. РАН : Сер. лит. и яз.— 2006.— Т. 65. № 2.— С. 14—22; Баранов А. Н., ПлунгянВ. А., Рахилина Е. В. Путеводитель по дискурсивным словам русского языка.— М., 1993.— 207 с.; Киселева К.,Пайар Д. Введение // Дискурсивные слова русского языка: опыт контекстно-се- мантического описания / Ред.: К. JI. Киселева, Д. Пайар.— М., 1998.— С. 8-44; Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики.— Л., 2010.— 336 с.; Бацевич Ф. С. Пресупозиції і част­ ки // Studia Linguistica.— Κ., 2011.— Т. 5. Вип. 2.— С. 388-394. 13 Див.: Николаева Т. М. Зазнач, праця.— С. 13. 4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова смислів часток української мови нижче розглянемо змістове наповнення двох часток: таки і аж у найбільш частотних контекстах уживання. (2) Микола таки виступив на зборах. Сфера дії частки14 таки — значення всього висловлення, у якому наявні такі типи комунікативних смислів: 1. Експліцитний смисл, який формується пропозитивним складником: ‘Ми­ кола виступив на зборах’. 2. Низка імпліцитних смислів, які мають різний характер, зокрема: 2а) ‘Микола і раніше хотів (намагався) виступити на зборах’. Цей смисл має природу прагматичної пресупозиції, тобто того типу інформації, яка залишаєть­ ся істинною у випадку заперечення, наприклад: Микола таки не виступив на зборах. Інші типи імпліцитних смислів мають характер вивідної інформації прагма­ тичного характеру: 26) ‘Миколі з якихось причин раніше не вдавалося виступити на зборах’. Цей смисл, фактично, має всі ознаки імплікації виразно прагматичного характеру; 2в) ‘Мовець розцінює виступ Миколи на зборах як позитивний факт’. Цей смисл також має вивідний характер, однак у ньому міститься оцінка мовця, тоб­ то він залежить від його позиції, є фактом не стільки знань, скільки переконань, уподобань, оцінок тощо. Інакше кажучи, цей смисл має природу імплікатури, яка може розгортатись у вигляді її подальшого обговорення, тобто ставати дже­ релом змістового руху в межах МЖ, дискурсів (текстів). (3) Це зробив таки Микола. Частка таки ретроспективна, тобто значною мірою вона залежить від попе­ реднього контексту і сферою своєї дії має власне ім’я Микола. Виділяються такі комунікативні смисли частки: За) ‘Крім Миколи були інші претенденти на те, щоб зробити «це»’. Природа цього смислу пресупозитивна; це вираження екзистенційної пресупозиції існу­ вання; 36) ‘Мовець підкреслює своє передбачення того, що Микола здатен зробити «це»’. Природа смислу — імплікатурна, тобто залежна від погляду мовця. (4) Ця подія таки відбулася. Частка ретроспективна, тобто значною мірою залежна від попереднього кон­ тексту і сферою своєї дії має значення всього висловлення. Виділяються такі ім- пліцитні комунікативні смисли частки: 4а) ‘Мовець очікував, що певна подія відбудеться’. Природа смислу пресу­ позитивна; 46) ‘Очікувана подія з якихось причин раніше не відбувалася’. Природа смислу — імплікативна; 4в) ‘У мовця були сумніви, що ця подія взагалі відбудеться’. Природа смис­ лу — імплікатурна. (5) Таки так! Частка виразно ретроспективна; її смислове наповнення зумовлене діалогіч­ ною залежністю від попереднього контексту; сфера дії — зміст усього вислов­ лення. Комунікативні смисли: 5а) ‘У мовця були сумніви щодо можливості чогось або правильності ду­ мок, тверджень тощо мовця’. Природа смислу — імплікативна; 14 Про поняття сфери дії слова докладніше див.: Богуславский И. М. Сфера действия лексических единиц.— М., 1996.— 464 с. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 5 Ф. С. Бацевич. 56) ‘Мовець відчуває і демонструє задоволення, констатуючи певний факт’. Природа смислу — імплікатурна. (6) Від цих слів Микола аж зблід. Вивідний імпліцитний комунікативний смисл частки аж у цьому висловлен­ ні один і має виразну природу імплікатури: ‘Мовець вважає, що збліднувши, Микола виявив крайню межу свого психоемоційного стану’. Отже, зважаючи на розглянуті комунікативні смисли всіх трьох часток, мо­ жемо зробити попередній висновок про те, що природа, кількість і конфігурація цих смислів може бути різною. Особливою комунікативною природою наділені слова так і ні, які з позицій частиномовної належності також вважаються част­ ками. Ці ДС мають чи не найбільшу міру синкретичності смислових елементів. Уживаючи їх, мовець або поділяє (частка так), або не поділяє (частка ні) семан­ тичні та прагматичні чинники попереднього контексту разом з переконаннями співбесідника. Інші частіш складно суміщають у своїй смисловій структурі різні типи імпліцитної інформації. Нижче докладніше розглянемо природу кожного з імпліцитних смислових елементів часток. Частки і пресупозиції. Термін «пресупозиція» (або «презумпція») пов’я­ зується з двома типами його уживань: широким і вузьким. Пресупозиція (у широкому значенні терміна) — особливий різновид логічно­ го слідування, когнітивного виведення, спільний фонд знань учасників спілку­ вання про світ, його організацію, місце людини в ньому тощо; це спільний дос­ від, спільний тезаурус, спільні попередні відомості про явище, подію, стан речей тощо, знаннями про які володіють комуніканти 15. Це зона перетину ког- нітивних просторів учасників комунікації, яка актуалізується (звужується або розширюється) у процесі спілкування 16. Пресупозиції когнітивно передують висловленню. Набір усіх пресупозицій особи формує її світогляд, уможливлює спілкування з іншими людьми. Відсут­ ність спільних пресупозицій унеможливлює взаєморозуміння людей, усклад­ нює спілкування. І навпаки, носії спільних пресупозицій без будь-яких усклад­ нень розуміють поточну інформацію, яка для представників іншої лінгвокультури може бути абсолютно «непрозорою». У живій інтеракції особистостей пресупозиції відіграють значну роль, роб­ лячи спілкування нормальним, прийнятним, не девіативним, не конфліктним. Так, наприклад, у звичайному побутовому висловленні-проханні Зачиніть, будь ласка, двері наявна пресупозиція ‘у даний момент двері зачинені’; її неістин- ність призводить до нерозуміння особою, якій це прохання адресоване, і тут, наприклад, можливі різноманітні реакції адресата — від нерозуміння: «Так две­ рі ж зачинені» до обурення: «Це що, такий жарт?». Пресупозиція (у вузькому значенні терміна) — імпліцитний компонент смислу повідомлення (висловлення, мовленнєвого акту), який повинен бути іс­ тинним, щоб повідомлення (висловлення) в цілому не сприймалось як семан­ тично аномальне або недоречне у певному контексті17. У цілому будучи елементами імпліцитного (формально невираженого) ко­ мунікативного смислу в інтеракції особистостей з використанням мовних засо­ 15 Падучева Е. В. Семантические исследования.— М., 1996.— С. 234—236. 16 Красных В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? — М., 2003. — С. 180. 17 Див.: Падучева Е. В. Пресуппозиции и другие виды неэксплицитной информации в предложении // НТИ АН СССР.— 1981.— №11.— С. 24—32; Падучева Е. В. Пресуппозиция // Лингвистический энциклопедический словарь.— М., 1990.— С. 396; Столнейкер Р. С. Праг­ матика // Новое в зарубежной лингвистике.— М., 1985.— Вып. 16.— С. 419-438. 6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова бів, у низці випадків пресупозиції виявляються в межах лексичних значень слів, граматичних форм і категорій. Так, наприклад, лексичне значення слів знати, впізнавати, забувати відсилає до пресупозиції існування чогось; змогти, зу­ міти — пресупозиції спроби тощо. Вираз Не падай! пресупонує можливість контролювати особою стан рівноваги; вираз Він розгубився — відсутність конт­ ролю за станом упевненості в собі. Як відомо, у спеціальній літературі виділяють категорійні, екзистенційні та фактивні типи пресупозицій18. В аспекті міжособистісної комунікації важливим слід визнати факт розмежування в спеціальній літературі семантичних та праг­ матичних пресупозицій 19. Семантична пресупозиція — семантичний компонент повідомлення (вис­ ловлення), неістинність якого в певній ситуації перетворює повідомлення в ано­ мальне або недоречне. Так, у прикладі Пилип знає, що Нью-Йорк — столиця СІНА фактивна пресупозиція ‘Нью-Йорк — столищ СІНА ’ є неістинною і сто­ сується семантики, тобто відношення мовних знаків до позамовної дійсності. Прагматична пресупозиція — компонент повідомлення, мовленнєвого жан­ ру, дискурсу (тексту), пов’язаний із суб’єктивним чинником міжособистісного спілкування (орієнтацією в ситуації спілкування, соціальних, когнітивних, тен­ дерних тощо характеристиках учасників комунікативного акту, їх оцінок, пере­ ваг тощо), відсутність або незнання якого перетворює повідомлення, мовлен­ нєвий жанр, дискурс (текст), комунікацію в цілому в недоречні — нещирі, неприродні, провокаційні, такі, що не відповідають умовам їх успішності, тощо. Як зазначає О. Падучева, «прагматична пресупозиція є прагматичною в тому сенсі, що характеристика її змісту містить відсилання до мовця, тобто до одного з прагматичних складників мовленнєвого акту»20. Додамо: тобто містить відси­ лання до суб’єктивного (прагматичного) чинника. Прагматична пресупозиція включає в себе уявлення мовця про загальний контекст спілкування та орієнта­ цію в ньому, модель адресата, умови успішності спілкування та інші прагматич­ ні чинники спілкування. У цьому розумінні прагматична пресупозиція — це пропозитивна установка, суб’єктом якої є мовець. Семантична пресупозиція висловлення — це істинне судження; прагматичною ж пресупозицією може бу­ ти «нестверджуване судження» і навіть пропозитивна форма. Аналіз функціонально-комунікативної «поведінки» часток сучасної ук­ раїнської мови засвідчує, що останні по-різному пов’язані з таким імпліцитним типом вияву комунікативного смислу, яким є пресупозиції. Фактично більшість часток так або інакше взаємодіє зі спільним фондом знань учасників спілкуван­ ня, тобто з пресупозиціями в широкому розумінні. Наприклад: [Іронічне висловлення, яке прозвучало на одному з шоу С. Шустера на «Пер­ шому національному» каналі телебачення] : «— Чому її[Ю.В. Тимошенко] викли­ кають до прокуратури? Адже "вона працювала”!». У цьому прикладі наявне відсилання до відомого всім в Україні змісту передвиборчих лозунгів кандидата в президенти Ю. В. Тимошенко «Вона працює, вони руйнують» і под. Однак по­ дібні пресупозитивні алюзії виникають у межах структури висловлень (мовлен­ 18 Див., напр.: Падучева Е. В. Пресуппозиция...— С. 396; Бацевич Ф. Основи комуніка­ тивної лінгвістики...— С. 205-209. 19 Див., напр.: Падучева Е. В. Пресуппозиции и другие виды ....— С. 24—32; Падуче­ ва Е. В. Высказывание и его соотношение с действительностью.— М., 1985.— 272 с. 20 Падучева Е. В. Пресуппозиции и другие виды....— С. 25. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 7 Ф. С. Бацевич. нєвих актів), в яких ужито частки та інші дискурсивні слова, а тому нижче роз­ глядатимемо типи пресупозитивних зв’язків у їх межах. Щодо пресупозицій у вузькому значенні терміна, то можна твердити, що значна кількість часток тісно взаємодіє з пресупозиціями висловлень, формую­ чи їх загальний комунікативний смисл. Наприклад: «— Хіба мій батько пан­ ський був? Адже він москаль! — каже, здивувавшись, Чіпка» (П. Мирний). Тут частка адже стосується пресупозиції слова москаль, яке містить історико-со- ціальну (стосовно нашого часу) конотацію ‘в москалі брали чоловіків з неза­ можних родин’. Це формально невиражене (імпліцитне) значення, до якого апе­ лює заперечувальна частка адже, в даному випадку виступає пресупозицією для співрозмовників Чіпки; усі вони володіють спільним фондом знань (у дано­ му випадку соціальних) і для них сумнів Чіпки зрозумілий. Спостереження над комунікативними смислами часток сучасної української мови в живому спілкуванні свідчать, що найтісніші пресупозитивні зв’язки у ме­ жах висловлень властиві часткам адже, аж, же, лише (лиш), навіть, невже, от­ же, ото, отож, таки, тож, тільки, хіба, хоч (хоча), чи та деяким іншим, а та­ кож похідним від них. Згадані частки по-різному пов’язані з типами семантичних і прагматичних пресупозицій 21. Зазначимо, що більшість часток з різною мірою повноти віддзеркалює широкі онтологічні, гносеологічні й лінг- вокультурні пресупозиції носіїв конкретної мови. Деякі з часток тісно взаємо­ діють з пресупозиціями, які стосуються змістових особливостей номінативних і комунікативних одиниць, їх семантико-прагматичного наповнення. При цьому «висвічуються» семантичні пресупозиції екзистенційного і фактивного характе­ ру; прагматичні пресупозиції виявляють передусім своє аксіологічне наповнен­ ня. Виявляючись на рівні дискурсів (текстів), пресупозиції, що вводять частки або які ними підтримуються, стають рушійними елементами розвитку змісту ко­ мунікації, руху дискурсивних (текстових) смислів. Частки й прагматичні імплікації. Як уже зазначалося, природа прагматич­ них імплікацій, що їх містять у собі деякі частки, вивідна, тобто ґрунтується на мисленнєвих операціях виведення адресатом (слухачем, читачем) із змісту вис­ ловлення конкретних комунікативних смислів прагматичного характеру. На противагу імплікатурам імплікації містять оцінку того, про що йдеться в пропо­ зиції, не мають прихованого впливу, тобто не скеровані на переконування адре­ сата. У цьому сенсі вони більшою мірою пов’язані із семантикою пропозицій- нного змісту, не мають чітко вираженої емфатичної природи і стоять ближче до пресупозицій, ніж імплікатур. Спостереження над функціонуванням часток сучасної української мови доз­ воляє говорити про те, що імплікації, які вводяться ними і, відповідно, повинні «висновуватися», «відчитуватися» адресатом, є двох типів: 1. Імплікації як внутрішні ознаки об’єктів, фактів, дій, станів, процесів то­ що, про які йдеться в пропозиції висловлення. Це, так би мовити, «об’єктивні» ознаки елементів пропозиції. Зрозуміло, що йдеться про «спосіб існування», «спосіб подання» імплікацій, а не їх внутрішню природу, яка є авторською і суб’єктивною. 2. Імплікації як різноманітні мисленнєві (у широкому розумінні) операції, які здійснює адресант (мовець, автор) над змістом висловлення. Це, так би мови­ ти, «суб’єктивні» ознаки елементів пропозиції. 21 Докладніше про пресупозитивні зв’язки часток і типи пресупозитивних комуніка­ тивних смислів див.: Бацевич Ф. С. Пресупозиції і частки...— С. 388-394. 8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова Обидва типи імплікацій виявляються в межах граневих комунікативних смислів, тобто одна й та сама частка може передавати різні типи імплікацій. Перший тип імплікацій властивий незначній кількості часток, зокрема собі, просто, власне, то, це, отеє, ото, геть та деяким іншим. Так, наприклад, у вис­ ловленні «Тече собі струмок і горя не знає» (І. Яцканин) частка собі підкреслює невідчуженість певної ознаки (‘бути текучим’) від об’єкта {струмок). Звичність певної ознаки об’єкта підкреслюється комунікативним смислом частки просто в контексті «Це був просто випадок, не більше» (В. Мазаний). Вияв певної міри ознаки, притаманної об’єкту (процесу, стану тощо) в даний час, демонструє частка геть у контексті Він геть змарнів. Другий тип імплікацій більш поширений і має низку підтипів, зокрема: 1) імплікації вказують на ментальні операції адресанта (мовця, автора). Та­ кий підтип імплікацій найчастотніший і властивий, наприклад, частці тільки в межах смислу ‘виділення мовцем чогось у певний, як правило винятковий, клас’, наприклад: Чого Микола нам тільки не розповідав!', частці хоча (хоч) у ме­ жах смислу ‘виділення адресантом чогось мінімально очікуваного’, наприклад: «Поїдемо ж хоч подивимося копи» (І. Карпенко-Карий); частці нехай у межах смислу ‘мовець допускає те, про що йдеться у висловленні’, наприклад: Та нехай уже буде так, як сказав Микола', ментальним дейктичним часткам там, от та деяким іншим, що формують смислові грані на зразок ‘мовець ментально відчу­ жує себе від змісту повідомлюваного’, наприклад: Якось воно там буде! 2) імплікації вказують на вольові вияви адресанта (мовця, автора). Так, на­ приклад, частка та у контексті «Та роби як знаєш, синку» (О. Гончар) імплікує адресату те, що мовець нівелює свою волю і вимушено згоджується зі словами (діями) сина; 3) імплікації вказують на комунікативні операції адресанта (мовця, автора). Так, у низці контекстів з часткою та спостерігається можлива імплікація ‘мовець підсилює іллокуцію свого твердження’, наприклад: «Влади йому побільше, влади! А спитать, для чого? Та щоб ще вище стрибнути» (О. Гончар); 4) імплікації вказують на ментально-комунікативні операції мовця. Такий їх тип виявляється, наприклад, у межах смислу ‘ухильність відповіді’ частки та в такому контексті: «— Куди ідеш так рано? // — Та іду, іду» (Б. Жолдак). Наведений перелік типів і підтипів прагматичних імплікацій далеко не пов­ ний. Потрібні спеціальні дослідження цієї проблеми. Прагматичні імплікації, які вводяться адресантом і «декодуються» адреса­ том, можуть не виходити за межі висловлень, формуючи їх внутрішнє смислове наповнення, але можуть стати поштовхом для подальшого розгортання змісто­ вої частини інтеракції учасників спілкування. Так, нескладно уявити, що слухач, отримавши відповідь Та іду, іду на запитання Куди ідеш? і зрозумівши ухиль­ ність відповіді, «зіграє» на цьому, продовживши розпитування. Отже, прагматичні імплікації— важливі складники комунікативного смислу низки часток сучасної української мови, пов’язаного з пропозитивною части­ ною повідомлюваного, а також різними мисленнєвими операціями адресанта. Вони потенційно можуть стати (і часто стають) змістовими аспектами розгор­ тання дискурсів, їх стильовими і стилістичними маркерами. Частки й імплікатури спілкування. Аналіз складників імпліцитного смис­ лу часток навіть (складник 3), таки (складники їв, 26, Зв, 46) і аж дозволяє твердити про їх особливу вивідну (з позицій адресата) і ввідну (з позицій адре­ санта) природу: вони, попри імпліцитність вияву, мають яскравий особистісний ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 9 Ф. С. Бацевич. характер, мисляться як суб’єктивні, часто лягають в основу сприйняття і подаль­ шого розгортання кооперативного дискурсу. Це, фактично, імплікатури вислов­ лення, тобто прагматичні компоненти змісту повідомлень (у широкому розумін­ ні), які виводяться адресатом з контексту спілкування завдяки знанню комунікативних принципів, максим постулатів та конвенцій інтеракції із засто­ суванням засобів мови. Ці імплікатури мають в основі особистісне ставлення мовця до того, що повідомляється, а тому нагадують за своєю природою прагма­ тичне поняття точки зору 22. Точка зору (далі ТЗ) — імпліцитний прагматичний компонент спілкування і, відповідно, його складників, який задається мовцем і стає основою його підходу до формування змістової частини інтеракції, зокрема емпатії, ставлення до об’єктів (у широкому сенсі слова), їх оцінок, пріоритетів подання тощо. Ставши для адресанта і адресата фактично спільною прагматичною пресупозицією, ТЗ виформовує основу кооперативного спілкування; несприйнятгя адресатом ТЗ адресанта може стати (а часто і стає) важливою причиною конфронтації учасни­ ків спілкування. У сучасній лінгвістичній прагматиці ТЗ — це найзагальніша когнітивно- психологічна пресупозиція людини, яка спирається на набутий раніше перцеп- тивний і когнітивний досвід, віру, переконання тощо і визначає світосприйнят­ тя, категоризацію, оцінку сукупності сприйнятих зовнішніх вражень і внутріш­ ніх відчуттів, а також певною мірою сам процес перцепції. В аспекті комунікації вона визначає стратегії й тактики спілкування, моделі адресанта й адресата, ро­ зуміння ситуації в цілому, добір, профілювання дискурсів (текстів), мовлен­ нєвих жанрів, мовленнєвих актів, кроки розгортання діалогу, шляхи й засоби ар­ гументації, впливає на регістр, тональність і атмосферу спілкування. В аспекті породження мовлення визначає добір локутивних аспектів мовленнєвих актів і організацію мовних елементів, що їх формують. ТЗ та такі її вияви, як емпатія, фокус емпатії — неусувна характеристика будь-якої інформації у висловленнях, дискурсах і текстах, зокрема інформації, яку вносять у повідомлення частки. При цьому не в усіх випадках частками вно­ ситься пресупозитивна інформація, однак інформація щодо ТЗ мовця завжди наявна. Розглянемо декілька прикладів. (1) Пролунав сильний вибух, однак Микола навіть не прокинувся. У цьому висловленні можна виділити розчленований пресупозитивний складник комунікативного смислу, який вносить частка навіть: 1) конотатив­ ний: ‘Микола повинен був прокинутися’ і 2) оцінно-нормативний: ‘переривання сну Миколи вибухом— той мінімум його реакцій, який у нормі може очікувати­ ся’. ТЗ мовця — ‘те, що Микола не прокинувся, не відповідає очікуванням’; при цьому в фокусі емпатії мовця перебуває стан сну Миколи. (2) Скільки ж ця книжка коштує? У цьому висловленні важко виділити якийсь особливий, внесений у нього часткою ж, пресупозитивний складник 23; ТЗ мовця досить чітка: на його думку книжка може коштувати або надто дорого, або надто дешево (другий варіант де­ що сумнівний). 22 Див., напр.: Бацевич Ф. Нариси з лінгвістичної прагматики.— С. 155-162. 23 У цьому висловленні наявні тривіальні «супроводжувальні» пресупозиції екзистенційного характеру: ‘існує якась книга’, ‘книга продається’, які ми не аналізуємо, оскільки вони мають семантичний характер. 10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 Імпліцитна інформація у висловленнях і дискурсивні слова На наш погляд, частки дейктичного характеру (он, ось, от, ото, тут, там та ін.) та оцінного смислового наповнення (ач, іч, ба, таки, лише та ін.) є носіями переважно інформації, пов’язаної з ТЗ мовця. При цьому виникає кілька цікавих дослідницьких проблем, пов’язаних з типологією ДС (зокрема часток) з позицій внесення пресупозиційного смислу і смислу, який відсилає до ТЗ та емпатії мов­ ця, а також типологією смислів, пов’язаних з ТЗ та емпатією, наприклад ‘відпо­ відність / невідповідність певним нормам’, ‘оцінка мовцем чогось із загально­ культурних та індивідуальних позицій (добре / зле, багато / мало) тощо’. Імплікатурні прагматичні складники висловлень, які вводяться частками, у зв’язку із своєю закріпленістю в системі мови саме за цими мовними елемента­ ми достатньо «агресивні» через те, що маскують суб’єктивні погляди адресанта, «освячують» їх згаданою закріпленістю в системі мови, а тому часто використо­ вуються в рекламі й політичному дискурсі (тексті). В аспекті розгортання дис­ курсів (текстів) імплікатури висловлень можуть мати значний потенціал, тобто ставати засобами розгортання змістового складника дискурсів (текстів). Аналіз часток сучасної української мови в аспекті вираження ними імпліцит­ них прагматичних смислів свідчить, що прагматичні імплікатури як виразники ТЗ мовців — неусувний складник семантико-прагматичного наповнення ви­ словлень, мовленнєвих жанрів, дискурсів (текстів). Отже, комунікативний смисл часток виформовується кількома типами екс- пліцитних та імпліцитних складників. Це насамперед пресупозитивні семанти- ко-прагматичні складники, а також прагматичні імплікації та семантичні й праг­ матичні імплікатури спілкування, тісно пов’язані з ТЗ адресантів дискурсів (текстів). Незважаючи на те, що інформаційне наповнення часток формується різними типами складників, у комунікації, в межах конкретного контексту воно виступає як єдиний цілісний комунікативний смисл, нерозривно пов’язаний із пропозитивним значенням висловлень, у яких ужито частки. Останнє уможлив­ лює функціонально-відображувальний (ономасіологічний) підхід до імпліцит­ них комунікативних смислів часток. Частки та ономасіологічні типи імпліцитних смислів. Виходячи з онома- сіологічних (функціонально-відображувальних) позицій, можна виділити де­ кілька типів розглянутих вище імпліцитних комунікативних смислів, що вводя­ ть частки в контекст і ситуацію спілкування. Це такі класи часток: 1. Частки, що виражають суб’єктивне ставлення мовця до змісту повідом­ люваного, його суб’єктивну оцінку тощо, наприклад: «— Дивись-но хто йде! Ну, прямо краля!» (В. Шевчук). 2. Частки, що виражають поняття норми. Це відображення, своєю чергою, може стосуватися: 1) фактів, процесів, відношень об’єктів тощо в дійсності, яка представлена у висловленнях (тобто алетичних фактів), наприклад: Змучений важким перехо­ дом, він уже за хвилину міцно спав. Смисл висловлення з часткою вже (уже) спирається на досвідну істину ‘втома спричиняє швидке засинання’; 2) прескриптивних установок (деонтичних фактів), наприклад: Він уже го­ дину сидить у ванній. Частка вже (уже) надає висловленню прескриптивного змісту ‘за звичними мірками сидіти годину в ванній — це забагато’; 3) оцінного (аксіологічного) компонента, наприклад: У свої дванадцять ро­ ків він уже прочитав «Війну і мир» Толстого. Зміст, якого надає частка вже (уже), — ‘це дуже рано ’. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 11 Ф. С. Бацевич. 3. Частки, що містять у собі семантико-прагматичні смисли генералізації, наприклад: Цього хіба сліпий не помітить. 4. Частки, що вводять додаткові ситуації різного характеру. Наприклад, у висловленні: Останнім часом Микола читає лише детективи частка лише ра­ зом з виразом останнім часом уводить додаткову інформацію ‘раніше читав та­ кож книжки інших жанрів’. 5. Частки, що виявляють приховані характеристики речей, фактів, подій, си­ туацій, відношень тощо, наприклад: Лише слабкий учень не вирішить цієї зада­ чі. Частка лише виявляє тут додатковий комунікативний смисл оцінного харак­ теру ‘задача легка’. 6. Частки, що виконують анафорико-катафоричну функцію, тобто вказують на попередній або наступний контекст: а) анафоричний контекст: За хатою і знайшли Миколу. Частка і вказує, що в попередньому контексті йшлося про те, що Миколу шукали в інших місцях; б) катафоричний контекст: — Ну, як ви там? Частки ну і там спонукають співбесідника створювати новий контекст відповіді24. Отже, ономасіологічний (функціонально-комунікативний) підхід до ім- пліцитної інформації, яку вводять частки у висловлення, показує, що вона може стосуватися як попереднього, так і наступного контекстного розгортання їх змістової частини, а також зачіпати низку способів представлення цієї інформа­ ції як суб’єктивної, об’єктивної, генералізованої тощо. Дослідження експліцит- них та імпліцитних комунікативних смислів ДС — важлива проблема сучасної лінгвістики. {Львів) F. S. BATSEVYCH IMPLICIT INFORMATION IN UTTERANCES AND DISCURSIVE WORDS (BASED ON THE MATERIAL OF THE PARTICLES OF THE UKRAINIAN LANGUAGE) The paper considers the ways of realizing the implicit information (formally not expressed com­ municative meanings), which is contributed into the utterances by the particles of the modem Ukrainian language as discursive words. This is the information of presuppositive, implicative and implicature character. The functional-onomasiological classes of the communicative meanings of implicit character are revealed. Keywords : discursive words, particles, implicit information, implicit communicative mean­ ing, presupposition, pragmatic implication, pragmatic implicature. 24 Див. подібну класифікацію: Николаева Т. М. Зазнач, праця.— С. 87-103. 12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5

Схожі ресурси