Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь

Рецензія на книгу: Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь. Л. : Вид-во Львів, політехніки, 2011. — 748 с. Наприкінці минулого року відбулася непересічна для української славістики подія: вийшов з друку українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Мізін, К.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2012
Schriftenreihe:Мовознавство
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183713
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь / К. Мізін // Мовознавство. — 2012. — № 5. — С. 89-92. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183713
record_format dspace
spelling irk-123456789-1837132022-04-12T01:34:41Z Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь Мізін, К. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь. Л. : Вид-во Львів, політехніки, 2011. — 748 с. Наприкінці минулого року відбулася непересічна для української славістики подія: вийшов з друку українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь, автором якого є відомий в Україні фразеолог — Олена Левченко. Цей словник є справді непересічним з огляду на свіжий підхід як до його оформлення, так і до принципів укладання: по-перше, вражає дизайн словника (великий формат, якість паперу, кольорові фотографії тощо), що слугує для зручності пошуку користувачем потрібної інформації; по-друге, солідним є обсяг словника, оскільки його статті містять широку інформацію, дібрану з корпусів, текстів художньої літератури та публіцистики. 2012 Article Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь / К. Мізін // Мовознавство. — 2012. — № 5. — С. 89-92. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183713 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії та анотації
Рецензії та анотації
spellingShingle Рецензії та анотації
Рецензії та анотації
Мізін, К.
Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь
Мовознавство
description Рецензія на книгу: Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь. Л. : Вид-во Львів, політехніки, 2011. — 748 с. Наприкінці минулого року відбулася непересічна для української славістики подія: вийшов з друку українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь, автором якого є відомий в Україні фразеолог — Олена Левченко. Цей словник є справді непересічним з огляду на свіжий підхід як до його оформлення, так і до принципів укладання: по-перше, вражає дизайн словника (великий формат, якість паперу, кольорові фотографії тощо), що слугує для зручності пошуку користувачем потрібної інформації; по-друге, солідним є обсяг словника, оскільки його статті містять широку інформацію, дібрану з корпусів, текстів художньої літератури та публіцистики.
format Article
author Мізін, К.
author_facet Мізін, К.
author_sort Мізін, К.
title Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь
title_short Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь
title_full Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь
title_fullStr Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь
title_full_unstemmed Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь
title_sort левченко о. українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2012
topic_facet Рецензії та анотації
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183713
citation_txt Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь / К. Мізін // Мовознавство. — 2012. — № 5. — С. 89-92. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT mízínk levčenkooukraínsʹkorosíjsʹkobílorusʹkobolgarsʹkopolʹsʹkijslovnikporívnânʹ
first_indexed 2025-07-16T03:42:50Z
last_indexed 2025-07-16T03:42:50Z
_version_ 1837773484047990784
fulltext Л е в ч е н к о О. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКО-БІЛОРУ СЬКО-БОЛГ АРСЬКО- ПОЛЬСЬКИЙ СЛОВНИК ПОРІВНЯНЬ JI. : Вид-во Львів, політехніки, 2011. — 748 с. ________________________________________________Рецензії та анотації Наприкінці минулого року відбулася непе­ ресічна для української славістики подія: вийшов з друку українсько-російсько-біло- русько-болгарсько-польський словник по­ рівнянь, автором якого є відомий в Україні фразеолог— Олена Левченко. Цей словник є справді непересічним з огляду на свіжий під­ хід як до його оформлення, так і до принци­ пів укладання: по-перше, вражає дизайн словника (великий формат, якість паперу, кольорові фотографії тощо), що слугує для зручності пошуку користувачем потрібної інформації; по-друге, солідним є обсяг слов­ ника, оскільки його статті містять широку ін­ формацію, дібрану з корпусів, текстів ху­ дожньої літератури та публіцистики. Актуальність рецензованого словника визначається на сьогодні передусім незадо­ вільним станом опрацювання лексико- і фра- зеографічних проблем в Україні, що безпосе­ редньо пов’язано з існуванням численних фразеографічних лакун, зокрема відсутніс­ тю тлумачного словника усталених порів­ нянь (далі — УП) української мови, про що ми вже неодноразово зауважували ’. Так, фразеологія перебуває нині в центрі уваги мовознавців пострадянського простору, а ре­ зультати частини розвідок у цій галузі «ви­ кривляються», на жаль, неякісною або не­ об’єктивною роботою лексико- та фразео- графів. При цьому фразеологізми часто фік­ суються словниками без повного опису се­ мантики, стилістичного маркування, зазна­ чення діалектно-територіального поширен­ ня тощо. Розв’язання цієї проблеми має неа­ бияку актуальність і для компаративної фра­ зеології, яка є, на наше переконання, показо­ вим етно- й лінгвокультурологічним мате­ ріалом, оскільки вивчення УП сприяє роз­ криттю релевантних рис менталітету того чи іншого мовного соціуму та його цінностей. Слід наголосити, що О. Левченко зробила спробу врахувати зазначені вище проблеми при фразеографічній фіксації українських, російських, білоруських, болгарських і по­ льських порівнянь, які вербалізують фраг­ менти мовних картин світу (130 ознак), значу­ щих для лінгвоспільнот. Спосіб розташуван­ ня одиниць у словнику — абетково-тематич­ ний, словникова стаття містить порівняння української мови та їхні відповідники росій- © К. МІЗШ, 2012 1 Короткий огляд фразеографічних праць, мате­ ріалом для яких слугували компаративні фразео­ логії деяких європейських мов, дає змогу чітко унаочнити причини, які спонукали як О. Левченко, так і нас (Мізін Κ. І. Німецько-український фразео­ логічний словник (усталені порівняння).— Вінни­ ця, 2005.— 304 с.; Мізін Κ. І. Англо-український словник компаративної фразеології.— Кременчук, 2010.— 120 с.) до заповнення лакун у сфері фра- зеографічного опрацювання УП. Так, у німецькій мові лише останнім часом було укладено тлумач­ ний словник УП {Walter Н. Wõrterbuch deutscher sprichwõrtlicher und phraseologischer Vergleiche.— Hamburg, 2008.— T. 1.— 332 S.). В англійській мо­ ві фразеографічне опрацювання УП взагалі неза­ довільне, бо єдиний російсько-англійський слов­ ник Н. JI. Шадріна (Шадрин Н. Л. Русско-англий- ский словарь устойчивых сравнений.— СПб., 2003.— 528 с.) має «слабку» позицію: автор подав англійські еквіваленти / аналоги до російських УП, не розкриваючи значення останніх, оскільки цю функцію повинен, на його думку, виконувати контекст, де актуалізується те чи інше УП росій­ ської мови. Але контексту часто недостатньо для ідентифікації смислових відтінків. В Україні ж до­ слідники продовжують послуговуватися фразео­ логічними словниками, в яких лише частково представлені англійські УП (Баранцев К. Т. Анг­ ло-український фразеологічний словник.— Κ., 2005.— 1056 с.; Кунин А. В. Англо-русский фра­ зеологический словарь.— М., 1984.— 944 с.). Ди­ вує й те, що сучасний тлумачний словник УП з повним семантико-стилістичним описом фіксова­ них одиниць практично відсутній і в англомовно­ му світі. І це попри те, що перша добірка англій­ ських порівнянь датується 1600 роком (Cowdrey R. A Treasure or Storehouse of Similes.— London, 1600.— 580 p.). Можливо, це пов’язано з тим, що в англо-американській лінгвістичній традиції про­ стежувалося певне «нехтування» фразеологією як специфічною мовною системою та епістемологіч- но самостійним мовознавчим напрямом, оскільки «ідіоми» / «ідіоматику» (саме ці терміни функціо­ нують у західноєвропейській лінгвістичній тради­ ції, див., напр.: Fernando Ch. Idioms and Idio- macity.— Oxford, 1996.— 265 p.; Makkai A. Idiom Strukturę in English.— The Hague, 1972.— 381 p.; Moon R. Fixed Expressions and Idioms in English.— Oxford, 1998.— 338 p.) визначали і досі визнача­ ють як «conventional expressions» (конвенціональ­ ні вислови) або «formulaic language» (формалізова­ на мова) (див., напр.: Pawley A. Developments in the Study of Formulaic Language since 1970 : A Personal View // Phraseology and Culture in English.— Berlin ; New York, 2007.— P. 3). Лише тепер фразеологія почала завойовувати чільне місце в лексикогра­ фічній теорії та практиці (CowieA. P. Introduction // Phraseology : Theory, Analysis and Application.— Oxford, 1998.— P. 1-2). Протягом трьохсот років проблема фіксації порівнянь виникала насамперед у зв’язку з дослідженнями, присвяченими англій­ ському фольклору. 1909 року англійський філолог В. МакМорді склав список із 200 ідіом компара­ тивного типу зі сірижневим компонентом-прик- метником (McMordie W. Revised by R. С. Goffin. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 89 Рецензії та анотації ською, білоруською, болгарською і по­ льською мовами, функціонально-стилістичні характеристики, тлумачення значень; наведе­ но дані словників і / або приклади, вилучені з інших джерел (цитати з художнього, публі­ цистичного, розмовного писемного мовлен­ ня), тобто вміщено одиниці, які за своїм no- English Idioms and How to Use Them.— Oxford, 1975.— P. 87-89), a 1917 p. світ побачив словник Ф. Вілстача (Wilstach F. J. A Dictionary of Simi­ les.— Toronto, 1917.— 526 p.), де автор зробив най­ повнішу на той час добірку художніх і традицій­ них порівнянь англійської мови. Показово, що ми­ нуле століття виявилося плідним на лексико- та фразеографічні праці, повністю або частково при­ свячені фіксації (усталених) порівнянь: з’явилися дослідження, де порівняння вибрані з творів ху­ дожньої літератури (див., напр.: Smith Е. Н. Similes and Comparisons of Shakespeare (from the Text of the Chiswick Edition of 1826).— Philadelphia, 1882.— 25 p.; Svartengren Т. H. Intensifying Similes in Eng­ lish : Inaugural Dissertation for the Degree of Doktor of Philosophy.— Lund, 1918.— 512 p.), короткі спи­ ски порівнянь можна зустріти в деяких двомовних словниках (див., напр.: Evans Н. М., Thomas W. О. The New Welsh Dictionary.— Llandebie, 1953.— 226 p.), цим одиницям присвячено ареальні (див., напр.: Taylor A. Proverbial Comparisons and Similes from California.— Berkeley ; Los Angeles, 1954.— 160 p.) та загальномовні словники (див., напр.: Sommer Е., Sommer M. Similes Dictionary.— Detroit ; Michigan, 1988.— 324 p.; Wilkinson P. R Thesaurus of Traditional English Metaphors.— London ; New York, 2002.— 2009 p.). Однак у згаданих вище до­ бірках порівнянь не зовсім чітко простежуються критерії диференціації оказіональних і традицій­ них порівнянь, не повністю розкривається семан­ тика цих одиниць (не охоплені смислові потенції), не завжди вказується їх ареальне поширення та не­ досконалим є стилістичне маркування. До всього цього слід додати й те, що всі ці словники стали частково доступними для українського дослідника лише сьогодні (платні сайти університетських біб­ ліотек Європи та СІЛА). Що ж стосується україн­ ської та російської мов, то, на жаль, досить глибо­ ке фразеографічне опрацювання УП існує тільки в російській мові (Горбачевич К. С. Словарь сравне­ ний и сравнительных оборотов в русском языке.— М., 2004.— 285 с.; Лебедева Л. А. Устойчивые сравнения русского языка : Краткий тематический словарь.— Краснодар, 2003.— 300 с.; Мокиен- ко В. М. Словарь сравнений русского языка.— СПб., 2003.— 604 с.; Мокиенко В. М., Никити­ на Т. Ю. Большой словарь народных сравнений.— СПб., 2008.— 784 с.; Огольцев В. М. Словарь ус­ тойчивых сравнений русского языка (синонимо­ антонимический).— М., 2001.— 800 с.). Натомість в українській мові фразеографічна фіксація УП є незадовільною, оскільки поодинокі збірники на­ родних порівнянь не враховують наукових засад фразеографії: І. С. Гурин і М. М. Пазяк здійснили лише вибірку порівнянь із творів художньої літе­ ратури (Гурин І. Образне слово. Постійні народні порівняння.— Κ., 1974.— 238 с.; Пазяк М. М. Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток.— Κ., 2001.— 391 с.), а О. С. Юрченко та А. О. Івченко не розкрили пов­ ністю семантики УП, пропонуючи читачеві одно­ манітність опису їхніх значень і часто некоректні територіальні маркування (Юрченко О. С., Івчен- ко А. О. Словник стійких народних порівнянь.— X., 1993,— 176 с.). ходженням і функціонуванням належать до різних часових прошарків; залучено діалек­ тний, субстандартний та індивідуально-ав­ торський матеріал, запропоновано історико- культурні, етимологічні й лінгвокультуроло- гічні коментарі. У передмові розкрито сучас­ ні напрями та методи дослідження фразеоло­ гічних систем. На окрему увагу заслуговує побудова словникової статті. Так, словник побудовано за абеткою атрибутів порівнянь. Шсля заго­ ловного слова, яке об’єднує порівняння за те­ мою (напр.: «багатий»), наведено порівнян- ня-відповідники російської, білоруської, бол­ гарської та польської мов також за абетковим принципом. Відповідники добиралися з огля­ ду на належність до певного концепту чи суб- концепту, тобто вони не завжди є тотожнос­ тями, як-от 2: укр. БАГАТИЙ Ж БАТЮШКА; БАГАТИЙ Ж ТУРЕЦЬКИЙ ШАХ — рос. БОГАТЫЙ (БОГАТ) КАК НАБОБ; БОГАТ КАК НАБОБ ИНДИЙСКИЙ; БОГАТ КАК ЦАРЬ МОРСКОЙ; БОГАТЫЙ КАК ШЕЙХ ИЛИ ПАДИШАХ — бол. БОГАТ КАТО ПЕТРОЛЕН ШЕЙХ — П. BOGATY JAK MIDAS; BOGATY JAK NABAB <INDYJSKI>; BOGATY JAK SZACH PERSKI; BOGATY JAK SUŁTAN TURECKI. < ...> укр. БАГАТИЙ Ж БІЛЛ ГЕЙТС — рос. БО­ ГАТ КАК БИЛЛ ГЕЙТС; БОГАТЫЙ КАК МИНИСТР ГОСКОМИМУЩЕСТВА; БОГАТЫЙ КАК ХЛОПОНИН; БОГАТЫЙ КАК ХОДОР­ КОВСКИЙ; БОГАТЫЙ КАК ЯПОНЦЫ — 6ІЛ. БАГАТЫ Ж БЕРАЗОУСКІ — бол. БОГАТ КАТО БИЛ ГЕЙТС — П. BOGATY JAK BILL GATES; BOGATY JAK HYLZEN; UCZONY JAK PLATER; BOGATY JAK FUKIER; BOGATY JAK TEPER < .. .> У круглих дужках подано варіантні ком­ поненти, напр.: БОГАТЫЙ (БОГАТ); у лама­ них — факультативні, напр.: п. BOGATY JAK NABAB <INDY+JSKI>. Після ланцюжка відпо­ відників уміщено їхнє значення ‘дуже бага­ тий’. У випадку, якщо тлумачення подано у квадратних дужках [‘дуже багатий’], воно стосується лише порівняння, після якого без­ посередньо наведене. Далі вміщено дані словників і / або приклади, вилучені з інших джерел. У словнику подано також тлумачен­ ня так званих малозрозумілих слів, здебіль­ шого це діалектна лексика. Як бачимо, структура словника є зручною для користувача; при цьому побудову слов­ никової статті О. Левченко запропонувала та­ ку, щоб стаття була і компактною, і містила максимальну кількість інформації. На позитивну оцінку заслуговує підхід О. Левченко щодо презентації значного за об­ сягом ілюстративного матеріалу, поданого у словнику. Цей матеріал чітко ілюструє функ­ 2 Оформлення прикладів подаємо так, як у слов­ нику. 90 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 Рецензії та анотації ціонування порівнянь, відібраних з різних джерел, якими послуговувалися, крім наяв­ них фразеологічних словників і словників УП, Національний корпус російської мови (НКРЯ), Болгарський національний корпус (BNC), тексти художньої та публіцистичної літератури (на паперових і електронних но­ сіях), а також такий специфічний вид писем­ ного розмовного мовлення, як спілкування в Інгернеті (на так званих форумах, чатах та ін.). Із зазначених джерел добиралися порів­ няння, що вербалізують актуальні ділянки концептосфери досліджуваних мов. У цілому спробу О. Левченко заповнити одну із фразеографічних лакун, уклавши словник порівнянь, який містить інформацію для широкого кола потенційних користува­ чів, можна вважати вдалою. Однак два питан­ ня спонукають нас до дискусії. 1. Науковцям, які проводять серйозні до­ слідження, зокрема працюють над кандидат­ ськими та докторськими дисертаціями, не слід, на наше переконання, беззастережно послуговуватися матеріалом словника, ос­ кільки авторка при фіксації порівнянь при­ пустилася «змішування» одиниць мовного та мовленнєвого рівнів. Власне, на цю невідпо­ відність указує і сама дослідниця, по-перше, підкреслюючи, що словник не претендує на нормативність (с. 49), хоча під терміном «нормативність» О. Левченко розуміє як сти­ лістичну маркованість порівнянь, так і сту­ пінь їх поширення (закріплення) в соціумі (узусність / оказіональність), по-друге, декла­ руючи в назві словника термін «порівняння», а не «народні порівняння», «традиційні порів­ няння», «стереотипні порівняння» або «уста­ лені порівняння». Уже перші статті словника О. Левченко підтверджують наші застереження: україн­ ські порівняння акуратні як груди дівчинки- підлітка та точний як годинники англійської королеви (с. 63) є індивідуально-авторськими, оскільки ми натрапляємо на них лише на од­ ному конкретному сайті, про що свідчить і відповідна позначка у словнику. Такі порів­ няння є нерелевантними для української лінг- вокультури, їх функціонування безпосеред­ ньо пов’язане з існуванням сайта-джерела: сайт зникає — «зникає» і порівняння. Це означає, що словник «нав’язує» дослідникам індивідуально-авторські порівняння, які залу­ чатимуться, наприклад, для зіставного ана­ лізу при етнолінгвістичному або лінгвокуль- турологічному вивченні порівнянь. А це вже певною мірою є методологічно некоректним. Тому «змішування» оказіональних порівнянь і УП, які різняться навіть пунктуацією3, може знизити верифікаційну цінність тих наукових праць, результати й висновки яких ґрунту­ ються на матеріалі рецензованого словника, особливо, коли йдеться про лінгвістичні роз­ відки, де пріоритетним завданням для дослід­ ників є розкодування етно- та лінгвокультур- ної інформації, закодованої у мовному знаку. Джерелом такої інформації стають передусім закріплені в певному мовному соціумі знання про об’єкт навколишнього світу, який позна­ чає цей знак. Інакше кажучи, йдеться про усталене значення знака. Реалізація ж мовно­ го знака в різних дискурсах може надати по­ тенційні відтінки значення тієї чи іншої узус- ної одиниці. З цією метою практично в кож­ ній праці у царині семантики, незалежно від того, чи в ній домінує семасіологічний, чи ономасіологічний аспект дослідження, залу­ чається контекстний аналіз. Зазначимо, що О. Левченко, усвідом­ люючи значущість проблеми інтерпретації порівнянь за ознакою узусність / неузусність (оказіональність), не поділяє підтриманих нами критеріїв О. Куніна щодо визначення узусності мовних одиниць, зокрема фразео- логізованих словосполучень (с. 50), — фік­ сацію тієї чи іншої одиниці хоча б одним словником або її вживання трьома авторами (перевага має надаватися художньому, пуб­ ліцистичному та розмовному дискурсам). Зрозуміло, що такий підхід до відбору слов­ никового матеріалу може викликати певні застереження, у чому ми солідарні з О. Лев­ ченко, однак застосування згаданого підходу дозволило б авторці «відсіяти» частину нере- левантних для зіставлюваних лінгвокультур порівнянь, які певною мірою «викривляють» реальні характеристики мовних картин світу. Стосується це і «фразеографічних інно­ вацій», а саме охоплення рецензованим слов­ ником порівнянь, відібраних зі зразків пи­ семного розмовного мовлення (форуми, чати в Інтернеті тощо), як одного з перспективних способів «оновлення» словникового мате­ ріалу. Цю інновацію ми започаткували при укладанні англо-українського словника ком­ паративної фразеології 4, щоб розширити об­ сяг словника за рахунок нових і актуальних порівнянь, які набули вже узусу в англомов­ ному середовищі. З цією метою були вико­ ристані, по-перше, дані найбільших амери­ канського й британського електронних кор­ пусів, а по-друге, результати проведених на­ ми психолінгвістичного експерименту та со­ ціолінгвістичного моніторингу. Це певною мірою допомогло розв’язати одну з найбі­ льших фразеографічних проблем — значне відставання зафіксованого у словниках мов­ ного матеріалу від рівня (мовної) свідомості 3 В усталених порівняннях кома перед сполучни­ ком як на відміну від індивідуально-авторських по­ рівнянь не ставиться. При цьому О. Левченко подає індивідуально-авторські порівняння у словникових статтях без коми, хоча це не зовсім коректно. 4 Мізін К. І. Англо-український словник компа­ ративної фразеології.— Кременчук, 2010.— 120 с. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5 91 Рецензії та анотації сучасного носія мови. Проте як і при опрацю­ ванні матеріалів згаданих корпусів, так і при аналізі результатів експериментів ми чітко дотримувалися зазначеного вище принципу: те чи інше порівняння коректно фіксувати словником лише тоді, коли воно мінімум три­ чі вживається в різних джерелах корпусу або на нього натрапляємо в анкетах мінімум трьох інформантів (респондентів). На жаль, О. Левченко цим принципом знехтувала. 2. У рецензованому словнику здійснено спробу зіставного опису фрагмента мовних картин світу, пов’язаних з вербалізацією низки ознак, тому авторка зібрала одиниці двох типів - атрибутні та сценарні (дієслівні атрибути у словнику не подано). На думку О. Левченко, ці два типи порівнянь «відріз­ няються способом репрезентації та кількіс­ тю поданої інформації. Значення більшості атрибутних порівнянь можна описати фор­ мулою “дуже + слово”, що (примітивно!) се- мантизує атрибут. Порівняння ОЗНАКА + ЯК+ + ОБ’ЄКТ можуть базуватися на реальному чи приписуваному атрибуті, виокремленому лінгвоспільнотою з певних причин саме в цьому прототипі» (с. 13), напр.: рос. грязный как свинья— реальний атрибут у межах мов­ ної картини світу, неблагодарный как сви­ нья — приписуваний атрибут. Натомість сце­ нарні порівняння вже не вкладаються в таку спрощену схему, вони описують діяльність, поведінку, ситуацію — сцену, сценарій, напр. : укр. бутний як кінь на оброці — «силь­ ний, веселий чоловік, що любить шукати собі зачіпки». Запропонована О. Левченко типологіза- ція порівнянь викликає в нас деякі застере­ ження. По-перше, і атрибутні, і сценарні по­ рівняння формуються навколо певної озна­ ки, тому дуже важко визначити межу між примітивною та непримітивною семантиза- цією атрибута, що, власне, і засвідчують на­ ведені приклади. По-друге, обидва зазначені типи порівнянь утворюються на основі ког- нітивної ситуації, яка виникає внаслідок се- мантизації тієї чи іншої ознаки, тобто в мов­ ця виникає уявлення — сцена або сцена­ рій — про брудну свиню чи про бутного коня на оброці. З огляду на це критерії розмежу­ вання атрибутних і сценарних порівнянь, які пропонує О. Левченко, є не зовсім чіткими. На перспективу хотілося б побажати ав­ торці зробити свій словник максимально повноцінним, тобто включити до нього важ­ ливу для кожної із зіставлюваних лінгво- культур і значну за обсягом групу порівнянь, що розбудовуються за допомогою дієслів­ них атрибутів. Слід також уважніше підійти до опису семантики зафіксованих порівнянь, оскільки значення, наприклад, українських порівнянь круглий наче бочка, круглий наче макітра, круглий як беривка, круглий як де­ рев ’яна діжа, круглий як ковбичка, круглий як мішок пшениці подано дуже спрощено — «зовсім круглий; невисокий і товстий» (с. 358). Такий опис не дає читачеві достат­ ньої інформації стосовно того, що або кого можна називати й характеризувати за допо­ могою кожного з цих порівнянь: чи можна по­ рівняння круглий наче макітра вживати що­ до товстої людини (чоловіка, жінки або ди­ тини?), чи ним можна позначати лише части­ ну людського тіла. До того ж зовсім незрозу­ міло, чи можна цим порівнянням характери­ зувати предмети, а не людину. Чіткої відпо­ віді тут не дають і зразки функціонування цього порівняння в контексті. Укладач слов­ ника, як відомо, несе відповідальність за кожний семантичний відтінок зафіксованих одиниць. Стосується це і зіставних словни­ ків, де пріоритетним є не переклад і тлума­ чення мовного матеріалу, а пошук еквівален­ тів / аналогів. Прикладом тут може слугува­ ти словник компаративних фразеологій во­ сьми слов’янських мов Ж. Фінк-Арзовські (Fink-Arsovski Z. Hrvatsko-slavenski ijičnik po- radbenih fiazema.— Zagreb, 2006.— S. 161, 261, 262, 324), у якому можна знайти неко­ ректні українські еквіваленти / аналоги: створюється враження, що УП української мови «притягувалися» до образно-мотива­ ційної основи інших мов, тому що насправді таких одиниць у словниках не зафіксовано. К. МІЗІН (Кременчук) 92 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 5