Номінації осіб у сучасній українській мові
Статтю присвячено аналізу та класифікації нових назв осіб, переважно загальномовних і почасти оказіональних, у мові українських ЗМІ кінця XX — початку XXI ст. Виявлено основні тематичні й семантичні групи цих номенів, простудійовано головні джерела їх надходження — словотворення на основі власних і...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183729 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Номінації осіб у сучасній українській мові / О.А. Стишов // Мовознавство. — 2013. — № 1. — С. 20-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183729 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1837292022-04-13T01:33:28Z Номінації осіб у сучасній українській мові Стишов, О.А. Статтю присвячено аналізу та класифікації нових назв осіб, переважно загальномовних і почасти оказіональних, у мові українських ЗМІ кінця XX — початку XXI ст. Виявлено основні тематичні й семантичні групи цих номенів, простудійовано головні джерела їх надходження — словотворення на основі власних і чужомовних ресурсів, семантичну деривацію, зовнішні і внутрішні новозапозичення. The article is devoted to the analysis and classification of new names of persons in the language of the Ukrainian mass media late XX — early XXI century mainly common and partially nonce. The basic thematic and semantic groups of these nomens have been revealed, the key sources of their re-plenishment such as word formation on the basis of native and foreign resources, semantic derivation, external and internal new borrowings have been researched. 2013 Article Номінації осіб у сучасній українській мові / О.А. Стишов // Мовознавство. — 2013. — № 1. — С. 20-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183729 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Статтю присвячено аналізу та класифікації нових назв осіб, переважно загальномовних і почасти оказіональних, у мові українських ЗМІ кінця XX — початку XXI ст. Виявлено основні тематичні й семантичні групи цих номенів, простудійовано головні джерела їх надходження — словотворення на основі власних і чужомовних ресурсів, семантичну деривацію, зовнішні і внутрішні новозапозичення. |
| format |
Article |
| author |
Стишов, О.А. |
| spellingShingle |
Стишов, О.А. Номінації осіб у сучасній українській мові Мовознавство |
| author_facet |
Стишов, О.А. |
| author_sort |
Стишов, О.А. |
| title |
Номінації осіб у сучасній українській мові |
| title_short |
Номінації осіб у сучасній українській мові |
| title_full |
Номінації осіб у сучасній українській мові |
| title_fullStr |
Номінації осіб у сучасній українській мові |
| title_full_unstemmed |
Номінації осіб у сучасній українській мові |
| title_sort |
номінації осіб у сучасній українській мові |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2013 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183729 |
| citation_txt |
Номінації осіб у сучасній українській мові / О.А. Стишов // Мовознавство. — 2013. — № 1. — С. 20-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT stišovoa nomínacííosíbusučasníjukraínsʹkíjmoví |
| first_indexed |
2025-07-16T03:44:08Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:44:08Z |
| _version_ |
1837773566242717696 |
| fulltext |
О. А. СТИШОВ
НОМІНАЦІЇ ОСІБ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ
МОВІ (на матеріалі дискурсу ЗМІ)1
Статтю присвячено аналізу та класифікації нових назв осіб, переважно загальномовних і
почасти оказіональних, у мові українських ЗМІ кінця XX — початку XXI ст. Виявлено основ-
ні тематичні й семантичні групи цих номенів, простудійовано головні джерела їх надходжен-
ня — словотворення на основі власних і чужомовних ресурсів, семантичну деривацію, зов-
нішні і внутрішні новозапозичення.
Ключові слова: словотворення, деривація, фактор, тенденція, назви осіб, неологізм,
інновація, формант.
В останні роки спостерігається посилення прагнення до національної ідентич-
ності в словотворі, тобто до обмеження або й відмови від використання невлас-
тивих структурі української мови словотворчих засобів. Це один із важливих і
невід'ємних складників загальної і досить потужної тенденції автохтонізації.
Так, зокрема, виходять з ужитку або стилістично обмежуються скальковані чи
запозичені з російської мови іменники із суфіксами -щик (рекламщик, барабан-
щик, донощик), -чик (апаратник, збутчик, графітчик), -тель (вимагатель, уси-
новитель), із суфіксоїдом -вод (кукурудзовод, садовод, бавовновод) та
субстантивовані дієприкметники із суфіксом -уч-/-юч- {протестуючий, за-
відуючий, головнокомандуючий). Натомість у сучасній українській мові активно
функціонують деривати, утворені за допомогою національних словотворчих за-
собів — суфіксів -ник, -ик (доносник, рекламник, барабанник, апаратник, куку-
рудзівник, садівник, протестувальник), -ач (збувач, вимагач, усиновлювач,
завідувач, головнокомандувач), -ар (графітяр «той, хто робить графіті», бавов-
няр). Пор.: «Гості та учасники пройдуть по "зірковій" червоній доріжці до теат-
ру, а їх вітатиме ансамбль барабанників» (День, 16.03. 2007), «Доля чотирьох
уродженців тернопільської землі, які живуть в інших штатах, така ж сама. Кон-
сульство підтримує з родинами всиновлювачів постійні зв'язки» (Київ, відомос-
ті, 06.06. 1997), «Американський новинний часопис Тіте ... цьогоріч визначив
збірний образ "протестувальника" ...» (гік.иа). Деякі з таких лексем були відо-
мі й раніше, проте в сучасній мовній практиці вони стали актуалізованими но-
мінаціями (кукурудзівник, садівник, завідувач, головнокомандувач, бавовняр).
Ця тенденція особливо помітна у відродженні відомих і творенні нових націона-
льних термінів із різних галузей науки, техніки, виробництва тощо: лісівник
(зам. лісовод), наладник (зам. наладчик), страусівник (зам. страусовод), хурмів-
ник (зам. хурмовод),устрицівник (зам. устрицевод), розпасувальник (зам .розпа-
совщик), газівник (зам. газовщик), напр.: «Переймав досвід в інших
страусівників, але згодом зрозумів, що спостережливість та експеримент також
1 Початок статті див.: Мовознавство.— 2012.— № 6.— С. 23-37.
О О. А. СТИШОВ, 2013
20 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1
Номінації осіб у сучасній українській мові
багато важать» (уі1пе.ог§.иа), «Литвиненко — чудовий розпасувальник: голов-
не — відкритися, а Віталій уже знайде можливість віддати передачу» (Україна
молода, 05.12. 2007). Варто наголосити, що аналізоване явище зрідка вияв-
ляється навіть у розмовному дискурсі, зокрема й у деяких субмовах: збувач,
збутник (зам. збутчик); наперсткових (зам. наперсточник)', нальотник (зам. на-
льотчик); тусівник (зам. тусовщик), навідниця (зам. наводчиця), іноді прони-
каючи й у лінгвальну практику ЗМІ, напр.: «Банда отримувала свій відсоток від
контрабандних перевезень, оренди житла і наперстковиків» (ту\у\у.петги.иа),
«Виставка відкриється вже за півгодини. На кожному кроці столичні тусівники.
На виставку, як на роботу» (уікпа.яіЬ.иа).
У мові сучасних мас-медіа, на жаль, іноді зустрічаємо й невдалі нові утво-
рення на позначення осіб, що не відповідають структурі національної мови, по-
рушують закони українського словотворення, милозвучності: рокенрольщик,
мобільщик, детективщик, тракторогонщик, маковод та ін. Пор. у контексті:
«Лишилися в когорті найбільших рекламодавців мобільщики, торговці і телека-
нали ...» (\у\у\у.ергаусІа.сот.иа), «На полицях книгарень міста з'явилася книга
тючатківця-детективщика (заголовок статті)» (у8Іт .иа). Тому журналістам і ав-
торам публіцистичних матеріалів варто уважніше ставитися до творення таких
неологізмів, адже їх сприймають мільйони респондентів, які вважатимуть по-
милкові одиниці нормативними та послуговуватимуться ними. Також, на нашу
думку, на часі виправити помилки в деяких словах, залучених із відомих причин
у радянський період, і передавати такі одиниці в повній відповідності з фонетич-
ними, орфоепічними, словотвірними нормами української мови (другий варіант
є правильним): прапорщик — прапорник, банщик — банник, паркурщик — пар-
курник, фарцдвщик — фарцівник та ін.
Постійні творчі пошуки креативних особистостей (журналістів, письменни-
ків, публіцистів, критиків, учених, громадських діячів, просто талановитих пере-
січних громадян) сприяють виникненню потрібних соціуму нових номінацій. Не-
рідко останні постають у кількох формах, що не суперечать можливостям і
законам певної мовної системи. Так, ми є свідками того, як істотна інтенсифікація
сучасного українського словотворення, зокрема деривація неологізмів на позна-
чення осіб, приводить до збільшення кількості варіантних форм. Помічено, що се-
ред усіх видів варіантів домінують словотвірні: регіонал —регіональних —регіо-
нер, мітингар—мітинговець —мітингувальник, народовбивця — народовбивець,
новинар — новинник тощо. Наявність варіантів слів переконливо свідчить про по-
шуки найпридатнішої національної форми, яка з часом стане нормативною та ко-
дифікованою. Хоча й інша одиниця може залишитися життєздатною, зазнавши
семантичних змін або стильової чи стилістичної диференціації. Поки що такі сло-
ва в мові ЗМІ функціонують здебільшого як рівноправні: «Мітингарі виступили
проти збільшення відрахувань зі свого заробітку та за збереження теперішньої
спрощеної системи оподаткування» (т/к «1+1», 16.11.2010), «Вождь обіцяє золоті
гори, а люди йому вірять, наперед дякують, і ніхто й не запідозрює, що в цей са-
мий час усміхнений, доступний і благородний Горбачов... звелить заправляти па-
льним танки, котрі згодом проїдуться по живих тілах мітинговців у Баку, а литов-
ку-красуню у Вільно розчавлять гусеницями на бруку» (Кур'єр Кривбасу, 1999, №
114, с. 114), «Столичні медики щодня витрачають близько 20 тисяч гривень для
надання медичної допомоги мітингувальникам» (Україна молода, 21.04. 2007).
У досліджуваний період одним із важливих чинників розвитку лексики,
зокрема й категорії осіб, виступає фактор дії аналогії в словотворенні й семан-
тиці. Саме завдяки цьому виникли деякі інновації на зразок: політикеса (пор.
поетеса), балетяр (пор. ковзаняр), голеадор (пор. тореадор), вестарбайтер
І85И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1 21
О. А. Стишов.
(пор. остарбайтер) та ін. Напр.: «Взагалі оця привселюдна політична кама-
сутра наших політиків і особливо політикес уже дістала» (ргаусІа.сот.иа>
Публікації».../ уіе\¥_соттепЇ8/ра§еЗ), «Вже давно чуємо й читаємо про так зва-
них остарбайтерів, яким Німеччина вирішила сплатити якісь гроші. А що ж
Росія мовчить про своїх колишніх "вестарбайтерів" з України, Білорусі, При-
балтики, Молдови?» (Шлях перемоги, 11.11.2000, с. 7). Однак варто наголоси-
ти, що тенденція до мовної аналогії взаємодіє з протилежною тенденцією — до
мовної аномалії. Вияви останньої засвідчені в ряді оказіоналізмів, утворених
асистемно — не за аналогією до наявних в українській мові слів, словотвірних
моделей і типів: білорус-баша, дзюдоярка «дзюдоїстка», сеперСкарлет та ін.
Напр.: «Лукашенко дещо виродився і все більше рухається по дорозі до біло-
рус-баші» (ґогит.сп.иа 13 КБ).
Засвідчено обмежену кількість ОДИНИЦЬ, утворених за допомогою морфоло-
го-синтаксичного способу, або конверсії. Це новотвори, що виникли завдяки
субстантивації. Зафіксовано перехід лише прикметників в іменники, причому
вони в переважній більшості оказіонального вживання або ефемеризми: вчо-
рашній «людина ортодоксальних поглядів, яка мислить застарілими категорія-
ми; комуніст-ортодокс», нікотинозалежний, синьо-жовтий «спортсмен збірної
України», помаранчевий, блакитний, білосиній, білосердечний та ін. Характер-
но, що в процесі функціонування в мові сучасних ЗМІ названі одиниці автори
вживають переважно у множині, пор.: «Національна збірна України з хокею
вдало розпочала фінальний відбірний етап на 0лімпіаду-2010, що проходить у
столиці Латвії Ризі. У першому матчі "синьо-жовті" мінімально перемогли іта-
лійців» (сЬатіоп.сот.иа>), «І "помаранчевГ, і "білосердечнГ, укупі з "білосиніми"
стали співавторами політичної системи, яка влаштована таким чином, аби вкрай
обмежити вплив суспільства на владу» (§уоЬос1а.ог§.иа>с1ору5у/2ті/010146/),
«Саме так звана вулиця та Майдан своїм толерантним спілкуванням та братанням
"західняків" та "східняків","помаранчевих" та "блакитних" на вулицях Києва де-
монстрували найвищі зразки демократичної політичної культури та громадян-
ської єдності країни» (Агора, 2006, № 3, с. 9). Як бачимо, аналізовані утворення
виникли в руслі тенденції до автохтонізації та економії мовних засобів.
Фактичний матеріал дає підстави твердити, що на другому місці (після сло-
вотворення) найпотужнішим джерелом поповнення корпусу інноваційних назв
осіб є зовнішні входження. Це нові іншомовні слова, які в останні роки досить
відчутно збагатили й надалі поповнюють ядерну та периферійну лексику
української мови, що пов'язано з інтенсифікацією глобалізаційних процесів у
світі, які виявляються в істотній інтернаціоналізації та європеїзації словниково-
го складу багатьох сучасних мов. Тому слушним видається зауваження К. Горо-
денської про те, що «українська мова, як і багато інших слов'янських мов, упро-
довж двох останніх десятиріч зазнає потужного глобалізаційного тиску, що
виявляється в інтенсивному запозиченні іншомовних слів до тих терміносистем,
які в умовах світової динаміки почали активно розвиватися, у невпинному зро-
станні кількості нових слів та основ, що проникають до українського загально-
мовного та професійного вжитку» 2. Серед етранжизмів істотно домінують нові
входження з англійської (переважно її американського варіанта) мови, оскільки
остання дедалі більше набуває ознак і статусу всесвітньої: пікапер «той, хто зна-
йомиться на вулиці», стритрейсер «любитель вуличних перегонів», фрилансер
«той, хто виконує роботу без укладання довготермінового договору з робото-
2 Городенська К. Нові запозичення і новотвори на тлі фонетичної та словотвірної
підсистем української літературної мови // Українська термінологія і сучасність : 36. наук,
праць / Відп. ред. Л. О. Симоненко.— К., 2009.— Вип. 8.— С. 4.
22 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1
Номінації осіб у сучасній українській мові
давцем; позаштатний працівник», буккросер «той, хто бере участь у програмі з
обміну книгами», дигер «дослідник міських підземних комунікацій, магістра-
лей, колекторів, тунелів і т. ін.», бой-френд «коханець, приятель жінки», біз-
нес-вумен «ділова жінка» та ін. Поки що менш чисельними є запозичення-іннова-
ції з інших європейських мов: кутюр 'є «висококваліфікований та авторитетний
модельєр, автор колекцій одягу, що відповідає вимогам сучасної моди», сомельє
«професійний знавець вин, який представляє їх споживачам» (з фр.); папараці
«світський фотокореспондент, який робить сенсаційні знімки видатних діячів,
політиків, артистів та ін.», бариста «фахівець із приготування кави (здебільшо-
го еспресо)» (з іт.); мано «сильний, мужній чоловік із яскраво вираженою
сексуальною привабливістю; часом жорстока і горда людина» (з ісп.); гастар-
байтер «робітник, який працює за наймом в іншій країні» (з нім.); омбудсман
«посадова особа у парламенті, яка наглядає за законністю дій державних органів
та дотриманням прав і свобод громадян» (з швед.), а також неєвропейських: сен-
сей «учитель, наставник; тренер (у східних єдиноборствах); той, хто навчає,
передає знання», ніндзя «1) представник касти професійних шпигунів, дивер-
сантів і вбивць, яких у Японії XII—XIX століття наймали для виконання особливо
складних завдань, пов'язаних із проникненням у важкодоступні місця; 2) перен.
розвідник, швигун, вивідувач» (з яп.); манкурт «людина, яка втратила зв'язок зі
своєю нацією, її історією та культурою» (з кирг.); шахід «послідовник крайніх
фундаменталістських течій ісламу, який жертвує своїм життям заради ідеї в
священній боротьбі проти невірних; терорист-смертник» (з араб.); таліб «по-
слідовник і прибічник руху талібан, одного із радикальних фундаменталіст-
ських угруповань в Афганістані» (з пуштун.); зомбі «1) у релігії вуду мрець,
нібито оживлений жерцем, покірний його волі; вовкулак; 2) людина, запрогра-
мована на беззастережне і бездумне виконання всіх наказів, сліпу покору»
(з афр.). Контекти засвідчують функціонування названих нових етранжизмів:
«Від донжуанів колишніх часів пікапери відрізняються системним підходом і
особливим цинізмом щодо об'єкта спокушання» (1иЬоу-р1из.ог§.иа), «Україн-
ські сомельє хочуть донести до народу культуру пиття (заголовок статті)» (Хре-
щатик, 19.11.2002), «Мусульмани просять не називати терористів шахідами і не
зв'язувати теракти в Москві з ісламом» (І8Іат.іп.иа>). З-поміж таких одиниць на-
йінтенсивніше збагачують основний лексикон національної мови запозичення,
що мають інтернаціональний характер і представляють термінологічні підсис-
теми, зокрема суспільно-політичну (антиглобаліст, іміджмейкер, споуксмен
«представник якої-небудь офіційної особи, який публічно висловлює його пози-
цію з тих чи інших питань», дауншйфтер «той, хто переміщується із престижно-
го соціального середовища в менш престижне»), соціально-економічну (ресей-
лер «той, хто перепродує товари чи послуги й отримує прибуток на різниці в
цінах», андеррайтер «1) маклер в операціях із цінними паперами; 2) фахівець,
який оцінює страховий ризик», баєр «людина, яка займається закупівлею за кор-
доном брендового одягу від модних бутиків», монетарист «той, хто здійснює
монетарну політику», брокер «особа чи фірма, яка виступає посередником у
біржових операціях»), спортивну (файтер «спортсмен, який змагається у боях
без правил», скайдайвер «той, хто займається одним із видів авіаційного спорту,
пов'язаного із застосуванням парашутів», скайсерфер «той, хто здійснює пара-
шутні стрибки з лижею на виконання різноманітних фігур у вільному падінні»,
дартсмен «спортсмен, який займається метанням коротких дротиків із перами у
круглу мішень»), культури і мистецтва (брейкдансер «той, хто займаєтся брей-
ком; виконавець брейку», фронтмен «лідер музичного гурту (зазвичай вока-
ліст), до поведінки якого на сцені, уподобань і особистого життя привернена
І85И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1 23
О. А. Стишов.
найбільша увага з боку прихильників та ЗМІ», бек-вокаліст «виконавець бек-
вокалу», тангейро «виконавець танго»), науково-технічну (веб-дизайнер «фа-
хівець із веб-дизайну», підкастер «той, хто займається створенням цифрових
медіа-файлів, що розповсюджуються інтернетом для відтворення на портатив-
них медіа-програвачах чи персональних комп'ютерах» та ін.
Нові іншомовні входження вирізняються ступенем освоєності в українській
мові аналізованої доби. Більшість із них поступово адаптувалася до лексико-се-
мантичної, граматичної, фонетичної та графічної підсистем (напр.: мер, спон-
сор, спікер, олігарх, сенсей та ін.), а певна частина так і залишається екзотизмами
(напр.: папараці невідм. «світський фотохронікер, який робить сенсаційні знім-
ки видатних діячів, політиків, артистів та ін.», єті невідм. «гіпотетична людино-
подібна істота, яка нібито мешкає в горах Центральної Азії; снігова людина»
та ін.). Варта уваги істотна особливість: донедавна запозичення з інших мов
світу в українську здійснювалися переважно опосередковано — через російську
мову, а нині цей процес здебільшого відбувається безпосередньо.
Однак з погляду культури української мови й стилістики слід наголосити,
що вживання частини нових запозичень не завжди виправдане. Нерідко в цьому
зовсім немає потреби: іншомовні елементи лише обтяжують мову зайвими лек-
сичними одиницями, заступаючи або й витісняючи з ужитку наявні в словнику
загальновживані питомі лексеми. Вони призводять до спотворення і розхиту-
вання норм української мови, до втрати її національної ідентичності й колориту.
Так, нам видається, що функціонування таких малозрозумілих іншомовних лек-
сем, як слеклайнер, плеймейкер «гравець спортивної (футбольної, баскетбольної
та ін.) команди, який своїми вмілими, майстерними діями ініціює певні тактичні
ходи й комбінації, що приносять успіх команді», бодигард, догхантер і подібних,
за наявності повністю ідентичних українських відповідників — канатоходець,
розігрувач, охоронець, собаколов /гицель,—нічим не виправдане. Тому слушною
є думка одного з україністів, який зазначив: «Як і в усякій іншій потужній мові,
що має удосталь своїх ресурсів, неконтрольований наплив англіцизмів є ознакою
не тільки осучаснення і розвитку, але й шкідливих метастаз»3.
Одним із джерел продукування нових назв осіб виступає семантична дерива-
ція, пов'язана зі змінами значеннєвої структури слова (переважно з розширенням
її). У досліджувану добу помічено певну активізацію цього способу словотворен-
ня серед аналізованих номенів. Вторинні, або опосередковані, номінації ви-
никають у результаті пошуків ефективніших засобів називання, нерідко усклад-
нених конотативною семантикою. З'явившись спершу в усному мовленні
переважно як переносні, інноваційні значення, у процесі інтенсивного вживання в
переважній більшості стають невід'ємним надбанням мовної системи. Так, у до-
сліджуваний період нових значень набули такі відомі слова, як небожитель ірон.
«високопосадовець; представник вищих верств суспільства, еліти», екзаменатор
«перевіряльник», більшовики ірон. «ті, хто мають більшість (у парламенті, уря-
ді)», напр.: «Нічого дивного: для політичних фанів їхній кумир — це істота, яка
знаходиться поза критикою, як то кажуть,"небожитель", на якого можна дивити-
ся лише знизу вгору» (День, 18.06. 2010), «Яку оцінку українському законодав-
ству поставили європейські екзаменатори?» (Укр. радіо, 18.09.2011, о 10.10). В
усному мовленні набули нової семантики, наприклад, такі слова, ж дід «надзви-
чайно досвідчена людина в певній царині; той, хто порівняно довгий час зай-
мається чимось», бутерброд ірон. «людина, яка носить на собі рекламу чого-не-
будь, навісивши щити спереду і ззаду», шрек «дуже негарний чоловік або юнак»,
3 Радчук В. Українська мова в контексті глобалізації лінгвосфери // Українська мова.—
2002,—№ З,—С. 8.
24 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1
Номінації осіб у сучасній українській мові
барси «бійці спеціального підрозділу "Барс"» та ін., які проникають і в ЗМІ:
«Більярдні "діди" впевнені, що збірна молоді обіграє старших колег» (т/к ІСТУ,
30.04. 2007), «Живуть "барси", що аж нітрохи не дивно, в лісі. Найближчий насе-
лений пункт — за кілька кілометрів» (Україна молода, 10.02. 1998, с. 6).
Важливим джерелом збагачення словникового складу української мови і
корпусу лексики на позначення назв осіб у кінці XX—на початку XXI ст. висту-
пають внутрішні запозичення. На нашу думку, це пов'язано передусім із проце-
сами демократизації, прагненням до відновлення національної ідентичності,
«орозмовлення» мови, що відбуваються в руслі деколонізації та автохтонізації.
Серед внутрішніх запозичень виділяємо дві підгрупи — актуалізацію і певну ак-
тивізацію внутрішніх ресурсів.
Актуалізація (ревіталізація) — це відродження («нове життя») питомих
українських слів та окремих давніх запозичень, незаконно вилучених або табу-
йованих у радянську добу (здебільшого зі зміною їх стилістичної маркованості).
Аналізовані слова розглядаємо як «функціональні неологізми», оскільки в кінці
XX — на початку XXI ст. істотно змінився ступінь їх використання — від забу-
тих і рідковживаних до загальновідомих і таких, що активно функціонують, як
наприклад, данець (зам. датчанин), данка (зам. датчанка), вірянин (зам. вірую-
чий), вугляр (зам. шахтар), ікономаляр (зам. іконописець) та ін., пор.: «Практич-
но кожний другий інвалід в Україні—це вугляр ...» (День, 28.03.2001), «Україн-
ські богослови й ікономаляри добре вміли читати святоотцівські тексти»
(Укр. слово, 06.01. 1999, с. 14).
Значна частина відроджених слів постала також у сучасній українській мові
завдяки посиленню тенденції до пуризації: справочинець (зам. діловод), відряд-
женець «той, хто перебуває у відрядженні» (зам. командировочний), вишівець
(зам. вузівець) та ін. Напр.: «Після прийняття закону "Про організацію слідчої
частини" (1908) Василь Іванович очолив карний розшук імперії, обіймаючи по-
саду справочинця» (уигіпсот.сот>), «БЮТ і Соцпартія обіцяли впоратися зі
своїми "відпускниками" й "відрядженцями" ще до 14-ої години» (Україна моло-
да, 22.06. 2006). У досить значному масиві ЗМІ у назвах осіб виділяємо цілі те-
матичні підгрупи лексики, зокрема суспільно-політичну (чільник, незалежник,
соборник, державець, достойник, зверхник, совок зневажл. «людина із спотво-
реними свідомістю і світосприйманням, сформована за роки існування СРСР»),
конфесійну (богоприємець, псальмоспівець, богонамісник, постувальник «той,
хто постує, дотримується посту», п'ятдесятник); соціально-економічну (без-
хатченко, скоробагатько, орендар «особа, яка орендує що-небудь», міняйло
«той, хто займається обміном грошей (переважно валюти)»; військову (боївкар,
чотар, військовик, сотник, дивізійник, унівець)', освіти й виховання (спудей
«студент вишу», бакалавр, магістр, пластун, виховник, гувернантка, читальник
«читач»); культури та мистецтва (обрядодій, обрядодійка, витинанкар, мистки-
ня, культурник)-, фізичної культури і спорту {оборонець, нападник, спортовець)
тощо. Пор.: «Чільники Європарламенту вважають економічні вигоди цієї угоди
такими, що переважають політичні ризики відносин ЄС із Україною...» (соІІаЬо-
гагіоп.ог§.иа>), «Ми, християни, за покликанням уже сподобилися стати бого-
приємцями. Всі ми в таїнстві Хрещення з'єдналися з Христом, стали його брата-
ми і сестрами» (рокгоуа.к8.иа), «Слідом за ректором першокурсники повторили
слова присяги спудея Острозької академії й, відтак, офіційно стали першокур-
сниками» (о§о.иа>). У сучасній українській мові поступово втрачають негативні
ідеологічні конотації, нав'язані потужною радянською пропагандистською ма-
шиною впродовж десятиліть, чи й повністю позбулися їх такі слова, як: мазепи-
нець, петлюрівець, махновець, бандерівець, націоналіст тощо, пор.: «Вічно нес-
І85И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1 25
О. А. Стишов.
тримний порив нашого народу до незалежності, що завжди уособлювався
жертовною діяльністю найвідданіших українських патріотів — мазепинців,
петлюрівців, бандерівців, — природно викликав несамовиту лють в ідеологів і
носіїв російського імперського режиму» (Шлях перемоги, 18.08. 1999, с. 15),
«Возвеличмо не партії влади чи тієї, що прагне до влади, не клану чи штучно
створеного стану, а тих, що стали наступниками української державної ідеї в на-
шій історичній естафеті: козаки, мазепищі, петлюрівці, січові стрільці, банде-
рівці, а сьогодні — рухівці» (Час, 29.01-04.02. 1999).
На жаль, поки що певну частину аналізованих слів чи їх сучасних значень ще
не фіксують новітні лексикографічні праці, зокрема таких одиниць, які вже
мають давню традицію функціонування. Нині вони, як ми вважаємо, стали нор-
мативними та повинні бути кодифікованими: маланкар, маланкувати, постів-
ник, ікономаляр, банківець, витинанкар та ін.
Проте в сучасних ЗМІ простежується й негативна тенденція — суб'єктивне
намагання актуалізувати й кодифікувати деякі застарілі, рідковживані, вузькоре-
гіональні слова та штучні утворення замість апробованих і узвичаєних (переваж-
но запозичених інтернаціоналізмів або спільних із російською мовою термінів і
професійних лексем), що стали вже органічними складниками української мови.
Так, в окремих електронних і друкованих мас-медіа деякі журналісти й автори на-
дають перевагу таким одиницям, як копун (зам. футболіст), сітківкар (зам. те-
нісист), навкулачник, п 'ястукар (зам. боксер), лижвар, лещетар (зам. лижник),
світливець (зам. фотограф), летун (зам. льотчик) та ін., напр.: «На сіднейському
ринзі українські навкулачники були на видноті» (За вільну Україну, 06.10. 2000,
с. 4), «Кращого світливця визначали народним голосуванням» (сЬегпіУІзу.ІшЙ.гт
таіп/29.09.2011/іпсІех.1і1т). В. Русанівський зробив доречний висновок: «Отже,
вияви пуризму можливі, але тільки в тому разі, коли вони сприяють глибшому
пізнанню світу засобами певної мови, а не перетворюються в моду, хизування по-
казною ерудицією, що веде до примітивізування» 4.
У досліджуваний період зміна лінгвокультурної орієнтації споживача
інформації спричиняє використання в мові сучасних мас-медіа субстандартної
лексики. В останні десятиліття засвідчено певну активізацію внутрішньомов-
них ресурсів, тобто використання некодифікованої лексики, яка під впливом
демократичних процесів в українському соціумі поступово пересувається з пе-
риферії мовної системи до її центру: а) розмовні одиниці —мажорка «донька
багатих батьків, яка веде розкішний спосіб життя», спрощенець «підприємець,
який сплачує податок за спрощеною системою оподаткування», комуняка
«зневажлива назва члена комуністичної партії», прихватизатор «людина, яка,
зловживаючи службовим становищем, використовує приватизацію як засіб
особистого збагачення», церебрал «хворий на церебральний параліч», бандю-
ган зневажл. «бандит» та ін. («Мажорка "під кайфом" протаранила машину
Левка Лук'яненка» (ас!уок:а1:-кіеу.пе1:>ги), «Ми маємо надзвичайно сильне май-
нове розшарування, за якого домінуючою часткою національних багатств
країни володіє купка успішних "прихватизаторів"» (День, 30.03.2006), «Зов-
сім недавно я думав, що глядач "наївся" "піф-пафом", набридли розбірки, бан-
дюгани» (Дзеркало тижня, 29.10. 2005), б) арготизми й жаргонізми з різних
субмов — крутий «який демонструє свою фізичну силу, вплив тощо», пахан
«особа, яка очолює злочинне угруповання»; авторитет «лідер, ватажок кри-
мінального угруповання»; лох «бевзь, йолоп; людина, яку легко ошукати», ки-
дало «шахрай, який виманює у людей за допомогою махінацій значні суми грошей;
4 Русанівський В. М. Мовна картина світу в етнокультурній парадигмі // Мовознав-
ство— 2004 — № 4 — С. 5.
26 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1
Номінації осіб у сучасній українській мові
ошуканець», подільник «спільник, співучасник у якій-небудь справі», гопник
«той, хто здійснює пограбування, напад, збройний грабіж», думер «той, хто
грає в комп'ютерну гру "БООМ"», юзер «користувач комп'ютера», верблюд
«постачальник, переправник, продавець наркотиків», лузер «невдаха», імбецил
презирл. «розумово обмежена людина; дурень» та ін. («Зокрема детально,
ґрунтуючись на матеріалах слідства і судових висновках, розповіли про те, як
по-звірячому правили в дисбаті двоє засуджених паханів» (икг§а2ЄІа.р1ш.ог£.иа>),
«А постачальники макової соломки ввозили свій товар на Донеччину, ретель-
но маскуючи його особистими речами, розпихаючи в кишені та рукави. Не
допомогло, так званих "верблюдів" взяли на гарячому» (Молодь України,
18.05.2000), «Правоохоронці посадили постраждалу жінку в машину і поїхали
на пошук гопників» (т/к ІСТУ, 16.08.2012, о 20.12), «Десь неподалік — навчан-
ня в інституті з обов'язковою для селюка гуртожитською "школою життя", де
"апатія і безвілля", королівство горілки, ґерократичний цирк, рулетка для ім-
бецилів снувала довкола, засмоктували, як демонологічні поліські трясовини»
(Березіль, 2000, № 7-8, с. 177); в) деякі діалектизми — батяр «відчайдушний
бешкетник, гульвіса, міський шалапут (у Західній Україні)», батярка, моль-
фарка «чарівниця» та ін. («Правдивими цінностями в житті є вільне, широке
серце батяра, дружба та любов коханої дівчини» (]і.1уіу.иа>), «Коли розпи-
туєш про таланти знаменитого карпатського чаклуна-мольфара Нечая, гуцули
іронічно всміхаються та мовчать і дуже рідко радять справжню останню кар-
патську мольфарку Параску» (уідотозй-иа.сот). Активне виникнення і фун-
кціонування розмовних, сленгових слів засвідчує те, що нині українська мова
інтенсивно розвивається, живе повноцінним, природним життям (на відміну
від радянського періоду обмежень і утисків). З цього приводу видатний
український мовознавець Юрій Шевельов (Шерех) писав: «Відсутність цього
шару в сучасній мові ставить під сумнів майбутнє цієї мови» 5.
Певна частина великого корпусу нових назв осіб зазначеного часового зрізу
має стильове і стилістичне навантаження (крім нейтральних утворень, переваж-
но термінів). Адже лексичний шар, як відомо, виступає не лише засобом пізнан-
ня та репрезентації національної картини світу, а й служить для вираження ши-
рокої палітри емоцій, почуттів, оцінок, усього того, що пов'язане зі сферою
емоційно-психічної діяльності людської свідомості6. Для урізноманітнення
викладу, надання йому свіжості й неординарності, дохідливості, а головне —
експресивності й емоційності публіцисти постійно вдаються до творення інно-
вацій. Це зумовлено такою важливою рисою підстилю ЗМІ, як постійне праг-
нення і пошук нової маркованості на тлі раціонального стандарту і штампів.
Оскільки інформація в публіцистиці завжди розрахована на емоційне сприйнят-
тя, у відповідних контекстах відбувається продукування таких дериватів, які
містять у собі не лише змістове, а й стильове навантаження. Нерідко стилістич-
ний ефект досягається за допомогою різних способів, засобів та окремих оди-
ниць словотвірної системи як української мови, так і запозичених з інших мов.
Пор.: «Починаючи десь від Рівного мало не в кожному містечку на центральній
площі гордо йде у своє світле майбутнє вождь червоношкірих Ленін. І нехай собі
йде, туди йому дорога» (Укр. правда, 16.11. 2011), «Спогади подано у формі ін-
терв'ю під рубрикою "Цековские женьї". ... Забігаючи наперед ..., скажемо од-
верто: дісталося "партмотронам" від авторки спогадів, та й то кріпко» (За
вільну Україну, 13.10. 2000, с. 5).
5 Шерех Ю. Поза книжками і з книжок.— К, 1998.— С. 382.
6 Бойко Н. І. Українська експресивна лексика: проблеми семантики і функціонування :
Автореф. дис.... д-ра філол. наук.— К., 2006.— С. 1.
І85И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1 27
О. А. Стишов.
Публіцисти й інші учасники комунікації часто вдаються до використання не-
вичерпних стилістичних можливостей українського словотвору. Засвідчено ряд
прикладів майстерного поєднання іншомовних і власне українських основ або
афіксів чи книжного елемента з розмовним (рідше — жаргонним), тобто до не-
звичного структурування різних за семантикою, будовою, стильовою належністю
словотворчих одиниць («поєднанням непоєднуваного»). При цьому також важли-
ву роль відіграє відтворення конкретної мовної ситуації, аналогія, асоціативні
зв'язки тощо. Так виникають влучні слова-характеристики особи (переважно ока-
зіональні), які нерідко передають певне ставлення до індивіда: «Рядову депшан-
трапу пан Головатий заспокоїв: "Вас заарештовувати не будуть..."» (икг1іГе.ог§>),
«"Відверто русофобські і ксенофобські висловлювання" приписуються... "ліде-
рам опозиції""! Це в кого їх той політписарчук почув? У Юлії Тимошенко? У В'я-
чеслава Кириленка? У Юрія Луценка? У Бориса Тарасюка? Пробачте, але це чиїсь
слухові галюцинації» (День, 08.09. 2007), «Зрозуміла остаточно: оці бабусі з чес-
ними очима лише наживаються на людському горі. Порятунок кожен має шукати
у Бога, а не в екстрабрехунів» (Голос України, 31.12.1997, с. 5), «Наші телеспор-
тяги відзначаються особливо бурхливим розвитком інтелекту. їхні авторські нео-
логізми потребують окремих досліджень» (Укр. слово, 6-12.04. 2000, с. 14),
«Хтось із жлобократів називає себе "помаранчевим", хтось — "блакитним", а
насправді вони безбарвні» (Україна молода, 28.11. 2007). Нерідко контекст ще
більше увиразнює ці одиниці, створюючи їм відповідне тло, пор.: «А потім в душі
виник страх техноекспансії. Як загиблі у техновійні згадалися Кузьменко — ко-
лишній лідер "Гадюкіних", а нині — просто Кузя, запеклий рок-проповідник Век-
склярський, зараз — псевдолох ді-джей Толя. А скільки ще таких техноперевер-
тнів, які забули "живі" інструменти і взялися за "мертві" семплери. А скільком
молодим і здоровим вони посіють в голові бацили далеко не життєдайної, некро-
фільської музики» (Україна молода, 25.02. 1998, с. 8).
У мові сучасних електронних і друкованих ЗМІ для досягення певного сти-
лістичного ефекту автори також вдаються до емоційно-експресивних, образних
запозичень із розмовно-побутового стилю (рідше — стилізації новоутворень під
розмовність): невдалюга, шовінюга, бандюк, кнопкодав, бидлогей. Напр.: «Це
буде запущена, неприбрана країна, по вулицях якої ходитимуть бандюки» (Дзер-
кало тижня, 26.08. 2011), «Виявилось, що [Рівненська] обласна рада переймає
досвід своїх колег із Верховної Ради, коли депутати при голосуванні тиснуть на
кнопки та приймають рішення замість відсутніх однопартійців. Після скарг на
"кнопкодавів" від опозиційних депутатів голова облради провів перереєстра-
цію» (Рівне вечірнє, 28.04. 2011). Використання розмовних одиниць також зу-
мовлене іншою визначальною ознакою аналізованого підстилю — намаганням
демократизувати та урізноманітнити виклад матеріалу, зробити його дохідли-
вішим для пересічного громадянина, вплинути на емоції сприймача інформації,
зацікавити його, переконати, спонукати до співпереживання, співчуття або ви-
кликати почуття неприйняття, іронії, осуду, зневаги тощо.
Спостереження над мовним матеріалом сучасних мас-медіа засвідчує, що з
усіх нових маркованих назв осіб істотно домінують одиниці негативно-оцінного
характеру, серед яких переважають осудливі, іронічні, зневажливі, лайливі та
навіть вульгарні слова: фанероспівачка, антисовок, антикомуняка, рекламо-
жер, енергоцербер, суперлох, обер-холуй, лайнючка та ін. Пор.: «А головне поле
цієї битви ми сьогодні маємо в Україні, розділеної фронтом протистояння совка
і антисовка» (Укр. правда, 16.11. 2011), «Якось місцеві краєзнавці показали
проектантам ГАЕС археологічні знахідки і просили не поспішати зі знесенням
тераси, на якій був зібраний цей матеріал. На те самозакоханий енергоцербер
відрізав: "Та це череп'я якась бабуся повикидала, а ви носитесь з ним, як дурень
28 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1
Номінації осіб у сучасній українській мові
з писаною торбою". Невтямки технократові, що тій "бабусі" — понад дві тисячі
років» (Літ. Україна, 11.04. 1991, с. 7), «Ах ти ж чорна лайнючкої Я тобі пока-
жу!» (Радіо «Свобода», 05.12. 2003). Це відбувається тому, що більшість сучас-
них ЗМІ жорстко конкурують між собою, відбивають політичну, ідеологічну,
етнічну, конфесійну боротьбу, продукують нерідко так званий «чорний піар», а
іноді навіть потакають низьким смакам мовців, моді на знижене й вульгарне.
Щодо цього слушно висловився О. Тараненко, який зазначив, що демократиза-
ція і ще більшою мірою лібералізація стилістичних засад літературної мови
спричинили різку активізацію вживання в розмовному стилі й у різних жанрах
художнього та публіцистичного стилів стилістично зниженої, вульгарної, жар-
гонної лексики та елементів різних структурних рівнів просторіччя тощо 7.
Інновацій позитивно-оцінного характеру нами зафіксовано значно менше:
україноохоронець, державолюбець, святописець, землетрудич, добросій та ін.
Пор.: «Шановні релігійні лідери, читайте Євангеліє, листи апостола Павла та ін-
ших апостолів. Автором Святого Письма все ж є Святий Дух, якого мали свято-
писці» (ио§сс.ог§.иа>), «Культ успіху й багатства захопив землі землетрудичів.
Зранку до ночі через телевізор ми споживаємо своє, вірніше, чуже гламурне
щастя» (Пенсія, лютий 2011, № 88), «Ось воно, те джерело, що живить душу
педагога... Хай же воно ніколи не міліє. А до всіх отих титулів Людмили Іва-
нівни я б додала ще один — Добросій. Цим, певно, буде сказано все»
(2огуа-§а2е1а.с1р.иа>2010/іпсІех.рЬр).
Варто зазначити, що в мові сучасних електронних і друкованих мас-медіа час-
тина неологізмів (зокрема й нових назв осіб), активно вживаючись, «розкручую-
чись», здатна поступово втрачати свій емоційний та експресивний заряд, стильові
й стилістичні маркери. Переконливим прикладом можуть слугувати одиниці вог-
неборець і бюджетник. Перша з часу виникнення була емоційно-оцінною, місти-
ла маркер урочистості. Друге ж слово спочатку мало явно розмовний характер.
Проте, як нам видається, через певний (і досить значний) проміжок часу аналізо-
вані одиниці, активно функціонуючи в публіцистиці, а потім і в інших стилях, ста-
ли нейтральними (міжстильовими). Більше того, вони набули нормативності.
Отже, категорія назв осіб в українській мові кінця XX—початку XXI ст., як і
лексична система загалом, динамічно розвивається й активно поповнюється но-
вими й актуалізованими словами. Останні найінтенсивніше збагачують такі гру-
пи лексики, як суспільно-політична, соціально-економічна, спортивна, медична,
конфесійна, культури і мистецтва, освіти й виховання тощо. Серед головних
джерел оновлення, поповнення і збагачення масиву слів на позначення осіб най-
потужнішим було й залишається словотворення, а також семантична деривація,
зовнішні і внутрішні запозичення.
О. А. 8ТУ8НОУ
NАМЕ 1ЧОМШАТКШ8 ОГ РЕК8СШ8 Ш ТНЕ СООТЕМРОКАКУ ЦККАШЬШ
(Ьазей оп та» теЛіа сііасоигзе)
ТЬе агіїсіе І8 (іеуоіесі Іо іЬе апаїузіз апсі сіаззіїїсаіїоп о£пе\у патев ссГрегзопз іп іЬе 1апдиа§е
оґіЬе Цкгаіпіап тазе тедіа Іаіе XX — еагіу XXI сепіигу таіпіу соттоп апсі рагііаііу попсе. ТЬе
Ьазіс ІЇіетаїіс апсі зетапііс §гоир8 (уГІЇїезе потепк Ьауе Ьееп геуеаіесі, ІЇіе кеу зоигсез оґ іЬеіг ге-
рІепівЬтепІ зисЬ аз \УОГ<1 ґогтаїіоп оп ІЇіе Ьазіз оґ паїіуе ап<1 ґогеі§п гезоигсез, ветапйс «Іегіуа-
їіоп, ехіегпаї апсі іпіегпаї пе\у Ьогтотп^я Ьауе Ьееп гевеагсЬед.
Кеу \¥ОгсІ8: дуог(1-&гтаІіоп, дегіуайоп, ґасіог, Іепсіепсу, патея оґ регзопз, пео1о@І8т, ішіо-
уаііоп, йгтапі.
7 Тараненко О. О. Колоквіалізація, субстандартрізація та вульгаризація як характерні
явища стилістики сучасної української мови (з кінця 1980-х рр.) // Мовознавство.— 2002.—
№ 4—5.— С. 34—35.
І85И 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 1 29
|