Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу
Предметом статті є встановлення формально-дериваційних типів слов’янських субстантивів на позначення метеорологічного явища спеки, які походять з праслов’янських гнізд з вихідним значенням термічного процесу, а також реконструкція відповідних праслов’янських синонімів і характеристика ареальної дист...
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2013
|
| Series: | Мовознавство |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183741 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 51-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183741 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1837412022-04-15T01:32:24Z Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу Черниш, Т.О. Предметом статті є встановлення формально-дериваційних типів слов’янських субстантивів на позначення метеорологічного явища спеки, які походять з праслов’янських гнізд з вихідним значенням термічного процесу, а також реконструкція відповідних праслов’янських синонімів і характеристика ареальної дистрибуції їхніх континуантів. Наявність цілої низки близьких за значенням лексем засвідчує їхню прадавню діалектну належність. The aim of the paper is, first, to establish formal derivational types of Slavonic names of hot weather deriving from Common Slavonic word families with roots denoting thermal processes; second, to reconstruct synonymous Common Slavonic words of the said meaning; and, third, to characterize the areal distribution of their reflexes in the Slavonic languages. The majority of reflexes of the Common Slavonic names of hot weather with the root *zar- are East Slavonic nouns. The derivatives with the Common Slavonic root *zeg- are predominant in the Sorbian and South Slavonic languages, the languages of the latter group also the ones most consistently attesting words of this meaning deriving from the Common Slavonic verb *vbreti. Typical for Polish, Czech and Slovak are names of heat with the Common Slavonic roots *gor- and *pal-, and reflexes of the Common Slavonic verb *pekti are more or less equally represented in most Slavonic languages. In the word family of the Common Slavonic root *gor- the majority of nouns denoting heat have the Common Slavonic stem *gor^tj-!*gorqtj-, and in the family of the Common Slavonic root *vbr~, the derivatives with the Common Slavonic stem *vbrQtj~, *vbrel- prevail. The number of Common Slavonic nouns of various «thermal» roots denoting hot weather being so large, this multitude resulted in the present-day Slavonic languages lacking a common heat name (or names) equally characteristic to all of them. This regularity manifests itself within the sets of heat names of the same root belonging to the individual word families as well as within the group of the synonymous heat names of different roots. In its turn, this lack of a common heat name or names equally shared by all the Slavonic languages testifies to the fact that the Common Slavonic synonyms denoting heat were fairly numerous and of dialectal character. 2013 Article Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 51-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183741 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Предметом статті є встановлення формально-дериваційних типів слов’янських субстантивів на позначення метеорологічного явища спеки, які походять з праслов’янських гнізд з вихідним значенням термічного процесу, а також реконструкція відповідних праслов’янських синонімів і характеристика ареальної дистрибуції їхніх континуантів. Наявність цілої низки близьких за значенням лексем засвідчує їхню прадавню діалектну належність. |
| format |
Article |
| author |
Черниш, Т.О. |
| spellingShingle |
Черниш, Т.О. Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу Мовознавство |
| author_facet |
Черниш, Т.О. |
| author_sort |
Черниш, Т.О. |
| title |
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу |
| title_short |
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу |
| title_full |
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу |
| title_fullStr |
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу |
| title_full_unstemmed |
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу |
| title_sort |
дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2013 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183741 |
| citation_txt |
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 51-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT černišto doslídžennâpraslovânsʹkoísinonímíívkontekstígnízdovogopídhodu |
| first_indexed |
2025-07-16T03:44:57Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:44:57Z |
| _version_ |
1837773617066147840 |
| fulltext |
Т. О. ЧЕРНИЛ!
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАСЛОВ’ЯНСЬКОЇ СИНОНІМІЇ
В КОНТЕКСТІ ГНІЗДОВОГО ПІДХОДУ__________
Предметом статті є встановлення формально-дериваційних типів слов’янських субстан-
тивів на позначення метеорологічного явища спеки, які походять з праслов’янських гнізд з
вихідним значенням термічного процесу, а також реконструкція відповідних праслов’ян
ських синонімів і характеристика ареальної дистрибуції їхніх континуантів. Наявність цілої
низки близьких за значенням лексем засвідчує їхню прадавню діалектну належність.
К л ю ч о в і слова: праслов’янська мова, реконструкція, гніздо, синонімія, словотвір,
континуант.
Ця робота виконана в рамках дослідження слов’янських історико-етимоло-
гічних гнізд з коренями, що позначають високотемпературні процеси (горіння, а
також культурно адаптовані різновиди термічного впливу): псл. *gor- / гег-,
*zeg- / іщ-, *(реІ-) / рої-, *рек- *уїг- / *уог-, *кур- / *кмар- / *кор-.
На важливість гніздового методу як одного з трьох основних способів порів
няльно-історичного вивчення лексики вказав свого часу О. С. Мельничук,
головний редактор і один зі співавторів «Етимологічного словника української
мови» в семи томах 1 (двома іншими способами є, за О. М. Трубачовим, вивчен
ня окремих коренів і тематичних груп слів) 2. Гніздовий підхід знайшов плідне
застосування в працях Ж. Ж. Варбот, деяких її учнів та інших компаративістів,
славістів та індоєвропеїстів3.
Специфікою досліджень, здійснених авторкою статті в межах цього підходу,
є те, що об’єктом комплексного компаративно-типологічного вивчення є де
кілька гнізд із семантично спорідненими або навіть синонімічними коренями, а
саме гнізда з дієслівними коренями, що мають вихідне значення «горіти, палити»,
а також виражають термічний вплив у його культурно адаптованому вигляді4.
Однією з визначальних теоретико-методологічних засад нашого підходу є уяв-
1 Мельничук А. С. Об одном из перспективных видов этимологического исследования //
Проблемы славянских этимологических исследований в связи с общей проблематикой совре
менной этимологии. Программа : Тез. докл.— М., 1966.— С. 11-12; Мельничук А. С. Об
одном из важных видов этимологических исследований // Этимология 1967.— М., 1969.—
С. 57-67.
2 Трубачев О. Н. Задачи этимологического исследования в области славянских языков //
Актуальные проблемы славяноведения.— М., 1961.— С. 33-34.
ъ Черниш Т. О. Про теоретико-методологічні засади застосування гніздового методу в
етимологічних дослідженнях О. С. Мельничука//Мовознавство.— 2001.— № 6.— С. 50-57.
4 Черниш Т. О. Значення словника Б. Грінченка для дослідження лексичної системи
праслов’янської мови // Борис Грінченко : Тези доп. респ. наук.-практ. конф., присвяченої
125-річчю від дня народження видатного укр. письменника, вченого, громад, діяча.—
Ворошиловград, 1988.— С. 112-113; Черниш Т. О. Слов’янська лексика в історико-етимоло-
гічному висвітленні.— К., 2003.— 480 с.
О Т. О. ЧЕРНИШ, 2013
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 51
Т. О. Черниш.
лення про праслов’янську мову як про ідіом з розвиненою системою лексико-се-
мантичних, зокрема синонімічних, відношень. Такий підхід є конкретним
утіленням того, що Г. А. Цихун окреслив як «розширення прав праслов’янсько
го слова» 5.
Одна із суттєвих властивостей історико-етимологічних гнізд як цілісних
мовних об’єктів, з одного боку, і системно організованих угруповань мовних
об’єктів, — з другого, полягає не лише у винятковій багатоплановості, зокрема
багаторівневості, їхньої будови, а й у численності їхніх різнорівневих елементів,
а також у різноманітних взаємозв’язках, які об’єднують ці елементи. Причому
такими елементами можуть бути як ті, що належать до окремо взятого гнізда,
так і ті, що належать до різних, у тому числі й генетично не споріднених гнізд6.
В останньому випадку основою для виникнення й існування таких відношень
може бути більша або менша семантична близькість гнізд, точніше, їхніх етимо
нів і / або похідних компонентів, а також подібність відношень смислової похід-
ності між твірними і вторинними гніздовими конституентами. Іншим парамет
ром організації гніздової структури є наявність у ній формально-дериваційних
відношень, що реалізують ті або інші словотвірні типи, моделі і категорії.
Евристично доцільним при дослідженні генетичних угруповань лексики ви
дається також накладення цих двох параметрів, тобто розгляд кожного з них
крізь «призму» іншого для виявлення закономірностей їх співвідношення з метою
словотвірної характеристики тих синонімічних лексем у складі гнізда (чи гнізд),
які належать до певного тематичного розряду. Предметом цієї розвідки і є вста
новлення формально-дериваційних типів слов’янських іменників зі значенням
«спека», які пов’язані з праслов’янськими гніздами з вихідним значенням горіння.
Переважна більшість слов’янських субстантивів зі значенням «спека» в ети
мологічному гнізді з коренем *gor- утворена від ад’єктивної (генетично дієприк
метникової) основи псл. *gorçtj- або *gorçtj-, розширеної різними суфіксами.
Нами реконструюються такі типи іменних дериватів, як *gorçcb / *gorçcb з
рефлексами в східнослов’янських і польській мовах, пор.: строс. горячь (ч. р.)
«спека», перен. горячь сердечный «хвороба серця» (СлРЯ 7, XI-XVII, 4, 99),
стукр. горяч (ч. р.) «спека» (Гр., 1,317), а також горяч «розжарювання, нагріван
ня» (Жел., 1, 155), бр. діал. горач «спека» (Сцяшковіч, 125), стп. gorqc «спека,
дуже сильна спека» (Sstp., II, 6, 457), діал. gorqc, gorqcz «т. с.» (SW, 1, 875). Ця
модель іменників не отримала розвитку в сучасних мовах.
Одиничним прикладом представлена основа *gorçtj- з афіксом -bstvo, пор.
строс. горячество «спека», звідки прикметник горячественный «гарячий, пал
кий» (СлРЯ, XI-XVII, 4, 99).
Значну поширеність виявляють субстантиви, праформа яких відтворюється
у вигляді псл. *gorçcestb: строс. горячесть «спека» (СлРЯ, XI-XVII, 4, 99),
стукр. горлчост слнчнаа «т. с.» (Тимч., 1, 582), горячесть, горячость «спека;
завзяття, запал» (там же), горячість «т. с.» (Жел., 1, 155), п. gorqcosc «спека;
нормальна температура тіла; завзяття, пристрасть» (SW, 1, 875), влуж. horcosc
«спека» (Zeman, 115), слц. horücosf«т. с.» (VRSS, 1,513), слн. gorëcnost «спека;
ревність» (Pl., 1, 234).
Псл.*gorçcbka, рефлекси якого відомі в слов’янських мовах як наймену
вання лихоманки, подекуди має і лексико-семантичний варіант «спека», пор.
5 ЦыхунГ.А. К реконструкции праславянской метафоры // Этимология 1984.— М.,
1986,— С. 211-216.
6 Черниш Т. О. Слов’янська лексика в історико-етимологічному висвітленні.— C. 18-19.
7 Список скорочень див. у кінці статті.
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу
п. діал. gorqczka «спека; жар, сильне тепло від натопленої печі» (SL Podrözna, 1,
201), ч. horecka (Slawski, 1, 319) (І. Рейзек пов’язує це слово з прикметником ч.
horky «гарячий» — Rejzek, 209), укр. горячка «спека» (Жел., 1,155), бр. (з п.) га-
рачка, гаручка, гарончка «т. с.» (СБГ, 1, 430).
Основу псл. *gor§tj- з афіксом -іпа репрезентують продовження в російській,
білоруській, болгарській і словенській мовах, напр.: строс. горячина «жар»
(СлРЯ, XI-XVII, 4, 99), друс. горлщина «т. с.» (Срезн., 1, 562), бр. гарачыня
«спека; нервовий стан» (ТСБМ, 2, 29), болг. горещина «сильна спека» (БЕР, 1,
267), слн. gorecina «т. с.» (Р1., 1, 232).
Позначення високої температури повітря за допомогою основи *gorgtj-
виявлено також у рефлексах псл. *gorqtj- + іса, зафіксованих у болгарській і сло
венській мовах (болг. горещ(н)ица — БЕР, 1,267; слн. gorecica «спека» — Р1., 1,
232), і в одиничних утвореннях з тією ж твірною основою: слц. horücava «т. с.»
(дериват, типовий для словацької мови, пор. синоніми слц. zizava, pal’ava —
VRSS, 1, 513), п. діал. gorqcba «сильна спека» (SW, 1, 877), бр. діал. гарачэча
«т. с.» (Сцяшковіч, 112).
Наступний спосіб утворення іменників з тим самим значенням полягає у ви
користанні ад’єктивної основи псл. *gorbk-. Імена о-основ на зразок п. gorqco,
сіеріо представлені в сучасній чеській мові (horko «спека» — SSC, 120) і в
польському регіоналізмі gorko з тим самим значенням (Kucala, 35), який, оче
видно, є результатом впливу чеської мови.
Основа псл. *gon>k-, подібно до *gor§tj-, розширена афіксами типу -ostb, -ota
і спостерігається в одиничних континуантах, пор.: п. заст. gorkosc «спека» (SP
XVI, 8, 26), слн. gorköta «т. с.» (Р1., 1, 234). Афіксація за допомогою форманта
-іса фіксується лише в слн. gorcica «тепло, жар» (Р1., 1, 234); пор. його слов’ян
ські паралелі-рефлекси псл. *gorbcica (ЭССЯ, 7, 52) із загальним значенням
«гірка на смак рослина». Трапляються також окремі слова з коренем gor- і зі зна
ченням високої температури повітря, в основі яких лежить дієприкметник мину
лого часу на -1 (стп. gorzalosc — Sstp., 1, 457) або назва дії на зразок псл.
*goremje в п. заст. gorzenie (там же, 463).
Послідовніше передають значення «спека» слова типу псл. *гагь, пор.: рос.
жар, жары «спека, гаряче повітря, тепло; порив, пристрасть» (ССРЛЯ, 4, 31),
укр. заст. жар «т. с.» (СУМ, 2, 508), бр. розм. жар «т. с.» (ТСБМ, 2, 251), п. zar
«спека» (Linde, 6, 869), влуж. zar «т. с.» (Zeman, 627), ч. zär «т. с.» (SSC, 735),
слц. рідк. ziara «спека» (SSJ, 5, 801), болг. жар «т. с.» (БРС, 152), серб, жар
«спека, натхнення» (PCKHJ, 2, 15). Хоча континуанти псл. *zan> у значенні
«спека» наявні в більшості слов’янських мов, вони не є найуживанішими одини
цями з цією семантикою. Як і рефлекси псл. *gor-, вони також виявляють стро
катий набір словотвірних типів, властивих одній або кільком мовам.
У сучасних східнослов’янських мовах характерними лексемами на по
значення високої температури повітря є рос. жара «спека» (ССРЛЯ, 4, 31),
укр. жара «спека» (СУМ, 2, 508), бр. жара «спека» (ТСБМ, 2, 251) (слц. рідк.
ziara «т. с.» — SSJ, 5, 801). Для діалектів того самого ареалу виділяємо модель
жар + -ота, пор.: рос. діал. жарота «спека, задушлива погода; спрага (з укр.?)»
(СРНГ, 9, 84), укр. жарота «т. с.» (Гр., 1,475), бр. діал. жарота «сильна спека»
(Бялькевіч, 166), жаротьте «т. с.» (Нар. сл. 144). У російській і білоруській мо
вах фіксуються слова на -isce з подібним значенням: рос. діал. жарйща, жарйще
«сильна спека» (СРНГ, 9, 78), бр. діал. жарішча «т. с.» (Бялькевіч, 166).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 53
Т. О. Черниш.
До групи дериватів метеорологічного значення від псл. *гагь належать та
кож слова з елементом -іпа: рос. діал. жарина (СРНГ, 9,77) і схв. zarina (RHSJ, 9,
248). Та сама внутрішня форма властива рос. діал. жарйха «посуха, сильна спе
ка» (СРНГ, 9,78), жаруха «т. с.; найсильніша течія води під час приливу і відли
ву» (там же, 85), жарюга «сильна спека» (там же). Суфікс -уха спостерігається
також у болг. діал. груха «спека» (ЭССЯ, 7, 50) (< горуха) — БЕР, 1, 266).
У російській і українській мовах відображена модель *гагупь: рос. розм.
діал. жарынь «спека, посуха» (СРНГ, 9,85), укр. жарінь «спека» (СУМ, 2,510) і
жаринь «т. с.» (Картотека Ін-ту мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ).
До дериваційних типів одиничної фіксації належать строс. жаростпь <
прикм. псл. *zarb(jb) (СлРЯ, XI-XVII, 5,76) і схв. zarene (zârene) «сильна спека»
(RHSJ, 9, 248).
Помітне місце займають відад’єктивні похідні назви псл. *гагьк- + афікси
типу -ostb, -ota, -іпа, пор. східно-південнослов’янські відповідники: строс. жар-
кость «спека» (СлРЯ, XI-XVII, 5, 76), стукр. жаркость (Тимч., 1, 906), жар-
кість «пекучість» (кропиви?) (Гр., 1, 475), схв. заст. zarkost «сильна спека»
(RHSJ, 9, 249) і слн. zârkost «розжарювальне світло; згірклість» (SRS, 737); сер
бохорватсько-білоруська ізоглоса схв. zarkota «сильна спека» (RHSJ, 9, 249),
бр. діал. жаркатй «т. с.» (Касьпяровіч, 106). Модель *гагьк- + -іпа відображена
лише в схв. zarcina «спека, тепло; пристрасть»; лексему zarcina зафіксовано
лише в Загребському словнику (RHSJ, 9, 247) як унікальний випадок.
Таким чином, аналіз субстантивів на позначення високої температури по
вітря в етимологічному гнізді слів з коренем *gor- / zar- засвідчує дериваційну
активність твірних основ (*gorçtj-,*zan>k-, *zar-) і словотворчих суфіксів (-ota,
-isce, -ostb, -іпа та ін.), а також свідчить про діалектний характер розподілу тих
або інших рефлексів.
Серед їхніх моделей можна виділити найпродуктивніші, нерідко спільні для
похідних ncji.*gor- і *zar-\ відад’єктивні імена на зразок псл. *gorçcb, *gorçcb
(у російській, українській, білоруській і польській мовах), а також із суфіксом
-ostb (*gorçcestb, *gorqcestb, *gon>kostb, *zan>kostb, *zarostb); -ota (*gon>kota,
*zarbkota, *zarota), -ina ( *gorçcina, *zarina) та ін.
У сучасних слов’янських мовах чимало з розглянутих дериваційних типів
втратило продуктивність. Це більшість рефлексів на -stvo, -ostb, -ota (крім
слн. gorkôta), -ica, -ka, -ba, a також рос. горячъ і його паралелі. До активного фон
ду належать такі лексеми (що іноді становлять єдиний рефлекс відповідного
словотвірного типу), як схсл. жара, ч. horko, слц. horûcava, в луж. horcosc,
слн. gorkôta.
Стосовно слів з коренем псл. *zeg- зазначимо, що здатність субстантивів, які
входять у відповідне історико-дериваційне гніздо (як і рефлексів псл.
*gor- / *zar-), позначати високу температуру повітря є одним з найважливіших
напрямів їх словотвірно-семантичного розвитку. Дослідження іменників з коре
нем *zeg- / *zbg- і тут виявило цю тенденцію, а також дозволило визначити де
кілька різновидів дериваційних моделей одиниць на позначення спеки.
У всіх групах слов’янських мов спостерігаються похідні іменники псл. *zegb,
пор.: рос. заст. жогъ, жегъ «нестерпний жар від вогню; спека» (Даль, 1, 1335),
стч. zeh «т. с.» (Jungm., 5, 833), слц. рідк. zeh «спека» (SSJ, 5,792), заст. zih «т. с.»
(там же, 804), а також болг. діал. жег «сильна спека» (БЕР, 1, 529), серб, жёг
«т. с.» (PCHKJ, 5,372). У польській мові іменники заст. zog (Linde, 6,1132) і діал.
zeg(i) (SGP, 6, 439) не мають температурної семантики і відтворюють первинне
значення «вогонь, полум’я, іскра». Рефлекси псл. *zegb, подібно до синоніміч
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу
них псл. *рекь (< *pekti) і *vагь (< *variti), характеризуються обмеженим ареа
лом поширення; континуанти псл. *рекь «спека» фіксуються в давньоруській і
російській мовах (діал. пекъ «т. с.»), а також у чеській і болгарській; продовжен
ня псл. *varb у цьому значенні відомо лише східнослов’янським мовам.
На сучасному етапі континуанти псл. *zegb у значенні «спека» належать до
розряду застарілих або функціонально обмежених лексичних одиниць.
Субстантиви, які відображають праформу, реконструйовану у вигляді
псл. *zega, мають ще вужчий ареал поширення і фіксуються лише в групі пів
деннослов’янських мов (рос. діал. жёга, жега мають відмінну від рефлексів
псл. *zega «спека» семантику «опік; печія, паління; спалювання суччя на підсіці;
сум’яття, лайка» та ін. — СРНГ, 9, 97), що дає підставу вважати рос. діал. жёга,
жегй етимологічними омонімами південнослов’янських лексем на позначення
високої температури повітря). До цих південнослов’янських континуантів нале
жать болг. жёга, зменш, жегица «спека» (Геров, 2,14), мак. жега «т. с.» (PMJ, 1,
111), схв. zëga «т. с.» (RHSJ, 96,279), серб, прижега «сонячне тепло» (PCKHJ, 5,
51), слн. z§ga «спека» (Р1., 2, 955), пор. також семантику похідних типу болг.
жегар «людина, що любить тепло, спеку» (БЕР, 1, 529), жегар «собака, що не
зносить спеки» (там же), прикм. жегарен «ледачий; байдужий» (там же, 350).
Привертає увагу наявність чітких словотвірно-семантичних паралелей у гнізді
слів на *рек-\ друс. пека «спека», серб, пека «т. с.», припека «т. с.». Цікаво від
значити формальну подібність слов’янських продовжень псл. *zega з лит. dagä
«спека; урожай».
Іменники з суфіксом -іпа (аугментативи від *zega) виявлено в частині півден-
нослов’янських мов, пор.: болг. жёжчина «спека» (Геров, 2,14), мак. жештина
«т. с.» (PMJ, 1, 178); словенська паралель zehcina, що є, очевидно, відад’єктив-
ним похідним від слн. zehek «гіркий», тлумачиться М. Плетершником як «гірко
та» (Р1., 2, 955). Крім згаданого болг. жёжчина, у болгарській мові зафіксовано
також жегост «спека» (пор. псл. *zerostb з єдиним рефлексом строс. жарость),
жеглд, жегьл «спека», паралельні до діал. пекло з тим самим значенням (БЕР, 1,
529, 530).
Модель деривата з суфіксом -ava, за нашими спостереженнями, виступає ли
ше в двох слов’янських мовах — словацькій і болгарській: слц. zizava «спека»
(SIRS, 295), болг. жежчава, жехчава «тепла пора, спека» (БЕР, 1, 529). Фор
мант -av-, розширений елементом -іса, фіксується у серб, жигавща «спека»
(PCKHJ, 5,370). Особливо слід відзначити регулярність афіксації за допомогою
-ava словацьких субстантивів із семантикою «спека» (horücava, pal’ava).
Серболужицькі позначення високої температури повітря утворюють специ
фічну групу лексем з елементом -1- дієслівного походження, пор. влуж. zahlosc,
zahiota «спека» (BJIP, 457) (< zahty) «пекучий», а також zehel, zehelnosc «спека»,
zezaha «сонячний удар» (Zeman, 627,607). У нижньолужицькій мові фіксуються
лексеми zaglene, zaglina «спека» (Мука, 2, 1134). Слова типу нлуж. zaglene зі
словотвірним значенням nomina actionis («паління») — досить рідкісне явище
щодо вираження метеорологічної семантики (пор. п. gorzenie, схв. zarenje). Що
стосується нлуж. zaglina, то тут неважко знайти низку типологічних паралелей
на зразок рос. горячина, болг. топлина, хладина, які репрезентують чітку
словотвірну схему «ад’єктив (нерідко дієприкметникового походження —
zahfy) + -іпа». Елемент -іпа в нлуж. zaglina виступає з іншою, ніж в аугментатива
болг. жежчина, словотвірною семантикою. Паралеллю до нлуж. zaglina є слн.
zgalina < zgälen «пекучий» (Р1., 2, 960).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 55
Т. О. Черниш.
Таким чином, слова зі значенням «висока температура повітря» у словотвір
ному гнізді псл. *zeg- займають периферійну позицію, дещо поступаючись за
кількістю і різноманітністю дериваційних афіксів паралельним лексемам з коре
нем псл. *gor- / zar-. На відміну від псл. *gor§tj- / gorQtj-, які стали твірними для
численних субстантивів (пор. псл. *gor§cb, *gorq£b, *gorqcina, *gorgcestb та ін.),
у групі слів на *zeg- відсутні імена зі значенням «спека» — безпосередні дерива
ти псл. *zbgQtj-, *zegQtj- Це пояснюється, очевидно, тим, що головною мотива
ційною ознакою останніх є «той, що палить, обпалює», тобто «той, що ранить»,
а не «гарячий, дуже теплий», як у рефлексів псл. *gor^tj- / gorQtj-, що у свою
чергу пов’язане з каузативним значенням твірного *zegti і некаузативним,
статальним *goreti.
Перейдемо тепер до гнізд з етимонами на позначення культурно адаптовано
го термічного впливу. Серед іменників, похідних від псл. *pekti, визначаємо
кілька різновидів дериваційних моделей зі значенням «спека». Одну з них
представляють безпосередні суфіксальні девербативи з коренем псл. *рек-,
а другу — афіксальні формації на основі префіксальних різновидів псл. *pekti.
До першої групи належать континуанти псл. *рекь, які становлять кореневий
тип субстантивів, подібно до синонімічних псл. *гагь, *раІь, *van>, *zegb 8:
друс. пекь «спека» (Срезн., 2,893), рос. діал. пёк «дуже сильна жара» (СОС, 578),
ч. заст. рек «спека» (Jungm., З, 57) та болг. пек «т. с.» (БТР, 641). Псл. *река від
новлюється як праформа друс. пека «сильна спека» (Срезн., 2, 893), рос. діал.
пёка «т. с.» (СРНГ, 25,315) та серб, пека «спека» (PCKJ, 4, 378), на підставі чого
утворюється відповідна російсько-сербсько-хорватська лексична ізоглоса.
Модель, що складається з основи *рек- та -ota (пор. типологічно споріднене псл.
*zarota з рефлексами лише в східнослов’янських мовах), засвідчують укр. заст.
пекота «спека» (Жел., 2,607), рос. діал. пекота «сильний сонячний жар та його
дія» (СРНГ, 25,319), бр. діал. пякота «дуже сильна спека» (Касьпяровіч, 259) та
п. діал.piekota «т. с.» (SW, 4,147); на думку В. Купішевського, польське слово є
локальною інновацією на зразок п. spiekota «т. с.»9.
До цієї тематичної групи зараховуємо також укр. діал. заст. печище «випале
не сонцем місце» (Гр., З, 149), що не має позитивної температурної ознаки як
такої, але є вмотивованим саме нею. Це слово є архаїчним різновидом девер-
бального (< псл. *pekti) субстантива-назви місця з суфіксом -isce і, незважаючи
на унікальний характер фіксації, може бути підставою для реконструкції псл.
*pecisce, формально-дериваційно та семантично співвідносного з псл. *garisce,
*zarisce, *palisce 10. Близькими до укр. діал. печище за значенням та характером
мотивації виявляються й російські регіоналізми печина, печинка, печинник, що
означають «випалене, вицвіле під сонцем місце в полі» та «пожовкле від спеки
місце в степу» (Даль, 3,109; Мурзаев, 436).
Серед префіксально-суфіксальних утворень з високотемпературним метео
рологічним значенням маємо формальні різновиди субстантивів, похідні від
дієслів псл. *jbzpekti, *pripekti, *upekti. Дериватами першого з них є укр. спека
«гаряче, дуже нагріте сонцем повітря» (СУМ, 9,495), бр. діал. спёка «т. с.» (СБГ,
8 Черниш Т. О. Компаративно-зіставне дослідження слов’янської лексики у контексті
етимологічних гнізд із близькозначними коренями // Мовознавство.— 1998.— № 2-3.—
С. 174—175.
9 Kupiszewski W. Slownictwo meteorologiczne w gwarach і historii j?zyka polskiego.—
Wroclaw etc., 1969.— S. 10.
10 Черниш T. О. Значення словника Б. Грінченка для дослідження лексичної системи
праслов’янської мови...— C. 112-113.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу
4, 537) та п. розм. spieka «суха жарка погода, сильний жар» (SW, 4, 147), діал.
spiek «т. с.» (Kupiszewski, 1969, 10). Той самий ареал поширення встановлено
нами й для аналогічних утворень із суфіксом -ota, яким властива інтенсивніша
температурна ознака: укр. спекота «велика спека» (СУМ, 9,495), бр. розм. спя-
кота «т. с.» (БРС, 883), сьпякота «сильна спека» (СБГ, 4,537) та п. spiekota «си
льний сухий жар у повітрі» (SJP, 3,287). Крім того, в українській мові є експре
сивний аугментатив спековисько, синонім спекота (СУМ, 9, 495). Серед росій
ських прикладів знаходимо лексеми, що виражають не спеку, а її наслідки: рос.
діал. спека, спек «засихання злаків від сильної спеки» (Даль, 4, 289), спеканье,
спеченье «т. с.» (там же).
Іменні похідні з префіксом ргі- представлені нечисленними дериватами
в усіх групах слов’янських мов і мають значення «сильна спека» та «місце на
сонці»: рос. припёк «висока температура повітря» (Ожегов, 548), діал. припёк
«сонячний удар; місце, яке протягом дня припікається сонцем» (Даль, 3, 432),
солнцепёк, діал. солнопёк, припёк солнца (там же), слц. ргірек «спека» (SSJ, З,
579), болг. припек «осоння» (БУС, 541), серб, припек «т. с.» (PCKJ, 5, 87). їхні
моційні відповідники на -а зафіксовано лише в південнослов’янському ареалі:
болг. припека «спека; осоння»11 (пор. болг. діал. припечина «місце на осонні» —
БУС, 541), серб, припёка «сильна спека» (PCKJ, 5, 87) та am. pripeka «нестерпна
спека» (Р1., 2, 245).
Напрям смислового розвитку, спільний з інтими «термічними» гніздами
(«горіти > гнити») й водночас конкретизований, демонструє рос. припёк «псу
вання хліба під час проростання його з землі за умови несподіваної спеки та мок
рого ґрунту, який перетворюється на парник» (Даль, 3, 432).
Вторинні субстантиви з префіксальним и- демонструють лише дві мови: слц.
діал. ирек «спека» (Koseska, 1972, там же) та серб, упека «т. с.» (СХР, 628).
Одиничні випадки становлять рос. діал. запёк, запекель «засмаглість облич
чя й тіла» (СРНГ, 10, 310; Даль, 1, 613), рос. діал. заст. пекунство «несамовито
розжарене сонцем місце» (СРНГ, 25, 320), п. діал.ргеЬш «спека» (SW, 4, 147).
У межах гнізда псл. *уьг- «кипіти, вирувати, варитися» тематичну групу
іменників із загальним значенням «висока температура» утворюють здебіль
шого ПОХІДНІ ВІД ДВОХ ОСНОВНИХ різновидів континуантів ПСЛ. *VbTQtj- та псл.
*vbrelb(jb). До дериватів першої з них належать іменники із суфіксом -(n)ostb,
який додається до твірної основи, часом розширеної формантом -п-. Подібний
різновид виявлено в кількох мовах, які разом з тим репрезентують усі головні
мовні ареали Славії. При цьому сема «висока температура» властива йому лише
в сербській і хорватській мовах, пор. схв. vrucost (< vruc ) «спека» (RHSJ, 89,
574) та vrucnost (< vrucni ) «т. с.» (там же, 578); ці назви вживаються й у пере
носному значенні «пристрасть, сильні почуття, ентузіазм». їхні відповідники
ч. vroucnost (ЧРС, 2, 539) та слц. vrucnost’ (SSJ, 5, 167) мають лише емотивний
зміст «щирість, душевне тепло, відданість»; пор. також формально аналогічний
схв. vrucost, український діалектизм вручість «діловитість, бравість», записаний
Є. Желехівським і наведений в «Етимологічному словнику української мови» з
коментарем «очевидно, пов’язаний з укр. діал. вріти “кипіти”» (ЕСУМ, 1,433).
Континуанти іменників з основою псл. *vbrQtj-, поширеною афіксом -іпа,
охоплюють увесь південний терен Славії: болг. діал. врукина «спека, висока
температура повітря» (РБЕ, 2,420), мак. врукина «т. с.» (PMJ, 1, 86), слн. vrocina
11 Koseska W. Bulgarskie slownictwo meteorologiczne na tie ogolnoslowianskim.—
Wroclaw etc., 1972.— S. 31.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 57
Т. О. Черниш.
«спека» (SRS, 670); схв. vrucina, крім метеорологічного змісту, передає і фізіоло
гічне тепло здорового тіла (RHSJ, 89, 575-576), а переносно, як і вже згадане схв.
vrucost, — значення «запал, сильне прагнення, збудження, яке ніби розпалює лю
дину» (там же), пор. також серб, epyhrna, nceha вруНина «незносна спека», пет-
ровске epyhune «найжаркіший літній день на св. Петра» (PCKJ, 1,445), аугмента-
тиви з ускладненими суфіксами серб. вруНинчина та вруНиштина «дуже сильна
спека» (там же) і, нарешті, серб, epyha «т. с.» (там же). Староросійське врутина,
що утворене як модернізований варіант відповідної старослов’янської форми
вьржтинл, виявлене в академічному словнику сербохорватської мови (RHSJ, 89,
576). Особливу продуктивність цієї моделі в межах південнослов’янської мовної
групи засвідчують і їхні синоніми й водночас типологічні паралелі болг. горещи-
на, жежчина, мак. жештина, слн. gorecina, серб, топлина та деякі інші12.
Друга підгрупа субстантивів на позначення високої температури повітря
об’єднує формації, утворені на базі партиципної основи псл. *vbrel- «гарячий,
нагрітий». їхні словотвірні різновиди є аналогічними встановленим нами серед
похідних псл. *vbrQtj-. Так, формальну модель *vъгё1- + -ostb атестують відповід
ники в чеській, словацькій, сербській та хорватській мовах. Значення «спека»
властиве ч. заст. wrelost (Jungm., 5,180) та схв. vrelost, діал. vrilost (останнє має і
семантичний різновид «кипіння») (RHSJ, 88, 457). Чеське vrelost та слц. vrelost’
тепер передають лише вторинні значення «душевна теплота, щирість» (ЧРС, 2,
540; SSJ, 5, 167).
Ще один тип — це іменники із суфіксом -іпа, зареєстровані нами лише в
ареально суміжних південнослов’янських мовах— болгарській, сербській і хор
ватській, причому точним відповідником цієї моделі є лише схв. vrelina «спека»
(RHSJ, 88, 454), врелина «т. с.» (СХР, 57); болг. діал. врелинье означає «гарячі,
спекотні літні дні» (БЕР, 1, 193). Унікальний формальний різновид дериватів з
метеорологічним значенням становлять болгарські апелятиви, у яких основа
врел- сполучається з варіативними формантами -ok (< *-ъкъ) та -ец (< *-ьсь):
болг. врелок «дуже спекотний літній день», врелец «сильна спека» (РБЕ, 2,412);
останній іменник утворений за властивим болгарській мові зразком формування
назв метеорологічних та атмосферних явищ13, пор. болг. діал. яснец «безхмарна
погода». Застарілий лексико-семантичний варіант того самого слова, зафіксова
ний у словнику Н. Герова, врілець «окріп» (Геров, 1,166) виявляє безпосередній
зв’язок з вихідною семантикою їхньої твірної основи псл. *vbrel-. Метеорологіч
на семантика «спека, сильний жар» властива й віддієслівному дериватові схв.
заст. vrene (RHSJ, 88, 464).
У межах гнізда псл. *variti виділяється нечисленна група іменників, у семан
тиці яких ознака «висока температура», найістотніша для значеннєвої структури
цього гнізда, виступає в абстрагованому і, сказати б, автономному вигляді,
«відірвавшись» від рідини як свого субстрату й позначаючи високий ступінь
теплоти як такий. Провідними серед них є продовження псл. *varb. Ця прафор-
ма, що реконструюється як лексема кореневого типу для позначення високої
температури повітря (пор. синонімічні *zan>, *раІь, *рекь, *zegb 14), засвідчена
континуантами друс. варь «спека» (Срезн., 1,229; у цьому ж джерелі дане слово
зафіксоване в унікальному для гнізда псл. *variti значенні «пожежа»), укр. розм.
вар «сильна спека, задуха; розжарене гаряче повітря» (Гр., 1, 126; СУМ, 1,291),
12 Черниш Т. О. Компаративно-зіставне дослідження слов’янської лексики...— С. 175.
13 Вендина Т. И. Дифференциация славянских языков по данным словообразования.—
М., 1990,— С. 99.
14 Черниш Т. О. Компаративно-зіставне дослідження слов’янської лексики...— С. 175.
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу
строс. варь «спека» (СлРЯ, XI-XVII, 2,17), рос. діал. вар «палюча спека» (Даль,
1, 406), діал. варом варит «про підвищену температуру тіла при хворобі»
(СРНГ, 4,39-40), варугорячо «не дуже спекотно» (там же, 59), бр. діал. вар «спе
ка, духота» (ЭСБМ, 2, 56), п. war «сильний жар, тепло, спека» (war ognia, war z
nieba, war odpieca — SJP, 3,656), діал. «спека, вогонь» (SGP, 6, 69-70). Поряд із
цими фізичними значеннями п. war має також переносне значення «внутрішній
жар, пристрасть, збудження». Подібний перехід виявляють і чеський та словацький
відповідники, пор.: ч. заст. war «висока температура повітря, задуха», war
slunecny «спека, пристрасть, збудження» (Jungm., 5, 21-22), слц. var «спека»
(SSJ, 5,21), var, vara «гарячий піт; нервовий стан» (SSJ, 5,21). Значення «спека,
висока температура» властиве також схв. vâr (RHSJ, 85, 566) та слн vâr (Pl., 2,
878).
Інші формальні різновиди представлені кількома префіксальними утворен
нями, серед яких ареально суміжні укр. діал. звара, зварька «спека» (Он., 1,298),
п. zwar «т. с.» (SW, 8, 635), а також укр. діал. завара «нестерпна спека» (Он., 1,
260).
Таким чином, повертаючись до паралелей розглянутої лексико-тематичної
групи в інших історико-етимологічних гніздах із «термічними» коренями, за
значимо, що, на відміну від гнізд псл. *pekti та псл. *vbrèti, де ця семантична руб
рика реалізується значною кількістю формальних моделей, у континуантів із
коренем *var- вона дуже обмежена.
У гнізді псл. *кур- варто відзначити укр. кипень, кипінь (Гр., 2, 238; СУМ, 4,
150), діал. к'игі’ень, кипен ’ (Он., 1,348), пор. похідне діал. скипенити «скип’яти
ти» (ЕСУМ, 2,434), кіпань «т. с.» (АУМ, 3,123), бр. діал. кіпень (Тур. сл., 2,191),
діал. кіпянь (СБГ, 2,463), які, крім окропу, позначають також і спеку, що законо
мірно для семантики похідних подібної генези. Так само закономірною є поява
серед них і таких позірно протилежних за своїм «температурним» змістом, але
подібних за внутрішньою формою семантико-дериваційних варіантів, як укр.
діал. кипень «холод, мороз», скипень «лютий мороз» (ЕСУМ, 2,434); пор. у цьо
му плані, наприклад, бр. діал. пякун «сильний мороз». Крім того, основа псл.
*kypël- входить до складу похідних субстантивів на -ьсь, -іса, що належать до ін
шого ареалу, а саме: серб, кйпелац «окріп; палюче, задушливе повітря» (PCKHJ,
9, 483) та серб. діал. кипелща «спека» (там же).
Зіставлення обох груп гнізд із «вогняною» та культурно адаптованою тер
мічною семантикою дозволяє констатувати, що розряд іменників на позначення
високої температури довкілля, тобто спеки як атмосферного (метеорологічного)
явища, є спільним для них обох. Слід наголосити, що творення іменників (пере
важно віддієслівних, рідше відад’єктивних та відсубстантивних) із значенням
спекотної погоди є одним з найтиповіших напрямків формально-семантичного
розвитку аналізованих коренів. У межах цього розряду виділяються такі основні
дериваційні моделі:
1) кореневі іменники на зразок псл. *гагь (укр., рос., бр., п., влуж., ч., слц., болт., серб.);
псл. *zegb (рос. заст., стч., слц. заст., болг., серб.); псл. *раІь (друс., укр., бр., ч., слц.); псл.
*рекь (друс., рос. діал., ч., болг.); псл. *van> (друс., строс., п., схв.); 2) іменники a-основ типу
східнослов’янського жара, псл. *zega (болг., мак., схв., слн.); псл. *pal’a (слц., укр. діал.); псл.
*река (друс., рос. діал., схв.); 3) суфіксальні субстантиви на -ota: слн. gorkota, укр., рос. діал.,
бр. діал. жарота, бр. жарката, схв. zarkota; влуж. zahiota; укр. заст., рос. діал. пекота, бр.
діал. пякота, п. piekota; укр. спекота, бр. діал. спякота, п. spiekota; 4) із суфіксом -іпа: псл.
*gorçcina (друс. горАчма, строс. горячина, бр. гарачыня, болг. горещина, слц. gorecina); серб.
топлина; рос. діал. жарина, схв. zarina, zarcina; болг. жежчина, мак. жештина, нлуж.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 59
Т. О. Черниш.
zaglina; *vbrçcina (схв. vrucina, vrucicina, слн. vrocina), *vbrëlina (схв. vrelina, болт, врелина );
5) із суфіксом -isce: рос. діал. жирище (жарище), бр. діал. жарішча, пел. *pecisce; 6) із су
фіксом -ava: слц. horucava, zizava, pal’ava; болт, жежчава, жехчава, жегава; серб, жегава;
7) із суфіксом -ostb: строс. жарость, жаркость, стукр. жаркость, укр. жаркість, схв. заст.
zarkost; влуж. horcosc, п. заст. gorkosc, gorzalosc; рос. жгучесть, болт, жегост, влуж. zahlosc,
zehelnosé; укр. палючість, пекучість', ч. заст. wrelost, слц. vrelost, серб, врелост, діал. vrilost,
схв. vrucost, vruenost; 8) із суфіксом -упь: укр. жаринь, горячинь, рос. діал. жарынь', 9) із су
фіксом -іса: слн. gorcica, болг. горщ(н)ица, серб, жегавица; крім того, до цього розряду лек
сем належать експресивні утворення на зразок рос. діал. жариха, жаруха, жарюга, болг.
діал. груха, інші суфіксальні, а також префіксально-суфіксальні формації (бр. діал. горач, стп.
gorqcz, діал. gorqc, gorqcz; п. gorzenie, схв. zarenje, нлуж. zaglenje, схв. vrenje, влуж. zehel,
п. діал. piekwa, болг. жегло, пекло, укр. діал. звара, зварка, бр. діал. упал(ы), п. ираї, ч. ираї,
слц. ирек, серб, упала, упека, слц. pripek, болг. припек, схв., слн. pripeka, серб, прижега) 15.
Наведені типи слів зі значенням «висока температура повітря, спека» засвід
чують, що деривати з основою псл. *zar- представлені найбільшою кількістю
рефлексів у східнослов’янських мовах; для серболужицьких і південнослов’ян
ських мов характерними є похідні від основи *zeg-, в останніх, крім того, поши
рені утворення від псл. *vbrëti; польській, чеській та словацькій мовам більш
властиві іменні похідні з коренями *gor- і *pal-\ континуанти псл. *pekti приб
лизно однаково фіксуються в переважній більшості слов’янських мов. У гнізді з
коренем псл. *gor- найактивнішою є основа псл. *gorçtj- / *gorçtj-, а в гнізді псл.
*уьг основи псл. *vbrçtj-, *vbrël-. Зворотним боком зазначеної варіативності
вираження семантеми «спека, висока температура» конституентами аналізова
них гнізд є те, що на сучасному етапі серед останніх не спостерігається жодної
лексеми чи лексем, які були б однаково властиві всім слов’янським мовам без
винятку. Ця особливість характерна як для однокореневих лексем, належних до
окремих словотвірно-етимологічних гнізд, так і для синонімічних утворень із
близькозначними коренями. Така різноманітність лексичних засобів указує на
наявність ще в прамові цілого ряду синонімів на позначення спеки, а також свід
чить про діалектний характер поширення праслов’янських субстантивів із цим
значенням.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АУМ — Атлас української мови : В 3 т.— К., 1984—2000.— Т. 1-3.
БЕР — Български етимологичен речник / Съст. Вл. Георгиев, И. Займов,
Ст. Илчев.— София, 1971-2002.— Т. 1-6.
БРС — Болгарско-русский словарь / Сост. С. Б. Бернштейн.— М., 1966.— 768 с.
БТР — Български тьлковен речник / Съст. Л. Андрейчин, В. Георгиев,
Ст. Илчев.— София, 1963.— 1133 с.
БУС — Стоянов I. А., Чмир О. Р. Болгарсько-український словник.— К., 1988.—
780 с.
15 Для повноти картини згадаємо слов’янські позначення спеки типу п. znöj «спека; важка
праця», ч., слц. znoj «спека, піт», болг. зной «т. с.», мак. зно] «т. с.», слн. znöj «т. с.», укр. діал.
зній «робота в поті чола» (очевидно, з польської), рос. зной «спека», друс. зной «т. с.», ст-сл.
знои «т. с.», що зводяться до псл. *znojb, співвідносного з псл. *zneti < *znoi-tei «тліти, злегка
горіти, жарітися», звідки також рос. діал. знеть (знеять, знить) «т. с.», ч. znet’ «горіти; (діал.)
пекти» (ЕСУМ, 2, 271; Brückner, 655; Фасмер, 2, 101; Borys, 774). В. Борись, указуючи на
позначення тут поту як чогось пекучого (палючого), наводить паралель з гнізда псл. *pekti,
псл. *роґь (Borys, 470). Укладачі «Етимологічного словника української мови», підгримуючи
думку про результат спрощення давнього псл. *pok-to- та його етимологічну спорідненість із
псл. *pekti, у формальному плані співвідносять псл. *роіь із кімр .poeth «жаркий, гарячий», а в
семантичному — з рос. пот «спека», схв. 3HÖj «піт», а також лит. präkaitas «піт» (ЕСУМ, 4,
417-418).
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3
Дослідження праслов’янської синонімії в контексті гніздового підходу
Бялькевіч — Бялькевіч І. К. Краёвы слоунік усходняй Магшёувшчыны.— Мінск,
1970,— 509 с.
ВЛР — Верхнелужицко-русский словарь / Сост. Трохимович K. K.— M .; Бау-
цен, 1974.— 564 с.
Геров — Герое Н. Речник на българския език (фототип. изд.).— София,
1975-1978,— Т. 1-6.
Гр. — Грінченко Б. Д. Словарь української мови.— K., 1907-1909.— Т. 1-4.
Даль — Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка.— М., 1981.—
Т. 1^1.
ЕСУМ — Етимологічний словник української мови / Гол. ред. О. С. Мельни-
чук,— К., 1982-2012,— Т. 1-6.
Жел. — Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар.— Л.,
1886,— Т. 1-2.
Касьпяровіч — Касьпяровіч М. І. Віцебскі краёвы слоунік.— Віцебск, 1927.— 371 с.
Мука — Мука Э. Словарь нижнелужицкого языка и его наречий.— Бауден,
1928,— Т. 1-2/3.
Мурзаев — Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов.— М.,
1984,— 653 с.
Нар. сл. — Народная словатворчасць.— Мінск, 1979.— 334 с.
Он. — Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок.— K., 1984.— Т. 1-2.
РБЕ — Речник на българския език.— София, 1980-1984.— Т. 1-4.
PMJ — Речник на македонскиот ja3HK / Ред. Б. Конески.— Скощ'е, 1961.—
Т. 1-3.
PCKJ — Речник српскохрватског каюкевног je3HKa.— Загреб ; Нови Сад,
1967-1973,— Кн,. 1-5.
PCKHJ — Речник српскохрватског кьижевног народног je3HKa.— Загреб ; Нови
Сад, 1967-1971,— Ка. 1 ^ .
СБГ — Слозшік беларускіх гаворак пауночна-заходняй Беларусі і яе пограніч-
ча,— Мінск, 1979-1983,— Т. 1-3.
СлРЯ XI-XVII — Словарь русского языка XI-XVII вв. / Ред. Г. А. Богатова.— М.,
1975-2008,— Т. 1-28.
СОС — Добровольский В. Н. Смоленский областной словарь.— Смоленск,
1914,— 1022 с.
Срезн. — Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка.—
СПб., 1893-1912.— Т. 1-3 (переизд. фотоспособом, М., 1958).
СРНГ — Словарь русских народных говоров.— Ленинград, 1961-2010.—
Вып. 1-43.
ССР ЛЯ — Словарь современного русского литературного языка.— М. ; Ленин
град, 1955-1965,— Т. 1-17.
СУМ — Словник української мови.— K., 1970-1980.— Т. 1-11.
СХР — Сербскохорватско-русский словарь / Сост. И. И. Толстой.— М., 1970.—
735 с.
Сцяшковіч — Сцяшковіч Т. Ф. Матэрыялы да слоуніка Гродзенскай вобласці.— Мінск,
1972,— 619 с.
Тимч. — Тимченко Є. Історичний словник українського язика.— X.; K., 1932.—
Т. 1,— 582 с.
ТСБМ — Тлумачальны слозшік беларускай мовы.— Мінск, 1975-1983.— Т. 1-5.
Тур. сл. — Тураускі слоунік.— Мінск, 1982-1987.— Т. 1-5.
Фасмер — Фасмер М. Этимологический словарь русского языка.— М., 1964-1973.—
Т. 1-4.
ЧРС — Чешско-русский словарь.— М., 1973.— Т. 1-2.
ЭСБМ — Этымалапчны слоунік беларускай мовы.— Мінск, 1978-1991.—
Т. 1-7.
ЭССЯ — Этимологический словарь славянских языков. Праславянсьсий лекси
ческий фонд / Под общ. ред. О. Н. Трубачева.— М., 1974—2009.—
Вып. 1-35.
Borys — Borys W. Slownik etymologiczny j?zyka polskiego.— Krakow, 2005.—
864 s.
Brückner — Brückner A. Slownik etymologiczny j?zyka polskiego.— Warszawa,
1974,— 805 s.
Jungm. — Slownjk cesko-nemecky Josefa Jungmanna.— Praha, 1837.— D. 1-3.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 61
Т. О. Чепниш
Kucala — Kucala M. Porownawczy slownik trzech wsi malopolskich.— Wroclaw,
1957 (Prace J?zykoznawcze, II).— 403 s.
Linde — Linde S. B. Stownik j§zyka polskiego : 2-ie wyd.— Lwow, 1860.— T. 1-6.
PI. — PletersnikM. Slovensko-nemski slovar.— Ljubljana, 1894—1895.— B. 1-2.
Rejzek — Rejzek J. Cesky etymologicky slovnik.— Voznice, 2001.— 752 s.
RHSJ — Rjecnik hrvatskoga ili srpskoga jezika.— Zagreb, 1880-1967.— D. 1-19
(Sv. 1-90).
SGP — KarlowiczJ. Slownik gwar polskich.— Krakow, 1911.— T. 1-6.
SJP — Stownik j?zyka polskiego / Pod red. M. Szymczaka.— Warszawa,
1978-1981,— T. 1-3
SPXVI — Stownik Polszczyzny XVI wieku / Red. nacz. M. R. Majenowa.— Wroclaw
etc., 1966-2011,— T. 1-35.
SI. Podrözna — Brzezinski Wl. Slownictwo Krajniackie. Slownik gwary wsi Podrozna w
Zlotowskiem.— Wroclaw etc., 1982-2009.— T. 1-5.
Slawski — Slawski F. Slownik etymologiczny j^zyka polskiego.— Krakow,
1952-1978,— T. 1-5.
SIRS — Slovensko-rusky prekladovy slovnik / Сост. проф. А. В. Исаченко.— Bra
tislava, 1950. — Т. 1-2.
SRS — Slovensko-rusky slovar.— Ljubljana, 1967.— 817 s.
SSC — Slovnik spisovne cestiny: pro skolu a verejnost.— Praha, 1978.— 800 s.
Sstp. — Slownik staropolski / Red. nacz. S. Urbanczyk— Wroclaw etc., 1953-2002.—
T. 1-11.
SSJ — Slovnik slovenskeho jazyka.— Bratislava, 1959-1968.— D. 1-6.
sw — Stownik jazyka polskiego / Uloz. pod red. J. Karlowicza et al.— Warszawa,
1900-1927,— T. 1-8.
VRSS — Velky rusko-slovensky slovnik.— Bratislava, 1960.— D. 1-5.
Zeman — Zeman A. Slownik gömotuzycko-polski.— Warszawa, 1967.— 678 s.
T. O. CHERNYSH
WORD FAMILY APPROACH TO THE STUDY OF SYNONYMY IN COMMON
SLAVONIC
The aim of the paper is, first, to establish formal derivational types of Slavonic names of hot
weather deriving from Common Slavonic word families with roots denoting thermal processes;
second, to reconstruct synonymous Common Slavonic words of the said meaning; and, third, to
characterize the areal distribution of their reflexes in the Slavonic languages. The majority of
reflexes of the Common Slavonic names of hot weather with the root *zar- are East Slavonic nouns.
The derivatives with the Common Slavonic root *zeg- are predominant in the Sorbian and South
Slavonic languages, the languages of the latter group also the ones most consistently attesting words
of this meaning deriving from the Common Slavonic verb *vbreti. Typical for Polish, Czech and
Slovak are names of heat with the Common Slavonic roots *gor- and *pal-, and reflexes
of the Common Slavonic verb *pekti are more or less equally represented in most Slavonic
languages. In the word family of the Common Slavonic root *gor- the majority of nouns denoting
heat have the Common Slavonic stem *gor^tj-!*gorqtj-, and in the family of the Common Slavonic
root *vbr~, the derivatives with the Common Slavonic stem *vbrQtj~, *vbrel- prevail. The number
of Common Slavonic nouns of various «thermal» roots denoting hot weather being so large, this
multitude resulted in the present-day Slavonic languages lacking a common heat name (or names)
equally characteristic to all of them. This regularity manifests itself within the sets of heat names
of the same root belonging to the individual word families as well as within the group of the
synonymous heat names of different roots. In its turn, this lack of a common heat name or names
equally shared by all the Slavonic languages testifies to the fact that the Common Slavonic synonyms
denoting heat were fairly numerous and of dialectal character.
Keywords : Common Slavonic, reconstruction, word family, synonymy, derivation, reflex.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3
|