Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті
Стаття присвячена розглядові теоретичних та практичних засад вивчення в українській мові синтаксичної омонімії як одного з типів мовленнєвої неоднозначності. На підставі аналізу найвідоміших наукових розвідок з традиційної та комп’ютерної лінгвістики виділено типи синтаксично неоднозначних конструкц...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2013
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183757 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті / О.О. Шипнівська // Мовознавство. — 2013. — № 4. — С. 67-76. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183757 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1837572022-04-15T17:52:56Z Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті Шипнівська, О.О. Стаття присвячена розглядові теоретичних та практичних засад вивчення в українській мові синтаксичної омонімії як одного з типів мовленнєвої неоднозначності. На підставі аналізу найвідоміших наукових розвідок з традиційної та комп’ютерної лінгвістики виділено типи синтаксично неоднозначних конструкцій і відзначено закономірність їх функціонування в українському тексті. The theoretical and practical aspects of syntactical ambiguity were presented in many works. Unfortunately this problem has not been described for Ukrainian. In the paper theoretical and practical basis of the syntactical ambiguity as one type of language ambiquity in Ukrainian is described. According to analysis of the most known works in traditional and computer linguistics types of syntactical ambiguity constructions and their regular functioning in Ukrainian are observed. Generally the syntactical ambiguity is understood as a potential possibility of syntactical construction — sentence, word combination, syntagma — to have more than one sense. These senses are specified by different factors: formal-syntactical factors (type of syntactical connections, words order), semantic-syntactical factors (type of syntactical relations) and by both formal-syntactical and semantic-syntactical factors. As a rule native speaker does not note this peculiarity of language but for translation and for teaching language it’s rather complex problem. In the field of computational linguistics, syntactic disambiguation is defined as the problem of computationally determining which «sense» of a sentence is activated by the use of the phrase in a particular text. Description of the syntactical ambiguity in aspect of human and computer perception allows us to present general picture of this language phenomenon and determine their practical and theoretical studying in the future. We distinguish two types of this ambiguity: type 1 — constructions where it is difficult to determine a governing word in sentence, in word combination or in syntagma and it is difficult to determine a type of a syntactical connection; type 2 — constructions where it is difficult to determine a type of a syntactical relation between word forms in sentence, word combination or syntagma. Particularity of the syntactical ambiguity depends on an analysis method and a method of a syntactical structure presentation. Description of the syntactical ambiguity in aspect of human and computer perception allows us to present general picture of this language phenomenon and determine their practical and theoretical stadying in the future. 2013 Article Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті / О.О. Шипнівська // Мовознавство. — 2013. — № 4. — С. 67-76. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183757 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена розглядові теоретичних та практичних засад вивчення в українській мові синтаксичної омонімії як одного з типів мовленнєвої неоднозначності. На підставі аналізу найвідоміших наукових розвідок з традиційної та комп’ютерної лінгвістики виділено типи синтаксично неоднозначних конструкцій і відзначено закономірність
їх функціонування в українському тексті. |
| format |
Article |
| author |
Шипнівська, О.О. |
| spellingShingle |
Шипнівська, О.О. Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті Мовознавство |
| author_facet |
Шипнівська, О.О. |
| author_sort |
Шипнівська, О.О. |
| title |
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті |
| title_short |
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті |
| title_full |
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті |
| title_fullStr |
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті |
| title_full_unstemmed |
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті |
| title_sort |
визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2013 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183757 |
| citation_txt |
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті / О.О. Шипнівська // Мовознавство. — 2013. — № 4. — С. 67-76. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT šipnívsʹkaoo viznačennâsintaksičnoneodnoznačnihkonstrukcíjvukraínomovnomutekstí |
| first_indexed |
2025-07-16T03:45:57Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:45:57Z |
| _version_ |
1837773680906600448 |
| fulltext |
О. О. ШИПНІВСЬКА
ВИЗНАЧЕННЯ СИНТАКСИЧНО НЕОДНОЗНАЧНИХ
КОНСТРУКЦІЙ В УКРАЇНОМОВНОМУ ТЕКСТІ ___
Стаття присвячена розглядові теоретичних та практичних засад вивчення в українсь
кій мові синтаксичної омонімії як одного з типів мовленнєвої неоднозначності. На під
ставі аналізу найвідоміших наукових розвідок з традиційної та комп’ютерної лінгвісти
ки виділено типи синтаксично неоднозначних конструкцій і відзначено закономірність
їх функціонування в українському тексті.
К л ю ч ові слова: синтаксична омонімія, синтаксична конструкція, автоматичний
синтаксичний аналіз, синтаксичний зв’язок, словосполучення, синтагма.
Необхідність створення комп’ютерних засобів інтелектуального опрацювання
природної мови ставить перед науковцями нові завдання щодо концептуаль
ного моделювання мовних явищ за допомогою сучасних інформаційних тех
нологій та відповідно до сучасного рівня лінгвістичних знань. Особливо ак
туальним є вивчення різних типів неоднозначності, про що свідчать численні
розвідки У цій статті пропонуємо розгляд теоретико-практичних засад ви
вчення синтаксичної омонімії, на основі виділених факторів розглядаємо мож
ливість визначення в україномовному тексті типів синтаксичної омонімії та
їхню специфіку. Робота виконується в рамках розроблення системи автома
тичного машинного перекладу2.
Проблему вивчення неоднозначності завжди зумовлювали практичні по
треби: необхідність інтегрального опису лексики, створення адекватних гра
матик, лінгвістичне забезпечення систем автоматичного аналізу текстів при
родної мови. На сьогодні сформовано значну теоретико-практичну базу щодо
визначення природи явища неоднозначності на лексичному та морфологічно
му рівнях у двох її виявах — полісемії та омонімії, їх розрізнення, усунення
при автоматичному аналізі тексту. Зважаючи на це, не тільки фахівець, а й мо
вець із достатнім рівнем мовної компетенції кваліфікуватиме, наприклад, мов-
1 Грязнухіна Т. О., Братищенко Л. Г. та ін. Шляхи уникнення омонімії в системі автома
тичного морфологічного аналізу // Мовознавство.— 1989.— № 5.— С. 3-12; Зинькина Ю. В.,
Пяткин Н. В., Невзорова О. А. Разрешение функциональной омонимии в русском языке на
основе контекстных правил.— http://www.dialog-21.ru; Кобзарева Т. Ю., Афанасьева Р. Н.
Универсальный модуль предсинтаксического анализа омонимии частей речи в русском языке
на основе словаря диагностических ситуаций.— www.dialog-22.ru; Невзорова О. А. Рекон
струкция формального контекста синтаксемы по синтаксическому словарю Г. А. Золотовой.—
www.dialog-22.ru; Шипнівська О. О. Функціонування міжчастиномовних морфологічних
омонімів в українських текстах // Мовознавство.— 2005.— № 6.— С. 70-80.
2 Замаруєва І. В. Комп’ютерна модель розуміння природно-мовної текстової інформа
ції // Пробл. программирования.— 1999.— № 2.— С. 96-102.
О О. П. ШИПНІВСЬКА, 2013
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4 67
http://www.dialog-21.ru
http://www.dialog-22.ru
http://www.dialog-22.ru
О. О. Шипнівсъка
ні одиниці коса, замок, орган, мати, брати як омонімічні. Дослідження омо-
німічності мовних одиниць, визнаної на рівні двох форм існування мови,
писемної та усної, довели системність мовного явища, дію універсальних за
конів переваги та простоти, продемонстрували властивості мовних засобів ви
ражати безмежну кількість змістів.
Порівняно з лексичними та морфологічними омонімами синтаксичні не є
такими очевидними, адже в більшості випадків синтаксично неоднозначні
структури сприймаються однозначно, оскільки для їх інтерпретації в процесі
спілкування та лінгвістичного аналізу залучається семантико-синтаксична ін
формація. Розуміння синтаксично неоднозначних конструкцій залежить від
рівня лінгвістичної компетенції мовців та від застосованої граматики. Показо
вим прикладом синтаксичної неоднозначності за умови формального збігу
конструкцій є словосполучення зі значенням родового суб’єкта та родового
об’єкта привітання письменників3. Подвійне розуміння залежить від ступеня
деталізації семантико-синтаксичної інформації, скажімо, варто однознач
ність / неоднозначність словосполучення скульптура художника визначати,
виокремлюючи, крім об’єктних та суб’єктних, означальні відношення віднос
ності та належності. Традиційно з явищем синтаксичної омонімії пов’язують
випадки неоднозначного розуміння конструкції, що зумовлено порядком слів
у реченні, скажімо, місцем розташування суб’єкта та об’єкта, як наприклад,
Добро переможе зло.
Виникає питання, чи можна говорити про об’єктивно наявну синтаксичну
омонімію, чи це явище суто стилістичне, адже про лексичну та морфологічну
омонімію тривалий час через брак системного опису говорили як про явища
суто стилістичні, що для системи мови не мають значення? Щоб відповісти на
це питання, необхідно з’ясувати, для яких синтаксичних одиниць слід визна
чати явище синтаксичної омонімії та які фактори його зумовлюють.
Унікальна властивість мовного знака, за якою більш місткий за обсягом і
багатовимірний за структурною організацією план змісту не має однозначного
відповідника в плані вираження, породжує багатоаспектне явище неоднознач
ності і на синтаксичному рівні. Набуває нового значення положення С. И. Кар-
цевського, згідно з яким означувані й означальні постійно рухаються у площи
ні реальності, «кожен виходить із меж, призначених йому партнером:
означальне прагне оволодіти іншими функціями, ніж його власні; означуване
прагне до того, щоб виразити себе іншими засобами, ніж його власний знак»4.
Синтаксична омонімія в порівнянні з достатньо вивченими на сьогодні
лексичною і морфологічною та з огляду на природу синтаксичних одиниць
має значний потенціал дослідження. Певних труднощів додає специфіка самої
синтаксичної системи природної мови, адже синтаксис уже «безпосередньо
співвідноситься з процесом мислення і комунікації: одиниці інших рівнів мов
ної системи беруть участь у формуванні думки і в комунікативному вираженні
її через синтаксис»5.
Вивчення синтаксичної омонімії було зумовлене практичними потребами
стилістики, граматики, перекладознавства, комп’ютерної лінгвістики. Як предмет
лінгвістичних досліджень (окремі аспекти, що вивчалися на матеріалі різних
3 Тараненко О. О. Омоніми // Українська мова : Енциклопедія / Ред. кол.: Русанів-
ський В. М., Тараненко О. О. (співголови) та ін.— K., 2000.— С. 434-436.
4 Карцевский С. Об асимметричном дуализме лингвистического знака // Звегинцев В. А.
История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях.— М., 1965.— Ч. 2.— С. 85-90.
5 Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского языка.— М., 1973.— С. 6.
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті
мов), синтаксична омонімія привертала увагу багатьох дослідників, серед яких—
JI. М. Йорданська, Ф. І. Маулер, О. В. Гладкий, Н. П. Колесников 6. В україн
ській мові явище синтаксичної омонімії представлене окремими аспектами
проблеми 1.
Виявлення факторів, що зумовлюють синтаксичну неоднозначність, та
опис типів синтаксично неоднозначних конструкцій у традиційній та комп’ю
терній лінгвістиці продемонстрували два методологічні підходи до аналізу
цього явища. Згідно з першим, визначальним у виділенні синтаксично омо
німічних конструкцій є розуміння змісту речення реципієнтом, до уваги до
слідників потрапляють ті речення із синтаксичною омонімією, які неоднознач
ні передусім на рівні змісту. Однією з передумов синтаксичної омонімії в
межах цього підходу, на думку дослідників, виступає тотожність морфологіч
ного та лексичного складу речення, його звукової форми. Зокрема, Г. О. Золо
това синтаксичні омоніми розуміє як «однакові за структурою та лексичним
складом, але різні за функціями синтаксичні форми»8. Аналогічно Ф. А. Дрей-
зин визнає синтаксичними омонімами речення, неоднозначність яких зумов
лена як суто синтаксичними засобами, так і значенням слів9.
Істотною рисою другого підходу щодо визначення синтаксичної омонімії є
відмежування синтаксичного та семантичного компонентів без залучення лек
сичного компонента. Як зазначає JI. М. Йорданська, синтаксична омонімія не
означає наявності і семантичної омонімії, синтаксична правильність структу
ри речення не означає адекватності змісту 10.
Другий підхід щодо виділення синтаксичних омонімів набув поширення у
працях із розроблення систем автоматичного опрацювання текстів природної
мови, в яких особливої актуальності набула проблема синтаксичної омонімії.
Розроблювані системи автоматичного синтаксичного аналізу подають значну
кількість синтаксично неоднозначних моделей речень, з-поміж яких необхід
но вибрати доцільний варіант. Згідно із запропонованими підходами, синтак
сична омонімія розглядається на рівні формального представлення речення.
Наприклад, О. В. Гладкий синтаксичною омонімією називає наявність у
реченні різних значень, зумовлену неоднозначністю його синтаксичної струк
тури n . JI. М. Йорданська під синтаксичними омонімами розуміє «можливість
приписати фразі більше ніж одну правильну синтаксичну структуру» 12. При
цьому правильною синтаксичною структурою дослідниця вважає таку синтак-
6 Иорданская Л. Н. Синтаксическая омонимия в русском языке (с точки зрения автома
тического анализа и синтеза) // Науч.-тех. информация.— 1967.— № 5.— С. 9-17;
Маулер Ф. I. Грамматическая омонимия в современом английском языке.— Ростов-н/Д.,
1983.— 134 с. ; Гладкий А. В. Синтаксические структуры естественного языка в автоматизиро
ванных системах общения.— М., 1985.— 140 с.; Колесников Н. П. Омонимия в предложении
и вопросы ее устранения.— М., 1976.— 115 с.
7 Тараненко О. О. Амфіболія // Українська мова: Енциклопедія.— C. 645-646;
Чередниченко І. Г. Принципи розрізнення неузгоджених означень і присубстантивних
додатків, виражених формою родового відмінка без прийменників // Укр. мова.— 1955.—
№ 2.— С. 33—38.; Ващук В. О., Моренець В. В. Неузгоджені означення, виражені іменниками
в непрямих відмінках // Укр. мова і літ. в пік.— 1965.— № 1.— С. 35-41.
8 Золотова Г. А. Зазнач, праця.— С. 105.
9 Дрейзин Ф. А. Частота появления основных видов синтаксической омонимии в русских
текстах // Науч.-тех. информация.— 1966.— № 12.— С. 55.
10 Иорданская Л. Н. Зазнач, праця.— C. 9-10.
11 Гладкий А. В. Зазнач, праця.— C. 110-111.
12 Иорданская Л. Н. Зазнач, праця.— C. 9.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4 69
О. О. Шипнівсъка
сичну структуру, яку приписує поданій фразі носій мови, ґрунтуючись на
своєму інтуїтивному уявленні про правильність синтаксичної структури.
Хоч розглянуті підходи і запропоновані в межах певних дослідницьких
потреб, проте вони не є взаємовиключними. Навіть більше, можна говорити
про напрацьовану спільну поняттєву базу для дослідження явища, відповід
но до якої стає можливим виділення найтиповіших випадків синтаксичної
омонімії, розмежування конструкцій, яким притаманна синтаксична неод
нозначність. Представлені в літературі методики та практичні потреби
визначення синтаксичних омонімів насамперед свідчать про об’єктивність
явища, про його функціонування в мові та мовленні. Якщо в межах традицій
ного мовознавства лише піднімають питання про явище, наголошуючи на
свідомому аналізі речення людиною, то в разі формального аналізу текстів
ідеться про закономірність та поширеність синтаксичної омонімії. Так,
О. М. Гвоздєв зауважує, що омонімізм можна розкрити тільки завдяки свідо
мому розгляду мовленнєвого матеріалу, виробленням відповідного підхо
ду 13. Натомість у працях з автоматичного опрацювання текстів природної
мови запропоноване формальне представлення речення відкриває об’єктив
ну картину явища, його не спорадичний, а закономірний характер. Розгля
даючи типи синтаксичної неоднозначності, О. В. Гладкий зазначає, що в
реальних текстах така омонімія зустрічається досить часто 14. Про систем
ність, закономірність явища свідчить і одностайність дослідників щодо оди
ниць аналізу та визначення типів синтаксичної омонімії. У межах двох підхо
дів беруть до уваги аналогічний мовний матеріал. Запропоновані дефініції
охоплюють найчастіше речення як головну синтаксичну одиницю.
О. М. Гвоздев синтаксичними омонімами називає речення, в яких «відоме
слово ... об’єднується не з одним визначеним словом, а з двома різними або з
одним словом і групою слів»15. Розширюючи рамки явища, Б. С. Мучник дає
таку дефініцію: «синтаксичними омонімами називаються речення, при
сприйнятті яких виникає помилковий значеннєвий зв’язок слів» 16. На певну
універсальність претендує визначення Н. П. Колесникова: синтаксична омо
німія — «явище, за якого в реченні виникає додаткове значення, не передба
чене автором і зумовлене синтаксичними факторами» 17. Дослідник, залу
чаючи до аналізу вчення про порядок слів у реченні, розглядає синтаксичну
омонімію на рівні словосполучення, речення, синтагми.
З урахуванням застосованих принципів формального представлення
структури речення, виділяючи синтаксичну групу як складник синтаксичної
структури речення, О. В. Гладкий описує три типи синтаксичних омонімів,
специфіка яких збігається із запропонованими іншими дослідниками класи
фікаціями (як у традиційній, так і в прикладній лінгвістиці): тотожні синтак
сичні компоненти з різними типами підрядного зв’язку; неоднозначність виз
начення членів синтаксичної конструкції, головного слова; омонімія
конструкцій з однорідними членами речення: які члени речення однорідні,
13 Гвоздев А, Н, Об одной проблеме стилистики // Вопр. рус. языкознания.— Саратов,
1961.— С. 225-241.
14 Гладкий А. В. Зазнач, праця.— C. 120.
15 Гвоздев А. Н. Зазнач, праця.— C. 234.
16 Мучник Б. С. О классификации синтаксических омонимов // Филол. сб.— Алма-Ата,
1966,— Вып. 5,— С. 119-126.
17 Колесников Н. П. Зазнач, праця.— C. 7.
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті
якому з однорідних членів підпорядкована синтаксична конструкція, чи є
* • 18 однорідність .
На нашу думку, проблема вивчення синтаксичної омонімії набуває нового
осмислення, зважаючи на розроблену на сьогодні теорію синтаксичної систе
ми мови з ученням про головні одиниці синтаксису, принципи представлення
та моделювання синтаксичної структури. Такий підхід дозволяє перевірити та
оцінити науково-практичні напрацювання стосовно явища та виявити напря
ми подальших досліджень.
Отже, явище, за якого синтаксична конструкція — речення, словосполу
чення — має більше ніж одне значення, що виявляється у формально-синтак-
сичній та семантико-синтаксичні структурі, зумовлене синтаксичними засоба
ми, називатимемо синтаксичною омонімією.
Омонімію синтаксичної структури можуть породжувати різні за своєю
природою фактори: 1) формально-синтаксичні (тип синтаксичного зв’язку
між компонентами синтаксичної конструкції, порядок розміщення слів у ре
ченні, різний поділ речення на складові частини, омонімічність моделей, за
якими будуються словосполучення); 2) семантико-синтаксичні (тип синтак
сичного відношення між компонентами синтаксичної структури); 3) сукуп
ність формально-синтаксичних та семантико-синтаксичних факторів.
Сьогодні в українському мовознавстві, на жаль, немає докладного теоре
тичного опису явища синтаксичної неоднозначності, її типів. Проте на основі
розглянутих вище праць та з огляду на теоретичні розвідки із синтаксису мож
на сформувати загальну картину явища. У нашому дослідженні розглядаємо
декілька типів синтаксичних омонімів: синтаксичні омоніми на рівні слово
сполучення, синтаксичні омоніми на рівні синтагми, синтаксичні омоніми на
рівні речення (зокрема між частинами складного речення). Розрізняємо син
таксично неоднозначні структури і за типом синтаксичних відношень, що
існують між головним та залежним компонентами синтаксичної структури, —
об’єктні, атрибутивні, обставинні тощо.
Одним із чинників синтаксичної омонімії за умови формального збігу ком
понентів синтаксичної конструкції є визначення типу синтаксичного зв’язку
та виражених ним синтаксичних відношень, зокрема на рівні словосполучен
ня. Виявом різних типів синтаксичного зв’язку — узгодження, керування та
прилягання — стають моделі словосполучень, тобто механізми синтаксичного
поєднання слів 19. Можливі варіанти семантичних відношень, які виникають
між компонентами моделі, виражають їх синтаксичну та семантико-синтак-
сичну неоднозначність. Проте існує проблема визначення таких відношень.
Зокрема, відношення між словами виділяють за різним ступенем абстракції: це
власне синтаксичні відношення, не зумовлені лексичним значенням компо
нентів, а лише їх граматичною семантикою, та семантико-синтаксичні відно
шення, зумовлені лексичним значенням компонентів20. До власне синтаксич
них зараховують об’єктні, означальні та обставинні відношення. Меншим
ступенем абстракції характеризуються, наприклад, атрибутивно-об’єктні, ат
рибутивно-присвійні, обставинні та обставинно-часові відношення.
Вичерпного набору семантичних відношень у літературі немає. Навіть
більше, у межах дослідницьких підходів до аналізу певних типів синтаксично-
18 Гладкий А. В. Зазнач, праця.— С. 110-127.
19 Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис.— K., 1993.— С. 15-47.
20 Белошапкова В. А. Современный русский язык. Синтаксис.— М., 1977.— C. 47-48.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4 71
О. О. Шипнівсъка
го зв’язку, як-от керування та прилягання, дослідники по-різному визначають
семантичні відношення та їхню роль у формуванні словосполучення 21. Так,
Н. Ю. Шведова за один з критеріїв визначення керування бере ускладне
ність / неускладненість об’єктних та доповнювальних відношень означальни
ми та обставинними 22. Якщо ж відмінкова форма вживається з власне озна
чальним чи обставинно-доповнювальним значенням, то вона не керується, а
прилягає, створюючи відмінкові прилягання. Розглядаючи іменникове приля
гання, Н. Ю. Шведова зазначає: «Відмінкове прилягання — це приєднання до
повнозначного слова (будь-якої частини мови) відмінкової (без прийменника
чи з прийменником) форми імені з означальним значенням. При цьому озна
чальне значення розуміється широко — і як власне означальне, і як обставин
не, і як означально-обставинне»23.
Як уже не раз зазначалось у працях з граматики, основний недолік таких
підходів полягає в тому, що немає чітких підстав для розмежування слабкого
керування та відмінкового прилягання 24. Отже, з огляду на наявні теоретичні
положення не можуть бути чітко визначеними й синтаксичні відношення між
компонентами, а тому такі словосполучення, як гімн праці, ложка з дерева, бу
динок на два вікна, рух проти війни, можуть отримувати, як мінімум, два се
мантичні відношення та синтаксичні зв’язки.
Одним з показових прикладів синтаксичної омонімії в цьому контексті є
неоднозначність словосполучень, зокрема іменникових. Важливо, що цей тип
неоднозначності розглядався в традиційній лінгвістиці, насамперед на мате
ріалі словосполучень, у яких залежне слово виражене родовим відмінком 25.
Зокрема, йдеться про представлення суб’єктно-означальних (напр.: зустріч
делегації, привітання сусідів, рішення зборів, скульптури Івана Кавалерідзе,
підтримка уряду) та об’єктно-означальних відношень {рішення справи). Важ
ливо, що дослідники часто визначають групи словосполучень з об’єктними
відношеннями та групи словосполучень з означальним відношенням 26. У біль
шості ж випадків слід говорити про поєднання кількох семантико-синтаксич-
них відношень, зумовлених лексичним значенням компонентів словосполу
чення, напр.: атака ворога (і ворог атакує, і атакують ворога), фотографія
брата (фотографію зробив брат, фотографія належить братові, на фотографії
зображений брат).
Проте вже сама наявність таких перехідних явищ свідчить про неоднознач
ність, адже форма вираження цих відношень тотожна. Така варіативність під
ходів дослідників у традиційному мовознавстві позначається і на опрацюванні
синтаксичних конструкцій у разі аналізу текстів природної мови комп’юте
ром. Лінгвісти в цьому випадку найчастіше схильні до певних домовленостей
з огляду на практичні потреби. Зокрема, І. О. Мельчук, розглядаючи поверх
нево-синтаксичні відношення, наголошує, що головна проблема полягає на
віть не в повноті списку таких відношень, а в незрозумілості та непослідовності,
що стосуються закріпленості тих чи інших відношень за певними конструкція
21 Вихованець І . Р. Зазнач, праця.— С. 43-47; ЗагніткоА.П. Типи словосполучень за
семантико-синтаксичними відношеннями // Основи українського теоретичного синтаксису.—
Горлівка, 2004.— Ч. 1.— С. 54-57.
22 Русская граматика. Синтаксис.— М., 1980.— Т. 2.— С. 21.
23 Там же.
24 Слинько 1.1., ГуйванюкН. В., Кобилянська М. Ф. Зв’язки між словами // Синтаксис
сучасної української мови. Проблемні питання.— K., 1994.— С. 19-55.
2 5 Чередниченко І . Г. Зазнач, праця; Загнітко А. П. Зазнач, праця.— С. 54—57.
26 Там же.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті
ми 21. Дослідник поряд із комплетивними, означальними, кількісними відно
шеннями виділяє, наприклад, атрибутивні і зазначає, що до них належить біль
шість неузгоджених означень на зразок людина зі зброєю, отвір діаметром.
Разом з цим науковець серед означальних відношень розглядає один з типів
іменникового прилягання політично освічений. Важливо, що І. О. Мельчук
зауважує: «набори поверхнево-синтаксичних відношень різних мов практич-
* * • 78но не співвідносні» .
Формальним чинником синтаксичної омонімії є неоднозначне визначення
синтагм, їхніх головного та залежного компонентів, причому в разі аналізу ре
чення як людиною, так і комп’ютером. Якщо Н. П. Колесников у розвідці про
синтаксичну омонімію, виходячи з розуміння фрази людиною, синтагму тлу
мачить як інтонаційно-змістову єдність, що складається зі слів і відповідає ок
ремому змістовому комплексу в реченні29, то JI. М. Йорданська, спираючись
на досвід розробників систем автоматичного аналізу текстів, послуговується
формальним визначенням синтагми: типове поєднання двох елементів, для
якого вказано головний і залежний елементи та тип синтаксичного відношен
ня між ними30.
На думку Л. М. Йорданської, можливості будь-якої мови в плані синтак
сичної омонімії, тобто кількість і характер цієї омонімії, залежать від наявнос
ті в цій мові випадків омонімії синтагм. За результатами лінгвістичних дослід
жень науковця, фактично будь-яка синтагма в мовленні має більше ніж одну
схему аналізу: будь-яке слово може неоднозначно співвідноситися з потенцій
ним претендентом на головне з-поміж низки можливих31.
Омонімію синтагм можуть зумовлювати як формальні, так і семантичні
чинники. Причому семантичні чинники — формально-синтаксичні та семан-
тико-синтаксичні — мають такий самий характер, як і у випадку синтаксичної
неоднозначності словосполучень. Наприклад, у реченні Пізнє батьківство
має переваги: / діти і онуки чоловіків зрілого віку / «генетично програмують»
на триваліше життя, де для синтагми діти і онуки чоловіків зрілого віку мож
на визначити об’єктні й означальні відношення. Аналогічно і в реченні Тінь
яблуні не заважає, яке залежно від визначення семантичних відношень для
синтагми тінь яблуні — об’єктні чи означальні, — кваліфікуватиметься як од
носкладне чи двоскладне. Отже, такі словосполучення зумовлюють неодноз
начність речення в цілому: Звинувачення судді необгрунтовані (судцю звину
ватили чи судця звинуватив?), Слід прочитати лист матері (лист варто
прочитати кому? чи лист варто прочитати чий?).
Неоднозначну схему поділу речення на синтагми задає, наприклад, даваль
ний відмінок суб’єкта та об’єкта займенника в безособовому реченні Мені II
нікому заздрити і Мені нікому И заздрити', Раджу II йому допомогти і Раджу
йому II допомогти. Подібне спостерігаємо і в реченні з пасивною конструк
цією начальник рекомендований міністром — начальника рекомендували бути
міністром і міністр рекомендував кандидатуру начальника. Одним з потен
ційно можливих та частотних випадків синтаксичної неоднозначності є син
27 Мельчук И. А. Опыт теории лингвистических моделей «Смысл-Текст». Семантика,
синтаксис.— М., 1974.— C. 234.
28 Там же,— C. 235.
29 Колесников Н. П. Зазнач, праця.— С. 16.
30 Иорданская JI. H. Зазнач, праця.— C. 9-10.
31 Там же.— C. 17.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4 73
О. О. Шипнівська
тагми з прислівником, як-от: Відвідувачі (розглянули детально) представлені
експонати і Відвідувачі розглянули (детально представлені) експонати.
Значну частку серед синтаксично неоднозначних синтагм становлять
прийменникові конструкції, для яких необхідно визначити головне слово.
Причому синтагми такого типу виділялися дослідниками як у традиційному
мовознавстві, зокрема в контексті літературного редагування, так і в комп’ю
терній лінгвістиці32. Для синтагм із прийменниковим словосполученням най
частіше неоднозначним є визначення головного слова: літературний редак
тор 33 у журнал для підлітків з вищою філологічною освітою; менеджер для
роботи з клієнтами зі знанням шведської мови; філії компанії для посіву ви
користовують насіння провідних виробників з високим біологічним потен
ціалом врожайності; дозволяють користуватися зброєю навіть з водою у
стволі; одяг від вітчизняного виробника для жінок та чоловіків за доступни
ми цінами.
До найчастотніших випадків синтаксичної омонімії належать синтагми з
дієприкметниковими зворотами та підрядними означальними реченнями, нап
риклад: Учитель показав дослідження таблиць, зроблені хіміком (дослід
ження, зроблені хіміком чи таблиці, зроблені хіміком). Аналогічну ситуацію
маємо і в складному реченні з підрядним означальним: На засіданні уряду ви
магали заступника міністра, який поїхав у відрядження (заступник мініст
ра, який поїхав у відрядження чи міністр, який поїхав у відрядження).
Як зазначалося вище, одним із виявів синтаксичної омонімії є неоднознач
ність представлення конструкцій з однорідними членами34. В одних випадках
постає питання, чи є однорідність і що з чим є однорідним, як співвідносяться
залежні від однорідних членів слова: зв’язок механізованих і танкових підроз
ділів з артилерією (неоднозначність однорідних членів: що є однорідним —
механізованих та танкових, які залежать від підрозділів, чи механізованих під
розділів та танкових підрозділів з артилерією?', чи залежить словосполучення
з артилерією від танкових підрозділів, чи від зв ’язок?).
Так само в синтагмах, у яких при одному з однорідних членів є залежне
слово, а при іншому — немає: Буде не дуже спекотно та сухо (частка дуже
стосується прислівника спекотно чи й сухої), На столі лежали свіжі газети
та книги (свіжі стосується і газет, і книг чи тільки газет?), Виконано зобов ’я-
зання щодо виробництва пташиного м ’яса та молока (означення пташине
стосується тільки м ’яса чи ще й молока?).
Одним з ключових факторів, що зумовлює появу синтаксичної омонімії та
водночас стає передумовою часткового уникнення непорозуміння, є порядок
слів у реченні. В одних випадках зміна порядку членів речення змінює їхні
функції, граматичне й лексичне значення та зміст фрази, в інших — представ
лення членів речення не приводить до кардинальної зміни змісту. Як правило,
дослідники виділяють прямий порядок слів— звичний порядок розташування
слів у реченні, що зумовлений мовленнєвою інтуїцією, визнається нормаль
ним, хоч і необов’язковим. Зміну звичного розташування слів, синтагм у ре
32 Грязнухина Т. А. Анализ предложных связей в научном тексте.— K., 1985.— 148 с.;
Бугаков О. В. Зони прийменникових зв’язків у синтаксичній структурі українського ре
чення // Мовознавство.— 2005.— № 5.— С. 75-87; Дрейзин Ф. А. Зазнач, праця.— С. 55-59.
33 Жирним шрифтом виділено претендентів на головне слово.
34 Дрейзин Ф. А. Зависимые слова и группы слов при однородных существительных с
точки зрения автоматического синтаксического анализа (на материале русского языка) //
Науч.-тех. информация.— 1966.— №7.— САЗ-45', Гладкий А. В. Зазнач, праця.— C. 116-120.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4
Визначення синтаксично неоднозначних конструкцій в україномовному тексті
ченні і членів речення всередині синтагми називають інверсією. Крім того, ви
діляють амфіболію — таке розташування слів у реченні, за якого в ньому
виникає додаткове значення, не передбачене автором. Саме амфіболія досить
часто стає об’єктом уваги дослідників, які вивчають синтаксичну омонімію35.
Про важливість урахування порядку слів при синтаксичному аналізі свід
чать описані вище випадки неоднозначного виділення синтагм у реченні. Для
розуміння змісту таких речень найчастіше залучаються знання про дійсність
та інтонація. У разі машинного опрацювання тексту дослідники спираються на
прямий порядок слів. Приклад машинного перекладу з російської мови ук
раїнською в наступному реченні демонструє те, як позначається на змісті пе
рекладного речення непрямий порядок слів: Вот как это трагическое со
бытие описывает летопись Китая: «Переместились горы и реки, дороги
были разрушены». При перекладі українською мовою суб’єкт дії летопись
стає об’єктом, а об’єкт дії событие— суб’єктом: От як ця трагічна подія опи
сує літопис Китаю: «Перемістилися гори і річки, дороги були зруйновані». За
міна так званого прямого порядку слів інверсним не утруднює розуміння тек
сту людиною, проте в разі машинного опрацювання додає варіант
інтерпретації Загартований таким чином організм мінус за вікном аж ніяк не
злякає (і організм, і мінус можуть бути визначені і як суб’єкт, і як об’єкт).
Таким чином, характер явища синтаксичної омонімії залежить від обраної
для аналізу методики, способу представлення синтаксичної структури речен
ня. Синтаксично омонімічними можуть бути речення в цілому, словосполу
чення як самостійні одиниці-конструкції та як підпорядковані реченню одини
ці, синтагми як сукупність лінійно розташованих слів у реченні. У випадку
автоматичного опрацювання мови варто говорити як про омонімічність речен
ня в цілому, так і про омонімічність синтаксичних конструкцій. Ключовим
фактором, що зумовлює омонімічність синтаксичних конструкцій за умови
формальної тотожності, можуть бути: формально-синтаксичні та семантико-
синтаксичні відношення з урахуванням різних рівнів узагальнення. Опис яви
ща на рівні сприйняття тексту людиною та комп’ютером дозволяє вибудувати
загальну картину типів синтаксичних омонімів та окреслити напрями їх по
дальшого теоретичного та практичного вивчення. Проте остаточне визначен
ня лінгвістичної природи синтаксичної омонімії потребує дослідження значно
більшого обсягу мовленнєвого матеріалу. Такий підхід дозволить довести або
спростувати явища синтаксичної омонімії, синонімії та полісемії як виявів
асиметричного дуалізму мовного знака (за С. И. Карцевським). Важливим є
розроблення методів усунення синтаксичної неоднозначності з урахуванням
їхніх формально-синтаксичних та семантико-синтаксичних властивостей.
О. О. SHYPNIVSKA
DEFINITION OF THE SYNTACTICALLY AMBIGUOUS CONSTRUCTIONS
IN UKRAINIAN
The theoretical and practical aspects of syntactical ambiguity were presented in many
works. Unfortunately this problem has not been described for Ukrainian. In the paper
theoretical and practical basis of the syntactical ambiguity as one type of language ambiquity in
Ukrainian is described. According to analysis of the most known works in traditional and
35 Тараненко О. О. Амфіболія...— C. 645-646; КолесниковН. П. Зазнач, праця.—
C. 26-29.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4 75
О. О. Шипнівсъка
computer linguistics types of syntactical ambiguity constructions and their regular functioning
in Ukrainian are observed.
Generally the syntactical ambiguity is understood as a potential possibility of syntactical
construction — sentence, word combination, syntagma — to have more than one sense. These
senses are specified by different factors: formal-syntactical factors (type of syntactical
connections, words order), semantic-syntactical factors (type of syntactical relations) and by
both formal-syntactical and semantic-syntactical factors. As a rule native speaker does not note
this peculiarity of language but for translation and for teaching language it’s rather complex
problem. In the field of computational linguistics, syntactic disambiguation is defined as the
problem of computationally determining which «sense» of a sentence is activated by the use of
the phrase in a particular text.
Description of the syntactical ambiguity in aspect of human and computer perception
allows us to present general picture of this language phenomenon and determine their practical
and theoretical studying in the future. We distinguish two types of this ambiguity: type 1 —
constructions where it is difficult to determine a governing word in sentence, in word
combination or in syntagma and it is difficult to determine a type of a syntactical connection;
type 2 — constructions where it is difficult to determine a type of a syntactical relation between
word forms in sentence, word combination or syntagma. Particularity of the syntactical
ambiguity depends on an analysis method and a method of a syntactical structure presentation.
Description of the syntactical ambiguity in aspect of human and computer perception allows us
to present general picture of this language phenomenon and determine their practical and
theoretical stadying in the future.
Keywords: syntactical ambiguity, syntactical construction, automatic syntactical
analysis, syntactical connections, word combination, syntagma.
76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 4
|