Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення

У статті йдеться про вплив російської мови на флективні структури білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення, поширених відповідно на території Білорусі та України. Матеріалом дослідження є два корпуси записів спонтанних родинних розмов, зібрані в семи місцях кожної країн...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автори: Менцель, Т., Хентшель, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2014
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183810
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення / Т. Менцель, Г. Хентшель // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 32-57. — Бібліогр.: 85 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183810
record_format dspace
spelling irk-123456789-1838102022-04-20T01:32:08Z Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення Менцель, Т. Хентшель, Г. У статті йдеться про вплив російської мови на флективні структури білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення, поширених відповідно на території Білорусі та України. Матеріалом дослідження є два корпуси записів спонтанних родинних розмов, зібрані в семи місцях кожної країни. Описується вісім явищ, у яких флективні структури білоруської та української мов збігаються, але відрізняються від співвідносних структур російської мови. Відоме в контактній лінгвістиці припущення, що в змішаних ідіомах поширюються регулярніші (природніші) структури однієї з контактних мов, можна підтвердити лише умовно. Флективна форма російської мови потрапляє до змішаного мовлення разом з лексичною морфемою. У корпусі білорусько-російського змішаного мовлення флективні форми, властиві російській мові незалежно від лексичної морфеми, фіксуються рідко, у корпусі ж українсько-російського змішаного мовлення такі приклади майже відсутні. The article investigates the influence of Russian on the inflectional morphology of Belarusian-Russian and Ukrainian-Russian mixed speech, which are widespread in Belarus and Ukraine. The data come from two corpora of spontaneous family conversations in mixed speech collected at seven locations in each country. The analysis focuses on eight phenomena in which the inflectional structures of Belarusian and Ukrainian are broadly consistent but contrast in a similar fashion with those of Russian. The common supposition in contact linguistics that the more regular (more «natural») structures of one of the two contact or donor languages become established in the mixed variety can be only conditionally confirmed. A Russian inflectional form enters the mixed speech if its spread is supported by lexical takeover. If this is not the case, then only few inflectional forms from Russian are found in the Belarusian-Russian mixed speech corpus and hardly any in the Ukrainian-Russian mixed speech corpus. 2014 Article Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення / Т. Менцель, Г. Хентшель // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 32-57. — Бібліогр.: 85 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183810 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті йдеться про вплив російської мови на флективні структури білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення, поширених відповідно на території Білорусі та України. Матеріалом дослідження є два корпуси записів спонтанних родинних розмов, зібрані в семи місцях кожної країни. Описується вісім явищ, у яких флективні структури білоруської та української мов збігаються, але відрізняються від співвідносних структур російської мови. Відоме в контактній лінгвістиці припущення, що в змішаних ідіомах поширюються регулярніші (природніші) структури однієї з контактних мов, можна підтвердити лише умовно. Флективна форма російської мови потрапляє до змішаного мовлення разом з лексичною морфемою. У корпусі білорусько-російського змішаного мовлення флективні форми, властиві російській мові незалежно від лексичної морфеми, фіксуються рідко, у корпусі ж українсько-російського змішаного мовлення такі приклади майже відсутні.
format Article
author Менцель, Т.
Хентшель, Г.
spellingShingle Менцель, Т.
Хентшель, Г.
Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення
Мовознавство
author_facet Менцель, Т.
Хентшель, Г.
author_sort Менцель, Т.
title Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення
title_short Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення
title_full Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення
title_fullStr Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення
title_full_unstemmed Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення
title_sort вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2014
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183810
citation_txt Вплив російської мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення / Т. Менцель, Г. Хентшель // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 32-57. — Бібліогр.: 85 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT mencelʹt vplivrosíjsʹkoímovinaflektivnumorfologíûbílorusʹkorosíjsʹkogotaukraínsʹkorosíjsʹkogozmíšanogomovlennâ
AT hentšelʹg vplivrosíjsʹkoímovinaflektivnumorfologíûbílorusʹkorosíjsʹkogotaukraínsʹkorosíjsʹkogozmíšanogomovlennâ
first_indexed 2025-07-16T03:48:51Z
last_indexed 2025-07-16T03:48:51Z
_version_ 1837773862998114304
fulltext Т. МЕНЦЕЛЬ, Г. ХЕНТШЕЛЬ ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ НА ФЛЕКТИВНУ МОРФОЛОГІЮ БІЛОРУСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ЗМІШАНОГО МОВЛЕННЯ У статті йдеться про вплив російської мови на флективні структури білорусько-росій­ ського та українсько-російського змішаного мовлення, поширених відповідно на території Білорусі та України. Матеріалом дослідження є два корпуси записів спонтанних родинних розмов, зібрані в семи місцях кожної країни. Описується вісім явищ, у яких флективні струк­ тури білоруської та української мов збігаються, але відрізняються від співвідносних структур російської мови. Відоме в контактній лінгвістиці припущення, що в змішаних ідіомах поши­ рюються регулярніші (природніші) структури однієї з контактних мов, можна підтвердити лише умовно. Флективна форма російської мови потрапляє до змішаного мовлення разом з лексичною морфемою. У корпусі білорусько-російського змішаного мовлення флективні форми, властиві російській мові незалежно від лексичної морфеми, фіксуються рідко, у кор­ пусі ж українсько-російського змішаного мовлення такі приклади майже відсутні. К лю чов і слова: білорусько-російське змішане мовлення, українсько-російське зміша­ не мовлення, «трасянка», «суржик», мовний контакт, флективна морфологія, флективна нере­ гулярність. 1. Вступ. Білорусь і Україна— це дві країни, мовна ситуація яких упродовж сто­ літь характеризувалася інтенсивними та екстенсивними мовними контактами й, зокрема, контактами між генетично спорідненими і структурно подібними мо­ вами. Протягом XIX і в XX ст. російська остаточно витіснила польську як соціа­ льно домінантну контактну мову. У 2-й пол. XX ст., якщо не раніше, білінгвізм поширився серед широких груп населення, оскільки діти селян і робітників та­ кож повністю були залучені до шкільного навчання. Спільною характеристи­ кою сучасної мовної ситуації в Білорусі та Україні є функціонування білорусько-російського змішаного мовлення (БРЗМ) та українсько-російського змішаного мовлення (УРЗМ) у різних сферах і ситуаціях суспільного життя. БРЗМ і УРЗМ стають об’єктом досліджень, присвячених як мовному плану­ ванню, так і суто лінгвістичним питанням. Один з аспектів лінгвістичного інте­ ресу до БРЗМ і УРЗМ полягає в тому, що в змішаному мовленні досліджується мовний контакт між генетично спорідненими мовами: це схоже на контакт між діалектами континууму \ БРЗМ і УРЗМ значною мірою відповідають типу змішування мов, який П. Муйскен називає «конгруентною лексикалізацією»: у ньому майже не існує структурних обмежень щодо чергування форм відповід­ них контактних мов, або ідіомів 2. При цьому статус змішаного мовлення є спір­ 1 Див. : Хентшель Г. Белорусский, русский и белорусско-русская смешанная речь // Вопр. языкознания.— 2013.— № 1.— С. 53-76. 2 Див.: Muysken P. Bilingual speech. A typology of code-mixing.— Cambridge etc., 2000.— P. 122-153; щодо БРЗМ див.: Tesch S. Syntagmatische Aspekte der gemischten weiBrus- sisch-russischen Rede : Kodemischung, Kodewechsel und verwandte Phãnomene (im Druck). О T. МЕНЦЕЛЬ, Г. ХЕНТШЕЛЬ, 2014 32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. ним. Багато дослідників розглядає його як абсолютно довільне явище спонтан­ ного мовлення, як нерегулярне, якщо не «хаотичне», змішування мовних ознак контактних мов, для якого узус нібито не характерний 3. Інші вбачають у межах сильних формальних варіацій щонайменше зародження систематичного, узуального застигання і функціоналізації мовленнєвої діяльності4. У цьому дослідженні буде розглянуто спектр флективно-морфологічних контактних феноменів БРЗМ і УРЗМ. Флективна морфологія, незалежно від ти­ пологічної близькості контактних мов, найважче під дається впливу іншої мови. У зв’язку з цим виникають питання: 1) чи існують систематичні відмінності між флективно-морфологічними явищами мовних контактів, представленими в БРЗМ і в УРЗМ? і 2) чи вибір альтернативних флективних форм зумовлений конкретними структурними преференціями контактних мов, чи він є скоріше соціолінгвістичним, мотивованим, наприклад, асиметрією в престижі між кон­ тактними мовами? Дослідження ґрунтується на матеріалі двох корпусів зміша­ ного мовлення — в Білорусі та Україні. 2. Змішане мовлення в Білорусі та Україні. У БРЗМ і в УРЗМ окремих осіб частки української / білоруської і російської мов можуть варіюватися на всіх структурних рівнях; крім того, ця варіативність залежить також від ситуа­ тивних критеріїв (наприклад, співрозмовника, теми і т. д.). Таким чином, у змішаному мовленні перетинаються прагматично мотивоване, функціональне перемикання кодів («code switching»), яке, однак, не має великого значення, афункціональне змішування кодів («language mixing») і конвенціоналізоване змішане мовлення («fused lect») 5. На думку Г. Хентшеля, БРЗМ становить різно­ манітні міські субідіоми. У межах цих ідіомів шляхом поступової конвенціона- лізації може бути досягнутий рівень «fused lect». При цьому не варто сподівати­ ся на створення єдиного національного стандарту для БРЗМ і УРЗМ6. Водночас 3 Див., наприклад, про УРЗМ: Bracki A. Surżyk Historia і teraźniejszość.— Gdańsk, 2009.— 273 s.; про БРЗМ: Мечкоуская Н. Б. Трасянка у кантьшууме беларуска-рускіх ідьіялектау: Хто і калі размауляе на трасянцы? // Мовы і культура Беларусі : Нарысы.— Мінск, 2008.— С. 248-256. * Див., наприклад, про УРЗМ: Тараненко О. О. Українсько-російський суржик: статус, тенденції, оцінки, прогнози // Мовознавство.— 2008.— № 1.— С. 14—30; Тараненко О. О. Варіантність vs. стабільність у структурі українсько-російського «суржику» (УРС): сукуп­ ність ідіолектів vs. соціолект // Variation und Stabilitãt in Kontaktvarietãten: Beobachtungen zu gemischten Formen der Rede in WeiBrussland, der Ukraine und Schlesien. Beitrãge zu einem «Thematischen Block» auf dem XV. Intemationalen Slavistentag in Minsk, WeiBrussland 2013 / G. Hentschel (Hrsg.).— Oldenburg, 2013.— S. 27-61; Flier M. Suržyk or suržyks? // Belarusian Trasjanka and Ukrainian Suržyk. Structural and social aspects of their description and categoriza­ tion / G. Hentschel, S. Zaprudski (eds.).— Oldenburg, 2008.— P. 39-56; Del Gaudio S. On the na­ ture of Suržyk. A double perspective.— München, 2010.— 328 p.; див. про БРЗМ: Хенпгіиель Г. Зазнач, праця.— С. 53-76; Hentschel G. Zur weiBrussisch-russischen Hybriditât in der weiB- russischen «Trasjanka» // Slavistische Linguistik 2006/2007/ P. Kosta, D. Weiss (Hrsg.).— München, 2008.— S. 169-219; Hentschel G. On the systemicity of Belarusian-Russian mixed speech: the redistribution of Belarusian and Russian variants of functional words // Studies on Belarusian Transjanka and Ukrainian Suržyk as results of Belarusian- and Ukrainian-Russian lan­ guage contact: Papers from a conference (Oldenburg, June 15-18th 2007) / G. Hentschel, O. O. Taranenko, C. Woolhiser, S. M. Zaprudski (eds.).— Frankfurt/M. (in print). 5 Див.: Auer P. From code switching via language mixing to fused lects: Toward a dynamic typology of bilingual speech // Intern. Joum. of Bilingualism.— 1999.— N 3.— P. 309-332; щодо БРЗМ див. також: Hentschel G., Zeller J.-P. Gemischte Rede, gemischter Diskurs, Sprechertypen: WeiBrussisch, Russisch und gemischte Rede in der Kommunikation weiBrussischer Familien // Wiener slawistischer Almanach.— 2013.— N 70.— S. 140-142. 6 Hentschel G. Zur weiBrussisch-russischen Hybriditât...— S. 216-217; ХентшельГ. Бело­ русский, русский...— С. 71-72; Menzel Th., Hentschel G. Zu Pronominalparadigmen in Kontak- tvarietáten : Demonstrativpronomen im Sprachkontakt WeiBrussisch — Russisch // Lingua Histórica Germanica.— Berlin (im Druck). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 33 Т. Менцелъ, Г. Хентшель окремі структурні феномени у змішаному мовленні можуть показувати однако­ вий розподіл у різних регіонах або навіть на рівні всієї країни і відрізнятися від літературних норм білоруської / української і російської мов. З історичних причин в Україні слід очікувати навіть більшу ареальну неод­ норідність, ніж у Білорусі. Відносно однорідна мовно-соціологічна позиція ро­ сійської мови в Білорусі протиставляється дуже різним мовним констеляціям у різних регіонах України. На Заході країни, згідно з поширеною думкою, ужи­ вання української мови відносно стабільне: вона впевнено протистоїть росій­ ській мові. Схід і Південь вважаються сильно зрусифікованими 1. Центральна Україна розглядається як головний регіон поширення УРЗМ, у той час як на За­ ході домінує українська «національна мова», а на Сході і Півдні — російська. Щодо Білорусі відповідні істотні відмінності не відзначені; столиця Мінськ роз­ глядається як сильно зрусифікована8. Як в Україні, так і в Білорусі змішане мовлення має глибинні історичні корені, які сягають щонайменше XVIII-XIX століть. Існує вагома причина пов’язувати початок цієї мовної аси­ метрії з політичним бажанням централізації в Російській імперії за часів Петра 1 9. Мовні структури, які історично виникли в мовних контактах, закріпилися в системі літературних мов, але також і в соціальних ідіомах, і, зокрема, в діалектах. Практично це означає, що вели­ ку кількість окремих подібних мовних ознак між ідіомами російських та білоруських / україн­ ських діалектів, з погляду їхнього статусу, не можна оцінювати як запозичення або автохтон­ ну конвергенцію: те, що поверхнево видається як росіянізм, можна іноді описати в контексті діалектологічної і мовно-історичної диференціації як автохтонну структуру відповідних діа­ лектів 10. При цьому враховуються соціальні умови, що сприяють поширенню первинно діа­ лектних мовних явищ в інших, соціально мотивованих ідіомах, якщо вони формально збігаю­ ться з характеристиками контактної російської мови п. Для цих «старих» мовних явищ дійсне те, що вони можуть бути абсолютно системно усталеними. Саме з цієї причини вони більше не повинні пов’язуватися з актуальним змішаним мовленням, але з ареально чи соціально об­ меженими субідіомами білоруської або української мови — у тому разі, якщо літературні ва­ ріанти цих мов їх уникають. Слід мати на увазі, що білорусько-російський та українсько-ро- сійський мовні контакти минулих століть, порівняно з ситуацією в другій половині XX ст., були менш інтенсивними: вони стосувалися передусім сфери управління, а протягом XIX ст. — також й інших сфер суспільного життя та господарства. Обсяг поширення інди­ відуального білінгвізму, важливий показник формування змішаного мовлення 12, у минулому був досить незначним. Тому можна припустити, що «старі» білорусько-російські і україн- сько-російські мовні контакти приводили переважно до лексичних запозичень у контактних мовах; у граматиці контактних ідіомів на той час майже не фіксуємо росіянізмів. Цей сценарій відповідає «ієрархії запозичень» («borrowing scale») С. Томасон13, відповід­ но до якої граматична система, зокрема флективна морфологія, є стійкішою щодо впливу на неї мовних контактів, ніж лексика. Поки «культурний тиск» співвідношення мовних контак­ тів не перевищує рівнів 1 («нерегулярний контакт» — «casual contact») і 2 («дещо інтенсив- ніший контакт»), не слід розраховувати на запозичування форм на граматичному рівні. За 7 Див., наприклад, Schweier U. Ukrainisch І І Lexikon der Sprachen des europãischen Ostens [= Wieser Enzyklopãdie des Europãischen Ostens, Bd. 10.] / M. Okuka (Hrsg.).— Klagenfurt ; Wien ; Ljubljana, 2002.— S. 536. 8 Kittei В., Lindner D., Tesch S., Hentschel G. Mixed language usage in Belarus : The socio- structural background of language choice // Intern. Joum. of the Sociology of Language.— 2010. —N 206,— P. 47-71. 9 Див. щодо УРЗМ: Bracki A. Op. cit.— S. 44; див. також: Moser М. How it all began: Suržyk in the 18th century // Studies on Belarusian Transjanka and Ukrainian Suržyk as results of Belarusian- and Ukrainian-Russian language contact : Papers from a conference (Oldenburg, June 15—18th 2007) / G. Hentschel, O. O. Taranenko, C. Woolhiser, S. M. Zaprudski (Hrsg.).— Frank­ furt/M (in print). С. Дель Гаудіо намагається продемонструвати безперервність деяких мовних особливостей, пов’язаних з УРЗМ, з XVI і XVII ст .(Del Gaudio S. Op. cit.— P. 169Í). 10 Del Gaudio S. Op. cit.— P. 139. 11 Див.: Тараненко О. О. Варіантність vs. стабільність...— С. 48-49. 12 Masenko L. Język i społeczeństwo: Wymiar postkolonialny.— Gdańsk, 2008.— S. 161. 13 Thomason S. G. Language contact : An introduction.— Edinburgh, 2001.— P. 70-71. 34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. умови «дещо інтенсивніших контактів» впливи мовних контактів обмежуються самостійни­ ми частинами мови, сполучниками і прислівниками; запозичені фонеми фіксуємо виключно в запозичених словах, синтаксична інтерференція є також низькою. Граматичні зміни почи­ нають з’являтися тільки на третьому рівні («більш інтенсивний контакт») і позначаються на словозмінних закінченнях у запозичених словах. На думку С. Дель Гаудіо14, виразні поширені форми УРЗМ, які він називає застиглим «прототипом суржику» старших малоосвічених мов­ ців, з’явилися в таких ситуаціях контакту, які належать до другого рівня за класифікацією С. Томасон. У такому випадку відокремлюється той пласт мовно-контактних явищ, що вста­ новлений у системі, беручи початок в історичних, не дуже інтенсивних контактних ситуаціях. Такі самі умови можуть бути прийняті для історичного мовного контакту білоруської мови з російською15. Імовірно, глибоко інтегровані в системах українських і білоруських ідіомів ха­ рактерні ознаки мовного контакту з російською мовою з XVIII і XIX ст. стосуються переваж­ но лексичних одиниць. У «прототипі суржику» С. Дель Гаудіо описує лише декілька росія­ нізмів з флективної морфології 16. Умова їхньої появи полягає в тому, що при контакті структурно подібних мов «borrowing scale» порушується. Загалом слід зазначити, що грама­ тичні особливості «актуального» змішаного мовлення лише в деяких випадках належать до історично старих мовних контактів з російською мовою. Під впливом радянських політично-культурних централізаційних тенденцій БРЗМ і УРЗМ отримали нову якість. Як масове явище, зокрема в малих і великих містах, змішане мовлення виникло передусім унаслідок соціальних подій у Радянському Союзі. Тільки в радянські часи знання російської мови поширилося на значну частину білоруського та українського сус­ пільства 17. Зі зростанням білінгвізму збільшується інтенсивність мовних контактів; цілком імо­ вірно, що досягається третій або навіть четвертий рівень («потужний культурний тиск» — «strong cultural pressure») відповідно до ієрархії С. Томасон. На третьому рівні інтенсивності по­ чинається запозичення службових слів і дериваційної морфології; словозмінні морфеми зас­ воюються лише завдяки лексичним запозиченням. На четвертому рівні інтенсивності відбу­ вається продуктивне використання запозичених флективних морфем з місцевими коренями. М. Флаєр підтверджує, що, за контакгно-мовними прогнозами, найлегше адаптуються в УРЗМ лексичні морфеми, характерні для російської мови, потім словотворчі суфікси і, нарешті, сло­ возмінні закінчення 18. Відповідні дослідження УРЗМ часто співвідносять явища мовного кон­ такту на флективно-морфологічному рівні з категорією «сильно русифікованого мовлення», яке протистоїть категорії системного «прототипу суржику»19. Нарешті, систематичні історичні контактні явища та індивідуальні сильно варійовані особливості мовного контакту в актуально­ му змішаному мовленні неможливо відокремити одне від одного. Для лінгвістичного аналізу особливе значення мають часові рамки поширення змішаного мовлення. Результати дослідження діалектного вирівнювання П. Традгілла показують, що 14 Del Gaudio S. Op. cit.— P. 234-235. 15 В. Курцова припускає, що інтенсивність мовних контактів з російською мовою збільшилася лише протягом XX століття. Нинішні сільські діалекти білоруської мови були більше русифіковані на лексичному рівні, ніж у фонетиці та граматиці (Курцова В. М. Бела- рускае дыялектнае мауленне: Новыя лексічньїя сродкі, іх лінгвістьічньї статус і грамадская ацэнка // Сучасны стан беларускай мовы і дзейнасць грамадскіх аб’яднанняу па яго паляп- шзнні.— Мінск, 2010.— С. 23724). 16 Пор. також: Долешаль У., Дубичинский В. В., Ройтер Т. Суржик : Лексико-грамма- тический и социолингвистический анализ // Рус. яз. в науч. освещении.— 2011.— № 2.— С. 258. Наведені авторами «російські» закінчення інфінітива і першої особи множини тепе­ рішнього часу для українських дієслів також можуть бути пояснені як діалектні форми української мови (див.: Атлас української мови (АУМ) : В 3 т.— Κ., 1984—2001.— Т. 3.— Карта 37; Т. 1.— Карта 260). 17 Тут, до речі, втрачається зв’язок між змішаним мовленням і низьким рівнем освіти (див. щодо БРЗМ: Hentschel G., Kittei В. WeiBrussische Dreisprachigkeit? Zur sprachlichen Situa­ tion in WeiBrussland auf der Basis von Urteilen von WeiBrussen über die Verbreitung «ihrer Sprachen» im Lande// Wiener slawistischer Almanach.— 2011.— N 67.— S. 107-135; Долешаль У., Дубичинский В. В., Ройтер Т. Зазнач, праця.— С. 252; щодо УРЗМ: Тараненко О. О. Варіантність vs. стабільність...— С. 38-39). 18 Див.: Flier М. Suržyk: The rules of engagement // Harvard Ukrainian studies.— 1998.— N22,— P. 128. 19 Див.: Del Gaudio S. Op. cit.— P. 19-20; див. також: Тараненко О. О. Варіантність vs. стабільність.. .— С. 37. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 35 Т. Менцелъ, Г. Хентшель при контакті ідіомів стабільний змішаний ідіом може утворитися лише через три-чотири по­ коління 20. Через сильну структурну подібність східнослов’янських мов та ідіомів ця законо­ мірність поширюється також на контакт між ними. У низці праць наголошується, що масові явища змішаного мовлення широких та інтенсивних мовних контактів є відносно молодими і датуються 1930-1960 роками (щодо УРЗМ) або ж 1960-1970 роками (щодо БРЗМ) 21. Беручи до уваги цей хронологічний аспект, не слід очікувати, що у змішаному мовленні буде наявна стабільна структура. До того ж, на сьогодні УРЗМ і БРЗМ зазнають активного впливу як з бо­ ку української / білоруської, так і з боку російської мов (найменш відчутний, безперечно, вплив білоруської мови). Цим пояснюється значна частина численних варіацій, які було вияв­ лено передусім у граматичних явищах змішаного мовлення. Існують різні спроби кількісно оцінити вплив російської мови на білоруську та українську, частково з великими розходженнями в результатах22. У нашому дослідженні порівнюються результати впливу контактних мов у БРЗМ та УРЗМ згідно з даними поданих корпусів 23 (див.табл.1). Таблиця 1 Морфологічне та морфонематичне зіставлення споріднених словоформ у гібридних реченнях БРЗМ і УРЗМ у % ' Спорідненість БРЗМ УРЗМ Спорідненість білоруська 24,5 39,3 українська російська 27,1 18,3 російська спільна 44,0 37,0 спільна гібридна 3,8 5,4 гібридна всього п 112.705 89.796 всього п Уже в цьому кількісному порівнянні можна спостерігати відмінності щодо стійкості білоруського / українського компонентів у змішаному мовленні. Біло­ руський показник БРЗМ видається слабким порівняно з українським показни­ ком в УРЗМ. Таким чином, частина словоформ, яка, відповідно до запропонова­ них тут критеріїв, є ідентичною до словоформ літературної російської мови, в корпусі БРЗМ на 50 % більша, ніж у корпусі УРЗМ. Відмінності між БРЗМ і УРЗМ у частотності та інтенсивності явищ мовного контакту на граматичному, зокрема флективно-морфологічному, рівні слід проілюструвати кількома прикладами. Передбачається, що явища мовного кон­ такту в БРЗМ і УРЗМ не є випадковими. Соціо- та системно-лінгвістичні зв’яз­ ки, в яких вони перебувають, будуть описані нижче. 3. Структурні vs. соціолінгвістичні умови вживання словозмінних форм у змішаному мовленні. Словозмінні системи контактних мов, з одного боку, російської, а з другого, — білоруської та української збігаються за бага­ 20 Див.: TrudgillP. Dialects in contact.— Oxford, 1986.— 174 p. 21 Див. щодо УРЗМ: Тараненко О. О. Суржик // Українська мова : Енциклопедія / Ред. кол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови).— 3-є вид.— Κ., 2007.— С. 689-692; щодо БРЗМ: Zaprudski S. In the grip of replacive bilingualism: the Belarusian language in contact with Russian/ / Intern. Joum. of the Sociology of Language.— 2007.— N 183.— P. 97-118. 22 Див. щодо БРЗМ: Супрун А. Е. Содержание обучения русскому языку в белорусской школе.— Минск, 1987.— С. 16; щодо УРЗМ: Flier М. Suržyk: The rules of engagement.— P. 127; СтавщькаЛ., Труб В. Суржик: міф, мова, комунікація // Українсько-російська дво­ мовність : Лінгвосоціокультур. аспекти / JI. О. Ставицька (ред.).— Κ., 2007.— С. 50. 23 Кількісні оцінки ніколи не бувають суто емпіричними, але вони залежать від тео­ ретичних припущень, які в жодному з попередніх досліджень не були експліковані або ж коротко розроблені. 24 Дані БРЗМ подано за: Hentschel G., Zeller J.-P. Gemischte Rede, gemischter Diskurs, Sprechertypen.— S. 133. 36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. тьма ознаками. Проте в їхніх словозмінних системах наявні також і структурні та формальні відмінності. Зіставлення контрастних словозмінних форм дозво­ лить побачити вплив контактних мов на змішане мовлення. Результати дослідження змішаного мовлення в Білорусі та Україні нададуть докази розвитку словозмінних систем споріднених мов у мовних контактах. На­ ше дослідження має на меті передусім сприяти визначенню ролі флективно- морфологічної (не)регулярності в мовному контакті25. Флективні форми перебувають у континуумі між полюсами регулярності / нерегулярності, що визначається ступенем їхньої мотивованості, а також їх­ ньою формальною або структурною складністю. У межах парадигм уживання словозмінних закінчень є «вмотивованим» тоді, коли їх належність до лексем є явною («прозорою») і «розпоряджається» позаморфологічно визначеним, ана­ логічним полем застосування («уніформуванням» 2б). Під «прозорістю» маємо на увазі категорійно-семантичний контекст, у якому використовується флексія; «уніформування» стосується формально або семантично встановленого інвен­ тарю лексем, у яких воно може бути використане. Обмеження «прозорості» або «уніформування» словозмінних правил приводять до нерегулярності в плані «структурної складності»: це трапляється у випадку «ідіосинкратичного», у синхронному плані — вже непрозорого розподілу флексій або у випадку ва­ ріантних закінчень, тобто у випадках невмотивованого розподілу закінчень. На противагу цьому, «формальна складність» у системі флексій указує на форму­ вання нерегулярності, яке визначається не за допомогою окремих форм і вира­ жених граматичних категорій, а в порівнянні флективних парадигм. Вона вияв­ ляється, наприклад, у явищах аломорфізму і суплетивізму. Регулярні зразки флективних ознак потребують менше зусиль у продукуван­ ні мови, ніж нерегулярні зразки, які необхідно запам’ятати разом з конретними лексемами 21. 3 причин мовної економії очікується, що до змішаного мовлення із зіставлюваних словозмінних форм увійде та, яка, згідно з критерієм структурної та формальної складності, є «регулярнішою». Як фактори, за якими вимірюється (не)регулярність словозмінних форм у мовному контакті, можна навести крите­ рії маркованості (до них, крім наведених вище «уніформування» та «прозорос­ ті», належить також принцип «конструкційної іконічності» 28). У випадку пере­ несення морфологічних структур при мовному контакті мають застосовуватися ті самі преференції немаркованих структур, що й при діахронних мовних змінах. 25 Явища морфологічної (не)регулярності докладно обговорювалися в останні роки (див., наприклад : Morphologische Irregularitãt: Neue Ansãtze, Sichtweisen und Daten / С. Stroh, A. Urdze (Hrsg.).— Bochum, 2008.— 149 S.; Current issues in morphological theory: (Ir)regularity, analogy and frequency / Kiefer F., Ladányi М., Siptár P. (eds.) // Selected papers from the 14th In­ ternational Morphology Meeting, Budapest, 13-16 May 2010.— Amsterdam, 2012.— 268 p. 26 Див.: Mayerthaler W. Morphologische Natiirlichkeit.— Wiesbaden, 1981.— S. 34—35. 27 Проте існує і преферентна перцептивно-економічна нерегулярність, яка сприяє фор­ мальному диференціюванню при високочастотних окремих формах (див.: Werner О. Natiirlichkeit und Nutzen morphologischer Irregularitãt // Beitrãge zum 3. Essener Kolloquium iiber Sprachwandel und seine bestimmenden Faktoren / N. Boretzky et al. (Hrsg.).— Bochum, 1987.— S. 289-316.). У частовживаних лексемах слід очікувати флективно-морфологічної нере­ гулярності, тому що формально контрастні структури рецептивно легше сприймати, ніж регулярно змінювані форми. У цьому дослідженні в основному обговорюються частотні в системі словозмінні класи, а не частотні у мовленні окремі форми, отже, проблема високо­ частотних нерегулярних словоформ є маргінальною (див. розділ 5.6). 28 Див.: Mayerthaler W. Op. cit.— N. 23-25; Wurzel W. U. Flexionsmorphologie und Natiir­ lichkeit : Ein Beitrag zur morphologischen Theoriebildung.— Berlin, 1984.— S. 59-60, 183-184. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 31 Т. Менцелъ, Г. Хентшель Якщо визначальними були б лише системно-лінгвістичні фактори, то контакт- но-індуковані мовні зміни у споріднених мовах сприяли б поширенню нерегуляр­ них форм у змішаних ідіомах, незалежно від того, з якої контактної мови вони похо­ дять. Проте мовний контакт є «асиметричним» у мовно-соціологічному аспекті: це означає, що він підлягає соціолінгвістичним критеріям, таким як, наприклад, мов­ ний престиж29. За таких умов імовірно, що в контактно-індукованих мовних змінах переважатимуть ті форми, які було взято з мови з вищим престижем. Не є суттєвим той факт, чи відповідають вони критеріям регулярності, чи ні. У цьому розумінні слід перевірити, чи нерегулярні форми з престижної контактної мови так само лег­ ко потрапляють у змішане мовлення, як регулярні форми цієї мови, чи н і30. 4. Корпуси текстів. Матеріальну базу для досліджень БРЗМ і УРЗМ станов­ лять уже згадані два текстові корпуси, які були створені згідно з критеріями, що значною мірою є ідентичними. Корпуси створено в межах двох дослідницьких проектів у Ольденбурзькому університеті (Німеччина): 1) білоруська частина — в межах проекту «Трасянка в Білорусі: змішаний мовний варіант як продукт біло- русько-російських мовних контактів» під керівництвом Г. Хентшеля і Б. Кітгеля (за сприяння фонду «Фольксваген — Volkswagen-Stiftung»); 2) українська — в рамках проекту «Флективно-морфологічні нерегулярності в “актуальних” кон­ тактних мовних варіантах північнослов’янських мов» під керівництвом Г. Хен­ тшеля (за сприяння Німецького дослідного товариства — DFG). Корпуси містять тексти усного мовлення з різних місць збору матеріалу в Білорусі та Україні і складаються переважно зі спонтанних розмов у колі родини. Саме тому вони охоплюють соціально-комунікативні ситуації, в яких можна розраховувати на наявність змішаного мовлення: розмови в сімейному колі з членами родини і дру­ зями. їхні ознаки можна буде проаналізувати докладніше й відокремити їх від уривків з одномовним (українським, білоруським, російським) мовленням. У БРЗМ зафіксовано близько 212 тис. словоформ; корпус УРЗМ дещо мен­ ший — близько 173 тис. словоформ. Щоб забезпечити можливість порівнювати матеріал корпусів, аналіз було обмежено тими висловленнями, які можна вважа­ ти «гібридними», тобто такими, що одночасно містять у собі морфеми, визначе­ ні як білоруські / українські і як російські. Разом з цим, у таких висловленнях мо­ жуть траплятися також морфеми, які для відповідних пар контактних мов є «спільними» і, отже, нерозрізнюваними. Висловлення, які поряд зі «спільними» формами містять у собі лексеми, що належать лише до однієї з контактних мов (тобто лише до білоруської / української або лише до російської), не є об’єктом аналізу, так само як і висловлення, що складаються виключно зі згаданих «спільних», тобто не контрастивних для контактних мов лексем і морфем. Такі висловлення, як правило, короткі і складаються з однієї-двох словоформ. Отже, аналіз обмежено явищами «змішаного мовлення у вузькому розумінні», які по­ значені через внутрішньофразове чергування елементів або ознак контактних мов31. У таких висловленнях у корпусі БРЗМ зафіксовано близько 113 тис. сло­ воформ, у корпусі УРЗМ вони містять близько 90 тис. словоформ (див. табл. 1). 29 Див.: Thomason S. G. Social and linguistic factors as predictors of contact-in duced change // Joum. of Language Contact — THEMA.— 2008.— N 2.— P. 42-56. 30 Див.: MenzelTh., Hentschel G. Zu Pronominalparadigmen...; MenzelTh. Der morpho- logische Ausdruck des Prãteritums im innerslavischen Sprachkontakt : Der Fall des Lemkischen und des Kaschubischen//Wiener Slavistisches Jb. Neue Folge.— 2013.— N1.— S. 99-128;Menzel Th. Belarusian vs. Russian, regularity vs. irregularity in adjective and adverb comparison of mixed speech in Belarus // Language Empires in Comparative Perspective (in print). 31 Див.: Hentschel G., Zeller J.-P. Gemischte Rede, gemischter Diskurs, Sprechertypen....— S. 128. 38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію... Матеріали корпусу було зібрано в семи різних регіонах у Білорусі і семи— в Україні, в однаковому обсязі для кожного з них. Місця збору матеріалу— це ма­ лі або середні міста. До корпусу БРЗМ також зараховано дані зі столиці краї­ ни — Мінська32. Ураховуючи те, що всі без винятку попередні дослідження БРЗМ і УРЗМ відштовхуються від міграції сільського населення в міста, де міг­ ранти були змушені більше адаптуватися до російської мови, малі і середні міста мають відповідне соціальне підґрунтя для появи змішаної форми мовлення. У великих містах, зокрема у столицях, русифікація була значною вже за радян­ ських часів. Вибір місць збору матеріалу було обрано таким чином, щоб вони представ­ ляли різні діалектні регіони відповідних мовних ареалів. Потрібно враховувати, що поряд з білоруською й українською літературними мовами діалектні різно­ види обох цих мов також можуть утворювати джерело для змішаного мовлення. Щодо Білорусі, то досліджуваний матеріал охоплює всі три діалектні регіони (північно-східне наріччя, південно-західне наріччя і центральні перехідні діа­ лекти) з двома місцями збору даних у кожному з них, а також Мінськ. В Україні місця збору матеріалу представлені в центральній частині країни — у межах південно-східного (чотири місця — як на Правобережжі, так і на Лівобережжі), південно-західного (два місця) та північного (одне місце — Чернігівська об­ ласть) наріч української мови. Білорусько-українську перехідну область в Захід­ ному Поліссі не аналізували. Матеріал корпусу взято з 14 місць збору матеріалів, зафіксованих на поданій карті. Місця збору матеріалу: БРЗМ АК — Октябрський ВА — Барановичі СН — Хотимськ МІ — Мінськ RA — Рогачов SA —Шарковщина SM — Сморгонь УРЗМ ВО — Боярка НО — Городня КА — Кам’янець- Подільський LO — Лозова LU— Лубни MA — Марганець UM — Умань З кожного місця збору матеріа­ лу зафіксовано, як правило, записи мовлення тільки однієї родини (з родичами і друзями). Таким чином, виникає питання, наскільки можуть бути узагальнені результати аналізу корпусу. Зрозуміло, що зафіксовані флективні форми мають 32 У проекті досліджень БРЗМ, який розпочався раніше за проект УРЗМ, поряд з іншими містами розглядається також Мінськ, тому що найперші емпіричні дослідження трасянки стосувалися виключно Мінська (див., наприклад: Лисковец И. Русский и белорусский языки в Минске: проблемы билингвизма и отношения к языку [Неопублікована дисертація, European University St. Petersburg.].— 2005.). У проекті досліджень морфологічної нерегулярності при мовних контактах, у якому розглядається УРЗМ, не було необхідності брати до уваги Київ. Місця збору даних у межах регіонів і респонденти, тобто носії змішаного мовлення, були обрані в Білорусі С. М. Запрудським (Мінськ), а в Україні — О. О. Тараненком (Київ); вони організували також сімейні записи. Висловлюємо велику вдячність їм за участь і всебічну підтримку у створенні корпусів змішаного мовлення. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 39 Т. Менцелъ, Г. Хентшель бути зіставлені з діалектологічними та соціолінгвістичними даними щодо їхньо­ го поширення. Якщо в усіх місцях збору матеріалу в різноманітних і віддалених ареалах наявні подібні тенденції певних варіантів, узагальнення цих прикладів з корпусу є, безсумнівно, достовірним. Якщо в окремих місцях збору матеріалу трапляються специфічні форми, вони мають розглядатися як ареальні особли­ вості за умови, що їх поява у відповідному регіоні підтверджена незалежними джерелами, наприклад діалектологічними дослідженнями (в інших випадках узагальнення недоречні). Зафіксований матеріал корпусу графічно передає основні фонетичні особли­ вості словоформ. Цитати з корпусів будуть подані як транслітеровані графеми курсивом у кутових дужках (< >) для того, щоб мати змогу відрізнити їх від літе­ ратурних словоформ відповідно до загальноприйнятої орфографії певної мови, які звичайно виділяють тільки курсивом. Усі словоформи корпусу граматично анотовані. Вони мають також позначки щодо місця фіксації і щодо важливих со­ ціолінгвістичних параметрів мовців (стать, вік тощо). Крім того, словоформи покласифіковано відповідно до їхньої спорідненості з російською чи білору­ ською / українською літературними мовами (якщо це неможливо, то з відповід­ ними словоформами ареальних чи соціальних субідіомів цих мов) або як спільні, або як гібридні. Під «спільними» розуміємо «індиферентні» форми: від­ повідно до заданих критеріїв аналізу ці словоформи містять тільки такі морфе- матично релевантні структурні особливості, в яких мовні системи обох контак­ тних мов не контрастують. В окремих випадках вводиться також належність до діалекту як описова величина, але тільки тоді, коли словоформа відрізняється від білоруської / української та російської літературної норми і її не можна описати як гібридну структуру. Існує домовленість записувати такі відношення спорідненості з контактними мовами в одинарних лапках, тобто ‘російські’, ‘білоруські’, ‘українські’ і, відповідно, ‘діалектні’, ‘спільні’ та ‘гібридні’ 33. Пер­ винним критерієм аналізу є формальна подібність до контактних літературних мов. Абсолютно доцільно можна було б розглядати деякі або навіть більшість із зафіксованих ‘російських’ форм як ‘діалектні’, якщо в певних білоруських або ук­ раїнських діалектах наявна формальна подібність з літературними формами ро­ сійської мови, проте у рамках даного дослідження корпусу це здійснити немож­ ливо. У цьому розумінні маркер ‘російський’ для таких форм слід розуміти тільки як скорочення до означення «споріднений з російською літературною мовою і за певних умов — з окремими білоруськими / українськими діалектами». Унаслідок структурних і формальних збігів у флективних системах росій­ ської, білоруської та української контактних мов класифікація спорідненості словоформ є дуже складною 34. Для визначення спорідненості словоформ з од­ нією або іншою мовою релевантними є не всі формальні відмінності, а тільки ті мовні характеристики, що відбивають контраст різних морфологічних / морфо- немних (надалі — «морфологічних» структур). Суто звукові (фонетичні та фо­ нологічні) явища не розглядатимуться35. Ті фонетичні відмінності між наявни­ ми словоформами в контактних мовах, які не використовуються для оцінки структурної спорідненості, стосуються передусім алофонної реалізації фонем. Наприклад, ‘російська’ форма <jivo> морфонемно відрізняється від ‘білорусь­ кої’ форми <jaho> та ‘української’ <joho> не якістю ненаголошеного голосного 33 Hentschel G., Zeller J.-P. Gemischte Rede, gemischterDiskurs, Sprechertypen...— S. 130-132. 34 Див. докладніше: Hentschel G. Zur weiBrussisch-russischen Hybriditât in der weiBrus- sischen «Trasjanka»...— S. 179-188. 35 Hentschel G., Zeller J.-P. Gemischte Rede, gemischter Diskurs, Sprechertypen...— S. 128. 40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. («ікання» в російській, «якання» в білоруській, нередукована вимова в україн­ ській мовах), а, навпаки, конграстивністю приголосного, оскільки містить при­ голосний /v/ (на відміну від flaJ у білоруській та українській мовах). Крім того, нерелевантними для визначення морфонемної спорідненості є також певні фо­ нологічні особливості. Ідеться про відповідні фонеми у своїх мовних системах, які не утворюють мінімальних пар. У цьому плані аналіз структурних відмінностей між контактними мовами відповідає поняттю «подвійна артикуляція», за А. Мартіне 36: вона ґрунтується тільки на тих характеристиках морфологічного (лексичного та граматичного), морфонематичного, морфосинтаксичного та синтаксичного рівнів, які являють собою істотніші контрасти між контактними мовами, ніж регулярні контрасти фонетико-фонологічного рівня. Беремо до уваги той факт, що мовлення бага­ тьох білорусів та українців, коли вони розмовляють російською мовою, може містити очевидну фонетичну інтерференцію з боку білоруської чи української мов навіть тоді, коли ці мовці продукують граматично і лексично правильно сформовані російською мовою речення. Такі явища, як «білоруський акцент» або «український акцент» при описі спорідненості словоформ змішаного мов­ лення з контактними мовами не враховуватимуться. Для корпусного аналізу граматичних структур, яким і є даний аналіз, це, безумовно, має значення. У до­ слідженнях, що мають іншу мету, може бути доцільною також оцінка фонетич­ них явищ. Наприклад, М. Флаєр досліджує змішане мовлення, ґрунтуючись на фонетичній реалізації розрізнення між суржиком на українській та російській мовних основах37. Г. Хентшель і И.-П. Целлер звертають увагу на те, що артику­ ляція БРЗМ не є суто білоруською, як часто вважається, оскільки в ній помітний U · w · .також систематичнии вплив російської мови . З визначенням спорідненості не пов’язане твердження ні про «етимологію» відповідних мовних одиниць, ні про мотивацію мовців у виборі форми в кон­ кретному висловленні. Той факт, звідки мовець бере слова в реальному мовлен­ нєвому акті, — наприклад, з російської чи з українського / білоруського неліте- ратурного різновидів мови, який у цій формі є випадково подібним до російської, але відрізняється від білоруської / української, — звичайно, не мож­ на методично пояснити. 5. Аналіз. У запропонованому аналізі розглядаються такі явища, в яких наявні формальні або структурні відмінності словозмінних маркерів між росій­ ською, з одного боку, і білоруською / українською, — з другого. Відповідні ж маркери в білоруській та українській мовах мають бути, навпаки, формально і структурно якомога подібнішими. Відповідно до цього аспекту було обрано вісім явищ зі словозмінних систем іменників, прикметників / займенників та дієслів39. При цьому можна виділити такі групи: (А) — для контактних мов характерні формально контрастні словоз­ мінні закінчення (5.1-5.4); (В) — словозмінні закінчення ідентичні в контактних мовах, але їх розподіл різниться (5.5—5.6); (С) — контактні мови показують різні 36 Martinet A. La double articulation linguistique // Travaux du cercle linguistique de Copen­ hague.—1949,— N 5,— P. 30-37. 37 Див.: Flier M. Suržyk or suržyks? — P. 50-51. 38 Див.: Hentschel G., Zeller J.-P. Belarusians’ pronunciation: Belarusian or Russian? Evi­ dence from Belarusian-Russian mixed speech // Russian Linguistics (in print). 39 Для подальшого аналізу нерегулярності в займенниках БРЗМ і УРЗМ пор.: Menzel Th. Zur Flexion der Pronomen in der weiflrussisch-russischen und ukrainisch-russischen gemischten Red // Deutsche Beitrãge zum 15. Intemationalen Slavisten kongress, Minsk, 2013 / S. Kempgen, N. Franz, M. Jakiša, M. Wingender (Hrsg.).— München etc., 2013.— S. 221-232. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 41 ступені регулярності у формі аломорфії кінцевих приголосних основи (5.7) (див. табл. 2). Т. Менцелъ, Г. Хентшель____________________________________ Т а б л и ц я 2 Групи ПІшкладів вибраних флективно-морфологічних контрастів Групи прикладів ‘Російські’ словозмінні форми у змішаному мовленні Розділ А Н. в. мн. -а в іменниках чол. р. 5.1 А 3 ос. одн. теп. час І-ХІ (обидві дієвідміни) 5.2 А 3 ос. мн. теп. час 1-М (обидві дієвідміни) 5.2 А мин. ч. одн. ч. р. -л (-лея) 5.3 А VvV в Р. в. одн. ч. р. і т. д. прикметників / займенників 5.4 В Р. в. одн. -у vs. -а в іменниках ч. р. у позначеннях неістот 5.5 В Р. в. мн. -0 / -V/ ч. р. 5.6 С Відсутня палаталізація в Д. в. / JI. в. одн. ж. р. 5.7 5.1. Закінчення -а в називному відмінку множини іменників чоловічого роду. У російській мові іменники чоловічого роду множини в називному відмінку (знахідний відмінок множини в назвах неістот) можуть мати закінчення -а, використання якого лексично обмежене. Для деяких іменників воно є єдино можливим флективним закінченням називного (знахідного) відмінка множини (напр.: бок «бік» — Н. в. мн. бока), частково воно також ва­ ріюється з закінченням -и/-ы (напр.: год «рік» — Н. в. мн. года / годы). Закінчення -а пошири­ лося у російській мові в XX ст., однак цей процес був і лишається нормативно пригальмова­ ним. Це явище характерніше для розмовної мови або для професійних жаргонів, кожний з яких має більш варійований узус, що відрізняється від норми літературної мови. Існують різні системно-лінгвістичні мотивації для поширення цього закінчення; очевидно, воно трап­ ляється у словах, які в рамках певного підстилю часто вживаються в мовленні40. Якщо брати до уваги частотність уживання закінчення -а в російській мові, то його уживають набагато рідше, ніж закінчення -и/-ы; до того ж воно не має, за винятком деяких суперечливих префе­ ренцій, однозначних критеріїв сполучування з лексемами. З огляду на це воно може розгляда­ тися як (відносно) нерегулярна форма. В інших східнослов’янських літературних мовах воно відсутнє. Закінчення -а зафіксоване хіба що в східних і південних діалектах білоруської, де воно частково сприймається як запозичення з російської 41. Альтернативне закінчення укр. -і/-и (рос. -и/-ы; бр. -і/-ьі) є спільним для всіх трьох східнослов’янських мов 41. У подальші розрахунки будуть включені словоформи таких лексем у назив­ ному відмінку множини, які в літературній російській мові мають закінчення -а. Поряд з ними також розглядатимуться кілька форм, які перебувають у корпусі, хоча й не зазначені в російській літературній мові 43, проте належать до росій­ ської розмовної мови. Такі приклади зафіксовані лише в корпусі БРЗМ: <buhalcera> «бухгалтери», <fanda> «фонди». Важливим є таке спостереження: специфічні ‘білоруські’ або ‘українські’ лексеми не вживаються в називному відмінку множини з закінченням -а. На нього натрапляємо лише в ‘російських’ або ‘спільних’ лексемах. 40 Див.: Hentschel G., Menzel Th. Marker productivity, structural preferences and frequency: observations about morphological change in Slavonic languages // Indogermanische Forschungen.— 2002.— N 107.— P. 34—39. 41 Див.: Нарысы па беларускай дыялекталогй / P. I. Аванесау (ред.).— Мінск, 1964.— С. 176-177. 42 Тільки в російській і в білоруській мовах трапляється в Н. в. мн. також закінчення -е, яке, проте, представлене в корпусі лише двічі (БРЗМ). 43 Див.: Зализняк А. А. Грамматический словарь русского язика : Словоизменение.— М., 1977,— 880 с. 42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Т а б л и ц я З .Вплив російської мови на флективну морфологію... Розподіл закінчень у Н. в. (і в 3. в. іменників на позначення неістот) мн. іменників чол. роду, які в російській мові можуть мати закінчення -а, у відсотках44 БРЗМ УРЗМ -а ‘російське’ 86,0 90,0 -а ‘російське’ —і/—ы ‘білоруське’ 14,0 10,0 -і/-и ‘українське’ η 57 40 η У випадку вживання іменників у множині із закінченням -а йдеться про поши­ рені флективно-морфологічні перенесення у змішаному мовленні; О. Тараненко на­ водить їх ж одне з двох показових явищ словозмінного перенесення в УРЗМ 45. Згідно з отриманими даними, це закінчення при відносно незначній кількості прик­ ладів у корпусі УРЗМ трапляється в 90% відповідних випадків. У корпусі БРЗМ частотність -а трохи нижча. Приклади вживання закінчень -і/-и в іменниках, які в російській мові обов’язково мають закінчення -а (пор. <bakì> ‘білоруське’, <boky> ‘українське’ «боки» vs. російське бока, дав. вище) трапляються рідко. Закінчення -а, порівняно з закінченням -і/-и відповідно до його непрозорої сполучуваності з лексемами, можна вважати «менш регулярним». Процентне співвідношення для закінчення -а, однак, показує, що лексеми, для яких у росій­ ській мові характерне закінчення -а, мають таке саме закінчення в БРЗМ і УРЗМ (див. табл. 3). 5.2. Форми третьої особи дієслова. У східнослов’янських мовах категорія особи характерна для дієслів теперішнього і май­ бутнього часу. У формах 3-ї ос. однини і множини російська мова відрізняється від білору­ ської та української, при цьому словозмінні структури російської є менш складними. Слов’янські мови мають два вербальні макрокласи, так звані «е-дієслова» та «і-дієслова» (І і II дієвідміни) 4б. У російській літературній мові всі форми дієслів 3-ї ос. мають словозмінне закінчення /-Vt/. Граматичні категорії словозмінного класу і числа розрізняються у 3-й ос. од­ нини тільки голосними в закінченні. Словозмінні системи в білоруській та українській мовах є більш неоднорідними: вони характеризуються в третій особі однини І дієвідміни закінчен­ ням на голосний -V, у II дієвідміні і в 3-й ос. множини обох дієвідмін — закінченням на пала­ тальний приголосний /-Ve’/ або /-Vt’/ (див. табл. 4). Т а б л и ц я 4 _____________Дієслівні закінчення 3-ї особи у східнослов’янських мовах_____________ російська білоруська українська I дієвідміна, одн. II дієвідміна, одн. I дієвідміна, мн. II дієвідміна, мн. -ет -ет -ит -ут -ат -е -э -а -іць -уць -аць - е -ить -уть -ать 44 ‘Російські’ вираження змінної тут і далі виділено сірим. 45 Див.: Тараненко О. О. Суржик. 46 Були виключені атематичні дієслова з особливим набором закінчень, формальні про­ тиставлення яких не слідують за зразком «російська Ψ білоруська » українська». Неврахо­ ваними залишаються, крім того, зворотні форми дієслова, оскільки внаслідок явищ асиміляції не можуть бути виявлені відмінності між /-t/, /-с’/ і /-tV, а також синтетичні форми май­ бутнього часу української мови, для яких немає еквівалентів в інших східнослов’янських мовах (наприклад: читати— 3 ос. одн. майб. ч. читатиме, 3 ос. мн. майб. ч. читатимуть). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 43 Т. Менцелъ, Г. Хентшель Модель словозміни російської мови на внутрішньому парадигматично-лексичному рівні подібна до моделі білоруської й української мов, але при порівнянні всіх класів словозміни спостерігаємо, що в російській мові ця модель більш однорідна, ніж флективні структури в білоруській / українській мовах. У множині словозмінні закінчення трьох мов структурно розрізняються лише особливостями приголосних: непалатальне l-tl— у російській літератур­ ній мові47, палатальне 1-е’І— у білоруській і палатальне /-tV— в українській. У цій позиції не­ має структурного контрасту між контактними мовами, що їх слід було б розглядати як відмін­ ності в регулярності набору закінчень. Проте у формах однини, в яких граматична система російської мови показує такі ж формальні структури, як і в множині, у білоруській та україн­ ській мовах протиставляються закінчення на голосний - V y l дієвідміні та закінчення -VC’ у II дієвідміні. Дієслівна система словозміни російської мови в однині та множині є регуляр­ нішою, оскільки для неї характерне квазіаглютинативне кодування 3-ї особи теперішнього (майбутнього) часів через фінальне 1-М (див. табл. 5). Т а б л и ц я 5 Форми словозміни для 3-ї ос. одн. теперішнього / майбутнього часу у % 48 БРЗМ УРЗМ Закінчення І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна Закінчення -е/-з/-а/-і49 62,4 14,9 94,9 30,6 -е /-Ve’/ 22,3 60,7 2,2 - -а /-(V)ť/50 0,2 0,6 0,3 57,0 /-(V)tV /-Vť 15,1 23,8 2,6 12,4 /-Vť всього 1926 1155 2067 684 всього У корпусі БРЗМ задокументовано два види розбіжностей з білоруською літе­ ратурною мовою при утворенні форми 3-ї особи однини: по-перше, поширення набору закінчень з І дієвідміни до II дієвідміни і, по-друге, форми ‘російських’ закінчень з непалатальним приголосним /-t/. ‘Російське’ закінчення спосте­ рігається приблизно в 15 % прикладів з І дієвідміни, у випадку II дієвідміни цей показник ще вищий — майже чверть усіх прикладів. Літературні закінчення в обох дієвідмінах зафіксовані у понад 60 % прикладів. Лише п’ята частина при­ падає на діалектні форми І дієвідміни з приголосним /-с’/ за аналогією до II дієвідміни, тобто на так званий квазіаглютинативний зразок, nop.: <idzec’> «він іде», <bjar-èc *> «він бере» (з наголосом на закінченні); <hrè-ic ”> «він гріє», <kah-yc "> «він каже» (з наголосом на основі). П’ятнадцятьма відсотками пред­ ставлено протилежне вирівнювання, при якому під впливом діалектів закінчен­ ня на голосний перейшли з І до II дієвідміни (наприклад, у формах корпусу <xvacja>, <xvace> «вистачить; досить»). Частка ‘діалектних’ і ‘російських’ сло­ возмінних форм в обох дієвідмінах становить майже 40 %. Достовірність вибірки корпусу підтверджується тим, що існує висока коре­ ляція між ареальним розподілом діалектних прикладів у корпусі БРЗМ і даними діалектологічних досліджень. Форми І дієвідміни із закінченням /-Ve’/ трап­ 47 Південноросійські діалекти засвідчують також палатальний l-ťl (пор.: Кузнецов П. С. Русская диалектология.— М., 1954.— С. 84). Вплив російських діалектів на змішане мов­ лення в Білорусі та Україні, принаймні у словозмінних маркерах не засвідчений; внутрішнє диференціювання ідіомів російської мови далі не береться до уваги. 4* Показники форм, що відповідають білоруському / українському стандарту, подано напівжирним шрифтом. 49 Закінчення -і обмежене прислівником мусі ‘можливо’ (від мусіць «мусити»), 50 Рідкісні словозмінні форми на палатальний /-tV є діалектними особливостями пів­ денних і південно-західних білоруських мовних областей, пор.: Дыялекталапчны атлас бела- рускай мовы.— Мінск, 1963.— Карти 156, 157) (далі — ДАБМ). Вони є особливостями вимови окремих мовців у корпусі БРЗМ. 44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. ляються переважно на півночі Білорусі 51 : приклади з корпусу на три чверті представлені з північно-східних регіонів збору матеріалу. Форми II дієвідміни із закінченням на голосний трапляються в центральних діалектах білоруської мови 52: такі приклади з корпусу БРЗМ на 98 % узято з відповідних місць збору матеріалу. Форми на /-ť рівномірно розподіляються в корпусі: у діалектах — тільки поодинокі приклади на північному сході білоруських мовних областей53; лише у Мінську цей показник становить понад 50 %. Для закінчень на I-XI, таким чином, ареальне пояснення менш правдоподібне, ніж висновок щодо впливу ро­ сійської мови. Корпус УРЗМ, на відміну від БРЗМ, має вигляд більш однорідного. У І дієвідміні на 95% переважає ‘українське’ закінчення, що відповідає літератур­ ній нормі. Діалектні стягнені форми І дієвідміни (наприклад, укр. думати — ду- ма-є > дум-a) становлять лише 2%. Ф. Т. Жилко локалізує їх переважно в півден­ но-східних українських діалектах 54. 70% цих прикладів у корпусі УРЗМ — з трьох східних місць збору матеріалу. У II дієвідміні ‘українські’ закінчення на /-Vt’/ становлять менш ніж 60% усіх прикладів; діалектні форми (переважно на -е, за аналогією до І дієвідміни, наприклад: хвате < хватить) є достатньо чис­ ленними — 30% випадків. Понад 80 % цих прикладів — з трьох східних місць збору матеріалу, чим підтверджують представлений у діалектологічних дослід­ женнях розподіл 55. Таким чином, обидва типи діалектних словозмінних форм розташовані в корпусі УРЗМ також значною мірою відповідно до даних, що представлені в діалектологічних працях. Отже, частка ‘українських’ закінчень, що відповідають літературній нормі, знаходиться у корпусі УРЗМ на тому ж рівні, як і в обох дієвідмінах БРЗМ. Ро­ сійське закінчення на І-VX/ у корпусі УРЗМ трапляється рідко, на відміну від білоруського корпусу. Воно спостерігається лише в 5 % усіх прикладів, які не­ рівномірно розподіляються за словозмінними класами: у І дієвідміні цей показ­ ник становить всього одну сорокову, проте у II дієвідміні — одну восьму, що пояснюється частим використанням словоформ у корпусі на зразок <hovoryt> / <havarit> «(він) говорить». При цьому слід звернути увагу на ареальний розпо­ діл прикладів з корпусу з ‘російським’ закінченням. 55 % усіх прикладів з /-W узято лише з одного місця збору матеріалу — з Городні у східнополіському діа­ лектному регіоні. Тут ‘російські’ форми не мають однозначної діалектної осно­ ви 56. Однак очевидним є те, що до корпусу з Городні включено матеріал відпо­ відей більш русифікованих респондентів. П’яту частину прикладів з /-VX/ становить матеріал, зібраний на межі слобожанського і степового говорів (місце збору матеріалу— Лозова) у більш русифікованому оточенні. Для Сходу форми на І-XI описуються експліцитно як явище сучасної інтерференції з російської мови57. В усіх інших місцях збору матеріалу відзначені закінчення присутні ли­ ше маргінально. У множині фонетична структура закінчень диверсифікована через два неза­ лежні явища: 1) палатальні (‘білоруські’ / ‘українські’) і непалатальні (‘росій­ 51 ДАБМ.— Карти 148-149. 52 ДАБМ,— Карта 153. 53 ДАБМ,— Карта 156. 54 Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови.— 2-е вид., перероб.— Κ., 1966.— С. 97. 55 Атлас української мови.— Т. 3. Ч. 3.— Карта 38. 56 У північній Україні вони обмежені Правобережним (Центральним) Поліссям (див.: Жилко Ф. Т. Зазнач, праця.— С. 159,163). 57 Там же. — С. 97. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 45 ські’) кінцеві приголосні; 2) вирівнювання голосного в закінченні між І та II дієвідміною (див. табл. 6). Т. Менцелъ, Г. Хентшель____________________________________ Таблиця 6 Словозмінні форми для третьої особи множини теперішнього / майбутнього часу у % БРЗМ УРЗМ І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна -уць 78,4 -аць 60,2 -уть 95,3 -ать 93,9 -уть 0,4 -ать 0,3 -ут 4,7 -ат 5,6 -ут 18,7 -ат 22,5 - - -уть 0,5 -аць 2,3 -уць 14,8 - - - - - -уть 0,6 - - - -ат 0,2 -ут 1,5 - - - - всього п 745 разом п 324 разом п 510 разом п 179 В усіх випадках домінують літературні закінчення. У білоруському корпусі закінчення -уць І дієвідміни становить майже 4/5 від усіх прикладів, це більше, ніж в однині; у II дієвідміні у 60% фіксується закінчення -аць, це на тому ж рівні, що і в однині 58. Літературні українські еквіваленти -уть (І дієвідміна) / -ать (II дієвідміна) спостерігаються у приблизно 95 % прикладів з корпусу УРЗМ. Форми обох дієвідмін у множині УРЗМ настільки відповідають нормі україн­ ської літературної мови, як в однині тільки у І дієвідміні. ‘Російські’ закінчення на непалатальний 1-і/ (тобто -ут, -ат) розподілені не­ рівномірно у множині: у І дієвідміні БРЗМ вони становлять 20% і, таким чином, є трохи численнішими, ніж в однині (15%); у II дієвідміні — 24%, приблизно так само, як і в однині. Менша частина ‘російських’ словозмінних форм у II дієвід­ міні БРЗМ припадає на закінчення І дієвідміни (-ут, 1,5 %). В українському кор­ пусі частка форм на І-ХІ в обох дієвідмінах незначна (близько 5 %). Це істотно відрізняється від однини, де ‘російські’ закінчення у II дієвідміні сягають двоз­ начних відсоткових величин. Привертає увагу й той факт, що в корпусах змішаного мовлення фіксуємо діалектні закінчення, зокрема у бр. -уць / укр. -уть у II дієвідміні59: їх можна описати як узагальнені закінчення з І дієвідміни (пор. укр. говорити — гово- р-ять > УРЗМ <hovor-uť>). У БРЗМ вони становлять близько 15 % прикладів і тому мають таку ж сильну позицію, як і трансференція з І дієвідміни до II в одни­ ні; в УРЗМ такі явища представлені спорадично. Протилежне морфологічне ви­ рівнювання (закінчення II з основами І дієвідміни), яке в дієслівних формах од­ нини в БРЗМ є частотним (майже одна п’ята: див. вище), у множині фіксуємо спорадично. В УРЗМ рідко натрапляємо на такі форми в однині; прикладів у множині взагалі не зафіксовано. У розподілі форм 3-ї особи однини і множини дієслів теперішнього/ майбут­ нього часу у змішаному мовленні вбачаємо деякі загальні тенденції. По-перше, в обох корпусах наявні ‘російські’ форми на /-t/. У БРЗМ вони представлені знач­ но виразніше, ніж в УРЗМ: для обох числових форм і дієвідмін в БРЗМ — 58 Діалектні форми -уть / -ать наявні в обох корпусах також у невеликій кількості. 59 Див.: Аванесау P. І. Зазнач, праця.— С. 268-269; ДАБМ.— Карта 157; Жилко Ф. Т. Зазнач, праця.— С. 99; АУМ.— Т. 3.— Карта 39. Відповідні форми відомі також у мос­ ковському просторіччі: Земская Е. А., Китайгородская М. В. Наблюдения над просторечной морфологией // Городское просторечие. Проблемы изучения / Е. А. Земская, Д. Н. Шмелев (ред.).— М., 1984,— С. 83. 46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 18,9 %, в УРЗМ — 5,0 %. При цьому в обох корпусах такі форми більш поширені в дієсловах II дієвідміни, ніж у дієсловах І дієвідміни. У корпусі УРЗМ російські закінчення в дієсловах II дієвідміни трапляються тільки в однині у визначеній кількості, але приклади обмежуються мовленням «сильно зрусифікованих» мовців. По-друге, якщо структурна преференція в тому, щоб прирівняти одні до одних закінчення 3-ї ос. одн. і мн. у квазіаглютинативний спосіб, в окремих ідіо­ мах взагалі існує, не обов’язково обирати ‘російські’ закінчення. Можна досягти цього засобами власної мови (української або білоруської) за допомогою сло­ возмінних закінчень на палатальні приголосні /-V e’/ (бр.) і /-V t’/ (укр.), перехід яких з другої дієвідміни до першої, безсумнівно, можна побачити в корпусах60. По-третє, перехід закінчень з першої дієвідміни до другої також показує пере­ конливий зразок уніфікації словозмінно-морфологічних структур: дієслова І дієвідміни з погляду як частотності в системі, так і мовлення є продуктивніши­ ми, ніж дієслова II дієвідміни; отже, поширюються закінчення продуктивніших словозмінних класів61. Таким чином, обидва процеси вирівнювання словозмін­ них форм між дієсловами І та II дієвідмін можна проаналізувати на внутрішньо- мовному рівні білоруської чи української мови. У той же час такі процеси ареа­ льно обмежені — як у білоруських, так і в українських ідіомах. 5.3. Минулий час, однина, чоловічий рід дієслів. Дієслова минулого часу чоловічого роду в однині формуються переважно за допомогою словозмінного закінчення 62, яке в російській мові має форму альвеолярного латерального приголосного [+], у білоруській та українській — форму білабіального нескладового [u], в ук­ раїнській також альтернативно — форму фрикативного [w]бз. (Випадки, у яких цей сегмент відсутній, як, наприклад, у рос. нёс-Ш замість *нес-л, відповідно бр. нёс-0, укр. ніс-0 «він ніс», не розглядаються). Графічно це закінчення має таке оформлення: в російській л, у білоруській у, в українській в. Такий розподіл форм зберігається також перед постфік­ сами -ся / -сь зворотних дієслів м. У білоруській та українській мовах, на відміну від російської, парадигма форм дієслів ми­ нулого часу в однині показує аломорфне співвідношення між чоловічим родом і формами жіночого й середнього роду: у російській мові реалізація [4] зберігається в усіх трьох формах (пор. быть «бути» — бы-л чол. р., бы-л-а жін. р., бы-л-о сер. р.), у білоруській та українській мовах змінюється [u] / [w] у чол. p. з [4] в інших формах (бр. быць — бы-y, бы-л-а, бы-л-о; укр. бути — бу-в, бу-л-а, бу-л-о). На підставі цього аломорфізму парадигма минулого часу од­ нини в білоруській та українській мовах складніша, ніж у російській мові. Розподіл фонем Ы та Я/ є релевантним для морфематичного опису через їх структурний зв’язок з морфологічною інформацією. Він становить основу для протиставлення форм минулого часу в обох корпусах змішаного мовлення. Те, що тут не йдеться про продуктивний фонологічний процес, можна підтвердити фактом, що в позиції, у якій російський відповідник має тільки фонему Я/, у білоруській та українській мовах фіксуємо як /и/, так і Я/. Обидві фонеми трап­ ляються як у середині, так і наприкінці слова в однаковому оточенні, пор.: у се­ 60 У корпусах, до речі, не було визначено жодного зв’язку між поширенням варіантів закінчень у 3 ос. одн. теп. / майб. ч. в дієсловах II дієвідміни і ідентичними за звучанням закінченнями інфінітива. Інфінітиви на -ць (бр.) / -ть (укр. діал.) в обох мовних областях дуже поширені, у Білорусі вони ввійшли до літературної мови. 61 Пор. аналогічно ще в кн.: Wurzel W. U. Op. cit.— S. 86. 62 Цей сегмент розглядається як квазіаглютинативне часове закінчення, що стоїть перед закінченнями родів і чисел, а не як суфікс для утворення історичного «дієприкметника на -л». 63 Щодо реалізації [w / u] у БРЗМ, не лише стосовно [Ц, пор.: Hentschel G., Zeller J.-P. Belarusians’ pronunciation: Belarusian or Russian? Evidence from Belarusian-Russian mixed speech (in print). 64 Розподіл цих варіантів зворотних постфіксів в окремих ідіолектах було включено до аналізу. Однак це не має жодного стосунку до розподілу закінчень дієслів. _____________________ Вплив російської мови на флективну морфологію... ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 47 Т. Менцелъ, Г. Хентшель редині слова бр. воук «вовк» vs. полк «полк», укр. вовк vs. полк, у фінальній пози­ ції — бр. вол «віл» vs. выу «він вив», укр. віл vs. вив, але рос. волк, полк, вол, выл. У корпусі БРЗМ російські словозмінні форми на -л/-лся становлять майже одну сьому частину форм дієслів минулого часу чоловічого роду з основами на голос­ ний. У деяких місцях збору матеріалу показники розподілені відносно рівномірно. Лише в Мінську і в Рогачові, центральному зі східних місць збору матеріалу, вони мають дещо вищий показник (понад 20%), у північно-західному місці збору мате­ ріалу — на Шарковщині, навпаки, значно нижчий (близько 6%) (див. табл. 7). Таблиця 7 Розподіл словозмінних форм дієслів минулого часу однини чоловічого роду (з основами на голосний) у % БРЗМ УРЗМ -у, -уся (-усь) 86,2 95,6 -в, -вся, (-всь) -л, -лея 13,8 4,4 -л, -лея разом п 2683 1757 разом п У корпусі УРЗМ російські словозмінні форми на -л/-лся ще менш поширені: вони представлені ледве однією двадцятою всіх форм чол. р. мин. часу дієслів з основами на голосний. При цьому вони розподілені неоднорідно: велика кількість ‘російських’ форм (понад 9 з 10) фіксуємо в Городні — північноук­ раїнському місці збору матеріалів. Таким чином, у цій частині корпусу частка російських форм в усіх закінченнях чоловічого роду однини становить одну чет­ верту. Це відповідає показникам «найкращих» місць збору матеріалу в білору­ ському корпусі. В інших місцях збору матеріалу УРЗМ російські форми пред­ ставлені лише маргінально. Як бачимо, ‘російська’ структура, попри її більшу формальну регулярність, не може по-справжньому закріпитися у змішаному мовленні обох країн. Слід констатувати, що соціальні обмеження у використанні ‘російського’ закінчення в УРЗМ є, очевидно, численними порівняно з БРЗМ, що виявляється в маргіна­ льній представленості ‘російських’ форм в українському корпусі. 5.4. /Ь/ vs. /v/ у закінченні родового відмінка однини чоловічого / серед­ нього роду і знахідного відмінка однини (на позначення істот) займенників, прикметників і числівників. Закінчення прикметників і займенників у родовому відмінку однини чоловічого / серед­ нього роду (а також у знахідному відмінку однини на позначення істот і в усіх формах знахід­ ного відмінка однини чоловічого / середнього роду лише при анафоричних займенниках) виявляють у східнослов’янських мовах морфологічно релевантні відмінності. Ці закінчення мають у російській мові форми /-VvV/ (графічно передається як -ого/-его), у білоруській — /-VhV/ (-ога/-ага/-(а)го) і в українській— також /-VhV/ (в усіх випадках як -oro). В усіх трьох контактних мовах ці закінчення містять інтервокальну кириличну графему г. Однак вона представляє в білоруській та українській мовах фонему Раї, а в російській — фонему /v/, що, якщо не враховувати нестандартні звукові зміни, синхронно можна оцінити як графічну нере­ гулярність, оскільки <г> у російській мові в усіх інших позиціях позначає велярний експло­ зивний Igi65. Слід зазначити, що між уживанням цього закінчення в контактних мовах не існує протиставлення формальної або структурної регулярності66. 65 Південноросійські діалекти реалізують (також у цьому закінченні) [γ] і конвертують не з російським стандартом, а з білоруським та українським. Нормативною є, як відомо, фрикативна вимова в Н. в. одн. у рос. Бог. 66 Див.: Hentschel G. On the development of inflectional paradigms in Belarusian trasjanka: the example of demonstrative pronouns // Belarusian Trasjanka and Ukrainian Suržyk. Structural and social aspects of their description and categorization / G. Hentschel, S. Zaprudski (eds.).— Oldenburg, 2008.— P. 121. 48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. В УРЗМ закінчення з /-v-/ є периферійним явищем. Навіть у Городні це закін­ чення сягає лише десятивідсоткової позначки (див. табл. 8). Т а б л и ц я 8 Частка словозмінних форм l-h-l vs. /-v-/ у родовому (знахідному) відмінку однини прикметників, займенників і числівників з прикметниковими закінченнями у % БРЗМ УРЗМ l-h-l 73,5 96,2 l-h-l /-v-/ 26,5 3,8 /-v-/ разом п 1396 1016 разом п У БРЗМ частка форм з /-v-/ у словоформах усіх трьох частин мови становить 26,5 %. В окремих місцях збору матеріалу кількість закінчень з /-v-/ коливається між 12 % (Шарковщина) і понад 40 % (Мінськ). Місто Мінськ через свою відому зрусифікованість є особливим випадком, який слід розглядати, не беручи до ува­ ги діалекти. Загалом у матеріалі не виявлено жодної ареально-діалектологічної дистрибуції. Оскільки не існує жодної преферентно-теоретичної переваги ‘російських’ закінчень, їхнє поширення у БРЗМ, хоча й не дуже сильне, можна пояснити со­ ціолінгвістичним престижем російської мови. 5.5. Закінчення -у/-а в іменниках чоловічого роду (на позначення не­ істот) родового відмінка однини. Родовий відмінок однини для іменників чоловічого роду на позначення істот, які в назив­ ному відмінку однини мають нульове закінчення, утворюється в усіх слов’янських мовах за допомогою словозмінного закінчення -а. Лише іменники на позначення неістот у цьому сло­ возмінному класі можуть також приймати закінчення -у, причому розподіл обох закінчень у кожній мові відмінний. Для російської мови характерне закінчення -а. Уживання закінчення -у в російській мові є факультативним і семантично зумовленим. Воно характерне для неозна­ чених або партитивних ознак речовин (чашка чаю, много народу «багато люду»), для деяких усталених, часто прийменникових зворотів (со смеху «зі сміху») та фразеологізмів (с глазу на глаз «віч-на-віч»). У білоруській та українській мовах закінчення -у лексично зумовлене. Во­ но є, як правило, обов’язковим, що не виключає поодиноких випадків варіативності. Проте се­ мантичні класи іменників чоловічого роду на позначення неістот, в яких зживається закінчен­ ня -у в білоруській та українській мовах, не мають чітких дистрибутивних принципів. В українській мові закінчення -у використовується ширше, ніж у білоруській мові 67. Це під­ тверджується також прикладами з представлених корпусів змішаного мовлення: у корпусі БРЗМ частка закінчення -у в усіх іменниках чоловічого роду на позначення неістот у Р. в. одн. в ‘гібридних’ реченнях становить одну восьму; у корпусі УРЗМ — майже одну п’яту. Однак цілком імовірно, що частотність закінчення -а в російській мові сприяє домінуванню цього за­ кінчення також і в корпусах змішаного мовлення. Для того, щоб дослідити цей вплив російської мови, надалі буде розглянуто уживання закінчень -а / -у в обох корпусах змішаного мовлення відповідно до їх­ ньої спорідненості з контактними мовами 68. Так, закінчення -у можна вважати ‘білоруським’ або ‘українським’, якщо лексичний відповідник певних коренів слів у російській мові вживається тільки із закінченням -а (бр. вецер «вітер» — Р. в. одн. ветр-у ‘білоруське’; укр. вітер — Р. в. одн. вітр-у ‘українське’, на про­ тивагу рос. ветер — Р. в. одн. ветр-а ‘російське’). Якщо обидві контактні мови мають однакове закінчення при одному корені слова, закінчення розглядається як 67 Див.: Анічзнка У. В. Мовы усходніх славян.— Мінск, 1989.— С. 118. У діалектах білоруської мови закінчення -у, навпаки, відіграє значнішу роль, ніж у літературній мові (пор.: Аванесау P. І. Зазнач, праця.— С. 155). 68 Див. щодо БРЗМ: Hentschel G. Zur weiBrussisch-russischen Hybriditât in der weiBrus- sischen «Trasjanka».— S. 187-188. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 49 Т. Менцелъ, Г. Хентшель ‘спільне’. Проте фіксуємо це лише за наявності синтаксично-семантичного кон­ тексту, в якому зазначене закінчення для обох партнерів відповідної контактної ситуації можливе. Так, при позначенні неозначеної кількості в російській мові, як і в білоруській чи українській, закінчення -у може означати прямий додаток і вва­ жатися тут ‘спільним’ (пор. УРЗМ <nalyj mini čjaju> «налий мені чаю» — ‘спільне’). Але в російській мові закінчення -у не може стояти після прийменника; отже, відповідні контексти мають бути визначені стосовно окремих мов (пор. УРЗМ <л>о ty xočje/ь do čjaju?> «що ти хочеш до чаю?»— ‘українське’). Приклади з корпусів, у яких використання закінчення -у не є мотивованим у контактних літературних мовах, трапляються дуже рідко (пор. БРЗМ: <Novaha hodu> vs. рос. Нового года / бр. Новага года «Новий рік»; УРЗМ: <litru> vs. рос. литра / укр. літ­ ра «літр»). Залишаємо поза увагою дослідження всі словоформи іменників після числівників на позначення чисел 2,3,4, якщо вони показують керування Р. в. одн. за морфосинтаксичним зразком російської мови (але не Н. в. мн. за білоруським / українським зразком)69. Тут розподіл закінчень обмежений морфосинтаксични- ми критеріями, які не є предметом нашого дослідження. Розглядаються лише ті іменники чоловічого роду в родовому відмінку одни­ ни з обстежуваних корпусів, які мають закінчення, визначені як ‘білоруські’ / ‘українські’ або як ‘російські’ і, отже, не є ‘спільними’ для відповідних контак­ тних мов. Таким чином, усі протиставлені закінчення поділяються на дві групи: закінчення -а ‘російське’ (наприклад, БРЗМ <maroza> Р. в. одн. «мороз» на про­ тивагу бр. марозу) та закінчення -у ‘білоруське’ або ж -у ‘українське’ (наприк­ лад, БРЗМ <abedü> Р. в. одн. «обід» на противагу рос. обеда). ‘Білоруським’ або ‘українським’ закінчення -а може бути лише тоді, коли в російському відповід­ нику закінчення -у є обов’язковим, отже, у зазначених вище фіксованих фразах. Такі випадки в обох корпусах не зафіксовані. Так само відсутнє ‘російське’ за­ кінчення -у, тобто така словоформа, в якій лексичний відповідник у білору­ ській / українській мовах обов’язково мав би -а. При цьому вибір обмежується словоформами, корені яких у контактних мовах формально ідентичні (наприк­ лад, рос. / укр. / бр. чай) або, за наявності певних фонологічних відмінностей, принаймні схожі (наприклад, рос. обед vs. укр. обід). Розглянемо, як розпо­ діляються протиставлені словозмінні закінчення в корпусах БРЗМ і УРЗМ з пог­ ляду спорідненості контактних мов. Серед іменників чоловічого роду на позначення неістот у Р. в. одн., які відобра­ жають контрастний розподіл закінчень у контактних мовах, у корпусі БРЗМ пере­ важають ‘російські’ словозмінні форми: вони становлять сім восьмих (див. табл. 9). Т а б л и ц я 9 Розподіл закінчень іменників чоловічого роду на позначення неістот у родовому відмінку однини у % БРЗМ УРЗМ -у ‘білоруське’ 12,7 -у ‘українське’ 22,1 -а ‘російське’ 87,3 -а ‘російське’ 77,9 п 157 п 163 Майже одна восьма проаналізованих словозмінних форм припадає на специ­ фічно білоруський словозмінний зразок із закінченням -у. У корпусі УРЗМ прикладів, у яких контрастне словозмінне закінчення представлено ‘росій­ 69 Пор. щодо БРЗМ: Tesch S. Op. cit.; щодо УРЗМ: Тараненко О. О. Варіантність vs. стабільність у структурі українсько-російського «суржику»...— С. 46. 50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. ським’ -а, понад три чверті, тобто вони також дуже поширені, але не настільки, як у БРЗМ. Водночас висновок С. Дель Гаудіо про те, що для УРЗМ «родовий відмінок загалом від дає перевагу закінченню -а»70, нашим дослідженням під­ тверджується 71. Специфічно ‘українські’ форми на -у представлені трохи шир­ ше, ніж специфічно ‘білоруські’ форми в корпусі БРЗМ. Ареальний розподіл ‘російських’ закінчень у корпусі УРЗМ указує на основні регіони їх поширення: на півночі — Городня, на сході — Лозова та Марганець. Але, на відміну від ін­ ших явищ, використання -а ‘російського’ також досить поширене і в усіх інших місцях збору матеріалу. Лексично пов’язаний поділ закінчень -а / -у в білоруській та українській мо­ вах не підпорядковується чітким правилам. У російській мові використання за­ кінчення -а є відносно прозорим та уніформованим. Поява закінчення -у моти­ вована синтагматично і семантично або (рідко) ідіоматично. Поширення закінчення -а в змішаному мовленні рівноцінне преференції до рівномірнішого розподілу закінчень. Цією структурною преференцією можна пояснити те, що ‘російські’ форми широко представлені як у БРЗМ, так і в окремих місцях збору матеріалу в УРЗМ. 5.6. Розподіл закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку множини. Східнослов’янські мови мають у родовому (і так само в знахідному — на позначення істот) відмінку множини іменників чоловічого роду три закінчення. їх розподіл різний в окремих мовах. 1. У російській мові два з трьох наявних закінчень розподіляються за формальними кри­ теріями: словозмінне закінчення /-Ví/ стоїть після парних непалатальних приголосних фонем у кінці основи, а також після /g, k, х, с, j/ (напр. : журнал «журнал»— Р. в. мн. журналов, месяц «місяць» — месяцев), закінчення /-Vj/ — після парних палатальних кінцевих звуків основи і шиплячих (напр.: учитель «учитель» — Р. в. мн. учителей, карандаш «олівець» — каранда­ шей). У деяких випадках трапляються також нульові закінчення — наприклад, у словах з ко­ лективним значенням, зокрема в назвах народів і мешканців (славянин «слов’янин» — Р. в. мн. славян-0), військових груп (партизан Н. в. одн. = Р. в. мн. партизан), предметів, що підлягають лічбі (человек Н. в. одн. = Р. в. мн. человек'. 100 человек, помидор Н. в. одн. = Р. в. мн. розм. помидор: пять помидор) і міри ваги (килограмм Н. в. одн. = Р. в. мн. килограмм). 2. У білоруській мові переважає закінчення /-Vu/ (етимологічний відповідник рос. /-Ví7) після непалатальних і палатальних кінцевих звуків основи (брат «брат» — Р. в. мн. братоу, нож «ніж»— нажоу, вучань «учень»— вучняу). Закінчення /-Vj/ обмежене поодинокими лек­ семами (госць «гість»— Р. в. мн. гасцей, лапаць «личак» — лащей) 72; уживання нульового за­ кінчення також обмежене сильніше, ніж у російській: воно вживається переважно у словоспо­ лученнях на позначення кількості: дзень «день» — Р. в. мн. дзён, у назвах одиниць виміру і народів. 3. Так само в українській мові переважає закінчення /-Vv/ (формально завжди -ів) після непалатальних і палатальних приголосних (степ — Р. в. мн. степів, сарай — сараїв, дощ — дощів). Уживання закінчення /-Vj/ лексично обмежене (напр.: гість — гостей)', нульове за­ кінчення фіксується лише в певних семантичних групах (наприклад: болгарин — Р. в. мн. бол­ гар), у певних випадках може допускатися його чергування із сегментними закінченнями (напр. : партизан— Р. в. мн. партизанів / партизан) 73, хоча норма тут ще, можливо, не зовсім усталилася. 70 Del Gaudio S. Op. cit.— С. 106. 71 О. Тараненко підтверджує поширення -а в УРЗМ (Тараненко О. О. Суржик.— С. 691). 3 іншого боку, у російському мовленні як двомовних білорусів, так і двомовних українців відома перевага закінчення -у в тих іменниках, які в російській літературній мові закінчуються на -а (див., наприклад: Ижакевич Г. П. и др. Функционирование русского языка в близко-родственном языковом окружении.— К., 1981.— С. 275, 281). 72 Див.: АтраховічК. Κ., Булахау М. Г. Граматыка беларускай мовы.— Мінск, 1962.— Т. 1,— С. 57. 73 Див.: Горпинич В. О. Морфологія української мови.— Κ., 2004.— С. 82. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 51 Т. Менцелъ, Г. Хентшель Об’єктом цього дослідження є протиставлення трьох типів закінчень, неза­ лежно від звукових реалізацій закінчення: 1) закінчення на (бі-)лабіальний {-Vv} (у транскрипції— рос. І-ЧИ, бр. /-VÜ/, укр. /-Vv/), 2) /-Vj/, 3) нульове закін­ чення. У білоруській та українській мовах перший тип більш уживаний, і в цьо­ му плані словозмінна структура є регулярнішою, ніж у російській мові, яка з по­ ділом трьох типів закінчень за семантичними і формальними критеріями виявляє відносно комплексну словозмінну структуру. Використання закінчення /-Vj/ і нульового закінчення в білоруській та українській мовах через лексичну або семантичну функціоналізацію слід розглядати як нерегулярне явище. Отже, перевага повинна віддаватися закінченню {-Vv}, оскільки воно є мінімально маркованою словозмінною формою. У більшості словоформ контактні мови не засвідчують жодної різниці в розпо­ ділі цих типів закінчень; отже, словозмінні закінчення в корпусі є ‘спільними’. До кількісного аналізу залучалися лише ті випадки, в яких лексичні відповідники контактних мов уживаються з відмінними типами закінчень. Отже, не брати­ меться до уваги Р. в. мн., наприклад, рос. / бр. / укр. долар, тому що тут збігається тип закінчення: рос. доларов, бр. доларау, укр. доларів. Відповідно не розглядати­ муться й діалектні форми, зокрема БРЗМ <pjac’ hod> / УРЗМ <pjať hod> «п’ять років» (до рос. пять лет, пор. бр. пяць гадоу / укр. п ’ять років). Такі форми слід інтерпретувати як застосування ‘російського’ нульового закінчення до білору­ ської або української основи слова. При порівнянні контактних мов тут протис­ тавляються не тільки типи закінчень, а й основи слів, через це структурне зістав­ лення є неможливим. Однак аналізуватимуться такі приклади з корпусу, як, скажімо, бр. рублёу і укр.рублів з типом закінчення {-Vv}, які протиставляються рос. формі рублей (тип закінчення /-Vj/). Як і в підрозділі 5.5, сфера досліджень бу­ де обмежена словоформами з формально ідентичними або подібними основами. Корпус БРЗМ свідчить, що ‘білоруське’ закінчення /-Vu/ порівняно з ‘росій­ ськими’ закінченнями представлене обмежено (див. табл. 10). При контраст­ ному розподілі закінчень переважають ‘російські’ варіанти: вони становлять майже 90 %. Таблиця 10 Розподіл контрастних типів закінчень у Р. в. мн. іменників чол. роду (і в Зн. в. мн. іменників чол. роду на позначення істот) у % БРЗМ УРЗМ -Vu ‘білоруське’ 12,8 -Vv ‘українське’ 48,8 0-/-Vj ‘російське’ 87,2 -0/-Vj ‘російське’ 51,2 п 94 п 127 Інший вигляд це має в корпусі УРЗМ: тут ‘українські’ та ‘російські’ закін­ чення розподілені приблизно порівну; отже, ‘українські’ словозмінні закінчення є стійкішими щодо ‘російських’ закінчень. У зв’язку з цим можна вказати на структурні відмінності між білоруською та українською мовами. За аналогією до російської (де це явище за певних умов отримує розмовну конотацію), нульо­ ве закінчення при одиницях виміру і денотатах, що піддаються лічбі, у білору­ ській літературній мові допускається як варіант. Отже, у таких словосполучен­ нях з корпусу БРЗМ, як <pjac ’ kilahram> «п’ять кілограмів» нульове закінчення є ‘спільним’ з російським (пор. пять килограмм) і не входить до кола питань на­ шого дослідження. Проте в корпусі УРЗМ словосполучення на зразок <pjať kilohram> класифікується як ‘російська’ форма, оскільки в українській літера­ 52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. турній мові можлива тільки форма п ’ять кілограмів1Л. На шість словоформ <čjolovik> (<čjelovjek, čjelavjek>), <hihabajt>, <hram>, <kilohram>, <mehabajt> i <pomidor> припадає 35 з 65 ‘російських’ прикладів у корпусі. Без них частка специфічно ‘російських’ форм у корпусі УРЗМ становить лише близько чверті. Якщо брати до уваги ‘російські’ словозмінні форми «одиниць виміру» для аналізу УРЗМ, то частка ‘російських’ закінчень відмінна в обох корпусах. Це пояснюється, по-перше, тим, що у вибірці деякі словоформи, частовживані у мовленні, узагальнюють ‘російське’ закінчення різною мірою. Наприклад, за­ значена вище форма родового відмінка множини лексеми «рубль» утворена в усіх 21 прикладах з БРЗМ за допомогою ‘російського’ закінчення рублей, тоді як у корпусі УРЗМ лише шість з 42 прикладів уживання цієї лексеми мають ‘росій­ ське’ закінчення. Подібно до цього до лексеми «день» у корпусі БРЗМ зафіксо­ вано 15 прикладів словоформи дней з ‘російським’ закінченням, проте в корпусі УРЗМ їх зафіксовано лише двічі, натомість одинадцять разів представлена ‘ук­ раїнська’ форма днів. ‘Білоруські’ закінчення в часто вживаних словах майже не спостерігаються. Це є одним з факторів, що вказують на виразну відмінність у відсотковому відношенні (див. табл. 10). По-друге, слід зазначити, що україн­ ській реалізації типу закінчень {-Vv} зі структурного погляду віддається особ­ лива перевага: вона виступає без фонетичних варіантів виключно у формі -ів; отже, тут ідеться про фонологічно єдине словозмінне закінчення. При цьому во­ но формально чітко протиставляється своєму російському відповідникові. Біло­ руський тип закінчень {Vv} має формальні варіанти й фонетично більше подіб­ не до російського еквівалента. Ці структурні умови також можуть сприяти тому, що ‘українські’ закінчення краще представлені в корпусі УРЗМ, ніж ‘біло­ руські’ закінчення в корпусі БРЗМ. Лексеми, які належать до типу закінчень {-Vv} в українській мові, тоді як їх­ ні російські відповідники належать до іншого типу закінчень, реалізують цей тип закінчень майже завжди як -ів. У випадку, якщо набуття типу закінчень {-Vv} для українських лексем та їхніх російських відповідників є ‘спільним’, реалізація закінчення -ів наявна лише в майже половині випадків. Преференція ‘української’ реалізації типу закінчення {-Vv} чітко простежується в їхньому зв’язку зі специфічно українськими словозмінними структурами. Унаслідок рівномірного розташування типу закінчень {-Vv} розподіл форм родового відмінка множини в українській та білоруській мовах є регулярнішим, ніж у російській. Водночас ‘білоруські’ форми у БРЗМ в зіставлюваних лексич­ них контекстах ледь утримуються порівняно з ‘російськими’. В УРЗМ ‘україн­ ські’ словозмінні закінчення представлені відносно добре. їхня стабільність мо­ же бути мотивована лексемно-специфічно, але вона може ґрунтуватися й на структурних преференціях. 5.7. Палаталізація велярних приголосних у кінці основи давального і локативного75 відмінка однини іменників жіночого роду на -а. Аломорфізм основ, який виник у праслов’янській мові внаслідок палаталізації велярних у кінці основ перед словозмінними закінченнями на голосний переднього ряду, в іменникових за­ кінченнях російської мови вирівнявся, за винятком кількох «нерегулярних» випадків (пор. Бог — Кп. в. одн. Боже76, око «око [стилістично марковане як високе]»—Н. в. мн. очи). У білоруській та 74 Див.: Український правопис.— 4-е вид., виправл. й допов.— Κ., 1993.— С. 75. 75 У граматичній термінології російської мови цей відмінок називається «предложный». Заради термінологічного спрощення ми використовуємо для всіх східнослов’янських мов термін «локатив» (JI. в.). 76 На синхронному рівні ця форма ближча до вигуку; історично вона сягає корінням кличного відмінка. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 53 Т. Менцелъ, Г. Хентшель українській мовах наслідки процесу палаташзаци в дававльному та локативному відмінках одни­ ни іменників І відміни були морфонологізовані. Палаталізація приголосних у кінці основи пер­ винно виникла також у локативному відмінку однини іменників чоловічого й середнього роду П відміни. Цей аломорфізм основ у російській літературній мові вирівнявся, в українській він наяв­ ний дотепер. У білоруській мові в основах на /-к-/ він послабився, а в основах на /-h-/ і /-х-/ слово­ змінні форми без та з аломорфізмом перебувають у складній лексичній дистрибуції11. У корпусі БРЗМ відсутні приклади аломорфізму в цій парадигматичній позиції. Таким чином, у російській мові велярний приголосний наприкінці основи слова збе­ рігається в усій парадигмі, у білоруській та українській літературних мовах поширений ало­ морфізм основ становить альтернацію з зубним фрикативним або африкатою. Це стосується основ на Ы > Ы, ñd > /с/, /хі > /s/. (див. табл. 11). Таблиця 11 Закінчення й аломорфізм іменників жіночого роду на -а в давальному та локативному відмінках однини_____ Основа на: рос._______ 6j).________ укр г книга, книге кніга, кнізе книга, книзі к (наголос на основі) лавка, лавке лаука, лауцы лавка, лавці к (наголос на закінченні) щека, щеке шчака, шчацэ щока, щоці X муха, мухе муха, мусе муха, мусі Російська мова засвідчує більш регулярні структури, ніж білоруська й ук­ раїнська: аломорфізм основ у російській мові великою мірою 78 збалансований на користь гомогенних основ слів. У змішаному мовленні слід очікувати подвій­ ну преференцію російських форм: як соціолінгвістичний престиж російської мови, так і більша регулярність її парадигм сприяє вживанню ‘російських’ сло­ возмінних форм, що також відзначено у працях про УРЗМ79. Отже, у досліджу­ ваних корпусах основи на /-к-/ виразно переважають порівняно з основами на інші велярні (див. табл. 12). Таблиця 12 Розподіл аломорфно-палаталізованих і уніфікованих кінцевих приголосних основ у давальному й локативному відмінках однини іменників жіночого роду на -а у % Альтернація БРЗМ УРЗМ основ -h/g- -k- -X - всього -h- -k- -X - всього без 66,7 82,3 100 81,7 40,0 87,0 50,0 82,5 з 33,3 17,7 — 18,3 60,0 13,0 50,0 17,5 всього п 21 209 J 235 15 154 2 171 Це відповідає лексичному розподілові кінцевих приголосних основ і певною мірою пояснюється частотністю словотворчого суфікса -к- (наприклад, у рос. девуш-к-а «дівчина»). Серед 1000 найчастотніших іменників російської мови є 52 іменники на -ка (у тому числі 39 із зазначеною морфемною структурою), сім . . . . onіменників на -га і лише два іменники на -ха . У змішаному мовленні переважають основи на уніфікований кінцевий при­ голосний: в обох корпусах — рівною мірою. Відмінність спостерігаємо лише у 77 Див.: Атраховіч К. К , БулахауМ. Г. Зазнач, праця.— С. 54—55. 78 Хоча велярний наприкінці основи чергується в цій позиції з палаталізованим звуком (наприклад [k] vs. [к’]), це є не морфологічно мотивованою регулярністю, а загальним, актуальним звуковим асиміляційним явищем. 79 Див.: СтавицькаЛ., Труб В. Зазнач, праця.— С. 76. 80 Див.: Ляиіевская О. Н., Шаров С. А. Новый частотный словарь русской лексики.— М., 2009. 54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. випадку рідковживаних основ на /-h/g-/ і на 1-х-/, де певну роль можуть відігра­ вати нерегулярності лексичної репрезентації. Таким чином, реалізація морфо­ нологічної альтернації в основах на /-h/g-/, імовірно, залежить від наявності ли­ ше одного іменника, пор. бр. дорога / укр. дорога, в якому аломорфні основи утримуються незмінно стабільно (бр. дарозе, укр. дорозі). В іменниках з осно­ вою на /-к-/ морфонологічна альтернація в обох корпусах є слабкішою, а в поо­ диноких словах з основою на 1-х-/ трапляється лише епізодично. У цілому пре­ ференція парадигматично уніфікованих кінцевих приголосних основи за ‘російським’ зразком підтверджена в обох корпусах змішаного мовлення. Представлений матеріал дозволяє виявити певні ареальні відмінності в розпо­ ділі аломорфних та уніфікованих основ слів. У місцях збору матеріалу на сході Білорусі та в Мінську частка уніфікованих основ особливо велика. При цьому від­ сутність аломорфізму основ у давальному / локативному відмінках однини імен­ ників жіночого роду є відомою діалектною особливістю східних регіонів білору­ ської мовної області81. Встановити, наскільки ці форми виникли внаслідок особливих історичних процесів в окремих білоруських говірках, а наскільки — під впливом російської мови (в розмовному варіанті російської літературної мо­ ви), тут не можемо. Діалектологічні дослідження української мови, що описують відсутність цих аломорфних співвідношень у східній та південній частинах краї­ ни, у будь-якому випадку посилаються експліцитно на інтенсивний українсько- російський мовний контакт, який спостерігається в цих регіонах82. Цікавим є той факт, що матеріал корпусу УРЗМ показує високі частки для форм без аломорфіз­ му основ в шести з семи місць збору матеріалу, і при цьому не тільки в східних ре­ гіонах. За винятком Умані на південному заході центральної частини країни, част­ ка уніфікованих форм становить від 75 до 100 %. Сильна тенденція до зниження морфонологічних альтернацій і явна преференція регулярніших ‘російських’ структур основи виразно продемонстровані в цьому корпусі. 6. Огляд кількісного аналізу. Наведемо дані про рівень впливу російської мови в досліджуваних словозмінних структурах. Проаналізовані форми розташова­ ні згідно з послідовністю частки ‘російських’ виявів змінних у БРЗМ (див. табл. 13). Таблиця 13 Частка ‘російських’ виявів в окремих змінних Проаналізована форма Регулярність83 БРЗМ УРЗМ Розділ Р. в. одн. -а назв неістот, чол. рід t 87,3 77,9 (5.5) Р. в. мн. -0 / -V/ ‘рос.’ чол. р. і 87,2 51,2 (5.6) Н. в. мн. -а іменників чол. р. і 86,0 90,0 (5.1) Відсутня палаталізація в Д. в./ JI. в. одн. жін. р. t 81,7 82,5 (5.7) -VvV у Р. в. одн. чол. p. etc. прикметників / займенників (¿) 26,5 3,8 (5.4) 3 ос. мн. теп. / майб. ч. 1-М et) 20,5 4,9 (5.2) 3 ос. одн. теп. / майб. ч. /-t/ (t) 18,4 5,1 (5.2) мин. час одн. чол. р. -л (-лея) t 13,8 4,4 (5.3) 81 Див.: Аванесау Р. І. Зазнач, праця.— С. 162. 82 Див.: Жилко Ф. Т. Зазнач, праця.— С. 262 (для сходу); Атлас української мови.— Т. 3. Ч. 2.— Карта 50 (для півдня України). 83 Напрям стрілки у графі регулярність» указує на те, чи вживання російських форм у змішаному мовленні збільшує «Т», чи зменшує «4-» словозмінно-морфологічну регулярність. Якщо стрілка стоїть у дужках, то наявні обмеження розглянуто в попередніх розділах. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 55 Т. Менцелъ, Г. Хентшель Тут наявне насамперед чітке роздвоєння результатів дослідження. У перших чотирьох випадках частка російських форм як у БРЗМ, так і в УРЗМ є порівняно великою. У випадку чотирьох інших проаналізованих форм частка ‘російських’ закінчень у корпусі БРЗМ виявляється набагато меншою, а в корпусі УРЗМ вона зовсім незначна. Послідовність часток БРЗМ, з одного боку, і УРЗМ, — з друго­ го, демонструє чіткі паралелі. Це вказує на сильну кореляцію між БРЗМ і УРЗМ. Лише приклади іменників чоловічого роду в родовому відмінку множини випа­ дають з єдиної картини. Як зазначалося вище (див. 5.6), виявляється формальна відмінність між закінченнями аналізованих розрядів іменників контактних мов, яка суперечить характерній для всіх інших випадків моделі «російська -ф- біло­ руська « українська»: українське закінчення -ів є стабільнішим і порівняно із зіставлюваним російським закінченням, можливо, також структурно більш пре- ферентним, ніж його білоруський відповідник. Нарешті, встановлено, що ‘ро­ сійський’ вплив на БРЗМ і УРЗМ або однаково сильний, або в БРЗМ набагато сильніший, ніж в УРЗМ. 7. Висновки і перспективи. Привертає увагу той факт, що всі чотири проана­ лізовані форми з численною фіксацією ‘російських’ закінчень належать до флек­ сій іменників. Проаналізовані форми з явно меншою (БРЗМ) або дуже малою (УРЗМ) наявністю ‘російських’ закінчень стосуються, навпаки, закінчень дієслів або прикметників (включаючи займенники і числівники, що відмінюються за прикметниковим зразком). М. Флаєр звертає увагу на те, що ‘російські’ закінчен­ ня іменників в УРЗМ більш поширені, ніж ‘російські’ закінчення в інших части­ нах мови84. Те, що запозичені іменники трапляються значно частіше, ніж запози­ чені дієслова або прикметники (а також інші частини мови, за винятком так званих маркерів дискурсу), є відомим фактом дослідження мовних контактів 85. Як зазначалося, в цих іменниках ‘російські’ закінчення (див. 5.6, 5.1, 5.5) поєд­ нуються в абсолютній більшості випадків ‘російськими’ або ‘спільними’ основа­ ми слів, які з цими закінченнями вживаються також і в російській мові. Поширен­ ня ‘російських’ закінчень на інші основи — ‘білоруські’ / ‘українські’, а також ‘спільні’, які не вживаються з відповідними закінченнями в російській мові, не за­ фіксовані. Тому високу частку ‘російських’ закінчень можна розглядати як епіфе­ номен перенесення (запозичення) цілих словоформ. Це також підтверджує наве­ дений вище погляд С. Томасон, згідно з яким «запозичені» словозмінні закінчення спочатку фіксуються лише в запозичених словах. Отже, в останніх трьох зазначених формах закінчення є лексично фіксова­ ним. За посередництва фонологічної структури (велярних кінцевих приголос­ них основи) це стосується також давального і локативного відмінків однини іменників на -а (усі іменники в корпусі— жіночого роду, див. 5.7), тобто морфо­ нологічних чергувань в основі в білоруській та українській мовах і їх відсутності в російській. ‘Російська’ структура тут подвійно «у виграші»: вона не лише на­ лежить до певною мірою соціально домінантної контактної мови, а й має також значно регулярнішу морфологічну структуру, ніж її білоруські та українські від­ повідники. Інший вигляд мають співвідношення ‘білоруських’ / ‘українських’ і ‘росій­ ських’ форм у нижній частині таблиці 13. Тут закінчення лексично не прив’язані і, отже, ‘російські’ закінчення не можуть бути перенесені у БРЗМ або УРЗМ у межах еталонних конструкцій. Тому в обох формах змішаного мовлення вплив російської мови на ці змінні є скоріше слабким, навіть тоді, коли ‘російське’ за­ 84 Див.: Flier М. Suržyk : The rules of engagement.— P. 119. 85 Див., наприклад: Thomason S. G. Language contact.— P. 69. 56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Вплив російської мови на флективну морфологію.. кінчення могло б привести до збільшення регулярності. Отже, якщо ‘російські’ дієслівні і прикметникові закінчення у БРЗМ є явно частотнішими, ніж в УРЗМ, це можна пояснити тим, що російська мова в Білорусі має набагато сильніше до­ мінування над білоруською, ніж в Україні над українською. Питання про те, чи це пов’язано з підвищенням престижу української мови в пострадянській Украї­ ні, чи є давнішим явищем, лишається відкритим. Ці результати підтверджують складну взаємодію соціолінгвістичних і сис­ темно-лінгвістичних чинників розподілу форм у змішаному мовленні. Навіть якщо словозмінна форма соціально домінантної російської є менш регулярною, ніж її відповідники в контактних мовах, вона може за умови лексичного «прив­ ’язування» дуже легко бути включеною в змішане мовлення. За відсутності цієї умови і попри те, що ‘російська’ форма є регулярнішою і повинна була б мати перевагу, у змішаному мовленні обох мовних регіонів, зокрема в центральній Україні, вона простежується значно менше, ніж «автохтонні» закінчення. Ця тенденція існує незалежно від того, що корпуси відбивають різні ступені росій­ ського впливу на БРЗМ і УРЗМ. Th. MENZEL, G. HENTSCHEL THE INFLUENCE OF RUSSIAN ON THE INFLECTIONAL MORPHOLOGY OF BE- LARUSIAN-RUSSIAN AND UKRAINIAN-RUSSIAN MIXED SPEECH The article investigates the influence of Russian on the inflectional morphology of Belarusian-Russian and Ukrainian-Russian mixed speech, which are widespread in Belarus and Ukraine. The data come from two corpora of spontaneous family conversations in mixed speech col­ lected at seven locations in each country. The analysis focuses on eight phenomena in which the in­ flectional structures of Belarusian and Ukrainian are broadly consistent but contrast in a similar fashion with those of Russian. The common supposition in contact linguistics that the more regular (more «natural») structures of one of the two contact or donor languages become established in the mixed variety can be only conditionally confirmed. A Russian inflectional form enters the mixed speech if its spread is supported by lexical takeover. If this is not the case, then only few inflectional forms from Russian are found in the Belarusian-Russian mixed speech corpus and hardly any in the Ukrainian-Russian mixed speech corpus. Keywords : Belarusian-Russian mixed speech, Ukrainian-Russian mixed speech, «trasjanka», «surzhyk», contact-induced inflectional change, inflectional-morphological irregularities, lexical- ly-bound takeover of inflectional forms. (Ольденбург, Німеччина) ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 57