До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II
У статті проаналізовано якісні та кількісні аспекти динаміки розвитку і формування системи словотвірних фемінативів української мови на матеріалі лексикографічних праць, дотичних у часі до періоду українізації 20-30-х років XX століття. Простежено рефлексії словотвірних фемінативів, створених у ц...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2014
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183811 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 58-70. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183811 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1838112022-04-20T01:32:14Z До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II Архангельська, А.М. У статті проаналізовано якісні та кількісні аспекти динаміки розвитку і формування системи словотвірних фемінативів української мови на матеріалі лексикографічних праць, дотичних у часі до періоду українізації 20-30-х років XX століття. Простежено рефлексії словотвірних фемінативів, створених у цей період, в систему сучасної української літературної мови. The article analyzes the qualitative and quantitative aspects of the dynamics of development and formation of derivational feminative system of Ukrainian language on the material of lexicographical works pertaining to the period of Ukrainianization of20-30-ies of the XX century. A process of transition of derivational feminatives, created during this period, into the system of the modem Ukrainian language is studied here. 2014 Article До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 58-70. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183811 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проаналізовано якісні та кількісні аспекти динаміки розвитку і формування
системи словотвірних фемінативів української мови на матеріалі лексикографічних праць,
дотичних у часі до періоду українізації 20-30-х років XX століття. Простежено рефлексії словотвірних
фемінативів, створених у цей період, в систему сучасної української літературної
мови. |
| format |
Article |
| author |
Архангельська, А.М. |
| spellingShingle |
Архангельська, А.М. До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II Мовознавство |
| author_facet |
Архангельська, А.М. |
| author_sort |
Архангельська, А.М. |
| title |
До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II |
| title_short |
До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II |
| title_full |
До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II |
| title_fullStr |
До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II |
| title_full_unstemmed |
До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II |
| title_sort |
до проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. ii |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183811 |
| citation_txt |
До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність. II / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 58-70. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT arhangelʹsʹkaam doproblemislovotvírnoífemínízacíívukraínsʹkíjmovínovítnʹoídobitradicíâísučasnístʹii |
| first_indexed |
2025-07-16T03:48:55Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:48:55Z |
| _version_ |
1837773866605215744 |
| fulltext |
А. М. АРХАНГЕЛЬСЬКА
ДО ПРОБЛЕМИ СЛОВОТВІРНОЇ ФЕМІНІЗАЦІЇ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ НОВІТНЬОЇ ДОБИ:
ТРАДИЦІЯ І СУЧАСНІСТЬ. I I 1 _______________
У статті проаналізовано якісні та кількісні аспекти динаміки розвитку і формування
системи словотвірних фемінативів української мови на матеріалі лексикографічних праць,
дотичних у часі до періоду українізації 20-30-х років XX століття. Простежено рефлексії сло
вотвірних фемінативів, створених у цей період, в систему сучасної української літературної
мови.
К л ю ч о в і слова: словотвірна фемінізація, фемінатив, маскулінізм, словотвірна норма.
Продовжуючи розгляд питання про місце явища словотвірної фемінізації в ук
раїнській граматичній традиції та активність творення парних іменників жіно
чого роду за доби українізації, представлений у попередній статті2, звернімося
до лексикографічних праць, датованих 20-30-ми роками XX ст. або дотичними
до цього періоду, з метою виявлення векторів і шляхів розвитку моції3 в того
часній українській мові в проекції на сьогодення.
Дещо несподівані узагальнення отримуємо внаслідок детального кількіс
но-якісного аналізу реєстру «Словника української мови» Д. Яворницького, у
якому, за словами його автора, «слова записані з уст живого українського наро
ду» 4. Саме тут слід було б очікувати вияву народної словотворчої стихії, бо пар
ні назви на позначення жінки, як відомо, найширше функціонують саме в живо
му розмовному мовленні. Проте цього активного процесу матеріал словника не
відображає: на 366 маскулінізмів, від яких з біофізіологічних та соціокультур-
них міркувань можна було б утворити парний іменник жіночого роду5, припа
дає загалом 57 фемінізованих одиниць (15,5%), з яких ЗО наведено разом з відпо
відним маскулінізмом (архвар — архварка, безлюдник — безлюдничка, блазень
— блазниця, винуватець — винувателька, єретик — єретниця, задристанець —
1 Дослідження виконане за фінансової підтримки проекту Zahraniční mobilita
akademických pracovníků Filozofické fakulty Univerzity Palackého v Olomouci (2013) та гранту
FF 2013 015 Kultura a struktura slovanských jazyků v období globalizačních proměn: lingvoeko-
logický přístud.
2 Архангельська A. M. До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої
доби: традиція і сучасність. І // Мовознавство.— 2013.— № 6.— С. 27-40.
3 Клименко Η. Ф. Моція // Українська мова : Енциклопедія. 2-е вид., перероб. та доп. /
Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови) та ін.— Κ., 2007.— С. 384.
4 Яворницький Д. Словник української мови. Передмова.— Катеринослав, 1920.— Т. 1.
5 Із підрахунків свідомо вилучено маскулінізми, поняттєво та дефініційно марковані
семою «чоловік»: безженець, головує, каженик, дженжур, домигун, вельколюд, десятник,
забродник, гробач, гівновоз, гвардіянець, віт, воєвода, іконник, кожушник, вугільщик тощо.
О А. М. АРХАНГЕЛЬСЬКА, 2014
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1
.До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові..
задристанка, кошкодер — кошкодерка, каламутник — каламутниця тощо),
27 — без відповідного маскулінізма, який на той час уже був засвідчений інши
ми словниками або ж активно функціонував без лексикографічної фіксації, що
була здійснена пізніше: боркотуха, вимітальниця, вістунка, громадільниця,
жидовиця, виродка, карлиця, їдачка, коверзуха, колодниця та ін. Кілька феміна-
тивів утворені, найімовірніше, «черезкроковим» шляхом: дурословка, догаднич-
ка, клопотниця, випивачка.
У словнику знаходимо парні фемінативи агентивно-професійної семантики
белярка, бесідниця, викупниця, величниця, вимітальниця, вориця, гербатниця,
глейщиця, господариня, домовласниця, євангелитка, що кількісно не поступаю
ться кваліфікативним блюзнірка, богохульниця, вшетечниця, голдуниця, добру-
ха, драпіжниця, залепанка, здирниця, зітхачка, бздуня. Водночас тут широко
подано й численні маскулінізми в генералізувальній функції (богоотступник,
викажчик, викладач, вихователь, виявець, віроломець, віршарь, віршовник, віри
тель, вогнепоклонник, вертихвіст, вертій, глитай, глядач, годинникар, діловод,
достойник, жнивар) без відповідних «жіночих» корелятів та номінанти, що слу
гували виключно на позначення жінки (зателепа, деньщиця, дзёська, гейда, го-
лосильниця, ковиря, залепанка, завильниця, довгопеленка, киюшка).
Як бачимо, очевидної активності словотвірна фемінізація, за даними словни
ка Д. Яворницького, не виявляєб. Цікаво, що в його реєстрі зовсім не представ
лено жінку в ремеслах, адже вона могла не виробляти, а продавати вироби реміс
ництва і таким чином отримувати окреме найменування1. Відсутні тут «жіночі»
найменування, наприклад, до маскулінізмів квіткарь «продавець цвітові.»,
килимкарь «мастеръ, дЬлающій “килими”» 8 чи капелюшник «шляпникь» та ін.
Звичайно, такий висновок не є абсолютно беззастережним: можливо, втрачений
другий том цього словника вніс би корективи в кількісне співвідношення маску
лінізмів і парних, принагідно — «черезкрокових» фемінативів та фемінати-
вів-кодериватів, оскільки реєстрові матеріали словників на різні літери можуть
давати істотно відмінні результати9. Крім того, слід враховувати і статус пере
важної більшості народнорозмовних номінантів як кваліфікативних і власне
оцінних, серед яких трапляється багато одиниць з подвійним родовим значен
ням (ледащиця, білоручка, брехачка тощо).
Більшу ясність у співвідношення маскулінних та фемінізованих одиниць в
період українізації вносить РУСДМ. На 822 найменування маскулінного типу в
цьому словнику припадає 487 фемінізованих назв особи жіночої статі, що стано
6 Натомість очевидну активність тут виявляють особові іменники середнього роду (на
відміну від російської мови) бідило, бувайло, будто, вахло, гейкало, гомзило, догадайло,
дрімайло, драло, дурбило, жеребило, жередило, жмайло, загинайло, замірайло, заривайло,
загорюйко, засядько, шкало, копило, кнюхедло, куркало, обдирайло і под., або ж імена со
ціально активних осіб чоловічої статі на -иц(я): державця, догідця, завідовця, звадця, кламця,
конокормця. Мовний матеріал також засвідчує виразну тенденцію до українізації лексики:
бібліотека — книгозбірня, збудник — зрушальник, відрядження — командирація, мікро
організм — дрібнотвір, громовідвід — громостяг, конгломерат— зліпак, проголошувати —
деклярувати, кит — велериба тощо.
7 Такі факти широко представлені в РУСДМ. Список скорочень див. у кінці статті.
8 Фемінатив килимниця засвідчений у Б. Грінченка (див.: Словарь української мови /
Упоряд. з дод. влас. матеріалу Б. Д. Грінченко.— Κ., 1907-1908.— Т. 1-4.)
® Наприклад, у РУСДМ, за нашими підрахунками, та літеру П виявлено 34 маскулінізми
у генералізувальній функції і 69 моційних пар (тобто фемінативів тут удвічі більше), на літеру
С — 56 маскулінних найменувань і 75 моційних пар (маскулінні та фемінізовані особові назви
перебувають майже в рівному співвідношенні), а на літеру Р — 24 маскулінних номінанти
проти 8 парних іменників жіночого роду (парних фемінативів засвідчено утричі менше).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 59
вить 59,2 %. Інтенсивність фемінінного словотворення, як бачимо, не виявляє
аномальної активності, якщо порівняти отримані нами статистичні дані10 з тими,
що їх наводить М. Федотова: в українській мові моційні кореляти утворюються,
за її підрахунками, у 68,8% випадків п. Лише в чоловічому роді (без відповідного
«жіночого» корелята) у РУСДМ зафіксовано номінанти адвокат, академік, ар
хітектор, фахівець, редактор, режисер, засновник, знавець, музикант, митець
(майстер своєї справи), критик, кандидат, інспектор, інструктор, інженер, ви
борець, директор, прокурор, професор, речник, делегат, лідер, радник тощо. На
томість серед парних найменувань жіночого роду маємо витворниця, виховниця,
відбирачка, державиця, діловодка, заграбачка, здіймачка, мальовниця, накладачка,
народженка, образниця, обслідниця, одесчанка, опікунка, підданиця, поселениця,
постачниця, починачка, праволомниця, рахівничка, родачка, свідчиця, спожити-
ця, статистиця, утікавиця, читальниця, шепотинниця, щепійка тощо. Фемінати-
ви, уміщені у словнику, ілюструють широке формальне варіювання жіночих
парних найменувань, що свідчить про неусталеність словотвірної норми і конку
рування варіантів: вихователька — виховниця, видавачка — видавиця — видавни-
ця, доглядачка — доглядниця, іспитовниця — іспитувачка, партійка — партійни-
ця, винуватиця — винуватниця та ін.
Значна група фемінативів, засвідчених у РУСДМ, стала надбанням української
літературної мови: до реєстру сучасних тлумачних словників СУМ (1970-1980) 12
та ВТССУМ увійшли загалом 286 фемінативів, що становить 58,7 % від їх загальної
кількості (іавторка, акторка, артільниця, бублейниця, видавниця, винахідниця, від
повідачка, городянка, дилетантка, експлуататорка, замовниця, керівниця, лікарка,
наступниця, оглядачка, пацієнтка, радниця, садівниця, телеграфістка, утікачка,
читачка тощо). Частина особових назв жіночого роду відійшла до пасивної лекси
ки, найчастіше— разом зі своїми «чоловічими» корелятами як архаїзми та істориз
ми чи просто як рідковживані слова (харчівниця, шапірографістка, торбарка, по-
сесорка, правіжниця, шепотинниця та ін.). Певна кількість фемінативів укладачами
більш пізніх тлумачних словників не була визнана вдалими через немилозвучність
їхньої форми (посилачка, протеґованка, спадкодавиця, спорудниця, статистиця,
убезпечувачка, уручниця, утайниця тощо).
У понад п’ятдесяти випадках, що відображають процес конкурування «жіно
чих» дериватів, можемо спостерігати природний процес пошуку найвдалішого
фемінатива. Так, наприклад, із засвідчених у РУСДМ 30-ти прикладів словот
вірних варіантів найменувань жінки (двох, а в деяких випадках і трьох) до реєс
тру СУМ (1970-1980) та ВТССУМ було залучено один або два найприйнятніші:
видавачка — видавиця — видавниця. виховниця — вихователька. володілиця —
володарка. доглядниця — доглядачка 13. друкарниця — друкарка, замовиця — за
мовниця. наскочниця — нападниця, паківниця — пакувальниця, перекупит — пе
рекупка — перекупниця, шпіонка — шпигунка, читиця — читальниця, читачка.
утікавиця — утікачка. У 11-ти випадках жоден з варіантних фемінативів до
реєстру сучасних словників залучений не був: опікунка — опікуванка, держа
10 Під час статистичних підрахунків не бралися до уваги фемінативи, утворені іншим,
ніж деривація, шляхом, та маскулінні номінанти, що не передбачають або на ту пору не
передбачали жіночого корелята (двоєженець, інтендант, вояк, новобранець,рекрут, лоцман,
біндюжник, різник, землемір, капелан тощо).
11 Федотова М. Е. Лексические инновации в сфере наименований женских профессий //
Слово в динамике : Сб. науч. тр. Твер. гос. ун-та.— Тверь, 1997.— С. 96.
12 У дослідженні використано в усіх можливих випадках дані словникового реєстру СУМ
(2010-2013) у 20-ти томах, зокрема, т. 1 (2010), т. 2 (2012) та т. З (2013).
13 Фемінатив у ВТССУМ відсутній.
А. М. Архангельська_____________________________________________________________
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6
.До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові..
льниця — держиця, ощаджувачка — ощадниця, партійка — партійниця, пода-
виця — подавниця, сполучниця — сполучувачка, членкиня — членка тощо. У дея
ких випадках жоден з кількох варіантів назв жінки, утворених від різних основ,
не став надбанням сучасного українського лексикону: доказниця, свідчиця', об-
виновниця, оскаржниця. Натомість у 10-ти випадках укладачі сучасних словни
ків визнали прийнятними обидва варіанти найменування жінки, запропоновані
в РУСДМ: кухарка і куховарка, позивачка і позовниця, служителька і служниця,
квартирантка і квартиронаймачка. У частині випадків один з них має обмежу
вальну позначку: обранка рідко і обраниця.
Крім того, у 20-ти випадках менш вдалий фемінатив, засвідчений у аналізовано
му словнику, був замінений укладачами СУМ (1970-1980) і ВТССУМ більш вда
лим, подекуди утвореним від іншої основи: господариня -> господиня: винуватни
ця -> винуватиця: накладачка -» накладальниця 14. одесчанка -> одеситка:
відкупниця, підплатниця -» хабарниця: посилачка -> відправниця. утайниця ->
утаювачка тощо. Хоча в окремих прикладах більша «вдалісгь» сучасного феміна-
тива є, на наш погляд, сумнівною: номінанти, засвідчені в РУСДМ, — односелиця,
усиновниця, ключарка, здавальниця — є більш природними для системи нашої мо
ви, ніж представлені в СУМ (1970-1980) і ВТССУМ односельчанка і односільчанка,
усиновителька, ключниця, здавачка. У частині випадків фемінатив, засвідчений у
РУСДМ, має й інший варіант, запропонований укладачами СУМ (1970-1980) та
ВТССУМ: акторка і актриса. цінувальниця і цінителька, челядниця і челядинка.
позивачка, позовниця і позивальниця, бублейниця, бублешниця і бубличниця.
Певна частина фемінативів (43 одиниці), засвідчених у РУСДМ, стали над
банням сучасної української мови з певними стилістичними та стильовими об
меженнями. Зокрема, позначку рідко у СУМ (1970-1980) мають 7 фемінативів
(вибранка, дорадниця, обмовниця, об’явниця)', позначку заст. — 9 (викупниця,
вірниця, корчмарка, навчителька); позначку дорев. має 1 фемінатив (економка);
позначку розм. — 20 одиниць (виказувачка, викладачка, здирниця, лекторка,
маиіиністка, медичка, міліціонерка, ошуканка)', позначку діал. — 2 одиниці
(попрятниця, родачка)-, позначку книжн. — 1 одиниця (репрезентантка), по
значку юр. — 3 одиниці (посвідниця, співнаймачка, співспадкоємиця).
Ще одне суттєве зауваження: у післяслові до перевиданого в Мюнхені
1993 р. словника РУСДМ О. Горбач дуже різко і безкомпромісно висловлюється
щодо русифікаційних «поправок» до української термінології, що, на його дум
ку, позначилося й на матеріалах, уміщених до словника, але про який-небудь
тиск радянської цензури стосовно творення і вживання парних до чоловічих
жіночих найменувань навіть не згадує 15.
Дещо меншу активність творення фемінізованих статусних найменувань
жінки (особових назв за професією, родом діяльності тощо) порівняно з маску-
лінізмами, зафіксованими РУСДМ, спостерігаємо в РУС (1924—1933), головним
редактором якого був академік А. Кримський. Принаймні до таких висновків
спонукають три наявні його томи 16.
14 Там же.
15 Горбач О. Російсько-український «Словник ділової мови» // Інститут української
наукової мови ВУАН.— 1930. — С. 1-6.
16 Пор. реєстр РУС із реєстром РУСДМ: у РУС — тільки ветеринар (у РУСДМ —
ветеринарка), аматор (пор. аматорка), асистент (пор. асистентка), бакалійник (пор.
бакалійниця), видавач (пор. видавачка), видавець (пор. видавиця, видавниця), діловод (пор.
діловодка), ліквідатор (пор. ліквідаторка) тощо.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 61
А. М. Архангельська.
Аналіз реєстрових матеріалів РУС у проекції на стан тогочасної української
лексики на позначення та сучасний матеріал засвідчують цілком природний
процес пошуку найбільш вдалого і прийнятного фемінатива, який би найвищою
мірою узгоджувався із системою і структурою нашої мови. Наприклад, у бага
тьох випадках до реєстру РУС уміщено два і більше варіантні фемінативи на
позначення жінки за певною ознакою: віртуозка і віртуозниця; бублейниця і
бублешниця; баришниця і баришівниця; приводниця і приводителька; богиня і
божиця; богадільниця і богаділиця; вигадниця і вигадниця, вигадничка; ме-
тільниця іметільничка, помітуха; вставлячка, вправничка і вправлювачка, бун
тарка і бунтівниця та ін.
У значній кількості випадків до реєстру сучасних словників (СУМ
(1970-1980) та ВТССУМ) залучено найбільш вдале із запропонованих у РУС
мовне позначення жінки: брехтя, брехунка, брехуха: божиця, богиня: вкладо-
давиця, вкладниця: володілиця, властителька, владниця; вигадниця, вигаднич
ка, вигадниця: в ’язільниця, в ’язальниця: сперечниця, суперечниця: пекарниця,
пекарка: оповісниця, оповісниця: бунтарка, бунтівниця·, вихованиця, вихован
ка: вигодованка, годованка: відновителька, відбудовниця: віроломка, вірозлам-
ниця, апостатка, ренегатка, перекиньчиця, зрадниця, віровідступниця тощо.
Часом сучасні словники СУМ (1970-1980), ВТССУМ та СУМ (2010-2013) за
свідчують два, а подекуди і три запропоновані варіанти, проте один із них от
римує обмежувальну позначку: арф ’ярка заст., арфістка', вісниця, вістунка,
вістівниця рідко. У інших випадках запропоновану в РУС форму замінено
прийнятнішою: їздиця, верховичка — вершниця: богомілка — богомолка: близ-
ниця — близнючка. Маємо факти, коли жодна з фемінізованих назв, уміщених у
РУС, до реєстру сучасних словників не увійшла: богадільниця, богаділиця’, бо-
гохваля, богошановниця; вствавлячка, вправничка, вправлювачка; приводниця,
приводителька', правіжниця, доправщиця, стягальниця; ганчірниця 11, шма-
тярка, лахманниця, онучкарка, старолахманниця; вітролетка, вітрянка, ша-
ламутка та ін. У деяких випадках до словників СУМ (1970-1980), ВТССУМ та
СУМ (2010-2013) було залучено обидва запропоновані укладачами РУС ва
ріанти: бунтівниця і бунтарка.
Про те, що носії української мови за часів українізації не намагалися утвори
ти парний до чоловічої назви фемінатив за будь-яку ціну, свідчить те, що сино
німічних маскулінізмів на позначення особи за певною (характерною) ознакою
словник наводить значно більше, ніж парних фемінативів. Очевидно, утворені
від деяких із них жіночі назви не видавалися укладачам РУС вдалими: пор. мас-
кулінізми близнюк, близняк і тільки один фемінатив близниця; хабарник, хапун і
тільки хабарниця’, блудодій, блудник і тільки блудниця; благодійник, доброчин-
ник, доброхіт, доброзичливець — і тільки благодійниця, доброчинниця, добро
зичливиця’, черевичник, черевикар і тільки черевичниця’, в ’язільник, в ’язальник,
в ’язій і тільки в ’язільниця, в ’язальниця-, правіжник, доправщик, стягач, збірщик,
здирщик і тільки правіжниця, доправщиця, стягальниця’, винуватець, винуват-
ник, провинник, провинець і тільки винуватиця, провиниця; вітрогон — вітро
гонка і вітер-дівка та вертипорох — вертипорох-дівка тощо. Зафіксовані нами
й факти «черезкрокового» словотвору фемінативів: безплідниця, недбайлиця,
недбаха, безчесниця, люблянка, милованка, помітуха.
17 Номінант ганчірниця не містить СУМ (1970-1980), проте у ВТССУМ та в СУМ (ІП,
2013) він засвідчений.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № б
Д о проблеми словотвірної фемінізації в українській мові..
Слід визнати, що системне порівняння матеріалів РУСДМ та РУС не може
претендувати на цілком вичерпне, зважаючи як на загальний, так і неповний об
сяг РУС. Проте зіставлення інтенсивності творення номінантів особи жіночої
статі в РУСДМ та РУС, засвідчених на літери A-В 18, дало цікаві результати.
Звичайно, РУС містить загалом значно більшу кількість одиниць на позначення
особи, адже до його реєстру залучено й кваліфікативні та оцінні номінанти, з
цілком об’єктивних причин відсутні в РУСДМ, проте інтенсивність творення
фемінативів на базі маскулінних найменувань у РУС істотно не відрізняється від
РУСДМ.
У РУСДМ на літери A-В маємо 74 маскулінних номінанти, які можуть стосу
ватися й особи жіночої статі 19, проти 41-го парного фемінатива, що становить
55,4 %; у РУС маємо на ці ж літери 520 маскулінізмів проти 332 фемінативів, тоб
то 62,6 %. З урахуванням того, що назви особи жіночої статі кваліфікативного й
оцінного типів в українській мові утворюються значно активніше, оскільки тя
жіють до розмовної сфери (аферистка, богохульниця, духозбудниця, вірозламка,
перекиньчиця, полонениця, їздиця, верховинка, нестійка, шахрайка, дурисвітка,
негрошолюбка, тимчасовиця, сподобанка, віддаваля, соромітниця, бахурка, та
лалайка, брехачка, песиголовця, крутихвостка, вітролетка, вискакуля, велетка,
великанищ, самохвалька, бридуля, вошивка, вошопрудка, чмутовиха, забіянка, га-
лабурдниця тощо), така різниця не видається аномальною.
Із загальної кількості фемінативів, засвідчених у РУСДМ на літери А-В (41
одиниця) до сучасного українського лексикону, за даними СУМ (1970-1980),
увійшли 23 назви (55,4 %), за даними ВТССУМ — 19 назв (46,3 %). Із 332 фе
мінативів, уміщених у РУС, таких назв (літери A-В) до СУМ (1970-1980) залу
чено загалом 172, що становить 51,8 % від їх загальної кількості. ВТССУМ міс
тить таких назв на 19 менше — загалом 153, що становить 47,5% від їх загальної
кількості. Загалом же, порівняно з реєстрами РУСДМ та РУС, укладачами
ВТССУМ вилучено фемінативи застарілі, діалектні, рідковживані, немилозвуч
ні, не надто вдалі тощо: острожниця, збитошниця, негрошолюбка, наглядачка,
доглядачка, вістівниця, верхоумка, вершителька, владниця, володілиця, держа-
виця, милоданка, колотниця, відмовниця, відбудовниця, правіжниця, вкладачка,
подавиця, висловниця тощо.
За даними СУМ (2010-2013), переважна більшість фемінативів, запропонова
них укладачами словників РУСДМ та РУС, що усталилися в сучасному україн
ському лексиконі, залучені до реєстру першого-третього його томів без обмежу
вальних позначок: авторка, актриса, аптекарка, арфістка, бублейниця,
бенефіціантка, бібліотекарка, боговідступниця, брошурувальниця, бунтівниця,
бунтарка, віяльниця, вихователька, відбудовниця, вигадниця, вишивальниця, в ’я
зальниця та ін. Також до СУМ (2010-2013) повернено деякі вилучені укладачами
ВТССУМ із словникового реєстру жіночі назви, як-от: відбудовниця, відмовниця
розм., верхоумка рідко, вершителька книжн. Номінант безсрібниця у 20-томному
словнику наведено без обмежувальної позначки (пор. позначку заст. у СУМ
18 Вибір словникового матеріалу на літери A-В не випадковий — він дасть змогу за
лучити до аналізу дані трьох виданих на сьогодні томів СУМ (2010-2013) і таким чином
простежити зміни кількісного складу та словникових ремарок фемінативів порівняно із СУМ
(1970-1980) та ВТССУМ.
19 І в цьому випадку ми свідомо вилучали з підрахунків ті маскулінізми, які в лінгвокуль-
турній свідомості носіїв мови стійко асоціюються з чоловічою сферою (професії, ремесла, рід
занять, соціальний статус): гармаш, отаман, архідиякон, верблюдник, біловус, кремез,
патлач, джигун, вішаль тощо.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 63
А. М. Архангельська.
(1970-1980) та ВТССУМ20), у номінанта благовісниця змінено позначку на уроч.
(пор. позначку книж. рідко у СУМ (1970-1980), книж. заст. (ВТССУМ)), у фе-
мінатива бусурманка (бусурменка) позначку заст. нар.-поет, змінено на заст. У
фемінатива боговідступниця позначку заст. знято і укладачами ВТССУМ, і укла
дачами СУМ (2010-2013). Натомість у фемінатива віровідступниця (пор. познач
ку заст. — ВТССУМ) у СУМ (2010-2013) жодної позначки не виявлено.
Частина фемінативів у СУМ (2010-2013) зберегла обмежувальні позначки,
засвідчені в СУМ (1970-1980) та ВТССУМ: арф ’ярка заст., арфістка. Позначку
розм. зберігають, услід за СУМ (1970-1980) та ВТССУМ, фемінативи бухгал
терка, багатирка, балетниця, баляндрасниця, позначку іст. — фемінатив боя
риня, позначку нар. поет. — бранка, позначку заст. — блудниця, войовниця, ви
купниця. Оцінні назви особи жіночої статі, відповідно, залишилися стилістично
маркованими: бахурка лайл., верескуха розм., брехуха розм., брехунка розм., без
путниця розм., вітрогонка зневажл. тощо.
У сучасному українському мовленні спостерігаємо процес актуалізації окре
мих жіночих назв, запропонованих свого часу словниками РУСДМ та РУС. У
багатьох працях частину з них кваліфіковано як слова, «повернені» в українську
мову шляхом прямого засвоєння з мови української західної діаспори 21, яка не
дала їм зникнути: членкиня (як один із засвідчених у аналізованому словнику ва
ріантів, оскільки варіант членка в актуальному сучасному мовленні фактичним
матеріалом не підтверджений) 22, продуцентка23, пропагаторка24, роботодави-
ця25, спілчанка, свідчиця26. Проте в РУСДМ не засвідчені фемінативи, що широ-
20 Не можемо оминути увагою той прикрий факт, що укладачі ВТССУМ внесли неабияку
плутанину в і без того непросте питання про стилістичний і стильовий статус парного на
йменування особи жіночої статі. Порушивши традицію СУМ (1970-1980), де біля кожного
маскулінізма і відповідного фемінатива як окремого слова в разі потреби є обмежувальна
позначка (баляндрасник розм., баляндрасниця розм.; віровідступник розм., віровідступниця розм.
тощо), його автори в усіх здійснених виданнях ВТССУМ у одних випадках залишили об
межувальні позначки біля обох складників моційної кореляції (наприклад, читальник розм.,
читальниця розм.; балетник розм., балетниця розм.), у інших— з невідомих причин і головне—
без будь-яких пояснень у передмові (див.: Стилістична характеристика слів реєстру) — об
межувальну позначку залишили тільки біля маскулінного найменування (пор. безсрібник заст.,
безсрібниця Ж. до безсрібник', вішальник зневажл., вішальниця Ж. до вішальник; баляндрасник
розм., баляндрасниця Ж. до баляндрасник, войовник заст., войовниця Ж. до войовник і под.). У
такій системі маркування фемінативів проблематично розібратися і професійному філологові (бо
ж пересічний користувач словником у такому разі мусить спершу співвіднести фемінатив із
маскулінізмом, від якого той потенційно міг бути утворений (а відомо, що не в усіх без винятку
випадках фемінативи є демаскулінними за походженням), знайти його в реєстрі, з’ясувати, чи є
він маркованим, і тільки тоді зробити висновок про маркованість похідного фемінатива). Зва
жаючи на те, що у словнику, відповідно до абетки, маскулінізм і відповідний фемінатив не завжди
стоять поряд, укладачі ВТССУМ створили серйозну проблему передусім для тих, кому словник
призначений,— носіїв української мови. Працю з таким словником іноземця, що вивчає
українську мову, важко собі навіть уявити.
21 Тараненко О. О. Принцип андроцентризму в системі мовних координат і сучасний
тендерний рух // Мовознавство.— 2005.— № 1.— С. 23; Тараненко О. О. Мова української
західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні (на загальнослов’янському тлі) //
Мовознавство.— 2013.— № 2-3.— С. 76.
22 Наявність чи відсутність фемінатива членкиня у РУС немає змоги визначити через
відсутність останнього тому. У СЧСТ, який мав би відображати реальний лексикон україн
ської діаспори, слово членкиня не зафіксовано.
23 Фемінатив продуцентка в РУС та СЧСТ не засвідчений.
24 Фемінатив пропагаторка засвідчений у РУС, проте в СЧСТ відсутній.
25 Наявність чи відсутнісь фемінатива роботодавиця в РУС неможливо встановити через
відсутність останнього тому. Немає його і в СЧСТ.
Фемінативи спілчанка, свідчиця запропоновано як українські жіночі еквіваленти до
іншомовних слів компаньйон та очевидець у СЧСТ. У РУС вони мали би бути вміщені до
останнього тому.
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № б
.До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові..
ко вживаються в сучасному українському мовленні з посиланням на мовну тра
дицію 20-30-х років XX ст.: делегатка (у словнику подано лише маскулінізм
делегат) 21, лідерка (подано лише лідер) 28, професорка 29 (лише професор),
прем ’єрка (лише прем ’єр) 30, продавчиня (авторами пропоновано продавачка) 31,
актуалізація яких сьогодні також пояснюється охоронним впливом діаспори.
Фемінатив фахівчиня, що найчастіше виступає як один із прикладів «поверне
них» цим шляхом у сучасний український лексикон слів, не фіксує ні РУСДМ, ні
СЧСТ. Немає змоги перевірити його наявність і за словником РУС через відсут
ність його останнього тому. Фемінатива молодчиня не містить жоден із словни
ків, зокрема й СЧСТ, у якому цей фемінатив міг би бути справді очікуваним32.
Це саме стосується й номінантів міністерка чи лідерка33.
Таким чином, висновки про те, що певні фемінативи «повернулися» в сучас
не українське мовлення завдяки їх збереженню в мові західної діаспори, потре
бують об’єктивного наукового уточнення, бо маємо чітко з’ясувати: чи є підста
ви вважати такі фемінативи надбанням нашої мови доби українізації, що пізніше
були засвоєні нашими співвітчизниками-емігрантами і усталилися в їхньому
мовленні, чи вони були пізніше утворені самими представниками української
діаспори за аналогією і безпосереднього відношення до лексикону доби украї
нізації не мають.
Зрозуміло, що для цілком надійних, об’єктивних та несуперечливих виснов
ків щодо активності перебігу процесу словотвірної фемінізації в аналізований
період дослідникові сьогодні вкрай необхідний систематизований словник фе
мінативів доби українізації 20-30-х pp. XX ст. Він мав би базуватися на матеріа
лах усіх наявних словників, датованих цим періодом або дотичних до цього пе
ріоду, а його реєстровий матеріал був би максимально повним і спроектованим
на радянську добу та сучасний стан українського фемінінного лексикону. Пра
цю над таким словником нами уже розпочато.
Загалом же здійснений аналіз статусу і стану фемінінного словотворення до
би українізації дещо бентежить. Якщо вже в українській мові, на відміну від ро
сійської, професійні назви бувають здебільшого осібні для чоловіків і осібні для
жінок, то цей процес мав би послідовно відбитися у словниках ділової мови,
перекладних словниках, укладених до початку першої хвилі деукраїнізації, та
у словниках, виданих представниками української діаспори, які, позбавлені
будь-якого диктату та тиску із зовні, мали б підтвердити послідовне збереження
мовою українських емігрантів уже відомих в 20-30-х роках фемінативів. Адже
соціальна активність жінки в період українізації була достатньо високою, аби
сформувати «соціальне замовлення» на відповідне позначення особи жіночої
статі, а наша мова мала і має достатню кількість фемінізувальних формантів,
щоб таке «соціальне замовлення» виконати.
Отримані нами дані дають вагомі підстави поставити під сумнів наявність
стійкої або хоча б відносно стабільної традиції в послідовному продукуванні
словотвірних фемінативів у період українізації, про яку не свідчать ані дані
27 Фемінатив делегатка зафіксовано в РУС. У СЧСТ він відсутній.
28 Фемінатив лідерка не фіксують ні СЧСТ, ні РУС.
29 Номінант професорка уміщено до реєстрів СЧСТ та РУС.
30 Лише маскулінізми прем ’єр та прем ’єр-міністр фіксує РУС.
31 Фемінатив продавчиня містить лише СЧСТ У РУС засвідчено продавниця.
32 До рос. молодец-девка РУС пропонує відповідник козир-дівка. Номінант молодчиня в
цьому словнику відсутній.
35 їх не фіксує жоден із згаданих тут словників, а головне — СЧСТ.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 65
А. М. Архангельська.
українських граматик кінця XIX — поч. XX ст., ані дані словників, що фіксують
стан українського фемінінного лексикону означеної доби. Практика тогочасного
словникарства підтверджує лише цілком природний процес фемінінної мовотвор
чості, де більш вдале невіддільне від менш вдалого, милозвучне — від немилоз
вучного, доцільне — від менш доцільного. Такий процес — запорука мовного
поступу, що його відображає копітка праця кодифікаторів мови, на жаль, не поз
бавлена суб’єктивності щодо природності й об’єктивної необхідності того чи ін
шого слова на позначення особи жіночої статі в системі української мови.
Крім того, відсутність практично жодних зауваг національно налаштованих
українських мовознавців, зокрема й авторів тогочасних граматик, щодо «утис
ків» цього процесу в контексті загальної тенденції до зросійщення української
мови періоду деукраїнізації та той факт, що більше ніж половина словотвірних
фемінативів, зафіксованих у лексикографічних джерелах, дотичних до аналізо
ваного періоду, стали надбанням сучасного українського лексикону (певна їх
частина — з обмежувальними позначками, що в переважній більшості випадків
має цілком об’єктивні підстави), спонукає до серйозних роздумів. У чому ж,
власне, виявлявся «диктат» та «потужний тиск» норми російської мови на фе-
мінізувальні процеси в українській мові радянської доби, про який вперто
пишуть сьогодні непоодинокі українські дослідники? М. Гінзбург, зокрема, пе
реконаний: «Після 1933 року мові штучно нав’язували як переважну прикладко-
ву модель творення жіночих назв (жінка-майстер, жінка-кравець) і водночас
обмежували використання готових словотвірних відповідників (майстриня,
кравчиня, лідерка 34), а активні в українській мові форманти творення жіночих
назв визначали і стилістично маркували як розмовні й у такий спосіб обмежува-
ли-звужували вживання самих дериватів... На жаль, багато людей і сьогодні пе
ребувають під психологічним впливом цих настанов»35. Усіх тих, хто має інший
погляд на речі, дослідник називає «борцями проти подібних нібито новотворів».
Ще різкіше з цього приводу висловлюється А. Нелюба Зб, називаючи обме
жувальні чинники фемінізації штучними позамовно-диктувальними і дорікаю
чи вченим у намаганні науково обґрунтувати небажаність творення лексем на
позначення жінок через їх позакультуромовний статус. Питання ж «хіба можна
казати-творити прем ’єрка, міністерша, мисткиня, поеткаї» вчений визначає
для себе і колективу мовців на загал (зокрема і для філологів) як риторичне, а
враження пересічних мовців щодо неприродності посталих у новій Україні но-
менів — як оманливе37.
На тлі здійсненого аналізу стану і розвитку процесу фемінізації в українській
мові 20-30-х років XX ст. постає слушне запитання: чому більше ніж половину
фемінативів, засвідчених лексикографічною практикою тієї доби, таки було за
лучено до реєстрів пізніших у часі тлумачних словників, а іншу — ні? Були це
чиїсь підступні наміри, зрадницьки зреалізовані «руками» укладачів сучасних
словників, чи пошук найбільш доцільного і прийнятного слова на позначення
особи жіночої статі, здоровий глузд і мовний такт, що спонукав укладачів слов
34 Зауважимо : говорити про номінант лідерка як про «готовий словотвірний відповідник»
в українській мові немає найменших підстав — його не фіксує жоден зі словників доби
українізації та радянських часів.
35 Гінзбург М. Тендерні особливості української мови, на які треба зважати // Україно
знавчий альманах.— К. ; Мелітополь, 2012.— Вип. 9.— С. 81.
36 Нелюба А. М. «Гендерна лінгвістика» і малопродуктивні словотворчі засоби // Лінг
вістика : 36. наук. пр.— Луганськ, 2011.— № 1.— С. 135-136.
37 Там же.— С. 137.
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № б
Д о проблеми словотвірної фемінізації в українській мові..
ників радянської і пострадянської доби не залучати до їх реєстру слова невдалі,
немилозвучні, кострубаті? Чи варто нам усім шкодувати за «дискриміновани
ми» у такий спосіб фемінативами на кшталт метільничка, заграбачка, іспиту-
вачка, видавачка, видавиця, протеґованиця, виселениця, замовиця, накоштниця,
держиця, повірниця, віртуозниця, бридуля, богохваля, песиголовиця, перекинь-
чиця, вивернениця, ворохобниця, моторуха, вошивця, вискакуля, злодіячка, лег-
кодумка, дурословка, віщука, зітхачка, задристанка тощо? І чи номінанти про
фесор, доктор філологічних наук, лексикограф, мовознавець тощо, ужиті
стосовно особи жіночої статі, становлять загрозу націоналізації української мови?
Проведене дослідження також засвідчує проблематичність твердження про
те, що фемінізація в українській мові доби українізації була явищем усталеним,
послідовним, виявляла високу активність і що є підстави говорити про стабільну
мовну традицію української мови початку XX ст. у творенні парних іменників
жіночого роду, яку за радянських часів штучно (силоміць) нівелювали і до якої
нам усім сьогодні в контексті автохтонізації нашої мови слід повернутися.
Цілком і безумовно підтримуючи прагнення українського культурномовно-
го суспільства до відродження національної специфіки й самобутності нашої
мови, снагу «виполювати страшний кукіль з нашої золотої мовної пшениці»
(В. Сімович), вважаємо за необхідне ґрунтовно й неупереджено дослідити й ос
мислити мовну традицію, що склалася в минулому столітті. Чи маємо вагомі
підстави вважати, що за цей період наша мова, перебуваючи під потужним «тис
ком» неписаних законів, зумовлених впливом російської мови, жодної жит
тєздатності і спротиву такому диктатові не виявила? Чому про цей тиск на систе
му словотвірних фемінативів практично не згадують ні українські мовознавці,
ні представники української інтелігенції, адже багато з них про інші факти зро
сійщення українського лексикону в радянський період висловлювалися відкри
то і без жодного остраху, не зважаючи на небезпеку бути покараним?
Та й шлях затятого відштовхування від норми російської мови, яка, як ува
жає значна частина українських дослідників, здійснювала потужний диктува-
льний вплив на норму українського фемінінного словотворення38 без огляду на
реальні результати нового жіночого назовництва в українській мові та глибоко
го аналізу ситуації з новітнім фемінінним словотвором у самій російській мові
на межі тисячоліть39, не видається достатньо поміркованим та виваженим. Чи не
краще, за влучним висловом В. Сімовича, «покласти в думці побіч себе явища в
обох мовах і поробити з того відповідні висновки» 40? Інакше над нами вічною
марою стоятимуть закони російської граматики, авторитет В. В. Виноградова 41,
О. Єсперсена 42 чи інших «винних» у насильницькому стримуванні процесів фе
38 Зауважимо: на фактах штучного стримування словотвірної фемінізації в самій ро
сійській мові наполягає і Г. П. Нещименко (Нещименко Г. П. Существительные женского
рода со значением лица в русском и чешском языке: тенденции развития // Язык. Сознание.
Коммуникация : Сб. науч. статей, посвящ. памяти заслуж. проф. МГУ А. Г. Широковой.— М.,
2009.— Вып. 38.— С. 10-25).
39 Див. детальніше: Архангельская А. Сексизм в языке: мифы и реальность.— Olomouc,
2011,— S. 153-188.
40 Сімович В. Праці : У 2 т.— Чернівці, 2005.— Т. 1.— С. 55.
41 Див. детальніше: Семиколєнова О. Ш.,Шиліна А. Г. Ґендерний аспект сучасної мовної
політики (міжнародний досвід і українська перспектива) // Мовознавство.— 2006.— № 3.—
С. 37.
42 Синчак О. Як мова вбиває експерток // Критика.— Число 11-12 (169-170).— 2011.—
С. 33.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 67
А. М. Архангельська.
мінізації маскулінних найменувань осіб, що традиційно вживаються й на позна
чення особи жіночої статі.
Погодьмося: процеси фемінізації надто складні й суперечливі, щоб визнавати
їх або безумовно позитивними, або безумовно негативними фактами новітньої ук
раїнської мови. У подібних процесах, на думку О. О. Тараненка, далеко не завжди
можна провести межу між тими явищами, яких об’єктивно потребує літературна
мова, але які штучно були стримувані в попередні періоди її розвитку, і тими, що
перебувають уже поза цими потребами, призводять до сплутування виражальних
засобів різних стилів і жанрів (до надмірного «орозмовлювання» літературної мо
ви, до того чи іншого спрощення її стилістики, пор. керівничка партії, колишня
мерка Ірпеня, міністерка соціальної політики) 43. Засоби масової інформації, нав
паки, переконують: що більше таких «найчудніше уклепаних» (І. Верхратський)
слів уживають український мовець і «мовкиня» vs. «мовчиня», то більш шляхет
ним і українським є їхнє мовлення. Смак доби притупляє усвідомлення того, що
«українська мова є настільки особливе та естетично пригоже явище, що його не
можна руйнувати своєю необережністю та байдужістю» 44.
Не можемо не погодитися з Є. А. Карпіловською в тому, що така неоднознач
на ситуація ставить академічну спільноту перед необхідністю дати відповіді на
питання про доцільність інновацій та їх відповідність чинним нормам. Саме мо
вознавці мають з’ясувати, чи нова лексика прийшла в українську мову надовго,
чи, як і мода та смак спільноти, вона скороминуща і відійде в пасив 45. Відповіді
на ці питання потребують виваженої, об’єктивної, колегіальної та надійно об
ґрунтованої оцінки місця новітніх фемінативів у системі та структурі україн
ської мови з огляду на мовну норму і реальні потреби сучасної комунікації, вив
чення ставлення українського суспільства до цього явища з погляду сприйняття
проблем літературної норми у громадській свідомості.
На часі відділити в нашому новітньому фемінінному словотворі, що в бага
тьох випадках перетворився зі словотвору на слововитвір, зерно від полови. Не
вживати тих фемінативів, які не суперечать системі та структурі української мо
ви і які засвідчені авторитетними кодифікаційними джерелами як стилістично
нейтральні (іасистентка, дисертантка, дослідниця, пасажирка, бібліотекар
ка), немає жодних вагомих підстав. Проте варто зважити, чи справді наша мова
об’єктивно потребує мовних позначень жінки на зразок анатоминя, виробниця,
гастроентерологиня, деканка, європка, зоологиня, логопедка, метеорологиня,
пілоткиня, тезкиня, фешнфотографиня, унікалка, упівка тощо, і чи є нагальна
необхідність творити жіночі особові назви за будь-яку ціну? Чи справді моційні
кореляти мовець —мовкиня, vs. мовчиня тамовлянин—мовлянка є засобами на
шого нового мовомислення? І чи справді усі наведені нами вище факти неофе-
мінізації «наочно увиразнюють вихід українського жіночого словотвору із зони
впливу (диктату, нав’язування) російської мови як мови “елітної”, “просунутої·”
і протиставлюваної українській як мові “сільській”, “хуторянській” 46.
Мова як система та кожна її підсистема зокрема визначається складною
взаємодією доцентрових та відцентрових сил і тенденцій. Навіть у мові з моцій-
43 Тараненко О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української мови і
явище пуризму (на загальнослов’янському тлі) // Мовознавство.— 2008.— № 2-3.— С. 169.
44 Марван І. Quo vadis, lingva ucrainica? — Melbourne, 1992.— С. 15.
45 Карпіловська Є. Мода на слова і норма мови//Культура слова.— Κ.,2012.— Вип.77.—
С. 34-135.
46 Нелюба А. М. Інноваційні зрушення й тенденції в українському жіночому словотворі //
Лінгвістика.— 2011.— № 2 (23).— С. 57.
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № б
Д о проблеми словотвірної фемінізації в українській мові..
ною регулярністю, наприклад у чеській, зустрічаються поодинокі випадки не-
утворення парних фемінативів, засвідчені в сучасних академічних грамати
ках 4?. У мові, як і в житті, діють обмеження і заборони, які неможливо пояснити,
трапляються дивні переваги одних засобів словотворення над іншими, а також
важкозрозумілі на такому тлі майже дублетні утворення. Цю обставину необхід
но враховувати, коли йдеться про мовну систему, її правила та механізми. Мов
на дійсність не вкладається в цю підпорядковану розумові систему. З огляду на
це, очевидно, краще говорити не про обмеження в дослідницьких можливостях,
а про принципову внутрішню властивість мови 48.
Крім того, щедро й рясно утворюючи фемінативи на зразок списконоша, пое-
тичка, політологеса, політологша, правдописка, прозаїкиня, прозаїчка, прозаї-
ця, керівниця, керівничка тощо, їхні «автори» та користувачі мовою не беруть до
уваги надзвичайно важливого критерію, який І. Улуханов назвав результатив
ним, зумовленим властивостями можливого похідного слова як результату 49.
Саме цей, результативний чинник сьогодні опинився поза увагою як дослідни
ків, так і нормалізаторів української мови кінця XX — початку XXI ст. Адже
слово може бути утворене за питомими в українській мові словотвірними типа
ми та моделями за допомогою характерних для українського фемінінного сло
вотвору модифікаційних формантів, а результатом є незграбне, неоковирне, не
милозвучне, кострубате «створіння», що противиться духу й душі української
мови. Сьогодні маємо справді значну кількість праць (на більшість з яких у стат
ті здійснено покликання), де вчені досліджують словотвірні фемінативи з різних
поглядів і з використанням різних методів, проте на негладкий шлях визначення
їх об’єктивної необхідності, оцінки їхньої естетичності й узгодженості із систе
мою нашої красивої і милозвучної мови чомусь воліють не ступати.
Г. М. Сюта під час дискусії на Всеукраїнському семінарі «Актуальні пробле
ми української неографії» (21-22.02 2013, Рівне ; Острог) дуже вдало сформу
лювала ще один надзвичайно важливий чинник оцінки інновацій — чинник ес
тетичної сприйнятності новоутвореного слова. Про необхідність визначати
«коефіцієнт» доцільності інновацій та їхні подальші перспективи пише і
А. М. Нелюба50, проте поки що визначення реальної доцільності численних су
часних неофемінативів залишається поза увагою дослідників. Звісно, мовознав
ці не мусять ставати на консервативні позиції ортодоксального пуризму, уподіб
нюватися «мовній поліції» і своїм або чиїмось вольовим рішенням забороняти
вживання окремих не надто вдалих неофемінативів. Таке, звичайно, важко собі
уявити, бо за В. Матезіусом, «неможливо вибудувати систему контролю над мо
вою, яка б працювала в автономному режимі як електричний вимикач» 51. З ін
47 Див. докладніше: Hrušková Z. Jména přechýlená 11 Tvoření slov v češtině II. Odvozování
podstatných jmen.— Praha, 1967.— S. 536-551; Kroupová L. Žena v zaměstnání a povolání //
Slovo a slovesnost.— 1980.— R. 41.— S. 208-216; Mluvnice češtiny II. Tvarosloví.— Praha,
1986.— S. 33-34; Архангельська A. M. Неологіка чеської мови у контексті суспільних змін (на
матеріалі словника неологізмів О. Мартінцової) // Динамічні процеси в граматиці і
лексичному складі сучасних слов’янських мов.— Рівне ; Оломоуць, 2011.— С. 179-184.
48 Милославский И. Г. Вопросы словообразовательного синтеза.— М., 1980.— С. 189.
49 Улуханов И. С. О закономерностях сочетаемости морфем в славянских языках //
Славянское языкознание : XII Междунар. съезд славистов [Докл. рос. делегации].— М.,
1998,— С. 539.
50 Словотворчість незалежної України. 1991-2011 : Словник / Укл. А. Нелюба.— X.,
2012,— С. 3.
51 Mathesius V. О jazykové správnosti. Několik časových poznámek // Mathesius V. Jazyk,
kultura a slovesnost.— Praha, 1982.— S. 60-64.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 69
А. М. Архангельська.
шого боку, вчені й не повинні мовчки споглядати сучасний процес форсованої
словотвірної фемінізації. їхнє завдання — неупереджено оцінювати такі проце
си, передбачати результати, доступно й переконливо пояснювати користувачам
мови, який з новостворених номінантів особи жіночої статі в кожному конкрет
ному випадку відповідає комунікативним і функціональним завданням, а який
суперечить цим вимогам і самому організму нашої мови, мовній традиції.
Осмислений аналіз результатів новітнього українського фемінінного сло
вотворення справляє враження, що в нашому суспільстві необмеженої слово
твірної свободи українець як творець своєї мови перетворився на homo ludens —
людину грайливу, котра бездумно експериментує зі своєю рідною мовою вик
лючно собі на радість і втіху, отримуючи задоволення від самого процесу гри зі
словом і жодним чином не зважає на його результат. У зв’язку з цим спадають на
думку слова українського письменника, культурного діяча, педагога, диплома
та, лікаря Модеста Левицького, творча діяльність якого припала і на 20-30-і ро
ки XX ст., про якого колеги писали, що він лікував людей і мову: «Коли твори
ться щось нове, то треба його творити відразу добре, щоб не довелося потім
переробляти, поправляти, латати, набираючись сорому за це і перед світом, і пе
ред потомними поколіннями» 52.
З огляду на це наступним етапом нашого дослідження стануть аналіз сучасного
стану «жіночого» назовницгва, зокрема лексикографічної фіксації новітніх україн
ських фемінізованих найменувань жінки в неологічних словниках нової незалежної
України, та вивчення суспільної думки щодо традиційних маскулінних та сучасних
фемінізованих назв особи жіночої статі в сучасному українському мовленні.
(Рівне)
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов.
ред. В. Т. Бусел.— Κ., 2007.— 1728 с.
Російсько-український словник : В 4 т. / За ред. В. Ганцова, Г. Голоскеви-
ча, М. Грінченко; голов, ред. А. Кримський та С. Сфремов ( 1924—
1933).— http://r2u.0rg.ua/datayP0ciňcbK0-yKpa'ÍHCbKHň академічний слов
ник (192433).pdf.
Російсько-український словник ділової мови. Термінологія та фразео
логія. (Проект). /Укл. М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшке-
вич.— X. ; Κ., 1930 — 248 с. [Перевид. 1993, Мюнхен ; післяслово
О. Горбача].
Словник української мови : В 11 т.— Κ., 1970-1980.
Словник української мови : В 20 т.— Κ., 2010-2013.— Т. 1-3.
Штепа 77. Словник чужомовних слів і термінів.— Монреаль, 1977.—
http://www.twirpx.com/file/100214/
А. М. ARKHANHELSKA
ON THE PROBLEM OF DERIVATIONAL FEMINIZATION IN PRESENT DAY
UKRAINIAN LANGUAGE: TRADITION AND MODERNITY. H
The article analyzes the qualitative and quantitative aspects of the dynamics of development and
formation of derivational feminative system of Ukrainian language on the material of lexicographi
cal works pertaining to the period of Ukrainianization of20-30-ies of the XX century. A process of
transition of derivational feminatives, created during this period, into the system of the modem
Ukrainian language is studied here.
Keywords : derivational feminization, feminative, masculinity, derivational standard.
52 Левицький M. 77. Паки й паки (Про нашу літературну мову).— Відень ; Κ., 1920.— С. 6.
РУС
РУСДМ
СУМ (1970-1980)—
СУМ (2010-2013) —
СЧСТ —
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № б
http://r2u.0rg.ua/datayP0ci%c5%88cbK0-yKpa'%c3%8dHCbKH%c5%88
http://www.twirpx.com/file/100214/
|