Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів
У статті доводиться доцільність когнітивно-порівняльного етимологічного методу дослідження першокореня, його засади та прийоми. Розглядаються приклади застосування даного методу, виводиться поняття першокореня, трансляції його смислу та трансформації значень....
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183813 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів / У.О. Карпенко // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 77-85. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183813 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1838132022-04-20T01:32:18Z Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів Карпенко, У.О. У статті доводиться доцільність когнітивно-порівняльного етимологічного методу дослідження першокореня, його засади та прийоми. Розглядаються приклади застосування даного методу, виводиться поняття першокореня, трансляції його смислу та трансформації значень. The article deals with etymology and primary roots. For their studying is introduced cognitive- comparative etymology method. The research is dedicated to the exploration of the ancient roots, that came to the modem language from the most ancient times. They continue to exist and produce new words in different languages. In this research are investigated the words from Ukrainian, Russian, Italian, English, Spanish, Arab, Turkish, Greek and Quechua languages. These languages form a background for finding out primary roots, because the root is ancient one if it is not loaned and exists in different non related languages. 2014 Article Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів / У.О. Карпенко // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 77-85. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183813 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті доводиться доцільність когнітивно-порівняльного етимологічного методу дослідження
першокореня, його засади та прийоми. Розглядаються приклади застосування даного
методу, виводиться поняття першокореня, трансляції його смислу та трансформації значень. |
| format |
Article |
| author |
Карпенко, У.О. |
| spellingShingle |
Карпенко, У.О. Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів Мовознавство |
| author_facet |
Карпенко, У.О. |
| author_sort |
Карпенко, У.О. |
| title |
Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів |
| title_short |
Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів |
| title_full |
Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів |
| title_fullStr |
Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів |
| title_full_unstemmed |
Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів |
| title_sort |
когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183813 |
| citation_txt |
Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокоренів / У.О. Карпенко // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 77-85. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT karpenkouo kognítivnoporívnâlʹnijpoglâdnaetimologíûrefleksívperšokorenív |
| first_indexed |
2025-07-16T03:49:01Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:49:01Z |
| _version_ |
1837773873381113856 |
| fulltext |
У. О. КАРПЕНКО
КОГНІТИВНО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ п о г л я д
НА ЕТИМОЛОГІЮ РЕФЛЕКСІВ ПЕРШОКОРЕНІВ
У статті доводиться доцільність копгітивно-порівняльного етимологічного методу дослі
дження першокореня, його засади та прийоми. Розглядаються приклади застосування даного
методу, виводиться поняття першокореня, трансляції його смислу та трансформації значень.
К л ю ч о в і слова: першокорінь, трансляція, трансформація значення, смисл,
лінгвістичний метод, когнітивний метод, етимологія.
Початок XIX ст. вважається часом наукового оформлення мовознавства, ос
кільки саме тоді у працях Ф. Боппа, Я. Грімма, Р. Раска, О. X. Востокова засто
совується новий порівняльно-історичний метод дослідження мови.
Проблема розроблення цього методу досить актуальна, їй присвячені праці
Б. О. Серебренникова, Ю. С. Степанова, JI. П. Іванової, цілий ряд конференцій,
організованих В. А. Глущенком, енциклопедичні видання О. О. Селіванової.
З’являються нові вимоги до дисертацій щодо необхідності детального опису
вже існуючих методів та розроблення власного методу. Виникла необхідність
створення методу для вивчення першокоренів, які продовжують існувати у сло
вах сучасних споріднених і неспоріднених мов.
Феномен першокореня постає як результат пізнання світу людиною в най
давніші часи. Тоді вона виокремила з хаосу вражень певні явища та предмети і
дала їм назву, покладаючи в основу номінації найактуальнішу ознаку. Те, що
привернуло увагу людини на «світанку» творення мови, було назвно словами,
які у вигляді першокоренів дійшли до наших часів, і продовжуватимуть свій
шлях у майбутнє доти, доки існуватимуть мови.
Першокорінь — це первісний корінь, що його закладено в основу номінації,
у внутрішню форму слова, який трансформується у своїх значеннях. Цей процес
зумовлений національною та культурною специфікою мов-рецепієнтів та їхніх
носіїв, і зберігає загальну семантичну вісь при трансляції первинного смислу.
Кожна галузь знання стає наукою тоді, коли формується об’єкт, предмет дос
лідження, створюється власна методика аналізу. Домінантною ознакою певного
напряму є власний метод. Метод у лінгвістиці — це система науково-дослідни
цьких прийомів, спрямованих на вивчення закономірностей виникнення, роз
витку та функціонування мовних явищ 1.
Першокорінь стає новим об’єктом дослідження, у зв’язку з чим важливого
значення набуває вивчення трансляції смислу та трансформації значень, а це у
свою чергу потребує розроблення нового методу.
1 Алефиренко Η. Ф. Современные проблемы науки о языке.— М., 2005.— С. 314.
О У. О. КАРПЕНКО, 2014
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 77
У. О. Карпенко.
Загальними філософськими категоріями, які стали теоретичним обґрунту
ванням методу, що використовується в нашому дослідженні, є категорії історич
ного та логічного, вони характеризують важливі особливості процесу розвитку,
а також співвідношення між логічним розвитком думки та історією предмета, іс
торією самого пізнавального процесу2.
Аксіомою екзистенції першокореня є його розвиток, підпорядкований пев
ній логіці. На початку процесу, на момент первинної номінації, логіка трансфор
мацій значень ще відсутня, оскільки відсутнє вираження розвиненої структури
об’єкта (першокореня). Послідовність фаз частково відображена у спробах уче
них знайти закономірності розвитку семантики. Процес завершується станов
ленням певного специфічного об’єкта. Однак щодо нашого дослідження така
«завершеність» у першокорені можлива лише умовно, стосовно певної мови на
певному синхронному зрізі її розвитку.
«Шлях» першокореня вочевидь є нескінченним, він завершиться із припи
ненням існування всіх мов та всіх носіїв. У зв’язку з цим є певна розбіжність у
співвідношенні категорій історичного та логічного з процесами розвитку пер
шокореня. «В об’єкті, що досяг “готової класичної форми”, відпадає та втра
чається все випадкове, що є невід’ємним від історичного процесу» 3. На шляху
розвитку першокореня не втрачається значущість жодної трансформації. Для
першокореня життєво важливим є будь-яке семантичне забарвлення, оскільки
воно може дати поштовх до формування наступних значень, що стануть актуа
льними в тій чи іншій мові, на тому чи іншому етапі її розвитку. Однак логічне
відтворення шляху першокореня як розвинутого цілого виявляється ключем для
розкриття його справжньої історії. Таким чином, філософські категорії історич
ного та логічного допомагають розкрити сутність процесу розвитку першокоре
ня, цілісність якого забезпечується трансляцією смислу крізь віки та мови, а різ
номанітність і мінливість постає в трансформації значень на різних етапах
розвитку в різних мовах.
В етимології у дослідженні першокоренів використовується система тер
мінів, як-то: «першокорінь», «трансляція смислу», «трансформація значень»,
«проформа», «етимон», «фонетичний процес» та ін.
Прикладом вияву першокореня може слугувати корінь *hop-, що, на думку
О. С. Мельничука4, наявний у назві українського народного танцю гопак, а та
кож у німецькому hopp. У сучасній англійській мові hop «стрибати» (від дангл.
hoppian) співвідноситься з давнім північним hoppa «стрибати» 5. Цей корінь є
частиною складених слів, таких як, наприклад, grasshopper «коник» (grass «тра
ва», hop «стрибати», -ег — суфікс на позначення виконавця дії).
Через когнітивно-історичну сутність першокореня необхідно розробити та
застосувати когнітивно-порівняльний етимологічний метод його дослідження, у
якому має бути задіяна вся сукупність лінгвістичних знань.
Насамперед зазначимо, що назва нашого методу — це наукова алюзія порів
няльно-історичного методу. Порівняльно-історичний метод розвивався та вдос
коналювався, він охопив, крім фонетики і морфології, також синтаксис та, що
є особливо важливим для нашого дослідження, — семантику (у творах Е. Бен-
2 Философский словарь / Под ред. М. М. Розенталя, П. Ф. Юдина.— М., 1968.— С. 141.
3 Там же.— С. 142.
4 Етимологічний словник української мови : В 7 т. / Редкол.: О. С. Мельничук (головний
ред.) та ін.— К., 1982,— Т. 1,— С. 561-562.
5 Collins English dictionary.—3-ed.— s.l., 1991.— P. 748.
78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6
.Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокореня
веніста, К. Бругманна, JI. А. Булаховського, Т. В. Гамкрелідзе, Б. Дельбрюка,
B. М. Жирмунського, В’яч. Вс. Іванова, А. Мейє, О. С. Мельничука, О. М. Се-
ліщева, Б. О. Серебренникова, О. М. Трубачова). Основою етимологічної мето
дики, на думку Ж. Ж. Варбот, є порівняльно-історичний метод дослідження різ
них одиниць мови, що спирається на закони та закономірності фонетичних і
морфологічних змін6.
Як зазначає Л. П. Іванова, «кожна галузь знань стає наукою, коли виробляє
власний об’єкт, метамову (систему термінів) та методи. У межах науки, що вже
склалася, формуються різні напрями, головною ознакою сформованого напряму
є власний метод. Так, наприклад, першим напрямом нашої науки, що заклав за
сади лінгвістики, стало порівняльно-історичне мовознавство, яке виникло зав
дяки розробленню порівняльно-історичного методу1. О. О. Потебня вважав, що
«думка про порівняння всіх мов є для мовознавства таким самим великим від
криттям, як ідея людства для історії» 8.
На відміну від семасіології, що вивчає формування значення, ми приділяємо
увагу також процесам трансляції смислу та трансформації значень. Функціона
лізм досліджує ту чи іншу категорію, вживання та функціонування якої вив
чається на всіх рівнях мови. Ми розглядатимемо лексичний рівень. Традиційна
граматика насамперед займається категоріями, що оформлюють смисл. Нашим
завданням є виявлення смислу та його трансляції, що є формою, а не змістом.
Ідея «шляху» першокореня, який продовжує функціонувати в сучасних спо
ріднених і неспоріднених мовах, ґрунтується на існуванні ностратичних мов та
теорії єдиного походження всіх мов В. фон Гумбольдта.
Дуже цінною спадщиною порівняльно-історичного методу є етимологічні
словники. Наукова етимологія ґрунтується на фонетичних законах, що лежать
в основі порівняльно-історичного методу мовознавства. Її було започатковано
1833 року працею А. Ф. Пота «Етимологічні дослідження в сфері індогерман
ських мов». Методи лінгвістичної географії із залученням діалектного матеріа
лу були розроблені Ж. Жильєроном. Зв’язок лексики з реаліями культури ви
світлювався у творах В. Мейер-Любке, В. фон Вартбурга, Г. Шухардта —
учених, які належали до течії «Слова та речі». Процеси зміни значень та аналіз
лексики за семантичними полями розглядалися И. Тріром.
У XX ст. у працях Е. Бенвеніста, В. В. Мартинова, О. С. Мельничука,
Р. О. Якобсона активізується застосування структурних принципів аналізу лек
сики за семантичними, кореневими, афіксальними, лексико-граматичними оз
наками. Про визначну роль фонетичних законів як рушійної сили змін писали
Я. Малкієл, А. Мейє, О. М. Трубачов. Взаємозв’язок історії суспільства та по
ходження слів вивчався у творах В. І. Абаєва, Е. Бенвеніста, В’яч. Вс. Іванова,
М. М. Покровського, О. М. Трубачова9.
Цінний матеріал, накопичений за століття етимологічних досліджень, дає
вченим можливість спостерігати історію перетворень того чи іншого слова, що
6 Варбот Ж. Ж. Этимология // Лингвистический энциклопедический словарь.— М.,
1990,— С. 696.
7 Иванова Л. П. Метод и смежные явления: функции, критерии разграничения // Метода
лінгвістичних досліджень.— Слов’янськ, 2010.— С. 69-70.
8 Колесов В. В. Сравнительно-исторический метод в трудах А. А. Потебни // Наукова
спадщина О. О. Потебні і сучасна філологія : Сб. науч. трудов.— Κ., 1985.— С. 36.
9 АрпановаН. С. Этимон/ /Лингвистический энциклопедический словарь.— М., 1990.—
C. 597.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 79
У. О. Карпенко.
наводиться в етимологічних словниках. Без цього було б неможливе здійснення
напрямів досліджень у галузі лінгвістики, культурології, філософії, концептоло-
гії. Завдяки порівнянню даних етимологічних словників нами було створено
корпус із 170 першокоренів та з’ясовані шляхи трансформації їхніх значень.
Рушійною силою руху першокоренів є полісемія. Кількість першокоренів
обмежена. Пошук першокоренів здійснюється в різних споріднених та неспо-
ріднених мовах у діахронічному аспекті. Виявлення низки першокоренів від
криває первісні елементи творення світу, а саме те, чому людина насамперед да
вала назву та що осмислювала в навколишньому середовищі.
Смислом першокореня є інваріант, його значення в різних мовах — варіанти
(у відношенні варіанта та інваріанта за В. М Солнцевим), зумовлені націо
нальною та культурною специфікою. Семантична вісь полісемії пов’язує смисл
першокореня та варіанти його значень. Смисл першокореня транслюється, зна
чення — трансформуються.
Зазначимо, що ідея трансформаційної методики належить Н. Хомському 10,
який утілив її на синтаксичному матеріалі. Але синтаксис підлягає формалізації
значно більше, ніж семантика. У нашому дослідженні ідея трансформацій
екстраполюється на трансформації значень першокореня.
Засобами, завдяки яким відбуваються трансформації значень, є метафора та
метонімія. Найчастотнішим у трансформації значень першокореня є метоніміч
ний перенос. «Метонімія — це семантичний перенос, під час якого форма мов
ної одиниці або оформлення категорії переноситься з одного референта на ін
ший на основі тієї чи іншої суміжності останніх при відображенні у свідомості
носія мови» п. На думку О.О. Тараненка, «.. .коли значення тієї чи іншої одини
ці можна одночасно інтерпретувати двояко, створюється подвійний смисл тлу
мачення певного значення у відповідних контекстах та ситуаціях, що призво
дить до метонімічного переносу» 12.
Менш частотним виявляється метафоричний перенос, тобто, метафора — це
семантичний перенос, під час якого форма мовної одиниці або оформлення мов
ної категорії переноситься з одного референта на інший на підставі тієї чи іншої
подібності останніх при відображенні у свідомості носія мови 13. Обидва види
переносу являють собою асоціативні зв’язки. Як зазначив О. О. Тараненко, для
здійснення процесу номінації необхідно, щоб нове певним чином було поєднане
з даним 14. Наприклад, у наведеній реалізації першокореня в українському слові
гопак очевидним постає метонімічний перенос «дія» — «танок, наповнений
цією дією» (стрибати — стрибок — танок стрибків — гопак).
Залучення порівняльно-історичного методу уможливило виявлення одного
й того самого першокореня в неспоріднених мовах. Розглянувши теоретичне об
ґрунтування когнітивно-порівняльного методу, перейдемо до характеристики
його прийомів і методик.
Загальнонауковими прийомами є зіставлення та порівняння. Зіставлення
відповідностей дозволило простежити зв’язки слів різних мов на сучасному ета
пі їхнього розвитку, що не фіксуються в етимологічних словниках.
10 Хомский Н. Синтаксические структуры // Новое в лингвистике.— М., 1962.—
Вып. 2,— С. 412-526.
11 Тараненко А. А. Языковая семантика в её динамических аспектах.— К., 1989.— С. 9.
12 Там же.— С. 9.
13 Там же,— С. 108.
14 Там же.— С. 43.
80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № б
.Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокореня
Виходячи з природи першокореня, його вияву в різних мовах, у тому числі
неспоріднених, варто було б, на наш погляд, говорити про зіставлення, а не по
рівняння, оскільки зіставний метод ґрунтується на порівнянні відповідних явищ
різних мов незалежно від їхнього походження з тієї чи іншої сім’ї. Однак у на
шому дослідженні порівнюються не мови або окремі явища, а вивчається кон
кретний вияв певного давнього кореня, що в трансформації своїх значень дій
шов до наших днів. Принцип ретрогностики порівняльно-історичного методу
дозволив ученим змоделювати форми прамови, у процесі виведення яких прово
дилася реконструкція. Для нашого дослідження праформа, яку було виведено
шляхом реконструкції, є готовим матеріалом, поданим в етимологічних словни
ках, метою ж дослідження є виявлення першокоренів, що продовжують своє
життя в сучасних мовах, зокрема неспоріднених. Першокорінь — єдиний у
своїй сутності, і тому його вияви — трансформації значень — не є явищами різ
ного підпорядкування. Отже, доцільно вести мову саме про порівняння, а не зіс
тавлення, оскільки порівняння — це калька з лат. сит «з» та par «рівний, одного
рівня», як термін вона стала позначати поняття рівності або нерівності, більшого
чи меншого ступеня якості. У нашому дослідженні розглядаємо зміни першоко
реня в різних мовах, його відповідність та віддаленість від початкового смислу,
те, як саме праформа реалізувалася у словах сучасних мов, у тому числі неспо
ріднених (російській, українській, італійській, англійській, іспанській, ту
рецькій, арабській, грецькій, кечуа).
При використанні етимологічних словників можливе поглиблення лінгвіс-
тичного пошуку підстав переосмислення того чи іншого першокореня носіями
різних мовних культур у когнітивному аспекті.
Когнітивно-порівняльний етимологічний метод вивчення першокореня
включає в себе систему науково-дослідницьких прийомів. Для пошуку першо
кореня необхідно виявити значення, що трансформувалися на синхронічному
рівні мов, пройти «зворотний шлях» метонімічних та метафоричних переносів,
які привели до їхнього утворення. Далі — за допомогою зіставлення даних ети
мологічних словників різних мов з’ясувати праформу, що збігається у всіх слов
никах як первісна. Вона й буде письмово зафіксованою умовною транскрипцією
першокореня. У подібному пошуку необхідно зіставити дані різних етимологіч
них словників як однієї і тієї самої мови, так і різних мов. Це дозволить уникнути
помилкових висновків, зумовленим збігом транскрипцій. Такі збіги можливі,
оскільки першокорінь сягає глибокої давнини, жодний першокорінь не є мер
твим, він живе та з’ясовується в похідних від нього словах у різних мовах.
Предметом дослідження є першокорінь, тому перший етап — це його вияв
лення у словникових статтях етимологічного словника досліджуваної базової
мови. Наявність першокореня припускається гіпотетично, оскільки об’єктивні
критерії того, як «помітити» першокорінь, відсутні. Слово, у якому припус
кається наявність першокореня, перевіряється за етимологічними словникам да
ної мови, а також за іншими, у тому числі неспоріднених мов. Порівняння слов
никових статей етимологічних словників має дві мети: підтвердити, що слова,
про які йдеться, є спорідненими, та що наведені проформи, або початкові корені,
є істинними. Якщо етимологічні словники різних, у тому числі неспоріднених,
мов наводять одну й ту саму праформу — вона є істинною. Істинна праформа,
«архетип» з позначкою «*» за А. Шлейхером, являє собою умовну фіксацію ко
реня прамови — першокореня. Аксіомою порівняльно-історичного мовознав-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 81
У. О. Карпенко.
ства є визнання того, що матеріальна спорідненість мов — це результат їхнього
спільного походження.
Смисл першокореня — це те, що без змін транслюється в різних мовах у
діахронічному аспекті та підтримує вісь полісемії.
Значення — це вияв трансляції смислу в певній мові на певному етапі її роз
витку, закріплений у конкретному слові даної мови. Значень багато, оскільки
численними є мови та їхні синхронні зрізи.
Після встановлення праформи та «шляху» першокореня в різних мовах пе
ред дослідником постає завдання позначити смисл, що транслюється, за допо
могою слова своєї мови. Виявлення першокореня — це складний етап реалізації
когнітивно-порівняльного етимологічного методу дослідження першокореня.
Він передбачає: 1) гіпотетичне припущення імпліцитного вияву першокореня у
словниковій статті етимологічного словника досліджуваної мови; 2) підтвер
дження або спростування гіпотези за допомогою порівняння даних етимологіч
них словників досліджуваної мови та інших мов, зокрема неспоріднених;
3) вербалізація смислу, що транслюється; 4) наведення низки трансформацій
значень (надати повний список трансформацій значень неможливо, оскільки
мови постійно розвиваються, а також не всі значення фіксуються на тому чи ін
шому етапі розвитку певної мови); 5) визначення метонімічних та метафорич
них переносів трансформації значень.
Когнітивно-порівняльний етимологічний метод дослідження першокореня
має підтвердити нашу гіпотезу про те, що: 1) у свідомості носіїв споріднених та
неспоріднених мов існують першокорені, що осмислюються по-різному через
національно-культурноу специфіку тієї чи іншої мови, в якій функціонує вияв
лений першокорінь; 2) з’ясування першокореня можливе при зіставленні даних
етимологічних словників різних мов, що пояснюють походження того чи іншо
го слова; 3) потрапляючи з однієї мови в іншу, а саме з однієї колективної мов
ної свідомості в іншу, першокорінь набуває значень та прирощень значень, які
змінюють те чи інше слово, що приводить у певних випадках до енантіосемії;
4) варіації значень одного й того самого кореня в різних мовах є результатом дії
полісемії, на розвиток якої впливає колективна мовна свідомість носіїв мови;
5) існує певний, небезкінечний, однак такий, що його неможливо виявити пов
ністю, набір першокоренів, від яких у різних мовах були утворені різні слова.
Наведемо приклад аналізу трансляції смислу та трансформації значень пер
шокореня рос. слова кормить за допомогою розробленого нами методу.
Кормить, корм — загальнослов’янський корінь, який має відповідники в ін
доєвропейських мовах, пор.: ірл. сиігт «пиво», лат. crémor «густий сік», галл.
koarmi «вид пива»; цей корінь наявний і в слові скоромный 15.
Вочевидь спорідненим із зазначеним першокоренем є й сучасне англійське
cream «вершки», «крем», що сягає дфр. cresme, куди воно прийшло з пізньої ла
тини — crãmum із тим самим значенням. Це слово кельтське за походженням, на
нього вплинуло церковне лат. chrisma, яке є спорідненим з chrism — суміш мас
тил, що використовується під час сакральних дій у грецькій православній та
римській католицькій церквах. Воно сягає староангл. crisma, до якої прийшло із
середньовічної латини від гр. χρίσμα 16.
15 Етимологічний словник української мови.— Т. 1.— С. 28; Фасмер М. Этимологиче
ский словарь русского языка.— М., 1986.— Т. 2.— С. 329 ; Шанский Η. М. и др. Краткий эти
мологический словарь русского языка.— М., 1975.— С. 212.
16 Collins English dictionary.— P. 288, 373.
82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № б
.Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокореня
У сучасній італійській мові функціонує слово crema «крем», що сягає фр. сгите,
утвореного від пізньоого латинського слова сгата галльського походження. Воно
співвідносне з гр. χρίσμα із значенням «мастило для змащування»17. Від зазначено
го гр. χρίσμα індоєвропейського походження виводиться сучасне іт. cresima «кон
фірмація», «миропомазання», «освячення». Паралельною формою до cresima в іта
лійській мові постає слово crisma «освячене мастило». Це слово фіксується в
середньовічній латині. У X ст. воно означало ліки, без церковної конотації18.
У сучасній арабській мові слово крем функціонує у схожому фонетичному
вигляді (krima) та є запозиченням. У турецькій слово krem позначає крем
косметичний, a krema — продукт харчування, воно прийшло в турецьку з фран
цузької, де також має кельтське походження 19. Отже, спостерігається спільне
кельтське джерело запозичення.
На підставі значення ‘живити, годувати’ можна припустити спорідненість із
зазначеним коренем італійського слова cereale «злак», «зернові», що у формі
множини сягає лат. cerealis від імені богині Церери, яка навчила людей вирощу
вати та обробляти пшеницю.
Ім’я Церера походить від лат.Сегев, що сягає кореня *cerus < *kere- з первин
ним значенням «створювати», а потім — «живити, годувати»20. На зв’язок імені
богині Церери з праіталійським *keres- вказує також О. С. Мельничук. Учений
зближує корені слів укр. корм та ірл. соігт, сиігт «пиво»21.
Т. В. Гамкрелідзе та В. В. Іванов наводять корінь k[h]r-em- із значенням їжі,
приготованої на вогні, що простежується у дінд. karam-bh6 ‘каша з ячменю’, лат.
crémor ‘слизький густий сік’, дірл. соігт, сиігт ‘пиво’, рос. корм 22. Від кореня
*kere- походять також креатив, креативний, сучасне англ. creative23. Лат. creare
сягає кореня *kere-, від якого походить споріднене з creare латинське слово
crescere — «рости», що, у свою чергу, дало ісп. criollo — «служник, який виріс у
домі господарів» 24; у турецькій запозичене kreç позначає ясла, садочок, «місце,
де зростають діти», що також зберегло семантику «рости».
В. Г. Скляренко пов’язує корінь лат. creare з тим коренем, що міститься в
слові краса, воскресіння (природи, а також у релігійному переосмисленні): «Ха
рактерно, що воскресіння Христове також припадає на час оживання природи,
на весну» 25. Сакральний контекст воскресіння відповідає церковній конотації
грецького χρίσμα, з яким також пов’язане ім’я Христа як «Помазаного».
Зазначимо, що у трансформації значень важливу роль відіграє закладений у
першокорені смисл. Він повертає або наближає нові трансформації до первісної
семи. Відбувається повернення як до значень, так і до асоціацій, уже наявних у
свідомості носіїв різних мов. Це явище стосується різних коренів, що позна
чають одне й те саме або схоже явище. Наприклад, архетипове уявлення про
зв’язок тіла людини з землею спостерігається в латинському слові homo «люди-
17 Dizionario etimologico / Red. D. Meldi.— Trento, 2005.— P. 272.
18 Ibid.— P. 273,274.
19 Етимологічний словник турецької мови.— http://www.nisanyansozlvik.com.
20 Dizionario etimologico.— P. 207.
21 Етимологічний словник української мови : У 7 т.— Κ., 1989. — Т. 3. — С. 28.
22 Гамкрелидзе Т. В., Иванов В. В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. — Тбилиси.,
1984.— Т. 2,— С. 703.
23 Collins English dictionary.— P. 373.
24 Dizionario etimologico.— P. 271; Breve diccionario etimolygico de la lengua castellana /
Joan Coromines.— Madrid., 2010.— P. 157.
25 Скляренко В. Г. Етимологічні розвідки. 6 //Мовознавство. — 1997.— №5-4. — С. 15.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 83
http://www.nisanyansozlvik.com
У. О. Карпенко.
на», що, на думку Варрона, походить від humus «земля» із семантикою земної іс
тоти на противагу небесній, божественній26. На семітському ґрунті від цього ко
реня (adm) утворилися слова із значенням «земля» та «людина». Адам було
переосмислене як власне ім’я біблійного персонажа, воно функціонує в сучасній
турецькій — adam «людина», «чоловік» та арабській — И Адам) мовах. Ім’я
Адам походить від єврейського хш , що має значення «людина» 11. Наведені
приклади свідчать, що за наявності зовсім різних коренів спостерігаються ана
логічні та навіть ідентичні принципи встановлення зв’язків між об’єктами но
мінації (земля — людина).
Таким чином, першокорінь *kr- транслює смисл «харчувати, насичувати». З
двох дій — «годувати» та «мастити» простішою уявляється «мастити». Тому,
очевидно, у цьому випадку першим відбувся метонімічний перенос за моделлю
«дія — її результат», завдяки якому сформувалися значення «годувати», а також
«ростити» та «творити». На підставі метонімічного перенесення «годувати —
продукт харчування» утворилося значення «пиво», «олія (мастило)», «сік», а та
кож «зерно». Далі метонімія «речовина — обставини її використання» надала
мастилу церковної конотації. Отже, мастило (олія), що використовується у цер
кві, набуло сакрального значення, а слово cresima від позначення речовини було
перенесено на назву обряду, під час якого воно використовувалося — конфірма
ція, миропомазання, освячення. Подібне перенесення назви предмета на культ,
що з ним пов’язаний, простежується в утворенні імені богині Церери та її осмис
ленні як культурного героя, що навчила людей вирощувати зерно.
Отже, смислом першокореня є інваріант, його значення в різних мовах— ва
ріанти, зумовлені національно-культурною специфікою. Ланкою, що пов’язує
першокорінь із варіантами його значень, є загальна семантична вісь полісемії.
Кількість першокоренів обмежена. їх слід шукати в діахронному аспекті, у різ
них споріднених та неспоріднених мовах. Виявлення першокоренів дасть змогу
зрозуміти, що саме людина насамперед називала та усвідомлювала. Вирішити
це завдання можна завдяки застосуванню когнітивно-порівняльного етимоло
гічного методу.
U. A. KARPENKO
THE COGNITIVE-COMPARATIVE VIEV AT ETYMOLOGY OF THE PRIMARY
ROOT’S REFLECTION
The article deals with etymology and primary roots. For their studying is introduced cogni-
tive-comparative etymology method.
The research is dedicated to the exploration of the ancient roots, that came to the modem lan
guage from the most ancient times. They continue to exist and produce new words in different lan
guages. In this research are investigated the words from Ukrainian, Russian, Italian, English, Span
ish, Arab, Turkish, Greek and Quechua languages. These languages form a background for finding
out primary roots, because the root is ancient one if it is not loaned and exists in different non related
languages.
The primary root is the sound entity that forms the basis of nomination, it conserves the general
semantics axis during translation of it’s sense. The meanings of a primary root are transformed by
polysemy and while forming the words, reflect national and cultural particulars of the language,
where they are realized. The quantity of primary roots is not infinite, they can be find out in different
languages. Having find out a certain number of primary roots, it’s possible to disclose a secret of the
26 Dizionario etimologico... — P. 1031.
27 Ibid.— P. 1087.
84 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6
.Когнітивно-порівняльний погляд на етимологію рефлексів першокореня
most important elements of the world, that first of all attracted human’s attention and made him to
give the nomination to the essential surrounding him phenomenon.
The key idea of philosophic consideration of the primary root, its sense translation and meaning
transformations, is development. Sense is interpreted as a signing of an ancient object, it is translated
into different languages at their different synchronic levels, that isn’t caused by loan, but by it’s an
cient origin.
The meaning is an understanding of any object’s different aspects, fixed in the certain language
on it’s concrete development phase. As for the meanings, step transformation with the aid of
metonymy and (less) of metaphor it’s natural to them.
For primary root’s verifying and studying cognitive-comparative etymology method is worked
out. This research method is considered comparative, because different language data are compared,
etymology, because of the usage of etymology dictionaries for primary root’s verifying, cognitive,
because of studying of primary roots’ specify perception in different cultures.
The example of application of cognitive-comparative etymology method of the primary root’s
studying is given in the article. There is introduced the concept of primary root with it’s translation of
sense and transformation of meanings.
Keywords : primary root, translation, transformation, sense, meaning, method, cognitive,
etymology.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 6 85
|