Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет

Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет

У статті йдеться про життєвий і творчий шлях А. П. Непокупного, видатного вченого, поета й організатора науки.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Лукінова, Т.Б.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2012
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183818
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 4-13. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183818
record_format dspace
spelling irk-123456789-1838182022-04-21T01:31:56Z Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет Лукінова, Т.Б. У статті йдеться про життєвий і творчий шлях А. П. Непокупного, видатного вченого, поета й організатора науки. The article focuses upon the life and work of A. P. Nepokupnyi, an outstanding scholar, poet, and research organizer. 2012 Article Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 4-13. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183818 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті йдеться про життєвий і творчий шлях А. П. Непокупного, видатного вченого, поета й організатора науки.
format Article
author Лукінова, Т.Б.
spellingShingle Лукінова, Т.Б.
Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет
Мовознавство
author_facet Лукінова, Т.Б.
author_sort Лукінова, Т.Б.
title Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет
title_short Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет
title_full Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет
title_fullStr Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет
title_full_unstemmed Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет
title_sort анатолій павлович непокупний — учений і поет
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2012
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183818
citation_txt Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 4-13. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT lukínovatb anatolíjpavlovičnepokupnijučenijípoet
first_indexed 2025-07-16T03:49:21Z
last_indexed 2025-07-16T03:49:21Z
_version_ 1837773894388285440
fulltext Т. Б. ЛУКІНОВА АНАТОЛІЙ ПАВЛОВИЧ НЕПОКУПНИЙ — УЧЕНИЙ I ПОЕТ ________________________ У статті йдеться про життєвий і творчий шлях А. П. Непокупного, видатного вченого, поета й організатора науки. Кл юч о в і слова: балтистика, славістика, балто-слов’янська взаємодія, етимологія, за­ позичення, поезія, переклади. Серед яскравих постатей українського мовознавства другої половини XX ст. по­ чесне місце займає славіст-балтист Анатолій Павлович Непокупний, член-ко- респондент Національної Академії наук України, іноземний член Академії наук Латвійської Республіки. Народився А. П. Непокупний 18 березня 1932 р. в м. Полтаві, в учитель­ ській родині. Після успішного закінчення школи навчався в 1950-1955 рр. на ро­ сійському відділенні філологічного факультету Київського державного універ­ ситету ім. Т. Г. Шевченка. Вчився добре, брав участь у роботі студентського наукового гуртка і після закінчення навчання (з відзнакою) був рекомендований до аспірантури. Курс аспірантської підготовки проходив у 1955-1958 рр. на ка­ федрі російської мови Київського університету під керівництвом академіка Л. А. Булаховського. Робота над кандидатською дисертацією була порушена приїздом литовця Сігітаса Крягжде, який прибув до Києва для навчання в аспірантурі Київського університету з психології. Л. А. Булаховський, сам колишній учень видатного латвійського лінгвіста Яніса Ендзеліна, свого часу спілкувався також з литов­ ським ученим Казим’єрасом Бугою і мав з ним, а через нього і з Литвою, тривалі контакти. Він сприяв знайомству А. П. Непокупного із С. Крягжде. Анатолій Павлович зацікавився, а потім і захопився литовською мовою, заприятелював із С. Крягжде, 1957 року відвідав з новим приятелем Литву і після повернення до Києва зі згоди керівника змінив тему майже готової дисертації на дослідження з проблем балто-слов’янських мовних взаємин, зокрема з проблеми балтійського субстрату в слов’янських мовах. Як відомо, в індоєвропейській мовній сім’ї слов’янські мови найближче спо­ ріднені з балтійськими. Однак чи успадковані численні спільні риси обох мов­ них груп з єдиного давнього джерела, тобто зумовлені генетично, чи вони, хоча б частково, є результатом пізнішого паралельного розвитку? Інакше кажучи, чи існувала реально балто-слов’янська мовна єдність (прамова)? Дискусія між при­ хильниками тієї чи іншої гіпотези триває близько століття. Нові дослідження покликані підтримати якусь із двох позицій. О Т. Б. ЛУКІНОВА, 2012 4 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет А. П. Непокупний поринув у балто-слов’янську проблематику. Для набли­ ження до майбутнього розв’язання згаданої проблеми балто-слов’янських вза­ ємин він справедливо вважав корисним залучити й зіставити якнайширший діа­ лектний матеріал сучасних слов’янських і балтійських мов. Молодий учений сам виїжджав у Литву в діалектологічні експедиції, поширював спеціальну діа­ лектологічну анкету, використовував діалектні матеріали, що зберігалися в різ­ них вітчизняних і зарубіжних наукових центрах, широко залучав словники, пам’ятки, наукову літературу. Особливу увагу Анатолій Павлович приділив острівним російським говіркам на Півночі Литви. Для дослідження він обрав ареальний підхід до зіставлюваних явищ. Свої спостереження над досліджуваними мовними фактами А. П. Непокупний виклав у монографії «Ареальные аспекты балто-славянских языковых отношений» (К., 1964). У книжці він оперує трьома видами мовних ареалів — острівними, континентальним і міжконтинентальними. Вивчаються синтаксичні конструк­ ції російської мови в острівних говірках (в умовах білінгвізму), розглядаються лексичні й синтаксичні особливості деяких балтійських і слов’янських дієслів. Автор наголошує на важливості досліджень ареально-типологічної схожості між балтійськими й слов’янськими мовами для вирішення питання про історич­ ні причини їхньої спільності. Разом з тим цією працею Анатолій Павлович від­ дав данину поширеним у 60-70-х роках типологічно-зіставним дослідженням. Монографія стала кандидатською дисертацією Анатолія Павловича, яку він захистив у 1965 р. у Вільнюсі. На працю з’явилося кілька схвальних рецензій, у тому числі видатного литовського лінгвіста В. Мажюліса (ВаШвІїса, 1966.— Т. 2. N 1.— С. 95-97), у друкованих джерелах Вільнюса, Праги, Москви (див., зокрема: Каралюнас С. С. Балто-славянский сборник.— М., 1972.— С. 415-418). Невдовзі після закінчення аспірантури з грудня 1961 р. А. П. Непокупний став науковим співробітником Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Тут його робота одразу не була пов’язана з дослідженням балто-сло- в’янських взаємин: він тривалий час працював у групі ономастики, де розгорта­ лася робота над вивченням українських власних назв — топонімів, гідронімів, антропонімів. Анатолій Павлович бере участь у збиранні ономастичних матеріа­ лів, у роботі над «Гідронімічним атласом України», над «Словником гідронімів України», друкується в ономастичних колективних працях і збірниках. З 1982 р. він очолював створену при Відділенні літератури, мови й мистецтвознавства АН УРСР Українську ономастичну комісію, у 60-70-х рр. входив до редколегії «Повідомлень Української ономастичної комісії»; він також є учасником підго­ товки проекту «Гідронімічного атласу України». Чи не найбільшою ономастичною працею А. П. Непокупного є його розділ «Гідроніми басейнів Західного Бугу й Прип’яті» в «Словнику гідронімів Украї­ ни» (К., 1979, 10 друк. арк.). Анатолій Павлович пишався тим, що серед його предків були козаки. Отже, природний його інтерес до козаччини, а як ономаста— до козацьких імен. Серед публікацій ученого є кілька праць, присвячених «Реєстру війська Запорозького 1649 року» і алфавітному покажчику імен (Пробний зошит. — К., 1999). «Реєстр війська Запорозького 1649 року», підписаний Богданом Хмельницьким, є важ­ ливою пам’яткою української мови. У ній, де поіменно названо понад 40 тис. ко­ заків, зафіксовані живі процеси іменотворчості відповідного часу. Серед іншого Анатолій Павлович зробив спробу покласти на карту України кілька імен (з по­ хідними), вибраних з «Реєстру»: Гар(ь)машь — Пуш(ь)карь, Кривопусть — /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 5 Т. Б. Лукінова. Пострыгачь, Бальвірь— Цыруликъ тощо. Він є також автором розвідки: Вихід­ ці із латвійських, литовських і прусських земель у лавах запорожців // Золоті во­ рота.— 1994.— № 2.— С. 74-89; та ін. Робота в ономастичній групі Інституту мовознавства не надовго затримала реалізацію балто-слов’янських зацікавлень А. П. Непокупного: широкий спектр досліджень українських ономастів, вихід на історико-культурний і етнографіч­ ний аспекти, на проблеми міжмовних зв’язків досить швидко дали можливість Анатолію Павловичу продовжувати свої балто-слов’янські студії, захистити кандидатську дисертацію й приступити до роботи над докторською, брати участь у наукових конференціях Литви й Латвії, друкувати праці з балтистики в україн­ ських і прибалтійських журналах і збірниках. Доповіді й публікації з балтисти­ ки, починаючи з цього періоду роботи в групі українських ономастів, нерідко й надалі були пов’язані з ономастичними аспектами, пор., напр.: Словосложение как балтийский элемент в топонимии украинского Полесья // Конференция по топонимике северно-западной зоны СССР : Тез. докл. и сообщ. — Рига, 1966. — С. 100-102; Словотвірні релікти в гідронімії України та Польщі в слов’яно-бал- то-германській перспективі // Hydronimia slowianska. T. 2. Materialy z miçdzy- narodowej konferencji hydronimicznej Mogilany, 20-24.IX 1994 r.— Krakow, 1966,— S. 137-147. Ця тенденція — до поєднання ономастики з іншими зацікавленнями — збе­ реглася й надалі, пор.: Географические термины и топонимы украинского По­ лесья и балтийские (иранские) названия рельефа // Baltistica.— 1970.— Т. 6. N 1.— С. 11—26; Массовое собрание антропонимии как источник по лингвогео- графии // III Международный конгресс диалектологов и геолингвистов : Тез. докл. (Университет им. Марии Кюри-Складовской. 24—29 июля 2000).— Люб­ лин, 2000).— С. 15; та ін. Як видно і з наведених вище назв розвідок, Анатолій Павлович чимало праць присвятив вивченню лексики балтійських мов (насамперед литовської) у її зв’язках з українською. Цей напрям був новаторським, майже не дослідженим. Пор. також інші праці вченого: Українсько-балтійські студії // Мовознавство.— 1968.— № 6. — С. 33—42; Литуанізми в лексиці українських пам’яток // Там же.— 1970.— № 6.— С. 30-40; Литовские заимствования в письменных памят­ никах Волыни и Среднего Поднепровья // Baltistica.— 1972.— 1 priedas.— C. 101-114; та ін. Після захисту докторської дисертації в 1975 р. А. П. Непокупного, як одного з провідних науковців Інституту, було призначено завідувачем відділу романо- германського мовознавства (який згодом, ураховуючи балтійські спрямування досліджень Анатолія Павловича, був перейменований у від діл романських, гер­ манських і балтійських мов). Зацікавленість балтійськими мовами й культурою прибалтійських народів, що з’явилася в А. П. Непокупного в роки навчання в аспірантурі, визначила, по суті, весь подальший його життєвий шлях. За всієї широти інтересів ученого проблемам взаємовпливів слов’янських і балтійських мов присвячено першу ж його публікацію (Кілька випадків впливу литовської мови на синтаксис росій­ ських говірок Литовської PCP : Прийменник, та безприйменник. конструкції // Науковий щорічник за 1957 p.— K., 1958), в аспекті тієї ж проблематики написа­ но й останню його працю: Два прусских названия липового леса 1331 г. в проек­ ции на балтийские и славянские языки // Балты и Великое княжество Литовское. Историко-лингвистический взгляд. Памяти Эгидиюса Банёниса.— М., 2007. 6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет Між цими двома публікаціями — все життя А. П. Непокупного, сповнене напруженої праці, що була спрямована на наближення до істини, як її розумів дослідник, на висвітлення численних конкретних питань, пов’язаних з різними сторонами мови й культури багатьох народів. У науковому доробку вченого — близько 250 наукових публікацій, що відбивають інтерес автора до найрізнома­ нітніших тем і проблем духовного життя слов’ян, балтів, германців. Хоча своє знайомство з балтійськими мовами Анатолій Павлович починав з литовської, однак, ставлячи перед собою складні завдання балто-слов’янських взаємин, він неминуче виходить на необхідність глибокого ознайомлення з ін­ шими балтійськими мовами, насамперед, ясна річ, з латиською, а далі й з мер­ твими — прусською та ятвязькою (мовними фактами з латиської та прусської мов учений оперує вже в першій же своїй книжці). Крім згаданої вище монографії «Ареальные аспекты балто-славянских язы­ ковых отношений», перу А. П. Непокупного належать також книжки «Балто- славянские языковые связи» (К., 1976) і «Балтійські родичі слов’ян» (K., 1979). У монографії А. П. Непокупного «Балто-севернославянские языковые свя­ зи» (її редактором був академік АН Литовської PCP В. Мажюліс, а серед рецен­ зентів — майбутні академіки В. Г. Скляренко і О. М. Трубачов) зіставляється лексика балтійських мов з лексикою переважно мов східних і західних слов’ян. Ці дві групи слов’янських мов (їх автор називає північнослов’янськими) мають найбільше спільного з балтійськими. Поряд із групами лексем (серед них назви рельєфів, рослин, тварин, частин тіла), для яких припускається найдавніша бал- то-слов’янська, а частково й індоєвропейська спільність, розглядаються також лексичні інновації, слова, взаємно запозичені з мов балтійських у слов’янські й навпаки. Автор детально вивчає географію поширення багатьох термінів у бал­ тійських і слов’янських мовах, при цьому в слов’янському ареалі, крім росій­ ських острівних говірок, особливу увагу приділяє українським та білоруським говіркам, зокрема Поліссю. А. П. Непокупний виявляє низку запозичень з балтійських мов у слов’ян­ ських діалектах, а також деякі «ізоглоси в лексиці живої й неживої природи, які зв’язують східно- й західнослов’янські мови як з балтійським ареалом у цілому, так і з окремими його діалектними масивами» (с. 198). Серед висновків автора монографії відзначимо такий: «Найбільш важливими свідченнями давніх бал- то-північнослов’янських мовних контактів є ономастичні релікти ятвязьких по­ селень у Прикарпатті і сліди діалектного членування східних балтів у низов’ях Березини. Внесок західнобалтійських мов у лексику північнослов’янських біль­ ший, ніж це уявлялося раніше, а південна межа поширення низки литуанізмів проходить територією не Білорусі, а України, виявляючи зв’язок з політико-ад- міністративним поділом періоду Великого князівства Литовського» (там же). Дослідження тематично входить в один ряд з відомими працями Я. Сафаре- вича, Ф. Славського, Хр. С. Станга ', де аналізується лексика балтійських мов у її зв’язках із лексикою слов’янською та германською. Як продовження попередніх двох праць можна розглядати третю моногра­ фію А. П. Непокупного «Балтійські родичі слов’ян», також присвячену давнім і сучасним контактам слов’ян і балтів. Однак тут у серії нарисів поряд з мовними 1 Safarewicz J. Ze slownictwa balto-slowianskiego (innowacje czasownikowe) I I Studia jçzy- koznawcze.— Warszawa, 1967; SlawskiF. Lexikalische Neuerungen im Baltisch-Slavischen // Donum Balticum.— Stockholm, 1970; Stang Chr. S. Lexikalische Sonderiiberemstimmungen zwis­ chen dem Slavischen, Baltischen und Germanischen.— Oslo ; Bergen ; Tromsö, 1972.. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 7 Т. Б. Лукінова. порушуються також питання етнографічні, фольклорно-літературні, культур­ но-історичні. Популярність викладу поєднується в цій книжці з багатством зіб­ раного й науково прокоментованого різноманітного цікавого й корисного мате­ ріалу, що забезпечує їй успіх у широкого слов’янського й балтійського читача (1983 р. працю в перекладі литовською мовою видано у Вільнюсі: «Baltai slavij giminaiciai»). Автор демонструє в книжці виняткову ерудицію, знання не лише спеціальної наукової, а й художньої літератури, образотворчого мистецтва, фактів історії ба­ гатьох народів, пам’яток різних мов тощо. У 1989 р. побачила світ створена під керівництвом А. П. Непокупного й ви­ дана за його редакцією колективна монографія «Общая лексика германских и балто-славянских языков», у якій Анатолій Павлович виходить за межі балто- слов’янської спільності й залучає до дослідження лексику германських мов — групу, найближчу в індоєвропейській сім’ї до слов’янських і балтійських. Праця була високо оцінена2, зокрема італійським лінгвістом П. Діні. У мо­ нографії «Балтійські мови» П. Діні ставить її поряд із згаданою вище відомою книжкою Хр. Станга «Lexikalische Sonderübereinstimmungen zwischen dem Sla- vischen, Baltischen und Germanischen» і відзначає, що «ґрунтовне дослідження, за яке взялася українська група, спирається на нові досягнення в галузі балтис- тики, славістики, германістики й діалектології, тому порівняно з працею Станга в багатьох випадках явища оцінюються по-іншому...» 3. Також разом з науковцями відділу було створено монографічне дослідження «Очерки сравнительной семасиологии германских, балтийских и славянских языков» (К., 2005) — безпосереднє продовження попередньої праці, де одержа­ ли дальший розвиток її ідеї, а частково й матеріали. Тут зроблено спробу про­ стежити семантичну історію окремих слів і цілих синонімічних рядів. Праця містить також екскурси в історію матеріальної й духовної культури слов’ян, балтів і германців. Для тих, хто бажав ближче познайомитися з литовською мовою, підготовле­ но й видано практичний посібник «З України до Литви: українсько-литовський розмовник. Is Ukrainos і Lietuv^: ukrainiechj-lietuvhj pokalbhj knygele» (співавтор A. Л. Тараненко) (Луцьк, 2004). Анатолію Павловичу тут належать «Вступні уваги», де коротко характеризуються основні особливості литовської мови, і «Діалоги», в яких розповідається про життя й побут литовців. Численні публікації А. П. Непокупного, його статті в журналах і збірниках, тези доповідей відбивають різнобічний підхід автора до досліджуваного мате­ ріалу. Його цікавлять і походження українських і балтійських слів (Українське дужий в слов’яно-балто-германській перспективі // IX Республіканська славіс­ тична конференція : Тез. доп. і повідомл.— О., 1987.— С. 111-112; Прусский этноним бортинъ и поиск балтийских контекстов // VI Международный съезд баптистов : Тез. докл. — Вильнюс, 1991. — С. 117), і їхні словотвірні особливос­ ті (Дегидронимические названия поселений в балтийских и славянских языках (балт. ра- / слав, по- ) // День Артура Озола: Проблемы словообразования в сов­ ременном языкознании : Материалы науч. конф.— Рига, 1969.— С. 38-43; Схід­ нослов’янські словотворчі релікти й відповідні балтійські системи // Питання словотвору східнослов’янських мов : Матеріали міжвуз. респ. наук. конф. — K., 2 Див., наприклад: Rejzek J. Slavia.— 1992. — R. 61. Ses. 2-3.— S. 206-207. 3 DiniP. U. Le lingue baltiche.— Firenze, 1997.— S. 119-120; ДиниП. У. Балтийские языки / Пер. с ит.— М., 2002.— С. 144. 8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет 1969.— С. 15-16; Суффиксальное сочетание -av-itjo в западнобалтийских язы­ ках // Baltistica.— 1987.— Т. 23. N 1.— C. 45-51), і лексичні зв’язки та запозичен­ ня (Балто-севернославянские ареальные этюды. «Лес» и «поле» в названиях пространства вне дома (двора), диких птиц (животных) и охоты // Baltistica.— 1967.— Т. 3. N 1.— С. 71-83; Из балтизмов в белорусской ботанической терми­ нологии // Лексічньм балтызмы у беларускай мове.— Мінск, 1969.— С. 29-31), і давні синтаксичні моделі (Балто-трансазиатская модель глагольного словосоче­ тания (окончание действия) // Материалы XXX Межвузовской научно-методи­ ческой конференции преподавателей и аспирантов. Вопросы синтаксиса бал­ тийских языков : Тез. докл. 1-2 марта 2001 г., Санкт-Петербург.— СПб., 2001.— Вып. 1. Секция балтистики.— С. 26-27) і т. ін. Іноді матеріал веде за межі балто-слов’янських взаємин, оскільки він є спільним і для мов інших сімей: Финно-балто-белорусская семантическая изо- глоссаа идти в деревню — идти в гости II Контакты латышского языка.— Рига, 1977.— C. 109-126. Фразеологізм, відбиваючи стосунки феодала з підданими, був найбільше поширений, як показав дослідник, в естонській мові, звідки по­ трапив до латиської, а згодом і до литовської та до діалектів білоруської. Пор. також: Повторение корневого слога или приставки как форма утвердительного ответа в балтийских, славянских и финно-угорских языках // Hungaro-Balto- slavica 2000 : Тез.— Budapest, 2000.— C. 23-24 та ін. Численні дослідження А. П. Непокупного з пруссистики дозволили литов­ ському мовознавцеві А. Сабаляускасу визначити українського вченого як одного з чільних пруссистів у колишньому Радянському Союзі. Мова народу, що вже на початок XVIII ст. зійшла з історичної сцени, але в пам’ятках ще зберігає чимало важливих мовних фактів, вивчається Анатолієм Павловичем так само глибоко й усебічно, як і ті балтійські й слов’янські, що активно живуть і діють у наші дні. У зв’язках з іншими мовами досліджується лексика й семантика прусської мови (Литовская и прусская антропонимика в исследованиях и материалах по немецким фамилиям // Baltistica.— 1973.— Т. 9. N 1.— С. 83-87; Прусские сла- визмы и лексика кашубских и варминско-мазурских говоров польского языка // Ibid. — N 2. — С. 171-182), її словотвір (К составу и географии литовских и бе- лорусско-славянских соответствий (параллелей) русским префиксальным обра­ зованиям // Baltistica.— 1972.— Т. 8. N 1.— С. 11-18; В кругу прусско-славян- ских языковых отношений: названия Поморья и Гданьска в западно-балтийском словообразовательном контексте // Obraz j^zykowy slowianskiego Pomorza і Luzyc: pogranicza і kontakty j^zykowe. — Warzawa, 1997. — S. 365-373); низку статей присвячено етимологіям прусських слів: Прусское название христианского свя­ щенника: prestors EV 707 // Colloquium pruthenicum secundum.— Krakow, 1998.— S. 109-119; Прус. У 791 saugis «муравей» сквозь призму его прозрачных соот­ ветствий // Tarptautine Kazimiero Bügos konferencija: etimologija ir onomastika.— Vilnius, 2003.— S. 36-38. Окремо розглядаються етимологічні праці Я. Ендзе- ліна: Прусская этимология в трудах Я. Эндзелина и лексика приморских гово­ ров балтийских и ближайших к прусскому ареалу диалектов восточнославян­ ских языков // Изв. АН Латвийской ССР.— 1973.— № 2.— С. 76-83; та ін. Особливо цікавив дослідника Ельбінзький словничок (Анатолій Павлович, зважаючи на його важливість, пропонував називати його «словником»), якому він присвятив кілька публікацій: Три этапа в изучении Эльбингского словаря и этимологизация двух прусских зоонимов // Tarptautine Kazimiero Bügos kon­ ferencija: etimologija ir onomastika, Vilnius, 2001 m. lapkr. 9 d.— Vilnius, 2001.— ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 9 Т. Б. Лукінова. в. 32-34; Дохристиянські початки прусської та німецької назв королька в Ель- бінзькому словнику // Мовознавство. — 2005. — № 3-4. — С. 69-79; та ін. На сторінках Галицько-Волинського літопису фігурує західнобалтійський етнос ятвяги, який ще в XIII ст. був активним учасником слов’янської історії. Польський дослідник Я. Отрембський вважав, що «мова ятвягів є перехідною між балтійськими й слов’янськими, в усякому разі вона є такою значно більшою мірою, ніж мова прусська»4. А. П. Непокупний чимало уваги приділив цьому етносу і його мові. Його цікавила й етимологія назви племені (насамперед сино­ німічної — судви, судави, уживаної в балтійських сусідів і такої, що була відома старобілоруській мові), пор.: Судовляне (Біміоу^іапу) как старобелорусское на­ звание ятвягов // Конференция «Этнолингвистические балто-славянсьсие кон­ такты в настоящем и прошлом». Предварительные материалы.— М., 1978.— С. 109-110. Учений досліджував ятвязькі релікти в пам’ятках (Названия ятвяж- ских сел на -ища в галицкой части Ипатьевской летописи // Балто-славянские этноязыковые контакты.— М., 1980.— С. 169-180), в ономастиці (К структуре и славянским связям ятвяжской ойконимии // Балто-славянские этноязыковые от­ ношения в историческом и ареальном плане : Тез. докл. Второй балто-славян. конф.— М., 1983.— С. 38-39) і т. ін. Із різноманітних статей А. П. Непокупного особливо важливою, зокрема для історії балтистики в Україні, є його розвідка: Л. А. Булаховський і балтійське мовознавство // Л. А. Булаховский и современное языкознание : К 100-летию со дня рождения.— К., 1987.— С. 58-68. У статті вдеться і про попередника Л. А. Булаховського— його вчителя в Харківському університеті Я. Ендзеліна5, про тривале спілкування Леоніда Арсенійовича з іншим класиком балтійського мовознавства К. Бугою, про становлення української термінології, пов’язаної з балтистикою, про публікації Л. А. Булаховського в галузі балтистики і широке використання ним даних із литовської та латиської мов у порівняльно-історич­ них, зокрема акцентологічних, студіях. Широкий спектр наукових інтересів А. П. Непокупного охоплював пробле­ ми не тільки мовознавчі, а й етнологічні, фольклорні, літературознавчі, історич­ ні, культурологічні. Пор.: Языческий культ деревьев и обращение к ним в поэме А. Мицкевича «Пан Тадеуш» // Тек^ав каір раваиііо аівріпсіуз: ТагрІаЩіпев коп- ґегепсуов Іегев.— §іаи1іаі, 2000. — С. 97-98; Имена сыновей Миндаугаса: язык и обычай // Тезисы международной научной конференции «Литва эпохи Миндау­ гаса и её соседи: исторические и культурные связи и параллели».— М., 2003.— С. 36-37; та ін. Мовні, фольклорні, етнологічні мотиви можуть бути наявні в одному дослід­ женні вченого, доповнюючи один одного: Проблемы языковых и фольклорных балтизмов в островных русских говорах Житомирщины // Русские говоры на Украине. — К., 1982. — С. 115-128; Об одном образе солнца в латышской поэ­ зии, фольклоре и терминологии // Ушчк ші Ш рёШапав аврекй. ЛаквШ кпушш, 4.— Ьіергуа, 2000.— С. 160-172; Кресло солнца как название прусского села и сти­ хотворения Я. Райниса (в связи с балтийским фольклором, фито- и оронимико- ном) // Балто-славянские исследования. XV.— М., 2002.— С. 251-278 тощо. 4 ОтрембскийЯ. Язык ятвягов//Вопросы славянского языкознания.— М., 1961.— С. 7. 5 Л. А. Булаховський писав про нього, що він «уже під час своєї науково-педагогічної роботи в Україні був ученим з широковідомим ім’ям і одержав загальне визнання як один з перших балтистів-мовознавців Європи» (75-річчя І. М. Ендзеліна // Мовознавство.— К, 1949.— Т. 8,— С. 105). 10 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет Низка публікацій А. П. Непокупного свідчить про його зацікавленість літе­ ратурознавчими проблемами. Див., зокрема, його статті: Здобутки радянського райнісознавства (до виходу в світ 30-томного зібрання творів Я. Райніса // Рад. літературознавство. — 1989. — № 10. — С. 20-24; До структури тексту в оповіданні А. Платонова // Slavica Helvetica. — Bern etc., 1998. — Bd 58. — S. 287-298; Стихотворение Ю. Балтрушайтиса «Eglès giesmè» («Песнопение ели»): к символике и тексту // Tekstas: lingvistika ir poetica : Mokslinès kon- ferencijos medziaga 2001 m. lapkr. 8 d.— Siauliai, 2001.— S. 55-56; nop. також і ре­ цензію, опубліковану в Києві, на книжку: Литовські літературні зв’язки і вза­ ємодії. 1969 (литовською мовою) // Рад. літературознавство.— 1970.— № 9. — С. 92-93. Дізнавшись, що в своїх мандрах Тарас Шевченко в 1829-1831 pp. був у Вільнюсі і згадував це місто з приємністю, Анатолій Павлович захопився ідеєю встановити адреси мешкання поета в столиці Литви. Проте це виявилося не простою справою. Понад десятиліття під час відпусток дослідник працював в архівах Вільнюса, а також Києва й Риги, Москви й Санкт-Петербурга, Смолен­ ська й Гродна. Наслідки своїх успішних пошуків він опублікував і в Литві (Du namai, kur gyveno Tarasas Sevcenka // Literatüra ir menas.— Vilnius, 1986.— N 4.— P. 13), і в Україні: Вільнюс: два будинки, де жив Т. Г. Шевченко // В сім’ї вольній, новій : Шевченк. зб.— К , 1988.— Вип. 4.— С. 227-240. На одному з бу­ динків у вільнюському Старому місті, по вул. Пілєс, 10, зусиллями А. П. Непо­ купного було встановлено меморіальну дошку. Згодом ще тривалий час А. П. Непокупний вивчав різні обставини перебу­ вання поета в Литві (Невідомий Тарасів побратим: постскриптум до від’їзду Т. Г. Шевченка з Вільна // Вісник АН УРСР.— 1992.— № 2.— С. 54—59; Вільно, 1829 рік: ще одна неофіційна адресаТ. Шевченка//Там же.— № 11.— С. 77-85), а також досліджував різні сторінки життя й творчості нашого великого поета й незалежно від його безпосередніх зв’язків з Литвою : Кілька смальтинок до мо­ заїки Шевченкіани. Жіночі образи // Сузір’я.— K., 1987.— № 26.— С. 152-162; Т. Г. Шевченко і В. П. Енгельгардт // Вісн. АН УРСР.— 1989.— № 10.— С. 80-91. У березні 1900 р. гостювала в своєї тітки в Ризі Леся Українка. Давньою мрією Анатолія Павловича було знайти будинок, у якому мешкала поетеса. Піс­ ля тривалих пошуків адресу було встановлено. На жаль, стару дерев’яну будів­ лю на початку 90-х років знесено. Залишилися лише публікації: Ризька адреса Лесі Українки // Вісн. Націон. акад. наук України.— 2006.— № 1.— С. 75-82; Lesjas Ukrainkas Rigas adrese // Latvijas Zinâtçu akadëmijas vëstis.— 2006.— N6,— Lpp. 43-52. Анатолія Павловича хвилювало не тільки перебування видатних україн­ ських діячів у Прибалтиці, а й поїздки до України, зокрема до Києва, литовських письменників і поетів. Про це свідчать його публікації: Над київськими сторін­ ками Яна Райніса // Сузір’я.— K., 1982.— Вип. 17.— С. 218-220; Київська Alma Mater класиків литовської літератури // Отчий край.— K., 1985.— С. 241-245; Майроніс і Вінцас Креве в Києві: інтерв’ю про пошуки слідів литовських класи­ ків у Києві (лит. мовою) // Mokslo Lietuva.— 2002.— N 21.— P. 8-9; та ін. Як співавтор українських енциклопедій Анатолій Павлович знайомить українського читача зі слов’янськими вченими, що досліджували балтійські мови, та з найвидатнішими постатями литовської науки й літератури, які були причет­ ні до України й української культури. Так, в «Українській літературній енцикло­ ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 11 Т. Б. Лукінова. педії» було опубліковано статті: Абрамавічюс Вл., Баранаускас А., Білюнас Й , Бобровськш Й , Гіра Л. (Т. 1. — К., 1988), Ендзелін Я. (Т. 2. — К., 1990), Кор- сакас К. (Т. 3. — К., 1995), в Енциклопедії «Українська мова» — Буга К , Ендзелін Я. (К., 2000), в «Енциклопедії Сучасної України» — Абрамавічюс Вл. А. П. Непокупний є також автором енциклопедичних статей «Українська оно- мастична комісія» (УРЕ.— Т. 2. Кн. 1.— К., 1984), «Балто-слов’янська мовна спільність», «Українська ономастична комісія», «Українсько-балтійські мовні контакти» (Українська мова. Енциклопедія. — К., 2000), «Балтистика» (ЕСУ.— Т. 2,— К , 2004); та ін. А. П. Непокупний — активний учасник багатьох наукових з’їздів і конфе­ ренцій, у тому числі IX, XI, XII і XIII Міжнародних з’їздів славістів. У своїх до­ повідях він, розглядаючи давні прикметникові утворення, деякі назви живих істот, підвищеного рельєфу і т. ін., виклав свої спостереження над лексико-сло- вотвірними зв’язками мов балтів і слов’ян. Учений брав також участь у кон­ ференціях з питань історії балтійських мов (Вільнюс, 1964), з топоніміки північно-західної зони СРСР (Рига, 1966), з вивчення російських говорів у При­ балтійських республіках (Рига, 1966), у IV Республіканській ономастичній конференції (Київ, 1969), у II Республіканській конференції (Мінськ, 1973), у Всесоюзній конференції з балтійського мовознавства (Вільнюс, 1976), у XV Міжнародному конгресі з ономастики (Leipzig, 1984), у VI і VIII Міжнародних з’їздах балтистів (Вільнюс, 1991 і 1997), у II Міжнародному конгресі україністів (Львів, 1993), у III Міжнародному конгресі діалектологів і геолінгвістів (Люб­ лін, 2000) і т. ін. Ґрунтовні доповіді А. П. Непокупного зробили відомим його ім’я і до­ слідження багатьом вітчизняним ученим і вченим європейських країн. Талановитий учений, дослідник, Анатолій Павлович мав ще один талант, що важив для нього не менше, ніж дослідницький — талант поетичного, образного мислення. Поряд із високим інтелектом, умінням логічно мислити та аналізува­ ти численні мовні факти, синтезувати свої спостереження над ними, йому влас­ тиві були й сильні емоції, вихід яким він давав у власних художніх творах. Чого варта була та крута зміна долі, на яку він зважився в аспірантські роки, коли всу­ переч логіці полишив майже написану дисертацію й поринув у незвіданий світ балтистики. Його покликала романтична мрія, і він віддав їй, по суті, все своє життя (й ніколи про це не пошкодував). І до мовознавства його привела любов до поезії. Учений не був холодним, байдужим реєстратором досліджуваних фактів, його завжди хвилювало все, що він вивчав. Одне зі своїх інтерв’ю литовським журналістам Анатолій Павлович красномовно назвав: «Пізнати душу Литви...». Ці слова могли б бути епіграфом до всієї його діяльності і як ученого, і як поета. Його хвилювали загадки історії, таємниці слова. Ще школярем, як він пізніше розповідав друзям, намагався розгадати магію художнього слова, присвічуючи ліхтариком на книжку, розшукуючи щось приховане, таємниче в словах і між рядками. Звідси його увага до семантики, до найтонших її нюансів. Від емоційного сприйняття дійсності походять і образні назви деяких роз­ відок ученого, пор.: Балтійські зорі Тараса. Литва в житті й творчості Т. Г. Шев­ ченка // «У Вільні, городі преславнім...».— К , 1889.— С. 151-350; Силует Коб­ заря на шляхах Балтії // Золоті ворота.— 1994.— Ч. 2(8).— С. 66-74. Навіть у текстах праць (правда, науково-популярних) можливі метафоричні висловлю­ вання: «...щоб хоч деякою мірою відтворити образ прусської мови, сучасним дослідникам у пошуках її рис найчастіше доводиться, образно кажучи, закида­ 12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Анатолій Павлович Непокупний — учений і поет ти сіті сподівання в море безнадії» (Балтійські родичі слов’ян, с. 28); «Латвія не має чіткої дати своєї появи перед очима історії» (Там же, с. 39) і т. ін. Своєрідності науково-популярній монографії «Балтійські родичі слов’ян» надають вірші, якими починаються та закінчуються окремі параграфи і які не­ рідко наводяться в тексті. Завжди доречні за змістом, вірші належать відомим слов’янським і балтійським поетам — А. Міцкевичу, Тарасу Шевченку, Якубу Коласу, Максиму Танку, Янісу Райнісу, Максиму Рильському та ін.; автором ба­ гатьох віршів, насамперед епіграфів до розділів і кінцівок, є сам Анатолій Пав­ лович. Епіграфи й віршовані кінцівки є й в інших публікаціях А. П. Непокупного, пор.: Київські сюжети Яніса Райніса // Україна.— 1983.— № 23.— С. 16; та ін. У журналах і збірках друкуються власні вірші вченого: 36. «Поезія».— К , 1985.— Вип. 2.— С. 108-109; На всі віки/ /Жовтень.— Л., 1987.— № 1.— С. 7-8; Леліяти золото вікон... // Жива вода.— 2002.— берез.— С. 7. У 1989 р. пуб­ лікується збірка його віршів: Золото вікон. Поезії / Післямова Ю. Марцінкявічю- са (К., 1989.— 119 с.). А. П. Непокупний, який добре володів литовською й латиською мовами, відомий українському читачеві і як перекладач творів балтійських поетів і пи­ сьменників: Корсакаса К 3 литовської (Україна.— 1980.— № 42.— Жовт.— С. 12); Аузіньша У. З латиської (Сузір’я.— К., 1982.— Вип. 16.— С. 59-61);ван- тології «Литовська радянська поезія» (К., 1985) йому належать переклади творів поетів А. Грібаускаса, К. Корсакаса, Е. Матузявічюса. Анатолій Павлович пе­ рекладав і прозові твори: Шульце Дз. Листи. З латиської // Зорі над Юрмалою. Оповідання молодих латиських письменників.— К., 1987.— С. 64—70; Грінаус- кас Ю. Троянда розквітає в темряві. Повість для театру // Дніпро.— К , 1991.— С. 301-331; і т.ін. Плідна діяльність А. П. Непокупного, який фундаментально й зусібіч до­ сліджував мови прибалтійських народів у їх взаєминах із слов’янськими, небай­ дуже вивчав історичні зв’язки культур і літератур та їхніх видатних представни­ ків, що сприяло взаєморозумінню й дальшому розвиткові дружніх стосунків між народами, була оцінена на найвищому рівні: 1988 р. Анатолія Павловича Непо­ купного було обрано членом-кореспондентом АН УРСР; 1998 р. він став кавале­ ром ордена Великого литовського князя Гедиміна (III ступеня), а 2004 р. був об­ раний іноземним членом Академії наук Латвійської Республіки. Вручення ордена відбулося дещо пізніше, у 2002 p., під час візиту до Литви Президента України Л. Кучми. Нагороду вручав Президент Литовської Респуб­ ліки Валдас Адамкус. Високої нагороди український учений і поет був удос­ тоєний, за офіційним формулюванням, «за заслуги в розвитку міждержавних відносин між Україною і Литвою». Праці українського вченого А. П. Непокупного добре відомі далеко за межа­ ми Батьківщини. Щедро обдарований талантами, він зумів їх повністю віддати людям і увійти в історію науки й культури як України, так і Литви та Латвії. Т. В. LUKINOVA ANATOLn PAVLOVYCH NEPOKUPNYI: ТНЕ SCHOLAR AND РОЕТ The article focuses upon the life and work of A. P. Nepokupnyi, an outstanding scholar, poet, and research organizer. Keywords: study ofBaltic languages, study of Slavonie languages, Baltic-Slavonic contacts, etymology, borrowing, poetry, translations. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 13

Схожі ресурси