Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми

Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми

У статті проаналізовано словотвірні процеси в мові публіцистичного стилю початку XX ст. у зв’язку з тенденціями динаміки літературної норми. Особливу увагу звернено на функціонування словотвірних варіантів, узагальнено основні напрямки лексичних і граматичних змін....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Коць, Т.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2012
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183828
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 83-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183828
record_format dspace
spelling irk-123456789-1838282022-04-21T01:32:25Z Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми Коць, Т.А. У статті проаналізовано словотвірні процеси в мові публіцистичного стилю початку XX ст. у зв’язку з тенденціями динаміки літературної норми. Особливу увагу звернено на функціонування словотвірних варіантів, узагальнено основні напрямки лексичних і граматичних змін. The research presents an analysis of word-formative processes in publicistic language used in the early 20th century in the context of literary Ukrainian. Special attention is paid to the functioning of morphological variants. The main changes in the lexical system are generalized as well. 2012 Article Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 83-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183828 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті проаналізовано словотвірні процеси в мові публіцистичного стилю початку XX ст. у зв’язку з тенденціями динаміки літературної норми. Особливу увагу звернено на функціонування словотвірних варіантів, узагальнено основні напрямки лексичних і граматичних змін.
format Article
author Коць, Т.А.
spellingShingle Коць, Т.А.
Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми
Мовознавство
author_facet Коць, Т.А.
author_sort Коць, Т.А.
title Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми
title_short Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми
title_full Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми
title_fullStr Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми
title_full_unstemmed Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми
title_sort словотвір іменників у мові преси початку xx століття і становлення граматичної норми
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2012
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183828
citation_txt Словотвір іменників у мові преси початку XX століття і становлення граматичної норми / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 83-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT kocʹta slovotvírímennikívumovípresipočatkuxxstolíttâístanovlennâgramatičnoínormi
first_indexed 2025-07-16T03:49:54Z
last_indexed 2025-07-16T03:49:54Z
_version_ 1837773929152774144
fulltext Т. А. КОЦЬ СЛОВОТВІР ІМЕННИКІВ У МОВІ ПРЕСИ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ І СТАНОВЛЕННЯ ГРАМАТИЧНОЇ НОРМИ__________________ У статті проаналізовано словотвірні процеси в мові публіцистичного с т р іл ю початку XX ст. у зв’язку з тенденціями динаміки літературної норми. Особливу увагу звернено на функціонування словотвірних варіантів, узагальнено основні напрямки лексичних і гра­ матичних змін. К л ю ч о в і слова: словотвір, мовна норма, варіант, похідне слово. Кожний період історії літературної мови робить свій вагомий внесок у розвиток лексичного складу. Живомовні особливості творення слів — найважливіший показник напрямку руху мовної норми. Публіцистичний стиль 10-3 0-х років XX ст. найповніше репрезентує слово­ твірні процеси доби, оскільки саме він уводив у слововжиток нову термінологіч­ ну, професійну, суспільно-політичну, сакральну та іншу лексику. Цей функціо­ нальний різновид у всі часи був своєрідною випробувальною сферою для лексичних номінацій. Саме тут мовні засоби проходили етапи перевірки, відбо­ ру та закріплення в загальномовному вжитку. М. А. Жовтобрюх зазначав, що «всі нові слова творилися за законами україн­ ської мови, винятки траплялися не суттєві й дуже зрідка, і вони майже не пору­ шували загальних закономірностей українського словотвору» Початок XX ст. увійшов в історію літературної мови як найбільш продуктив­ ний і експериментальний. Було активізовано весь внутрішньомовний словотвір­ ний потенціал. На позначення одного й того самого поняття часто вживалося кілька словотвірних варіантів. Помітним явищем була боротьба в словах деяких структурних елементів, морфем, активність яких неоднакова. Хронологічно ва­ ріантність слова — це прямий наслідок історичного розвитку, еволюції мови, зміни мовних смаків. Тому варіанти слова, зокрема словотвірні, маркуються на­ самперед за часовою шкалою (зникає — з’являється), потім з погляду критеріїв норми (нормативні — ненормативні) і лише після цього — із соціального і сти­ льового боку. Граматичні кодекси 10-30-х років XX ст. здебільшого не подавали інформа­ ції про стан словотвірної системи української мови. Автори, як правило, зазна­ чали, що в розширенні словникового складу літературної мови, збільшенні кількості слів для називання нових явищ, предметів особлива роль належить су­ 1 Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси (кінець XIX — початок XX ст.).— К , 1970,— С. 160. О Т. А. КОЦЬ, 2012 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 83 В. А. Коць. фіксам («наросткам») та префіксам («приросткам») 2. Активні словотвірні про­ цеси цієї доби і тенденції літературної норми найповніше відбиває публіцистич­ ний стиль. Як засвідчує мова преси, однією з найхарактерніших ознак 10-3 0-х років XX ст. було творення безсуфіксних іменників на основі префіксальних дієслів: настрій, спис, тис, ухвала, вислід, з ’ява, зріст, поруб, недохват, одсіч, відпуск, переклад, іспит, збори, звіт, зміст, віднова тощо. Переважна більшість таких віддієслівних іменників увійшла до літературного вжитку: «Дальший прави­ льний зріст сільського господарства належить забезпечити підсиленням коопе­ рування господарства та усуспільнення виробництва» (Віс.3, 14.04.1927), «Пе­ реклади Біблії українською мовою допоможуть нам глибше зрозуміти християнську навуку» (М, 15.02.1915). Слова впис (фіксують ПСГ; ПУРС) 4, вислід (фіксує лише ПУРС), поруб (словники фіксували форму вируб5), недохват (до 30-х років вийшло з ужитку), пізніше всі словники (РУСІ, ПСГ, РУСШ) фіксують недостача, недостаток, віднова\ останнє (до 30-х років виходить з ужитку й заступається формою понов­ лення — ПСГ, РУСІ, РУШ) активно функціонувало в мові преси 20-30-х років XX ст. як один з виявів механізмів дії закону мовної економії: «Прийде час, коли пролетаріїв, яко незабезпечених економічно людей, не буде, але ж нації лишаю­ ться назавжди, як лишаються окрім з ’яву природи і міліарди окремих людей з своїм осібним, індивідуальним духом» (ВС, 02.08.1917), «Охорона лісу перебу­ ває в надзвичайно поганому стані, й свавільні поруби лісу за останній рік наби­ рають загрозливих розмірів» (Віс., 05.04.1927), «Сим оповіщаю населення міста Золотоноші, що від жовтня с. р. відчиняється впис в Вільне Козацтво в м. Золо­ тоноші в будинку Золотонішського Земства на Миколаївському майдані» (ВС, 21.09.1917). Диференціація жанрів тогочасної періодики сприяла розширенню тематич­ них груп уживаної лексики. У цей період активно творяться нові віддієслівні назви суб’єкта дії. Мова преси засвідчує вживання іменників — назв осіб з різ­ них сфер суспільного життя. Одним з найпомітніших явищ літературної мови того періоду було творення іменників — назв осіб на основі дієслів недоконано- го виду і префіксальних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -ник. Та­ кі слова, як торговельник, залізничник, дослідник, представник, вантажник, відбудовник, відступник, відхідник, вугільник, загарбник, змовник (змовленник6), зневірник, заможник, незалежник, незаможник, попередник, порушник, праців­ ник, радник тощо належать саме 10-30-м рокам XX ст., напр.: «Большовики як загарбники не мали можливости вивезти свій роскішний агітаційний потяг, складений із чудових клясових вагонів, на котрих красуються ріжні большови- цькі лозунги і відозви» (Укр., 6.09.1919), «Кожен повинен зрозуміти, що він від­ будовник понівеченого українського духу і України» (М, 04.06.1918), «Пра­ цівники освіти утверджують українську ідею і патріотичні почуття» (ВС, 2 СинявськийО. Норми української літературної мови.— К ., 1931.— С. 116. 3 Список скорочень див. у кінці статті. 4 ГолоскевичГ. Правописний словник.— X., 1929.— С. 66 (далі — ПСГ); Маньків- ський В. Практичний українсько-російський словник.— X., 1930.— С. 47 (далі — ПУРС). 5 Див.: ІваницяС. Російсько-український словник.— Вінниця, 1918.— С. 86 (далі — РУСІ); Іваницький С., Шумлянський Ф. Російсько-український словник.— Вінниця, 1918.— С. 60 (далі — РУСШ). 6 ГрінченкоБ. Словар української мови.— К ., 1907-1909.— Т. 1-4 (далі — СБГ). 84 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Словотвір іменників у мові преси.. 04.07.1917). Усі перелічені слова відсутні у СБГ, але більшість з них вже потра­ пила до словників 20-30-х років XX ст. (див.: ПСГ, ПУРС, РУСШ тощо). За допомогою суфікса -ник утворювалися також назви суб’єкта дії від тих основ, які згодом перейшли до пасивного словника: бесідник, приклонник, сто- ронник, угнітник, податник (у сучасній нормі податківець), побідник, напр.: «Кожен повинен визначитись, хто він: сторонник української ідеї чи байдуж- ник, який не думає про майбутнє» (ВС, 02.11.1918), «Більша частина людей ста­ вилась до податників з недовіррям, бо ніхто не думав, що вони на будуче в пов­ ній мірі сповнять свої обов’язки» (Д, 21.08.1914). Багато іменникових утворень у зв’язку із втратою в мові семантично вмоти­ вованих твірних основ або переходом їх до пасивного фонду зникало і заміню­ валось на віддієслівні зразки з прозорим значенням: а) із суфіксом -ник: дорадник —радник, порадник, подорожник— мандрів­ ник, сторонник — прибічник', б) із суфіксом -ець: бесідник — промовець, побід­ ник — переможець-, в) із суфіксом -тель: угнітник — гнобитель. Назви осіб, утворені від відносно нових запозичених дієслів згодом поступа­ лися дублетам з іншомовними формантами -атор, -ер: фальшивник — фальси­ фікатор, реакційник —реакціонер. Іменники — назви осіб із суфіксом -ник могли функціонувати як варіанти до дериватів із суфіксом -льник. будівник — будівельник, виступник — виступа- льник, напр.: «У місті бракує будівників ріжних споруд» (Бж., 18.01.1914), «Гро­ мада таки й постановила була оце вже в червні місяці, яку роботу треба викону­ вати будівельникові» (ГГ, 12.04.1915). Словники 20-30-х років XX ст. (ПСГ, РУСІ, РУСШ, ПУР) фіксують лише форму будівник. Суфікс -ник часто конкурував з афіксами -ець, -чик, -ар, -ач: убійник —уби­ вець, самовбійник — самовбивець, перекладальник — перекладач — переклад­ ник, перекупник — перекупець, промовник — промовець, газетник — газетяр, доповідник — доповідач, засланник—засланець. Ці варіанти зафіксували і слов­ ники того часу (ПСГ, РУСІ, ПУРС тощо). Як словотвірні варіанти вони вжива­ лися і в мові східноукраїнських і західноукраїнських періодичних видань: «Пе­ рекупників тепер багато, а кому від того добре?» (Укр., 28.08.1919), «Перекупці вивозять на базар дерева, котрі дешево купують, ріжний брак і заліж в розсадни­ ках, а потім розвозять по базарах та селах» (Віс., 28.03.1921), «Ми газетники ви­ даємо нашу газету мовою нашою рідною вкраїнською, найбільше приступною до зрозуміння навіть народної маси, — і маючи на увазі поперед всього волин­ ський народ, будемо по змозі наближати мову видання до лексичних і граматич­ них особливостей головного волинського діалекту» (ВГ, 01.09.1918),«Газетярі через слово повинні вивести народ на правильну дорогу і помогти зробити ви­ бір» (Віс., 12.11.1918). О. Синявський рекомендував до вживання варіант газетяр серед інших про­ дуктивних моделей: байкар, бляхар, вівчар, дзвонар, тесляр, вапняр тощо 1. Під впливом російської мови поряд із суфіксом -ник зрідка вживалися ва­ ріанти з афіксом -щик: артільник — артільщик, виборник — виборщик, напр.: «Люду мій слухай! Коли найзавзятіший твій ворог міг би принести користь віт­ чизні, не вагайся бути його виборником, вибирай його виборцем або послом!» (Віс., 05.02.1906), «Дбайте самі про свої справи — сказав наприкінці п. Петров- ський своїм виборщикам, робітникам-українцям, і коли, мовляв, доб’єтеся, тоді 7 Синявський О. Зазнач, праця.— С. 135. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 85 В. А. Коць. може й соціал-демократична фракція знайде можливим звернути увагу на ваші справи» (М, 06.07.1912). У 10-30-ті роки XX ст. активно творилися іменники з афіксом -ець, за яким виразно закріплювалася сема істоти, що входить до класу об’єктів, є одним з йо­ го компонентів-учасників, членів, носіїв суспільних чи політичних ідей: висува­ нець, вихованець, гуртківець, зубатовець, московець, марксівець, підприємець, спортовець. Ці лексеми з’явилися в мові саме в період 10-30-х років XX ст., вони відбивають реалії доби і активно входять у літературний слововжиток. Слова вихованець, підприємець потрапили до реєстру тогочасних словників (ПСГ, РУСІ, ПУРС тощо). Усі новотвори саме на сторінках преси починали своє життя в мові: «Широка коаліція марксівців з літературними спецами корисна й потрібна для зовнішнього радянського фронту проти емігранської контррево­ люції» (ЛНВ, 11.11.1923), «В Європі тільки московців більш як німців» (ВГ, 24.09.1918). За цим зразком активно творилися назви військових професій, політичних і військових угруповань: торпедовець, петлюрівець, директорівець, есерівець, напр.: «У посліднім часі відбулися зібрання петлюрівців, які ухвалили захищати і далі свою рідну землю» (Б, 07.01.1916), «Не думає директорівець про свою ви­ году, а про народ і Україну» (Св., 15.07.1916). Новотвори з суфіксом -ець значно розширили ряд давніших словотвірних моделей, які, зокрема, фіксував СБГ: видавець, виходець, знавець, засланець тощо. Сему абстрактної активної дії передавали іменники із суфіксом -ач, базою яких були дієслова із значенням діяча: читач (з ним конкурував читальник), до­ писувач, діяч, напр.: «У кожної редакції є щире бажання знати, як можна ближче своїх читачів. Котра газета чи журнал добре знає своїх читальників, то вона й цікава буває й міцно стоїть і розвивається» (М, 12.11.1912), «У посліднім часі відбула ся майже по всіх державах парламентарна нарада послів — діячів на­ ших, і всюди виринало питане про мир» (Б, 17.01.1916). Моделі із суфіксом -ач конкурували з варіантними зразками із суфіксом -тель, продуктивність якого вже помітно згасала: завідувач — завідатель, про­ довжувач — продовжатель, напр.: «Голова комітету розпорядився, щоб завіда­ тель залишив (оставив) 11 пудів жита в земстві» (ВС, 12.08.1917), «Ми повинні рішуче сказати завідувачеві свою волю і всіми засобами домагатися твердо своїх прав» (ПД, 11.09.1921). Як засвідчують лексикографічні джерела (ПСГ, РУСІ, РУСІП, ПУРС), форми на -тель як виразні книжні елементи вийшли з ужитку ще до 30-х років XX ст. Словотвірні зразки із суфіксом -тель, засвоєні літератур­ ною нормою, сягають ще давньоруського періоду, пор.: учитель. У 10-30-ті роки XX ст. для називання особи жіночої статі вживався іменник із суфіксом -иця (учительниця), напр.: «З’їзд народних учителів іучительниць Золотоношського повіту в зібранні 20 червня сього року» (ВС, 10.07.1917). До кінця 20-х років утвердилася форма із суфіксом -к- (учителька), напр.: «Кожен пам’ятає свою першу вчительку, а як — залежить, мабуть, від неї» (М, 11.01.1920). Іменники жіночого роду із суфіксом -к одна з найхарактерніших ознак мови української 20-30-х років XX ст., напр.: учителька, оповідачка, авторка, спостерігачка, агітаторка, агрономка, белетристка, еманципатка, лікарка, поетка, пропагандистка, співачка, ювілярка, ювілятка тощо (фіксують їх усі то­ гочасні словники — ПСГ, РУСІ, ПУРС). Подібні словотвірні зразки функціону­ 86 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Словотвір іменників у мові преси.. вали в мові газет як нейтральні мовні одиниці: «Авторка статті подає огляд сучасних труднацій і проблем українського села» (ЛНВ, 11.05.1914), «Наша ви­ значна поетка Леся Українка залюблена в рідну природу й уміє зачарувати нас» (ГГ, 11.04.1915). Такі моделі рекомендувала до вживання прескриптивна норма в 70-х роках XX ст.: «Суфікс -к- уживається для утворення багатьох назв осіб жіночої статі; він найчастіше додається до суфікса для утворення відповідної назви чоловічої статі, або вживається замість нього...» 8. Л. А. Булаховський іменники на позначення осіб жіночої статі кваліфікував як «розмовні, але більш поширені, ніж в російській мові» 9. Частота вживання таких словотвірних одиниць в усіх стилях літературної мови в 90-ті роки XX — початку XXI ст. відчутно впливає на зниження їхньої стилістичної маркованості, а в деяких випадках призводить до повної її нівеляції, пор.: дисертантка, пасажирка, бібліотекарка. Про існування в мові деяких слів на -иця сьогодні можемо дізнатися лише з писемних пам’яток, зокрема з мови публіцистичного стилю початку XX ст., адже вони, як і назви чоловічого роду, перейшли до пасивного словника. Так, зокрема, іменникову форму для називання жіночої статі відпоручниця не зафік­ сували ні тогочасні, ні пізніші лексикографічні джерела, хоч вона й була часто- вживаною на початку XX ст.: «Посол Сінгалевич представив відпоручників і відпоручниць добродійних та запомогових організацій, які своєю невтомною працею, несенєм матеріальної помочи жертвам війни, вдовам та сиротам, сама- ританською опікою ранених і хорих вояків найліпше доказують правдивий пат­ ріотизм» (Св., 19.09.1916). Невелику продуктивність мав суфікс -анин у назвах осіб — учасників чи членів різних організацій, гуртків, партійних об’єднань: зорянин (від іменника зоря, співробітник газети «Зоря»), могіканин, веселчанин тощо, напр.: «Кожен зорянин уміє донести своє слово до кожної людини, яка живе в Україні» (З, 11.04.1912), «Веселчанин — той, хто входить до об’єднання творчих людей “Веселка”» (ЛНВ, 17.07. 1918). Ряд іменникових суфіксів на означення осіб було засвоєно в словах іншомов­ ного походження. Особливо активне функціонування виявляли відіменні дери­ вати із суфіксом -іст (-ист), уживані в найменуваннях із вказівкою на відношен­ ня до певної суспільної категорії чи політичної партії: автономіст, прогресист, індивідуаліст, турист, терорист, україніст, утопіст, енциклопедист, шо­ вініст, напр.: «Старий афоризм каже: поскребіть росіянина й ви побачите азиа- та. Але, мабуть, ще справедливіше сказати: поскребімо російського прогресис­ та й ви побачите великоруського шовініста» (Св., 04.02.1912). З багатьма формами на -іст (-ист) конкурували варіанти із суфіксами -ник (латиніст — латинник), -ер (революціоніст — революціонер, опозиціоніст — опозиціонер), -ат (степендист — стипендіат), -атор (консерватист — консер­ ватор), напр.: «Тут як не опозиціоніст то опортуніст знайде своє місце і зав’яже розмову» (УС, 12.04.1915),«Опозиціонерові важче добитися правди ніж держав- никові» (Св., 02.07.1915). 8 Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. І. Білодіда.— К., 1969.— С. 42. 9 Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського.— К., 1951,— С. 359. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 87 В. А. Коць. Не мали словотвірних варіантів слова: популяризатор, композитор, скульп­ тор, експропріатор, русифікатор, напр.: «Але народ зберіг свою мову, незва­ жаючи на пригноблення її з боку русифікаторів» (ВГ, 07.10.1918). Словотвірні зразки на -ість, засвоєні через посередництво польської мови, згодом витіснилися спільними з російською мовою моделями, поширеними в східноукраїнській мовній практиці. Не увійшов до літературного словника запозичений з польської мови імен­ ник інтерніст, який функціонував переважно в західноукраїнській пресі як ва­ ріант до слова терапевт (пор. рос. терапевт, англ. therapeutist, нім. Therapeut, фр. therapeutiste). Не прижився в мові утворений на іншомовній основі іменник аполітист, який не мав морфологічних відповідників у поширених тоді євро­ пейських мовах 10. У період 10-30-х років XX ст. словник української мови збагатився сус­ пільно-політичними номінаціями, що репрезентували нові явища екстралінгва- льної дійсності: державний лад, систему правління, світогляд, сукупність ідей і течій різного спрямування тощо. Мотивувалися вони іменниковими й прикмет­ никовими основами, переважно запозиченими. Граматичною формою вияву цих мовних одиниць було творення похідних найменувань із суфіксом -ість, властиве українському словотворові і раніше: демократичність, незалежність, ідейність, партійність, недоторканність, періодичність, інтелігентність, ін­ дивідуальність, промисловість. Ці слова активно входять у слововжиток саме на початку XX ст., їх фіксують тогочасні правописні і перекладні словники (ПСГ, РУСІ, РУСПІ, ПУРС тощо). Усі абстрактні суспільно-політичні номінації входили в загальномовний слововжиток через мову публіцистики: «Чи ж має добродій Веселовський почуття національної гідности (достоїнства), коли в та­ кий час відрікається від боротьби за власну незалежність тільки під впливом (вліянієм) незаконних домагань?» (ВС, 30.08.1917), «Звідси випливає і так звана новизна образів, демократичність і відчуття свободи» (JIHB, 12.08.1917), «Розвиток власної промисловості — це ще один крок до незалежности» (Б, 07.06.1918). У поодиноких випадках із словами на -ість конкурували варіантні форми з іншомовним суфіксом -изм (демократичність — демократизм), напр.: «Демо­ кратизм впливає на думки нашої преси, дозволяє говорити правду нашим чита­ чам» (ГН, 06.09.1917). Поширеними в мові преси були похідні найменування з іншомовними суфік­ сами -изм/-ізм, -изація/-ізація: демократизм, класицизм, фаталізм, ідеалізм, європеїзація, демократизація,українізація, націоналізація,реорганізація, напр.: «Українізація не зупиниться і ми підемо дальше походом, завдамо свіжі удари ворогам, доки не спам’ятаються» (Б, 15.01.1918), «Тим часом у нас європеїзація перейшла вже поза межі природности, перейшла вже в повінь-стихію, яка розливається по безкраїм просторам і шумить, і клекотить без упину» (НС, 15.03.1918). Активно творилися іменники для називання загальних понять властивості, стану, діяльності, збірності тощо за допомогою суфікса -ств/-цтв: бджіль­ ництво, садівництво, хамелеонство, суспільство, молочарство, хуліганство тощо. Поповнення українського словника такими моделями відбулося саме на початку XX ст.: «Невже в нашого суспільства таке легке сумління (совість), що 10 Жовтобрюх М. А. Зазнач, праця.— С. 165. 88 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Словотвір іменників у мові преси.. дозволяє ще сміятись над зрадженим, невже можна попрікати зрадою тих, чия невинна кров ще не встигла захолонути?» (ВС, 30.08.1917), «Треба мати не­ абиякі навички, аби зуміти розвинути сучасне садівництво» (ВГ, 27.09.1918). Багато слів, які були поширені в публіцистичному стилі початку XX ст., посту­ пилися пізнішим утворенням з тим самим суфіксом, але з іншою основою: сектярство — сектантство, представительство, представничество — пред­ ставництво, вбійство — вбивство та ін. Деякі іменники з суфіксом -ств- / -цтв- згодом, унаслідок тенденції інтернаціоналізації мови, витіснилися моделями з суфіксом -изм, напр.: деспоцтво — деспотизм. У мові преси функціонували та­ кож книжні слова, які в процесі історичного розвитку зникли, а натомість з’яви­ лися іменники з іншими основами з формантом -ість: противенство — проти­ лежність, суперечність. На початку XX ст. активно творилися абстрактні іменники з суфіксами -ння, -ення, -ття на основі безпрефіксних і префіксальних дієслів: усуспільнення, обслуговування, збільшення, святкування, розведення, зібрання, відкидання, пізнання, відбиття. Ці слова фіксує прескриптивна й дескриптивна норма почат­ ку XX ст. (ПСГ, РУСІ, РУСПІ): «Відкидання державної української мови — це не тільки відкидання національної ознаки української державности і підкоп проти неї, а величезна неповага до душі й совісти народу, до самої української народнос- ти» (ВГ, 15.09.1918), «Селяне прямують до усуспільнення господарства» (В, 16.02.1921), «Крім ріжних зручностей, така густота населення дасть можливість дешевшого комунального обслуговування» (Віс., 14.04.1927), «У роздрібному і почасти серединному кільці в низці організацій торговельні видатки дають у кра­ щому разі деяке зниження або стабільність видатків і в низці випадків виявляють навіть тенденцію до значного збільшення» (Віс., 17.06.1927). Однією з характерних особливостей мови тієї доби було творення абстракт­ них іменників з усіченням суфіксів мотивувальних основ дієслів доконаного й недоконаного виду: переконня, забудовання, небудовання, вимордовання, ви­ правдування, здешевіння (тогочасні словники й сучасна норма закріпили вжи­ вання словотвірних моделей переконання, здешевлення)-. «У цих організаціях здешевіння торговельної роботи в біжучому році безперечно спостерігається» (Віс., 17.06.1927), «Коли забудовання міста відбувається без плану і коли цим не керуватимуть відповідні органи, то вже протягом найближчих років місто збіль­ шиться в довжину надзвичайно і не вистачатиме всім місця для небудовання» (Віс., 14.04.1927), «У Петрограді йде різанина: большевики захоплені думкою негайно завести рай на землі, озброєним кулаком вбивають ці переконня в голови нещасних “контрреволюційних дрібнобуржуазних партій... ”» (ВС, 04.10.1917). Деякі іменники українська літературна мова успадкувала з певними морфо­ логічними змінами: увільнення — звільнення, напр.: «Одним із яскравих момен­ тів в історії земельної справи було увільнення селян від кріпацької неволі (1861), коли значна частина панських та казенних земель перейшла у власність селян­ ства...» (ВС, 22.07.1917). У мові преси вживалося багато лексем, які не засвоїлися в літературній мові, не фіксували їх і тогочасні лексикографічні видання: заводення, налічення, унор- малення, напр.: «Взагалі просвітня робота мусить зараз відограти найважнішу ролю в унормаленню життя на місцях» (НС, 10.01.1918), «На зміну та доповнен­ ня закону 26 січня 1919 року про зміну порядку налічення пені за невчасний вне­ сок до скарбу простих податків» (Укр., 15.10.1919). ШБИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 89 В. А. Коць. У 20-30-х роках XX ст. помітно розширили сферу функціонування складні іменники. Складні поняття вимагали складних назв і творилися, як показує об­ стежений матеріал, способами основоскладання і словоскладання. Поява нових об’єктів суспільного життя — репрезентантів саме тієї епохи була причиною появи складних слів, утворених з двох іменників без допомоги сполучного зву­ ка: хата-читальня, читальня-клуб, куток-читальня. Ці реалії давно зникли, а самі назви перейшли до пасивного словника. Мова преси 20-х років початку XX ст. відбиває період їх активного вживання: «Учням, які гарно склали іспита, хата-читальня дала нагороду — дві або три книжки» (ГН, 01.04.1927), «Але ве­ ликою бідою у влаштуванні цих кутків-читалень при школах є відсутність доб­ рої дитячої літератури» (Віс., 01.04.1927), «Читальня-клуб при нашій школі — це довгий стіл у рекреаційній залі й при столі лавки» (Віс., 14.03.1928). Деякі складні назви вживалися зі стилістичною метою: «Такій нації-народові і до роз­ витку шляхи перекопано; йому ні волі, ні долі чужі люде як слід не дають, по­ треб його не хочуть бачити і признавати» (М, 19.09.1912). Реалії доби представлені іменниками— назвами осіб дії: робітники-винахід- ники, учителі-патріоти, напр.: «Робітниче винахідництво вже стало масовим явищем, але робітники-винахідники ще не скрізь організовані» (Віс., 21.06.1927). Деякі багатоосновні іменники, утворені в кінці XIX — на початку XX ст., де­ сятки років перебували на периферії лексичної системи. У кінці XX ст. вони у зв’язку зі зміною суспільно-політичних умов, а також унаслідок внутрішньо- мовних процесів активізуються. Мова преси досліджуваного періоду повертає до джерел їхньої появи: «Шахтовласники довго не йшли на поступки, надіючись взяти робітників голодом» (ГН, 18.01.1927), «Із дев’ятнадцяти тисяч томів кни­ гозбірні — українською мовою не було ні рядка» (Віс., 01.04.1927). Багато слів, утворених способом словоскладання, закріпилося в літературно­ му вжитку: самодіяльність, самосвідомість, лісокрад, лісоруб, напр.: «Лісова сторожа (до речи її дуже мало) безсила боротися зі злісними лісокрадами» (Віс., 05.04.1927), «Ми боремось за національну самосвідомість кожного ук­ раїнця, проти продажних душ, які урядували на Вкраїні і безпощадно нищили все українське, а за ним і українців, це ті, хто за большовицькі гроші розкладав нам армію, стріляв в тил, це члени найвищого трибуналу большовицького сов- наркому, це члени партії лівих і незалежників» (Укр., 26.07.1919). Мова преси початку XX ст. відігравала важливу роль у нормалізації словот­ вору, у відборі і закріпленні в ужитку єдиних взірцевих мовних одиниць, в усу­ ненні позасистемних і стилістично не диференційованих явищ. Словотвірна ва­ ріантність була шляхом пошуку нових виражальних засобів, етапом природного відбору прийнятних для всього українського простору літературних зразків, беззаперечною ознакою розвитку мови. УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ Б — Буковина Бж. — Бжола В — Волинь Віс. — Вісти ВС — Вільне слово ВГ — Вологодська газета ГГ — Громадська газета ГН — Геть неписьменність 90 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 Словотвір іменників у мові преси.. Д — День 3 — Зоря ЛНВ — Літературно-науковий Jiy — Літературна Україна M — Маяк HC — Нове слово ЦД — Прилуцька думка C b . — Свобода Укр. — Україна УС — Українське слово т. A. KOTS WORD-BUILDING OF NOUNS IN PUBLICISTIC LANGUAGE AND TENDENCIES OF GRAMMATICAL NORM The research presents an analysis of word-formative processes in publicistic language used in the early 20th century in the context o f literary Ukrainian. Special attention is paid to the functioning of morphological variants. The main changes in the lexical system are generalized as well. K e y w o r d s : world-building, literary norm, variant, derivative word. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 91

Ähnliche Einträge