Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах

Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах

Статтю присвячено дослідженню походження різновидів назви ремісника barbier у німецькій, польській, українській, білоруській та російській мовах. Розглядається історія вивчення цих варіативних найменувань, вивчаються способи їхнього словотворення, аналізуються їхні витоки та історія поширення у досл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2014
1. Verfasser: Пиц, Т.Б.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2014
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183878
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах / Т.Б. Пиц // Мовознавство. — 2014. — № 2. — С. 70-77. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183878
record_format dspace
spelling irk-123456789-1838782022-04-23T01:31:20Z Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах Пиц, Т.Б. Статтю присвячено дослідженню походження різновидів назви ремісника barbier у німецькій, польській, українській, білоруській та російській мовах. Розглядається історія вивчення цих варіативних найменувань, вивчаються способи їхнього словотворення, аналізуються їхні витоки та історія поширення у досліджуваних мовах на основі писемних пам’яток XTV-XIX ст. The paper is dedicated to the problem of origin of various names of a craftsman barbier in German, Polish, Ukrainian, Byelorussian and Russian. The history of investigation of this various names is considered here, the ways of their word-building are studied, their sources and the history of their spread in the investigated languages are studied on the basis of written recollection of the XTV-XIX centuries. 2014 Article Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах / Т.Б. Пиц // Мовознавство. — 2014. — № 2. — С. 70-77. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183878 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Статтю присвячено дослідженню походження різновидів назви ремісника barbier у німецькій, польській, українській, білоруській та російській мовах. Розглядається історія вивчення цих варіативних найменувань, вивчаються способи їхнього словотворення, аналізуються їхні витоки та історія поширення у досліджуваних мовах на основі писемних пам’яток XTV-XIX ст.
format Article
author Пиц, Т.Б.
spellingShingle Пиц, Т.Б.
Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах
Мовознавство
author_facet Пиц, Т.Б.
author_sort Пиц, Т.Б.
title Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах
title_short Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах
title_full Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах
title_fullStr Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах
title_full_unstemmed Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах
title_sort barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2014
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183878
citation_txt Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та східнослов’янських мовах / Т.Б. Пиц // Мовознавство. — 2014. — № 2. — С. 70-77. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT pictb barbiertajogovaríantnínazvivnímecʹkíjpolʹsʹkíjtashídnoslovânsʹkihmovah
first_indexed 2025-07-16T03:55:50Z
last_indexed 2025-07-16T03:55:50Z
_version_ 1837774302330486784
fulltext Т. Б. ПИЦ BARBIER ТА ЙОГО ВАРІАНТНІ НАЗВИ В НІМЕЦЬКІЙ, ПОЛЬСЬКІЙ ТА СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ___ Статтю присвячено дослідженню походження різновидів назви ремісника barbier у німе­ цькій, польській, українській, білоруській та російській мовах. Розглядається історія вивчен­ ня цих варіативних найменувань, вивчаються способи їхнього словотворення, аналізуються їхні витоки та історія поширення у досліджуваних мовах на основі писемних пам’яток XTV-XIX ст. К л ю чов і слова: назва ремісника, дисиміляція, запозичення, діалект, історія мови, міжмовні контакти. Дослідження іншомовних лексичних запозичених елементів у слов’янських мовах уже має свою історію здобутків і досягнень, проте ще залишається багато маловив- чених аспектів процесу запозичення слів. Наприклад, недостатньо спеціальних до­ сліджень, що розглядають варіативність запозичених лексичних елементів. А це може свідчити про потрапляння з різних діалектів мови-джерела запозичень чи утворення нових варіантів до вже існуючих слів у мові-реципієнті1. Досліджуючи зміни в системах вокалізму та консонантизму німецьких запо­ зичень у польській мові, В. Кестнер встановлює дисиміляцію r —r> І— г у таких словах: alkierz, balwierz, falbierz, folwark, mularz, stularz та інших запозиченнях 2. Однак він вагається, у якій саме мові відбулася дисиміляція — польській чи німецький, тому що дисиміляція двох г в одному слові відома всім індогерман­ ським мовам. Також він вважає, що свн. Ь у цьому ж варіанті найменування ци­ рульника (balwierz) відповідає п. w поряд з такими словами: kawał, owoc, waldrian 3. Тобто п. balwierz походить з н. Barbier. Цієї ж думки дотримуються А. Брюкнер і А. Баньковський 4. А польський варіант barwierz «цирульник» ви­ 1 Пиц Т. 3 історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східно­ слов’янських мовах // Укр. мова.— 2009. — № 1.— С. 104—108; Пиц Т. Німецькі назви шкіряників у польській, білоруській та українській мовах ХУ-ХУП ст. // Вісн. Львів, ун-ту. Сер. «Іноземні мови».— 2008.— Вип. 15.— С. 79-86; Пиц Т. Б. Про німецьке походження ремісничих назв ślosarz, ślósarz, ślusarz, слюсар, слесарь у слов’янських мовах // Мовознав­ ство.— 2007.— № 2.— С. 35-41; Пиц Т. Б. Походження і поширення варіативних ремісничих назв муляра у польській та східнослов’янських мовах // Філол. науки.— Суми, 2009.— С. 392-397; Пиц Т. Походження ремісничих назв боднар, бондар та bednarz у слов’янських мовах // Wiener Slavistiches Jahrbuch.— 2006.— Bd 52.— S. 135-146 та ін. 2 Kaestner W Die deutschen Lehnwörtem im Polnischen : Einleitung und Lautlehre : Diss. zur Erlangung des Doktorgrades.— Leipzig, 1939.— T. 1.— S. 58. 3 Ibid.— S. 90. 4 BriicknerA. Słownik etymologiczny języka polskiego.— Warszawa, 1985.— S. 12\ Bańkow­ ski A. Etymologiczny słownik języka polskiego.— Warszawa, 2000.— T. 1.— S. 28 O T. Б. ПИЦ, 2014 70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 .Barbier та його варіантні назви.. ник у результаті зближення з п. barwìerz «той, що фарбує сукно», пов’язаного із свн. varwer «т. с» 5. Етимологічний словник української мови виводить укр. бальвір «фельдшер» з п. balwierz «цирульник, фельдшер», balbierz «т. с», що через Barbier зводиться до іт. barbiere чи до фр. barbier «т. с»6. Білоруський мовознавець А. Булика та­ кож вважає, що варіант балверь (балвзрь, бальберь, бальверь, болверь) походить з п. balwierz < н. Balbier, і добавляє різновид барберь (барбирь, барверь) «циру­ льник, фельдшер» < п. balwierz, barwierz < н. Balbier, Barbier < іт. barbiere чи фр. barbier1. Натомість Я. Рудницький вважає, що балвір походить з п. balwierz < нвн. Barbier, а барбер — безпосередньо з англ. barber 8. Детальнішу схему ви­ никнення українських антропонімів, утворених на основі німецької назви перу­ каря, цирульника Barbier, пропонує А. Непокупний на матеріалі «Реєстру вій­ ська запорозького 1649 р.»: 1. Балбірь нім. Barbier 3. Бал(ь)в,ЬрьJ r 2. Барвіріг На його думку, «спочатку відбувається регресивна дисиміляція першого плавного г, а потім уже і прогресивна дисиміляція другого губного (Ь), що вреш- ті-решт приводить до появи форми з подвійним розподібненням, як у п. balwierz. У нашому випадку це антропоніми Балб'Ьрь (3 свідоцтва), Барверь (1 приклад) і Бал(ь)в,Ьрь (7 носіїв)» 9. Як нам видається, поширення та виникнення нових форм назви ремісника, утворених на основі нім. Barbier у німецькій, польській, українській, білоруській і російській мовах, заслуговує на спеціальне дослід­ ження в рамках порівняльно-історичного мовознавства з урахуванням писем­ них пам’яток досліджуваних мов. Це дозволить реконструювати більш-менш повну картину витоків і шляхів поширення кожного варіанта назви цирульника, що і є завданням цієї статті. Можна погодитися з твердженням про те, що вихідною формою назви реміс­ ника, яка спричинила низку дисимілятивних перетворень, є нім. Barbier «циру­ льник», точніше — її рання нововерхньонімецька форма barbyer / barbier, що засвідчена вперше наприкінці XIV ст. у рипуарському діалекті, куди вона потра­ пила наприкінці XIV ст. з французької мови (фр. barbier) 10: «... meist(er) Gerart mijns b(er)n barbyer gelege(n) ind badde ...» (Jűlich, 1398-1399), «clage van der barbiere ...» (Köln, 1424—1425) n, «Meister Wilhelm der Barbier» (Bonn, 1427), «Johans van Maentz des barbiers» (Bonn, 1447) 12. Слід зазначити, що barbier не лише стриг, а й пускав кров, лікував рани. У середньовічному Данциґу представ­ 5 Kaestner W. Op. cit.— C. 91; Bańkowski A. Op. cit. 6 Етимологічний словник української мови.— К , 1982.— Т. 1.— С. 130. 7 Вулика А. М. Лексічння запазьианні у беларускай мове XTV-XVHI ст.— Мінск, 1980,— С. 88 8 Rudnyc’kyj J. An etymological dictionary of the Ukrainian language.— Winnipeg, 1962.— Parti.— P. 63. 9 Непокупний А. П. Реєстр Війська Запорозького 1649 p. як словник, покладений на карту // Укр. мова.— 2001.— № 1.— С. 40. ™ Kluge Fr. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache.— 24 durch, und erw. Aufl.— Berlin, 2002,— S. 90. 11 Frühneuhochdeutsches Wörterbuch / Hrsg. von R. A. Anderson, U. Goebel, O. Reichmann.— Berlin ; New York, 1994,— Bd 2,— H. 4,— C. 1984. 12 BichelH. Beinamen und Familiennamen des 12. bis 16. Jahrhunderts im Bonner Raum.— Bonn, 1978,— S. 239. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 71 Т. Б. Пиц. ників цього ремесла також називали chirurgi, або medici13. Вважаємо, що в поль­ ську мову н. barbier міг потрапити із сілезького діалекту: barbier (Leobschütz, 1434) 14. Наприклад, у іншому суміжному з польською мовою німецькому гово­ рі — нижньопрусському діалекті — цей варіант назви цирульника згадується значно пізніше, ніж у польських пам’ятках: «... Ег iurte in zu dem barbire» (Elbing, 1565) 15. Можливо, утвердженню цього варіанта запозичення в польській мові міг також сприяти його різновид з подвоєним суфіксом -ег, який до часу появи в польській мові назви barbirz фіксувався в нижньопрусському говорі («von schuld meister Niclaus des barbirers zu Marienburg» — Preussen, 1454) 16, згодом також у швабському («nach der gepurt hohen vleiB zu habén zu dér mutter, sonderlich dem kind mit vleiB zu lösen, durch sich selbs oder ainen barbierer», 1503), рипуарському («den snydem seint zugedan die buntworter oder kursener, die hoetmecher, barbierer, wapensticker» — Düren, 1545), верхньосаксонському («Kein barbirer oder bader soli einigen verwundeten, [...], verpinden», 1542-1570) і гессенському говорах («Eines erbam raths der statt Frankfurt am main den barbirern und bierbrewem gegebne gemeine articul und ordnung» — Frankfurt, 1594) 17. На нашу думку, до­ бавляння додаткової морфеми -er є нічим іншим, як намаганням «онімечити» лексичну одиницю, що сприймалася носіями німецьких діалектів як іншомовна. Найраніше свідчення про запозичену вихідну форму назви ремісника (н. Barbier) у польських джерелах виявляємо в назві дружини ремісника: «Honesta Barbara barbiszka concivissa nostra» (Poznań, 1482) 18, пізніше також — «Księga lekarzom Aptekarzom Cyrulikom Barbirzom, Rostrucharzom [potrzebna]» (Kraków, 1613), «... Golący Cesarza, Barbierz» (Lwów, 1745) 19. Із східнослов’ян­ ських мов найраніші свідчення знаходимо в давніх українських текстах («Бар- берь Ганусь тоть дворь свой ... продать» (1523) 20, «... пришоль ку мнЬ Якубь барбірь» — Луцьк, 1583) 21, згодом — у білоруських пам’ятках («тоть Янь бар- бер поведиль... ижь, жидь Песахь просиль мене, абихь ero вилечиль» — 1540), «грішать теже нерозумнме лікари, Аптмкари, барбири, которіи не знаючи зе- лье або лікарство дають шкодливое» — Клецк, 1562)22 та російських джерелах («а что сь собою привель обтекарей и барберовь, людей честннхь и кь ділу доб­ р і годньїхь, 1581) 23. У німецьких середньовічних текстах зустрічаються два варіанти найменуван­ ня цирульника, утворених унаслідок регресивної дисиміляції r — r > І — г. На­ приклад, у нижньопрусському діалекті: «2 Mark an den Balbier» (Preussen, 1562) 24. Можливо, звідси вона поширюється в східнотюринзьку говірку м. Альтенбург: 13 VolckmannE. Alte Gewerbegassen: deutsche Bernfs-, Handwerks-, und Wirtschañsges- chichte alterer Zeit.— Würzburg, 1921.— S. 66. 14 Jungandreas W. Beitrage zur Erforschung der Besiedlung Schlesiens und zur Entwicklung- sgeschichte der schlesischen Mundart.— Breslau, 1928.— S. 288-289. 15 Ziesemer W. PreuBisches Wörterbuch : Sprache und Volkstum Nordostdeutschlands.— 1935,— B d l.— S. 403. 16 Ziesemer W. Op. cit.— S. 403. 17 Frühneuhochdeutsches Wörterbuch...— S. 1985. 18 Słownik staropolski.— Wrocław ; Kraków ;Warzsawa, 1953.— T. 1.— Z. 2.— S. 58. 19 Słownik języka polskiego XVII i 1. połowy XVIII wieku.— http://sxvii.pl. 20 Картотека Історичного словника українського язика (зберігається в Інституті україно­ знавства ім. І. Крип’якевича у Львові). 21 Картотека Словника української мови XV — першої половини XVI ст. (зберігається в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича у Львові). 22 Гістарични слоунік беларускай мовьі / Пад рзд. А. М. Булнки.— Мінск, 1985.— Вьш. 1.— С. 186. 23 Словарь русского язьїка XI-XVII вв.— М., 1975.— Внп. 1.— С. 68. 24 Ziesemer W. Op. cit.— S. 403. 72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 http://sxvii.pl «Goltthan Thomas Balbier-Witwe» (1580) 25, «Beer Eustachius Balbier» (1580) 2б, «Ritter, Hans, Balbier ... Bürgersohn» (1609) 11, «Rostius, Johan, Balbier, des H. Pfar- rers Sohn von Lohma» (1611)28, «Lange, HanB, Hofbalbier u. Feltscherer» (1635) 29. Однак у німецьких говорах географічно більш поширеним був варіант з под­ воєним суфіксом -er — balbierer (< barbierer). Найраніше свідчення про нього вдалося відшукати у витягу з пам’ятки східнофранкського діалекту: «dies ist der maister balbierer und baderhandwerker beschwerd und bit» (Rotenburg, 1525) 30. Багато згадок про цей варіант лексеми знаходимо також у давніх записах м. Альтенбург (східнотюринзька говірка), у якому з кінця XVI ст. нотується вже коротка форма: «Koppis Hans ... Balbierer» (1528) 31, «Beyer, Eustachius ... Balbierer» (1542) 32, «Goldhahn, Thomas ... Balbierer» (1552) 33, «uff der Ecke, Christoff, Balbierer» (1556) 34. Засвідчений він також у гессенському («muss ain oberkeit das rauch herfur keren und ton wie die balbierer» — 1536-1537)35 і верхньо- саксонському говорах («Man sol dem Balbirer das land verbieten, der den schaden wil verhalten», 1542-1572)36, а також на межі північнобаварського і східнофранксько­ го діалектів («... Und etlich balbirerbestelt»— Nürnberg, 1563)37. Поширився диси- мільований варіант і в алеманське наріччя — верхньоалеманський («Balbierer (der) Scharer. Tonsor» — Zürich, 1561) і швабський говори («ist der maurer also verwundt aus dem haus komén und zu dem balbierermaister Jörgen Schaller getragen worden» — Augsburg, 1560; «eB sollen auch hinfüro alie ambtleüt, gastgeb, würt, balbierer und alle underthonen bey irem ayd alle unfour, unzucht...», 1603)38. Однак, порівнюючи поширення balbir і balbirer, варто зазначити, що прилеглим до тери­ торії поширення польської мови був саме нижньопрусський діалект. Хоча, на на­ шу думку, не виключено, що п. balbierz виник також під паралельним впливом двох форм назви ремісника (Balbier і balbierer), адже подвоєння суфікса -(i)erz чи -arz не є характерним для польської мови. Результат регресивної дисиміляції (r — r> І — г) польська мова засвідчує на початку XVII ст.: «Balbierz Tonsor» (Praga, 1605), «Такkocioł garcowi Przygania i dojmuje, balbierz — balbierzowi» (1666)39. Цікаво, що пам’ятки білоруської мови фіксують її раніше за польські: «Панась Балберь» (Берестя, 1566) 40, «Янь по- стригачь а Павель Балберь» (Берестя, 1566) 41, «пришедши до каменицьі пана Кондрата, бальбера, ... нашоль есми пана Давнда Корсака окрутне зраненого» (1602) 42. Згодом її фіксують українські джерела: «... пана кєлємєта сокрутнє зра- 25 MaschkeA. Die Einwohnerzahlung im Amt Altenburg im Jahre 1580.— Marburg, 2007.— S. 20. 26 Ibid.— S. 26. 27 HeinzigFr., Kohler W., MattisH. Die Bürgerbücher der Stadt Altenburg in Thüringen 1512-1700,— Marburg, 2008,— S. 78. 28 Ibid.— S. 80. 29 Ibid.— S. 123. 30 Friihneuhochdeutsches Wörterbuch...— S. 1986. 31 Ruhland W.,RiehmH. Hàuserbuch der Stadt Altenburg in Thüringen 1450-1865: Dielnnen- stadt.— Marburg, 2005.— S. 387. 32 Ibid.— S. 342. 33 Ibid.— S. 235. 34 HeinzigFr., Kohler W., MattisH. Op. cit.— S. 45. 35 Friihneuhochdeutsches Wörterbuch...— S. 1984—1985. 36 Ibid.— S. 1985. 37 Ibid. 38 Ibid. 39 Słownik języka polskiego XVII i 1. połowy ХУІП wieku... 40 Документа Московських) архива министерства юстиции.— М., 1897.— Т. 1.— С. 221. 41 Там же.— С. 222. 42 Гістарнчнн слоунік беларускай мовьі...— С. 186. _________________________________________ Barbier та його варіантні назви... ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 73 Т. Б. Пиц. нєно{г... и по 6af6epa по{слали єсмо...» (Володимир, 1572), «... акгдн ... обачи- ли, же балбірь ... не можеет ему досить учинити помочи, послали по лепшого балбіра» (Луцьк, 1583) 43. На основі ремісничого найменування виникають та­ кож антропоніми: «Йван Балбирєнко» (Ржищів/Канівщина, 1649), «Яско Бал­ бірь» (Черкащина, 1649), «Сахьно Балбірєнко, (Білоцерківщина, 1649) 44. У ро­ сійських пам’ятках зафіксований лише прикметник, утворений саме від цієї форми назви ремісника: «дано изь государеви аптекарския казни на службу ле- каремь Тобиасова полка ... два сундука, а вь нихь аптекарскихь и всякихь ле- карствь и снастей балберскихь на сто на одинь рубль» (1632) 45. Різновид назви ремісника з подвійною дисиміляцією датується в польських джерелах наприкінці XVI ст.: «... X. К. wyznawa у infzy iego spolni Antichristowi z nim balwierze» (Kraków, 1583), «Samiż Apoftołowie / iako ś. Marek napisał / chore oleiem pomazowali: którzy cyrulikami / у balwierzami nie byli» (Kraków, 1588) 46, «Dorotha balwierka» (Łódź, 1595)47. У той же час з’являється відпрофесійний ан- тропонім: «u Woicziecha Balwierza» (Sądecczyzna, 1584), «przy ... Macieiu Bal­ wierzu» (Sądecczyzna, 1589), «U pana Balwirza» (Sądecczyzna, 1598) 4S, «Georgij Balwierz» (Kraków, 1608) 49. Згодом білоруські пам’ятки засвідчують: «кости з голови ero балвер вьібираеть» (1593), «казал жидови балвзрови мазат собе тз кгузики» (поч. XVII ст.) 50, «кунтил ... призвал балвера и з жили ричнои кров пистит казал» (поч. XVII ст.), «Аскалипіа наконець bs личбе богсовь мають, ко- торьш балвірем* бьіль, и лікарства спарджаль» (Куцеінський монастир, 1637)51. На початку XVII ст. цей варіант назви ремісника задокументований російськи­ ми пам’ятками: «Я изь оть гЬхь рань лежаль у балверя шесть неділь, даль ле- чьбн 4 рубля» (1609), «сповелисе убите ero ... и нанели брить балвера ero какь будеть ему голить браду сирічь брить, чтобь ему горло зарізаль» (1688) 52. Однак цього разу форма назви ремісника з подвійним розподібненням най- раніше серед слов’янських мов згадується в українських джерелах: «... мещани- на МалхераБалвера, котормй шель оть хорого ...» (Луцьк, 1569), «Мене дей, че- ловека так ... змордованого, для знстья крви зомдлелого, балверови мене ... опатрить и ни одного припустить до мене...» (Дубно, 1592)53, «змордованого до балвіра отослал» (1598)54, «наперед в голове две рани кривавме шкодливе, одна на чоле сторони правое, другая троха повншей на том же чоле, обе от балвера юж гоенне» (Луцьк, 1609), «... у балвира Рачьковского, недалеко тежь монасти- ра ...» (Луцьк, 1639) 55, «Далемь ім на балвіра гроні. 6» (1657) 56. Крім цього, «Реєстр війська запорозького 1649 року» фіксує такі відпрофесійні антропо- 43 Картотека Словника української мови XV — першої половини XVI ст. 44 Реєстр Війська Запорозького 1649 року.— К., 1995.— С. 123, 76,175. 45 Словарь русского язика XI-XVII вв.— С. 68. 46 Słownik polszczyzny XVI wieku.— Wrocław, 1967.— T. 2.— S. 20. 47 Mączyński J. Nazwiska Łodzian (XV-XIV wiek).— Łódź, 1970.— S. 29. 48 Bubak J. Słownik nazw osobowych i elementów identyfikacyjnych Sądecczyzny XV-XVII w. (imiona, nazwiska, przezwiska).— Kraków, 1992.— Cz. 1.— S. 47. 49 Rudnicka-Fira E. Antroponimia Krakowa od XVI do XVIII wieku : Proces kształtowania się nazwiska.— Katowice, 2004.— S. 417. 50 Гістарьічньї слоунік беларускай мовьі...— С. 186. 51 Там же.— С. 187. 52 Словарь русского язьпса XI-XVII вв.— С. 68. 53 Картотека Словника української мови XV — першої половини XVI ст. 54 ШелудькоД. Німецькі елементи в українській мові // 36. комісії для дослідження історії укр. мови.— К , 1931.— Т. 1.— С. 21. ” Картотека Словника української мови XV — першої половини XVI ст. 56 Історичний словник українського язика / За ред. Є.Тимченка.— X. ;К , 1930.— Т. 1.— С. 53. 74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 .Barbier та його варіантні назви.. німи: «Яцько Бальвірь» (Корсуньщина), «Василєи Балвир» (Стародуб), «Аньдрушько Балвірь» (Білоцерківщина), «Васко Балвірь» (Білоцерківщина), «Игнат Балвірь» (Білоцерківщина), «Степан Балвірь» (Брацлавщина), «Ярема Балвірь» (Полтавщина). Однак цей варіант також має відповідник у німецькій мові. Є свідчення про balwirer на межі східнофранкського і північнобаварського діалектів: «Den balwirer nennt ein leuBjeger ...» (Nürnberg, 1562)57. Відпрофесійна особова назва зафіксована на сході тюринзького говору: «Ritter Michel Balwierer» (Altenburg, 1580)58. Досліджуючи питання діалектних витоків дня balwirer, натрапляємо на твердження П. Візінґера, що форма balwiere є пфальцькою і південнофранк- ською 59. Свою думку він підкріплює посиланням на публікацію Е. Ваннер, що дослідила звукову систему говірки населеного пункту Цайзенгаузен, який роз­ ташований на лінії між Карлсруе і Гайльбронн та належить до південнофран- кського говору. Справді, у її публікації вказується на те, що b після голосного, а також після l i r змінюється у w, якщо після цього йде е, напр.: hewe-haben, halwn-halb, kewe-geben, ferewe-fàrben, kerewe-gerben, salwe-Salbe 60. Однак як приклад регресивної дисиміляції г — І дослідниця наводить дієслово palwiire «виконувати функції цирульника» з глухим приголосним р замість дзвінкого Ь. Тобто варіант balwirer, що засвідчений на межі східнофранкського і північноба­ варського говорів, є точнішим відповідником для слов’янського варіанта назви цирульника з регресивною дисиміляцією першого плавного г і прогресивною дисиміляцією другого губного Ь. Хоча спільна риса— дисиміляція b-w (palwiire і balwirer) — дозволяє припустити франкське (ймовірно східнофранкське) по­ ходження для цього варіанта найменування цирульника. Різновид польської назви ремісника, що не має відповідника в німецькій мо­ ві, це — barvyerz / barwierz. Подальша хронологія фіксування її в пам’ятках східнослов’янських мов свідчить про те, що прогресивна дисиміляція другого губного (Ь) відбулася саме в польській мові. Польські джерела фіксують її ре­ зультат ще на початку XVI ст.: «Barvyerz barbitonsor; barvy erze cirurgici, medicin wlnerum» (бл. 1500) 61, «lakom ya nyeprzyszeth Szamowthor szobye równemu dogego Gospody do Slawathnego Marczyna kyerszka barwyerasz Myesczenyna Starey varschewy» (Warszawa, 1505), «Zafię ieftliby brzemienna niewiafta miała wmacicy... zranienie bolefne, Tedy ma być wezwań vmieiętny barwierz albo doctor» (Kraków, 1534), «gdyż nie wszędy barwierza mieć może ...» (Kraków, 1564), «Żelazna kopyftka którey Barwierze у Aptekarze vżywayą» (Królewiec, 1584), «... Ow z lifowatym wąfem cżefze do Barwierza» (Kraków, 1600)62, «Barwierz mu rany odwiiab> (Sądecczyzna, 1602) б3. Існує також багато свідчень про відпрофесійні антропоніми: «Cum Barwero» (Kraków, 1376), «Cum Baruerio de Xance» (Kraków, 1376), «Cum Barwerzo de Xans» (Kraków, 1376), «Commemoratio Johannis Barwyerz, prepositi de Gostin» (Lubiń, 1440-1500), «Coram ... Nicolao Barwyerz» (Sanok, 1443), «Comitiva Katholdi, sigittariorum ... Barwyerz» (1471), 57 Frühneuhochdeutsches Wörterbuch...— C. 1985. 58 Maschke A. Op. cit.— S. 20. 59 WiesingerP. Phonologische Vokalsysteme deutscher Dialekte. Ein synchronischer und diachronischer Überblick // Dialektologie: ein Handbuch zűr deutschen und allgemeinen Dialekt- forschung.— Berlin, 1983,— H. 2.— S. 1042-1075. 60 Wanner E. Lautlehre der Mundart von Zaisenhausen (Fortsetzung) // Zeitschrift für deutsche Mundarten.— 1908.— Jg. 3.— S. 68. 61 Słownik staropolski... — S. 58. 62 Słownik polszczyzny XVI wieku...— S. 20. 63 Bubak J. Op. cit.— S. 47. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 75 Т. Б. Пиц. «Present(e) ... Iohanne Barwyrz, reverendissimi domini...» (Lwów, 1484) 64, «Felicia Barwierka ...» (Sądecczyzna, 1567), «uczcziwem panem Janem Barwierzem» (Sądecczyzna, 1574) 65. Варто зазначити, що відпрофесійний антропонім задоку­ ментований понад століття раніше (1376), ніж польська назва ремісника (бл. 1500), та на 22 роки ніж німецька (1398), що може поставити під сумнів по­ середництво німецької мови в запозиченні її польською і наштовхнути на думку про безпосереднє запозичення з фр. barbier «цирульник, фельдшер». З іншого боку, польські особові назви відбивають апокопу після г у третьому складі, що характерне для німецької мови при переході від давньоверхньонімецького до середньоверхньонімецького періодів (Barwero, Baruerio, Barwerzo, 1376 і Barwyerz, 1443). Отже, більш імовірним видається те, що прогресивна дисиміля­ ція другого губного (è) відбулася в польській мові на основі н. barbyer / barbier. Цей варіант (barvyerz / barwyerasz / barwierz) майже повністю витісняє іншу польську назву, утворену за німецьким зразком (barbirz). Не можна погодитися з думкою про те, що польський варіант barwierz «цирульник» виник у результаті зближення з п. barwierz «той, що фарбує сукно», який пов’язаний із свн. varwer «т. с.»66, радше навпаки: «Barwyerz a. walkarz fililo» (Kalisz, 1471), «Fullo valkarz, follarz albo barvirz, co barvy ssukno ...» (Osiek, XV ст.) 67, «gdyż nie wszędy barwierza mieć może ...» (Kraków, 1564) 68. До того часу звичною формою назви фарб’яра була farbirs/f(f)arbyerz б9. Отже, відпрофесійні антропоніми Barwero, Baruerio, Barwerzo, Barwyerz утворені саме на основі назви цирульника (barvyerz / barwyerasz / barwierz). Із східнослов’янських мов найраніші свідчення про цей різновид назви ре­ місника знаходимо в білоруських пам’ятках: «которому жь Ганоси барвери брать нашь... тоть домь за слижьбу даль» (1507), «... а барверу предсе за лекар- ство заплатити» (Вільно, 1558) 70, згодом в українських джерелах — «... содинь барвєр юдин пєкарєв ...» (Володимир, 1552), «Ино онмй Якуб барвирь поведиль иж ь... прислали по мене Федора Дюгтя...» (Луцьк, 1583), «Бо и барвірь кгдм бьі хоро{г во єдин днь лічил а в дриги8 занєдбал» (Львів, 1587)71, «Пашько Барвірь» (Корсуньщина, 1649) 72. Однак найбільш видозмінений варіант ремісничої назви, що виник на основі балвер(ь), зафіксований у білоруській мові: «от светлочки, што Давьщь болверь мешкаль, взяли копу одну и грошей сорокь» (Вітебськ або Могильов, 1610) 73. Звідси болверь поширюється в українську мову: «Заледво гири ихь... при привал- кузьочили ... ніжли болвірь ножицами устригль» (Київ, 1864) 74. Зазначимо також, що функціонування варіантних найменувань цирульника не завжди розмежовувалося у слов’янських і німецькій мовах територіально, а мало подекуди змішаний характер. Це наочно демонструє такий приклад з дав­ ніх українських пам’яток: «Она для опатреня ero послала по барбера до Горухо- 64 Słownik staropolskich nazw osobowych.— Wrocław ; Kraków ; Warzsawa, 1965.— T. 1.— S. 106. 65 Bubak J. Op. cit.— S. 47. 66 Kaestner W. Op. cit.— C. 91; Backowski A. Op. cit.— S. 28. 67 Słownik staropolski.— S. 70. 68 Słownik polszczyzny XVI wieku... 69 Słownik staropolski.— S. 356. 70 Гістарични слоунік беларускай мови...— С. 186. 71 Картотека Словника української мови XV — першої половини XVI ст... 72 Реєстр Війська Запорозького 1649 року...— С. 161. 73 Гістарични слоунік беларускай мовьі...— С. 187. 74 Історичний словник українського язика / За ред. Є. Тимченка.— X. ; К , 1930.— Т. 1.— С. 119. 76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 .Barbier та його варіантні назви.. ва; а кгдьі... обачили, же балбірь ... не можеет ему досить учинити помочи, по­ слали по лепшого балбіра» (Луцьк, 1583) 75. У німецькій середньовічній пам’ятці згадуються вже три варіанти назви ремісника і обґрунтовується, чому barbierer є більш правильною формою, ніж balbierer: «Barbierer wirt also besser ais balbierer genet / komt her von bart un bierer / bedeuted scherer / q. bartscherer / barbier [...]» (Augsburg, 1616) 76. Аналіз пам’яток різних німецьких діалектів дозволяє подати хронологію фо­ нетичних метаморфоз назви barbier у німецькій мові за допомогою такої схеми: barbier _________________________________ р. 3. balbier 1. barbierer__________ ^ 2. balbierer-— 3. balwierer У польській мові н. barbier реалізується двома способами: за допомогою прогресивної дисиміляції другого губного ф) — barwierz і залишаючись без змін — barbirz. Перший варіант поширюється в білоруській та українській мо­ вах, другий — у всіх трьох східнослов’янських мовах. Виходячи з хронології фіксації п. balbierz (1605) і balwierz (1583), вважаємо, що ці варіанти також запозичені з німецької мови — Balbier (1562) / balbierer (1525), balwierer (1562). Додатковим підтвердженням цього є, наприклад, те, що п. balwierz поступово поширюється із заходу країни на схід. У випадку з balwierz німецький подвоєний суфікс -ег не приживається, бо не є характерним для цієї мови. Хоча не можна відкидати ймовірності запозичення з н. *balwir (< balbier). З польської мови останній різновид назви цирульника міг бути запозичений білоруською мовою. Однак сюди він міг також потрапити з української мови, де варіант бапвер зафіксовано ще раніше (1569), ніж польський відповідник (balwierz, 1583), що може свідчити про самостійне утворення з укр. барвєр. Біло­ руський варіант (балберь, 1566) фіксується раніше за польський відповідник (balbierz, 1605), що дозволяє зробити припущення про його самостійне утворен­ ня в білоруській мові і можливе поширення в українську мову. Менш імовірним видається безпосереднє запозичення варіантних ремісни­ чих найменувань (укр. балвер і бр. балберь) з німецької мови. Малоймовірними, хоч і можливими, є також версії про поширення усіх засвідчених у німецькій мо­ ві варіантів назви цирульника на схід (аж до території російської мови), тому що «часова перевага» української та білоруської мов над польською в подальших дослідженнях пам’яток слов’янських мов може не підтвердитися. (Дрогобич) Т. В. PYTS BARBIER AND ITS VARIANTS NAMES IN GERMAN, POLISCH AND EAST-SLAVONIC LANGUAGES The paper is dedicated to the problem of origin of various names o f a craftsman barbier in Ger­ man, Polish, Ukrainian, Byelorussian and Russian. The history of investigation of this various names is considered here, the ways o f their word-building are studied, their sources and the history of their spread in the investigated languages are studied on the basis of written recollection of the XTV-XIX centuries. Keywords: handicraft name, dissimilation, loan word, dialect, history o f language, inter lan­ guage contacts. 75 Картотека Словника української мови XV — першої пол. XVI ст. 76 Frühneuhochdeutsches Wörterbuch... — С. 1985. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 2 77

Ähnliche Einträge