Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв
У статті здійснено аналіз лексикографічної фіксації новітніх назв осіб жіночої статі в наявних словниках неологізмів початку XXI ст. та представлено результати вивчення автором громадської думки колективу мовців щодо явища фемінізації в актуальному українському мовленні....
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2014
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183901 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 34-50. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183901 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1839012022-04-23T01:31:35Z Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв Архангельська, А.М. У статті здійснено аналіз лексикографічної фіксації новітніх назв осіб жіночої статі в наявних словниках неологізмів початку XXI ст. та представлено результати вивчення автором громадської думки колективу мовців щодо явища фемінізації в актуальному українському мовленні. In the paper there is made an attempt to analyze the lexicographic fixing of the newest female nominations in existing dictionaries of neologisms of the beginning of 21st century as well as to present the results of authors’ study of the public opinion on the phenomenon of feminization in contemporary Ukrainian language. 2014 Article Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 34-50. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183901 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті здійснено аналіз лексикографічної фіксації новітніх назв осіб жіночої статі в
наявних словниках неологізмів початку XXI ст. та представлено результати вивчення автором
громадської думки колективу мовців щодо явища фемінізації в актуальному українському
мовленні. |
| format |
Article |
| author |
Архангельська, А.М. |
| spellingShingle |
Архангельська, А.М. Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв Мовознавство |
| author_facet |
Архангельська, А.М. |
| author_sort |
Архангельська, А.М. |
| title |
Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв |
| title_short |
Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв |
| title_full |
Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв |
| title_fullStr |
Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв |
| title_full_unstemmed |
Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв |
| title_sort |
фемінінні інновації в новітньому українському назовництв |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183901 |
| citation_txt |
Фемінінні інновації в новітньому українському назовництв / А.М. Архангельська // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 34-50. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT arhangelʹsʹkaam femínínníínnovacíívnovítnʹomuukraínsʹkomunazovnictv |
| first_indexed |
2025-07-16T03:57:19Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:57:19Z |
| _version_ |
1837774395080179712 |
| fulltext |
А. М. АРХАНГЕЛЬСЬКА
ФЕМІНІННІ ІННОВАЦІЇ В НОВІТНЬОМУ
УКРАЇНСЬКОМУ НАЗОВНИЦТВІ1 ______
У статті здійснено аналіз лексикографічної фіксації новітніх назв осіб жіночої статі в
наявних словниках неологізмів початку XXI ст. та представлено результати вивчення ав
тором громадської думки колективу мовців щодо явища фемінізації в актуальному україн
ському мовленні.
К л ю ч о в і слова: фемінінне словотворення, словник неологізмів, маскулінізм,
кодериват, дериват.
Поява нових назв осіб жіночої статі в українській мові новітньої доби є важливою
проблемою не лише для користувачів мовою, а й для лексикографів. Цю частину
дослідження проблеми активізації фемінізаційних процесів в українському мов
ленні кінця XX — початку XXI ст. 2 та їхніх результатів присвячено вивченню
стану лексикографічної фіксації фемінінних інновацій3 у спеціальних словниках
та ставлення колективу мовців до цього актуального для сучасності явища.
Особлива роль у розбудові новітньої української мови належить неологічній
лексикографії, об’єктом якої є нова лексика і ширше— будь-які нові явища (іннова
ції) у мовній діяльності суспільства. Її поява зумовлена гострою потребою саме в
професійному, мовознавчому осмисленні потужного струму нового українського
назовницгва, у з’ясуванні тенденцій оновлення українського лексикону та вироб
ленні практичних рекомендацій стосовно його розбудови. Результати теоретичного
вивчення інноваційних процесів у лексиконі закономірно відображаються в новому
для української лексикографії типі словника — неологічному, об’єктом моделю
вання якого є мовні інновації 4. Термін «неологічний словник», на переконання
1 Дослідження виконане за фінансової підтримки проекту Zahraniční mobilita akademických
pracovníků Filozofické fakulty Univerzity Palackého v Olomouci (2013) та гранту FF_2013_015
Kultura a struktura slovanských jazyků v období globalizačních proměn: lingvoekologický přístup.
2 Див.: Архангельська А. М. До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові
новітньої доби: традиція і сучасність. І // Мовознавство.— 2013.— № 6.— С. 27—40;
Архангельська А. М. До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби:
традиція і сучасність. II // Мовознавство.— 2014.— № 1.— С. 58-70.
3 У цьому дослідженні беремо до уваги не лише нові словотвірні фемінативи демас-
кулінного типу, а й нові жіночі назви, утворені й іншим шляхом (кодеривація, «через-
кроковий словотвір», семантична деривація), та актуалізовані в сучасному українському
мовленні одиниці, засвідчені в українських лексикографічних джерелах минулих часів. Не
ставлячи собі за мету визначити в цій розвідці статус неофемінативів як нових слів (нео
логізми, оказіоналізми, потенційні слова), використовуватимемо на їх позначення термін
«інновація».
4 Карпіловська Є. А. Сучасна українська словотворчість та її відображення в неологічних
словниках // Вісн. Львів, ун-ту : Сер. «Філологія».— 2004.— Вип. 34. Ч. 1.— С. 4; див. також:
Демська О. М. Вступ до лексикографії : Навч. посіб. для студентів-філологів вищ. шк.— Κ.,
О А. М. АРХАНГЕЛЬСЬКА, 2014
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
.Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
Є. А. Карпіловської, ширший за обсягом позначуваного поняття, ніж уже відомі
терміни «словник нових слів та значень» або «словник неологізмів». Стосовно ос
танніх двох термінів його можна розглядати як родовий, оскільки об’єктом опра
цювання в неологічному словнику стають не лише нові лексеми, а й нові одиниці
інших рівнів мовної системи: морфеми, фразеологічні одиниці, моделі творення ок
ремих слів, словосполучень та речень, моделі розвитку семантики слова5. Тому в
дослідженні лексикографічної фіксації результатів неофемінінного словотво
рення оперуватимемо поняттям «словник неологізмів».
Додавання нової лексичної одиниці до корпусу словника неологізмів, зазначає
Я. Конопацька, свідчить про початковий етап інтеграції новоутворень у систему
мови, оскільки такі словники фіксують актуальний стан лексики певного періоду й
реєструють ті інновації, які вже стали надбанням певної кількості мовців. Водночас
дотримання мовних норм не є вагомою характеристикою словника неологізмів. Йо
го головне завдання — фіксування нових лексичних одиниць та особливостей їх
нього вживання незалежно від того, чи мають вони потенціал для входження до
складу загальновживаної лексики6. Такі словники на загал покликані відображати
стан та інтенсивність мовотворення, зокрема й фемінінного, окресленого періоду.
Вони певним чином характеризують не тільки добу, а й носіїв і користувачів мови
цієї доби. Інновації є не лише індикаторами змін, яких зазнає мовна система, але й
індикаторами змін суспільства та суспільного мислення.
Завдання укладача неологічного словника — знайти якомога більше виявів
нової української мовотворчості й зафіксувати їх як реальні факти слововжи
вань. Найчастіше такі новотвори укладачі подають без словникових ремарок,
що не суперечить ідеї укладання словника нової лексики. Зрозуміло, що словни
ки інновацій не в змозі вповні відтворити потужність та глибину мовотворчих
процесів: це зумовлено, з одного боку, значною кількістю інновацій у періоди
бурхливих суспільних змін 7 та їхньою відносно стійкою динамікою, з друго
го, — аспектуальним та суб’єктивним підходом укладачів неологічних словни
ків до переліку реєстрових слів, що мають бути, на їхню думку, залученими до
словника 8. Поповнення лексикону в такі періоди відбувається постійно, а в ук
раїнській мові на зламі тисячоліть цей процес проходить з особливою стрімкіс
тю, тому словник інновацій уже в момент видання може не відбивати реального
стану поповнення мови інноваціями.
Звернімося до лексикографічного засвідчення інновацій як результатів поміт
но форсованого сьогодні процесу фемінізації сучасного українського лексикону у
словниках неологізмів, бо саме вони представляють «найзручнішу форму подан
2010.— 265 с.; Дзюбишина-Мельник Н. Я. Відображення мовної картини світу в сучасному
словнику // Українське мовознавство.— Κ., 2008.— Вил. 38.— С. 70-84; Дубининский В. В.
Основные принципы неографии // «Slowa, slowa, slowa»... w komunikacji językowej / Pod red.
M. Grabskiej.— Gdańsk, 2000.— C. 61-68; Котелова H. 3. Первый опыт лексикографического
описания русских неологизмов // Новые слова и словари новых слов.— Л., 1978.— С. 5-26;
Martincová О. Obecná charakteristika lexikografického přístupu k neologizmům // Słowotwórstwo.
Nominacja / Red. nauk. I. Ohnheiser.— Innsbruck ; Opole, 2003.— S. 34—39.
5 Карпіловська Є. А. Зазнач, праця.— С. 4.
6 Конопацька Я. Особливості інтеграції нових лексичних одиниць у систему мови // Вісн.
Львів, ун-ту. : Сер. «Іноземні мови».— 2012.— Вип. 19.— С. 176.
7 За свідченням фахівців з неографії, кількість лексичних інновацій, зафіксованих у
періодичній пресі протягом одного року, може становити десятки тисяч (Котелова Н. 3.
Зазнач, праця.— С. 18).
8 Одиничні слововживання можуть бути чи не бути залученими укладачами словників до
маргінальної зони інновацій.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 35
ня широкому загалу результатів професійної роботи мовознавців з лексиконом»9.
Динаміка сучасного українського «жіночого» назовництва мала б стати для до
слідників надійним матеріалом для теоретичного вивчення його будови та законо
мірностей функціонування. Проте результати аналізу лексикографічної фіксації
фемінінних інновацій у словниках, виданих у незалежній Україні вже в XXI ст.,
свідчать про те, що більшість таких одиниць опиняється поза їхніми межами.
Словник Д. Мазурик «Нове в українській лексиці. Словник-довідник» 10, до
реєстру якого ввійшли нові слова, утворені в сучасній українській мові, нові
слова, запозичені з інших мов, так звані «відносні неологізми» (слова, що вже
ввійшли до орфографічних словників, але перша їх фіксація в лексикографічних
виданнях 1994—2000 pp. засвідчує їхній статус неологізмів), слова, що оновили
ся семантично, функціонально чи стилістично, зокрема й іншомовного похо
дження п, забезпечений системою умовних позначень, що значно підвищує
його цінність 12. Проте в реєстрі цього неологічного словника на 191 маскулін-
ний номінант особи в генералізувальній функції припадає лише три неофеміна-
тиви: міс, рукометниця та рухівка 13.
Словники новотворів української мови кінця XX — початку XXI ст .14 дають
таку картину. У словнику, виданому 2002 p., маємо на 174 маскулінізми, що ви
лучені укладачами з періодичних, літературно-критичних, науково-популярних
видань, художніх творів, засобів масової інформації, усного мовлення кінця
XX ст., лише 10 фемінативів, з яких демаскулінними, за даними словника, слід
вважати 6 (завгоспша 15, заручниця, мисткиня 16, політикеса, протагоністка,
шефиня). Інші утворені як кодеривати, «черезкроково» або ж є дефемінінними
{дарівниця, краянка, екс-приятелька, радіошахрайка). У словнику, виданому
2005 р. й зорієнтованому на початок XXI ст., на 245 маскулінізмів генералізува-
льного типу припадає 21 неофемінатив демаскулінного типу (адвокатеса, ар-
хітекторша 17, богемниця, винищувачка, доцентиса, лідерка, блюстителька,
протагоністка, філологиня, філософиня, ескімосиха та ін.). Ще 19 одиниць
утворено «черезкроковим» шляхом (українізаторка, пробантка, тітчерка, бо
гемниця) і є прикладами дефемінінного, власне фемінінного словотворення чи
утворені за аналогією до маскулінізмів (соул-співачка, екс-віагрівка, бальзаків-
ка, німфетка, костомийка, вічнолузальниця, віп-клієнтка, звабливиця, кінокас-
сандра, шоу-вуменша, герл-френд).
9 Карпіловська Є. А. Зазнач, праця.— С. 3.
10 Мазурик Д. Нове в українській лексиці : Словник-довідник.— JL, 2002.— 130 с.
11 Там же.— С. 3.
12 У словнику позначено нові слова (новотвори, семантичні неологізми, запозичену
лексику), які вперше зафіксовані в ньому, семантичні неологізми, «відносні неологізми»,
актуалізовану лексику та слова, що перейшли до активного словника з пасивного і навпаки
(Там же.— С. 4). У реєстрі словника використано також позначку розм.
13 Натомість номінанти тінейджерка та реперка (чоловічі кореляти до яких словник
фіксує) нами виявлено ще в 2001 р. (див. газету «Хрещатик», 18.10.2001 та газету «Поступ»,
№ 32(690), 24—25.02.2001).
14 Віняр Г. М., Шпачук Л. Р. Словник новотворів української мови кінця XX століття.—
Кривий Ріг, 2002.— Вип. 2.— 180 с.; Словник новотворів української мови кінця XX —
початку XXI століття / Упоряд. Г. М. Віняр, JI. Г. Шпачук.— Кривий Ріг, 2005.— 158 с.
15 Лише цей фемінатив у словнику подано з обмежувальною позначкою розм.
16 Слово мисткиня С. Караванський залучає до репресованих та занедбаних слів україн
ської лексики (Караванський С. Секрети української мови.— К , 1994.— С. 117). Водночас його
фіксує Великий тлумачний словник сучасної української мови ще в першому виданні 2001 р.
7 В аналізованому Словнику новотворів української мови кінця XX — початку
XXI століття фемінативи не забезпечені спеціальними позначками.
А. М. Архангельська_____________________________________________________________
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
.Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
Словник «Нові слова та значення», виданий 2009 р .18, «умішує нові слова та
значення кінця XX— початку XXI ст., репрезентовані в українських засобах ма
сової інформації» 19. За даними аналізу його реєстру, на 254 маскулінізми, що
пов’язані з «новими явищами суспільного та виробничого життя, розвитку нау
ки, техніки, культури, новими рисами сучасного побуту»20, припадає лише два
фемінативи: бізнес-леді та гувернантка, останній з яких є актуалемою21.
Словник «Нові й актуалізовані слова та значення»22 вміщує словникові мате
ріали 2002-2010 pp., нараховує 15500 нових слів та словосполучень, серед яких
маємо лише 11 фемінативів 23 : б ’ютівка, вбивниця рідко, вибраниця рідко,
екс-прем’єрка розм., настоятельна церк., нашоукраїнка, однодумка, очільниця,
регіоналка, саночниця, синтетичка.
О. А. Стишов у Словопокажчику використаних слів як частині монографії
«Українська лексика кінця XX століття» наводить поряд із 504-ма номінантами
маскулінного типу лише 30 фемінізованих або фемінінних найменувань (при-
надниця, реперша, ритуальниця, рухівка, спонсорка, стриптизерка, фанатка,
tpaHÒeca, критикеса, мажоритаристка, державниця, наркокур ’єрка тощо), що
становить близько 6 % від загальної кількості родо-особових назв, засвідчених у
«Словопокажчику» 24.
Словник «Словотворчість незалежної України 1991-2011» 25, виданий
А. М. Нелюбою 2012 р .26, найбільш повно з-поміж інших наявних сьогодні слов
ників неологізмів відображає процеси фемінізації в мовленні незалежної Украї
ни. На 795 маскулінних найменувань маємо тут 156 фемінізованих найменувань
жінки (бійчиня, військовичка, своякиня, єпископиня, монтажерка, пілоткиня,
упівка, гастроентерологиня, проштрафлениця, суржиконосиця, запитальниця,
заюлістка, деканка, європка, камасутріанка, кінокритикиня тощо), що стано
вить близько 20% від загальної кількості родо-особових назв. Цікаво, що у своїх
18 Нові слова та значення : Словник / Укл. JI. В. Туровська, JI. М. Василькова.— Κ.,
2009,— 271 с.
19 Див. видавничу сторінку словника.
20 Передмова // Нові слова та значення...— С. 3.
21 Черникова Н. В. Актуальные концепты и их лексические репрезентанты // Филол.
науки.— 2007.— № 6.— С. 72. Додамо: пошукова система Google засвідчує вживання ще
задовго до 2009-го (року видання словника) фемінативів, чоловічі відповідники до яких
словником зафіксовані (сенаторка — листопад 2007; гастарбайтерка — лютий 2008; реч-
ниця — листопад 2007; гастролерка — червень 2008; ксенофобка — січень 2008; магіст-
рантка — травень 2007; сноубордистка — березень 2008; самостійниця — червень 2008
тощо). З яких причин укладачі словника обійшли увагою ці нові найменування особи жіночої
статі, не зрозуміло.
22 Нові й актуалізовані слова та значення : Словникові матеріали 2002-2010: 1550 слів і
словосполук / Уклад. В. О. Балог та ін.— Κ., 2010.— 280 с.
23 У цьому словнику реєстрові одиниці в разі необхідності забезпечені словниковими
ремарками.
Стишов О. А. Українська лексика кінця XX століття // На матеріалі мови засобів
масової інформації.— 2-е вид.— Κ., 2005.— С. 338-387.
25 Словотворчість незалежної України. 1991-2011 : Словник / Уклад. А. Нелюба.— X.,
2012,— 608 с.
26 У дослідженні окремо не аналізуємо попередні лексикографічні праці А. М. Нелюби,
присвячені інноваціям в українській мові новітньої доби (Нелюба А. М. Лексико-словотвірні
інновації (1983-2003) : Словник.— X., 2004.— 136 с.; Нелюба А. М., Нелюба С. М. Лек-
сико-словотвірні інновації (2004—2006) : Словник.— X., 2007.— 144 с.; Лексико-словотвірні
інновації (2007) : Словник / За ред. А. Нелюби.— X., 2009.— 172 с.; Нелюба А. М. Лекси
ко-словотвірні інновації (2008-2009) : Словник.— X., 2010.— 116 с.), оскільки їхні матеріали
природно ввійшли до останньої в часі лексикографічної праці «Словотворчість незалежної
України».
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 37
А. М. Архангельська.
працях, присвячених фемінінному словотворенню 21, А. М. Нелюба використо
вує ширшу палітру фемінінних інновацій, ніж їх засвідчує словник, проте 20 фе-
мінативів, що подаються як приклади в зазначених статтях, до свого словника не
залучає (ловчиня, полковниця, топографиня, державниця, мажоритаристка,
бракописка, педикюрниця, панкуилниця, матріархиня, гімнастерка, чемпіонеса,
динамістка тощо). Крім того, у словнику А. М. Нелюби наведено лише прина
гідно варіантні номінації: борчиня — борчиха, водійка — водійчиня, вождиня —
вождиха — вождиця\ піаристка — піарниця, політикеса — політичка — по-
літикиня; дєтиктивістка — детективниця 28.
Аналіз реєстрових матеріалів аналізованого словника дає змогу визначити
хоча б приблизне співвідношення відмаскулінних дериватів, кодериватів та фе-
мінативів, утворених «черезкроковим» шляхом, в українській мові в період з
1991 по 2011 роки. Дериватів, утворених шляхом моції (деканка, пасторка, по-
чатківиця, пілоткиня, редакторка, психіаторка, логопедка, мовчиня, знавчиня,
нащадкиня, консулка тощо), словник засвідчує 102, з них 3 можуть мати і под
війну мотивацію (номінанти політикеса, політичка, политикиня, на думку
А. М. Нелюби, можна вважати і кодериватами, утвореними від політика29), фе-
мінатив піарниця може кваліфікуватися як такий, що утворений «черезкроково).
Подвійну мотивацію укладач словника фіксує в 12 фемінативів: анатоминя
(кодеривація від антом і анатомія), гастроентерологиня (гастроентеролог і
гастроентерологія), державотвориця (державотворець і державу творити),
йогиня (йог і йога), перформерка (перформер і перформенс), саєнтологиня
(саентолог і саєнтологія)', 42 одиниці кваліфіковано як такі, що є результатом
«черезкрокового» словотворення піаристка (від піар), електоратка (від елек-
торат), правдописка (від правду писати), профанаторка (від профанація, ми
наючи потенційний маскулінізм «профанатор»)30, синхроністка (від синхронне
плавання, минаючи «синхроніст»), дебаторка (від дебати, минаючи «деба-
27 Див.: Нелюба А. М. «Гендерна лінгвістика» і малопродуктивні словотворчі засоби //
Лінгвістика : 36. наук, праць.— Луганськ, 2011.— № 1.— С. 135-141 ; Нелюба А. М. Іннова
ційні зрушення й тенденції в українському жіночому словотворі // Лінгвістика : 36. наук,
праць.— Луганськ, 2011.— № 2.— С. 49-59.
28 3 невідомих причин укладач словника вилучив з реєстру й варіантні фемінативи, що
подані як приклади у двох його зазначених вище працях з 2011 року, присвячених фемінін
ному словотворенню {Нелюба А. М. «Гендерна» лінгвістика...— С. 135-141; Нелюба А. М.
Інноваційні зрушення....— С. 49-59) : кінокритикиня — кінокритикеса, продавчиня — про-
давчиха, моржиця — моржиха, бомжиця — бомжиха, водійка — водійчиня, держпоса-
довиця — держпосадовка, майданеса — майданниця, литвинівка — литвинівна. Подібних
варіантних номінантів-фемінативів нами виявлено значно більше (пор., наприклад, профе
сорка — професориня — професориця — професореса — професориса — професориха —
професорша; міністра — міністерка — міністреса — міністерша; мовознавка — мово-
знавиця — мовознавчиня; прозаїкиня — прозаїчка — прозаїця тощо). Про конкурування
словотвірних фемінативів детальніше див.: Архангельська А. Систематизований покажчик
слововживань неологізмів-фемінативів в українському мовленні кінця XX — початку XXI
століть // Неологічні назви осіб у сучасних слов’янських мовах.— Рівне ; Оломоуць,
2011.— С. 188-243; Архангельська А. Неофемінативи як «гра за правилами порушення
відомих правил» і проблеми перекладу // Наук. зап. Нац. ун-ту «Острозька академія» : Сер.
«Філологічна».— Острог, 2013.— Вип. 36.— С. 293-297; Архангельська А. Жінка і політика:
нове в новому українському назовництві // Rossica Olomucensia.— 2013.— Vol. 52. N 1.—
С. 5-11.
29 Пор. думку Г. М. Віняр, Л. Р. Шпачук про демаскулінність цього неофемінатива:
політикеса — політик + еса (Віняр Г. М., Шпачук Л. Р. Словник новотворів української мови
кінця XX століття...— С. 146).
30 Пропущену ланку (не зматеріалізовану або дотепер не зафіксовану) А. М. Нелюба
подає в лапках (Словотворчість незалежної України...— С. 6).
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
.Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
тор»), майданниця (від Майдан, минаючи «майданник»), проштрафлениця (від
проштрафитися, минаючи «проштрафленик»); крамознавиця (від крам знати,
минаючи «крамознавець») тощо. Зафіксовано у словнику й окремі випадки де-
фемінінного словотворення: екс-головиха (екс + головиха), екс-опозиціонерка
(екс + опозиціонерка), самообранка (само + обранка), невситимка (невситима
жінка), міска (міс), суперкрасуня (супер + красуня), омбудсвуменка (потенційно
омбудсвумен та омбудсмен), проте перші три з наведених прикладів могли б
кваліфікуватися і як демаскулінні найменування жінки (пор.: екс-голова,
екс-опозиціонер, самообранець) 31.
Торкаючись питань утворення назв осіб жіночої статі, А. М. Нелюба цілком
слушно зазначає, що «черезкроковий словотвір здавна притаманний українській
мові»32, проте далі висловлює твердження (чи припущення?) про те, що «части
на дериватів свідчить про формування (чи сформованість?) (курсив наш.—
А. А.) нових явищ: формант приєднують не до іменника-назви особи чоловічого
роду — в українській мові таких не існує» (пор. балотуватися -» балотеса)33, а
також: «можна стверджувати, що в українській жіночій деривації творення
назв жінок не від назв чоловіків, а безпосередньо від назв дій, ознак, предметів і
т. ін., вже є нормативним (курсив наш. — А. А.). У таких та інших словотвірних
процесах водночас убачаємо зростання тенденції до унезалежнення жіночого
словотворення від чоловічого (своєрідна словотвірна емансипація — не плутати
з фемінізацією) і хибності постулату про жіночі словотворчі засоби як засоби
модифікаційні» (курсив наш. — А. А.) 34. Такі висновки, зроблені на підставі
проаналізованих у статтях А. М. Нелюби прикладів 35 «черезкрокового» слово
творення і кодеривації, що можуть бути потрактовані й по-іншому (пор. по-
31 Питання про співвідношення демаскулінності і кодеривації у слов’янському мово
знавстві й до сьогодні не має однозначного вирішення (див. праці JI. А. Булаховського,
1.1. Ковалика, 1.1. Фекети, І. А. Мельчука, А. К. Смольської та ін.). Проте пригадаймо зау
вагу М. Докуліла, який переконливо доводить, що при визначенні похідності того чи іншого
слова (зокрема й фемінатива) треба брати до уваги як семантичну, так і формальну
узгодженість («міру фонетичної відповідності» між твірною і похідною основами). Як прик
лад учений наводить mladík <— mladice <- (mladý). Особовий іменник mladice, за
М. Докулілом, виявляється ближчим за семантикою до іменника mladík, ніж до прикметника
mladý, оскільки з іменником mladík його об’єднує спільна риса — «молода людина»;
відповідно на підставі близькості семантики всі жіночі особові найменування, що мають
чоловічі відповідники, виявляються ближчими саме до цих чоловічих найменувань, ніж до
інших мотивувальних слів (Dokulil М. Tvoření slov v češtine.— Praha, 1962.— С. 11).
32 Нелюба А. Обмежувачі у словотвірних процесах: проблеми відмежування й типо-
логізації // Мовознавчий вісник : 36. наук, праць на пошану проф. К. Городенської з нагоди її
60-річчя.— Черкаси, 2009.—Вип. 8.— С. 164.
33 Нелюба А. М. «Тендерна» лінгвістика...— С. 140.
34 Нелюба А. М. Інноваційні зрушення....— С. 55.
35 Сам А. М. Нелюба визнає, що «джерельна база цієї й попередньої (Нелюба А. М.
«Тендерна лінгвістика»...— С. 135—141) статей не є вичерпною» (Нелюба А. М. Інноваційні
зрушення....— С. 53). Як уже зазначалося, у словнику «Словотворчість незалежної України»
нами виявлено 156 фемінізованих найменувань жінки, ще 20 вилучено зі статей А. М. Не
люби з 2011 p., проте ми в тому ж 2011 р. виявили 256 неофемінативів, підтверджених
конкретними прикладами слововживань (Архангельська А. Систематизований покажчик
слововживань неологізмів-фемінативів в українському мовленні кінця XX — початку
XXI століть // Неологічні назви осіб у сучасних слов’янських мовах.— Рівне ; Оломоуць,
2011.— С. 188-243). Варіанти словотвірних найменувань жінки в «Систематизованому по
кажчику слововживань неологізмів-фемінативів в українському мовленні кінця XX —
початку XXI століть» подано як окремі слова, адже тут ідеться не про словотвірні дублети (що
є виявами не словотвірної економії, а надлишковості), а про конкурування номінацій, які
повинні були б мати хоч якісь семантичні чи стилістичні відмінності. Сьогодні в нашій
картотеці таких прикладів близько трьохсот.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 39
А. М. Архангельська.
літичка <- політик «жінка-політик» і політичка <- політика «жінка, яка зай
мається політикою», лижкиня <- лижі «жінка, яка бігає на лижах (про
спортсменку)» тощо Зб), видаються нам недостатньо аргументованими.
Ставлення до явища словотвірної фемінізації та його результатів в україн
ському суспільстві та науковій спільноті далеке від однозначного. З одного
боку, маємо щире переконання в тому, що фемінізація — «український прорив»
у націоналізації нашої мови, «відроджена категорія», що це — «оприявлення
прихованих внутрішніх ресурсів та можливостей номінації, притаманних ук
раїнській мові» 37, які тривалий час зазнавали диктату з боку норми російської
мови 38, загалом факт беззаперечно позитивний 39 і нашій мові лише на ко
ристь 40. З другого боку, — це «ламання мови», «накидання мові невластивих їй
мертвонароджених форм, які ніколи не приживуться» 41, і що це іде їй на шкоду:
«Та мова, яку нам сьогодні пропагують ЗМІ — не є українська! Европа, Ешпа-
нія, ноу-гау, метра, автівка, ріжне (замість — різне), етер, Атени (замість —
Афіни), послиня, продавчиня (курсив наш. — А. А.), гвинтокрил (як і гелікоп
36 Незрозумілим залишається і те, чому фемінатив гастроентерологиня має, за А. М. Не
любого, подвійну мотивацію: гастроентерологиня <- гастроентеролог і гастроентерологія
«жінка-гастроентеролог; жінка, яка займається гастроентерологією», бо з ілюстрації Інна
Павлик — лікарка-гастроентерологиня ніяк не випливає значення «займається гастроен
терологією як лікар нетрадиційної медицини або взагалі як нефахівець». Те саме стосується й
фемінатива політикиня <- політик і політика «жінка-політик; жінка, яка знається на по
літиці» (приклад, наведений А. М. Нелюбою: «Дочка моделі Влади Литовченко дебютувала з
сином політикині Кужель»), у той час як політикеса <— політик, за даними аналізованого
словника, — лише «жінка-політик» (приклад: «Якийсь професор, що приїздив до нас на
лижах і в окулярах, розповідав про психоаналіз, лібідо, сублімацію, гіперкомпенсацію й інші
нечувані речі, які стосуються цієї політикеси»). Чому в першому прикладі маємо семантичне
розширення «жінка, яка знається на політиці», а в другому — ні? Що дає укладачеві словника
підстави для такого висновку? Натомість номінант наркологиня, неврологиня, педіатриня,
психоаналітикиня укладачем словника залучено до демаскулінного словотворення (нарко
логиня *- нарколог «жінка-нарколог»; неврологиня <- невролог «жінка-невролог»; педіат
риня <- педіатр «жінка-педіатр»; психоаналітикиня <- психоаналітик «жінка-психоа-
налітик»), хоча психоаналітиком теж у сучасних умовах може бути нефахівець).
37 Словотворчість незалежної України...— С. 3.
38 Нелюба А. М. «Гендерна лінгвістика»...— С. 135-136.
39 Гінзбург М. Тендерні особливості української мови, на які треба зважати // Україно
знавчий альманах.— К. ; Мелітополь, 2012.— Вип. 9.— С. 75-83; Нелюба А. М. «Гендерна
лінгвістика»...— С. 135-141; Нелюба А. М. Інноваційні зрушення...— С. 49-59;Пузыренко Я.
Маскулинизация как фактор влияния на агентивно-профессиональную номинацию женщин //
Kalba, diskursas, kultura: problemos ir sprendimai : Материалы междунар. науч. конф. «Человек
в пространстве языка».— Каунас, 2008.— С. 219-225; Федурко М. Словотвірна морфонологія
українських фемінативів у лінгвокультурологічному аспекті // Відображення історії та куль
тури народу у словотворенні.— Κ., 2010.— С. 433-442; Чистяк О. О. Сексизм у мові: лекси-
ко-граматичний аспект (на матеріалі німецько- та україномовного художніх дискурсів) //
Наук. вісн. Вінн. нац. ун-ту.— Вінниця, 2010.— Вип. 7.— С. 290-295;Дмитрієва М Чи є чес
на жінка чесною людиною? // Гендер і культура : 36. статей / Упоряд. В. Агеєва, С. Акса-
митна,— К , 2001,— С. 185-191.
40 Загалом суфіксальний спосіб творення назв жіночих професій не має перешкод, по
ширений у живому спілкуванні, де в традиційному патріархальному дискурсі важливим є
підкреслене розмежування жіночого і чоловічого. За винятком окремих слів, у яких від
повідний суфікс змінює лексичне значення {друкар — друкарка, секретар — секретарка), та
важких для вимови закінчень (драматург, педіатр, психіатр), його можна вважати універ
сальним і прагнути поширювати на ті назви, які раніше вживалися виключно в чоловічому
граматичному роді (директорка, мовознавиця, металургиня тощо) (Назви професій жінок в
українській мові.— http://ua-etymology.livejoumal.com/288080.html7threacN 4047696&mode=
reply [доступ 01.05.2013])
41 Ткаченко К. За рівність у мові та за її межами // Спільне. Журнал соціальної критики.
01.04.2011.— http://commons.com.ua/?p=10464 [доступ 20.05.2014].
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
http://ua-etymology.livejoumal.com/288080.html7threacN
http://commons.com.ua/?p=10464
тер!),... — це моя рідна, співуча мова? НІ! Це цинічне знущання з неї!» (Патріо
тизм. Форум.— http://wap.school5.borda.ruy), «По правді кажучи, я таки дійсно не
сприймаю за взірець для сучасної мови західноукраїнську пресу та словники
1920-30-х років. Особливо не сприймаю аргументів типу “тоді все було правиль
но, а зараз — ні”. А із членкинею і філологинею приблизно та ж сама історія, що і
з генералкою виходить. Щойно спав на думку ще один варіант — генералиця.
Члениця... Академиця (академкиня) ... Можна, звичайно, казати, що це все кляті
москалі винні — перервали такий “розвиток” і через це ми позбавлені таких ми
лозвучних слів» (Форум СЛОВНИКа.иа.— http://forum.slovnyk.ua/index.php).
Сумніви у вдалості мовних одиниць на зразок біоложка, первачка, бігунка,
скудельниця, рукоментиця 42 висловлюють А. Загнітко, О. Тараненко, О. Пода,
О. Стишов: такі новотвори не лише викликають певні негативні асоціації, але й
не можуть бути визнані вдалими ні за своїм фонетичним та структурним скла
дом, ні за стильовими та стилістичними особливостями, тому більшість із них
навряд чи стане загальновживаними і нормативними в українській мові43. Інші
дослідники акцентують увагу лише на незвичності форми одиниць на зразок по-
літикеса, агентеса, критикеса, філологиня, геологиня 44. «Фотографиня — не
звично, але відповідає законам українського словотворення, і до цього слова
можна звикнути, — переконує читачів у своєму блозі О. Пономарів 45.
Факт наявності в новоствореного фемінатива, на відміну від його чоловічого
корелята, відчутних прагмасемантичних та стилістичних нарощень визнають і
дослідники процесу фемінізації, що схиляються як до позитивної, так і до кри
тичної його оцінки 46, і викладачі української мови, і звичайні небайдужі корис
тувачі мовою: «Ось ви заходите в школу, відчиняєте двері кабінету директора, а
там за столом — жінка. І хоча є слова директорша, директорка, директриса, ви
називаєте її лексемою чоловічого роду — директор, бо ті назви здаються вам
грубими, образливими. Як і редактриса, критикеса. А утворіть жіночий рід
професій пілот, електрик, вівчар, водій. Спробували? Отож-бо. Не все так прос
то» (Б. Рогоза).
Інтерпретація й оцінка сучасної форсованої фемінізації маскулінізмів з нор-
мативно-системного та соціолінгвістичного погляду виявляє істотні розбіжнос
ті, оскільки перший спирається на організм мови, другий — на актуальні проб
леми комунікації та громадську думку про мовне явище 4?. Усвідомлюючи, що
42 Серед прикладів, що їх наводять учені, маємо й факти семантичної деривації нео-
фемінативів.
43 Стишов А. Актуалізована лексика в сучасній українській та російській мовах // Проб
леми зіставної семантики.— Κ., 2009.— С. 157.
44 Карпіловська Є. А. Неузуальне словотворення: правила «гри без правил» // Вісн. Київ,
нац. лінгв. ун-ту. : Сер. «Філологія».— 2005.— № 1.— С. 106-117.
45 Пономарів О. «Фотографиня»— незвично. Але по-українськи.— http://www.bbc.co.uk/
blogs/ukrainian/ponomariv/2011/05 2.html [доступ 26.05.2011].
46 Тараненко О. О. Принцип андроцентризму в системі мовних координат і сучасний
тендерний рух/ /Мовознавство.— 2005.— № 1.— С. 5.; Стишов О. Номінація осіб у сучасній
українській мові (на матеріалі дискурсу ЗМІ) // Мовознавство.— 2013.— № 1.— С. 28;
Навальна М. Динаміка лексикону української періодики початку XXI ст.— Κ., 2011.— С. 187,
193; Брус М. Фемінітиви української мови в переплетенні давніх і сучасних тенденцій // Вісн.
Львів, ун-ту : Сер. «Філологія».— 2009.— Вип. 46.— Ч. 1.— С. 65; Федурко М. Словотвірна
морфонологія...— С. 435; ПузиренкоЯ. До проблеми номінації осіб жіночої статі в україн
ській мові (тендерний аспект) // Наук. зап. Нац. ун-ту «Києво-могилянська академія».— Κ.,
2001.— Т. 18.— С. 39; Пузиренко Я. В. Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в
лексикографічному описі та узусі : Автореф. дис. ... канд. філол. наук.— Κ., 2005.— 21 с.
47 Погляди дослідників щодо врахування думки колективу мовців — «голосу народу» —
у питаннях нормування мови теж далекі від одностайних. Скажімо, у чеському суспільстві,
_________________________ Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 41
http://wap.school5.borda.ruy
http://forum.slovnyk.ua/index.php
http://www.bbc.co.uk/
А. М. Архангельська.
дослідження, зорієнтоване на пріоритет мови, сприймає людину та її ставлення
до мови як чинник вторинний, ми все ж удалися до вивчення суспільної думки
щодо традиційних маскуліннних та новітніх фемінізованих назв особи жіночої
статі в актуальному українському мовленні. Опитування свідомо було проведе
не головним чином серед студентів вищих навчальних закладів західного, цен
трального і східного регіонів України (вік респондентів від 18 до 25 років), ос
кільки саме студентська молодь є найвідкритішою до подібного роду мовних
змін 48. Загальна кількість опитаних студентів — 552 особи (далі — студенти).
Окремі групи респондентів становлять слухачі Національної академії державно
го управління при Президентові України м. Києва (НАДУ) — державні служ
бовці (36 осіб; далі — державні службовці) та представники різних вікових кате
горій, серед яких — викладачі ВНЗ, вчителі, журналісти, підприємці тощо (88
осіб; далі — інші). Загалом в анкетуванні взяли участь 676 респондентів.
Анкетування мало на меті виявити та узагальнити громадську думку щодо
доцільності функціонування в українському мовленні новітніх фемінативів
(назв осіб жіночої статі за професією, родом діяльності, соціальним статусом то
відомому своїми стійкими демократичними традиціями, мовознавці з цього приводу кар
динально розходяться в поглядах. У одній із своїх праць А. Єдлічка зазначає, що рішення в
такому разі слід пов’язувати із специфікою конкретних мовних ситуацій, урахуванням уза
гальненого ставлення лінгвістів (лише в окремих випадках — ширшого кола освіченої
частини суспільства) щодо даної мовної реальності, особливо з погляду її зв’язку з мовною
культурою (Jedlička A. Vývojové procesy a synchronní dynamika jazyka v konfrontačním osvět
lení // Jazykověd, časopis.— R. 32.— 1981.— S. 112). Натомість В. Цврчек обстоює прямо
протилежну думку, розвиваючи концепцію мінімальної мовної інтервенції: мовне досліджен
ня має спиратися виключно на об’єктивну реальність мови; лінгвіст повинен повністю
дистанціюватися від непрофесійної думки користувачів мовою і громадської думки як такої
(Cvrček V Regulace jazyka a Koncept minimální intervence.— Praha, 2009.— S. 34). На пере
конання Ф. Данеша, С. Чмейркової та ін., дослідник обов’язково повинен ураховувати
сприйняття (vnímání jazyka) та відчуття мови самими мовцями (prožívání jazyka), такий підхід
має майбутнє (Danes F. Dialektické tendence ve vývoji spisovných jazyků // Jazyk a text. Výbor
z lingvistického díla F. Danese I.— Praha, 1999.— Č. 2.— S. 254; Čmejrková S. Postoje k jazyku:
výzkumy a interpretace // Užívání a prožívání jazyka. К 90. narozeninám F. Danese. — Praha, 2010.
— S. 297). Водночас у чеському суспільстві, що розуміє демократію як дискусію,
сформувалося стійке уявлення про те, що розмірковувати й писати на теми мови може
будь-хто, не переобтяжуючи себе необхідністю мати елементарні знання та як слід ро
зібратися в питанні, а це не може не хвилювати і мовознавців, і освічену громадськість:
дискусії з приводу фемінізації прізвищ жінки в чеському суспільстві не вщухають і до
сьогодні (Stránský J. Harašení // Lidové noviny, 19.08.1995; Kraus J. Přechylování není harašení//
Lidové noviny, 28.8.1995; Šilhánovál. O přechylování a přivlastňování // Lidové noviny
[07.09.2006]; Povolný D. Genderová korektnost v jazyce.— http://info.nuni.cz/ [доступ 23.04.2010];
Majer V. Jak to bude s paní Schwarz a s panem Schwarzem // Českobudějovické listy, 07.08.2000;
Kučera P. Chcete jméno bez -ová? Buďte Eskymáckou! // Lidové noviny, 03.08.2011; KolářB.
Problémy s -ová // Hanácké noviny, 08.02.1996; FlemrováA. Ztraceni v překladu. Přechýlit, či
odclwlit? // Lidové noviny [16.06.2007].
Серед опитаних були студенти різних, головним чином гуманітарних, спеціальностей
Львівського національного університету ім. І. Франка (ЛНУ/Фр.), Національного універ
ситету «Львівська політехніка» (НУЛП), Рівненського державного гуманітарного універ
ситету (РДГУ), Рівненського інституту слов’янознавства (РІС), Національного університету
«Острозька академія» (НаУОА), Київського національного університету ім. Т. Шевченка
(КНУ), Житомирського державного університету ім. І. Франка (ЖДУ/Фр.), Полтавського
національного педагогічного університету ім. В. Короленка (ПНПУ), Луганського національ
ного університету ім. Т. Шевченка (ЛНУ/Шевч.) та слухачі Національної академії
державного управління при Президентові України (НАДУ). Висловлюємо щиру подяку за
сприяння і допомогу в проведенні анкетування Біловус Г. Г., Левченко О. П., Степано-
вій О. І., Бісовецькій Л. А., Гонгало В. С., Янчук К. О. та Моьсляк О. І., Даниленко Л. І., Плот-
ницькій І. М., Мілєвій І. В., Баландіній Η. Ф. та всім тим, хто взяв у ньому участь.
42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
http://info.nuni.cz/
.Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
що), не зафіксованих у сучасних тлумачних словниках, а також виявити можли
ві відмінності у ставленні до фемінізації статусних найменувань особи пред
ставників різних регіонів України (західного, центрального, східного) та осіб
чоловічої і жіночої статі зокрема. Анкета була анонімною, респондентам пропо
нувалося вказати лише стать, вік та місце навчання (для студентів) або професію
(для інших категорій опитуваних). На жаль, розподіл респондентів за статтю
виявився з незалежних від нас причин нерівномірним — навіть на негуманітар-
них та деяких гуманітарних спеціальностях вишів (математика, прикладна лінг
вістика, фізична культура тощо), де мали б бути активно представлені чоловіки,
студенток виявилося значно більше, ніж студентів: 450 осіб жіночої статі проти
102 осіб чоловічої. Не є цілком рівноцінним і співвідношення кількості опита
них за регіонами: західний регіон — 293 студентки та 75 студентів, центральний
регіон (з урахуванням групи слухачів НАДУ; усі 36 — жінки) — 111 осіб жіно
чої статі та 6 осіб чоловічої, східний регіон — 82 особи жіночої статі та 21 особа
чоловічої статі. Кількісно виваженішим виявилося співвідношення за статтю в
групі інші — 52 жінки та 36 чоловіків. Усвідомлюючи наявність «вразливих
місць» у здійсненому анкетуванні (і попри слушну загальну кількість респон
дентів — 676 осіб), не вдаватимемося до категоричних висновків: дозволимо
собі лише узагальнення його результатів49.
На перше запитання анкети «Чи вважаєте Ви, що в новій українській мові жін
ка також має мати спеціальне жіноче найменування за посадою, родом діяльності,
соціальним статусом (хірургиня, продавчиня, фотографиня, професореса, по-
літоложка, теоретикиня, соціологиня, мовознавка, мовкиня тощо)?» 50 реакції
були такими. Студенти західного регіону: «так» — 22,5 % жін. та 16 % чол.,
«ні» — 69 % жін. та 77,3 % чол., «не визначилися» — 8,5 % жін. та 6,7 % чол.;
центрального: «так» — 17,3 % жін. та 0 % чол., «ні» — 79 % жін. та 100 % чол.,
«не визначилися» — 4 % жін. та 0 % чол.; східного: «так» — 6 % жін. та 9,5 % чол.,
«ні» — 91,5 %жін.та90,5 % чол., «не визначилися»— 2,5 % жін. та 0 % чол. Дер
жавні службовці: «так» — жодної позитивної реакції, «ні» — 100 % жін., «не виз
начилися» — жодної позитивної реакції. Інші: «так» — 21 % жін. та 8,3 % чол.,
«ні» — 71 % жін. та 78 % чол.), «не визначилися» — 8 % жін. та 14 % чол.
Як бачимо, саме західний регіон показав найвищий відсоток як позитивного
ставлення до фемінізованих статусних найменувань жінки, так і невизначеності
щодо потреби в них. Найбільше респондентів-студентів, які не бачать необхід
ності в таких найменуваннях, — на сході України; серед державних службовців
тут маємо стовідсотковий показник. Загалом із 676 опитаних 95 жінок (18 %) та
17 чоловіків (12 %) вважають, що жінка повинна мати спеціальне фемінізоване
найменування, 409 жінок (76 %) та 111 чоловіків (80,5 %) — що в ньому немає
необхідності, «не визначилися»— 34 (6 %) і 10 (7,5 %) респондентів відповідно.
На друге запитання анкети «У сучасному українському мовленні (особливо в
засобах масової інформації) широковживаними є фемінативи нардепка, політо-
49 Таблиці та схеми, що відображають результати опитування, виявилися надто гро
міздкими, щоб їх пропонувати в цій статті, тому вважаємо за доцільне проаналізувати
результати анкетування в описовому вигляді. Детальний аналіз результатів цього експери
менту буде представлено в монографії «Жінка в новому українському лексиконі: лінгво-
екологічний вимір», яку плануємо видати 2014 р. в Університеті ім. Ф. Палацького в Оло-
моуці (Чехія).
50 Питання передбачало лише одну відповідь: «так», «ні», «не визначився» («не ви
значилася»).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 43
А. М. Архангельська.
логиня, професориня, продавчиня, філософка, фотографеса, керманичка тощо.
Чим, на Вашу думку, викликана їх поява?» відповіді були такими 51.
1. Прагненням жінок до рівноправ’я з чоловіками пояснюють появу таких
фемінативів студенти в західному регіоні — 38 % жін. та 39 % чол., у цент
ральному — 25 % жін. та 17 % чол., у східному — 37 % жін. та 37 % чол.; дер
жавні службовці— 25 % респонденток; у категорії інші — 17 % жін. і 5 % чол.
2. Особливою повагою до жінки в українському суспільстві: студенти в західно
му регіоні— 9 %жін. i l l % чол., у центрі — 9 %жін. і 17 % чол., у східному регіо
ні — 7 % жін. і 21 % чол.; державні службовці — 5%; інші — 8 % жін. і 0 % чол.
3. Дерусифікацією або націоналізацією української мови (необхідністю
звільнення від негативного впливу норм російської мови): студенти західного
регіону 19 % жін. і 15 % чол., центрального — 17 % жін. і 34 % чол., східного —
18 % жін. і 21 % чол.; держслужбовці — 53 %; інші — 27 % жін. і 39 % чол.
4. Модою на вживання таких назв у публічному мовленні: студенти західного
регіону — 44 % жін. і 37 % чол., центрального — 60 % жін. і 51 % чол., східно
го — 48 % жін. і 37 % чол.; держслужбовці— 56 %; інші— 58 % жін., 62 % чол.
За результатами опитування переважна більшість уважає появу таких найме
нувань жінки даниною моді на їх уживання в публічному мовленні (263 жін. —
49 % та 60 чол. — 43,5 %). На другому за значущістю місці для студентів стало
прагнення жінок до рівноправ’я (144 жін. — 32 % та 37 чол. — 36 %), у той час
як для держслужбовців (19 жін. — 53 %) та інших (14 жін. — 39 % та 14 чол. —
39 %) таким чинником стала дерусифікація. На останньому місці за мірою важ
ливості чинника опинилася в усіх групах опитаних особлива повага до жінки в
українському суспільстві.
На третє запитання «Як Ви ставитеся до активного вживання таких назв особи
жіночої статі в сучасному українському мовленні?»52 респонденти відповіли так.
Студенти в західному регіоні: «цілком позитивно» — 10 % жін. і 12 % чол.;
«скоріше позитивно» — 29 % жін. і 25 % чол.; «цілком негативно» — 9 % жін. і
24 % чол.; «скоріше негативно» — 42 % жін. і 28 % чол.; «не визначилися» —
11 % жін. та 11 % чол. У центральному регіоні: «цілком позитивно» — 5 % жін. і
0 % чол.; «скоріше позитивно» — 19 % жінок і 0 % чол.; «цілком негативно» —
8 % жін. і 34 % чол.; «скоріше негативно» — 55 % жінок та 66 % чол.; «не визна
чилися» — 14 % жінок та 0 % чол. У східному регіоні ставляться до явища «ціл
ком позитивно»— 6 % жін. та 0 % чол. ; «скоріше позитивно» — 10 % жін. і 19 %
чол.; «цілком негативно» — 24 % жін. і 5 % чол.; «скоріше негативно» — 54 % і
77 % чол.; «не визначилися» — 6 % жін. і 0 % чол. Державні службовці: «цілком
позитивно» — 5,5 %; «скоріше позитивно» — 8 %; «цілком негативно» — 17 %;
«скоріше негативно» — 44,5 %; «не визначилися» — 25 %. Категорія інші: «ціл
ком позитивно» — 10 % жін. і 5,5 % чол.; «скоріше позитивно» — 17 % жін. і
17 % чол.; «цілком негативно» — 17 % жін. і 30 % чол.; «скоріше негативно» —
40 % жін. і 39 % чол.; «не визначилися» — 15 % жін. і 8 % чол.
За отриманими даними, респонденти ставляться до активного вживання но
вітніх фемінізованих назв жінки переважно негативно: серед студентів реакції
«цілком негативно» й «скоріше негативно» становлять 58 % серед жінок і 61 %
серед чоловіків; у держслужбовців ця частка становить 61 %, у категорії інші —
58 % жін. і 69 % чол. Загалом позитивно («цілком позитивно» й «скоріше пози
51 Відповідь на це запитання потенційно передбачала можливість одночасно кількох
реакцій з боку респондента.
52 Питання передбачало лише одну відповідь.
44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
.Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
тивно») ставляться до вживання неофемінативів серед студентів 33 % жін. та
31 % чол. Найвищий відсоток загального позитивного ставлення до таких оди
ниць виявив аналіз анкет студентів НУЛП — 61 % жін. і 66 % чол., найниж
чий — студенток ПНГГУ (10 %). Найбільшу частку студентів, які «не визначили
ся» зі ставленням до цього явища, показав ЛНУ/Ф (21,5 % жін. і 14 % чол.),
найбільшу кількість студенток — РІС (23 %). У державних службовців загальне
позитивне ставлення зафіксоване загалом у 14 % респонденток, загальне нега
тивне — у 61 %, «не визначилися» у ставленні до явища 25 опитаних. У групі ін
ші співвідношення таке: загальне позитивне ставлення («цілком позитивно» й
«скоріше позитивно») виявили 27 % жін. і 22 % чоловіків, загальне негативне
(«цілком негативно» й «скоріше негативно») — 58 % жін. і 69 % чол.
Із 538 опитаних осіб жіночої статі 45 (8 %) ставляться до явища «цілком не
гативно», 118 (22 %) — «скоріше позитивно», 67 (12,5 %) — «цілком негатив
но», 245 (45 %) — «скоріше негативно», 63 (12 %) особи жіночої статі «не визна
чилися» зі ставленням. Із 138 опитаних осіб чоловічої статі 11 осіб (8%)
ставляться до активного вживання фемінативів «цілком позитивно», 29 (21 %)
— «скоріше позитивно», 33 (22 %) — «цілком негативно», 55 (40 %) — «ско
ріше негативно», «не визначилися» — 11 (8 %). Таким чином, загалом позитив
но оцінюють уживання неофемінативів у сучасному мовленні 30 % жінок і 29 %
чоловіків, загалом негативно — 58 % жінок і 62 % чоловіків. Таких, що не ви
значилися зі ставленням, серед жінок — 63 особи (12 %), серед чоловіків — 11
(8 %).
Відповіді на четверте запитання анкети «Чи вживаєте Ви у своєму мовленні
нові назви осіб жіночої статі?» 53 були такими:
а) відповідь «так, уживаю, адже їх уживають і інші» обрали серед студентів
західного регіону 13 % жін. і 15 % чол., центрального — 7 % жін. і 0 % чол.,
східного — 11 % жін. і 14 % чол.; державні службовці — 8 %; інші — 6 % жін. і
З % чол.;
б) «так, уживаю свідомо, адже це характерна властивість української мови»:
студенти західного регіону — 15 % жін. і 13 % чол., центрального — 7 % жін. і
0 % чол., східного — 4 % жін. і 0 % чол.; державні службовці — 0 %; інші —
11 % жін. і 8 % чол.;
в) «ні, не вживаю, віддаю перевагу традиційним позначенням жінки фор
мою чоловічого роду»: студенти західного регіону — 54 % жін. і 45 % чол.,
центрального — 67 % жін. і 66 % чол., східного— 47 % жін. і 52 % чол.; держав
ні службовці — 43 %; інші — 65 % жін. і 56 % чол.;
г) «ні, не вживаю свідомо, бо вважаю абсурдними і неестетичними»: сту
денти західного регіону — 19 % жін. і 27 % чол., центрального — 20 % жін. і
34 % чол., східного — 38 % жін. і 33 % чол.; державні службовці — 51 %;
інші — 17 % жін. і 33 % чол.
Таким чином, серед студентів уживання неофемінативів, зокрема й свідоме,
засвідчене серед осіб жіночої і чоловічої статі в однаковій кількості — по 23 %
відповідей, невживання, зокрема й свідоме, серед осіб жіночої статі — у 77,5 %
випадків, серед осіб чоловічої статі — у 86 % випадків. Найвища частка свідо
мого вживання особами жіночої статі новітніх назв жінки засвідчена в анкетах
студентів НУЛП (24 % жін.) та РІС (23 % жін.), найнижча — 0 % жін. — у сту
дентів ЖДУ. Цікаво, що низьку частку свідомого вживання студентками фе
мінізованих жіночих назв показали ПНПУ — 2%, ЛНУ/Шевч. — 5%, РІС —
53 Відповідь на це запитання припускала кілька реакцій респондентів.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 45
А. М. Архангельська.
1 %, НаУОА — 7 %. Найвища частка осіб жіночої статі, які у вживанні віддають
перевагу традиційним мовним позначенням жінки, — у РДГУ (67 %) та КНУ
(66 %). Серед осіб чоловічої статі найвищий відсоток показав ЛНУ/Фр. — 59 %.
Державні службовці (92 % жін.) не вживають, зокрема й свідомо, подібних фе
мінативів; інші не вживають таких одиниць у своєму мовленні 84 % жінок і 89 %
чоловіків, натомість свідомо вживають 11 % осіб жіночої і 8 % осіб чоловічої
статі.
У цілому серед усіх опитаних жінок уживають неофемінативи у своєму мов
ленні 114 осіб (21 %), не вживають 424 особи (79 %), 18 з усіх опитаних чоловіків
(21 %) уживають такі одиниці у своєму мовленні, 79 % (110 осіб) не вживають.
П’яте запитання складалося з двох частин: «Як, на вашу думку, ставляться до
вживання таких назв самі жінки; самі чоловіки». Отримано такі відповіді: сту
денти західного регіону вважають, що самі жінки ставляться до вживання таких
назв «цілком позитивно» — 13 % жін. і 12 % чол., «скоріше позитивно» — 34 %
жін. і 37 % чол.; «цілком негативно» — 5 % жін. і 4 % чол., «скоріше негатив
но» — 29 % жін. і 23 % чол., «не визначилися»— 20 % жін. і 24 % чол. Чоловіки,
на їхню думку, ставляться до вживання таких назв: «цілком позитивно» — 5 %
жін. і 11 % чол., «скоріше позитивно» — 22 % жін. і 12 % чол., «цілком негатив
но» — 6 % жін. і 12 % чол., «скоріше негативно» — 30 % жін. і 40 % чол., «не
визначилися» — 37 % жін. і 25 % чол.
У центральному регіоні переконані, що самі жінки ставляться до вживання
таких назв: «цілком позитивно» — 3 % жін., 0 % чол., «скоріше позитивно» —
32 % жін. і 34 % чол., «цілком негативно» — 4 % жін. і 0 % чол., «скоріше нега
тивно» — 32 % жін. і 51 % чол., «не визначилися» — 30 % опитаних жінок і 17 %
чоловіків. Натомість чоловіки ставляться до таких назв: «цілком позитивно» —
1 % жін., 0 % чол., «скоріше позитивно» — 13 % жін. і 17 % чол., «цілком нега
тивно» — 4 % жін. і 66 % чол., «скоріше негативно» — 31 % жін. і 34 % чол., «не
визначилися» — 51 % жін. і 0 % чол.
У східному регіоні вважають, що самі жінки ставляться до таких назв: «ціл
ком позитивно» — 7 % жін. і 14 % чол., «скоріше позитивно» — 10 % жін. і 38 %
чол., «цілком негативно» — 1 % жін. і 5 % чол., «скоріше негативно» — 51 %
жін. і 5 % чол., «не визначилися» — 30,5 % жін. і 38 % чол. Чоловіки: «цілком
позитивно» — 0 % жін., 9,5 % чол., «скоріше позитивно» — 13 % жін. і 19 %
чол., «цілком негативно» — 18 % жін. і 0 % чол., «скоріше негативно» — 29 %
жін. і 57 % чол., «не визначилися» — 39 % жін. і 14 % чол.
На думку державних службовців, самі жінки ставляться до таких назв: «ціл
ком позитивно» — 0 %, «скоріше позитивно» — 11 % жін., «цілком негатив
но» — 17 % жін., «скоріше негативно» — 33 % жін., «не визначилися» — 40 %
опитаних. Чоловіки: ставляться «цілком позитивно» — 0 %, «скоріше позитив
но» — 11%, «цілком негативно» — 17 %, «скоріше негативно» — 31 % жін., «не
визначилися» — 41 % опитаних.
Інші: самі жінки сприймають фемінізацію «цілком позитивно» — 8 % жін. і
0 % чол., «скоріше позитивно» — 19 % жін. і 19 % чол., «цілком негативно» —
6 % жін. і 3 % чол., «скоріше негативно»— 44 % жін. і 36 % чол., «не визначили
ся» — 23 % жін. і 42 % чол. Чоловіки ставляться до новітніх фемінативів: «ціл
ком позитивно» — 4 % жін. і 0 % чол., «скоріше позитивно» — 8 % жін. і 25 %
чол., «цілком негативно» — 13,5 % жін. і 5,5 % чол., «скоріше негативно» —
33 % жін. і 47 % чол., «не визначилися» — 42 % жін. і 22 % чол.
49 серед опитаних жінок (9 %) та 12 серед чоловіків (9 %) вважають, що самі
жінки ставляться до таких найменувань «цілком позитивно», «скоріше позитив-
46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
.Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
но» — 145 жінок (27 %) та 45 чоловіків (33 %), «цілком негативно» — 28 жінок
(5 %) та 5 чоловіків (4 %), «скоріше негативно» — 185 жінок (35 %) та 34 чоло
віки (25 %), «не визначилися» — 131 жінка (25 %) та 42 чоловіки (ЗО %).
Таким чином, за даними анкетування, «за» і «проти» самих жінок щодо фе
мінізованих назв практично врівноважене: загалом позитивне — 36 % жін. і
40 % чол., загалом негативне — 40 % жін. і 28 % чол. Вивчення думки всіх опи
таних щодо ставлення до цього явища чоловіків показало таке: 21 % жінок і
22 % чоловіків уважають його загалом позитивним, 39 % жінок і 55 % чоло
віків — загалом негативним. Високий відсоток становить кількість тих, хто не
зміг відповісти, як ставляться до фемінізованих назв самі жінки — 25 % жін. і
30.5 % чол., як ставляться чоловіки — 40 % жін. і 22 % чол.
Шосте запитання звучало так: «Новітні назви жінки на зразок філософеса,
теоретичка, мерка, шефиня, біологиня, вождиня, філоложка, фразеологиня,
політичка, держсекретарка, канцлериня, міністреса, професориня і т. ін.», на
вашу думку:
а) «підвищують суспільний статус жінки» — цю відповідь обрали: студенти
західного регіону — 13 % жін. і 15 % чол., центрального — 5 % жін. і 0 % чол.,
східного — 4 % жін. і 19 % чол.; державні службовці — 0 %; інші — 10 % жін. і
5.5 % чол.;
б) «принижують суспільний статус жінки, демонстративно вказуючи її
стать»: студенти західного регіону — 27 % жін. і 33 % чол., центрального —
17 % жін. і 17 % чол., східного — 25 % жін. і 24 % чол.; державні службовці —
72 %; інші — 40 % жін. і 28 % чол.;
в) «жодним чином не впливають на суспільний статус жінки»: студенти за
хідного регіону — 60 % жін. і 52 % чол., центрального — 73 % жін. і 83 % чол.,
східного — 71 %жін.і57 % чол.; державні службовці — 28 %;інші— 41 %жін.
і 67 % чол.
Загалом 50 серед усіх опитаних жінок (9 %) і 17 серед чоловіків (12 %) вва
жають, що такі назви підвищують статус жінки; 160 жінок (30 %) і 41 чоловік
(30 %) — принижують її; 328 жінок (61 %) та 80 чоловіків (58 %) — такі назви
жодним чином не впливають на суспільний статус жінки. Остання думка вираз
но переважає, проте державні службовці (26 серед 36 опитаних жінок, 72 %) вва
жають такі назви принизливими для жінки.
Сьоме запитання54 покликане було з’ясувати, яким (із запропонованих) наз
вам жінки (фемінізованим чи нефемінізованим) респонденти віддали б перева
гу, говорячи про жінку у схвальному контексті. Серед студентів західного регіо
ну перше місце в рейтингу прийнятних для такого контексту назв посіли
номінанти професор (77 % жін. та 80 % чол.), міністр (82 % жін. і 80 % чол.),
філософ (76 % жін. і 84 % чол.), друге — професорка (20 % жін. і 16 % чол.),
міністерка (13,5 % жін. і 4 % чол.), міністра (6 % жін. і 11 % чол.), філософиня
(21 % жін. і 5 % чол.), третє — професориня (7 % жін. і 1 % чол.), міністриня
(8 % жін. і 1,5 % чол.), філософка (3,5 % жін. і 3 % чол.). З усіх опитаних студен
тів західного регіону 2 % жін. і 3 % чол. обрали для схвального контексту но-
мінант професорша, 1,5 % жін. — професорова, 1 % жін. — професореса, 0,5 %
жін. — професориця; 3 % жін. і 5 % чол. — міністерша, 1,5 % жін. і 3 % чол. —
міністреса', 3,5 % жін. і 3 % чол. — філософеса, 2,5 % жін. і 1 % чол. — філо-
софша, 2 % жін. і 1 % чол. — філософиця. На номінант філософиса не отримано
54 Запитання передбачало можливість вибору кількох із запропонованих назв особи
жіночої статі.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 47
А. М. Архангельська.
жодної позитивної реакції серед жінок, на професориса та професориха — жод
ної реакції з боку всіх опитаних.
Студенти центрального регіону: на першому місці — професор (88 % жін. і
100 % чол.), міністр (88 % жін. і 100 % чол.), філософ (85 % жін. і 100 % чол.),
на другому — професорка (16 % жін. і 17 % чол.), міністриня (9 % жін. і 0 %
чол.), філософиня (\2 %жін.і 17 % чол.), на третьому— професориня^ %жін.і
0 % чол.), міністерка (4 % жін. і 0 % чол.) та філософеса (3 % жін. і 0 % чол.).
Окремі позитивні реакції з боку жінок отримали номінанти міністреса та мініс-
терша (1 % кожен). Жодної позитивної реакції не отримали номінанти профе-
сориця, професореса, професорша, професориха, професорова, міністра, філо-
софка, філософиса, філософиця, філософша.
Студенти східного регіону: на першому місці — професор (93 % жін. і 97 %
чол.), міністр (97 % жін. і 91 % чол.), філософ (95 % жін. і 81 % чол.), на друго
му — професорша (3 % жін. і 14 % чол.), міністерка і міністерша (1,5 % жін. і
5 % чол.), філософиса (1,5 % жін. і 9,5 % чол.), на третьому — професорка (7 %
жін. і 5 % чол.), філософиня (6 % жін. і 5 % чол.), філософиса (1,5 % жін. і 9,5 %
чол.). Лише окремі реакції засвідчені у професориня, міністра, міністриня (по
1,5 % жін.), філософиня (9,5 % чол.), філософша (5 % чол.), жодної реакції не
отримали номінанти професориця, міністреса, філософка, філософеса.
Держслужбовці: перше місце — професор (86 % респонденток), міністр
(100 %), філософ (95 %), друге — професорка (14 %), філософиня і філософеса
(по 3 %). Жоден інший номінант для схвального контексту не обрано. Інші: на
першому місці професор (81 % жін. і 89 % чол.), міністр (90 % жін. і 95 % чол.),
філософ (85 % жін. і 95 % чол.), на другому— професорка (32 % жін. і 8 % чол.),
міністриня (6 % жін. і 3 % чол.), філософиня (15 % жін. і 5,5 % чол.), на третьо
му — професорша (2 % жін. і 3 % чол.), міністреса (4 % жін. і 3 % чол.). Окремі
реакції отримано на філософеса, міністерка (по 4 % жін.) професориня, профе
сореса, міністра, філософка (по 2 % жін.), філософиса (3 % чол.). Інших но-
мінантів для схвального контексту обрано не було.
Таким чином, у групі номінантів професор, професорка, професориця, про
фесориня, професореса, професориса, професорша, професориха, професорова
серед усіх опитаних голоси розподілилися так: професор — 438 жін. (81 %) і 100
чол. (73 %), професорка — 92 жін. (17 %) і 17 чол. (12 %), професориня — 24
жін. (4,5 %) та 1 чол. (1 %), професорша — 9 жін. (2 %) та 5 чол. (4 %). Менше
відсотка респондентів обрали інші назви.
У групі номінантів міністр, міністра, міністриня, міністерка, міністреса,
міністерша 467 жінок (87 %) та 119 чоловіків (87 %) обрали номінант міністр,
міністерка — 45 жінок (8,5 %) та 4 чоловіки (3 %), міністриня — 35 жінок
(6,5 %) та 2 чоловіки (1,5 %), міністра — 19 жінок (4 %) та 8 чоловіків (6 %),
міністерша — 11 жінок (2 %) та 5 чоловіків (3,5 %). Інші номінанти — сумар
ний відсоток чоловічих і жіночих голосів — 3 %.
У групі філософ, філософиня, філософка, філософеса, філософиса, філосо
фиця, філософша голоси розподілилися так: філософ (82 %) 443 жінок та (87 %)
120 чоловіків, філософиня — 85 жінок (16 %) та 8 чоловіків (6 %), філософе
са — 14 жінок (10 %) та 2 чоловіки (1 %), філософка — 11 жінок (2 %) та 2 чоло
віки (1 %). Інші номінанти отримали до 2 % голосів.
Більш відкритими до експериментування з фемінативами у схвальному кон
тексті, як бачимо, виявилися студенти західного регіону. Проте очевидно, що у
схвальному контексті респонденти віддають виразну перевагу нормативним на
сьогодні мовним засобам позначення особи жіночої статі.
48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
.Фемінінні інновації в новітньому українському назовництві
Восьме запитання 55 мало на меті з’ясувати пріоритети респондентів щодо
вживання фемінізованих і нефемінізованих назв у протилежному — несхва
льному — контексті. За даними анкет студентів західного регіону, на першому
місці в рейтингу потенційно несхвальних назв — політичка (66 % жін. і 47 %
чол.), директориха (38 % жін. і 21 % чол.), педагожка (44 % жін. і 40 % чол.), на
другому — політик (20 % жін. і 47 % чол.), директорша (33 % жін. і 21 % чол.),
педагог (36 % жін. і 39 % чол.); на третьому — політикеса (10 % жін. і 13 %
чол.), директор (17 % жін. і 29 % чол.), педагогша (22 % жін. і 7 % чол.). Далі пе
ревагу надано фемінативам політикиня (9 % жін. і 15 % чол.), директорка (14 %
жін. і 13 % чол.), директориця (12 % жін. і 11 % чол.) педагогиця (14 % жін. і
16 % чол.). З більшими чи меншими відсотками (менше 10 %) у рейтингу вияви
лися задіяними всі запропоновані номінанти-фемінативи.
Центральний регіон: перше місце — політичка (75 % жін. і 34 % чол.), ди
ректорша (53 % жін. і 51 % чол.), педагожка (33 % жін. і 51 % чол.); друге —
директориха (43 % жін. і 51 % чол.), педагогша (40 % жін. і 34 % чол.); третє —
політикеса (13 % жін. і 34 % чол.), директориця (11 % жін. і 17 % чол.), педагог
(23 % жін. і 17 % чол.). Далі йдуть фемінативи політик (16 % жін. і 17 % чол.),
директорией (7 % жін. і 17 % чол.), педагогиця (21 % жін. і 17 % чол.), педагогиня
(10 % жін. і 17 % чол.). Інші номінанти не перейшли десятивідсотковий бар’єр.
Східний регіон: перше місце — політичка (70 % жін. і 67 % чол.), директор
ша (67 % жін. і 19 % чол.), педагогша (30 % жін. і 48 % чол.); друге — політик
(23 % жін. і 29 % чол.), директорией (10 % жін. і 48 % чол.), педагожка (37 %
жін. і 15 % чол.); третє — політикиня (7 % жін. і 5 % чол.), директор (15 % жін. і
29 % чол.), педагог (19,5 % жін. і 38 % чол.). Далі — директориха (28 % жін.),
директорка (12 % жін), педагогиця (15 % жін.), педагогиня (14 %) жін. Усі інші
номінанти були обрані респондентами, проте становили незначний відсоток
(менше 10%).
Державні службовці: на першому місці — політичка (77 % жін.), директо
риха (45 %), педагожка (42 %); на другому — політик (14 %), директорша
(22 %), педагогиня (20 %); на третьому — директориця (14 %), педагогеса і пе
дагог (по 14 %). Наступну сходинку посіла назва педагогиця (11,5 %). Усі інші
номінанти не набрали більше 10 % «голосів». У групі інші: на першому місці —
політичка (54 % жін. і 54 % чол.), директорша (31 % жін. і 42 % чол.), педагож
ка (27 % жін і 31 % чол.); на другому — політик (25 % жін. і 22 % чол.), дирек
ториха (42 % жін і 19,5 % чол.), педагогиця (33 % жін. і 22 % чол.); на третьому
— політикиня (17 % жін і 22 % чол.), директор (25 % жін. і 17 % чол.), педагог
ша (27 % жін. і 22 % чол.). На наступних щаблях у своїх групах опинилися по
літикеса (17 % жін і 8,5 % чол.), директориця (19 % жін. і 22 % чол.), педагог
(29 % жін. і 22 % чол.), педагогиня (14 % жін. і 22 % чол.).
Загалом пальму першості серед потенційно несхвальних назв жінки з-поміж
усіх запропонованих отримав номінант політичка (67 % жін. і 52 % чол.). У пер
шій групі номінантів політик, політичка, політикеса, політикиня лідирує зі знач
ним відривом фемінатив політичка (362 жін. — 67 %) та 72 чол. — 52 %), на дру
гому місці — політик (108 жін. — 20 %) і 37 чол. — 27 %), на третьому —
політикиня (57 жін. — 9 % і 22 чол. — 16 %). У групі номінантів директор, дирек
торка, директориня, директориця, директореса, директорией, директорша, ди
ректориха, директорова лідером став фемінатив директорша (216 жін. — 40 %
та 40 чол. — 29 %), далі — директориха (204 жін. — 38 % і 26 чол. — 19 %), ди
ректор (87 жін. — 16 % і 35 чол. — 25 %). У групі педагог, педагожка, педагоге-
55 Запитання передбачало можливість вибору кількох із запропонованих назв особи
жіночої статі.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 49
А. М. Архангельська.
ca, педагогша, педагогиця, педагогиня переважив номінант педагожка (211
жін. — 39 % і 47 чол. — 33 %), другу сходинку посів маскулінізм педагог (122
жін. — 23 % і 46 чол. — 33 %), третю — педагогша (137 жін. — 26 % і 25 чол. —
18 %). Отже, очевидним є те, що семантико-прагматична нетотожність чоловічо
го і жіночого корелятів таких назв користувачами мови все ж усвідомлюється.
Опитування 676 респондентів виявило: громадська думка щодо неофеміна
тивів у наших співвітчизників далека від одностайної. Більшість опитаних не ба
чить у таких мовних позначеннях жінки необхідності й сенсу; значна частина не
може сформулювати свого ставлення до цього явища. Водночас ЗМІ широко
транслюють такі новотвори, не беручи до уваги ні їхню нормативність (переду
сім милозвучність), ні прагматичні потенції. Укладачі словників неологізмів
найчастіше залишають їх поза межами своїх реєстрів. Укладачі найновіших ака
демічних тлумачних та двомовних словників схиляються до нормативного на
даний час мовного позначення жінки56. Натомість у реальному слововживанні,
наприклад на сторінках «Вікіпедії», один з найавторитетніших українських
мовознавців Є. А. Карпіловська ще в лютому 2013 р. була представлена як про
фесорка, доктор філологічних наук (сьогодні особисті дані змінено: Є. А. Кар
піловська — професор, доктор філологічних наук)·, на сайті часопису «Крити
ка», спільноту якого становлять провідні науковці, експерти, журналісти та
інтелектуали з України й інших країн, читаємо: Олена Синчак. Філолог. Україна.
Лінгвістка, дослідниця, спеціялістка Центру гуманітарних досліджень, викла
дачка української мови 57. Науковці творення неофемінативів (лише з незначни
ми застереженнями) загалом схвалюють і підтримують як факт українізації на
шої мови 58. Інша думка практично не представлена. Тож Audiatur et altera
pars— нехай буде почутою й інша сторона.
І. Огієнко свого часу писав: «... усі мови світу в законах мовного життя сильно
примхуваті і підпадають своїм власним законам. Нагадаю тут, що в літературній
мові діє й закон літературної традиції. Буває, що маємо форму ніби й недотепну,
але довге вживання її, цебто її літературна традиція, вкінці її узаконює»59. Покла
дімося ж на реальний «закон літературної традиції», на мудрість нашої мови, її но
сіїв та нормалізаторів і на час, який усе розставить по своїх місцях.
(Рівне)
А. М. ARKHANHELSKA
FEMININE INNOVATIONS IN CONTEMPORARY UKRAINIAN LANGUAGE
In the paper there is made an attempt to analyze the lexicographic fixing of the newest female
nominations in existing dictionaries of neologisms of the beginning of 21st century as well as to pres
ent the results of authors’ study of the public opinion on the phenomenon of feminization in contem
porary Ukrainian language.
Keywords : feminine word formation, dictionary of neologisms, maskulinity, derivative,
co-derivative.
56 Наприклад, Словник української мови ( Відп. ред. В. В. Жайворонок.— Κ., 2013.—
С. 928) фіксує лише номінант професор, чотиритомний Російсько-український словник (Κ.,
2013.— Т. 3.— С. 609) — професор і професорша розм.
57 Додамо — з опорою на офіційно не чинний сьогодні правопис.
58 Див., наприклад: Кислюк JI. Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми творення
назв осіб жіночої статі) // Культура слова.— Κ., 2013.— Вип. 78.— С. 114— 118.
59 Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Наша літературна мова : Як писати й говорити
по-літературному. Мовні нариси / Упоряд., авт. передмови та коментарів М. С. Тимошик.—
Κ., 2011,— С. 167.
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
|