Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова
У статті обґрунтовано доцільність лінгвоісторіографічного дослідження ролі прийому систематизації знань у зародженні й становленні лінгвістичних концепцій. Показано, як плідне застосування О. О. Шахматовим прийому систематизації сприяло цілісному дослідженню історії фонетичних систем східнослов’я...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183903 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 66-77. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183903 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1839032022-04-23T01:31:42Z Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова Глущенко, В.А. У статті обґрунтовано доцільність лінгвоісторіографічного дослідження ролі прийому систематизації знань у зародженні й становленні лінгвістичних концепцій. Показано, як плідне застосування О. О. Шахматовим прийому систематизації сприяло цілісному дослідженню історії фонетичних систем східнослов’янських мов. The expediency of the linguistic historiographical research of the role of the method of systematization of knowledge in the origin and formation of the linguistic concepts has been proved. It has been shown how the effective application of the systematization method by A. A. Shakhmatov contributed to the comprehensive research of the history of the East Slavic languages phonetic systems. 2014 Article Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 66-77. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183903 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті обґрунтовано доцільність лінгвоісторіографічного дослідження ролі прийому
систематизації знань у зародженні й становленні лінгвістичних концепцій. Показано, як
плідне застосування О. О. Шахматовим прийому систематизації сприяло цілісному дослідженню
історії фонетичних систем східнослов’янських мов. |
| format |
Article |
| author |
Глущенко, В.А. |
| spellingShingle |
Глущенко, В.А. Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова Мовознавство |
| author_facet |
Глущенко, В.А. |
| author_sort |
Глущенко, В.А. |
| title |
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова |
| title_short |
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова |
| title_full |
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова |
| title_fullStr |
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова |
| title_full_unstemmed |
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова |
| title_sort |
систематизація мовного матеріалу в працях о. о. шахматова |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183903 |
| citation_txt |
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 66-77. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT gluŝenkova sistematizacíâmovnogomateríaluvpracâhoošahmatova |
| first_indexed |
2025-07-16T03:57:26Z |
| last_indexed |
2025-07-16T03:57:26Z |
| _version_ |
1837774402634121216 |
| fulltext |
В. А. ГЛУЩЕНКО
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МОВНОГО МАТЕРІАЛУ
В ПРАЦЯХ О. О. ШАХМАТОВА_____________
У статті обґрунтовано доцільність лінгвоісторіографічного дослідження ролі прийому
систематизації знань у зародженні й становленні лінгвістичних концепцій. Показано, як
плідне застосування О. О. Шахматовим прийому систематизації сприяло цілісному до
слідженню історії фонетичних систем східнослов’янських мов.
К лю чові слова: систематизація матеріалу, лінгвоісторіографічний аспект, історія
фонетичних систем східнослов’янських мов, концепція взаємодії вокалізму і консонантизму.
Як відзначається в науковій літературі, систематизація матеріалу (знань) є необ
хідною та суттєвою стороною процесу пізнання \ Великого значення прийому
систематизації надавали філософи та логіки минулого (зокрема, Р. Декарт,
І. Кант), вважаючи систематизацію необхідною умовою успішності в пізнанні та
включаючи її в зміст наукового методу.
Результатом систематизації є узагальнення знань і створення впорядкованих
систем, у яких кожний елемент посідає чітко визначене місце. Отже, у система
тизації виділяють два логічні процеси: упорядкування та узагальнення знань 2.
Мета систематизації — об’єднати значну кількість об’єктів або знань про них у
певні групи, дати останнім ієрархію3.
Немає сумніву, що акцентування уваги на прийомі систематизації дозволяє
розкрити важливі закономірності зародження й становлення мовознавчих кон
цепцій. Наш аналіз свідчить, що в прийомі систематизації виявляється специ
фіка тієї або іншої лінгвістичної школи, того чи іншого напряму в мовознавстві;
певні особливості в застосуванні прийому систематизації притаманні й окремим
лінгвістам.
Проте в лінгвоісторіографічних дослідженнях цей аспект відбився лише
частково, і, отже, прийом систематизації в історії мовознавства вивчено недос
татньо. Спеціальних студій, присвячених цьому прийому в історії українського
та російського мовознавства, на жаль, майже немає. Винятком є наша стаття про
систематизацію історико-фонетичного матеріалу в студіях О. О. Потебні4.
1 Клочковская Р. Д. Систематизация знаний как логический процесс // Анализ системы
научного знания/Под ред. Я. Ф. Аскина, Т. К. Никольской, Б. И. Мокина.— Саратов, 1976.—
С. 48.
2 Там же; Подкорытов Г. А. О природе научного метода.— Ленинград, 1988.— С. 194—198.
3 Подкорытов Г. А. Зазнач, праця.— С. 199.
4 Глущенко В. А. Систематизація історико-фонетичного матеріалу в студіях
О. О. Потебні І І О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури : 36. наук, праць / Відп.
ред. В. Ю. Франчук.— Κ., 2004.— С. 173-180.
О В. А. ГЛУЩЕНКО, 2014
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова
У сучасних працях з лінгвістичної історіографії відзначено, що представни
ки другого періоду порівняльно-історичного мовознавства в Україні та Росії
(70-і pp. XIX ст. — 30-і pp. XX ст.) залучали великий, різноманітний фактичний
матеріал — значно ширший, ніж у студіях компаративістів першого періоду
(20-60-х pp. XIX ст.). Такий матеріал міг стати науково значущим лише за умови
вправної систематизації5.
Цей висновок великою мірою можна поширити на вчених Московської
лінгвістичної (фортунатовської) школи. Здійснений нами аналіз праць
П. Ф. Фортунатова та його учнів, насамперед О. О. Шахматова (1864— 1920),
засвідчив: глибина, повнота й оригінальність висунутих ними тверджень бага
то в чому були зумовлені плідним застосуванням прийому систематизації мов
ного матеріалу6.
За словами В. В. Колесова, своєрідним «полігоном» для порівняльно-істо-
ричного методу в XIX ст. — 30-х pp. XX ст. була історична фонетика7. Оскільки
переважна більшість історико-фонетичних студій учених Московської школи
виконана на матеріалі східнослов’янських мов, ми, розглядаючи питання про
систематизацію мовного матеріалу в науковій спадщині вчених зазначеної шко
ли, спиралися саме на цей матеріал. Результати нашого дослідження, які досі за
лишалися в рукописі8, у пропонованій статті викладено в доповненому вигляді.
Її актуальність зумовлена 1) актуальністю висвітлення особливостей прийому
систематизації мовного матеріалу в лінгвоісторіографічному аспекті, 2) значу
щістю внеску представників Московської школи, насамперед Шахматова, у
вдосконалення цього прийому.
Наша стаття ставить за мету показати, як плідне застосування Шахматовим
прийому систематизації сприяло концептуальному, цілісному дослідженню іс
торії фонетичних систем східнослов’янських мов.
Шахматов добре усвідомлював важливість як упорядкування, так і узагаль
нення знань, приділяючи останньому процесові особливу увагу. «Дослідникові
необхідно іноді скинути з себе окови фактів, що видаються очевидними, і вдати
ся до наукових узагальнень», — писав він9. У зв’язку з цим доречно відзначити,
що, за Шахматовим, саме історичний підхід до мовного матеріалу є необхідною
умовою високого рівня узагальнення і що при описовому викладі застосування
прийому узагальнення неможливе без звернення до мовної історії.
Історико-фонетичний матеріал свідчить, що найвищого рівня узагальнення
Московська школа досягла в шахматовській концепції взаємодії вокалізму і кон
сонантизму в історії східнослов’янських мов. Ця концепція побудована майже
виключно на сучасному діалектному матеріалі. Використання даних сучасних го
5 Ковалик 1.1., Самійленко С. П. Загальне мовознавство : Історія лінгвістичної думки.—
Κ., 1985,— С. 138-139.
6 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і ро
сійському мовознавстві (70-і pp. XIX ст. — 20-і pp. XX ст.) : Дис. ... д-ра філол. наук.— Κ.,
1998,— С. 330-337.
7 Колесов В. В. Сравнительно-исторический метод в трудах А. А. Потебни // Наукова
спадщина О .О. Потебні і сучасна філологія. До 150-річчя з дня народження О. О. Потебні :
36. наук, праць / Відп. ред. В. Ю. Франчук.— Κ., 1985.— С. 25.
8 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження...
9 Шахматов А. А. [Рец. на:] Зеленин Д. К. Великорусские говоры с неорганическим и
непереходным смягчением задненебных согласных в связи с течениями позднейшей велико
русской колонизации.— СПб., 1913 // Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности.— 1915.— Т. 20.
Кн. 3,— С. 338.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 67
В. А. Глущенко.
ворів як пріоритетного джерела вивчення історії мови й було необхідною умовою
того високого рівня узагальнення, який спостерігається в працях Шахматова.
Схильність до широких узагальнень сучасники сприймали як одну з найха
рактерніших особливостей Московської школи 10. «Його пафос, — писав про
Шахматова Д. М. Ушаков, — у загальних побудовах. Шахматов — Ключев-
ський в галузі історії мови» и.
Важливо підкреслити при цьому наочність, конкретність узагальнень Шах
матова, яку він вважав рівнозначною доказовості своїх висновків 12. Так, на по
чатку праці «Хронология древнейших русских летописных сводов» Шахматов
писав: «Це дослідження виходить з деяких тверджень, які поки не доведені. Роз
виток цих тверджень, думаю, рівносильний їх доказові» 13.
Сучасники відзначали також складність і гіпотетичність побудов Фортуна
това й Шахматова 14. На гіпотетичний характер своїх тверджень указував і сам
Шахматов 15. Складність тієї або іншої гіпотези була однією з причин її заміни
новою; отже, еволюція поглядів Шахматова на історію мовних явищ була пов’я
зана, зокрема, з пошуком простіших пояснень фактів мови 1б.
Тенденція до широких узагальнень об’єднувала Московську школу з Казан
ською 17; вона протистояла молодограматичній методиці систематизації мате
ріалу з властивою їй опорою на впорядкування знань при порівняно невеликій
вазі узагальнення. Позитивізм молодограматиків 18 виявився, зокрема, у тому,
що вони допускали узагальнення лише часткового порядку, причому аргументо
вані виключно емпіричним матеріалом 19.
10 Розов В. А. Новейшее направление русской лингвистики в деле изучения древних
русских и церковнославянских памятников в связи с общим ходом развития европейского
языкознания : Вступ, лекция.— К., 1907.— С. 10.
11 Ушаков Д. Н. А. А. Шахматов — историк русского языка // Изв. Отд-ния рус. яз. и
словесности.— 1922.— Т. 25 (1920 г.).— С. 261.
12 Пищальникова В. А. Вопросы общего языкознания в трудах академика А. А. Шах
матова : Дис.... канд. филол. наук.— М., 1975.— С. 151.
13 Шахматов А. А. Хронология древнейших русских летописных сводов // Журн. м-ва
нар. просвещения.— 1897.— № 4.— С. 463.
14 Булич С. К. Фортунатов (Филипп Федорович) // Энциклопедический словарь / Изд.
Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон.— СПб., 1902.— Т. 36.— С. 323; Карский Е. Ф. Белорусы : Язык
белорусского народа. Исторический очерк звуков белорусского языка.— М., 1955.—
Вып. 1.— С. 653, 655.
15 Шахматов А. А. К вопросу об образовании русских наречий // Рус. филол. вестн.—
1894.— Т. 32.— С. 1.
16 Карский Е. Ф. А. А. Шахматов как историк русского языка // Карский Е. Ф. Труды по
белорусскому и другим славянским языкам.— М., 1962.— С. 655.
17 На наявність у студіях учених Казанської лінгвістичної школи значних узагальнень
указував сам І. О. Бодуен де Куртене, який підкреслював неможливість існування мово
знавства (і науки взагалі) без узагальнень (див.: Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по
общему языкознанию.— М., 1963.— Т. 2.— С. 52).
18 Ми вживаємо термін «молодограматизм» у вузькому розумінні, називаючи молодо
граматиками лише вчених Лейпцизької лінгвістичної школи (див.: Глущенко В. А. Принципи
порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і pp.
XIX ст. — 20-і pp. XX ст.) / НАН України, І-нт мовознавства ім. О. О. Потебні; відп. ред.
О. Б. Ткаченко.— Донецьк, 1998.— С. 10; Абрамічева О., Глущенко В. Молодограматики:
школа чи напрям? // Studia metodologica / Гол. ред. О. Лещак.— Тернопіль, 2009.— Вип. 26.—
С. 60-66).
19 Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В. Очерки по истории лингвис
тики.— М., 1975.— С. 420.
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова
У Росії ці ідеї втілював насамперед О. І. Соболевський20, який був дуже обе
режним в узагальненнях21. Свою позицію він свідомо протиставляв настановам
Московської школи: «Ми не пропонуємо ні на чому не заснованих гіпотез і не
віддаємося лінгвістичним мріянням (що ввійшли, на жаль, у моду в молоду нау
ку про руську мову)» 22. Подібну оцінку студіям учених Московської школи да
вав С. И. Смаль-Стоцький: він відзначав у працях Фортунатова, Шахматова,
В. К. Поржезинського «велике поле фантазії» та висловлював думку, що їхні ре
зультати «переступають межі науки і сягають в область поезії» 23. У м’якішій
формі про це писав В. О. Розов, який зазначав, що в учених Московської школи
20 Учені Московської школи вважали Соболевського найвидатнішим представником
«історичного методу» в українській і російській компаративістиці (див.: Кульбакин С. М.
История русского языка. Краткая фонетика : Из лекций, читанных в 1909-10 уч. ак. г.
[Литограф, изд.].— X., [1909-10].— С. 5). Історичним вони називали метод, за допомогою
якого вивчають факти історії мови, що містяться насамперед у давніх писемних пам’ятках
(там же.— С. 9; Дурново Н. Н. Записки по истории русского языка. Фонетика и диалек-
тология.[Литограф. изд.].— X., 1912.— Вып. 1-2.— С. 17). Отже, пам’ятки виступають тут
пріоритетним джерелом вивчення історії мови. Твердження про те, що саме в працях
Соболевського дослідження історії фонетичних явищ східнослов’янських мов за писемними
пам’ятками в зазначений період було найповнішим і найширшим, для лінгвістичної істо
ріографії є загальноприйнятим. Те, що Соболевський спирався на давні писемні пам’ятки,
пояснюється його філософськими поглядами, в основі яких, як і в молодограматиків, лежав
позитивізм із властивою йому орієнтацією на науково встановлений і вірогідний факт як
початок і кінець дослідження. Факти минулого мови містяться, на думку Соболевського,
лише в давніх писемних пам’ятках; сучасні діалектні дані можуть тільки підтверджувати ті
висновки, до яких дослідник приходить шляхом вивчення пам’яток (див.: Соболевский А. И.
Очерки из истории русского языка.— Κ., 1884. — Ч. 1 ; Соболевский А. И. Лекции по истории
русского языка. — 4-е изд.— М., 1907). Погляди Соболевського поділяв його учень М. М. Ка-
ринський (див.: Каринский Η. М. Язык Пскова и его области в XV веке.— СПб., 1909). Так
само підходив до джерел вивчення історії мови А. Ю. Кримський (див.: Кримський А. Ю.
Переднє слово // Шахматов О. О., Кримський А. Ю. Нариси з історії української мови та
хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини XI-XVIII вв.— Κ., 1924.— С. ПІ).
Такий підхід Кримський свідомо протиставляв орієнтації на сучасні діалектні дані, яку він
пов’язував з ім’ям Шахматова. Саме через це в присвячених джерелам вивчення історії мови
докладних розділах капітальних праць Соболевського та Кримського йдеться лише про давні
писемні пам’ятки (див.: Соболевский А. И Лекции по истории русского языка.— С. 5-18;
Крымский А. Е. Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и семинарий
Приднепровья.— М., 1907.— Т. 1. Вып. 1.— С. 43-82). І це слід пояснювати аж ніяк не
незнанням сучасних діалектів: як відомо, і Соболевський, і Кримський були видатними
діалектологами свого часу. Шахматов високо оцінював діалектологічні дослідження Собо
левського та Кримського (див.: Шахматов А. А. Русский язык І І Энциклопедический сло
варь / Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон.— СПб., 1899.— Т. 28.— С. 581; Шахматов А. А.
[Рец. на:] Крымский А. Е. Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и
семинарий Приднепровья. М., 1907-8 // Rocznik slawistyczny.— 1909.— Т. 2.— С. 144).
Водночас, як вважав Шахматов, орієнтація Соболевського та Кримського на матеріал давніх
писемних пам’яток як на пріоритетне джерело вивчення історії мови не давала цим мово
знавцям можливості використати в своїх історико-фонетичних дослідженнях той багатий
інформативний матеріал сучасних говорів, який був у їхньому розпорядженні. А це значно
збіднювало результати (див.: Шахматов А. А. [Рец. на:] Крымский А. Е. Украинская
грамматика для учеников высших классов гимназий и семинарий Приднепровья.— С. 144).
Здійснений нами аналіз праць Соболевського, Каринського, Кримського показав, що сучасні
діалектні дані вони використовували дуже обмежено, з метою підтвердження вже одержаних
результатів вивчення матеріалу давніх писемних пам’яток. По суті, діалектним даним було
відведено констатувальну роль: вони вказують, чи збереглося те або інше явище в сучасних
говорах (з можливою модифікацією).
Колесов В. В. Алексей Иванович Соболевский //Русская речь.— 1975.— №4.— С. 85-86.
22 Соболевский А. И. Лекции по истории русского языка.— Предисл. к 3-му изд.
23 Смаль-Стоцький С. Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських мов і їх взаємне спо
ріднення // Зап. Наук, т-ва ім. Шевченка.— 1925.— Т. 141-143.— С. 41.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 69
В. А. Глущенко.
«узагальнювальні гіпотези виявляються занадто відірваними від того матеріалу,
на якому вони ґрунтуються» 24. Цю «антитезу» чітко виразив М. М. Дурново:
«конструктивізмові» Шахматова, який «об’єднував факти, відтворювані ним, у
струнку систему», протистояв «реалізм» Соболевського — «рішучого против
ника таких побудов» 25.
У зв’язку з цим доречно навести думку М. Г. Долобка про те, що у відсутнос
ті гіпотез полягає і сила, і слабкість Соболевського як лінгвіста: одержані ним
результати можна вважати надійними, проте відмова від гіпотез, які є «штопан
ням дір нашого знання» та дають можливість привести факти хоча б у тимчасо
вий порядок, затримує розвиток мовознавчої науки 26.
По-різному розв’язували вчені Московської школи (насамперед Шахматов)
та представники «історичного методу» (які багато в чому розвивали молодогра
матичну «лінію» в російському та українському мовознавстві) й питання про
співвідносність індукції і дедукції.
На перевагу індукції перед дедукцією вказували молодограматики11. Про це
свідчать дослідження вчених Лейпцизької лінгвістичної школи, здійснені на
конкретному мовному матеріалі. Тому, безперечно, Е. А. Макаєв має рацію,
стверджуючи, що молодограматична «парадигма» порівняльно-історичного мо
вознавства побудована на індуктивній основі28.
Якщо Соболевський, ідучи за молодограматиками, у теорії і практиці своїх
досліджень віддавав явну перевагу індукції 29, то позиція вчених Московської
школи була гнучкішою. Фортунатов висував вимогу враховувати діалектику за
гального і часткового, будуючи загальне з часткового і, навпаки, виводячи час
ткове із загального, і підкреслював, що таку можливість лінгвістові дає лише по-
рівняльно-історичний метод30. На необхідність поєднувати індукцію і дедукцію
у процесі реконструкції мовних фактів минулого вказував Є. Ф. Будце 31. Таке
24 Розов В. А. Зазнач, праця.— С. 10.
25 Дурново Н. Н. Академик Алексей Иванович Соболевский [некролог] // Slavia.—
1930.— Roč. 8. Seš. 4.— S. 832-833. «Реалістом у мовознавстві» називав Соболевського
С. Ф. Карський (див.: Карский Е. Ф. Труды А. И. Соболевского по палеографии и
диалектологии II Карский E. Ф. Труды по белорусскому и другим славянским языкам.— М.,
1962.— С. 670). Кримський характеризував Соболевського як «крохобора-реаліста», а
Шахматова — як «теоретика-філософа» (див.: Кримський А. Ю. Історія українскої мови
[Машинопис. 1940] // Інститут рукопису Національної б-ки України ім. В. І. Вернадського.—
Ф. 1. Од. зб. 22430.— Арк. 15). Незважаючи на, здавалося б, негативну оцінку творчості
Соболевського, Кримський у методології й методиці своїх історико-фонетичних досліджень
був близьким саме йому, а не Шахматову, хоча до «лінгвістичних мріянь» ставився не різко
негативно, а з розумінням і співчуттям (див.: Крітський А. Ю. Переднє слово.— С. ПІ).
Наукова суперечка Соболевського і Кримського загальновідома. Наш аналіз відповідних
праць показує, що вона мала винятково фактологічний (а не методологічний) характер. Як і
Соболевський, Кримський при відтворенні історії фонетичних явищ ішов за давніми руко
писами й уникав широких узагальнень, властивих Шахматову і зроблених ним на матеріалі
сучасних говорів.
26 Долобко М. Г. Труды А. И. Соболевского в области старославянского языка и пись
менности // Изв. АН СССР. Сер. 7. Отд-ние гуманитарных наук.— 1930.— № 1.— С. 50.
27 Остгоф Г., БругманК Предисловие к книге «Морфологические исследования в об
ласти индоевропейских языков» // Звепшцев В. А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в
очерках и извлечениях.— 3-є изд.— М., 1964.— Ч. 1.— С. 191.
28 Макаев Э. А. Общая теория сравнительного языкознания.— М., 1977.— С. 12.
29 Соболевский А. И. Лекции по истории русского языка.— Предисл. к 3-му изд.
30 Про це йдеться в першому лекційному курсі Фортунатова (див.: Березин Ф. М. Очерки
по истории языкознания в России (конец XIX — начало XX в.) / Отв. ред. Ф. П. Филин.— М.,
1968,— С. 36).
31 Будде Е. Ф. Вопросы методологии русского языкознания : Пособие для преподава
телей русского языка в средней школе и для самообразования.— Казань, 1917.— С. 32.
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова
гармонійне поєднання індукції і дедукції сучасники вбачали в студіях Фортуна
това та Шахматова32.
Конкретний історико-фонетичний матеріал свідчить про це достатньо наоч
но. Ми маємо на увазі насамперед фортунатовську концепцію праслов’янської
(«спільнослов’янської») палаталізації приголосних перед голосними передньо
го ряду та шахматовську концепцію взаємодії вокалізму і консонантизму в істо
рії східнослов’янських мов.
Поряд з високими оцінками висловлювалися й критичні зауваження щодо
використання індукції і дедукції в працях учених Московської школи. Над
мірне захоплення «готовою теорією», на думку Розова, відбилося в праці
Б. М. Ляпунова «Исследование о языке Синодального списка 1-ой Новгород
ской летописи» 33 : сутність ірраціональних голосних (термін «ірраціональні
голосні» ввів Фортунатов) залишилася незрозумілою Ляпунову до самого
кінця праці34.
Важливо відзначити, що в основі систематизації матеріалу в працях учених
Московської школи лежить послідовний історизм. Це стало продовженням тра
дицій, що склалися в межах Харківської лінгвістичної школи, і об’єднували
Московську школу з Казанською та з молодограматиками. Історизм лежить в
основі систематизації матеріалу не тільки в діахронічних, а й у синхронічних
дослідженнях учених Московської школи, де історико-мовний матеріал подано
у формі історичного коментаря. Саме брак історичного осмислення мовних
явищ, на думку Шахматова, зумовив «випадковий і довільний характер» систе
матизації матеріалу (виділення ознак української та сербської мов і об’єднання
їх у «групи») у граматиці С. Смаль-Стоцького та Ф. Гартнера (1913)35.
У працях учених Московської школи чітко простежується прагнення упо
рядковувати й узагальнювати історико-фонетичний матеріал на концептуальній
основі. Найяскравішим прикладом цього може служити шахматовська концеп
ція взаємодії вокалізму і консонантизму в історії східнослов’янських мов.
З усвідомленням системного характеру фонетичних змін була пов’язана ви
мога Шахматова «розглядати однорідні явища, що залежали у своєму поход
женні від однієї спільної причини та виникли в один і той же час, не поодинці, а
разом, у зв’язному викладі» 36. Отже, Шахматов ставив завдання реконструкції
системи однорідних (паралельних) фонетичних законів, що об’єднані спільною
причиною та діють у певний період розвитку мови.
Одним із значних досягнень слов’янського порівняльно-історичного мово
знавства XIX ст. стало відкриття Фортунатовим першої та другої палаталізацій
задньоязикових приголосних, а Бодуеном де Куртене — третьої палаталізації
32 Див.: Щепкин В. Н. Филипп Федорович Фортунатов [некролог] // Рус. филол. вестн.—
1914.— № 3-4.— С. 418; ЩербаЛ. В. Методы лингвистических работ А. А. Шахматова //
ЩербаЛ. В. Языковая система и речевая деятельность.— Л., 1974.— С. 398;
Лукьяненко А. М. Основные методы и направления в области славянского языкознания в
связи с историческим ходом развития языкознания вообще, индоевропейского — в част
ности : Вступ, лекция.— К., 1909.— С. 29.
33 Ляпунов Б. М. Исследование о языке синодального списка 1-ой Новгородской
летописи // Исслед. по рус. яз.— 1900.— Т. 2. Вып. 2.— VI, 289 с.
34 Розов В. А. Зазнач, праця.— С. 15.
35 Шахматов А. А. До питання про початок української мови. Кілька слів на нову працю з
граматики українського язика : Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache von S. von
Smal-Stockyj undT. Gartner. Wien, 1913 // Україна.— 1914.— Кн. 1.— С. 16.
36 Шахматов А. А. [Рец. на:] Gebauer J. Historická mluvnice jazyka českého. Díl. 1. V Praze
a ve Vídni, 1894. Díl. З. V Praze a ve Vídni, 1896 // Сб. Отд-ния рус. яз. и словесности.—1900.—
Т. 66. № 6,— С. 35.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 71
В. А. Глущенко.
задньоязикових у праслов’янській мові37. Здійснення в праслов’янській мові пе
рехідного пом’якшення задньоязикових у позиції перед голосними переднього
ряду (а у випадку третьої палаталізації — після голосних переднього ряду) зму
сило Фортунатова висунути припущення, що праслов’янські губні та перед
ньоязикові також пом’якшувалися перед передніми голосними, але палаталіза
ція була неповною (до ступеня «напівм’якості»)38.
Цю тезу Шахматов обґрунтовував у багатьох своїх працях39. Проте нею вче
ний не обмежився.
Як фонетичний закон, паралельний законові палаталізації приголосних пе
ред голосними переднього ряду, Шахматов реконструював закон лабіалізації
(лабіовеляризації) приголосних перед голосними заднього ряду (ці закони, з
погляду дослідника, діяли в «передісторії» східнослов’янських мов). Рекон
струкція закону лабіалізації (лабіовеляризації) приголосних перед голосними
заднього ряду стала оригінальним внеском Шахматова в компаративістику. Заз
начивши паралелізм цих законів, Шахматов увів в історичну фонетику слов’ян
ських мов поняття акомодації приголосних наступним голосним40.
Поряд з регресивною акомодацією приголосних Шахматов реконструював і
прогресивну палаталізацію та лабіалізацію приголосного г у праслов’янських
(у ранніх працях — прасхіднослов’янських) «дифтонгічних сполученнях» ег, ьг,
or, ьг (у термінології Шахматова— «спільнослов’янських», «спільноруських»)41.
Отже, фонетичні закони палаталізації та лабіалізації (лабіовеляризації) уче
ний об’єднав як такі, що мають спільну причину — вплив голосних переднього
або заднього ряду на приголосні в межах складу.
Паралельними в інтерпретації Шахматова є й такі реконструйовані ним фо
нетичні закони, як ę > а > ą > а, е > δ > о, ь > й > о, е > ã > а, ё > а > а. Не зачіпаючи
питання про хронологію цих процесів, їхні етапи, відзначимо, що їх було об’єд
нано як V-депалаталізації, в основі яких лежить спільна причина — «дисиміля
ція» з попередніми м’якими приголосними, що стали м’якими саме внаслідок
37 Фортунатов Ф. Ф. Сравнительная фонетика индоевропейских языков : Краткий
очерк // Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды: В 2 т.— М., 1956.— Т. 1.— С. 398-400,
413-416; Бодуэн де Куртенэ И. А. Два вопроса из учения о «смягчении», или палатализации,
в славянских языках // Отд. отт. из Учен. зап. Юрьев, ун-та, 1893.— № 2.— Юрьев, 1893.—
С. 14—17.
38 Фортунатов Ф. Ф. Лекции по фонетике старославянского (церковнославянского)
языка // Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды : В 2 т.— М., 1957. — Т. 2. — С. 18.
39 Шахматов А. А. Русский язык : Лекции, читанные в Моск. ун-те. 1890-91 ак. г.
[Литограф, изд.— М., 1890-91].— С. 149; Шахматов А. А. Исследования в области русской
фонетики.— Варшава, 1893.— С. 13-16; Schachmatov A. Wie im Kleinrussischen die Palatali-
stion der Consonanten vor e und і verloren ging // Archiv fììr slavische Philologie.— 1903.—
Bd. 25.— S. 225; Шахматов А. А. Курс истории русского языка (читан в С.-Петербургском
ун-те в 1908-9 уч. г.) : Введение.— 2-е [литограф.] изд.— СПб., 1910-11.— Ч. 1.— С. 15;
Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка.— М., 2002.—
С. 59-60; Шахматов А. А. Краткий очерк истории русского языка : Лекции, читанные в
Петроградском ун-те в 1918-19 уч. г. // Архів Російської АН, СПб.— Ф. 134. On. 1. Од. зб.
334,— Арк. 23.
40 Глущенко В. А. А. А. Шахматов и проблемы русской исторической фонетики.— С. 38;
Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і росій
ському мовознавстві.— С. 157; Глущенко В. А. О. О. Шахматов про взаємодію вокалізму і
консонантизму в історії східнослов’янських мов // Вісн. Слов’ян, держ. пед. ун-ту : 36. наук,
праць.— Слов’янськ, 2005.— Вип. 1.— С. 113-114.
41 Шахматов А. А. К истории звуков русского языка : Смягченные согласные // Сб.
Отд-ния рус. яз. и словесности.— 1901.— Т. 67. № 7.— С. 48-49; Шахматов А. А. Очерк
древнейшего периода истории русского языка.— С. 35, 44, 47-48, 62-63; Шахматов А. А.
Краткий очерк истории русского языка.— Арк. 22 зв.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова
впливу голосних переднього ряду [ç], [е], [є], [ь], тобто в результаті дії закону
42палаталізації приголосних перед голосними переднього ряду .
Проте й на цьому вчений не зупинився.
Як вважав Шахматов, перехід «напівм’яких» приголосних у м’які, що
відбувся в прасхіднослов’янській мові («спільноруській прамові»), викликав
зміни у вокалізмі. Вони були зумовлені тим, що звукосполученням «м’який при
голосний + голосний переднього ряду середнього або низького підняття», на
відміну від сполучень «м’який приголосний + голосний переднього ряду висо
кого підняття», була властивою неоднорідність артикуляції приголосних і го
лосних. Такі фізіологічно неоднорідні звукосполучення в прасхіднослов’ян
ській мові змінювалися. Це стало продовженням праслов’янської тенденції і
дало ті ж результати, а саме зміни в артикуляції голосних невисокого підняття.
Головна відмінність цього процесу в прасхіднослов’янській мові від подібного в
праслов’янській полягає в тому, що в прасхіднослов’янській він відбувся після
«вторинно пом’якшених» приголосних. При цьому артикуляція голосних
змінювалася двома шляхами залежно від того, чи взаємодіяли голосні з наступ
ними приголосними. У цю взаємодію не вступали звуки [ę] та [ą] (завдяки носо
вому призвуку), а також голосний [е], якщо він був у кінці слова ([ь] сильний у
такій позиції не вживався). У сполученнях [t'ę], [t'ą], [ťe] (де [ť] — будь-який
«вторинно пом’якшений») відбувалася «дисиміляція» голосних і приголосних.
Унаслідок цього виникли зміни в артикуляції голосних: t'ę > t'ą > t'ą (змінилися
підняття та ряд), t'ą > t'ą (змінився ряд), ťe > t'ã (змінилося підняття) 43.
Наслідки взаємодії голосних переднього ряду з наступними приголосними
Шахматов оцінював по-різному. Спочатку вчений припускав, що така взаємодія
була як перед м’якими, так і перед твердими приголосними. Перед м’якими при
голосними звуки [е] та [ь] сильний асимілювалися, набуваючи закритого харак
теру. Звук [а] у позиції перед м’якими приголосними не змінювався; перед твер
дими він переходив в [а]44. Пізніше Шахматов змінив свій погляд. Перехід е> ê
він реконструював дня «східноруського» та «північноруського» наріч; в обох
цей процес здійснювався незалежно. Звук [а] в прасхіднослов’янській мові в
будь-якій позиції змінювався в [а] 45.
На думку Шахматова, перед твердими приголосними голосні [е] та [ь] си
льний зазнавали впливу як попередніх приголосних (здійснювалася «дисиміля
ція»), так і наступних (відбувалася «асиміляція»). Унаслідок цього [е] змінював
ся в [о] (лабіалізований голосний переднього ряду), а [ь] — у лабіалізований [ь]
або «іі ірраціональний» ([u] переднього ряду) 46.
Важливо відзначити, що, з погляду дослідника, лабіалізація приголосних у
праслов’янській мові відбулася до переходу [й] в [у] та [и] в [ъ] — нелабіалізо-
42 Шахматов А. А. Русский язык // Энциклопедический словарь.— С. 571;
Шахматов А. А. К истории звуков русского языка : Смягченные согласные.— С. 21-23,
29-30, 34-35, 38, 44—45; Шахматов А. А. Курс истории русского языка (читан в С.-Петер-
бургском ун-те в 1909-10 уч. г.) : Очерк истории звуков русского языка. [Литограф, изд.—
СПб., 1909—10.]— Ч. 2.— С. 16-18, 44—45; Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода
истории русского языка.— С. 117-119, 126,134, 136.
43 Шахматов А. А. Русский язык // Энциклопедический словарь.— С. 571; Шах
матов А. А. К истории звуков русского языка : Смягченные согласные.— С. 21-24, 29-30;
Шахматов А. А. Курс истории русского языка...— С. 16-17; Шахматов А. А. Очерк древ
нейшего периода истории русского языка.— С. 126,136.
44 Шахматов А. А. Русский язык.— С. 571; Шахматов А. А. К истории звуков русского
языка.— С. 34—35, 38, 44—45; Шахматов А. А. Курс истории русского языка.— С. 18, 44-45.
45 Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка.— С. 345,117-119.
46 Шахматов А. А. К истории звуков русского языка.— С. 35, 44—45; Шахматов А. А.
Очерк древнейшего периода истории русского языка.— С. 134.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 73
вані голосні середнього ряду 47. Це дозволяє зробити висновок: у концепції Шах
матова імпліцитно міститься припущення, що лабіалізація приголосних перед
голосними заднього ряду була викликана делабіалізацією голосних 48.
Отже, депалаталізація та делабіалізація голосних у концепції Шахматова
виступають як процеси паралельні, однорідні49.
Таким чином, Шахматов висунув тезу про характерну для праслов’янської
та прасхіднослов’янської мов тенденцію до однорідності звуків у складі з погляду
передньої або непередньої артикуляції. Тим самим, як відзначають дослід
ники 50, було висловлено ідею складового сингармонізму (хоча сам цей термін
пізнішого походження).
Завдяки шахматовській реконструкції систем архетипів і однорідних фоне
тичних законів, що об’єднані спільною причиною і діють у певний період роз
витку мови, історія фонетичної системи виступає як ланцюг причиново пов’яза
них фонетичних процесів на рівні підсистем (вокалізм і консонантизм) і ознак
звуків (палаталізованість і лабіовеляризованість приголосних).
Вивчення праць представників порівняльно-історичного мовознавства
другого періоду свідчить, що теза Шахматова про акомодацію приголосних
наступним голосним у її ранньому варіанті, відповідно до якого в праслов’ян
ській мові палаталізувалися та лабіалізувалися лише задньоязикові приголос
ні, а губні та передньоязикові зазнавали акомодації вже в прасхіднослов’ян-
ській мові, — прийняли тільки однодумці вченого Дурново, Будде та
Кульбакін. Лише в працях учених Московської школи можна знайти в зазначе
ний період і посилання на шахматовські V-депалаталізації51. Проте в пізніших
узагальнювальних працях Дурново та Кульбакіна про лабіалізацію приголос
них узагалі не йдеться, а окремі V-депалаталізації розглянуто як процеси не-
взаємопов’язані, ізольовані52.
Щодо шахматовської концепції в її пізньому варіанті (акомодація приголос
них будь-якого місця творення відбулася в праслов’янській мові), то її позитив
на оцінка в зазначений період міститься лише в присвяченій Шахматову праці
В. А. Глущенко______________________________________________________________
47 Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка.— С. 134. До
цього висновку вчений прийшов не відразу. Раніше, розглядаючи деякі фонетичні явища
західнослов’янських мов і дотримуючись твердження про те, що лабіалізовані приголосні
виникли після розпаду праслов’янської мови, Шахматов писав про лабіалізацію приголосних
перед лабіалізованими голосними, що відбулася в «західнослов’янську епоху» (див.:
Шахматов А. А. К истории звуков русского языка : О полногласии и некоторых других
явлениях.— СПб., 1903.— С. 10).
48 Глущенко В. А. А. А. Шахматов и проблемы русской исторической фонетики.— С. 43.
49 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і ро
сійському мовознавстві (70-і pp. XIX ст. — 20-і pp. XX ст.) / НАН України, Ін-т мовознавства
ім. О. О. Потебні; відп. ред. О. Б. Ткаченко.— Донецьк, 1998.— С. 159.
50 Мартынов В. В. Славянская и индоевропейская аккомодация.— Минск, 1968.— С. 51.
51 Дурново Н. Н. Лекции по истории русского языка, читанные осенью 1907-8 ак. г. в
Московском ун-те. [Литограф, изд.— М., 1907-8].— С. 99-101,156-161; Будде Е. Ф. Лекции
по истории русского языка. 1906-7 ак. г.— Казань, 1907.— С. 89-97, 111, 115; Будде Е. Ф.
Лекции по истории русского языка.— 2-е изд.— Казань, 1913.— С. 197-204; Кульбакин С. М.
История русского языка.— С. 53-56. При цьому Дурново дещо модифікував шахматовську
концепцію, висунувши припущення, що губні та передньоязикові приголосні палаталізу
валися й лабіалізувалися в тих говорах праслов’янської мови, з яких пізніше виникли східно-
та західнослов’янські мови.
52 Дурново Н. Н. Очерк истории русского языка.— М. ; Ленинград, 1924.— С. 151-152,
170,203; Кульбакин С. М. Украинский язык : Краткий очерк исторической фонетики и морфо
логии,— X., 1919,— С. 27-32.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова
Ляпунова53. Подальшого ж поглиблення вона не одержала. Це можна пояснити
гіпотетичністю концепції Шахматова, сміливістю її тверджень (джерелом цієї
концепції стали майже виключно сучасні діалектні дані).
Отже, сучасники Шахматова недооцінили його концепцію. По-справжньому
її було оцінено лише з фонологічних позицій.
З виникненням історичної фонології твердження Шахматова про дуже ран
ню (періоду відносної єдності праслов’янської мови) акомодацію (не тільки па
латалізацію, а й лабіалізацію) приголосних голосним у межах складу підтримав
ряд лінгвістів 54. Воно, за словами В. К. Журавльова, «як зерно, принесло свої
плоди в цілій серії нових найвизначніших узагальнень і відкриттів»: Р. О. Якоб
сон, переписавши цю тезу в термінах фонології, прийшов до висновку про наяв
ність тембрової кореляції складів і складового сингармонізму в праслов’янській
мові55. Виникає термін «силабема» 56. Введення поняття групового сингармо
нізму 57 дозволило висунути й обґрунтувати тезу про трансформацію групового
сингармонізму в складовий у праслов’янській та пов’язати це з дією закону
відкритого складу 58. Повна реалізація цього закону 59 спричинилася до руйну
вання сингармонізму, до розпаду групофонем і — пізніше — силабем. Це викли
кало занепад редукованих60, який сприяв формуванню кореляції приголосних за
м’якістю / твердістю. З виникненням у частині слов’янських мов цієї кореляції і
пов’язані слов’янські V-депалаталізації61. У пошуках вихідного пункту зазначе
53 Ляпунов Б. М. Памяти академика А. А. Шахматова : Обзор его лингвистических
трудов // Отд. отт. из Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности, 1923,1924, т. 28, 29.— Ленинград,
1925,— С. 64.
54 Jakobson R. Remarques sur l’évolutíon phonologique du russe comparée à celle des autres
langues slaves // Travaux du Cercle linguistique de Prague.— 1929.— T. 2.— P. 8, 20-23; Marti
net A. Economie des changements phonétiques : Traite de phonologie diachronique.— Berne,
1955.— P. 356; Журавлев В. К. Формирование группового сингармонизма в праславянском
языке // Вопр. языкознания.— 1961.— № 4.— С. 33-45; Мартынов В. В. Зазнач, праця.—
С. 32-42,168.
55 Журавлев В. К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и методов //
Бирнбаум X. Праславянский язык : Достижения и проблемы в его реконструкции / Общ. ред.
B. А. ДыбоиВ. К. Журавлева.— М., 1987.— С. 468. Як відзначає Журавльов, твердження про
відмінність твердих і м’яких складів у праслов’янській мові висунув Бодуен де Куртене,
проте Якобсон сформулював його незалежно від фундатора Казанської школи.
56 Аванесов Р. И. Из истории русского вокализма : Звуки і и у // Вестн. Моск. ун-та.—
1947.— № 1,— С. 41-57.
57 Петрович Э. О некоторых сходствах между румынской и славянской фонематичес
кими системами // Slavia.— 1959.— Roč. 28. Seš. 1.— S. 12-19.
58 Журавлев В. К. Развитие группового сингармонизма в праславянском языке : Опыт
диахронической фонологии.— Минск, 1963.— 46 с.
59 За спостереженнями Журавльова, першим велику роль закону відкритого складу для
розвитку фонетичної системи праслов’янської мови показав Г. А. Ільїнський (див.:
Ильинский Г. А. [Рец. на:] Huger О. Uvod do dějin jazyka českého. Praha, 1924 // Изв. Отд-ния
рус. яз. и словесности.— 1926.— Т. 31.— С. 349).
60 Журавлев В. К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и методов.—
C. 483-484.
61 Van WijkN. La genèse de la mouillure des consonnes dans les langues slaves // Slavia.—
1937.— Roč. 15. Seš. 1.— S. 27-33; Mareš F. V. Vznik slovanského fonologického systému a jeho
vývoj do konce období slovanské jazykové jednoty // Slavia.— 1956.— Roč. 25. Seš. 4.—
S. 480-483; Furdal A. Rozpad języka prasłowiańskiego w świetle rozwoju głosowego.— Wrocław,
1961.— S. 47—55; Калнынь Л. Э. Развитие корреляции твердых и мягких согласных фонем в
славянских языках.— М., 1961.— С. 19-20; Мартынов В. В. Зазнач, праця.— С. 31, 52-55;
Чэкман В. М. Псторыя проціпастауленняу па цвердасці — мяккасці у беларускай мове.—
Мінск, 1970,— С. 72-78.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 75
В. А. Глущенко.
них явищ процес лабіалізації приголосних і зв’язані з ним процеси делабіалізації
голосних і виникнення протетичного [u] пов’язують з сатемовою палаталізацією
та генезисом слов’янського [х]62.
Отже, у дослідженні глобальних процесів історії фонологічних систем
східнослов’янських (і, ширше, слов’янських) мов історична фонологія пішла по
вказаному Шахматовим шляху пошуку єдиних пояснень для низки фонологіч
них змін, що дозволяє моделювати історію фонологічної системи як ланцюг
причиново пов’язаних фонологічних процесів. Цікаво відзначити, що В. І. Пос-
товалова ілюструє цю тенденцію «спробою побудови єдиного пояснення трьох
явищ у слов’янських мовах — палаталізації, збігу о з а та закону відкритих
складів» у студіях Журавльова63.
Заперечуючи правомірність систематизації на основі абсолютної хроно
логії 64, Шахматов у працях узагальнювального характеру, насамперед в
«Очерке древнейшего периода истории русского языка», розташовує матеріал
на основі відносної хронології за «колінами» родовідного дерева, що не засту
пає систематизації на концептуальній основі: шляхом численних посилань
учений пов’язує фонетичні явища різних епох як елементи єдиного еволюцій
ного процесу.
Учені Московської школи намагалися найефективніше використовувати ем
піричний матеріал — як зібраний ними самими, так і взятий з праць сучасників і
попередників. Зразком урахування й ретельної обробки емпіричного матеріалу,
зібраного іншими дослідниками, можна вважати розгляд Шахматовим таких
явищ, властивих російським говорам, як акання та наявність [о]65.
Уміло використовували Фортунатов і його учні й другий елемент первинно
го рівня знань — теоретичні джерела. Так, гіпотеза Шахматова про лабіалізова
ний характер приголосних праслов’янської та прасхіднослов’янської мов перед
голосними заднього ряду стала закономірним узагальненням мовного матеріа
лу, зібраного мовознавством у кінці XIX ст. Ідею цього явища підказували Шах
матову дослідження з фонетики індоєвропейських (зокрема слов’янських) мов,
автори яких встановили наявність у деяких з цих мов (у тому числі в російській)
лабіалізованих приголоснихб6. Дослідники відзначали паралелізм явищ палата-
лізованості та лабіалізованості приголосних67. Ці факти вимагали історичної ін
терпретації. Її можливість підкріплювалася реконструкцією в праіндоєвропей-
ській мові лабіалізованих задньоязикових (гутуральних) приголосних у працях
62 Журавлев В. К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и методов.—
С. 484.
63 Постовалова В. И. Историческая фонология и ее основания : Опыт логико-методо-
логического анализа.— М., 1978.— С. 171.
64 Шахматов А. А. [Рец. на:] Finek F. N. Zwei russische Marchen in phonetischer Schrei-
bung. Phonetische Studien, Bd. 9, 1895-96, S. 1-12 // Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности.—
1897.— Т. 2. Кн. 1,— С. 36-37.
65 Шахматов А. А. Курс истории русского языка...— С. 671-693; Шахматов А. А. Диф
тонги уо и ie в великорусских говорах [Публикация В. В. Колесова] // Вопр. языкознания.—
1964,— № 5,— С. 111-115.
66 Sweet Н. Russian pronunciation // Transactions of the Philological Society. 1877-78-79.—
London, 1879.— P. 543-559; Путята А. К теории индоевропейского вокализма.— М., 1881.—
С. 95-96, 109; FinckF. N. Zwei russische Márchen in phonetischer Schreibung // Phonetische
Studien.— 1895-96.— Bd. 9.— S. 1-12; Фортунатов Ф. Ф. Сравнительное языковедение :
Общий курс // Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды : В 2 т.— Т. 1.— С. 99.
67 Sievers Е. Grundzüge der Lautphysiologie.— Leipzig, 1876.— S. 105; Путята А. Зазнач,
праця.— С. 109-111; Фортунатов Ф. Ф. Сравнительное языковедение...— С. 99.
76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
Систематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова
Г. Асколі, А. Фіка, Й. Шмідта, А. Бецценбергера, Г. Остгофа, К. Бругмана,
Б. Дельбрюка, Фортунатоваб8.
Об’єднавши ці факти та осмисливши їх з позиції історизму, Шахматов і
прийшов до висновку про давню хронологію виникнення лабіалізованих приго
лосних на слов’янському ґрунті.
Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо в поглибленому вивченні
прийому систематизації в компаративістиці XIX ст. — початку XXI ст.
(Слов ’янськ)
V. A. GLUSHCHENKO
THE SYSTEMATIZATION OF LINGUISTIC MATERIAL IN THE RESEARCHES OF
A. A. SHAKHMATOV
The expediency of the linguistic historiographical research of the role of the method of system
atization of knowledge in the origin and formation of the linguistic concepts has been proved. It has
been shown how the effective application of the systematization method by A. A. Shakhmatov con
tributed to the comprehensive research of the history of the East Slavic languages phonetic systems.
Keywords : systematization of material, linguistic historiographical aspect, history of the pho
netic systems of East Slavic languages, the concept of interaction of vocalism and consonantism.
68 Ascoli G. Corsi di glottologia : Fonologia comparata del sanscrito, del greco e del latino.—
Torino e Firenze, 1870.— V. 1 ;FickA. Die ehemalige Spracheinheit der IndogermanenEuropas.—
Gottingen, 1873.— S. 3-34; Schmidt J. Zwei arische а-laute und die palatalen // Ztschr. fiir
vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen.— 1881.—
Bd. 25.— S. 114—135; Bezzenberger A. Die indogermanischen Gutturalreihen // Beitrãge zur Kunde
der indogermanischen Sprachen.— 1890.— Bd. 16.— S. 234—236; OsthoffH. Labiovelare Media
und Media aspirata im Keltischen // Indogermanische Forschungen.— 1894.— Bd. 4.— S. 264—265;
Brugmann Κ., DelbrückB. Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Spra
chen.— Strassburg, 1897.— Bd. 1.— S. 542-586, 616-621; Фортунатов Ф. Ф. Сравнительная
фонетика индоевропейских языков.— С. 395-401.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 77
|