Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект

Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект

У статті розглядаються структурно-композиційні і лексико-синтаксичні ознаки англійського епістолярію XVI—XVII ст., що значною мірою відбиває індивідуальність автора, його соціальне походження, стилістичну грамотність і особливо — відносини між автором і адресатом....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2014
1. Verfasser: Семененко, Г.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2014
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183904
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект / Г.М. Семененко // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 78-85. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-183904
record_format dspace
spelling irk-123456789-1839042022-04-23T01:31:49Z Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект Семененко, Г.М. У статті розглядаються структурно-композиційні і лексико-синтаксичні ознаки англійського епістолярію XVI—XVII ст., що значною мірою відбиває індивідуальність автора, його соціальне походження, стилістичну грамотність і особливо — відносини між автором і адресатом. The article explores the essential features of the private correspondence of the 16-17th centuries. Epistolary communication in general is contrasted to direct communication in terms of medium (oral / written) and at the same time is very closely connected to it because it is a communication between two correspondents. Epistolary texts are profoundly heterogeneous in terms of functionality: the creation of a letter is induced by various intentions of the author; the message itself can reflect a variety of situations of interpersonal communication. 2014 Article Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект / Г.М. Семененко // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 78-85. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183904 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті розглядаються структурно-композиційні і лексико-синтаксичні ознаки англійського епістолярію XVI—XVII ст., що значною мірою відбиває індивідуальність автора, його соціальне походження, стилістичну грамотність і особливо — відносини між автором і адресатом.
format Article
author Семененко, Г.М.
spellingShingle Семененко, Г.М.
Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект
Мовознавство
author_facet Семененко, Г.М.
author_sort Семененко, Г.М.
title Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект
title_short Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект
title_full Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект
title_fullStr Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект
title_full_unstemmed Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект
title_sort особливості англійського епістолярію xvi-xvii ст.: соціолінгвістичний аспект
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2014
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183904
citation_txt Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст.: соціолінгвістичний аспект / Г.М. Семененко // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 78-85. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT semenenkogm osoblivostíanglíjsʹkogoepístolâríûxvixviistsocíolíngvístičnijaspekt
first_indexed 2025-07-16T03:57:30Z
last_indexed 2025-07-16T03:57:30Z
_version_ 1837774406305185792
fulltext Г. М. СЕМЕНЕНКО ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОГО ЕПІСТОЛЯРІЮ XVI-XVII СТ.: СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ У статті розглядаються структурно-композиційні і лексико-синтаксичні ознаки англій­ ського епістолярію XVI—XVII ст., що значною мірою відбиває індивідуальність автора, його соціальне походження, стилістичну грамотність і особливо — відносини між автором і адресатом. К л ю ч о в і слова: приватне листування, епістолярний жанр, соціальна й просторова дистанція, історична соціолінгвістика. В останні десятиліття помітно зросла увага лінгвістів до епістолярних текстів, які стали об’єктом багатоаспектного вивчення: дослідники аналізують жанро- во-стильову специфіку епістолярію, структуру листів, особливості функціону­ вання в епістолярних текстах мовних одиниць різного рівня тощо. Дослідження епістолярних текстів (особливо віддалених епох) як першоджерел, що найменш опосередковано відбивають людський фактор у мові і фіксують справжнє, а не змодельоване спілкування, відповідає запитам сучасної антропоцентричної лін­ гвістики і визначає актуальність дослідження епістолярію. Нашим завданням є опис деяких структурно-композиційних і мовних особливостей стилю англій­ ського приватного листування XVI-XVII ст. Епістолярний стиль природно спів­ відносити з процедурою відбору мовних засобів для створення тексту певного функціонального типу У сучасному суспільстві поняття «особистий, приватний» є невід’ємною частиною всіх сфер діяльності людини. Походження й закріплення в суспільній свідомості цього важливого атрибута сучасного життя досить широко досліджу­ валося соціальними істориками: існує думка, що формування поняття «приват- ність» у його сучасному розумінні сягає епохи Відродження, а свого сучасного значення воно набуло в XIX ст. 2 У Середньовіччі дихотомія «суспільне / особисте» мала розмитий характер, оскільки кожний індивід був частиною громади, модус існування в якій складно визначити, використовуючи сучасні поняття публічності / приватності, адже ба­ гато подій особистого життя відбувалися на очах інших членів громади. Зміни в сприйнятті себе й своєї ролі в суспільстві були спричинені низкою історичних реалій та виникненням нових традицій, зокрема поступовим втручанням держа­ ви в діяльність місцевих громад, поширенням такого явища, як читання про се­ бе, що стало новим елементом дискурсивної практики, яке звузило сегмент чи­ тання вголос і дозволило особам, які не належали до духовного стану, усамітнюватися для читання й розмірковування. Ще однією важливою обстави­ ною, яка сприяла формуванню концепту «приватність», була поява нових ре­ лігійних течій упродовж XV-XVII ст., що обстоювали непублічне благочестя. 1 Радзієвська Т. В. Нариси з концептуального аналізу та лінгвістики тексту : Текст — соціум — культура — мовна особистість.— Κ., 2010.— 491 с. * Ariès P., Duby G. Histoire de la vie privé. De l’Europe feodale à la Renaissance.— Paris, 1985,— 636 p. О Г. М. СЕМЕНЕНКО, 2014 78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст. Ці обставини вказують на культурні зміни, які, серед іншого, сприяли само­ вираженню особистості в писемній творчості й привели до виникнення нових жанрів, не призначених для публікації. У XVI—XVII ст. в англомовному середо­ вищі з’являються групи людей, які листуються, реалізуючи своє прагнення до комунікації; формуються клуби для спілкування, листування й читання вголос, що згодом розвиваються в організовані співтовариства й академії і стають час­ тиною громадського життя. Поступово в суспільній свідомості формується ди­ хотомія «суспільне / особисте»: частина соціальних функцій починає асоціюва­ тися з громадським життям, служінням суспільству, у той час як життя індивіда поступово зводиться до приватного сімейного простору. Наприкінці XVIII— на початку XIX ст. приватні й суспільні інтереси вже чітко диференціювалися. З погляду літературної діяльності поняття приватності пов’язане із способа­ ми продукування й читання текстів і особистих записів. Винахід друкарства й поява першого друкарського верстата в Англії в 1475 р. привели до небачених доти обсягів поширення друкованої продукції, до того ж нова форма подання писемного тексту й зображень дозволяла читати книжки на самоті, у такий спо­ сіб перериваючи традицію читання вголос, характерну для пізнього Середньо­ віччя. Читання про себе поклало початок вільнішому ставленню до написаного тексту й виникненню нових форм і жанрів, серед яких можна згадати щоденни­ ки 3 й автобіографії4, написані винятково для приватного користування 5. Нові відношення між приватною й суспільною сторонами життя також змінили й ху­ дожню літературу: крім традиційних анонімних творів, що зазвичай виконува­ лися менестрелями, з’являються авторські розповідні тексти. Саме в цей період виникає поділ літературної творчості на народну і художню: перша поширюва­ лася в усній формі, друга — в писемній. Як зазначає Г. Дель Лунго, у XVI ст. та­ кож уперше публікується інформація про приватне життя: нові теми й нові фор­ ми розповіді, наприклад мемуари й романи, написані від першої особи, остаточно встановлюють протиставлення особистого суспільному6. Разом з тим потрібно відзначити, що старі традиції не вмирають і приватні листи, які перед­ бачають особисту, індивідуальну рецепцію, продовжують зачитуватися вголос. Листування цього періоду охоплює майже весь спектр особистих і суспільних відносин: від офіційних листів можновладців, чиновників, дипломатів до при­ ватної кореспонденції, зміст якої повинен був залишатися конфіденційним або ж поширюватися серед обмеженого кола друзів і членів сім’ї. Між цими двома полюсами безліч гібридних у соціокомунікативному відношенні способів об­ міну інформацією. Проте, що стосується особистої кореспонденції, написаний від руки лист або листівка тривалий час залишалися єдиним способом обміну приватною інфор­ мацією в текстовій формі. З огляду на рівень грамотності серед різних соціа­ льних прошарків у цей період, можна стверджувати, що написання особистих листів стало особливо популярним з уведенням поштової служби, яка полегши­ ла й прискорила відправлення й одержання листів. У Англії пошта була заснова­ на королем Карлом І, який 1635 р. зробив широкодоступною для використання власну поштову службу, до цього потрібно було вишукувати інші способи до­ ставки листів, що сприяло розвиткові англомовного епістолярного дискурсу та стимулювало писемну комунікативну діяльність носіїв мови. Але й після поя­ ви пошти вартість послуг залишалася досить високою, кореспонденція достав- 3 Matthews W. British Diaries: An Annotated Bibliography of British Diaries Written Between 1442 and 1942,— California, 1950,— 339 p. 4 Mascuch M. Origins of the Individualist Self: Autobiography and Self-Identity in England, 1591-1791.— California, 1996.— 288 p. ; Delany P. British Autobiography in the Seventeenth Cen­ tury.— London, 1969.— 198 p. 5 Del Lungo С. G. Introduction // The Language of Public and Private Communication in a His­ torical Perspective.— Cambridge, 2011.— P. 5. 6 Ibid. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 79 Γ. М. Семененко. лялася нечасто, тому автори листів багато в чому продовжували покладатися на друзів і знайомих. Як зауважує С. Фіцморіс, у XVII ст. «лист — його написання, зберігання, схвалення й відправлення — очевидно, проникав у кожний аспект життя в Англії» 1. Приватне листування мало особливий статус і було, безсум­ нівно, основним способом комунікації на відстані протягом тривалого часу. Особисте листування— це автентичне спілкування реально існуючих корес­ пондентів, про обставини життя, виховання, освіту яких відомо на підставі дос­ ліджень публікаторів текстів і істориків, тому ті лінгвістичні факти, які воно на­ дає дослідникові, важливі для аналізу функціональних характеристик мови відповідного періоду. Як відомо, мовні зміни найчастіше виявляються в усному мовленні, а приватне листування дозволяє проаналізувати новосформовані мо­ делі спілкування й максимально наблизитися до ранніх фаз змін, оскільки з усіх доступних історичних джерел саме приватні листи є найбільш близькими до розмовного мовлення. Незважаючи на те, що рідко вдається простежити повну, без лакун, послідовність листів між комунікантами епохи Відродження, наявні тексти все ж таки дають можливість поглянути на реальне спілкування звичай­ них людей у минулому, що особливо цінно, якщо врахувати, що тексти, які імітують розмовне мовлення, наприклад драматичні твори, — це насамперед спілкування автора з читачем. Епістолярна комунікація має дві особливості: по-перше, за письмовим спо­ собом реалізації вона протиставляється безпосередньому спілкуванню, по-дру­ ге, як жодна інша писемна комунікація, вона тісно пов’язана з безпосередньою комунікацією. У той же час епістолярні тексти у функціональному відношенні є неоднорідними: створення тексту листа супроводжується різними інтенціями суб’єкта, а сам лист може передавати найрізноманітніші ситуації міжособистіс- ного спілкування8. Крім того, чимало листів, особливо у XVII ст., не признача­ лися для прочитання одним лише адресатом. Листи найчастіше слугували також і важливим засобом передавання новин, їх зачитували на зібраннях родичів і друзів або давали для читання тим, хто бажав ознайомитися з їхнім змістом. Автори листів знали про це й вишукували способи повідомлення особистих под­ робиць тільки тим, кому вони були призначені9. Самі листи як тип тексту досліджуваного періоду можна поділити на особис­ ті / приватні й офіційні/ділові, оскільки попри функціональні відмінності ця опозиція ґрунтується на внутрішніх мовних явищах і моделях, часто протистав- люваних як формальні/неформальні, розмовні / літературні 10. Зовнішніми де­ термінантами тут виступають мета листа, публічність / приватність і адресат. Варто зазначити, що деякі соціальні відносини й ролі в розглянутий період не передбачали обміну приватними листами: звернення підданих до королів (див., наприклад, лист Джона Пастона королю Генріху IV, написаний 1449 р. п) прос­ то не могли бути особистими — це ділове листування, наприклад офіційні про­ хання й петиції. Внутрішні, мовні кореляти в цьому випадку залежать від культурного й лінгвістичного рівня автора листа, але в більшості своїй засвід­ чують використання офіційних літературних конструкцій і засобів для виражен­ ня мовної та соціальної дистанції в неособистому листуванні 12. Так, у листі відомого дипломата і гуманіста XVI ст. Т. Еліота використовується лексика, за­ 7 Fitzmaurice S. The Familiar Letter in Early Modem English. A Pragmatic Approach.— Am­ sterdam, 2002.— P. 4. 8 Радзієвська T. В. Текст як засіб комунікації.— Κ.,1993.— С. 144. 9 Tieken-Boon van Ostade I. Eighteenth-century English letters : In search of the vernacular // Linguistica e Filologia, 2005.— Vol. 21.— P. 129. 10 BiberD. Dimension of Register Variation.— Cambridge, 1995.— 448 p. 11 PCEEC: Parsed Corpus of Early English Correspondence, text version. 2006 / Comp, by T. Nevalainen, H. Raumolin-Brunberg at al.; add. annot. by A. Taylor.— Helsinki ; York, 2006. 12 Bergs A. T. Letters : A new approach to text typology // Joum. of Historical Pragmatics.— 2004,— N5.2,— P. 209. 80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 Особливості англійського епістолярію XVI-XVII cm. позичена з латинської мови (satisfieng, expedition, cause, personages, expedyent servyd та ін.), обставини в ініціальній позиції в реченні (touching ту good Lordes busyness, right gladly, and to thaccomplisshment thereof), а також складні іменні фрази (the right wurshipful and my very frende Master Crumwell Solicitor to my lord Legates grace), що характерно для офіційного стилю спілкування того часу: «То the right wurshipful and my very frende Master Crumwell Solicitor to my lord Legates grace. Master Crumwell yn my moste harty manner, I recommend me unto you. And touching my good Lordes busynes, I will to the utterest of my power endevor me to the satisfieng of his pleasure; and to thaccomplisshment thereof I now do send to myn undershrif, that he semblably, with all expedition, do cause such personages to appier bifore the Exchecor, as yn this case shall be laufull and expedyent and I dought not but he will so doo, and as my Lordes grace shall be well servyd. Right gladly wold I see you yn my pour house if you make long abode yn thes parties, all be it I can not make you suche chere as you have yn Oxford, but onely hartily welcom. At Comb, the xxv day of March. Your Lovyng companyon Th Elyot» 13. В особистому листуванні превалюють неформальні, розмовні конструкції і лінгвістичні засоби для вираження мовної й соціальної близькості. Наприклад, дружина священика Френсіс Басір у листі до чоловіка використовує лексику германського походження (ах, tokens та ін.), прості іменні фрази, складні при­ судки (will com hom, are will and in tret your blesing), опускає релятиватор that (the tokens you sent me formerly), що типово для недистантного спілкування й розмов­ ного мовлення. У листах між близькими людьми часто вживаються скорочення: «The cheldren, not knowing any thing, ax me when you will com hom, and when thy mos go to see you. I haue reseuied the tokens you sent me formerly, with the 9 pare of Gerusalem garters. I shall deliuer them according to thir name. Dear Husband, I haue considered of what you ret to me, and intend faithfully to abay you as my menester and husband, when you send for me. All our cheldren are will and in tret your blesing. My vnkle Pigott hath reseuied your tow pels of 22 ponds and as soune as he reseuied the monny he retoms all very saue. Harty Blad is will, and hould An, and long to see you. I ham yours in the Lord. Frances Basire» 14. Більшість листів XVI-XVII ст. має чітку внутрішню структуру, що відрізняє їх від інших типів повідомлення, які використовувалися мовною спільнотою 15. Інакше кажучи, листи писалися з урахуванням певних формул і структури й, та­ ким чином, залишали мало місця особистому стилю. Автори листів цього періо­ ду були не просто обмежені сучасними їм умовностями епістолярного жанру, хоча й вони відігравали важливу роль; варто зазначити, що істотним у визначен­ ні форми листа було його функціональне призначення, роль автора й адресата. У цьому полягає відмінність від сучасної епістолярної практики, де спосте­ рігається поступова втрата структурних особливостей цього жанру, допускаю­ ться варіації у виборі форм вітання, часто відсутня експозиція, заключні вітання й побажання 16. Листування в добу Відродження було більш обмежене умовнос­ тями оформлення. У той же час автори мали більшу свободу вибору в заповнен­ ні основної частини листа. Так, наприклад, в одному листі могли поєднуватися ділова частина, у якій автор обговорює фінансові питання, і особиста інформа­ ція (див., наприклад, листування Н. Бейкона зі старшим сином у другій половині XVI ст.17); таким чином, комунікативна, експресивна й апелятивна функції ком­ бінувалися 18. 13 РСЕЕС. 14 Ibid. 15 Ferguson С. Dialect, register, and genre : Working assumptions about conventionalization // Sociolinguistic Perspectives on Register / Eds.: D. Biber, E. Finegan.— Oxford, 1994.— P. 21. 16 Bergs A. T. Op. cit.— P. 209-229. 17 PCEEC. 18 Lass R. Phonology and morphology // The Cambridge History of the English Language, 1476-1776,— Cambridge.— P. 150. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 81 Γ. М. Семененко. Разом з тим навіть у межах чіткої детермінованості структури вступних і зак­ лючних частин листа наявна певна варіативність, зумовлена комунікативними цілями. Найбільше розбіжностей спостерігається в мовленнєвих актах: описові тексти містять більше репрезентативних мовленнєвих актів, експресивні тек­ сти — експресивів, а апелятивні тексти — директивів. Лексична варіативність також важлива. Як зазначає Т. Санчес Роура, дослідник листів сім’ї Челі, існує істотна відмінність у використанні фраз I heartily recommend те to you і I humbly recommend me to you: якщо перша передає теплоту, прихильність, позитивну ввічливість, то друга вказує на повагу, негативну ввічливість, само­ приниження 19. Отже, соціопрагматичні функції можуть впливати на вибір лек­ сики навіть у кліше. Функціональне призначення листа також виявляється у виборі певних мов­ них форм на основі принципів акомодації й дисоціації. Наприклад, М. Пастон, мати сімейства, господарка великих володінь у східній Англії, у листі до свого сина Джона II дає поради, яким чином домогтися прихильності батька. Вона рекомендує служити йому, писати «з якомога більшою повагою, просячи його бути Вам гарним батьком»: «And I sharge you vpon my blyssyng at in any thyng towchyng your fader at shuld be hys worchep, profyte, or avayle, that ye do your deuer and dylygent labore to e fortherauns therin, as ye wolle have my good wille; and at shalle cause your fader to be better fader to you. It was told me ye sent hym a letter to London. What e entent therof was I wot not, but thowge he toke it but lyghtly I wold ye shuld not spare to write to hym ageyn as lowly as ye cane, besecheyng hym to be your good fader, and send hym suche tydyngys as bethe in e contre ther ye bethe in, and that ye be ware of your expence bettyr and ye have be before thys tyme, and be your owne purse-berere. I trowe ye shall fynd yt most profytalble to you»20. Рівень акомодації залежить від підтипу листа: у проханнях і петиціях автори більше адаптуються до стилю адресата, у той час як у листах-наказах, написаних особами, що належать до вищих соціальних класів, адаптація мінімальна або ж присутня дисоціація. Автори листів, що жили до 1500 p., можливо, мали менше проблем з адапта­ цією або зміною власного стилю мовлення, оскільки практично не існувало престижного стандартного ідіому, відповідно не було і мовних норм у їхньому теперішньому прескриптивному значенні. Але згодом стандартизація, розвиток функціональних стилів і кодифікація розширили можливості використання мо­ ви для досягнення комунікативних цілей. Автори листів після 1500 р. уже корис­ тувалися можливостями застосування складних понять стандарту у власних цілях. Таким чином, новостворений стандарт англійської мови виконував под­ війну роль. З одного боку, мовці могли використовувати й калібрувати власне мовлення, прямо співвідносячи його з тим, як повинно бути, а з другого боку, стандартизація призводила до зникнення з писемних джерел мовлення нижчих станів. До впровадження стандарту мовці набагато легше використовували різні варіанти, для них не існувало проблеми зміни й адаптації власного мовлення. У той же час їм складніше було вловити адаптацію інших, якщо мова, звичайно, не йшла про зміни в нормах місцевих, тісно пов’язаних соціальних мереж. Приватне листування дозволяє аналізувати в історичній перспективі деякі мовні аспекти, доступ до яких одержати іншим способом складно: по-перше, листування між близькими людьми велося з використанням неформальних засо­ бів мовлення й, у випадку менш освічених авторів, мало певні ознаки розмовно­ го мовлення. Навіть листи освічених авторів, знайомих з усіма нормами писем­ ного мовлення і листування в тому числі, дозволяють аналізувати стиль 19 Sanchez R. Т. Convention vs. choice in securing the good-will of the reader: the Cely letters // SELIM.— 2002,— Vol. 10,— P. 85. 20 Paston letters // Corpus of Middle English Prose and Verse (CMRPV).— http://quod.lib.umich.edu/c/cme/. 82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 http://quod.lib.umich.edu/c/cme/ Особливості англійського епістолярію XVI-XVII ст. особистого спілкування в приватному житті, дають змогу поглянути на повсяк­ денне буття як звичайних людей, так і відомих громадських діячів, тобто вивча­ ти особливості інтерактивного використання мови в реальному контексті кому­ нікації. На відміну від багатьох жанрів друкованого писемного мовлення листування більшою мірою фокусувалося на «земних» проблемах, і навіть у ви­ падку окремих авторів, що використовували кореспонденцію для пишномовно­ го самовираження, листи нечасто були настільки добре відредаговані порівняно з іншим текстом, який призначався для опублікування. Так, фінська дослідниця А. Сайріо після вивчення соціальної мережі Э. Монтегю доходить висновку, що вживання форм тривалого виду дієслів, яке завжди характеризувало розмовне мовлення, частіше фіксується в листах до друзів21. Проте мова приватного лис­ тування не є еквівалентом усного мовлення, листи лише «відкривають невелике вікно в неформальне й розмовне мовлення» 22. Так само, як і щоденники, особис­ ті листи відображають розмовне мовлення лише певною мірою, оскільки автори все ж використовують норми писемного мовлення. Офіційна кореспонденція ще більше залежала від формальних правил, які набували чинності через більшу соціальну дистанцію між комунікантами23. Освіта, соціальна й географічна мобільність, заняття професійною діяльніс­ тю, сімейні стосунки впливали на стиль кореспондентів, а також на переходи від одного стилю до іншого. Особисті почуття й ставлення до описуваної ситуації іноді можна визначити з листів про поточний стан справ — на підставі ролей відправника й одержувача, мети листа. Так, різні мовні стратегії використовува­ лися, наприклад, сином, що отримує освіту в університеті й звертається з про­ ханням про гроші або ж зі звітом про досягнуті успіхи24. Соціальні умови спіл­ кування визначалися умовностями й нормами, викладеними в спеціальних посібниках, наприклад «The enemie of idleness» В. Фулворда (1568) або «English secretorie» E. Дей (1586)25, але найчастіше впливали й інші встановлені практи­ ки. Так, листування між членами сім’ї було більш неформальним, ніж, скажімо, листування приятелів, у якому часто обговорювалися адміністративні або юри­ дичні питання, хоча це й було приватне листування між двома особами, а не ділова кореспонденція між різними організаціями. Оскільки суспільна ієрархія була однією із всепроникних рис англійського суспільства, відмінність у статусі прямо зазначалася в ініціальній і фінальній частинах листів, крім того, впливала й на вибір лінгвістичних засобів у самому тексті листа. Вступні й заключні частини листів до соціально рівних реципієнтів менш формальні, рідко використовуються титули, перевага віддається іменам і термінам на позначення родинних зв’язків: «Cosyn, in my moost herty maner I recomend me to you»26, «Farewall my dearest I ham yours faithful for euer» 21. У листах до соціально вищих кореспондентів превалює негативна ввічли­ вість, використовуються шанобливі форми звертання right worshipful, your wor­ ship or your grace: «In most humble & obedient wyse suethe unto your highnes your 21 Sairio A. Progressives in the Letters of Elizabeth Montagu and her Circle in 1738-1778 // Syntax, Style and Grammatical Norms.— Bern, 2006.— P. 167-189. 22 KytõM., RomaineS. Adjective Comparison in Nineteenth-century English // Nine­ teenth-century English : Stability and Change.— Cambridge, 2006.— P. 205. 23 Business and Official Correspondence : Historical Investigations / Eds.: M. Dossena, S. M. Fitzmaurice.— Bern.— 2006.— 209 p. 24 Palander-Collin M., Nevaio M., Nurmi A. The language of daily life in the history of Eng­ lish : Studying how macro meets micro // The Language of Daily Life in England (1400-1800).— Amsterdam, 2009.— P. 12. 25 Poster C., Mitchell L. C. Letter-Writing Manuals and Instruction from Antiquity to the Pres­ ent. Historical and Bibliographic Studies (Studies in Rhetoric / Communication).— Columbia, 2007,— 346 p. 26 PCEEC. 27 Ibid. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 83 Γ. М. Семененко. poore & dayly orator Thomas, by the permission of God and your graces collation bysshoppe of Coventry & Lichfield»28, «Thus trustyng to your good honors helpe at my nede, I desyre God to blesse and preserve you in healthe and quietnes to his plea­ sure and your comforthe» 29. Орфографія приватного листування XVI—XVII ст. менш стандартизована, ніж друковані тексти. Слід зауважити, що в цей період існувало кілька шрифтів, які використовувалися в листуванні, і учнів навчали диференціювати різні сис­ теми написання букв залежно від мети листа: приватне або професійне (ділове, юридичне) 30. Так, використання курсиву або округленого римського письма вказувало на вияв поваги до адресата, у той час як так званий секретарський по­ черк свідчив про емоційну залученість автора. При дослідженні відносин між соціально рівними і нерівними кореспондентами почерк розглядається як спосіб позначення соціальної дистанції між комунікантами: більша індивідуальність почерку корелює з вищим статусом автора31. Крім почерку, вживання абревіа­ тур, пунктуації, форми звертання й риторичних запитань також відігравало роль у встановленні соціальних меж між автором і адресатом. При співіснуванні кількох способів письма, канцелярський стиль частіше використовувався особа­ ми із соціально нижчим статусом для демонстрації шанобливого ставлення, на­ томість індивідуальне варіювання дозволяли собі автори при адресації близь­ ким і знайомим. Як відомо, освіта була доступною переважно чоловікам, які мали більше можливостей виявляти себе, а коло їхніх кореспондентів було значно ширшим: це й листи до рідних, друзів, знайомих, підлеглих. Діяльність жінок в основному зводилася до сімейних інтересів, їхні листи здебільшого адресовані членам сім’ї і написані розмовним, а не офіційним стилем. Уживання займенників першої й другої особи (I, we, thou, you) більше характеризує кореспонденцію жінок, при­ свячену сімейним темам, а також листування авторів, що не належали до дво­ рянства. Частота використання першої особи однини залежить від ступеня бли­ зькості стосунків між кореспондентами32. У сімейному листуванні займенники першої особи однини відбивають ієрархічні відносини між автором і адресатом; сімейні листи між кореспондентами з однаковим статусом (братами й сестрами) містять велику кількість форм першої особи однини, і навпаки, у випадках не­ рівності кореспондентів кількість цих займенників різко зменшується33. Вплив соціальної ієрархії в стосунках легко простежити за формами звертання автора до членів сім’ї з вищим (батько, мати) або нижчим (діти) статусом. У цих випад­ ках кількість займенників першої особи однини менша порівняно з листами ієрархічно рівних родичів. Форма першої особи множини (wé) найчастіше вжи­ вається в листах до членів сім’ї з вищим статусом. Наприклад, звертаючись до свого батька, один з адресантів використовує займенник we, говорячи про себе і свою дружину: «If you think our comeing proper we shall bring no maid servant and only one man, and so keep house till we be fitted with mourning etc., and my wife will endeavour to gett a maid in Towne, for we have given Nany Brinkley notice to leave us. If on the contrary you do not approve this our designe, I beg Mr. Harry will order our mourning, and that it may be sent us hither by the Louth 28 Ibid. 29 Ibid. 30 Dury R. Handwriting and the Linguistic Study of Letters // Studies in Late Modem English Correspondence : Methodology and Data.— Bern, 2008.— P. 113-138. 31 Fitzmaurice S. Epistolary Identity: Convention and Idiosyncrasy in Late Modem English Letters // Studies in Late Modem English Correspondence : Methodology and Data.— Bern, 2008.— P. 77-112. 32 Nurmi A., Palander-Collin M. Letters as a text type : Interaction in writing // Studies in Late Modem English Correspondence : Methodology and Data.— Bern, 2008.— P. 35. 33 Ibid.— P. 36. 84 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 Особливості англійського епістолярію XVI-XVII cm. carrier as soon as ready, and we will stay here till we gett them (Joseph Banks to his father Joseph Banks, February 12,1722)» 34. Особисте листування характеризується частим уживанням ментальних пре­ дикатів 35, що передають інтелектуальний стан, який складно спостерігати, звід­ си термін «private verbs», що використовується в сучасних англійських грамати­ ках 36, напр.: think, know, hope, hear, see, believe, suppose, find, desire, remember, doubt, expect, fear, intend, consider, imagine. Так само, як і у випадку із займенни­ ками, частота ментальних предикатів варіюється залежно від стосунків автора й адресата. Значущими є розбіжності між сімейною кореспонденцією й листами до друзів37. Сімейні листи містять більше ментальних предикатів, ніж листи до далеких знайомих, причому в листах до родичів з вищим статусом таких дієслів зустрічається менше. Що стосується вживання модальних дієслів, протиставлення за соціальним класом й освітою для них не є релевантним. Певні відмінності спостерігаються щодо статі адресанта й адресата, а також соціальної рівності (або її відсутності) у кореспондентів 38. Усупереч очікуванням, жінки не обов’язково вживають більше модальних дієслів у листах до жінок, домінуючими модальними дієсло­ вами в їхньому листуванні є must і would. У листах чоловіків до жінок прева­ люють дієслова can, could, тау і might, рідше зустрічаються дієслова must, should, will. Таким чином, вивчення стилю писемного спілкування в XVI-XVII ст. дозво­ ляє судити про можливості лінгвістичного вибору представників різних со­ ціальних прошарків і груп цього періоду. Чим ближче до сучасності, тим більше зростає кількість доступних для вивчення документів, листи стають прева­ люючим типом текстів у XVIII ст. Епістолярний жанр можна назвати головним видом писемної діяльності в цей період, свідченням чого є поширення листів усіх типів, включаючи ділові, а також той факт, що написання листів — це «мис­ тецтво» 39, навчитися якого допомагали посібники з правильного складання лис­ тів. Незважаючи на зовнішні обмеження, що накладаються на писемне спілку­ вання, листи фіксують реальну комунікацію між індивідами, а мовні особливості листа максимально наближені до розмовного мовлення. G. М. SEMENENKO FEATURES OF ENGLISH EPISTOLARY IN THE 16-17™ CENTURIES: SOCIOLINGUISTIC ASPECT The article explores the essential features of the private correspondence of the 16-17th centuries. Epistolary communication in general is contrasted to direct communication in terms of medium (oral / written) and at the same time is very closely connected to it because it is a communication between two correspondents. Epistolary texts are profoundly heterogeneous in terms of functionality: the creation of a letter is induced by various intentions of the author; the message itself can reflect a variety of situations of interpersonal communication. Keywords: private correspondence, epistolary genre, social and spatial distance, historical sociolinguistics. 34 Ibid.— P. 38. 35 BiberD. Dimension of Register Variation.— Cambridge, 1995.— 448 p. 36 QuirkR., Greenbaum S., Leech G., SvartvikJ. A Comprehensive Grammar of the English Language.— London, 1985.— P. 1180-1182. Nurmi A., Palander-Collin M. Letters as a text type: Interaction in writing // Studies in Late Modem English Correspondence : Methodology and Data.— Bern, 2008.— P. 39. 38 Ibid.— P. 42. 39 Studies in Late Modem English Correspondence : Methodology and Data / Eds.: M. Dossena, I. Tieken-Boon van Ostade.— Bern, 2008.— 7 p. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 3 85

Ähnliche Einträge