Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності
У жовтні цього року виповнюється 60 років члену-кореспонденту Національної академії наук України, докторові філологічних наук, професору, завідувачеві кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету (до 15.09.2014), завідувачеві відділу інформатики Українс...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2014
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183963 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності / А.П. Загнітко // Мовознавство. — 2014. — № 5. — С. 3-13. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-183963 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1839632022-04-27T01:26:21Z Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності Загнітко, А.П. У жовтні цього року виповнюється 60 років члену-кореспонденту Національної академії наук України, докторові філологічних наук, професору, завідувачеві кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету (до 15.09.2014), завідувачеві відділу інформатики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, лауреату премії ім. О. О. Потебні НАН України, науковому редактору журналу «Лінгвістичні студії» Анатолію Панасовичу Загніткові. А. П. Загнітко відомий своїми дослідженнями з різних питань сучасної україністики — морфології та синтаксису, функційної та відмінкової граматики, лінгвістики тексту, філософії мови, мовної політики та сучасного стану і тенденцій розвитку українського граматичного ладу, у галузях загального, слов’янського і зіставного мовознавства, насамперед лінгвістичної типології, теорії граматизації. У доробку Анатолія Панасовича є також словники лінгвістичної термінології, словники української мови, підручники та навчальні посібники. Щиро вітаємо А. П. Загнітка з ювілеєм і пропонуємо читачам його нову розвідку. У статті розглянуто семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності з послідовним визначенням статусу категорій часу, виду, перехідності /неперехідності, стану, способу, особи, числа у внутрішньочастиномовному структуруванні дієслова та їхнього вияву в реченнєвій структурі. Схарактеризовано ієрархію семантико-синтаксичної категорії валентності зі встановленням особливостей її морфологічно опосередкованого вираження, визначено закономірності шпліцитної та експлілитної реалізації валентності. It is considered the semantic-grammatical verbality kernel with the consistent definition of the categories of tense, aspect, transitivity / intransitivity, voice, person, number in the inner-parts-of-speech verb structuring and their manifestation in sentence structure. It is characterized the hierarchy of the semantic-syntactic valence category setting up its morphologically mediated expression peculiarities, determined the patterns of the implicit and explicit valence realization. 2014 Article Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності / А.П. Загнітко // Мовознавство. — 2014. — № 5. — С. 3-13. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183963 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У жовтні цього року виповнюється 60 років члену-кореспонденту Національної академії
наук України, докторові філологічних наук, професору, завідувачеві кафедри української мови
та прикладної лінгвістики Донецького національного університету (до 15.09.2014), завідувачеві
відділу інформатики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, лауреату
премії ім. О. О. Потебні НАН України, науковому редактору журналу «Лінгвістичні
студії» Анатолію Панасовичу Загніткові. А. П. Загнітко відомий своїми дослідженнями з
різних питань сучасної україністики — морфології та синтаксису, функційної та
відмінкової граматики, лінгвістики тексту, філософії мови, мовної політики та сучасного
стану і тенденцій розвитку українського граматичного ладу, у галузях загального, слов’янського і зіставного мовознавства, насамперед лінгвістичної типології, теорії граматизації. У доробку Анатолія Панасовича є також словники лінгвістичної термінології, словники української мови, підручники та навчальні посібники. Щиро вітаємо А. П. Загнітка з ювілеєм і пропонуємо читачам його нову розвідку.
У статті розглянуто семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності з послідовним
визначенням статусу категорій часу, виду, перехідності /неперехідності, стану, способу, особи,
числа у внутрішньочастиномовному структуруванні дієслова та їхнього вияву в реченнєвій структурі. Схарактеризовано ієрархію семантико-синтаксичної категорії валентності зі встановленням особливостей її морфологічно опосередкованого вираження, визначено закономірності
шпліцитної та експлілитної реалізації валентності. |
| format |
Article |
| author |
Загнітко, А.П. |
| spellingShingle |
Загнітко, А.П. Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності Мовознавство |
| author_facet |
Загнітко, А.П. |
| author_sort |
Загнітко, А.П. |
| title |
Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності |
| title_short |
Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності |
| title_full |
Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності |
| title_fullStr |
Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності |
| title_full_unstemmed |
Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності |
| title_sort |
семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183963 |
| citation_txt |
Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності / А.П. Загнітко // Мовознавство. — 2014. — № 5. — С. 3-13. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT zagnítkoap semantikogramatičneenergetičneâdrodíêslívností |
| first_indexed |
2025-07-16T04:00:41Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:00:41Z |
| _version_ |
1837774607074983936 |
| fulltext |
А. П. ЗАГНІТКО
СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ
ЯДРО ДІЄСЛІВНОСТІ ______________________
У жовтні цього року виповнюється 60 років члену-кореспонденту Національної академії
наук України, докторові філологічних наук, професору, завідувачеві кафедри української мови
та прикладної лінгвістики Донецького національного університету (до 15.09.2014), завіду
вачеві відділу інформатики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, лау
реату премії ім. О. О. Потебні НАН України, науковому редактору журналу «Лінгвістичні
студії» Анатолію Панасовичу Загніткові. А. П. Загнітко відомий своїми дослідженнями з
різних питань сучасної україністики — морфології та синтаксису, функційної та
відмінкової граматики, лінгвістики тексту, філософії мови, мовної політики та сучасного
стану і тенденцій розвитку українського граматичного ладу, у галузях загального,
слов ’янського і зіставного мовознавства, насамперед лінгвістичної типології, теорії гра-
матизації. У доробку Анатолія Панасовича є також словники лінгвістичної термінології,
словники української мови, підручники та навчальні посібники. Щиро вітаємо А. П. Загнітка
з ювілеєм і пропонуємо читачам його нову розвідку.
У статті розглянуто семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності з послідовним
визначенням статусу категорій часу, виду, перехідності /неперехідності, стану, способу, осо
би, числа у внутрішньочастиномовному структуруванні дієслова та їхнього вияву в речен-
нєвій структурі. Схарактеризовано ієрархію семантико-синтаксичної категорії валентності зі
встановленням особливостей її морфологічно опосередкованого вираження, визначено зако
номірності шпліцитної та експлілитної реалізації валентності.
К л ю ч о в іс л о в а : семантико-синтаксична категорія, грамема суб’єкта, грамема об’єк
та, експліцитна валентність, шпліцитна валентність, категорія виду, системотвірна категорія.
Дієслово здавна хвилювало й цікавило лінгвістів своєю неповторністю та по
слідовністю формального (найбільша наповненість словоформ) і семантичного
виявів. У сучасній лінгвістиці відомі кілька семантичних класифікацій дієслів.
Традиційним є диференціювання дієслів дії та дієслів стану (А. Мейє *, В. М. Ру-
санівський 2 та ін.). Подібне розмежування Ф. Данеш суттєво поглиблював, по
діляючи весь склад дієслів на акційні та неакційні. Серед перших розмежовано
процесуальні та подієві, а серед других — статичні та динамічні3. Т. А. Кильди-
бекова аргументує необхідність диференціювання дії як загальнокатегорійного
дієслівного значення на власне-дію (суб’єктно-об’єктні дієслова з компонента
ми активності, доцільності та каузативності) та стан (неактивні), що становлять
1 Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков.— М. ; Ленин
град, 1938.— 510 с.
2 Русанівський В. М. Структура українського дієслова.— Κ., 1971.— 315 с.
3 Данеш Ф., Гаузенблас К. К семантике основных синтаксических формаций // Грам
матические описания славянских языков: концепция и методы.— М., 1974.— С. 92-99.
О А. П. ЗАГНІТКО, 2014
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5 З
А. П. Загнітко.
стрижень усіх лексико-граматичних розрядів 4. Відоме також диференціювання
всього дієслівного загалу на дієслова (предикати) зі значенням стану (бути теп
лим), процесу (достигати), дії (бігти) 5. Менш поширеною постає класифікація
дієслівної лексики на дієслова буттєвості (статичні), становлення (динамічні),
дії, стану та відношення6. З опертям на типи простого речення розмежовують
чотири основні класи дієслів: релятивні, екзистенційні, статуальні й акційні1.
Інколи семантичну класифікацію дієслівних лексем деталізують, виділяючи:
а) дієслова руху на позначення переміщення суб’єкта в просторі; б) дієслова дії
на позначення впливу суб’єкта на об’єкт; в) дієслова життєвих процесів (зору,
слуху, дотику, мовлення тощо); г) дієслова на позначення фізичних явищ при
роди 8. Досить часто семантичне диференціювання дієслів здійснюють на ґрунті
їхнього внутрішньореченнєвого статусу та потенціалу відкриття лінеарно син
таксичних позицій: одномісні, двомісні та ін., що можливе тільки за належної
кваліфікації поняття реченнєвої структури та статусу в ній предикатних
лексем9. Семантична класифікація дієслів так чи інакше співвідносна з типоло
гією предикатів тому, що дієслова становлять ядро предикатної лексики, семан
тичні ж класи дієслів корелюють із найважливішими різновидами речень.
Набуття статусу аналітичного дієслова тим чи тим компонентом зумовлено його
внутрішньореченнєвим статусом і реалізацією предикативно найбільше наван
тажених категорій — часу, способу, особи, пор.: «Зелений ліс поволі прокидався
від важкого нічного сну» (А. Яна) і «Ліс зелений», «Учитель зайшов до класу» і
«Хлопець був талановитий учитель». У семантичному просторі дієслова найіс
тотнішим постає значення стану, що, за широкого розуміння, охоплює весь
спектр дієслівної семантики: бігти (= перебувати в стані бігу), рости (= перебу
вати в стані росту), спати (= перебувати в стані сну), продавати (= перебувати в
стані продажу) і под.
Істотним є визначення статусної ролі категорій виду, часу, способу та ін.
у частиномовній кваліфікації дієслів і вияві повною мірою їхнього синтаксично
го потенціалу. Дієслівні категорії у своїй сукупності нерівнорядні ні структур
но, ні семантично, ні функційно, ні прагматично, що зумовлено їхнім наванта
женням у реченнєвій структурі та особливостями реалізації у структурі
мовленнєвого акту. З дієслівних категорій легко диференційованими постають
такі, що послідовно семантично навантажені та формально закріплені. Водно
час актуальним є питання, наскільки останнє співвідносне з відповідною катего
рійною семантикою. Підтвердження легко знайти, простеживши засоби вира
ження категорійної семантики, наприклад, дієслівного часу, діапазон
вираження значень якого охоплює поєднання: 1) суфікса минулого часу
(-в- / -л-) та закінчення на позначення граматичного роду і граматичного числа
(читати -» чита + -в- + -0; читати -> чита + -л- + -а; читати -» чита + -л- + -о;
читати -> чита + -л- + -и); 2) зразка основи й закінчення граматичної особи та
граматичного числа (читати —>■ чита[[\ + -у; читати —>■ чита\]\ + -еш; читати —>■
4 Кильдибекова Т. А. Глаголы действия в современном русском языке : Опыт функ
ционально-семантического анализа.— Саратов, 1985.— 159 с.
5 Чейф У. Значение и структура языка.— М., 1975.— 432 с.
6 Гайсина Р. М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном рус
ском языке.— Саратов, 1981.— 195 с.
7 Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса.— М., 1982.— 369 с.
8 Див. аналіз поглядів: Хакимзянова Д. Ф. Семантическая деривация глаголов физичес
кого воздействия на объект в русском, татарском и английском языках : Д ис.... канд. филол.
наук.— Казань, 2008.— 209 с.; Усманова М. Г. О семантической классификации глагольной
лексики (история изучения глаголов).— http://globkazan.narod.ru/b5.htm.
9 Вихованець I. Р. Граматика української мови / Синтаксис.— Κ., 1993.— 368 с.
4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5
http://globkazan.narod.ru/b5.htm
.Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності
4uma[f] + -є',читати -> читаЦ] + -емо; читати -> читаЦ] + -eme; читати -» чи-
ma[f] + -уть).У морфологічному просторі дієслівна категорія часу є енергетич
но сильною, однак її енергетика ситуативно зумовлена і дейксисно навантаже
на, хоча «часовий дейксис нічого не повідомляє про те, як сама ситуація
розвивалася (чи була вона миттєвою, чи тривалою, завершилась чи ні...)» 10. Ка
тегорія часу дієслова постає ситуативно зумовленою та предикативно наванта
женою у внутрішньореченнєвій структурі. Вона охоплює різноманітний спектр
дієслівних словоформ та у взаємодії з відбитою категорійною семантикою осо
би / роду й числа репрезентує формально-граматичний рівень категорії предика
тивного зв’язку, на якій ґрунтуються внутрішньореченнєві предикативні відно
шення: ходж-у — ход-иш — ход-ить / ход-имо — ход-и-те — ход-ять та ін.
Ядровим компонентом темпоральної семантики постає теперішній час, що
найоптимальніше позначає ядро дейктично-ситуативної егоцентричної орга
нізації мовлення. Категорії часу та деяким її грамемам (давноминулий, мину
лий, теперішній, майбутній) властивий дискурсивно-твірний потенціал.
Синтез дієслівної категорійної семантики часу, виду та відбитої в дієслівних
формах категорійної семантики числа, особи та ін. зумовлює складність її аналізу
й водночас встановлення «сили» семантики дієслівних категорій. Так, категорій
ну семантику числа в межах дієслова відбито, пор.: я пишу /ми пишемо і учень
читає/учні читають. Власне-дієслівний простір має слабке наповнення катего
рійним числом, що знаходить свій послідовний вияв у мультисуб’єктності та
мультиоб’єктності, почасти в ітеративності. Остання співвіднесена з повторюва
ністю ситуацій і належить до однієї з площин реалізації категорії аспектуаль-
ності11 : «Хлопець пише вірші», «Дівчата обговорювали питання вечорами» тощо.
Морфолого-енергетичне ядро дієслівності досить складно визначити без
урахування особливостей навантаження дієслова в реченнєвій структурі, що
відбито в усіх словникових дефініціях від найдавніших часів до сьогодні. У
наявних словникових тлумаченнях дієслово розглядають як присудок речен-
нєвої структури з належним висвітленням його семантики, пор. «запаковувати /
запакувати — 1) укладати що-небудь в пакет, ящик, тюк і т. ін., заклеюючи, за
биваючи, перев’язуючи»12: «Він (Юрко. — А. 3.) уже жалкує, що запакував до
рюкзака молоток: треба було припнути до ременя» (А. Дімаров); «заставляти /
заставити — 1) ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю повер
хню або заповнювати весь простір» 13 : «Він (чоловік. — А. 3.) наймає окремі
апартаменти, заставляє їх квітами, набирає купу книжок і газет, кілька разів на
день обходить медперсонал — доглядає мене, як породіллю» (М. Матіос); «тре
нувати — навчаючи когось, систематично вправлятися в чомусь, з чогось» 14:
«Мірча Луческу тренував футболістів новим технологіям удару по воротах на
новій спортивній базі» (Донеччина, 2012, 12 серп.) і «систематично роблячи
щось або виконуючи якісь вправи, розвивати, удосконалювати, привчати до
чогось» 15: «Від переконань я не відмовляюся, я ладен покласти життя на олтар
революції, я тренував волю, я займався самовихованням» (В. Дрозд). Уже в
10 Плунгян В. А. Введение в грамматическую семантику: грамматические значения и
грамматические системы языков мира.— М., 2011.— С. 346.
11 Храковский В. С. Грамматические категории глагола (опыт теории взаимодействия) //
Межкатегориальные связи в грамматике / Под ред. А. В. Бондарко.— СПб., 1996.— С. 22-42.
12 Словник української мови : В 11 т.— К., 1972.— Т. 3.— С. 239-240.
13 Там же,— С. 327.
14 Там же,— 1979,— Т. 10,— С. 246.
15 Там же.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5 5
А. П. Загнітко.
таких і подібних лексикографічних визначеннях легко простежуються наванта
ження дієслова в реченнєвій структурі та визначальна роль у кваліфікації дієсло
ва як частини мови його семантики з послідовним опертям на формально-грама-
тичні властивості слів — сполучуваність основ лексем з відповідним набором
граматичних показників, пор., наприклад: полив-а-ти і полив- / / полив-а[/]-у і
полив-у тощо. За наявної нерегулярної флексійної омонімії у форм дієслова
(полив-а[]']-у) та іменника (полив-у), відносної спільності значення («поливати,
аю, аєш, недок., полити, поллю, поллєш і рідко полляти, полляю, поллєш і поллю,
поллєш, док. — 1) перех. і без додатка: ллючи рідину, змочувати кого-, що-небу-
дь; обливати когось, щось»16: «Замету тобі стежки І поллю з відра, Як ітимеш від
ріки До мого двора» (П. Воронько); полив, у, чол. — дія за значенням дієслова
поливати тощо) слова легко частиномовно диференціюються. Останнє мотиво
вано вказівкою на відповідні категорії: іменник — чол. (категорія роду); дієсло
во — недок. / док. (категорія виду), перех. (категорія перехідності). Найпотуж
нішим словниковим маркером-індикатором, якщо діагностувати їхню силу
відповідно до розташування в лексикографічному полі — у структурі тієї чи тієї
словникової статті, виступає словозміна: «виходити, джу, диш / вийти, йду,
йдеш» 1?; «кричати, чу, чиш» 18; «пускати, аю, аєш/пустити, пущу, пустиш» 19;
«вихід, ходу» 20; «крик, у» 21 ; «пуск, у » 22.
У системі морфологічних категорій регулярними лексикографічними інди
каторами є класифікаційні категорії, з-поміж яких у дієслова виступає категорія
виду: «бриніти, нить, недок. — 1) утворювати дзвенячий протяжний звук (пе-
рев. про струни і т. ін.); дзвеніти»23: «Там сопілки й бубни бринять» (JI. Україн
ка); «забриніти, док. — 1) почати бриніти; зазвучати, задзвеніти»24: «Аж тут ко
роль Едвард спинивсь, І сурма забриніла» (JI. Українка). Подібний підхід до
лексикографічного висвітлення частин мови бере початок у вченні стоїків, де
тлумачення про дієслівні форми набуло відносного викінчення, а згодом у всіх
концептуальних висвітленнях дієслова сформувалося як певна прескрипція 25.
Останнє чітко вміщувалось у класичній стандартній діалектичній тріаді «теза —
антитеза — синтез», де кожна категорія поставала як природна. Словникова
практика не відразу почала використовувати категорійно-видову індексацію,
що мотивувалося необхідністю тільки частиномовного маркування: «давити,
-елю, -виш, одн. в. давнути, давну, давнеш, гл.» 26; «давнити, -ню, -ниш, гл.» 27;
«говорити, -рю, -риш, гл.» і под.
16 Там же,— 1976,— Т. 7,— С. 66.
17 Там же,— 1970,— Т. 1,— С. 530-531.
18 Там же,— 1973,— Т. 4,— С. 353-354.
19 Там же,— 1977,— Т. 8,— С. 392-397.
20 Там же,— Т. 1,— С. 527.
21 Там же,— Т.4.— С. 344.
22 Там же,— Т. 8,— С. 392.
23 Там же,— Т. 1,— С.236.
24 Там же.— Т. 3.— С. 28.
25 У перших словниках інших (не слов’янських) мов не акцентовано увагу на
категорійно-видових лексикографічних примітках, тому що це властивість слов’янських мов;
категорійність виду набула концептуального становлення на початок XVII століття, істотна
роль у цьому процесі належала переформатуванню розвинутої системи форм минулого часу і
втраті цілої низки з них: аориста, імперфекта, перфекта, плюсквамперфекта.
26 Словарь української мови / Упоряд. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : В 4 т.— Κ.,
1958,— Т. 1,— С. 355.
27 Там же.
28 Там же,— С. 295.
6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5
.Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності
Вказівка на категорію виду є одним із найчутливіших індикаторів семантики
дієслова. Окреслюючи останню, категорія виду виступає показником гранич-
ності / неграничності дії, пор. : «вирішити і вирішувати, де вирішувати, ую, уєш і
рідко вирішати, аю, аєш, недок., вирішити, шу, шиш, док., перех. — 1) з інфін.
або підрядним додатковим: роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-не-
будь висновку» 29: «Килигей похмуро оглядав офіцера, ніби вирішував, що з ним
робити» (О. Гончар), «Стояла спека. І ми вирішили йти в ліс до свого улюбленого
місця на річці» (О. Досвітній); 2) знаходити яку-небудь відповідь, розв’язувати
питання: «Коли б батько сам був спроможний вирішувати це питання, він, без
перечно, призначив би Катерині найбільшу суму» (І. Вільде), «Таким чином
справді вирішимо усі питання» (Голос України, 2001, 12 січ.); сюди ж слід від
нести: доводити до певного результату яку-небудь дію, стан і т. ін.: «Інколи в ек
стремальних умовах кілька хвилин вирішують доцільність пропонованого»
(Україна молода, 2002, 14 черв.), «Несподівана думка вирішила суть справи»
(JI. Копань); виконувати, здійснювати побудову, розміщення, добір і т. ін. чого-
небудь певним способом: «Планування сучасних квартир треба вирішувати так,
щоб було в них максимально простору» (Україна молода, 2009, 17 жовт.), «Бу
дівельники вирішили розмістити додаткові опори для стійкості будинку» (Голос
України, 2012, 28 квіт.). У видовій опозиції вирішувати — вирішити обидва
дієслова позначають ту саму дію з диференціюванням якісного малюнку остан
ньої: «вирішити — дія, що зреалізувалася / зреалізується досягненням результа
ту і є закінченою»30. Категорійно-видова семантика дієслова вирішити містить
чітко схарактеризовану межу дії, її граничність та завершення. У лексемі ви
рішити когнітивно осмислено обмеження дії в її перебігу. Дієслово вирішувати
не містить вказівки на внутрішню межу, граничність дії, на її завершення. Внут
рішня межа дії діагностує видову категорійність дієслова, пор.: «шуміти, млю,
миш; мн. шумлять', недок. — 1) видавати, утворювати шум» 31: «Нічка осіння,
похмура; Вітер по лісі шумить» (А. Кримський) і «зашуміти, млю, миш\ мн. за
шумлять; док. — почати шуміти, утворювати шум» 32: «Розтопились сніги, за
шуміли ріки в ущелинах, сохли шляхи» (С. Скляренко).
У лексикографічній практиці досить поширеною є констатація початку або
завершення дії для дієслів доконаної категорійно-видової семантики, див., нап
риклад, «зашуміти (почати шуміти)» 33, «відшуміти, мить, док. — закінчити,
перестати шуміти»34: «І згадав я в вуличному шумі інший шум, що одшумів дав
но» (В. Сосюра). Початок дії та її завершення цілком пізнавані в рамах гранич-
ності дії, зокрема її результативності. Водночас видова морфологічна семантика
найбільшою мірою співвідносна зі структуруванням мовленнєвого акту, тому
що характеризує вияв ситуації з позиції спостерігача, його оцінки, кваліфікації
такої ситуації за тим чи тим ракурсом: а) ретроспективний / проспективний роз
гляд ситуації; б) синхронне спостереження фрагмента ситуації тощо. Особли
вістю категорії виду, попри її подвійний вимір — словозмінний та словотвірний,
є системотвірний статус українського та й загалом слов’янського дієслова, що
29 Там же,— С. 472.
30 У наявних теоріях тлумачення категорійності виду дієслова акцентують увагу або на
тривалості / моментальності, або на завершенні /повторюваності та ін. дії (О. В. Бондарко,
В. В. Виноградов, І. Р. Вихованець, В. Б. Касевич, Ю. С. Маслов, В. О. Плунгян, В. М. Ру-
санівський, В. С. Храковський та ін.).
31 Словник української мови.— 1980.— Т. 11.— С. 562.
32 Там же.— Т. 3.— С. 419.
33 Там же.
34 Там же,— Т. 1,— С. 666.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5 7
А. П. Загнітко.
простежується у всеохопності семантикою виду всіх дієслів. Останнє легко під
тверджується будь-яким словниковим тлумаченням дієслівних лексем: «коси
ти., кошу, косиш, недок.»35: «Кости зранку косарі траву молоду» (А. Яна); «нес
ти, су, сеш; мин. ч. ніс, несла, ло; недок. — 1) перех. Узявши кого-, що-небудь у
руки або навантаживши на себе, переміщати, доставляти кудись»36: «Василинка
ж уже несе на стіл миски і ложки» (М. Стельмах).
У лінеарному вияві лексикографічного тлумачення дієслівних лексем після
категорійно-видового маркування перебуває їхнє диференціювання за семанти
кою перехідності / неперехідності, пор. «класти, кладу, кладеш, недок., перех. —
1) поміщати в що-, куди-небудь; розміщувати десь»37: «Кладе хлопець мішок со
ломи на віз...» (О. Гончар); «повідомляти, яю, яєш, недок., повідомити, млю,
миш; мн. повідомлять', док., перех. — доводити до чийого-небудь відома; спо
віщати» 38: «Повідомили мене про обов’язкову в такому разі сувору звітність про
виконане» (Голос України, 2012, 14 трав.). У цьому випадку не має значення по
слідовність маркування семантикою перехідності / неперехідності співвідносних
категорійно-видових форм, коли одну з форм подають як перехідну (повідомити,
млю, миш; мн. повідомлять; док., перех.), а в іншої такий маркер не наведено
(повідомляти, яю, яєш, недок.). Подібна кваліфікація не торкається загальнотео
ретичної проблеми енергетичного морфолого-семантичного ядра дієслівності.
Істотним є те, що перехідність становить одну з важливих величин системотвірної
категорії валентності дієслова. За своїм формальним виявом, лінеарно-позицій
ним спрямуванням і семантичною ємністю категорія перехідності / неперехіднос
ті обмежена тільки синтаксисом знахідного відмінка (Дівчина слухає музику, Ди
тина тримає іграшку, Учень виконує вправу, Майстер ремонтує годинник) і
почасти родового відмінка, використовуваного в постпозиції дієслів із заперечен
ням («Давно не чути народної пісні в сучасних засобах масової інформації» —
А.Яна, «Не бачив своєї матері» — М. Стельмах)39 та властивого для іменників на
зразок ластів ята, ластовенята, лошата, малята, пташата, телята, ягнята,
пор.: «Літом ластівка літає, ластів’ят малих навчає: “Не лінуйтесь, ластів’ята,
вчіться літечком літати”» (Г. Чубач), «Рот занімів, наче там ластівки гніздечко
звили й ластовенят висиджують» (Є. Гуцало). Такий вияв сильного прямого ва
ріативного керування конкурує з формою знахідного відмінка: «Ворона проворо
нила вороненята», «Упізнає свиня свої поросята», «Не вчи старого, як гусенята
пасти» (народна творчість). Форма родового відмінка охоплює також іменники на
позначення частини від цілого: «Мати налила води в миску», «Син купив хліба ма
тері». Категорія перехідності / неперехідності є складником категорії валентності,
що у своїй цілісності охоплює лівобічну та правобічну позиції, встановлення яких
безпосередньо пов’язане з лінеарною позицією залежного компонента, пор., на
35 Там же,— Т.4.— С. 305.
36 Там же,— 1974,— Т. 5,— С. 390.
37 Там же,— Т. 4,— С. 176.
38 Там же,— 1975,— Т. 6,— С. 669.
39 У статті не розглянуто питання про можливу конкурентність форм родового <->
знахідного відмінків у постпозиції дієслів із заперечною часткою не: Брат не проводжав
сестри / Брат не проводжав сестру, Учень не виконав вправи / Учень не виконав вправу (див.
докладніше: Вихованець І. Р. Система відмінків української мови.— Κ., 1987.— С. 45-57;
Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.— Κ., 1988.— С. 87-101)
тому, що подібний правобічний вияв валентнозумовлених відмінкових форм не впливає на
з’ясування семантико-граматичного енергетичного ядра дієслівності. Нерівноконкурентність
форм родового <-» знахідного відмінків є досить актуальною і у своїй реалізації зумовлена
певними стилістичними зрушеннями.
8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5
.Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності
приклад, лівобічну (препозитивне розміщення залежних компонентів): хто? <—
дрімати', хто? <-мислити', хто? і- спати та правобічну (лінеарно постпозитивне
розміщення залежних компонентів) позиції: відчувати -> що?', малювати -> що?;
розповідати -> що?; читати -> що? Здатність дієслова своєю внутрішньою се
мантикою прогнозувати не тільки кількість позицій, але й відповідне їхнє семан
тичне наповнення засвідчує активний характер дієслівної валентності. За своїм
характером валентність є семантико-синтаксичною категорією, що мотивовано
насамперед семантичним прогнозуванням словом активної валентності кількості
відповідних ліво- та правобічних позицій з чітко вираженим їхнім значеннєвим
наповненням. Синтаксичний статус валентності визначається інтенцією слова ак
тивної валентності діагностувати форму залежних компонентів. Водночас катего
рія валентності за структурою є багатокомпонентною — від одного до семи за
лежних компонентів, у її межах кожному із залежних компонентів властивий
основний / неосновний зразок вираження, відповідна відмінкова форма. У мові
чітко простежується послідовно виражена тенденція до розширення тла синтак
сичного вживання відмінкових форм за рахунок звуження спеціалізованого се
мантичного навантаження форм відмінків. Подібне твердження є визначальним у
локалістській теорії еволюції відмінків (внутрішньо суперечливій, але наповненій
цікавими спостереженнями 40), що обґрунтовує походження всіх відмінкових
форм від субстанційно-просторових. Завдяки такому розширенню реальним ви
ступає збільшення тла формальних показників валентнозумовлених словоформ
та поступове витіснення первинно закріпленого семантичного вживання відмін
ків до синтаксичного. Найпослідовнішим постає вияв валентності за умови си
метрії синтаксичного зв’язку та семантичного відношення: «Мати бачила сина»,
де у словосполученні бачила сина постпозитивна словоформа є валентнозумовле-
ною сильнокерованою, а семантичні відношення — власне-об’єктні. Валентність
такого зразка репрезентує первинний вияв синтаксичної структури словосполу
чення, що перебуває в реченні в сильних семантичних відношеннях з лівобічним
валентнозумовленим суб’єктним компонентом: мати бачила сина. Вторинне за
повнення валентнозумовленої синтаксичної позиції переводить речення із семан
тично елементарного простого в семантично неелементарне формально просте:
Сонце бачило сина, де наявна неспіввідносність у вираженні семантики істоти-
неістоти у предикативному центрі: Сонце (неістота) бачило (ознака істоти).
Категорія валентності ієрархічно складна, її вияв нерівнорядний, а характе
ристики — багатовимірні, що пояснюється можливістю її кваліфікації за низ
кою ознак: 1) активністю / пасивністю (активна і пасивна), 2) мовноярусним
статусом (лексико-семантичним, лексичним, морфологічним, синтаксичним),
3) можливістю реалізації валентнозумовлених компонентів (відкрита / прихо
вана позиції), 4) особливостями формальної реалізації (власне-відмінкова, ана
літично-відмінкова тощо), 5) напрямом (ліво- та правобічна), 6) частиномов
ним статусом активно валентного предикатного знака (вербальна, ад’єктивна
та ін.), 7) формально-граматичними параметрами (експліцитна й імпліцитна),
8) семантико-змістовим наповненням (суб’єктна, об’єктна, адресатна і под.),
9) первинністю / вторинністю (первинна і вторинна), 10) кількісним структуру-
ванням: проста (одномісна) і складна (двомісна, тримісна і под.) 41. Узагальнен
40 Див.: Anderson J.M. The grammar of case : towards a localist theory.— Cambridge,
1971.— 300 p.; Anderson J. M. The grammar of case .— London ; New York, 1977.— 313 p.
41 Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Синтаксис.—
Донецьк, 2011.— 992 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5 9
А. П. Загнітко.
ня диференційних ознак валентності засвідчує її семантико-синтаксичний
статус з опосередковано морфологічним регулярним виявом. Семантична вели
чина категорії валентності відбиває її пряму корелятивність із семантичною
структурою активно валентного слова, що регулярно простежується в лексико-
графічно-тлумачній практиці, пор.: «виносити — 1) несучи, забирати кого-,
що-небудь звідкись» 42: «З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок і складали
все на купу» (М. Коцюбинський). Із п’яти обов’язкових та регулярних вален
тних позицій дієслова винести зі значенням суб’єкта, об’єкта, адресата, локати
ва вихідного та локатива фінального, з яких— одна лівобічна (суб’єкта) та чоти
ри правобічні (об’єкта, адресата, локатива вихідного та локатива фінального) у
словниковій дефініції відбито три: лівобічно-суб’єктну та правобічно-об’єктну
(кого-, що-небудь), правобічно-локативну (звідкись). У реченні ж лівобічно-
суб’єктна має імпліцитне вираження, правобічно-локативна вихідного пункту
руху перебуває в ініціально реченнєвій позиції («З хати виносили одежу, всіля
кий дріб’язок і складали все на купу»), що зумовлено художньо-стилістичними
особливостями та ситуативно-комунікативними завданнями. Зреалізовані ва-
лентнозумовлені позиції (об’єктна, вихідного локатива) відбивають експліцит-
ну валентність, синтаксичні позиції (суб’єкта, адресата, локатива фінального)
з нульовим заповненням належать до імпліцитної площини валентності. За
кількісним структуруванням валентність дієслова виносити є складною, усі по
зиції — відкриті з послідовним формальним вираженням / невираженням.
Синтаксичний вияв категорії валентності ґрунтується на формах синтаксичного
зв’язку (лівобічно-суб’єктний компонент — предикативний з імпліцитним вира
женням суб’єкта; правобічно-об’єктний — керування; правобічно-локативний —
аналітично-відмінкове прилягання). Морфологічно опосередковане вираження се-
мантико-синтаксичної категорії валентності послідовно зреалізовано у відповідних
формальних показниках валентнозумовлених синтаксичних позицій 43 : суб’єкта
(номінатив), об’єкта (акузатив), адресата (датив), вихідного локатива (генетив ана
літичний) і кінцевого локатива (акузатив або генетив аналітичний) 44, пор.: «Семен
приніс з міста гарну звістку матері до села», «Тепер вже точно сказали, що батько
знаходиться в госпіталі» (О. Десняк), «[Настя:] Я дуже поспішаю, бо маю перенести
городину матері з левади до комори, а тоді ще бігти до буряків» (П. Бондарчук).
Загальна структура семантико-синтаксичної морфологічно опосередкованої
категорії валентності свідчить про її семикопонентність, де кожній грамемі
властиві семантичне наповнення, форма синтаксичного зв’язку та формальне
вираження валентнозумовленого компонента. Ієрархічно вершинною граме
мою категорії валентності постає грамема суб’єкта, що виступає облігаторною
для всіх дієслів. їй властиве експліцитне та імпліцитне вираження, а за міжчас-
тиномовної трансформації вона входить до внутрішнього семантичного простору
похідної лексеми: «поливати — 1) ллючи рідину, змочувати кого-, що-небудь;
обливати когось, щось» 45 : «Майстри поливали підлогу водою» -» «поливання —
дія за знач, поливати» 46: «Під хатою стояла бочка для поливання городу водою»
42 Словник української мови.— Т. 1.— С. 442.
43 Формальне вираження відповідної валентності передбачає встановлення тієї чи іншої
відмінкової форми з усім спектром можливих флексійних наповнень, пор., наприклад, но
мінатив: -я, -а(я), -о, -е(є) та ін.; акузатив: -у(ю), -ш, -а(я) і под.
44 Загнітко А. П. Зазнач, праця.— С. 272; див. також: Вихованець І. Р. Частини мови в
семантико-граматичному аспекті.— С. 118.
45 Словник української мови. — Т. 7. — С. 66.
46 Там же.
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5
.Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності
(А. Яна). Спеціалізованою формою вираження валентнозумовленого суб’єктно
го аргументу47 виступає форма називного відмінка.
Безпосередньо з грамемою суб’єкта співвіднесена грамема об’єкта (в межах
традиційної граматики встановлені основні виміри категорії перехідності) з її
досить послідовним формальним маркуванням та чітко окресленим семантич
ним угрупованням дієслівних лексем. Лексикографічна примітка на зразок
«перехідне і неперехідне» відбиває імпліцитне вираження правобічної контакт
ної валентності, пор.: «читати — 1) перех. і неперех. сприймати що-небудь за
писане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось
написане, надруковане» 48: Учні читали казку та Учні читали. Зазвичай в остан
ньому реченні дієслівну словоформу читали <- читати (подібні: Дитина пише,
Школярі малюють, Студенти співають тощо) кваліфікують як неперехідну,
що позначає ‘зайнятість когось у ситуації’, ‘наявне уміння’ та ін. У своєму ос
новному вияві аналізована лексема містить ліво- (одну суб’єктну) та правобічні
(дві — об’єктну й адресату) валентності. їхні реалізації завжди мотивовані си
туативно-комунікативними завданнями, пресупозитивним тлом, прагматични
ми настановами, пор.: 0 <- Читали книгу дітям (нульовий суб’єкт) / 0 <- Чита
ли книгу -» 0 (нульовий суб’єкт + нульовий адресат) / 0 <- Читали -» Ш -» ZZ/
(нульовий суб’єкт + нульовий об’єкт + нульовий адресат). Об’єктна грамема
найсильніше взаємодіє із суб’єктною, витворюючи цілісний спектр суб’єк
тно-об’єктних відношень. їхній простір прямо корелює з прагматичними зав
даннями, соціальними настановами та закономірностями лексичного наповнен
ня відповідних синтаксичних позицій, пор.: «Діти пили воду» (комунікативно й
соціально нормативне) і «Діти пили пиво» (комунікативно нормативне й со
ціально ненормативне — відхилення в заповненні об’єктного компонента).
Ієрархія грамем у структурі семантико-граматичної категорії валентності з її
морфологічно опосередкованим вираженням: 1) адресата, 2) інструмента, 3) ви
хідного локатива, 4) фінального (граничного) локатива та 5) об’єкта перепони
в такій послідовності відбиває їхнє поширення в лексико-семантичних групах
47 Використання терміна аргумент є мотивованим (див. наприклад: Вихованець І. Р. На
риси з функціонального синтаксису української мови.— Κ., 1992.— С. 23 і далі;
Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць.— Κ., 1991.— С. 15 і далі;КостусякН. О.
Семантико-синтаксична парадигма відмінкової грамеми «суб’єкт» // Лінгвістичні студії : 36.
наук, праць/Уклад. А. П. Загнітко (наук. ред.).— Донецьк, 2012.— Вип. 25.— С. 35-37), тому
що він співвідносний із субстанційною семантикою і набув найбільшого поширення в україн
ській лінгвістиці. Термін актант на позначення валентнозумовленого носія предметної се
мантики в його кореляції з терміном сирконстант як репрезентанта носіїв обставинної
семантики у внутрішньореченнєвій структурі (Теньер Л. Основы структурного синтаксиса.—
М., 1988.— С. 28 і далі) набув у низці праць надто широкого тлумачення — позначення
синтаксичної позиції (Ж. Греймас, Ж. Курте та ін.). Сирконстант посідає тільки синтаксичну
позицію в реченнєвій структурі, його статус не зумовлений семантичною валентністю ак
тивно валентного компонента. У сучасній лінгвістиці теорія актантної / актантно-рольової
граматики опрацьовує на ґрунті валентнозумовлених позицій статус і роль кожного актанта,
його семантичні та формальні варіанти, а також аналізує основні / неосновні вияви преди-
катних знаків носіїв активної валентності (див.: Загнітко А. П. Словник сучасної лінгвістики:
поняття і терміни : В 4 т.— Донецьк, 2012.— Т. 1.— С. 169). На ґрунті актантних ролей та
навантаження морфолого-синтаксичних, семантико-функційних виразників стану дієслова
дослідники активно опрацьовують основні принципи актантної деривації з простеженням
вияву підвищувального / знижувального / інтерпретувального похідного (див.: Плунгян В. А.
Введение в грамматическую семантику: грамматические значения и грамматические сис
темы языков мира.— М., 2011.— С. 251-307).
48 Словник української мови.— Т. 11.— С. 337.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5 11
А. П. Загнітко.
дієслів, їхню частоту та відповідно — постійно зменшувану в загальному спектрі
кількість обов’язкової правобічної реалізації в активно валентних дієсловах.
Семантико-синтаксична валентність з опосередкованим морфологічним вия
вом виступає семантико-граматичним (семантичним + морфолого-синтаксич-
ним) енергетичним ядром дієслівності, забезпечуючи її предикаїний внутрішньо-
реченнєвий континуум. Останній посилюється наявністю повторюваних сем у
структурі дієслівної лексеми як активно валентного компонента та відповідного
аргументу— валентнозумовленого компонента (носія пасивної валентності). Для
дієслова семантико-синтаксична категорія валентності з морфологічно опосеред
кованим вираженням є первинною, звідки транспонована з різною силою вияву в
інші частини мови — іменник, прикметник, прислівник та ін.
Семантико-синтаксична категорія валентності дієслова охоплює також влас-
не-дієслівний вимір множинності (англ. verbal plurality) — дериватами мульти-
суб’єктності (велика кількість суб’єктів реалізує дію та ін.: Нападало листя) та
мультиоб’єктності (суб’єкт здійснює дію над значною кількістю об’єктів: Хло
пець накупив книжок).
Категорія особи в дієслова належить до предикативно-реченнєвого ядра, реа-
лізуючи повною мірою узгоджувальний потенціал формально-граматичного рів
ня категорії предикативного зв’язку. Плеоназм (подвійне вираження особової се
мантики — займенникова та дієслівна) на зразок Я знаю силу держави, Ти добре
засвоюєш новий матеріал зумовлений необхідністю актуалізації суб’єкта та на
лежним ситуативним мотивуванням структурування комунікативного акту з пос
лідовним диференціюванням учасника / неучасника, адресата / адресанта і под.
Категорія способу дієслова є граматизовано-спеціалізованим засобом вира
ження модальності з послідовно простежуваною опозицією реальності / ірреа
льності: Було б бажання вчитися, а школа знайдеться (ірреальність); Крокуйте
сміливо вперед! (ірреальність); Світить веселе сонечко (реальність)49. Грамеми
способу у своєму використанні корелюють із комунікативними настановами
(пор. класифікацію речень за комунікативною настановою О. С. Мельничуком50
з послідовним диференціюванням розповідних, питальних, бажальних, гіпоте
тичних, імовірних та ін.) і не виступають системотвірними для дієслівності в її
цілісності51.
Якщо брати загальний розвиток мовознавства, описуваний через тріаду
«традиція — модерн — постмодерн», кваліфікаційний статус категорії валент
ності дієслова цілком логічно вміщується в постмодерні, в якому поєднано тра
диційні підходи до розгляду категорій дієслова з їхнім модерним тлумаченням,
коли істотним був перехід від усталеного традиційного антропоцентризму до
49 За мету не поставлено висвітлення усіх модельних значень, оскільки їхній обсяг та
різноманіття є досить ємними, охоплюючи і спеціалізовано-граматизовані засоби вираження,
і лексичні ресурси, і синтаксичні параметри, і вторинне використання тих чи тих граматичних
форм (див.: Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови.— С. 156,167 і далі).
50 Мельничук О. С. Загальні питання синтаксису української мови // Сучасна українська
літературна мова : Синтаксис / За заг. ред. І. К. Білодіда; відп. ред. О. С. Мельничук.— Κ.,
1973,— С. 5-50.
51 Цілісний спектр дієслівності, її послідовний розгляд, особливо в загальнотипологіч-
ному вимірі, вимагає врахування широкого загалу дієслівних категорій, до яких належать і
стан, і фазовість, і таксис, і евіденційність та ін. Остання позначає спосіб доступу до інфор
мації, її показники вказують на «джерело інформації» про повідомлювану інформацію, тобто
яким способом інформація стала доступна (пор.: ПлунгянВ. А. Зазнач, праця.— С. 451). В
українській мові та низці інших слов’янських мов категорія евіденційності послідовно ви
ражена відповідними різновидами дієслівних лексем на зразок побачити, почути, знати,
інформувати.
12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5
.Семантико-граматичне енергетичне ядро дієслівності
виваженого модерного системоцентризму із зосередженням на особливому на
вантаженні дескриптивності. У постмодерні реабілітовано традицію, але з ура
хуванням статусної ролі суб’єкта-мовця з послідовним встановленням статусно
го навантаження ситуативно-комунікативних завдань, прагматичних настанов у
конструюванні тих чи тих мовних одиниць. Подібний підхід уможливлює вста
новлення всього обсягу семантико-граматичного енергетичного ядра дієслів
ності крізь призму системотвірного навантаження дієслівних категорій та
їхнього співвідношення із ситуативно-комунікативними завданнями та соціаль
но-прагматичними настановами.
A. P. ZAHNITKO
THE SEMANTIC-GRAMMATICAL ENERGETIC VERB ALITY KERNEL
It is considered the semantic-grammatical verbality kernel with the consistent definition
of the categories of tense, aspect, transitivity / intransitivity, voice, person, number in the
inner-parts-of-speech verb structuring and their manifestation in sentence structure. It is characte
rized the hierarchy of the semantic-syntactic valence category setting up its morphologically medi
ated expression peculiarities, determined the patterns of the implicit and explicit valence realization.
Keywords: Semantic-syntactic category, subject grammeme, objectgrammeme, explicit
valence, implicit valence, aspect category, system-forming category.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 5 13
|