Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І
У статті розглядаються структурно-семантичні моделі словотворення сучасної української літературної мови (друга половина 80-х років XX — початок XXI ст.), актуалізовані внаслідок значної активізації в цей період потреб широких кіл суспільства в дальшому коригуванні (нормуванні та систематизації) різ...
Збережено в:
Дата: | 2015 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2015
|
Назва видання: | Мовознавство |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183992 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX — початок XXI ст.). І / О.О. Тараненко // Мовознавство. — 2015. — № 1. — С. 3-32. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-183992 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1839922022-04-29T01:26:34Z Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І Тараненко, О.О. У статті розглядаються структурно-семантичні моделі словотворення сучасної української літературної мови (друга половина 80-х років XX — початок XXI ст.), актуалізовані внаслідок значної активізації в цей період потреб широких кіл суспільства в дальшому коригуванні (нормуванні та систематизації) різних сегментів літературної мови і, зокрема, системи словотворення. The article focuses on the major word-building models in the Ukrainian language of the late XXth — early XXIst century stirred up by the increasing demand of the Ukrainian society’s hroad sections for the subsequent codification and systematization of diverse levels of the standard language and in particular its word-building. 2015 Article Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX — початок XXI ст.). І / О.О. Тараненко // Мовознавство. — 2015. — № 1. — С. 3-32. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183992 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
description |
У статті розглядаються структурно-семантичні моделі словотворення сучасної української літературної мови (друга половина 80-х років XX — початок XXI ст.), актуалізовані внаслідок значної активізації в цей період потреб широких кіл суспільства в дальшому коригуванні (нормуванні та систематизації) різних сегментів літературної мови і, зокрема, системи словотворення. |
format |
Article |
author |
Тараненко, О.О. |
spellingShingle |
Тараненко, О.О. Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І Мовознавство |
author_facet |
Тараненко, О.О. |
author_sort |
Тараненко, О.О. |
title |
Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І |
title_short |
Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І |
title_full |
Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І |
title_fullStr |
Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І |
title_full_unstemmed |
Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX— початок XXI ст.). І |
title_sort |
словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець xx— початок xxi ст.). і |
publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
publishDate |
2015 |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183992 |
citation_txt |
Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX — початок XXI ст.). І / О.О. Тараненко // Мовознавство. — 2015. — № 1. — С. 3-32. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
series |
Мовознавство |
work_keys_str_mv |
AT taranenkooo slovotvorennâukraínsʹkoímovivaspektííísučasnihsistemnonormotvorčihtendencíjkínecʹxxpočatokxxistí |
first_indexed |
2025-07-16T04:02:41Z |
last_indexed |
2025-07-16T04:02:41Z |
_version_ |
1837774733312000000 |
fulltext |
О. О. ТАРАНЕНКО
СЛОВОТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В АСПЕКТІ ї ї
СУЧАСНИХ СИСТЕМНО-НОРМОТВОРЧИХ ТЕНДЕНЦІЙ
(КІНЕЦЬ XX — ПОЧАТОК XXI СТ.). І ___________________
У статті розглядаються структурно-семантичні моделі словотворення сучасної україн
ської літературної мови (друга половина 80-х років XX — початок XXI ст.), актуалізовані
внаслідок значної активізації в цей період потреб широких кіл суспільства в дальшому кори
гуванні (нормуванні та систематизації) різних сегментів літературної мови і, зокрема, систе
ми словотворення.
К л ю ч о в і слов а : словотворення сучасної української мови, норми української літера
турної мови, кодифікація української літературної мови, культура української мови.
1. Вступні зауваження. Інтенсивна динамізація українського словотворення
кінця XX — початку XXI ст., що виявляється як у творенні нових, так і в поши
ренні у масовому вжитку певних уже наявних окремих найменувань відповід
них словотвірних типів і словотвірних типів у цілому, зумовлена активізацією
трьох основних чинників, рушійних сил номінативно-словотворчих процесів, в
основі кожного з яких лежить демократизація суспільного життя і в тому числі
мовної діяльності суспільства відзначеного періоду, що розширює межі для реа
лізації цих мовних потреб, — 1 ) це потреба в значному оновленні номінативних
засобів мови як наслідок появи / актуалізації значно більшого й, головне, іншо
го, ніж досі, кола понять, що потребують мовного вираження, фокусування пріо
ритетної уваги суспільства на інших, ніж дотепер, сферах його життя і
соціальних цінностях (у зв’язку з переходом країни до іншого типу соціаль
но-економічних та політичних відносин і формуванням власної державності)
2) це потреба в дальшому коригуванні — нормуванні та систематизації різних
сегментів словотвірної структури української літературної мови внаслідок під
вищеної уваги суспільства як до встановлення її якомога питоміших, органіч-
ніших основ — пошуків її ідентичності (часто це розуміють як «відновлення» її
чистоти), так і до її структурного розвитку — у зв’язку з проголошенням її дер
жавною мовою країни та розширенням її функціонування в різних сферах су
спільного життя; 3) це потреба в розширенні загальностилістичних
(номінативно-експресивних) і власне стильових можливостей мовного самови- 1
1 Див. докладніше про дію цього чинника як основи різноманітних номінативно-сло
вотворчих процесів в українській мові зазначеного періоду: Тараненко О. О. Формування
нової системи соціальних цінностей і пріоритетів українського суспільства (на матеріалах
української мови кінця XX — початку XXI ст.). VI: Словотворення // Мовознавство.—
2014.— № 3.— С. 3-33; Тараненко О. О. Формування нової системи соціальних цінностей і
пріоритетів українського суспільства (на матеріалах української мови кінця XX — початку
XXI ст.). VII // Там же,— № 5,— С. 14-34.
О О. О. ТАРАНЕНКО, 2015
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 З
раження суспільства, що інтенсивно реалізується тепер у мові масового вжитку
в процесах інтенсифікації оказіонального словотворення, у явищах мовної гри
(це фактор, що діє звичайно одночасно з реалізацією потреб у номінації тих чи
інших понять, які ще не мають загальноприйнятої назви, але реалізується у тво-
енні одиниць явно «неофіційного» й навіть «несерйозного» характеру), у по
силенні елементів колоквіалізації й навіть жаргонізації словотворення, у
поширенні словотвірних моделей професійних сфер слововжитку (див., наприк
лад, у п. 6.1.1 серед прикладів перфективації дієслів одиниці на зразок зісканувати,
заінвентаризувати, відрекламувати, прокредитувати, проплатити і под.) 2.
Якщо перший і третій з названих чинників словотворення характерні при
близно однаковою мірою для мов народів різних слов’янських і ширше — пост-
соціалістичних країн цього періоду, то другий — насамперед для тих мов, які в
умовах бездержавності народів — їх носіїв мали до цього або й продовжують
мати явно недостатньо умов для повнокровного соціального функціонування і
зазнавали (зазнають) потужного впливу інших, сусідніх, слов’янських мов. Най
повніші паралелі історико-, соціально- та власне структурно-мовного плану тут
можна простежити між українською і білоруською мовами3.
Реалізація системно-нормотворчого чинника у функціонуванні українського
словотворення на сучасному етапі його розвитку полягає в тенденціях, з одного
боку, до максимально можливого обмеження (аж до повного усунення) реаліза
ції тих словотворчих формантів, словотвірних типів, що їх розцінюють у певних
(ширших чи вужчих) колах суспільства як більшою чи меншою мірою не влас
тиві структурі української мови, а з другого, — а) до культивування тих її
структурних особливостей, що сприймаються як характерні саме для неї, виріз
няючи її на тлі інших слов’янських і насамперед, зрозуміло, російської мови (з
неминучим при цьому, звичайно, суб’єктивізмом в оцінюванні мовних фактів з
боку членів мовного колективу — в їх сприйманні цих фактів як справді україн
ських чи ні); б) до побудови «правильної», регулярної в структурно-словотвір
ному плані української мови. Загальними відмітними особливостями комплексу
сучасних системно-кодифікаційних тенденцій в українському словотворенні є:
а) у плані стратегії нормативного орієнтування — посилення пріоритетнос
ті власних словотворчих ресурсів і словотворчого потенціалу української мови з
прагненням до обмеження впливів російської мови, в руслі чого активізувалася,
зокрема, й увага до залучення мовних елементів і явищ, станом на кінець 80-х—
2 Пропонована тут класифікація загальних факторів словотворення, які знаходять свою
реалізацію в інтенсифікації відповідного комплексу конкретніших мовних тенденцій і
словотвірних типів, певною мірою співвідноситься з класифікацією тенденцій словотворення
у слов’янських мовах новітнього періоду, якою керувалися автори відомої колективної праці:
Słowotwórstwo / Nominacja / Red. nauk. I. Ołmheiser.— Opole, 2003.— 541 s.; див. також:
Онхайзер И. Тенденции развития славянских языков: номинация / словообразование. Опыт
международного сотрудничества // Вести. Моек, ун-та : Сер. 9. Филология.— 2009.— № 5.—
С. 46-64. Так, перший і другий із зазначених вище чинників якоюсь, але далеко не повною
мірою співвідносяться з дією тенденцій відповідно до інтернаціоналізації і до націоналізації
(автохтонізації) систем словотворення національних мов (перший також з тенденціями до
інтелектуалізації, а другий — з тенденціями розвитку в дзеркалі культури мови), третій
чинник— з дією тенденцій до їх демократизації, зокрема колоквіалізації, жаргонізації, і т. д.
3 Див. про такого роду тенденції в словотворенні сучасної білоруської мови: Садоўскі П.
Інавацыі 90-х гадоў у мове беларускіх недзяржаўных выданняў // Беларуская мова: шляхі
развіцця, кантакты, перспективы.— Мінск, 2001.— С. 222-234; Лушіианец А. Тэндэнцыя да
нацыяналізацыі ў рускай, беларускай і ўкраінскай мовах // Słowotwórstwo / Nominacja.—
С. 140-151; див. також: Тараненко О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад
української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов’янському тлі) //
Мовознавство.— 2008.— № 2-3.— С. 184—188.
О. О. Тараненко________________________________________________________________
4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
початок 90-х років відсутніх або менше представлених у структурі «офіційної»
літературної мови (насамперед до мовної практики періоду українізації 20-х —
початку 30-х рр. XX ст., до західноукраїнського варіанта літературної мови та
мови західної діаспори);
б) у плані тактики реалізації цієї стратегії — досить помітна радикалізація
підходів до оновлення словотворчих ресурсів української мови, посилення ролі
особистісного начала (зокрема, літературних редакторів ЗМІ, перекладачів, лек
сикографів, особливо укладачів термінологічних словників — немовознавців) у
розбудові її структури одночасно з ослабленням авторитетності «офіційної» мо
ви, наслідком чого є посилення динамічності такого оновлення, зростання
варіантності мовних одиниць і явищ та співіснування цих варіантів у мовній
практиці (нерідко без належного семантичного або стилістичного їх розмежову
вання: так, у різних нормативних джерелах та рекомендаціях і навіть у різних
виданнях тих самих словників можуть подаватися різні норми);
в) у плані більшої сприятливості різних сфер функціонування літературної
мови та мовної діяльності різних кіл її користувачів для реалізації таких тенден
цій — це насамперед, з одного боку, мовна практика різних суб’єктів недержав
ної форми власності (приватних друкованих та електронних ЗМІ, книговидав-
ництв: так, досить значного суспільного резонансу набула в цьому плані мовна
практика інформаційної програми т/к СТБ «Вікна»), а з другого, — мовні проек
ти як окремих ентузіастів, так і різних груп, центрів, що об’єднуються навколо
проблем удосконалення й розвитку української наукової термінології та номен
клатури різних сфер виробничої і т. ін. діяльності, оскільки саме в межах цих
підсистем літературної мови не тільки особливо відчувається недостатня роз
робленість (точніше, недостатня однозначна усталеність і «припасованість» до
реальних потреб практики) певних сегментів системи словотворення, а й най
більшою мірою може здійснюватися активний і не просто свідомий, а цілеспря
мований та планомірний вплив мовців на мовні процеси, і в функціонуванні са
ме їх наявний значний елемент експериментування (у галузевих словниках,
особливо перекладних — з українською як мовою, на яку здійснюється перек
лад, у нових українськомовних державних стандартах на терміни і визначення
понять тощо) 4. Відносно ширші можливості для реалізації на практиці ці тен
денції дістають у мовній діяльності тих верств мовного соціуму, мовні смаки
яких не сформувалися ще протягом попереднього періоду, а формуються те
пер, — це передусім представники молодших поколінь, а також особи з базовою
російською мовою, які внаслідок різних причин частково або повністю стали пе
реходити на користування українською літературною мовою (це тепер досить
масове явище).
Наслідком дії відзначених процесів протягом описуваного періоду є безпе
речний факт дальшого унормування та урізноманітнення різних сегментів ук
раїнського словотворення, помітного очищення їх від неорганічних для україн
ської мови рис (це неважко помітити, зокрема, порівнюючи слова української
частини в перекладних словниках, особливо російсько-українських, причому не
тільки в тих із них, що будуються на «радикальних» платформах, а й у достатньо
4 Див., зокрема, такі проекти перебудови української «наукової і технічної мови», як:
Войналович О., МоргунюкВ. Російсько-український словник наукової і технічної мови
(термінологія процесових понять).— К., 1997.— 256 с. (це досить радикальний проект);
Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / За ред. М. Д. Гінзбурга.— X.,
2003,— 592 с.
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 5
«поміркованих»), але водночас і збільшення номінативно й комунікативно не
доцільної варіантності мовних одиниць, а в певних випадках — і породження
мовних недоречностей.
Інтенсивність перебігу дериваційних процесів зі швидким множенням ва
ріантності назв можна продемонструвати на прикладах як цілком умотивовано
го підшукування кращої назви замість тієї, що, на думку відповідних кіл мовців,
не відповідає критеріям нормативності (наприклад, поряд з донедавна єдиним
соковижималка, пор. рос. соковыжималка, уживаються сокодавка, сокодавил-
ка, сокодавильниця, соковитискач, сокоробка), так і менш зрозумілих із суто
практичного погляду словотворчих пошуків (зрозуміло лише, що, очевидно, са
ме так, на переконання ініціаторів відповідних актів словотворення, має бути
справді «по-українському»). Так, після різкої активізації у вжитку в мовній
практиці ЗМІ іменника шпиталь (у конкуренції з госпіталь) відразу стали вини
кати й дієслова на заміну госпіталізувати: найчастіше (навіть у державних ЗМІ)
це шпиталізувати (з іменником шпиталізація), але також (особливо на т/к СТБ)
шпиталювати (недок. і док.; з іменником шпиталювання) і ушпиталити (док.; з
іменником ушпиталення) / ушпиталювати (недок.): «Петра Симоненка шпита-
лізовано... Лідера КПУ ушпиталювали...» (СТБ, «Вікна», 8.05.2003). Істотного
оновлення зазнало кілька синонімічних рядів із загальним значенням «керівник,
лідер»:
а) «керівник, начальник»: наприкінці 90-х років у ЗМІ в конкуренції з керів
ник стало вживатися чільник (пор. чільний), яке невдовзі саме почало тіснитися
наступним варіантом очільник (пор. чільник і очолювати-, з іменником очільнщ-
тво «керівництво»: «під очільництвом М. П-ка»): чільник / очільник міста, об
ласті, міліції, МВС, СБУ,уряду, держави (жін. чільниця, очільниця); «Шкода, що
провідні чільники нашої держави й словом не обмовилися про цькування патріо
та України» (ЛУ, 24.06Л 999, с. 7); «Очільника ОДА звинувачують у проведенні
непрозорої політики» (УМ, 7.06.2012, с. 3);
б) «службова особа; чиновник»: посадовець — від посада (жін. посадовиця),
високопосадовець, а також повернені до вжитку вже застарілі урядовець і рідше
вживане урядник (жін. урядовиця, урядниця), які функціонують тепер як у віднов
леному значенні «чиновник; службовець органів державної влади та управління»
(від старого уряд), так і в новому значенні «член уряду» — від уряд: місцеві уря
довці-, «Ниніурядовці й фінансисти шукають додаткових шляхів поповнення бюд
жетів різних рівнів» (УК, 23.01.2001); «Урядовці про себе подбали. Керівництво
уряду знову піднесло приємний подарунок собі і своїм підлеглим...» (У. Сур-
май.— Е, 10.06.2003); столичні урядники, українські урядники-,
в) «сильні світу цього»— як найвищі посадові особи (держави, регіону, міс
та), так і ширше — багаті і впливові люди. Так, після актуалізації в мові ЗМІ (пе
реважно у мн., причому вже практично без стилістичних конотацій, цілком «бу
денно» і з широкою можливістю застосування щодо цілком конкретних окремих
осіб) іменника можновладець (рідко жін. можновладниця) відразу ж на його ос
нові виникли нерегулярні зі словотвірного погляду владоможець і навіть за-
можновладець: «...всяка спілка з компартійними владоможцями тільки ском
прометує національно орієнтовані сили» (ВК, 14.09.1994), «Коли до кабінету
чиновника прийшов посильний від підприємця з двома сотнями доларів (за таку
суму владоможець погодився допомогти бізнесменові), у працівника мерії рап
том прокинулися рештки сумління» (Б. Скаврон. — Е, 17.06.2003, с. 6), «Мода
на “Бентлі”, або Хто з українських “заможновладців” “осідлав” 15 скандинав
ських корів?» (І. Пуків-Юнко. — ВЗ, 30.07.2009). Так само ніби нейтрально й
О. О. Тараненко________________________________________________________________
6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
цілком «побутово-приземлено» у ЗМІ (а з орієнтуванням на них — і в мові осіб,
які прагнуть спілкуватися «правильною» або навіть «вишуканою» українською
мовою) стали вживатися владець: українські владці (Кр., 2001, ч. 5, с. 6), «А якщо
нові владці не почують вимог, їм обіцяють наступний “Майдан”» (В. Дудар— Е,
5.06.2014, с. 10), пор. п. władca «владар, володар» (стилістично піднесено), но-
воактуалізоване державець «представник найвищої державної влади»: «.. .ніхто
з боку державців особливо й не змушує до неї (державної мови. — О. Т.) зверта
тися» (Юрій Андрухович. — Урок української, 2001, № 7, с. 2), сучасні держав
ці (Василь Захарченко. —Урок української, 2003, № 1) (у плані своєї мотивації
останнє може бути продовженням семантичного розвитку застарілого держа
вець, а може — й новим словом від держава).
Демократизація мовної практики з ослабленням її донедавна тісної залеж
ності від наявного стану й рекомендацій «офіційної» літературної мови полег
шує не тільки виникнення все нових і нових фактів конкуренції дублетних най
менувань, а й пошуки для заповнення номінативних лакун (у межах книжних
стилів літературної мови відсутність однослівної назви для того чи того понят
тя могла бути зумовлена й відсутністю такого найменування в арсеналі росій
ської мови), наприклад: буруля «велика бурулька» (акт зворотної деривації;
слово вживається в лексиконі працівників комунального господарства та у
ЗМІ протягом кількох останніх років у грудні — березні, коли є небезпека па
діння бурульок з дахів); дошкілля замість «дошкільне виховання» (наприклад,
у назві книжки: Українське дошкілля : Пісні, ігри, вірші й загадки. К., 1992);
поповнення словотвірного типу іменників — назв особи на -ач: надавач (пос
луг, інформації), сприймай (інформації, мова-сприймач), сприяч «той, хто
сприяє чому-небудь» («Дякую особам та організаціям — сприячам видання
цього словника!»).
Діапазон охоплення мовного матеріалу новими / відновленими нормотвор-
чими пропозиціями й самими тенденціями— з прагненням як до обмеження, так
і, навпаки, до розширення дії тих чи інших словотвірних типів — достатньо різ
номанітний 5. Ось, з одного боку, випадки досить непослідовно представленої в
сучасній мовній практиці тенденції до усунення деяких зразків непродуктивно
го типу іменників на -иш (як очевидних росіянізмів): замість вкладиш — 1) (те,
що вкладається в що-небудь) вкладка (вушні вкладки), 2) (вкладна деталь) вкла
день (УРРУС; УРСНТ); рос. ввертиш— укр. вкрутень (РУСНТ-98; УРСНТ); за
мість окатиш (див., наприклад: УРЕ; УОС-09) — котун (РУСНТ-98), хоча і у
виробничій, і в офіційній мові ще лишаються і вкладиш, і окатиш·, поява варіан
тів із суфіксами -ин(к)-а в конкуренції з уже наявними формами на -к-a: закла-
динка (у книжці), пор. закладка, клітина (грудна, сходова, наприклад: «Згори, зі
сходової клітини,.. .струмувало химерне світло скляного ліхтаря над дахом». —
Дмитро Малахов. Оті два роки... У Києві при німцях. К., 2002, с. 24), пор. кліт
ка', серед прикметників — конкуренція між давнішими мислительний, понятій
ний і новішими мисленнєвий, поняттєвий, яка відбувається явно на користь ос
танніх (пор., наприклад, буття — буттєвий, життя — життєвий). З іншого
боку, ось, наприклад, пропозиція повністю усунути із системи словотворчого
арсеналу української мови один з поки що дуже продуктивних різновидів такого
5 Див. також, зокрема: Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Даниленко Л. І. Динаміка
словникового складу сучасної української мови на тлі міжслов’янських паралелей // Мово
знавство.— 2003.— № 2-3.— С. 110-111.
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 7
способу словотворення, як абревіація: абонплата, педколектив, «Кшв-
міськбуд», «Укртелеком» і под. — як «радянський» у своїй основі6.
Неважко простежити досить виразні паралелі — і в стратегії, і в тактиці, і в
самому комплексі актуалізованих мовних явищ (сукупності як тих словотвірних
типів, що повинні бути замінені, так і тих, за допомогою яких це має бути зроб
лено) — між сучасним етапом розвитку української літературної мови й, зокре
ма, системи її словотворення і періодом українізації 20-х — початку 30-х рр.
XX ст.7 Але тепер, по-перше, значно менш помітно виявляється вплив відповід
них державних інституцій на процеси кодифікації української літературної мо
ви, який існував у загальних умовах тодішньої тоталітарної держави, тепер
спостерігається більша розпорошеність діяльності теоретиків і практиків мов
ної кодифікації, недостатня узгодженість їхніх зусиль та пропозицій і, як нас
лідок, більша невпорядкованість мовної практики. По-друге, тепер відбувається
в основному заміна тих чи тих ланок системи українського словотворення, а не
їх первинна кодифікація в лоні літературної мови, що, звичайно, потребує не
просто перегляду, а навіть ламання вже достатньо усталених для переважної
частини мовного колективу стереотипів. По-третє, у мовних настановах тепер
загалом спостерігається більша категоричність порівняно з рекомендаціями мо
вознавців, лексикографів, термінологів 20-х років, оскільки покоління того пе
ріоду ще, очевидно, не мало достатньої впевненості в своїх позиціях як єдино
правильних, тоді як нормалізатори нової доби вже відчувають за собою автори
тет своїх попередників, тим більше авторитет, освячений їхньою страдницькою
долею (під час сталінських репресій).
2. Іменники.
А. Сфера позначення осіб.
2.1. Суфіксальна фемінізація (моція) — явище, активізація якого, безпе
речно, найперше привертає до себе увагу серед словотворчих процесів україн
ської мови на сучасному етапі її розвитку8 — в іменниках жін. р., похідних від
іменників чол. р., на позначення осіб жіночої статі переважно за родом занять
(професійною й суспільною діяльністю) та соціальним становищем (посадою,
званням тощо), рідше — за місцем проживання, етнічною належністю та деяки
ми іншими ознаками. Оскільки ця тематична сфера словотворення є однією з на
йактуальніших у мовному житті сучасного суспільства, до теперішньої акти
візації її розвитку безпосередньо причетні всі три визначальні фактори
словотворення, відзначені вище (див. п. 1), на загальному фоні демократизації
всієї мовної діяльності в описуваний період, — загальносоціальний, системно-
нормотворчий і номінативно-експресивний (щодо дії останнього пор., наприк
лад, відомі ще з радянського часу адвокатеса, гідеса, деканеса, доктореса, ре-
дактриса, шефиня, філологиня і под.). Соціальний чинник для аналізованої сфе
6 Балабан Т. (США). Тези до підготовки бази для остаточного опрацювання стандартів
української технічної термінології І І Проблеми української термінології [Вісник держ. ун-ту
«Львівська політехніка».— 2000.— № 402].— Л., 2000.— С. 175.
7 Див. про нормотворчі тенденції в українському словотворенні того періоду, зокрема:
Жовтобрюх М. А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918-1941).— К.,
1991.— 260 с. Характеристику цих тенденцій уже з різко критичною оцінкою їх як «націона
лістичних» див. також у матеріалах їх обговорення на початку згортання політики укра
їнізації : Хроніка НДІМ [Науково-дослідного інституту мовознавства] : Відділ української
літературної мови // Мовознавство.— К., 1934.— № 2.— С. 139-142.
® Див. докладніше, зокрема: Тараненко О. О. Принцип андроцентризму в системі мовних
координат і сучасний тендерний рух // Мовознавство.— 2005.— № 1.— С. 21-23;
Архангельская А. Сексизм в языке: мифы и реальность.— Olomouc, 2011.— С. 188-234.
О. О. Тараненко________________________________________________________________
8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
ри словотворення — це не тільки поява нових або актуалізація вже наявних
понять, що потребують мовного вираження, — як наслідок ширшого залучення
жінок до сфери «чоловічих» родів діяльності, а вже й, безперечно, активізація в
українському суспільстві ідей фемінізму, спрямованих, зокрема, й на подолання
«мовної дискримінації» жінки, наприклад: банкірка, барменка, бізнесменка,
піарниця, продюсерка, роботодавиця; бойовичка, рекетирка; ваххабітка, ісла-
містка, шахідка та багато інших9. Об’єктом же пропонованого в цій статті роз
гляду мають бути, звичайно, ті явища моційного словотворення, які зумовлюю
ться насамперед актуалізацією другого з цих чинників, хоча відокремити його
дію від наслідків впливу першого фактора можна далеко не завжди.
У загальних межах активізації цього явища в одних випадках відбувається
стилістична нейтралізація (повна або часткова) фемінативів, уже наявних у літе
ратурній мові (зокрема, в 20-і— на початку 30-х рр. XX ст., у західноукраїнсько
му варіанті літературної мови), але пізніше (до 90-х рр.) фіксованих у словниках
з обмежувальними позначками (так, директорка, мільйонерка, мільярдерка в
СУМ-11 марковані як розмовні, а в СУМ-20, СУМ-12— уже нейтрально; викла
дачка — як розмовне в СУМ-11 та СУМ-12 і як нейтральне в СУМ-20; поетка —
як застаріле в СУМ-11 і нейтральне в СУМ-12; організаторка — з позначкою
«рідко» в СУМ-11, з позначкою «розм.» у СУМ-12 і нейтрально в УРРУС), в ін
ших — творення нових одиниць або засвоєння їх з мовної практики західної ук
раїнської діаспори.
У структурному плані це кілька словотвірних типів:
1) деривати із суфіксом -к-a, наприклад: водійка, прес-секретарка, режи-
серка та ін., навіть пілотка: «героїчна українська пілотка» — про Надію Сав
ченко (Е, 14.08.2014, с. 10); відновлюване, але так загалом і не сприйняте мов
ною практикою членка («Ольга з Левицьких — членка УВО»: УС, 4.02.1999);
активно поширювані в друкованих та електронних ЗМІ, зокрема в інформацій
них програмах теле- і радіоканалів, як нейтральні назви, але для широких верств
населення все ще, очевидно, з конотаціями розмовності: дипломатка («головна
дипломатка СІЛА»: т/к ICTV, «Факти», 19.09.2008), кандидатка («Китай готу
ватиме жінок-космонавтів. Кандидатками будуть випускниці середніх шкіл»:
П, 29.07.2004; «кандидатка в президенти»: т/к «Новий», «Репортер»,
15.03.2004; т/к К-l, «Один день», 4.05.2007), керманичка: (керманичка автівки;
керманичка уряду, Німеччини, Литви), міністерка (праці, соціальної політики,
юстиції); неофіційні варіанти деяких військових звань (не тільки в розмовній
мові, а вже й у деяких ЗМІ): сержантка («молодша сержантка»: т/к СТБ, «Вік
на», 8.03.2005), лейтенантка; президентка («президентш Латвії»; «NN, прези
дентш Інституту освіти»: із сучасних ЗМІ); «NN, докторка економічних наук» і
под.; щодо реалій зарубіжного життя: «держсекретарка СІЛА Кондоліза Райз»,
канцлерка (насамперед щодо канцлера Німеччини Ангели Меркель), сенаторка,
спікерка. Особливо ж активними серед них виявилися на початку XXI ст. фе-
мінативи прем ’єрка, рідше прем ’єр-міністерка, а також лідерка (у застосуванні
переважно до Юлії Тимошенко): «тюрма, де сиділа чинна прем’єрш» (УМ,
17.07.2008), «Із осені прем’єрш збирається щоквартально піднімати на 20 від
сотків ціну на газ» (ГПУ, 31.07.2009), «Прем ’єрка йшла поряд з ветеранкою»
(т/к СТБ, «Вікна», 23.02.2005), «Юлія Тимошенко, прем’єр-міністерка Украї-
9 Докладніше про явище суфіксальної фемінізації в ряді інших актуалізованих під дією
соціальних чинників моделей словотворення див.: Тараненко О. О. Формування нової
системи... VII.— С. 14—14.
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 9
ни» — підпис під зображенням (т/к «Новий», «Репортер», 18.03.2009), «лідерка
БЮТ Юлія Тимошенко» (УР-1, Ранкова інформаційна програма, 17.02.2006).
Розмовність багатьох подібних фемінативів — цілком очевидна для багатьох
одиниць, як відомих ще з радянських часів (таких, наприклад, як політична,
шефка), так і новозапроваджуваних на зразок нардепка — від нардеп, тобто на
родний депутат («Нардепка бере чай і давить ложкою лимон»: ГПУ, 31.07.2009),
комісарка (як назва посади: «комісарка з питань зовнішньої політики ради
Європи». — СТБ, «Вікна», 3.03.2006), на вживання їх у ЗМІ, очевидно, мало
впливає.
Активізується конкуренція між моційними дериватами з цим суфіксом і де
риватами не тільки з іншомовними суфіксами -ec-, -не-: акторка, директорка
{директорка заводу, архіву, програми), поетка («українська поетка Дарія Рих-
тицька із США»: ВК, 7.03.1997; «...поеток Світлани Иовенко і Ганни Чубач»:
ЛУ, 26.02.1998), патронка («...святої Марти, патронки добрих господинь»: П,
29.07.2004), пор. відповідно актриса, директриса (розм.), поетеса, патронеса,
а й з питомими: керівничка {закладу, партії, групи) — замість керівниця: так (на
певне, вже цілком механічно) опрацьовують тексти інформаційних програм на
теле- і радіоканалах літредактори (СУМ-11, як видається, цілком адекватно ква
ліфікував керівниця як нейтральне, а керівничка — як розмовне слово);
2) деривати із суфіксом -(н)иц-я: {високо)посадовець — {високо)посадови-
ця, урядовець — урядовиця, комп’ютерниця, односелиця, державниця, достой-
ниця та ін., у тому числі й такі, що перебувають на межі з оказіоналізмами: «Фо
тографія для письменниці, художниці, мистецтвознавиці та мовознавиці Лідії
Йолтуховської-Скоропис...» (ВЗ, 29.07.2006); зокрема, в мовній практиці т/к
СТБ: бізнесовиця, доброволиця, науковиця, товарознавиця і под.;
3) деривати із суфіксом -(к)ин-я — тип, що досі функціонував як непродук
тивний 10: актуалізовані мисткиня — від мистець (останнє СУМ-11 подавав з
позначкою «заст.»): «українська мисткиня із США» (ЛУ, 28.01.1999, с. 1), що
річна художня виставка (у 90-і роки) «Видатні українські мисткині», «мисткиня
веселкових барв» (УС, 15.05.2003), пор. п. mistrz — mistrzyni «майстриня»; член-
киня — від член (якої-небудь організації): «членкиня Всеукраїнського жіночого
товариства ім. О. Теліги» (УС, 11.04.2002, с. 14), «членкиня Центрального Ко
мітету КПУ» (Час, 1997, № 13), пор. п. członek— członkyni; нове, але за останні
роки вже досить закріплене у вжитку продавчиня — від продавець (у конкурен
ції з продавщиця — словом з «небажаним» суфіксом: див. п. 2.3), пор. п.
sprzedawczyni', за зразком останнього з’явилося вже й покупчиня (хоча, здавалося
б, уже наявне в «офіційній» мові покупниця нічим не «грішить» проти норми);
навіть бомжиня — від бомж (В3,15.05.2014,с.14)у конкуренції з бомжиха', ак
тивізовані в межах загальноукраїнського мовного простору назви представниць
західноукраїнських етнографічних груп бойкиня, лемкиня (пор. уже закріплений
у літературній мові етнонім грекиня)', нові назви жінок-спортсменок: борець —
борчиня («найсильніша борчиня континенту»: УМ, 23.03.2012, с. 1; також пе-
рен.: «борчиня з комунізмом» — УМ, 20.11.2013, с. 11, «борчиня за справедли
вість» — т/к «Студія 1+1», ТСН, 25.11.2009), плавець — плавчиня (у конкуренції
з уже наявним плавчиха), набуває поширення стрільчиня — від стрілець', від
10 Не ототожнювати вияви описуваного тут явища з іншою тенденцією до певного
пожвавлення цього словотвірного типу, яка була наявна і в радянський час — здебільшого в
спільних з російською мовою одиницях на зразок шефиня, філологиня (див. п. 1): це були (і
лишаються) приклади напівсерйозного словотворення в розмовній мові, вияви мовної гри, а
не утворення з цілком очевидною претензією на стилістично нейтральне вживання (у ЗМІ).
О. О. Тараненко________________________________________________________________
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
іменників спільного роду: колега — колегиня, уживається також старостиня.
Цей словотвірний тип в українській загальнонародній мові повніше зберігся, як
відомо, на західноукраїнських теренах (мовець — мовкиня, швець — шевкиня:
Жел., в етнонімії: німкиня, туркиня, чехиня), маючи безперечне підживлення і з
боку західнослов’янських мов (у цій групі слов’янських мов він представлений
найповніше), і, відповідно, в мовній практиці західної української діаспори.
Пор. також давніші, вже узвичаєні в літературній мові одиниці господиня, крав
чиня, майстриня— у конкуренції з господарка, кравчиха, майстриха, уже за но
вітнього часу поширене в загальноукраїнському масштабі ґаздиня (СУМ-20 по
дає також жрекиня «жриця» — з ілюстраціями із творів західноукраїнських
письменників, але без стилістичних ремарок).
Ці три актуалізовані типи словотвірної фемінізації помітно різняться між со
бою за своїми частотними та стилістично-конотативними характеристиками:
найчастотнішим із них виступає, як і до цього, тип із суфіксом -к-, але він же, з
іншого боку, порівняно більше — у багатьох формах своєї конкретної реаліза
ції — позначений конотаціями розмовності й, отже, тим чи іншим ступенем сти
лістичної зниженості. Саме це, безперечно, уже протягом тривалого часу стоїть
на заваді, наприклад, міжстильовому використанню фемінативів на зразок діло
водна, науковка, обліковка, службовка, урядовка; якщо слово двірничка в одних
словниках української мови (СУМ-11 ; СУМ-12) подається як стилістично нейт
ральне, в інших же — як розмовне (СУМ-20), це свідчить тільки про те, що в ос
танньому випадку до стилістичної кваліфікації цього слова поставилися уваж
ніше. На користь активізації двох інших типів «працюють» такі важливі
фактори, як: 1) у структурному плані — регулярність творення незалежно від
кінцевого характеру твірної основи (на відміну від типу на -к-a, процесам фе
мінізації в межах якого стає на заваді наявність певних звуків: задньоязикових ґ,
к, X і гортанного г, губних, скупчення приголосних: -кт, -рг, -тр та ін., суфіксів
з випадними голосними е, о, наприклад: знавець, свідок)', 2) у стилістичному
плані — відсутність у них конотацій розмовності, а для типу на -(к)ин-я, крім
того, ще й, з одного боку, наявність певної стилістичної піднесеності (пор. та
кож героїня), зокрема й через його архаїчність (пор. богиня, рабиня, монахиня, у
назвах дружини за чоловіком: бояриня, княгиня і под.), а з другого, — значно
менша продуктивність його в сучасній російській мові, але помітна представле-
ність у мовній практиці діаспори. Саме тому останній з названих словотвірних
типів став так активно виявлятися; його регулярність особливо демонструє мов
на практика деяких телеканалів, насамперед СТБ (програма «Вікна»), наприк
лад: критикиня, тезкиня — від тезко, фотографиня, фізіатриня — від фізіатр,
від іменників на -ець: виборець — виборчиня, знавець — знавчиня, курець —
курчиня, навіть молодець — молодчиня («Вона молодчиня\»: СТБ, «Час К»,
31.03.2003); в інших ЗМІ: гравець — гравчиня (т/к «Новий», «Репортер»,
2.09.2009), драматург — драматургиня (ICTV, «Факти», 25.01.2011; «молода
українська драматургиня Катерина Демчук»: В. Сердюк. — ЛУ, 22.10.1998);
уживається також фемінатив свідк(ч)иня — від свідок. Однак якщо наявність
цього суфікса видається цілком доречною в таких стилістично піднесених фе-
мінативах-новотворах, як, наприклад, вождиня (зокрема, про Юлію Тимошен
ко), патріархиня (перен.: «патріархиня національної культури» і под.), а також
у слові ворогиня («непримиренні ворогині»: Оксана Забужко), то вживання по
дібних утворень у стилістично нейтральних контекстах, тим більше в інформа
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 11
ційному стилі, у назвах посад жінки, поки що, безперечно, сприймається далеко
не однозначно в українському мовному соціумі п.
У загальнослов’янському мовному просторі продуктивність моделей суфік
сальної фемінізації на позначення особи жіночої статі за соціальним статусом,
як відомо, істотно варіюється (у назвах за ознаками національності, походжен
ня, проживання, за певними якісними характеристиками ця межа зміщується й
міжмовні відмінності є не такими виразними) — від найменш активного їх фун
кціонування в сучасній російській літературній мові (після активності цих про
цесів наприкінці XIX — на початку XX ст. і особливо в 20 — 30-і роки XX ст.) 11 12
до ширшого їх представлення в двох інших східнослов’янських мовах і ще пов
нішого — у західно- (особливо в чеській і словацькій) і південнослов’янських
мовах 13. Відмінності в цьому плані між слов’янськими літературними мовами
загалом можна пояснити різною мірою впливу на особливості їх формування та
розвитку двох таких визначальних чинників нормативності літературної мови,
як: 1) більша / менша наявність комплексу тривалих і міцних нормативних тра
дицій у межах кожної з мов — це зумовлює відмінності між російською (з її три
валою й відносно безперервною традицією розвитку і функціонуванням як мови
державного життя, потужним струменем книжно-писемної мови в її основі і, як
наслідок, найсуворішими, очевидно, нормами в межах слов’янського мовного
світу) і більшістю інших слов’янських літературних мов (з більшою або мен
шою перервністю в їхньому розвитку між старокнижним і новим періодами або
й порівняно молодих, ширшою наявністю народно-розмовної основи та шир
шою наявністю різноманітних варіантних явищ у їхній структурі— як мов з від
сутньою або ослабленою традицією державного функціонування), а також, хоча
вже й меншою мірою, між польською (з її тривалою традицією функціонування
не просто як літературної, а й як мови державного життя) і іншими як західно-,
так і південнослов’янськими літературними мовами 14; 2) більша / менша мож
ливість для літературних мов у їхній попередній історії, особливо вже в XX ст.,
самостійного або ж, навпаки, залежного від інших (насамперед, зрозуміло, від
11 Так, у спеціальному дослідженні, присвяченому жіночому псевдонімікону учасниць
Української повстанської армії, вони іменуються як «жінки-члени ОУН-УПА» (не членкині):
Павликівська Н До питання про номінацінні процеси у жіночій псевдонімії в УПА І І Україн
ська мова.— 2005.— № 3.— С. 86-99.
12 Див.: Янко-Триницкая Н А. Наименование лиц женского пола существительными
женского и мужского рода // Развитие словообразования современного русского языка.— М.,
1966.— С. 167-210.
13 Див. докладніше, зокрема: Тараненко О. О. Динаміка слов’янських іменних класи
фікацій у діахронії і синхронії // Слов’янське мовознавство : Доп. укр. делегації на XI Міжнар.
з ’їзді славістів.— К., 1993.— С. 83-85; Нещименко Г, П, Отражение «гендерных» проблем в
славянском словообразовании // Відображення історії та культури народу в словотворенні.—
К., 2010.— С. 192-207; Архангельская А. Зазнач, праця. Пор., наприклад, характерні виступи
жінок (представниць різних професій) у пресі різних слов’янських країн — з одного боку, в
російській періодиці: «Многих моих подруг и меня в том числе задевает, когда нас называют
не продавцами, а “продавщицами” (здавалося б, цілком нейтральне слово! — О. Т.) или даже
“продавчихами”» (В. Кочегарова, ст. продавец.— Правда, 27.12.1980); з другого боку, в
періодиці західно- і південнослов’янських країн проти поширення форм чол. р. на жінок: «Nie
chcę być szwaczemì» (з листа швачки) (Poradnik językowy.— 1969.— N 5.— S. 299), за «мовну
емансипацію» (Иванова Л. За еманципация и в езика // Български език.— 1984.— Год. 34.
Кн. 1,— С. 77-78).
14 Пор. при зіставному аналізі продуктивності актів словотвірної фемінізації кількох
слов’янських мов, наприклад: слн. diplomatinja — слц. diplomatica — п. kobieta-diplomat (див.:
Pančikova М. Rozvojove tendencie pol’skej, slovinskej a slovenskej lexiky na prelome tisicročia //
XIII. medzinárodny zjazd slavistov v Eubl’ane: Príspevky slovenskych slavistov.— Bratislava,
2003,— S. 93).
О. О. Тараненко________________________________________________________________
12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
сусідніх слов’янських) мов розвитку, коли культурна еліта народів — носіїв
мов, що протягом тривалого часу перебувають під таким впливом, керується
прагненням (не завжди, звичайно, прямо усвідомлюваним) розвивати, культи
вувати саме ті особливості структури їхніх мов, що їх можна вважати справді
питомими й визначальними для них, вирізняючи їх на тлі мов — джерел такого
впливу: це зумовлює поділ насамперед між українською, білоруською (на фоні
російської), «недомінантними» мовами колишньої Югославії (на фоні серб
ської), з одного боку, і іншими слов’янськими мовами, — з другого. Саме як на
слідок комплексної дії цих двох факторів явище словотвірної фемінізації ширше
виступає, зокрема, в українській та білоруській15 мовах, ніж у російській, у хор
ватській на фоні сербської 16. Окремо в такому поділі слов’янських мов стоїть
чеська літературна мова з її досить регулярним співвідношенням форм чоло
вічого й жіночого роду в позначеннях осіб, яка хоча й спирається на традиції
словотворення старочеської книжної мови, але мала значну перерву у своєму іс
торичному розвитку, а в процесі свого відродження зазнавала інтенсивного
свідомого регулювання.
В умовах теперішньої демократизації функціонування й розвитку мов наро
дів постсоціалістичних країн дія цього явища активізувалася в усіх слов’ян
ських літературних мовах, однак не просто з різною повнотою, але й унаслідок
переважання при цьому дії різних із зазначених вище (див. п. 1) факторів слово
творення. Так, усі слов’янські мови, звичайно, демонструють активізацію про
цесів суфіксальної фемінізації як наслідок дії першого— загальносоціального, а
також певною мірою (в загальних умовах дальшої демократизації мовного жит
тя) й третього з названих чинників. Але російська мова при цьому, як правило, й
обмежується дією відзначених чинників: бизнесменк(ш)а, боксерк(ш)а, депу-
татша, диджейк(ш)а, интервьюерша, компьтерщица, наркокурьерша, психоа-
налитичка, снайперша, спринтерк(ги)а та ін .17, тоді як у плані нормотворчості
для російського мовного соціуму загалом самоочевидним є факт, що подібним
одиницям не місце в кодифікованій літературній мові, крім хіба що сфери спор
ту та деяких інших сфер, де стать жінки є одним з визначальних для її роду заня
ть показників, і то лише для дериватів із суфіксом -к- (каратистка, культурис
тка, стриптизерш і под.). Для польської мови важливим є також вплив другого
з цих чинників — нормотворчого, але в польському суспільстві, зокрема й серед
мовознавців, усе ще тривають дискусії щодо коректності застосування в різних
випадках іменування особи жіночої статі за її соціальним статусом або словот
вірних фемінативів, або форм чол. р.— маскулінізованих позначень із синтак
сичною фемінізацією18. При цьому, однак, констатується переважання не тільки
15 Див., наприклад: Садоўскі П. Зазнач, праця.— С. 230.
16 Див., наприклад: Kłaju I. Neologisms in Present-day Serbian // Intem. Joum. of the Sociol
ogy of Language.— 2001.— N 151.— P. 100, 110.
17 Див., наприклад: Нещименко Г. П. Зазнач, праця; Архангельская А. Зазнач, праця.—
С. 153-187.
18 Див, наприклад: Klemensiewicz Z. Tytuły і nazwy zawodowe kobiet w świetle teorii i
praktyłci // Język polski.— 1957.— T. 37. Zesz. 2.— S. 101-119; Duda H. Kilka uwag o języko
znawstwie normatywnym (z powodu archeolożek, socjolożek i teolożek) // Poradnik językowy.—
1999.— Zesz. 8-9.— S. 115-121 ; Łoziński M. O panach i paniach: Polskie rzeczowniki tytularne i
ich asymetria rodzajowo-płcowa.— Warszawa, 2006.— S. 247-280; Jadacka H. Kultura języka
polskiego: Fleksja, słowotwórstwo, składnia.— Warszawa, 2007.— S. 126-129. Більшість поль
ських мовознавців, що висловлюються з приводу відзначеної проблематики, у тому числі й
жінки, не вважають, що відсутність форм жін. р. до багатьох назв осіб за родом занять може
мати якийсь істотний вплив у плані дискримінації жінки (див., наприклад: Nowy słownik
poprawnej polszczyzny PWN / Red. A. Markowski.— Warszawa, 1999.— S. 1767; Markowski A.
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 13
в офіційній, а й у розмовній сферах слововжитку форм чол. р. для позначення
осіб обох статей19 20. В усвідомленні ж носіїв чеської та словацької мов норматив
ний статус різних структурних типів суфіксальних фемінативів є загалом безпе
речним (аж до офіційного закріплення їх у статусі військових звань). Найвираз
ніше ж — унаслідок, з одного боку, динамічного розширення набору таких
фемінативів та суспільних сфер їх використання, а з другого боку, далеко не од
нозначного ставлення до цього в різних колах мовного соціуму — дія другого з
цих факторів виявляється в таких мовах, як українська і білоруська: це не просто
пошуки норми, а пошуки її саме в дальшому розмежуванні з російською мовою.
Ставлення не тільки різних верств мовного колективу, а й мовознавців-ук-
раїністів до явища широкої активізації процесів суфіксальної фемінізації в су
часній українській мові істотно варіюється. З-поміж немовознавців, судячи за
читацькою поштою, інтерв’ю в газетах, значно більшу активність виявляють ті,
хто не сприймає, причому категорично, це явище, пор., наприклад: «Я й ... не пи
сала б, але так вже “дістало” оте “прем ’єрка”. І це пішло вже усіма каналами!
Спеціально їм хтось такі слова підкидає, чи що? А що ж буде, як “прем’єрка”
стане президентом — буде “президентка”Ћ» (М. Осадца, м. Львів. — ЛУ,
7.08.2008, с. 6). У ЗМІ, як уже відзначалося, найактивніше вдається до вживання
у функції стилістично нейтральних назв жінки, цілком прийнятних і в офіційно
му вжитку, уже наявних у мові фемінативів, що досі кваліфікувалися норматив
ними джерелами як розмовні, і широкого творення нових одиниць телеканал
СТБ у діяльності своєї інформаційної програми «Вікна». Серед тих мовознавців,
філологів, які оприлюднюють свою думку з цього приводу, частіше, як ви-
* · * · 20 дається, виступаю ть т і, хто р іш уче п ідтрим ує відзначене явищ е , вислов-
люється, з іншого боку, і його критичне сприйняття 21.
Звичайно, оскільки певні кола мовців сприймають це явище як одну зі спе
цифічних, характерних ознак української мови (особливо ж на фоні однієї з ін
ших слов’янських мов, яку вони також знають і яка вже протягом кількох сто
літь справляє потужний вплив на українську, а саме російської), у теперішньому
контексті функціонування української літературної мови цей процес розви
вається фактично вже незалежно від ставлення до цього з боку мовознавців і
лексикографів. Однак це аж ніяк не має означати, що деривати жін. р. можна
творити в подібних випадках майже автоматично. У межах цієї тенденції, ціл
ком слушно спрямованої на істотне розширення місця суфіксальних фемінати
вів у словотвірній системі української мови, далеко не завжди можна провести
вододіл між тими явищами, яких об’єктивно потребує українська літературна
мова, але які були штучно стримувані в попередні періоди її розвитку, і тими, які
перебувають уже поза цими потребами, які призводять уже, з одного боку, до
сплутування й нівеляції виражальних ресурсів різних стилів і жанрів літератур
О. О. Тараненко________________________________________________________________
Stanowisko Rady Języka Polskiego w sprawie żeńskich form nazw zawodów i tytułów przyjęte na
posiedzeniu plenarnym Rady 19 marca 2012 roku // Poradnik językowy.— 2013.— Zesz. 3.—
S. 90-91; Kępińska A. «Pani prezydent» czy «pani prezydentka»? // Ibid.— 2007.— Zesz. 3.—
S. 79-84.
19 Handke K. Przyczyny ograniczenia fleksji nominalnej we współczesnej polszczyźnie //
Uwarunkowania i przyczyny zmian językowych.— Warszawa, 1994.— S. 45-47.
20 Див., зокрема: Федурко М. Ю. Словіотвірна морфонологія українських фемінативів у
лінгвокультурологічному аспекті // Відображення історії та культури народу в словотво
ренні.— К., 2010.— С. 433-442; Нелюба А. Жінки. Гендер. Словотвір//36. Харків, іст.-філол.
т-ва : Нова серія.— 2011.— Т. 14.— С. 184—204; СинчакО. Як мова вбиває експерток //
Критика,— 2011,— Ч. 11-12,— С. 33-35.
21 Див., наприклад: Архангельская А. Зазнач, праця.— С. 229-234.
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
ної мови, до того чи іншого спрощення її стилістики, а з другого, — до семан
тичної нечіткості в характеристиках особи жіночої статі:
а) це, як відзначалося вище, проблема явної стилістичної неадекватності ба
гатьох механічно створюваних і поширюваних, насамперед журналістами та
літредакторами ЗМІ, суфіксальних фемінативів — як недоречного піднесення
їхнього стилістичного статусу (наприклад: «NN, ткарка-епідеміологиня»: СТБ,
«Вікна», 16.07.2007), так і ще частіше —зниження й навіть огрубления конотації
таких слів у загальних рамках сучасної тенденції до надмірного «орозмовлюван-
ня» літературної мови (це стосується насамперед фемінативів із суфіксом -к-а):
«керівничка партії» (чому б уже тоді не керівниця?), «колишня мерка Ірпеня»
(СТБ, «Вікна», 21.06.2007);
б) це питання про доцільність поширення словотвірної фемінізації, зокрема,
у випадках, де, по-перше, переважає семантичне акцентування на позначенні не
стільки власне особи жіночої статі за її соціальним статусом, скільки самого ста
тусу, представником якого в даному разі виступає саме жінка, або соціальної
функції, яку в даному разі виконує саме жінка (у таких випадках традиційно вис
тупає форма чол. р. у його генеричній — «родовій» — семантичній функції), а
по-друге, йдеться про оцінювання соціального місця тієї чи іншої жінки серед
певної сукупності осіб обох статей22. Так, якщо секретарка як позначення від
повідного роду занять (фаху) є вже цілком звичною й стилістично нейтральною
назвою, то вживання цього слова в назвах відповідних керівних посад, що їх мо
жуть виконувати й жінки (з наявністю форми род. в. іменника на позначення ус
танови, організації і т. ін.), усе ще привертає до себе увагу: «секретарка ЦК
КПУ Катерина Самойлик» (Час, 24.05.1996), «розмова з секретаркою РНБО Раї-
сою Богатирьовою» (т/к «Новий», «Репортер», 9.02.2010), «держсекретарка
США Мадлен Олбрайт» (СТБ, «Вікна», 16.02.2002); у ряді інших випадків:
«Юлія Тимошенко балотується у президентки» (СТБ, «Вікна», 27.03.2014),
«Президент усунув від обов’язків губернаторш Сумської області Ніну Гарка
ву» (СТБ, «Вікна», 24.11.2006), «Вона виступила адвокаткою у справі...» (СТБ,
«Вікна», 10.04.2002), «Чи стати гаранткою своєму протеже?»— розмірковуван
ня героїні фільму (УТ-1, т/с «Сорая», 20.07.2005). Ось приклади вживання су
фіксальних фемінативів при оцінюванні фахових якостей особи жіночої статі,
яка працює в певній галузі (поряд з особами чоловічої статі): «Вона найкраща
агрономка в районі» (СТБ, «Вікна», 3.09.2004: найкраща серед кого саме — се
ред усіх агрономів чи тільки серед агрономів-жінок?) (пор., з іншого боку, ціл
ком адекватне в семантико-комунікативному плані — в інших семантико-син-
таксичних позиціях — уживання цього фемінатива: «Агрономка натякала на те,
що вона торік першою почала хлібоздачу державі». — Олесь Гончар). Пор., нап
риклад, істотно відмінне визначення місця видатних представниць вітчизняної
культури в контекстах на зразок: «Леся Українка (Марія Заньковецька, Оксана
Петрусенко) належить до найвизначніших українських поетів / поетес» (акто
рів / актрис, співаків — співачок) 23.
Пор., з іншого боку, в мовній діяльності тих же телеканалів, що схильні до
сить широко практикувати явище словотвірної фемінізації, і випадки цілком
адекватного із семантичного погляду застосування щодо особи жіночої статі за
22 Див. про це ще, наприклад, в одного з українських мовознавців 20-х років: Сулима М.
Українська фраза : Коротенькі начерки.— X., 1928.— С. 11-12.
23 Пор.: «...Але значно більша похвала — сказати про місіс Браунінг, що вона a great
poet, ніж a great poetess» (Есперсен О. Философия грамматики.— М., 1958.— С. 270).
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 15
її родом діяльності форм генеричного чол. р. та синтаксичної фемінізації (в родо
вому узгодженні слова-означення та координації слова-присудка): «Новий прем
’єр-міністр затверджений. ... Нова прем ’єр-міністр приступила до виконання
своїх обов’язків» (ICTV, «Факти», 4.02.2005), «Юлія Тимошенко— найвідоміший
український політик... .Про це повідомила одна з лідерів Комітету національного
порятунку Юлія Тимошенко» (ICTV, «Факти», 2.12.2004), а також уживання
форм обох родів на зразок: «NN — одна з лідерів політичного руху і одна з ліде-
рок жіночого руху». У звичайних тепер повідомленнях у ЗМІ на зразок «На че
ченських смертницях були пояси смертників» наявність у другому з цих сло
вовживань форми саме чол. р., очевидно, не може викликати сумніву. У тих
випадках, коли основною (родовою) назвою людини за її соціальним статусом
виступає найменування неістоти, творення фемінатива взагалі може блокувати
ся, наприклад: «Перше місце в змаганнях здобула другий номер забігу Марія П.».
Активізація вживання суфіксальних фемінативів спостерігається також при
позначенні неживих понять (хоча подібні випадки досі не мають системного
впорядкування у граматиках та стилістиках української мови, пор., наприклад,
цілком нормативні випадки: країна- або команда-переможниця, країна-учасни-
ця, але звичайно країна-донор, держава-агресор, досі фемінативи тут, без сум
ніву, фіксувалися помітно рідше), наприклад: партії-лідерки (ICTV, «Факти»,
15.10.2007), фірма-підрядниця («Студія 1 + 1», ТСН, 11.11.2011), «компанії —
операторки реклами» і под.; у мовній діяльності телеканалу СТБ (програма
«Вікна»): ракета-перехоплювачка (22.11.2002), «Росія — лідерка з продажу
зброї» (30.10.2006), «Пісня “Червона рута” стала лауреаткою конкурсу»
(15.08.2005), «Україна не стала кандидаткою у члени НАТО» (3.04.2008), «краї
ни — членкині ЄС» (4.05.2011) 24.
У мовах з андроцентричним принципом граматичної та словотвірної будови
система назв на позначення особи жіночої статі за її соціальним статусом зму
шена постійно «наздоганяти» (за деякими винятками на зразок доярка — дояр,
стриптизерш — стриптизер) систему відповідних назв осіб чоловічої статі,
неминуче відстаючи від неї, — навіть тоді, коли в самій соціальній дійсності вже
з ’являються об’єктивні підстави для відповідного позначення жінки й семантич
ний фактор номінації, таким чином, уже може вступати в дію. Словники і грама
тики, у свою чергу, також постійно відстають від мовної практики, причому не
тільки через зрозумілу інертність їх укладачів та їхню можливу неуважність, але
й, безперечно, через невпевненість їх у кваліфікуванні тих чи інших конкретних
випадків як уже фактів мови чи ще тільки мовлення. Це стосується не лише су
фіксальної фемінізації, а й іменників з відсутністю в їхній морфемній структурі
вказівки на стать та субстантивованих прикметників і дієприкметників, що мо
жуть бути віднесені не тільки до чоловіка, а й, можливо, до жінки. Так, у групі
невідмінюваних іменників іншомовного походження на позначення осіб такі
слова, як візаві, зомбі, парвеню, протеже, хіпі, подаються в сучасних норматив
них джерелах як іменники спільного роду (мій / моя протеже), але ті з них, що
стосуються роду занять, соціального статусу особи, — переважно тільки в
чол. р.: (прес-)аташе, імпресаріо, круп’є, кутюр’є, портьє, рантьє, рефері,
сек’юриті, шансоньє (конферансьє, профі тільки недавно стали трактувати як
24 Крайнім виявом руху за рівноправний з чоловіком номінативний образ жінки в мові
були б, очевидно, пропозиції усунути домінування назв особи за родом занять саме в чол. р.
при перенесеннях їх на позначення різноманітних пристроїв, механізмів та тварин: лічильник,
підлогонатирач; лоцман (риба), секретар (птах), чистильник (риба) і под.
О. О. Тараненко________________________________________________________________
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
іменники чол. і жін. р.). Сучасні нормативні словники, фіксуючи, наприклад, ро
дові кореляції субстантиватів на зразок вартовий — вартова, ланковий — лан
кова, уповноважений — уповноважена, не подають, однак, форм жін. р. не
тільки, наприклад, до лісничий, постовий, дільничний, рядовий (рядовий Поплав-
ська), що ще можна пояснювати недостатньою поки що представленістю в цих
випадках дії семантичного фактора, а й до учений, слідчий та ін.
2.2. Активізація вживання і творення іменників із суфіксом -льник —
позначення осіб за родом їхньої більш чи менш постійної або просто характер
ної діяльності, заняття, поведінки (пор. давніше вже усталені подібні форми на
позначення діяча за його відповідною процесуальною ознакою як характерною,
типовою для нього: базарувальник, гостювальник, закликальник, змагальник,
мовчальник, ночувальник, сперечальник, уболівальник та ін., зокрема етнографіз-
ми засівальник, плакальник, прощальник). Цей тип активізувався тепер, зокрема,
унаслідок прагнення до заміни й узагалі до уникання у вжитку субстантивова-
них форм активних дієприкметників тепер, ч. на -чий (атакуючий, відпочиваю
чий, голодуючий, зустрічаючий, мітингуючий і под.) 25 одночасно з активізацією
словотвірного типу віддієслівних прикметників на -льн-ий (див. 3.1). Наприк
лад (переважно у мн.): атакувальник (СУМ-20), блокувальний «учасник акції,
пікету блокування — як форми соціального протесту» («Блокувальники щодня
перекривають рух на вулиці Банковій навколо Адміністрації Президента». —
Українська служба Радіо ВВС, 24.11.2004), бойкотувальник, виступальник
(СУМ-20 уже дає це слово з настанов нормативності як основну назву, а суб-
стантиват виступаючий — з відсиланням до неї, хоча сама мовна практика де
монструє поки що, звичайно, протилежне співвідношення у вживанні цих оди
ниць), відпочивальник (СУМ-20 уже подає відпочиваючий не просто з
відсиланням до відпочивальник, як СУМ-11, а ще і з позначкою «рідко»),
(при)вітальник «той, хто вітає кого-небудь з чимось — з днем народження, з пе
ремогою на виборах тощо», голодувальник «той, хто оголосив голодування на
знак протесту проти чого-небудь; учасник акції голодування» («Своїм рішенням
оголосити голодування п’ятеро учнів збаламутили Міністерство культури. Тож,
дослухавшись вимог голодувальників, заступник міністра створив комісію...» —
KB, 19.06.1998; «Люди прощались із померлим голодувальником». — ICTV,
«Факти» 29.11.2011), голосувальник «учасник голосування» («У 1991 році
Л. Кравчука на президентське крісло посадили 61,6% голосувальників». — ВК,
16.11.1999), зустрічальник «той, хто зустрічає, бере участь у зустрічі кого-небу-
дь» («На вокзалі— кільказустрічальників»: «Студія 1 + 1», ТСН, 29.02.2008; так
само: УМ, 27.07.2010, с. 4), полювальник (дичини, за скарбами і т. ін.; «Полюва-
льник за словом» — нарис про В. І. Даля (у кн.: Віталій Карпенко. Тут, біля само
го моря. К., 1989), проводжальник, святкувальник (наприклад, про учасників
свята на Хрещатику в Києві на честь Дня незалежності: «Студія 1 + 1», ТСН,
24.08.2009), тестувальник — це тепер не тільки той, хто займається тестуван
ням чого-небудь (професія), а й той, хто проходить тестування (насамперед під
час процедури зовнішнього незалежного оцінювання перед вступом до вищих
навчальних закладів), штурмувальник (стало поширюватися в 2013-2014 рр. на
позначення досить численних тоді масових акцій «штурмування» входів до ад
міністративних будівель), ярмаркувальник («.. .останніми роками ті ярмаркува-
льники... буквально обліплювали суміжну місцину своїм крамом». — УМ,
25 Див.: Тараненко О. О. Дієслово в контексті сучасних тенденцій до перегляду нор
мативних засад української літературної мови // Мовознавство.— 2006.— № 2-3.— С. 69-70.
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 17
25.08.2011, с. 7); у термінології: заряджальник — до рос. заряжающий (Сл. вій
ськ.; СУМ-20).
Цей тип дієслівно мотивованої деривації нерідко вступає в конкуренцію з
уже наявними дериватами інших типів словотворення з тим самим коренем і
лексичним значенням — відсубстантивними або віддієслівними (із суфіксами
-ник, -ар, -ач та деякими іншими), а також із субстантивованими прикметника
ми, звужуючи сферу їхнього функціонування (пор. давніші випадки виникнення
конкуренції такого роду з активізацією дериватів на -льник на зразок щедрів
ник / щедрувальник, колядник / колядувальник). Наприклад: пікетник / пікету-
вальник, перевірник / перевіряльник «службова особа, яка здійснює перевірку чо
го-небудь» («— А часто перевіряють ваше підприємство представники Дер
жстандарту? — Якраз кількістю перевіряльників ми не ображені». — KB,
3.04.1998; «Бригада Генеральної прокуратури України перевірятиме роботу об
ласної прокуратури. Прес-секретар прокурора області... відмовилася назвати
кількісний склад перевіряльників». — Е, 10.06.2003) (другі члени в обох цих па
рах уживаються тепер, очевидно, частіше, в усякому разі в ЗМІ, ніж давніше ут
ворені перші — пікетник від пікет і більш рекомендоване раніше словниками
перевірник з менш виразною віддієслівною мотивацією). Помітними у вжитку
стали веслувальник, випробувальник (випробувальний вертольотів'. ICTV, «Фак
ти», 21.03.2012; льотчик-випробувальник), доглядальник (доглядальник фонта
на: «Студія 1 + 1», ТСН, 3.08.2012), купувальник 26, мандрувальник, подорожу-
вальник, прохальник («Новий політичний сезон може принести... популярним
партіям чергу “прохальників”»: В. Семків. — УМ, 1.09.2011, с. 5), ремонту-
вальник, розслідувальник (журналіст-розслідувальник), спостерігальник,
страйкувальник, таборувальник, танцювальник, чергувальник: «нічний чергува-
льник у медпункті», «активіст-чергувальники на вулицях» (хоча вже існували
весляр, випробувач, доглядач, покупець,мандрівник!мандрівець, подорожанин і
подорожній у знач, ім., прохач,ремонтник,розслідувач, спостерігач, страйкар,
табірник і таборянин, танцівник, черговий у знач, ім.); стали паралельно поши
рюватися вигулювальник і вигулювач («професійний вигулювальник собак»: т/к
«24», 9.08.2012); поряд зі значно частотнішим поборювач (прав і т. ін.) стало
вживатися й поборювальник (наприклад, у статті В ’ячеслава Чорновола: Час,
19.02.1998, с. 1); РУС-4 подає до рос. пильщик ще й укр. пиляльник, хоча в ук
раїнській мові вже є пиляр. Новий КП-2006 подає в назвах професій оброблю-
вальник (є, однак, і обробник, оброблювач), перевіряльник, ремонтувальник (хо
ча є й ремонтник). Частотними (у зв’язку з відповідними соціальними подіями
насамперед у самій Україні) стали іменники протестувальник «учасник акції
протесту (переважно на вулицях та в інших громадських місцях)» («Усі дні По
маранчевої революції “заводити” протестувальників, окрім політиків, митців,
допомагають близько сотні барабанщиків». — Е, 2.12.2004) і мітингувальник
(«Мітингувальники в столиці Болгарії закидають поліцію камінням». — ГПУ,
22.02.2013, с. 8/24), тоді як відіменникові деривати з цим або майже цим самим
значенням протестант (слово, що давно вже існує в ширшому значенні, але
може вживатися і з цією вужчою спеціалізацію, наприклад: «Відколи Віктор
Ющенко почав працювати на Банковій, сюди постійно приходять із пікетами.
Серед протестантів є навіть кілька таких, що сюди ходять, як на роботу...»:
26 Наприклад: «купувальник (загальна назва); але у контракті, договорі: “...іменований
далі Купувальник”» (Жайворонок В. В. Велика чи мала літера? : Словник-довідник.— К.,
2004,— С. 72).
О. О. Тараненко________________________________________________________________
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
Б. Куфрик. — Е, 24.03.2005; «арешт і побиття мирних протестантів»: Петро
Порошенко.— Т/к «5 канал», «Пряма мова», 6.02.2014; УРРУС) і мітингар (сло
во, що також стало вживатися в цей час, наприклад: «звільнення усіх затрима
них мітингарів»: УМ, 29.01.2014, с. 6; «Боснійська поліція перейшла на бік
мітингарів»: Е, 13.02.2014, с. 12; УРРУС; пор., наприклад, за цією ж моделлю
страйкар) використовуються значно рідше.
З можливою семантичною спеціалізацією стали вживатися: кермувальник
(це переважно водій: кермувальник автомобіля, автобуса, мотоцикла, а також
керманич: кермувальник човна, але не тільки: кермувальник дельтаплана, кару
селі та ін.); тренувальник (мисливських собак, дельфінів та ін.; можливо, це ще й
тому, що слово тренер традиційно обмежується переважно сферою спорту).
Можливо, певну семантичну спеціалізацію слід убачати і у випадках: агітува-
льник «той, хто закликає до чого-небудь, тобто “агітує” за щось» («агітувальни-
ки за те-то»: ICTV, «Факти», 7.09.2012), критикувальник («Критикувальники ви
ламали двері в адміністрації». — Українська служба Радіо ВВС, 17.11.2010: про
демонстрантів, що вийшли з критикою проекту нового податкового кодексу) —
це не зовсім те, що вже усталені агітатор, критик.
Крім фактора просто незвичності у вжитку тих чи інших подібних іменників,
на заваді їх поширенню можуть стояти, звичайно, й відповідні семантичні чин
ники — усвідомлення мовцями певної процесуальної ознаки суб’єкта як не пос
тійної (нетривалої, одноразової) для нього, що можна припустити щодо таких,
наприклад, випадків, як бажальник («Чи є бажальники виступати?»), яке стало
поширюватися замість субстантивата бажаючий', співчувальник, яке стало по
ширюватися одночасно з поки що частотнішим співчутливець замість субстан
тивата співчуваючий', умовляльник (ОСУМ-94; УОС-09). Можливе певне семан
тичне дисонування іменникового значення суб’єкта стану, пасивної, а не
активної дії і «активності» форманта -льн- (див. докладніше в п. 3.1): гуляльник
(зокрема, у творах Ю. В. Шевельова, виданих в Україні; пор., наприклад, рос. гу
ляющий), хоча, наприклад, для усталення іменників на зразок відпочивальник,
голодувальник, гостювальник, ночувальник та деяких інших цей семантичний
фактор не став перешкодою.
2.3. Активізація тенденції до дальшого усунення зі сфери нормативного
слововжитку іменників із суфіксом -чик{-щик) — із заміною їх переважно
утвореннями з -ник (крім назв осіб, це також окремі слова з іншими катего
ріальними значеннями: покажчик, тральщик та ін.). Так, у випадках наявної ще
від радянського часу варіантності цих словотвірних типів, коли не тільки в самій
мовній практиці, а й у нормативних словниках перевагу віддавали варіантам з
-чик(-щик), тепер, навпаки, ці варіанти можуть зазнавати обмежень (стояти в
словниках на другому місці тощо) або й зовсім усуватися. Наприклад (на основі
зіставлення даних, з одного боку, ОСУМ-75, РУС-68, СУМ-11, а з другого, —
УОС-09, перших томів СУМ-20, СУМ-12, РУС-03, РУС-4, УРРУС): бакенник /
бакенщик, доменник / доменщик, натурник / натурщик, обманник / обманщик,
навідник / наводчик (у РУС-03), розносник / рознощик, тральник / тральщик
(судно) та ін. Замість єдиної перед цим форми на -чик(-щик) пропонують або
варіантні форми, або тільки єдину форму на -ник, наприклад: барабанщик —
барабанщик / барабаниш (СУМ-20), барабаниш (РУС-03) 27; виборщш — ви-
27 Форму барабанник пропонували ще в 20-х — на початку 30-х років (див., наприклад:
Ізюмов; втім, у найповнішому російсько-українському словнику цього періоду було подано
так: рос. барабанщик — укр. барабанчик, барабанщик: РУСКрим.). Однак ще й на початку
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 19
борник (УРРУС; СУМ-20); доставщик — доставит·, зломщик — зломиш
(РУС-03), зламник (УРРУС), пор. також форму зламувач (див. 2.4); нальотчик—
налъотник (РУС-03; СУМ-12); перегинщик — перегинник (РУС-03); псалом
щик — псаломник; шарманщик, катеринщик — шарманник, катеринник
(РУС-03; СУМ-12; «останній катеринник Тбілісі»: СТБ, «Вікна», 25.10.2010).
Мовна практика, особливо в ЗМІ, нерідко випереджає словникові фіксації, пор.,
наприклад: перебіжчик (УОС-09; РУС-03; СУМ-12)— перебіжиш («Студія 1 +1»,
ТСН, 6.02.2005; ICTV, «Факти», 23.03.2007; «А закон про мову хто забезпечив?
Допомогли перебіжники... із БЮТ»: І. Леонов. — УМ: спецвипуск до виборів
до Верховної Ради, вересень 2012 р., с. 1), «йому закидали перебіжництво»
(ICTV, «Факти», 25.02.2005).
Нові слова, зокрема колоквіалізми, професіоналізми, жаргонізми, що в ро
сійській мові мають суфікс -чик(-щик), у сучасних нормативних словниках ук
раїнської мови, у ЗМІ виступають частіше вже у формах на -ник: графітнш
(той, хто наносить сучасні графіті на стіни), електроннш, інтернетник, комп 'ю-
терник, креативник, мажоритарний, падальник (тварина-трупоїд), піарник,
рекламний, системник (програміст-системник), фестивальник («Четвертий рік
поспіль Космач, що на Косівщині, славиться міжнародним фестивалем... При
ручили фестивальників київські організатори...»: О. Жук. — УМ, 6.05.2010,
с. 12); рідше в мовній практиці трапляються й варіанти на -чик(-щик), наприк
лад: «Не могла дивитися на обдертий вхід, тому й закликала графітчиків допо
могти його трохи причепурити» (ВЗ, 15.05.2014, с. 1), інженер-електронщик
(ВЗ, 5.04.2002), комп ’ютерщик (ВЗ, 29.07.2004), кооперативщик «кооператор»
(у часи «перебудови»), піарщик (ЗВУ, 14.08.2001, с. 2; професійна піарщиця:
Сл. Пр., 1.01.2004, с. 15), «Отримали роботу музиканти й режисери, промоутери
йрекламщики» (УС, 1.11.2001), «У 1990-х була хвиля фонограмщиків, які крали
звуки та цілі фрази з їхніх пісень» (ГПУ, 2.07.2013, с. 2). З іншого боку, у випад
ках тусовщик, тусовщиця / тусівник, тусівниця, клофелінщик, клофелінщиця /
клофелінник, клофелінниця перші з цих варіантів поки що, очевидно, перева
жають у вжитку («скандально відома тусовщиця»: ВЗ, 2.08.2004).
Заміні іменників на -чик(-щик) формами на -ник не завжди може перешко
дити навіть фактор потенційної загрози омонімії («конфлікту омонімів», як мо
вознавці називають це явище), пор.: мільйонник (місто-мільйонник, шахта-
мільйонник і под.), але мільйонщик (мільйонер) — мільйонник (в обох значеннях:
РУС-03); паяльник (інструмент), але паяльщик (особа) — паяльник (в обох зна
ченнях: УОС-09; РУС-03; СУМ-12); підрядник (підрядковий переклад), але під
рядчик (особа) — підрядник (в обох значеннях); холодильник (приміщення; ша
фа), але холодильщик (робітник) — холодильник (в обох значеннях: РУС-03)
(пор. існування такої ж тенденції й давніше: укр. постачальник — до рос. дос
тавщик, поставщик, снабженец: РУС-68). У мовній практиці слово покажчик
нерідко з міркувань культури мови замінюють на показник (у значенні слова по
О. О. Тараненко________________________________________________________________
90-х років вона сприймалася як дуже незвична, пор. зауваження мовознавця: «Чи хто з вас,
шановні читачі, коли-небудь чув таке слово — барабанний Ні? Звідки ж могло взятися таке
чудернацьке слівце?»; «Суфікс -ник поширений в українських словах, а от -щ ик українській
мові найменш властивий. ...Це дало підставу деяким мовознавцям зовсім заперечити
існування в українській мові суфікса особи -щик(-чик). Отак і з ’явився барабанник замість
барабанщик. Але це штучне слово не прижилося, перемогла традиція» (Ненець К. В. Як
утворюються українські іменники? // Культура слова.— К., 1993.— Вил. 44.— С. 88, 90; див.
також: Ненець К. В. Суфікс -щик(-чик) у назвах осіб (за матеріалами російсько-українських
словників) // Питання мовної культури.— К., 1970.— Вил. 4.— С. 7-15).
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
кажчик уживається вже і вказівник'. СУМ-20). Однак тенденція до такого розме
жування лишається й тепер, наприклад, підводник (від підводний) і підводчик
(від підвода) (РУС-03; СУМ-12); в оновленому офіційному виданні назв профе
сій знову є паяльщик, холодильщик (КП-2006).
Низка таких іменників лишається (тільки або переважно) у попередньому
оформленні, наприклад: антирадянщик (хоча є вже й антирадянець), денщик,
донощик (УОС-09; СУМ-12; СУМ-20, хоча фіксується вже й доносництво:
СУМ-20), об’їждчик (хоча з’являється й обЪдник: HT, 1999, № 26), прапорщик,
укажчик та ін., серед яких є й такі аж ніяк не російського походження, як викаж
чик, небіжчик, перекинчик. Лишаються без змін заводчик, кіннозаводчик, у такій
же формі починає вживатися собакозаводчик, але поряд зі значним переважан
ням цукрозаводчик з’являється вже й цукрозаводник.
Активізуються й інші мовні засоби, крім суфікса -ник, усунення «небажано
го» суфікса. Пор., наприклад, у доборі українських відповідників до російських
іменників з коренем -нос-: рос. доносчик — укр. донощик, виказувач, викажчик
(РУС-68), доказувач, виказувач (РУС-03); рос. подносчик — укр. піднощик, під
ношувач (РУС-68), підносець, підношувач (РУС-03); пор. також заміну продав
щиця на продавчиня (див. 2.1). Серед найбільш «проблемних» слів, перехід яких
від форм на -чик(-щик) до іншого словотвірного оформлення виявляється неп
ростим, слід назвати насамперед гонщик (з похідними композитами), датчик
(прилад). Так, оскільки слово гонки дедалі більше поступається у вжитку слову
перегони (відповідно автоперегони, велоперегони, мотоперегони), на позначен
ня учасників цих змагань постають такі назви (поряд з уже наявними гонщик, ав
тогонщик, велогонщик, мотогонщик), як перегінник, перегонець (СУМ-12;
РУС-03; РУС-4), перегонник (наприклад, «.. .ввійшов до десятки найкращих пе
регонників світу»: «Студія 1 + 1», ТСН, 12.10.2011); у складних словах: автогін-
ник, автоперегінник, автоперегонець (РУС-03; РУС-4), автоперегонник
(СУМ-20); велогонник, велоперегонник (РУС-03), велоперегонник, велогонник
(СУМ-20); мотогонник (РУС-03; СУМ-12) (бажано, звичайно, щоб такий дери
ват демонстрував виразну мотивацію саме від перегони — на зразок перегонник,
перегонець, а не від перегін), однак форми на -щик продовжують переважати у
вжитку. Слово датчик деякі джерела, як і раніше, подають єдиним еквівалентом
до відповідного російського слова (РУСНТ-98), але частіше став уживатися й
відомий ще з радянського часу іменник давач (наприклад: УРРУС; РУС-03;
СУМ-12); з ’явилося також слово датник (останнє, очевидно, з двох причин: по-
перше, тому, що давач, напевне, досить міцно асоціюється з особою, а не тільки
приладом (хоча пор. передавач), по-друге, за силою вже виробленої інерції, коли
на місці рос. -чик нібито «напрошується» насамперед укр. -ник, хоча датник
асоціюється скоріше з дата й віднедавна вже функціонує у значенні «щоденник,
нотатник з переліком знаменних і потрібних дат»): у СУМ-20 обидва останні
слова подано з відсиланням до датчик.
2.4. Активізація вживання і творення іменників із суфіксом -увач. Це по
мітно насамперед у зв’язку з обмеженням у вжитку субстантивованих дієприк
метників на -уючий — наприклад, у досить помітній активізації вживання наяв
них ще з радянського часу одиниць завідувач, (головнокомандувач (наприклад:
«Президент України... є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил
України» — з Конституції України; з указу Президента України: «Головноко-
мандувачем Сухопутних військ призначено...» — УК, 22.08.2001) — з пода
льшим обмеженням завідуючий (так само в складних словах: завклубу, завскладу
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 21
і под. — з тенденцією до витіснення завклубом і под.), командуючий', у конку
ренції з раніше не тільки вживаним, а й рекомендованим словниками зворотом
виконуючий обоє ’язки (кого-небудь) уже закріпилися іменники виконувач, а та
кож виконавець 28; замість субстантивата рекомендуючий (у члени якої-небудь
організації і т. ін.) пропонується рекомендувач (РУС-96; РУС-03). Це також ак
тивізація у вжитку слів з названим суфіксом у конкуренції з іменниками на -ник,
-тель та ін.: зварювач, зламувач (замків, комп ’ютерних кодів: УРРУС; пор. наяв
ність цього слова ще в СДМ-30), оцінювач (УРРУС), порушувач (порядку, пра
вил, клятви, спокою), супроводжувач, пор. зварник і зварювальник, зло{а)мник,
оцінник, порушник, супровідник·, пор. також серед назв неістот: випаровувач
(прилад, пристрій), збуджувач — поряд з уже наявними випарник, збудник
(СУМ-20); дарувач, зцілювач, усиновлювач, пор. дарувальник і даритель, зціли
тель,усиновитель (пор. факт виникнення подібної конкуренції й унаслідок тво
рення деривата на -ач: заклинач / заклинатель)', пожертвувач, рідше жертву-
вач, пор. жертводавець.
2.5. Активізація кількох менш продуктивних словотвірних типів.
2.5.1. Уживання і творення іменників із суфіксом -ант(-янт) — це насам
перед відновлення в певному сегменті сучасного мововжитку (особливо в ЗМІ)
уже відомих свого часу в літературній мові, особливо в західноукраїнській мов
ній практиці, одиниць міліціянт (у тому числі й щодо працівників української
міліції, хоча вони, звичайно, як і раніше, офіційно іменуються міліціонери): «го
ловний міліціянт області» (УМ, 5.02.2014, с. 7), поліціянт (замість поліцей
ський, поліцай', пор. п. milicyjant,policyjant), а також творення або запозичування
за цим зразком деяких нових одиниць (як для заповнення номінативних лакун,
так і для заміни вже наявних назв). Це досить уже усталене коаліціянт «народ
ний депутат— учасник тієї чи іншої коаліції з фракцій Верховної Ради» («Винні
всі: і коаліціянти, і опозиціонери..., вони грубо порушують законодавчі прави
ла гри, які самі ж і затверджують». — Укр. газета плюс, 3.07.2008, с. 2; «.. .в ру
ках коаліціянтів є всі інструменти, щоб сформулювати бюджетний кодекс». —
ВЗ, 17.12.2009; пор. п. koalicjant; приблизно одночасно з ним стало вживатися й
коаліціонер), вузьковживані (переважно на деяких телеканалах) акціянт «учас
ник акції протесту», корупціянт (поряд з достатньо вживаним корупціонер),
опозиціянт (замість опозиціонер), навіть ностальгіянт («...така собі “сталін
ська сотня” ностальгіянтів за репресіями Йосипа, сина Віссаріона»: ГПУ,
30.04.2010). Рідше вживаються варіанти на -ант без звука Ц]: міліціант, по-
ліціант, коаліціант.
2.5.2. Уживання і творення іменників із суфіксом -овець, що мають спів
відноситися з відносними прикметники на -ов-ий (див. 3.5), — це насамперед
уже готові лексичні запозичення з польської мови: спортовець (хоча поряд з
цим іменником звичайно вживають прикметник не спортовий, а, як і давніше,
спортивний): «Скоро, мабуть, українські спортовці перемагатимуть під перед
звін бокалів і в партері» (МГ, 6.07.1993), цирковець, а також новіше бізнесо-
вець — у конкуренції зі спортсмен, бізнесмен (синоніми цирковець і вже наявне
циркач не є абсолютними, оскільки останнє належить до розмовного слововжит
ку); за цим, очевидно, зразком утворилося поки що рідковживане виступо-
28 Слово виконавець, усупереч сподіванню, вживається в цьому звороті рідше порівняно
з виконувач, хоча воно вже має розгалужену семантичну структуру й широке функціо
нування, у тому числі й у назвах посад: виконавець робіт, судовий виконавець, тоді як
виконувач, наприклад, у СУМ-11 подається просто з відсиланням до нього. Свою роль тут,
безперечно, відіграла структура витіснюваної дієприкметникової форми.
О. О. Тараненко________________________________________________________________
22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
вець — у конкуренції з субстантиватом виступаючий. Щоправда, при цьому від
разу ж постає проблема нормативності творення корелятивних назв осіб жіночої
статі на -овк-а: бізнесовка, спортовка (наприклад: СТБ, «Вікна», 28.08.2000),
цирковка.
2.5.3. Розширення вживання збірних іменників із суфіксом -ств-о (з його
варіантами) — на позначення певної множинності осіб у цілком конкретних си
туаціях замість більш узвичаєних досі в подібних випадках форм дистрибутив
ної множини: «Шановне панствої» (досить типова формула сучасного звертан
ня, пор. п. państwo), «— Як ви гадаєте, шановне панство?» (пор. частотніші
«Шановні панове», «Шановні пані та панове»); «П. Дорожинський одночасно
здійснив цілу низку зустрічей з членством ОУН» (УС, 10.06.1999); «Влада по
грожує “ліквідувати” Українську греко-католицьку церкву за участь священ
ства у мирних протестах» (Я. Музиченко. — УМ, 14.01.2014, с. 2); «Болісно,
коли єпископство такої православної церкви закликає молитися...» (УС,
13.09.2001); «З другої половини XIX ст. нагнітається постійне напруження, за
пекла боротьба між польським впливом і українським галичанством, насампе
ред за Львів. Адже українство вважало, що Львів повинен бути українським
П’ємонтом, тобто навколо нього має утворитися українська державність» 29;
у творах західноукраїнських та діаспорних авторів про Українських січових
стрільців та УПА, що перевидаються тепер в Україні, привертають увагу вжи
вання на зразок «Командири і стрілецтво почали обурюватися...» («Спогади
курінного УПА Максима Скорупського»). СУМ-11 подавав деякі такі збірні
іменники з ілюстраціями із творів письменників походженням із Галичини або
з творів про неї.
2.5.4. Певна активізація вживання демінутивних іменників жін. р. із су
фіксом -ц-я (ця модель, характерна для словотвірної системи південно-західного
наріччя, набуває дальшого поширення в межах загальноукраїнської мови, особли
во в перекладній художній літературі, кіно- і телепродукції, переважно в назвах
осіб, майже не поширюючись, проте, на сферу особових імен; корелятивна мо
дель для іменників чол. р. на -цьо також не набуває поширення): доньця (СУМ-20:
серед ілюстративного матеріалу тільки твори західноукраїнських письменників),
мамця і мамунця («Тому працівникам супермаркетів радять уважно спостерігати
за вже занадто турботливими молодими мамцями...»·. О. Узарашвілі.— ВЗ,
11.09.2014, с. 14; у перекладних субтитрах до рос. т/ф «Сибирочка» на т/к НТН,
30.06.2007: рос. мамаша як укр. мамця) 30, особливо часто бабця: «Бабця ж пов
сякчас не минала нагоди покапати йому на мізки» (УМ, 4.03.1999, с. 8), «Коро-
лева-мати Єлизавета, улюблена бабця усіх британців...» (С. Солодкий. — Д,
5.08.1999), у перекладних текстах: «У жебрачки, яка просила милостиню..., я по
цікавилася: — Бабцю, от ви на хліб просите...» (Л. Федорова. — KB, 27.03.1998),
на афішах про гастролі в Києві популярного російського дуету розмовного жанру
«Новые русские бабки» в лютому 2004 р.: «Нові російські бабці») 31. У СУМ-11
такі гіпокористичні форми подавалися з позначками «діалектне», «західноукраїн
29 Див.: Нові й актуалізовані слова та значення : Словникові матеріали 2002-2010 /
В. О. Балог, Н. Є. Лозова, Л. О. Тименко, О. М. Тищенко.— К., 2010.— С. 69.
30 Популярний підручник української мови для вищої школи (Сучасна українська
літературна мова / За ред. А. П. Грищенка.— К., 1993.— С. 166) серед 17 пестливих дериватів
від слова мати слів мамця і мамунця не подавав.
31 Пор., однак, і критичне ставлення до цього слова як небажаного полонізму: «А чи не
правдива хопта з чужого поля оте іронічно-презирливе бабця, що ним звертається часто
молодь наша до бабуні чи бабусі?» (Королів-Старий В. Виполюймо хопту! // Рідна мова.—
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 23
ське»; у сучасних же словниках подібні регіональні обмеження знімаються:
СУМ-20, наприклад, у своїх перших томах подає бабця, доньця тільки з ремаркою
«розм.»; СУМ-12 подає подібні форми тільки з ремаркою «пестл.».
Б. Сфера позначення неістот.
2.6. Активізація вживання і творення віддієслівних іменників — назв дії
(стану) на -нн-я і / або безсуфіксного словотворення.
2.6.1. Іменники на -нн-я — замість словотвірних типів на -к-a (-овк-а,
-івк-а)32 і -ч-а (у словах з коренем -да-). Так, дедалі частіше стали вживатися
відстрочення / відстрочування, голодування («оголосити голодування», коли
вже не задовольняє не тільки голодовка, а й голодівка), доставления / достав
ляння, з ’явлення, інструментування, оркестрування, перевіряння (зошитів і
т. ін. — зокрема, у педагогічній практиці), усихання (спец.), утрушення / утру
шування (спец.), чищення (порошок для чищення — з реклами; перен.: етнічне,
кадрове чищення) і зачищення (зокрема, в новому, переносному значенні, нап
риклад: «Російські війська проводять масові зачищення в Чечні» (у конкуренції
з відстрочка, доставка, явка, інструментовка, оркестровка, перевірка, усушка,
утруска 32 33, чистка, зачистка і т. ін.); переставлення / переставляння, підстав
лення / підставляння, розставлення / розставляння: розставлення розділових
знаків, правильне розставлення кадрів (УРРУС) — у конкуренції з переста
новка, підстановка, розстановка', ставлення / поставлення (справи, питання
і т. ін.)— замість постановка (УРРУС; пор. так само: СДМ-30)34; у нових словах
(значеннях): паркування (автомобілів), орієнтування — у похідному значенні
«орієнтовні дані на розшук кого- або чого-небудь» (у лексиконі правоохоронних
органів: «одержати орієнтування на когось» — рос. ориентировка)', пор. також
поки що нечастотні слововживання, які постійно з ’являються й привертають до
себе увагу, на зразок: «загинув у перестрілюванні з поліціянтами» (СТБ, «Вік
на», 9.08.2011), «У Донецьку тривали локальні перестрілювання» («Студія 1 +
1», ТСН, 8.05.2014), пор. перестрілка', «майданчики для стояння літаків» (на ае
родромі) (СТБ, «Вікна», 1.12.2010), пор. стоянка. В офіційному виданні
КП-2006 уживаються звичайно саме такі форми: готування, оброблення («апа
О. О. Тараненко________________________________________________________________
1937.— Ч. 3.— С. 130); «Національно свідомі бабусі в Галичині вже давно переконали своїх
онучат, що бабця назавжди виїхала до Польщі, а в Україні є бабуся, бабуня, буся» (Зорівчак Р.
Мова перекладної літератури // Про український правопис і проблеми мови.— Нью-Йорк ; Л.,
1997.— С. 182).
32 Критичне ставлення до віддієслівних іменників цього структурно-семантичного
розряду як до мало характерних для української мови стало поширюватися ще з 20-х років —
див., наприклад: Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови.— К., 1925.—
Вид. 3.— С. 62-63 (крім іменників на -анка на зразок бранка «набір рекрутів», гулянка,
даванка «годування худоби взимку», поранка, оранка). Пор. також: «Наша мова... наростка
-ка для таких випадків... не знає!»: наприклад, не виставка, підготовка, підтримка, а
вистава, підготова, підтримання (Сімович В. Праці : В 2 т.— Чернівці, 2005.— Т. 1.—
С. 277). Хоча в українській мові (як, зрештою, і в інших слов’янських) цей розряд іменників
здавна представлений (пор. ще, наприклад: балачка, бійка, вичинка, гайка, закуска, зупинка,
лупка, мандрівка, мовчанка, перевірка, поправка, прогулянка, прогулька, прохо(і)дка
«прогулянка»: іти / ходити у проходку, пор. п. przechadzka, розвідка, розривка діал.
«розвага», сварка, сплячка, стоянка, читанка «читання»), але, звичайно, далеко не такою
мірою, як у російській (варка, жарка, готовка, глажка, стирка, топка, уборка, ковка, копка
та багато інших); пор. також у формі мн.: вивідки, висидки, витрішки, гульки та ін.
33 Наприклад: рос. утруска (спец.) — укр. утрушення, менш, реком. утруска', (незакінч.
дія) утрушування (УРРУС, с. 520).
34 Пор., наприклад, в емігрантській літературі: «здивований з такого поставлення
справи» (Григорій Костюк); «Естетична доктрина Шевченка (до поставлення проблеми)» —
стаття Віктора Петрова, 1948 р. (Слово і час, 2000, № 10).
24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
ратник оброблення зерна» та ін.), чищення. У СУМ-20, порівняно з РУС-68 і
СУМ-11, багато іменників на -ка зі значенням дії або зазнають стилістичних об
межень (з відсиланням до іменників на -ння), або взагалі знімаються з реєстру
(витяжка, задувка та ін.). Ось, наприклад, одна з рекомендацій щодо цього, які
тепер нерідко з ’являються в пресі: замість вибірка («методом суцільної вибірки»
і т. ін.) слід уживати вибирання / вибір, відбирання / відбір, добирання / добір
(Л. Колібаба. — Українська мова, 2014, № 2, с. 159).
Однак ця тенденція виявляється дуже непослідовно, причому навіть у нор
мативних словниках. Наприклад, у гнізді похідних від дієслів з коренем -роб-:
обробка, оброблення / обробляння (РУС-68; РУС-03— до рос. обработка) — об
роблення / обробляння, менш реком. обробка (УРРУС: до рос. обработка)·, в ін
форматиці: обробка даних, інформації іт. ін. (РУСНТ-98, с. 404) — автоматич
не оброблення тексту (назва статті в ЕУМ) (у самій же реальній мовній практиці
обробка є поки що помітно частотнішим із цих словотвірних синонімів, наприк
лад: «народна пісня в обробці Миколи Лисенка»); така ж непослідовність спос
терігається у вживанні складних іменників деревообробка / деревооброблення,
металообробка / металооброблення і под. У таких парах, як кладка / кладення,
стрижка / стриження, поставка / поставляння, звичайно вживають перші з
цих членів: кладка яєць, «овець повели на стрижку». Стійкість у вживанні імен
ники на -ка виявляють особливо у сфері професійного слововжитку: виводка,
видержка, завалка, звірка, окуліровка, рекогносцировка, рокіровка, (археологіч
ні) розкопки та ін.; серед новіших випадків слововживання: підтяжка {шкіри,
обличчя, грудей — як косметична операція), зі слововжитку силових відомств:
зачистка {території, населених пунктів від терористів; «Підсумки “зачистки”
у Сумах: семеро засуджених, кількість затриманих досі не відома»: А. Федори
на. — УМ, 29.01.2014, с. 6). Непросто відбувається пошук українських відповід
ників до явка (пор., наприклад: висока / низька явка виборців та ін.).
Повільність у поширенні цієї моделі та непослідовність між різними випад
ками її реалізації можуть пояснюватися дією різних чинників (поряд, природно,
зі звичайним мовним консерватизмом). Це, по-перше, відмінності в структур
но-морфемному оформленні одиниць на -ка і на -ння, які можуть впливати на
продуктивність їх творення та вживання. Так, довша форма других із них може,
очевидно, певного мірою ставати на заваді тому, щоб мовці, звикнувши вже до
вживання перших із них у тих чи інших зворотах, порівняно легко могли від них
відмовитися, пор.: диктування, але звичайно «писати, діяти і т. ін. під диктов
ку» — у прямому й переносному значенні (РУС-03; СУМ-20), письмо під дик
товку, «записування тексту під диктовку» (у методиці викладаня мовних дис
циплін). Це також різна здатність дериватів двох названих словотвірних типів
до творення похідних (точніше, їхня здатність до творення різних похідних):
так, незважаючи на різні погляди щодо органічності для української мови імен
ника підготовка (див. нижче) уже закріпився у вжитку прикметник підготов
чий, мотивований саме цим іменником; хоча вже виявилася тенденція до заміни
іменника усадка словом зсідання, зокрема і в деяких ДСТУ, пор, наприклад, таке
міркування: «Він (термін «зсідання». — О. Т.) досить точно відбиває суть проце
сів, що відбуваються. Але від нього дуже важко утворити похідні терміни, які
були б достатньо милозвучні», і тому пропонується лишити термін усадка з
похідним усадковий35. По-друге, поряд з відмінностями стилістичного і струк
турно-словотвірного характеру між членами таких конкурентних пар існують
35 Вісник державного університету «Львівська політехніка».— Л.,2000.— №402.— С. 183.
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 25
також, що значно важливіше, відмінності семантичного (точніше семантико-
словотвірного, семантико-мотиваційного) плану — у відсутності / наявності
«прив’язаності» а) до ознак завершеності / незавершеності дії, співвідносних
відповідно з дієсловами док. і недок. в. (у значенні іменників на -ка такої залеж
ності звичайно не відчувається, тоді як іменники на -ння можуть її виявляти,
особливо іменники на -ування), б) до ознак, співвідносних з перехідними (ак
тивного стану) / неперехідними дієсловами. Ось, наприклад, деякі з тих слів, які
поки що досить міцно утримуються саме в моделі на -ка: а) рос. перебежка —
укр. перебіжка (наприклад: рухатися короткими перебіжками), (незакінч. дія
— звичайно / ще) перебігання (РУС-68; РУС-03; це при тому, що навіть РУС-37,
керуючись нормативними настановами, подавав тільки перебігання)·, рос. под
готовка — укр. підготовка (фізична підготовка, військова підготовка, артиле
рійська підготовка) 36 і ще більшою мірою перепідготовка', рос. поддержка —
укр. підтримка (надавати підтримку·, за підтримки кого-небудь; військова під
тримка), (дія — ще) підтримання / підтримування (УРРУС; пор. у СДМ-30:
поддержка — підтрим, підтримання) (пор. так само: поломка [мотора], завив
ка [волосся]). Оскільки іменники на -ння, утворені від дієслів док. в., сприймаю
ться як адекватніші відповідники до іменників на -ка, ніж ті, що утворені від
дієслів недок. в., у вжитку з’явився іменник доставления (до доставка); б) рос.
посадка — укр. саджання, садіння, (закінч, дія) посадженая (щодо рослин), але
посадка (пасажирів, літака і т. ін.) (УРРУС)36 37, оскільки при цьому може відбу
ватися як «сідання», так і «саджання» (так само висадка, пересадка); рос. руб
ка — укр. рубання (від рубати) і рубка (від рубатися і перен.) (РУС-03): «Кадро
ва рубка» (ВЗ, 12.06.2003).
Щодо іменників — назв дії на -ча, то дача, стилістично-частотна обмеженіс
ть якого в СУМ-11 виражалася тільки у відсиланні до давання, у СУМ-20 супро
воджується вже позначками «розм., рідко» (академічні російсько-українські
словники останніх десятиліть його взагалі не подавали); префіксальні іменники
видача, віддача, додача, здача, передача, подача, роздача подаються в загально-
мовних словниках переважно, як і давніше, без обмежувальних ремарок, най
частіше із зауваженням, що в значенні незакінченої дії вживаються звичайно
видавання, передавання та ін. (РУС-03; СУМ-20; СУМ-12), тоді як у деяких га
36 Російсько-українські словники 20-х — початку 30-х років подавали до рос. под
готовка: готування (РУСКрим.; Ізюмов), але підготовчий; підготування, підготова,
підготівля (РУСПМ); готування, підготовлювання, підготовлення, підготова (СДМ-30);
з другої половини 30-х років: підготовка, (дія — ще) готування (РУС-37); підготовка, (дія —
ще) готування, підготовляння (РУС-48); підготовка, підготування і рідше підготовлення,
(незакінч. дія — ще) готування, рідше підготовляння (РУС-68). Відзначена лексикографічна
практика тут, як і в багатьох інших подібних випадках, відбиває, звичайно, не тільки цілком
зрозуміле прагнення подавати як одиницю (одиниці), що реально вживається в живій мові,
так і одиницю, що її можна було б рекомендувати як більш нормативну, але й вагання
укладачів щодо семантичної адекватності перекладу і оригіналу (звідси така громіздка
варіантність українських відповідників). У суто семантико-словотвірному аспекті, не
торкаючись питання про шанси слова на виживання в реальній мовній практиці,
найадекватнішим відповідником, крім слова підготовка з «небажаним» суфіксом, можна
було б вважати варіант підготова, наявний у словниках періоду українізації, а тепер знову
рекомендований у деяких джерелах (Сл. військ.; Вісник державного університету «Львівська
політехніка».— № 402.— С. 173).
37 Пропонований у деяких джерелах варіант саджання (літака та ін.) замість посадка
(див.: Вісник державного університету «Львівська політехніка».— № 402.— С. 33) мав би
передбачати наявність ще й інших відповідників — зі значеннями (залежно від ситуації), з
одного боку, завершеності дії (посадження), а з другого, — самостійності дії суб’єкта
(сідання).
О. О. Тараненко________________________________________________________________
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
лузевих словниках із суворішими нормативними настановами вони або взагалі
відсутні, або подані на другому місці: рос. раздача — укр. роздавання, роздача
(Сл. військ.). Проте для адекватнішої заміни назв дії на -ча відчувається брак
іменників на -ння від дієслів док. в. (словники подають звичайно тільки віддан
ня, подання, а також додання, хоча СУМ-11 подавав останнє — очевидно, на ос
нові тодішнього фактичного матеріалу — з позначкою «рідко»; у деяких із них
відновлено наявне в словниках періоду українізації передання: Сл. військ.,
с. 165; УРРУС). Іменники на -ння, синонімічні до іменників на -ча у значенні
дії, тепер дедалі частіше з ’являються в ЗМІ, у текстах офіційно-ділового стилю:
здавання в полон', передання майна, справ', «передання почуттів» (ВЗ,
18.07.1997); «Прийшов час подання декларацій про доходи» (з оголошення Дер
жавної податкової адміністрації).
Похідні значення таких іменників на -ка та на -ча — значення результату
дії, її знаряддя, місця тощо — у сучасній мовній практиці мають значно менше
подібних нормативних обмежень (пор.: заправка, обмотка, обшивка, опалубка,
підробка «підроблена річ», побілка, посадка, проводка, прокладка, розробка:
методична розробка, сушка), крім іменників з -овка, які зазнають коригувань38.
Крім того, розширення фунціонування іменників на -ння, -ття в загальному
руслі сучасних нормотворчих тенденцій відбувається також у конкуренції з дея
кими іншими словотвірними типами віддієслівних іменників. Це розширення
сфери вживання таких іменників, як приймання / прийняття в конкуренції з ро
сіянізмом прийом (відновлення практики вживання до середини 30-х років, а та
кож вплив західноукраїнської та діаспорної мовної практики): «Приймання
склопосуду» (напис при вході до відповідного пункту, на автомобілі), хоча до
сить звичайними поки що лишаються й контексти на зразок: «Київський націо
нальний університет культури і мистецтв оголошує прийом студентів...»
(2014 р.); дипломатичне, святкове прийняття', знімання / зняття в конкуренції
зі зйомка: рос. «на съёмке (на съёмках) фильма» — <шазніманні фільму», «после
съёмки фильма» — «після зняття фільму» (УРРУС, с. 501). Це постійна поява
іменників на -ння як варіантів до вже наявних іменників іншомовного походже-
ня на -ація, наприклад: екстрадування як варіант до екстрадиція', апостилю-
вання (документа) — від апостилювати (у конкуренції з апостиляція); стан-
дартування — від новоутвореного стандартувати (пор. традиційні
стандартизувати, стандартизація).
1.5.2. Іменники з безсуфіксним оформленням (або зі спрощенням структури
суфіксації) — замість словотвірних типів як на -ка, так і на -ння (у словах,
спільних з російською мовою, — як у назвах самої дії, так і в різних похідних
значеннях) (див. також у п. 8.2 про розмежування назв процесу і його наслідків):
а) серед іменників жін. р. з-поміж таких випадків слід, очевидно, відзначити
насамперед активізацію у вжитку слова заувага, рідше заввага — у конкуренції
із зауваження (пор. навіть у науковому стилі: «Нарешті, кілька завваг з приводу
словотвору». — В. М. Русанівський: див. СУМ-20), відновлення у вжитку в 90-х
38 Пор., зокрема, у СУМ-11, РУС-68, ОСУМ-75 грунтовка, заготовка, страховка,
упаковка, штамповка (хоча, наприклад, трамбівка) і ці ж слова в перших томах СУМ-20,
УОС-09, УРРУС уже у формі на -івка (як варіантній до -овка, так і єдиній), у формі на -ння:
-ування (страхування, упакування, пор. також: «сосиски в заводському пакуванні».— ГУ,
8.08.2013, с. 4) і -овання (упаковання, штампования: РУС-03); не поковка, штамповка, як
пропонують деякі й сучасні нормативні словники та держстандарти, а кованка (ковання),
штампованка (штампования) (Вісник державного університету «Львівська політехніка». —
№ 402. — С. 223). Хоча пор. паніровка, формовка (у предметному значенні).
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 27
роках слова управа у значенні «керівний орган організації, установи» — замість
правління, управління: Управа Народного руху України, Центральна управа
Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (тепер це, од
нак, Центральне правління... ; зміна початкової назви, можливо, пов ’язана з тим,
що слово управа повернули до вжитку з дореволюційного часу і в Російській Фе
дерації: районная управа), управа Харківського історико-філологічного това
риства, управа Технічного комітету стандартизації науково-технічної
термінології', активізувалося пожертва — у значенні «те, що жертвують,
пожертвували» (УРРУС; пор. у СДМ-30): «— Марія візьме скриньку для
пожертв» (ГПУ, 16.05.2014, с. 32), «Щоб купувати харчі для тварин, волонтери
організували скриньки для пожертв» (Е, 12.06.2014, с. 17)— у конкуренції з по
жертвування. Відбулася певна активізація у вжитку іменників постанова, пос
тава — у конкуренції з постановка: постава мети (Слово, 1992, липень),
театральна постанова (постава), іменників обстанова, обстава (Сл. військ.) —
у конкуренції з обстановка (кімнати, приміщення), іменника устава (наприк
лад: Сл. військ.) — у конкуренції з установка (механізм, пристрій)39; деякі інші
випадки: заправа — замість заправка (РУСКар.; Сл. військ.), заготова — за
мість заготовка, самопідготова — замість самопідготовка (Сл. військ.), відно-
ва — замість відновлення (наприклад, у назві книжки Ірини Фаріон «Мовна
норма: знищення, пошук, віднова». К., 2012);
б) серед іменників чол. р. досить міцно вже усталилося показ, перев. мн., так
само протипоказ, перев. мн. (покази підозрюваного, сторін', давати покази; по
кази барометра, лічильника, пор. у СДМ-30; медичні покази, протипокази;
«.. .поки що медичних показів до такої операції немає: ВЗ, 7.08.1999) — з відпо
відним звуженням у вжитку (протипоказання; поширюється змаг, широко вжи
ване в довоєнній Галичині та в західній діаспорі, зокрема в діяльності організа
ції «Пласт», — у конкуренції зі змагання («Божевільний Сашко, загрожений
осінніми нападами хвороби..., веде змаг...»: В’ячеслав Медвідь.— ЛУ, 30.01.1997);
в інших випадках: підпис — замість підписка: «відпустити під підпис про не
виїзд» («Студія 1 + 1», ТСН, 24.03.2012; пор. СДМ-30); перегін (поряд з перега
няння: рідини і т. ін.) — до рос. перегонка; переклик (на першому місці) — до
рос. перекличка «перевірка присутніх» (УРРУС).
2.7. Активізація вживання і творення іменників із суфіксом -(н)ицтв-о
з абстрактним і рідше збірним значеннями, нерідко співвідносних як з агентив-
ними іменниками на -ник, так і з похідними від останніх прикметниками на -ни-
цький, також активізованими останнім часом (див. 3.2) (часто як синонімів до
вже наявних іменників на -ість, -ство та безсуфіксних):
а) зі значеннями діяльності, заняття: семантичні дублети благодійництво
(займатися благодійництвом; День благодійництва — офіційне свято в Україні;
Національна рада з питань благодійництва), добродійництво, рідше доброчин-
ництво (у конкуренції з благодійність, добродійність і добродійство, добро
чинність і доброчинство); просвітництво — у значенні «діяльність просвітни
ка, просвітників; просвітницька діяльність» («...їхня родина завдяки
батьковому просвітництву ще за гуманного царату жила під вічним подвійним
наглядом». — Емма Андієвська. Роман про добру людину; Микола Рябчук.
Українська преса між просвітництвом і маскультом.— Кр., 1999, ч. 5, с. 10; зай
матися просвітництвом; політичне, економічне просвітництво), пор. давніше
39 Пор. у рекомендаціях 20-х — початку 30-х років: достава, оброба, обстава, постава
і под. (див., наприклад: Жовтобрюх М. А. Зазнач, праця.— С. 77,133).
О. О. Тараненко________________________________________________________________
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
культурництво; миротворнщтво (пор. миротворство)', добровільнщтво
«добровільна участь у чому-небудь» (СУМ-20); дорадництво «надавання порад,
консультацій» (СУМ-20); насилъництво (пор. насильство); погромництво:
«розпочалося масове погромництво», «відповідати за погромництво» (пор. по
гром', пор. давнє розбійництво — на відміну від розбій)', руйнівництво: «протис
тояння сил державотворення і руйнівництва» та ін.; (само)піарництво: «займа
тися самопіарництвом», пор. (само)піар, (само)піарство; мандрівництво:
«розвивати мандрівництво в Україні» (пор. у СУМ-11 зі значенням «мандрівний
спосіб життя»), табірництво (обидва іменники стали поширюватися у вжитку
значною мірою внаслідок перенесення в Україну зі СІЛА й Канади діяльності
молодіжно-спортивної організації «Пласт»), Зі значенням певної сфери
діяльності — активізація слів гірництво, музейництво, шкільництво 1, банків-
ництво 1: кафедра банківництва (пор. п. bankierstwo 1) (у конкуренції з описо
вими назвами гірнича, музейна, шкільна, банківська справа)',
б) зі значенням ознаки, якості чого-небудь: державництво 2: «...він
(гетьман Павло Скоропадський. — О. Т.) досить тверезо оцінював минуле, став
лення великоросів до державництва України» (В. Кирилюк. — ЛУ, 19.10.1995,
с. 3), пор. державність-, назадництво «ретроградство» (словники радянського
часу подавали чомусь тільки прикметник назадницький, хоча зазначений імен
ник функціонував у західноукраїнському варіанті літературної мови ще з кінця
XIX ст.; пор. п. wsteczność)', відбувається активізація іменника наступництво (у
конкуренції з більш уживаним наступність). Відбулася активізація вживання
групи іменників із загальним значенням «відповідні погляди кого-небудь; від
повідна ідеологія чого-небудь» (переважно щодо ідей української державності),
які раніше простежувалися переважно в «позарадянській» мовній практиці: дер
жавництво 1 («Самоосмислення державництва українським народом у всіх
його прошарках не відбулося». — Віче, 1993, № 2, с. 29), антидержавництво:
«прояви антидержавництво» (пор. антидержавність), соборництво, самос-
тійництво (ідеологія українського самостійництва), незалежництво, а також
партійництво (наприклад: «А. Мельник ніколи не мислив категоріями групів
щини чи партійництва. Соборництво і служіння інтересам української нації —
провідні риси його характеру»: Б. Червак. — УС, 9.12.1999, с. 2);
в) зі значенням збірності: духівництво (у конкуренції з духовенство), язич
ництво (пор. у РУС-68, СУМ-11 тільки язичество), шкільництво 2 (.мережа
шкільництва), поява банківництво 2 (управління державнім банківництвом,
міжнародне банківництво, пор. п. bankierstwo 2).
2.8. Активізація вживання і творення іменників із суфіксом -івк-а — сло
вотвірного типу, що в своїй основі є наслідком універбації атрибутивних сло
восполучень (з наявністю відносного прикметника, у структурі якого, в принци
пі, мав би бути наголошуваний суфікс -ов-: див. п. 3.5, хоча для сучасної мовної
практики Наддніпрянської України» це виявляється необов’язковим) і — за
зразком цього — морфемної конденсації («стискання») або ж, навпаки, «розгор
тання» окремих слів: візитівка (наприклад, перен.: «Що ж до фортеці, яка давно
стала візитівкою Кам’янця, то аналога їй в Україні немає». — УС, 25.10.2001),
пор. п. wizytówka,— у конкуренції з візитка, пор. рос. визитка (хоча вихідне для
першої з цих форм словосполучення візитова картка вживається, як і до цього,
набагато рідше порівняно з візитна картка — основою для візитка)', кредитів-
ка (формально від кредитова спілка, хоча значно частіше продовжує вживатися
словосполучення кредитна спілка, пор.: «Зараз в Україні зареєстровано більше
_______________________________________________ Словотворення української мови...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 29
200 кредитних спілок. Тільки в Києві та Київській області працюють більше ЗО
кредитівок». — ВК, 31.08.1996; «У Краматорську... відбувся семінар з основ
діяльності кредитних спілок. .. .Йдеться не стільки про те, щоб створити тут як
найбільше кредитівок...»-. М. Тищенко. — УС, 11.02.1999); поштівка — пош
това листівка-, асфальтівка — асфальтова дорога-, на основі окремих слів: ав-
тівка «автомобіль», таксівка (за цим зразком уже виникло й маршрутівка —
від маршрутне таксі), факсівка («А ЗО липня ц. р. з Києва до Нью-Йорка поле
тіла факсівка...». — ЛУ, 6.08.1992, с. 1), пор. факс, факсограма (очевидно, сю
ди й форумівка, пор. форум, прикметники форумний і форумовий). Майже всі ці
слова мають відповідники в польській мові (наприклад, autówka — від auto, пор.
наявність прикметника autowy), у якій цей тип є досить продуктивним, більшість
із них частіше вживається в західноукраїнській та діаспорній мовній практиці.
2.9. Активізація вживання і творення іменників на -όβ-ання — як фор
мальне розмежування у віддієслівних іменниках на -ння вихідного значення дії
(із суфіксом -ува-) і похідних опредметнених значень місця, збірності, результа
ту та знаряддя дії, стану, хоча іменники з цим суфіксом в українській мові (на
відміну, зокрема, від польської мови) вже не мають прямої словотвірної мотива
ції від відповідних дієслів з нормативним нині суфіксом -ува-. Таке розмежу
вання рекомендувалося в 20-х роках: будування (дія), але будовання (будова),
малювання (дія), але мальовання (малюнки) і под. (УП-28, с. 25; див. також Го-
лоск.; СДМ-30), хоча практикувалося непослідовно, але потім від нього майже
відмовилися. У СУМ-11, наприклад, подано тільки зачудовання, риштовання,
спростовання, спрямовання, угруповання, устатковання (останнє всупереч на
веденому ілюстративному матеріалу чомусь із ремаркою «рідко») та деякі інші.
З 90-х років цей тип знову стали практикувати ширше, наприклад: паркувати
(автомобіль) — паркування (дія), але паркования у значенні «спеціальний май
данчик для паркування» («паркования на двісті місць»: т/к «Новий», «Репор
тер», 28.11.2008); так само: асигнованим, комплектования, масковання, муро-
вання, (у)паковання, шифрования, шнурования, штампования та ін. (зокрема, у
мовній діяльності деяких телеканалів, особливо СТБ — у програмі «Вікна», у
деяких нових словниках)40. Пор. так само вже у значенні власне дії: пропоновання.
2.10. Активізація вживання і творення двох типів складних іменників.
2.10.1.3 другим компонентом -гін (з першим компонентом, що означає вміст
відповідної споруди) — у конкуренції з типом на -провід (водопровід та ін.): во
догін, за цим зразком рідше газогін, ще рідше нафтогін (ці слова стали досить
помітними насамперед у ЗМІ; два перші фіксуються в словниках, з них водо
гін — щ ез 20-хроків41), рідко теплогін, повітрогін, продуктогін; з похідними
прикметниками водогінний, газогінний, нафтогінний. Відзначений тип зазнає
помітніших обмежень у частотності вживання та продуктивності словотворен
ня, по-перше, у випадках, коли споруда, система все-таки нічого не «жене», а
тільки «веде, проводить» (так, до рідко вживаних або практично не вживаних
належать аміакогін, парогін, сміттєгін, трубогін, иіляхогін, а також анат. сім ’я-
40 Див., зокрема: Сл. військ.; Войналович О., Моргунюк В. Зазнач, праця; РУСКар.; РУС-03.
41 Див., зокрема: РУСКрим.; РУСПМ; Ізюмов (на другому місці подано варіанти з
-провід, хоча, наприклад, тільки газопровід, газопровідний). Але в джерелах того періоду це
слово могло мати й інше значення, пор.: рос. водопровод (предприятие) — водогін-, (система
труб) водопровід; рос. водопроводный (о станции, предприятии) — водогінний; (о трубе)
водопровідний; рос. водопроводчик — водопровідник (СДМ-30); рос. водопровод — водо
провід-, (нагнетательная станция) водогін-, рос. водопроводчик — водопровідник-, водогінник
(РУС-37).
О. О. Тараненко________________________________________________________________
30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
гін), по-друге, у творенні похідних прикметників і особливо іменників на позна
чення осіб за родом занять на зразок водогінник.
2.10.2.3 першим компонентом багато---- у конкуренції з много- (у терміно
логічних іменниках і прикметниках): багатогранник, багатокутник, багаточ-
лен, багатократний і т. ін. (так, РУСНТ-98 подає тільки одиниці з багато-·, у
СУМ-20, СУМ-12 це відсилання одиниць з много- до одиниць з багато-, але
СУМ-12 залишає многочлен як єдиний з цих дублетів; словники попереднього
періоду подавали такі терміни з відсиланням до варіантів з много- або й не дава
ли зовсім: РУС-68; СУМ-11). Проте в самій мовній практиці, в тому числі й у
викладанні відповідних дисциплін і, отже, в офіційних навчальних програмах,
від термінів многогранник, многочлен і т. ін. як основних або й єдиних назв не
• 42ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ .
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
_______________________________________________ Словотворення української мови...
Андрус.
АУМ
Голоск.
Грінч.
ЕУМ
Жел.
Ізюмов
КП-2006
Ογ,-24
Ογ,-34
ОСУМ-75
ОСУМ-94
ОСУМ-99
РУС-37
РУС-48
РУС-68
РУС-96
РУС-99
РУС-03
РУС-4
РУСКрим.
РУСКар.
РУСНТ-96
а) словники, інші довідники:
— Українсько-англійський словник / Ukrainian-English Dictionary / Compiled
by C. H. Andmsyshen and J. N. Krett.— Saskatoon, 1990.— 1163 p. (перше
вид.— 1955 p.).
— Атлас української мови : В 3 т.— К., 1984—2001.
— Голоскевич Г. Правописний словник.— Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; То
ронто ; Л., 1994.— Вид. 12.— 461 с. (перше вид.— 1929 р.).
— Словарь української мови : В 4 т. / Упоряд. з дод. власн. мат-лів Борис Грін-
ченко.— К., 1907-1909.
— Українська мова : Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тара
ненко (співголови) та ін.— 3-є вид., зі змінами і доп.— К., 2007.— 856 с.
— Желеховський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар : В 2 т.—
Л., 1886.
— Ізюмов О. Російсько-український словник.— X. ; К., 1930. — 903 с.
— Класифікатор професій (ДК 0003:2005).— К., 2006.— 544 с.
— Огієнко І. Український стилістичний словник — Л., 1924.— 496 с.
— Огієнко І. Словник місцевих слів, у літературій мові не вживаних.— Жов-
ква, 1934.— 156 с.
— Орфографічний словник української мови/Укл.: С. І. Головащук, Т. В. Зай
цева, І. С. Назарова, М. М. Пещак, В. М. Русанівський.— К., 1975.— 856 с.
— Орфографічний словник української мови / Укл.: С. І. Головащук,
М. М. Пещак, В. М. Русанівський, О. О. Тараненко.— К., 1994.— 864 с.
— Орфографічний словник української мови / Укл.: С. І. Головащук,
М. М. Пещак, В. М. Русанівський, О. О. Тараненко.— К., 1999.— 2-е вид.,
випр. і доп.— 989 с.
— Російсько-український словник.— К., 1937.— 890 с.
— Російсько-український словник.— М., 1948.— 800 с.
— Російсько-український словник : В 3 т.— К., 1968.
— Російсько-український словник (сфера ділового спілкування) / Укл.:
О. О. Тараненко, В. М. Брицин.— К., 1996.— 287 с.
— Російсько-український словник (сфера ділового спілкування) / Укл.:
О. О. Тараненко, В. М. Брицин.— К., 1999.— 2-е вид., випр. і доп.— 400 с.
— Російсько-український словник / За ред. В. В. Жайворонка.— К., 2003.—
1424 с.
— Російсько-український словник : В 4 т.— К., 2011-2014.
— Російсько-український словник / Гол. ред. А. Ю. Кримський.— К.,
1924-1933,— Т. 1-3.
— Караванський С. Російсько-український словник складної лексики.— К.,
1998, — 712 с.
— Російсько-український словник наукової термінології : Біологія. Хімія.
Медицина. — К., 1996. — 661 с.
42 Див., наприклад: Універсальний довідник школяра.— Тернопіль, 2005.— С. 1510-1515.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1 31
О. О. Тараненко.
РУСНТ-98
РУСПМ
СДМ-30
Сл. військ.
СУМ-11
СУМ-20
СУМ-12
СЧС
УРЕ
У ОС-09
УП-28
УП-93
УП-99
УРРУС
УРСНТ
— Російсько-український словник наукової термінології : Математика. Фізи
ка. Техніка. Науки про Землю та Космос.— К., 1998.— 890 с.
— Російсько-український словник правничої мови / Гол. ред. А. Ю. Крим
ський.— К., 1926.— 318 с.
— Словник ділової мови / Укл.: М. Дорошенко, М. Станиславський,
В. Страшкевич.— X. ; К., 1930.— 248 с.
— Російсько-український словник для військовиків / Укл.: А. Бурячок,
М. Демський, Б. Якимович.— К., 1995.— 384 с.
— Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980.
— Словник української мови : У 20 т.— Т. 1-4.— К., 2010-2013.
— Словник української мови / Відп. ред. В. В. Жайворонок.— К., 2012.—
1317 с.
— Словник чужомовних слів (репринт, вид.) / Укл.: І. Бойків, О. Ізюмов,
Г. Калишевський, М. Трохименко.— К., 1996.— 535 с. (перше вид.—
1932 р.).
— Українська радянська енциклопедія : В 12 т. / Гол. ред. Μ. П. Бажан.— К.,
1977-1985.
— Український орфографічний словник / За ред. В. Г. Скляренка.— К.,
2009.— 9-е вид., переробл. і доп.— 1011 с.
— Український правопис.— X., 1928.— 97 с.
— Український правопис.— К., 1993.— 4-е вид., випр. і доп.— 238 с.
— Український правопис : Проект найновішої редакції / Керівник робочої
групи В. В. Німчук.— К., 1999.— 340 с.
— Українсько-російський і російсько-український словник : Сфера ділового і
професійного спілкування / Укл.: В. М. Бріцин, О. О. Тараненко.— К.,
2011,— 551 с.
— Українсько-російський словник наукової термінології / За ред. Л. О. Симо
ненко.— К., 2004.— 416 с.
б) засоби масової інформації:
ВЗ — «Високий Замок» (м. Львів); ВК — «Вечірній Київ»; ГІГУ — «Газета по-українськи»;
ГУ — «Голос України»; Д — «День»; Дз. т. — «Дзеркало тижня»; Е — «Експрес» (м. Львів);
ЗВУ— «За вільну Україну» (м. Львів); KB — «Київські відомості»; Кр. — «Критика» (часопи
с і КС — «Кримська світлиця» (м. Сімферополь); ЛУ — «Літературна Україна»; МГ — «Мо
лода Галичина» (м. Львів); НГ — «Народна газета»; П — «Поступ» (м. Львів); СП — «Субот
ня пошта» (м. Львів); Сл. Пр. — «Слово Просвіти»; Суч. — «Сучасність»; УГ — «Українська
газета»; УК — «Урядовий кур’єр»; УМ — «Україна молода»; УР-1 — Українське радіо (Пер
ший канал); УС — «Українське слово»; УТ-1 — Українське телебачення (Перший канал);
УШ — «Український шлях» (м. Львів); Хр. — «Хрещатик»; Час — «Час / Time»; ПІП —
«Шлях перемоги».
О. О. TARANENKO
WORD-BUILDING PROCESSES IN THE CONTEMPORARY UKRAINIAN
LANGUAGE FROM POINT OF VIEW ITS SYSTEMATIC AND NORMATIVE
TENDENCIES (based on the late XXth— early ХХГ'century Ukrainian language materials). I
The article focuses on the major word-building models in the Ukrainian language of the late
XXth — early XXIst century stirred up by the increasing demand of the Ukrainian society’s hroad
sections for the subsequent codification and systematization of diverse levels of the standard
language and in particular its word-building.
Keywords : contemporary Ukrainian word-building, norms of the contemporary Ukrainian
language, codification of the contemporary Ukrainian language, Ukrainian speech culture.
(Продовження див. у наступних номерах журналу)
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 1
|