Семантична диференціація просторових прийменників
Статтю присвячено аналізові семантико-граматичної природи прийменників як окремого класу слів, з’ясуванню закономірностей взаємозв’язку між первинними і вторинними просторовими прийменниками, установленню формального й семантичного співвідношення між статичними, директивними, транзитивними, статично...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2015
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184012 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Семантична диференціація просторових прийменників / М.І. Степаненко // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 63-73. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184012 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1840122022-05-02T01:26:27Z Семантична диференціація просторових прийменників Степаненко, М.І. Статтю присвячено аналізові семантико-граматичної природи прийменників як окремого класу слів, з’ясуванню закономірностей взаємозв’язку між первинними і вторинними просторовими прийменниками, установленню формального й семантичного співвідношення між статичними, директивними, транзитивними, статично-директивними, статично-транзитивними прийменниками, вибудуванню і представленню їхньої семантичної ієрархізації у вигляді родо-видової, значеннєво-генетичної залежності, набору чинних у сучасній українській мові диференційованих значень. This article analyzes the semantic-grammatical origin of prepositions as a separate class of the words, the laws and regulations of the relations between primary and secondary spatial prepositions are considered in the article as well as the formal and semantic relationship among static, directive, transitive, statically-directive, statically-transitive prepositions are established and their semantic hierarchy in a genus-species, genetic semantic dependency, the set of current differentiated meanings in the modem Ukrainian language are specified. 2015 Article Семантична диференціація просторових прийменників / М.І. Степаненко // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 63-73. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184012 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Статтю присвячено аналізові семантико-граматичної природи прийменників як окремого класу слів, з’ясуванню закономірностей взаємозв’язку між первинними і вторинними просторовими прийменниками, установленню формального й семантичного співвідношення між статичними, директивними, транзитивними, статично-директивними, статично-транзитивними прийменниками, вибудуванню і представленню їхньої семантичної ієрархізації у вигляді родо-видової, значеннєво-генетичної залежності, набору чинних у сучасній українській мові диференційованих значень. |
| format |
Article |
| author |
Степаненко, М.І. |
| spellingShingle |
Степаненко, М.І. Семантична диференціація просторових прийменників Мовознавство |
| author_facet |
Степаненко, М.І. |
| author_sort |
Степаненко, М.І. |
| title |
Семантична диференціація просторових прийменників |
| title_short |
Семантична диференціація просторових прийменників |
| title_full |
Семантична диференціація просторових прийменників |
| title_fullStr |
Семантична диференціація просторових прийменників |
| title_full_unstemmed |
Семантична диференціація просторових прийменників |
| title_sort |
семантична диференціація просторових прийменників |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2015 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184012 |
| citation_txt |
Семантична диференціація просторових прийменників / М.І. Степаненко // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 63-73. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT stepanenkomí semantičnadiferencíacíâprostorovihprijmennikív |
| first_indexed |
2025-07-16T04:04:10Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:04:10Z |
| _version_ |
1837774826362634240 |
| fulltext |
Μ. I. СТЕПАНЕНКО
СЕМАНТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ
ПРОСТОРОВИХ ПРИЙМЕННИКІВ
Статтю присвячено аналізові семантико-граматичної природи прийменників як окремого
класу слів, з ’ясуванню закономірностей взаємозв’язку між первинними і вторинними просто
ровими прийменниками, установленню формального й семантичного співвідношення між
статичними, директивними, транзитивними, статично-директивними, статично-транзитивни
ми прийменниками, вибудуванню і представленню їхньої семантичної ієрархізації у вигляді
родо-видової, значеннєво-генетичної залежності, набору чинних у сучасній українській мові
диференційованих значень.
К л ю ч о в і сл ов а: просторові прийменники, первинні/вторинні прийменники, інфор
мативно достатні / інформативно недостатні прийменники, статичні / директивні / транзитив
ні, статично-директивні, статично-транзитивні прийменники, моно- / полісемантичні при
йменники.
Традиційно вичленовуваному в системі частин мови прийменнику сучасне мо
вознавство приділяє виняткову увагу. Спостерігається тенденція дослідження
його кількісно-якісних змін, що стосуються динаміки компонентного складу,
отже, і самого процесу препозиціоналізації у формально-граматичному й семан
тичному планах, оновлення семантичної структури, розширення сфери семан-
тико-синтаксичних відношень, формально-граматичних зв’язків, генетичної
залежності від інших частин мови і їхніх форм, зокрема прислівників, іменників,
дієприслівників. Неабиякий інтерес до прийменників пов’язаний з їхньою не
другорядною роллю в механізмі взаємодії найважливіших складників мовної
системи, передусім у формуванні семантико-синтаксичної структури пошире
них, або неелементарних, простих речень. Незважаючи на тривалу історію ви
вчення, прийменники залишаються чи не найзагадковішим класом слів, що
промовисто підтверджує такий факт: вони не знайшли свого належного втілен
ня в лексикографічній практиці, де досить часто притаманну їм «розгорнуту»
омонімію й полісемію не завжди послідовно розмежовують 1. Не зайвим буде
наголосити і на тому, що в лінгвістиці й дотепер немає єдиної концепції стосов
но цієї частини мови.
Тривалий час у науці панував погляд на прийменники як позбавлені само
стійного виявлення лексичного значення (отже, і номінативної функції) слова,
що диференціюють значення відмінкових форм, тобто разом із цими формами
характеризують «певне коло смислових відношень: просторових, часових,
умовних, причинових, обмежувальних та ін .»2. Закріплення прийменників за
тими або тими відмінковими формами, на думку А. С. Колодяжного, мотивова-
1 Загнітко А. П. Теорія граматики і тексту.— Донецьк, 2014.— С. 133.
2 Там же.— С. 376.
Ο Μ. І. СТЕПАНЕНКО, 2015
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 63
не лексико-семантичною природою іменника або морфологічним типом озна
чення 3. Автори розглядуваної концепції, закріплюючи за прийменником статус
службової лексичної одиниці, що є засобом вираження граматичного зв’язку
«в конструкціях, побудованих за моделлю підрядного зв’язку» 4, не протистав
ляють його повністю семантичній сфері. Деякі прийменники, доводять вони,
«не втратили свого лексичного значення, і ступінь вияву цього значення в різних
прийменниках різний. Так, наприклад, більш помітне лексичне значення у прий
менників, що утворилися пізніше від прислівників, іменників (всередині, напри
кінці, кінець, край, коло, назустріч); менш помітне лексичне значення у прий
менників первинних, напр.: від, до, на, в та ін.» 5.
Ідею розгляду прийменника як особливої морфеми теоретично обґрунтував
свого часу Є. Курилович6 7, а в українському мовознавстві підтримав і розвинув
І. Р. Вихованець. На думку І. Р. Вихованця, прийменники являють собою ана
літичні синтаксичні морфеми, вони «позбавлені семантико-граматичних ознак
слова, тобто не входять у систему частин мови як лексико-граматичних або гра
матичних класів слів» 1. У новій теоретичній граматиці української мови прий
менник схарактеризовано як окремий тип слів-морфем, що «найтісніше пов’яза
ний із синтетичними релятивними морфемами й основне функціональне
призначення якого полягає в переведенні субстантива із синтаксичної субстан
тивної позиції в позицію прислівника»8.
Згідно з іншим, доволі поширеним сьогодні поглядом, що ґрунтується на
лексико-семантичних засадах, прийменник входить до розряду самостійних
слів із властивими їм граматичним і лексичним значеннями. На глибоке переко
нання І. К. Кучеренка, прийменник можна вважати прислівником з «високим
ступенем узагальненості, яка, однак, не означає “збіднення”, “стирання” чи на
віть “утрати” лексичного значення. Через таку особливість прийменникове зна
чення — конкретне в кожному окремому випадкові — розкривається в контек
сті, у тому числі з іншими словами»9. Семантичність розглядуваних слів
засвідчує їхня здатність вступати в синонімічні відношення й утворювати анто
німічні пари. Отже, вони, як і інші повнозначні лексеми, можуть відбивати яви
ща дійсності в конкретизованому або узагальненому вигляді, виразно експліко
ваному опозицією «первинні (непохідні) — вторинні (похідні) прийменники».
На наш погляд, аргументованим є тлумачення прийменників не з позиції гра-
матизацїї й морфемізації, а з позиції семантизації з обов’язковим опертям на їх
ню граматичну роль у мові. «Можна стверджувати, — справедливо наголошує
А. П. Загнітко, — що лексичне і граматичне значення прийменників збігається,
що ні в якому разі не означає їхньої тотожності. Граматичним значенням прий
менника виступає реалізація ним синтаксичного зв’язку між словами, а лексич
ним слід вважати позначення певного відношення між предметами, дією і пред
3 Колодяжний А. С. Прийменник // Сучасна українська літературна мова. Морфологія /
За заг. ред. І. К. Білодіда.— К., 1969.— С. 476.
4 Іваненко 3 .1. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення.— К. ;
О., 1981,— С. 129.
5 Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови.— 4-е
вид,— К., 1972,— Ч. 1,— С. 377.
6 Курилович Е. Деривация лексическая и деривация синтаксическая: к теории частей
речи // Очерки по лингвистике : Сб. статей.— М., 1962.— С. 57-70.
7 Вихованець I. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.— К., 1988.— С. 30.
8 Вихованець I. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови : Академ,
граматика.— К., 2004.— С. 330.
9 Кучеренко I. К. Лексичне значення прийменника // Мовознавство.— 1973.— № 3.—
С. 22.
Μ. I. Степаненко___________________________________________________________________
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
метом тощо» 10 11. Що ж до граматичної спеціалізації прийменників, то це
передусім їхня взаємодія з різними відмінками, причому вони не дублюють їх
нього значення, оскільки це «суперечить основній тенденції мови, яка вияв
ляється у прагненні до економії мовленнєвих засобів, адже загальновідомою є
теза про те, що в мові не буває абсолютно тотожних утворень» п.
Услід за А. П. Загнітком, визнаємо, що твердження на зразок «лексичним
значенням прийменника як окремо взятого слова постає значення того чи того
відношення» 12 є певною мірою переконливим, і диференціюємо прийменнико
вий лексичний склад за ступенем інформативної наповнюваності на дві окремі
групи. До першої групи відносимо первинні (в /у , до, за, над, під, по, при та ін.)
та вторинні прийменники, які «тепер не співвідносяться ні семантично, ні фор
мально з будь-якою частиною мови», у яких відчуваються семантичні залишки
мотивата, але в сучасній українській мові «зникли слова, від яких вони утвори
лися» (крім, крізь,ради, завдяки та ін.), а також ті, які поєднують два або три пер
винні, проте «нерозкладні в граматичній системі української мови без втрати їх
ньої семантико-граматичної функції» прийменники (з-за, з-меж, з-над, з-понад,
з-під, з-попід, заради, поза, попід та ін.) 13. Другу групу становлять вторинні, або
похідні, за походженням інформативно достатні прийменники, які корелюють
1) із морфологізованими прислівниками (близько, поблизу, обабіч, недалеко, не
подалік, вглиб І углиб, вздовж І уздовж, вподовж /уподовж, віддалік / оддалік,
впоперек /упоперек, всередині / усередині, всупереч /усупереч, довкола / довкіл,
напроти, навпроти, супроти, позаду, попереду, спереду, напередодні, наприкін
ці, вище, нижче, поверх та ін.), 2) адвербіалізованими безприйменниковими
відмінковими формами іменників (кінець, край, круг, кругом та ін.), 3) дієприс
лівниками (зважаючи на, незважаючи на та ін.), 4) адвербіалізованими прий
менниково-відмінковими формами (в ім’я, з / із допомогою, за рахунок, з / із бо-
ку,з/ із нагоди, на знак, на підставі, на честь, на чолі, під проводом, під час, в /у
напрямі, в /y напрямку, в /у справі та ін.) і 5) морфологізованими прислівниками
в поєднанні з первинними прийменниками (далеко від, ліворуч від, збоку від, по
чинаючи від, паралельно з /зі / із, нарівні з / зі / із, побіч з / зі / із, навздогін за,
слідом за, в / у напрямі до та ін.).
Інформативно достатні й інформативно недостатні прийменники відповідно
до типу інваріантної семантики об’єднуються в окремі групи. З-поміж них тра
диційно вирізняють переважно на основі узагальнених семантичних протистав
лень динамічність — статичність і конгактність — дистантність просторові,
темпоральні та логічні прийменники14. Існують й інші, докладніші, класифікації
прийменників. Так, автори «Словника українських прийменників» виділяють 16
основних значень, що, на їхнє переконання, є «достатнім для реалізації завдання
створення відносно вичерпного реєстру українських прийменників та переліку
їхніх значень» 15: об’єктне (без, в / у , за, під керівництвом та ін.), адресатне (до,
для, на ім’я й т. ін.), інструментальне (в, за, на тощо), локативне (біля, близько,
вглиб /углиб, в / у напрямі, через та ін.), міри і ступеня (більше, заввишки, мало
10 ЗагніткоА. П. Зазнач, праця.— С. 133.
11 Там же,— С. 132.
12 Там же,— С. 133.
13 Вихованець І. Р., Городенська К. Г Зазнач, праця.— С. 330-331.
14 Див., напр.: Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови.— К., 1980.—
С. 19-199; Вихованець І. Р., Городенська К. Г Зазнач, праця.— С. 333-342.
15 Словник українських прийменників. Сучасна українська мова / А. П. Загнітко,
І. Г. Данилюк, Г. В. Ситар, І. А. Щукіна.— Донецьк, 2007.— С. 10.
_______________________________Семантична диференціація просторових прийменників
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 65
не, по, в /у міру й т. ін.), причини (від, завдяки, в / у силу, через тощо), способу дії
(без, на, в І у розрізі та ін.), наслідку (внаслідок / унаслідок, під дією, під впливом
тощо), порівняльне (подібно до, порівняно з / зі / із, проти й ін.), темпоральне
(після, за, під час, в І у добу, в І у процесі й т. ін.), умови (заумови, при нагоді, в / у
разі тощо), допустове (з огляду на, всупереч / усупереч, наперекір, попри й ін.),
мети (для, задля, з / із метою, в ім’я, в інтересах, заради, на честь тощо), атрибу
тивне (в /у , після та ін.), кількісно-атрибутивне (від ... до, об’ємом понад, обся
гом (не) більш(е) та ін.) і суб’єктивне, «яке в межах прийменникових одиниць є
вторинним, оскільки відповідні конструкції є трансформами ядерних речень»16.
Граматисти одностайні в тому, що локативні прийменники послужили ба
зою для творення прийменників інших семантичних типів. «Граничним виявом
втрати просторової семантики як первинної, — констатує А. П. Загнітко, — вис
тупає реалізація різноманітного плану абстрактних відношень типу причини,
мети, умови, способу дії та ін.» 17 18. Щоправда, повної генетичної залежності тут
не простежено. Порівнюючи просторові й часові прийменники, І. Р. Вихованець
наголошував на тому, що не всі прийменники є спільними лексемами просторо
вої й темпоральної сфери, частина часових прийменників сформована поза сфе-
. і арою локативності .
Об’єктом пропонованої статті є локативні прийменники, а предметом — їхні
внутрішньосистемні зв’язки на рівні значення. Ці прийменники, як і прийменни
ки іншої семантичної належності, утворюють відкритий, перманентно змінюва
ний клас одиниць. Завершення переходу тієї або тієї лексичної одиниці в семан-
тико-граматичну групу прийменників означає закріплення в певному елементі
семантики релевантності замість чітко вираженого лексичного значення, утрату
прямої значеннєвої співвідносності з вихідною лексичною одиницею й спільно-
кореневими з нею словами, нівеляцію автосемантичності 19. До основних крите
ріїв, які уможливлюють закріплення за тими чи іншими формами або сполуками
статусу прийменникових одиниць, слід віднести вже згадуване 1) зневиразнення
лексичної семантики вихідної частини мови й набуття категорійного значення ре
лятивності, здатності репрезентувати відношення між повнозначними словами у
складі конструкції, а також 2) регулярність уживання в синтаксичній позиції,
властивій прийменникам, 3) безпосередню препозицію щодо іменника, 4) від
сутність перспективи вільної заміни первинного прийменника як компонента
сполуки або відмінкової форми, 5) неможливість поширення новотвору узгодже
ним означенням, 6) імовірність заміни прийменниково-відмінкової форми пер
винним прийменником за умови збереження семантичної цілісності і 7) спро
щення морфемної структури сполуки в напрямі одноморфемності20.
Дослідники фіксують різну кількість локативних прийменників. У сучасній
українській мові, твердить І. Р. Вихованець, їх нараховується 137 одиниць 21.
Г. С. Балабан зробила аргументований висновок про те, що просторові приймен
ники, як і інші, нині активно транслюють процеси розширення компонентного
складу вторинних прийменників. Вона доповнила розряд директивних, або ади
тивних, прийменників такими одиницями, яке І у напрямі від, в! у напрямку від,
16 Там же.— С. 13.
17 Загнітко А. П. Зазнач, праця-— С. 136.
18 Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови.— С. 218.
19 Там же.— С. 271.
20 Балабан Г. С. Динамічні процеси в прийменниковій системі сучасної української літе
ратурної мови : Автореф. дис. ... канд. філол. наук.— К., 2007.— С. 5-6.
21 Вихованець І. Р., Городенська К. Г Зазнач, праця.— С. 205.
Μ. I. Степаненко___________________________________________________________________
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
на шляху від, в І у дорозі з І із, на шляху до, прямуючи до, в / у дорозі до, а розряд
прийменників локативності — одиницями на теренах, в І у зоні (зонах), в І у ра
йоні (районах), в! у кордонах, в І у стінах, поза стінами, в І у сусідстві22. Одні з
них є власне-прийменниками, тоді як інші функціонують на правах прийменни
кового еквівалента, тобто лексичного утворення, що «частково втрачає власне
лексичні значення, притаманні граматичні категорії, зокрема роду, числа тощо,
передає семантику відношень між різними синтаксичними одиницями, тобто
обслуговує повнозначні частини мови, а також у тому випадку, коли приймен
никову конструкцію можна замінити без зміни значення всього виразу»23. Авто
ри «Словника українських прийменників», який охоплює 1705 одиниць, виріз
няють власне-прийменники і слова, наближені до них. До перших віднесено всі
традиційно кваліфіковані прийменники на зразок в / у, за, про, по, на, через,
вглиб / углиб, вище. Другі об’єднано в чотири групи: 1) слова, вжиті у значенні
прийменників (в І у напрямку до, оподаль від), 2) слова, що постають у функції
прийменників (поза межами), 3) слова, що тільки за аналогією є прийменника
ми (з / із висоти від ... до; з /із відстані від ... до), та 4) слова, що вжиті оказіона
льно як прийменники (в охвісті) 24.
Як уже зазначалося, первинним прийменникам властива неоднорідність у
плані значення. Вони потенційно зорієнтовані на реалізацію як різного типу се
мантики (локативної, темпоральної, каузальної тощо), так і різних вичленовува-
них у тому або тому типові диференційованих значень, що вступають або не
вступають у відношення родо-видової залежності. Наприклад, прийменник від є
семантично поліфункціональним, оскільки він бере участь у формуванні лока-
тивних, об’єктних, атрибутивних, часових, причинових, суб’єктних значень,
значення способу дії та ін. Пор. у зв’язку з цим такі контексти: «Я дістав знов те
леграму від нього» (М. Коцюбинський), «Накинула [Оксана] на плечі велику
хустку від дощу і вийшла з хати» (А. Головко), «Оленка йшла двором від річки»
(Іван Ле), «І почав Саул підозрювати Давида від того дня» (Леся Українка), «І я
... весь од радості горю» (В. Бичко), «І я від себе вас вітаю; Провісницю чар
тих, фантазію милу, Від щирого серщ вітаю» (Леся Українка).
Родо-видову детермінативність визначає те, що аналізований локативний
прийменник разом із субстантивом у формі родового відмінка репрезентує ста
тичне і директивне значення, пор.: «Він стояв од поля» (В. Барка) і «Монголи
відступили ... від берега» (І. Франко). Семантика місця дії представлена одним
диференційованим значенням — «перебування на незначній відстані від прос
торового орієнтира»: «Бур’ян стояв стіною від вулиці» (В. Стефак), а семантика
напряму руху— чотирма диференційованими значеннями: «напрям руху від ме
жі локативного орієнтира» («Полонені відбігли від лісу» — П. Козланюк), «нап
рям руху з меж локативного орієнтира» («Він вийшов від корів» — О. Маковей),
«напрям руху від локативного орієнтира з обов’язковою контактною локаліза
цією» («Він відірвав плакат від стіни» — Ю. Яновський) і «напрям руху з боку
локативного орієнтира» («Він заносив від села ... крики людей» — Б. Лепкий).
На відміну від первинних, вторинні прийменники, зберігаючи семантико-ге-
нетичний зв’язок зі словами-мотиватами, репрезентують конкретні локативні
22 Балабан Г. С. Зазнач, праця.— С. 7-8.
23 Кущ Н В. Семантична еволюція службових слів: на матеріалі сучасних українських
прийменникових еквівалентів // Лінгвістичні студії : 36. наук, праць.— Донецьк, 2007.—
Вин. 15,— С. 150.
24 Словник українських прийменників.— С. 9—14.
_______________________________Семантична диференціація просторових прийменників
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 67
значення і вносять до плану змісту конструкцій, компонентами яких вони є, суб-
станційну інформацію, являють собою, за незначним винятком, моносемантич-
ні утворення. Так, прийменник неподалік експліцитно реалізує успадковану від
співвідносного з ним прислівника семантику «на невеликій відстані» на рівні
диференційованого значення «розміщення на близькій відстані від просторово
го орієнтира», у формуванні якого він бере активну участь: «Ми живемо непо
далік берега» (В. Яворівський), «... жевріло ... неподалік бакенської будки ...
вогнище» (О. Гончар).
Просторові прийменники представлені такими семантичними різновидами:
1) статичні, які реалізують статичні локативні відношення (53 %); 2) динаміч
ні, які репрезентують динамічні локативні відношення (34 %); 3) статично-ди
намічні, які передають статичні й динамічні відношення (13 %).
До власне-статичних інформативно достатніх належать прийменники:
всередині / усередині (указує на розміщення всередині просторового орієнтира), посередині
(указує на розміщення в центральній (серединній) частині просторового орієнтира), скраю,
край, кінець, близько, близько від, поблизу, поблизу від, недалеко, недалеко від, недалечко, неда
лечко від, неподалік, неподалік від, осторонь, осторонь від (указують на розміщення на значній
відстані від просторового орієнтира), оддалік / віддалік, оддалік від /віддалік від, оддалеки / від
далеки, оддалеки від / віддалеки від, оддаля / віддаля, оддаля від / віддаля від, поодаль, поодаль
від, поодалік, поодалік від, оподалік, падаль, одаль, далеко від, далеченько від, далекувато від
(указують на розміщення на незначній відстані від просторового орієнтира), вище від (указує на
розміщення над просторовим орієнтиром), нижче від (указує на розміщення під просторовим
орієнтиром), проти, напроти, навпроти, супроти, насупроти, против, супротив, насупротив,
просто (указують на розміщення в просторі, розташованому симетрично до локативного орієн
тира), ззаду / іззаду, позаду (указують на розміщення за просторовим орієнтиром), спереду, по
переду (указують на розміщення перед просторовим орієнтиром), паралельно з І зі І із, парале
льно до (указують на паралельну локалізацію щодо просторового орієнтира), нарівні з /зі / із
(указує на розміщення на одному рівні з просторовим орієнтиром), збоку, збоку від, обіч, попліч,
попліч з / з і / із, поряд, поряд з /з і /із, поруч, поруч з /з і /із, обік, побіч, побіч з / з і / із, побік, побік
з /з і / із, ліворуч, ліворуч від, зліва від, праворуч, праворуч від, справа від (указують на розміщен
ня з одного боку просторового орієнтира), обабіч, обіруч, обіруч від, пообіч, пообіч від, обаполи,
здвобіч (указують на розміщення з обох боків просторового орієнтира), навколо, вколо, довко
ла / довкіл, доокола / доокіл, окіл, круг, кругом, навкруг / навкруги, округ / округи, довкруг / до
вкруги, довкруж (указують на розміщення з усіх боків локативного орієнтира).
Співвідносні з морфологізованими прислівниками інформативно достатні
прийменники зверху, зверх становлять виняток у цьому зв’язку, оскільки реа
лізують два значення (указують на розміщення 1) на поверхні просторового
орієнтира або 2) над просторовим орієнтиром).
Автосемантичні прийменники, що передають різні типи локативно-статич-
ної семантики, не становлять замкненої системи й поповнюються новими оди
ницями. Динамічних процесів не спостережено нарівні інформативно недостат
ніх прийменників, розряд яких формують полісемантичні серед, середу
(указують на розміщення в 1) центральній (серединній) частині просторового
орієнтира або 2) центральній (серединній) частині простору, оточеного локатив-
ними орієнтирами) і моносемантичні біля, побіля, коло, при (указують на роз
міщення на незначній відстані від просторового орієнтира).
Динамічним прийменникам також властива семантична розгалуженість. Ру
хові стани стосовно орієнтира, які вони передають, можна інтерпретувати як па
радигму з такими протиставленнями: 1) наближення до просторового орієнтира,
2) віддалення від просторового орієнтира ІЗ) відсутність наближення або відда
Μ. I. Степаненко___________________________________________________________________
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
лення щодо просторового орієнтира 25. Конкретними реалізаторами першого і
другого протиставлень є локативно-директивні прийменники зі значенням кін
цевого й вихідного пунктів руху:
«До кузні приходили колгоспники» (О. Десняк), «Сім’я пішла на станцію» (В. Барка), «Привели
мене діти за місто» (Марко Вовчок), «Ми ... вище зір піднесем колоски» (Д. Павличко), «Я ви
бігаю насеред дороги» (І. Микитенко), «Війська просувалися вглиб Сербії» (В. Гжицький) і
«Оксен вийшов з конюшні» (Гр. Тютюнник), «Та звелася з-за лиману Хмара» (В. Симоненко),
«Хлопець вибіг з-позад хати» (П. Воронько), «Ногаївці ... пустились у напрямку від лісу»
(М. Кулаковський), « ... Пішли ми вздовж турецьких берегів ... починаючи від села» (С. Скля
ренко), «Підійшли з боку Чонгара ешелони інтернаціонального полку» (О. Гончар).
Третє протиставлення репрезентують локативно-транзитивні прийменники,
які вказують на шлях руху. Специфіку останнього визначає те, що будь-який
шлях передбачає наявність двох різних пунктів руху — старту і фінішу, навіть
якщо вони не названі2б: «Німці відступали через село» (О. Довженко), «Крізь
вікна доходила свіжість ночі» (3. Тулуб), «По дереву лізли червоні комахи»
(Я. Щоголів), «Кінь промчав мимо воза» (М. Коцюбинський), «Повз трибуну
проходить Capa» (М. Куліш).
Корпус власне-директивних репрезентантів інхоативного значення фор
мують вторинні інформативно достатні моносемантичні прийменники з-перед,
з-поперед (указують на напрям руху з переднього боку просторового орієнтира),
з-позад (напрям руху із заднього боку просторового орієнтира), з-серед, з-посе
ред (напрям руху з умовного центру просторового орієнтира), зсередини / ізсере
дини (напрям руху зсередини просторового орієнтира), в / у напрямі від, в І у нап
рямку від (напрям руху з боку просторового орієнтира), починаючи від (напрям
руху від крайньої точки просторового орієнтира), з І із боку, з І зі І із сторони
(напрям руху з якого-небудь боку просторового орієнтира).
Власне-директивні інформативно недостатні прийменники можуть мати
полі- та моносемантичну структуру. Прийменник з / зі / із передає чотири зна
чення (указує на напрям руху 1) з меж просторового орієнтира, 2) з поверхні
просторового орієнтира, 3) з боку просторового орієнтира, 4) з внутрішніх меж
простору у вигляді отвору), прийменники з-за / із-за, з-поза — три значення
(указують на напрям руху 1) з меж просторового орієнтира, 2) з протилежного
або зворотного боку просторового орієнтира, 3) від просторового орієнтира, що
являє собою об’єкт діяльності), а прийменники з-над, з-понад і з-під, з-попід —
два значення (указують на напрям руху 1) з простору вище від локативного
орієнтира, 2) з боку локативного орієнтира і 1) з простору нижче від локатив
ного орієнтира, 2) з боку локативного орієнтира). Моносемантичність властива
прийменникам з-між / з-межи, з-поміж / з-помежи, з-проміж / з-промежи
(указують на напрям руху з простору, оточеного локативними орієнтирами),
з-посеред (напрям руху з умовного центру просторового орієнтира). Найвищий
ступінь продуктивності має багатозначний прийменник з / з і / із, який до того ж є
органічним складником прийменників з-за / із-за, з-поза, з-над, з-понад, з-під,
з-попід, з-перед, з-поперед, з-між / з-межи, з-поміж / з-помежи, з-проміж /
з-промежи, з-серед, з-посеред, зсередини / ізсередини, збоку, з / зі / із сторони.
Основна роль у вираженні значення одиниць, що утворилися поєднанням пер- * 2 *
25 Кибрик А. Е. К типологии пространственных значений (на материале падежных сис
тем дагестанских языков) // Язык и человек : Сб. статей памяти проф. П. С. Кузнецова / Под
общ. ред. В. А. Звегинцева.— М., 1970.— С. 138.
2” Всеволодова М. В., Владимирский Е. Ю. Способы выражения пространственных отно
шений в современном русском языке.— М., 1982.— С. 111.
_______________________________Семантична диференціація просторових прийменників
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 69
винного прийменника з із двома або трьома іншими первинними прийменника
ми, як переконливо коментує І. Р. Вихованець, припадає на перший елемент з.
Саме під його впливом усі вони «вказують на вихідний пункт руху і сполучаються
з іменником у формі родового відмінка. Другий компонент прийменників уточ
нює місцеположення вихідного пункту руху» 21. Пор.: з -» вихідний пункт руху +
перед -> передній бік (сторона) просторового орієнтира = з-перед -> вихідний
пункт руху: з переднього боку просторового орієнтира; з -> вихідний пункт руху
+ над -> вище від просторового орієнтира = з-над —> вихідний пункт руху: вище
від локативного орієнтира й т. ін.
Власне-директивними прийменниками, для яких характерна інформативна
достатність і зорієнтованість на реалізацію фінітивної локативної семантики, є
такі: всередину / усередину (указує на напрям руху всередину просторового
орієнтира), наперед (напрям руху в простір, розташований попереду локативно
го орієнтира), назад (напрям руху в простір, розташований позаду просторового
орієнтира), в /у напрямі, в! у напрямку, в /y напрямі до, в І у напрямку до (напрям
руху в бік просторового орієнтира), вглиб / в глиб /углиб !у глиб (напрям руху від
зовнішньої (початкової) межі всередину просторового орієнтира), вбік / в
бік / убік / у бік, в І у сторону (напрям руху в який-небудь бік просторового
орієнтира). Аналізований діапазон доповнюють одиниці вслід за / услід за,
слідом за, слідком за, наздогін, наздогін за, навздогін, навздогін за, наздогінці за,
навздогінці за, вздогін /уздогін (указують на напрям руху за просторовим орієн
тиром, що віддаляється), назустріч, назустріч до, настріч до, навстріч, нав
стріч до, настрічу (напрям руху до просторового орієнтира, який рухається в
протилежному напрямі), навперейми, напереріз (рух у напрямку перетину шля
ху переміщення просторового орієнтира). Ці прийменники, а також інформатив
но недостатній первинний прийменник за, що ні семантично, ні формально не
співвідноситься з будь-якою частиною мови, традиційно відносять до розряду
транзитивних. Наприклад, І. Р. Вихованець в одній семантичній парадигмі роз
глядає такі диференційовані значення транзитивності, як «наскрізний рух у ме
жах просторового орієнтира», експліковане за участю прийменників через,
крізь', «лінійна динамічна локалізація близько просторового орієнтира», реалізо
ване за допомогою прийменників мимо, повз, попри, проз', «динамічна локаліза
ція позаду рухового предмета як просторового орієнтира», репрезентоване
прийменниками за, вслід / услід, вслід за / услід за, слідом за-, «динамічна лока
лізація в напрямку перетину руху предмета як локативного орієнтира», маніфес-
товане прийменником навперейми', «динамічна локалізація щодо просторового
орієнтира, який рухається в протилежному напрямку», структуроване за допо
могою прийменників назустріч, навстріч28. Аналогічний погляд наявний у пра
цях К. Г. Городенської. Вирізнені типи просторової семантики дослідниця та
кож пов’язує не з напрямом, а зі шляхом руху 27 28 29. У розв’язуванні порушеної
проблеми важливо враховувати такий факт: зазначені прийменники, з одного
боку, справді-таки уподібнюються інхоативним та фінітивним, а з другого, —
відрізняються від них тим, що позначають не лише напрям, а й указують на шлях
руху, з експліцитно не фіксованими координатами, які сигналізують про вихід
ний чи кінцевий пункт руху або той і той одночасно. Зазначене дає підстави для
перегляду твердження про транзитивний характер прийменників вслід / услід,
27 Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови.— С. 103.
28 Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.— К.,
1992,— С. 133-136.
29 Див., напр.: Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Зазнач, праця.— С. 337.
Μ. I. Степаненко___________________________________________________________________
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
вслід за /услід за, слідом за, слідком за, наздогін, наздогін за, навздогін, навздогін
за, наздогінці за, навздогінці за, вздогін / уздогін, навперейми, назустріч, назу
стріч до, навстріч, навстріч до, настрічу. Не варто ігнорувати те, що ідея руху,
переміщення передбачає наявність, як мінімум, двох точок у просторі, одна з
яких є обов’язково рухомою, а друга, щодо якої відбувається рух або переміщен
ня, може бути і динамічною, і статичною. Аналізовані прийменники вказують не
на шлях, а на напрям руху, оскільки в їхньому значеннєвому обсязі закладена ін
формація про те, що для певної динамічної точки простору друга динамічна точ
ка простору є локативною координатою «кінцевий пункт руху». Отже, кон
струкції, припредикатними компонентами яких є описувані прийменники разом
з іменниками у формі давального або орудного відмінків, повідомляють про те,
що для динамічної точки простору (лівобічного поширювача) друга динамічна
точка простору (правобічний поширювач) слугує за локативну координату
«фініш», тобто субстанція, яка переміщається самостійно чи під дією тих або
тих сил (або лівобічний поширювач), прямує до локативного орієнтира, що по
стає в нашій свідомості як кінцевий пункт здійснюваного руху. Уявлюваний
фініш може або від далятися від субстанції (прийменники вслід / услід, вслід
за /услід за, слідом за, слідком за, наздогін, навздогін, навздогін за, наздогінці за,
навздогінці за, вздогін / уздогін), або зближуватися з нею (прийменники назу
стріч, назустріч до, навстріч, навстріч до, настрічу), або перетинати їй рух
(прийменники навперейми, напереріз). Пор.:
«Грицько подався услід Лейбі» (Панас Мирний), «Бричка покотилася вслід за возом» (Б. Лет
кий), «Михайло ... пішов слідом за Борисом і Омеляном» (О. Десняк), «Він пішов слідком за
Олесею» (М. Стельмах), «. . . мчать вони навздогін поїзду» (П. Панч), «Собаки ... побігли нав
здогін за кіньми» (І. Нечуй-Левицький), «Жінка бігла уздогін їм» (С. Пушик), «Гришка плив на
зустріч Котиному обличчю» (П. Загребельний), «Біжить його Маруся назустріч до чоловіка»
(Г. Квітка-Основ’яненко), «Ти встала навстріч ... вітрам» (М. Рильський), «Яцько кинувся нав
перейми Османову» (В. Малик), «Машина помчала напереріз ... колоні» (Ю. Бедзик).
Спектр власне-директивних інформативно недостатніх одиниць обмежений
моносемантичною одиницею до (указує на напрям руху 1) в межі просторової
одиниці, 2) у бік просторового орієнтира, 3) на локативний орієнтир, що являє
собою об’єкт діяльності, 4) на просторовий орієнтир з обов’язковою контакт
ною локалізацією).
З-поміж власне-транзитивних виділяються інформативно недостатні при
йменники повз / поуз / поз, попри, проз, попроз (указують на шлях руху на певній
віддалі від просторового орієнтира), крізь (шлях руху 1) з подоланням перешкод,
2) з подоланням перешкод з метою виходу за межі просторового орієнтира,
3) через внутрішні межі просторового орієнтира у вигляді отвору) й інформатив
но достатній прийменник мимо (шлях руху мимо просторового орієнтира).
Нарешті, третій тип утворюють ті просторові прийменники, які спроможні пе
редавати значення статичної й динамічної локалізації. їх інтегровано у дві групи:
репрезентанти статично-транзитивної і статично-директивної семантики, а остан
ню диференційовано на дві підгрупи: реалізатори директивно-інхоативного й ди-
рективно-фінітивного значення. У плані семантичної специфіїсації компоненти
виділених груп і підгруп не протиставляються власне-статичним, власне-дирек-
тивним і власне-транзитивним прийменникам: вторинні є інформативно достат
німи й моносемантичними, а первинні, за винятком статичних прийменників
від / од, через, — інформативно недостатніми й полісемантичними.
Як уже зазначалося, статично-інхоативне значення закріплене за одним ін
формативно недостатнім прийменником — від / од (stat 1 : start 4). Функцію ви-
_______________________________Семантична диференціація просторових прийменників
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 71
разника статично-фінітивної семантики виконують вторинні автосемантичні й
первинні інформативно недостатні прийменники. Репертуар stat 1 : fin 1 пред
ставляють одиниці перед / переді / передо, поперед (stat 1 — указують на роз
міщення попереду просторового орієнтира: fin 1 — напрям руху в передній бік
просторового орієнтира), позад (stat 1 — розміщення позаду просторового
орієнтира: fin 1 — напрям руху в простір, розташований позаду локативного
орієнтира), поперед (stat 1 — розміщення попереду просторового орієнтира:
fin 1 — напрям руху в передній бік просторового орієнтира), вище (stat 1 — роз
ташування вище від просторового орієнтира: fin 1 — напрям руху в простір ви
ще від локативного орієнтира), повище, поверх, зверх (stat 1 — розміщення на
поверхні просторового орієнтира: fin 1 — напрям руху в простір вище від лока
тивного орієнтира), нижче, понижче (stat 1 — розташування нижче від просто
рового орієнтира: fin 1 — напрям руху в простір нижче від локативного орієнти
ра). Кількісно переважають над щойно проаналізованими первинні
прийменники: в / у (stat 2 — указує на розташування 1) в межах просторового
орієнтира, 2) усередині просторового орієнтира: fin 4 — напрям руху 1) в межі
просторового орієнтира, 2) у внутрішні межі просторового орієнтира, що являє
собою отвір, 3) на поверхню просторового орієнтира або 4) у бік просторового
орієнтира), на (stat 2 — розміщення 1 ) на поверхні просторового орієнтира, 2) у
межах просторового орієнтира: fin 3 — напрям руху 1) в межі просторового
орієнтира, 2) у бік просторового орієнтира, 3) на поверхню просторового
орієнтира), за (stat 3 — розташування 1) за межами просторового орієнтира,
2) за протилежними або зворотним боком просторового орієнтира, 3) у безпо
середній близькості від просторового орієнтира, що являє собою об’єкт діяль
ності: fin 3 — напрям руху 1) за межі просторового орієнтира, 2) за протилеж
ний або зворотний бік просторового орієнтира, 3) на локативний орієнтир, що
являє собою об’єкт діяльності), поза (stat 3 — розташування 1) за межами про
сторового орієнтира, 2) за протилежним або зворотним боком просторового
орієнтира, 3) у безпосередній близькості від просторового орієнтира, що являє
собою об’єкт діяльності: fin 2 — напрям руху 1) за межі просторового орієнтира,
2) за протилежний або зворотний бік просторового орієнтира), над / наді / надо,
понад / понаді / понадо (stat 2 — розташування 1) вище від просторового орієн
тира, 2) на певній віддалі від просторового орієнтира: fin 2 — указують на нап
рям руху 1) в простір вище від локативного орієнтира, 2) у бік просторового
орієнтира), під / nidi / nido, попід / nonidi / попідо (stat 2 — розташування 1) ниж
че від просторового орієнтира або 2) на певній віддалі від просторового орієн
тира: fin 2 — напрям руху 1) в простір нижче від локативного орієнтира, 2) у бік
просторового орієнтира), посеред (stat 1 — розташування в центральній (сере
динній) частині просторового орієнтира: fin 1 — напрям руху в умовний центр
просторового орієнтира), насеред (stat 1 — розташування в центральній частині
просторового орієнтира: fin 1 — напрям руху в умовну середину просторового
орієнтира), між / межи, поміж / помежи, проміж / промежи (stat 1 — роз
міщення в просторі, оточеному локативними орієнтирами: fin 1 — напрям руху
в простір, оточений локативними орієнтирами).
У формуванні статично-транзитивної семантики беруть участь як вторинні
прийменники: вздовж / уздовж, вдовж / удовж, вподовж / уподовж, впродов-
ж / упродовж, здовж, подовж, подовш, повздовж, поздовж, впрост / упрост
(stat 1 — розміщення в просторі, для якого характерна протяжність у довжину :
trans 1 — шлях руху в напрямі довжини просторового орієнтира), впоперек / упо
перек, поперек (stat 1 — розміщення в просторі, для якого характерна протяж
Μ. I. Степаненко___________________________________________________________________
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
ність у ширину: trans 1 — шлях руху в напрямі ширини просторового орієнтира),
так і первинні— по (stat 2 — розташування 1 ) на поверхні просторового орієнти
ра, 2) у межах просторового орієнтира: trans 1 — шлях руху по поверхні, що яв
ляє собою відкритий або внутрішній простір), через (stat 1 — розміщення по
другий бік просторового орієнтира: trans 2 — шлях руху 1) через внутрішні межі
просторового орієнтира у вигляді отвору, 2) з метою виходу за межі просторово
го орієнтира).
Клас прийменників узагалі і локативних зокрема відрізняється від інших
повнозначних слів тим, що позбавлений номінативної функції і здатності вико
нувати функцію члена речення. Щоб реалізувати їх, локативні прийменники
поєднуються з відмінками, кожний з яких має своє призначення, вирізняється
власним обсягом обставинних функцій, спеціалізується на вираженні певного
типу просторових відношень. Основне навантаження місцевого й орудного від
мінків — передавати статичну семантику. Призначення давального та знахідно
го відмінків — репрезентувати динамічну (інхоативну, фінітивну, транзитивну)
локативність. Специфіку генітива становить те, що він позначає статичну і дина
мічну локативність.
Проведений аналіз дає підстави твердити, що прийменники утворюють ок
ремий розряд самостійних слів, які мають складну діалектичну єдність форма
льної та семантичної структур. Широку жорстко ієрархізовану групу становлять
просторові прийменники — репрезентанти таких основних видів локалізації, як
місце дії, напрям руху, шлях руху, місце дії і шлях руху, місце дії і напрям руху.
Непохідні й похідні прийменники чітко протиставляються за ступенем інформа
тивної наповнюваності: першим властива найзагальніша семантика, вони по
тенційно запрограмовані на реалізацію різних диференційованих значень, тоді
як для других характерний нижчий ступінь абстракції, що дає їм змогу реалізу
вати здебільшого одне цілком окреслене й виразне диференційоване значення.
(Полтава)
_______________________________Семантична диференціація просторових прийменників
М. I. STEPANENKO
SEMANTIC DIFFERENTIATION OF LOCATIVE PREPOSITIONS
This article analyzes the semantic-grammatical origin o f prepositions as a separate class o f
the words, the laws and regulations o f the relations between primary and secondary spatial
prepositions are considered in the article as well as the formal and semantic relationship among
static, directive, transitive, statically-directive, statically-transitive prepositions are established and
their semantic hierarchy in a genus-species, genetic semantic dependency, the set o f current
differentiated meanings in the modem Ukrainian language are specified.
K e y w o r d s : spatial prepositions, primary / secondary prepositions, informative sufficient / in
sufficient informative prepositions, static / directive / transitive, statically-directive, statically-transi
tive prepositions, mono / polysemous prepositions.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 3 73
|