Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati
У статті дається характеристика морфонологічних і семантичних особливостей рефлексації індоєвропейських коренів guher - / guhor - у продовженнях дієслів псл. *gorěti / * geriti / *garati....
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184014 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 77-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184014 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1840142022-05-02T01:26:33Z Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati Черниш, Т.О. У статті дається характеристика морфонологічних і семантичних особливостей рефлексації індоєвропейських коренів guher - / guhor - у продовженнях дієслів псл. *gorěti / * geriti / *garati. The author elucidates morphonological and semantic features of the reflexion of the Indo-European root *gᵘ-her- / gᵘ-hor- in the Common Slavonic verbs *gorěti / *goriti / *garati and their continuants in Slavonic languages. 2015 Article Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 77-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184014 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті дається характеристика морфонологічних і семантичних особливостей рефлексації індоєвропейських коренів guher - / guhor - у продовженнях дієслів псл. *gorěti / * geriti / *garati. |
| format |
Article |
| author |
Черниш, Т.О. |
| spellingShingle |
Черниш, Т.О. Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati Мовознавство |
| author_facet |
Черниш, Т.О. |
| author_sort |
Черниш, Т.О. |
| title |
Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati |
| title_short |
Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati |
| title_full |
Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati |
| title_fullStr |
Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati |
| title_full_unstemmed |
Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati |
| title_sort |
морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2015 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184014 |
| citation_txt |
Морфонологічні та семантичні особливості відображення іє. *gᵘ-her- / gᵘ-hor- «горіти» в дієслівних континуантах псл. *gorěti і *goriti / *garati / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 77-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT černišto morfonologíčnítasemantičníosoblivostívídobražennâíêguherguhorgorítivdíêslívnihkontinuantahpslgoretiígoritigarati |
| first_indexed |
2025-07-16T04:04:19Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:04:19Z |
| _version_ |
1837774835493634048 |
| fulltext |
Т. О. ЧЕРНИЛ!
МОРФОНОЛОГІЧНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВІДОБРАЖЕННЯ ІЄ. *GlHER- / G4HOR- «ГОРІТИ»
В ДІЄСЛІВНИХ КОНТИНУАНТАХ ПСЛ. *GORĚTI І
*GORITI/ *GARATI
У статті дається характеристика морфонологічних і семантичних особливостей рефлексації
індоєвропейських коренів*^йе/·- / g*hor- у продовженнях дієслів псл. *gorěti / * geriti / *garati.
К лю чові слова: індоєвропейська мова, праслов’янська мова, корінь, континуант, ре
конструкція, деривація, семантика.
Серед спільнослов’янських позначень процесів горіння найрівномірніше пред
ставленими і найпродуктивнішими є слова, що походять від псл. *gorěti «знищу
ватись у вогні, палати»: укр. горіти, бр. гарэцъ, рос. гореть, друс. горіти,
п. gorzeć (goreć), ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. goreś, болг. горя, мак. гори,
схв. zòpjemu, слн. goréti, стсл. горіти, полаб. d ’òri-sa, словін. gúoeřěc. Прасло
в’янське *gorěti споріднене з лит. garéti «палити, випаровуватися», лтс. garêtiês
«вигорати (у печі)». На ширшому індоєвропейському тлі воно пов’язане з дінд.
háral} «жар», ghrriòti «палати, світитися», gharma- «жар», гр. θέρομαι «ставати
спекотнішим», θέρος «літня спека, врожай», лат.formus «теплий»; пор. кельтські
паралелі: ірл. gor «жар», gorim «зігрівати», кімр. gor, gori, брет. gor, gorin, а та
кож вірм. jer «тепло», що, так само як і псл. *gorěti, походять від спільноіндоєв-
ропейського кореня *^her- / g^hor- (Pokorny \ 493-495; Bem., 1, 334; ЭССЯ, 7,
42-43; Фасмер, 1, 441; Преобр., 1, 188-189; ЕСУМ, 1, 567; Sławski, 1, 322-323;
Machek, 177; Schuster-Šewc, 324; БЕР, 1, 266-267; Skok, 1, 591-593).
При історико-етимологічному дослідженні рефлексів псл. *gorěti привертає
увагу о-вокалізація його кореня, наявна поряд з етимологічно вихідною вока
лізацією е в іє. *^her- «горіти, гарячий». Водночас ступінь о характерний для
слов’янських девербативів, утворених від дієслів з вокалізмом кореня е (пор.
друс. нести— ноша., веліти — волш та ін.). Однак у цьому випадку ступінь е ви
ступає у віддієслівному імені псл. *žan>- < *gen>-, яке традиційно зіставляється з
псл. *gorěti. Подібне зворотне співвідношення (о / е, а не е / о) кореневого вока
лізму дієслова (первинного щодо імені) і віддієслівного іменника змушує, з од
ного боку, пі ддати сумніву питомий характер о в даному дієслівному корені, а з
другого, — спонукає шукати інший генетично первинний відкореневий суб-
стантив, зіставлюваний з псл. *gorěti.
П. С. Кузнецов відзначав, що «ступінь о в дієслівних утвореннях різного зна
чення ми знаходимо і тоді, коли ступінь е в дієслівній основі, принаймні в епохи,
1 Список скорочень див. у кінці статті.
О Т. О.ЧЕРНИШ,2015
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 77
Т. О. Черниш.
від яких збереглися пам’ятки, не засвідчений» 2; порівняймо найдавніші фіксації
о в корені гор- в Ізборнику Святослава 1073 р. чи Супрасльському рукописі —
стсл. горіти < псл. *gorěti. Однак варто наголосити, що А. Мейє, аналізуючи
чергування е / о в праслов’янській мові на прикладі слов’янських рефлексів
іє. *¿*her- / g*hor-, розташував деривати в такій послідовності: жеравь «гаря
чий» (ступінь е), no-жаръ (ступінь є), горіти (ступінь о з похідним недоконано-
го виду, гарати, новий ступінь Õ), грънъ «горн» (нульовий ступінь)3. Інакше ка
жучи, учений розмістив форми з кореневим е і початковим палаталізованим ž на
першому місці, указуючи при цьому, що чергування кореневих голосних
сприяють утраті наочної єдності словотвірних гнізд: «...у слов’янських мовах
уже не відчувається, що ми маємо справу з представниками того самого кореня
*g*her- “горіти”» 4. О. М. Трубачов у огласовці о в псл. *gorěti вбачає «вторин
ний характер кореневого вокалізму (балт. а в лит. garéti)» 5. Він підкреслює, що
«як би не вирішувалося питання конкретної похідності... форм (псл. *gor’e,
*gorbkb, *gorjb), зокрема, їхнє співвідношення з дієсловом *gorěti, кореневий
вокалізм даного дієслова не є історично первинним»6. В. Махек, навпаки, зазна
чає, що «ступінь о в корені gor- є закономірним і представлений в утвореннях з
вихідним значенням» 1. У Загребському тлумачному словнику хорватсько-серб-
ської мови о в корені gor- розглядається як результат «посилення *¿*her-» 8.
Таким чином, дотепер в етимології залишається до кінця не вирішеним пи
тання: яким же було первинне спільнослов’янське дієслово, що походить з
іє. *^her-,*gor(ě)ti чи *gěr(ě)tťi Як видається, дієслово з кореневим е, що виво
диться з іє. *g*Aer-, можна реконструювати на слов’янському ґрунті на підставі
слн. zeręti «горіти» (Р1., 2, 959) і žereti «гірчити» (там же, 954), а також на мате
ріалі дериватів на зразок друс., стсл. жєратокь, жєратькь «попіл, жар», жєра-
виє «т. с.», укр. жерій «синє полум’я над жаром», ч. žeřavý «розпечений», схв.
жерава «жар» тощо у формі псл. *žerěti < *gerěti (можливо, навіть як атематич-
не псл. *žerti з огляду на ад’єктив псл. *žeravb 9). У разі прийняття цієї рекон
струкції встановлюється лексико-граматична відповідність *žerěti / *гагь з то
тожним у якісному відношенні вокалізмом дієслова і девербатива: псл. *žer- /
*žěr- ( *ger- / gěr-).
Дослідження лексичних одиниць, зокрема іменників, що входять до слово
твірного гнізда слів з коренем *gor- / *zar-, наводить на думку про ймовірність
існування у слов’янських мовах імені-континуанта праслов’янського субстан-
тива з вокалізмом о в gor-, що перебував у безпосередньому семантичному
зв’язку з твірним дієсловом з е в корені; інакше кажучи, йдеться про можливість
побудови відповідності типу е-дієслово / о-ім’я. Є підстави вважати, що подібне
співвідношення можна вивести, виходячи з реконструйованого дієслова псл.
*žerěti і праформи *gon>, рефлекси якої виявлені в рос. діал. горь «випалене міс
це; постраждалий від пожежі лісовий простір» (СРНГ, 7, 80), префіксальному
вьігор, выгоръ «т. с.» (там же, 6, 268-269), п. gorz (górź) «біль у горлі; печія, (пе-
2 Кузнецов П. С. Чередования в общеславянском языке-основе // Вопр. славян, языкозна
ния. — М., 1954. — Вып. 1. — С. 24—68.
3 МейеА. Общеславянский язык. — М., 1951. — С. 459.
4 Там же.
5 ЭССЯ, 7. — С. 42-43.
6 Там же.
7 Machek, 139.
8 RHSJ, 3,281.
9 Варбот Ж. Ж. О словообразовательной структуре этимологических гнезд // Вопр. язы
кознания. — 1967. — № 4. — С. 71.
78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
Морфонологічні та семантичні особливості відображення..
рен.) гнів, пристрасть» (Linde, 2,100; SW, 1, 878). У такому разі традиційне про
тиставлення псл. *gorěti — *žarb, яке, очевидно, є вторинним, варто замінити
гіпотетично первинним ПСЛ. *žerěti — ПСЛ. *gOTb.
Псл. * gorěti,* goriťb «палати, знищуватись у вогні» належить до розряду
слов’янських дієслів стану, тобто неперехідних, і входить до групи слов’ян
ських і балтійських вербативів, які є наслідком перетворення індоєвропейського
медіопасивного перфекта (пор.: *gor’ç, goritb, gorěti; *тъщ, тъпйъ, mbněti —
лит. garìù, gãri, garéti, miniù, mini, minéti (Sł. prasł., 1, 55-56) 10. З огляду на таку
кваліфікацію псл. *gorěti його варто віднести до історичного середнього стану,
здатного виражати стан суб’єкта; як зазначає Е. Бенвеніст, своєрідною рисою ін
доєвропейського дієслова є те, що в ньому міститься вказівка лише на зв’язок із
суб’єктом, а не з об’єктом п. Дієслово псл. *gorěti в цій інтранзитивній функції
поєднується з підметом, що виражає водночас і суб’єкт, і осередок впливу. Саме
така лексико-граматична реалізація псл. *gorěti є найпоширенішою і найпос
лідовніше представленою в усіх слов’янських мовах. У ролі суб’єкта виступає
те, що спалюється для отримання тепла чи світла, те, що знищується вогнем, по
жежею (вогнище, свічка, дрова, торф, вугілля, бензин, газ, а також ліс, посіви,
будови тощо). Рефлекси псл. gorěti в сучасних слов’янських мовах фіксуються у
словосполученнях на зразок укр. лампа горить, ч. lampa hoñ, болг. крушката
гори, які метонімічно передають випромінювання світла внаслідок горіння чи
розжарювання (пор. іншу метонімію у випадках типу п. okna gorzały, де відпо
відне дієслово також передає значення «світитися»). Поєднання світлового і ви
сокотемпературного значень властиве колокаціям, де в ролі суб’єкта виступає
сонце: укр. сонце горить, рос. солнце горит, п. słońce gorzeje, схв. sunce gori (у
словосполученні болг. слънцето гори (Геров, 1, 238) гори є перехідним і тлума
читься як «палить»). Лексико-семантичний варіант «зменшуватися в результаті
термічного впливу» в системі значень рефлексів псл. gorěti спостерігається ли
ше в кількох прикладах: ст. рос. горіти «випаровуватися при перегонці вина»
(СлРЯ, 4,85) і слн. ugoręti «меншати при бродінні» (Р1., 2,713). Деякі континуан-
ти псл. gorěti виражають дію посухи: укр. горить хліб {гречка, соняшники),
рос. горят хлеба, рожь, бр. гарыць бульба, діал. горітз «сохнути від сильної
спеки, без дощів (про овочі)» (Нар. сл., 1979,142), ч. trávník horkem vyhořel У се
мантичній структурі східнослов’янських, а також сербохорватського і словен
ського континуантів фіксується значення «гнити, розпадатися, псуватися (унас
лідок тепла в поєднанні з вологою)»: рос. хлеб горит в копнах (Ожегов, 128),
горелые шкуры «зотлілі, прілі» (там же), горелая мука «пріла, з гіркуватим сма
ком» (Даль, 1, 384—385), діал. горячиться «гнити, псуватися (про сіно)» (СРНГ,
7, 88), укр. горять полуниці, сіно (СУМ, 2,130), бр. гарыць зярно (ТСБМ, 2, 34),
схв. gòreti «гнити, розпадатися (про хміль, сіно)» (PCKHJ, 3,481), слн. ugoręti se
«зопрівати (про гній)» (Р1., 2, 713), ugomiti «т. с.», ugarjati se «нагріватися, зо
прівати», ugárjav gnoj «прілий гній» (там же, 2,711). На цей семантичний перехід
указував ще О. О. Потебня: «Знаючи, наприклад, що гниття позначається в мові
вогнем, можна б вогонь назвати символом гниття»12. Його регулярність підтвер
10 Иванов В. В. Отражение двух серий индоевропейских глагольных форм в праславян-
ском // Славянское языкознание : VI Междунар. съезд славистов [Докл. сов. делегации]. —
М., 1968. — С. 225-277; Перельмутер И. А. Общеиндоевропейский и греческий глагол : Ви-
до-временные и залоговые категории. — Ленинград, 1977. — С. 114.
Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование. — М., 1955. — С. 185.
12 Потебня А. А. О некоторых символах в славянской народной поэзии // Потебня А. А. О
некоторых символах в славянской народной поэзии и другие сочинения.— X., 1914. — С. 2.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 79
Т. О. Черниш.
джується низкою типологічних паралелей у семантиці синонімічних дієслів і їх
ніх дериватів: рос. жечь «запалювати» — діал. жгань «перепрілий гній»,
жганый «т. с.»; рос. палить, оплеть «обпектися» — діал. плеть «трухлявіти,
гнити», плень «що-небудь пріле або зіпсоване»; рос. діал. преть «потіти, гнити
від вологи», укр. пріти «т. с.», п. przeć «т. с.» (як продовження псл. *руг- / рьг-
«вогонь, горіти»); рос. діал. вреть «сильно потіти» і варить «кип’ятити, готува
ти на вогні»; укр. тліти, рос. тлеть «гнити, розпадатися від вогкості» і «по
вільно, без полум’я горіти, даючи слабке світло»; укр. тлінь, рос. тлен, ст.рос.
тля «усе, що гниє, пріє; гнилизна, попіл, порох». Ці паралелі свідчать на користь
запропонованого І. П. Петльовою етимологічного пов’язання ч. deheň «гнилиз
на» з псл. *žegti (ч. žeci) < іє. *dhe¿‘h- «палити», а також ч. želivé dřevo «порохня
ве, гниле дерево», рос. діал. жалеть «зопрівати» із псл. *gol- / gel- «горіти, пали
ти» 13. Таким чином, перехід «горіння» > «гниття» має характер семантичної
паралелі, досить послідовно відображеної в розвитку різнокореневих слов’ян
ських дієслів із значенням «горіти, палити, запалювати». Наведений матеріал
свідчить, що цей перехід відбувся ще в праслов’янський період, тому є всі під
стави приписати дієслову псл. gorěti, так само як і його близькозначним кореля
там псл. *žbgati, *pblěti, *tblěti, *pbrěti, *vbrěti, *žalěti, не тільки первинне значення
«горіти, палити», але й похідне «гнити, псуватися від тепла й вологи» (перехід
«горіти» — «гнити» можна знайти і в інших мовах, пор. англ. заст. to firefang
«горіти; псуватися, перепрівати (про зерно, гній, сир)» (Webster, 378).
Послідовніше фіксуються рефлекси псл. * gorěti зі значенням «відчувати жар
у тілі, бути в гарячці; відчувати пекучий біль, зокрема унаслідок запалення»:
укр. горіти «відчувати жар, лихоманку (про чоло, тіло)», рос. гореть, бр. гарэць
«т. с.», п. ciało gorzało od gorączki, ч. hoří Μάνα, болг. dememe гори om треска
«дитина горить у лихоманці», мак. гори і слн. goréti «бути у хворобливому ста
ні»; укр. горять руки, горять збиті ноги, бр. гараць мазалі, п. ząb gorzeje (про за
палений зуб), ч. розм. rana hoří. Позначення хворобливих станів і їхніх симпто
мів є типологічною рисою семантичної еволюції дієслів зі значенням «горіти,
палити», що особливо чітко видно на матеріалі іменних похідних з коренями
gor- (основи *gorętj-, *gorçtj-, žer- (žar-, žerav-), žeg- (zegav-), pal- (*palçtj-,
palav-), а також var-, vbr- 14.
Близькими до цього семантичного різновиду є дієслова для передавання
афективних станів психіки, при яких, як відомо, температура тіла може дещо
підвищуватися. Рефлекси псл. *gorěti, виступаючи у сполученні з іменниками
тіло, обличчя, щоки, можуть мати одночасно і соматичну, і емоційно-афективну
віднесеність: укр. горять як жар вуста, болг. гори ми лицето «зашарітися»,
п. gorzą ze wstydu policzki «горять щоки із сорому», ч. tváře ти hoři «т. с.», hořela
jak planý mak «вона зашарілася», слн. lica so j i gorela «у неї палало обличчя» і
под. Суто емоційне значення передає сполука рос. діал. кровью гореть «глибоко
переживати» (СРНГ, 7, 35); пор. також укр. серце горить, бр. сэрца гарыць,
рос. сердце горит, п. serce gorzeje, ч. діал. hořet v srdcí, схв. гори срце му,
слн. sree ти gori.
13 Петлева И П. Этимологические исследования по славянской лексике. III. Рус. нежель,
жалеть «преть», слц. želieť, п. żeliwo II Этимология 1973. — М., 1975. — С. 45.
14 Черниш Т. О. Деякі назви хвороб і хворобливих відчуттів з коренем псл. *žeg- у сло
в’янських мовах // Вісн. Одес. нац. ун-ту. — О., 2007. — Т. 12. Вип. 3. — С. 167-173; Чер
ниш Т. О. Терміни народної медицини у складі гнізд із коренями на позначення горіння //
Кодови словенских култура. — Београд, 2008. — № 10. — С. 198-206.
80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
Морфонологічні та семантичні особливості відображення..
У слов’янських мовах поширені словосполучення на зразок укр. горіти по
чуттям, прагненням з амбівалентною оцінною конотацією, напр.: укр. горіти
радістю, натхненням, п. gorzeć szczęściem, żądzą, болт, горя от желание',
пор. ч. kraj vzhořel novými vzruchy, а також рос. гореть злобой, п. gorzeć niena
wiścią, схв. горио je у гьима ггьев і под. О. О. Потебня зафіксував уживання
укр. горіти в значенні «бажати» у грі «горю дуба» або «горю пня» (найменуван
ня, паралельні рос. горелки, діал. псков. огарыш). Дівчина, коли водить, гово
рить: «Горю, горю дуб (або пень)», а на запитання «Чого ж ти гориш?» відпо
відає — «Красної панни!» 15. Східнослов’янські вирази типу бр.работа гарыць
у руках, укр. горіти на роботі мають значення «продуктивно, успішно трудити
ся». Протилежний зміст «працювати, не поспішаючи, робити абияк» пере
дається за допомогою того самого дієслова з часткою не: рос. не горит, укр. не
горить, ч. ne hoří to «немає причин квапитися».
Поєднання ознак афективності й інтенсивності з амбівалентною оцінною ко
нотацією властиве й деяким іншим переносним значенням континуантів
псn.*gorěti: «зазнати невдачі на іспитах, виборах» (укр. погоріти, згоріти, про
горіти, рос. погореть, сгореть), «швидко зношуватися, рватися» (бр. вопратка
на ім гарэла, укр. взуття горить на хлопцях, ч. šaty па tym chlapci hoří), «розоря
ти, робити нещасним, розбивати життя» (перех. болг. изгарям, изгорел), «швид
ко бігти, квапитися» (ч. harati, рос. діал. гореть, пор. також рос. план горит, го
рящая путевка). На семантичний зв’язок «вогонь, горіти — швидкість»
указував ще О. О. Потебня: «.. .від вогню і світла йдуть сила, спритність, розум,
але лише через уявлення швидкості. Вогонь, світло і швидкість — споріднені в
мові поняття» 16.
Серед слов’янських вербативів, що походять від іє. *g*her-, поряд із конти-
нуантами статального дієслова на -і-, -ěti (псл. *gorětí) можна виділити групу од-
нокореневих каузативів на -i-, -iti, що дає підставу припустити існування факти-
тива типу псл. *goriti «палити». У такому разі *gorěti — *goriti, які синонімічні
псл. *polěti —paliti, *vbrěti — variti, були протиставлені за ознакою «не- / пере
хідність». Щоправда, на відміну від згаданих дієслів, праслов’янський каузатив
*goriti має діалектний характер: він трапляється в болгарській, македонській,
сербській та хорватській мовах, а серед західнослов’янських — у серболужи
цьких. Словник болгарської мови Η. Герова фіксує перехідне горя, горил поряд
із неперехідним горя, горел (Геров, 1, 238-239). Каузативи болг. горя, мак. гори
представлені в нових академічних словниках як одиниці, що активно функціо
нують у сучасних мовах. Згідно з фіксацією Загребського словника сербохор
ватської мови, каузатив *goriti поширений лише в західних регіонах відповідно
го мовного ареалу, де його фіксації починаються з XVI ст. У Словнику
сербсько-хорватської літературної мови схв. горети, zòpjemu зафіксовані і як
неперехідні, і як перехідні, тобто з каузативним значенням формально не кауза
тивного дієслова (PCKHJ, 3, 481-482); форму на -iti (горити) подано з познач
кою «не літературне».
Лексеми, що виступають у ролі підмета з континуантами каузатива *goriti,
як правило, ті самі, які сполучаються з неперехідними від *gorěti, з тією істот
ною відмінністю, що підмет перетворюється на прямий додаток з рефлексами
15 Потебня О. О. Зазнач, праця. — С. 8-9.
16 Там же.— С. 44; пор.: ВарботЖ. Ж. Славянские представления о скорости в свете эти
мологии (к реконструкции славянской картины мира) // Славянское языкознание: XII Между-
нар. съезд славистов [Докл. рос. делегации].— М., 1998.— С. 115-129.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 81
Т. О. Черниш.
псл. *goriti: схв. гори шума, cujeno, ку})а «горить ліс, сіно, будинок», горимо шу
ме, cujeue, ку1)е «палю ліс, сіно, будинок». У ролі суб’єкта при цьому здатні вис
тупати людина, вогонь, сонце, будь-що займисте. Термічне значення рефлексів
псл. *goriti виявляється в таких семантичних відтінках: 1) «знищувати що-не-
будь вогнем» (болт. Делибашии горять селата — Геров, 1, 238-239; схв. Bože
šunce izgorelo, gorelo ih tri godine dana (Чорногорія, нар. пісня) — RHSJ, З,
284—285; kojí oganj selo gori (Герцеговина, нар. пісня) — там же; Ne gorj, Marko,
zutu kosu moju (нар. пісня) — там же); 2) «використовувати для опалення»
(болг. Ньіе горимъ джбовы дърва — Геров, 1,238-239; У къщи горимо дърва —
там же; схв. горимо дрва — СХР, 70); 3) «використовувати що-небудь для освіт
лення» (болг. По селата горять боринж «у селах палять соснову скіпу»; горимо
лоевы свещи — Геров, 1, 238-239, БРС, 96; схв. у неким забаченим планинским
селима]ош гори ло]анице «т. с.» — PCKHJ, 3, 481-482; мак. оган да го гори!
(клятва) — PMJ, 1, 169). Каузатив болг. горя має кілька специфічних значень:
горж вжглища означає «випалювати вугілля», а горж варь — «гасити вапно»
(Геров, 1, 238-239). У більшості слов’янських мов ці дії позначаються за допо
могою каузативів від псл. *žegti, Spaliti, рідше pekti (укр. випалювати вугілля,
ч. žihat vápenec, paliti vápno i под.). Серболужицькі каузативи на -ić / -iś
(вл. horić, нл. goriś), утворені від первинних основ теперішнього часу gorim, на
відміну від gorju (Schuster-Sewc, 325), мають низку особливостей. Верхньолу-
жицьке horić поряд з каузативним значенням «обсмалювати (птаха), палити»
має безособово-каузативне значення, зокрема у словосполученні ті tak hoři «ме
не палить» (семантичні паралелі в інших слов’янських мовах представлені
укр. мене палить, пече, рос. жжёт, печет, п. mię pali, piecze, ч.раіі mě v hrdle).
У словосполученні вл. jerij hori «оселедець викликає спрагу (дослівно: палить)»
форма hori відповідає болг. гори в пиперть гори «перець палить» (та сама внутріш
ня форма й у п. gorący pieprz, тобто «перець, який обпалює слизову оболонку»).
Рефлекси від вл. horić, horić so, як правило, виражають переносне значення,
пор.: wutroba se (so) mi hori «моє серце горить (від любові)» (Schuster-Šewc, 325).
Таке саме значення передає й незворотне дієслово horić у функції перехідного,
напр.: wjesele wutrobu hori «радість тішить серце» (Zeman, 115). Таким чином,
вл. horić може виступати як зі зворотною часткою so, так і без неї, воно також од
наково здатне функціонувати як перехідне й неперехідне дієслово, зберігаючи
при цьому свій загальний зміст.
Каузатив нл. góriś у значенні «палити, обпалювати» трапляється досить рід
ко. Форма з часткою se, góriś se, у цьому значенні синонімічна неперехідному
дієслову нл. góreś. Можна було б припустити, що цей каузатив міг би відповіда
ти, наприклад, спорідненому укр. гориться в прислів’ї «Як не ладиться, то й у
печі не гориться» (Гр., 1,312). Насправді нл. góriś se може виступати, зокрема, у
словосполученнях на зразок svetlo se gori, паралельних слов’янським неперехід
ним незворотним дієсловам, напр.: укр. горить світло, п. gorzeje światło, ч. hori
lampa, болг. крушката гори. Натомість транзитивна функція нл. góriś послідов
но реалізується в переносних значеннях «сердити, гнівити, дратувати, ображати
кого-небудь». У словнику Е. Муки фіксується зворотна форма góriś se з відпо
відною семантикою «гніватися, гнівитися» (Мука, 1,299). Цікаво, що нл. góriś se
має структурно-семантичні паралелі в західно- і східнослов’янських мовах, для
яких рефлекси псл. *goritì в цілому не характерні (ЭССЯ, 7,46), пор.: п. діал. gó
rzyc «сердити, гнівити» (SW, 1,880), gorzę się «гніваюся, лаюся» (Sławski, 1,322),
кашуб. gořěc «гнівити, нервувати», gorzyć się «гніватися, злитися» (Sławski, І,
322; SEK, 2,193), ч. діал. hořitsi «горювати, скаржитися» (ЭССЯ, 7,46). У росій
82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
Морфонологічні та семантичні особливості відображення..
ських діалектах зафіксовано прикметник горящий «жалюгідний, бідний, бідо
лашний; поганий» (СРНГ, 7, 89), омонімічний дієприкметнику горящий з тер
мічним значенням (пор. також діал. гореть «сумувати» — там же, 35). Це дає
підстави припускати й регіональний вербатив * горить зі значенням «переживати,
засмучуватися», подібний до п. gorzyć «сердити, гнівити». У рос. діал. гориться
«горювати, страждати, мучитися» (там же, 37) з огляду на синонімічні формації
цього типу (жалиться «страждати, мучитися» < жаль, кручиниться < кручина,
печалиться < печаль) явно простежується відіменне походження від горе.
Усі ці лексико-граматичні риси групи слов’янських дієслів дають підстави
реконструювати праслов’янську діалектну зворотно-каузативну форму *goriti
sę, яка в сучасних мовах служить для вираження вторинних афективних зна
чень, переважно з негативною конотацією. Польські, кашубські й чеські відпо
відники, імовірно, є наслідком серболужицького впливу.
Наявність у низці слов’янських мов продовжень праслов’янського каузатива
*goriti наводить на думку про первинність даної форми у плані огласовки щодо
псл. *gorěti. У такому випадку о в корені gor- могло виникнути як закономірна
вокалізація у фактитиві *goriti «палити» стосовно гіпотетичного первинного
статива псл. *žerěti «палати». Через наявність каузатива псл. *goriti можна пояс
нити утворення субстантива псл. *gor’e «неприємність, нещастя, скорбота»,
тобто псл. *gor’e < псл. *gorìti «палити кого-небудь; (перен.) спричиняти не
приємні відчуття, біль, у тому числі й душевний». Аналогічний семантичний
розвиток спостерігається в низці девербативів зі значенням «сум, лихо, біда»,
які утворені від каузативних дієслів, синонімічних псл. *goriti, пор. : псл. *ресаІь <
*pekti «пекти кого-небудь, дошкуляти», рос. діал. жгода «сум», ч., слц. žehrá
«образа», болг. жиг «смуток, нещастя», що етимологічно пов’язані з псл. *žbgati,
žegti, укр. журба < *žuriti «пекти, смажити; (перен.) лаяти, присоромлювати ко
го-небудь». На підставі семантичного переходу «палити, пекти» > «горе, сум,
туга» В. А. Меркулова зближує рос. кручина, діал. кручень «смуток, сум» з гіпо
тетичним праслов’янським дієсловом з коренем *kręk- / krçk- < іє. *кег(з)- «го
ріти, блищати» 17.
Крім рефлексів псл. *gorěti та каузатива псл. *goriti, у слов’янських мовах є
також однокореневі дієслова із суфіксом -ati, які поділяються на дві групи: утво
рення на -ati зі збереженим о в корені gor- і дієслова з подовженим вокалізмом
кореня а. Праформи цих дієслів винесені в окремі статті в «Етимологічному
словнику слов’янських мов» за ред. О. М. Трубачова (ЭССЯ, 7,31). Псл. *gorati
реконструюється на основі його продовжень у рос. горать «займатися, винищу
вати вогнем» (Даль, 1,948), ст.п. gorać (бл. 1450 p.), діал. gorzać «горіти, палати»
(Sstp., 2,457; SW, 1,874), словін. gùeràc «т. с.» (Lorentz, 1,315), ч. діал. borati «го
ріти» (ЭССЯ, 7, 31), схв., рідк. gorati «неясне слово в сучасній народній пісні:
Pijintulipjevaju, a lepiri goraju, a andeli govoraju» (там же). О. М. Трубачов визна
чає лексико-граматичний статус псл. *gorati як, можливо, «досить старий сту
пінь — комбінацію нормального вокалізму кореня й кінця основи -ati при інхоа-
тивному значенні» (там же). Однак нам видається ймовірнішим убачати в
рефлексах псл. *gorati радше ітеративне значення, а також, що псл. *gorati ви
никло саме як дієслово для вираження повторюваної дії «палати, горіти», яке
формально відрізнялося від псл. *gorěti суфіксом основи. Інакше кажучи, у
17 Меркулова В. А. Русские этимологии IV. Кручина. II Этимология 1981. — М., 1983. —
С. 58-62.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 83
Т. О. Черниш.
праслов’янській мові можна припустити співіснування gorěti, найбільш узагаль
неного у видовому відношенні, та ітератива *gorati.
Виразніше ітеративне значення передають продовження псл. *garati зі сту
пенем а в корені (ЭССЯ, 6, 101), пор. п. діал. wzgarać «зайнятися; відчувати до
когось приязнь, симпатію» (SEK, 2,159), кашуб, (тільки префіксальні) nézgarac
«не терпіти, ненавидіти когось» (лише в заперечній формі; там же, 158-159),
ч. hárati «палати, сильно горіти; швидко бігти, їхати, скакати» (Jung., І, 658),
діал. harať «скаржитися, ремствувати» (там же), слц. hárat’ «горіти, палати»
(SSJ, І, 460), схв. гарати, гарам «роздмухувати полум’я, розпалювати вогонь»
(PCKHJ, 3,192), а також численні префіксальні форми схв. гарати (Skok, 1,592).
Праслов’янське *garati споріднене з лит. garuoti «випаровуватися», особливо
goruotì «спітніти від бігу; протягати, продувати» (ЭССЯ, 6, 101). Рефлекси
псл. *garati не виявлено в східнослов’янських (крім кількох російських префік
сальних утворень), польській, серболужицьких і словенській мовах. Континуан-
ти псл. *garati як твірного дієслова виділяються у префіксальних дериватах, які
трапляються в давньоруських пам’ятках (XII-XVI ст.), пор.: изгарати (недок.)
«знищуватися вогнем, згоряти» — Стеблие от огня изгарает (ХІІ-ХІІІ ст.), «пе
ресихати» — Языкъ огнем с(е)рд(е)чнымъ изгараемъ (XVI ст.), «зазнавати кату
вання вогнем, горіти» — Столы огньны и на нихъ множьство народу и мужь и
женъ изгараху на них (XII ст.), «страждати від посухи, від спеки, сохнути»
(XI ст.), изгаратися у словосполученні безводиемь изгаратися «страждати від
спраги» (СлРЯ, 6, 133-134).
Паралеллю давньоруських і староросійських форм із префіксом из- є активні
в сучасній болгарській мові дієслова изгарям «згоряти, гинути від посухи (про
рослини); засмагати, згоряти (на сонці), (перен. розм.) вилітати з гри; згоряти від
любові, сорому» (Геров, 2,196; БРС, 209) і изгарям (каузатив) «спалювати, обпа
лювати (руку, обличчя і под.), спалювати (про сонце), (перен. розм.) розоряти,
робити нещасним; розбивати життя кому-небудь», зворот, изгарям се «обпікати
ся» (там же). Основа ітератива псл. *garati також фіксується в польських префік
сальних дієсловах типу dogarne, ugarać, wygarać з відповідно модифікованою
семантикою.
Багаторазовість дії «горіти, палати» знайшла формальне вираження в оди
ничних утвореннях із суфіксальним елементом -iva-, пор.: ст.рос. гаривати
«зазнавати дії полум’я»— А по тойрічкі... лісньїеміста, і_гаривало отъ мол
ния и лежить великий заломной лісь (XVII ст.) (СлРЯ, 4,11). Староросійське га-
ривать відповідає тому самому типу ітеративних утворень, що й рос. носить —
нашивать, ходить —хаживать, водить — важивать. У польській мові зафік
совано форми ітеративів з -ywa (do)gorywać (SW, I, 847), а в чеській —
hořívati, dohořívati (oheň dohořívá), rozhořévati (světélko se rozhořívá) (Trávn.,
452). Подібних формацій в інших слов’янських мовах нами не виявлено.
Ізольовану позицію в системі дієслівних рефлексивів з кореневим а займає
схв., перех. гарити, гарим «коптити, чорнити, фарбувати чорним, воронувати
(сталь)», гарити земгьу «удобрювати землю» (PCKHJ, 3,198-199). Це дієслово є
відіменним вербативом від схв. гар «попіл, зола». Послідовніше деривати з ко
ренем gar- спостерігаються серед іменників.
Отже, безпосередні рефлекси дієслів псл. * gorěti / *goriti / *garati сполучаю
ться з широким спектром суб’єктів, виражаючи при цьому як термічні значення,
що співвідносяться з утворенням чи застосуванням вогню, жару, так і ті, зага
льною рисою яких є емоційна забарвленість та інтенсивність позначуваних дій і
станів. Є підстави вважати значення горіння первинним і вихідним. Разом з тим
84 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
Морфонологічні та семантичні особливості відображення..
уже в найдавніших слов янських текстах поряд із термічним значенням висту
пали й деякі переносні, що вказує на давність їх появи, можливо, не без впливу
іншомовних зразків (напр., стсл. всегда горіти дхомъ (XI ст.) — Срезн., 1, 561).
Отже, можна з високою імовірністю стверджувати, що вже у праслов’янський
період дієслова *goriti / *garati /*gorěti функціонували як багатозначні одиниці.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
БЕР — Български етимологичен речник. / Сьст. Вл. Георгиев. И. Займов,
Ст. Илчев,— София, 1971-2011,— Т. 1-7.
Гр. — Грінченко Б. Д. Словарь української мови.— Κ., 1907-1909.— Т. 1-4.
Геров — Геров Н. Речник на българския език.— София, 1976.— Т. 1-5.
Даль — Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка.— М., 1981.—
Т. 1-4.
ЕСУМ — Етимологічний словник української мови : В 7 т. / За заг. ред. О. С. Мель-
ничука.— К., 1982—2012 .— Т. 1-6.
Мука — Мука Э. Словарь нижнелужицкого языка и его наречий.— Бауден,
1928,— Т. 1-2/3.
Нар. сл. — Народная словатворчасць.— Мінск, 1979.— 334 с.
Ожегов — Ожегов С. И. Словарь русского языка.— 10-е изд.— М., 1973.— 846 с.
Преобр. — Преображенсшй А. Г. Этимологический словарь русского языка.—
М., 1959.— Т. 1-2.
PCKHJ — Речник српскохрватског кьижевног народног je3mca.— Загреб ; Нови
Сад, 1967-1973, — Кн,. 1-5.
PMJ — Речник на македонские^азик. — Скоще, 1961-1966. — Т. 1-3.
Срезн. — Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка.— М.,
1958.— Т. 1-3.
СлРЯ — Словарь русского языка XI-XVII вв. / Ред. Г. А. Богатова.— М.,
1975-2008,— Т. 1-28.
СРНГ — Словарь русских народных говоров.— Ленинград, 1961-2013.—
Вып. 1-46.
СУМ — Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980.— Т. 1-11.
СХР — Сербскохорватско-русский словарь / Сост. И. И. Толстой.— М.,
1970.— 3-є изд. — 735 с.
ТСБМ — Тлумачальны слоунік беларускай мовы : У 5 т.— Мінск, 1975-1983.—
Т. 1-5.
Фасмер — Фасмер М. Этимологический словарь русского языка.— М., 1964-1973.—
Т. 1-4.
ЭССЯ — Этимологический словарь славянских языков : Праславянский лекси
ческий фонд / Под общ. ред. О. Н. Трубачева.— М., 1974—2014.—
Вып. 1-39.
Bem. — Bemeker E. Slavisches etymologisches Wõrterbuch.— 2. Aufl.— Heidel
berg, 1924,— B dl.
Jung. — Slownjk česko-německý Josefa Jungmanna. — Praha, 1837.— D. 1-3.
Linde — Linde S. В. Słownik języka polskiego.— Lwów, 1860.— T. 1-6.
Lorentz — Lorentz Fr. Pomoranisches Wõrterbuch.— Berlin, 1958-1974.— Bd 1-4.
Machek — Machek V. Etymologický slovník jazyka českého.— Praha, 1968. — 866s.
Pl. — PleteršnikM. Slovensko-nemški slovar.— Ljubljana, 1894—1895.— Ň. 1-2.
Pokorny — Pokorny J. Indogermanisches etymologisches Wõrterbuch. — Bern etc.,
1959-1965,— Bd 1-2.
RHSJ — Rječnikhrvatskoga ili srpskogajezika.— Zagreb, 1880-1967.— T. 1-19.
Schuster-Šewc — Schuster-Šewc H. Historisch-etymologisches Wõrterbuch der ober- und nie-
dersorbischen Sprache.— Bautzen, 1978-1982.— Bd 1-11.
SEK — Borys W, Popowska-Taborska H. Słownik etymologiczny kaszubszczyz-
ny.— Warszawa, 1994-2006.— Т. 1-5.
Skok — Skok P. Etymologijski iječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika.— Zagreb,
1971-1973,— Knj. 1-3.
Sławski — Sławski Fr. Słownik etymologiczny języka polskiego.— Kraków, 1952-
1978,— T. 1-5.
Sł. prasł. — Słownik prasłowiański/Red. F. Sławski.— Wrocław, 1974-2001.— T. 1-8.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 3 85
Т. О. Черниш.
SSJ — Slovník slovenského jazyka.— Bratislava, 1959-1968.— D. 1-6.
SStp — Słownik staropolski / Red. nacz. St. Urbańczyk.— Wroclaw etc., 1958.—
T. 2. Zesz. 6,— S. 401-480.
SW — Słownik języka polskiego / Ułoż. pod red. J. Karłowicza et al.— Warszawa,
1900-1927,— T. 1-8.
Trávn. — Trávníček Fr. Slovník jazyka českého.— Praha, 1952.— 1800 s.
Webster — Webster’s collegiate dictionary.— 5-th ed.— S. 1., 1945.— 1274 p.
Zeman — Zeman A. Słownik gómołużycko-polski — Warszawa, 1967.— 678 s.
Т. О. CHERNYSH
ON MORPHONOLOGICAL AND SEMANTIC FEATURES OF INDO- EUROPEAN
*GVHER- / GrHOR- «BURN» AS REFLECTED BY THE COMMON SLAVONIC VERBS
*GORĚTII *GORITI/ *GARATI AND THEIR CONTINUANTS
The author elucidates morphonological and semantic features of the reflexion of the Indo-Euro-
pean root *g*her- / g“hor- in the Common Slavonic verbs *gorěti / *goriti / *garati and their continu
ants in Slavonic languages.
Keywords : Indo-European, Common Slavonic, root, continuant, reconstruction, derivation,
semantics.
86 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 3
|