Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine?
Рецензія на книгу: Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zaprudski (Hrsg.). Frankfurt am Main : Peter Lang GmbH, 2014.— 394 S.
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2015
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184015 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zaprudski (Hrsg.)·Frankfurt am Main : Peter Lang GmbH, 2014.— 394 S. / О. Палінська // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 97-91. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184015 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1840152022-05-02T01:26:25Z Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? Палійська, О. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zaprudski (Hrsg.). Frankfurt am Main : Peter Lang GmbH, 2014.— 394 S. 2015 Article Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zaprudski (Hrsg.)·Frankfurt am Main : Peter Lang GmbH, 2014.— 394 S. / О. Палінська // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 97-91. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184015 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації |
| spellingShingle |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації Палійська, О. Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? Мовознавство |
| description |
Рецензія на книгу: Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zaprudski (Hrsg.). Frankfurt am Main : Peter Lang GmbH, 2014.— 394 S. |
| format |
Article |
| author |
Палійська, О. |
| author_facet |
Палійська, О. |
| author_sort |
Палійська, О. |
| title |
Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? |
| title_short |
Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? |
| title_full |
Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? |
| title_fullStr |
Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? |
| title_full_unstemmed |
Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? |
| title_sort |
trasjanka und surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische rede. sprachlicher inzest in weißrussland und der ukraine? |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184015 |
| citation_txt |
Trasjanka und Surźyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zaprudski (Hrsg.)·Frankfurt am Main : Peter Lang GmbH, 2014.— 394 S. / О. Палінська // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 97-91. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT palíjsʹkao trasjankaundsurzykgemischteweißrussischrussischeundukrainischrussischeredesprachlicherinzestinweißrusslandundderukraine |
| first_indexed |
2025-07-16T04:04:23Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:04:23Z |
| _version_ |
1837774839900798976 |
| fulltext |
Рецензії та анотації
TRASJANKA UND SURŽYK — GEMISCHTE
WEIBRUSSISCH-RUSSISCHE UND UKRAINISCH-RUSSISCHE
REDE. SPRACHLICHERINZEST IN WEKÌRUSSLAND UND DER
UKRAINE? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zaprudski (Hrsg.)·
Frankfurt am Main : Peter Lang GmbH, 2014.— 394 S.
Дослідження проблем мовних контактів і
змішування мов, які, безперечно, мають ве
лике прикладне значення і наукову цінність,
все ще не набули значної популярності в ук
раїнському мовознавстві. Попри порівняно
велику кількість публікацій, зокрема стосов
но теми українсько-російського змішаного
мовлення («суржику»), досі не проведено
комплексного опису і вивчення цього явища.
Подібною ситуація донедавна була і в Біло
русі щодо змішаного білорусько-російсько-
го мовлення («трасянки»). Саме з метою ши
рокого і різнобічного вивчення цих мовних
явищ 2007 року в Інституті славістики
Ольденбурзького університету (Німеччина)
відбувся міжнародний симпозіум «Вивчення
білоруської трасянки й українського суржи
ку як результатів білорусько-російського та
українсько-російського мовних контактів»
(Studies on Belorussian Trasianka and Ukrai
nian Surzyk as results of Belorussian- and
Ukrainian-Russian language contact). Орга
нізаторами цієї конференції виступили
проф. Г. Хентшель (Ольденбурзький універ
ситет) та доц. С. Запрудський (Мінський дер
жавний університет).
Результатом виступів, дискусій та поле
міки під час конференції і став рецензований
збірник «Трасянка і суржик — змішане біло
русько-російське та українсько-російське
мовлення. Мовний інцест у Білорусі і в Укра
їні?» (статті друкуються німецькою й англій
ською мовами).
Крім цього, конференція дала поштовх
для проведення низки дослідницьких проек
тів, зокрема такого, як «Трасянка в Білору
сі — “змішаний ідіом” як продукт білорусь
ко-російських мовних контактів».
Рецензований збірник дуже виразно
відбиває строкатість підходів і розуміння
суржику і трасянки як мовних явищ. Доклад
ний огляд ситуації щодо вивчення мовних
контактів у Білорусі та Україні, а також
науковий аналіз статей збірника подає
Г. Хентшель у своїй розлогій передмові
«Трасянка і суржик — до змішування мов в
Білорусі та Україні: вступ до тематики та
огляд збірника».
Основною загрозою для сучасних біло
руської та української мов, на його думку, є
масоване використання російської мови в
обох державах (це стосується, наприклад,
сфери ЗМІ, де помітне явне переважання ро
сійської мови, передусім у сфері розваг).
Однак побоювання щодо цього переносяться
на інший феномен — змішані українсько-ро-
сійський та білорусько-російський ідіоми,
їхні самоназви (суржик і ще більшою мірою
трасянка), пов’язані з сільськогосподарськи
ми реаліями, нав’язують асоціацію з селяна
ми, які переїхали із сіл до міст, де їхнє поход
ження стає всім відомим не в останню чергу
саме через їхню мову.
Насамперед слід відзначити, що тема
суржику для України (як і трасянки для Біло
русі) є доволі складною й неоднозначною:
мовознавці, а ще більшою мірою публіцис
ти, журналісти і взагалі широкі кола активно
залучені до суспільного діалогу, в якому
найчастіше лунає таврування цих утворень,
які розглядають як «покручі», «засмічену
мову» або, за влучним висловом Ю. Андру-
ховича, «кровозмісне дитя білінгвізму».
Оскільки проблема змішуваній мов у пост
радянських країнах емоційно гостра і часто
викликає різкі дискусії, нерідко розмова на
цю тему навіть на наукових заходах перехо
дить у публіцистичну площину.
Тому Г. Хентшель у своїй вступній статті
відразу наголошує на емоційно-оцінних ко-
нотаціях слів «суржик» і «трасянка» і пропо
нує замінювати їх у наукових дослідженнях
на більш нейтральні терміни, як це, наприк
лад, зроблено в очолюваних ним дослідниць
ких проектах «українсько-російське змішане
мовлення» (УРЗМ) та «білорусько-російське
змішане мовлення» (БРЗМ). Зрештою, це
стосується не лише конотованих назв «сур-
© О. ПАЛІЙСЬКА, 2015
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 87
Рецензії та анотації
жик» і «трасянка»: статус цих ідіомів також
викликає бурхливу полеміку. Так, зокрема,
суржик визначають як компонент просторіч
чя в ситуації двомовності (О. Тараненко,
В. Труб) або некодифіковану просторозмов-
нумову(Л. Ставицька,В. Труб), як ідіолект/
соціолект (О. Тараненко), напівмовність
(Б. Ажнюк), змішану мову (JI. Масенко),
субкод (Т. Кузнецова, JI. Масенко), недопе-
реклад (В. Радчук) тощо. Характеристику
суржику за територіальною належністю
здійснюють JI. Біланюк, Т. Кузнецова,
А. Окара, С. Дель Гаудіо, Б. Тарасенко,
О. Шевчук та ін. Дослідження І. Браги, на
приклад, показують, що в м. Суми частина
респондентів визначає суржик як рідну мо
ву, часто поряд з українською і / або росій
ською, якщо є можливість указати «інше».
Подібну ситуацію (розмаїття розумінь і
підходів) можна спостерігати і в білорусис
тиці. Так, наприклад, І. Климов пропонує
визначати статус білорусько-російського
змішаного мовлення як «напівдіалект», адже
цей термін, на відміну, наприклад, від напів-
мовності (семілінгвалізму), не має негатив
ної конотації «недовивченої мови».
Зрозуміло, що мовні ситуації в Україні та
Білорусі істотно різняться, і становище ук
раїнської мови в Україні значно краще, ніж
білоруської — в Білорусі. Це особливо сто
сується західного і значної частини центра
льного регіону на противагу півдню і сходу
України. Але разом з тим залишаються по
боювання, що усунення української мови з
певних сфер суспільного життя, зокрема
шляхом запровадження другої державної
мови, може стати причиною повторення
білоруського сценарію маргіналізації націо
нальної мови. Тому багато доповідей на кон
ференції (насамперед це стосується учасни
ків з Білорусі та України) засвідчують саме
такі побоювання.
Збірник за змістом можна поділити на де
кілька тематичних блоків: тут є статті, які
подають порівняльну характеристику мов
ної ситуації України і Білорусі та аналіз по
дібних мовних ситуацій («чехословацької»),
а також блоки досліджень білорусько-росій
ського та українсько-російського змішаного
мовлення.
У статті «Конфліктуючі епістемології
у вивченні змішаних мов» JI. Біланюк (Ва
шингтон, СІЛА) подає загальні зауваги щодо
природи суржику і трасянки і робить висно
вок, що багато в чому проблема з вивченням
цих мовних утворень полягає в упереджено
му ставленні суспільства до змішаного мов
лення, яке нерідко переноситься і в площину
наукових досліджень.
М. Набелькова і М. Слобода (Братислава,
Словаччина / Прага, Чехія) у статті «“Тра
сянка” і “чехословацька” як дискурсивні
емічні категорії: історія і сучасне викорис
тання» показують подібності й відмінності
цих двох мовних феноменів. Вони здій
снюють це за допомогою «емічної» точки зо
ру, аналізуючи використання цих двох тер
мінів у дискурсі мовців, насамперед в інтер-
нет-комунікації.
У розлогій статті «Білоруська трасянка й
український суржик: квазіетнічні, русифіко
вані субстандарти в історії мовної ситуації»
Н. Мечковська (Мінськ) зіставляє ці два ідіо
ми, але насамперед зосереджує свій аналіз на
трасянці. Зокрема, вона твердить, що відмін
ності між цими ідіомами викликані не їх
ньою русифікованіспо у співвідношенні з
територією побутування, а насамперед со
ціально-культурними чинниками в мовній
біографії людей, особливо у зв’язку зі
шкільною освітою. Також авторка пропонує
схему континууму типів білоруського і ро
сійського мовлення в Білорусі, три з яких
(білоруське діалектне мовлення і просторіч
чя й мовлення на основі білоруських суб-
стандартів; російське мовлення на основі ро
сійського просторіччя в Білорусі; російське
мовлення на основі білоруського діалектно
го мовлення і просторіччя) вона вважає фор
мами субстандартного мовлення, тобто тра
сянки. На думку дослідниці, ступінь «тра-
сянкізації» значно більше залежить від того,
живе людина в місті чи в сільській місцевос
ті, ніж від строгого географічного району
вання. При цьому Н. Мечковська стверджує
у своїй статті про відсутність узусу і безсис
темність трасянки і суржику, а також вра
ження про наявність у них «хаотичної плута
нини» білоруських / українських елементів, з
одного боку, і російських, — з другого. Слід
зазначити, що обидва ці постулати запере
чуються в більшості інших доповідей цього
збірника.
До «білоруського» блоку входить дев’ять
статей, присвячених різним аспектам до
слідження білорусько-російського змішано
го мовлення.
Г. Бідер (Зальцбург, Австрія) у статті
«Білорусько-російська змішана мова (тра
сянка) як дослідницька проблема» подає де
тальний аналіз досліджуваного явища. Зок
рема, він робить історичний екскурс щодо
змішаних мов у слов’янському мовному
ареалі (насамперед щодо змішування авто
хтонних мов із німецькою і російською в різ
ні періоди історії та в різних регіонах, залеж
но від політичної ситуації), докладно висвіт
лює підходи до вивчення білорусько-росій-
ського змішаного мовлення, з’ясовує тер
мінологічні нюанси, історію досліджень тра
сянки, особливості збору та інтерпретації да
них, типи / варіанти трасянки, її соціально-
комунікативні функції та географічну стра
тифікацію, форми існування (усна vs. писем
на), а також перспективи досліджень.
88 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
Рецензії та анотації
Стаття «До відкритої дискусії біло
руської мовної культури, виникнення тер
міна “трасянка” і сучасних досліджень тра-
сянки» С. Запрудського (Мінськ) присвячена
розгляду трасянки як дискурсу, а також дея
ких проблем її дослідження. Автор робить
висновок, що використання цього терміна
для наукових цілей найчастіше має негатив
ні наслідки. Також він стверджує, що є бага
то можливих перспектив у дослідженні біло
руського змішаного мовлення, які виходять
за рамки сфери лінгвістики і належать до та
ких галузей досліджень, як соціологія, пси
хологія, теорія комунікації. Перспективним
називає автор вивчення трасянки через приз
му перцептивної діалектології.
К. Вулгайзер (Бостон, СІЛА) у своїй
статті «Соціальні та структурні фактори у
виникненні змішаних білорусько-російських
мовних варіантів у сільській Західній Біло
русі» підкреслює, що при вивченні трасянки
потрібно брати до уваги білоруські діалектні
особливості. Він стверджує, що тут ідеться
скоріше про утворення койне, ніж про під-
жинізацію. Також він обґрунтовує основні
чотири мовні коди в Білорусі, а саме: біло
руський стандарт, російський стандарт, тра
сянка і білоруські говірки. На основі дослід
ження, проведеного ним у Гродненській об
ласті (Західна Білорусь), він стверджує на
явність соціо-стилістичного континууму,
тобто базилекту, мезолекту (з російським чи
білоруським акцентом) і обох акролектів
(російського і білоруського стандартів).
У статті «Соціолінгвістичні, соціоку-
льтурні та психологічні основи змішаного
мовлення» Г. Цихун (Мінськ) шукає відпо
відь на лінгвістичне питання, чим є трасян
ка — мовою чи мовленням (langue vs. parole,
за Ф. де Соссюром), аналізує «сільську» та
«міську» трасянку і зрештою робить висно
вок, що трасянка — це спроба захистити се
лянську націю від комуністичного глобаліз-
му та російської мови як засобу культурної
асиміляції.
Діалектологічне підґрунтя трасянки роз
глядає І. Климов (Мінськ) у своєму дослі
дженні «Трасянка і напівдіалект: до розріз
нення феноменів parole і langue». Він один з
небагатьох білоруських дослідників, хто го
ворить про існування форми білорусько-ро-
сійського змішаного мовлення, яка має знач
не поширення і ґрунтується не лише на від
сутності в мовців освіти. Він розглядає це як
результат процесів конвергенції автохтон
ного діалекту і стандартної (літературної)
мови.
Г. Хентшель (Ольденбург, Німеччина),
упорядник збірника, присвятив свою статтю
«До питання системності в білорусько-ро-
сійському змішаному мовленні: перерозпо
діл білоруських і російських варіантів служ
бових слів» продовженню дискусії щодо
системності у змішаних ідіомах, яка давно
розпочалася в дослідженнях українсько-ро-
сійського і білорусько-російського змішано
го мовлення й активно продовжилася на кон
ференції в Ольденбурзі. У першій частині
статті автор розкриває поняття «системнос
ті», відштовхуючись від його класичного
соссюрівського розуміння, у другій — ілюс
трує це корпусно-лінгвістичним кількісним
аналізом службових слів. При цьому видно,
що в одних випадках перевага віддається
«білоруським» варіантам, в інших — «росій
ським», причому протилежні тенденції мо
жуть спостерігатися в різних регіонах Біло
русі, однак не завжди можуть бути зведені до
діалектних впливів.
У статті «Морфологічні гібриди: біло-
русько-російські словоформи в білоруській
трасянці» С. Теш (Ольденбург, Німеччина)
представляє результати дослідження, прове
деного на основі ольденбурзького корпусу
білорусько-російського змішаного мовлення
(понад 100 тис. словоформ). Авторка маркує
кожну морфему як «білоруську», «росій
ську», «спільну» або «гібридну» і таким чи
ном має змогу проаналізувати, як комбіную
ться різні типи. Це поряд з іншими деталями
аналізу дає можливість авторці дійти вис
новку, що білорусько-російське змішане
мовлення — це не хаотично-спонтанне
змішування двох мов, а змішаний ідіом. І це
є передумовою для конвенціоналізації
змішаного мовлення у «fused lect».
Стаття «Ставлення до змішаних мовних
кодів у Білорусі (на матеріалі тестів за мето
дикою парних масок)» А. Лянкевич (Мінськ)
описує експеримент за участю 500 респон
дентів, де було запропоновано прослухати
різні варіанти білорусько-російського
змішаного мовлення, а також фрагменти
російською і білоруською (сконструйовані
тексти) й оцінити мовців за двома шкала
ми — статусу і солідарності. Так, зокрема,
російська літературна мова, як і очікувалося,
отримала вищі оцінки за соціальним стату
сом, ніж за солідарністю. Було виявлено й ін
ші фактори «мовних ставлень» (англ. atti
tudes), зокрема залежність оцінок від віку
респондентів.
Подібна проблематика розглянута і в
статті І. Лісковець (Санкт-Петербург) «Еле
менти трасянки як маркер соціальної страти
фікації в місті Мінську». Вона також дослід
жує «ставлення» до різних ідіомів у Білорусі.
Зокрема, на основі міні-експериментів автор
ка стверджує, що респонденти в Мінську схи
льні оцінювати носіїв трасянки як неосвіче-
них людей з низьким соціальним статусом.
Шість статей у збірнику присвячено без
посередньо проблемі українсько-російсько-
го змішаного мовлення в Україні.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 89
Рецензії та анотації
О. Тараненко (Київ) представив розлогу
теоретичну розвідку «Українсько-росій-
ський суржик: статус, оцінки, тенденції,
прогнози». Зокрема, він подає основні підхо
ди до розуміння українсько-російського
змішаного мовлення (у статті — «україн
сько-російський суржик: УРС). Так, УРС
розглядають дуже по-різному: 1) у межах
української мови в строгому сенсі — а) як
феномен виключно рівня мовлення (parole),
тобто як розмаїття ідіолектів у мовленні дея
ких верств населення країни, б) як феномен
рівня мови (langue), тобто як відповідний со-
ціолект української мови (як змішаний пери
ферійний перехід, порівнюваний з діалекта
ми перехідного типу), в) як феномен і мов
лення (сукупність ідіолектів), і мови (один із
соціолектів); 2) за межами української мо
ви — а) як перехідне явище (як сукупність
ідіолектів або як ідіом), яке вже стоїть між
українською та російською мовами, або б) як
окрема (не українська і не російська) мова.
Автор детально аналізує кожен з підходів, а
також указує на важливість формування в за
гальних межах української літературної мо
ви її розмовного різновиду, зокрема для фун
кціонування низки культурно-мовних фено
менів (особливо кіно, театру, гумористичних
шоу).
Відмінний від більшості авторів погляд
на природу українсько-російського змішано
го мовлення пропонує у статті «Альтерна
тивна інтерпретація суржику: діалектний і
діахронний аспекти» С. Дель Гаудіо (Київ),
відомий як автор дисертаційного досліджен
ня «On the nature of Suržyk: a double peps-
pective» (2010). Зокрема, він звертається до
даних діалектології, які засвідчують багато
перехідних українсько-російських мовних
явищ, а також розглядає «дорадянські» сур
жикові тексти і доводить, що лінгвістично
вони є близькими до сучасних. Коректний
аналіз суржику, на думку автора, має відбу
ватися у зв’язку з українським діалектним
субстратом та історією мови.
У статті «Суржик у системі близькоспо-
рідненої двомовності: соціолінгвістичний і
лінгвістичний аспект» Н. Шумарова (Київ)
розглядає соціолінгвістичні та мовні харак
теристики суржику. Так, на її думку, суржик
є варіантом у межах української мови, а не
окремим феноменом між українською та ро
сійською мовами, як це подекуди трак
тується в дослідженнях, зокрема в питальни
ках, де респондентам пропонують у графі
«мова спілкування» суржик як окремий ва
ріант. Суржик вона розглядає як функціона
льно обмежений ідіом, який не має ресурсу
для виконання всіх функцій, властивих літе
ратурній мові. Подаючи власне мовні харак
теристики цього ідіому, авторка зупиняється
на фонетичних, лексичних і граматичних йо
го особливостях, детально аналізуючи їх та
наводячи численні приклади.
JI. Масенко (Київ) у дослідженні «Сур
жик у системі розмовних форм української
мови» проводить порівняння між суржиком,
трасянкою і просторіччям. Оперуючи ста
тистичними даними, авторка подає загальну
характеристику національного і мовного
складу населення України, підкреслюючи
масштаби русифікації. У порівнянні з прос
торіччям дослідниця показує відмінності
між «міським» та «сільським» суржиком,
торкається також діахронного аспекту пи
тання і зв’язку суржику з діалектною базою.
Окремо розглянуто інтерферентні явища в
українському мовленні.
У статті «Суржик: особливості змішу
вання української та російської мов у Київ
ському регіоні» Б. Тарасенко (Київ) показує,
що суржик не завжди притаманний мовцям з
низьким культурним та освітнім рівнем. Во
на наводить приклади використання україн
сько-російського змішаного мовлення ос
віченими людьми і доходить висновку, що
мовці звичайно використовують лексичний
запас, засвоєний у дитинстві, і використання
російських слів замість українських тут мо
тивоване не недостатністю українського
лексичного запасу, а радше іншими факто
рами: комплексами, звичкою або впливом
оточення.
Дещо окремо у збірнику стоїть дослі
дження, на жаль, уже покійної JI. Ставицької
(Київ) «Кровозмісне дитя постмодерну».
Авторка розглядає суржик як етноконцепт,
закорінений у культурі. Використовуючи в
назві відомий вислів Юрія Андруховича, во
на будує свій аналіз на інтерпретації худож
нього дискурсу. Стверджуючи, що навіть об-
сценна розмовна мова не викликає такого
обурення й огиди в прихильників культури і
чистоти української мови, як використання
суржику, вона інтерпретує це як невротич
ний пуризм і комплекс багатьох українців,
що полягає у страху смерті рідної мови.
Авторка доходить висновку, що суржик з
постмодерної перспективи є здійсненою
гіперреальністю, ігровою моделлю буття.
Загалом збірник, як і конференція, став
індикатором стану досліджень змішаних
мовних кодів в Україні та в Білорусі. Бурхли
ва дискусія щодо системності / несистемнос-
ті змішаних ідіомів, розгорнута на засідан
нях, продовжилася й на сторінках збірника.
При цьому загалом суть дискусії найчастіше
зводиться до відмінності у підходах дослід
ників. Автори, що стверджують наявність
певної системності в суржику і трасянці, ви
ходять зі структуралістського розуміння
системи, згідно з яким ці ідіоми беззапереч
но є мовними системами, оскільки мовні зна
ки різних рівнів у них чітко поєднані струк
турою, що, зрештою, й дає можливість вико
90 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
Рецензії та анотації
ристовувати їх для спілкування. Натомість
їхні опоненти говорять про несистемність
суржику і трасянки в розумінні великої їх ва
ріативності і певною мірою довільності ви
користання мовних одиниць з різних мовних
систем (хоча звичайно ці твердження й не
підкріплені конкретними даними).
Безперечно, збірник становить значний
науковий інтерес для українських соціолін-
гвістів, адже зіставлення різних мовознавчих
підходів дає можливість розширити гори
зонт досліджень, арсенал дослідницьких під
ходів та можливостей інтерпретації даних.
Збірник стане у пригоді дослідникам зміша
ного мовлення, усім, хто вивчає контактно-
мовні процеси в Україні та Білорусі. Особли
во цінним є список літератури, який містить
не тільки цитовану в статтях літературу, а й
праці представлених авторів, які з’явилися
останнім часом, або ж ті, які не були згадані
в доповідях, але стосуються предмета роз
гляду.
О. ПАЛІЙСЬКА
[Львів)
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, N9 З 91
|