Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)

Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)

У статті, яка ґрунтується на даних соціологічного опитування 1400 респондентів у містах центральних областей України, розглядається функціонування в цьому ареалі трьох мовних кодів — (власне) української мови, російської мови і українсько-російського змішаного мовлення (УРЗМ) з особливою увагою до о...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2015
Hauptverfasser: Хентшель, Г., Тараненко, О.О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2015
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184018
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, "суржик" (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування) / Г. Хентшель, О. О. Тараненко // Мовознавство. — 2015. — № 4. — С. 3-25. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-184018
record_format dspace
spelling irk-123456789-1840182022-05-03T01:26:33Z Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування) Хентшель, Г. Тараненко, О.О. У статті, яка ґрунтується на даних соціологічного опитування 1400 респондентів у містах центральних областей України, розглядається функціонування в цьому ареалі трьох мовних кодів — (власне) української мови, російської мови і українсько-російського змішаного мовлення (УРЗМ) з особливою увагою до останнього — з погляду ставлення до них опитуваних та їхніх оцінок. Згідно з цими оцінками, обсяги використання української мови в побуті виявляють спадну градацію, але в ослабленій формі в напрямі із Заходу на Схід при різкішій спадній градації від Центру на Північ (білоруський і російський кордони) та на Південь (області, що виходять до Чорного моря). Навпаки, обсяги використання УРЗМ і російської мови демонструє спадна градація Схід — Захід. Однак за винятком трьох східних областей (Харківської, Дніпропетровської і Сумської) усюди переважає (власне) українська мова, а в трьох зазначених ареалах, за оцінками респондентів, — російська мова (Харківська область) або суржик. Очевидні преференції респондентів щодо цих трьох кодів співвідносяться при цьому не з їхніми явними компетенціями у володінні українською та російською мовами. З огляду на нинішній воєнний конфлікт між Росією і Україною ставилося також питання щодо взаємозв’язку користування українськими респондентами певним мовним кодом з їхнім самопозиціонуванням стосовно Росії і росіян. При цьому переважна більшість заявила про себе як про самостійну величину, що найвиразніше виявилося щодо «національності», дещо меншою мірою щодо «етносу» і найменшою мірою (але все-таки більшістю) щодо «культури ». Взаємозв’язку їхнього ставлення до Росії і росіян з преференціями щодо вибору ними мовного коду в повсякденному житті не виявилося. Констатовано також, що російську мову та суржик респонденти переважно не сприймають як явну загрозу для української культури. Отже, немає підстав говорити про наявність у масовій свідомості населення обстежуваних регіонів ознак мовного конфлікту або навіть «війни мов». The article addresses the language situation in central parts of Ukraine, based on a survey of 1,400 respondents in cities within the respective districts. The focus lies on «Surzhyk», the Ukrainian-Russian mixed speech, in particular on the usage of this variety in comparison with Ukrainian and Russian as well as on specific attitudes towards the three varieties held by people in the selected districts. Concerning the strength of Ukrainian usage in everyday life - according to respondents’ estimations - only a gradual and on the whole not very strong west-east divide can be observed, but a surprisingly clearer decline from the centre to the north (Belarusian and Russian border) and to the south (Ukrainian Black Sea districts). The strength of both Surzhyk and Russian usage, however, does show a clearer east-west decline. All in all, Ukrainian is dominant, with the exception of three districts in the eastern central region: within these three areas, Russian or Surzhyk dominate. The declared preferences of the respondents for the three codes do not correlate with their reported competence in Ukrainian and Russian. Given the current military conflict between Russia and Ukraine, Ukrainian respondents were also questioned about the relationship between language usage and their position towards Russia and the Russians. The majority consider themselves an independent entity: most strongly with regards to «nationality», slightly less pronounced as an «ethnic group» and weakest (but still in the majority) in regard to «culture». No relationship to the choice of code in everyday life could be identified. A further question established how relaxed Ukrainians are about the usage of Russian and Surzhyk that on the whole are not perceived as a threat to Ukrainian culture. Therefore, no trace of a language conflict or even «language war» within the population can be found. 2015 Article Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, "суржик" (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування) / Г. Хентшель, О. О. Тараненко // Мовознавство. — 2015. — № 4. — С. 3-25. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184018 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті, яка ґрунтується на даних соціологічного опитування 1400 респондентів у містах центральних областей України, розглядається функціонування в цьому ареалі трьох мовних кодів — (власне) української мови, російської мови і українсько-російського змішаного мовлення (УРЗМ) з особливою увагою до останнього — з погляду ставлення до них опитуваних та їхніх оцінок. Згідно з цими оцінками, обсяги використання української мови в побуті виявляють спадну градацію, але в ослабленій формі в напрямі із Заходу на Схід при різкішій спадній градації від Центру на Північ (білоруський і російський кордони) та на Південь (області, що виходять до Чорного моря). Навпаки, обсяги використання УРЗМ і російської мови демонструє спадна градація Схід — Захід. Однак за винятком трьох східних областей (Харківської, Дніпропетровської і Сумської) усюди переважає (власне) українська мова, а в трьох зазначених ареалах, за оцінками респондентів, — російська мова (Харківська область) або суржик. Очевидні преференції респондентів щодо цих трьох кодів співвідносяться при цьому не з їхніми явними компетенціями у володінні українською та російською мовами. З огляду на нинішній воєнний конфлікт між Росією і Україною ставилося також питання щодо взаємозв’язку користування українськими респондентами певним мовним кодом з їхнім самопозиціонуванням стосовно Росії і росіян. При цьому переважна більшість заявила про себе як про самостійну величину, що найвиразніше виявилося щодо «національності», дещо меншою мірою щодо «етносу» і найменшою мірою (але все-таки більшістю) щодо «культури ». Взаємозв’язку їхнього ставлення до Росії і росіян з преференціями щодо вибору ними мовного коду в повсякденному житті не виявилося. Констатовано також, що російську мову та суржик респонденти переважно не сприймають як явну загрозу для української культури. Отже, немає підстав говорити про наявність у масовій свідомості населення обстежуваних регіонів ознак мовного конфлікту або навіть «війни мов».
format Article
author Хентшель, Г.
Тараненко, О.О.
spellingShingle Хентшель, Г.
Тараненко, О.О.
Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)
Мовознавство
author_facet Хентшель, Г.
Тараненко, О.О.
author_sort Хентшель, Г.
title Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)
title_short Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)
title_full Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)
title_fullStr Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)
title_full_unstemmed Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)
title_sort мовний ландшафт центральної україни: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2015
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184018
citation_txt Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, "суржик" (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування) / Г. Хентшель, О. О. Тараненко // Мовознавство. — 2015. — № 4. — С. 3-25. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT hentšelʹg movnijlandšaftcentralʹnoíukraíniukraínsʹkamovarosíjsʹkamovasuržikuživannâmovnakompetencíânacíonalʹnepozicíonuvannâ
AT taranenkooo movnijlandšaftcentralʹnoíukraíniukraínsʹkamovarosíjsʹkamovasuržikuživannâmovnakompetencíânacíonalʹnepozicíonuvannâ
first_indexed 2025-07-16T04:04:36Z
last_indexed 2025-07-16T04:04:36Z
_version_ 1837774854242172928
fulltext Г. ХЕНТШЕЛЬ, О. О. ТАРАНЕНКО МОВНИЙ ЛАНДШАФТ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНИ: УКРАЇНСЬКА МОВА, РОСІЙСЬКА МОВА, «СУРЖИК» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування) 1 ______________________________________ У статті, яка ґрунтується на даних соціологічного опитування 1400 респондентів у містах центральних областей України, розглядається функціонування в цьому ареалі трьох мовних кодів — (власне) української мови, російської мови і українсько-російського змішаного мов­ лення (УРЗМ) з особливою увагою до останнього — з погляду ставлення до них опитуваних та їхніх оцінок. Згідно з цими оцінками, обсяги використання української мови в побуті вияв­ ляють спадну градацію, але в ослабленій формі в напрямі із Заходу на Схід при різкішій спад­ ній градації від Центру на Північ (білоруський і російський кордони) та на Південь (області, що виходять до Чорного моря). Навпаки, обсяги використання УРЗМ і російської мови демон­ струє спадна градація Схід — Захід. Однак за винятком трьох східних областей (Харківської, Дніпропетровської і Сумської) усюди переважає (власне) українська мова, а в трьох зазначе­ них ареалах, за оцінками респондентів, — російська мова (Харківська область) або суржик. Очевидні преференції респондентів щодо цих трьох кодів співвідносяться при цьому не з їх­ німи явними компетенціями у володінні українською та російською мовами. З огляду на ни­ нішній воєнний конфлікт між Росією і Україною ставилося також питання щодо взаємозв’яз­ ку користування українськими респондентами певним мовним кодом з їхнім самопозиціонуванням стосовно Росії і росіян. При цьому переважна більшість заявила про се­ бе як про самостійну величину, що найвиразніше виявилося щодо «національності», дещо меншою мірою щодо «етносу» і найменшою мірою (але все-таки більшістю) щодо «культу­ ри». Взаємозв’язку їхнього ставлення до Росії і росіян з преференціями щодо вибору ними мовного коду в повсякденному житті не виявилося. Констатовано також, що російську мову та суржик респонденти переважно не сприймають як явну загрозу для української культури. Отже, немає підстав говорити про наявність у масовій свідомості населення обстежуваних ре­ гіонів ознак мовного конфлікту або навіть «війни мов». К л ю ч о в і с л о в а : мовна ситуація в Україні, українсько-російська двомовність, україн- сько-російський «суржик», ставлення до мови (мов), мовна ідентичність. 1. Вступ. Україну, як відомо, загалом розглядають як двомовну країну — ук­ раїнсько- і російськомовну. Існує також стереотип певного географічного роз- 1 Текст пропонованої статті є розширеною версією статті німецькою мовою: Hentschel G., Тагапепко О. Die Sprachenlandschaft der Zentralen Ukraine: Ukrainisch, Russisch, «Suržyk» (Verwendung — Kompetenz — nationale Positionierung) // Die Welt der Slaven.— 2015.— Bd 60.— S. 248-275. Автори висловлюють щиру вдячність Я.-П. Целлерові, Т. Менцелеві та А. Райс за цінні зауваження до тексту статті. Пропонована праця є першою публікацією в рамках проекту «Варіативність і стабільність у змішаному субстандарті в умовах широких та стабільних у часі мовних контактів: українсько-російське змішане мов­ лення в Україні (у порівнянні з білорусько-російським змішаним мовленням у Білорусі)», у якому співпрацюють автори. Цей проект має підтримку Благодійного фонду імені Фріца Тіссена. О О. О. ТАРАНЕНКО, 2015 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 З поділу функціонування обох цих мов у країні: українська мова переважає на Заході, російська — на Сході, а якщо більш диференційовано, то Захід і Центр є переважно українськомовними, а Схід і Південь — переважно російськомовни­ ми. Саме цю географічну схему не останньою мірою активно використовує Москва в нинішньому конфлікті між Україною і Росією. Слід, однак, чітко усвідомлювати, що тут можна говорити не так про схематичну дихотомію, як про градуальні відмінності в неодномовній країні (це стосується як суспільства в цілому, так і окремих його представників). Україну можна також розглядати під певним кутом зору як «тримовну» краї­ ну 2, оскільки в ній у соціолінгвістичному плані можна констатувати наявність не лише двох окремих (національних) мов, але також і третього мовного коду, третього ідіому — певної суміші елементів і структур перших двох ідіомів. Цей мовний код є важливим не тільки через те, що ним надзвичайно часто послуго­ вуються, він має навіть власну назву — «суржик», яка відома майже кожному українцеві. Це означає, що «суржик» є категорією не лише наукового дискурсу, а й широких верств звичайних носіїв мови, тобто категорією «народної лінгвіс­ тики» 3. Виникнення цього коду як досить масового явища звичайно пов’язують 3 поширенням із другої половини XIX ст. і особливо вже в радянський період ро­ сійської мови як соціально домінантної мови в українському суспільстві4. Особ­ ливу роль при цьому відігравала також міграція українського сільського насе­ лення до міст у загальному контексті індустріалізації та пов’язаної з нею урбанізації. У цьому процесі автохтонні діалектні різновиди української мови відігравали роль субстрату, а російська літературна мова — роль суперстрату. Адстратом слід вважати, з одного боку, українську літературну мову, яка не ма­ ла домінантних позицій у суспільстві до 1991 року, а в Радянському Союзі (за винятком періоду українізації 20-х років) набула ознак значною мірою маргіна- лізованої, і, з другого боку, ті соціальні субваріанти російської мови, які поши­ рювалися разом з робітниками-мігрантами з традиційного російського мовного простору. Вплив цих чинників на «суржик» є, звичайно, різним у плані часу, простору та соціальних структур. Уже можна вбачати навіть певну стабілізацію цієї «суміші» в певних регіонах мовного простору України5, хоча це питання ли- 2 Пор. аналогічно щодо білоруської мови: Hentscheł G., Kittei В. WeiBrussische Dreispra- chigkeit? Zur sprachlichen Situation in WeiBrussland auf der Basis von Urteilen von WeiBrussen iiber die Verbreitung «ihrer Sprachen» im Lande // Wiener Slawistischer Almanach.— 2011.— Bd 67,— S. 107-135. 3 Предметом майбутнього нашого дослідження, в основі якого лежить той самий проект, що і в пропонованій статті, має стати те, як окремі нефахівці визначають для себе категорію «суржику»: чи вони справді, як більшість мовознавців, завжди розуміють під останнім змішане мовлення з українських і російських елементів та структур або ж це для них увзагалі відхилення від «зразкової» української мови. 4 Див., зокрема: Taranenko О. Ukrainian and Russian in contact: attraction and estrangement // Intern. Joum. of the Sociology of Language.— 2007.— Vol. 183.— P. 119-140. Звичайно, змішування структурних елементів обох мов розпочалося значно давніше. Зразки мовлення з ознаками змішування одиниць української та російської мов існували вже з кінця ХУЛІ ст. Ми, однак, виходимо з того, що поява «суржику» (як правило, в його усній формі реалізації) як одного з помітних явищ на мовній карті України припадає вже на час, коли стає очевидно, що він сформувався як засіб комунікації широких мас мовців в Україні, а також як основний використовуваний код у багатьох сім’ях і, відповідно, як код першої мовної соціалізації для дітей у цих сім’ях. Це означає, що як певний різновид національної мови «суржик» може розглядатися лише тоді, коли він передається всередині сім’ї від покоління до покоління. 5 Пор.: Taranenko О. Ukrainisch-russischer Suržyk: Status, Bewertungen, Tendenzen, Prognosen // Trasjanka und Suržyk — gemischte weiBrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in WeiBrussland und der Ukraine? / G. Hentschel, O. Taranenko, S. Zap- rudski (Hrsg.). — Frankfurt/M., 2014. — S. 265-280; Мепцелъ Т.,Хентшель Г. Вплив російської 4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 Г. Хентшель, О. О. Тараненко____________________________________________ .Мовний ландшафт Центральної України.. шається ще емпірично недостатньо доведеним з огляду на відсутність на сьогод­ ні всеохопних соціолінгвістичних досліджень цього мовного явища6. Український «суржик», як і його білоруський відповідник «трасянка» 7, є більшою або меншою мірою негативно маркованими у своїх країнах, особливо у сприйнятті національно зорієнтованої інтелігенції. У «суржику» вбачають за­ грозу не лише для нормативних структур української мови, але й навіть для са­ мого її існування 8. «Суржик», як висловився відомий український письменник Юрій Андрухович, — це «кровозмісне дитя білінгвізму» 9. У пропонованому дослідженні ми користуємося замість негативно маркованої назви «суржик» нейтральним терміном «українсько-російське змішане мовлення» (далі — УРЗМ). При цьому слід мати на увазі, що в цьому змішаному варіанті накладаються кон- венціоналізоване («fused lect») і спонтанне («code mixing») змішування 10, ос­ кільки обидві мови-донори — українська й російська — використовуються в суспільстві дуже активно. Нерідко вважають, що УРЗМ особливо послуговуються в Центральній Україні, тоді як на Заході явно переважає (власне) українська мова, а на Сході й Півдні — російська. Пропонована розвідка є дослідженням соціолінгвістичного характеру щодо оцінювання мовцями поширеності трьох кодів — української мови, російської мови та УРЗМ— у цільовому ареалі, яким є Центральна Украї­ на в розширеному розумінні. Відповідно до такого розуміння, до Центральної України входить також Хмельницька область, яку при традиційному поділі України на три частини зараховують до Заходу, а також Харківська і Дніпропет­ ровська області, що їх звичайно відносять до Сходу і Південного Сходу. Хоча мови на флективну морфологію білорусько-російського та українсько-російського змішаного мовлення // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 32-57. 6 Частина дослідників (див., наприклад: Масенко Л. Суржик: між мовою і язиком. — Κ., 2011. — С. 31-32, 72-73) говорить про «суржик» тільки як про безсистемний і «хаотичний» мовний феномен (див. критичний аналіз подібних поглядів як щодо білоруської «трасянки», так і щодо українського «суржику»: Hentschel G. «Trasjanka» und «Suržyk» — zum Mischen von Sprachen in WeiBrussland und der Ukraine: Einführung in die Thematik und Ausblick auf den Band // Trasjanka und Suržyk ...— S. 1-26; Hentschel G. On the systemicity of Belarusian-Russian Mixed Speech: the redistribution of Belarusian and Russian variants of functional words // Trasjanka und Suržyk ... — S. 195-220; Hentschel G. Zwischen Variabilitat und Regularitat, «Chaos» und Usus: Zu Lautung und Lexik der weiBrussisch-russischen gemischten Rede // Variation und Stabilitãt in Kontaktvarietãten: Beobachtungen zu gemischten Formen der Rede in WeiBrussland, der Ukraine und Schlesien / G. Hentschel (Hrsg.).— Oldenburg, 2013 [Studia Slavica Oldenbur- gensia, Bd 21].— S. 63-99; Flier M. S. Surzhyk: The rules of engagement // Harvard Ukrainian Studies.— 1998.— Vol. 22 — P. 113-136; Тараненко О. 2013. Варіантність vs. стабільність у структурі українсько-російського «суржику» (УРС): сукупність ідіолектів vs. соціолект // Variation und Stabilitãt...— S. 27-62). 7 «Трасянка» була, зокрема, предметом дослідження одного зі співавторів цієї статті Г. Хентшеля та соціолога Б. Кіттеля (Відень) у межах наукового проекту «Трасянка в Білорусі — “змішаний варіант” як продукт білорусько-російських мовних контактів. Мовне структурування, соціологічні ідентифікаційні механізми та соціоекономіка мови», фінансова­ ного добродійним фондом «Фольксваген». На цей проект ми будемо неодноразово посилатися для порівняння. З повним списком публікацій і документованим підтвердженням результатів дослідження можна ознайомитися: https://uni-oldenburg.academia.edu/GerdHentschel. 8 Див., наприклад: Антисуржик / За ред. О. Сербенської.— JL, 1994.— С. 5-10; Масенко Л. Зазнач, праця. — С. 36-37, 73-87. 9 Див. про це, а також про аспекти культурної конотації цього мовного явища: СтавицькаЛ., Труб В. Суржик: суміш, мова, комунікація // Українсько-російська дво­ мовність : Лінгвосоціокультурні аспекти / За ред. JI. О. Ставицької.— Κ., 2007.— С. 31-120. 10 Див. про це: AuerP. From code switching via language mixing to fused lects: Towards a dy­ namic typology of bilingual speech // Intern. Joum. of Bilingualism.— 1999.— Vol. 3.— P. 309-332. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 5 https://uni-oldenburg.academia.edu/GerdHentschel Г. Хентшель, О. О. Тараненко. південні області, які виходять до Чорного моря, і прикордонні області Заходу й Сходу, а також прикордонні частини Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей не залучаються до аналізу, відзначений тут Центральноук- раїнський цільовий ареал займає площу близько 1000 км максимальної протяж­ ності із заходу на схід і майже 500 км — з півночі на південь. Отже, йдеться про велику частину території всередині України, яку жодним чином не можна вва­ жати гомогенною в плані її мовної ситуації, де — на відміну від областей, які не входять до цієї території, — слід брати до уваги активне функціонування всіх трьох зазначених мовних кодів. Тому мова йде про те, що в цьому ареалі потріб­ но перевірити внутрішню диференціацію використання цих кодів, тобто їхнє співвідношення в одинадцяти областях (подаємо їх за алфавітом): Вінницькій, Дніпропетровській, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській. На цій терито­ рії УРЗМ має бути дослідженим з погляду як мовної соціології, так і соціолін­ гвістики. Пропонована розвідка є першим аналізом соціолінгвістичного «закритого» опитування 1400 респондентів, проведеного в липні 2014 р .11 Крім відзначеного обмеження ареалу, існує ще й обмеження щодо отримання даних з огляду на те, що великі міста в Україні звичайно не розглядаються як типове середовище функціонування УРЗМ, тому три міста — Київ, Харків і Дніпропетровськ — виключено зі збору даних. Збір даних не проводили також у сільській місцевос­ ті — як території поширення автохтонних діалектів. Отже, йдеться про респон­ дентів з міст, за винятком трьох вищезгаданих. 2. Перший огляд: первинний (базовий) повсякденний мовний код. 3-по- між 1400 залучених респондентів 1343 (95,9 %) засвідчують свою належність до української національності, незначна частина— до етнічних росіян12. 3 погляду респондентів — етнічних українців українська мова є домінантною в їхньому повсякденному житті (див. далі рис. 1а). 38,3 % з них стежать, як вони вважають, щоб у їхньому спілкуванні функціонувала «чиста форма» української мови, 24,3 % допускають, щоб в останній з’являлися деякі російські слова (словофор­ ми). Російська мова як первинний мовний код відіграє явно меншу роль: 9,3 % респондентів уважають, що практикують її в «чистій формі», 5,1 % — у дещо змішаній формі, тобто з деякими українськими словами. Майже чверть (23 %) опитаних визнають первинним кодом у їхньому повсякденному житті УРЗМ, яке значною мірою охоплює як українські, так і російські слова (словоформи). 11 Опитування проводили наші партнери з Центру соціальних та маркетингових до­ сліджень «SOCIS» (м. Київ). З огляду на закрите опитування (на основі поданих варіантів відповідей) виявлено близько 100 респондентів, які підтверджують часте, якщо не постійне використання ними УРЗМ. З ними слід проводити так звані глибокі інтерв’ю (з відкритими відповідями на запитання), які, по-перше, потрібно опрацьовувати з погляду соціології, а по-друге, вони можуть бути у фрагментах з «виразним УРЗМ» корпусним матеріалом для аналізу крізь призму контактної лінгвістики. Результати таких інтерв’ю мають потім зістав­ лятися з даними спонтанних сімейних розмов на основі УРЗМ, які опрацьовуються в межах проекту «Флективно-морфологічні нерегулярності в “актуальних” контактних варіантах пів- нічнослов’янських мов», що має підтримку Німецького науково-дослідного об’єднання. Керівником названого проекту є один зі співавторів цієї статті — Г. Хентшель. 12 «Національність» зазначалася раніше в радянських паспортах. Сьогодні її слід ро­ зуміти скоріше як відчуття особою своєї етнічної належності, хоча національність, як відомо, не обов’язково збігається з цим відчуттям. В українських паспортах від початку 1990-х років національність більше не зазначається, однак вона фігурує, наприклад, у переписах населення. 6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 .Мовний ландшафт Центральної України.. Постає питання, яку слід обрати інтерпретацію терміна УРЗМ — ширшу чи вужчу. При широкій інтерпретації до УРЗМ можна було б зараховувати й відпо­ віді українською / російською мовами, що містять (у міру потреби) «вкраплен­ ня» деяких слів з іншої мови. Але ми в дослідженні цього не робимо, зараховую­ чи такі відповіді або до української, або до російської мов, оскільки саме такий підхід, безперечно, більшою мірою збігається з розумінням респондентами ха­ рактеру Їхнього мовлення. Відповідно ми обираємо вужчу інтерпретацію УРЗМ. Тому на поданому нижче рис. 1 б на основі тривимірної шкали узагальнено резу­ льтати відповідей респондентів української національності, де не проводиться розмежування між українською / російською мовами в «чистій формі», з одного боку, І «вкрапленнями» деяких слів з іншої мови, — з другого (див. рис.1) 13. Таким чином, первинним мовним кодом майже дві третини респондентів нази­ вають українську мову, майже для чверті респондентів таким кодом є УРЗМ і лише для восьмої частини — російська мова. 100% 90S $0% ~ 0% 60» о 50% 40% 30% 20% 10% Українці В «чиста» лткрашсыса мова я уіфа.'інс.ька. мов а з деякими російськими словами Ξ рівномірно змішане мовлення СЗ російська мова з деждаш уіфашськлзхш словами □ «та сіач російська, м о в і Українці ^ українська мое а □ УРЗМ □ росій ська мова 1а: Первинно використовуваний код на 16: Первинно використовуваний код на π’ятивимірній пгкятгі тривимірній шкалі: Рис.1. Первинно використовуваний код 3. Другий погляд: за межі первинно використовуваного коду. Щодо та­ ких мовних ландшафтів, як український (так само, як І білоруський), потрібно ставити питання не лише про мову первинного повсякденного вжитку, а й про вживання «непервинного» коду. Подібно до того, як при дослідженні мовної си­ туації в Білорусі говорять про диглосію між російською мовою і білорусько-ро- 13 Перевага в будь-якому разі віддається тривимірній шкалі (при цьому частка УРЗМ залишається однаковою) за рахунок статистичного скорочення п’ятивимірної шкали, оскіль­ ки мовлення респондентів характеризується ними як змішане швидше за все через незначну інтерференцію або через їхню велику «обережність». ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 7 Г. Хентшелъ, О. О. Тараненко. сійським змішаним мовленням (далі — БРЗМ) як домінантний момент у мовній архітектурі країни14, так і в Україні дослідники вже неодноразово наголошували на широко представленій диглосії між українською і / або російською мовами, з одного боку, та УРЗМ, — з другого15. Аналізовані в цій розвідці дані також зас­ відчують значне поширення УРЗМ як «Н-варіанта» (Ή — «низький») порівняно з українською і / або російською мовами як «В-варіантами» (В — «високий»)1б. На поставлене в анкеті (з мотивів контролю) питання «Як часто Ви вживаєте...» усі респонденти давали відповіді згідно з поданою п’ятивимірною шкалою (див. рис. 2). 100% 90*0 S0% 70% 60% 50% 10% 30ti 20% 10% 0% Рис. 2, Частотність використання трьох кодів У частотності використання кодів простежується виразна ієрархія: україн­ ська мова > УРЗМ > російська мова. Три чверті респондентів (74,5 %) заявляю­ ть, що вони послуговуються українською мовою постійно або часто. Для УРЗМ цей відсоток становить половину (49,1 %), а для російської мови— доб­ ру чверть (27,6 %). І, навпаки, майже половина респондентів (46,2 %) викорис­ товує російську мову рідко або навіть узагалі її не використовує. Для УРЗМ відповідна частка становить майже третину (31,2%), а для української мови — майже восьму частину (13,3 %). Це означає, що більш ніж дві третини респон­ дентів уживають УРЗМ, можливо, частіше, ніж «рідко» або «ніколи», тобто мова йде не лише про ту чверть, для якої УРЗМ є первинним кодом. Тільки 15 % опитуваних заявили, що вони ніколи не використовують УРЗМ. Такий самий відсоток тих, хто ніколи не послуговується російською мовою (15 %), а українську ніколи не вживають 5 %. Залишається з’ясувати, чи використовують мовці ці три коди в певній ком­ бінації («багатокодовій»), і якщо так, то як саме (див. табл. 1). 14 Див. на основі даних опитування: Hentschel G., Kittei В. Wetôrussische Dreispra- c h i g k e i t . з погляду корпусної лінгвістики: Hentschel G., Zeller J. P. Gemischte Rede, gemischter Diskurs, Sprechertypen: WeiBrussisch, Russisch und gemischte Rede in der Kommu- nikation weiÜrussischer Fami li en // Wiener Slawistischer Almanach.— 2012.— Bd 70.— S. 127-155. 15 Див., наприклад: Taranenko O. Ukrainisch-russischer Suržyk...— S. 284-287; Šumarava N. Der Suržyk im System nah verwandter Zweisprachigkeit : soziolinguistischer und linguistischer Aspekt // Trasjanka und Suižyk...— S. 307-326. 16 За термінологією Ч. Фергюсона, той з компонентів диглосії, що має вшции престиж, називається «мовою Н» (від англ. high — «високий»), а нижчий — «мовою L» (від low — «низький») (див.: Ferguson Ch. A.. Diglossia // Word.— 1959.— Vol. 15/ 4.— P. 325-340). 8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, №> 4 Таблиця 1 .Мовний ландшафт Центральної України... «Моно-» або «багатокодовий» напрям (часте або постійне використання) Код Кількість % Укр. 492 36,6 Укр./УРЗМ 333 24,8 УРЗМ 139 10,3 Рос. 128 9,5 Укр./Рос./УРЗМ 120 8,9 Рос. /УРЗМ 67 5,0 Укр. / Рос. 56 4,2 У цілому 1335 99,4 Відсутня відповідь 8 0,6 Разом 1343 100,0 Як бачимо, найбільшою групою респондентів є ті, хто вказав постійне або часте вживання виключно для української мови, — це трохи більше ніж третина з усіх опитаних. Друга за кількістю група респондентів — близько чверті опита­ них — визначають постійно або часто вживаними українську мову та УРЗМ. Відповідно, близько 10 % респондентів розподіляється в таких трьох групах: по-перше, ті, хто вважає, що постійно або часто вживаним є лише УРЗМ, по- друге, ті, хто назвав тут тільки російську мову, і, по-третє, та група, де респон­ денти вказали, що вони постійно або часто використовують усі три коди. Дуже слабко — близько 5 % — представлені групи, де постійно або часто вживаються російська мова та УРЗМ або російська та українська мови. Цей огляд, який стосується всього цільового ареалу, має диференціюватися далі відповідно до поділу останнього на області. Звичайно, тут пропонується та­ кож диференціація за соціальними критеріями для респондентів, наприклад та­ кими, як освіта, професія, розміри місця проживання тощо. Утім, ареальні від­ мінності є найпоказовішими. Питання ж про те, як уживання досліджуваних мовних кодів корелює з ареально відмінними виявами соціальних чинників, має бути проаналізоване в наступних студіях. 4. Аналіз на основі ареальної диференціації. Надалі основну увагу буде зо­ середжено на актуальному вживанні кодів з позиції того, як це оцінюють рес­ понденти. На противагу Білорусі, яка з ареального погляду є відносно гомоген­ ною щодо пріоритетів (або «непріоритетів») у використанні трьох відповідних кодів 17, стосовно України слід брати до уваги наявність значних ареальних від­ 17 Див.: Hentschel G., Kittei В. WeiBrussische Dreisprachigkeit...; HentschelG., Kittei В. Zu Sprachkompetenzen und Sprachverhalten von jungen WeiBrussen und Ukrainem in WeiBrus- sland und der Ukraine (und zu Schwierigkeiten eines solchen Vergleichs auf der Basis unter- schiedlicher Erhebungen) // Wiener Slavistisches Jahrbuch.— 2014.— Bd 59/2.— S. 98-128. Існують відмінності між білоруськими населеними пунктами, де відбувався збір даних. Однак ці відмінності полягають скоріше в різних розмірах пунктів збору даних або в ступені їх урбанізації, ніж в ареальному поділі за схемою Схід — Захід / Північний Схід— Південний Захід. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 9 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. мінностей у перевагах для української або для російської мови (при цьому, як уже відзначалося вище, поза увагою лишаються крайній Захід, крайній Схід та південні області, які виходять до Чорного моря). У зв’язку з ареальним походженням респондентів (у розумінні їхнього тепе­ рішнього місця проживання) в анкетних даних виявляються значні відмінності для всіх одинадцяти областей, хоч є між ними й певні збіги. У наведеній нижче таблиці відображено основні кількісні пропорції. Цифри в колонках охоплюють відносну частотність (%) даних респондентів щодо того, чи вживають вони самі три мовні коди (українську мову, УРЗМ, російську мову), чи ці коди можна зус­ тріти в сім’ї та в їхньому оточенні і як саме — постійно або часто. Деякі області подано в таблиці дещо приблизно з погляду їхньої протяжності із Заходу на Схід; якщо області мають однакову географічну широту, то спочатку в списку подано ті області, які лежать південніше (див. табл. 2). Т а б л и ц я 2 Інтенсивність використання трьох кодів в 11 областях (у %) на основі розподілу за респондентом, його сім’єю та його ширшим оточенням Область Українська мова УРЗМ Російська мова Респ. Сім’я Оточ. Респ. Сім’я Оточ. Респ. Сім’я Оточ. Хмельницька 92,5 95,9 96,6 36,1 33,3 39,5 9,5 10,2 11,6 Вінницька 91,0 89,7 92,4 37,9 30,3 38,6 26,9 15,9 24,8 Житомирська 69,1 69,1 70,1 36,1 37,1 41,2 15,5 21,6 41,2 Кіровоградська 69,9 64,4 69,2 38,4 43,8 50,7 36,3 35,6 52,1 Черкаська 86,2 86,9 89,7 22,8 21,4 26,9 19,3 13,8 26,2 Київська 90,7 92,8 94,8 59,8 58,8 72,2 32,0 30,9 44,3 Чернігівська 84,6 84,6 84,518 58,8 57,7 67,0 11,3 12,4 13,4 Полтавська 75,0 75,7 85,1 54,7 54,7 63,5 31,1 31,8 47,3 Сумська 51,0 57,1 63,3 82,7 87,8 93,9 36,7 36,7 38,8 Дніпропет­ ровська 63,5 62,8 72,3 81,0 81,8 94,2 27,7 29,9 36,5 Харківська 24,4 26,7 32,5 45,3 46,5 44,1 69,8 68,6 69,8 Але в інтерпретації цієї таблиці важливим є передусім не так порівнювання між собою областей, як перевірка того, наскільки подібними або відмінними є дані щодо особистого використання респондентом цих мовних кодів порівняно з уживанням їх у його сім’ї та в ширшому оточенні. У більшості випадків (21 із 33) у відповідях респондентів не простежуються будь-які варті уваги відміннос­ ті між власного мовленнєвою практикою, мовленням у сім’ї та в ширшому ото­ ченні. Ті випадки, де між мінімумом і максимумом трьох поданих показників можна виявити щонайменше 10-відсоткову різницю, виділено сірим кольором; найбільше таких випадків стосується російської мови, найменше— української. Майже без винятку різниця мінімуму / максимуму становить у подібних випад­ ках не більше ніж 15%. Лише в одному випадку, а саме в Житомирській області, різниця мінімуму / максимуму щодо вживання російської мови становить 25 %. 18 Значною мірою виділяється ідентичність або майже-ідентичність цих трьох показ­ ників для української мови в Чернігівській області, тому вони були перевірені. Однак основні дані в банку даних SPSS (англ. Statistical Package for the Social Sciences — статистичний пакет для соціальних наук), що їх опрацювали наші київські партнери-соціологи («SOCIS»), від­ повідають дійсності. 10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 .Мовний ландшафт Центральної України.. При цьому дванадцять випадків (аж до останнього щойно згаданого), у яких така різниця становить від 10 % і більше (виділено світло-сірим кольором), дають змогу виявити досить постійний факт: найвищим є показник використан­ ня згаданих кодів у ширшому оточенні респондента. Цей факт корелює з ареа­ льним поділом: у Полтавській і Сумській областях ширше оточення послуго­ вується українською мовою більшою мірою, ніж сім’я, як і самі респонденти. Обидві області лежать на Сході й північному сході Центру. І навпаки, за винят­ ком Полтавської області, випадки, коли оточення послуговується російською мовою значно частіше, ніж сім’я, а також самі респонденти, простежуються на правому, західному березі Дніпра (на цьому березі лежить, звичайно, лише час­ тина Київської області, але більша). Що ж до УРЗМ, то тут картина аналогічна. Для з’ясування питання, який із трьох кодів у якій області і як інтенсивно ви­ користовується, в результаті розрахунків тривідсоткових даних у поданій вище таблиці (респондент, сім’я, оточення) була отримана арифметична величина, що слугує, таким чином, певним індексом поширення в ареалах того чи іншого ко­ ду, як це визначили для себе і для інших респонденти ( див. табл. 3). Таблиця З ________________Інтенсивність поширення трьох кодів в і ї областях_______ Область Укр. Область УРЗМ Область Рос. Хмельницька 95,0 Київська 92,8 Вінницька 91,0 Черкаська 87,6 Чернігівська 84,5 Полтавська 78,6 Житомирська 69,4 Кіровоградська 67,8 Дніпропетровська 66,2 Сумська 57,1 Харківська W tf l Сумська Дніпропетровська Київська Чернігівська Полтавська Харківська Кіровоградська Житомирська Хмельницька Вінницька І Черкаська 88,1 85,7 63.6 61,2 57.6 45,3 44,3 38,1 36,3 35,6 23,7 Харківська Кіровоградська Сумська Полтавська Київська Дніпропетровська Житомирська Вінницька Черкаська Чернігівська Хмельницька 69,4 41.3 37.4 36.7 35.7 31.4 26,1 22,5 19,8 12,4 10,4 Передусім слід визначити відмінності між трьома «ієрархіями вживання» в зазначених областях. Щодо української мови, то всі області, де показники часто­ го або постійного вживання сягають близько 85 % і більше (принаймні більшої частини ареалу, як у випадках з Київською та Черкаською областями), лежать на західному березі Дніпра. Утім, у Полтавській області, що розташована на схід­ ному березі ріки, ці показники також сягають майже 80 %. Проте і в інших чоти­ рьох областях, розташованих повністю (Житомирська, Кіровоградська) чи час­ тково на захід (Дніпропетровська — ця область приблизно навпіл розділена Дніпром) або на північний схід (Сумська) від Дніпра, українська мова демон­ струє досить високі показники — від майже 60 до майже 70 % (показники для російської мови тут усюди є значно нижчими). Різко виділяється Харківська об­ ласть, у якій трохи більше ніж чверть респондентів розцінюють своє викорис­ тання української мови як часте або постійне (відтінки на поданій вище таблиці вказують на ці градації). Зниження показників із Заходу на Схід тут є повністю очевидним, навіть якщо його не вважати абсолютним (пор. високий показник у Київській області та значно нижчий у Житомирській, сусідній області, що розта- ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 11 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. шована західніше), і для всіх областей (аж до Харківської) помітно вищими є по­ казники для української мови, ніж для російської. Щодо російської мови, то тут різко виділяється щойно згадана Харківська область, демонструючи з відривом найвищий показник — майже 70 %. Після Харківської області виникає значний відрив у майже 30 % до другого за величи­ ною показника (Кіровоградська область), і потім помітне неперервне зниження постійного або частого вживання російської мови від близько 40 до лише 10 %. Інші десять областей поділяються далі на три групи (пор. відтінки на поданій ви­ ще таблиці). Група з показниками близько 35 % охоплює дві області на схід від Дніпра (Сумська, Полтавська), дві на обох берегах Дніпра (Дніпропетровська, Київська) та одну область (Кіровоградська) на захід від нього. Обидві групи з найнижчими показниками представляють виключно області, які лежать на захід від Дніпра. Найнижчий показник — у найзахіднішій з розгляданих областей. Тут окреслюється таке саме зниження показників зі Сходу на Захід, навіть якщо його, знов-таки, не вважати абсолютним. Так, наприклад, Дніпропетровська об­ ласть, яка лежить далеко на схід (так само, як і Харківська), майже не відріз­ няється від Житомирської, що розташована значно далі на захід. Якщо порівняти обидві обговорювані ієрархії за допомогою «тесту кореля­ ції» аналітичної статистики, то виявиться виразний взаємозв’язок між постій­ ним або частим уживанням української мови і постійним або частим уживанням російської мови. Кореляція тут від’ємна, обернено пропорційна (коефіцієнт ко­ реляції Пірсона і= -0,844), що відповідає протилежній за своєю тенденцією час­ тотності використання української або російської мов, і, крім цього, значення коефіцієнта є високо значущим на рівні 1 % 19. Отже, з одного боку, підтвер­ джується, що там, де українська мова використовується значно активніше, ро­ сійська мова здає позиції, і навпаки. З другого боку, слід наголосити, що україн­ ська мова в Центральній Україні (за винятком Харківської області) має все-таки повсюдно вищі, причому значно вищі, показники, ніж російська. Не можна встановити взаємозв’язку (ні позитивного, ні негативного) між постійним уживанням української або російської мов, з одного боку, і УРЗМ, — з другого (відповідні показники коефіцієнта кореляції Пірсона становлять -0,244 для української мови і УРЗМ / відповідно 0,198 для російської мови і УРЗМ, обидва показники значною мірою віддалені від кожної значущості). Це означає, що не можна робити висновків про поширеність української або росій­ ської мов у Центральній Україні на основі ступеня інтенсивності вживання УРЗМ. Хоча тут можливі вибіркові спостереження. Чітко вираженими «цитаде­ лями» постійного або частого вживання УРЗМ є Дніпропетровська та Сумська області з показниками понад 80 %. Подані тут дані явно не збігаються з картографічним представленням розпо­ ділу функціонування української і російської мов в Україні в «Комплексному атласі України», а також у деяких інших джерелах, що спиралися на цей атлас (див., наприклад, у німецьких журналах «Osteuropa», 2010, Bd 60/2-4; «Aus Politik und Zeitgeschichte», 2014, Bd 64/47-48). Ці дані в зазначених джерелах (незважаючи на зміст написів під відповідними картами) стосуються, однак, пи­ тань не обсягів використання мов (як, зокрема, у пропонованій тут розвідці), а 19 Коефіцієнти кореляції, тобто дані взаємозв’язку, демонструють показники від +1 до —1. При досягненні значення (мінімум на рівні 5 %) дійсні такі показники: 0 — відсутній взаємозв’язок, >0 до ±0,2 — дуже слабкий взаємозв’язок, >±0,2 до ±0,5 — слабкий, >±0,5 до ±0,7 — середній, >±0,7 до ±0,9 — сильний, >±0,9 — дуже сильний (див.: Biihl A. Einfuhrung in die modeme Datenanalyse.— Hallbergmoos, 2014.— S. 310). 12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 .Мовний ландшафт Центральної України.. рідної мови респондентів або рівня володіння мовою20 (див. про це нижче). До того ж, на цих картах, як і в багатьох інших джерелах даних щодо мовної ситуа­ ції в Україні, постає та проблема, що «суржик» ускладнює аналіз розподілу функціонування української та російської мов як мов повсякденного спілкуван­ ня в Україні21. Це увиразнюється особливо тоді, коли УРЗМ ігнорують при опи­ туваннях і представленнях мов (зокрема, на картах), що ґрунтуються на цих опи­ туваннях. При виборі між українською і російською мовами на рішення респондентів, які використовують головним чином УРЗМ, впливає не повсяк­ денне вживання ними відповідних мов, а інші чинники (наприклад, мовна лоя­ льність, «рідномовне» відчуття тощо), а також просто випадковість. Іншим питанням, відповідь на яке ми не ставили за мету цієї розвідки, є таке: УРЗМ сформувалося більшою мірою на українському чи на російському субстраті? 22 Київська, Чернігівська та Полтавська області утворюють другу потужну гру­ пу використання УРЗМ з показниками близько 60 %. Отже, центром постійного або частого вживання УРЗМ є схід і північний схід ареалу збору даних у Цент­ ральній Україні. Безсумнівний виняток тут становить Харківська область, яка є єдиним регіоном, де постійне або часте вживання російської мови виразно до­ мінує над двома іншими кодами, а українська мова перебуває значною мірою на задньому плані. Але з погляду функціонування УРЗМ показники Харківської області є подібними до тих областей, що розташовані набагато західніше. Ці об­ ласті (з показниками 44 % і 36 %) не дуже відрізняються від Харківської області (з показником 45 %). Подібна картина простежується аж до «найцентральнішої» області України — Черкаської — з показником лише 24 %. Після цих розрізнених оглядів розподілу частотності трьох кодів у цільово­ му ареалі йде короткий огляд сегментації областей за пріоритетами для цих трьох кодів у цілому: групування областей з увагою лише до трьох змінних ве­ личин (обсягів уживання української, російської мов і УРЗМ) на основі суто 20 Див.: Комплексний атлас України.— Κ., 2005.— С. 54. Карта, на якій представлено мовні характеристики населення України за переписом 2001 p., має тут назву «Розподіл населення за рідною мовою», але пояснення під картою щодо відсоткового складу людності в різних регіонах країни за цим параметром чомусь мають назви «Частка населення, що розмовляє українською мовою, по районах» і «Розподіл населення за мовою у містах» (майже всі міста країни, крім Криму і Донбасу та ще невеликої їх кількості на Сході й Півдні, забарвлено при цьому як українськомовні), хоча в питальнику до Всеукраїнського перепису 2001 р. не було питання про основну мову спілкування опитуваних, а визнавати ту чи іншу мову рідною або свідчити про володіння нею — це, як відомо, зовсім не те, що розмовляти нею в своєму повсякденному житті. У «Національному атласі України» (Κ., 2007) відповідне графічне представлення цілком обґрунтовано має назву «.. .володіє...», а не «розмовляє». 21 Пор. також: Kulyk V Gespaltene Zungen. Sprache und Sprachenpolitik in der Ukraine // Osteuropa.— 2010.— Bd 60/2-4.— S. 392. 22 Прототип «суржику» має безперечно українське підґрунтя. Але протягом останніх 20-25 років, без сумніву, з’явилися передумови для виникнення «суржику» на російському підґрунті, зумовлені тим, що багато мовців, які перед цим орієнтувалися на російську мову (особливо на Сході), переорієнтувалися внаслідок розширення функціонування в суспільстві української мови. Наскільки УРЗМ у східніших областях є більш «російським», ніж у західніших, слід проаналізувати в подальших дослідженнях. У будь-якому разі дослідження явищ флективної морфології дають зрозуміти, що це так і є. До того ж, діалектна основа української мови в цих регіонах виявляє також більше спільних ознак з російською мовою, ніж у західніших областях (див. докладніше, зокрема: Menzel Th. Flexivische Variation bei Verben in der weiBrussisch-mssischen und ukrainisch-russischen gemischten Rede // Ztschr. fur Slawistik.— 2014.— Bd 59/2.— S. 259,262; Менцель T., Хентшель Г.— Зазнач, праця.— С. 44). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 13 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. візуального огляду є, звичайно, неможливим. Через це залучається так званий кластерний аналіз23, що ілюструється за допомогою дендрограми (див. рис. 3): Рис 3. Ієрархічний кластер виявлення відмінностей у використанні трьох кодів Кластерний аналіз і дендрограма «розкладаються» (див. табл. 4). Таблиця 4 Формування кластерів на основі частотності використання трьох кодів Область Постійно / часто використовуваний Ранжування в області Коди і кластери укр. УРЗМ рос. укр. УРЗМ рос. Кл5 КлЗ Кл2 Хмельницька 95,0 36,3 10,4 1 2 3 А І У>Р Вінницька 91,0 35,6 22,5 1 2 3 А І У>Р Черкаська 87,6 23,7 19,8 1 2 3 А І У>Р Київська 92,8 63,6 35,7 1 2 3 Б І У>Р Чернігівська 84,5 61,2 12,4 1 2 3 Б І У>Р Полтавська 78,6 57,6 36,7 1 2 3 Б І У>Р Житомирська 69,4 38,1 26,1 1 2 3 В І У>Р Кіровоградська 67,8 44,3 41,3 1 2 3 В І У>Р Дніпропетровська 66,2 85,7 31,4 2 1 3 Г II У>Р Сумська 57,1 88,1 37,4 2 1 3 Г II У>Р Харківська 27,9 45,3 69,4 3 2 1 д III Р>У При кластерному аналізі постійно постає питання, скільки кластерів слід припускати в одному континуумі багатьох змінних величин (тут ідеться про від­ повідну відносну частотність інтенсивного вживання української, російської 23 Пор.: BortzJ. Statistik fiir Human- und Sozialwissenschaftler.— 6. Aufl.— Heidelberg, 2005. — S. 566-583. 14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 .Мовний ландшафт Центральної України.. мов і УРЗМ). Кластерный аналіз є так званим розвідувальним методом 24. Спо­ чатку за допомогою методу ієрархій визначено оптимум припущення п’яти кластерів 25. Як цей метод, так і неієрархічний так званий метод кластеризації k-середніх демонструють ці ж п’ять кластерів. Отже, членування областей вияв­ ляє стабільність на основі різних методів. Відповідною колонкою в наведеній вище таблиці є «Кл5». За цією колонкою, а також за колонкою «укр.», другою зліва, і впорядкована ця таблиця. Але при менш глибокому аналізі можливою й також цілком придатною для надійної інтерпретації є й менша кількість класте­ рів, а саме три або два: колонки «КлЗ» і «Кл2», розташовані праворуч. В усіх трьох кластерних розрахунках (Кл2, КлЗ, Кл5) Харків відривається від усіх інших областей, що зрозуміло з поданого вище обговорення. У цій таблиці в колонці «Кл2» Харків стоїть «самотньо», оскільки російська мова, як уже було зазначено, переважає в постійному або частому вживанні над українською, до того ж дуже виразно. У межах другого кластера при дуальному поділі Кл2, де наскрізно проходить тенденція «українська мова > російська мова», виділяється кластер «II» із Сум­ ською та Дніпропетровською областями (отже, з двома ареально не суміжними областями). Цей кластер вирізняється тим, що УРЗМ одержав тут більшість «но­ мінацій» у плані його постійного або частого вживання, зробивши значний від­ рив навіть від української мови. Тут має значення ієрархія «УРЗМ > українська мова > російська мова». Таким чином, при поділі на три групи (КлЗ) Харківська область «І» має контрастувати із Сумською / Дніпропетровською «II» та з інши­ ми вісьмома областями «III». Серед згаданих восьми областей, для яких має значення ієрархія «українська мова > УРЗМ > російська мова», відмінності виражені слабкіше, але й тут також можна виокремити ще три кластери. Кластер (А) у колонці «Кл5» або далі «КлВ (використання)» (позначення «спільного кластера використання для всіх трьох кодів», який у подальшому аналізі відіграє певну роль) утворюють три облас­ ті — Хмельницька, Вінницька та Черкаська. Це центральна смуга, яка простя­ гається від заходу до Дніпра, незначною мірою його переходячи. Тут у постійно­ му або частому вживанні значно домінує українська мова 26. Кластер (Б) охоплює Київську, Чернігівську та Полтавську області. Ми простежуємо тут приблизно такі самі високі показники для української мови, як і в групі (А), але на противагу кластеру (А)— також досить високі показники і для УРЗМ. Ця гру­ па з трьох ареально суміжних областей лежить загалом на північний схід від центрального кластера (А). Кластер (В) з несуміжними областями — Житомир­ ською та Кіровоградською — подібний у цьому плані до кластера (Б), що змен­ шує розрив між показниками для української мови та УРЗМ, причому показни­ ки для української мови виявляються нижчими, але все ж таки, як і в кластерах 24 Тести для перевірки критерію значення, що дедалі частіше використовуються в мово­ знавчих дослідженнях (якщо взагалі йдеться про кількісні підрахунки), є так званими конфір- маторними. Вони відхиляють або приймають висунуті раніше гіпотези, тоді як експлоративні тести мають на меті тільки реалізацію подальших робочих гіпотез, що, звичайно, передбачає можливість інтерпретації їхніх результатів. 25 П’ять кластерів виділяються за допомогою як методу Ворда (англ. Ward), так і методу середнього зв’язку («average linkage»). Оптимальне число кластерів визначається як на основі візуальної перевірки так званої дендрограми, яка унаочнює належність до кластера та від­ мінність між кластерами, так і за допомогою змін у певних коефіцієнтах, що вираховуються при зведенні кластерів. 26 Цікаво, що УРЗМ має в обох західних областях вищі показники, ніж в абсолютно центральній — Черкаській — області, що тут не може бути пояснено. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 15 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. (А) і (Б), вони лишаються домінантними. Кластер (Г) із Сумською та Дніпропет­ ровською областями і кластер (Д) з Харківською областю чітко не виділяються не лише серед усіх інших, але й, як бачимо, між собою. Кластери відображено за допомогою діаграми розсіювання (див. рис. 4). Наведений рисунок унаочнює результати так званого дискримінантного ана­ лізу. Останній дає змогу перевірити, чи можна обґрунтувати попередній поділ на групи за допомогою певних ознак об’єкта дослідження 21. Відповідно дискри- мінантний аналіз можна залучати для повторної (контрольної) перевірки клас­ терного аналізу 28. У нашому випадку всі області «правильно» поєднані на осно­ ві показників трьох мов у межах відповідного кластера. На рисунку стали очевидними також і згадані подібності між кластерами (А), (Б) і (В). Кластери * А ■ Ь ·* И * г * д 1 0 -í o s 1ΰ l i Д и ск р и м ін ан та функція 1 Рис. 4. Подібності й відмінності між областями 5. Мовні компетенції. Постає питання, наскільки оцінка мовних компетен- цій впливає на пріоритети для кодів. Тут мова може йти, звичайно, лише про ук­ раїнську та російську мови (питання, як респонденти оцінюють власну компе­ тенцію щодо УРЗМ, могло б, очевидно, роздратувати або, навпаки, звеселити їх). На відповідне питання можна було відповідати за допомогою десятивимір- ної шкали — від «зовсім ні» до «відмінно» (див. рис. 5 і табл. 5). До рівня 7 показники для російської мови є більшою або меншою мірою вищи­ ми, ніж для української, потім, починаючи від рівня 8, тобто на трьох найвищих рів­ нях мовної компетенції, номінації для української мови стають частішими. Для наступного, ареально диференційованого аналізу потрібно трансформувати цю десятивимірну шкалу в бінарну: до рівня 7 слід говорити про «слабкіші знання», а від восьмого — про «добрі». 27 Див.: BortzJ Op. cit. — S. 605-625. 28 Ibid.— S. 583. 4 - t - JLТ. ■& a - 2 - ñ -4 f i ­ Київ. ■ Дніпропет р. в Черн ir. Πο1Ι Сум. А Він. ■ • Черкас, • Житомир. t Т К іродогр. П р к . • ló ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 Мовний ландшафт Центральної України.. 40 35 зо 25 20 IÍ 10 о 1 І S 10 Q укра^гь-кл Q російські Рис. 5. Знання української та російської мов від 1 — «зовсім ні» до 10 — «відмінно» Таблиця 5 Рівень білінгвальної компетенції в областях Область Білінгвальна компетенція Кластери обидві добре тільки укр. мова добре тільки рос. мова добре обидві слабко КлЗ КлВ (=Кл5) Харківська 64,0 8,1 23,3 4,7 1 д Київська 67,0 24,7 5,2 зд 2 Б Дніпропетровська 65,7 13,9 5,1 15,3 2 Г Кіровоградська 50,7 29,5 10,3 9,6 3 В Вінницька 49,7 33,8 9,0 7,6 3 А Полтавська 44,6 32,4 9,5 13,5 3 Б Сумська 43,9 38,8 5Д 12,2 3 Г Черкаська 39,3 36,6 6,2 17,9 3 А Житомирська 44,3 25,8 5,2 24,7 4 В Чернігівська 36,1 49,5 2,1 12,4 5 Б Хмельницька 33,3 51,0 3,4 12,2 5 А Разом 48,3 31,9 7,4 12,3 - - На основі «самооцінної» білінгвальної компетенції респондентів до уваги береться також кластерний аналіз із п’ятьма кластерами («кластер знання» — «КлЗ»: від «1» до «5»), які слід належним чином інтерпретувати. Кластери (1) і (2) є дуже подібними: ми маємо дуже високу частку респондентів, які запевняю­ ть про їхні добрі знання української та російської мов (близько двох третин). При цьому кластер (1) з Харківською областю і кластер (2) з Київською та Дніп­ ропетровською областями різняться саме тим, що (1) демонструє втричі більше респондентів, які вважають, що вони добре володіють лише російською мовою, ніж тих, хто добре володіє лише українською, а (2) виявляє протилежну тенденцію. Подібними є також і кластери (3) й (4): в обох наявна досить висока частка рес- ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 17 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. пондентів, які засвідчують добре знання обох мов (близько 45 %). Кластер (4), який позначає лише Житомирську область, відрізняється від кластера (3) з його п’ятьма областями тим, що в ньому (у 4) кількість респондентів, які не визнали за собою доброго знання жодної з двох мов, і тих, хто вбачає себе компетентни­ ми лише в українській мові, є зрівноваженою, а точніше становить близько чвер­ ті. Навпаки, у кластері (3) перші дуже виразно домінують над другими. У клас­ тері (5), тобто в найпівнічнішій і найзахіднішій областях — Чернігівській і Хмельницькій, кількісно переважають респонденти з добрим знанням лише ук­ раїнської мови (близько половини), але досить численними є й ті, хто має також добре знання обох мов (близько третини). При порівнянні кластерів знання мов і їх використання (КлЗ vs КлВ) вияв­ ляється яскрава картина відповідностей. Найвиразнішою вона є в кластері З, який охоплює області з чотирьох різних кластерів використання. Тільки Хар­ ківська область функціонує в обох розподілах цих груп однаковою мірою як особливий кластер. Висновки огляду: самооцінна компетенція щодо володін­ ня російською та українською мовами ледве чи істотно залежить від задекла­ рованої частотності використання трьох кодів. Аналіз кореляцій за Пірсоном (пірсонівське г) підтверджує, що існують лише слабкі або дуже слабкі, вибір­ кові взаємозалежності між самооцінною компетенцією в українській і росій­ ській мовах та частотністю використання трьох кодів. Позитивне оцінювання власного знання української мови слабко залежить від частого / постійного її використання (г = 0,425). Це ж стосується і знання російської мови та її вико­ ристання (г = 0,460; обидва значення є високо значущими на рівні 1%о). Усі ін­ ші показники кореляцій, особливо ті, що демонструють уживання УРЗМ та са- мооцінні знання української й російської мов, виявляють тенденцію в напрямі до нуля. Отже, ступінь усвідомленої компетенції щодо володіння українською і російською мовами має, у найкращому разі, маргінальний вплив на частот­ ність використання кодів. 6. До потенційної суб’єктивності суджень про мововжиток. Опитуван­ ня, подібні до тих, що описані тут, та їх інтерпретації ґрунтуються, звичайно, багато в чому на суб’єктивних судженнях. Першим релевантним моментом суб’єктивності є, безперечно, здатність з боку респондентів до розмежування УРЗМ і української та / або російської мов. Можливим є, наприклад, те, що ок­ ремий респондент усе ще співвідносить свій власний ідіолект з українською або російською мовами, хоча мовознавець співвідніс би його вже з УРЗМ 29. 29 Для лінгвістики це є не лише емпіричним, але також і комплексним теоретичним завданням, як це було представлено для БРЗМ (див.: Hentschel G. Zuř weiBrussisch-russischen Hybridita* in der weiBrussischen «Trasjanka» Il Slavistische Linguistik 2006/2007 [Slavistische Beitràge, Bd 464] / P. Kosta, D. Weiss (Hrsg.).— München, 2008.— S. 169-219; пор. також: Hentschel G., Zeller J. P., Tesch S. Das Oldenburger Korpus zur weiBrussisch-russischen gemis­ chten Rede: OK-WRGR.— Oldenburg, 2014.— http://www.uni-oldenburg.de/ok-wrgr/). У конк­ ретних актах мовлення певної особи або навіть в окремих дискурсах (фрагментах дискурсів) цієї ж особи може бути важко відмежувати УРЗМ від (легко й спонтанно) інтерферованого російською мовою українського мовлення. Утім, відштовхуючись від базової дефініції (при нашому підході приблизно так: наявність слідів української і російської мов на різних структурних рівнях та часте повторювання цих же «слідів» як ознак конвенціоналізації), можна досить добре виокремлювати типове УРЗМ (типовий «суржик)» та описувати його з погляду інтенсивності впливів російської мови (див.: Hentschel G. Zwischen Variabilitãt und Regularitãt...— S. 63-99). Відсутність чітких меж у класифікації мовлення жодним чином не слід розуміти як принципову неможливість констатації наявності УРЗМ у тому чи іншому конкретному випадку. 18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 http://www.uni-oldenburg.de/ok-wrgr/ .Мовний ландшафт Центральної України.. Допустимим є й протилежний випадок, коли респонденти співвідносять свій ідіолект з УРЗМ, оскільки вони відчувають, що він не відповідає еталону ук­ раїнської або російської мов, з яким вони знайомі із засобів масової інформа­ ції. Наш дані на матеріалі білоруської мови30, де оцінки відібраних респонден­ тів щодо власного коду певним чином урівноважуються мовним матеріалом, усе-таки свідчать про те, що респонденти, які стверджують про себе, що вони спілкуються в неформальних контекстах БРЗМ, а в офіційних, навпаки, — ро­ сійською мовою, відображають цю оцінку в інтерв’ю, які з ними проводилися, їхнє мовлення було російським особливо на початку інтерв’ю (якщо навіть і з сильною фонетичною інтерференцією з боку білоруської мови); при пода­ льшому ж перебігу інтерв’ю частка змішаного мовлення значно зростала. Отже, можна припустити, що вузьке й широке розуміння таких змішаних ва­ ріантів, як БРЗМ і УРЗМ, в окремих респондентів майже вирівнюється. У бу- дь-якому разі при сьогоднішньому стані досліджень цього не можна додатково перевірити в методологічному і теоретичному плані31. Подальший момент суб’єктивності міг би полягати у впливі сили відчуття респондентами української самобутності (на тлі, зрозуміло, насамперед росій­ ської етнічності, мови, культури і т. ін.). В оцінюванні впливу цього чинника в межах усього українського простору загалом виходять з констатації його зни­ ження в напрямі із Заходу на Схід і Південь країни 32. Не останньою чергою у зв’язку з часом проведення збору соціологічних даних для цього дослідження в липні 2014 року, тобто після відомих подій на Майдані незалежності в Києві наприкінці 2013 — на початку 2014 років, а особливо після російської окупації Криму, можна припустити б, що українська мова (особливо, але не тільки на За­ ході) фігурувала у відповідях респондентів дещо частіше, а російська — рідше, ніж це було б справді обґрунтовано реальним станом речей. Крім того, оскільки УРЗМ («суржик») негативно оцінюють у національно зорієнтованих колах ук­ раїнської громадськості (пор. вище в п. 1), це також могло мати певний вплив на відповідну категорію респондентів, тому його могли подавати у своїх відпо­ відях, особливо в західних областях, менше, ніж це є насправді. Загроза небажа­ ного впливу цих моментів на об’єктивність опитування не в останню чергу мала бути нейтралізована тим, що питання ставилися не тільки про мовну практику самих респондентів, але й про вживання мови в їхній сім’ї та особливо в їхньому ширшому оточенні (див. вище). «Самовідмежування» українців від росіян потребує перевірки на основі заявленої респондентами згоди або незгоди щодо трьох висловлень, які ви­ діляють самобутність українців у їхньому національному, етнічному та культур­ ному самовідчутті. Перше висловлення — це «Українці утворюють власну на­ цію», друге — «Українці є частиною російського народу», третє — «Українська і російська культури відрізняються одна від одної» (див. табл. 6, 7, 8, упорядко­ вані за кластерами використання — КлВ). 30 Див.: Hentschel G. Zwischen Variabilitat und Regularitãt... 31 Нині готується широке дослідження градації різних «гібридних» висловлень з контро­ льовано варійованими українськими / відповідно білоруськими й російськими компонентами з увагою до квалітативних і квантитативних аспектів, тобто йдеться про дослідження в розумінні «перцептивної соціолінгвістики». 32 Пор., наприклад: Лозинський P. М. Мовна ситуація в Україні.— JL, 2008.— С. 49-85; Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом.— Κ., 2008.— С. 144—147. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 19 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. Таблиця 6 Сприйняття висловлення «Українці утворюють власну націю» КлВ Область Повністю згоден % Скоріше згоден % Скоріше не згоден % Абсолютно не згоден % Відмова від відповіді % А Вінницька 79,:3 16,6 2,1 1,4 0,7 А Хмельницька 74,8 17,0 4,1 0,7 3,4 А Черкаська 73,1 20,0 4,1 2,8 0,0 Б Київська 84,5 9,3 1,0 0,0 5,2 Б Полтавська 78,4 11,5 4,7 0,7 4,7 Б Чернігівська 93,8 3,1 0,0 3,1 0,0 В Житомирська 79,4 18,6 0,0 0,0 2Д В Кіровоградська 71,9 19,9 0,7 0,7 6,8 Г Дніпропетровська 81,0 14,6 3,6 0,7 0,0 Г Сумська 68,4 16,3 11,2 0,0 4,1 д Харківська 77,9 11,6 3,5 3,5 3,5 Разом 78,0 14,9 3,2 1,2 2,8 Таблиця 7 Сприйняття висловлення «Українці є частиною російського народу» КлВ Область Повністю згоден % Скоріше згоден % Скоріше не згоден % Абсолютно не згоден % Відмова від відповіді % А Вінницька 2,8 16,6 8,3 71,0 1,4 А Хмельницька 1,4 8,2 21,8 62,6 6,1 А Черкаська 4,8 15,2 8,3 65,5 6,2 Б Київська 2,1 3,1 24,7 58,8 11,3 Б Полтавська 2,0 10,1 20,9 64,2 2,7 Б Чернігівська 7,2 29,9 10,3 47,4 5,2 В Житомирська 0,0 10,3 9,3 73,2 7,2 В Кіровоградська 2,1 9,6 26,7 51,4 10,3 Г Дніпропетровська 3,6 16,8 35,0 40,1 4,4 Г Сумська 5,1 14,3 24,5 49,0 7Д д Харківська 16,3 14,0 18,6 44,2 7,0 Разом 3,9 13,3 19,1 57,7 6,0 Загалом можна констатувати, що результати відповідей на обидва перші пи­ тання підтвердили високе національне й етнічне відчуття самобутності пред­ ставників Центральної України. При запитанні щодо самобутності української нації схвалення (приблизне або повне) сягає близько 90 %, причому вираження повного схвалення перевищує всюди як мінімум у чотири рази стримане схва­ лення. Фактично протилежне за змістом висловлення: «Українці є частиною ро­ сійського народу» — безперечно, не заперечувалося настільки, наскільки схва­ лювалася констатація самобутності української нації. Утім, показники схвалення стосовно належності до російського народу коливаються тут від 4 % до 37 %, причому постійно — аж до Харківської області — стримане схвалення 20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 .Мовний ландшафт Центральної України.. переважає повне в багато разів. Але ця згода щодо належності до російського народу є, попри все, думкою меншості. Слід відзначити, що і в Харківській об­ ласті, де переважає використання російської мови, чотири з п’яти респондентів підтверджують національну самобутність українців, а три з п’яти — етнічну. Таблиця 8 Сприйняття висловлення «Українська і російська культури відрізняються одна від одної» КлВ Область Повністю згоден % Скоріше згоден % Скоріше не згоден % Абсолютно не згоден % Відмова від відповіді % А Вінницька 65,5 21,4 11,0 2,8 1,4 А Хмельницька 38,1 37,4 13,6 2,0 8,8 А Черкаська 23,4 22,8 34,5 11,7 7,6 Б Київська 15,5 50,5 15,5 8,2 10,3 Б Полтавська 29,1 37,8 16,2 11,5 5,4 Б Чернігівська 15,5 35,1 23,7 15,5 10,3 В Житомирська 20,6 29,9 41,2 2Д 6,2 В Кіровоградська 37,0 30,8 13,0 2,7 16,4 Г Дніпропетровська 37,2 38,7 16,1 4,4 3,6 Г Сумська 38,8 37,8 16,3 6,1 1,0 д Харківська 43,0 34,9 17,4 3,5 1,2 Разом 34,1 33,7 19,1 6,3 6,8 Не таким однозначним, тобто більш відмінним в ареальному плані, є став­ лення до висловлення «Українська і російська культури відрізняються одна від одної». Двома областями з найвищим і найвиразнішим схваленням стосовно ку­ льтурної інакшості українців і росіян є Вінницька з кластера використання (А) та Харківська з діаметрально протилежного кластера (Д). У східній частині Цен­ тру — в Сумській та Дніпропетровській областях (Г) — також, подібно до Хме­ льницької області з кластера (А), схвалення є значно частішим, ніж заперечення. Однак разом із Житомирською (В) та Черкаською (А) областями, тобто ареала­ ми, однозначно зорієнтованими в мовному плані на українську мову, є також дві області, де взаємоврівноважуються схвалення і заперечення щодо культурної відмінності між українцями й росіянами. Отже, у цілому культурна відмінність оцінюється не зовсім так виразно, як національна та етнічна. Проте більшість приймає її як дану. Для всіх трьох обговорюваних висловлень тест кореляцій Пірсона не виявив жодних істотних взаємозв’язків між відповідним ставленням і частотністю вжи­ вання кодів, оскільки всі значення містяться між ±0,2 і, таким чином, можуть не братися до уваги як незначущі. Насамкінець респонденти зіставили два запитання: чи становлять російська мова і/або змішане мовлення (УРЗМ) загрозу для української культури? Перед нами результати їхньої згоди і незгоди з поставленими запитаннями (див. табл. 9 і табл. 10). Якщо оцінювати в середньому, то це висловлення скоріше не схвалюється— у співвідношенні приблизно два до одного. Найбільшою мірою його заперечен- ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 21 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. ня засвідчує Харківська область, де справді простежується найвища — зі знач­ ним відривом — частотність використання російської мови (Д). Чітке запере­ чення наявне також у кластері використання (Г), де, щоправда, у використанні переважає не російська мова, а УРЗМ і українська мова поступається у викорис­ танні перед російською. У кластері використання (А) ставлення коливається від зрівноваженого до дещо негативного. Найбільша згода несподівано виявляється в Київській області. Звичайно, місто Київ іноді називають «російськомовним Львовом», тобто патріотично українським, незважаючи на пріоритети у вико­ ристанні російської мови (які, можливо, сьогодні вже менше виражені). Це може мати вплив і для всієї області. Таблиця 9 Сприйняття висловлення «Російська мова становить загрозу для української культури» КлВ Область Повністю згоден % Скоріше згоден % Скоріше не згоден % Абсолютно не згоден % Відмова від відповіді % А Вінницька 24,1 16,6 11,0 46,2 2,1 А Хмельницька 30,6 18,4 19,0 23,8 11,7 А Черкаська 23,0 13,8 20,7 30,3 16,5 Б Київська 40,2 16,5 18,6 8,2 8,1 Б Полтавська 12,2 15,5 26,4 37,8 0,0 Б Чернігівська 23,7 22,7 33,0 20,6 9,3 В Житомирська 16,5 4,1 45,4 24,7 24,0 В Кіровоградська 11,0 13,7 30,8 20,5 6,8 Г Дніпропетровська 11,7 12,4 32,1 38,7 5,1 Г Сумська 4,1 11,2 28,6 45,9 10,2 д Харківська 3,5 5,8 31,4 58,1 1,2 Разом 18,5 14,1 26,1 32,2 9,1 Таблиця 10 Сприйняття висловлення «УРЗМ є загрозою для української культури» КлВ Область Повністю згоден % Скоріше згоден % Скоріше не згоден % Абсолютно не згоден % Відмова від відповіді % А Вінницька 18,6 26,9 17,9 34,5 2,1 А Хмельницька 16,3 27,9 25,2 10,2 20,4 А Черкаська 20,7 18,6 26,2 21,4 13,1 Б Київська 32,0 27,8 14,4 10,3 15,5 Б Полтавська 21,6 27,0 21,6 18,2 11,5 Б Чернігівська 8,2 26,8 30,9 28,9 5,2 В Житомирська 46,4 14,4 26,8 4,1 8,2 В Кіровоградська 13,7 24,7 24,0 13,0 24,7 Г Дніпропетровська 13,9 16,8 35,8 30,7 2,9 Г Сумська ЗД 20,4 31,6 41,8 3,1 д Харківська 4,7 7,0 43,0 37,2 8,1 Разом 18,1 22,3 26,4 22,3 10,9 22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 .Мовний ландшафт Центральної України.. Ці показники щодо уявної загрози з боку УРЗМ не є відмінними від тих, що стосуються російської мови. У цілому переважає заперечне ставлення, хоча де­ що слабкіше виражене, ніж у випадку з російською мовою: п’ять до чотирьох. Це й не дивно, оскільки УРЗМ («суржик») багато хто сприймає як ознаку «без­ культур’я». На це запитання Житомирська область (В) демонструє найвищу міру згоди, вищу навіть за Київську область (Б). Харківська область (Д) знову виділяється за цілковито переважним запереченням. Сумська область (Г), де код УРЗМ є домінантним, є найближчою до неї, а Дніпропетровська (також Г) — не такою близькою. В обох тестах, які надають дані щодо ставлення мовців до їхніх мовних ко­ дів, повністю відображаються кластери використання (Д) і (Г): там, де є хоч най­ менші застереження щодо російської мови та УРЗМ, очевидним є також один із двох кодів як домінантний. На противагу цьому в кластерах (А), (Б) і (В) картина є дифузною. У деяких областях спостерігаються виразні застереження, особ­ ливо в Київській області (подібний ефект вираженого відчуття загрози для біло­ руської культури з боку російської мови та БРЗМ описано для білоруської сто­ лиці Мінська 33). Але в більшості випадків ні російська мова, ні УРЗМ не розглядаються як загроза для української культури. Тест кореляцій за Пірсоном демонструє лише незначущі значення між ±0,2, тобто відсутність взаємозв’язків. Отже, можна виходити з того, що ні можливе відчуття культурної загрози для України з боку російської мови або УРЗМ, ні усвідомлення національної, ет­ нічної та культурної самобутності українців не мають істотного впливу на суд­ ження респондентів щодо поширення української, російської мов і УРЗМ у їх­ ньому житті. Подібні суб’єктивні ставлення, отже, ледве чи могли мати вплив на наш аналіз щодо обсягу використання трьох мовних кодів. 7. Висновки. Щодо широти функціонування української мови в комуніка­ тивному просторі всієї України говорять звичайно про спадну градацію Захід — Схід, якщо навіть не про поділ Захід — Схід. Така картина, безперечно, надто спрощена й може бути модифікована і/або уточнена на основі щойно описаних відношень між мовними кодами в різних регіонах країни. Насамперед слід відзначити, що в межах усього цільового ареалу, тобто в Центральній Україні в розширеному розумінні, у користуванні окремих осіб пе­ ребувають усі три коди: є лише невеликі групи мовців, які стверджують, що во­ ни ніколи не використовують той або інший код. Стосовно ж частого або постій­ ного використання цих кодів, то в цільовому ареалі розширеної Центральної України можна виокремити трохи більше третини респондентів як «монолінгва- льних» за тенденцією своєї мовної поведінки носіїв української мови і чверть тих, хто практикує (очевидне) диглосійне паралельне вживання української мо­ ви та УРЗМ. Кожен десятий, відповідно, «монолінгвально» зорієнтований на УРЗМ і/або на російську мову. Такою ж мірою кожен десятий з опитаних у більш чи менш однаковому обсязі використовує всі три коди. Українська мова переважає, таким чином, досить виразно; її також майже пов­ сюдно респонденти називають як «рідну мову» — «першу» (86 %) або «другу» (11 %). Називання української мови як первинно використовуваної та як мови пер­ шої соціалізації є, однак, у середньому значно меншим (трохи більше 60 %). Це вка­ зує на те, що символічне значення української мови лишається сьогодні більшим, ніж практичне, що у випадку з білоруською мовою виявляється ще сильніше34. 33 Див.: Hentschel G., Kittei В. WeiBrussische Dreisprachigkeit... 34 Пор.: Hentschel G., Kittei В. WeiBrussische Dreisprachigkeit... ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 23 Г. Хентшель, О. О. Тараненко. При цьому центральноукраїнський (у широкому розумінні) мовний простір жодним чином не можна вважати однорідним з погляду явного обсягу викорис­ тання цих трьох кодів. Областю, яка виразно відрізняється від інших, є Харків­ ська, що лежить на північному сході: її відмінність полягає в тому, що тут росій­ ська мова визнається найчастіше використовуваним кодом — з великим відривом від УРЗМ і ще з більшим відривом від української мови. При цьому слід наголосити, що ця відмінність жодним чином не пов’язана з принципово ін­ шим ставленням респондентів регіону до питання культурної, етнічної та націо­ нальної незалежності українців від росіян. Такий погляд на українську самобут­ ність переважає, отже, навіть у Харківській області з її виразною преференцією для російської мови в повсякденному вжитку. В усіх інших областях респонденти називають українську мову значно час­ тіше, ніж російську. Звичайно, у Сумській і Дніпропетровській областях україн­ ська мова явно відходить на задній план перед УРЗМ. Обидві області, як і Хар­ ківська, розташовані в східній частині обстежуваного ареалу, де значення української мови в щоденному вжитку є нижчим, ніж у його центральній і захід­ ній частинах, але в них вона стоїть за вживаністю перед російською мовою. Отже, переважна російськомовність Дніпропетровської області, що її часто при­ пускають, є абсолютно сумнівною. За винятком Харківської області, майже не­ можливо при цьому визначити для української мови градацію Схід — Захід, на­ томість можна виявити диференціацію центру (у широкому розумінні) і периферії. На центральній лінії Захід — Схід від Хмельницької області через Вінницьку, Черкаську та Київську до Полтавської можливим є встановлення незначних відмінностей, але вони не дають підстав припускати неперервне зменшення значення української мови. Можна встановити, що, з одного боку, Житомирська й Сумська області (несуміжні), які лежать північніше цієї лінії, і, з другого боку, південні (суміжні) Кіровоградська і Дніпропетровська області де­ монструють значно менші показники. Щодо називання російської мови та УРЗМ як часто або постійно вживаного коду, то існують виразніші відмінності на осі Захід — Схід у сенсі зниження час­ тотності зі Сходу на Захід. При цьому окремі області не вписуються «бездоганно» в цю схему, коли, наприклад, найсхідніша Харківська область демонструє лише середній показник для УРЗМ (при максимальній частотності російської мови) або північно-центральна Чернігівська область — один із найнижчих показників щодо використання російської мови (при досить високому показнику для УРЗМ). Наведена нижче схематична карта Центральної України ілюструє загальну конфігурацію широкого використання трьох кодів. Вона ґрунтується на клас­ терному аналізі, який ураховує дані стосовно трьох кодів у цілому (загальні кластери використання). Тут відображено одночасно значення опозицій За­ хід — Схід і центр — периферія (величина клітинок при цьому не має значення) (див. рис. 6). Оцінка частотності використання трьох кодів дає змогу визначити лише надзви­ чайно слабкі взаємозв’язки з явним знанням обох літературних мов. Тільки Харків­ ська область знов-таки дещо вирізняється на цьому фоні, оскільки тут є значно більше людей, які володіють добре лише російською МОВОЮ, НІЖ ТИХ, хто може доб­ ре розмовляти лише українською мовою. Звичайно, дві третини респондентів ува­ жають, що вони добре володіють обома мовами; це становить другий за величиною показник узагалі. Однак майже три чверті респондентів використовують тут росій­ ську мову, а українську мову широко вживає ледве чверть опитаних. 24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 .Мовний ландшафт Центральної України... Чернігівська (Б) Сумська (П Житомирська (В) Київська (Б) Хмельницька (А) Вінницька (А) Полтавська (Б) Черкаська(А) Харківська (Д) Кіровоградська Дніпропетровська (Г) (В) Чорний шрифт: Українська мова переважає над УРЗМ і російською мовою Підкпеслено^РЗМ переважає над українською та російською мовами ^ ^ ^ ^ ^ щ щ Р о с ій с ь к а мова переважає над УРЗМ та українською мовою Рис. 6. Схематична карта відмінностей в обсягах використання трьох кодів. Часте або навіть постійне використання УРЗМ (як і російської мови) дозво­ ляє визначити градацію Схід — Захід, навіть якщо вона має деякі відхилення. Якщо в областях, які лежать (принаймні переважно) на схід від Дніпра, вживан­ ня УРЗМ засвідчило близько половини або навіть значно більше респондентів, то в західніших областях (за винятком Черкаської в середині країни) цей відсо­ ток становить мінімум третину. Це високі показники, особливо якщо взяти до уваги те, що спосіб формулювання питання в цьому опитуванні визначив вибір скоріше вужчого розуміння УРЗМ. УРЗМ надзвичайно поширене у всьому дос­ ліджуваному ареалі35 і має, очевидно, певний «прихований престиж» у розумін­ ні Дж. Чемберса і П. Традгілла) 36. Принаймні, більшість опитаних не вбачає в УРЗМ (і ще менше в російській мові) загрози для української культури, а з вис­ ловленням «Змішаною мовою найкраще виражати почуття» погоджується на­ віть у західній Хмельницькій області кожен четвертий респондент, у східній Сумській — три з чотирьох. Це є виразною вказівкою на те, що УРЗМ на широ­ ких просторах Центральної України є досить «природним» мовним кодом. G. HENTSCHEL, О. О. TARANENKO LANGUAGE LANDSCAPE OF CENTRAL UKRAINE: UKRAINIAN, RUSSIAN, «SURZHYK» (use — language competence — national positioning) The article addresses the language situation in central parts of Ukraine, based on a survey of 1,400 respondents in cities within the respective districts. The focus lies on «Surzhyk», the Ukrainian-Russian mixed speech, in particular on the usage of this variety in comparison with Ukrainian and Russian as well as on specific attitudes towards the three varieties held by people in the selected districts. Concerning the strength of Ukrainian usage in everyday life - according to respondents’ estimations - only a gradual and on the whole not very strong west-east divide can be observed, but a surprisingly clearer decline from the centre to the north (Belarusian and Russian border) and to the south (Ukrainian Black Sea districts). The strength of both Surzhyk and Russian usage, however, does show a clearer east-west decline. All in all, Ukrainian is dominant, with the exception of three districts in the eastern central region: within these three areas, Russian or Surzhyk dominate. The declared preferences of the respondents for the three codes do not correlate with their reported competence in Ukrainian and Russian. Given the current military conflict between Russia and Ukraine, Ukrainian respondents were also questioned about the relationship between language usage and their position towards Russia and the Russians. The majority consider themselves an independent entity: most strongly with regards to «nationality», slightly less pronounced as an «ethnic group» and weakest (but still in the majority) in regard to «culture». No relationship to the choice of code in everyday life could be identified. A further question established how relaxed Ukrainians are about the usage of Russian and Surzhyk that on the whole are not perceived as a threat to Ukrainian culture. Therefore, no trace of a language conflict or even «language war» within the population can be found. Keywords : language situation in Ukraine, Ukrainian-Russian bilingualism, Ukrainian-Rus­ sian «surzhyk», language attitudes, language identity. 35 Див., наприклад, дослідження про досить значне поширення УРЗМ серед молоді в межах Київської області: Tarasenko В. Suržyk: Besonderheiten des Mischens der ukrainischen und der russischen Sprache im Bezirk Kiev // Trasjanka und Suržyk... — S. 343-350. 36 Див.: Chambers J. Κ., TrudgillP. Dialectology.— Cambridge, 1998.— P. 86-87. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 25

Ähnliche Einträge