Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом
У статті запропоновано формулювання концепції мовнофілософської картини світу, яка визначається в парадигмі сучасних лінгвокогнітивних досліджень релятивістського спрямування. За допомогою методів теорії прототипів, семантики фреймів і теорії перспектив, безпосередньому аналізу піддається етимологія...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2015
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184021 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом / Н. С. Кудрявцева // Мовознавство. — 2015. — № 4. — С. 68-81. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184021 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1840212022-05-03T01:26:45Z Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом Кудрявцева, Н.С. У статті запропоновано формулювання концепції мовнофілософської картини світу, яка визначається в парадигмі сучасних лінгвокогнітивних досліджень релятивістського спрямування. За допомогою методів теорії прототипів, семантики фреймів і теорії перспектив, безпосередньому аналізу піддається етимологія термінів на позначення онтологічних категорій простору, часу, руху і причини в українській та російській мовах. Застосована методологія дозволяє як вихід у ширшу площину слов’янських мов, так і здійснення цілісної реконструкції світоглядних концептуальних структур у вигляді слов’янської мовнофілософської картини світу, верифікація якої проводиться в контексті російської та української філософських традицій. The paper contains a formulation of the linguo-philosophical picture of the world defined in the paradigm of modem cognitive and relativistic studies, their theoretical framework embracing the question of a philosophical point of view embodied in the structure of a language. The etymology of the Ukrainian and Russian terms denoting ontological categories of space, time, motion and cause is considered through the prism of prototypical and frame-based analyses, and placed into the context of vantage theory. The employed methodology allows projection of the results onto a wider range of Slavic languages as well as a coherent reconstruction of respective conceptual patterns verified against the background of the Russian and Ukrainian philosophical traditions. 2015 Article Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом / Н. С. Кудрявцева // Мовознавство. — 2015. — № 4. — С. 68-81. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184021 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті запропоновано формулювання концепції мовнофілософської картини світу, яка визначається в парадигмі сучасних лінгвокогнітивних досліджень релятивістського спрямування. За допомогою методів теорії прототипів, семантики фреймів і теорії перспектив, безпосередньому аналізу піддається етимологія термінів на позначення онтологічних категорій простору, часу, руху і причини в українській та російській мовах. Застосована методологія дозволяє як вихід у ширшу площину слов’янських мов, так і здійснення цілісної реконструкції світоглядних концептуальних структур у вигляді слов’янської мовнофілософської картини світу, верифікація якої проводиться в контексті російської та української філософських традицій. |
| format |
Article |
| author |
Кудрявцева, Н.С. |
| spellingShingle |
Кудрявцева, Н.С. Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом Мовознавство |
| author_facet |
Кудрявцева, Н.С. |
| author_sort |
Кудрявцева, Н.С. |
| title |
Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом |
| title_short |
Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом |
| title_full |
Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом |
| title_fullStr |
Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом |
| title_full_unstemmed |
Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом |
| title_sort |
мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між заходом і сходом |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2015 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184021 |
| citation_txt |
Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов: між Заходом і Сходом / Н. С. Кудрявцева // Мовознавство. — 2015. — № 4. — С. 68-81. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT kudrâvcevans movnofílosofsʹkakartinasvítuvtermínahslovânsʹkihmovmížzahodomíshodom |
| first_indexed |
2025-07-16T04:04:54Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:04:54Z |
| _version_ |
1837774872846008320 |
| fulltext |
Н. С. КУДРЯВЦЕВА
МОВНОФІЛОСОФСЬКА КАРТИНА СВІТУ В ТЕРМІНАХ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ: МІЖ ЗАХОДОМ І СХОДОМ___
У статті запропоновано формулювання концепції мовнофілософської картини світу, яка
визначається в парадигмі сучасних лінгвокогнітивних досліджень релятивістського спряму
вання. За допомогою методів теорії прототипів, семантики фреймів і теорії перспектив, без
посередньому аналізу піддається етимологія термінів на позначення онтологічних категорій
простору, часу, руху і причини в українській та російській мовах. Застосована методологія
дозволяє як вихід у ширшу площину слов’янських мов, так і здійснення цілісної реконструк
ції світоглядних концептуальних структур у вигляді слов’янської мовнофілософської карти
ни світу, верифікація якої проводиться в контексті російської та української філософських
традицій.
К л ю ч о в і с л о в а : картина світу, онтологічна категорія, філософська термінологія, ети
мологія, слов’янська мовнофілософська картина світу.
Картина світу є центральним поняттям теорії людини і постає як суб’єктивний
образ об’єктивної дійсності, який не передбачає дзеркального відображення
світу, проте завжди є певною інтерпретацією. Об’єктивація картини світу відбу
вається в науковому досвіді рефлексії над світобаченням людини, а також здій
снюється в популярних нарисах викладення основ усіх наук, коментарях,
публіцистичних есе, художній літературі та філософських трактатах, що, за вис
ловом М. Планка, втілюється в так званій «практичній картині світу» Відомо,
що в той час як власне наукова картина світу починає формуватися лише в
XVI—XVII ст., коли на зміну геоцентризму приходить геліоцентризм і виникає
класична механіка, практична картина світу формується з виникненням перших
загальних достовірних знань про окремі сторони і властивості всесвіту ще в ан
тичний період, а пов’язані з нею ідеї та уявлення впорядковуються у вигляді
філософської картини всесвіту.
Являючи собою раціонально-теоретичний спосіб осягнення світу, філософ
ський світогляд завжди має абстрактний характер і відбиває світ у максимально
загальних поняттях і категоріях. Відповідно філософська картина світу є сукуп
ністю узагальнених, системно впорядкованих і теоретично обґрунтованих уяв
лень про світ і місце в ньому людини у їх цілісній єдності. Задаючи свою карти
ну світу, філософія виходить з досвіду вторинної рефлексії світовідчуття
людини. Вона здебільшого раціоналізує інтуїції дотеоретичної свідомості,
відображені в мові як у першому досвіді осмислення людської життєдіяльності,
а також експлікує набутий досвід на вищому теоретичному рівні, узагальнюючи
його у формі абстрактних категорій. Філософська картина світу завжди має
1 Роль человеческого фактора в языке : Язык и картина мира / Б.А.Серебренников,
Е.С.Кубрякова, В.И.Постовалова и др.— М., 1988.— С.13.
Ο Η. С. КУДРЯВЦЕВА, 2015
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4
умоглядно-відсторонений характер, при цьому, зважаючи на обов’язково влас
тивий їй антропоцентризм, логічно припустити і зв’язок із суб’єктивною, етно-
специфічною природою картини світу, продукованої тією чи іншою конкрет
ною мовою.
Заклавши фундамент поняття мовної картини світу у висловленому ним
твердженні про відмінну концептуалізацію позамовної дійсності в різних мо
вах, автор гіпотези лінгвістичної відносності Б. JI. Уорф здійснив зіставлення
мовної картини світу з науковою, паралельно висловивши думку про те, що
філософське (метафізичне) розуміння світу також зумовлене природною мо
вою. Він першим звернув увагу на те, що мовній, так само як і науковій, карти
ні притаманний класифікаційний погляд на світ. Назвавши зазначену характе
ристику мовним «калібруванням» (calibration) досвіду 2, Б. Л. Уорф визначив
мову ключовим елементом у співвідношенні «мова — світ», а також підвів
лінгвістичну науку до основної опозиції сучасної когнітивної лінгвістики «мо
ва — знання».
У контексті сучасних лінгвокогнітивних досліджень релятивістського
спрямування ми вважаємо релевантним формулювання поняття мовнофіло-
софської картини світу (МФКС), яке могло б бути попередньо визначене як
система узагальнених, теоретично обґрунтованих уявлень про співвідношення
людини і світу, сформованих на основі конкретної природної мови. Обґрунту
вання правомірності введення зазначеного терміна до наукового обігу ви
дається можливим, якщо спиратися на визначення мовної картини світу, по
ширене в сучасній когнітивній лінгвістиці, виокремлення її складових
елементів на основі результатів новітніх розвідок у галузі антропологічної лін
гвістики, а також вивчення конструктивної ролі метафори в роботі філософ
ської думки і пов’язаної з цим специфіки та особливостей функціонування
філософської термінології.
Концепція мовнофілософської картини світу на перетині конкретно-
мовного та метафізичного уявлень про світ. Проблема співвідношень між
філософією і мовою неодноразово ставала предметом досліджень як філософ
ського, так і лінгвістичного характеру, і найяскравіше висвітлена Б. Расселом,
Л. Витгенштейном та Л. Вайсгербером, які визнавали вплив природної мови на
зміст філософських концепцій, в одному випадку стверджуючи це як очевидну
істину3, в іншому — посилаючись на неоднозначність філософської терміноло
гії як свідчення того, що саме мова є джерелом, предметом та інструментом
філософських побудов 4. Так чи інакше, серед усіх філософських розділів най
більш залежною від мови вважалася метафізика, специфічна термінологія якої
навіть проголошувалася незрозумілою, а весь розділ загалом визнавався таким,
що опиняється поза межами об’єктивних філософських пошуків 5.
На противагу зазначеним вище теоретизуванням Б. Л. Уорф здійснив спро
бу вивести твердження про втілення філософської картини світу в мові з ем
піричного дослідження категорії часу в мові хопі та SAE (Standard Average Euro
pean) 6. Він дійшов висновку, що причиною неможливості віднайти в індіанській
2 Whorf В. L. Gestalt technique of stem composition in Shawnee // Language, Thought and Re
ality : Selected Writings of Benjamin Lee Whorf.— Cambridge, Mass., 1956.— P.163.
3 Russell B. A Critical Exposition of the Philosophy of Leibniz.— Cambridge, 2008.— P. 8.
4 Вайсгербер Й. JI. Язык и философия / / Вопр. языкознания.— 1993.— № 2 .— С. 114—124.
5 Wittgenstein L. Philosophical Investigations.— London, 1958.— P. 124.
6 Whorf B. L. The relation of habitual thought and behavior to language // Language, Thought
and Reality...— P. 134—159.
____________________Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 69
Н. С. Кудрявцева.
мові еквівалент для англійського абстрактного терміна time є відсутність у но
сіїв хопі властивого «середньоєвропейському стандарту» уявлення про час як
про послідовність окремих відрізків. Як зазначав Б. JI. Уорф, для носіїв англій
ської мови тенденція до узагальнення процесів, подій та інших абстрактних сут-
ностей у вигляді окремих об’єктів чуттєвого світу є типовою, а це в свою чергу
сприяє втраті в них відчуття плинності досвіду, що минає, та створює уявлення
про світ як про сукупність предметів. Такий спосіб споглядання світу вияв
ляється важливим не тільки для організації ізольованих деталей досвіду, а й для
формулювання філософських положень, і насамперед тих, що стосуються ло
гіки й метафізики.
Аналіз мови текстів представників Мілетської школи, а також інших антич
них філософів до Платона, наведений С. Аверинцевим1, засвідчує, що виник
нення філософії було безпосередньо пов’язане з формуванням специфічної
філософської мови на основі мови народної. На думку С. Аверинцева, форму
вання мови філософії являло собою ніщо інше, як гру слів8, звичайних слів зага
льного вжитку, в одних місцях використаних у своєму прямому значенні, в ін
ших — у переносному, що набувають нових, відмінних значень, які протягом
кількох рядків можуть декілька разів змінюватися. Причому розкрити й осягну
ти ці нові, винайдені самими філософами, значення можна або за допомогою
прямого значення слова (наприклад, ίδεα та είδος у Платона) 9, або через знання
його етимологічних зв’язків з оточуючими словами (наприклад, έτη&υμιαι та
§υμιαματων у Платона) чи аналізуючи його внутрішню форму (наприклад,
λελυμενου та λελουμένου у Платона) 10. У будь-якому випадку йдеться про функ
ціонування слова в конкретній природній мові, а отже, і про певну залежність
значення філософського терміна і відповідного поняття від значення того слова
народної мови, від якого він походить.
Слід окремо наголосити, що проникнення в сутність спеціалізованих зна
чень філософських термінів стає можливим завдяки знанню їхніх етимологіч
них зв’язків на тлі конкретної природної мови. Той факт, що сформована на ос
нові загальнонародної мови філософська термінологія не становила низки
спеціально вигаданих, нових слів на позначення певних об’єктів чуттєвого
світу, які щойно виникли, проте розвинулася із засобів і в межах конкретної при
родної мови через метафоричне перенесення значень уже існуючих слів, на на
шу думку, може бути свідченням безпосереднього впливу з боку природної мо
ви і властивої їй картини світу на формування спеціалізованої мови філософії, а
отже, і на картину світу, продуковану філософським світоглядом.
Формулювання концепції мовнофілософської картини світу на перетині
конкретно-мовного і метафізичного уявлень про світ передбачає оперування та
кими категоріями, які могли б визначатися як базові і були б властиві будь-яким
системам знання — як науковим, так і буденним. Спираючись на твердження
Дж. Лакоффа11 про існування однаково наявних у всіх природних мовах фунда
ментальних концептів простору, часу, руху і причини, що становлять предмет
7 Аверинцев С. С. Классическая греческая философия как явление историко-литерату-
рного ряда // Новое в классической филологии.— М., 1979.— С. 46.
8 Там же.— С. 52.
9 Там же.— С. 47.
10 Там же.— С. 53.
11 Lakojf G. Women, Fire and Dangerous Things. What Categories Reveal about the Mind.—
Chicago,1987,— P. 308.
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4
сучасних лінгвоантропологічних досліджень 12, а також зважаючи на визначен
ня трьох існуючих природничо-наукових картин світу у відповідних термінах13,
ми пропонуємо обрати саме онтологічні категорії простору, часу, руху і причи
ни для опису мовноспецифічного філософського уявлення про світ.
Зазначені категорії не тільки демонструють досвідне походження, а й ви
знаються такими, що структурують донаукове мислення людини і створюють
основу для вироблення архаїчної картини світу, збереженої у міфологічних, тео
логічних, космологічних і натурфілософських побудовах різних народів14. Згід
но з періодизацією угорського філософа А. Гедо 15, цей етап становить «дофіло-
софську» фазу розвитку обраних онтологічних категорій в межах практичної
діяльності людини і знаходить своєрідне відображення в тогочасних міфологіч
них і релігійних поглядах. Онтологічні припущення цього часу були зафіксовані
природними мовами, що містили першу систему буденного знання про світ,
транспоновану в розвинуті згодом абстрактно-метафізичні концепції.
Специфічність окремої мовнофілософської картини світу визначають тер
міни, використовувані на позначення категорій простору, часу, руху і причини в
конкретній природній мові. Розглядаючи слов’янське світобачення, ми здійсни
ли порівняльну реконструкцію мовнофілософських картин світу в термінах ро
сійської та української мов. Так, предметом нашого дослідження стали відповід
ні терміни рос. пространство і укр. простір, рос. время та укр. час, рос.
движение і укр .рух, рос. причина та укр. причина на позначення базових онтоло
гічних категорій.
Закладаючи основи концепції мовнофілософської картини світу в межах су
часної лінгвокогнітивної парадигми, ми спираємося на постулат про принципо
ве розрізнення мовної картини світу і концептуальної системи, припускаючи їх
частковий ізоморфізм, передбачений концепцією холізму16 (Дж. Лакофф,
Д. Геерартс, Ч. Філлмор та ін.). Застосований підхід дозволяє не тільки розрізня
ти одиниці МФКС (терміни) та їх відповідники в концептуальній системі люди
ни (поняттєві категорії), а й відтворювати концептуальні структури свідомості,
спираючись на факти конкретної природної мови.
Етимологічний аналіз філософських термінів у парадигмі лінгвоког-
нітивного підходу. Намагаючись відповісти на питання про те, як саме особли
12 Перелік і короткий опис новітніх лінгвоантропологічних та психолінгвістичних студій
емпіричного характеру, предмет яких становлять категорії часу, простору, руху, причинності
та ін., див. у бібліографії, підготовленій Д. Касасанто для Оксфордської бібліотеки (Casasan
to D. Whorfian Hypothesis.— http://www.oxfordbibliographics.com/view/document/obo-978019).
13 Як відомо, першою науковою картиною світу була механіка І.Ньютона. Три основні
постулати, з яких вона виходить, стверджують тривимірність простору і одномірність часу,
тотожність законів природи в усі моменти часу та інерційність усіх систем відліку, що руха
ються рівномірно і прямолінійно; детермінованість руху початковим станом механічної
системи. Друга наукова картина світу у вигляді електродинаміки Дж. Максвелла засвідчила
те, що її автор продовжував працювати здебільшого в межах понять н’ютонівської механіки.
Теорія відносності А. Ейнштейна також не скасувала старої механіки І.Н’ютона, а узагальни
ла її як блок нової картини світу, послуговуючись при цьому тими самими базовими катего
ріями для організації здобутих знань (докладніше див.: Полищук Р. Ф. Современная
физическая картина мира.— http://www.chronos.msu.ru/old/PREPORTS/polischuk_kartina.pdf).
14 Харитонова Т. А. Джерела філософської термінології.— Κ., 1992.— С. 45.
15 Godo A. Der VorbegrifF des philosophischen Gesetzes und die Genesis des philosophischen
Wissens // Deutches Ztschr. fiir Philosophy.— 1979.— N6.— S. 684.
16 Провідна в когнітивній лінгвістиці теорія іконізму стверджує ізоморфізм мовних
структур і структур мислення, за якого останні копіюються (mime) формами і структурами
мови (докладніше див.: Жаботинська С.А. Лексичні поля й нелінійна динаміка когнітивних
структур // Вісн. Львів, ун-ту : Сер. філологічна.— 2011.— № 52.— С. 4).
____________________ Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 71
http://www.oxfordbibliographics.com/view/document/obo-978019
http://www.chronos.msu.ru/old/PREPORTS/polischuk_kartina.pdf
Н. С. Кудрявцева.
вий метафізичний погляд на світ утілюється в природній мові, ми піддаємо без
посередньому аналізу значення вказаних філософських термінів у російській та
українській мовах з метою реконструкції структури кожної з обраних онтологіч
них категорій, а також відтворення загальної концептуальної картини, зумовле
ної специфікою зв’язків між цими категоріями на тлі конкретної мови. Виходя
чи з припущення про те, що когнітивна модель категорії визначається
прототипами 17, можна відтворити її конкретно-мовну концептуальну схему,
здійснивши прототипний аналіз систем значень обраних філософських тер
мінів. Відправною точкою тут є розуміння полісемії як категоризації 18, яке по
лягає в тому, що пов’язані між собою значення слова формують категорію, вис
тупаючи її членами. Така концептуальна категорія виявляється радіальною в
тому розумінні, що вся низка її значень-членів організується навколо центра
льного, або прототипного, значення 19.
У нашому дослідженні передбачається застосування прототипного аналізу
результатів семантичної реконструкції термінологічних позначень відповідних
категорій у російській та українській мовах. Описаний підхід дає можливість
представити кожний з термінів як полісемантичну одиницю, система значень
якої формується шляхом встановлення значень її споріднених словоформ за ви
хідним для даної одиниці коренем та його семасіологічними паралелями. Роз
гляд філософського терміна як полісемантичної одиниці уможливлює представ
лення його номінативного поля, тобто всіх іменованих ним понять, як
прототипної категорії, де центральними, прототипними значеннями виявляться
ті, що найчастіше актуалізуються в різних словотвірних процесах. Розглянемо
пропонований методологічний підхід на прикладі системи значень, компонен
том якої є рос. время (див. табл. 1).
Таблиця 1
Прототипний аналіз континуантів іє. *uer(t)-
Генетичні відповідники рос. время
у структурі гнізда іє. *uer(t)-
Номінативне поле рос. время
рос. вертеть дінд. vártayati — «вертіти» Π 31 — прототи
рос. верста лат. verto — «повертати» (4)
укр. вертіти rp. δέμβειν — «ставати» (3)
болг. въртя дірл .forrach — «верста» (1)
схв. вртети дірл. Vrotah — «крутитися» (1)
слн. vrtéti дісл. verpa — «обертатися» (1)
ч. vrtéti лит. verciu — «перевертати» (1)
слц. vrtieť лит. virsti — «згинати» (1)
п. vierció лтс. vèrst — «міра довжини» (1)
влуж. wjerceć прус, wírst — «богиня народження» (1)
нлуж. wjerśeś прус, wartint — «бог змін і перетворень (1)
дінд. vártatě гот. wairpan — «обертати» (1)
Якщо прототипи є мінімальними елементами, що зумовлюють зміст кате
горії, фрейм визначає те, як саме ці прототипи пов’язуються між собою. Фрейм у
когнітивній семантиці репрезентує схематизацію досвіду, що існує в концептуа
17 LakoffG. Op. cit.— P. 5-154.
18 Austin J. Philosophical Papers.— Oxford, 1961.— 248 p.
19 —LakoffG. Op. cit.— P. 91-115.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4
льній системі й зберігається в довгостроковій пам’яті індивіда. У фреймі вияв
ляються атрибути, які описують аспекти деяких, але не обов’язково всіх членів
категорії, та смисли (values), що становлять підтипи атрибутів20. Таким чином,
навіть за наявності незмінної низки прототипів у змісті категорії, відмінність у
зв’язках між ними (тобто накладання різних фреймів інтерпретації) матиме ре
зультатом відмінне розуміння самої категорії. Терміни, пов’язуючись з прототи
пами, не лише «висвічують» (highlight) конкретні прототипи в змісті категорії, а
й указують також певну перспективу, в ракурсі якої цей фрейм розглядається
(див. рис. 1).
____________________ Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов...
« Ц И К Л ІЧ Н ІС Т Ь »
Рис. 1. Фрейм філософської категорії час на тлі російської та української мов.
Так, фрейм філософської категорії часу, реконструйований на тлі росій
ської та української мов, містить атрибути циклічності, змінювання, швидко
плинності та дискретності, при цьому останній має два підтипи: наповненість і
незаповненість подіями. Атрибути визначаються вказаними в лапках про-
тотипними значеннями відповідних термінів рос. время, похідного від
псл. *vermę, та укр. час, спільного із західнослов’янським časb. Отже, можемо
спостерігати, що категорії часу, позначені російським та українським терміна
ми, передбачають цілком відмінні уявлення про час як про «циклічну плин
ність» і «дискретну послідовність» відповідно. Фреймова схематизація реле
вантна також і для репрезентації цілісної моделі МФКС, де кожна з чотирьох
досліджуваних категорій простору, часу, руху і причини становитиме окремий
атрибут у складі фрейму.
20 Як відомо, основоположниками теорії семантики фреймів є Ч. Філлмор і М. Мінський
(див., наприклад: Fillmore Ch. Frame semantics // Cognitive Linguistics : Basic Readings.—
Berlin ; New York, 2006.— P. 373-400; Минский М. Фреймы для представления знаний.— М.,
1979.— 152 с.). У межах нашого дослідження ми застосовуємо новітню розробку теорії фрей
мової семантики, яка належить JI. Барсалоу (див.: Barsalou L. Frames, concepts and conceptual
fields // Frames, Fields and Contrasts.— Hillsdale, 1992.— P. 21-74).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 13
Н. С. Кудрявцева.
Виходячи з припущення про те, що автономна динаміка концептуальної сис
теми забезпечується когнітивними операціями (перспективізація, фокусування,
специфікація, висвітлення) 21, можемо говорити про множинність варіантів по
будови моделі як поняттєвої категорії, так і концептуальної картини. Маючи
ієрархічну структуру, категорія, як і картина, може видозмінюватися залежно
від того, що буде залишено на задньому плані, а що вийде на передній план у ре
зультаті прийняття тієї чи іншої перспективи, заданої конкретним прототипом.
На основі єдиної концептуальної моделі фрейму, який являє собою вихідну ін
формаційну структуру, завдяки різній перспективізації, забезпеченій вибором
певної координати, можна отримати декілька відмінних когнітивних моделей
окремої категорії і специфічної МФКС. На роль координат як понять, значущих
для побудови моделей категорій і складених з них картин, можуть бути обрані
будь-які з виявлених атрибутів фрейму. Вибір тієї чи іншої координати на роль
перспективи визначається центральним прототипним значенням і є різним в ок
ремих природних мовах, що може зумовлюватися соціальною важливістю, якої
певні поняття набувають різною мірою в різних мовних спільнотах.
Розглянуті в такий спосіб крізь призму лінгвокогнітивного підходу дані ети
мологічного аналізу досліджуваних нами філософських термінів надають уніка
льну можливість проникнення в концептуальні структури метафізики, демон
струючи той факт, що усвідомлення «топографії» семантичних шарів
конкретної мови сприяє встановленню залежностей спекулятивних метафізич
них категорій від семантики конкретних природних мов.
Мовнофілософська картина світу в російській та українській мовах. Ре
зультати семантичної реконструкції російського й українського термінів на поз
начення онтологічної категорії простору дозволяють розглядати їх у межах
спільного етимологічного гнізда кореня іє. * ster-, stera- : strê-, steru- : streu-
«простягати, розширювати; розстеляти; розсипати», від якого походять тер
мінологічні позначення простору і в інших слов’янських мовах (бр. прастора,
болг. простор, ч., слц. prostor, п. przestrzeń)22. Аналізована історико-деривацій-
на група нараховує 31 лексему, що об’єднуються загальним значенням «площи
на». Прототипне значення «підстилка/розстелений» (8) доповнюється значення
ми таких рефлексів, як дінд. stãrah «шар», prastãrah «підстилка, подушка;
площина; рівнина», лат. torus «ложе, постіль» і дірл. semim «розстеляю» 23, що
демонструють смислові відтінки у формуванні слов’янського абстрактного ро
зуміння простору на основі чуттєво сприйманого образу пласкої рівнинної міс
цевості. Фактично перед нами постає архаїчне уявлення про простір як про дво
вимірну протяжність, протиставлене пізнішому осмисленню тривимірності
простору, виробленому в період античності. І хоча В. Топоров, розглядаючи се
мантику дієслівного префікса pro- (від іє. *рго- «вперед, спереду; до»), відзначає
імпліцитну наявність у семантичних мотивуваннях слов’янських позначень
21 Langacker R. Cognitive Grammar. A Basic Introduction.— New York, 2008.— X + 562 p.;
MacLaury R. Vantage Theory // Language and the Cognitive Construal of the World.— Berlin ; New
York, 1995,— P. 231-276.
22 ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка : В 4 т.— М., 1987.— Т.З.—
С. 370, 768; BrücknerA. Słownik etymologiczny języka polskiego. — Warszawa., 1957.— S. 443;
Walde A. Vergleichendes Wõrterbuch der indogermanischen Sprachen.— Berlin ; Leipzig, 1927.—
Bd 2.— S. 638; Pokorny J. Indogermanisches etymologisches Wõrterbuch.— Bem ; München,
1959.— S.1029.
23 ФасмерМ. Зазнач, праця.— С. 379; BrücknerA. Op. cit.— S. 443; Walde A. Op. cit.—
S. 638; Walde A. Lateinisches etymologisches Wõrterbuch.— Heidelberg, 1954.— Bd2.— S. 590;
Pokorny J. Op. cit.— S. 1029-1031.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4
простору смислових моментів, пов’язаних з уявленням про тривимірність 24,
центральні значення відповідного етимологічного гнізда засвідчують архаїчне
осмислення простору в термінах площинної протяжності. Отже, фрейм філо
софської категорії простору міститиме єдиний атрибут «площина».
Як уже зазначалося, концептуалізація філософської категорії часу в слов’ян
ських мовах не є унітарною. Відповідні терміни південнослов’янських мов, а та
кож рос. время, похідні від псл. *vermę, зводяться до кореня іє. *uer(t)- «вертіти,
крутити, повертати», а прототипні значення його етимологічного гнізда25 «вер
тіти» (13) і «ставати» (3) передбачають концептуальну схему, складену з атрибу
тів «циклічності» і «змінювання», що схематизує уявлення про час як про безпе
рервний ланцюг змін, подібний циклічному сприйняттю життєвих явищ,
типовому для архаїчної свідомості. Описане осмислення часу переважає на буд-
дистському сході, власне в індійській та китайській культурах, де домінує ідея
циклічного часу 26.
Термінологічні позначення часу в західнослов’янських мовах, представлені
спільнослов’янським cash, укр. та бр. час, містять розуміння філософської тем-
поральної категорії, тотожне виробленому в період античності, де було розвину
те поняття необоротного, дискретного «лінійного часу», притаманне християн
ській культурі європейського заходу. Прототипне значення «удар (у гонг)» (6)
указує на дискретне сприйняття часу носіями згаданих мов, що також підтвер
джується в значеннях вихідного дня časb кореня іє. *lces- / icos- «різати, рубати,
ділити», етимологічне гніздо якого містить 19 лексем 21. Докладно проаналізу
вавши семантику континуантів кореня іє. *ìces-, Г. Якобссон дійшов висновку
про те, що вихідним для поняття часу, іменованого названими термінами, було
конкретне значення «зарубка» («нарізка») 28, яке у своїй фіксації певних дис
кретних моментів поступово привело до формування абстрактної категорії часу.
Під цю ж семантичну модель він підводить гр. χρόνος, використовуване як тер
мінологічне позначення категорії часу в античній філософії 29. При цьому «на
різкою», найвірогідніше, позначали не абстрактний часовий інтервал, а кон
кретну подію, що сталася в певний момент часу. Відповідно і прототипне
значення «удар» в укр. час має сприйматися як періодично подаваний сигнал,
що сповіщав про конкретну подію, таким чином експлікуючи квалітативність
часових уявлень, також властиву давньогрецькому мисленню30. Отже, філософ
24 Харитонова Т. А. Зазнач, праця.— С. 57-58.
25 Фасмер М. Этимологический словарь русского языка.— Т. 1.— С. 361-362; Преобра
женский А. Этимологический словарь русского языка : В 2 т.— М., 1959.— Т.1.— С. 101;
Етимологічний словник української мови : В 7 т.— К., 1982.— Т. 1.— С. 353, 358-360,
432-433; WaldeA. Vergleichendes WõrterbuchderindogermanischenSprachen.— 1930.— Bdi.—
S. 274; Pokorny J. Op. cit.— S. 1152.
26 Зелинский А. «Колесо времени» в циклической хронологи Азии // Народы Азии и
Африки,— 1975,— №2,— С. 104-117.
27 Этимологический словарь славянских языков : Праслав. леке. фонд.— М., 1977.—
Вып. 4. — С. 29; Pokorny J. Op. cit. — S. 586.
28 Слід наголосити, що поряд із значенням «нарізка» О. С. Мельничук запропонував
інше розуміння найконкретнішого із значень слова časb, що збереглося, — «часовий пункт у
межах доби» як періодично подаваного сигналу, тобто «удару». Спираючись на аргумента
цію О. С. Мельничука, ми і визначаємо вказане прототипне значення для псл. časb {Мельни
чук А.С. Корень *Kes- и его разновидность в лексике славянских и других индоевропейских
языков // Этимология 1966. — М., 1968. — С. 237).
29 Якобссон Г. Развитие понятия времени в свете славянского časb // Scando-Slavica. —
1958,— N4, — С. 287-307.
30 Докладніше про це див.: Гайденко П. Тема судьбы и представление о времени в грече
ском мировоззрении // Вопр. философии. — 1969. — № 9. — С. 88.
____________________ Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 75
Н. С. Кудрявцева.
ські темпоральні терміни рос. время та укр. час позначають дві відмінні мовно-
культурні метафори часу31 «час — це коло» і «час — це лінія», експлікуючи той
факт, що філософська онтологічна категорія часу виявляється метафоричною.
У формуванні абстракції руху, позначеної в українській мові терміном
укр. рух, еквівалентним бр. рух та п. ruch, а в російській — терміном движение,
який є похідним від псл. *dvig(a)-ti «рухатися», спостерігаємо так само закладе
не в античності розмежування ініціатора руху і тіла, що рухається. Прототипні
значення спільного етимологічного гнізда32 коренів іє. *геи- «бігти, рухати(ся);
текти» та *er- (ere-/ere-) «приводити в рух; піднімати» (66 лексем)33, до якого
належать український, білоруський та польський терміни, засвідчують наяв
ність смислів так званого «активного» початку — «рити» (9), «піднімати(ся),
вставати» (5), «приводити в рух, рухати» (4), що водночас містять імпліцитну
вказівку на вертикальне спрямування руху. Це означає, що у фреймі філософ
ської категорії руху, реконструйованому на тлі зазначених мов, указані терміни
активують концептуалізацію, складену з атрибутів «провокації руху» і «пересу
вання», причому останній атрибут передбачає підтип «вертикальне пересуван
ня». Зважаючи на переважну кількість рефлексів зі значеннями «потік, течія» (4)
і «(швидко) бігти» (4), ми також припускаємо наявність в описаній концептуа-
лізації ще одного атрибуту — «швидкість».
Уявлення про рух, фіксоване рос. движение, в цілому співзвучне наведено
му вище, за винятком атрибуту «швидкості», і сполучає вже зазначені атрибути
«провокації руху» і «вертикального пересування». Прототипне значення «під
німати, рухати вгору» (11) історико-дериваційного гнізда іменникової основи
псл. *dvigb / d(b)vigb, від якої походить псл. *dvig(a)-ti 34, переважає серед
22 споріднених рефлексів.
Слов’янські терміни на позначення причини рос., укр., бр., болг. причина,
п. przyczyna, ч. příčina (за винятком схв. узрок) походять від субстантивованої
дієслівної основи *činiti «робити, здійснювати», ускладненої префіксом *ргі,
яка в свою чергу зводиться до кореня іє. *Шеі-п- «збирати, класти шарами; роби
ти» 35. Головним значенням його етимологічного гнізда, що налічує 28 конти-
нуантів, є «робити» (9), а значення «семантичних аналогів» лексеми причйна,
поширених у східнослов’янських діалектах (напр., ηρύτηκα, прйтця, причта
(прит(ь)ча) «біда, нещастя, хвороба»), а також бр. притча «неприємний випа
31 Автори теорії концептуальної метафори Дж. Лакофф і М. Джонсон стверджують, що
абстрактні поняття формуються на основі асоціацій, які виникають у чуттєвому досвіді, і ста
новлять базис як для абстрактного мислення, так і для метафоричних слів і виразів у мові. Ве
лика частина первинних (primary) метафоричних понять ґрунтується на досвіді, набутому в
певному соціокультурному середовищі, результатом чого є виникнення специфічних мовно-
культурних метафор, зокрема таких, що концептуалізують абстрактне поняття часу (докла
дніше див.: Ritchie L. D. Metaphor.— New York, 2013.— P.78-79, 85).
32 Як зазначає Т. Харитонова, формальна і семантична близькість досліджуваних індо
європейських коренів дає переконливі підстави для їх об’єднання в єдине етимологічне гніздо
(див.: Харитонова Т. А. Зазнач, праця.— С.77).
33 BrücknerA. Op. cit.— S. 466-467; WaldeA. Vergleichendes Wõrterbuch der indogerma-
nischen Sprachen.— Bd 1.— S. 139; Bd 2.— S. 352; WaldeA. Lateinisches etymologisches Wõr
terbuch.— Bd 2,— S. 222-223,453.
34 Трубачев О. Славянские этимологии 41-47 // Этимология 1964.— М., 1965.— С. 4—5;
Этимологический словарь славянских языков.— М., 1978.— Вып. 5.— С. 168; Етимологічний
словник української мови : В 7 т.— К., 1985.— Т. 2.— С. 17.
35 Этимологический словарь славянских языков.— М., 1976.— Вып. 3.— С. 112-113;
Pokorny J. Op. cit.— S. 638.
76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4
док», прычны «біда, хвороба, викликана невідомими причинами» Зб, сигна
лізують про наявність ще одного прототипу — «неприємний випадок» (5).
Відповідно до проведеного Дж. Лакоффом і М. Джонсоном аналізу концепту
причинності, філософська категорія причини виявляється метафоричною, а її
основу становить метафора події, що характеризується подвійною структурою.
У такій структурі метафорична концептуалізація причини як сили виступає
альтернативою метафорі «причина — річ», у той час як обидві вони походять з
протилежних співвідношень фігури і фону (figure-ground orientations)37. У мета
форі «причина — сила» фігурою є предмет, що перебуває під впливом певної
фізичної сили, змінює своє місцезнаходження і рухається до нового місця, яке є
фоном. В альтернативній метафорі «причина — річ» фігурою є наслідок дії зас
тосованої фізичної сили, який рухається в напрямку до певного об’єкта (фон).
Слід наголосити, що концептуалізація причини як дії передує виявленій Дж. Ла
коффом і М. Джонсоном метафорі «причина — подія», що, власне, і засвідчує
прототипне значення «робити» у відповідних слов’янських термінів. Зважаючи
на наявність у їхньому етимологічному гнізді другого прототипу «неприємний
випадок», ми можемо запропонувати розуміння категорії причини в термінах
метафори «причина — річ», за якого увага зосереджується на наслідку дії пев
них сил, що абстрагується від певної неприємної ситуації, нещасного випадку і
конкретизується значеннями «біда, нещастя, хвороба», наявними в рефлексах
кореня іє. *lčei-n-. Таким чином, фрейм філософської категорії причини на тлі
вказаних слов’янських мов міститиме атрибути дії, події та речі.
Отже, ми можемо запропонувати так звану «двоїсту» концептуальну схему
для слов’янської мовнофілософської картини світу, визначену в термінах прос
тору, часу, руху і причини, що розгортається на тлі семантичного комплексу ар
хаїчної метафори «руху сонця», реконструйованої для давньоіндійського розу-
* « « · ІС ♦міння часу і світоустрою в цілому , а також античного мотиву відокремлення,
концептуалізацію якого ми пропонуємо репрезентувати метафорою «частки»39.
Зводячи в ранг перспективи координату категорії часу, ми можемо співвіднести
з метафоричною концептуалізацією часу як повторюваної циклічності («час —
коло»), абстрагованої від чуттєво сприйманого явища руху сонця, відповідне ар
хаїчне осмислення простору як двовимірної площини. Водночас метафора часу
як дискретної послідовності («час — лінія») узгоджується з упровадженим у пе
36 Харитонова Т. А. Зазнач, праця.— С. 85.
37 LakoffG., Johnson М. Philosophy in the Flesh: the Embodied Mind and its Challenge to
Western Thought.— New York, 1999.— P. 199.
38 Говорячи про давньоіндійську концепцію часу так само, як і про давньоіндійську мов-
нофілософську картину світу в цілому, необхідно відзначити не тільки заперечення архаїч
ним мисленням лінійного часу і неприйняття історизму, час тут необхідно мислити не як одну
з кількох категорій, що описують дійсність, а як визначальну ознаку цієї дійсності, що пере
буває в тісному зв’язку з простором, рухом, причиною, законом, істиною, космосом. У
східному філософському світогляді ці основоположні поняття завжди виступають не тільки в
єдності одне з одним, а й передбачають цілковиту причетність рефлексуючого суб’єкта, спри
йняття світу не «ззовні», а «зсередини», усвідомлення себе частиною гармонійного світовла-
штування (докладніше див у кн.: Бородай С. К вопросу о древнеиндийском понимании
времени.— https://www.academia.edu/1267701/).
39 У цій статті ми лише побіжно торкнулися основного мотиву мовнофілософської картини
світу періоду античності. Докладніше дослідження давньогрецького філософського світогляду,
засноване на етимологічному аналізі відповідних метафізичних термінів, див.: Бенвенист Э.
Глаголы «быть» и «иметь» и их функции в языке // Общая лингвистика.— М., 1974.—
С. 203-224; Бородай С. Об индоевропейском мировидении.— htpps://www.academia.edu/
3590172/.
____________________ Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 77
https://www.academia.edu/1267701/
http://www.academia.edu/
Н. С. Кудрявцева.
ріод античності відокремленням ініціатора руху від тіла, що переміщується. Ка
тегорія причини становитиме сполучну ланку в пропонованій концептуальній
схемі, об’єднуючи східний і західний світогляди на засадах усвідомлення при
чинності як наслідку дії певної фізичної сили40 (див. рис. 2).
Рис. 2. Фрейм мовнофілософської картини світу в термінах слов’янських мов
Концептуальна експлікація слов’янської мовнофілософської картини
світу на тлі російських і українських філософських учень. На тлі вітчизняної
філософської і наукової традиції зазначене протиставлення світоглядів було ви
світлене в працях російського і українського вченого, одного з представників
російського космізму, академіка В. Вернадського. У своєму нарисі «На межі
науки. Простір природничих наук і простір фізики і математики» (1927) він від
значає наявність опозиції між ідеальним порожнім і пласким простором геомет
ра та різнорідним, реальним, фізичним простором натураліста41, що, власне, і
втілює зазначені вище протилежні концептуалізації архаїчного двовимірного
простору і тривимірного простору давніх греків. Зауважуючи надзвичайну плід
ність ідеї простору-часу, засновану на теорії відносності А. Ейнштейна, В. Вер-
надський указує на визнання нерозривного зв’язку між простором і часом у при
родних явищах, озвучивши таким чином ідею про єдність цих категорій, яка є
основоположною для давньоіндійської філософії і східного релігійно-міфоло-
гічного світогляду в цілому. При цьому за часом він закріплює характеристики
як одного з основних виявів речовини, так і одного з основних наукових ем
піричних узагальнень 42. Розглядаючи час у його нерозривній єдності з просто
ром, В. Вернадський зазначає, що наше цілісне світорозуміння може розгляда
40 Дослідження поняття причинності, здійснене Дж. Лакоффом та М. Джонсоном, перед
бачає реконструкцію метафоричної структури причини-події як потенційно універсальної
для індоєвропейської сім’ї мов (див.: Lakoff G., Johnson М. Op. cit.— P. 170-234).
41 Вернадский В. Философские мысли натуралиста.— М., 1988.— С. 210.
42 Там же. — С. 229, 235.
78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4
тися в аспекті саме поняття про час 43, що відразу робить очевидним питання про
можливість зворотного розвитку явищ у часі. Отже, незворотний процес у прос
торі, якому відповідає сукупність атомів у функції часу, зображена у вигляді по
лярного вектора (А -> В), має бути обов’язково доповнений не лише ідеєю про
зворотність часу (А <-> В), а й так званим енантіоморфним вектором часу
(A ^ В), який передбачає сприйняття часу як тривання («дления» )44.
Сформульоване В. Вернадським розуміння часу покликане скоріше поєднати,
ніж протиставити як геометричне і фізичне визначення простору, так і концептуа-
лізації часу, засновані на визначених нами специфічних мовнокультурних мета
форах. Прямолінійна атомарність часу у фізиці, виражена в полярному векторі
(«час — лінія»; укр. час), відрізняється у В. Вернадського від того суб’єктивного
досвіду, який пов’язується з цим поняттям у нашій свідомості, де час асоціюється
насамперед зі скінченніспо нашого існування, що передбачає його сприйняття як
певної тривалості: «тривання характерно і яскраво виявляється в нашій свідомос
ті, але його ми, вочевидь, логічно правильно повинні переносити і на весь час
життя, і на скінченність атома» 45. У такий спосіб, на нашу думку, В. Вернадський
наголошує на необхідності доповнення дискретного уявлення про час, типового
для західної цивілізації, усвідомленням часу як плинності, що в такому визначен
ні тяжіє до східного його розуміння («час — коло»; рос. время).
Можливість кореляції протилежних метафор часу, виражена В. Вернад
ським у понятті енантіоморфного вектора, пов’язана з його вченням про симет
рію, яке, перебуваючи поза увагою філософської думки протягом останнього
тисячоліття, тепер, на його погляд, має стати центром тих філософських систем,
що враховують досягнення сучасної науки. Розроблення вчення про симетрію
необхідне передусім для наукового розвитку проблеми часу, який, за В. Вернад
ським, завжди супроводжуватиме еволюцію філософських ідей. У нарисі «Про
геологічне значення симетрії» (1941-1942) 46 В. Вернадський констатує парале
лізм у розвитку двох опозиційних картин фізичної реальності, за однією з яких
разом із крахом ідеї про світловий ефір фізики підійшли до динамічного уявлен
ня про матерію і енергію (архаїчна метафора «руху сонця»), а за іншою — завдя
ки низці емпіричних відкриттів, зокрема явищу радіоактивності, була виявлена
дисперсність Космосу (метафора «частки»). Наполягаючи на необхідності «си
метричного» розуміння категорій простору і часу, вираженого в понятті енан-
тіоморфності, він радше об’єднує, ніж протиставляє два фізичні світогляди, за
уважуючи при цьому, що в «макроскопічному розрізі Світу статичне про нього
уявлення замінюється динамічним», що повертає європейську наукову і філо
софську думку до прадавніх уявлень, які збереглися на Сході47.
Метафізичні концепції, розвинуті слов’янськими мислителями насамперед у
руслі російської релігійної філософії, містять співзвучне наведеному вище «си
метричному» витлумаченню категорій простору і часу теоретичне обґрунтуван
ня цілісності всесвіту. Так, Г. Сковорода розвиває цілком пантеїстичне вчення
про буття, у якому Бог ототожнюється з природою і єством, що у всій своїй єд
ності може бути назване світом. При цьому зазначене трактування відчутно на
ближається до окресленого нами давньоіндійського світобачення, особливо зав
43 Пор. з пропонованою нами концептуальною схемою слов’янської мовнофілософської
картини, перспективу розгляду якої визначає саме категорія часу (див. рис.2).
44 Вернадский В. Зазнач, праця.— С. 224, 230,249.
45 Там же.— С. 249.
46 Там же,— С. 277-278.
47 Там же,— С. 355, 357.
____________________ Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 79
Н. С. Кудрявцева.
дяки згаданому Г. Сковородою символічному зображенню безначального світу
як змія «в коло звитого, який свій хвіст своїми ж тримає зубами» 48. У той же час
Г. Сковорода постулює розрізнення в світобудові трьох відмінних світів — мак
рокосму (всесвіт), мікрокосму (людина) і певного «символічного» світу, що їх
пов’язує і в собі віддзеркалює (Біблія) 49.
Як відомо, Г. Сковорода писав не тільки російською та українською, а й
латинською та грецькою мовами, причому для кожної мови він обирав різне
призначення. Так, латина сприймалася ним передусім як мова світської вченос
ті, мова поезії та філософії і іноді використовувалася ним у ремарках. Грецьку
Г. Сковорода вважав мовою довершеного мистецтва та філософії і послугову
вався нею в епістолярних працях. Церковнослов’янську ж мову філософ вважав
сакральною і звертався до неї щоразу, коли цитував Біблію і в своїх власних роз
мірковуваннях про Святе Письмо.
Метафізичне пояснення категорій простору, часу, руху і причини вияв
ляється в онтології М. Лосського, який у межах християнського витлумачення
всесвіту розвиває концепцію «світу як органічного цілого» 50. Протиставляючи
свій підхід «неорганічному світорозумінню», за якого світ осмислюється як
складений з елементів, що існують окремо один від одного (наприклад, при
мітивний атомістичний матеріалізм античності), російський філософ постулює
первинність існування цілого, у системі якого виникають і продовжують пере
бувати окремі елементи51. Вироблене в античності протиставлення ініціатора і
носія руху, а також розрізнення в категорії причинності діючої сили, з одного
боку, і наслідку її дії, — з другого, що становили основу європейського механіс
тичного світобачення, визнаються М. Лосським неправомірними. На його дум
ку, виділене в такий спосіб явище поштовху насправді можливе тільки за наяв
ності відштовхування, тобто за умови визнання руху за всіма тілами, які,
штовхаючи інші тіла, і становлять причину їхнього руху. Осмислені таким
чином категорії руху і причини не є для М. Лосського якимись абстрактними
сутностями, статичними субстанціями на зразок певних предметів або речей.
Указуючи на те, що ціле набуває системності через наявність відношень, росій
ський філософ зводить зазначені категорії руху і причини, так само як простір і
час, у ранг відношень між елементами цілого, закріплюючи за ними статус
об’єктивного буття52.
Основу визначених таким чином відношень становить ідеальний суб’єкт
«Я», який виступає творцем світу і може бути названий конкретно-ідеальною
субстанцією, тобто духом. Усеохоплююча світова субстанція забезпечує єдність
протилежностей, що перебувають у постійному русі, який при цьому також ви
48 Уроборос ( гр. ούροβόρος: ούρά «хвіст» і βοράς «той, що поїдає»; букв, «той, що поїдає
свій хвіст»)— звитий у кільце змій, який кусає себе за хвіст. Уроборос є одним з найдавніших
символів, відомих людству, точне походження якого — історичний період і конкретну ку
льтуру — встановити неможливо (див.: GaudingM. The Signs and Symbols Bible : The Defini
tive Guide to Mysterious Markings.— New York, 2009.— P. 89). Незважаючи на те, що цей
символ має велику кількість різних тлумачень, найпоширенішим є опис його як репрезентації
вічності й безкінечності, а особливо — циклічної природи життя: чергування творення і руй
нування, життя і смерті, постійного переродження й загибелі.
49 Сковорода Г. Диалог. Имя ему — Потоп змеин // Сковорода Г. Сочинения.— Минск,
1999,— С. 348.
50 Лосский Н. Мир как органическое целое // Вопр. философии и психологии.— 1915.—
Год XXVI. Кн. 126(1).— С. 87-98; Кн. 127(П).— С. 99-152; Кн. 128(Ш).— С. 203-243;
Кн. 129(rV).— С. 345-387.
51 Там же,— Кн. 126(1).— С. 88-89.
52 Там же,— Кн. 127(11).— С. 100-101, 114.
80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4
знається єдиним цілим, хоч і містить вказівку на існування окремих елементів53.
Передбачаючи наявність окремих членів органічного цілого, повністю вільних у
своїй діяльності, метафізична концепція М. Лосського набуває пантеїстичних
рис через визнання за цими членами існування в єдиному центрі, тобто в Бозі,
житті для нього, а також в одне одному і для одне одного 54.
Отже, мовнофілософська картина світу, визначена в термінах досліджуваних
слов’янських мов, може цілком обґрунтовано розумітися як така, що виникає на
перетині східного і західного уявлень про світ. У слов’янському метафізичному
світобаченні нами виявлено факт органічного зв’язку між архаїчними мотивами
циклічності, безперервності і динаміки, втілюваними архаїчною метафорою «ру
ху сонця», і властивим античності й новоєвропейській філософії мотивом відок
ремлення, позначеним метафорою «частки». Зображення світу у вигляді низки
статичних відокремлених одне від одного самостійних фрагментів, що надає
філософському світобаченню так званої «предметної» перспективи, віддзерка
люється в семантичних полях термінів на позначення категорії часу в українській,
а також у західнослов’янських мовах (časb), так само, як і у відповідних полях
слов’янських термінів руху (укр., бр.,рух, п. ruch, псл. *dvig(a)-tí). Концептуалізо-
ване в такий спосіб статичне світорозуміння симетрично доповнюється дина
мікою категорії часу, позначеною похідними від псл. *vermę, яка привносить у за
гальну картину мовнофілософського світогляду слов’янських народів смисли
єдності, безперервності, плинності, перетворення однієї сутності в іншу, зага
льної цілісності і нерозкладності всього існуючого. Семантичне поле відповідних
темпоральних термінів, наявних переважно в південнослов’янських, а також у ро
сійській мові, фіксує зазначені концептуальні смисли, у той час як сама категорія
часу становить перспективну координату для сприйняття слов’янської мовно
філософської картини світу в цілому. Слід додати, що категорія причини, яка в
запропонованому нами фреймі поєднує два протилежні світогляди, містить
«цілісну» інтерпретацію, виступаючи у вигляді загальної метафори «причина —
подія», і мотив відокремлення, розкладаючись на два пі двиди: «причина — сила»
і «причина — річ». Перспективи подальших досліджень розглянутих нами онто
логічних категорій у застосованій лінгвокогнітивній парадигмі передбачають як
здійснення синхронного аналізу відповідних номінативних одиниць у межах
слов’янських мов, так і верифікацію запропонованого нами концептуально-діах-
ронічного методу на матеріалі мов індоєвропейської та інших сімей.
N. S. KUDRIAVTSEVA
THE LINGUO-PHILOSOPHICAL PICTURE OF THE WORLD IN THE TERMS OF
SLAVIC LANGUAGES: BETWEEN EAST AND WEST
The paper contains a formulation of the linguo-philosophical picture of the world defined in
the paradigm of modem cognitive and relativistic studies, their theoretical framework embracing the
question of a philosophical point of view embodied in the structure of a language. The etymology
of the Ukrainian and Russian terms denoting ontological categories of space, time, motion and cause
is considered through the prism of prototypical and frame-based analyses, and placed into the context
of vantage theory. The employed methodology allows projection of the results onto a wider range
of Slavic languages as well as a coherent reconstruction of respective conceptual patterns verified
against the background of the Russian and Ukrainian philosophical traditions.
Keywords : picture of the world, ontological category, philosophical terminology, etymology,
Slavonic linguo-philosophical picture of the world.
____________________ Мовнофілософська картина світу в термінах слов’янських мов...
53 Там же,— С. 134-136.
54 Там же.— С. 146.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2015, № 4 81
|