Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.)
Рецензія на книгу: Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.). К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015.— 248 с. У мовознавстві завжди пріоритетною була й лишається прогностична проблематика. Нова монографія О. О. Таранен...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184089 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ — початок ХХІ ст.). К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. — 248 с. / Л.І. Шевченко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 75-78. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184089 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1840892022-05-05T01:26:51Z Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.) Шевченко, Л.І. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.). К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015.— 248 с. У мовознавстві завжди пріоритетною була й лишається прогностична проблематика. Нова монографія О. О. Тараненка «Актуальні моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.)», що стала чи не найбільшим здобутком лінгвістичної україністики 2015 року, вибудовує дослідницьку концепцію аналізу змін у дериваційній системі української мови, звертаючись до типологізованих форм і структурно-семантичних моделей словотворення в літературній мові сучасності. Мовознавцям, лексикографам і, ширше, зацікавленій у пізнанні конкретики розвитку української мови культурній громадськості надається для роздумів новий, структурова- ний, концептуально і системно опрацьований матеріал. Автор не просто подає картину відповідних динамізованих фрагментів сучасного українського словотворення, а виводить науковий пошук в екзистенцію мови — той соціальний контекст, який мотивує та реалізує інтенції мовного соціуму. 2016 Article Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ — початок ХХІ ст.). К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. — 248 с. / Л.І. Шевченко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 75-78. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184089 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації |
| spellingShingle |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації Шевченко, Л.І. Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.) Мовознавство |
| description |
Рецензія на книгу: Тараненко О. О.
Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.).
К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015.— 248 с.
У мовознавстві завжди пріоритетною була й лишається прогностична проблематика. Нова монографія О. О. Тараненка «Актуальні моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.)», що стала чи не найбільшим здобутком лінгвістичної україністики 2015 року, вибудовує дослідницьку концепцію аналізу змін у дериваційній системі української мови, звертаючись до типологізованих форм і структурно-семантичних моделей словотворення в літературній мові сучасності. Мовознавцям, лексикографам і, ширше, зацікавленій у пізнанні конкретики розвитку української мови культурній громадськості надається для роздумів новий, структурова- ний, концептуально і системно опрацьований матеріал. Автор не просто подає картину відповідних динамізованих фрагментів сучасного українського словотворення, а виводить науковий пошук в екзистенцію мови — той соціальний контекст, який мотивує та реалізує інтенції мовного соціуму. |
| format |
Article |
| author |
Шевченко, Л.І. |
| author_facet |
Шевченко, Л.І. |
| author_sort |
Шевченко, Л.І. |
| title |
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.) |
| title_short |
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.) |
| title_full |
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.) |
| title_fullStr |
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.) |
| title_full_unstemmed |
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX — початок XXI ст.) |
| title_sort |
тараненко о. о. актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець xx — початок xxi ст.) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184089 |
| citation_txt |
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ — початок ХХІ ст.). К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. — 248 с. / Л.І. Шевченко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 75-78. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ševčenkolí taranenkoooaktualízovanímodelívsistemíslovotvorennâsučasnoíukraínsʹkoímovikínecʹxxpočatokxxist |
| first_indexed |
2025-07-16T04:09:56Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:09:56Z |
| _version_ |
1837775189335605248 |
| fulltext |
Рецензії та анотації
Т а р а н е н к о О. О.
АКТУАЛІЗОВАНІ МОДЕЛІ В СИСТЕМІ СЛОВОТВОРЕННЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
(кінець XX — початок XXI ст.)
К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015.— 248 с.
У мовознавстві завжди пріоритетною була й
лишається прогностична проблематика. Но
ва монографія О. О. Тараненка «Актуальні
моделі в системі словотворення сучасної ук
раїнської мови (кінець XX — початок
XXI ст.)», що стала чи не найбільшим здо
бутком лінгвістичної україністики 2015 ро
ку, вибудовує дослідницьку концепцію ана
лізу змін у дериваційній системі української
мови, звертаючись до типологізованих форм
і структурно-семантичних моделей словот
ворення в літературній мові сучасності. Мо
вознавцям, лексикографам і, ширше, за
цікавленій у пізнанні конкретики розвитку
української мови культурній громадськості
надається для роздумів новий, структурова-
ний, концептуально і системно опрацьова
ний матеріал. Автор не просто подає картину
відповідних динамізованих фрагментів су
часного українського словотворення, а виво
дить науковий пошук в екзистенцію мови —
той соціальний контекст, який мотивує та
реалізує інтенції мовного соціуму. Запропо
новане вдумливому читачеві лінгвістичне
дослідження постає не переліком атомарно
представлених чи формально структурова-
них мовних одиниць, а ґрунтовним, деталізо
ваним аналізом реального життя мови. До
слідження проводиться із широким залучен
ням паралельних явищ у словотворенні ін
ших сучасних слов’янських мов.
Огляд нових / актуалізованих процесів у
системі словотворення української мови но
вітнього періоду автор цілком слушно роз
починає з кінця 80-х років, оскільки «в їхній
основі лежить демократизація суспільного
життя і в тому числі мовної діяльності су
спільства відзначеного періоду, яка розши
рювала межі для реалізації його мовних по
треб» (с. 9), але основний масив мовних но
вацій припадає, зрозуміло, вже на час ук
раїнської державності.
© Л. І. ШЕВЧЕНКО, 2016
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns 1
В основу концепції дослідження покладе
но поділ мовного матеріалу з увагою до дії
трьох істотно активізованих у зазначений пе
ріод основних чинників, рушійних сил номіна
тивно-словотворчих процесів. Це, по-перше,
потреба мовного соціуму в істотному оновлен
ні комплексу номінативних засобів мови як
наслідок актуалізації іншого, ніж досі, кола по
нять, що потребують мовного вираження, фо
кусування пріоритетної уваги суспільства на
інших, ніж дотепер, сферах його життя і соціа
льних цінностях, — у зв’язку з переходом
країни до іншого типу соціально-економічних
та політичних відносин і формуванням власної
державності. По-друге, це потреба в пода
льшому нормуванні (нерідко це вже «перенор-
мування») та систематизації різних сегментів
словотвірної структури української літератур
ної мови внаслідок підвищеної уваги сус
пільства як до встановлення її якомога орга-
нічніших, питоміших основ, так і до її струк
турного розвитку — у зв’язку з проголошен
ням її державною мовою країни та розширен
ням її функціонування в різних сферах су
спільного життя. І, по-третє, це погреба в роз
ширенні експресивно-стилістичних і функціо
нально-стильових можливостей мовного са
мовираження суспільства, що інтенсивно реа
лізується тепер у посиленні елементів колок-
віалізації й навіть жаргонізації словотворення
літературної мови, у поширенні словотвірних
моделей професійних сфер слововжитку, в ін-
тенсифікацїї оказіонального словотворення, у
явищах мовної гри (с. 9-11). Запропонований
автором поділ загальних факторів словотво
рення певною мірою співвідноситься з класи
фікацією тенденцій словотворення у слов’ян
ських мовах новітнього періоду, якою керува
лися, зокрема, автори відомої колективної пра
ці за редакцією І. Онгайзер (з виділенням тен
денцій до інтернаціоналізації і до націоналіза
ції, або автохтонізації, систем словотворення
75
національних мов, тенденцій до їх демократи
зації, зокрема колоквіалізації, жаргонізації, і
до інтелектуалізації, тенденцій розвитку в пла
ні культури мови) *, хоча, скоріше, він допов
нює цю класифікацію під іншими кутами зору.
Як зауважує автор, перший і третій з на
званих загальних соціальних чинників сло
вотворення (третій фактор у монографії окре
мо не розглядається, але різноманітні вияви
його дії системно простежуються як супутні,
додаткові при аналізі наслідків дії двох інших
факторів або залучаються для зіставлення з
ними) характерні приблизно однаковою
мірою для різних слов’янських мов цього пе
ріоду, тоді як другий — у першу чергу для
тих мов, які в умовах бездержавності їхніх на
родів досі мали явно недостатньо умов для
повнокровного соціального функціонування,
зазнаючи потужного впливу з боку інших, су
сідніх, слов’янських мов (найповніші парале
лі тут простежуються, звичайно, між україн
ською і білоруською мовами).
Основний виклад авторської концепції
аналізу дії актуалізованих моделей у системі
словотворення української літературної мо
ви будується за принципом представлення
площин, у яких розглядається визначене пи
тання. Перший з двох основних розділів —
«Моделі словотворення сучасної української
мови як віддзеркалення нової системи соціа
льних цінностей і пріоритетів українського
суспільства» — орієнтує читача на спостере
ження закономірностей залежності між ди
намічними позамовними соціальними моти
ваціями й відповідними зрушеннями в сло
вотвірній системі української мови, на вияв
очевидної зумовленості останніх соціальни
ми змінами в житті українського суспільства
зазначеного періоду. О. О. Тараненко роз
глядає семантико-словотвірний потенціал
складних слів, префіксальних і суфіксальних
дериватів, дериватів інших типів творення як
маркерів часу й водночас мовних одиниць,
що реалізують дериваційні інтенції мови.
Серед складних слів це передусім утворення
з компонентами таких тематичних рядів, як
україно-, націє-(нац-), державо-(держ-),
комуно-, імпер-, як законе- і право-, як ев
ро-, бого-, далі — актуалізація моделей з
компонентами бізнес-, еко-, відео-, нарко-,
інтернет-, шоу-, секс-, з компонентами на
но-, топ-, мега-, мульти-, експрес- та ін.
Автор настільки детально опрацьовує мов
ний матеріал, що будь-які нюанси в соціаль
них трансформаціях сучасної вітчизняної
дійсності вважає необхідним розглядати у
1 Див.: Siowotwórstwo / Nominacja / Red. nauk.
I. Ohnheiser. — Opole, 2003. — 541 s.
Рецензії та анотації_________________
76
проекції на окремо виділені для аналізу акти
візовані моделі словотворення, як це відбу
лося з утвореннями із компонентами екс- і
нео-, ново- (с. 28-31), псевдо-, лже-, квазі-
(с. 31-33), само- (с. 33-35), -гейт (с. 35). При
цьому вступний коментар автора структурує
і концептуалізує подальший виклад. Так, ко
ли йдеться про актуалізацію утворень з ком
понентами псевдо-, лже-, квазі-, до уваги
потрібно брати, на думку автора, «різку
зміну суспільно-ціннісних орієнтирів в умо
вах, по-перше, існування недостатньої пра
вової держави, по-друге, недостатньої обо
в’язковості для певної частини суспільства
твердих моральних імперативів і, по-третє,
різкого загострення протистояння між пев
ними суспільно-політичними колами сус
пільства (с. 31). Так само докладно, диферен
ційовано й обов’язково з виведенням їхньої
зумовленості відповідними соціальними
чинниками подаються такі актуалізовані мо
делі префіксального словотворення, як за-
(заідеологізувати, заполітизувати, зарегла
ментувати, занормалізувати і под.), де(з)-
(ідеідеологізація, деполітизація, демонопо
лізація і под.), роз- (роздержавлення, розбю-
рократизування, розпаювання і под.), пере- і
ре- (перепаювання, метафори переформату-
вання: влади, перезавантаження: міжна
родних відносин і под., реструктуризація),
як не-, між- (недемократ, неукраїнець, неу
рядовий, несоціальний та ін., міжрегіона
льний, міжцерковний), як про----- анти- і
проти- (проєвропейський — антиєвропей-
ський, проринковий — антиринковий і под.),
як до-, перед---- пост-, після-, по- (дочорно-
бильський — післячорнобильський, постра
дянський і под.), як утворення з префіксами
супер-, над-, най-, гіпер- і ультра-, моделі
суфіксальної фемінізації (банкірка, бойович-
ка, комп ’ютерниця та ін.) та суфіксальні мо
делі з -и(і)з-ація, -ація (вертикалізація: вла
ди, гуманітаризація, олігархізація, сувере-
нізація та ін.), -щин-а та ін. І з таким підхо
дом до аналізу не можна не погодитися, тим
більше, що ілюстративний матеріал не прос
то переконливий— дослідник подає розсипи
інновацій, і не тільки мовних одиниць, але
передусім контекстів, у яких слова живуть і
породжують нові смисли.
У другому розділі — «Моделі словотво
рення сучасної української мови в аспекті її
системно-нормотворчих тенденцій» — ав
тор звертається до аналізу достатньо виразно
актуалізованих у сучасному мовному житті
тенденцій до культивування, по-перше, тих
структурних типів українського словотво
рення, що їх розцінюють як характерні саме
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1
для неї (на тлі інших слов’янських і переду
сім, зрозуміло, російської мови), по-друге,
«регулярнішої» в структурно-словотвірному
плані української мови (с. 96).
Так, серед моделей іменникового слово
творення найдокладніше розглядаються чис
ленні й різноманітні вияви суфіксальної фе
мінізації (моції) (явище, що аналізується й у
першому розділі, але, звичайно, під іншим
кутом зору). Автор розглядає реалізацію
трьох актуалізованих типів словотвірної фе
мінізації, що «помітно різняться між собою
за своїми частотними та стилістично-конота
тивними характеристиками» (с. 106), — це
утворення з суфіксами -к- (звернімо увагу на
доволі дискусійні з погляду літературної
норми фемінативи типу діловодна, науковка,
обліковка, службовка, урядовка), -(н)иц-я
(посадовиця, мовознавиця і под.) і -(к)ин-я,
коли за аналогією до богиня, рабиня, монахи
ня, а ще більше, очевидно, під впливом захід
ноукраїнської та діаспорної мовних практик
(зі значно повніше представленим у них цим
словотвірним типом, характерним, зокрема,
і для польської мови) відбувається творення
слів на зразок критикиня, фотографиня,
знавчиня або й зовсім комунікативних «екзо
тів» на зразок молодчиня (від молодець), на-
щадкиня (від нащадок), свідчиш (від свідок)
та ін. Дослідник подає при цьому паралелі з
інших сучасних слов’янських мов — від ду
же стриманого вияву моделей суфіксальної
фемінізації в літературній російській і знач
но повнішого (хоча також з різною продук
тивністю в них) у західно- і південнослов’ян
ських мовах, подає ставлення до активізації
цього явища з боку не тільки різних верств
«звичайних» представників мовного соціу
му, але й мовознавців-україністів — від пов
ного його схвалення до такого ж категорич
ного неприйняття. І, хоча автор дещо фата
лістично зауважує, що «у теперішньому кон
тексті функціонування української літера
турної мови цей процес розвивається фак
тично вже незалежно від ставлення до цього
з боку мовознавців і лексикографів» (с. 112),
він застерігає від механічного творення по
дібних дериватів, привертає увагу до наяв
ності не тільки стилістичних («як недоречно
го піднесення їхнього стилістичного стату
су..., так і ще частіше — зниження й навіть
огрубления конотації таких слів у загальних
рамках сучасної тенденції до надмірного
“орозмовлювання” літературної мови» —
с. 113) і формально-словотвірних, але й, що
ще важливіше, семантико-аксіологічних об
межень на шляху їх засвоєння мовним узу
сом. Додамо тут від себе, що нерозрізнення
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns 1
або надто вільне розуміння стилістичної
норми входить у різку суперечність з одним
із основних критеріїв сучасних високорозви-
нених літературних мов, адже будь-яка ви-
сокорозвинена сучасна європейська мова
вимірюється критеріями нормативності й
функціонально-стильової диференціації, що
і визначає статус мови та дозволяє їй викону
вати державотворчі функції. Ситуація, коли
в політичній партії є керівничка, а містом ке
рує мерка (с. 113), зміщує функціональну
адекватність комунікації, а також співвідне
сення між різними соціальними стратами
суспільства та їх здатністю дотримуватися
мовного еталона, яким є норма. Це треба бу
ти філологом з дуже «широким» світогля
дом, щоб уявити собі «Класифікатор профе
сій», у якому значилися б прем ’єр-міністер-
ка країни, гарантка Конституції чи анало
гічні новотвори.
Серед інших актуалізованих моделей
іменникового словотворення в монографії
розглядаються іменники на -льник (голосу-
вальник, мітингувальник, пікетувальник і
под.), на -ник — у конкуренції з утворення
ми на -чик, -щик (барабанних, зломник, пе
ребіжних і под.), на -увач та ін.
У прикметниках це активізація вживання
і творення віддієслівних дериватів на
-льн-ий — найчастіше як заміна ад’єктиво
ваних дієприкметників тепер, ч. на -чий
(івражальний, узагальнювальний і под.), на
-ницьк-ий (державницький — навіть у зна
ченні просто «державний»: «Україна може
втратити свою державницьку незалежність»,
благодійницький, освітницький і под.), з ком
понентом -їй- (азійський, гімназійний, кате
горійний і под.), із суфіксом -ов-----у конку
ренції з дериватами з -очн- / -ечн- (поправко-
вий, сосисковий і под.) і з -ов- (багатотомо-
вий, структуровий і под.) та ін.
У межах категорії дієслів найдокладніше
висвітлюється активізація тенденцій до фор
мально-структурного розмежування значень
недок. і док. в. у двовидових дієсловах іншо
мовного походження — це, з одного боку, їх
префіксальна перфективація (закцентувати,
збойкотувати, змілітаризувати, задемон-
струвати, заініціювати, удокументувати,
уконституювати та ін.), у чому автор небез
підставно вбачає вплив західноукраїнської
та діаспорної мовних практик (а через їхнє
посередництво — і польської мови), а з дру
гого, — суфіксальна імперфективація (акре-
дитовувати, дезорієнтовувати, утилізову-
вати і под.). З-поміж інших актуалізованих
словотвірних тенденцій — це активізація
вживання і творення структурних розрядів
__________________Рецензії та анотації
77
дієслів з префіксами у- / уне- (узалежнити —
унезалежнити і под.), по-----для вираження
значення док. в. у конкуренції з дієсловами з
іншими префіксами (поцінувати, пор. оціни
ти, оцінувати·, пошанувати, пор. ушанува
ти', поросійщити, пор. зросійщити), усунен
ня дієслів із суфіксом -ир-(-ір-) та ін.
В окремих підрозділах монографії автор
спиняється на явищах нормотворчого «ви
рівнювання» в межах словотвірних пара
дигм, коли на заміну сумнівної, на думку
ініціаторів такої заміни, в плані своєї норма
тивності одиниці з іншим коренем, яка ніби є
«винятком» на загальному тлі відповідного
словотвірного гнізда, пропонують «прави
льніший» дериват (так, оскільки з членів
дублетної пари термін / строк у певних ко
лах мовного соціуму нормативнішим вва
жають перше слово, цей корінь поширюють і
на похідні: відтермінувати, протермінува-
ти і под. — у конкуренції з відстрочити,
прострочити та ін.), і розбудови словотвір
них парадигм на засадах їхньої повноти і ре
гулярності (так, замість одного похідного
прикметника синонімічний пропонують три:
синонімний — від синонім, синонімійний —
від синонімія і синонімічний — від сино
німіка), у чому він убачає певну «есперанти-
зацію» українського словотворення.
Структурованість викладу завершують
«Висновки» — чіткі, логічні та, якщо дозво
лите, позначені особистістю дослідника, який
має власний погляд на аналізовану проблему.
Рецензії та анотації_________________
Рецензована монографія відзначається
ґрунтовним фаховим аналізом досліджувано
го мовного матеріалу та виразним творчим
підходом до складних явищ розвитку україн
ської мови. Автор докладно паспортизує
ілюстративний матеріал, чим унаочнює ви
сновки щодо загальних тенденцій розвитку
системи словотворення української літера
турної мови на сучасному етапі її розвитку.
Звичайно, будь-який аналіз поточного
швидкоплинного й неоднозначного мовного
життя за визначенням не може бути «пов
ним» і «вичерпним». Мовна дійсність на
кожному кроці демонструє нам усе нові й
усе інші свої вияви. Сподіваємося, що автор і
надалі не випускатиме з поля своєї уваги той
комплекс мовних явищ, який став об’єктом
його дослідження в рецензованій моногра
фії. Крім того, дуже бажаним у подібних до
слідженнях з неології є, як відомо, словопо
кажчик відповідних проаналізованих випад
ків, але в монографії якраз цього й бракує.
Утім, ця прогалина значною мірою компен
сується наявністю докладного й системати
зованого «Змісту» з перерахуванням відпо
відних семантико-структурних моделей
словотворення. Монографія О. О. Тараненка
заслуговує на цілковите схвалення та на нові
її видання в оновленому й розширеному
форматі.
Л. І. ШЕВЧЕНКО
Б і л о к о н е н к о Л . А.
УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ МІЖОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ
К. : Інтерсервіс, 2015.— 335 с.
У рецензованій монографії Л. А. Білоконен-
ко «Українськомовний міжособистісний
конфлікт» представлено системний підхід до
вивчення одного з виявів інтерперсональної
комунікації — міжособистісного мовного
конфлікту, авторське бачення якого дає змо
гу усвідомити природу та механізми його
мовної репрезентації в художніх творах, част
ково у виробничій, педагогічній, побутовій
та сімейній сферах, у ЗМІ й мережі «Інтер-
нет», розкрити причинно-наслідкові зв’язки,
© В. ІВАЩЕНКО, 2016
78
обґрунтувати функціональні особливості
конфліктного висловлення.
Актуальність запропонованого дослід
ження зумовлена тим, що реалії повсякденна
змінюють мовну поведінку людей, поси
люючи тенденції до мовних маніпуляцій, на
пористих мовних тактик, які швидше будуть
сприйняті в інформаційному просторі. Від
чутною стає агресивність політичної промо
ви й мовної практики в ЗМІ, що певною
мірою екстраполює ідеологічні конфлікти на
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1
|