Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт

Рецензія на книгу: Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт. К. : Інтерсервіс, 2015.— 335 с. У рецензованій монографії Л. А. Білоконенко «Українськомовний міжособистісний конфлікт» представлено системний підхід до вивчення одного з виявів інтерперсональної комунікації — міжос...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2016
Автор: Іващенко, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2016
Назва видання:Мовознавство
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184090
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт / В. Іващенко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 78-81. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-184090
record_format dspace
spelling irk-123456789-1840902022-05-05T01:26:58Z Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт Іващенко, В. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт. К. : Інтерсервіс, 2015.— 335 с. У рецензованій монографії Л. А. Білоконенко «Українськомовний міжособистісний конфлікт» представлено системний підхід до вивчення одного з виявів інтерперсональної комунікації — міжособистісного мовного конфлікту, авторське бачення якого дає змогу усвідомити природу та механізми його мовної репрезентації в художніх творах, частково у виробничій, педагогічній, побутовій та сімейній сферах, у ЗМІ й мережі «Інтернет», розкрити причинно-наслідкові зв’язки, професійні та побутові. Відтак з’являється суспільний запит на знання про мовний конфлікт, його вплив на культурний розвиток, світогляд, моральні принципи українського соціуму, а також вивчення проблематики безконфліктної комунікативної поведінки, оскільки вона пов’язана з формуванням ввічливості, навичок мовного етикету та культури спілкування. 2016 Article Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт / В. Іващенко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 78-81. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184090 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії та анотації
Рецензії та анотації
spellingShingle Рецензії та анотації
Рецензії та анотації
Іващенко, В.
Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт
Мовознавство
description Рецензія на книгу: Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт. К. : Інтерсервіс, 2015.— 335 с. У рецензованій монографії Л. А. Білоконенко «Українськомовний міжособистісний конфлікт» представлено системний підхід до вивчення одного з виявів інтерперсональної комунікації — міжособистісного мовного конфлікту, авторське бачення якого дає змогу усвідомити природу та механізми його мовної репрезентації в художніх творах, частково у виробничій, педагогічній, побутовій та сімейній сферах, у ЗМІ й мережі «Інтернет», розкрити причинно-наслідкові зв’язки, професійні та побутові. Відтак з’являється суспільний запит на знання про мовний конфлікт, його вплив на культурний розвиток, світогляд, моральні принципи українського соціуму, а також вивчення проблематики безконфліктної комунікативної поведінки, оскільки вона пов’язана з формуванням ввічливості, навичок мовного етикету та культури спілкування.
format Article
author Іващенко, В.
author_facet Іващенко, В.
author_sort Іващенко, В.
title Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт
title_short Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт
title_full Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт
title_fullStr Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт
title_full_unstemmed Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт
title_sort білоконенко л. а. українськомовний міжособистісний конфлікт
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2016
topic_facet Рецензії та анотації
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184090
citation_txt Білоконенко Л. А. Українськомовний міжособистісний конфлікт / В. Іващенко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 78-81. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT ívaŝenkov bílokonenkolaukraínsʹkomovnijmížosobistísnijkonflíkt
first_indexed 2025-07-16T04:10:01Z
last_indexed 2025-07-16T04:10:01Z
_version_ 1837775194174783488
fulltext дієслів з префіксами у- / уне- (узалежнити — унезалежнити і под.), по-----для вираження значення док. в. у конкуренції з дієсловами з іншими префіксами (поцінувати, пор. оціни­ ти, оцінувати·, пошанувати, пор. ушанува­ ти', поросійщити, пор. зросійщити), усунен­ ня дієслів із суфіксом -ир-(-ір-) та ін. В окремих підрозділах монографії автор спиняється на явищах нормотворчого «ви­ рівнювання» в межах словотвірних пара­ дигм, коли на заміну сумнівної, на думку ініціаторів такої заміни, в плані своєї норма­ тивності одиниці з іншим коренем, яка ніби є «винятком» на загальному тлі відповідного словотвірного гнізда, пропонують «прави­ льніший» дериват (так, оскільки з членів дублетної пари термін / строк у певних ко­ лах мовного соціуму нормативнішим вва­ жають перше слово, цей корінь поширюють і на похідні: відтермінувати, протермінува- ти і под. — у конкуренції з відстрочити, прострочити та ін.), і розбудови словотвір­ них парадигм на засадах їхньої повноти і ре­ гулярності (так, замість одного похідного прикметника синонімічний пропонують три: синонімний — від синонім, синонімійний — від синонімія і синонімічний — від сино­ німіка), у чому він убачає певну «есперанти- зацію» українського словотворення. Структурованість викладу завершують «Висновки» — чіткі, логічні та, якщо дозво­ лите, позначені особистістю дослідника, який має власний погляд на аналізовану проблему. Рецензії та анотації_________________ Рецензована монографія відзначається ґрунтовним фаховим аналізом досліджувано­ го мовного матеріалу та виразним творчим підходом до складних явищ розвитку україн­ ської мови. Автор докладно паспортизує ілюстративний матеріал, чим унаочнює ви­ сновки щодо загальних тенденцій розвитку системи словотворення української літера­ турної мови на сучасному етапі її розвитку. Звичайно, будь-який аналіз поточного швидкоплинного й неоднозначного мовного життя за визначенням не може бути «пов­ ним» і «вичерпним». Мовна дійсність на кожному кроці демонструє нам усе нові й усе інші свої вияви. Сподіваємося, що автор і надалі не випускатиме з поля своєї уваги той комплекс мовних явищ, який став об’єктом його дослідження в рецензованій моногра­ фії. Крім того, дуже бажаним у подібних до­ слідженнях з неології є, як відомо, словопо­ кажчик відповідних проаналізованих випад­ ків, але в монографії якраз цього й бракує. Утім, ця прогалина значною мірою компен­ сується наявністю докладного й системати­ зованого «Змісту» з перерахуванням відпо­ відних семантико-структурних моделей словотворення. Монографія О. О. Тараненка заслуговує на цілковите схвалення та на нові її видання в оновленому й розширеному форматі. Л. І. ШЕВЧЕНКО Б і л о к о н е н к о Л . А. УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ МІЖОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ К. : Інтерсервіс, 2015.— 335 с. У рецензованій монографії Л. А. Білоконен- ко «Українськомовний міжособистісний конфлікт» представлено системний підхід до вивчення одного з виявів інтерперсональної комунікації — міжособистісного мовного конфлікту, авторське бачення якого дає змо­ гу усвідомити природу та механізми його мовної репрезентації в художніх творах, част­ ково у виробничій, педагогічній, побутовій та сімейній сферах, у ЗМІ й мережі «Інтер- нет», розкрити причинно-наслідкові зв’язки, © В. ІВАЩЕНКО, 2016 78 обґрунтувати функціональні особливості конфліктного висловлення. Актуальність запропонованого дослід­ ження зумовлена тим, що реалії повсякденна змінюють мовну поведінку людей, поси­ люючи тенденції до мовних маніпуляцій, на­ пористих мовних тактик, які швидше будуть сприйняті в інформаційному просторі. Від­ чутною стає агресивність політичної промо­ ви й мовної практики в ЗМІ, що певною мірою екстраполює ідеологічні конфлікти на ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1 професійні та побутові. Відтак з’являється суспільний запит на знання про мовний кон­ флікт, його вплив на культурний розвиток, світогляд, моральні принципи українського соціуму, а також вивчення проблематики безконфліктної комунікативної поведінки, оскільки вона пов’язана з формуванням ввіч­ ливості, навичок мовного етикету та культу­ ри спілкування. Безперечно, у сучасному світі варто більше говорити про цілеспрямо­ ване вироблення навичок комунікативних кооперативних дій, про правильне коригу­ вання мовленнєвої поведінки особи в ситуа­ ції суперечки, про актуалізацію особистісно- го безконфліктного комунікативного дос­ віду, його збагачення новими, продуктивни­ ми мовленнєвими прийомами, що уможлив­ люють досягнення конструктивного резуль­ тату. Адже чим ширше коло знань людей про безконфліктне спілкування, тим більше шля­ хів для ефективного досягнення комуніка­ тивної мети засобами мови. Дослідження привертає увагу тим, що в ньому вивчення мовного конфлікту зреалізо­ вано з урахуванням здобутків провідних напрямів сучасної лінгвістики — соціолінг­ вістики, лінгвокультурології, психолінгвіс­ тики, лінгвопрагматики, коїнітивної лінгвіс­ тики, що відкриває шлях до всебічного опи­ су конфліктного «варіанта» мовної діяльнос­ ті осіб. Щоправда, авторкою застосовано ще один підхід до вивчення аналізованого яви­ ща — власне комунікативний, який, на нашу думку, є цілком виправданим, оскільки ак­ центує увагу на реальних процесах спілку­ вання людей з використанням природної мо­ ви, а також з урахуванням усіх наявних складників живої комунікативної ситуації (фізичних, фізіологічних, психологічних, со­ ціальних, контекстних, ситуативних та ін.). Проте в переліку здобутків провідних напря­ мів сучасної лінгвістики чомусь не зазначе­ но комунікативної лінгвістики. Саме цей напрям наукових пошуків на перспективу увиразнює проблематику ситуативних коно- тацій конфліктних ситуацій, реально зануре­ них у життя в різних сферах людської діяль­ ності, зокрема й з огляду на тендерний, ро­ льовий, віковий та ін. аспекти. Такий мате­ ріал могли б надати фонозаписи живих кон­ фліктних ситуацій. У пропонованій праці вперше на матеріалі українськомовного конфлікту як комуніка­ тивного явища розроблено теоретичні поло­ ження нового напряму прикладної лінгвісти­ ки -лінгвоконфліктології, яка, за спостержен- нями деяких дослідників, набирає обертів з кінця 90-х років XX ст., «коли в суспільстві ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns 1 гостро постала проблема образи честі та гід­ ності особистості через прийоми сугестивно­ го впливу та маніпулювання свідомістю ре­ ципієнтів семантико-стилістичними особли­ востями мовлення» (С. В. Форманова). Роз­ робляючи типологію мовних маркерів, які визначають національну репрезентаційну систему конфлікту, та розкриваючи механіз­ ми конфліктної мовленнєвої поведінки інди­ відів, Л. А. Білоконенко віднайшла й описала моделі мовленнєвої поведінки осіб на різних стадіях конфлікту. У вступі сформульовано наукові ідеї про­ понованого дослідження, основні завдання якого майже бездоганно зреалізовано в чоти­ рьох розділах: «Міжособистісний мовний конфлікт у площині теоретичних розвідок» (с. 7-67), «Мовні засоби репрезентації між- особистісного конфлікту» (с. 68-172), «Над- текст міжособистісного конфлікту» (с. 173-245) та «Сприйняття в українському комунікативному середовищі міжособистіс­ ного мовного конфлікту» (с. 246-289). Основні складники мовного конфлікту ав­ торка ілюструє ретельно зібраним солідним фактичним і мовним матеріалом. Дослідниця розкриває багатоаспектну природу мовного конфлікту, неоднорідність якого спричинила відсутність єдиних погля­ дів на його визначення, а сукупність різних ознак зумовила проблеми в його описі. Роз­ криваючи лінгвістичну природу конфлікту в першому розділі монографії, авторка цілком слушно пов’язує її з досягненнями філосо­ фії, соціології, психології, культурології кін­ ця XX— початку XXI ст., не абсолютизуючи окремі підходи до його вивчення. Завдяки цьому в дослідженні органічно поєднано теоретичні положення лінгвоконфліктології та власне практичні настанови щодо відна­ ходження українськомовних засобів вира­ ження міжособистісного конфлікту. Автор монографії акцентує увагу на диску­ сіях мовознавців про принцип суперництва, який призводить до конфліктів, коли свідомою чи несвідомою стає відмова опонентів від спільної мовленнєвої діяльності, тобто пору­ шення закону гармонійного спілкування, що визначається семантикою їхніх уявлень про конфлікт і спрямовується на досягнення пев­ ної конфліктної комунікативної мети. Описуючи міжособистісний мовний кон­ флікт, дослідниця адаптує метамову психо­ логії та соціології до лінгвістики, послуго­ вуючись, наприклад, термінами кооперація, конкуренція, агресивність індивіда, фруст­ рація, соціальна взаємодія, мовний конфлікт, ситуація конфлікту, динаміка розвитку кон­ __________________Рецензії та анотації 79 флікту, стадії конфлікту, ситуація ризику, сторони конфлікту (конфліктанти), стра­ тегія поведінки, компінг-поведінка, комуні­ кативна невдача (перешкода, збій, провал, відхилення, аварія), конфліктогени, синтони тощо. При цьому вона дає свої визначення термінів мовний конфлікт (с. 58), конфлікт­ на комунікативна стратегія (с. 40), кон­ фліктний комунікативний процес (с. 34), кон­ фліктна комунікативна мета, конфліктна комунікативна інтенція (с. 32), конфліктний комунікативний акт (с. 33) та ін. Щоправда, авторка не зовсім чітко розмежовує терміни мовний конфлікт і конфліктний тип кому­ нікації. Заслуговує на увагу врахування різних принципів дослідження мовного кон­ флікту — лінгвокогнітивного, лінгвопрагма- тичного та контекстного. У другому розділі монографії (най­ більшому за обсягом) Л. А. Білоконенко роз­ робляє систему мовних маркерів репрезента­ ції конфлікту, що є його спонукальним меха­ нізмом. Увагу зосереджує на смисловому полі мовного конфлікту, що його формує ви­ сока семіотична щільність негативних пове- дінкових характеристик і негативних емо­ ційних оцінок, виражених лексичними мар­ керами, що дає змогу сторонам висловити своє ставлення один до одного та до самого предмета конфлікту. Авторка ґрунтовно роз­ робляє типологію лексичних маркерів, за­ гальна диференційна шкала яких варіює в діапазоні особистісних рис, мовлення, пове­ дінки, дій обох сторін, а також умов розвит­ ку конфлікту. Основні показники лексичної репрезентації конфліктної взаємодії мовців цілком умотивовано розподілено за п’ятьма мікрополями: «Оцінка особистісних рис опонента» (підгрупи морально-етичної, ути­ літарної, естетичної оцінок), «Оцінка проце­ су розвитку конфлікту» (просторові й часові умови розвитку конфлікту), «Оцінка психо­ логічних умов розвитку конфлікту», «Оцін­ ка мовлення сторін конфлікту» та «Інвекти­ ви загального характеру». При цьому дослід­ ниця описує способи семантизації лексич­ них конфліктем за мікрополями, виокрем­ люючи центральну й навколоцентрову групи лексем. Проте, на нашу думку, аналізуючи семантику лексичних конфліктем в аспекті теорії поля, краще послуговуватися вже за­ гальноприйнятою метамовою його опису — центр поля, ядерна, приядерна зони, перифе­ рія (близька, далека), інтерпретаційна зона, оскільки ілюстративний матеріал дає всі під­ стави розподілити його в зазначений спосіб зонування. Крім цього, градація емоційної Рецензії та анотації_________________ 80 оцінки лексичних конфліктем дає також під­ стави класифікувати їх ще й за ступенями се­ мантизації на основі метафоричного й мето­ німічного перенесення, тобто вибудувати зо- нально-градуальну модель як у вертика­ льній, так і горизонтальній площинах, що може стати предметом подальшого дослід­ ження. Те саме стосується й фразеологічних одиниць, щодо яких авторка доводить мож­ ливість відображення ними стереотипізації ситуації «конфлікт». Проте хибне відтворен­ ня образів власних дій, своїх намірів, пози­ цій, так само як і хибне сприйняття поведін­ ки й мовлення опонента, на її думку, спричи­ няє «перекручуваній» у сприйнятті кон­ флікту, що відбивається в нетотожних фра­ зеологічних конфліктних образах, коли ви­ бір фраземи не відповідає морально-етичним нормам суспільства, перевищує міру самоза­ хисту особи. Для виявлення, за термінологією дослід­ ниці, конфліктних можливостей фразем (на нашу думку, краще говорити про ступінь конфліктогенності фразем), у монографії проаналізовано пейоративне фразеополе з такими мікрополями: «Фраземи з оцінкою конфліктної поведінки суб’єктів» (маркери цього поля описують поведінку особи, ре­ зультатом якої є заподіяння моральної або фізичної шкоди опоненту), «Фраземи з оцін­ кою мовлення опонента або обох мовців» (виокремлено підгрупи фразем, які дають фізіологічну характеристику голосу особи, описують мовленнєві тактики осіб, пред­ ставляють відмову від спілкування), «Фразе­ ми з оцінкою особистісних рис опонента» (розмежовано групи фразем відповідно до відсутності / наявності негативної семи). Л. А.Білоконенко зосереджує увагу й на па- реміях як стандартизованому засобі забезпе­ чення процесу конфліктної комунікації. Зок­ рема, вона зазначає, що потенційні прагма­ тичні настанови паремійного фонду україн­ ської мови формують тематичні групи оцін­ ки фізичної взаємодії конфліктантів, нега­ тивної оцінки особистісних рис опонента, оцінки конфлікту як явища. Щоправда, межі таких мікрополів дослідниці інколи було важко встановити. Відповідно не завжди пе­ реконливим є віднесення деяких лексико- фразеологічних конфліктем до того чи іншо­ го мікрополя. Інколи наведено приклади лек­ сем і фразем з негативною оцінкою, проте безвідносно до їхнього вживання в конкрет­ ній конфліктній ситуації. Такі конфліктеми втрачають конотації ситуативності прагма­ тичної настанови. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1 У монографії ґрунтовно проаналізовано морфологічні маркери конфліктної кому­ нікації, зокрема займенники ти і ви, він, во­ на, воно, вказівні займенники цей, той, та­ кий, заперечні займенники ніхто, ніщо, імпе­ ратив доконаного виду, форми наказового способу дієслів, спонукальні частки бодай, годі, ну, лишень, атрибутивні слова. Логіка викладу вимагала й аналізу син­ таксичних маркерів появи та розвитку кон­ флікту, серед яких синтаксичний повтор, питальні, спонукальні, заперечні, окличні речення, еквіваленти речення, неповні, обір­ вані речення, односкладні та неускладнені речення, порядок слів у реченні, вставні і вставлені конструкції. Цікавим та змістовним видається й тре­ тій розділ, присвячений категорії надтексту міжособистісного конфлікту як особливого мовного утворення, власне бачення крите­ ріїв вирізнення якого пропонує сама дослід­ ниця. Використовуючи засади лінгвістично­ го моделювання мовленнєвої поведінки сто­ рін на передконфліктній та власне конфлікт­ ній стадіях, вона послідовно доводить, що кожна стадія має «свої» мовні резерви та мовленнєві тактики. Відповідно до науково­ го обігу Л. А. Білоконенко вводить терміни інсептивна, локальна, експансивна частини тексту конфлікту. Аналіз моделей мовленнєвої поведінки осіб на передконфліктній і власне конфлікт­ ній стадіях у структурі тексту конфлікту до­ поміг авторці зробити висновок щодо про­ дуктивності певних текстів у надгексті. Зо­ крема, продуктивними дослідниця вважає тексти, у яких мовленнєва поведінка осіб від­ повідає моделі, «організованій» середніми та м’якими тактиками як найбільш репрезента­ тивними в міжособистісному конфлікті, що реалізують найтиповіші й прийнятні для ук­ раїнців правила та норми поведінки. У цьому ж розділі зроблено важливе уза­ гальнення щодо репертуару мовних форм за­ вершення конфлікту. Так, цікавим є припу­ щення про те, що процес завершення мовно­ го конфлікту повинен пройти «шлях», обер­ нено пропорційний до енергії людських емоцій, які його супроводжували: чим нижча енергія негативних емоцій, тим довший «шлях» до завершення конфлікту, чим вища енергія негативних емоцій, тим «шлях» коротший. Логічно вмотивованим є й четвертий роз­ діл, у якому описано результати соціологіч­ ного дослідження про особливості сприйнят­ тя конфлікту в українському комунікативно­ ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1 му середовищі. За результатами проведеного анкетування авторка робить узагальнення: більшість респондентів уникає конфліктів, опитані схильні до емпатії, намагаються не ображати опонента, не використовувати лек­ сику з негативною оцінкою. Зміст проаналізо­ ваних реакцій респондентів дав змогу зафік­ сувати відмінності у «правилах» конфліктних комунікативних дій, що обираються при ко­ оперативних або конфронтаційних стосун­ ках: це орієнтація на «свого» або «чужого» опонента, де успішність взаємодії мовців по­ яснюється існуванням мовних і мовленнєвих «законів», які є частиною морально-етичних норм поведінки членів соціуму. Цікавим є також аналіз реакцій респон­ дентів на уявні конфліктні ситуації, з ’ясуван­ ня «смислів» обраних ними мовленнєвих так­ тик і мовних конфліктогенів. Л. А. Білоконен­ ко пояснює знаки мови, яким опитані від­ дають перевагу під час суперечки в певному соціальному оточенні, та мовні маркери, що співвідносні з мовленнєвими тактиками осіб. Аналізуючи рецензовану монографію, висловимо й деякі власні міркування: автор­ ці не завадило б прокоментувати й такі мовні знаки, що не завжди виявляють свій кон­ фліктний потенціал, актуалізуючись у пев­ ній ситуації спілкування; побіжно можна було б прокоментувати й специфіку невер- бальних засобів конфліктної взаємодії лю­ дей; хотілося б побачити глибшу теоретичну аргументацію природи та механізму коопе­ ративного спілкування в конфліктній ситуа­ ції; до джерельної бази можна було залучити праці, які б допомогли повніше дослідити ос­ нови безконфліктного спілкування, правила якого мають для мовців радше рекоменда­ ційний характер (їх добре знати, але важко застосовувати). Проте наші зауваження непринципові і не впливають на загальну високу оцінку рецен­ зованої монографії, яка є цікавим досліджен­ ням актуальної для українського мовознав­ ства проблеми. Наукові узагальнення Л. А. Білоконенко сприятимуть у викладанні кур­ сів зі стилістики української мови, культури мовлення, риторики, психолінгвістики, соціо­ лінгвістики, когнітивної лінгвістики. Загальні висновки також будуть корисними для тих, хто прагне уникати мовного конфлікту, адже чим ширше коло знань людей щодо безкон­ фліктного спілкування, тим більше мовних шляхів для ефективного досягнення кому­ нікативних цілей засобами мови. В. ІВАЩЕНКО _________________ Рецензії та анотації 81