Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка
Рецензія на книгу: Багамольнікава Н. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка. Манаграфія. Гомель : ГДУ імя Ф. Скарыны, 2008.— 242 с. Дослідження історії певної території було б неповним без вивчення місцевого топонімікону, адже власні географічні назви — це своєрідні тер...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184098 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка / С. Вербич // Мовознавство. — 2016. — № 2. — С. 74-78. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184098 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1840982022-05-06T01:26:41Z Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка Вербич С., С. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Багамольнікава Н. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка. Манаграфія. Гомель : ГДУ імя Ф. Скарыны, 2008.— 242 с. Дослідження історії певної території було б неповним без вивчення місцевого топонімікону, адже власні географічні назви — це своєрідні територіальні мовні знаки, відбиті в пам’яті століть. Саме тому системне вивчення топонімії конкретного ареалу на рівні синхронії і діахронії дає змогу не тільки з’ясувати фонетичну і морфемну будову, словотвірну структуру регіональних гідронімів, ойконімів, мікротопонімів тощо, встановити мотивацію їхніх твірних основ, а й простежити вплив позамовних чинників, історичних і географічних, на формування місцевих топонімів. Отже, збір, систематизація, мовознавчий аналіз власних географічних назв кожного терену — необхідна передумова для того, щоб не лише докладніше пізнати мову свого народу, а й глибше проникнути в історію території його проживання. 2016 Article Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка / С. Вербич // Мовознавство. — 2016. — № 2. — С. 74-78. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184098 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації |
| spellingShingle |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації Вербич С., С. Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка Мовознавство |
| description |
Рецензія на книгу: Багамольнікава Н. А.
Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка. Манаграфія.
Гомель : ГДУ імя Ф. Скарыны, 2008.— 242 с.
Дослідження історії певної території було б неповним без вивчення місцевого топонімікону, адже власні географічні назви — це своєрідні територіальні мовні знаки, відбиті в пам’яті століть. Саме тому системне вивчення топонімії конкретного ареалу на рівні синхронії і діахронії дає змогу не тільки з’ясувати фонетичну і морфемну будову, словотвірну структуру регіональних гідронімів, ойконімів, мікротопонімів тощо, встановити мотивацію їхніх твірних основ, а й простежити вплив позамовних чинників, історичних і географічних, на формування місцевих топонімів. Отже, збір, систематизація, мовознавчий аналіз власних географічних назв кожного терену — необхідна передумова для того, щоб не лише докладніше пізнати мову свого народу, а й глибше проникнути в історію території його проживання. |
| format |
Article |
| author |
Вербич С., С. |
| author_facet |
Вербич С., С. |
| author_sort |
Вербич С., С. |
| title |
Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка |
| title_short |
Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка |
| title_full |
Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка |
| title_fullStr |
Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка |
| title_full_unstemmed |
Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка |
| title_sort |
багамольнікава h. а. тапанімія гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184098 |
| citation_txt |
Багамольнікава H. А. Тапанімія Гомельшчыны: структурна-семантычная характарыстыка / С. Вербич // Мовознавство. — 2016. — № 2. — С. 74-78. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT verbičss bagamolʹníkavahatapanímíâgomelʹščynystrukturnasemantyčnaâharaktarystyka |
| first_indexed |
2025-07-16T04:14:16Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:14:16Z |
| _version_ |
1837775461272256512 |
| fulltext |
Рецензії та анотації
Б а г а м о л ь н і к а в а Н . А.
ТАПАШМІЯ ГОМЕЛЬШЧЫНЫ: СТРУКТУРНА-СЕМАНТЫЧ-
НАЯ ХАРАКТАРЫСТЫКА. Манаграфія.
Гомель : ГДУ імя Ф. Скарыны, 2008.— 242 с.
Дослідження історії певної території було б
неповним без вивчення місцевого топо-
німікону, адже власні географічні назви —
це своєрідні територіальні мовні знаки, від
биті в пам’яті століть. Саме тому системне
вивчення топонімії конкретного ареалу на
рівні синхронії і діахронії дає змогу не тільки
з ’ясувати фонетичну і морфемну будову,
словотвірну структуру регіональних гідро
німів, ойконімів, мікротопонімів тощо, вста
новити мотивацію їхніх твірних основ, а й
простежити вплив позамовних чинників, іс
торичних і географічних, на формування
місцевих топонімів. Отже, збір, систематиза
ція, мовознавчий аналіз власних географіч
них назв кожного терену — необхідна пере
думова для того, щоб не лише докладніше
пізнати мову свого народу, а й глибше про
никнути в історію території його проживан
ня. Схожі міркування, очевидно, спонукали
білоруського мовознавця Н. О. Богомольни-
кову дослідити становлення в часі й просторі
топонімікону рідної Гомельщини — давно
заселеного регіону в межах східнопо-
ліського ареалу. Результати своєї роботи во
на виклала в цікавій і змістовній книзі «То
понімія Гомельщини: структурно-семантич
на характеристика».
Рецензована монографія складається зі
вступу, 7 розділів, загальних висновків,
списку опрацьованої літератури і 5 додатків.
У вступі стисло окреслено предмет дослі
дження топоніміки та її завдання, схаракте
ризовано різні топонімні класи (гідроніми,
ойконіми, урбаноніми тощо), поділ на які зу
мовлений географічною специфікою позна-
чуваного об’єкта; наголошено на обов’язко
вості врахування даних місцевої історії,
географії, етнографії, археології в процесі
вивчення регіональної топонімії; визначено
об’єкт — власні назви поселень і міських то-
пооб’єктів Гомельщини (2637 ойконімів і
3835 урбанонімів) і предмет дослідження —
структурно-семантична характеристика від
повідних топонімів.
© С. ВЕРБИЧ, 2016
74
У першому розділі «Лексико-семантична
характеристика топонімооснов ойконімів
Гомельщини» (на наш погляд, у слові «топо-
німооснов» компонент топо- зайвий, адже
зрозуміло й без нього, що йдеться про твірні
основи чітко визначеного топонімного кла
су — ойконімів) проаналізовано стан дослі
дження білоруської топонімії в контексті
відомих праць із цієї проблематики (праці
В. А. Жучкевича, В. М. Лемтюгової, періо
дичні збірники наукових праць «Беларуская
анамастыка»). Окремо згадано про довідкові
(неетимологічні) лексикографічні видання
на зразок «Назвы населених пунктау Го-
мельскай вобласці» Я. Н. Рапановича, «Ай-
канімія Гомелынчыны» Н. О. Богомольни-
кової і А. А. Станкевич, а також норматив
ний довідник «Назвы населеных nyHKTaÿ
Рзспублікі Беларусь» (вийшли друком ви
пуски про ойконімію Мінської, Гроднен
ської і Гомельської областей) та ін. Звернуто
увагу на попередні спроби лінгвістичного
аналізу ойконіміїТомельщини (Е. К. Вірило,
P. М. Козлова, Г. В. Кузьменко). Перший
розділ містить 4 підрозділи, присвячені ана
лізу 1) відапелятивних утворень; 2) відонім-
них похідних (один з найпродуктивніших
дериваційних типів у місцевій топонімній
системі, у складі якого виокремлено відант-
ропонімні (Баршчоука, Дударова; розгляну
то також і меморіальні назви, як-от: Kipaÿ,
Луначарск та ін., похідні від прізвищ відо
мих радянських і партійних діячів), відгідро-
німні (Віць, Іпуць, Рэчыца), відетнонімні
(Ляхавец, Мазуры, Чзхі), відойконімні
(Гчініцкі < Глініца, Луцкі < Лукі) деривати,
утворення від інших онімних класів — хоро-
німів, ідеонімів); 3) топонімооснов у склад
них і складених ойконімах (Залессе, Стары
Мост й ін.); 4) гіпотетичних назв. Назва 4-го
підрозділу, на нашу думку, неточно характе
ризує його зміст. її варто скоригувати, на
приклад, так: назви з гіпотетичною мотива
цією (ідеться про етимологічно неоднозначні
топоніми). Дослідниця виділяє 123 такі топо-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
німи. Однак для деяких з них мотивацію
твірної основи можна визначити напевно,
докладніше проаналізувавши структуру цих
назв. Так, семантику основи ойконіма
Аціркьі авторка мотивує ознакою ‘бідний’
(с. 57). На наш погляд, цю назву можна роз
глядати як дериват з основою ацір-, оформ
леною суфіксом -ка > -кы. Морфему ацір-
етимологізуємо в системі спорідненої апеля-
тивної лексики на зразок: бр. діал. аціра
‘дрібна солома’, ‘дрібно перетерте сіно’,
‘сміття’, ацірьі ‘дрібна солома, що лишилася
після обмолочення хліба’, рос. діал. отира
‘полова’, ‘м ’яка перетерта солома’ < псл.
*obtir- (ЭССЯ 1 ЗО, 181). Ойконім Куракі
Н. О. Богомольникова виводить від п. kurz
‘пил’ на тій підставі, що в цьому поселенні з
1816 р. переважно проживали поляки
(с. 59-60). Поза увагою дослідниці, однак,
лишилася етимологія В. А. Жучкевича, який
обґрунтовано пов’язував цю назву з антро-
понімом Курако (Жучкевич, 190).
Дуже важливий другий розділ «Перейме
нування і структурні зміни в ойконімії Го-
мельщини». Він подає цілісну картину фор
мування ойконімікону досліджуваного регі
ону. Як відомо, чимало сучасних назв посе
лень на східнослов’янських теренах не від
бивають їхньої давньої історії внаслідок пе
рейменування. З цього приводу Н. О. Бого
мольникова зазначає, що процес переймену
вання ойконімів Білорусі можна умовно по
ділити на два періоди: до 1917 р. і після
1917 р. Прикметно, що в післяжовтневу добу
в Білорусі, як, до речі, і в Україні, з’явилося
багато назв з ідеологічною конотацією, а та
кож меморіальних ойконімів — на честь міс
цевих і союзних керівників компартії, героїв
громадянської і Великої вітчизняної воєн
тощо. Крім перейменованих назв поселень, у
цьому розділі розглянуто ойконіми, у струк
турі яких упродовж періоду їх побутування
відбулися певні зміни (фонетичні, морфоло
гічні), наприклад: с. Загораны (до 1847 р.) —
тепер Загорыны, с. Бярозавічьі (кін. XVII —
поч. XVIII ст.) — тепер Беразнякі.
Авторка докладно описує тематичні гру
пи перейменованих ойконімів, пропонуючи
свою класифікацію (лексико-семантичну)
цих назв: 1) назви, утворені від лексем із
релігійною семантикою (кол. Папоука —
суч. Леніна, кол. Святое — суч. Кірава,
кол. Манастир — суч. Саснавец); 2) назви з
так званими немилозвучними основами (кол.
Сирнік — суч. Антонау, кол. Качай-Бало-
та — суч. Рассвет, кол. Гараваха —
суч. Перишмай); 3) назви, основи яких по
в ’язані з історичними подіями (кол. Гара-
док — суч. Вінаградаука, Стары Фольва-
рок — Пабеднае). Зауважимо, однак, що ой
коніми, наведені в третій групі, не вказують
1 Список скорочень див. у кінці рецензії.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns 2
на певні історичні події. У зв’язку з цим наз
ва ойконіми, основи яких мотивовані істо
ричними подіями не зовсім вдала, оскільки
не вказує на мотивацію семантики основ цих
ойконімів. Можливо, цю групу варто було б
назвати ойконіми, мотивовані лексичними
архаїзмами (історизмами); 4) відетнонімні
назви (Ляхавцы, Мазури, Чзхі). До відетно-
німних ойконімів безпідставно, вважаємо,
віднесено назви нп Радамля / Радомля,
р. Славечна, які Н. О. Богомольникова пов’я
зує з етнічними назвами радимичі і слов 'яни
(с. 67). Ці назви мають інші етимони: Радам
ля < Радомля — дериват з індивідуально-при
свійним суфіксом *-jb від антропоніма Ра-
домь (Шульгач, 2008, 238); Славечна < Сло
вечка < псл. *slovçtjbna — ад’єктивна форма
від архаїчної йотованої дієприкметникової
основи *slovçtj-, спорідненої ІЗ *sloVQt- <
*slovQ, *sluti (Трубачев, 150; Карпенко, 182);
5) меморіальні назви (на честь відомих
осіб — переважно радянських (комуністич
них) діячів: кол. Сямёнаука — суч. Калініна,
кол. Мухаеди — суч. Кірава); 6) назви, пе
рейменовані з інших причин (кол. Данілау
Рог — суч. Чырвоны Рог, кол. Дзюрдзеу —
суч. Комсомольск, кол. Бьікі — суч. Знамя).
Впадає у вічі ідеологічна конотація семан
тики основ більшості ойконімів цієї групи.
З огляду на це її (групу) можна було б назва
ти ідеологічно марковані ойконіми.
У третьому розділі «Структурно-грама
тична характеристика ойконімів Гомельщи-
ни» схарактеризовано назви за їхньою будо
вою — прості (однослівні), складні й складе
ні (словосполучення), описано їхні дерива
ційні моделі (лексико-семантичні і морфоло-
го-синтаксичні утворення). Окремо розгля
нуто безафіксні (Абакуми, Броди) й афікса
льні назви поселень (Бярозкі, Валосавічи),
ойконіми-ад’єктиви (Альховая, Брылёва,
Чапчын), складні (Краснаполле, Буда-Каиш-
лёва) та складені (Вострая Карма, Новия
Лукі) назви.
Четвертий розділ «Лексико-семантичні
типи мотивації гідронімів Гомельщини»
присвячено лінгвістичному аналізові назв
малих об’єктів у межах сіл і міст (вулиць, за
вулків, площ тощо). Досліджувані годоніми
описано в межах двох лексико-семантичних
груп: 1) назви відонімного походження (від
антропонімів, ойконімів, урбанонімів, іде-
онімів, гідронімів, хоронімів, ергонімів);
2) назви відапелятивного походження (твірні
основи — лексеми різних тематичних груп:
транспорт, географічні терміни, лексеми, що
вказують на місцерозташування, час виник
нення, місцеві флору, фауну).
У п’ятому розділі «Структурно-семан
тичний аналіз годонімів Гомельщини» про
аналізовано морфемну будову і словотвірну
структуру годонімів Гомельщини на син
__________________Рецензії та анотації
75
хронному рівні, запропоновано їх класифіка
цію: 1) однослівні утворення — а) годо-
німи-прикметники; б) годоніми-іменники;
в) годоніми-числівники; 2) складені (пере
важно дво- і трикомпонентні утворення) го-
доніми — а) генітивні утворення, у структу
рі яких опорна лексема (власна або загальна
назва) виражена формою Р. відм. одн. чи мн.;
б) кваліфікаційні годоніми (складені утво
рення у формі Н. відм. одн. чи мн.); в) наз-
ви-орієнтири.
У шостому розділі «Варіантність у топо
німії» основну увагу звернуто на проблему
варіантності регіональних топонімів, зокре
ма гідронімів і ойконімів Гомельщини. То-
понімними варіантами дослідниця слушно
називає різні модифікації тієї самої назви —
фонетичні, акцентуаційні, орфографічні,
словотвірні, що різняться окремими звука
ми, наголошенням, афіксами, орфограмами.
Схарактеризовано варіанти: фонетичні (Ва-
сільеука — Васіллеука, Мікулінск — Ніку-
лінск), виникнення яких зумовлене особли
востями місцевої вимови; акцентуаційні
(Гшіенкі — Галбнкі); морфологічні (Кляпін
— Кляпіна, Селішча — Селішчьї), словотвір
ні (Слабада — Слабадскі, Кривая Хвоя —
Кривая Хвоіна); орфографічні (Жэлонь —
Жалонь, Майсееука — Маісееука), спричи
нені правописними розбіжностями в різних
виданнях; варіанти, зумовлені особливостя
ми перекладу з білоруської мови на росій
ську й навпаки (Перамога — Пабеда,
Красни Багатир — Чырвони Багатир)',
комбіновані топонімні варіанти (структурні
різновиди того самого топоніма, що відріз
няються сферою вживання (офіційна — нео
фіційна): Пятрова — Пятроука, Усохі —
Усох — Усоха). Окрему увагу приділено па
ралельним назвам топооб’єктів, які відби
вають різні типи мотивації оніма і функціо
нують у різних сферах — офіційній і не
офіційній, наприклад: ойконім Алексічи —
місц. Алешніки, гідронім Кора — місц. Пан
ская Канава.
У вступній частині до сьомого розділу
«Парадигматичні і синтагматичні зв’язки то
понімів» Н. О. Богомольникова слушно за
значає, що онімна лексика, як частина слов
ника кожної мови, обов’язково підпорядко
вується мовним законам. Спостереження
над структурою і функціонуванням власних
назв дає підстави виокремлювати різні пара
дигматичні і синтагматичні зв’язки в системі
цієї лексики. Щодо парадигматичних, то най
яскравіше виявляються словотвірні зв’язки
пропріативів. Найбільші дериваційні можли
вості демонструють відантропонімні ойко-
німи. Авторка акцентує увагу на характерис
тиці різних відойконімних дериватів, зокрема
ад’єктонімів і катойконімів, аналізує напра-
цювання білоруських ономастів у цій сфері
(праці 3. М. Заїки, В. М. Генкіна, Я. Н. Рапа-
Рецензії та анотації_________________
76
новина та ін.). Дослідниця розглядає також
мовні й позамовні чинники, що впливають
на продуктивність творення відгопонімних
прикметників і катойконімів. У цьому кон
тексті постає проблема творення ад’єкто
німів від так званих штучних топонімів, що
виникли в радянські часи, пов’язана з труд
нощами деривації і нормування таких похід
них, наприклад: Возрождение < вазраж-
денскі, Надзея < надзейскі тощо. На підставі
аналізу наведених фактів Н.О. Богомольни
кова доходить умотивованого висновку, що,
перш ніж назвати конкретний географічний
об’єкт, потрібно обміркувати, наскільки йо
го назва та похідні від неї оніми підпорядко
вуватимуться мовним законам. У цьому роз
ділі схарактеризовано й інші відойконімні
деривати — гідроніми (с. Гридні — болото
Гридзенская), антропоніми (Брагінец, Жло-
бінскі, Мазирчук), а також відгідронімні по
хідні (антропоніми, мікрогідроніми, ойко-
німи), відетнонімні утворення.
Синтагматичні зв’язки, за словами автор
ки, менш показові, порівняно з парадигма
тичними, для системи онімної лексики, про
те їх можна простежити як на синхронному,
так і на діахронному рівнях, пор., наприклад,
описові звороти, відзначені в писемних па
м’ятках, на зразок Олехно Зиноновичь з Гор
ници чи прийменниково-іменникові кон
струкції топонімного класу (дво-, три-, чоти-
рикомпонентні) Пад Лясок, Чистия Лужи,
На Сухім Дубе, Гало на Нідзейчах та ін.
У висновках узагальнено результати
лінгвістичного аналізу ойконімів і годонімів
Гомельщини. На підставі докладної лекси-
ко-семантичної характеристики двох основ
них груп топонімів — відапелятивних і від-
онімних виокремлено 16 ойконімних і 12 ур-
банонімних підгруп. Відонімні ойконіми
дослідниця аргументовано диференціює на
7 груп, сформованих на основі різних влас
них назв (антропонімів, гідронімів, етно
німів, ойконімів та ін.). Комплексний аналіз
регіонального топонімікону дав змогу
Н. О. Богомольниковій спостерегти певні
особливості в структурі й функціонуванні
місцевих топонімів, зокрема: 1) твірною ос
новою для переважної більшості аналізова
них годонімів слугують прикметники;
2) досліджені ойконіми мають різні варіан
ти; 3) у топоніміконі Гомельщини — регіо
ні, розташованому на українсько-російсько
му порубіжжі, не засвідчено утворень із су
фіксом -ішкі (-ьішкі), що сформувалися під
впливом литовської мови й сконцентровані
на межі з Литвою. Аналітичну частину до
слідження доповнюють 5 додатків, які
унаочнюють представлені в монографії ма
теріали: додаток А (список варіантних ойко
німів Гомельщини), додаток Б (список пе
рейменованих назв поселень Гомельщини),
додаток В (список назв населених пунктів
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
Гомелыцини, у яких відбулися структурні
зміни), додатки Г і Д (списки населених
пунктів Гомельської області, мешканців
яких відселено через аварію на ЧАЕС).
Окремі наші зауваження стосуються пе
редусім аналізу структури конкретних топо
німів і характеристики мотивації (словотвір
ної і семантичної) їхніх твірних основ.
1. Ойконім Язвін дослідниця пов’язує з
географічним апелятивом яз, ез ‘місце на бо
лоті, яке не замерзає’ (с. 14). З цього пояс
нення незрозуміло, однак, як із яз постало
Язвін, інакше кажучи, не проаналізовано
морфемної і словотвірної структури ойко-
німа Язвін. Можливі дві версії етимологізу
вання назви Язвін'. 1) структурно видозміне
на форма від *Язвіна (< бр. діал. язвіна ‘но
ра’, ‘не зовсім заросле старорічище’, ‘баг
ниста течія річки’; Яшкін, 209); 2) посесив із
суфіксом -ін від антропоніма *Язва (пор. спо
ріднене рос. прізвище Язвин; Унбегаун, 160);
назва Вільна < діал. вільчьік ‘верх, вершина
чогось’ (с. 16). Таке пояснення сумнівне на
самперед з погляду словотвірної структури,
оскільки йдеться про ойконім Вільна, а не
Вільчьїк. В. А. Жучкевич, зокрема, аналізу
вав цю назву у зв’язку із суфіксально усклад
неним апелятивом віли ‘розгалуження’,
пор., наприклад, вилъчицы ‘жителі місцевос
ті, де розгалужується дорога’ (Жучкевич,
51); ойконім Кеди < мансійського кел ‘боло
то’ (с. 14). У цій версії не враховано етимоло
гічних ресурсів слов’янської апелятивної та
онімної лексики. Так, Р. М. Козлова аналізує
назву Кели в системі споріднених назв на
зразок ойконімів бр. Кель, Новая Кель, Ста
рая Кель у Мінській обл., рос. Кель у Ниж-
ньоновгородській обл., ст.-ч. Kel, убачаючи в
їхній основі місцеві континуанти псл. *кьІь
(пор. бр. діал. кел ‘ікло’ ~ ‘виступ, підвищен
ня’; Казлова, 6-7).
2. Ойконіми Калінічьі, Баравічи, Чамя-
рысы, Бабовічьг, Жытанежжа, Жытоуле,
Чамышаль віднесено до розряду відапеля-
тивних утворень, мотивованих назвами рос
лин (с. 11-12). Зв’язок цих ойконімів із фло-
ролексемами коліна, бор, боб, чамярыца,
жыта, чамуш (c. 11-12), на наш погляд, ви
падковий. Лінгвістичний аналіз структури
ойконімів Баравічи, Бабовічьі, Калінічи
свідчить, що це так звані множинні форми,
мотивовані патронімами *Баравіч, *Бабовіч,
*Калініч (пор., наприклад, прізвища укр. Бо
ровия (Редько, 1, 90), бр. Бабовіч, рос. Бобо
вий, похідне Калиничев (< Калинин); Бірьша,
56,173). Ойконіми Жытанежжа і Жытоуле
безпосередньо не пов’язані з апелятивом
жито, на що вказує їхня словотвірна струк
тура. Ці назви належать до архаїчних утво
рень з індивідуально-присвійним суфіксом
*-jb від антропонімів *Житонегь і *Житовь
(пор. спорідне рос. Житов; Чучка, 189) із за
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns 2
кономірними фонетичними змінами -rj- >
-ж-, -ej- > -вл’-. Назва с. Чамышаль має па
ралель в українському топоніміконі— гідро
нім Чамишель (у бас. Тетерева). О. М. Труба-
чов аргументовано пояснював цей ойконім
як дериват з індивідуально-присвійним су
фіксом *-jb від композита * Чамыслъ (Труба-
чев, 205). Малоймовірне тлумачення ойко-
німа Чамярьгсы у зв’язку з апелятивом ча
мярыца ‘назва рослини’. Назва цього посе
лення виникла внаслідок плюралізації (так
звані родові, або відродинні назви) антропо
німа Чамярыс (Бірьша, 445), похідного від
метатезної форми етноніма чараміс, пор. ще
споріднені власні особові назви: укр. Чере
мис (Редько, 2, 1162), похідне рос. Череми
сов (Унбегаун, 113).
3. Назви сс. Плесавічьі, Чернічьі Н. О. Бо-
гомольникова розглядає в групі ойконімів,
твірні основи яких характеризують різні
форми місцевого рельєфу (с. 16-17). З погля
ду структури — це відпатронімні похідні,
мотивовані антропонімами із суфіксом -ич,
пор., наприклад, споріднені власні особові
назви: ст.-п. Czamic (1497 p.), n. Plesowicz
(Rymut, 1 ,109; Π, 250). Із аналогічних струк
турно-дериваційних міркувань ойконім
Шьіічьі не слід виводити від анатомічного
терміна шыя (С. 20). Шьіічьі — форма мно
жини від патроніма Шиіч, пор. бр. прізвище
Шьііч (Бірьша, 494).
4. Структурно-семантичний зв’язок ос
нов ойконімів Комаровічьі і Коупень із зоо-
номенами комар, коупіца, на якому наполя
гає авторка (с. 20), малоймовірний. Назва
Комаровічи < патроніма Комаровіч (пор.
бр. прізвище Камаровіч; Бірьша, 175). Щодо
ойконіма Коупень, то його ареал не обмеже
ний лише білоруською територією. Ця назва
має відповідники в польському топо
німіконі — ойконіми Kielpieň, похідний Кіеі-
ріепіес. Р. М. Козлова етимологізує ці назви
в гнізді лексики псл. *кьІр- із семантикою
кривизни, вигину (на позначення специфіч
них форм рельєфу; Казлова, 35).
5. Ойконіми Госцівель, Дарагінь, Скар-
тынь Н. О. Богомольникова кваліфікує як
назви, основи яких указують на характер і
поведінку мешканців цих поселень
(с. 21-22). У назвах Госцівель, Дарагінь дос
лідниця пояснює лише перші компоненти
гост- і дорог-, незважаючи на цілісну струк
туру цих ойконімів. Основу назви Скартынь
вона мотивує ознакою ‘скупі, жадібні люди’,
не обґрунтовуючи такого пояснення. Проте
основи наведених назв не вказують ні на ха
рактер, ні на поведінку людей, які прожи
вають у цих поселеннях, тому що : 1 ) Госціве
ль — це вторинна форма до Госцівль < Гос-
тивль (вставне е у важковимовній групі -вл-,
пор. схоже явище в ойконімі Гостомель <
Гостомль < Гостощ'ь) — дериват з архаїч
__________________Рецензії та анотації
77
ним присвійним суфіксом *-jb від антропо-
німа *Гостивъ (< гостивъ (< гость + -ив-)
або ж від гіпокористика давньослов’янського
композита Гостивой)', 2) Дарагінь — орга
нічний складник онімного ряду на зразок:
рос. Дорогинино — ойконім, Дорогининь —
антропонім, Дорогинь — назва поселень,
укр. Дорогиничі — ойконіми, серб. Dragi
nje — ойконім, n . Droginia — ойконім,
ст.-ч. Draginici — назва поселення, що ся
гають псл. *Dorgynb (Шульгач, 2003, 72);
3) Скартьть < псл. *skbrtym> < багатозначної
основи *skbti- (Козлова, 139).
6. Назву Будацін авторка розглядає в
групі ойконімів, основи яких мотивовані
ознаками, що характеризують матеріальну
культуру поселенців (с. 25). Словотвірна
структура цього ойконіма (посесив із суфік
сом -ін), а також наявність споріднених ут
ворень за межами Білорусі (пор., наприклад,
давній слов’янський антропонім Будята, на
базі якого утворилися ойконіми: укр. Будя-
тичі, співвідносне ч. Buděíice; Шульгач,
2001, 19) уможливлюють його тлумачення
як відантропонімного деривата, а не як по
хідного від апелятива буда.
Викладені вище зауваження часткові,
стосуються структурно-семантичного ана
лізу окремих назв, а не монографії загалом.
Уважаємо, що їх (зауваження) можна буде
врахувати під час перевидання рецензованої
праці. Дослідження Н. О. Богомольникової
«Топонімія Гомельщини: структурно-семан
тична характеристика» цікаве і важливе для
розуміння мовних та позамовних чинників
формування регіональної топонімії. Ця пра
ця, безперечно, стане в пригоді як ономас-
там, так й іншим зацікавленим читачам.
Рецензії та анотації_________________
78
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Бірьша— Бірьиіа М. В. Беларуская антрапа-
німія. 2 : Прозвіщ, утвораныя ад апелятиунай
лексікі.— Мшск, 1969.— 505 с.
Жучкевич — Жучкевич В. А. Краткий топоними
ческий словарь Белоруссии.— Минск, 1974.—
447 с.
Казлова — Козлова P. М. Славянская гідранімія.
Праславянскі фонд.— Гомель, 2003.— Т. 3.—
361 с.
Козлова — Козлова P. М. Структура праславян-
ского слова : Праслав. слово в генетическом
гнезде). — Гомель, 1997. — 412 с.
Карпенко — Карпенко О. П. Гідронімікон Цент
рального Полісся. — К., 2003. — 317 с.
Редько — Редько Ю. Словник сучасних україн
ських прізвищ : В 2 т. — Л., 2007. — T. 1. —
721 c.; T. 2,— 1441 c.
Трубачев — Трубачев O. H. Названия рек Право-
бережной Украины : Словообразование. Эти
мология. Этническая интерпретация.— М.,
1968,— 289 с.
Унбегаун — Унбегаун Б. О. Русские фамилии /
Пер. с англ. Л. В. Куркиной, В. П. Нерознака,
E. Р. Сквайре.— М., 1989.— 443 с.
Чучка — Чучка Π. П. Слов’янські особові імена
українців : Ісюрико-етимолог. словник.— Ужго
род, 2011.— 429 с.
Шульгач 2001 — Шульгач В. П. Ойконімія Во
лині : Етимолог, словник-довідник.— К., 2001.—
189 с.
Шульгач 2003 — Шульгач В. П. К реконструк
ции праславянского лексического фонда:
производные на *-упь (на основе ономастичес
кого материала «Новгородских писцовых
книг») // Студії з ономастики та етимології.
2003 / Відп. ред. В. П. Шульгач.— К., 2003.—
С. 69-89.
Шульгач 2008 — Шульгач В. П. Нариси з пра
слов’янської антропонімії.— К., 2008.—
Ч. 1,— 413 c.
ЭССЯ — Этимологический словарь славянских
языков : Праслав. леке, фонд / Под ред.
О. Н. Трубачева, А. Ф. Журавлева.— М.,
1974-2014,— Вып. 1-39.
Яшкін — Яшкін І. Я. Беларускія геаграфічньш
назвы : Тапаграфія. Гідралогія.— Мінск,
1971,— 256 с.
Rymut — Rymut K. Nazwiska polaków : Slownik
historyczno-etymologiczny — Krakow, 1999-
2001,— T. 1-2.
С. ВЕРБИЧ
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
|