Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження

У статті розглядаються типологічні особливості двох основних різновидів текстів, що стають об’єктами лінгвістичної експертизи: (1) тих, мова яких регулюється спеціальними нормативними документами (публікації ЗМІ, публічні промови і заклики, реклама і т. ін.) і (2) тих, які самі є регуляторами суспіл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Ажнюк, Л.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2016
Schriftenreihe:	Мовознавство
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184112
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2016. — № 3. — С. 3-18. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184112
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1841122022-05-07T01:27:41Z Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження Ажнюк, Л.В. У статті розглядаються типологічні особливості двох основних різновидів текстів, що стають об’єктами лінгвістичної експертизи: (1) тих, мова яких регулюється спеціальними нормативними документами (публікації ЗМІ, публічні промови і заклики, реклама і т. ін.) і (2) тих, які самі є регуляторами суспільних відносин (законодавчі акти та інші офіційні документи, хартії, статути, договори, угоди і т. ін.). Аналізуються концептуальні підходи до застосування конкретних методів дослідження відповідних текстових матеріалів. The article focuses on the typological peculiarities of the two major varieties of the texts under linguistic expert examination: (1) those whose language is governed by the special normative documents (media publications, public speeches and addresses, advertizing etc), and (2) those that are themselves the regulators of the public relations (legislation and other official documents, charters, by-laws, contracts, agreements etc). The conceptual approaches to the expert examination of the respective textual materials and the application of research methods are discussed. 2016 Article Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2016. — № 3. — С. 3-18. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184112 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті розглядаються типологічні особливості двох основних різновидів текстів, що стають об’єктами лінгвістичної експертизи: (1) тих, мова яких регулюється спеціальними нормативними документами (публікації ЗМІ, публічні промови і заклики, реклама і т. ін.) і (2) тих, які самі є регуляторами суспільних відносин (законодавчі акти та інші офіційні документи, хартії, статути, договори, угоди і т. ін.). Аналізуються концептуальні підходи до застосування конкретних методів дослідження відповідних текстових матеріалів.
format	Article
author	Ажнюк, Л.В.
spellingShingle	Ажнюк, Л.В. Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження Мовознавство
author_facet	Ажнюк, Л.В.
author_sort	Ажнюк, Л.В.
title	Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження
title_short	Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження
title_full	Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження
title_fullStr	Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження
title_full_unstemmed	Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження
title_sort	типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2016
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184112
citation_txt	Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2016. — № 3. — С. 3-18. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT ažnûklv tipologíâobêktívlíngvístičnoíekspertiziímetodikaíhdoslídžennâ
first_indexed	2025-07-16T04:15:26Z
last_indexed	2025-07-16T04:15:26Z
_version_	1837775535235661824
fulltext	Л. В. АЖНЮК ТИПОЛОГІЯ ОБ’ЄКТІВ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ І МЕТОДИКА ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ У статті розглядаються типологічні особливості двох основних різновидів текстів, що стають об’єктами лінгвістичної експертизи: (1) тих, мова яких регулюється спеціальними нормативними документами (публікації ЗМІ, публічні промови і заклики, реклама і т. ін.) і (2) тих, які самі є регуляторами суспільних відносин (законодавчі акти та інші офіційні доку менти, хартії, статути, договори, угоди і т. ін.). Аналізуються концептуальні підходи до засто сування конкретних методів дослідження відповідних текстових матеріалів. К л ю ч о в і сл ов а: лінгвістична експертиза, юридична лінгвістика, юридична визначе ність, лінгвальна визначеність, методика лінгвістичної експертизи, документальний спір, прагматика, перформативність. Лінгвістична експертиза — це спеціалізоване мовознавче дослідження текстових матеріалів, інших мовних об’єктів, а також невербальних засобів комунікації, які в поєднанні з вербальними генерують смисли у повідомленні. Завданням такого дос лідження є з’ясування питань, які виникають у правозастосуванні через потенційну множинність інтерпретацій повідомлення, у тих випадках, коли відмінні інтерпре тації передбачають відмінні юридичні наслідки. Проблема співвіднесення фактів мовлення з викладеною в законі диспозицією юридичної норми, з одного боку, по в’язана з закладеною в мові можливістю варіативного відображення дійсності та з потенційною множинністю інтерпретацій тексту, а з другого боку, зумовлена фундаментальним принципом юридичної визначеності, а відтак очікуваними од нозначністю юридичної норми та однаковістю її правозастосування. Дослідження з лінгвістичної експертології тісно пов’язані з лінгвоконфлікто- логією — напрямом комунікативної лінгвістики, який вивчає проблеми некоопе- ративного (конфліктного) спілкування \ На думку багатьох фахівців у галузі прикладної лінгвістики і юридичної лінгвістики, дедалі актуальнішим стає теоре тичне дослідження прикладних аспектів лінгвоекспертної діяльності та вироблен ня їх методологічної основи 1 2. Поява нових напрямів лінгвістичної теорії стиму лює розвиток нових підходів, придатних для розв’язання прикладних задач на 1 Голев Н. Д., Матвеева О. Н. Лингвистическая экспертиза: на стыке языка и права // Юрислингвистика-7 : Язык как феномен правовой коммуникации / Под ред. Н. Д. Голева. — Барнаул, 2006.— С. 172; Кара-Мурза Е. С. Лингвоправовой конфликт как обьект исследо вания в лингвоконфликтологии // Юрислингвистика-10 : Лингвоконфликтология и юрис пруденция/Под ред. Н. Д. Голева и Т. В. Чернышовой.— Кемерово ; Барнаул, 2010.— С. 114. 2 Див., наприклад: Баранов А. Н Лингвистическая экспертиза текста. Теоретические основания и практика.— М., 2006.— 592 с.; БриневК.И. Теоретическая лингвистика и судебная лингвистическая экспертиза.— Барнаул, 2009.— 252 с.; Бринев К. И. Лингвис тические теории и лингвистические экспертные исследования: проблема взаимосвязи юри дической и теоретической лингвистики // Юрислингвистика-10.— С. 176-186. О Л. В. АЖНЮК, 2016 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З З межі лінгвістики і юриспруденції, приводить до зміни уявлень про об’єкт аналізу й до апробації новітніх методів його дослідження. Пропонована в цій статті типо логія об’єктів і методів ґрунтується на фактичному матеріалі експертних дослід жень, виконаних в Українському бюро лінгвістичних експертиз НАН України. Використання мови в інституціалізованих дискурсивних сферах регулю ється значною кількістю норм, викладених у законах і в підзаконних актах. Рег ламентованим є офіційно-ділове мовлення — від нормативних актів найвищого рівня до внутрішніх інструкцій, розпоряджень та особистих документів; спеціа льними нормативними актами регулюється мовлення ЗМІ й усне публічне мов лення, насамперед способи представлення інформації про особу; існують нор мативи, які накладають обмеження на використання мовних і позамовних засобів для реклами, для маркування товару й донесення до споживача інформа ції про нього, для створення індивідуалізованих комерційних і некомерційних позначень; існують стандарти для записів імен, прізвищ, та інших власних назв, транслітерованих з української мови латиницею, тощо. Нормативні документи різних рівнів — кодекси, закони, постанови, інструкції тощо, які регулюють від носини в різних соціальних сферах, у багатьох положеннях формулюють вимо ги до оформлення текстів відповідного дискурсу, накладають істотні обмеження на структуру такого тексту, на форму представлення інформації та на її обсяг, на використання тих чи інших мовних засобів, встановлюють принципи юридич ної інтерпретації тексту і таким чином регламентують використання мови у від повідних сферах 3. Ці численні різнопланові юридичні норми, які дисперсно представлені в українському законодавстві і які ще ніколи не розглядалися ком плексно, створюють нормативну матрицю використання мови в інституціалізо ваних сферах і фактично підпорядковані спільній меті: вони захищають мовні права особи — як носія мови і як її користувача. Лінгвістична експертиза досліджує текстовий матеріал або інші мовні об’єк ти, а також невербальні засоби комунікації. Висновок лінгвістичної експертизи може використовуватися в суді як доказ, тому очікуваний ступінь його об’єктив ності є дуже високим. Підсумкова лінгвістична оцінка мовленнєвого факту має бути аргументовано зведена до однозначної відповіді. Як показує сучасна лінг- воекспертна практика, коло завдань, які успішно може вирішувати лінгвістична експертиза, істотно розширюється завдяки використанню теоретичних засад і ме тодичних підходів лінгвістичної прагматики. Представлена в цій статті типологія лінгвістичних експертиз ураховує лінгвопрагматичні передумови конфліктів, пов’язаних з інтерпретацією мовних об’єктів, і на цих підставах виокремлює кілька типів лінгвоекспертних задач, які найчастіше висуває практика правозасто- сування і для розв’язання яких необхідні спеціальні знання з лінгвістики. З усього масиву експертиз з використанням спеціальних знань у галузі лінг вістики виділяються дві великі групи, що протиставляються за об’єктом дослід ження 4. Це, по-перше, експертизи публічних текстів або інших мовних об’єктів, 3 Серед нормативних актів, до яких сторони конфлікту апелюють найчастіше, слід виділити, зокрема, статтю 213 Цивільного кодексу України «Тлумачення змісту правочину»; Закон України «Про інформацію»; Постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», закони «Про рекламу»; «Про захист прав спо живачів»; «Про захист від недобросовісної конкуренції» та ін. 4 Авторознавчі експертизи, які мають в Україні більш тривалу історію й використовують насамперед не власне лінгвістичні, а статистичні, текстологічні та деякі інші методи до слідження, у цій статті не розглядаються. Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ 4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З мова яких регулюється спеціальними нормативними документами і які були оп рилюднені медійними засобами або в інший спосіб (публікації в електронних і друкованих ЗМІ та в соціальних мережах, тексти теле- і радіопередач, усні ви ступи публічних осіб, рекламні тексти, інформація для споживачів товарів і по слуг, комерційні назви), і, по-друге, — експертизи текстів документів, які самі регулюють суспільні відносини — від нормативних актів найвищого рівня до особистих документів і офіційних листів. Юридичні конфлікти, пов’язані з різночитанням текстів документів, що ре гулюють суспільні відносини, правники називають документальними спорами. Причиною цих конфліктів стає те, що сторони відстоюють відмінні інтерпрета ції спірного тексту або кількох текстів, пов’язаних дискурсивно. Об’єктом ана лізу лінгвістичних експертиз у справах про документальні спори стають тексти нормативних актів та інших документів, які передбачають юридичні наслідки (технічних регламентів, статутів, протоколів, офіційних листів, договорів, бор гових зобов’язань, заповітів тощо). Слід наголосити, що лінгвістична експерти за досліджує виключно мовні параметри такого тексту, а не тлумачить викладе ну в цьому документі юридичну норму. Завдання експерта — встановити, яка з альтернативних інтерпретацій тексту або його сегментів має лінгвістичні під стави, і, що не менш важливо, аргументовано відхилити іншу інтерпретацію, яка не має опори в тексті. Вихід експерта-лінгвіста за межі своєї компетенції може бути підставою для визнання експертизи нікчемною. Тексти документів, які регулюють суспільні відносини, представляють юри дичний дискурс і за своїми прагматичними характеристиками становлять порів няно однорідний об’єкт лінгвістичного дослідження. Прагматична структура і зміст юридичних документів у межах жанрових різновидів є усталеними, а від повідні дискурсивні практики — сформованими. Це дозволяє максимально фор малізувати процедуру лінгвістичного аналізу. Відмінні інтерпретації тексту такого документа виявляються в процесі його правозастосування. Причиною різночитань стає вчинення однією зі сторін пев них дій (здебільшого не мовленнєвого характеру), які в контексті спірного доку мента оцінюються сторонами по-різному. Наприклад, сторони конфлікту можуть по-різному оцінювати: обсяг повноважень посадової особи— у контексті стату ту підприємства; публічні висловлювання особи — у контексті правил профе сійної етики; порядок нарахування відсотків — у контексті кредитного догово ру; порядок і розмір сплати податків — у контексті податкового кодексу; кваліфікацію протиправної дії — у контексті кримінального кодексу; останній день повернення позички — у контексті боргового зобов’язання тощо. З юри дичного погляду, на одній шальці терезів опиняється норма (експлікована в тексті, який регулює відповідні правовідносини), а на іншій — вчинена дія (або бездіяльність), яку сторони оцінюють як прийнятну або неприйнятну: рішення посадової особи, публічний виступ адвоката, сума сплачених відсотків або сума стягнених податків, інкримінована стаття кримінального кодексу, дата виплати за борговим зобов’язанням тощо. Лінгвістична експертиза не може оцінювати вчинені дії й не може коментувати правовий бік питання, вона досліджує текст або інший мовний об’єкт. Тому при використанні лінгвістичної експертизи як інструмента для розв’язання такого юридичного спору необхідно звести цей спір до спільного лінгвістичного знаменника: покласти на обидві шальки тере зів виключно мовний матеріал. Цього можна досягти шляхом ряду прагматич- _____________ Типологія о б ’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 5 них трансформацій, чітко окресливши завдання експерта у вигляді коректно сформульованих питань. Приклад 1. Пунктом X договору іпотеки передбачено, що за певних обста вин іпотекодержатель надсилає іпотекодавцеві офіційну вимогу визначеного змісту (що передбачає певні юридичні наслідки). Пунктом Z цього договору передбачено, що за інших обставин іпотекодержатель надсилає іпотекодавцеві офіційне повідомлення визначеного змісту (що передбачає інші юридичні наслідки). Іпотекодержатель надіслав іпотекодавцеві один офіційний документ («заяву-вимогу»), який інтерпретує і як офіційне повідомлення, і як офіційну вимогу водночас. Іпотекодавець бере під сумнів правомірність такої дії й по-своєму інтерпретує ті юридичні наслідки, що їх передбачає надісланий йому документ. Лінгвістична експертиза не може аналізувати юридичний аспект питання й робити висновок про те, чи є правомірним поєднання цих двох юридичних дій в одному документі. Але лінгвопрагматичний підхід дає можливість розглянути досліджувані тексти (договір іпотеки й надіслану іпотекодавцеві заяву-вимогу) як мовний інструмент реалізації певних правовідносин і, проаналізувавши функціональні параметри заяви-вимоги, дозволяє отримати лінгвістичну проек цію цього документального спору. Адекватна лінгвістична проекція юридичної проблеми пов’язана з коректним формулюванням питань, які виносяться на роз гляд експерта. Відповідь на ці питання має бути недвозначною підставою для розв’язання юридичного спору. Зокрема, спираючись на базовий для лінгвістич ної експертизи принцип лінгвальної визначеності тексту, який передбачає юри дичні наслідки, і застосувавши експертну презумпцію прагматичної відповід ності цього тексту 5, лінгвіст може дати однозначну відповідь на такі питання: 1. Чи є лінгвістичні підстави вважати текст заяви-вимоги, наданий для експер тного дослідження, офіційним повідомленням, передбаченим пунктом Z дого вору іпотеки?; 2. Чи є лінгвістичні підстави вважати текст заяви-вимоги, нада ний для експертного дослідження, офіційною вимогою, передбаченою пунктом X договору іпотеки? На відміну від текстів документів, які передбачають юридичні наслідки, пуб лічні тексти6 та інші мовні об’єкти, мова яких регулюється спеціальними норма тивами, а саме: публікації в друкованих й електронних ЗМІ; тексти радіомовлен ня; тексти телевізійних сюжетів, виступів та інтерв’ю, часто супроводжувані відеорядом, який може бути важливим складником прагматичного змісту по відомлення; реклама, де мовні об’єкти нерідко взаємодіють з візуальними зобра женнями та відеорядом; інформація для споживачів товарів і послуг; комерційні найменування, — репрезентують відмінні дискурсивні сфери. Це означає, що об’єкт дослідження в таких експертизах має відмінні лінгвопрагматичні пара метри. Разом з тим об’єктом лінгвістичного дослідження в таких експертизах стають також і тексти нормативних актів, що регламентують використання мови у відповідних сферах. Викладена в законі норма встановлює для тексту відпо відного дискурсу певний прагматичний інваріант і формулює його диференцій- Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ 5 Докладніше про моделювання аргументації в цій експертизі див. далі в ілюстрації до застосування в лінгвістичній експертизі презумпції прагматичної відповідності. 6 Як публічні тексти тут і далі розглядаємо тексти, адресовані невизначено широкому колу осіб й оприлюднені в будь-який спосіб, що належать до інституціалізованих дис курсивних сфер. Використання мови в таких сферах регламентується в спеціальних нормативних документах. 6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З ні ознаки 1. Завдання лінгвістичної експертизи — співвіднести з цим інваріант ним значенням прагматичний зміст досліджуваного тексту та його частин і встановити, чи мають ті чи інші змістові відхилення в контексті винесених на розгляд питань релевантний характер. З огляду на те, що в таких експертизах досліджуваний публічний текст і текст нормативного документа (у якому юри дична норма стає фактом мовлення) представляють відмінні дискурсивні сфери, їх співвіднесення вимагає ряду прагмалінгвістичних трансформацій. У юридичних конфліктах, що виникають навколо публічних текстів, мова яких регулюється спеціальними законами, сторони, апелюючи до відповідних нормативних приписів, по-різному оцінюють соціальну прийнятність такого тексту: публікації в друкованих або електронних ЗМІ, публічного виступу або репліки в діалозі, рекламного слогана або тексту на етикетці товару, а іноді на віть тексту приватного листа або sms-повідомлення. Оприлюднення такого тек сту розцінюється однією зі сторін як дія, яка за законом передбачає юридичні наслідки: образа честі, гідності й ділової репутації, поширення неправдивої ін формації, заклик до протиправних дій, пропаганда війни, насильства, жорсто кості, розпалювання ворожнечі, шантаж, погроза, уведення в оману тощо. Юри дичний бік такого конфлікту можна представити у вигляді питання: чи є спірний публічний текст протиправною дією, яка передбачає юридичні наслідки? Щоб дати таку юридичну оцінку тому чи іншому тексту, виникає потреба в застосу ванні спеціальних знань, якими не володіють правники. Лінгвістична експерти за дає оцінку фактам мовлення (оприлюдненому тексту або іншим мовним об’єктам) в проекції на диспозицію юридичного припису, який регулює відпо відні суспільні правовідносини. При цьому на одній шальці терезів опиняється текст нормативного документа, а на другій — публічний текст як мовленнєва дія, яку сторони оцінюють по-різному. Лінгвістичні експертизи, об’єктом яких є публічні тексти, мають дати від повідь на ряд питань, формулювання яких зазвичай безпосередньо співвідно ситься з диспозицією приписів, зафіксованих у відповідних нормативних ак тах. Так, одним з традиційних питань, на які має відповісти лінгвістична експертиза у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, є питання про форму представлення в оприлюдненому тексті певної інформації: у формі оцінних суджень чи у формі тверджень, що мають фактологічний характер? Така постановка питання корелює з відповідними юридичними положення ми 7 8. Хоч об’єктом дослідження в таких експертизах є медійний текст, його 7 Наприклад, у частині 1 статті 8 Закону України «Про рекламу» зокрема зазначено: «У рекламі забороняється ... вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і ха рактером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром ...». 8 Зокрема, частина 1 статті ЗО Закону України «Про інформацію» містить положення: «Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень». Частина 2 статті ЗО цього Закону містить юридичне визначення оціночних суджень: «Оціноч ними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів _____________ Типологія о б ’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 7 лінгвістичний аналіз тісно пов’язаний з інтерпретацією тексту нормативного документа, який регулює використання мови у відповідній сфері. Таким чи ном, відповідь на питання про форму представлення певної інформації в дос ліджуваному публічному тексті насамперед вимагає прагмалінгвістичного співвіднесення юридичних концептів «оцінне судження» й «фактологічне твердження» з їхніми лінгвістичними корелятами, з урахуванням при цьому дискурсивних параметрів досліджуваних текстів та обґрунтуванням обраної експертом лінгвістичної моделі аргументації для розмежування денотативних і аксіологічних прошарків змісту повідомлення. Для лінгвістичних експертиз у справах про документальні спори важливим є високий рівень стандартизованості й структурованості юридичного дискурсу. Це дає можливість у розрізі конкретної задачі моделювати певний прагматич ний інваріант і співвідносити з ним частини досліджуваних текстів. З погляду методики лінгвістичні експертизи у справах про документальні спори є базови ми для всіх інших типів експертиз, оскільки таке моделювання можна застосува ти й для вирішення інших типів експертних задач, у яких об’єктом аналізу стає дискурсивно неоднорідний мовний матеріал. Урахування сукупності прагматичних передумов конфліктів, пов’язаних з від мінною інтерпретацією мовних об’єктів, а також типології продуктів мовленнєвої діяльності, що стають об’єктом аналізу, дозволяє виділити 5 загальних типів лінг- воекспертних задач і відповідно 5 типів лінгвістичних експертиз, які передбачають застосування відмінних методичних підходів при аналізі мовного матеріалу: 1. Лінгвістична експертиза у справах про документальні спори. 2. Лінгвістична експертиза у справах про захист немайнових прав. 3. Лінгвістична експертиза у справах про заклики до протиправних дій, по грози, шантаж, вимагання. 4. Лінгвістична експертиза у справах про розпалювання міжетнічної, расо вої, релігійної ворожнечі та про пропаганду протиправних дій (війни, зміни те риторіальних меж держави, насильства, жорстокості, учинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини). 5. Лінгвістична експертиза в справах про шахрайство та введення в оману. Методика розв’язання відповідних задач у кожному конкретному випадку передбачає виділення релевантних лінгвопрагматичних передумов аналізу тек сту, формулювання пов’язаних з ними експертних презумпцій та моделювання лінгвістичної аргументації. Спинимося докладніше на основних принципах і методологічних підходах до аналізу текстів, які передбачають юридичні наслідки, при вирішенні експерт них задач у справах про документальні спори. Лінгвальна визначеність як базова прагматична передумова аналізу. На етапі правозастосування при розв’язанні будь-якого юридичного питання відбу вається інтерпретація тексту закону або іншого тексту, який передбачає юридичні наслідки (протоколу, договору, заповіту, боргового зобов’язання, інструкції, тех нічного регламенту тощо). Оскільки юридичні норми або зафіксовані в тексті до кумента юридично важливі факти завжди мають мовне оформлення, їхня інтер претація великою мірою спирається на базові знання про мову, її правопис, норми слововживання, стильові характеристики і т. ін. За наявності альтернативних ін терпретацій тексту, який передбачає юридичні наслідки, арбітром-інтерпретато- Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ (уживання гіпербол, алегорії, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості». 8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З ром є суд, завданням якого є винести рішення у справі9, і це рішення має бути мо тивованим і обґрунтованим. Юридична інтерпретація тексту в справах про документальні спори безпосередньо пов’язана з практичною реалізацією прин ципу юридичної визначеності — фундаментального принципу верховенства права 10 11. Принцип юридичної визначеності розглядається як сукупність вимог, що реалізуються як у процесі правотворчості — при формулюванні зрозумілої й недвозначної юридичної норми, так і в процесі її правозастосування — для за безпечення передбачуваності закону, однаковості трактування й застосування юридичної норми. Оскільки юридична норма завжди існує в текстовій фіксації, у лінгвістичній експертизі вона розглядається як мовленнєвий факт і аналізу ється із застосуванням широкого спектра прийомів лінгвістичної прагматики. А самё поняття юридичної визначеності писаної норми успішно категоризується в термінах і поняттях лінгвістики тексту. Для послідовного розмежування юри дичної і мовознавчої сфер у лінгвістичній експертизі доцільно спиратися на лінгвістичний корелят юридичної визначеності — категорію лінгвальної визна ченості. Лінгвістична експертиза розглядає лінгвальну визначеність досліджува ного тексту як необхідну передумову юридичної визначеності цього документа п. У справах про документальні спори лінгвальна визначеність тексту закону і шир ше — тексту документа, який передбачає юридичні наслідки, є базовою лінгво- прагматичною передумовою його лінгвістичного аналізу. Тому лінгвістична експертиза вибудовується на презумпції лінгвальної (мовної) визначеності такого тексту, доки не доведено протилежне. Лінгвальна визначеність характеризує юридичний дискурс у цілому й перед бачає, що навіть якщо окремі елементи тексту, цілий текст або й декілька тек стів, пов’язаних синтагматичними або парадигматичними зв’язками, не забезпе чують комунікативної точності й однозначності, юридичний дискурс у цілому забезпечує таку визначеність і її обґрунтування можливе шляхом гіпертекстово- го аналізу з використанням ряду формалізованих лінгвістичних процедур 12. Лінгвістична інтерпретація об’єкта дослідження нерідко потребує «втягування» в орбіту інтерпретації не лише цього тексту в цілому, але й, опосередковано, ря ду інших юридичних текстів. По-перше, опосередкованим об’єктом інтерпрета ції стають тексти, які пов’язані з об’єктом дослідження ієрархічними зв’язками й реалізують синтагматичні відношення в межах дискурсу (наприклад, тексти договорів дискурсивно пов’язані з розділом III. 1 «Договірні зобов’язання» Ци вільного кодексу України та з іншими нормативними актами, які регулюють до говірні зобов’язання). По-друге, у поле зору потрапляють тексти, що перебу вають з об’єктом дослідження на одному рівні юридичної ієрархії й ілюструють усталені дискурсивні практики. Тому лінгвістична інтерпретація спірного сег мента тексту документа нерідко набуває гіпертекстового характеру13. На підста 9 Відповідно до п. 4 статті 8 «Верховенство права» Кодексу адміністративного судо чинства України від 06.07.2005 № 2747-IV «Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності за конодавства, яке регулює спірні відносини». 10 АжнюкЛ. В. Лінгвістичне підґрунтя юридичної визначеності // Мовознавство, 2013.— № 5. — С. 69-74. 11 Там же. — С. 68-82. 12 Як розкривається правовий зміст принципу юридичної визначеності пор. в кн.: Головатий С. П. Верховенство права : В 3 кн. — К., 2006. — Кн.2. — С. 763-764. 13 Поняття гіпертекст використовується тут в одному зі своїх значень, а саме, як спосіб об’єднання документів, форма організації пов’язаних текстів для їхньої нелінійного струк- турування (див.: Чернявская В. Е. Лингвистика текста: поликодовость, интертекстуальность, интердискурсивность. — Μ., 2009. — C. 25). _____________ Типологія о б ’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 9 ві нормативних приписів та існуючих дискурсивних практик виводиться кому нікативна норма, яка є своєрідною константою; вона моделює певний прагматичний інваріант, у порівнянні з яким виявляються комунікативно вагомі смислові нашарування тексту. При лінгвістичній експертизі тексту документа, який передбачає юридичні наслідки, застосування презумпції його лінгвальної визначеності дозволяє значною мірою формалізувати методику аналізу й буду вати лінгвістичну аргументацію на прийнятних для права логічних і прагматич них моделях. Прагматичне моделювання проблеми і формулювання експертної задачі. У лінгвістичній експертизі предметом дослідження стає не юридична проблема, а її лінгвістична проекція, отримана шляхом певних прагматичних трансформа цій. Лінгвістична проблема фокусується в питанні, яке виноситься на експерти зу. Від формулювання поставлених перед експертом питань великою мірою за лежить ефективність використання лінгвістичної експертизи як інструменту в правозастосуванні. Коректно сформульоване питання має відповідати певним вимогам. По-перше, питання має бути сформульоване таким чином, щоб відповідь на нього не виходила за межі компетенції лінгвістичної експертизи. Наприклад, не може вважатися коректним питання, чи має право Опікун за Договором опіки не проживати разом з Підопічним, оскільки таке питання має юридичний характер. Однак спроектувавши проблему в лінгвістичну площину, можна сформулювати питання в іншому розрізі: «Чи проживання Опікуна разом з Підопічним пред ставлене в тексті Договору опіки як умова цього Договору? Які текстові елемен ти на це вказують?». По-друге, питання має бути сформульоване конкретно й передбачати чітку однозначну відповідь. Приклад 2. При вирішенні юридичного питання про легітимність певних рішень ради самоврядної організації NNN, повноваження якої затверджено ста тутом, навряд чи стане ефективним інструментом у правозастосуванні відповідь лінгвістичної експертизи на питання про те, який зміст має пункт 6.12.5 Статуту самоврядної організації NNN: «Рада самоврядної організації NNN в період між з’їздами самоврядної організації приймає рішення про внесення змін і доповнень до статуту самоврядної організації NNN, які є обов’язковими до виконання, з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації». Конкретну від повідь лінгвістична експертиза може дати на таке питання: «Чи містить текст пункту 6.12.5 Статуту самоврядної організації NNN вказівку на те, що рішення про внесення змін і доповнень до статуту, прийняті радою самоврядної організа ції NNN у період між з’їздами самоврядної організації, стають обов’язковими до виконання в період між з’їздами самоврядної організації?». Експлікація альтернатив. Існування альтернативних інтерпретацій певних сегментів тексту документа найчастіше буває пов’язане з різним трактуванням окремих змістових сегментів та граматичних і змістових зв’язків, що реалізу ються в реченні між його окремими синтаксемами. Для лінгвістичної експерти зи важливою є експлікація можливих альтернатив. Це дозволяє не лише аргу ментовано підтвердити одну з інтерпретацій, але й, що не менш важливо, спростувати іншу. Тому методологічною «точкою опори» для висновку лінгвіс тичної експертизи є максимально виразне оприявлення лінгвістичного підґрун тя юридичного конфлікту, що вимагає здійснення ряду послідовних прагматич них трансформацій. Зокрема, важливою частиною дослідження є формулювання альтернативних інтерпретацій тексту та експлікація граматич Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ 10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З них та / або змістових моделей, на які ці інтерпретації спираються. Це дозволяє вибудовувати лінгвістичну аргументацію за принципом «відсікання альтерна тив». Зокрема, при аналізі наведеного вище пункту 6.12.5 Статуту самоврядної організації NNN (приклад 2) альтернативні інтерпретації можуть мати такий вигляд: Інтерпретація 1. Текст пункту 6.12.5 Статуту самоврядної організації NNN містить вказівку на те, що рішення про внесення змін і доповнень до статуту, прийняті радою самоврядної організації NNN у період між з ’їздами самоврядної організації, стають обов’язковими до виконання в період між з’їздами самовряд ної організації; Інтерпретація 2. Текст пункту 6.12.5 Статуту самоврядної організації NNN містить вказівку на те, що рішення про внесення змін і доповнень до статуту, прийняті радою самоврядної організації NNN у період між з ’їздами самоврядної організації, стають обов’язковими до виконання тільки після їх затвердження з ’їздом самоврядної організації. Альтернативні інтерпретації вибудовуються на певних закладених у тексті передумовах — на потенційній можливості неоднозначного розуміння змісто вих і граматичних зв’язків у межах речення. Інтерпретація 1 ґрунтується на припущенні, що синтаксема з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації входить до складу головної частини досліджуваного речення, граматично пов’язана з його присудком прий має рішення і виконує при цьому присудку граматичну функцію обставини спо собу дії: приймає рішення ...(у який спосіб?) з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації. Інтерпретація 2 ґрунтується на припущенні, що синтаксема з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації входить до складу підрядної частини цього речення (які є обоє ’язковими до виконання) і виконує у ньому гра матичну функцію обставини часу: які є обоє ’язковими до виконання (коли?) з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації. Таким чином, юридичне питання про легітимність певних рішень Ради самов рядної організації NNN шляхом ряду прагматичних трансформацій переноситься в лінгвістичну площину, моделюється у вигляді семантико-граматичної альтерна тиви й вирішується на підставі суто граматичного аналізу тексту Статуту. Моделювання аргументації й вихідні експертні презумпції. Лінгвістичне дослідження текстів у справах про документальні спори, так само, як і інші типи лінгвістичних експертиз, так чи інакше вимагає врахування прагматичних пере думов конфлікту й дискурсивних ознак об’єкта дослідження. Тому лінгвістична аргументація зазвичай спирається не лише на аналіз формально-змістових пара метрів тексту, який є безпосереднім матеріалом дослідження; її напрямок визна чає апріорна прагмалінгвістична модель досліджуваного тексту. Об’єктивність висновків забезпечується врахуванням базової прагматичної передумови аналізу — лінгвальної визначеності тексту документа в межах юридичного дискурсу й підтримується застосуванням ряду пов’язаних з нею експертних презумпцій — своєрідних лінгвістичних аксіом, які приймаються без доведення з огляду на їх очевидність і підкріпленість лінгвістичною теорією. При аналізі об’єкта дослідження на рівні прагматики тексту вихідною є пре зумпція прагматичної відповідності тексту; формально-змістовий аналіз мовно го матеріалу пов’язується з вихідною експертною презумпцією його неано- мальності. _____________ Типологія о б ’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 11 Проілюструємо застосування вихідних експертних презумпцій при моделю ванні лінгвістичної аргументації в експертизах, пов’язаних з документальними спорами. Презумпція прагматичної відповідності тексту. Лінгвальна визначеність тексту, який передбачає юридичні наслідки, вимагає прямої кореляції між праг матичним змістом тексту документа, усталеними дискурсивними практиками фіксації відповідного прагматичного змісту, формально-змістовими параметра ми досліджуваного тексту та метою його автора. Тому лінгвістична експертиза такого тексту виходить із презумпції його прагматичної відповідності, доки не доведено протилежне. З презумпцією прагматичної відповідності пов’язані пре зумпції нижчого порядку (комунікативної достатності, несуперечливості та ін.), які ґрунтуються на вихідному припущенні, що текст відповідає певному кому нікативному інваріанту. Прагматика текстів, які передбачають юридичні наслідки, визначається їх ньою стрижневою лінгвістичною ознакою — перформативністю, тобто здатніс тю не лише повідомляти про певні дії і явища, але й реалізовувати ті дії, на які вказує їх лексична семантика. У категоріях теорії мовленнєвих актів, з якої ви будовується сучасна прагмалінгвістика, текст документа, що передбачає юри дичні наслідки, слід розглядати як текст-перформатив. Тексти документів, що передбачають юридичні наслідки, реалізують ту чи іншу юридичну дію: накази й розпорядження легітимізують волю повноважної особи, закон встановлює юридичну норму, договір наділяє правами й обов’язками договірні сторони, заповіт реалізує волю заповідача, офіційні листи легітимізують офіційну пропо зицію, фіксують офіційну вимогу, згоду або відмову тощо. Такі юридичні дії мо жуть бути реалізованими лише словесно— у вигляді тексту певного функціона льного різновиду, мовне оформлення якого відповідає усталеним дискурсивним практикам. Представлення в тексті перформативного змісту відбувається шляхом вико ристання особливого типу висловлень, які називають перформативними14. Спе цифіка перформативних висловлень полягає в тому, що вони не лише називають певну дію, а й реалізують її: наказую, проголошую, пропоную, приймаю пропози цію, затверджую, призначаю, зобов’язуюсь, зобов’язую, прошу, повідомляю тощо. У таких текстах перформативні слова й висловлення самі стають діями, оскільки відповідні дії можуть бути реалізовані лише словесно. Саме перформа тивні слова й висловлення є центральними елементами в прагматичній, змісто вій і граматичній структурі тексту документа, який передбачає юридичні на слідки. Саме з використанням перформативних слів і висловів (або їхніх функціональних аналогів) в офіційних текстах відповідного жанрового різнови ду пов’язане настання або ненастання тих чи інших юридичних наслідків за вка заних у тексті умов. У процесі правозастосування можуть виникати питання про те, чи передба чає спірний текст юридичні наслідки, зокрема: «Чи встановлює текст певні пра ва й обов’язки?», «Чи є текст борговим зобов’язанням, офіційним повідомлен ням або попередженням, офіційною пропозицією або відмовою і т. ін.?». У лінгвістичній проекції такі питання вимагають співвіднесення об’єкта дослід ження з певною прагматичною матрицею й пов’язуються з окремими типами лінгвоекспертних задач, а саме: «Чи є аналізований текст перформативним?, 14 Остин Дж. Л. Слово как действие // Новое в зарубеж. лингвистике.— М., 1986.— Выл. 17,— С. 22. Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ 12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З яким є його перформативний зміст?, які мовні засоби використано для оформ лення цього змісту?». Презумпція прагматичної відповідності дозволяє аргументовано відхиляти інтерпретації, які приписують перформативний зміст такому тексту, що не пе редбачає юридичних наслідків, які приписують тексту невідповідний перфор мативний зміст (наприклад, через існування альтернативних інтерпретацій прагматичного змісту офіційного листа: лист-претензія, лист-повідомлення, лист-вимога тощо — постає питання про те, які саме юридичні наслідки перед бачає цей документ) або які виявляють суперечність із заявленим у тексті праг матичним наміром автора15. Так, при вирішенні юридичного питання про те, чи може один документ реа лізувати одночасно дві відмінні юридичні дії (див. приклад 1) шляхом ряду праг матичних трансформацій, було змодельовано питання, які належать до компе тенції лінгвістичної експертизи: 1. «Чи є лінгвістичні підстави вважати текст заяви-вимоги, наданий для експертного дослідження, офіційним повідомлен ням, передбаченим пунктом Z Договору іпотеки?»; 2. «Чи є лінгвістичні підста ви вважати текст заяви-вимоги, наданий для експертного дослідження, офіцій ною вимогою, передбаченою пунктом X Договору іпотеки?». Відповідь на ці питання передбачає підтвердження або спростування від повідності об’єкта дослідження (тексту заяви-вимоги) певному прагматичному інваріанту. Пунктами 5.2.4 і 5.3.1 Договору іпотеки передбачено, що за певних визначе них договором обставин Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцеві письмову вимогу (згідно з пунктом 5.2.4) або письмове повідомлення (згідно з пунктом 5.3.1) відповідного змісту. Оскільки кожний з цих документів (або його відсут ність) передбачає настання (або ненастання) певних юридичних наслідків, є лінгвістичні підстави стверджувати, що тексти письмової вимоги і письмового повідомлення за своїми прагмалінгвістичними характеристиками є текстами- перформативами. Логічним і граматичним центром таких текстів є перформа- тивні слова або вислови відповідного змісту. Особливої ваги в комунікативній структурі тексту-перформатива набуває за головок — один з елементів умовного формуляра документа, у якому стисло висвітлюється його тема й відображається комунікативна спрямованість. Заго ловок досліджуваного тексту «Заява-вимога» містить вказівку на його перфор мативний зміст. Прогнозованим мовним засобом для вираження перформатив ного змісту в тексті, що має заголовок «Заява-вимога», є дієслово-перформатив вимагаю або його функціональний синонім. Перформативне висловлення відпо відного змісту справді міститься в досліджуваному тексті: «...зобов’язую Вас сплатити згідно з договором Позики від 03.12.2014...». Водночас перформативного висловлення іншого змісту, яке вказує, що цим документом Іпотекодержатель реалізує іншу юридично важливу дію: надсилає Іпотекодавцеві письмове повідомлення (відповідно до пункту 5.3.1), наданий 15 Прагматичний підхід використовується також і при юридичному тлумаченні норми. Зокрема, частина 4 статті 213 Цивільного кодексу України «Тлумачення змісту правочину» вказує на ряд прагматичних чинників, які враховуються при юридичній інтерпретації: «4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення». _____________ Типологія о б ’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 13 для дослідження текст заяви-вимоги не містить. Прогнозованим мовним засо бом для вираження такого перформативного змісту могло б бути дієслово-пер- форматив повідомляю або його функціональні синоніми (наприклад, доводжу до відома, інформую), але такого функціонального елемента текст не містить, до того ж такий перформативний зміст не відповідає назві досліджуваного доку мента «Заява-вимога». Заява-вимога містить абзац, який потенційно міг би бути співвіднесений за змістом з повідомленням: «У випадку невиконання або несвоєчасного виконан ня цієї вимоги я, б у д у змушений діяти згідно з пунктом 5.2.9 Договору іпоте ки ...». Однак цей абзац не містить перформативних висловлень і тому за праг матичними характеристиками не відповідає ознакам письмового повідомлення обумовленого змісту, передбаченого пунктом 5.3.1 Договору іпотеки. За своїми прагмалінгвістичними характеристиками цей абзац відповідає іншим прагма тичним ознакам, а саме: «.. .попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги», що передбачено пунктом 5.2.4 Догово ру іпотеки. На це вказують граматичне оформлення цього висловлення як умов- но-наслідкової синтаксичної конструкції і його змістове наповнення. Усе зазначене дає підстави стверджувати, що наданий для дослідження текст заяви-вимоги в усіх його частинах за всіма прагмалінгвістичними характеристи ками відповідає жанровим ознакам документа перформативного змісту, перед баченого пунктом 5.2.4 Договору іпотеки — письмової вимоги Іпотекодержате- ля, адресованої Іпотекодавцеві. Водночас текст заяви-вимоги не відповідає жанровим ознакам документа перформативного змісту, передбаченого пунктом 5.3.1 Договору іпотеки — пи сьмового повідомлення Іпотекодержателя, адресованого Іпотекодавцеві. У процесі правозастосування може поставати питання про принципову мож ливість встановити на підставі тексту його прагматичний зміст. Обґрунтоване відхилення всіх можливих альтернатив може бути підставою для заперечної від повіді на це питання, що приводить до спростування вихідної презумпції праг матичної відповідності тексту, а відтак і до висновку про невідповідність цього тексту принципу лінгвальної визначеності16. Презумпція неаномальності. У процесі правозастосування не постає пи тання коректності/некоректності мовного оформлення тексту нормативного до кумента, договору, заповіту тощо (хоча на етапі створення тексту документа це питання є одним з визначальних). Тому лінгвістична експертиза виходить з пре зумпції коректного мовного оформлення такого тексту — з презумпції його не аномальності. Ця презумпція передбачає оцінку тексту як такого, що відповідає нормам мови загалом і усталеним дискурсивним практикам зокрема, доки не до ведено протилежне 17. З презумпцією неаномальності пов’язана низка презумп цій нижчого порядку: комунікативної достатності, лексичної когерентності, од нозначності, несуперечливості та ін. 16 Оскільки лінгвальна визначеність тексту документа, який передбачає юридичні на слідки, є необхідною передумовою юридичної визначеності цього документа, висновок лінг вістичної експертизи про невідповідність тексту принципу лінгвальної визначеності у проекції на юридичну площину може бути підставою для того, щоб документ було визнано юридично нікчемним. 17 Експертна презумпція неаномальності пов’язується насамперед з комунікативною неаномальністю тексту, тобто з його здатністю забезпечити певну комунікативну потребу. Мовні елементи, які можуть бути визнані «аномальними» з погляду нормативної лінгвістики, але які не породжують альтернативних інтерпретацій тексту, для лінгвістичної експертизи не важливі й тому тут не розглядаються. Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ 14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З Застосування презумпції неаномальності та пов’язаних з нею презумпцій нижчого порядку дозволяє з опорою на поняття комунікативної норми аргумен товано відхиляти ті інтерпретації тексту, що вибудовуються на припущенні про допустимість або нерелевантність аномального текстового елемента. З двох альтернативних інтерпретацій відхиляється та, при якій: 1) виникає змістова су перечність з іншими частинами тексту; 2) допускається неточне слововживан ня, невиправданий розділовий знак або відсутність необхідного; 3) виявляється пропуск структурно передбачуваного елемента або надлишковість тексту, по в’язана з необгрунтованим дублюванням інформації; 4) допускається припису вання структурним одиницям аналізованого тексту невластивих функцій і таких значень, які не відповідають усталеним дискурсивним практикам. Повертаючись до прикладу 2, проаналізуємо, виходячи з презумпції неано мальності цього тексту, альтернативні інтерпретації пункту 6.12.5 Статуту са моврядної організації NNN: «Рада самоврядної організації NNN в період між з ’їздами самоврядної організації приймає рішення про внесення змін і допов нень до статуту самоврядної організації NNN, які є обов’язковими до виконан ня, з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації». Інтерпретація 1 (текст пункту 6.12.5 Статуту самоврядної організації NNN вказує на те, що рішення про внесення змін і доповнень до статуту, прийняті ра дою самоврядної організації NNN у період між з ’їздами самоврядної організації, стають обов’язковими до виконання в період між з ’їздами самоврядної організа ції) ґрунтується на припущенні, що синтаксема з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації входить до складу головної частини досліджува ного речення, граматично пов’язана з його присудком приймає рішення і вико нує при цьому присудку граматичну функцію обставини способу дії: приймає рішення ...(у який спосіб?) з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації. Інтерпретація 2 (текст пункту 6.12.5 Статуту самоврядної організації NNN України вказує на те, що рішення про внесення змін і доповнень до статуту, прийняті радою самоврядної організації NNN у період між з ’їздами самоврядної організації, стають обов’язковими до виконання тільки після їх затвердження з ’їздом самоврядної організації) ґрунтується на припущенні, що синтаксема з наступним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації входить до скла ду підрядної частини цього речення (які є обоє ’язковими до виконання) і виконує в складі цього підрядного речення граматичну функцію обставини часу: які є обоє ’язковими до виконання (коли?) з наступним затвердженням їх з ’їздом са моврядної організації. Граматична функція синтаксеми з наступним затвердженням їх з ’їздом са моврядної організації у складі речення визначається за формальними показника ми та за змістовими характеристиками. Пунктуація. Межі підрядного означального речення які є обоє ’язковими до виконання окреслені пунктуаційно: це речення виділене з обох боків комами згідно з правописними стандартами. Це дає підстави стверджувати, що наступна частина речення з наступнім затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації не входить до складу підрядного означального речення які є обоє ’язковими до виконання. Тому існування в цьому реченні граматичного і змістового зв’язку між частинами які є обов’язковіша до виконання (коли?) з наступним за твердженням їх з ’їздом самоврядної організації виключається за формальними (пунктуаційними) показниками. _____________ Типологія о б ’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 15 Змістові характеристики. Граматичний зв ’язок між синтаксемою з наступ ним затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації та присудком головного речення приймає рішення (що відповідає інтерпретації 1) і, відповідно, реаліза ція цією синтаксемою граматичної функції обставини способу дії (приймає рішення ...(у який спосіб?) з наступним затвердженням їх з ”їздом самоврядної організації) не суперечить нормам літературної мови. Використання приймен ника з у поєднанні з орудним відмінком іменника в обставинній функції є поши реним способом вираження обставинних відношень способу дії, що відображе но в одинадцятитомному «Словнику української мови» 18. Таке використання цієї прийменникової сполуки є стилістично нейтральним, а отже, не суперечить вихідній експертній презумпції неаномальності тексту документа, який перед бачає юридичні наслідки. Припущення про те, що синтаксема з наступним затвердженням їх з ”їздом самоврядної організації входить до складу підрядної частини цього речення (які є обоє ’язковими до виконання) і виконує в складі цього підрядного речення гра матичну функцію обставини часу (які є обов’язковими до виконання (коли?) з наступнім затвердженням їх з ’їздом самоврядної організації), що відповідає інтерпретації 2, приводить до висновку про використання прийменникової спо луки з наступним затвердженням із часовим значенням як синоніма стилістич но нейтральної прийменникової сполуки після наступного затвердження. Таке використання є стилістично маркованим і тому функціонально неприйнятним для досліджуваного тексту. Таким чином, використання синтаксеми з наступ ним затвердженням їх з ”їздом самоврядної організації в граматичній функції обставини часу (що відповідає інтерпретації 2) суперечить вихідній експертній презумпції неаномальності тексту документа, який передбачає юридичні на слідки. Якщо з двох альтернативних інтерпретацій тексту одна інтерпретація під тверджує відповідність мовного оформлення цього тексту вихідній експертній презумпції його неаномальності, а інша інтерпретація виявляє невідповідність мовного оформлення тексту цій презумпції, лінгвістично аргументованою є перша інтерпретація. У процесі правозастосування може поставати питання про принципову мож ливість встановити на підставі тексту ті чи інші юридично важливі факти: зміст нормативного припису, обсяг повноважень або зобов’язань, послідовність опи суваних подій тощо. Відхилення всіх можливих альтернатив та/або обґрунту вання мовної аномальності відповідних сегментів тексту може бути підставою для заперечної відповіді на це питання. Це приводить до спростування вихідних експертних презумпцій неаномальності й комунікативної достатності тексту і, як наслідок, до висновку про невідповідність цього тексту принципу лінгвальної визначеності. З презумпцій прагматичної відповідності та неаномальності тексту, який пе редбачає юридичні наслідки, випливає низка експертних презумпцій нижчого порядку, зокрема: презумпція комунікативної достатності, презумпція лексич ної когерентності, презумпція однозначності й презумпція несуперечливості. Презумпція комунікативної достатності. Необхідною передумовою лін гвальної визначеності тексту документа, який передбачає юридичні наслідки, є його комунікативна достатність. Тому лінгвістична експертиза виходить з того, що текст містить усі комунікативно необхідні формальні й змістові складники, 18 Словник української мови : В 11т. — К., 1972. — Т. 3. — С. 8. Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ 16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З доки не доведено протилежне. Презумпція комунікативної достатності окремих структурно-змістових компонентів у межах тексту та комунікативної достатності тексту в межах юридичного дискурсу дозволяє, зокрема, аргументо вано відхилити ті інтерпретації тексту, які вибудовуються на припущенні про можливість імплікації того чи іншого комунікативно важливого та / або перед бачуваного елемента. Презумпція лексичної когерентності ґрунтується на припущенні, що в тексті, який передбачає юридичні наслідки, а також в інших текстах, пов’язаних дискурсивними зв’язками, для позначення тих самих понять використовуються тотожні слова й вислови; водночас різне мовне оформлення змістових елементів тексту вказує на відмінність позначуваних понять. Презумпція лексичної коге рентності дозволяє аргументовано відхиляти інтерпретації, які допускають, що в тексті документа ті самі лексичні одиниці використовуються для позначення різних понять або для позначення того самого поняття використовуються від мінні мовні засоби 19. Презумпція однозначності. Принцип лінгвальної визначеності тексту, який передбачає юридичні наслідки, зумовлює принципову можливість однозначної лінгвістичної інтерпретації елементів такого тексту. Тому лінгвістична експер тиза виходить із презумпції його однозначності, яка передбачає принципову можливість установлення лінгвістичними методами значення слів і висловів, уживаних у цьому тексті; встановлення лінгвістичними методами несуперечли- вих логічних, граматичних і змістових зв’язків окремих текстових фрагментів у межах речень, абзаців, розділів, у межах композиційних одиниць тексту вищого порядку й у межах текстів, пов’язаних дискурсивними зв’язками. За необхіднос ті лінгвістичний аналіз може виходити за межі одного тексту й набувати гіпер- текстового характеру. Однозначність спірного сегмента тексту встановлюється з використанням формалізованих лінгвістичних процедур і передбачає аргумен товане відхилення альтернативної інтерпретації. Презумпція змістової несуперечливості. Сегменти тексту, який передба чає юридичні наслідки, пов’язані багатьма парадигматичними й синтагматични ми зв’язками з іншими частинами цього тексту та з іншими дискурсивно пов’я заними текстами, до яких вони прямо чи опосередковано відсилають інтерпретатора. Між різними частинами одного тексту й між різними текстами юридичного дискурсу існують ієрархічні відношення й реалізуються послідовні змістові зв’язки. З лінгвістичного погляду обґрунтованість інтерпретації певно го фрагмента тексту виявляється у встановленні логічних і несуперечливих від ношень цього фрагмента з іншими частинами цього тексту, а також з іншими юридичними текстами, тобто у встановленні несуперечливих відношень ана лізованого фрагмента в межах речення, абзацу, підрозділу і т. д., у межах тексту в цілому і в межах юридичного дискурсу 20. Водночас лінгвістично обґрунтова ний діагноз таких суперечностей або невідповідностей є достатнім для відхи лення тієї чи іншої інтерпретації 21. 19 Презумпція лексичної когерентності відповідає загальному принципу юридичної ін терпретації змісту правочину, викладеному в частині 4 статті 213 Цивільного кодексу України: «При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів». 20 Баранов В. М., Александров А. С. Риторика и право // Юрислингвистика-3 : Проб лемы юрислингвистической экспертизы.— Барнаул, 2002.— С. 113. 21 Такий методологічний підхід при лінгвістичній інтерпретації спірних фрагментів текс ту відповідає загальним принципам юридичної інтерпретації змісту документа, викладеним, _____________ Типологія о б ’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 17 На відміну від теоретичних досліджень у лінгвістиці та в інших гуманітар них науках, де науковець має необмежене право оперувати гіпотезами й припу щеннями, у лінгвоекспертній діяльності першочергового значення набуває опо ра на несуперечливі й науково коректні методики та теоретичний і джерельний інструментарій: фундаментальні дослідження з лінгвопрагматики, лінгвістики тексту, лексикології, граматики, стилістики, інших галузей мовознавства, тлу мачні, перекладні й спеціалізовані словники, енциклопедії і т. ін. На відміну від технічної експертизи, що використовує різноманітні вимірювальні прилади, реактиви, еталонні зразки певних препаратів або речовин, у лінгвістичній ек спертизі пропорція суб’єктивної оцінки експерта неминуче є досить високою. Розробка і затвердження в установленому порядку науково обґрунтованої мето дики лінгвістичних експертиз встановлює критерії доцільності застосування тих чи інших прийомів у ході їх виконання і є важливим кроком на шляху до під вищення рівня їхньої об’єктивності. Л. В. Ажнюк___________________________________________________________________ L. V. AZHNIUK THE TYPOLOGY OF OBJECTS AND THE METHODS OF THE LINGUISTIC EXPERT EXAMINATION The article focuses on the typological peculiarities o f the two major varieties o f the texts under linguistic expert examination: (1) those whose language is governed by the special normative docu ments (media publications, public speeches and addresses, advertizing etc), and (2) those that are themselves the regulators o f the public relations (legislation and other official documents, charters, by-laws, contracts, agreements etc). The conceptual approaches to the expert examination o f the re spective textual materials and the application o f research methods are discussed. K e y w o r d s : linguistic expert examination, juridical linguistics, legal certainty, lingual cer tainty, methods o f the linguistic expert examination, documentary dispute, pragmatics, performativeness. зокрема, в ч. З ст. 213 «Тлумачення змісту правочину» Цивільного кодексу України: «Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змогу з ’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст вста новлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін». 18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З

Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження

Institution

Ähnliche Einträge