Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов)
У статті проаналізовано аксіологічні характеристики емоцій групи «Співчуття» в польській, українській і російській мовах. Експліковано вплив гедоністичної та моральної оцінок на концептуалізацію емоцій у мовній свідомості поляків, українців і росіян. Виявлено засадничу подібність ознак та образів, ч...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184114 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи "Співчуття" (на матеріалі польської, української і російської мов) / Л.І. Ніколаєнко // Мовознавство. — 2016. — № 3. — С. 32-40. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184114 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1841142022-05-07T01:27:51Z Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) Ніколаєнко, Л.І. У статті проаналізовано аксіологічні характеристики емоцій групи «Співчуття» в польській, українській і російській мовах. Експліковано вплив гедоністичної та моральної оцінок на концептуалізацію емоцій у мовній свідомості поляків, українців і росіян. Виявлено засадничу подібність ознак та образів, через які емоції групи «Співчуття» концептуалізуються в порівнюваних мовах. The author analyzes the axiological characteristics of emotions of the «Compassion» group as verbalized in Polish, Ukrainian and Russian, explicating the influence of hedonistic and moral as-sessment upon the conceptualization of compassion in the linguistic consciousness of the Poles, Ukrainians and Russians, and establishing an essential similarity of features and images by means of which these emotions are conceptualized. 2016 Article Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи "Співчуття" (на матеріалі польської, української і російської мов) / Л.І. Ніколаєнко // Мовознавство. — 2016. — № 3. — С. 32-40. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184114 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проаналізовано аксіологічні характеристики емоцій групи «Співчуття» в польській, українській і російській мовах. Експліковано вплив гедоністичної та моральної оцінок на концептуалізацію емоцій у мовній свідомості поляків, українців і росіян. Виявлено засадничу подібність ознак та образів, через які емоції групи «Співчуття» концептуалізуються в порівнюваних мовах. |
| format |
Article |
| author |
Ніколаєнко, Л.І. |
| spellingShingle |
Ніколаєнко, Л.І. Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) Мовознавство |
| author_facet |
Ніколаєнко, Л.І. |
| author_sort |
Ніколаєнко, Л.І. |
| title |
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) |
| title_short |
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) |
| title_full |
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) |
| title_fullStr |
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) |
| title_full_unstemmed |
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) |
| title_sort |
оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «співчуття» (на матеріалі польської, української і російської мов) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184114 |
| citation_txt |
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи "Співчуття" (на матеріалі польської, української і російської мов) / Л.І. Ніколаєнко // Мовознавство. — 2016. — № 3. — С. 32-40. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT níkolaênkolí ocínkavmovníjkonceptualízacííemocíjgrupispívčuttânamateríalípolʹsʹkoíukraínsʹkoíírosíjsʹkoímov |
| first_indexed |
2025-07-16T04:15:35Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:15:35Z |
| _version_ |
1837775546226835456 |
| fulltext |
Л. І. НІКОЛАЄНКО
ОЦІНКА В МОВНІЙ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙ ГРУПИ
«СПІВЧУТТЯ» (на матеріалі польської, української і
російської м о в )_____________________________________________
У статті 33334445gvbgrb2проаналізовано аксіологічні характеристики емоцій групи «Співчуття» в поль-
ській, українській і російській мовах. Експліковано вплив гедоністичної та моральної оцінок
на концептуалізацію емоцій у мовній свідомості поляків, українців і росіян. Виявлено засад-
ничу подібність ознак та образів, через які емоції групи «Співчуття» концептуалізуються в
порівнюваних мовах.
К л ю ч о в і сл о в а : оцінка,емоція,аксіологічнахарактеристика,концептуалізація,мовна
свідомість.
Протягом свого життя людина постійно оцінює навколишній світ і все, що в ньо-
му відбувається. Оцінка відіграє важливу роль у концептуалізації дійсності. Це
універсальна категорія, що має безліч інтерпретацій у філософії, психології, лін-
гвістиці та інших науках. За визначенням О. М. Вольф, у лінгвістиці оцінка ква-
ліфікується як закріплене в семантиці мовних одиниць позитивне або негативне,
експліцитне або імпліцитне ставлення суб’єкта до об’єктів дійсності ’. Ми розу-
міємо під оцінкою характеристику, що дається суб’єктом об’єкту з позиції
будь-якої цінності2. Цінність, своєю чергою, розглядаємо як властивість об’єк-
та, яка є важливою для суб’єкта3. Що стосується емоцій, то, з одного боку, вони
самі вже є диференційованими оцінками різних ситуацій 4 і таким чином беруть
безпосередню участь у концептуалізації навколишнього світу, а з другого, як і
будь-які реалії об’єктивної дійсності, — вони також можуть отримувати аксіо-
логічні характеристики. Повністю погоджуємося з думкою польської дослід-
ниці А. Миколайчук про те, що мовні оцінки емоцій співвідносні передусім
з двома типами цінностей: гедоністичними, або сенсорними (задоволен-
ня / дискомфорт), та моральними, або етичними (добро / зло, схвалення / осуд)5.
Як правило, вектор гедоністичної оцінки (приємний / неприємний) збігається з
вектором етичної оцінки емоцій як хороших або поганих. Проте існують почут-
тя, які досить важко однозначно кваліфікувати як позитивні чи негативні. Зокре-
ма, до таких складних у плані оцінювання належать і емоції групи «Співчуття».
З позиції гедоністичних цінностей вони найчастіше характеризуються мовцями
як дискомфортні і навіть болісні для суб’єкта емоційні переживання, викликані
1 Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки.— М., 1985.— С. 18.
2 Маслов Е. С. Основные категории и проблемы теории ценностей : Учебно-метод. по-
собие.— Казань, 2010.— С. 24.
3 Там же.— С. 7.
4 Ильин Е. П. Эмоции и чувства.— СПб., 2001.— С. 52.
5 Mikolajczuk A. Problem ocen w analizie wybranych polskich nazw uczuć z klasy seman-
tycznej gniewu// Jçzyk a Kultura : Uczucia w jçzyku i tekšcie.— Wroclaw, 2000.— T. 14.— S. 121.
О Л. І. НІКОЛАЄНКО, 2016
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття»
горем, стражданням інших. Натомість за параметрами добра та зла домінуючою
в суспільстві є їх позитивна оцінка. Російський філософ В. С. Соловйов називав
жалість і співчуття внутрішньою основою морального ставлення людини до
інших істот6.
Наша стаття присвячена порівняльному дослідженню аксіологічних де-
скрипцій емоцій групи «Співчуття» в польській, українській і російській мовах.
На основі аналізу контекстної сполучуваності емотивів-номінативів групи
«Співчуття» в художніх текстах спробуємо визначити вплив оцінки на концеп-
туалізацію позначуваних ними емоцій у мовній свідомості поляків, українців і
росіян. Матеріал дослідження отримано з національних лінгвістичних корпу-
сів 7 методом автоматичного пошуку. Об’єкт дослідження становлять назви емо-
цій: n. wspóiczucie, litošć,politowanie, žal, žalost, укр. співчуття, спочуття, жа
лість, жалощі, жаль; рос. сочувствие, сострадание, жалость, сожаление, які
можна об’єднати у групу «Співчуття» із загальним значенням «співпереживан-
ня чужому горю, нещастю, стражданню». Загальновідомо, що мовна концептуа-
лізація емоцій відбувається переважно за допомогою метафор. Оцінки почуттів
експлікуються через концептуальні ознаки та образи.
Моральна, або етична, оцінка стосується поведінки людини, її відносин з ін-
шими людьми. У концептуалізації емоцій вона передається насамперед за допо-
могою антропоморфних ознак, що експлікують ставлення експерієнцера до
об’єкта-адресата емоції, ставлення об’єкта-адресата до адресованої йому емоції
або ставлення спостерігача-оповідача до емоції і до експерієнцера, який її пере-
живає. З погляду моралі емоції групи «Співчуття» в порівнюваних мовах
оцінюються переважно позитивно, пор.:
п. wspóiczucie —proste, szczere,prawdziwe, tkliwe, serdeczne, žyczliwe, žalosne, litosne, namiçtne;
litosć serdeczna, wspólczujqca,poblažliwa, mqdra, szczera, najtkliwsza;politowanie — dobrotliwe,
lagodne, poblažliwe, dobroduszne, tkliwe, wspólczujqce; ia l—prosty, serdeczny, szczery; ialošć —
serdeczna; укр. співчуття — доброзичливе, дружнє, жалісливе, жалісне, жертовне, зворуш
ливе, материнське, милостиве, проникливе, шанобливе, щире, щиросердне, палке; спочут
тя — щире, зворушливе, сердечне; жалість — співчутлива, сльозлива, щира, великодушна,
просвітлена, м 'яка; жаль — ніжний, щирий; рос. сочувствие — искреннее, доброе, нежное,
сердечное, сердобольное, жалостливое, добродушное, дружественное, живое, понимающее,
благородное, чистое, проникновенное; трогательное, материнское; сострадание — искрен
нее, доброе, нежное, сердечное, милосердное, материнское, отеческое, братское, живое, не-
насытимое, самозабвенное, любовное; жалость — искренняя, добрая, нежная, сердечная,
ласковая, кроткая, трогательная, трогающая душу, благоговейная, слезливая, плачущая, ви
новатая, совестливая, родственная; сожаление— искреннее, чистосердечное, напр.: «Istvan
przygam^l go z serdecznym wspólczuciem, chlopiec pozbawiony rówiešników odczuwal
osamotnienie» (W. Žukrowski. Kamienne tablice), «Kaška, zdjçta najtkliwszq litosciq, próbuje
niaňczyč biedactwa, ale niewiele juž možná im pomoc» (K. Szczuka. Milczenie owieczek); «<...>
через оті дрібні вади стариган викликає доброзичливе співчуття» (М. Дашкієв. З безодні ми-
нулого), «<...> очі його були задумані і в них ясно проступав щирий жаль до понівеченої на
все життя молодої людини» (Г. Тютюнник. Вир); «Он вложил в голос сердечное сочувствие
<...>» (М. Веллер. Белый ослик), «— Морозка...— тихо позвал Мечик, остановившись про-
тив него и переполняясь вдруг слезливой доброй жалостью к нему и к этой мертвой лошади»
(А. Фадеев. Разгром).
Позитивна моральна оцінка емоцій групи «Співчуття» може посилюватися
згадкою про супутні позитивні почуття і ставлення, пор.:
6 Соловьев В. С. Оправдание добра. Нравственная философия // Соловьев В. С. Сочи-
нения : В 2 т,— М„ 1988.— Т. 1,— С. 52.
7 Narodowy Korpus Jçzyka Polskiego.— http://nkjp.pl; Український національний лінг-
вістичний корпус.— http://lcorp.ulif.org.ua; Национальный корпус русского языка.—
http://www.ruscorpora.ru.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 33
http://nkjp.pl
http://lcorp.ulif.org.ua
http://www.ruscorpora.ru
п. miloså, sympatia, czulošć, rozczulenie, wzruszenie, uwielbianie, troska, serdecznošć, žyczliwošč,
wyrozumiaiošč; укр. любов, ніжність, сердечність, ласка, лагідність, доброта, симпатія',
рос. любовь, нежность, симпатия, человеколюбие, ласка, доброта, сердечие, сердечность,
напр.: «Margaret patrzyla па jego zmçczon^, zapadniçt^ twarz ze wspólczuciem i milošciq <...>»
(E. Hajnicz. Przekraczaj^c šwiatlo), «Serdecznošć i wspólczucie wszystkich byly tak szczere, že
Marta poczula jeszcze wiçksze cierpienie, którego žadnq miarç nie udawalo siç opanowaé»
(W. Korczyňska. Wróé...), «Z rçkami w kieszeniach lužnego plaszcza przestçpowal z nogi nanogç...
Ogamçlo jq rozczulenie, wzruszenie, litošč» (A. Zaniewski. Król Tanga), «Ale Jagienkç ogamçla
nagle litosć ogronma i jakby dzieciçca miloså do tego nieszczçsnego starca, za czym id^c za
pierwszym popçdem, skoczyla ku niemu i chwyciwszy jego dloň, poczçla jq calowaé, a zarazem
polewac Izami» (H. Sienkiewicz. Krzyžacy); «Юра Муратов, становище якого було жахливе,
викликав у її душі таку ніжність і співчуття, неначе це була її рідна дитина» (О. Сизоненко.
Зорі падають в серпні), «А ще пізніше Олеся остаточно захопила трагічна історія інженера
Ернана Раміро, і він усією душею відчув, як його серце сповнюється співчуттям і симпатією
до стійкої, незламної людини <...>» (В. Владко. Сивий капітан), «— Він не сказав тобі правди,
доню, — так само тихо відповів лісничий, почуваючи, як глибокий жаль і любов до цієї дів-
чинки крають йому серце» (О. Донченко. Лісничиха); «Чем больше мой попутчик расска-
зывал о своей жене, тем большую нежность и сочувствие она у меня вызывала» (И. Ефимов.
Суд да дело), «Полный чувства любви и сострадания, он в эту минуту забыл о том, что ему са-
мому под конец службы предстоит порка, и, растроганный, жалел только мальчика» (К. Ста-
нюкович. Нянька), «Она [Наташа] опять заплакала. И еще больше чувство жалости, нежнос
ти и любви охватило Пьера» (Л. Толстой. Война и мир).
Емотиви-номінативи групи «Співчуття» можуть поєднуватися як синоніми,
підсилюючи так загальний позитивний образ позначуваних ними почуттів,
напр.:
«<...> burza wydobyla z dna jego duszy jakies ogromne wspólczucie, jak^š serdecznq litosć <.. .>»
(T. Dolçga-Mostowicz. Drugie Žycie Doktora Murka), «I nagle ogamçla j 4 litosć, litosć i žal wobec
tego dziwnie, niemal blazeňsko ubranego czlowieka» (A. Zaniewski. Król Tanga), «Zadržal na ten
jçk rozpaczliwy, zbudzila siç w nim jakby dawna milošč, peina jeno wspólczucia i litošci»
(W. Reymont. Rok 1794); «Старий низько кланявся, а сльози, справжні сльози текли по його
зморшкуватих щоках, сиве волосся розсипалось по обличчю, весь його вигляд викликав спів
чуття, щиру жалість» (Б. Левін. Видно шляхи полтавські), «Жалем і співчуттям перейняла-
ся Тамара до цієї чорношкірої мініатюрної жіночки <.. .>» (О. Гончар. Твоя зоря), «Матусю!
матусю! — припадаючи до неї [Пріськи], мовив Кирило. У його карих добрих очах світився
жаль·, у ласкавому голосі почувалися жалощі» (П. Мирний. Повія); «Наоборот, это указание
на него вызывало сочувствие к нему, сострадание, как к человеку оклеветанному, жестоко
оскорбленному <.. .>» (В. Зензинов. Пережитое), «Федору Осиповичу показалось, что в нотах
даже грубого голоса дворника он уловил сочувствие и сожаление к сиятельной затворнице»
(Н. Гейнце. Самозванец), «Мое сердце было полно сочувствия и жалости к Достоевскому,
перенесшему ужасную жизнь каторги» (А. Достоевская. Воспоминания).
Позитивна моральна оцінка емоцій групи «Співчуття» виразно виявляється
у випадках контекстуальної вказівки на потребу в цих емоціях, хоча б у мале-
ньких їх частках, що найчастіше асоціюються зі щіпкою, краплиною, крихтою,
напр.:
«— Proszç pani, ja juž dtužej nie wytrzymam. Proszç mi pomoc < ...> — Piszczajko wbil w niq
wzrok, szukaj^c chočby odrobiny wspólczucia» (M. Sieniewicz. Žydówek nie obshigujemy); «Нев-
же у Вас не знайдеться бодай краплини співчуття чи хоча б крихітки жалю до мене, Вашої
нещасної учениці?» (М. Сиротюк. Забіліли сніги); «Но должна же быть в вас хоть капля жа
лости?» (Э. Радзинский. Продолжение Дон Жуана).
Позитивний характер емоцій групи «Співчуття» чітко простежується в кон-
текстах з протиставленням їх негативним почуттям, напр.:
«Patrzysz Edowi prosto w oczy... Teraz nie ma juž w nich pogardy, tylko wspólczucie»
(A. Zaniewski. Król Tanga), «<...> ich jçki przejmowaly j^ takim bólem, že miala peine lez oczy і
po kilka razy robilo jej siç tak niedobrze, že musiala wychodzic na powietrze, ale powracala <.. >
przemogla obrzydzenie i peina wspólczucia i litošci obmywala im rany <...>» (W. Reymont. Ziemia
Obiecana), «Chory, bez šrodków do žycia, na pograniczu oblçdu, choć jeszcze nie pokonaný, wyzbyl
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 3
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття»
siç odrazy і pelen byl po brzegi bolesnego wspólczucia dia ludzi» (M. Tomaszewska. Serpente w
raju); «О диво дивне, — де й поділося Павлове сумне співчуття! Замість нього в душі завору-
шилася гидливість < ...>» (М. Дашкієв. З безодні минулого), «Арсен довго дивився йому
вслід, намагаючись видобути з серця хоч краплину жалю і співчуття до поверженого, знище-
ного недруга, та, крім огиди, не відчував нічого» (В. Малик. Таємний посол), «Не злість чула-
ся в словах Верхушихи— жалість» (В. Дрозд. Колесо); «Званинцев послал Антоше взгляд на
прощанье, но то был взгляд не презрения, а сострадания и участия» (А. Григорьев. Один из
многих), «Но этот гнев немедленно же сменялся в родительском сердце состраданием <.. >»
(Г. Успенский. Крестьянин и крестьянский труд), «Сначала Рамирский смотрел с презрением
на бедняка <.. > но когда он горько зарыдал, сожаление глубоко проникло в душу Рамирско-
го» (А. Вельтман. Приключения, почерпнутые из моря житейского. Саломея).
Незважаючи на переважно позитивну моральну оцінку емоцій групи «Спів-
чуття» у мовній свідомості поляків, українців та росіян, варто все ж відзначити
наявність двоїстого морального оцінного судження про них. Феномен цих емо-
цій полягає в тому, що вони можуть виявлятися не лише разом з любов ’ю, ніж
ністю, симпатією, а й поряд з такими негативними почуттями, як п. obrzydzenie,
pogarda, pogardliwe lekceweženie, odraza, dezaprobata, niechçc, cynizm, wzgarda,
drwina, kpina, ironia, uwlaczanie, irytacja, gniew, zlošć; укр. зневага, відраза, пре
зирство, огида, неприязнь, погорда, злість, лють', рос. пренебрежение, отвра
щение, брезгливость, гадливость, презрение, снисхождение, неприязнь, негодо
вание, раздражение, зависть, враждебность, гнев. Негативне моральне оцінне
судження про супровідні почуття у таких випадках поширюється і на емоції
групи «Співчуття». Як свідчить мовний матеріал, особливо часто в супроводі
негативних емоцій виступають п. litošć, politowanie, укр. жалість та рос. жа
лость, напр.:
«Ale to chyba može obudzić w nas wspólczucie, litošć, czy mówiqc po prostu obrzydzenie, a na
szacunek nie widzç tu miejsca» (T. Dolçga-Mostowicz. Trzecia plec), «Kobieta patrzy na niego z
mieszaninq wspólczucia ipogardy» (Cz. Bielecki. Scenarzysta), «Wtadyslaw wrócil z przedpokoju,
stanul przed matk^ i zalamal rçce. Patrzyl na пщ z gniewem, žalem, z uwlaczajqcq litošciq»
(M. Kuncewiczowa. Cudzoziemka), «W istocie, wzbudzal w nim politowanie i jakqš dražniqcq
niechçc ten szlachcic siedz^cy naprzeciw <...>» (L. Kruczkowski. Kordian i chám); «В тому погля-
ді помітив він зневагу і співчуття...» (В. Шевчук. Григорій Сковорода), «<.. .> і пухлі вуха, і
виразки на губах, і розмальоване висипом тіло викликали відразу й одночасно співчуття..»
(М. Василенко. Уламки імперії), «— Артуре,— озвалася Бренда, дивлячись на Гаральда з жа
лістю й відразою. — Це параноя. Його місце в психлікарні, серед божевільних» (О. Аврамен-
ко, В. Авраменко. Син Сутінків і Світла), «<...> а Чубенка душила жалість і злість»
(Ю. Яновський. Вершники); «Соленые капли, то и дело скатывающиеся по лицу, темные пят-
на под мышками на рубахах и пиджаках — все это привлекало внимание окружающих,
вызывало у них сочувствие, раздражение, брезгливость, неприязнь, и, конечно, не добавляло
заместителю директора мужского обаяния» (А. Житков. Супермаркет), «Нехлюдову показа-
лось, что Маслова при этом улыбнулась, и эта улыбка показалась ему отвратительной. Стран-
ное, неопределенное чувство гадливости, смешанное с состраданием, поднялось в нем»
(Л. Толстой. Воскресение), «Ходасевич < ...> с какой-то жалостью, смешанной с отвраще
нием, вспомнил, как эти девочки в лохмотьях и во вшах облепили его <...>» (Н. Берберова.
Курсив мой), «“Проживет она с этим гигиенистом все свои деньги”, — грубо подумал Сам-
гин, и чувство жалости к матери вдруг окрасилось неприязнью к ней» (М. Горький. Жизнь
Клима Самгина).
Негативна моральна оцінка емоцій групи «Співчуття» може об’єктивуватися
через антропоморфні ознаки, що експлікують негативне ставлення експерієнце-
ра до об’єкта-адресата емоції. В. Ю. Апресян пише про «доброзичливу» і «при-
низливу» жалість. Першу відчувають до тих, до кого добре ставляться, і погана
ситуація, в якій перебуває об’єкт емоції, підсилює це добре ставлення; принизли
ву жалість відчувають до тих, до кого ставляться погано, причому погана си-
туація, у якій перебуває об’єкт емоції, лише підсилює це погане ставлення, тому
що експерієнцер вважає цю ситуацію не результатом несприятливих обставин, а
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 35
наслідком власних помилок об’єкта8. Аналіз фактичного матеріалу дозволив
виявити такі негативно оцінювані антропоморфні ознаки, які у польскій мовній
картині світу можуть мати лише litošć, politowanie, в українській — жалість,
жалощі, натомість у російській— усі емоції групи «Співчуття», пор.: п. litošć—
podla, pogardliwa, kpiqca, uwlaczajqca; politowanie — ironiczne, wrogie,
pogardliwe; укр. жалість— зневажлива, образлива, сувора, прикра; жалощі—
гидливі', рос. сочувствие— злорадное, брезгливое, насмешливое, снисходитель
ное, лицемерное, притворное, ханжеское', сострадание — снисходительное,
обидное', жалость — брезгливая, снисходительно-брезгливая, насмешливая,
презрительная, постыдная, унижающая, обидная, высокомерная', сожале
ние — злое, напр.:
«Teraz zas nie mógl mysleé bez zgrozy, že spotka go znowu, že poczuje na sobie wzrok, który go
obmierzy pogardliwq litošciq» (J. Parandowski. Niebo w plomieniach), «Wladyslaw wrócil z
przedpokoju, stanci przed rnatk^ i zaiamai rçce. Patrzyl na п ц z gniewem, žalem, z uwlaczajqcq
litošciq» (M. Kuncewiczowa. Cudzoziemka), «Starý szambelan patrzyl na niego z pewnym
pogardliwym politowaniem < ...>» (H. Sienkiewicz. Legiony), «A wiçc w ukladzie jej warg
dojrzalem ironiczne politowanie» (J. Stawiňski. Piszczyk); «До матері, передчасно змарнілої, без-
помічної, він ставився зі зневажливою жалістю» (А. Дмитрук. Усміх капітана Дарванга),
«Кілька разів Майя поривалась написати Андрієві, але зупиняла себе. Так, він би її зрозумів!
Тільки хто знає, чи не зародиться в ньому почуття зневаги та образливої жалості до тієї, яка
не може дати собі ради?» (М. Дашкієв. Зуби Дракона), «Тож розгорнула пелюшки, а сама рев-
ниво дивиться на незнайому: скривиться від гидливих жалощів чи ні» (І. Білик. Золотий Ра);
«И ему [Коломнину] казалось, что они косились на него с брезгливым сочувствием» (С. Дани-
люк. Бизнес-класс), «<...> глядя на будущую супругу Сережи, очень трудно было подавить
мгновенное чувство брезгливой жалости» (А. Геласимов. Год обмана), «Слова его долго
производили на меня потом, при воспоминании, тяжелое впечатление какой-то странной,
презрительной к нему жалости, которой бы я вовсе не хотел ощущать» (Ф. Достоевский.
Идиот), «Тут была и ревнивая зависть к Назанскому <.. .> и какое-то торжествующее злое со
жаление к Николаеву <.. .>» (А. Куприн. Поединок).
Жалість, інколи співчуття у порівнюваних мовних картинах світу можуть
оцінюватися негативно з позиції об’єкта-адресата емоції через поширену думку
про те, що ці почуття принижують, ображають того, на кого вони скеровані,
напр.:
«Окгорпіе mnie irytowalo jego wspólczucie — na pewno zresztq szczere — którego co rusz
wyzierala dzika radošć z wlasnego triumfu» (T. Domaniewski. Niedaleko od prawdy), «O litošci
nawet nie wspominaj, litošciq gardzç < ...>» (R. Kobierski. Harar), «Wychodzit, licz^c teraz swoje
kroki, byle szybciej do drzwi, byle znikn^ć z oczu sekretářek, w ktorých wzroku przewidywal
pogardliwq litošć» (J. Glowacki. Rose Café); «<.. .> тільки Ганна Остапівна мимовільним зітхан-
ням виявила щось схоже на жалощі, тільки прохопилося слово “напівсирітство”, як хлопець
одразу ж настороживсь, дитяча комишанська гордість так і випустила свої пазурі, не прий
маючи можливого співчуття, яким зараз його могли тільки принизити» (О. Гончар. Бриганти-
на), «Є категорія людей, котрих жалість принижує...» (А. Кокотюха. Нейтральна територія),
«Жалко всіх їх стало — і Макариху, і Якова, і Надійку. Сергія не жаліла — таких людей, як
мій Сергій, жалість лише ображає» (М. Руденко. Формула Сонця); «Мое сочувствие только
разозлило приятеля <...>» (В. Бурлак. Хранители древних тайн), «Она [Туся] боялась чужой
жалости, чужого сочувствия и потому никому не призналась, что мы с Валей разошлись»
(Л. Уварова. Одинокий с собакой снимет комнату), «Он поглядел на нее, и злоба, выразившая-
ся на ее лице, испугала и удивила его. Он не понимал того, что его жалость к ней раздражала
ее» (Л. Толстой. Анна Каренина), «Не смотрите так, ваша жалость убьет меня» (И. Гонча-
ров. Обрыв).
Гедоністична, або сенсорна, оцінка характеризує відчуття людини за шка-
лою «приємно / неприємно». Як свідчать результати дослідження, в усіх трьох
8 Апресян В. Ю. Опыт кластерного анализа: русские и английские эмоциональные кон-
цепты // Вопр. языкознания.— 2011.— № 2.— С. 76.
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття»
мовах частотнішими є мовні репрезентації негативної гедоністичної оцінки емо-
цій групи «Співчуття», оскільки співпереживання чужому горю, нещастю,
стражданню буває дискомфортним і навіть болісним для суб’єкта. Цим можна
пояснити мовну концептуалізацію емоцій групи «Співчуття» в образах болю, аг-
ресивної сили, вогню. Представлені образи відображають також стихійність
емоцій, високий ступінь інтенсивності їх впливу на експерієнцера.
Через образ болю передається болісність, душевний дискомфорт суб’єкта
емоційних переживань, пор.:
n. wspótczucie — bolesne', serce siç kraje ze wspólczucia (z litosci, z žalošci, z žalu)', litošć —
bolesna·, serce bolalo z litosci', litošć (žal, žalošé) šciska serce; sercepçka z litosci (z žalu, z žalošci);
serce szarpnçlo siç (Icisnçlo siç) litošciq; serce šciskalo siç z žalu; serce krajalo siç žalem; ialošć
Ëcisnçla duszç (serce); укр. співчуття — болісне, щемливе, гостре; жалість — гостра, про
низлива, щемлива, пекуча; жалість пройняла душу (когось), защеміла в серці; з жалощів сер
це краялося; плакати з жалощів; від жалощів серце кров ’ю обливається; гострий біль жало
щів; жаль — гострий, пекучий, болючий, жалкий; жаль бере (ущипнув) за серце, пройняв
серце; з жалю серце розривалося (стискалося, краялося, мліло); від жалю серце заболіло
(краялося, розривається, щеміло); рос. сочувствие — острое, щемящее, мучительное; сочув
ствие пронизало (охватывает) сердце; сердце сжималось (щемило, надрывается) от сочув
ствия; сердце надрывалось (болело, сжимается) сочувствием; мучаться сочувствием; боль
сочувствия; больно от сочувствия; сострадание — болезненное, жгучее, щемящее (до боли),
мучительное; сострадание жгло сердце, утомило душу, кольнуло; от сострадания сердце
сжалось (разрывается, щемило, ныло, болело, рвется на куски, истекает кровью), кривилось
лицо, перехватило горло; болезненно морщиться от сострадания; боль (спазмы, муки) со
страдания; сердце стеснялось состраданием; жалость — острая, болезненная, щемящая,
тяжелая, исступленная, нестерпимая, невыносимая, неутолимая, ноющая, мучительная,
пронзительная, пронзающая, колющая, тягостная; жалость давит (пронзила) сердце, ко
льнула в сердце, сжала спазмой горло; муки (судорога) жалости; от жалости сердце болело
(стеснилось, (за)ныло, (за)щемило, корчится, рвалось, разрывается, надрывается, рвется на
куски, кровью обливалось), навернулись (полились) слезы, сморщилось лицо, стянуло горло, за
щемило все внутри; от жалости вскрикнуть (зарыдать, заплакать, сморщиться, всхли
пывать, содрогаться, страдать, задыхаться, сжаться, надрываться); жалостью сердце
защемило (щемит, пронзается, надрывается, растравляется, снедалось); жалостью терза
ться, сердце надрывать; сожаление — острое, пронизывающее, жгучее, смертельное, тя
желое, напр.: «Bolesne wspótczucie ogamçio Aureliç <...>» (M. Musierowicz. Dziecko piatku),
«Dorothy nie byla jedyn^ osobq, która ze wspólczuciem i bálem patrzyla, jak Margaret cierpi»
(E. Hajnicz. Przekraczaj^c šwiatlo), «Bartosz patrzyl za nщ, jak szla. Serce mu siç krajalo ze
wspólczucia» (M. Tomaszewska. Tego lata w Burbelkowie), «Jestem bezsilny, serce pçka tm z žalu і
litošci, dhižej zniešć tego nie mogç» (K. Mórawski. Kartki z dziejów Žydów warszawskich), «Nagle
jakiš žal šcisnql mu serce. Žal mu bylo jakoby i Bohuna <...>» (H. Sienkiewicz. Ogniem i Mieczem),
«Czlek byl došwiadczony i wielu ludzi umieralo w jego oczach, lecz nigdy serce nie krajalo mu siç
tatím žalem, jak na widok tego kwiatka wiçdnqcego tak wczešnie» (H. Sienkiewicz. Pan Wolo-
dyjowski); «Дзола його переймалась щемливим співчуттям до неї» (О. Гончар. Берег любові),
«Се все було так несподівано, так дивно, так невимовно-чудно, пронизало його таким гос
трим болем жалощів, що спершу він нічого не міг вимовить <.. .>» (В. Винниченко. Краса і
сила), «Він перейнявся пекучими жалощами до жінки, яка подарувала йому життя, сама здо-
лавши нелегку життєву дорогу» (І. Білик. Золотий Ра), «Раптом пригадав її слова про хворобу,
про те, що оті три карбованці призначалися мамі на ліки, і пекучий жаль здавив моє серце»
(А. Дімаров. На коні й під конем), «— Тебе вже зовсім випустили? — спитав батько боязко,
між тим коли його серце в грудях краялося із жалю на вид сина» (О. Кобилянська. Земля),
«Тяжкі роздзгми-спогади нахилили його голову над ліжком знесиленої жінки, а серце щеміло
від невимовного жалю» (І. Пільгук. Грозовий ранок); «<.. .> и Кошечкина пронзила внезапная
боль сочувствия к человеку, обязанному сейчас принять окончательное решение» (Д. Билен-
кин. Тень совершенства), «— Сердце чувствительное, коим я обладаю, лишь созерцает, хотя и
рвется на куски от сострадания» (Е. Маркова. Тайная вечеря), «<...> только сердце ее ныло,
болело и щемило от жалости и сострадания к Чухе < ...>» (В. Крестовский. Петербургские
трущобы), «Нестерпимая жалость пронзила мое сердце, снова началось у меня лихорадоч-
ное состояние» (Л. Вертинская. Синяя птица любви), «А у Митьки в горле судороги, жалость
к этим как будто чужим людям, жалость до жгучей боли, до тошного удушья <.. > » (М. Шо-
лохов. Бахчевник), «Острая, как боль, жалость охватила Ланде <...>» (М. Арцыбашев.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 37
Смерть Ланде), «Почти физически чувствую, как сердце корчится от боли, от пронзите
льной жалости к молодым и старикам» (Е. Гинзбург. Крутой маршрут).
Концептуалізація емоцій групи «Співчуття» в образі агресивної сили вказує
на інтенсивність, стихійність емоцій, їх деструктивний вплив на експерієнцера.
Найчастіше з цим образом асоціюються п. litošć, žal, укр. жалість, жалощі,
жаль, рос. жалость, сострадание, пор.:
п. litošć zaparia oddech w gardle, skrçcala kiszki, szarpnçla wnçtrznosci, przygiçla kogoš do ziemi;
litošć (žal, žalošć) šciska serce', tal zaszarpal sercem, šcisnql za gordio, ckwycil za piersi; ialošč
scisnçla duszç (serce)·, укр. жалість душила когось, перехоплює комусь подих, здавила (стис
кає) серце, стиснула груди', жалощі охопили, взяли, роздирають серце, опановують душу;
піддатися жалощам; жаль мучив когось, здавив (стиснув, краяє, розриває) серце, хапав за
серце, полоснув по серцю, стиснув (затис, передавив) горло, стиснув груди; рос. сострадание
утомило душу, кольнуло (измучило) кого-то; жалость — свирепая, страшная, дикая, лютая,
царапающая, колючая, остроклювая, жуткая, безумная, смертельная, гнетущая, захлес
тывающая, хватавшая за душу, разрывающая (рвущая) сердце; жалость обуревает (му
чает, терзает, раздирала, резанула, душила, захлестнула, схватила, пронзила, охватила)
кого-то; жалость распирает (гложет, давит, кольнула, сжала, стиснула, сдавила, стесни
ла, разрывала, терзала, когтила, прошила) сердце, схватила за сердце (за горло), пронзает
сердце до самих пяток, хватала за душу, скребла (пронизала) душу, рвала на части, долбанула
под сердце, сжала (сдавила, стиснула) горло, ударила в сердце, сжимала грудь, вгрызалась в
сердце (грызла сердце) как зверь; чувство жалости душит, охватило, сжимало сердце;
удары (уколы) жалости; игла жалости; сожаление сжало сердце, резануло кого-то, наир.:
«<...> okropna litošć szarpnçla mu wnçtrznošci, ale juž odwracal glowç od zielonych, dobrých
oczek Zoši <.. .>» (S. Witkiewicz. Požegnanie jesieni), «<...> gdy patrzylem na jego zapadly, skroň,
pomarszczony policzek <.. .> litošć skrçcala mi kiszki» (J. Krzysztoů. Oblçd), «Z litošciq šciskajqcq
mu serce wpatrywal siç w oczy pensjonariuszy <...>» (K. Kofta. Sezon na papierówki), «Polluks
spojrzal w bok i zobaczyl, že dwóch innych legionistów wi^že wyrywaj^cego siç i kopi^cego
Kaliasa. Ogromny žal šcisnql go za gardlo» (H. Rudnická. Uczniowie Spartakusa), «— Žal serce
šciska, gdy przychodzi nam žegnać na wiecznošč kogoá z naszych braci lub sióstr» (W. Myšliwski.
Widnokrçg); «Жалість стискувала Пенове серце лещатами» (Л. Залата. Її голос), «Бо тільки-
но гляну в сонячні твої оченята, коли ото в них на віях затремтить сльоза, то в мене од жало
щів усе всередині перевертається ...» (І. Білик. Золотий Ра), «На її згадку про Лену стиснув
йому жаль серце, мов кліщами» (О. Кобилянська. Царівна), «І він одружився і став запомиш-
ляти матір’ю, неначе якоюсь худобиною. І ось її вже немає. І жаль стис горло Івану Овсієви-
чу» (Т. Осьмачка. Ротонда душогубців), «<.. .> Карло вийшов до коня. Чомусь жаль полоснув
по серцю. Кінь обернув голову і, тремтнувши повіками, обронив крупну сльозу» (Г. Колісник.
Мазепа-гетьман); «Сострадание, вонзив свой шип, на этот раз кольнуло глубже и заметно точ
неє, больнее» (В. Маканин. Андеграунд, или герой нашего времени), «Глубокое, бесконечное
сострадание вдруг охватило и измучило его мгновенно. Пронзенное сердце его страшно бо-
лело» (Ф. Достоевский. Братья Карамазовы), «Страдая за всех и за каждого в отдельности,
Мышка плохо спала, в тревожные ночи огромная жалость разрывала ее сердце, топила в сле
зах подушку» (В. Осеева. Динка), «А я не могу говорить, охватила меня и давит жалость к
человеку, живым во гроб положенному» (М. Горький. Исповедь), «“Совсем дурачок, блажен-
ненький! Ну, как такого казнить?” — подумал Петр, и вдруг дикая, страшная, лютая жа
лость вгрызлась ему в сердце, как зверь» (Д. Мережковский. Петр и Алексей), «Как тисками
сжали сердце сожаление, нежность к брату; вспомнились его заботы <...>» (О. Волков. Из
воспоминаний старого тенишевца).
Болісність та інтенсивність переживання укр. жалості, жалощів, жалю,
рос. жалости, сострадания можуть експлікуватися через образ вогню, напр.:
«— А хіба ви думаєте, діду, що нам не важко? Хіба ви думаєте, що біль і жаль не роздирають
наші душі, не печуть нас пекельним вогнем? — простогнав я йому в самі очі» (О. Довженко.
Ніч перед боєм), «— Мабуть, велику дорогу відбув, чоловіче, що такий марний? Він зирнув на
неї і приклався до борщу і їв з такою пожадністю, що знову спалахнув у її серці вогненний
жаль» (В. Шевчук. Три листки за вікном), «Новітнє пекло, що його вигадали самі люди, ото-
чує солдат, що несуть тіло пораненого друга. Огонь жалю спалює серце Бойка і цей огонь пе-
кучіший за огонь набоїв» (Г. Шкурупій. Жанна батальйонерка); «И острое чувство жалости
к девушке сожгло дотла, казалось, сердце Дуни» (Л. Чарская. Приютки), «Иван Дмитриевич
почувствовал, как у него зажигается за грудиной от жалости к сыну <.. .>» (Л. Юзефович.
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З
Оцінка в мовній концептуалізації емоцій групи «Співчуття»
Дом свиданий), «Жалость и горькое чувство вины обжигали сердце» (Б. Екимов. Высшая ме-
ра), «Они рассчитывались по порядку номеров, а он шел вдоль строя, вглядываясь в лица этих
людей, и сострадание жгло его сердце» (В. Железников. Последний парад).
Серед температурних ознак, що беруть участь у дескрипції емоцій групи
«Співчуття», виділяються ознаки «теплий», «гарячий» та «холодний». Іноді
температурні ознаки можуть доповнювати образ водної стихії. «Теплі» почуття
завжди репрезентують позитивну гедоністичну і позитивну моральну оцінки.
Вони є приємними як для експерієнцера, так і для об’єкта-адресата емоції, а та-
кож актуалізують позитивне ставлення експерієнцера до об’єкта-адресата емо-
ції, напр.:
«— Dhigo pan siedzial? — zapytala cicho. W jej tonie wyczulem nie tylko ciekawošč, ale i ciepíe
wspótczucie» (J. Stawiúski. Piszczyk), «Mock poczul cieptyprzypiyw litošci, kiedy spojrzat najej
dlonie, pokryte such^, cienk^ skôrç» (M. Krajweski. Festung Breslau), «Zrobilo mu siç chlopca žal.
Ta žalošč wzbierala w ksiçdzu jak wiew cieplego, jesiennego wiatru» (J. Iwaszkiewicz. Kosciól w
Skaryszewie); «Йому ж бо так треба було в ці дні теплого спочуття та ласки» (Д. Бузько. Чай-
ка), «Хіба ж їй моя жалість не теплитиме замороженого скрюченого серця?» (В. Винничен-
ко. Божки), «Калниболоцький глянув на молодого козака поглядом, повним теплого жалю:
— Ти ще молодий, сину, й жити тобі на світі ще багато» (А. Кащенко. З Дніпра на Дунай);
«Как я любила смотреть на это лицо! Сочувствие Чёрного было приятно, как тёплая ванна»
(И. Грекова. Без улыбок), «Голос его потеплел от сочувствия, когда он узнал, что с Квазимо-
до случился инфаркт и он лежит в Боткинской» (3. Масленикова. Разговоры с Пастернаком),
«Неожиданное сочувствие блаженненького вдруг согрело и приласкало мое сердце <...>»
(А. Куприн. Блаженный), «Параскеве опять стало грустно, и теплая волна жалости и любви
настигла ее душу на самом распутье, когда не знала уже она, как себя повести и как подойти к
сыну» (В. Личутин. Обработно— время свадеб), «Волна жалости к ним и себе окутала Нину,
такая теплая волна, как ватное одеяло» (Э. Аленник. Напоминание).
Ознака «гарячий» також може об’єктивувати позитивну гедоністичну і пози-
тивну моральну оцінки емоцій групи «Співчуття», хоча передає більший сту-
пінь їх інтенсивності порівняно з ознакою «теплий», напр.:
«Ledwo to pomyslalam, znowu tam stalam, znowu bylam peina gorqcego wspóiczucia, otwieralam
siç na Šwiatlo» (M. Tomaszewska. Jasnošč i dal. Wspomnienia z nie-pamiçci), «<.. .> gorqca litosč
dla napastnicy przepetniala mu duszç < ...>» (M. Kuncewiczowa. Cudzoziemka), «<...> jakby
uwolnil siç od samego siebte i zlqczyl z calym šwiatem w olbrzymiej, gorqcej fali wspóiczucia»
(M. Musierowicz. Fiywolitki); «Вираз обличчя дівчини важнів. У неї вже збуджувалося гаряче
співчуття до цього, здавалося, дуже щирого, але ж якогось чудного <.. .> хлопця» (Д. Бузько.
Чайка), «Галя Рижко вперше бачила Миколу Петровича в такому стані, — змученого, слабко-
го, вкрай стомленого. Гаряча хвиля співчуття сколихнула її душу» (В. Владко. Аргонавти
Всесвіту); «На улице < ...> я очувствовался, и во мне вдруг разлилась какая-то горячая жа
лость ко всем и ко всему, что я видел, о чем думал и чем беспокоился в последнее время»
(Г. Успенский. Волей-неволей), «Но сейчас вдруг горячая жалость к дедушке пронизывает
меня» (Ф. Искандер. Дедушка).
Окремі випадки концептуалізації жалості як гарячої рідини в російській
мовній картині світу експлікують дуже великий ступінь інтенсивності емоції і
через це можливий деструктивний вплив її на експерієнцера, напр.:
«Ночью Татьяна Васильевна не спала. Горячая, обильная жалость, наконец-то прорвавшая
все плотины, заливала её изнутри» (И. Грекова. Под фонарем), «И, взглянув на друга, почув-
ствовал Гулявин, к&к ударила ему в сердце горячая волна жалости» (Б. Лавренев. Ветер),
«Гзрячая волна жалости и вины за свое бессилие сшибла Стаса с ног» (Е. Михайлова. Испо-
ведь на краю).
У російській мові функціонує також словосполучення холодная жалость.
Ознака «холодний» у репрезентації жалості вказує на байдуже ставлення ек-
сперієнцера до об’єкта-адресата емоції і виражає негативну моральну оцінку,
напр.:
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № З 39
«Он разглядывал Якова и, видя его таким испитым, жалел товарища. Но это была холодная
жалость — какое-то бессодержательное чувство» (М. Горький. Трое), «Мне было жалко лю-
дей, но я жалел их холодной жалостью, у меня никогда не возникало желания сказать кому-
нибудь из них ласковое слово, чем-либо помочь избитым <...>» (М. Горький. Как я учился),
«Маргарита Исидоровна стояла, скрестив руки на груди, улыбалась непонятно — то ли с до-
садой, то ли с холодной жалостью» (В.Колочкова. Слеза Шамаханской царицы).
Цікаве парадоксальне явище спостерігаємо в російських художніх текстах.
Аксіологічні дескрипції емоцій групи «Співчуття», найчастіше жалості, містять
одночасно моральну позитивну та гедоністичну негативну оцінки, напр.:
«Таню забила как в лихорадке такая нежная, острая жалость, какая и редко пробуждается к
людям, скорей же — к больному животному, котенку, щенку» (И. Новиков. Гарахвена) (нега-
тивна гедоністична оцінка — острая жалость забила как в лихорадке, позитивна моральна
оцінка — нежная жалость), «Острая, мучительная жалость и беззаветная любовь напол-
нили мое сердце при виде так незаслуженно обиженной мною подруги» (Л. Чарская. Княжна
Джаваха) (негативна гедоністична оцінка— острая, мучительная жалость, позитивна мора-
льна оцінка— супутнє почуття беззаветная любовь), «Иван Африканович взглянул на жену и
вдруг весь сжался от боли, жалости и любви к ней: он только теперь заметил, как она поху-
дела, как изменилась за это лето» (В. Белов. Привычное дело) (негативна гедоністична оцінка
— сжался от боли, жалости, позитивна моральна оцінка— супутнє почуття любовь). Маемо
лише один приклад подібного вживання в українському тексті: «— Він не сказав тобі правди,
доню, — так само тихо відповів лісничий, почуваючи, як глибокий жаль і любов до цієї дів-
чинки крають йому серце» (О. Донченко. Лісничиха) (негативна гедоністична оцінка— жаль
крає серце, позитивна моральна оцінка — супутнє почуття любов).
Отже, як показали результати дослідження, мовна об’єктивація емоцій групи
«Співчуття» у польській, українській та російській мовах відбувається у площи-
ні двох типів цінностей — моральних та гедоністичних. Аксіологічні дескрипції
почуттів містять двоїсті моральні оцінні судження про них. На тлі превалюючої
позитивної моральної оцінки емоцій групи «Співчуття» жалість, рідше спів
чуття можуть сприйматися мовцями як «принизливі», «образливі» й актуалізу-
ватися поряд зі зневагою, відразою, огидою, презирством, неприязню через нега-
тивне ставлення експерієнцера до об’єкта-адресата емоції. Дискомфортність і
болісність співпереживання чужому горю, нещастю, стражданню є причиною
негативної гедоністичної оцінки емоцій групи «Співчуття» і концептуалізації їх
в образах болю, агресивної сили, вогню. Загалом можна констатувати засадничу
подібність ознак та образів, через які емоції групи «Співчуття» концептуалізую-
ться у польській, українській та російській мовах. Підсумовуючи, зазначимо, що
емоції групи «Співчуття» не під даються однозначній класифікації на позитивні
чи негативні через розбіжність векторів моральної та гедоністичної оцінок, а та-
кож через двоїстість моральних оцінних суджень про ці почуття.
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
L. I. NIKOLAIENKO
ASSESSMENT IN THE LINGUISTIC CONCEPTUALIZATION OF EMOTIONS OF
THE GROUP OF «COMPASSION» (with reference to Polish, Ukrainian and Russian)
The author analyzes the axiological characteristics of emotions of the «Compassion» group as
verbalized in Polish, Ukrainian and Russian, explicating the influence of hedonistic and moral as-
sessment upon the conceptualization of compassion in the linguistic consciousness of the Poles,
Ukrainians and Russians, and establishing an essential similarity of features and images by means of
which these emotions are conceptualized.
Keywords: assessment, emotion, axiological characteristic, conceptualization, linguistic con-
sciousness.
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 3
|